Податкова система України, Білик

Податкова система України
ББК 65.261.4 Б 61
Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено
Рецензенти:
К>. І. Осадчий, д-р екон. наук, проф.
(МіжрегІон. ш-т післядишюм освіти М-ва освіти України)
О. М. Тимченко, канд. екон. наук, доц.
(Кит. нац. екон. ун-т)
Білик М. Д., Золотько І. А.
Б 61 Податкова система України: Навч.-метод. посібник для са-мост. вивч. дисц. —К.: КНЕУ, 2000. — 192 с.
І5ВК 966-574-178-0
У навчально-методичному посібнику систематизовані теоретичні та методологічні основи податкової системи України, наведено типову програму для викладання відповідної дисципліни, методичні вказівки для самостійного її вивчення, плани семінарських занять та навчальні завдання, методичні вказівки до виконання курсової роботи. Посібник також містить словник термінів та структурно-логічнї схеми з питань оподаткування.
Для студентів і викладачів вищих навчальних закладів і факультетів, працівників податкових та фінансових органів.
ББК 65.261.4
I5ВN 966-574-178-0
© М Д Білик, І А Золотько, 2000 © КНЕУ, 20001. ТИПОВА ПРОГРАМА
ТЕМА 1 СУТНІСТЬ ТА ВИДИ ПОДАТКІВ
Сутність податків. Генезис податків. Зародження держави і податків. Історичний розвиток форм оподаткування. Визначення податків, їх ознаки як економічної категорії. Податки та інші форми платежів до бюджету — плата, відрахування, неподаткові доходи.
Функції податків. Фіскальна функція, механізм її реалізації. Податки як основа фінансової бази держави. Регулююча функція. Основні напрямки регулювання економіки та соціальної сфери. Дискусійні питання функцій податків.
Термінологія оподаткування. Елементи податку: суб'єкт (плат­ник) і носій, об'єкт оподаткування, джерело сплати, одиниця опо­даткування, податкова ставка, квота. Методи побудови податкових ставок. Універсальні та диференційовані податкові ставки. Тверді та процентні ставки. Види твердих ставок: фіксовані та відносні. Види процентних ставок: пропорційні, прогресивні, регресивні.
Класифікація податків, її ознаки. Поділ податків за економіч­ним змістом на прямі та непрямі. Класифікація податків за еко­номічною ознакою об'єкта оподаткування — податки на доходи, капітал і споживання. Класифікація за ознакою органів державної влади, які їх встановлюють, — загальнодержавні та місцеві подат­ки. Класифікація податків залежно від способу їх стягнення -розкладні і окладні.
Види прямих податків. Реальні податки: поземельний, подо-мовий, промисловий, податок на грошовий капітал. Особисті по­датки: подушний, прибутковий, майновий, на спадщину і дару­вання. Прибутковий податок як основний вид прямих податків. Індивідуальний і корпоративний прибутковий податок. Переваги й недоліки прямих податків, проблеми їх справляння. Регулюючий механізм окремих видів прямих податків.
Види непрямих податків: акцизи, фіскальні монополії, мито. Специфічні та універсальні акцизи, їх види. Податок на доданувартість в системі універсальних акцизів. Види і призначення ми-таГ Митна політика. Переваги та недоліки непрямих податків, їх місце в податковій системі.
ТЕМА 2 ПОДАТКОВА СИСТЕМА І ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
Податки в системі державних доходів. Методи формування державних доходів. Податковий метод формування доходів дер­жави як основний в умовах ринкової економіки.
Податкова система. Поняття податкової системи і вимоги до неї. Обсяг видатків бюджету як визначальна база побудови подат­кової системи. Рівень централізації валового внутрішнього про­дукту в бюджеті, його залежність від обсягу і характеру функцій держави.
Податкова політика: поняття податкової політики та її на­прямки. Основні принципи податкової політики: фіскальна, економічна та соціальна ефективність. Елементи принципу фіс­кальної ефективності: достатність доходів, мінімізація видатків на збирання податків, запобігання ухиленню від сплати подат­ків, еластичність (гнучкість) податкової системи, рівномірне розподілення податків між адміністративно-територіальними одиницями.
Податкова система України. Основні етапи її становлення. Склад і структура податкової системи України. Податкова полі­тика України в сучасних умовах.
ТЕМА З ОРГАНІЗАЦІЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ І ПОДАТКОВОЇ РОБОТИ
Податкова служба держави. Історія формування податкової служби в Україні. Організаційна структура органів державної по­даткової служби та їх основні завдання. Функції Державної податко­вої адміністрації України. Функції середнього та базового рівня державної податкової служби України. Податкова міліція як складова частина органів податкової служби та її завдання.
Повноваження органів державної податкової служби. Фінан­сові та адміністративні санкції, які накладаються органами подат­кової служби. Обов'язки та відповідальність посадових осіб по­даткових органів.
Основи та організація податкової роботи, її основні елементи. Правове регламентування встановлення податків.Облік платників як один з головних елементів податкової ро­боти. Особливості обліку юридичних осіб. Порядок реєстрації юридичних осіб. Реєстр юридичних осіб. Державна реєстрація фізичних осіб — платників податків. Присвоєння ідентифікацій­них номерів фізичним особам — платникам податків. Особливості взяття на облік фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяль­ності. Особливості взяття на облік фізичних осіб, які не є суб'єк­тами підприємницької діяльності та отримують доходи не за міс­цем основної роботи.
Облік податків і неподаткових платежів. Особові рахунки — порядок їх відкриття і ведення. Документи, що використовуються для записів в особових рахунках.
ТЕМА 4 ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
Сутність податку на додану вартість, його зародження і розви­ток. Передумови введення податку на додану вартість в Україні. Поняття доданої вартості, методи її обчислення.
Платники і ставки податку на додану вартість. Сутність нульо­вої ставки по податку на додану вартість. Операції, що оподатко­вуються за нульовою ставкою. Об'єкт оподаткування. Операції, що включаються в об'єкт оподаткування. Перелік операцій, що виключені з об'єкта оподаткування.
Поняття бази оподаткування по податку на додану вартість. По­рядок визначення бази оподаткування для операцій різних видів.
Пільги по податку на додану вартість. Види пільг по податку на додану вартість: нульова ставка, звільнення від оподаткуван­ня, виключення з об'єкта оподаткування. Різниця в механізмі на­рахування податку на додану вартість за різних видів пільг. Пе­релік операцій, що звільняються від оподаткування.
Порядок визначення суми податку на додану вартість, що під­лягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету. Звітний податковий період. Поняття податкового зобов'язання і податко­вого кредиту. Порядок визначення дати податкового зобов'язання. Порядок визначення дати податкового кредиту. Податкова наклад­на як основний звітний податковий документ. Порядок відшкоду­вання податку на додану вартість з бюджету для операцій, що опо­датковуються за нульовою ставкою, і для інших видів операцій.
Строки сплати ПДВ. Податковий вексель. Умови та порядок надання платником податкового векселя. Порядок включення сум податкового векселя до суми податкових зобов'язань і суми податкового кредиту платника.ТЕМА 5. АКЦИЗНИЙ ЗБІР
Акцизний збір як форма специфічних акцизів. Історія його введення в Україні. Акцизний збір в системі інших непрямих по­датків, його недоліки та переваги.
Платники акцизного збору. Об'єкт оподаткування для вітчизняних та імпортних товарів. Перелік підакцизних товарів. Два види ставок по акцизному збору: тверді (фіксовані) та процентні (пропорційні).
Порядок визначення оподатковуваного обороту та суми акциз­ного збору для вітчизняних та імпортних товарів, щодо яких за­стосовуються процентні ставки.
Порядок визначення сум акцизного збору для вітчизняних та імпортних товарів, щодо яких застосовуються тверді ставки.
Особливості у механізмі оподаткування алкогольних та тю­тюнових виробів. Акцизні марки: порядок їх отримання вітчиз­няними виробниками та імпортерами і використання. Строки сплати акцизного збору для імпортерів алкогольних та тютюно­вих виробів. Особливості митного оформлення для імпортерів алкогольних та тютюнових виробів.
Пільги по акцизному збору. Строки сплати та подання розра­хунків до податкових органів. --PAGE_BREAK--ТЕМА 6 МИТО
Мито в системі непрямих податків. Митна політика та її цілі. Термінологія митної справи: митна територія, митний контроль, види переміщення через митний кордон, митна декларація та де­кларанти.
Платники мита. Об'єкт оподаткування. Порядок визначення мит­ної вартості. Два види митних ставок: тверді та процентні. Види процентних ставок: преференційні, пільгові, повні. Пільги для юри­дичних і фізичних осіб. Порядок надання відстрочок у сплаті мита.
Порядок визначення суми мита та його сплати на рахунки митних органів. Порядок перерахування мита до бюджету.
ТЕМА 7 ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ПІДПРИЄМСТВ
Прибуткове оподаткування в системі податків з підприємств. Загальна характеристика прибутку як об"єкта оподаткування. Бюджетне значення податку на прибуток підприємств. Податок на прибуток як регулюючий чинник. Переваги і недоліки податку на прибуток підприємств.Платники і ставки податку на прибуток. Об'єкт оподаткування. Поняття валового доходу. Переліки надходжень, які включають­ся і які не включаються до валового доходу. Порядок визначення скоригованого валового доходу.
Поняття валових витрат. Переліки витрат, які включаються і які не включаються до складу валових витрат. Особливості від­несення витрат подвійного призначення до складу валових ви­трат платника податку.
Податкові періоди. Порядок визначення дати збільшення ва­лового доходу для різних видів операцій. Порядок визначення дати збільшення валових витрат для різних видів операцій. По­няття безнадійної заборгованості та порядок її врегулювання. Порядок зарахування суми від'ємного значення об'єкта оподат­кування в наступних податкових періодах.
Особливості оподаткування деяких видів операцій, товарів і платників. Оподаткування страхової діяльності. Порядок оподат­кування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроко­вим контрактом. Поняття неприбуткової установи або організації та види їх доходів, які звільняються від оподаткування. Порядок оподаткування виграшів в лотерею та інші види ігор. Оподатку­вання нерезидентів. Особливості оподаткування підприємств з виробництва автомобілів. Особливості оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті. Оподаткування операцій з тор­гівлі цінними паперами. Оподаткування дивідендів та спільної діяльності на території України. Оподаткування операцій з бор­говими вимогами та зобов'язаннями.
Визначення амортизації. Переліки витрат, які підлягають і які не підлягають амортизації. Визначення основних фондів та їх груп. Порядок визначення і нарахування сум амортизаційних від­рахувань. Порядок збільшення і зменшення балансової вартості груп основних фондів. Норми амортизації.
Пільги по податку на прибуток. Усунення подвійного оподат­кування. Порядок нарахування податку на прибуток і строки сплати. Авансові платежі: порядок встановлення і строки сплати. Відповідальність платників податку.
ТЕМА 8 ФІКСОВАНИЙ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ ПОДАТОК
Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських то­варовиробників. Перелік податків і зборів, в рахунок яких спла­чується фіксований сільськогосподарський податок.Платники фіксованого сільськогосподарського податку. Взаємо­зв'язок та коригування фіксованого сільськогосподарського по­датку залежно від суми податків і зборів, сплачених у 1997 році.
Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого сільськогоспо­дарського податку. Особливості оподаткування сільськогоспо­дарських виробників, які здійснюють сільськогосподарську дія­льність на гірських та поліських територіях.
Порядок нарахування та строки сплати фіксованого сільсько­господарського податку. Зарахування його до бюджетів та дер­жавних цільових фондів.
ТЕМА 9 ПРИБУТКОВИЙ ПОДАТОК З ГРОМАДЯН
(оподаткування фізичних осіб)
Прибутковий податок з громадян як форма індивідуального прибуткового оподаткування. Бюджетне і соціальне значення прибуткового податку з громадян. Переваги і недоліки прибутко­вого оподаткування громадян.
Платники прибуткового податку з громадян. Побудова шкали ставок оподаткування. Неоподатковуваний мінімум доходів гро­мадян як основа для побудови шкали ставок.
Об'єкт оподаткування. Порядок його визначення для грома­дян, котрі мають і котрі не мають постійного місця проживання в Україні. Особливості визначення об'єкта оподаткування для гро­мадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створен­ня юридичної особи.
Пільги по прибутковому податку з громадян. Перелік певних видів доходів, що звільняються від оподаткування. Зменшення сукупного оподатковуваного доходу для окремих категорій гро­мадян. Повноваження місцевих органів влади щодо надання пільг з прибуткового податку з громадян.
Порядок оподаткування доходів громадян за місцем основної роботи. Перерахунок суми прибуткового податку виходячи з річ­ної суми оподатковуваного доходу. Порядок оподаткування до­ходів громадян не за місцем основної роботи. Декларування гро­мадянами, які отримували доходи не за місцем основної роботи, доходів у податкових органах. Усунення подвійного оподатку­вання.
