ПЛАН
Вступ
Розділ I. Теоретичнізасади дослідження англійської ненормованої лексики
1.1 Термінологічні проблеми визначенняненормованої лексики
1.2 Експресивний потенціал та структурніособливості англійського сленгу
1.3 Фонетичні,граматичні і словотворчі характеристики сленгу англійської мови
Розділ II.Літературознавчі та семантико-стилістичні аспекти функціонування англійськоїненормованої лексики в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі”
2.1 Образ молодого американця– представника “самотнього покоління” в романі Селінджера “Над прірвою у житі”
2.2 Стилістичназабарвленість мови Холдена Колфілда
Розділ III. Перекладознавчі проблеми відтворення ненормованої лексики
Висновки
Бібліографія
ВСТУП
Актуальністьтеми. Територіальні, оточуючі, соціальні умови життяі, навіть, клімат впливають на спілкування мовців. В одній і тій же мові мивідразу пізнаємо мешканців різних регіонів, звертаючи увагу на відмінностісемантичної і синтаксичної структури, на фонетичні відхилення.
Значнучастину словникового складу сучасної англійської мови складають слова“зниженого стилістичного тону ”, чи “нелітературні (ненормовані)” слова. Сюдивходять слова і вирази професійних чи соціальних жаргонів (іноді їх об'єднуютьпід терміном спеціальний сленг), слова сленгу чи інтержаргону, вульгаризми, діалектизми.
Вивченняслів ненормованої лексики викликає особливе зацікавлення. Аналіз мови яксуспільного явища в його історичному розвитку потребує вивчення функціонуваннямови в різних прошарках суспільства і професійних групах, тому що тут виникаєпроблема взаємодії національної мови з соціальними діалектами, літературногорозмовного мовлення певної епохи з нелітературним мовленням.
Особливуувагу в нашому дослідженні приділено визначенню терміну “сленг” та йогоособливостям. Спричинено це тим, що в науковій літературі з англійської мовиєдності поглядів ні в розумінні, ні в оцінці сленгу немає.
Одніавтори об'єднують під терміном сленг слова злодійського жаргону, грубу лексику,професіоналізми, діалектизми і загальновживані експресивні розмовні слова.Деякі автори включають сюди взагалі всі неологізми.
Іншівважають, що помітка “сленг” повинна бути поставлена тільки для тої частинисловникового складу, яка протиставлена літературному вокабуляру, але при цьомуне містить діалектизмів, професіоналізмів і слів жаргонного характеру. Жаргонніслова та арготизми виділяються у цьому випадку в окрему группу і визначаютьсятермінами jargon чи cant.
Розходженняв стилістичній оцінці сленгу виражається в тому, що одні автори вважають, щосленг псує, забруднює літературну мову, що це паразитарний шар лексики, з якимнеобхідно боротися. Інші, навпаки, вбачають в ньому елемент, який надає мовіжвавості і образності, сприяє збагаченню і удосконаленню мови. СловникВебстера, наприклад, навіть у визначенні сленгу відмічає, що сленг робить мовубільш яскравою і живою.
Сленгохоплює майже всі сфери життя, описує майже всі ситуації, крім нудних, тому щосленгове слово народжується як результат емоційного відношення мовця допредмету розмови. Сленг – це постійний словотвір, в основі якого лежить принципмовної гри. Нерідко саме комічний, ігровий ефект виступає головним в сленговомутексті. Мовцю важливо не тільки “що сказати”, але й “як сказати”, щоб бутицікавим оповідачем.
Сленг – цеживий організм, що знаходиться в процесі постійної зміни і відновлення. Вінпостійно запозичує одиниці з жаргонів і інших підсистем англійської мови, атакож сам стає постачальником слів просторічного, розмовного вжитку – така долячекає на популярний сленгізм, який через багаторазовість повтору втрачає своєекспресивне забарвлення. Рухомість сленгу робить неможливим його фіксацію напапері. Можемо лише прослідкувати деякі загальні особливості притаманні сленгуанглійської мови, закони його розвитку. Для характеристики ненормованої лексикими обрали сленг 50-х років ХХ століття, базуючи своє дослідження на матеріаліроману Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”. Причиною такого вибору було те, щона теперішній час немає літературного перекладу сучасного художнього твору, деб використовувалася експресивно-емотивна лексика, тому ми обмежились аналізомперекладу ненормованої лексики 50-х років.
Станрозробки. В англійському мовознавстві спостерігаютьсячітке розмежування термінів “жаргон”, “арго” і “сленг”, хоча і тут ці слованерідко взаємозамінюються. Так, і в словнику Мерріам Уебстерс, і вОксфордському тлумачному словнику значення “таємна, засекречена мова” належитьтерміну “арго”, а професійна лексика входить в семантичне поле жаргону. Але воцінці цих понять по критеріям “експресивність”, “ціль утворення” і “колокористувачів” упорядники словників не солідарні, а іноді мають протилежнідумки. В англомовній лінгвістиці прийнято використовувати термін “сленг” напозначення некодифікованої мови, але проблема не в тому, щоб відділити сленгвід жаргону і арго, а в тому, щоб зафіксувати перехід слів зі сленгу в розмовнемовлення (popular speech).
Напроблему виділення чи невиділення сленгу і як поняття, і як терміну серед іншихпідгруп ненормованої лексики у вітчизняних мовознавців існує декілька точокзору. Так, І.Р.Гальперін у своїй статті „Про термін сленг”, вказуючи наневизначеність цієї категорії, взагалі заперечує його існування. Йогоаргументація базується на результатах досліджень англійськихвчених-лексикографів, головним чином на їх досвіді у складанні словниківанглійської мови, які показали, що одне й те саме слово у різних словниках маєрізне лінгвістичне визначення. Існує також думка про тотожність двох понятьсленгу і жаргону, якої дотримуються російські дослідникиЄ.Г.Борисова-Лунашанець, А.Н.Мазурова.
В розробцітермінології приймає участь майже кожен філолог, що займається проблемаминекодифікованої мови. Деякі лінгвісти утворюють проміжні терміни, наприклад,інтержаргон, інтерсленг, міжжаргонна лексика тощо. Такий багатий словотвір можездатися надмірним: він не полегшує, а навпаки ускладнює роботу над дослідженнямсленгу.
Втеперішній час кількість наукових робіт, присвячених ненормованій лексиці,значно зменшилась. Періодичні видання та збірники філологічних праць відмічаютьсхожу тенденцію. Увага більшої частини дослідників перейшла на ідіостилісучасних письменників, а також на різноманітні корпоративні жаргони, які з‘являються разом з новими професіями і видами діяльності: менеджментом,обслуговуванням комп’ютерів, юриспунденцією тощо.
Неоднозначністьпоглядів науковців щодо визначення терміну “ненормована лексика”, “сленг” тощо,а також явні труднощі, що виникають при перекладі сленгу та передачі йогоемоційно-експресивного характеру і функціональної релевантності, визначилиспрямованість дослідження і обумовили вибір теми дипломної роботи –„Функціональна релевантність та експресивний потенціал англійської ненормованоїлексики як перекладознавча проблема (на матеріалі роману Дж.Д.Селінджера „Надпрірвою у житі”)”.
Об’єктдослідження – ненормована лексика англійської мови.
Предметдослідження – семантичні та стильові аспектифункціонування сленгу в англійській мові.
Мета – дослідити основні тенденції та шляхи реалізації стильових таекспресивно-емотивних особливостей американського сленгу в цільовій мові.
В процесідослідження вирішувалися такі завдання:
1. Проаналізувати теоретичні позиції вітчизняних тазарубіжних мовознавців щодо дефініцій “ненормована лексика”, “сленг” тощо та їхемотивного забарвлення;
2. Дослідити фонетичні, граматичні та словотворчівідхилення сленгу від мовної норми;
3. Визначити соціально-історичну обумовленість таособливості функціонування сленгу в американській повоєнній літературі ХХстоліття;
4. Дати характеристику ненормованій лексиці та оцінитистан стилістичного забарвлення мови Холдена Колфілда у романі Дж.Д.Селінджера„Над прірвою у житі”;
5. Дослідити адекватністьперекладу, ступінь функціональної релевантності та шляхи відтвореннясемантично-стильових та експресивних характеристик англійського сленгу вцільовій мові (на матеріалі роману Дж.Д.Селінджера „Над прірвою у житі”).
Теоретичноюосновою дослідження слугували монографії та підручники з лексикологіїанглійської мови (Г.Б.Антрушина, І.В.Арнольд, М.І.Мостовий, В.А.Хомяков, тощо),стилістики (Ш.Баллі, І.Р.Гальперін, А.Н.Мороховський, А.Д.Швейцер, тощо),діалектології англійської мови (І.І.Маковський, Л.І.Бараннікова, О.І.Бродович,тощо) та перекладу, які розкривають теоретичні позиції вітчизняних тазарубіжних мовознавців щодо визначення понять “ненормована лексика”, “сленг”тощо, їх експресивно-емотивне забарвлення, а також теоретичні засадивідтворення мовних одиниць іноземної мови засобами цільової мови.
В процесінаписання дипломної роботи використовувалися тлумачні та двомовні словникисленгу та розмовники, які дали можливість прослідкувати семантику та динамікурозвитку сленгу англійської мови, а також представили багатий матеріал дляаналізу шляхів відтворення мовних відхилень засобами рідної мови.
Допоміжнимматеріалом у вивченні досліджуваної проблеми були статті, пов’язані зособливостями функціонування та властивостями сленгу, взяті з комп’ютерноїмережі Інтернет.
Удипломній роботі були використані такі методи: порівняльно-історичнийаналіз, систематизація, узагальнення, аналіз результатів вирішення досліджуваноїпроблеми, зіставний метод.
Науковановизна та теоретичне значення роботи полягаютьу систематизації теоретичних поглядів мовознавців щодо особливостіфункціонування ненормованої лексики в англійській мові, у визначенніспіввіднесеності понять “ненормована лексика” та “сленг”, в обґрунтуваннізакономірностей вживання та аналізі експресивних можливостей сленгу англійськоїмови, у визначенні проблеми відтворюваності та релевантності сленгу при йогоперекладі на цільову мову.
Практичназначущість дослідження полягає в тому, що йогорезультати дають можливість перекладачам, викладачам і студентам враховуватизакономірності розвитку та семантико-стильових характеристик сленгу якособливого шару вокабуляру при здійснені художнього перекладу, а також в процесірозробки та вивчення вузівських курсів „Лексикологія”, „Стилістика англійськоїмови”, „Теорія та практика перекладу”, „Американська література”.
Поставленімета і завдання дослідження визначили структуру дипломної роботи, щоскладається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаноїлітератури, що налічує 50 назв.
Розділ I. Теоретичні засади дослідження англійської ненормованоїлексики
1.1 Термінологічні проблеми визначенняненормованої лексики
американський сленг мова ненормована лексика
Етимологія терміну “ненормована лексика” не визначена, проте, судячи зсамого виразу можна зробити висновки, що це поняття нерозривно пов’язане зпоняттям мовної норми. Норма в мові – це історично обумовлена сукупністьзагальновживаних мовних засобів, а також правила їхнього добору і використання,визнані суспільством як найбільш придатні в конкретний історичний період[19].Найбільш характерними ознаками мовної норми виступають відносна стабільність ідиференційованість мовних засобів, тенденція до всенародності, наддіалектний інадсоціальний характер, що не виключає, однак, багатоїфункціонально-стилістичної диференціації.
Не слід розуміти мовну норму як незмінну систему правилслововживання, усілякі відхилення від якого неминуче ведуть до помилок у використаннімови. Не говорячи вже про історичну мінливість мовної норми, необхідно мати наувазі, що в дійсності вона не існує як моноліт, а представлена сукупністю цілоїмережі приватних норм (усно-розмовна норма, письмова норма, соціальна норма таінші).
Вітчизняний лінгвіст Н.Н. Семенюк відзначає, що мовна норма– це сукупність найбільш стійких традиційних в реалізації елементів мовноїструктури, відібраних і закріплених мовною практикою[30].
Виходячи зтого, що в сучасному мовознавстві не існує єдиного загальноприйнятоговизначення поняття ненормованої лексики, вважаємо за необхідне охарактеризуватиіснуючі погляди науковців на саме поняття “ненормована лексика”. Доненормованої ми відносимо шар лексики, яка різними дослідниками визначається якжаргон, арго, сленг, вульгаризми та просторіччя.
Лінгвістичнийенциклопедичний словник дає таке визначення жаргону: “Жаргон (франц. jargon) –різновид мови, що використовується переважно в усному мовленні окремої відносностійкої соціальної групи, яка об’єднує людей однієї професії (жаргонпрограмістів), спільних інтересів чи одного віку (жаргон молоді). Відзагальнонародної мови жаргон відрізняється специфічною лексикою і фразеологієюта особливим використанням словотворчих засобів. Лексика жаргону поповнюєтьсяза рахунок запозичень з інших мов (“чувак” – хлопець з циганської мови), алебільша її частина утворюється шляхом переоформлення (“баскет” – баскетбол), ачастіше – переосмислення загальновживаних слів (“тачка” – автомобіль).Співвідношення лексики розмовного походження, а також характер їїпереосмислення в жаргоні – від жартівливо-іронічного до грубо-вульгарного –залежить від ціннісної орієнтації і характеру соціальної групи: має вонавідкритий чи понтайливий характер, органічно входить у суспільство чи протиставляєсебе йому. У відкритих групах (молодь) жаргон – це колективна гра (О.Есперсен). У закритих групах жаргон – це засіб конспірації. Жаргонізми частішевідображають гумористичне чи фамільярне ставлення до предметів дійсності (уперіод Великої Вітчизняної Війни предмети мали побутові назви: “керосинка”,“стажерка” – літаки різниз типів). Вирази жаргону швидко замінюються новими: у50-60-х роках ХХ століття “тугрики”, “рупії” – гроші, в 70-х рр. – “монети”,“мані”, у 80-х – “бабкі”. Лексика жаргону проникає у літературну мову черезпросторіччя і мову художньої літератури, де вона використовується як засібмовної характеристики. Іноді термін “ жаргон” застосовують для позначенняперекрученої, неправильної мови. Тому у власне термінологічному смислі його частозамінюють словосполученням типу “мова студенства” та термінами “арго” і“сленг”[19].
Лінгвісти Є.М.Чекаліна та Т.М.Ушакова відносять жаргон досоціальних діалектів. Під жаргоном вони розуміють мову певних соціальних груп,яка виникає природним шляхом під час їх професійної діяльності чи створюєтьсянавмисно для відокремлення якоїсь групи від іншого населення. Жаргони – це“штучні” мови, які не мають свого основного словникового фонду, своєїграматичної будови, але які дублюють слова загальнонародної мови спеціальнимилексемами. Останні можуть бути як оригінальними (зокрема, метафоричніномінації), так і зміненими варіантами існуючих слів (за допомогою особливихсуфіксів, префіксів, перестановки скорочень тощо). Може мати місце також іперекручення в мові всіх слів шляхом додавання морфем чи перестановки складів,своєрідне кодування мови. Будь-яка більш-менш закрита соціальна група може матисвій жаргон, свої особливі слова чи вирази. Іноді жаргон виникає всереденіокремого учбового закладу. Професійні слова характеризують мову людей всерединісвого професійного кола, поза ним слова можуть бути незрозумілими, тому їхуникають, звертаються до загальновживаної лексики, чи, навпаки, їхвикористовують, щоб “закодувати” мову. Іноді жаргонні професіоналізми переходятьу національну мову, залишаючись при цьому стилістично-заниженими[41].
