Міністерствоосвіти і науки України
Харківськийнаціональний університет імені В.Н.Каразіна
КОНТРОЛЬНАРОБОТА
ЗІСТОРІЇ ЗАРУБІЖНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ ПО ТЕМІ:
,, ПЕРШАДРУКОВАНА ГАЗЕТА ,, ВІДОМОСТІ” В РОСІЇ”
Виконала: студентка2 курсу
філологічногофакультету
Щипанова ЮліяВ’ячеславівна
Харків2010 р.
План
Вступ
,, Всевидюще око”.Звідки прийшла газета
Перші російськігазети сповіщають новини
Велике відкриття
Перша друкованагазета в Росії ,, Відомості”
Використаналітература
Вступ
Важко переоцінити ту величезну роль, яку відіграє в нашу добу періодичнапреса – газети й журнали. В кожну домівку приносять вони повідомлення пронайважливіші події, що відбуваються в світі…
Всевидяще око
,, Багато хто, мабуть, пам’ятає казку про всевидюще око. Завдяки йомуможна було бачити все, що відбувається в найглухіших куточках землі. Захочевласник чудесного всевидящого ока поглянути, як живуть у сусідньому місті, — івоно одразу ж покаже білокам’яні будинки, широкі майдани, мальовничу гавань згорами товарів на березі та десятками струнких вітрильних суден на воді…
Давним – давно складено цю казку про всевидюще око… ” – писав у своїйкнизі ,, Твій друг – газета” досвідчений журналіст А. Рябокляч.
Так, але в ній відбиті потаємні прагнення й мрії людей – якомога більшезнати, бачити, бути в курсі всіх найважливіших подій, що відбуваються на землі.Не проста цікавість спонукала людей до розширювати свої знання про навколишнійсвіт. В цьому була гостра практична необхідність.
Справді, хіба можна було вести успішно торгівлю з іншими країнами, незнаючи, куди й які товари краще завозити?
Військовоначальники хотіли мати відомості про склад та розміри армій вінших країнах, про наміри й плани своїх супротивників. Дипломати повинні булиуважно стежити за подіями в сусідніх державах – вони завжди на чатах, щобзахистити інтереси своєї країни. Вчені цікавились роботами зарубіжних колег.
Та не було, на жаль, у ті часи такого засобу, за допомогою якого можнабуло б одержати потрібні відомості.
Тут стала і в пригоді газета.
Перша газета з’явилась у Римі в першому столітті до нашої ери. Вона малочим нагадувала сучасну газету. Староримська держава перебувала тоді в розквітісил і вела переможні війни з своїми сусідами. В Римі видавалися закони,обов’язкові для всього населення, — про нові податки, підготовку до воєннихпоходів тощо.
Але ж як зробити, щоб про ці закони одразу дізнавалися всі римляни? Якпопередити кожного, щоб ніс у державну казну гроші, коштовності при збільшенніподатків? А про наближення ворога до кордонів Римської держави?
Вихід знайшов визначний діяч Юлій Цезар. Він наказав поставити в центріміста на майдані великі гіпсові плити. На них щоранку записували розпорядженняримської влади, а також повідомлення про різні події, що відбуваються в містінапередодні. Ці повідомлення були короткі, лаконічні: адже плити не могливмістити багато тексту. І все ж вони давали змогу щоденно бути в курсі подій.
Полюбляли автори цих заміток розповідати й про події явно вигадані. Так,відомий римський письменник і вчений Гай Секунд Пліній Старший, який частооповідав про міжнародні новини, якось написав про те, що в Римі нібито випавдощ з розпечених цеглин.
Цікавість римлян до повідомлень гіпсових плит невпинно зростала. Тодібуло вирішено розмножувати тексти. Окремі новини виписували на маленькі глинянітаблички й продавали ці таблички населенню.
Гіпсові плити мали спеціальні назви. Вони, звичайно, не були схожі насправжню газету. І все ж це були газети, бо вони виконували одну з основнихфункцій, притаманних усім газетам, — повідомляли новини.
Плити стояли дуже довго. Вони припинили своє існування лише на початку IV століття нашої ери.