Особливості оподаткування доходів іноземних громадян та осіб без громадянства. Порядок визначення оподатковуваного доходу. Порядок обчислення і сплати податку.Особливості оподаткування доходів громадян від заняття під­приємницькою діяльністю без створення юридичної особи. По­рядок визначення оподатковуваного доходу. Порядок нарахуван­ня та строки сплати авансових платежів. Порядок та строки подання декларації про фактично отримані доходи. Порядок пе­рерахунків по податку.
Фіксований податок як форма сплати прибуткового податку з громадян. Умови щодо сплати податку шляхом придбання патен­ту. Форма патенту, порядок його отримання. Розміри фіксованого податку. Строки, на які видається патент та порядок його скасу­вання.
Обов'язки та відповідальність громадян щодо сплати прибут­кового податку з громадян.
ТЕМА ІО СПРОЩЕНА СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
Необхідність запровадження спрощеної системи оподатку­вання суб'єктів малого підприємництва (єдиного податку). Пере­лік юридичних і фізичних осіб — суб'єктів підприємницької дія­льності, які мають право перейти на сплату єдиного податку. Перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується єдиний по­даток.
Особливості нарахуванні і сплати єдиного податку для юри­дичних осіб. Ставки єдиного податку для суб'єктів підприємни­цької діяльності — юридичних осіб. Строки і порядок сплати та подання розрахунків для юридичних осіб. Порядок зарахування податку до бюджетів та державних цільових фондів.
Особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку для фізи­чних осіб — суб"єктів підприємницької діяльності. Ставка єдино­го податку для суб'єктів підприємницької діяльності — фізичних осіб. Строки і порядок сплати та подання розрахунків для фізич­них осіб. Порядок зарахування податку до бюджетів та держав­них цільових фондів.
Порядок переходу платників до спрощеної системи оподатку­вання.
ТЕМА і І ПЛАТА ЗА РЕСУРСИ ТА ПОСЛУГИ
Підстави і мета встановлення плати за ресурси та послуги. Державна власність на ресурси як основа отримання державою доходів за їх використання. Плата за ресурси як інструмент впли-ву на економне і раціональне використання ресурсів. Види плати за ресурси та послуги.
Збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий до­хід), його сутність і призначення. Види і форми лісового доходу. Встановлення такс на лісові ресурси. Порядок видання дозволу на використання лісових ресурсів, лісорубний ордер та лісовий квиток. Строки сплати.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за во­ду), його платники і об'єкт оподаткування. Порядок визначення нормативів плати. Дозвіл і ліміт на спеціальне використання вод­них ресурсів. Порядок обчислення суми плати за воду в межах ліміту і за понадлімітне використання. Строки сплати плати за воду та звітність платників.
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету. Платники. Нормативи. Порядок і строки сплати та подання розрахунків до податкових органів.
Рентна плата за нафту і газ. Платники і ставки. Порядок за­твердження ставок. Визначення дати відпуску продукції. Поря­док визначення суми рентної плати. Строки сплати та подання розрахунків до податкових органів.
Відрахування від плати за транзит природного газу, нафти і аміаку. Платники. Ставки. Строки сплати та подання розрахунків до податкових органів.
Платежі за користування надрами. Платники. Об'єкти оподат­кування. Встановлення нормативів. Строки сплати та подання розрахунків до податкових органів.
Державне мито, його сутність та види. Побудова ставок дер­жавного мита. Порядок сплати державного мита і його перераху­вання до бюджету.
Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через дер­жавний кордон України, його сутність. Ставки і порядок сплати.
Гербовий збір. Платники і ставки. Порядок сплати.
ТЕМА 12 ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ
Плата за землю: загальна характеристика, переваги і недо­ліки. Плата за землю як інструмент раціонального викорис­тання земельних угідь і регулювання розміщення виробництва та населення в регіональному розрізі. Платники та об'єкт опо­даткування. Форми плати за землю: земельний податок та орендна плата.
]0Диференціація ставок залежно від призначення земельних ді­лянок, їх місцезнаходження і якісних характеристик.
Земельний податок із земель сільськогосподарського призна­чення. Порядок встановлення ставок.
Земельний податок із земель несільськогосподарського при­значення. Порядок встановлення ставок для земель, грошову оцінку яких встановлено і не встановлено. Особливості встанов­лення ставок для різних платників та видів діяльності.
Звільнення від сплати земельного податку. Строки сплати.
    продолжение
--PAGE_BREAK--ТЕМА ІЗ ПОДАТКИ, ЩО НАДХОДЯТЬ ДО МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
Склад місцевих податків і зборів. Загальнодержавні і місцеві податки та збори. Повноваження місцевих органів влади щодо встановлення місцевих податків і зборів.
Податок на промисел, його призначення. Платники податку, порядок визначення суми податку та її сплати.
Податок з власників транспортних засобів. Платники та об'єкт оподаткування. Ставки податку. Порядок і строки сплати податку.
Місцеві податки: комунальний і податок з реклами.
Місцеві збори: готельний збір; збір за припаркування авто­транспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у перегонах на іподромі; збір за виграш у перегонах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; збір за право використання міс­цевої символіки; збір за право проведення кіно- і телезйомок; збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей; збір за проїзд по території прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон; збір за видачу дозволу на роз­міщення об єктів торгівлі та сфери послуг; збір з власників собак; збір за право використання суб єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їх діяльністю, що знаходяться у цент­ральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ят­ками історії та культури.
ТЕМА 14 НЕПОДАТКОВІ ПЛАТЕЖІ ДО БЮДЖЕТУ
тХарактер, призначення і бюджетна роль неподаткових плате­жів. Групи неподаткових платежів.
Доходи від державної власності: надходження від грошово-речових лотерей, надходження дивідендів від суб'єктів під-
11приємницької діяльності, утворених за участю державних під­приємств і організацій, доходи від реалізації державного май­на та інші.
Адміністративні збори і платежі: збори, що стягуються ДАІ, Державним комітетом України з нагляду за охороною праці тощо.
Надходження від штрафів та фінансових санкцій: адміністра­тивні штрафи, санкції за порушення правил пожежної безпеки; суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації тощо.
Інші неподаткові надходження: надходження коштів від реалі­зації майна, що перейшло у власність держави, надходження с>м кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, уста­нов та організацій, щодо яких минув строк позовної давності, надходження коштів від Державного комітету з матеріальних ре­зервів тощо.
ТЕМА 15 ЗБОРИ ТА ЦІЛЬОВІ ВІДРАХУВАННЯ
Збори на формування цільових державних фондів. Правова основа зборів. Збір на обов'язкове державне пенсійне страху­вання. Порядок визначення відрахувань. Платники збору. Об'єкт оподаткування, джерело відрахувань, ставки збору, порядок сплати. Особливості визначення об'єкта оподаткування для об­числення суми збору щодо окремих суб'єктів підприємницької діяльності.
Збір на обов'язкове соціальне страхування. Платники збору, об'єкт оподаткування, джерело відрахувань, ставки збору, поря­док сплати. Особливості збору на обов'язкове соціальне страху­вання.
Внески в державний інноваційний фонд. Платники збору, об'єкт оподаткування, джерело внесків, ставки, порядок сплати.
Відрахування на фінансування дорожнього господарства.
Правова основа відрахувань. Різновиди відрахувань, платни­ки, об'єкт для розрахунку, розмір відрахувань, порядок сплати.
Вплив відрахувань в цільові державні фонди на фінансово-господарську діяльність підприємств.
122. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
2.1. МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ (ВКАЗІВКИ) ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ КУРСУ
Тема «Сутність та види податків»
Вихідним положенням для поняття сутності податків є розу­міння того, що податки є найважливішою і найдавнішою формою фінансових відносин між державою і членами суспільства. Поява податків зумовлена виникненням держави і виконанням держа­вою суспільне необхідних функцій. За економічним змістом по­датки — це фінансові відносини між державою і платниками по­датків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.
Централізований фонд грошових коштів держави може бути сформованим як за рахунок податків, так і за рахунок інших над­ходжень, таких як плата, відрахування, власні доходи держави і неподаткові доходи. Ці поняття необхідно розрізняти за допомо­гою ознак, Ідо характеризують ту чи іншу фінансову категорію. Важливо звернути увагу на різну структуру податкових надхо­джень до централізованого фонду грошових коштів держави в країнах з ринковою економікою та в країнах з перехідною еко­номікою. В перспективі в Україні має змінитися структура у бік зростання питомої ваги прямих податків.
Податок як фінансову і економічну категорію характери­зують такі ознаки: примусовий характер, безеквівалептність, відсутність цільового використання, законодавча регламента­ція, однаковий підхід до всіх платників, зміна форми власності. Плата на відміну від податків передбачає певну еквівалентність відносин платника з державою. Відрахування передбачають Цільове призначення платежів. Власні доходи держави вини­кають у держави як власника засобів виробництва. До непо­даткових доходів держави відносять різноманітні платежі, вве­дення яких не має на меті фіскальні інтереси держави, наприк-ЛаД, фінансові санкції і штрафи, доходи від конфіскованого майна тощо.
13Сутність податків як економічної категорії проявляється в їх функціях. Функції податків випливають із функцій фінансів. По­датки безпосередньо пов'язані з розподільною функцією фінансів в частині перерозподілу вартості валового внутрішнього продук­ту від юридичних і фізичних осіб на користь держави, тобто ви­ступають методом централізації ВВП у бюджеті, виконуючи тим самим фіскальну функцію. Крім фіскальної податки виконують регулюючу функцію, суть якої полягає у впливі податків на різні сторони діяльності їх платників.
Таким чином, через фіскальну функцію системи оподаткуван­ня задовольняються загальнонаціональні необхідні потреби, а за допомогою регулюючої функції формуються протидії надлишко­вому фіскальному тиску, тобто створюються спеціальні механіз­ми, які забезпечують баланс економічних інтересів держави, юридичних та фізичних осіб.
Обидві функції податків дозволяють трансформувати внут­рішній потенціал оподаткування із абстрактно сприйманої їх спроможності впливати на якісні І кількісні параметри базису в реальні результати такої дії. Цей процес відображено на схемі 1. Аналітична оцінка досягнутих результатів, співстав-лення їх з прогнозними і очікуваними в кожний конкретний період часу дозволяють судити про роль всієї системи оподат­кування, окремих груп податків (прямі і непрямі податки, ре­сурсні або податки на майно, місцеві податки тощо), а також кожного податку окремо, залежно від функцій податків, що розглядаються.
Вивчаючи функції податків, необхідно звернути увагу на те, що серед економістів не існує єдиної точки зору щодо функцій, які виконують податки, і крім вищеназваних називаються ще розподільна, контрольна, стимулююча, економічна та соціальна функції податків.
В основі побудови механізму стягнення податків лежать еле­менти системи оподаткування, такі як: суб'єкт, об'єкт, ставка, одиниця оподаткування, джерело сплати і квота. Суб'єкт або платник податку — це та фізична або юридична особа, яка безпо­середньо його сплачує. Об'єкт оподаткування вказує на те, що саме оподатковується.
Одиниця оподаткування — це одиниця виміру (фізичного чи грошового) об'єкта оподаткування. Ставка — це розмір податку на одиницю оподаткування. В залежності від обсягу оподаткову­ваних операцій ставки можуть бути універсальні або диферепці-йовані.
14Внутрішній економічний потенціал об'єктивної категорії «оподаткування»
/>
Наповнення грошовими кош­тами каїни держави (бюджету) для фінансування суспільне необхідних потреб
Наповнення грошовими кош­тами качни держави (бюджету) для фінансування суспільно необхідних потреб
Варіанти системи оподаткування та фактори, що визначають повноту та раціональність виконання системою оподаткування свого функціонального призначення
Варіант перший
Система оподаг-> купання побудо­вана так. що обидві податкові функції знаходяться в тісній органічній єдності та взаємодії. Всі податки цієї стеми де­терміновані базисом. Цим досягається максимально важлива в заданих умо­вах реалізація податкового потенціалу, теоретично закладеного в категоріях «податок» та «оподаткування»
/>
/>
Функції антагоніс­тичні. Фіскальна функція притісняс дно регулюючої. Це зводить податкове регулювання до мінімуму (або навіть до нуля). Резуль­тат— уповільнення зростання вироб­ничих сил. нульові Інвестиції. В кін­цевому підсумку провокуються спад виробництва та загальна економічна криза, політична та соціальна неста­більність в суспільстві.
/>








