--PAGE_BREAK--Тут також можна відзначити, що деякі функції держави мають змішаний зміст: загальносоціальний, класовий, національний. Наприклад, загальносоціальний характер може бути властивий ідеологічній функції держави, коли вона виражається в захисті державою пануючої релігії, що є цементуючою суспільство силою. Це особливо характерно для теократичних держав. Як відомо, у таких державах справа часом доходить навіть до фізичного знищення невірних, незгодних. І тоді уже функція захисту релігії перестає бути загальносоціальною, перетворюється в вузькогрупову.
На додаток до всього сказаного відзначимо, що в теперішній час більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, що характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення і використання ядерних, інформаційних технологій, в області захисту прав і свобод людини та в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що стосуються всієї цивілізації.
Після докладно розглянутого змісту функцій держави зупинимося на класифікаціях функцій по різних ознаках, а також на різних точках зору фахівців на класифікування функцій держави.
1.5. Класифікація функцій У пізнанні державно-правових явищ і процесів у теорії держави і права застосовують класифікацію функцій тому, що без цього упорядкувати і зіставити все різноманіття державно-правових явищ і процесів попросту неможливо.
Ефективно використовується класифікації і при вивченні безпосередньо функцій самої держави.
З метою розуміння та вивчення функцій держави їх класифікують за різними критеріями.
1.За часом здійснення функції поділяються на:
- постійні (напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку);
-тимчасові ( напрямки діяльності держави, що здійснюються лише на певних етапах її розвитку, наприклад: захист від агресії, ліквідація стихійного лиха, ведення війни ).
2.Залежно від територіальної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) функції держави поділяються на:
— внутрішні (такі, що представляють її діяльність всередині країни, що визначають її роль у житті даного суспільства);
— зовнішні (діяльність за її межами, у якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами).
Внутрішні і зовнішні функції будь-якої держави тісно пов'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поводження з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави.
3.По сферах громадського життя функції держави можуть бути розділені на:
· економічні ( напрями діяльності держави по перебудові її економіки ).
· політичні ( ( забезпечення народовладдя ) забезпечення умов для формування і здійснення державної влади на засадах демократії ).
· гуманітарні ( забезпечення належних умов життя для кожної людини ).
4. За соціальним значенням діяльності держави їх поділяють на:
основні ( напрямки діяльності держави зі здійснення стратегічних завдань і цілей, що стоять перед нею у конкретний історичний період ).
неосновні ( напрямки діяльності держави зі здійснення конкретних завдань у другорядних сферах суспільного життя ).
Можна сказати, що кожна функція держави, як правило, є об'єктивно необхідною для даної держави. Усі види діяльності держави однаково важливі, але це не виключає, зрозуміло, можливості визначення на різних етапах пріоритетних напрямків, на яких варто зосередити увагу в першу чергу. І от ці напрямки стають тоді для держави основними.
До числа критеріїв також можна віднести принцип поділу влади і спробувати класифікувати функції держави на основі цього принципу. Тут відповідно функції підрозділяються на:
— законодавчі (правотворчі);
— управлінські;
— правоохоронні (у тому числі судові);
— інформаційні.
Особливість даної класифікації полягає в тому, що вона відображає процес реалізації державної влади. У Конституції України поділ влади закріплений у якості одного з основних принципів конституційного ладу країни. Таким чином, зазначена класифікація функцій держави отримує конституційне обґрунтування. Цю класифікацію можна назвати чисто формальною, прив'язаною до сукупності галузей державної влади — законодавчої (представницької), виконавчої, судової, проте її досить часто використовують в наукових і практичних цілях. Тут варто звернути особливу увагу на інформаційну функцію, що характеризує діяльність четвертої влади — засобів масової інформації. Ця функція має свій власний зміст, способи і структуру, своє забезпечення. Специфіка цієї функції виражається в особливих способах її впливу на суспільство — цілеспрямована інформованість населення, а часом і маніпулювання суспільною свідомістю (прикладом тому можуть служити вибори: перемога кандидата, що тримає у своїх руках засоби масової інформації, практично вирішена), інші способи передачі інформації створюють необхідні умови для існування і функціонування інших галузей влади, усієї держави.
Класифікація функцій держави, що спирається на поділ влади, далеко не у всіх вчених-юристів викликає визнання. Справа полягає в тому, що це, як вважають багато вчених, власне, навіть і не функції держави, а функції здійснення державної влади або галузей влади: правотворчість, керування, судова діяльність і так далі. Відбувається, за їх глибокою думкою, змішування функцій держави і державної влади.