Є.М.Чекаліна та Т.М.Ушакова зазначають, що все частішетермін “жаргон” витісняється терміном “арго”, хоча спочатку цим термінамвідповідав різний зміст. Термін “ жаргон” більш давній. Вже в XIIIст., яксвідчить П.Про, у граматиці провансальської мови “Le Donats provensals”говориться про таємний злодійський жаргон, який згадують усі наступні століття.У середині XVIIст. паризькі волоцюги заснували так зване короліство. Банди малисвоїх королів, намісників у провінціях і періодичні зібрання – “генеральніштати”. “Старійшини” банд навчали молодих членів таємній мові. В тому випадку,якщо засекречені слова ставали зрозумілими занадто багатьом, вони замінювалися наінші, мова “реформувалася”. Ось цей жаргон декласованих елементів і отримуєназву арго. Етимологія слова достатньо туманна. Вважається, що воно походитьвід старофранц. ergot, яке означає гострі кігті хижого звіра. У мову злодіїв цеслово увійшло в переосмисленому значенні “крадіжка”, “злодійство”, а потім в XVст.– “спілка злодіїв”. Таким чином, термін “жаргон”, який означав спочатку мовузлодіїв, розширив свою семантику і, як вважають автори, означає будь-якийсоціальний діалект. Термін “арго” також розширив своє значення, тому в сучасніймові він вживається двояко:
1. секретна мова, злодійський жаргон, існуючий досередини XIXст.;
2. узуальне арго, тобто професійні жаргони (арговійськове, театральне) і мова певних соціальних груп (шкільне арго, молодіжнеарго). Спроби розмежувати терміни “ жаргон” і “арго” в їх вторинних значеннях,які спостерігаються в деяких лінгвістичних працях, виявляють марними. На думкуЄ.М.Чекаліної та Т.М.Ушакової, термін “арго” має очевидну тенденцію статиєдиновживаним[41].
У лінгвістичному енциклопедичному словнику читаємо протермін “арго” таке: “Арго (фрaнц. argot) – особлива мова деякої обмеженоїпрофесійної чи соціальної групи, яка складається з довільно вибранихвидозмінених елементів однієї чи декількох природніх мов. Арго вживається, якправило, з метою приховання предмету комунікації, а також як засіб уособленнягрупи від іншої частини суспільства”[19].
У лексикології англійської мови замість термінів “жаргон” і“арго” часто зустрічається термін “сленг”. У лінгвістичному словнику даєтьсятаке визначення: “Сленг (англ. slang) –
1)те ж, що і жаргон (увітчизняній літературі переважно по відношенню до англомовних країн);
2)сукупність жаргонізмів,які складають шар розмовної лексики, що відображає грубо-фамільярне, інодігумористичне ставлення до предмету мовлення. Вживається переважно в умовахневимушеного спілкування: англ. junkie “наркоман”, gal “дівчина”. Сленгскладається зі слів і фразеологізмів, які виникли і спочатку вживались вокремих соціальних групах і відображали ціннісну орієнтацію цих груп. Ставшизагальновживаними, ці слова часто зберігають емоційно-оціночний характер, хочазнак оцінки може змінюватися. Елементи сленгу або швидко виходять з ужитку, абовходять в літературну мову, призводячи до виникнення тонкої стилістичної ісемантичної відмінності. Сленг огрублює мову, суперечить нормам і культурімови[19].
Відомийросійський мовознавець О.І.Смірницький пише, що явище, яке отримало назву сленгв англійській лінгвістичній літературі, викликає особливий інтерес. Він вважає,що, з одного боку, поняття “сленг” тісно пов’язане з уявленням про яскравуемоційно-експресивну забарвленість слів. Разом з цим за походженням сленг, убільшості випадків являє собою лексику, властиву одній обмеженій професійній,соціальній чи іншій особливій групі населення. Генетично сленг – це розмовнийчи фамільярний стиль мови в певній спеціальній галузі. Будучи застосованим умежах цієї галузі, на думку О.І.Смірницького, сленг має не більшуемоційно-експресивну забарвленість, ніж її має, наприклад, розмовний стиль впорівнянні з книжним чи поетичним. Особливої стилістичної та емоційноїзабарвленості, виразності сленг набуває тоді, коли він вживається не вобмеженому колі людей, а широко застосовується людьми, які не мають прямоговідношення до даної професії чи соціальної групи[35:201].
Видатний англійський дослідник сленгу Е.Партрідж і йогопослідовники (Дж.Грінок і К.Кіттрідж) визначають сленг як існуючі в розмовнійсфері досить нетривалі, нестійкі, ніяк некодифіковані, а часто взагалі безладніта випадкові сукупності лексем, що відображають суспільну свідомість людей, якіналежать до певного соціального чи професійного середовища. Сленг розглядаєтьсяяк свідоме, навмисне вживання елементів загальнолітературного словника врозмовній мові для суто стилістичних цілей: для створення ефекту новизни,незвичайності, для передачі певного настрою мовця, для надання висловлюваннюконкретності, жвавості, виразності, точності, стислості, образності, а такожщоб уникнути штампів, кліше[49:9].
Великий Оксфордський словник англійської мови визначаєсленг як суто розмовну мову, що вважається нижче стандарту мови освічених людейі складається чи з нових слів, чи з загальнорозповсюджених, вживаних успеціальних значеннях, і як сукупність лексем, що використовуються групою осібнижчих прошарків суспільства і користуються поганою репутацією[20:10].
В англістиці найбільш розгорнуте визначення сленгу, на нашудумку, дає В.А.Хомяков. Сленг – це особливий периферійний лексичний шар, щознаходиться як поза межами літературної розмовної мови, так і за межамидіалектів загальнонаціональної англійської мови. Він включає в себе, з одногобоку, шар специфічної лексики і фразеології професійних говорів, соціальнихжаргонів і арго злочинного світу, та, з іншого боку, шар широко розповсюдженоїі загальнозрозумілої емоційно-експресиної лексики та фразеології нелітературноїмови[38].
Таким чином, сленг визнається антиподом літературної мови йототожнюється частково з жаргоном, а частково з професіоналізмами і розмовноюмовою.
Відомий російський англіст І.Р.Гальперін справедливо вказуєв зв’язку з цим, що варто переглянути склад лексики, який відноситься звичайнодо сленгу, і відмежувати її від слів жаргонного характеру, професіоналізмів,розмовних слів (колоквіалізмів), образних слів і виразів[10].
Деякі автори розглядають сленг як вульгарну, злодійськумову, яку варто уникати і яка приречена на швидке відмирання; інші, навпаки,вважають сленг ознакою життя, відновлення і поступального розвитку мови.Ф.Дж.Уілстек писав, що педантизм у мові – це дурість…, сленг дуже часто євираженням концентрованої життєвої сили (vivality) мови. Американський лінгістС.І.Хаякава називає сленг “поезією повсякденного життя”.
В англійських підручниках з лексикології частозустрічаються поняття “вульгаризм” і “просторіччя”.
В лінгвістичному енциклопедичному словнику знайдемо таківизначення: “вульгаризм” (від лат.vulgaris – простий, звичайний) – просторічнеслово чи вираз[19].
Просторіччя – одна з форм національної мови, поряд здіалектною, жаргонною і літературною мовами. Разом з народними говорами іжаргонами складає усну некодифіковану сферу загальнонаціональної мовноїкомунікації – народно-розмовну мову. Просторіччя, на відміну від говорів іжаргонів, загальнозрозуміла для носіїв національної мови. Будучи категорією універсальноюдля національних мов, просторіччя в кожній з них має специфічні особливості тасвої особливі взаємостосунки з літературною мовою[19].
Просторіччя – термін русистики, і можна говорити лише проподібність за функціями і будовою сфери в інших конкретних мовах. Дляпросторіччя характерні експресивно занижені оціночні слова з гамою відтінківвід фамільярності до грубості, які можна замінити нейтральними синонімами влітературній мові. В російській мові просторіччя – це історично утворена мовнасистема (на базі московського розмовного койне), становлення і розвиток якоїтісно пов’язані з формуванням російської національної мови. Російськепросторіччя – одне з джерел літературної мови нового часу. Коли сформувалася істала функціонувати в рамках російської літературної мови розмовного мовлення,межі просторіччя стабілізувалися, склалися форми співвідношення і взаємодіїпросторіччя з літературною мовою. У загальнолітературному мовному вжитку термін“просторіччя” нерідко використовують на позначення окремого слова чи зворотузаниженого грубого чи грубо-фамільярного забарвлення[19].
Отже, до категорії ненормованої лексики ми відносимопоняття жаргону, арго, сленгу, вульгаризмів і просторіччя, як особливого шаруекспресивно забарвленого вокабуляру, що має певні функціонально-стилістичніхарактеристики. Також необхідно відмітити той факт, що в деяких випадкахпоняття просторіччя і сленгу ототожнюються. Ми цілком поділяємо думку окремихдослідників, що термін “сленг” характерний більш для англійської лексикографії,а термін “просторіччя” використовується на позначення експресино-емоційноїлексики російської мови.
1.2 Експресивний потенціал та структурні
особоливості англійського сленгу
Теза проте, що емоції – одна з форм пізнання, відображення, оцінки об’єктивної дійсності,визнається представниками різних наук, передусім психологами та філософами. Цевихідне положення всіх дослідників має загальне уточнення: емоції – особлива,своєрідна форма пізнання і відображення дійсності, в них людина виступаєодночасно і об’єктом, і суб’єктом пізнання, тобто емоції пов’язані з потребамилюдини, що лежать в основі мотивів його діяльності.
Достатньо складними виявляються процеси позначення емоцій.Так, за спостереженнями російського вченого Додонова, в розмовній практиці мичасто вживаємо одне і те саме слово на позначення різних переживань, так що їхдійсний характер стає зрозумілий лише з контексту. У той же час одна і та самаемоція може позначатися різними словами.
Таким чином, лінгвіст в першу чергу повинен досліджувативласне мовні механізми позначення і вираження емоцій, тим більше, що почуттятільки тоді набувають значення для лінгвіста, коли вони виражені мовнимизасобами. Однак, ці засоби ще не систематизовані.
Взагалі, за думкою лінгвістів, емоції постійно порушують якісьідеально-середні нейтральні конструкції. Виникає питання: чи можливо розглядатиемоційну насиченість не як порушення мовних норм, а як необхідний елементдеяких сторін вираження, що мають чіткі мовні характеристики?
Мабуть, механізм виявлення емоцій у мовленні полягає втому, що деяким спеціалізованим засобам мови притаманна передача емоцій разом зосновною інформацією.
У цьому відношенні інтерес становить монографія російськоговченого Н.С.Трубецкого “Основи фонології”. На думку дослідника, експресивнафункція мовлення полягає в характеристиці мовця. Все те, що служить в мовленнідля характеристики мовця, виконує експресивну функцію. Елементи, що виконуютьцю функцію, можуть бути досить різноманітними: приналежність мовця до певноголюдського типу, його фізичні та духовні особливості тощо – про це все можнасудити з його голосу, з його вимови, з його загального стилю мовлення[37].
Експресію Н.С.Трубецький відносить повністю до сферистилістики. Стилістика вивчає експресивні факти мовної системи з точки зору їхемоційного змісту, тобто вираження в мовленні явищ зі сфери почуттів і діямовних фактів на почуття [4:136].
Розмовне мовлення завжди в більшій чи меншій мірі емоційне.Природньо, що носії мови можуть суттєво відрізнятися один від одного заступенем емоційності чи розсудливості своєї натури. Але навіть найбільш логічномисляча людина змушена використовувати загальновживані засоби, відчуваючи, щоафективне мовлення – це найкращий засіб нав’язати свою думку співрозмовнику.
Кожен добре розуміє, що він користується мовленням не длятого, щоб говорити з собою і не заради самого себе. Будь-яка розмова – це певнезіткення, де суперниками виступають дві особистості: одне “я” прагне переконатиінше. Навіть у невимушеній бесіді завжди зачіпаються життєві зацікавленняспіврозмовників, кожен з них завжди вкладає щось особисте – це може бутиреальна зацікавленість, несвідоме бажання або чистий інстинкт, невизначенепочуття. Варто лише поспостерігати за фактами, щоб переконатися в одному:мовець майже завжди намагається донести до слухача і нав’язати йому не стількилогічний зміст, скільки його суб’єктивну сторону[37]. Тут вже проявляєтьсяапелятивна функція мовних засобів (за Н.С.Трубецьким). Вона полягає у збудженніспіврозмовника певних почуттів.
Ще на початку XIXст. В.фон Гумбольдт відмітив, що мова якдіяльність людини пронизана почуттями. У всі часи люди відчували, відчувають ібудуть відчувати одні й ті самі почуття: радість, горе, любов, сум. Але мова неє дзеркальним відображенням світу, тому, зрозуміло, світ емоцій і набір мовнихзасобів, що їх відображає, не можуть повністю співпадати. В той же часпсихологи відмічають, що словник емоцій в різних мовах далеко не однаковий,хоча немає ні одного переживання, яке було б недосяжне для однієї нації ідосяжне для іншої, тобто самі емоції – універсальні, а типологічна структураемоційної лексики не співпадає в різних мовах, має національну специфіку,оскільки відображення їх в кожній мові самобутні.
Яскраво виражений емоційний, оціночний експресивнийхарактер в англійській мові має особливий, генетично досить неоднорідний шарлексики і фразеології, який називають сленгом, що використовується врозмовній мові і знаходиться поза межами літературної норми. Найважливішоювластивістю сленгізмів є їх грубо-цинічна чи груба експресивність, зневажлива іжартівлива образність, іронічне або презирливе забарвлення, що відрізняє їх відсинонімічних слів і словосполучень з літературної мови[1:90]. Наведемо декількаприкладів[45]:
Сленгізм Літературний еквівалент
hit the haygo to bed
suckersimpleton
stinkernasty customer
cold-meat partyfuneral
dead pan black face
shiner black eye
sawbones surgeon, doctor
bum steer misinformation
baloney nonsense
dumb cluck stupid person
Прийнято вважати, що якщо сленгізми представляють собоюстилістичні синоніми слів і словосполучень літературного мовлення, вони ніколине є єдиним засобом вираження тих чи інших понять [1]. Це твердженняпотребує уточнення. Воно відповідає дійсності в тому смислі, що для сленгу, восновному, характерна не номінативна, а експресивна функція. Але в той же чассеред слів і словосполучень, що входять в сленг, є й такі (хоча їх кількість неє великою), які не мають словникових відповідників в інших пластах лексики.Так, наприклад, американські лексикографи Л.Беррі і М.Ван ден Барк, вказуючи всвоєму словнику сленгу (L.V.Berrey and M.Van den Bark. The American Thesaurusof Slang.) літературні еквіваленти сленгізмів, змушені в деяких випадкахвдаватися до описових прийомів для пояснення тих лексичних одиниць, щовідносяться до сленгу, але не мають постійних і рівнозначних відповідників:
blind date– a social engagementwith an unknown person; a person whose identity is not known with whom a socialengagement is made;
gold digger – a young woman whoaccepts a man’s attentions for the sake of his gifts;
sugar daddy — a wealthy lover,esp. one who contributes to the support of a gold digger;
inside dope – confidentialinformation.
Це пояснюється тим, що деякі лексичні одиниці сленгувиражають специфічні поняття, які в літературній мові можуть передаватися лишеза допомогою вільних словосполучень. Іноді саме такі слова і стійкісловосполучення нерідко переходять зі сленгу в літературно-розмовну і навітькнижну лексику (наприклад, hitch-hiker, soap opera, pep talk, graft та інші).
Сленг далекий від будь-якої піднесеності, урочистості,пишномовності. За влучним визначенням Е.Партріджа, для сленгу характерним єбажання “нічого не сприймати серйозно”. У цьому легко переконатися, якщо,наприклад, порівняти книжне pass away, cтилістично-нейтральне dieі сленгове kick in; урочисто піднесене join in wedlock,нейтральне marry і сленгове jump the hurdle [45].
Багатьом словам сленгу притаманні влучний гумор, гротескнепіднесення безглуздої або смішної сторони предметів чи явищ, які вонипозначають:
Darned if this bunch of cradle-robbers didn’t get hold ofsome young-kids [43:156].
The rest of the time they ate chocolates, went to themotion pictures, went window-shopping[43:156].