— Фактори




Факторії
™««»«»»^™»™««**«~«*»~«*
и^Мими*ми*«^,4^™™.
^Цчнрр—
Правова, демократична держава, паритетне існування економічних Інтересів, форм власності
Держава диктаторського типу (тота­літарна, поліцейська тощо), пануван­ня державної форми власності
























Свобода економічного підприємни­цтва, переливу капіталів, ефективне зростання прибутку в Ін гсресах країни в цілому
Підприємствам влада вказує сірого виконувати директиви, підтримува­ти планові ціпи та пропорції розподі­лу доходу






























Інтереси бюджету органічно поєд­нуються з Інтересами корпоратив­ного та приватного господарювання
Відсутність конкуренції, застаріван­ня технологій виробництва товарів народного споживання, інфляція. дефіцит











































Функціонує система соціального захисту, розвивається підприєм­ництво, реалізується анти моно­польна політика






































Зростання соціальної несправедли­вості в системі розподілу матеріаль­них благ




    продолжение
--PAGE_BREAK--Схема 1
За побудовою ставки поділяються на тверді і процентні. В свою чергу, тверді ставки поділяються на фіксовані — тобто в грошовому виразі на одиницю оподаткування, виражену в кількі-
15сному виразі, і відносні — тобто в частках до встановленої дер­жавою величини в грошовому виразі, наприклад, в частках до мі­німальної заробітної плати. Джерело сплати — це дохід платни­ка, з якого він сплачує податок. Квота — це частка податку в доходах платника.
Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій полі­тиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.
За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поді­ляються на податки на доходи, податки на споживання, пода­тки на майно.
Залежно від рівня державних структур, які встановлюють по­датки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві, які від­повідно встановлюються вищими або місцевими органами влади.
За способом стягнення розрізняють два види податків — роз­кладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розклада­ють (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.
За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі по­датки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо плат­ників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподатку­вання. В свою чергу, прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Особисті податки встановлюються персо­нально для конкретного платника. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подуш­ний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зов­нішніми ознаками. До них належать земельний, домовин, про­мисловий, на грошовий капітал.
Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.
У світовій практиці існують три види непрямих податків: ак-цпчи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та спе­цифічних акцизів і мита. Непрямі податки на відміну від пря­мих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскаль­ному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них важко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але
16вони регресивні в соціальному аспекті І здійснюють досить знач­ний вплив на загальні процеси ціноутворення.
Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних уні­версальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.
Поширення універсальних акцизів зумовлене низкою чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшу­ють контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворен­ня, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як знач­ний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті, виражені в універсальних акцизах яскравіше, ніж в ін­ших непрямих податках.
У податковій практиці існують три форми універсальних акци­зів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздріб­ної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий дохід на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування прова­диться лише один раз, на одному ступені руху товарів.
Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний не­долік податків цієї групи — кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів. Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а дода­на вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але водночас ліквідує його головний недолік — кумулятивний ефект.
Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціно­утворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.
17Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспорту­ванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стяг­нення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. Залежно від мети введення розрізняють наступні види мита: ста­тистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, префе­ренційне, зрівняльне.
Необхідно звернути увагу на порівняльну характеристику прямих і непрямих податків. Прямі податки майже не впли­вають на ціни, але зменшують доходи платників, тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попи­ту. В той же час вони не змінюють структури попиту, на від­міну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збіль­шенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за ра­хунок прогресивних ставок оподаткування. Проте з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності над­ходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.
Тема «Податкова система і податкова політика держави»
Перш ніж дати визначення поняттю «податкова система» і розглянути основи її побудови, слід звернути увагу на те, що іс­нує пряма залежність між обсягом функцій, які виконує держава, і обсягом коштів, якого вона потребує. При цьому кошти, які централізує держава, можуть формуватись як за допомогою по­даткового методу, так і за допомогою інших: прямого вилу­чення доходів у підприємств, що перебувають у державній вла­сності; платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг; емісійного; позикового.
Пряме вилучення доходів підприємств як основний ме­тод формування доходів держави застосовується в умовах до­мінування державної форми власності. Отримання доходів у вигляді платежів за використання державних угідь та майна, надання послуг не має значного фіскального значення. Такі платежі є неподатковими і, як правило, мають еквівалентний характер.
18За недостатністю коштів, які отримує держава за рахунок вище­названих доходів, для фінансування видатків можуть використо­вуватися грошова емісія або залучатись запозичені кошти.
Грошова емісія як метод фінансування бюджетного дефіциту застосовується лише в країнах з нерозвинутим ринком цінних паперів, або в умовах недовіри населення до діючого уряду, який не несе відповідальності за запозичені кошти. Наслідком емісії є інфляція, яка негативно впливає на процеси відтворення основ­ного капіталу та життєвий рівень населення, оскільки знецінює обігові кошти, накопичення для реконструкції та модернізації підприємств, грошові заощадження населення.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Запозичення коштів у фізичних і юридичних осіб державою відбувається у формі випуску державних позик, розміщення дер­жавних цінних паперів. Фінансування бюджетного дефіциту за рахунок державних позик не має таких інфляційних наслідків, як грошова емісія, оскільки не відбувається зростання грошової маси: на державні потреби витрачаються запозичені тимчасово вільні кошти юридичних та фізичних осіб. Але при досягненні державни­ми позиками значного розміру вони можуть впливати на інфляцій­ний процес, а також негативно впливають на обсяги інвестицій.
В умовах існування різних форм власності, коли державна власність не має домінуючого значення, основним методом фор­мування доходів держави є податки, які в тій чи іншій країні складають податкову систему.
Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування та­ких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів. Ви­мога системності полягає в тому, що податки повинні бути взає­мопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її еле­ментами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи доходів держави ста­новлять відносини власності, а вихідними принципами побудо­ви податкової системи є: стимулювання підприємницької вироб­ничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обґрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність.
19г
Система оподаткування в Україні представлена таким чином (схема 2).
[ Система оподаткування в Україні
Відрахування І внески
до цільових фондів
фізичних осіб
Оподаткування фізичних осіб
Оподаткування юридичних осіб
Прямі
податки і
внески
Непрямі податки
Пенсійний фонд
Прибутковий податок з громадян
Фонд
соціального страхування
Податок на прибуток
Фонд Чорнобиля
Податок на майно
Плата за землю
Фонд зайнятості населення
Податок з
власників
транспортних
засобів
Фіксований сільськогоспо­дарський податок
Плата за забруднення навколиш­нього
середовища
Фонд конверсії
Державне мито
Інноваційний
фонд
Державне мито
/>
Внески до
Пенсійного
фонду
Місцеві
податки і
збори
Г Позабюджетні фонди місцевого врядування
Єдиний податок для суб'єктів
малого підприємництва
.Єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва^
Схема 2
20Система оподаткування, прийнята законодавством, — це пра­ктичний інструмент перерозподілу доходів потенційних платни­ків податків. Саме діюча система оподаткування дає уяву про по­вноту використання властивих оподаткуванню функцій, тобто ролі податкової системи. Ця роль залежить від об'єктивних і суб'єктивних факторів (схема 3).
Роль системи оподаткування
Виявляється при перерозподілі сукупного доход> суспільства (корпоративних та індивідуальних доходів) через функції" системи оподаткування
Через фіскальну функцію
Через регулюючу функцію
/>
І Рівномірний розподіл сум податкових надходжень 'за панками бюджетної системи _________________________,
/>
Сфери економічної та соціальної діяльності, де може виявлятись роль оподаткування
Загальні кінцеві цілі фіс­кальної дії системи опо­даткування
/>
Досягнення максимально можливого балансу між доходами та видатками бюджету держави
Вирівнювання регіональ­ного рівня соціального забезпечення громадян та соціальних гарантій
(Досягнення високого рівня соціальної Інфраструктури в державі та кожному окремо­му регіоні соціальних гарантій
/>
Забезпечення потреб науки, освіти культури, охорони здо-Іров'я, оборони та управління
/>
Вирівнювання Інди­відуальних доходів громадян
Стимулювання Ін­дивідуального під­приємництва
С гимулювання тех­нологічного онов­лення виробництва. Інвестицій, прове­дення реструктури­зації галузейгоспо-^дарства
/>
Стримування Інфляції
Сприяння ство­ренню нових ро­бочих місць
Розвиток народних промислів, прик­ладного мистецтваВ оподаткуванні відбувається зіткнення інтересів держави і платника. Вони по-різному оцінюють роль податків. Тому рівною мірою позитивною для держави і платника роль системи оподат­кування бути не може. Особливо полярні інтереси держави І пла­тників в умовах кризи економіки І політики. В періоди кризи представники виконавчої і законодавчої влади повинні особливо слідкувати за станом податкового регулювання і своєчасно про­водити коригування як системи оподаткування, так і всіх сфер виробничих відносин.
Роль податків у формуванні доходів бюджету виявляється через співвідношення між сумою податкових надходжень до бюджету, сумою груп податків, згрупованих за певними класи­фікаційними ознаками, і врешті, сумами окремих податків, з одного боку, і загальною величиною доходів бюджету, з друго­го. Найбільша питома вага тієї чи іншої групи податків, виду податку свідчить про їх значну роль у формуванні бюджету. На основі аналізу, проведеного в динаміці, у співставних цінах, ви­значаються значення оподаткування в проведенні стабілізації бюджетної політики та роль податків у розв'язанні соціальних завдань.
Роль податків відображає і співвідношення між окремими по­датками і групами податків, з одного боку, і загальною сумою податкових надходжень до бюджету, з другого. Порівнянням цих даних визначається, якій групі податків або виду податків у більшій мірі властива роль регулятора доходів бюджету.
Фіскальну роль оподаткування характеризують також дані про: частку виручки, що стягується з підприємств та доходів громадян: суми фінансових санкцій, які надходять до бюджету; витрати держави на утримання податкових служб; відхилення між загальною сумою податків, затвердженою в бюджеті, та їх величиною у звіті про виконання бюджету; розміри податково-бюджетних доходів і соціальних виплат із бюджету (запланова­них і фактично виплачених).
Роль податків залежить від податкової політики, яку прово­дить держава.
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встанов­лення і стягнення податків. Саме через податкову політику дер­жави відбувається становлення і розвиток податкової системи держави. Основними принципами податкової політики є     продолжение
--PAGE_BREAK--фіс­кальна і економічна ефективність, соціальна справедливість.
Принцип фіскальної ефективності передбачає наступні еле­менти: достатність доходів, мінімізацію видатків на збирання до-
22ходів і запобігання ухиленню від сплати платежів до бюджету, еластичність (або гнучкість) податкової системи, рівномірне роз­поділення податків між адміністративно-територіальними оди­ницями.
Запобігання ухиленню від сплати податків може бути досяг­нуто, по-перше, за рахунок створення такої системи платежів до бюджету, яка б надто високим рівнем оподаткування не створювача зацікавленості в несплаті податків; по-друге, за рахунок створення ефективної системи контролю за правильні­стю та своєчасністю сплати податків платниками. Слід під­креслити, що для мінімізації ухилень від сплати податків необ­хідно поєднувати обидва із названих методів, оскільки при висо­кому рівні оподаткування навіть дуже значне збільшення адміні­стративної системи контролю за сплатою податків не забезпечує їх задовільного стягнення, в той час як видатки на утримання цієї системи сильно зростають.