Перші російські газети сповіщають новини
Величезна напівтемна зала…На підвищенні стоїть царський трон, оздобленийзолотом… На троні – цар Михайло Федорович. Очі його заплющені. Голову в задумісхилив на кулак.
— Читай, — наказує він дякові. – Голосніше читай!
Гугнявим голосом дяк Посольський приказу читає, наче виспівує на криласі:
,,І ще з Мейланта (Мілана) серпня 2006 числа року 1643 повідомляють: доміста Тріно французькі люди двічі приступали, тільки з великими втратами назадвідійшли і стріляли вони з чотирьох розкатів (тобто батарей) і двадцятичотирьох гармат; а під містом Понтестуром ще по сю сторону (тобто пору)жорстокого приступу не було… ”
Цар слухає, не розплющуючи очей. Навколо тиша. Тільки чути, як за дверимапокашлюють бояри – їх під час читання до зали не пускають. Дяк підвищує голос іще нижче схиляється над великими, у кілька метрів завдовжки, аркушами паперу.Він регулярно знайомить царя з рукописною газетою ,, Куранти”.
,, Куранти” – перша російська газета. Її писали від руки зверху донизубезперервно, тобто ,, стовпом ”.Звідси й друга назва газети — ,, Стовбці”. Часомїї називали просто ,, Вісті”, або ,, Вістівні листи”.
Виходила газета в одному примірнику. Та інакше не могло й бути – такудовгу паперову стрічку важко переписати кілька разів.
,, Куранти” вміщували повідомлення, що надходили до Посольського приказу зінших країн. Посольський приказ відав іноземними справами Московської держави імав своїх представників у столицях багатьох країн. Ці представники надсилалиповідомлення для рукописної газети, а також відправляли до Москви зарубіжнівидання, переважно німецькі і часом голландські. Таким чином, у Москвунадходило до двадцяти газет. Найцікавіші повідомлення з цих газет уПосольському приказі перекладали на російську мову. Вони доповнювали інформаціюросійських представників за кордоном.
Ці представники, як чиновники Посольського приказу, що випускали,, Куранти”, були першими журналістами Росії. Правда, ще й до того руські царітримали за кордоном своїх інформаторів. Проте їхні повідомлення передавалисяцареві усно.
Цю газету заповнювали різноманітною інформацією. Були тут вісті провійськові битви, торговельні справи, а також новини світського характеру: прожиття королів та їхніх придворних, різні смішні історії.
Ніхто тоді не турбувався про вірогідність повідомлень, ніхто не перевірявїх. Якщо інформація була явно неправдивою, на неї не звертали серйозної уваги.Адже ж усі вигадані пригоди розповідалися виключно для розваги царя й близькихдо нього осіб.
Перша російська газета існувала понад вісімдесят років.
Вона дуже відрізнялася від зарубіжних видань – давала не комерційнуінформацію, а переважно політичну. І розрахована була лише на царя та близькихдо нього людей. Таку газету справедливо можна назвати урядовим виданням.
Велике відкриття
Перші газети, як уже стало відомо, були написані від руки. Їх читалопорівняно вузьке коло людей. Зрозуміло, що за таких умов газети не могливідігравати великої ролі в житті народів.
Тільки в середині ХV століття в Європі почали друкувати газети наспеціальних верстатах. Але повернемося трохи назад.
Перші друковані аркуші з’явилися в Китаї ще понад дві тисячі років томуза життя великого філософа Кон Фу –дзе. У нього було вісімдесят два учні і білятрьох тисяч послідовників – однодумців. Вони написали чимало творів, які буловисічено на великих кам’яних плитах. З усіх кінців країни сходилися люди, щобпоглянути на кам’яне диво й перечитати написи своїх мурих земляків.
Охочих до філософських трактів ставало все більше, але вони не завждимали змогу поїхати за сотні кілометрів, щоб відвідати дивовижну бібліотеку.Перевозити ж великі кам’яні плити з місця на місце було дуже важко. Ось тоді йзародилася думка: а чи не можна якось розмножувати тексти?
Виявилося, що можна. На кам'яну плиту накладали аркуші мокрого паперу.Дерев'яним молоточком обережно постукували по ньому. Від ієрогліфів на паперіутворилися заглибини. Тепер потрібно було пройтися по аркушу валиком, змочениму фарбу, — весь папір набув чорного забарвлення, а заглибини лишалися світлими.На папері чітко виділялося зображення ієрогліфів.