Сленгізм cradle-robbers використовується повідношенню до літнього чоловіка, який одружується на молодій жінці чизалицяється до неї. Window-shopping – найулюбленіше заняття тих, в когонемає грошей, щоб робити покупки, і хто обмежується оглядом вітрин. До цієїгрупи сленгізмів можемо віднести такі слова, як rubber-neck – турист, shotgunmarriage – змушене одруження, Monday morning quarterback – людина,що дає поради з запізненням, whodunit – детективний роман чи фільм,описуючий загадкове вбивство[45].
Особливо яскравим емоційно-оціночним забарвленням володіютьсленгізми, що відображають різноманітні негативні явища, притаманні сучаснійдійсності (наприклад, yellow dog fund – гроші, виділені для підкупу, kickback– незаконне затримання грошей із заробітної плати на користь наймача, gorilla– гангстер, ride the gravy train – отримувати незаконні прибутки, rake-off– доля у незаконному доході)[45].
У той же час у сленгу є немало слів, які характеризуютьсявульгарним відтінком і використовуються лише з метою надати грубо фамільярнийтон або створити ефект новизни і оригінальності.
Як відомо, сленг відноситься до найменш стійких шарівлексики. Лексика сленгу підлягає постійному відновленню. Деякі сленгізмипроникають у літературну мову, але більша їх частина відносно швидко виходить зужитку. Американські лексикографи Берджен і Корнелія Еванс стверджують, щосленг швидко старіє і ніщо так не позбавляє мовлення виразності іоригінальності як сленг, що вийшов з моди. Іншими словами, в даному випадкусленгізми справляють стилістичний ефект, повністю протилежний тому, якогопрагнув досягти мовець. Однак, серед слів і виразів є й такі, які складаютьйого відносно більш стійку частину. Такі сленгізми, як наприклад, sucker,wise up, cinch, bunk використовуються вже напротязі досить довгого часу.Але для сленгу вцілому характерна відсутність стабільності.
Деякі дослідники англійського сленгу виділяють найбільшвагомі відмінні властивості сленгу[36]:
-сленг – це лексичне явище. Сленг – це певна лексика (словаі словосполучення, які називають сленгізмами);
-сленг – це нелітературна мова, тобто слова ісловосполучення, що знаходяться за межами літературної англійської мови(Standard English, King’s English) – з точки зору вимог сучасної літературноїнорми;
-сленг – це лексика, яка виникає і використовуєтьсяпередусім в усному мовленні. Спочатку сленг проникає в літературу як засібхарактеристики особливостей усного мовлення в певному середовищі. Однак деякачастина сленгізмів іноді використовується в літературі і для інших стилістичнихцілей як специфічна експресивна лексика (як правило, синонімічного характерувідносно до літературної);
-сленг – це емоційнозабарвлена лексика;
-сленг характеризується більш-менш яскраво вираженимфамільярним забарвленням більшості слів і словосполучень. Ця властивість сленгуобмежує стилістичні межі його використання. Лексика сленгу пов’язана з певнимрозмовно-просторічним фамільярним стилем мовлення англійської мови;
-фамільярно-емоційне забарвлення багатьох виразів сленгувідрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий, іронічний,глузливий, призирливий, грубий і навіть вульгарний). Деякі дослідники відносятьдо сленгу також непристойні слова (нецензурні) і вирази (лайка).
Загальнимдля емоційного забарвлення більшості слів і виразів сленгу є критична(переважно негативна) оцінка даних предметів, явищ, дій, тощо у фамільярній ічасто грубій формі, тому лексика сленгу має якби занижене стилістичнезабарвлення по відношенню до літературного мовлення. Сленг означає свідомуобразу будь-якої звичайної норми доречності.
Взарубіжній лексикографії ця властивість вважається основним при визначенніналежності тої чи іншої лексико-фразеологічної одиниці до сленгу.
Такийкритерій є найбільш загальним, що застосовується майже у всіх випадках.Недоліком його є залежність від цілого ряду непостійних суб'єктивних факторів ісхильність до безперервних змін.
— Сленгізми походять з різних джерел (професійні або соціальні групи). Але їхзагальне використання чи зрозумілість ця не означає їх перехід в категоріюлітературної лексики. Вони, як правило, залишаються за межами літературноїмови. Певна частина слів і виразів сленгу може проникати в літературну мову,втрачаючи притаманні їм властивості.
Сленгзаймає проміжне положення між всіма відомими словами і виразами на позначеннянеформального спілкування і ненормованної лексики.
Слідзазначити, що сленг не є таємною мовою, діалектом або недопустимимвикористанням ідіом у щоденному мовленні, хоча в ньому можуть міститисяелементи всього вище перерахованного. Але, якщо ми продовжимо пошук визначенняшляхом перерахування того, чим не є сленг, то можемо сказати, що сленг – це ненабір різких фраз, журналістських словечок, неологізмів і особистої мовиокремої людини, хоча приклади цього також можна знайти в сленгу. З точки зорулінгвіста – це стиль мови, який знаходиться прямопротилежно дозаформалізованного мовлення. Сленг міститься в самому кінці можливих засобівмовленнєвого спілкування: він знаходиться за межами звичайного невимушеногорозмовного мовлення, там, де мова стає занадто гострою і вульгарною, занадтоноваторською в розмові з незнайомими людьми. Сленг включає також різні формимови, за допомогою яких люди можуть ототожнювати себе з певним соціальнимугрупуванням, починаючи з любителів серфінгу, дітей, молодих бізнесменів ізакінчуючи злодіями.
Основнийлексичний склад, а також фонетичний та граматичний устрій англійського сленгувідрізняється величезною життєздатністю: дуже багато лексем сучасного сленгу іряд його граматичних і фонетичних рис існували задовго до виникненнялітературного стандарту. Існуючи пліч-о-пліч з інщими соціальними діалектами із літературним стандартом і тісно взаємодіючи з ними, сленг завжди виступав івиступає як чітко визначена мовна система: хоча, як і інші ланки мови вонапостійно розвивається, поповнюється новими словами і новими значеннями слів.Основний кістяк його лексичного, граматичного і фонетичного складу залишаєтьсянезмінним. Не втрачає сленг і свою функціональну своєрідність: він ніколи небув приналежністю вузьких соціальних груп, не використовувався у ролікодифікованої мови (жаргон) чи як приналежність тих чи інших професійнихколективів. Основна особливість сленгу — це спільність усім соціальним групамносіїв мови, у зв’язку з чим недоцільно розрізняти так званий загальний сленг –просто в іншому випадку мова йде про той чи інший різновид жаргону.
Мовнусистему можна розглядати як синхронну з нормою сукупність функціональних іструктурних можливостей у межах даної мови чи як мережу координат, щоокреслюють межі (якісні і кількісні) можливих мовних зрушень. Будучи вибірковою(селективною) реалізацією чи серією реалізацій тих чи інших можливостейсистеми, норма у разі необхідності накладає на неї певні обмеження. У своючергу обмеження окремих ділянок мовної системи, здійснюване нормою, веде дозняття існуючих до цього інших обмежень, що накладаються на мову системою. Прицьому накладання одних обмежень і зняття інших є діалектичним процесом. Саметому норма співіснує в мові із широкою варіативністю (для сленгу характернарозгалужена мережа синонімів, причому, як показують спостереження, чим ширшесинонімічний ряд того чи іншого поняття в сленгу, тим менше можливостей входу вцей ряд загальнолітературного слова, що виражає це поняття). Саме тому норма неє самодостатньою сутністю, а реально представлена у взаємодії з різного роду“периферійними” мовними шарами, саме тому роль “центрального” чи“периферійного” елементу не закріплена навічно за тими чи іншими мовнимиреаліями, і ті самі мовні елементи в залежності від мінливих внутрішньомовних іекстралінгвістичних умов можуть поперемінно виступати то як нормовані, то якненормовані. У цьому зв’язку можна вказати, наприклад, той факт, що в сленгувідсутні чи маловживані такі слова загальнолітературного варіанту, як excellent,tall, rapid, quick, to approach, to enter, to leave, help, weapon, clothes, todie, young, ill, to injure, to feel, body, to search, to believe, to understandта інші.
Не можнавизнати правомірним твердження про те, що сленг – це ізольований “прошарок”, щозаймає окреме положення в макросистемі англійської мови. Сленг аж ніяк не єтаким “шаром” мови, який відгороджений “китайською стіною” від так званоїстандартної мови. Існуючи в мові, сленг у разі потреби входить у його систему.Усний англійський національний стандарт невіддільний від сленгу в такій ж мірі,як і сленг не існує без елементів усного стандарту. У ряді випадків“периферійні” мовні шари можуть значно впливати на усний національний стандарту більшій чи меншій мірі переплітаючись з ним. У цьому зв’язку цікавим єнаступне висловлення Дж.Голсуорсі: “Цілком ймовірно, що більшість життєвоважливих (vital) слів нашої мови колись належали до сленгу, послідовноодержуючи права громадянства всупереч протестам духівництва й інших кіл” [GalsworthyJ. On Expression.Oxford,1924,p.7]. І дійсно в англійськийзагальнонаціональний стандарт увійшли зі сленгу такі слова, як bluff, billet,minx, flummox, ripping, humbug, flog, soccer, yarn, shabby, sham, pluck“сміливість”,whitewash, baggage “дівчина”, bet, bore, chap, donkey, hoax,kidnap, mob, odd, trip, character “людина”, to bolt “тікати”,fishy “підозрілий”та інші.
З іншогобоку, сленг постійно контактує з жаргоном, професійною мовою тощо, що у своючергу не може не позначитися і на літературному стандарті. Недарма відомийамериканський лінгвіст М.Пий зазначає: “Навряд чи правомірно зневажати слова,що у наші дні можна почути тільки у вузьких межах тої чи іншої професії. Завтраті ж самі слова можуть бути прийняті народом, що говорить на даній мові, і увійтив повсякденний словник Шекспіра двадцять першого століття”[20]. На мовленнявпливають вікові і професійні особливості мовців, їхня приналежність до того чиіншого соціального середовища. Та сама особа може володіти декількомаваріантама вимови, що існують у мові, і вживати їх у залежності від ситуаціїспілкування. Велике значення для становлення й існування сленгу маютьособливості індивідуального мовотворення мовця. Цікаво, що багато семантичнихзмін і переосмислення уперше виникають на індивідуальному рівні і лише пізнішепереходять у різні шари мови, особливо в усно-розмовну сферу і сленг. Те ж самеможна сказати не тільки про значення. Але й про більшість нових лексем, щоберуть свій початок у мові з новотворів на індивідуальному рівні.
Більшість сленговихслів і значень існували в мові задовго до появи сленгу і продовжуютьвикористовуватись в родинних германських мовах і діалектах, де вони взагалі немають соціального забарвлення. Порівняємо англ.сленг to botch “робити абияк” ідіал. botzelen (те ж саме значення); англ. сленг quod “в’язниця” і швейц.діал.gadem “будинок”; англ. сленг to hock “обманювати”, “закладати в ломбарді” ішвейц. діал. hocken “брехати”, рейнськ. діал. hocken “вести торгівлю”.
Зовсімнепоміченим нерідко залишається той факт, що багато зі сленгізмів набули свогоспецифічного значення еліпсису слів, пов’язаних з ними в словосполученні.Наприклад, значення сленгізму to create “підняти шум, скандал” зобов’язанесвоїм походженням тому, що воно часто вживалося в словосполученнях to create adisturbance, fuss.
Вартотакож врахувати постійну зміну соціальної норми, соціальної бази ісоціально-комунікативної системи (по А.Д.Швейцеру) як національної мови, так іінших шарів мови у зв’язку з впливом радіо і телебачення, з розвитком грамотності,освіти. Для сленгу характерний широкий діапазон комбінаторики, різних умоворганізації мовних елементів і їхніх властивостей, можливостей їхньоїсумісності чи несумісності, перетинання, розкладання, заміщення, накладання іперегрупування, а також порядку проходження мовних одиниць, їхніх ознак ізв’язків, включення в систему чи виключення з неї. Саме комбінаторні процеси всленгу нерідко обумовлюють найбільш несподівані значення і функції однієї ітієї ж словоформи, зокрема в результаті розкладання однієї і тієї ж семантичноїпослідовності в межах декількох окремих лексем. Наприклад: англ. сленг chance“відcтань”; hump “швидкість”; commission “здоров’я”; to discuss “куштуватиїжу”. У граматиці це, наприклад, використання ступенів порівняння від дієслів(weare, and what’s more, we can not be arer), минулого часу дієслів замістьінфінітиву (used to was замість used to be). Таким чином, у сленгу особливояскраво виявляються різні потенції мови, які зазвичай сховані в літературномустандарті.
Дослідження структурних особливостей англійського сленгу тавизначення його емоційного характеру дозволяє дати наступне визначення сленгу.Сленг – це історично сформована і більш-менш загальна всім носіям мовилінгвосоціальна норма, що реалізується на рівні розмовної мови і генетично тафункціонально відмінна від жаргоних та професійних елементів мови.
1.3 Фонетичні, граматичні і словотворчі особливості сленгу англійськоїмови
Фонетика
Унікальністьемоцій порівняно з іншими об’єктами номінації спостерігається передусім врізноманітності і багатстві мовних засобів їх вираження, які включаютьвідповідну лексику, особливу інтонацію, фонетику, порядок слів.
Сленганглійської мови як особливий шар експресивно-емоційної лексикихарактеризується певними фонетичними відхиленнями від норми. ЛінгвістЄ.М.Мєднікова виділяє такі[22]:
1. Дифтонглітературного варіанта [оu] звичайно відбивається в сленгу як [ээ] чи [au]: go[gээ] чи [gаu]; row [гээ] чи [гаu].
2. У своючергу дифтонг [au] літературного варіанта відбивається як [а:]: mouth [ma:f],about [a'ba:t], loud [la:d].
3. Дифтонг[аі], зображуваний на листі в літературному варіанті через “i” вумовно-відкритому складі, у сленгу вимовляється як [оі]: time [toim], fine[foin], line[ loin] і ін.
4. Уненаголошеному складі [аі] редукується в [і]: by myself [bi mi'self]. Дифтонг[еі] вимовляється як [ai]:pale [pail], day [dai], baby ['baibi] і інші.
5. Замістьлітературного короткого [е] у сленгу звичайно вимовляється коротке [і]: get[git], catch [kit], steady ['stidi], а замість короткого [і]—[e]: dinner['dens], children I't∫eldren], spirit ['spent].
6.Англійське літературне [ju:] у сленгу відбивається як [u:]: duke [du:k], tune[tu:n], suit [su:t], new [nu:].
7. Коротке[о] відбивається як [Λ]: god [gΛd], dog [dΛg].
8. Коротке[Λ] вимовляється як [і] чи [е]: sich, sech (such), jist, jest (just),brisk, bresh (brush).
9. Післядовгих [u:] н [і:] використовується півприголосний звук, що перетворює їх удифтонги: booze [buwz], [bauz].
10. У рядівипадків замість звуку [э:] вимовляється [а:]: first [fа:st], burst [ba:st],curse [ka:s], worse [wa:s], nurse [na:s].
12.Узакінченні -ing [η] заміняється на [n]: schilling’, evenin’, huntin’,shootin’. Однак кінцеве п у багатьох словах заміняється [η]: kitchen ['kit∫η],captain ['keptiη] і ін.
13. Звуки[Θ,ð ] часто переходять у [f, v]: thanks [fenks], mouth [ma:f].
14. Уненаголошених складах півголосний [w] зникає: always ['a:liz], boatswain['bostsan].
15. Дужечасто допускаються неударні склади в словах: 'stead (instead), 'cept ( except),'cos (because)
16.Перетворення прийменника „of” у закінчення –а у словах: caupla minutes; outahere.
17.Початкове h у словах часто опускається; у словах же, де немає етимологічногопочаткового h, воно додається.
18.Нерідко звук [n] заміняється на [m]: se'em (= seven), ['sa:tm] (certain) і ін.
19. Ускладних словах з -hood замість [h] вимовляється [w]: neighbourwood,livelywood, widowwood.
20.Особовийзайменик „you” змінюється „ya”.