Показник еластичності системи доходів бюджету показує, як змінюється обсяг надходжень до бюджету в залежності від зміни обсягу валового внутрішнього продукту (або якогось іншого ма-кроекономічного показника). Податкова система з показником еластичності, близьким до одиниці, відповідає як інтересам бю­джету, оскільки забезпечує автоматичне збільшення доходів в умовах економічного піднесення, так і інтересам платників, оскільки в період кризи з падінням промислового виробництва автоматично зменшуються і вимоги на сплату податків, що не веде до збільшення податкового тягаря в ненайкращий для виро­бників період.
Принцип економічної ефективності в процесі формуван­ня податкової системи має неоднозначне трактування. Подат­кові відносини виникають на стадії перерозподілу національ­ного доходу і через податкову політику держава втручається у відносини перерозподілу. Отже, податкова політика впливає тим чи іншим чином на економічні процеси, незалежно від во­лі держави. Цей вплив можна назвати пасивним. Оскільки го­ловним завданням політики державних доходів є забезпечення Достатнього обсягу надходжень до бюджету, остільки вплив насамперед податкової політики на процеси відтворення має Другорядне значення. Доти, поки доходи, які збирала держава. не займали значної питомої ваги в обсязі валового внутріш­нього продукту, вплив податкової політики на відтворюваль-ний процес був незначним і не привертав уваги політиків і економістів. Але при подальшому зростанні питомої ваги по-
23датків в обсязі ВВП виникає необхідність стягувати необхідні кошти найбільш раціональним шляхом, тобто приводами до мінімуму негативні наслідки для розвитку економіки. В по­дальшому дискусії про те, як мінімізувати негативні наслідки оподаткування, переросли в дискусії про те, чи повинна дер­жава використовувати податкову політику як активний регу­лятор відтворювальних процесів (тобто для досягнення інших цілей крім фіскальних). Обговорення цієї проблеми продовжу­ється і дотепер.
З точки зору проблем соціальної справедливості платника­ми податків мають виступати всі члени суспільства, які отри­мують доходи. Прямі і непрямі податки у вирішенні цієї проб­леми мають різне значення. Традиційним є відношення до не­прямих податків як до регресивних у соціальному плані. Стяг­нення непрямих податків на предмети непершої необхідності за високими ставками, споживачами яких є сім'ї з досить високим рівнем доходів, дещо пом'якшує проблему соціальної справед­ливості, але її не вирішує. Переваги прямих податків у вирі­шенні проблем соціальної справедливості полягають у тому, що рівень оподаткування прямо пов'язаний з доходами, які отри­мують фізичні і юридичні особи. Суперечки точаться навколо питань необхідності прогресивного оподаткування високих до­ходів, оскільки з точки зору соціальної справедливості, особи, які мають високий рівень доходів, можуть сплачувати до бю­джету більшу у відносному значенні частину доходів, за допо­могою чого відбувається перерозподіл коштів між населенням. Але при досить високій прогресії в оподаткуванні виникають негативні наслідки, такі як втрата платниками стимулів до більш інтенсивної праці і зацікавленість в ухиленні від сплати податків.
Склад і структура доходів бюджету характеризують фінансову політику та фінансовий стан держави. Дані про зведений бюджет України (за вирахуванням фондів цільового призначен­ня) наведені в табл. 1.
Як видно з наведених даних, структура доходів бюджету до­сить швидко змінюється, що є наслідком постійних перетворень і змін в податковій системі України і неподаткових надходженнях до бюджету. Починаючи з 1992 року провідне місце в системі доходів бюджету займають податкові надходження.
Податкова система України відповідно до Закону України «Про систему оподаткування» включає загальнодержавні та міс­цеві податки і обов'язкові платежі.
24Таблиця ]
СТРУКТУРА ДОХОДІВ ЗВЕДЕНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ, %
Види податків І доходів
1992
1993
1994
\995
1996
1997
199Н
1. Податкові доходи
55,5
70,4
65,3
65,9
68,4
67.1
80,3
утому числі: непрямі податки:
30,6
37,0
29.3
27,3
30,0
31,3
35,9
податок на додану вартість
27,1
31.4
25,4
23,8
25.6
25,2
27.7
акцизний збір    продолжение
--PAGE_BREAK--
3.3
4.6
3,3
2,1
2.6
3.8
4,8
мито
0,2
1,0
0,6
1,4
1,8
2.3
3,4
прямі податки
24,8
33,1
35.4
37,5
36,6
33.74
40.8
податок на прибуток (дохід)
15,5
26,4
27,9
25,5
22.1
18,9
22.3
прибутковий податок з гро­мадян
8.4
5,3
6.6
8,4
10,7
10.9
13.6
податок на промисел
—
0,004
0,008
0,01
0.02
0,04
0,04
плата за землю
0,9
1,4
0,8
3,3
3,3
3.3
4,2
податок з власників транс­портних засобів
0,02
0.04
0.08
0.3
0.5
0,6
0,7
інші податки і обов'язкові платежі
0.13
0.27
0,59
1,07
1.83
2,1
3,6
2. Неподаткові доходи
5,97
15.73
пл
14,33
16,87
12,36
11.6
у тому числі: платежі за ресурси:
0.47
0.53
0,71
4.63
8.97
4,6
3,0
рентна плата за нафту і при­родний газ. що видобувається в Україні, та різниця в цінах на природний газ
—
—
—
3,9
7,6
3,1
1,5
ЛІСОВИЙ ДОХІД
0,04
0.01
0,04
0,03
0,07
0,1
0.2
плата за спеціальне викорис­тання водних ресурсів
0,03
0,02
0,04
0.1
0,3
0.6
0,5
відрахування на геологороз­відувальні роботи
0,4
0..5
0,6
0,5
0,8
0,6
0,6
плата за спеціальне викорис­тання надр при видобуванні корисних копалин
—
—
0,03
0.1
0,2
0,2
0,2
3. Державні позики
—
—
2,0
5,0
П.4
20,5
8.1
4. Емісійний дохід
38,5
13,9
21,0
14,8
3,3
—
—
25До складу загальнодержавних податків і обов 'язкових плате­жів належать:
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств;
4) податок на доходи фізичних осіб;
    продолжение
--PAGE_BREAK--5)мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та інших самохі­дних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслід­ків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
16) збір на обов'язкове соціальне страхування;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
18) збір до Державного інноваційного фонду;
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької ді­яльності;
20) відрахування та збори на будівництво, реконструкцію, ре­монт та утримання автомобільних доріг загального користування України;
21) фіксований сільськогосподарський податок;
22) єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва;
23) збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;
24) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України.
До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
До місцевих зборів (обоє 'язковга платежів) належать:
1) готельний збір;
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
265) курортний збір;
6) збір за участь у перегонах на іподромі;
7) збір за виграш на перегонах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного роз­продажу і лотерей;
12) збір за проїзд по території прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
14) збір з власників собак;
15) збір за право використання суб'єктами підприємницької ді­яльності приміщень, пов'язаних з їх діяльністю, що знаходяться у центральній частині населеного пункту та у будинках, що є пам'ятками історії та культури.
Основним джерелом податкових надходжень є прямі і не­прямі податки. Роль прямих і непрямих податків у формуванні доходів бюджету постійно змінюється. Так до 1992 року провідне місце в надходженнях до бюджету мали прямі податки. В 1992 році з введенням нових податків: податку на дохід замість подат­ку на прибуток, податку на додану вартість і акцизного збору за­мість податку з обороту і податку з продажів співвідношення між прямими і непрямими податками змінилось. Питома вага непря­мих податків зросла до 30,6%, прямих зменшилась до 24,8%. У 1993 році провідне місце непрямих податків залишилось, з де­яким збільшенням питомої ваги і непрямих і прямих податків у загальному обсязі доходів, за рахунок зменшення емісійних над­ходжень. З 1994 року прямі податки знову посідають провідне міс­це в надходженнях до бюджету — 35,4%, питома вага непрямих знижується до 29,3%. Це було наслідком підвищення ставки пода­тку на доходи з 18% до 22%, У подальшому прямі податки про­довжують відігравати провідну роль в доходах бюджету, хоча з введенням нового закону про оподаткування прибутку підприємств в 1997 році відбулось зменшення питомої ваги прямих податків.
Щодо окремих податків, провідне місце займають податок «а додану вартість і податок на прибуток (доходи) підпри­ємств, які становлять разом більше 40% надходжень до бюджету ('992 р. — 42,6%, 1998 р. — 50%). Збільшується відсоткове значен­ня прибуткового податку з громадян (1992р. — 8,4%, 1998 р. — 'У,6%), що є наслідком зростання питомої ваги фонду заробітної
27плати у ВВП. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснює­ться тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодав­ства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації ставок ак­цизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу держа­ві посилити контроль за сплатою цих податків. Решта податків і платежів суттєвого бюджетного значення не мають.
Неподаткові надходження мають значну питому вагу в дохо­дах бюджету (більше 11%). Суттєва роль неподаткових надхо­джень пояснюється спробою держави вирішити фіскальні проб­леми в умовах фінансової кризи не за рахунок збільшення подат­ків, а введенням нових неподаткових зборів і платежів. В умовах стабільної економіки неподаткові надходження не мають велико­го значення і становлять не більше 2 відсотків доходів бюджету.
Запозичені кошти та грошова емісія використовуються для фінансування видатків держави в умовах недостатніх коштів від податкових і неподаткових надходжень. Проблема покриття де­фіциту бюджету виникла починаючи з 1991 року. За відсутності цивілізованих методів фінансування дефіциту за рахунок випуску державних цінних паперів, перевищення видатків над доходами було покрито за рахунок емісійних кредитів Національного банку України. Наслідком цього стали величезні темпи інфляції. Тільки починаючи з 1994 року фінансування дефіциту бюджету було ча­стково здійснено за рахунок іноземних кредитів, а з 1995 року — і за рахунок розміщення державних цінних паперів.
Які можна зробити висновки щодо системи доходів бюджету України? Склад і структура доходів бюджету постійно змі­нюються, що є наслідком як постійних перетворенії в подат­ковій системі України, так і намагань держави вирішити фі­скальні проблеми за рахунок неподаткових доходів. З цієї ж причини питома вага податкових доходів є дуже високою. Фінан­сування бюджетного дефіциту в умовах нерозвинутого фінансо­вого ринку України відбувалось за рахунок емісійних кредитів Національного банку України, внаслідок чого інфляція досягла дуже високих темпів. Тільки з 1995 року на ринку з'явились дер­жавні цінні папери, що свідчить про поступове наближення до прийнятих в світі механізмів фінансування бюджетного дефіциту. Таким чином, становлення і розвиток системи доходів бюджету, яка б відповідала розвитку ринкових відносин, відбувається до­сить повільно. Проте з кожним роком прогресивних перетворень в бюджетній системі стає дедалі більше.
іТема «Організація податкової служби і податкової роботи»
Надійність та ефективність податкової системи залежать від двох факторів: раціональності побудови податкової системи і рівня організації податкової служби держави.
Податкова служба — це сукупність державних органів, які організують і контролюють надходження податків, податкових і окремих видів неподаткових платежів.
Формування податкової служби України розпочалось у 1991 році, що було спричинене переходом від системи платежів у бюд­жет до системи оподаткування. До цього окремих податкових ор­ганів не існувало. У складі Міністерства фінансів та його підроз­ділів в областях, районах, містах виділялись відповідно управлін­ня, відділи та інспекції держдоходів. Вони несли відповідаль­ність за дотриманням діючого порядку справляння бюджетних доходів і за виконання плану надходжень платежів до бюджету.
У 1991 році при Міністерстві фінансів була створена     продолжение
--PAGE_BREAK--Державна податкова інспекція України, а з 1996 року на базі Державної податкової інспекції України та підрозділів Міністерства внутріш­ніх справ України з боротьби з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування — Державна податкова адмініст­рація України, якій було надано статус центрального органу ви­конавчої влади.
До системи органів державної податкової служби належать: вищий рівень — Державна податкова адміністрація України; се­редній рівень — державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; низовий (базовий) рівень — державні податкові інспекції в районах, міс­тах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі — органи державної податкової служби).
У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи з боротьби з податковими пра­вопорушеннями (далі — податкова міліція).
Основними завданнями органів державної податкової служби є:
• здійснення контролю за додержанням податкового законо­давства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установ­лених законодавством (далі — податки, інші платежі);
• внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдоско­налення податкового законодавства;
29• прийняття у випадках, передбачених законом, нормативне-пра­вових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
• формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб —-платників податків та інших обов'язкових платежів та єдиного бан­ку даних про платників податків — юридичних осіб;
• роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
• запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесе­ним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміні­стративні правопорушення.
Органи податкової служби різних рівнів виконують різні функ­ції. Так, на вищу ланку, тобто на Державну податкову адмініст­рацію України, покладаються функції організації та методичного забезпечення податкової роботи в державі, а також контроль за діяльністю податкових органів нижчого різня.
Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) (се­редній рівень) — виконують функції, передбачені для вищого рівня податкової служби за винятком законодавчої та методичної роботи. На середню ланку покладається організація податкової роботи в об­ласті або місті з районним поділом. Це головна ланка консультацій­ної роботи, яка потребує висококваліфікованих фахівців, добре обіз­наних із податковим законодавством. В окремих випадках податкові адміністрації цього рівня можуть безпосередньо вести податкову роботу щодо незначного кола платників, які перебувають на обліку в цих адміністраціях. Стосовно даних платників державні податкові адміністрації областей і міст з районним поділом виконують ті ж самі функції, що й адміністрації низової ланки.
Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні подат­кові інспекції (низовий рівень) безпосередньо ведуть податкову роботу щодо платників, які перебувають на обліку в цих інспек­ціях. Серед основних функцій низової ланки податкових органів слід назвати такі:
• здійснення контролю за додержанням законодавства про по­датки, інші платежі;
• забезпечення обліку платників податків, інших платежів, правильності обчислення і своєчасності надходження цих подат­ків, платежів, а також здійснення реєстрації фізичних осіб —-платників податків та інших обов'язкових платежів;
ЗО• контроль за своєчасністю подання платниками податків бух­галтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;
• здійснення у межах своїх повноважень контролю за законні­стю валютних операцій, додержанням установленого порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних конт­рольно-касових апаратів, товарно-касових книг, лімітів готівки в касах та ЇЇ використанням для розрахунків за товари, роботи і по­слуги, а також за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення деяких видів підприємниць­кої діяльності;
• забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фі­нансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законо­давчими актами України за порушення податкового законодавст­ва, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами під­приємств, установ, організацій та громадянами;
• проведення перевірки фактів приховування і заниження сум податків, Інших платежів тощо.
Як зазначалося вище, в складі органів державної податкової служби знаходиться податкова міліція, функції і завдання якої дещо відрізняються від функцій і завдань інших структурних підрозділів податкової служби.
Податкова міліція складається зі спеціальних підрозділів з боротьби з податковими правопорушеннями, що діють у складі органів відповідного рівня державної податкової служби, і здійс­нює контроль за додержанням податкового законодавства, вико­нує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охо­ронну функції.
Завданнями податкової міліції є:
•запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
•розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів;
•запобігання корупції в органах державної податкової служби тавиявлення її фактів;
31* забезпечення безпеки діяльності працівників органів держа­вної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням службових обов'язків.
Для виконання функцій, покладених на податкову службу, їй надаються досить широкі повноваження. Розглянемо основні.
Органи державної податкової служби в установленому зако­ном порядку мають право:
* здійснювати у юридичних та фізичних осіб перевірки всіх документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, а та­кож одержувати від посадових осіб і громадян у письмовій формі пояснення з питань, що виникають під час перевірок;
+ обстежувати будь-які приміщення, якщо вони використо­вуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльнос­ті, а також для отримання доходів;
* зупиняти операції платників податків, інших платежів на рахунках в установах банків;
* вилучати (із залишенням копій) у платників документи, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків;
* стягувати до бюджетів та державних цільових фондів дона­раховані за результатами перевірок суми податків, суми недоїмки з податків, а також суми штрафів та інших санкцій у безспірному порядку, а з громадян — за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів;
* вимагати від керівників підприємств, що перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-мате­ріальних цінностей, коштів і розрахунків; у разі необхідності опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви;
* матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства, та інші.
Крім вищеназваних повноважень, органи податкової служби мають право накладати фінансові і адміністративні санкції на по­рушників податкового законодавства:
* стягувати однократний розмір донарахованої за результата­ми перевірки суми податку, а у разі повторного порушення про­тягом року після порушення, встановленого попередньою пере­віркою, — у двократному розмірі донарахованої за результатами перевірки суми податку;
* стягувати десять відсотків належних до сплати сум податків за неподання або несвоєчасне подання органам державної подат­кової служби документів, необхідних для обчислення податків, а
32також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків;
• застосовувати до установ банків або юридичних осіб, фізич­них осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які у встанов­лений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від двад­цяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
• накладати адміністративні штрафи на посадових осіб — по­рушників податкового законодавства, при цьому розмір штрафів установлюється в залежності від виду порушення від одного до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З 1993 року передбачена кримінальна відповідальність за по­рушення податкового законодавства. Так, за ухилення від сплати податків, що призвело до збитків держави, винні особи можуть бути позбавлені волі на строк до десяти років. Як покарання пе­редбачено також позбавлення права займатися відповідною ро­ботою на строк до п'яти років, а також штраф — до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Посадові особи державної податкової служби зобов«язані до­тримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян і підпри­ємств. За невиконання або неналежне виконання посадовими осо­бами державної податкової служби своїх обов'язків вони притяга­ються до дисциплінарної, адміністративної, кримінальної та мате­ріальної відповідальності згідно з чинним законодавством. Збитки, завдані неправомірними діями посадових осіб державної податко­вої служби, підлягають відшкодуванню за рахунок коштів держав­ного бюджету. Посадові особи державної податкової служби зо­бов'язані дотримуватись комерційної та службової таємниці.
Податкова робота — це діяльність платників і податкової служби щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Основними елементами податкової роботи є облік платників і надходжень податків до бюджету.
Облік платників податків є однією з основних функцій держа­вних податкових органів, яка створює передумови для здійснення контролю за правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю перерахування платниками податків і зборів (обов'язкових пла­тежів) до бюджетів та до державних цільових фондів.
Розглянемо особливості обліку платників для юридичних осіб та фізичних осіб.
Юридичні особи (їх філії), у яких згідно з чинним законодавст­вом України виникають податкові зобов'язання, повинні у 20-
33денний термін після одержання свідоцтва про державну реєстра­цію звернутися до державних податкових органів за своїм місце­знаходженням для взяття на податковий облік.
Для взяття на облік платник податків — юридична особа по­винна подати до підрозділу державного податкового органу, який займається обліком платників податків, за своїм місцезнаходжен­ням такі документи: заяву; нотаріально завірені копії статуту (якщо це необхідно для створюваної організаційної форми під­приємства), установчих договорів та інших документів, затвер­джених та зареєстрованих у встановленому чинним законодавст­вом порядку з відміткою органу, що здійснив державну реєстра­цію; копію положення (для бюджетних установ); копію свідоцтва про державну реєстрацію.
Взяття на облік платника податків — юридичної особи (філії) здійснюється державним податковим органом у 2-денний термін від дня надходження заяви. Дані із заяви про взяття на облік за­носяться до журналу обліку платників податків і зборів (обов'яз­кових платежів) — для юридичних осіб та Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб.
Після взяття платника податків на облік державні податкові органи видають йому довідку про взяття на облік для пред'яв­лення в установу банку, де він вирішив відкрити поточний раху­нок. Банк, а також платник зобов'язані протягом трьох робочих днів з дня відкриття рахунка платнику податків (включаючи день відкриття) надіслати повідомлення про це державному податково­му органу, в якому взято на облік такого платника податків.
Підрозділи обліку платників податків після взяття на облік платника податків формують його облікову справу з переліком документів, визначених вище, яка на другий день після взяття платника податків на облік закріплюється за інспектором.
З 1996 року в Україні введена державна реєстрація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів. Реєст­рація фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів проводиться державними податковими інспекціями по районах, районах у містах і містах без районного поділу за міс­цем постійного проживання платників, а для осіб, які не мають постійного місця проживання в Україні, — за місцем отримання доходів або за місцезнаходженням іншого об'єкта оподаткування.
Під час реєстрації до облікової картки фізичної особи — плат­ника податків та інших обов'язкових платежів вносяться такі да­ні: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження: місце наро­дження (країна, область район, населений пункт); місце прожи-
34вання; місце основної роботи; види сплачуваних податків та ін­ших обов'язкових     продолжение
--PAGE_BREAK--платежів.
Підприємства, установи, організації всіх форм власності зо­бов'язані подавати до державних податкових інспекцій за місцем постійного проживання платників податків, які працюють на цьо­му підприємстві, відомості для присвоєння ідентифікаційних но­мерів фізичним особам.
Виходячи з цих відомостей, Головна державна податкова інспе­кція України надає фізичній особі — платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер і надсилає до державної податкової інспекції за місцем проживання фізичної особи або за місцем отримання доходів чи за місцезнаходженням об'єкта оподаткування картку з ідентифікаційним номером.
Ідентифікаційний номер Державного реєстру є обов'яз­ковим для використання в разі:
• виплати доходів, з яких утримуються податки та інші обов'язкові платежі згідно з чинним законодавством України;
• укладення цивільно-правових угод, предметом яких є об'єк­ти оподаткування та щодо яких виникають обов'язки сплати пла­тежів;
• відкриття рахунків в установах банків.
Якщо фізична особа хоче займатись підприємницькою діяль­ністю, вона повинна зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності. Порядок реєстрації аналогічний порядку реєстрації для юридичних осіб.
З метою обліку нарахованих і сплачених платежів державни­ми податковими інспекціями щорічно відкриваються особові ра­хунки. Особові рахунки відкриваються на кожен вид платежу платника. При цьому номери особових рахунків юридичних і фі­зичних осіб (підприємців) повинні відповідати ідентифікаційним кодам Державного реєстру. Особові рахунки ведуться на комп'ю­терах згідно з АРМами.
Нарахування платежів в особових рахунках платників прово­дяться на підставі таких документів:
— податкових декларацій, звітів, розрахунків, платіжних по­відомлень, довідок платників про авансові платежі;
— рішень начальника (заступника начальника) державної по­даткової інспекції за актами перевірок, проведених інспекторами Державних податкових інспекцій, та інших.
Подані платниками документи про нарахування платежів реєст­руються, після чого передаються до відділу обліку та звітності для проведення відповідних нарахувань у картках особових рахунків.
35Документами, що надходять до органів державної податкової служби як підтвердження сплати платежів до бюджету, є одер­жані від:
1) органів державного казначейства: відомості про зарахуван­ня платежів до бюджету, про повернення надмірно сплачених сум у вигляді електронного реєстру розрахункових документів; копії розрахункових документів про сплату платежів до держав­ного бюджету за безготівковим розрахунком тощо;
2) фінансових органів: реєстр розрахункових документів про сплату платежів до місцевого бюджету; копії розрахункових до­кументів про сплату до місцевого бюджету за безготівковим роз­рахунком та ін.
Для забезпечення правильності зарахування платежів згідно з бюджетною класифікацією державні податкові інспекції 1 грудня кожного року подають відповідним установам банків списки платників кожного району, міста із зазначенням виду платежу, а також підрозділів бюджетної класифікації доходів, символів звіт­ності Національного банку та номерів рахунків, на які повинні зараховуватися платежі.
На 1 січня державними податковими інспекціями проводиться звірка розрахунків з бюджетом всіх платників за всіма податками та неподатковими платежами. При збігу сальдо розрахунків за даними платника з даними державної податкової інспекції, розра­хунки на 1 січня вважаються звіреними і акт звірки розрахунків не складається. Якщо сальдо розрахунків з бюджетом на 1 січня за даними платника не збігається з даними державної податкової ін­спекції, звірка розрахунків оформляється складанням акта.
Тема «Податок на додану вартість»
Як зазначалося, податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, а саме одним із видів універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 році, і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.