II. Внутрішні функції.
Внутрішні функції – це такі напрямки діяльності держави, в яких конкретизується внутрішня політика відносно економічних, ідеологічних екологічних, культурних та інших аспектів життя громадянського суспільства. До внутрішніх функцій відносять функції: політичну, економічну, соціальну, екологічну, функцію оподаткування правоохоронну.
2.1. Політична функція ( забезпечення народовладдя ). Політична функція – це напрямок діяльності держави ( органів держави ) зі створення умов для формування й функціонування державної влади на засадах демократії.
Безумовно, усі функції держави носять політичний характер, однак у політичній області діє ціла система політичних інститутів, установ державних органів, через які здійснюється функції народовладдя. Це насамперед представницькі органи, обирані народом і уповноважені від імені народу здійснювати державну владу в країні, органи місцевого самоврядування, а також здійснення народом своєї влади безпосередньо, через референдум.
Володіючи верховенством у системі державної організації, представницькі органи зосереджують у своїх руках державне керівництво суспільством, виконують функцію публічної влади, захисту конституційного ладу. Зміст даної функції складають:
1) реалізація волевиявлення народу у формі законодавства (правотворчості).
2). забезпечення державного суверенітету, визначення правового положення конкретних територій і керування ними.
3). офіційне представництво суспільства, тобто будучи носієм політичної влади, держава являє собою юридичну особу, суб'єкт права. Разом з тим здійснення функції забезпечення народовладдя припускає наявність правових відносин між державою і суспільством, залежність держави від суспільства, відповідальність перед ним.
4). захист конституційного ладу, що реалізується як спеціальними органами (Конституційним судом), так і безпосередньо народом, шляхом здійснення права на опір, будь-якій спробі насильницької зміни або усунення існуючого конституційного ладу.
2.2. Економічна функція. Економічна функція – напрямок діяльності держави на перехід від планової до ринкової економіки і подальший розвиток виробничих сил і виробничих відносин на основних засадах ринку і конкуренції.
Ця функція держави сильно змінилася в ході історичного існування держави від повного невтручання в економіку (концепція “держави — нічного сторожа”) до повного контролю всієї господарської діяльності і регулювання всіх питань економічного життя (тоталітарні держави соціалістичного типу).
У сучасних умовах, коли збільшилися й ускладнилися господарські зв'язки, демократична держава не залишається стороннім спостерігачем. Вона активно розробляє і проводить економічну політику, що будується на принципах вільного ринку і вільного підприємництва.
Держава впливає на економіку через податкову політику, кредитно-фінансову і валютно-грошову системи.
В умовах розвинутих ринкових відносин, свободи підприємницької діяльності, різноманіття і рівності усіх форм власності, вільної конкуренції економіка розвивається на основі саморегулювання. Втручання держави має визначені межі. Воно зводиться, як правило, до:
а). вироблення економічної політики;
б).керування підприємствами й організаціями, що складають державну власність. Їх коло повинне бути обмежене найважливішими галузями, що мають загальнодержавне значення, наприклад ядерною енергетикою, діяльністю в космосі, транспортом, зв'язком і т.д.
в). установлення правових основ ринку і цінової політики, зокрема, стимулювання державними коштами підприємництва і вільного труда, забезпечення рівноправності усіх форм власності, правовий захист власника, вживання заходів для припинення монополізму і недобросовісної конкуренції, охорона прав споживачів та ін.
г). регулювання зовнішньоекономічних відносин держави
У періоди економічних криз, стану депресії, на перехідних етапах втручання держави в економіку збільшується. Це характерно, наприклад для сучасного етапу розвитку України. Як показує досвід, економічні реформи, що у даний момент реалізуються в нашій країні, не можуть бути результативними без адекватного впливу держави на розвиток економічних процесів. Звідси — великий масив законодавчих актів у цій області та економічні заходи, які проводяться державою, наприклад, приватизація житлового фонду, державної і муніципальної власності, земельна реформа і т.д.
2.3. Соціальна функція. Соціальна функція різноманітна по змісту і масштабна по обсягу діяльності. Головне її призначення — забезпечити суспільний добробут, створити рівні можливості для всіх громадян у його досягненні.
Багато держав характеризують себе соціальними. Це означає, що вони вважають своєю важливою задачею турботу про всіх тих громадян, хто в силу яких-небудь причин не в змозі забезпечити для себе нормальне існування, гідне людини. Держава проводить заходи спрямовані на захист від безробіття, піклується про дітей і непрацездатних людей.