21.пропускдеяких початкових і кінцевих приголосних: of’em (of them).
Потрібновідмітити, що хоча вище наведені приклади фонетичних відхилень і порушуютьфонетичну норму, але вони не спотворюють мову, а, навпаки, надають мовленнюекспресивно-емотивного забарвлення.
Граматика
В загальній мовній системі граматична сторона займає особливе місце –це явище вищого ґатунку (порядку), тому що для вираження думок та емоцій недостатньо тільки відбору лексичного матеріалу, необхідне правильне і чіткевстановлення зв’язку між словами, групами слів тощо.
Вивченняграматичних відхилень і їх стилістичних властивостей забезпечує можливістьцілеспрямованого відбору експресивних засобів мови. Мовець завжди намагаєтьсянадати своєму мовленню емоційного звучання. І ця емоційна сторона висловлюваннячасто створюється засобами граматики[22].
Слід зазначитивідсутність у сленгу сполучного -n невизначеного артикля перед словами, щопочинаються з гласної. Характерно також використання двох показників множиниіменників claw — dowses, swell— swellses і інші.
Багатоскладовіприкметники можуть утворювати ступені порівняння синтетичним способом:agreeable— agreeabler—agreeablest, beautiful— beautifuller—beautiful-lest.Прикметники, що утворять ступені порівняння у літературному варіанті, у сленгуможуть утворювати ступені порівняння шляхом приєднання суфіксів -er, -est:little—littler—littlest. Нерідко використовуються плеонастичні ступеніпорівняння: worser, worsest, more agreeabler, most agreeablest і ін.
Замістьthan літературного варіанту ступеню порівняння в сленгу супроводжуються словомnor: He's got more nor me. Ступені порівняння в сленгу можуть утворюватися нетільки від прикметників, але і від будь-якої частини мови: порівн. we are, andwhat's more, we can not be any arer.
Замістьформ називного відмінка особистих займенників часто використовуються непряміформи (для сленгу взагалі типовим є недиференційоване використання номінативноїй об'єктної форм особистих займенників): Why, us'as got 'em licked any time; Meand her's great frens. Вказівні займенники this і that нерідко заміняються наthis here, that there, them: Them as he got things; them here lodging-houses.Займенник who заміняється на as (a man as I knowed mother 'людина, мати якої язнав'). Замість -whom використовується who (from who, on who), а замістьthat—-what (an old glut what I served). Займенник it нерідко використовуєтьсязамість he, she: You see the poor gentleman! Dear heart, how it labors andthrobs.
Закінчення3-го одн… дійсного часу -s поширюється на всі інші особи: I goes; he bets; wedoesn't; you gives; the blokes is going to the pictures; they says, the shopsshuts up.
Дужесвоєрідна дієвідміна дієслів to be і to have у дійсному часі:
a) to be:I'm, he's (he bees), we is, you're (you is), they're (they be);
6) tohave: I's, he's (he've), we's, you's, they's.
Цікавофункціональне зрівняння Past Indefinite та Present Perfect (You haven't seenhim, -did you?), а також своєрідні моделі імперативу: Leave (==let) me go!Begoing!
Дієсловоto have часто вживається замість to be і навпаки (при цьому форма haveвикористовується замість has). Форма ain't може відповідати літературним am,is, are not, а також has, have not. Минулий час “сильних” дієслів утворюєтьсяпо моделлі “слабких”: I seed, I knowed, I gived. Замість Past Indefinite усленгу часто використовується форма Present Indefinite, а також Past Participle(I done it, I begun), причому Past Participle неправильних дієслів нерідко маєформу правильних: growed (= grown), looked (== taken), tore (==torn). З іншогобоку, форми Past Indefinite використовуються замість Past Participle. Префікса- використовується з дієсловами в Present і Past Participle: I'm a-coming;What are you a-doing of?; порівн. також: a-calling, a-talking, a-watching; whathave you a-written? Після герундія нерідко використовується of: Не stood therestroking of his mackintosh.
Передінфінітивом нерідко ставиться for: What are you going for to do?; I'd like forto know; I was going for to say; What I want for to know; He went for to go.
Деякідієслова, що мають у літературному стандарті активне значення, у сленгувиступають з каузативним значенням: to learn 'навчати'; to lie 'покласти',tosit 'покласти'.
Сленгвідрізняється від літературного стандарту використанням прийменників: took itoff of the stall; What are you a-doing of?; three on us; take hold on it;; I'mnot doing of anything; to think on it; robbed on it; ashamed on you.
Дужетипове повторення допоміжного дієслова наприкінці фрази: Goes like 'ot cakes,they do; Took 4m for a pie-can, 'e did; Give me a quid, 'e did.
Замістьвідносного займенника that використовується as how: She says as how I bawlworser than the broom-man; Saying as how she set no store by me.
Замість soвикористовується that: He was that stuck up; замість why уживається what for:What for did'e come?
Граматикана відміну від лексики не володіє таким чітким експресивно-емоційнимзабарвленням. І разом з тим справедливим вважається, що саме граматика приховуєв собі стилістичні можливості, які містяться в більшості випадків в йогоздібностях передавати найтонші відтінки думок.
Словотвір
У мовііснують певні семантичні закономірності, в залежності від яких проходятьпроцеси словотвору даної мови. Система словотвору будь-якої мови складається ізспособів словотвору, що притаманні даній мові. У цілому система словотворупредставляє собою складний організм, який складається як із формальнихкомпонентів (способи словотвору), так і смислових, куди входять різноманітнізначення словотвірних засобів, що тісно пов’язані з семантичною структуроюпохідних основ.
Вкажемо нанайбільш типові засоби словотвору сленгу англійської мови, базуючись при цьомуна дослідженнях вітчизняних та англійських лінгвістів. В області словотворунайбільш типовою рисою сленгу англійської мови є перетворення ряду повнозначнихслів у напівсуфікси. Так, слово monkey використовується як напівсуфікс зізначенням “робітник; механік”: air monkey, broom monkey, company monkey, greasemonkey, powder monkey, weed monkey, wheel monkey. Слово happy перетворилося внапівсуфікс зі значенням “ентузіаст, аматор”: adjective-happy, bomb-happy, brass-happy,buck-happy, cab-happy, car-happy, coin-happy, dough-happy, footlight-happy,gin-happy, jive-happy, power-happy, rock-happy[45].
Слово dogяк напівсуфікс синонімічно man (звичайно “хитрий чи той, кому пощастило”): birddog, choke-dog, crazy-dog, dumb-dog, funny dog, handsome-dog, low dog, luckydog, penny dog, mean dog, sad dog, shoe-dog, smart dog, top dog, yard dog,yellow dog[45].
Досленгових напівафіксів належить також запозичений з німецької мови –fest (віднімецького іменника Fest-cвято). В англійській мові –fest не виступає в якостісамостійного слова. Напівафікс –fest використовується в іменниках, що означаютьякусь діяльність (зазвичай занадто інтенсивну чи безмірну), яка продовжуєтьсяпротягом певного проміжку часу. Наприклад, bull-fest невимушена розмова,бесіда; gab-fest зустріч з метою порозмовляти (також talk-fest);chin-fest пустібалачки[46].
У якостінапівафіксу, що позначає особу, і яка володіє певними особливостями,використовується –pot (crack-pot божевільна чи ексцентрична людина, rum-potп’яниця, stink-pot неприємна людина, sex-pot приваблива дівчина)[47].
На відмінувід –fest i –pot напівафіксу –bug відповідає іменник, який у сленгу маєзначення “аматор, людина, схиблена на чомусь”. Це ж значення простежується і всловах, в яких –bug використовується у якості другого елементу: shutter-bug,radio-bug, jitter-bug[47].
Процессловотвору нових слів у сленгу характеризується відносно широким використаннямподвоєння, яке нерідко поєднується із шумонаслідуванням ( наприклад, blah-blahбалачки; boom-boom потяг; buzz-buzz шум, гам; ding-dong; haba-haba; buddy-buddyлюдина, яка нав’язує свою дружбу). Багато зі сленгових неологізмів основані наримованому співзвуччі: hot-shot людина, яка добилася успіху; gruesome-twosomeнерозлучна пара[46].
Сленгуанглійської мови притаманне також широке використання таких способівсловотвору, як конверсія і стягання. Сленгізми утворюються за допомогоюконверсії як від звичайних слів(наприклад, chin балакати, neck обійматись,break шанс, можливість, broad дівчина), так і від слів сленгу (наприклад,дієслово snafu “все переплутати” від скорочення snafu(безлад, розгардіяш)).Неменш багато числення приклади сленгізмів, утворених шляхом стягання( she-male= she + female; cigaroot = cigarette + cherrot; brunch = breakfast + lunch таінші)[45].
Серед слівсленгу виділяються й такі, що були утворені шляхом усічення (наприклад, dorm =dormitary, cert = certainly, natch = naturally, def = definitely, stupe=stupid, тощо). Значна частина сленгізмів припадає на долю ініціальнихскорочень: D.D. = drop dead забирайся геть, замовкни; p.d.q. = pretty damnquick; snafu = situation normal – all fouled up- безлад, розгардіяш[46].
Зісленгових суфіксів слід особливо зазначити -о, що не має спеціального значення,але додає словам своєрідний сленговий колорит: afto (=afternoon), beano, blindo(=drunk), blotto, bobbo, boffo, boko, botto (—bottle), boppo, boyo, bozo,bronco, browno, bunco, (==a lucky man), coppo, crumbo, cuffo, deado, dildo, doggo,drinko, dumbo, eggo (==a bald man), endo, evo (==evening), feeblo (==feeble-minded person), foldo (== failing, unsuccessful), reso (= reservation),wrongo (==person who cannot be trusted)[47].
Суфікс–ee, що в англійській літературній мові має дуже обмежене вживання, у сленгу є дужепродуктивним, причому цей суфікс не обов'язково позначає об'єкт якої-небудьдії, але і самого діяча; beatee, biographee, cookee, disappointee, for-geftee,happenee, kissee, waitee, wishee, holdupee і ін. adder-upper, backer-upper,barker-alter, bender-downer, bracer-upper, breaker-upper, bringer-outer,closer-upper, fighter-backer, finder-outer, goer-awayer, giver-upper,hanger-oner, helper-outer, kicker-offer, looker-after, p utter-away er,putter-outer, walker-upper[45]. Порівн. такі цікаві утворення, якgoer-to-bedder, putter-to-bedder, reader-in-bedder і ін.
Цікавоюособливістю англійського сленгу є можливість розриву слова і використання вякості своєрідного інфікса іншого слова, як це мало місце в готськомуabso-bloody-lutely, inde-goddam-pendent. Дуже типове скорочення слів іутворення так званих «blends» типу brunch (breakfast + lunch). Порівн. такожнаступні усічені слова: cert—certainly, deck— declamation, def—definitely, posh—passion, pen—penitentiary, sun—sundae, toke— token ('затягування' (припалінні), bo—hobo і інші[47] .
Особливуувагу викликають похідні від сполучень типу „дієслово + прийменниковийприслівник”, в яких суфікс –er додається як до основи дієслова, так і дооснови прийменникового прислівника: adder-upper, backer-upper, bender-downer,bracer-upper, breaker-upper, bringer-outer, closer-upper, finder-outer,goer-awayer, giver-upper, kicker-offer, putter-awayer, walker-upper[46].
Характерноюдля сленгу моделлю словотвору, яка не зустрічається в інших шарах лексики єнавмисне каламбурне фонетичне перекручення, що змінює внутрішню форму слова:gust замість guest, picture-askew замість picturesque, drinketite i bitetiteзамість appetite[45].
Аленезважаючи на те, яким способом було утворене сленгове слово, чи все правильноз граматичної або фонетичної точки зору, воно завжди характеризується особливимспіввідношенням матеріального значення і емоційного забарвлення, тобто більшоюпитомою вагою останнього.
Проаналізувавшитеоретичні аспекти функціонування ненормованої лексики в системі мови, мидійшли таких висновків:
1. До категорії ненормованої лексики ми відносимо жаргон, арго,просторіччя, вульгаризми, сленг, як особливий шар експресивно забарвленоговокабуляру, що має певні функціонально стилістичні характеристики.
2. Досвід людства у пізнанні емоції закріплюється в мовних одиницях.Емоції універсальні, а структура емотивної лексики не співпадає в різних мовах,має національну специфіку. Одним із мовних засобів, які володіють потужнимекспресивно-емоційним потенціалом, виступає англійський сленг. Вінвідрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий, іронічний,глузливий, презирливий, грубий і навіть вульгарний) і знаходиться поза межамилітературної мови, але і контактує з нею.
3. Емоційність сленгу виражається на всіх рівнях мови (словотвір,фонетика, граматика). Почуття та емоції практично неможливо виразити задопомогою тільки одного мовного засобу. Зазвичай емоційність в мовленнівиражається сукупністю мовних засобів різних рівнів.
Розділ II. Літературознавчі та семантико-стилістичніаспекти функціонування англійської ненормованої лексики в романі Дж.Д.Селінджера„Над прірвою у житі”
2.1Образ молодогоамериканця – представника “самотнього покоління” в романі Селінджера “Надпрірвою у житі”
Відомий американський письменник Ерскін Колдуелл,відповідаючи на анкету журналу “Иностранная литература”, заявив, що літературакожної країни повинна бути правдивою і справжньою історією свого народу, асправжньою і правдивою буває тільки література реалістична.[25:3]
Досліджуючи американську літературу, можемо сказати, щопрогресивна література Америки має багаті традиції. Видатні її діячі високопідняли прапор реалізму, відгукувалися своїми творами на пекучі проблемисучасності. Визначними віхами на шляху американської літератури були ті творикритичного реалізму, які зривали маску із зовнішнього добробутукапіталістичного світу, показували понукання людини людиною. Невдовзі післяпершої світової війни в американській літературі помітне місце зайняло такзване самотнє покоління [25:3], а разом з ним і герой-одинак, що протистоїтьстрашному і ворожому світові. Заперечення безглуздої війни переросло взаперечення всього, за винятком окремої особистості позбавленої щастя іперспектив, заглибленої у власний внутрішній світ, безсилої в своїй самотності.
Молоді герої американських романів 50-х–60-х роківподаються здебільшого в опозиції до суспільства й усталених суспільних норм таідеалів. Герої-юнаки у відповідності до реального життя часто особи алієновані[41:40]. “Самотнє покоління” – назвав статтю, присвячену проблемі молоді уповоєнному романі США, Алфред Кейзін [41:40]. Самотність, алієнованістьвиступають характерними рисами героя кращих тогочасних американських романівпро молодь.
Цікаво визначає характер героя нового роману СШАамериканський критик Айхаб Хассан. Він зазначає, що центральним і домінуючимобразом сучасної літератури є бунтар-жертва. Це і діяч і водночас страдник.Майже завжди він ізгой, аутсайдер (outsider), який сягає чогось нового, аленіколи в цьому не утверджується, який стає анархістом і клоуном, Фаустом іХристом, об’єднаним у гротескній чи іронічній суміші [41:40]. З визначенняАйхаба Хассана випливає, що цей персонаж алієнований від суспільного життя ійому протистоїть.
Герої “самотнього покоління”, які глибоко невдоволенідійсністю, іноді змушені тікати з рідної країни, іноді замикаються в собі,поринають в абстрактні мрії, а частіше – просто лишаються наодинці з власнимипереживаннями. Вони виявились жертвами не війни, а миру, невлаштованість якоголише підкреслюється недавньою перемогою. Трагічне становище героївпоглиблюється їх самотністю. Проблему “самотнього покоління”, як видно, зовсімне знято з літературного порядку денного західної літератури.
Письменники, що прагнули дати правдиву картину свого часу,здавна обирали героєм трагічного конфлікту молоду людину, яка тільки-но входитьу життя, вперше стикається з його нескінченно багатоманітними і суперечливимисторонами і, бажаючи того чи ні, повинна визначити своє місце у завждиневлаштованому і часто скрутному світі. Невідповідність книжкових уявлень іреальної дійсності, труднощі “завоювання світу”, крах ілюзій молодості ужорстокій життєвій боротьбі, словом, відбиття діалектики суспільного розвиткучерез образ молодої людини відкриває перед письменником великі можливостірозвитку конфлікту і соціально-психологічної характеристики героя.