Податок на додану вартість має високу ефективність із фіс­кальної точки зору. Широка база оподаткування, яка включає не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень. Універсальні ставки по­легшують як обчислення податку для його платників, так і конт­роль податкових органів за правильністю та своєчасністю сплати останнього. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря
36між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Крім того, від­сутнім є кумулятивний ефект в ціноутворенні, коли податок на­раховується на податок.
Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання обігових коштів підприємств.
Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її частина, яка створюється саме на цьому етапі виробництва. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший — від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру; другий — скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямих податків і амортизації. Оподатку­вання доданої вартості створює умови для рівномірного вклю­чення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їх виробни­цтва і реалізації,
З 1 жовтня 1997 року в Україні був введений в дію новий За­кон щодо ПДВ, який досить суттєво змінив механізм стягнення податку, що діяв раніше. Розглянемо основні елементи ПДВ.
Платниками податку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти, суб'єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територію України та отримують від нерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митній території України.
При цьому особа є платником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних нею оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останні дванадцять ка­лендарних місяців 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку не пізніше двадцяти календарних днів після закінчення місяця, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковува­них операцій. Це положення не розповсюджується на осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяль­ність з торгівлі за готівкові кошти. Крім того, виключені з чис­ла платників фізичні особи, що здійснюють торгівлю за гопивко-61кошти на умовах сплати ринкового збору.
Податок на додану вартість становить 20% бази оподат­кування та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Крім то-г, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачає створен­іїня пільгових умов для деяких видів товарів. Податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з:
• продажу товарів, робіт, послуг, що були експортовані плат­ником податку за межі митної території України;
• продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах);
• продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва Іншим платникам податку, за винятком підакцизних товарів, посеред­ницької та рекламної діяльності, грального бізнесу, підприємствами, що засновані Українським товариством глухих та майно яких є їх' повною власністю, та інших.
Слід звернути увагу, що надання пільг щодо ПДВ у вигляді встановлення нульової ставки передбачає відшкодування з бю­джету від'ємної різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту. Інші види пільг такого відшкоду­вання не передбачають, а сплачений ПДВ в цьому випадку відно­ситься або на валові витрати, або за рахунок інших джерел, в за­лежності від подальшого використання придбаних товарів.
В законі чітко визначений перелік операцій платника, які від­носяться і які не відносяться до об'єкта оподаткування ПДВ. Роз­глянемо загальну характеристику об'єкта оподаткування ПДВ. До об'єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків з:
• продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;
• ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України;
• вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об'єкта оподаткування ПДВ. Розглянемо лише деякі з них. Не є об'єктом оподаткування операції з:
• випуску, розміщення та продажу за кошти певних видів цін­них паперів, обміну цінних паперів на інші цінні папери; депозита­рної, реєстраторської та клірингової діяльності з цінних паперів;
• надання послуг із страхування і перестрахування, соціально­го і пенсійного страхування;
•обігу валютних цінностей тощо;
• надання послуг з інкасації, розрахунково-касового обслуго­вування, залучення, розміщення та повернення грошових коштів
38за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування або дору­чення; надання, управління і переуступки фінансових кредитів, кредитних гарантій і банківських поручительств особою, що на­дала такі кредити, гарантії або поручительства тощо;
• виплати заробітної плати, інші грошові виплати, виплати ди­відендів;
• передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комп­лексу в обмін на їх корпоративні права;
• передачі майна в оренду і його повернення після закінчення терміну договору оренди, сплати орендних платежів відповідно до договорів фінансової оренди;
• оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-до­слідних та дослідницько-конструкторських робіт, що здійснюю­ться за рахунок Державного бюджету України, та інші.
    продолжение
--PAGE_BREAK--База оподаткування — це оборот у вартісному виразі, до якого застосовується ставка ПДВ для визначення суми ПДВ. Для різних видів операцій встановлюється різний порядок визна­чення бази оподаткування.
1. База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, пос­луг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартос­ті, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів (обов«язкових платежів), за виключенням податку на до­дану вартість.
2. У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з част­ковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товаро­обмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах ба­лансу платника податку для невиробничого використання, витра­ти на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкта підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.
3. Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну тери­торію України платниками податку, базою оподаткування є дого­вірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, з урахуванням сум акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, збо-
39рів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вар­тість. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов 'язань.
Також передбачені інші операції, що мають особливий поря-І док визначення бази оподаткування.
Перелік пільг щодо ПДВ, які діють згідно із законодавством України, є досить поширеним. Основна причина полягає в тому, що податок стягується лише за однією ставкою, яка до того ж є доволі високою, на відміну від інших країн, де ПДВ, як правило, стягується за кількома ставками. У багатьох розвинутих країнах предмети першої необхідності оподатковуються за ставками, ни­жчими від основної, завдяки чому перелік товарів, які звільняю­ться від оподаткування, є набагато меншим.
Одним з видів пільг, що надаються, є звільнення від оподат­кування. Крім цього, як зазначалося вище, ряд операцій не а об'єктами оподаткування, по ряду операцій введено нульову ставку. По операціях, які звільнені від оподаткування і які не а об'єктом оподаткування, суми ПДВ, що сплачені покуттям за придбані товари, роботи, послуги, відносяться або на валові ви-\ трати, або за рахунок інших джерел, в залежності від виду при­дбаних товарів та напрямку їх подальшого використання.
До звільнених від оподаткування відносяться:
1. Операції з продажу:
• вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухн нями та спеціалізованими магазинами і «куточками»;
• періодичних видань друкованих засобів масової інформації] вітчизняного виробництва; книжок вітчизняного виробництва; учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників (вклю­чаючи їх доставку);
• путівок для санаторно-курортного лікування та відпочинку: дітей;
• товарів спеціального призначення для інвалідів;
• товарів, робіт, послуг для власних потреб дипломатичних представництв, консульських установ і представництв міжнарод­них організацій в Україні;
• лікарських засобів і виробів медичного призначення;
• товарів, робіт, послуг (за винятком підакцизних товарів^ грального бізнесу) підприємствами, заснованими всеукраїнськи­ми громадськими організаціями інвалідів (кількість інвалідів по-
40чих, а фонд оплати їх праці — не менше 25% від суми загальних витрат на оплату праці).
2. Операції з надання послуг:
• вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти тощо;
• доставки пенсій та грошової допомоги населенню;
• виховання і навчання дітей у дитячих музичних та художніх школах, школах мистецтв;
• ремонту шкіл, дошкільних установ, інтернатів, установ охо­рони здоров'я;
• обробки землі сільськогосподарськими виробниками багато­дітним сім'ям, інвалідам, ветеранам, самотнім особам і особам, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, школам, дошкі­льним установам, інтернатам, установам охорони здоров'я в сіль­ській місцевості;
• перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом, автомобільним транспортом в межах районів, якщо ця діяльність є їх основною і законодавче регулюються тарифи на перевезення;
• надання медичних послуг установами охорони здоров'я, що мають на це спеціальний дозвіл.
3. Операції з виконання робіт:
• по будівництву житла для військовослужбовців, ветеранів вій­ни, членів сімей військовослужбовців, що загинули, виконуючи службові обов'язки, що здійснюються за рахунок коштів інвесторів;
• по будівництву житла для фізичних осіб.
4. Операції з передачі:
• рухомого складу однією залізницею (або підприємством) ін­шим залізницям, підприємствам залізничного транспорту загаль­ного користування державної форми власності;
• земельних ділянок, що знаходяться під будівлями, та незабу-дованих земель.
5. Операції із завезення на митну територію України продук­тів морського промислу, виловлених судами України.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бю­джету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом зві­тного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. Звітний податковий період — це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Податкове зобов'язання — це загальна сума податку,
41одержана (нарахована) платникам податку в звітному (податково­му) періоді. Податковий кредит— це сума, на яку платник пода­тку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Дата виникнення податкового зобов'язання залежить від виду здійснюваних операцій. Розглянемо деякі випадки.
1. Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу това­рів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на бан­ківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, пос­луг), що підлягають продажу;
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (пос­луг) платником податку.
2. Датою виникнення податкових зобов'язань під час здійс­нення бартерних (товарообмінних) операцій вважається будь-яка з подій, що настала раніше:
• або дата відвантаження платником податку товарів, а для ро­біт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку;
• або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата оформлення документа, що засвідчує факт отримання платником податку результатів робіт (послуг).
3. Датою виникнення податкових зобов'язань при ввезенні (імпортуванні) товарів є дата оформлення ввізної митної декла­рації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Да­тою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка плат­ника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення доку­мента, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Також передбачено інший порядок визначення дати податко­вого зобов'язання для інших операцій.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум по­датків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв 'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Слід звернути увагу, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що
42не підтверджені податковими накладними чи митними деклара­ціями або іншими розрахунковими (обліковими) документами.
Податкова накладна введена з жовтня 1997 року. Вона є од­ночасно звітним податковим документом і розрахунковим доку­ментом. Платник податку зобов'язаний надати покупцю подат­кову накладну, що має містити визначену інформацію.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Порядок визначення дати виникнення права платника на по­датковий кредит залежить від виду здійснюваних операцій. Розг­лянемо деякі з них:
• для операцій з придбання товарів, робіт, послуг — дата здій­снення першої з подій:
• або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);
• або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
• для операцій із імпортування товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковими зобов'язаннями;
• для бартерних (товарообмінних) операцій — дата здійснення за­ключної (балансуючої*) операції, що відбулася після першої з подій.
У разі, коли сума податку на додану вартість, визначена як різ­ниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою по­даткового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, така сума зараховується у погашення заборгованості платника подат­ку із сплати податку на додану вартість, що виникла у минулих звітних періодах, а за відсутності заборгованості — у зменшення податкових зобов'язань платника податку протягом трьох насту­пних звітних періодів.
Якщо сума від"ємного значення податку не погашається су­мами податкових зобов'язань, що виникли протягом трьох на­ступних звітних періодів, така сума підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України протягом місяця, що настає після подання декларації за третій звітний період після виникнення від'ємного значення податку.
Дещо іншим є порядок бюджетного відшкодування при опода­ткуванні операції!, що оподатковуються за иучьовою ставкою. На формування і відшкодування податкового кредиту (вхідного ПДВ) на підприємстві впливають певні умови та фактори (схема 4).
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджет­ної заборгованості нараховуються відсотки на рівні 120% від облі­кової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку ЇЇ дії, включаючи день погашення.
43
тшишиґГ
і