Так у Конституції України зокрема сказано: “ Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатносиі, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
В Україні фінансуються державні програми охорони і зміцнення здоров'я населення, приймаються заходи для розвитку державної, муніципальної, приватної систем охорони здоров'я, заохочується діяльність, що сприяє зміцненню здоров'я людини, розвиткові фізичної культури і спорту, екологічному і санітарно-епідеміологічному добробуту.
Заохочуються добровільне соціальне страхування, створення додаткових форм соціального забезпечення і добродійність. Соціальне страхування – це встановлена державою система матеріального забезпечення громадян у старості, в разі тимчасової непрацездатності, інвалідності, втрати годувальника та в інших випадках. Основні види соціального страхування:
· Страхування на випадок безробіття
· Медичне страхування
· Страхування від нещасних випадків на виробництві
· Пенсійне страхування Державним центром з питань управління державним страхуванням є Фонд соціального страхування України.Соціальне забезпечення – це державна система матеріального забезпечення і соціального обслуговування сімей, в яких є діти, громадян у старості, в разі хвороби, часткової або тимчасової втрати працездатності чи роботи, у разі втрати годувальника.
Таким чином, держава вживає різних заходів для підвищення життєвого рівня громадян.
У реалізації соціальної функції важливе місце належить проведенню державної політики в області освіти, науки, культури, здоров'я громадян. У зазначених сферах соціальна функція здійснюється у формі державної підтримки (фінансової, матеріальної, програмної та ін. ) освітніх, виховних та наукових установ, а також установ культури. Що стосується керування й організації їхньої роботи, то вони автономні, вільні у своїй діяльності, і втручання держави тут неприпустимо.
Суспільство в цілому і держава зацікавлені в тому, щоб кожен громадянин мав освіту, що відповідає прийнятому стандарту. Без освіти в даний час немислима активна участь громадян у суспільному житті, у виробництві, у всіх сферах державної діяльності, у зв'язку з чим у багатьох державах освіта є обов'язковою.
Держава заохочує і розвиває мистецтво, забезпечує для громадян волю творчої діяльності. Не може бути сильної, процвітаючої держави без поваги і збереження історичних традицій і культурної спадщини. Виховання громадян у дусі патріотизму, поваги до історичного минулого — невід ємна складова частина виховного процесу.
Велике значення має правове виховання. Кожен громадянин України зобов'язаний знати закони своєї держави і строго дотримуватися них.
2.4. Екологічна функція. Безпосередньо примикає до соціальної екологічна функція, що обумовлена соціальним обов'язком держави забезпечувати екологічне благополуччя громадян, їхню екологічну безпеку.
Охорона природи, навколишнього середовища є конституційним обов язком держави й усіх громадян України. У ст 16. Конституції України зазначено, що “Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов язком держави “. А ст. 66 зобов’ язує не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Людина в результаті своєї господарської діяльності порушує природні зв'язки, руйнує навколишнє середовище, чим мимоволі створює для себе несприятливі (навіть згубні) умови існування.Охорона природи — справа всього суспільства, але тільки держава, що володіє необхідними коштами і можливостями мобілізації зусиль всіх організацій і громадян, може реально забезпечити захист навколишнього середовища.
На сьогоднішній день, проблеми охорони і раціонального використання природних багатств набули великого економічного, соціального і політичного значення. Вони стосуються інтересів усіх народів і держав.
Чим раціональніше використовуватимуться багатства, тим більших успіхів досягнуть промисловість і сільське господарство. Охорона природи ставиться в число найбільш гострих соціальних проблем і являє собою одну з найважливіших загальнодержавних задач.
Діяльність з охорони природи, в рамках своєї компетенції здійснюють усі ланки механізму держави і його органів.
Багато норм, що регулюють природоохоронну діяльність, містяться в основах земельного законодавства, основах законодавства про надра, а також у земельних і водних кодексах.
В основі здійснення функції лежать наступні принципи:
1). Природні багатства підлягають охороні з боку держави незалежно від того, чи введені вони в господарський оборот, чи ні.
2). Використання природних багатств повинно бути раціональним, відповідати розвитку держави.
3). Неухильне дотримання природоохоронного законодавства і відповідальність за його порушення.
Проведення цих принципів забезпечує цілеспрямованість природоохоронних функцій на рішення задач, що стоять перед державою в області охорони і раціонального використання природних ресурсів.
продолжение
--PAGE_BREAK--