Зарубіжна література критичного реалізму досить часто бралаза об’єкт дослідження підлітка. Це частково пояснюється тим, що багато хто іззахідних письменників просто не можуть знайти виходу з численних тупиківбуржуазної цивілізації і не знають, куди повести молоду людину. Коли героємвиявляється підліток, авторське завдання ускладнюється. У той же час такийвибір героя відкриває перед письменником деякі специфічні можливості. Підвищеначутливість і нетерпимість, що властиві 16-17-річним, їх імпульсивні відгукинавіть на дрібниці дорослого світу, різке виявлення симпатій і антипатій,небажання йти на які б то були компроміси – все це дозволяє талановитомумитцеві з незвичайною гостротою і поетичністю показати світ очима підлітка.
Більш або менш вдалих романів з героями-підлітками у50-ті–60-ті роки з’явилося немало. Але справжній успіх випав цілком заслуженона долю Дж.Д. Селінджера, блискучий роман якого “Над прірвою у житі” вийшов1951 року і одразу приніс авторові світову славу.
Як головну особливість роману передусім слід відзначитизаглиблення у психологію героя. Письменника цікавить людський індивід у йоговзаєминах із зовнішнім світом. Саме характер героя, його психіка стає об’єктомвивчення і зображення письменника. Зокрема, романи одного героя протягом усьоготвору досліджують психіку молодої людини, торкаючись відтворення зовнішньогосвіту лише тоді, коли це необхідно для підкреслення відчуженості головного героя.
Досить характерною для таких творів є архітектоніка романуДж.Селінджера “Над прірвою у житі”. Селінджер обрав для свого роману виключноважку форму. “Над прірвою у житі” – роман-монолог, усна сповідь підлітка, якийрозповідає про короткий, але напружений період свого життя. Хоч яким соціальнонасиченим не був би зміст роману, Селінджер не добився б успіху, якби йому невдалося надати величезному монологові героя переконливості й достовірності.Герой роману Холден Колфілд переповідає свої пригоди у Нью-Йорку і водночасвисловлює певне критичне ставлення до них, оскільки час розповіді не збігаєтьсяз часом дії, бо віддалений від останнього майже роком. Використовуючи формуроману-монолога, автор досягає особливої повноти у відтворенні характеруголовного героя.
Характерно, що Селінджер намагається максимально наблизитимову героя свого твору до мови американських підлітків його віку. Тому в романібагато школярсько-сленгової лексики. Відповідно побудовані речення і загальнийпотік оповіді. Холден говорить шкільним жаргоном, постійно вживає вульгаризми,не добирає вишуканих висловів. Та за зовнішньою грубістю криється душевначистота, делікатність і вразливість, характерні (і не випадково) для всіхулюблених героїв Селінджера. У залежності від того, про що йде розповідь,змінюється й мова Холдена, зменшується чи збільшується кількість жаргоннихсловечок і вульгаризмів. Це дозволяє не тільки поглибити портрет оповідача, алей мовними засобами характеризувати його думки і вчинки.
Понад усе Холден ненавидить “липу”, всебічну фальшоточуючого його світу. Він сам належить до цього світу. Його бунт і протест некласовий, а стихійний, анархічний бунт, протест незадоволеної індивідуальності.Але сила і соціальне значення роману полягає передусім в яскравому показі того,що душить особистість у світі індивідуалізму. Психологічний портрет Холденавиключно протирічний і складний, у поведінці героя нерідко дає про себе знатихворобливий початок, що ставить під сумнів стійкість його психіки
Герой Селінджера стає ніби знаменем невдоволення. Вінбунтує і мучиться, маючи до того, як переконливо показує автор, усі підстави.Порятунок він шукає в самотності і вважає, що знаходить. Але його самотністьстає просто нестерпною. У всьому величезному Нью-Йорку Холдену немає комуподзвонити по телефону. Двадцять хвилин він стоїть у телефонній будці, але такі не знімає трубки. Чи ж дивно, що самотність важким тягарем навалюється наюнака, дошкуляючи йому фізично й морально.
Холден живе у жорстокому світі, котрий бездушно, якавтомат, намагається або залишати свою жертву, або перекроїти її за своїмзразком і подобою. Не дивно, що Холден жадібно шукає хоч якоїсь віддушини,жадає людського тепла і розуміння. Так виникає питання: чого ж він хоче, якуявляє майбутнє? Це питання тим і важливе, що ми добре знаємо: що саме йому неподобається. Виявляється, нічого позитивного Холден реально собі уявити неможе. Звідси наївна мрія про нескладну механічну роботу, що давала б можливістьвести тихе життя з глухонімою дружиною. При цьому Холден і сам хотів би удати зсебе глухонімого, щоб наскільки це можливо, порвати зв’язки зі світом, деживеться так незатишно. Нереальність такого плану ясна і для самого Холдена.Він може знайти лише символічну формулу своїх прагнень. Герой уявляє собівеличезне поле жита, де на краю прірви бавляться діти. Він, Холден, єдинийдорослий на цьому полі. Він єдиний, хто може врятувати і рятує дітей від падінняу прірву. У кінці роману стає ясно, що великому світу Холден може протиставити тількисвіт дітей, яких до того ж треба оберігати від дорослих.
Холден не знаходить виходу і навіть не починає пошуків. Віні не може почати їх. Юнак ще не змужнів. Але Селінджеру вдалося створитистрашну викривальну картину і художньо виразити такі проблеми, що не можутьзалишити читача спокійним. Цим пояснюється величезний успіх роману, і вінсприймається як заклик до активної дії.
Підсумовуючи вище сказане, відмітимо, що відчуженого герояамериканського роману 40-х–60-х років визначає, передусім, його духовнарозщепленість, зневіра у можливості щирих взаємин між людьми, приховування усобі гуманності і доброзичливості, а часто поступова їх втрата і відтакперетворення на особистість, ворожу суспільству. Неприйняття Холденом американськогостатусу життя – це передусім психологічний конфлікт між духовною цілісністюпідлітка і деградуючою розбещеністю суспільства. Усі епізоди твору служать самерозкриттю цього конфлікту, тобто наша увага спрямовується передусім напсихологічні реакції героя, а не на його вчинки. Подій, вчинків стає тепер уромані набагато менше. Це явище характерне для всіх творів, де змальовуєтьсясамотність людини американського суспільства середини ХХ століття. Отже,людська індивідуальність, внутрішній світ людини, загадка її відчуження стаєголовним об’єктом зображення роману 40–60-х років. Тому навіть опис зовнішньогосвіту, деталей навколишнього середовища у такому творі має на меті доповнюватиобраз головного героя.
Проблема відчуження людини гостро актуальна дляамериканського суспільства. Тому характерною особливістю у зображенні думок іпочуттів героя-одинака, самотнього у своїх пошуках, який мучиться і бунтуєпроти фальші реального світу, є використання експресивно-емотивної лексики.
2.2 Стилістична забарвленість мови Холдена Колфілда
Показовим у питанні вивчення ненормованої лексики є моваамериканського підлітка Холдена Колфілда. Стилю мови героя, що здається такиміндивідуальним, своєрідним, властива та універсальність, яка дає нам можливістьскласти уявлення про мовну характеристику усього покоління. Попутно слід відмітити,що Холден Колфілд жодного разу на протязі всієї книги не говорить мовою автора,не збивається на “дорослу” мову, хоча і вживає інколи взяті з книг звороти(наприклад, I was a little premature in my calculations чиIam still recuperating) і франтує “вченими” словами чи навіть моднимиспеціальними термінами.
Холден – шістнадцятирічний хлопець, чуйний, добрий, легковразливий, з неврівноваженою психікою, ексцентричними поривами, думками всіхінших вище перерахованих характеристик героя. Саме ця специфіка мови Холденарозкриває перед нами і його сумніви, і незрілість його розуму, і його ставленнядо дійсності. Це відношення являє собою складну гамму почуттів, де презирствоможе межувати з байдужістю, а кохання – з ненавистю. Однак головне – це специфікамолодіжного жаргону, в якому існують, своєрідно переплітаючись і взаємодіючи, зодного боку, яскравість, образність, емоційність, а з іншого боку, –потворність мови та мовлення, коли нав’язливе повторення одного елементунерідко свідчить про бідність думки та убогий словник. Адже мова і свідомістьутворюють нерозривну єдність.
Мова Холдена – це художній образ “реальної” мови героя,художнє зображення мови відповідного соціального середовища. Мова персонажастає явищем естетичним, входить у зображення характеру в цілому і тим самимстає носієм стилю. Нам видається правомірною думка КожиноваВ.В. про те, що,досліджуючи художній твір, необхідно підійти до нього як до самобутнього, щомає свій “закон”, свою власну необхідність і свободу явища. Вивчення зв’язківтвору з іншими реальностями виступає у цьому випадку лише як підступи дороботи[23].
З вище викладеного очевидно, що, з одного боку, мовуХолдена слід розглядати як явище соціальне, яке відображає його належність допевного соціального типу (тому кожне, особливо стилістично марковане словогероя, несе специфічну складну інформацію). З іншого боку, необхідновраховувати внутрішні закономірності самого твору, глибинні закони його будови:характери, композиції, мовленнєвий потік, тобто все те, що дає право перекладачубудувати текст безпосередньо як первинний, оригінальний[31].
Мову Холдена Колфілда критик-лінгвіст Д.Костелло вважаєаутентичним відтворенням розмовної мови американського підлітка[32]. Однакшкільний діалект Холдена має особливі риси, що допомагають сприймати герояроману як індивідуальність.Його „діалект” наповнений словами, які відображаютьспецифіку характеру. Так Холден постійно повторює “It really is” чи “I reallydo”, ніби бажаючи переконати читача, що йому, Холдену, хоча навколо брехня танещирість, вірити можна, він говорить тільки правду. Побоювання бути зараженимбрехнею заставляє його буквально на кожному кроці “реєструвати” свою власнучесність.
Типова властивість шкільного “діалекту” та холденівськоїмови –її вульгарність, зловживання божбою. Слово damn it інодіповторюється на одній сторінці більше п’яти раз, але саме в тих випадках, колиХолден розповідає про школу (розмова зі Стредлейтером), говорить про кіно чимайбутню кар’єру. Гостроемоційне неприйняття брехні завжди супроводжуєтьсявиразом “I hate it.”.
Холден і сам іноді “коментує” особливості своєї мови. Так,часте використання слова “boy”, на його думку, показник того, щовін і його дії не по рокам незрілі. Цілком певне смислове навантаження несе вйого мові слово “old”.
Old служить длявираження позитивних почуттів та емоцій і позитивної оцінки – ніжність, любов,глибока прихильність, наприклад в словосполученні old Phoebe. Дляілюстрації вибірково наведемо приклади, з яких відношення Холдена витікає дужевиразно: “Somebody with sense and all.”[50:84], “You neversaw a little kid so pretty and smart in your life.”[50:84], “Shewas somebody you always felt like talking to on the phone.”[50:86],“She is all right. You’d like her.”[50:84]. Old виражаєтакож почуття захоплення, глибокої поваги, наприклад у словосполученні oldAllie(“Нe was terrifically intelligent.”[50:59], “You’d haveliked him.”[50:59]); у словосполученні old ThomasHardy (“I read a lot of classical books, like The Return of the Native and all,and I like them…”[50:42], “What really knocks me out is a bookthat, when you’re all done reading it, you wish the author that it wrote was аterrific friend of yours and you could call him up on the phone whenever youfelt like it…I’d rather call old Thomas Hardy up.”[50:42]).Прикметник old використовується і для вираження дружньоїприхильності, симпатії в таких словосполученнях, як old Jane(“She was afunny girl, old Jane. I wouldn’t exactly describe her as strictly beautiful.She knocked me out, though.” [50:93]); old Spencer(“He wasa nice old guy.”[50:25]).
Old також служить длявідображення негативних почуттів та емоцій і негативної оцінки:
— відрази у словосполученнях old Haas(“…they had thisheadmaster, Mr. Haas, that was phoniest bastard I ever met in my life. Ten timesworse than old Thurmer.”[50:38]), old Ossenberger(“… the bigphoney bastard” [50:41]), old Еrnie, old Morrow(“…was doubtlessthe biggest bastard that ever went to Pency, in the whole crumby history of theschool.”[50:32]); неприязні, але з відтінком співчуття, условосполученнях old Lilian Simmons(“You could tell the waiter didn’tlike her much, you could tell even the Navy guy didn’t like her much, though hewas dating her. And I didn’t like her much. Nobody did. You had to feel sort ofsorry for her in a way.”[50:102]), old Ackley(“He was even morestupid than Stradlater.”[50:50], “Ackley was a slob.”[50:50],“You had to feel a little sorry for the crazy sonuvabitch.”[50:49]);
— неприязні, що межує з ненавистю у словосполученні oldStradlater(“Stradlater was more of a secret slob.”[50:50], “Hewas unscrupulous. He really was.”[50:61], “God, how I hated him.”[50:62]) і т.д.
Емотивнеold вживається Холденом і повідношенню до предметів, хоча незрівнянно рідше, ніж по відношенню до людей: myold hunting hat – так Холден говорить про свою нову червону мисливськушапку, тільки що куплену в Нью-Йорку, яку йому подобалося носити козиркомназад:“…the old peak way around to the back”[50:41]. І зовсіміншу оцінку несе old в old Pency(“…Pency was full ofcrooks”[50:41]) та “soggy wet old towel”[50:73](це про бридкий мокрий рушник Ерні Морроу).
В окремих випадках емотивне значення old накладаєтьсяна денотативне, але емотивно-оціночний план незмінно домінує: old Spencer таold Mrs.Spencer були дійсно старими людьми(“They were both around seventyyears old or even more than that.”[50:32]). Але далі ці два значеннярозведені у двох різних вживаннях:“You take somebody old as hell, likeold Spencer”[50:32], чи “…this very sad, ratty old bathrobe thathe was probably born in.”[50:32] – халат не просто старий, він –жалюгідний; емотивно-оціночний характер old підкреслюєтьсяемоційно-підсилювальним sad. У переважній більшості випадківвживання old має виключно емотивне значення, цілковито неспівпадаюче з денотативним, — усі носії цієї характеристики – люди молоді, восновному однолітки Холдена.
Отож, що ж конкретно характеризує мову Холдена Колфілда?
Насамперед, це невимушена “розмовність” його стилю, щодосягається деякими прийомами. Холден постійно вживає паразитичні слова ісловосполучення типу and all (і все таке, і те де).Наприклад:how my parents were occupied and all[50:27] ; they’re niceand all[50:27]; he’s my brother and all[50:27];that was in the Revolutionary War and all; it was December and all; right inthe pocket and all[50:28]; I read a lot of classical books, like “TheReturn of the Native” and all[50:41]; war books and mysteries andall[50:41]; it’s pretty good book and all і т.д.
Іноді замість and all Холден звертається доеквівалентних за своїм значенням, але більш емоційно-оціночних словосполучень andstuff і and crap. Наприклад, goddam checkups andstuff; tickets & stuff; while I was putting on my galoshes and crap;starches and crap; and all that crap.
Часто в мові Холдена зустрічаємо or something, oranything (чи щось таке, чи щось в такому роді), наприклад, mywhole goddam autobiography or anything; you were supposed tocommit suicide or something; no gloves or anything; they didn’t have a maid oranything; took them away to zoo or something; he never cleaned it or anything;I oughta go down and say hello to her or something і т.д.
Більш емоційний варіант цього словосполучення виступає втаких прикладах, як he has supposed to be a playwright or some goddmanthing[50:27].