І












-Л
9




ч
'
-^^
д^_^
у
~^--*
Придбання товарів (робіт, послуг), вартість яких від­носиться до складу вало­вих витрат виробництва
Розрив у часі (час) ім­мобілізації оборотних коштів підприємства на сплату вхідного ПДВ
-«ШШ»—™»™, "'




СобІвг І Іемає р відшкод реалізац 1 ції (робі-
\ндвйншщівн








Іртість. сального звання до ї продук- 1 ^
1ДВ від реалі-ації продукції робіт, послуг)
^
Кошти дер­жавного бюд­жету
Придбання о дів і нематер вів, що підл /газації
сновних фон-Іальних акти-ягають амор-
ЯЕВШВШНВМВ^




1








-111








Т








Збіль­шується
Скоро­чується • с —
.… л т-т ттаи—»
Виплата • компенсації бюджету
3
Зарахування в| рахунок насту- і пних платежів 1 до бюджету |
Попередня оплата Акрсдитативпа форма
Вексельна форма




































Напрямок реалізац продукції (робіт, поа
Ії > Іуг)
Іиі '
т
гк












ривалість даткового періоду




































Струк-Іура реалізації






Інші форми розрахунків, які допускають затримку сплати ,
_.___._-_ЛІ?








Форма розрахунків




і
















Платоспроможність ^ покупців А




^








„_,








[Фактори, які впливають (форми розрахунку)