В XI столітті китайці удосконалили свій винахід. Ієрогліфи почаливиготовляти з глини, кожен окремо. Тепер знаки можна було розставляти впотрібній послідовності і друкувати скільки завгодно текстів.
Цей принцип було покладено в основу друкарської справи. Та минуло багатороків, перш ніж було створено зручний друкарський верстат.
В різних містах Європи можна побачити пам’ятники, споруджені першимикнигодрукарям.
Голландці вшановують пам'ять Лоренцо Костера, який у XV століттінадрукував з готових форм книгу ,, Дзеркало Людського порятунку". Йомуспоруджено монумент у місті Гарлемі. Італійці вважають першим європейськимкнигодрукарем свого співвітчизника Памфілія Кастальді. Пам’ятник Кастальдівисочить у маленькому італійському містечку Фельтрі. Виявлено друкарню й уфранцузькому місті Авіньоні. Тут в середині XV століття спробували надрукуватикниги й газети з залізних літер.
Проте, це були тільки спроби. Першу ж справжню друкарську машину створивнімецький винахідник Йоганн Гутерберг.
Спочатку Гутенберг працював у Страсбурзі. Двері його майстерні завждибули зачинені. В загадковому напівмороці важко скрипіла, зітхала машина. Це бувдрукарський верстат. На ньому Гутенберг надрукував граматику латинської мови.Потім він переїхав до міста Майнц і там продовжив роботу.
Гутенберг вирішив надрукувати ,, Біблію", величезну на ті часи книгу,два томи якої мали 1282 сторінки. Вдень і вночі працював винахідник, не думаючипро відпочинок, не шкодуючи сил. Він надрукував понад сто п’ятдесят примірників,, Біблії". В першій половині XV століття ця цифра здавалася простонеймовірною.
Як же вдалося Гутенбергу зробити чудо – винайти книгодрукування, — якеКарл Маркс поставив поряд з великим відкриттями — компасом, порохом іавтоматичним годинником?
Багато років віддав Гутенберг улюбленій справі. Але йому все одно непощастило довести до кінця свої задуми. Та як могло бути інакше! Адже великомувинахіднику ніхто не допомагав у важкій кропіткій роботі, ніхто не йняв віри уйого відкриття. Життя Гутенберга минало в злиднях і поневіряннях.
Гутенберга весь час оточували підлі, заздрісні люди, які намагалисяпривласнити його працю. І це їм мало не вдалося. Лише випадково взнали нащадкиім’я автора винаходу, розкрили правду про славетне відкриття. В цьому допомігїм напис, зроблений 1505 року на одній із книг: ,,1450 року в Майнці винайденоталановитим Гутенбергом дивовижне друкарське мистецтво".
В Росії перші книги й листівки видрукував у середині XVI століття ІванФедоров. Спочатку він відкрив друкарню в Москві. Але талановитому ,, друкаревікниг, до того небачених", недовго довелося жити в столиці. Вороги Федорова- церковники – звинуватили його єресі запропонували кинути друкарню та взятисяза хліборобство.
,, Не випало мені, — писав Федоров у відповідь церковникам, — в оранні тасіянні життя своє коротати; адже замість рала в мене ремесло художнє, замістьзерна житнього – духовні зерна належить мені по світу розсівати".
Проте Іван Федоров змушений був залишити Москву й переїхати до Львова.Тут 25 лютого 1574 року він видав першу на Україні друковану книгу,, Апостол". Потім Федоров заснував друкарню у волинському місті Острозі.Біля неї згодом виросло ще кілька друкарень. З цього й почала розвиватисядрукарська справа на Україні.
У Москві ж на місці першої друкарні Федорова виник ,, Печатный двор",де друкували книги.
Швидко росли друкарні й по інших містах. А разом з ними створювалисьмасові друковані газети, журнали.
Перша друкована газета в Росії ,, Відомості"
У XVIII столітті Росія розпочалатяжку й виснажливу війну із Швецією. Тривала вона понад двадцять років. Щобзабезпечити своїй державі вихід до Балтійського моря, російські війська,очолювані Петром І, відвойовували у ворога землі, які спредвіку належали Росії.