Характерним для мови героя є вживання sort of(навіть, трошки) з прикметниками і, частіше, з дієсловами, наприклад, youfelt sort of sorry for her; she was sort of deaf; I sort of brushed my hairback; I was beginning to sort of hate him; I was sort of thinking of somethingelse; I sort of wished; sort of nasty; I just sort of quit; I sort of put myhand on his shoulder і т.д.
Акцентованим для мови Холдена є вживання this, these,those (цей самий, ці самі), наприклад, he wrote thisterrific book; right next to this crazy cannon; he wrote me this note; they hadthis headmaster; one of those guys that wear those suits; I saw it in the widowof this sports store; I said in this very hoarse voice; he had these very broadshoulders; I once sat next to Ackley at this basketball game і т.д.
Підліток використовує в мові розмовні повторення, як,наприклад, у таких випадках: what I was really hanging around for, I wastrying to feel some kind of a good-by; where I lived at Pencey,I lived in the Ossenburger Memorial Wing of the new dorms; whathe did he started these under-taking parlors all over the country; what she’ddo when she’d get a king, she wouldn’t move it; so all we did, wejust had a couple of hamburgers; what I did was I went over …і т.д.
Характеризує мову підлітка і відхилення від граматичноїнорми. Так, наприклад, він постійно вживає особову форму дієслова після onaccount of, що вимагає герундія:on account of I was flunkingfour subjects and not applying myself and all; on account of I wasn’t comingback, on account of it was Sunday.
Характерним для Холдена є вживання неправильних формдієслова: I’d woke him up; she’s been laying here all night іт.п., а також неправильне вживання особових займенників у непрямому відмінку:D.B. took Poebe and I; told Allie and I; kept telling Stradlater and I; I wokehe and his wife up; I used to play tennis with he and Ms.Antolini.
Підліток часто порушує синтаксичні норми типу різноманітнихвидів “незаконних” еліптичних конструкцій:some girls you practicallynever find out what’s the matter (замість with some girls youpractically never find out what’s the matter);except Alice had acold (замість except that Alice had a cold); I don’t like typelanguage (замістьI don’t like that type language); I can’t standlooking at the other guy’s face, is my trouble – де в якостіпідмету виступає завершене речення, яке по нормам повинно бути підряднимдодатковим: my trouble is that I can’t stand at the other guy’s face. Такожречення типу I know this guy down in Greenwich Village that we can borrowhis car for a couple of weeks.
Характеризує мову героя й неправильне вживання “подвійногоприсудка”:I hardly didn’t even know; didn’t hardly say anything; Ihardly didn’t even show it; I ain’t got no time for no liquor; nobody’s trynachisel nobody.
Мова Холдена Колфілда багата на сленгові вирази, які частона письмі мають відхилення від фонетичної норми (в мові Холдена та іншихперсонажів), наприклад, відпадання кінцевого g ( callin’,comin’, hurtin’, roughin’), а також стягнення ненаголошеного them(cut’em, for’em, got’em, tell’em і т.п.) та ін.
Вживання сленгових виразів типу to shoot the bull, tochew the rag, to chew the fat, to shoot the crap, to shoot the breeze –ляпати язиком, пудрити мізки; togive smb. a buzz– дзвякнути комусь по телефону; damn near (замістьalmost):I damn near broke my knee – я майже не зламав собі коліно; та іншічасто представляють труднощі для перекладача.
Іншим, і дуже суттєвим, моментом, витікаючим ізстилістичної задачі автора та характеризуючим мову Холдена Колфілда, єемоційність. Прагнучи показати її, Селінджер часто удається до курсиву, длятого щоб підкреслити інтонаційну нерівність мови свого героя. Але не це,звичайно, є визначальним. Автор знаходить і словесне її вираження у вживанні,наприклад, постійного набору оціночних епітетів типу:
phony – “фальшивий”(phony bastard, phony smile, phony bandshake, a phony kid of friendlyі т.д.);
lousy – “гидотні”, “паскудні”(lousy teeth manners, lousy childhood, lousy movie, she was worried thatit might make her legs lousy, he was lousy at writing compositions);
terrific – який можевиступати в якості позитивної оцінки з загальним значенням “екстракласний”( terrific book, terrific friend, terrific guy, terrific sentence,terrific legs, she looked terrific і т.д.); в якості негативної оцінкиз загальним значенням “паскудний” (terrific bore, terrific lecture)і просто як підсилювальне слово (поp. укр.“страшний” – a terrificliar, terrific patience, terrifically bored, terrifically tired, he wasterrifically intelligent).
Крім того, такі оціночні прикметники, якcrude (acrude thing to do), crumby (crumby nails, crumby old razor,crumbly toilet articles), corny (corny shoes –старомодні туфлі),отримують в устах Холдена Колфілда нове, більш емоційне звучання.
Таке вживання прикметників ніби розширює семантичні рамкислова, воно набуває у мові, в залежності від контексту, цілий ряд додатковихзначень. Яскравим прикладом цьому служить прикметник funny: itwas really funny, it was sort of funny (кумедний), shestarted getting funny (вона почала вести себе непристойно), shewas getting funny (вона почала сердитися).
Акцентованим для мови Холдена є вживання десемантизованого,і внаслідок цього набуваючого лише емоційно-підсилювального значення,прикметника old, який визначає людей незалежно від віку і можебути використаний в якості визначення до неживих предметів. Наприклад, oldAckley, old Haas, old sadist, the little old goddam Governor’s son, the oldpeak of my hunting hat, I could shoot the old bull to old Spencer[50:37]– я можу розводити усю цю бузу Спенсеру [34:20] і т.д.
Підліток вживає велику кількість вигуків типу boy (=Ого!).Наприклад: boy, did I get in that house fast; boy, I know it; boy, youcan’t imagine how sorry I was getting; boy, was I excited і т. д. Атакож for Chrissake= for Crist’s sake, яке, вбільшості випадків,означає обурення. Наприклад: for Chrissake grow up – Господи,коли ти подорослішаєш!, I don’t now for Chrissake – та не знаю я, чортзабирай!. Цей вигук – як і наступний Jusus Christ,іноді просто Jusus, а в одному випадку Jusus H. Christ= Jusus Holy Christ — має особливо сильний емоційний “заряд”в устах підлітка, оскільки є “забороненим” внаслідок релігійних асоціацій.
Звернемо увагу також на вживанняХолденом вульгаризмів, які одночасно надають його розмовній манерідостовірності і роблять її більш емоційною. Наприклад, герой вживає емфатичнийепітет goddam (=god-damned), який поряд з damn,виступає в сполученні з іменниками любого характеру. Тут і subway, house,place, book, map, tie, іcheckups, equipment, composition, iprince, painter, family, ihead, shoulders, blood, iCadillac, Elkton Hills, hint, attitude, light, thing і багато інших,причому ступінь емоційності залежить зазвичай від контексту і, тому, goddamможна перекладати різноманітним чином: чортовий, розтриклятий триклятущий,ідіотський, поганий і т.п. Крім того,damn, чи йогоемфатичний еквівалент darn, часто зустрічається у зворотах типу tonot to give a damn – начхати, до лампочки.
Мова Xолдена насичена емфатичнимпідсилювачем hell (чи, рідше, його евфемістичним еквівалентом heck),який використовується у всіляких синтаксичних конструкціях. Наприклад, узворотах touchy as hell, old as hell, mad as hell, rusty as hell,playfull as hell, bourgeois as hell, descriptive as hell, beautiful as hell,hate like hell, shiver like hell, chatter like hell і т.п.), устягнених дієслівних висловах (collocations) для підсиленняприйменникообразного прислівника (get the hell out, clear the hell out,bang the hell out, slide way the hell down, way the hell off, stand way thehell up і т.п.), у сполученні з дієсловом для надання виразузворотнього значення (the hell he did – дідька лисого він цезробив), у сполученні з питальними займенниками (where the hell, whenthe hell, what the heck, how the hell і т.п.), у заперечувальнихконструкціях (hop to hell not і т.п.), замість підсилювальнихзворотів адвербіального характеру при дієслові (it annoyed hell out ofold Ackley –Еклі лютує, як чорт; that annoyed hell out of me; mygladstones kept banging hell out of my legs; it fascinated hell out of her; itscared hell out of old Phoebe; that depressed the hell out of me іт.п.). Крім того, це слово зустрічається у фразеологічних сполученнях,наприклад, beat hell out of somebody – одержати цілковитуперемогу, just for the hell of it – просто так, і в якості вигуку (hell,If I …, hell no!).Використовує Холден грубо-просторічне ass, якевживається і в прямому значенні ( freezing my ass off; neither of us feltlike sitting around on our ass all night; snapping his soggy old, wet towel atpeople’s asses), і в переносному(something that gives me a royalpain in the ass – від такого свинства в мене кишки перевертаються), і вякості вигуку (Game my ass. Some game. –Класна гра! Нічого нескажеш!; lovely my ass; strange my ass), і навіть у словотворенні (backasswards –задом наперед, навпаки і т.д.)
У мові героя часто зустрічається слово bastardчи дієслово to stink і його похідні: іменник stink,прикметник stinking, що часто зустрічаються в тексті. Наприклад, Ithink it was going to stink, but it didn’t [50:42] – Спершу яподумав, що це якесь лайно, але виявилось цікавим[34:23]. Через труднощіперекладу ці випадки часто пояснюються в посторінковому коментарі.
Для характеристики мови Холдена Колфілда можна такожвказати на його пристрасть до потенційних прикметників на – у (наприклад, unhairy– без волосся, Christmasy -різдвяний, perverty –шизонутий).
Таким чином, ненормована лексика відіграє значну роль умовній характеристиці Холдена Колфілда, зокрема, вона відображає специфікухарактеру героя та американської молоді загалом.
Розділ III. Перекладознавчі проблеми відтворенняненормованої лексики
Перекладтворів художньої літератури, а особливо творів, що відрізняються простотою,фамільярністю, жартівливим забарвленням належить до сфери мистецтва. В однихтворах відхилення від мовної норми виконують чисто експресивну функцію івиступають як стилістичний прийом для характеристики образів і середовища. Вінших творах ці відхилення є частиною композиційної структури художнього твору,рушійною силою його сюжету. Чим важливіша роль мовних відхилень в художнійструктурі тексту, тим складніший його переклад. Перекладачі не завждивідтворюють ці елементи. Як слушно зазначив К.І.Чуковський, вводячи нормативніформи туди, де їх немає, перекладачі ніби водою змивають з персонажівнайяскравіші барви. Мовна характеристика – один з найсильніших експресивнихзасобів, відмовитись від неї – означає перетворювати живих повнокровних людейна бездушні воскові фігури[42:153].
Перекладненормованої лексики є складною проблемою, на практиці яку повністю вирішити щене вдалося вирішити нікому.
Існуєбагато думок з приводу того, як передати відхилення від мовної норми і чипотрібно їх взагалі перекладати. Деякі дослідники вважають цінним перш за всете, що перекладач передає нам сюжет оригіналу, і, якщо сюжет сам по собіхороший, то хороший і переклад, навіть якщо він і “дистильований”, а втрати встилі читач майже не відчуває. Інші ж, вбачаючи невідповідність мов оригіналу іперекладу, нееквівалентність їх лінгвістичний можливостей, взагалі відкидаютьможливість перекладу.
Протеросійський перекладознавець А.В.Федоров вважає пошуки повноцінних стилістичнихвідповідників одним з найактуальніших завдань перекладу художньої прози, апроблему передачі ненормованої лексики – однією з гострих проблем теоріїперекладу. Нехтування такими стилістичними особливостями оригіналу призводитьдо спотворення художнього твору, позбавлення індивідуальності мови героїв іавтора. В побоюванні вживання ненормованої лексики, вульгаризмів, в прагненні“облагородити” стиль першотвору А.В.Федоров вбачає принципову хибуперекладачів[40:256].
Російськийперекладознавець С.В.Петров у своїй статті також піддав критиці переклади, вяких втрачається народний характер оригіналу, мова героїв стає гладенькою,літературно-правильною, але сухою, безжиттєвою. Він закликає перекладачівкористуватися всіма засобами рідної мови, за допомогою яких можна зберегтистиль оригіналу[28:71].
Пошукиспецифічних особливостей ненормованої лексики можуть бути пов’язані здослідженням мотивів соціальної оцінки ненормованої лексики. Факти використанняодиниць сленгу в мові викликають незвичайне різноманітне відношення, якезалежить від конкретної мовної ситуації. Однак, узята на рівні мови, позаконкретною ситуацією (контексту) вживання, ненормована лексика оцінюється якшар лексики, що знаходиться за межами літературної мови, але яка не єдіалектальною.
Судячи зматерілу словників російської та української мов, існує лексика, соціальнаоцінка якої подібна до соціальної оцінки англійської. Ця лексика охоплюєтьсяприйнятими в російській та українській лексикографічній практиці позначками«грубе просторіччя», “жаргон”, “арго” і “вульгаризми”. Специфікаанглійської ненормованої лексики і російського чи українського експресивногопросторіччя визначається тим, які саме відмінності дозволяють протиставитиодиниці ненормованої лексики і просторіччя одиницям літературної мови. Якодниниці англійської ненормованої лексики, так і одиниці українського чиросійського експресивного просторіччя постають як утворення другорядного плану,що виникли на основі одиниць літературної мови. Тим не менше, переклад одиницьанглійської ненормованої лексики як на російську, так і на українську мови вряді випадків надзвичайно складний.
У зв’язкуз відмінністю смислових відтінків просторіччя не можна вимагати повнихеквівалентів для йог відтворення, бо точний переклад неможливий. Адже зовсімнеобов’язково, щоб кожному слову данної мови відповідало того самого обсягуслово іншої мови. Словник однієї мови ніколи не покривається цілковитословником мови іншої. Це і не вимагається. Важливіше, щоб авторський прийомдійшов до читача і виконав свою художню функцію, тому іноді краще передати вперекладі лише смисл і просторічний відтінок, ніж давати точний відповідник.
Слідзазначити, що для співставного аналізу оригіналу роману Дж.Д.Селінджера з йогоукраїнським варіантом ми обрали переклад О.Логвиненко, а з його російськимваріантом – переклад Р.Райт-Ковальової. Слід зазначити, що при зіставленні двохперекладів роману Дж.Д.Селінджера “Над прірвою в житі” відразу відчуваєтьсярізниця: якщо правом, про яке говорилося вище, нерідко і з успіхом користуєтьсяперекладачка Р.Райт-Ковальова, знаходячи адекватні заміни при перекладі ізберігаючи всі основні відтінки інформації, закладені в оригіналі, топерекладач О.Логвиненко не завжди досягає цієї мети і його переклад, на нашудумку, дещо недосконалий. Причиною такої різниці може бути те, щосленготворчість в українській мові в порівнянні з російською не досить розвинута,а це не могло не вплинути на переклад. О.Логвиненко намагається компенсуватице, використовуючи деякі застарілі слова, скорочені форми слів, діалектизми,зрозумілі для всіх.
1)“When I said that, he got up from his chair…”[50:115]
“Тільки-ноя це сказав, як Моріс підводиться з крісла…” [34:85]
2)“I don’t wanna do it but that’s the way itlooks” [50:115]
“Не люблюдавати волю рукам, та, видко, без цього не обійдеться.” [34:85]
Такихприкладів ми можемо знайти в перекладі О.Логвиненко безліч, але в деякихвипадках перекладач застосовує застарілі форми слів, де в оригіналі виступаютьлітературні вирази. Так, на сторінці 103, читаємо: “Спочатку вона комизилася — мовляв, губна помада, те се, але швидко запудрив їй мізки, і вона здалася.” –“At first she didn’t want to, because she had her lipstick on and all…”[50:135]. Використання слова “комизилася”, на нашу думку, для перекладунейтрального “didn’t want to” є досить необдуманим і навряд чи зрозумілим дляширокого кола читачів. Краще було б використати слова “відверталася”, “нехотіла”.