1709 року шведський король Карл XII вирішив завдати росіянам удару в самісіньке серце й рушив наМоскву. Війська Петра І зустріли ворога біля Полтави. Пам’ятаєте, як розповідаєпро це О.С.Пушкін у поемі ,, Полтава":
І грянув бій, Полтавський бій!
В огні, під градом розпашілим,
Жива стіна йде кроком смілим,
Над збитим строєм свіжий стрій
штики змикає. Ніби туча,
Кіннота вимчалась летюча
І, повна шалу, згаряча
Січе, рубає з-за плеча.
Падуть на мертвих мертві люди,
Чавунні ядра звідусюди
Скакають, нібито живі,
Здіймають пил, шиплять в крові.
(Переклад з російської А.Малишка та М.Рильського)
О.С.Пушкін подав хвилюючу картину великої битви. А звідки поет черпаввідомості для свого твору? Звичайно, з офіційних документів, спогадівсучасників, а також, слід гадати, і з матеріалів газети ,, Відомості".
,, Ведомости" — перша російська друкована газета. Створена вона 1702року. Багато матеріалів для неї редагував сам Петро І. Він же написав длягазети кореспонденцію про історичну перемогу російських військ над шведами.
В Росії ,, Ведомости"- родоначальниця періодичної преси. В указі продрукування газети, в традиції свого часу, вона іменувалася докладно іпатетично: ,, Відомості про військові та інші справи, гідні знання і пам’яті..."
Як свідок подій, Петро І дав діловий, точний опис ,, дуже превеликої інескінченної вікторії". Петро І вказував, що перемогу було завойованозавдяки надзвичайній хоробрості російських солдатів, які полонили шведськихфельдмаршалів і генералів, ,, кілька тисяч офіцерів і рядових...", а ,, зарештою розбитих противників" організували погоню.
Петро І любив і цінував ,, Ведомости". В газеті він убачав могутнійзасіб, за допомогою можна впливати на читачів. В Указі про випуск газети булосказано: ,, Куранты", по-нашому,, Ведомости", на Печатнім дворі друкувати ті друковані ,, Ведомости"…продавати в світ по належній ціні”.
Ціна й справді була ,, належною” – від двох до восьми грошів (міднамонета) за номер. Це було дуже дорого на ті часи, тому газета виявиласьмалодоступною для багатьох читачів. І все ж таки вона відіграла велику роль угромадському житті.
Невеличкі аркуші, менші за сторінки, містили багато цікавих і важливихповідомлень: про військові баталії, виливання гармат, виготовлення пороху,розвиток наук, новини з сусідніх держав…Петро І доводив, що через газетупотрібно вселяти в читачів упевненість у зростанні могутності Росії, в їїперемозі над ворогами.
,, Ведомости” друкувалися спочатку в Москві, а потім у Петербурзі. Газетамала від двох до дванадцяти сторінок, окремі номери її виходили тиражем дочотирьох тисяч примірників. Редакції на той час не було, а випускав газетуентузіаст нової справи Борис Волков. Згодом на допомогу йому дали ще одногопрацівника – Якова Синявіна.
Безпосередньо участь у випуску ,, Ведомостей” брав Петро І. Він сампереглядав голландські газети й відбирав матеріали, які варто було перекладатина російську мову. Він же визначив, про які події в своїй країні потрібнорозповісти читачам.
Борис Волков піклувався про те, щоб у газету надходили свіжі новини.Часто газета страждала через неоперативність друкарні, і тоді Волков писавгнівні листи. Запізнілі газети, вказував він, ,, не сприймуть за новини, а заякий – набудь меморій для істориків”.
З випуском газети ,, Ведомости” в Росії починається епоха друкованихгазет.
Використана література
1. ,, Твійдруг – газета”, м. Київ, 1961 р. А.К.Рябокляч, Л.Г.Дахненко, М.І.Марущинець,А.Т.Вишняк, Р.М.Зарембовська, В.Л.Ніколенко 6-25 ст.
2. ,, Універсальнаенциклопедія”, м. Київ, 2003 р. О.Коваль, М.Попович, І.Дзюба.
3. ,, Основижурналістики”, І.Л. Михайлин