Справжньоюзнахідкою перекладача була передача емоційного стану головного героя повідношенню до різних предметів слівами, які утворені за допомогою суфіксів ззменшенно-пестливим значенням або суфіксів на означення зменшеності чизбільшеності, що набувають у контексті особливого відтінку. Так, на сторінці177, читаємо: “…thousand of little kids…”, знаючи відношення головного героя додітей, відчуваючи його любов до них з тексту, перекладач використовує слова іззменшено-пестливим значенням “табунець малечі”, “дітлахі”, “малюки”, що явнопідкреслює ніжне ставлення Холдена.
Дляпередачі зневажливого, презирливого відтінку перекладач застосовує слова ізсуфіксами на означення збільшеності. Так, на сторінці 127 описуються роздуми Холденапро похорон; для змалювання почуттів, емоційного стану головного героя,перекладач вживає слова “зборище”, “юрмище шпани”, “каменюка”, “мертвячки”. Алеякщо в цьому випадку використання таких слів є виправданим, то перекладсловосполучення “dirty hand” [50:114] як “брудне лаписько” вважаємонедоцільним. Саме слово “лапа” на позначення людської руки вже несе в собінегативний відтінок, а тому вбачаємо зайвим переклад “лаписько” з приводу того,що в ньому концентрується перенасичення зневажливого забарвлення. Причому взапропонованому нами варіанті стилістичні характеристики висловлювання повністюзбережені.
Слідзазначити, що перекладач майже в усіх випадках зустрічі в оригіналісловосполучення “old + іменник” тлумачить його як “каналія”, що є не доситьвиправданим. Слово “каналія” містить в собі грубо-фамільярне, іноді навітьпрезирливе забарвлення, тому стилістична правильним буде використаня його приперекладі “old” для відображення негативних почуттів та емоцій: каналія Морроу,каналія Ерні, тощо. Але як ми вказували слово “old” може виражати такожпозитивні почуття. В цьому випадку тлумачення за допомогою слова “каналія”, нанашу думку, є недоречним і неправильним. Крім того, перекладач застосовує слово“каналія” для перекладу в деяких випадках вульгарного слова “goddam”, що значноперенасичує, перевантажує текст перекладу є зайвим. Так на стор.157 читаємо:“He was trying to act very goddam casual and cool and all”, в перекладі цезвучить: “Він намагався розмовляти, каналія, спокійно, навіть байдуже”. Якбачимо, таке широке застосування слова “каналія” свідчить про односторонністьперекладу, хоча можна б було цього уникнути.
Нанедосконалість перекладу О.Логвиненко вказує ще й те, що деякі реченняоригіналу тлумач взагалі опускає, що є неприпустимою помилкою. Це стосується іперекладу сленгових слів та виразів, а також ідіом типу “sort of”, “kind of” іпросторічних висловів типу “and all”, “and everything”, якими повна моваселінджерівського героя. Так, сполучення “and all” вжито у романі 339 разів, тобтов середньому близько двох разів на кожну сторінку (не рахуючи синонімічноговиразу “and everything”, яке подвоїло б цю цифру). У той час в українськомуперекладі це сполучення в переважній більшості випадків ніяк не передається.Причому, в даному випадку справа не в тому, що втрачається якась інформація,закладена в цій одиниці. Втрачається значно більше: стилістична забарвленістьмови (а отже, і характеру) героя, одним із елементів якої є нав’язливеповторення сполучення “and all”, заповнюючи так звані паузи в мові Холдена,який не терпить пороженечі, але не завжди може завчасно відшукати влучне слово.Це характеристика мови підлітків не є чимось типово американським, недоступнимрозумінню українського читача. Саме існування терміну “слова-паразити” говоритьпро достатню поширеність цього явища в українській і російській мовах. Мова“українського” Холдена облагороджена в певній мірі, зокрема за рахунок того, щоз його природнього лексикону винесене все “сміття”. Це – безсумнівнегенерування стилістичних норм для порівняння мов. Такі українські слова “всякетаке”, “те се”, і т.п. могли б бути стилістично адекватними замінникамисполучення “and all”. З іншого боку, автор перекладу нейтралізує багато слів,які в англійському варіанті, тобто в оригіналі, мають постійну негативнуемоційну оціночність і є стилістично маркованими. Так, напротязі всього романуслово”dough” перекладається тільки як “гроші”. Існують, безперечно, таківипадки, коли доводиться пом’якшувати емоційну силу деяких слів. Це, восновному, відноситься до перекладу так званих four letter words та ішихнепристойностей, що зустрічаються в романі. Тут виявляється певна різниця віснуючих етичних та інших соціальних критеріях двох відмінних суспільств. Але увищенаведеному прикладі подібні труднощі не повинні виникати. Питання полягаєтільки в визначенні адекватної мовної одиниці перекладу. У системі англійськоїмови слово “dough” за даними словників належить до сленгу та включає в себе,крім предметно-логічного значення емоційно-оціночне значення, яке можнаохарактеризувати як фамільярно-поблажливе. В українській мові близькимиеквівалентами можуть бути слова “бабки”, “капуста”, які звучать природньо вустах підлітків типу Холдена Колфілда. Вважаємо цілковито необхідним саме такперекласти слово “dough” ще й тому, що автор, поряд з цим словом, вживає і йогонейтральний синонім – money. Це говорить про те, що автору не байдужа емоційнаоціночність, яка закладена в різних одиницях з загальною предметноюспрямованістю. Саме тому видається, що перекладач не вправі вільнокористуватися додатковими стилістичними конотаціями значень слів. Слідвідмітити, що питання адекватності перекладу впирається не лише в підбір мовниходиниць, рівнозначних в обох мовах з усіх точок зору, включаючи стилістичну.Нерідко в цей процес залучається проблема екстралінгвістична, пов’язана,наприклад, з метою показати саме американського підлітка, а не підліткавзагалі.
Якщорозглядати переклад з такої точки зору, то досить неприродньо звучить у вустахамериканського підлітка фраза: “досить наплести людині сім мішків гречаноївовни” (Логвиненко,129), в оригіналі читаємо: “All you have to do is saysomething nobody understands…” (Salinger, 163). Це висловлювання може бутихарактерним для українського підлітка(хача застосування його є досить рідким),але аж ніяк не американського. Тому вважати такий переклад адекватним ми неможемо.
Проаналізувавширяд стилістично маркованих лексичних одиниць в романі Дж.Д.Селінджера “Надпрірвою у житі” та способів передачі на українську мову, ми можемо зробитивисновок про те, що кожна мова має специфічні прийоми передачі емоційнихзначень, які походять від спільності психологічних реакцій людей. В своємуперекладі О.Логвиненко користується розмовно-просторічною лексикою, деякимизастарілими словами, діалектизмами, словами з суфіксами із значеннямзменшеності, збільшеності, із зменшено-пестливим значенням, виразами, що булиутворені як шумонаслідувальні (“дзенькнути”, “чалап, чалап”). Хоча замінаненормованої лексики розмовно-просторічною і збіднює яскравий колориторигінальних творів, втім, цей засіб здається єдино можливим. Проблемазалишається. Пошуки нових рішень продовжується. Кожний окремий випадок вимагаєвід перекладача почуття міри, тонкого відчуття стилю, вірної художньої оцінкитієї ролі, яку відіграють у творі ті чи інші відхилення від загальної мовноїнорми. Проте не можна відмовлятися від спроб відтворити у перекладі ціпорушення, а для цього необхідно перш за все глибоко і уважно вивчати ріднумову, ширше використовувати її ресурси, черпати творче натхнення у золотомуфонді класичної української літератури.
Російськийпереклад роману Дж.Д.Селінжера “Над прірвою у житі”, зробленийР.Райт-Ковальовою, на нашу думку, є найбільш вдалим, оскільки перекладачка вбільшості випадках зуміла знайти адекватні заміни при перекладі і зберігла всіосновні відтінки інформації, закладені в оригіналі. Так, на стор.103 читаємо:“…break his goddam jaw”. У сполученні “goddam jaw” окрім інформації, пов’язаноїз предметно-логічним значенням сполучення “проклятая челюсть” закладенаемоційно-оціночна інформація. Конекстситуація дає підставу розшифрувати її якфамільярно-зневажливу. Переклад цього сполучення на російську мову словом“морда” є адекватним, оскільки в ньому збережена вищезгадана оціночність, яка вданому контексті є головною. Далі на стор.210 автор описує спогади Холдена протой час, коли він водив маленьку Фібі гуляти в парк і кататися а каруселі, яківона особливо любила: “You couldn’t get her off the goddam thing”. З контекстуситуації очевидно, що Холден цілком доброзичливо ставиться і до самлї каруселі,і до пристрасті Фібі. Однак слово goddam вносить у дане висловлювання певнуемфазу, яку можна охарактеризувати як доброзичливо-поблажливу. Тому російськийпереклад: “Бывало, не как ее не стащишь”, зберігаючи цю емоційну атмосферу,виявляється вдалим.
Зупинимося ще на одному прикладі з багатьох: “Then she satdown on my goddam lap” (стор.109). Це опис огидної сцени в номері, коли Холденпотрапив у халепу з дівкою зі “штату” готелю. Дана ситуація даж підставу длятакої інтерпретації. Очевидно, Холден був збентежений, налякий, і розлюченийнадмірно агресивними діями дівиці. Ці емоції концентруються в англійськомуслові goddam. Однак, навряд чи було б вірно перекласти це речення так:“затем она села на мои чёртовы колени”. Невірно тому, що в російському варіантівиразно прослідковується емоційна спрямованість слова “чёртовы” на слово“колени”. А це перекручує всю ситуацію. Тому переклад Р.Райт-Ковальової – “ивдруг она плюхнулась ко мне на колени” – є цікавою, стилістично витриманоюзнахідкою.
Однак у перекладі роману Р.Райт-Ковальовою немало випадків,коли прагнення перекладачки будувати російський текст, виходячи тільки ззагальної атмосфери оповідання, а не з конкретних слів, призводить допригнічення емоційної атмосфери чи до її очевидного пом’якшення. Почнемо аналізіз першого випадку, тобто з надмірної концентрації емоцій. В оригіналі настор.135 Саллі відкликається про волосся Холдена: “And your hair’s solovely”. На що Холден реагує про себе – “Lovely my ass”. Уросійському перекладі читаємо: “У тебя такие чудные волосики! “Волосики” –лопнуть можно!” (стор.89). перекладачка використовує зменшено-пестливуформу “волосики” в якості еквіваленту нейтрального англійського слова “hair”для того, щоб у такій репліці Холдена змусити героя обуритися цією солодкуватоюманерою Саллі висловлюватися. Тому перекладацький прийом, нерідко себевиправдовуючий, у даному випадку зайвий, оскільки словоlovelyвже само по собі могло вивести Холдена із себе. Адже так і було насправді. ДляХолдена словоlovely в устах міщанки Саллі звучалосолодкувато-вульгарно не тому, що воно відноситься до негідних слів позагальній оцінці, а внаслідок забарвлення, набутого ним у вульгарному з точкизору Холдена, середовищі, де воно оберталося, і звідки це слово стало йомувідомим. Таким чином, переклад — «У тебя такие чудненькие волосы!»Чудненькие" — лопнуть можно" - був би значно ближче доістини і не вимагав би від перекладачки додаткових зусиль, в результаті якихвідбувається тільки пригнічення неіснуючих емоцій. Причому в запропонованомунами варіанті стилістичні характеристики висловлювання повністю збережені. Воднаковій мірі Холден не припускає слова типутаrvelous, grand іт.п., які в устах тієї ж Саллі звучать фальшиво, сентиментально, вульгарно.Слід відмітити, що при всій своїй незібраності та ексцентричності Холденбезпомилково вгадує в людях фальш, нещирість, душевну пустоту. І не випадковаактивно негативна реакція Холдена на слова типуgrand.Відомий лінгвіст, спеціаліст по стилістично зниженим пластам лексики Е.Патріджвідмічає, що словоgrand слід уникати головним чином тому, щовоно заміняє думку ледарю(a lazy man’s substitute for thought) [34]
Слід зупинитися на ряді російських прикладів, якіоб'єднують факт утворення додаткових, і нерідко активно недоброзичливих,емоцій, — особистих випадів, не запланованих автором роману. Так, на сторінці61 читаємо:...when I heard his goddam stupid footsteps. Російськийпереклад звучить так: "… как он мерзавец подходит" (37).Можна запропонувати декілька варіантів перекладу, зберігаючи недоброзичливеставлення Холдена до Стредлейтера, але виключаючих особисту образу, яка робитьгероя більш агресивним, ніж він був насправді. Цю думку підтверджують такіприклади: 1)...in that goddam Ed Banky’s car (92) — В машинеэтого подлого Эда Бэнки (59); 2)...with Stradlater in thedamn Ed Banky’s car (96) — с зтим подлым Стредлейтером в зтойчертовой машине (61). По-перше, англійські приклади об'єднують однотипністьмоделі, тобто «чертыхание» на адресу машини, яка допомоглаздійснитися злу. У російських перекладах особисті випади розрізняються міжБенкі та Стредлейтером. Причому, якщо в першому прикладі це ще можнаякосьпояснити, то у другому — перекладачка явно переграла, вживаючи слова з активнимнегативно емоційним зарядом не за адресою та в подвійній дозі.
На доповнення до вищенаведених прикладів зупинимося ще наодному випадку перекладу, що відрізняється особливим підсиленням емоційногорозпалу:Hold the sonuvabitch up! Hold it up, for Chrissake (197)- держи ее, чертову куклу, крепче держи, так ее й так (134). Що ж доспіввідношенняsonuvabitch і російського «чортовакукла», то воно виявляється адекватним у всіх стилістичних змінах,зокрема, по стилістичній спрямованості цих одиниць (знижений пласт) і поемоційній конотації (грубо-несхвалювально). Заперечення викликає передачавигукуfor Chrissake російським виразом «так ее йтак», в якому, незважаючи на його евфемістичний характер, виразнопрослідковується доволі грубе семантичне наповнення. Адекватним був би перекладтипу «Черт возьми!, тим більше, що автор перекладу не одноразовозвертався до цієї моделі (ст.52, 66, 98 та ін.).
Заслуговують також увагу випадки, об'єднані тенденцієювільно і невільно пом'якшувати редакцію виразів героя, тобто видозмінюватистилістичні конотації при перекладі. Так, наприклад, на сторінці 57 геройговорить -…sitting around on our ass -перекладдається такий: »торчать дома". Не можна сказати, що перекладнейтральний. Слово торчать в значенні «быть, находиться»включає у свою семантичну структуру несхвалювальний відтінок значення. Однак воригіналі, крім несхвалення, яскраво висловлена емоція грубості, вульгарності,тому переклад типу «протирать зад дома в кресле» був би тимвираженням, яке так природно звучить в устах Холдена і йому подібних підлітків.Той самий недолік (ігнорування грубості висловлення в англійському варіанті)властивий такому прикладу:I doubt if he never even gave anybody a feel(59). У російському перекладі читаємо: «Наверное, он й не дотрагивалсяни до кого» (35). Більш підходящимза вище сформульованихпричин видається варіант: «Наверное, никого так й не тискал никогда”. Можливоперекладачка свідомо уникала слова типу “зад”, “тискать” і т.п. як шокуючиросійського читача 70-х років. Якщо це так, то це зайва обережність, по-першетому, що ці слова доволі широко використовувалися у російській літературі, а,по-друге, такі слова й існують для того, щоб саме шокувати, інакше багато щовтрачається із специфіки “стиляжного жаргону”, а отже, герой постає перед намив дещо видозміненому, облагородженому вигляді.
Великийінтерес для порівняльного аналізу являють так звані слова з широкою семантикою.Позначаючи широке за об’ємом поняття та маючи недиференційоване значення, такіслова охоплюють ряд понять, що позначаються в іншій мові різними словами. Мимаємо на увазі, в першу чергу, емоційно-оціночні прикметники, які позначаютьпозитивні емоції:terrific, grand, marvelous і т.п. та негативніемоції:goddam, damn, bloody і т.п. Зупинимося особливо на словіgoddam, яке є улюбленим словом Холдена. Ми зафіксували 37 варіантівперекладу цього слова на російську мову (повторення до уваги не приймались).Перерахуємо ці варіанти з поданням сторінок англійського тексту, дезустрічається дане слово:
1. Дурацкий (44), 2. Весь (44), 3. Роскошный(40), 4. Еще (44), 5. Ни черта (45), 6. Гнусные (46), 7. Настоящий(47), 8. Черт знает какие (48), 9. Треклятый (проклятый) (48,96),10. Ничего (50),11. К чертям собачьим (51),12. Какое-то (51),13. Зто чертово (51),14. Самого(52),15. Черт подери (52),16. Идиотские (54), 17.Какая-нибудь (там) (58),18. Громкие (61),19. Форменыїй(61),20. Собственная (61),21. В одних (63), 22. Подлая(64), 23. Этот наш (72), 24. Телефончик (73), 25. К несчастью(87),26. Все время (90), 27. Каждую (100), 28. Поганые(103),29. На чёрта (119),30. Пижонский (138),31. Огромный (158), 32. Хорошая (164), 33. Бездарные(173),34. До черта (176), 35. Что-то вроде этогосамого (180),36. Эти (187), 37. Нелепый (206). Миспеціально перерахували зафіксовані варіанти перекладу одного словаgoddam,щоб наочно показати діапазон емоційної функції цього слова.Goddamвіднесемо до фактично необмеженого кола понять. Його емоційна функціянадзвичайно різноманітна: в деяких контекстах словоgoddam стаєсемантичне конкретним і тоді перекладачка передає його словами з конкретноюпредметно-логічною спрямованістю (громкий, роскошный, пижонский т.п.) Уцих випадках словоgoddam може виконати три основні стилістичніфункції: описово-зображувальну, оціночно-образотворчу іоціночно-характеризуючу. В інших контекстах це слово виступає як»безбарвний" інтенсив (весь, каждый, самый і т.п.). І нарешті,це ж слово може звучати як груба лайка, тобто виконувати своє пряме призначенняемоційної оцінки. Такі функціональні варіації словаgoddam залежатьв першу чергу, від ситуації спілкування, тобто від того, як і при якихобставинах дане слово було вжите. Ми цілком згідні з Дж.Майлзом, що наявністьслів ще не говорить про наявність емоцій, позначених цими словами [50:95].Закон мови припускає, що при надмірному вживанні якого-небудь слова, це слововтрачає свою силу і призначення. Особливо це стосується слів, покликанихслужити «клапаном» для виходу емоцій. Саме цей процес відбувається зісловомgoddam. Воно вживається автором не тільки і не стільки вйого первісному значенні, а швидше як засіб передачі миттєвих емоцій героя. Ціемоції можуть бути позитивними, негативними і навіть нейтральними. Усі цінюанси емоційних відтінків майстерно передає перекладачка.
Однак слід відмітити, що майже половина випадків вживаннясловаgoddam взагалі ніяк не була перекладена на російську мову.Аналіз виявив, що повне вилучення усього елементу з перекладу в переважнійбільшості випадків є неправомірним, оскільки при цьому втрачається своєріднаманера Холдена висловлювати свої думки. Цю манеру можна охарактеризувати якнедбайливо емоційну. Ми наведемо декілька прикладів з оригіналу зі словомgoddam,якому немає еквівалента в російському тексті, і запропонуємо можливі варіантиперекладу. Так, сполученняgoddam gorgeous hair (55) на російськумову перекладається — роскошные кудри. Можна було б стилістичнуконнотацію словаgoddam передати інтенсивом «ослепительно»,який виразив би очевидне глузування героя над піжоном типу Стредлейтера. Наступнийприклад:Half his goddam life (55) перекладаєтьсяяк ''''половина своей жизни". Можно було б використати в перекладіслово «драгоценной (жизни)». Це — звичне російське сполученняз глузливим відтінком значення, тобто стилістично адекватне перекладу. Тежсаме можна сказати про переклад такогоприкладу:at the top of hisgoddam voice (72) — во всю глотку. Тут явно напрошується слово «луженую(глотку)». У цьому випадку ми зберегли б стилістичну рівновагу.Подібних перекладів багато, але наведених достатньо, щоб довести невипадковістьавторських повторень, а також той факт, що ігнорування цих «надокучливихелементів» видозмінює стилістичну тональність тексту.
Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичниходиниць в романі Селінджера «Над прірвою у житі» та способів їхпередачі на російську мову, ми можемо зробити висновок про те, що тільки приспівставному аналізі можна розкрити нові факти, що свідчать про спільність івідмінність порівнюваних мов. Ми не ставили за мету проаналізувати інші численніпросторічні слова та вислови, якими багата мова Холдена та які, як правило,перекладаються на російську мову без додаткових стилістичних конотацій,властивих оригіналу. Відмітимо тільки, що в ряді випадків перекладачкасправедливо уникає російського просторіччя, оскільки роль просторіччя івульгаризмів у російській мові не така значна, як в англійській.
На закінчення відмітимо, що велика кількістьемоційно-оціночної лексики в романі Селінджера визначає цілком конкретну йогомодальність, тобто авторське ставлення до описуваного, певну прагматичнуспрямованість тексту. По справедливому зауваженню І.Р. Гальперіна, значну рольпри виявленні модальності тексту грає система стилістичних прийомівлітературної обробки, особливо засоби образності, епітети, повторення та інші,і більш глибокий аналіз ентропія семантичних елементів, розкиданих у тексті іне завжди доступних декодуванню. Таким чином, тільки детальний співставнийаналіз може допомогти перекладачу адекватно передати цю спрямованість тексту,не ігноруючи стилістичний аспект інформації, оскільки він нерідко є головним.
ВИСНОВКИ
Досвід людства у пізнанні емоцій закріплюється в мовниходиницях. Емоції універсальні, а структура емотивної лексики не співпадає врізних мовах, має національну специфіку. В англійській мові розвиваєтьсяособливий шар експресивно–емоційної лексики, який в сучасному мовознавствіокреслюється поняттям ненормованої лексики. Слід відмітити, що не існує єдиногозагальноприйнятого визначення терміну ненормованої лексики. Під цей термін ми підводиможаргон, арго, просторіччя, вульгаризми, сленг, що мають певніфункціонально–стилістичні характеристики. Для вітчизняної лінгвістикихарактерним є ототожнення понять просторіччя і сленгу на позначенняекспресивно–емоційного вокабуляру. Ми цілком поділяємо думку окремих науковців,що термін “просторіччя” більш притаманний для російської лексикографії, апоняття “сленг” – для англістики.
Яскраво виражений емоційний, оціночний і експресивнийхарактер в англійській мові має особливий, генетично досить неоднорідний шарлексики і фразеології, який називають сленгом, що широко використовується врозмовній мові і знаходиться поза межами літературної норми, але і контактує знею. Він відрізняється більшою різноманітністю відтінків (жартівливий,глузливий, презирливий, грубий і навіть вульгарний). Емоційність сленгувиражається на всіх рівнях мови (словотвір, фонетика, граматика). Окрім цього,слід відмітити, що почуття та емоції практично неможливо виразити за допомогоютільки одного мовного засобу, тому зазвичай емоційність в мовленні виражаєтьсясукупністю мовних засобів різних рівнів.
Цікавим явищем в американській повоєнній літературі ХХстоліття виступає сленг, поява і функціонування якого є історично–обумовленим.Молоді герої американських романів 50–60–х років подаються здебільшого вопозиції до суспільства й усталених суспільних норм та ідеалів. Проблемавідчуження людини гостро актуальна для американського суспільства. Томупоказовим для зображення думок і почуттів героя-одинака, самотнього у своїх пошуках,який мучиться і бунтує проти фальші реального світу, є використанняекспресивно-емоційної лексики. За допомогою сленгу розкриваються справжніпочуття та емоції героя. Головний герой роману Дж.Д.Селінджера Холден Колфілдговорить шкільним жаргоном, постійно вживає вульгаризми, не добирає вишуканихслів. Це дозволяє не тільки поглибити портрет оповідача, але й мовними засобамихарактеризувати його думки і вчинки. Стилю мови роману Дж.Д.Селінджера “Надпрірвою у житі”, що здається таким індивідуальним, своєрідним властива тауніверсальність, яка дає нам можливість скласти уявлення про мовнухарактеристику усього покоління.
Мову літературного героя характеризує невимушена“розмовність” його стилю, що досягається деякими прийомами: вживанняпаразитичних слів та словосполучень, розмовних повторень, відхилення відграматичної, фонетичної норм; вживання сленгових виразів, оціночних епітетів,вульгаризмів, великої кількісті вигуків тощо. Ненормована лексика відіграєзначну роль у мовній характеристиці Х.Колфілда, вона відображає специфікухарактеру героя та американської молоді загалом.
Для перекладів американської літератури ХХ століттяактуальним є прагнення адекватної передачі ненормованої лексики, що широковводилася в текст багатьма американськими авторами, зокрема Дж.Д.Селінджером.Переклад одиниць ненормованої лексики виявляється особливо складним, оскількипитання про те, що складає специфіку ненормованої лексики є й досі влінгвістичній літературі дискусійним.
Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичниходиниць в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі” та способів передачі наукраїнську і російську мови, ми можемо зробити висновок про те, що кожна мовамає специфічні прийоми передачі емоційних значень, які походять від спільностіпсихологічних реакцій людей. В своєму перекладі О.Логвиненко користуєтьсярозмовно-просторічною лексикою, деякими застарілими словами, діалектизмами,словами з суфіксами зі значенням зменшеності, збільшеності, зізменшено-пестливим значенням, виразами, що були утворені як шумонаслідувальні.Відмітимо, що в ряді випадків перекладач справедливо уникає просторіччя,оскільки роль просторіччя і вульгаризмів в цільовій мові не така значна, як ванглійській. Потрібно відмітити також, що тільки при зіставному аналізі можнарозкрити нові факти, що свідчать про спільність і відмінність порівнюваних мов.
Хоча заміна ненормативної лексики розмовно-просторічноюлексикою і збіднює яскравий колорит оригінальних творів, втім, цей засібздається єдино можливим. Кожний окремий випадок вимагає від перекладача почуттяміри, тонкого відчуття стилю, вірної художньої оцінки тієї ролі, яку відіграютьу творі ті чи інші відхилення від загальної мовної норми.
БІБЛІОГРАФІЯ
1. Арнольд И.А. Лексикология современного английскогоязыка. — М.: Просвещение, 1966. — 346 с.
2. Балли Ш. Французкая стилистика. — М.: Просвещение,1985. — 340с.
3. Белецкий А.А. Лексикология и теорияязыкознания.-К., 1972. – 175с.
4. Беляева Т.М., Хомяков В.А. Нестандартная лексикаанглийского языка .-Л., 1985.
5. Бельгер Г.К. С пользой осмыслить опыт переводчиков// Теория и практика перевода. – 1988. – Вып. 15.
6. Беркнер С.С. Проблемы развития разговорногоанглийского языка в 16-20 вв. -Воронеж, 1978.
7. Владимов Г. Три дня из жизни Холдена // Новый мир,1961, №2
8. Власов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. –М.: Международные отношения, 1986. – 316 с.
9. Гальперин И.Р. Стилистика английскогоязыка.Учебник.-М.: Просвещение,1981.-334с.
10. Гальперин И.Р., Канцеева Н.А. О термине “слэнг”.-М.: Просвещение,1956.
11. Гальперин И.Р. Перевод и стилистика // Вопросы теории и методикиучебного перевода. — М.: Просвещение, 1950.
12. Голденков М.А. Осторожно Hot Dog! Современный активный English.-М.:“ЧеРо”,2002.-268с.
13. Засурский Я.Н. Американская “массовая культура” и ее экспансия // Национ.язык и нац. культура.- 1988.- №4.
14. Зражевская Л.К., Беляева Н.И. Трудности перевода с английского языка нарусский. – М.: Просвешение, 1972. — 183 с.
15. Книпович Е. Люди над пропастью // Знамя. – 1961. — Кн.6.
16. Комиссаров В.Н. Теория перевода. Английский язык. – М.: Просвещение,1990. — 210с.
17. Криса Б.С. Світоглядні аспекти художнього перекладу. — К.: Науковадумка, 1985.
18. Кухаренко В.А. Лингвистические исследования английской художественнойречи. — Одесса, 1973.
19. Лингвистический энциклопедический словарь. — М.: Советскаяэнциклопедия, 1990.
20. Маковский М.М. Английские социальные диалекты (онтология, структура,этимология): Учеб. пособие. – М.: Высшая школа, 1982. — 135 с.
21. Медвідь О.С. Проблеми відтворення просторіччя у спецкурсі з перекладу// Теорія і практика перекладу – 1981. — №6.
22. Медникова Э.М. Комментарии // Salinger J.D. The Catcher in the Rye. — M.: Progress Publishers, 1979. — c.214-247.
23. Миллер А.А. Стилистически сниженная лексика и ее отображение вдвуязычных словарях. Автореферат канд. диссерт. – Алма-Ата, — 1972.
24. Мороховский А.Н., Воробьева О.П., Лихошерст Л.М., Тимошенко З.В.Стилистика английского языка.-К.: Наукова думка,1991.-270с.
25. Морозова Т.Л. Образ молодого американца в литературе США (битники, Сэлинджер,Беллоу, Апдайк). — М.: Высшая школа, 1969.
26. Мулярчик А.С. Проза Дж. Сэлинджера // Селинджер Д. Избранное – М.,1983.
27. Мулярчик А.С. Современный реалистический роман США. – М., 1988.
28. Петров С.В. О пользе просторечия // Мастерство перевода.-М.:Сов.писатель,1963.-143с.
29. Покальчук Ю.В. Самотнє покоління. К.: Наукова думка, 1972.
30. Розина Р.И. Американский слэнг ХХ в. в аспекте перевода. // Тетрадипереводчика. – М.: Межд. отнош., 1977. – Вып. 14.
31. Россельс В. В мастерской переводчика. // Тетради переводчика. -Вып. З.- М., 1966.
32. Русско-английский разговорник бытовой лексики и слэнга. — К., 1993.
33. Селинджер Дж. Д. Над пропастью во ржи: Роман. Рассказы. // Перевод санглийского Р.Райт-Ковалевой: — Львов: Вища шк., 1987. – 200 с.
34. Селінджер Дж.Д.Над прірвою у житі: Повісті, оповідання / [пер.занглійської О.Логвиненка, О.Тереха, О.Сенюка,Ю.Покальчука].-К.: Молодь,1984.-272с.
35. Смирницкий А.И. Лексикология английского языка. М.: Омен., 1998.
36. Судзиловский Т.А.Слэнг, что это такое?: англо-русский словарь военногослєнга.-М.: Просвещение,1973.-182с.
37. Трубецкой Н.С. Основы фонологии.-М.: Просвещение,1960.-223с.
38. Хомяков В.А. Три лекции о слэнге.-Вологда,1970.
39. Федоров А.В. Очерки общей и сопоставительной стилистики.
40. Федоров А.В. Основы общей теории перевода.-М.: Высшая школа,1983
41. Чекалина Е.М., Ушакова Т.М. Лексикология французского языка: Учебноепособие. — С.-Петербург, 1998. – 236с.
42. ЧуковскийК.И. Высокое искусство.М.: Сов.писатель,1968.
43. Швейцер А.Д. Очерк современного английского языка в США.-М.: Высшаяшкола,1963.-214с.
44. Яскевич О.К. Просторечие в языковой характеристике героя // Вестн.Киев. ун-та. – 1987. – Вып. 21.
Словники
45. Торн Т. Словарь современного слэнга.-М.: Вече,1996.-592с.
46. Спиерс Ричард А. Словарь американского слэнга.-М.: Рус.яз.,1991.-528с.
47. Green J/The Slang Thesaurus.-L.:Penquin Books,1986.
Іноземні джерела
48. Miles J. Words and the Vocabulary of Emotion. – N.Y. – 1965, p.95.
49. Partridge E. Usage and Abusage. — London, 1963 — p.129.
50. Salinger J.D. The Catcher in the Rye. M.: Progress Publishers, 1979.