І,, „ ,, 1 Фактори, які впливають і
-"
Схема 4Залежно від обсягу оподатковуваних операцій з продажу то­варів (робіт, послуг) за попередній календарний рік встановлено два оподатковуваних періоди:     продолжение
--PAGE_BREAK--місячний і квартальний. Для платників податку, у яких обсяг оподатковуваних операцій з про­дажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік пере-вищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, по­датковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю. Якщо ж обсяг операцій є меншим, платники податку можуть за своїм вибором застосовувати податковий період, що дорівнює кален­дарному місяцю або кварталу. Сплата податку провадиться не пі­зніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом.
Платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на мит­ну територію України можуть за власним бажанням надавати ор­ганам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання. Сума, зазначена в податковому векселі, включаєть­ся до суми податкових зобов'язань платника податку в звітному (податковому) періоді, в якому вексель підлягає погашенню; у наступному звітному (податковому) періоді сума, що була зазна­чена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку.
Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень та проти яких не порушено справу про банкрутство, не підляга­ють забезпеченню; податкові векселі, виписані іншими платни­ками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю.
Тема «Акцизний збір. Мито»
Акцизний збір є одним з непрямих податків, оскільки він включається в ціни товарів і сплачується в кінцевому підсумку покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягнення податку провадиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.
Акцизний збір був введений в Україні у 1992 році. Його ціль — зоільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високо­рентабельних товарів непершої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вище середнього.
На відміну від податку на додану вартість акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються ро­боти та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є
45повна вартість товарів, тоді як ПДВ нараховується тільки на її частину — додану вартість. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку, тоді як ПДВ стягується за універсальною ставкою. Акг^изний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче, ніж у ПДВ. Однак він має великий вплив на структуру споживання. Адже нерівномірне і досить значне підвищення цін при стягненні акцизного збору зменшує обсяг споживання в кількісному виразі. Цю властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується лише один раз, тоді як ПДВ — на всіх етапах руху товарів. З точки зору соціальної справедливості акцизний збір мас переваги над ПДВ, оскільки підакцизні товари споживають­ся, як правило, заможними верствами населення, що пом 'якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між широкими верствами населення.
Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють, імпортують або продають підакцизні товари, придбані до 1 січня 1992 року, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять (пере­силають) підакцизні товари на митну територію України.
Об'єктом оподаткування акцизним збором для вітчизня­них товарів с обороти з реалізації підакцизних товарів, а та­кож обороти з:
• реалізації товарів для промислової переробки;
• передачі товарів усередині підприємства для потреб власно­го споживання, а також своїм працівникам;
• реалізації товарів без оплати їх вартості, а також в обмін на інші товари (роботи, послуги);
• передачі безоплатно або з частковою оплатою товарів ін­шим підприємствам, організаціям та фізичним особам;
• з реалізації продукції, виготовленої на давальницьких умо­вах (із сировини замовника) та ін.
Об'єктом оподаткування імпортних товарів є їх митна вар­тість з урахуванням фактично сплачених сум мита або їх кіль­кісні показники у фізичному вимірі,
Перелік підакцизних товарів, як правило, включає в себе предме­ти непершої необхідності та високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так, в Україні оподатковують­ся: алкогольні і тютюнові вироби, транспортні засоби, нафтопродук­ти, кава, шоколад, ювелірні, шкіряні та хутрові вироби тощо.
46Існують два види ставок по акцизному збору: у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному виразі (наприклад, в єв-ро за 1000 кг по бензину); у відсотках до оборотів з реалізації товарів. Відповідно існують і два різного порядку визначення суми акцизного збору. При цьому слід звернути увагу, що по віт­чизняних підакцизних товарах порядок визначення акцизного збору дещо відрізняється від порядку визначення акцизного збо­ру по імпортних товарах.
Для обчислення акцизного збору по вітчизняних товарах, ставки яких визначено у відсотках, необхідно визначити оподат­ковуваний оборот, оскільки ставки акцизного збору застосовую­ться до оподатковуваного обороту, який вже включає суму акци­зного збору. Для визначення оподатковуваного обороту застосо­вується формула:
де ОО — оподатковуваний оборот, що включає в себе суму акциз-
ного збору;
С — собівартість виробництва; П — прибуток;
А — ставка акцизного збору, %.
По імпортних товарах, придбаних за іноземну валюту, і ставки по яких визначено у відсотках, оподатковуваний оборот визнача­ється виходячи з митної вартості цих товарів з урахуванням фак­тично сплачених сум мита. Для цього застосовується формула:
мв + м,
де МВ — митна вартість, М — мито. Для визначення суми акцизного збору необхідно:
00-А
— .
100
Де СА — сума акцизного збору.
Акцизний збір з товарів, ставки по яких визначені в євро, об­числюється виходячи з натуральних показників відповідного то­вару в кількісному виразі. При цьому по вітчизняних товарах для визначення акцизного збору сума в євро перераховується у валюту України за курсом Національного банку України на перший день місяця, в якому здійснюється відвантаження товарів, і залишає-
47ться незмінною протягом місяця, а по товарах, що ввозяться в Україну, — на день митного оформлення товарів або придбання марок акцизного збору.
Розглянемо особливості оподаткування алкогольних напоїв та тютюнових виробів. Платниками акцизного збору на алко­гольні напої та тютюнові вироби є:
• суб'єкти підприємницької діяльності — українські вироб­ники алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також замов­ники, за дорученням яких виготовляється ця продукція на да­вальницьких умовах; суб'єкти підприємницької діяльності, вклю­чаючи підприємства з іноземними інвестиціями, незалежно від дати їх реєстрації, та громадяни, що займаються підприємниць­кою діяльністю без створення юридичної особи, які ввозять алко­гольні напої та тютюнові вироби на митну територію України як для власних, так і для виробничих потреб з метою продажу або реалізації на умовах комісії та реекспорту;
• фізичні особи, які ввозять на митну територію України ал­когольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають об­кладенню ввізним (імпортним) митом;
• юридичні та фізичні особи, міжнародні організації, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, які здійснюють реа­лізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів на митній те­риторії України, включаючи операції щодо ввезення (імпорту) в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо їх реа­лізація на території України здійснюється зазначеними суб'єк­тами через постійні представництва, розташовані на території України.
Об'єктсіми оподаткування є:
а) обороти з реалізації вироблених на території України алко­гольних напоїв та тютюнових виробів шляхом їх продажу, обміну на іншу продукцію (товари, роботи, послуги), безплатної передачі, з частковою їх оплатою, а також на умовах комісії, консигнації;
б) обороти з реалізації (передачі) алкогольних напоїв та тю­тюнових виробів для власного споживання і промислової пере­робки;
в) вартість алкогольних напоїв та тютюнових виробів, вигото­влених українськими виробниками на давальницьких умовах;
г) алкогольні напої та тютюнові вироби, які ввозяться на тери­торію України, включаючи виготовлені за межами митної тери­торії України з давальницької сировини, реімпортовані, а також продукція, яка повертається на митну територію України із зони митного контролю (магазинів безмитної торгівлі).
48Де підлягають оподаткуванню:
а) ввезені і конфісковані на території України алкогольні на­пої та тютюнові вироби, щодо яких не визначено власника, а також ті, що перейшли у власність держави за правом спадко­ємства;
б) алкогольні напої та тютюнові вироби, що перевозяться че­рез територію України транзитом;
в) імпортована чи обороти з реалізації (передачі) українська сировина, що ввозиться або використовується для виробництва підакцизних товарів;
г) алкогольні напої та тютюнові вироби, експортовані за межі митної території України за іноземну валюту, за умови надходжен­ня цієї валюти на валютний рахунок підприємства;
д) алкогольні напої та тютюнові вироби, що ввозяться (пере­силаються) фізичними особами на територію України в межах норм, визначених законодавством України для безмитного вве­зення цих видів товарів;
е) зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезених на територію України з метою показу чи демонстрації, якщо вони залишаються власністю іноземних юридичних осіб і їх викорис­тання на території України не має комерційного характеру. При цьому Зразки алкогольних напоїв та тютюнових виробів, ввезені в Україну і призначені для показу чи демонстрації під час прове­дення виставок, конкурсів, нарад, семінарів, ярмарків тощо, про­пускаються через митний кордон за рішенням митного органу в достатній кількості з урахуванням мети переміщення.
Виробники алкогольних напоїв та тютюнових виробів прово­дять міркування кожної пляшки (упаковки) алкогольних напоїв та кожної пачки (упаковки) тютюнових виробів у такий спосіб, щоб марка розривалася під час відкоркування (розпакування) товару.
Забороняється ввезення, зберігання, транспортування, прий­няття на комісію з метою продажу та реалізації на території України алкогольних напоїв та тютюнових виробів, на яких не­має марок акцизного збору встановленого зразка.
Продаж марок акцизного збору українським виробникам ал­когольних напоїв та тютюнових виробів проводиться виходячи з планових щомісячних обсягів реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів відповідно до заявки-розрахунку на необхід­ну кількість марок.
Українські підприємства-виробники, що реалізують продук­цію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту з реалізації:
    продолжение
--PAGE_BREAK--49алкогольних напоїв — на третій робочий день;
тютюнових виробів — до 16 числа наступного за звітним мі­сяця.
Власник готової продукції, виготовленої з використанням да­вальницької сировини, сплачує акцизний збір не пізніше дня одержання готової продукції.
У разі реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів на експорт чи обміну їх на іншу продукцію у зовнішньоекономічних відносинах, яка відповідно до чинного законодавства не підлягає оподаткуванню акцизним збором, платнику податку повертається з бюджету сплачена сума акцизного збору за умови надходження валютних коштів на валютний рахунок підприємства або оприбут­кування продукції, одержаної в результаті товарообмінної опера­ції, пред'явлення підтверджувальних документів (договору на то­варообмінні операції, вантажної митної декларації).
Українські підприємства-виробники подають відповідним дер­жавним податковим інспекціям щомісячно до 16 числа наступного за звітним місяця розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць виходячи з фактичних обсягів та цін реалізації. Не спла­чена до визначеного строку сума акцизного збору стягується з пІдприємства-виробника відповідно до чинного законодавства.
Фізичні особи, які ввозять на митну територію України алко­гольні напої та тютюнові вироби в обсягах, що підлягають об­кладенню ввізним (імпортним) митом, сплачують акцизний збір під час митного оформлення товарів.
Суб'єкти підприємницької діяльності, включаючи громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юри­дичної особи і уклали контракт з іноземними виробниками на поставку в Україну алкогольних напоїв та тютюнових виробів, повинні зареєструватись у продавця марок акцизного збору як імпортери з одержанням посвідчення.
Для одержання марок імпортер подає продавцю марок акциз­ного збору заявку-розрахунок у трьох примірниках за встановле­ною продавцем марок формою, платіжні документи, що підтвер­джують внесення плати за марки та сплату акцизного збору.
Продаж марок акцизного збору для ввезення наступних товар­них партій виробів проводиться після подання продавцю марок копії ввізної вантажної митної декларації на ввезення попере­дньої партії товарів.
Придбані марки акцизного збору передаються імпортерами іноземним виробникам для маркування імпортованих алкоголь­них напоїв та тютюнових виробів у процесі їх виробництва.
50Імпортери мають право ввозити на територію України імпортні алкогольні напої та тютюнові вироби лише через митниці, по­передньо обумовлені з продавцем марок акцизного збору під час їх придбання.
Акцизний збір із суми перевищення суми АЗ над сумою, вра­хованою на момент одержання марок, у зв'язку зі зміною валют­них курсів імпортер визначає і сплачує до Державного бюджету України до або під час митного оформлення імпортованих алко­гольних напоїв та тютюнових виробів.
Умовою для митного оформлення імпортованих алкогольних напоїв та тютюнових виробів є наявність на пляшці (упаковці), пачці (упаковці) марок акцизного збору встановленого зразка, а також подання органам митного контролю примірника заявки-розрахунку на одержання марок з відміткою продавця марок про повну сплату сум акцизного збору та попередньої вантажної дек­ларації.
При отриманні суб'єктами підприємницької діяльності спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на ін­шу підакцизну продукцію, такі платники податку зобов«язані ви­дати податковим органам податковий вексель, який підтверджує зобов'язання платника податку у термін до 90 календарних днів, починаючи від дня отримання спирту, сплатити суму акцизного збору, яка розрахована за ставками для цієї продукції. Виданий вексель погашається при придбанні акцизних марок на суму, роз­раховану із ставок акцизного збору на готову продукцію, повніс­тю або частково (№ 6).
Аналізуючи становлення та розвиток акцизного оподаткуван­ня в Україні за роки існування її як незалежної держави, можна дійти висновку, що через некомпетентність податкових та зако­нодавчих органів, які встановлювали та стягували акцизний збір, механізм оподаткування акцизним збором змінювався дуже час­то, причому ставки цього збору, пільги по ньому та строки спла­ти змінювалися та поверталися лише після нанесення непоправ­них втрат виробникам та імпортерам підакцизної продукції. Так, до 13 грудня 1993 року стягнення акцизного збору по імпортних товарах проводилося за тими же ставками, що й по вітчизняних. З вказаної дати по деяких Імпортних підакцизних товарах уста­новлюються ставки, що перевищують у декілька разів ставки на аналогічні вітчизняні товари, це перш за все алкогольні і тютю­нові вироби. Причина такої диференціації полягала в намаганні законодавців як збільшити бюджетні надходження, так і захисти­ти вітчизняних товаровиробників відповідної продукції від кон-
51куренції з Імпортними товарами. Жодна з цих цілей досягнута не була — імпортні підакцизні товари почали завозитись без сплати податків, для чого використовувались як законні, так і незаконні методи ухилення, що тільки загострило проблему конкуренції і залишило бюджет без надходжень. У зв'язку з цим в 1996 році, були внесені значні зміни в бік зниження ставок акцизного збору, особливо щодо оподаткування імпортних товарів, насамперед алкогольних і тютюнових виробів. Крім того, запроваджено ак-1 цизні марки на ці товари, що також має зменшити ухилення від сплати податків і полегшити контроль податкових органів. З цьо-І го ж року на більшість підакцизних товарів вводяться тверді, ставки, які визначаються в екю (потім в євро) до одиниці реалізо­ваних (ввезених в Україну) товарів.
Оскільки з 1992 року акцизні питання в Україні регулюються не законом, а декретом Кабінету Міністрів України, який, на ду­мку народних депутатів, «нерідко дуже вільно трактується пода­тковою службою та її чиновниками, що більш за все перешко­джає саме українським виробникам підакцизної продукції», необхідно прийняти закон з більш точними та жорсткими форму­люваннями, що не допускають протиріч. Тому до парламенту по­дано проект Закону України «Про акцизний збір».
Особливо детально розглянемо розвиток акцизного оподатку­вання в лікеро-горілчаній, тютюновій та нафтопереробній галузях.
Спирт та лікеро-горілчана продукція. В 1996 році, коли бу­ли запроваджені специфічні ставки акцизу в екю (потім в євро), в алкогольній галузі спостерігалися найнижчі обсяги виробництва принаймні за 10 останніх років — 2,4 л абсолютного алкоголю на душу населення.
Зокрема лікеро-горілчаних виробів випущено лише 60%л>'1від рівня 1995 року, відповідно виноградного вина — 72%>І), вина плодово-ягідного — 41%. А загальне вживання алкоголю в 1996 році сягнуло аж 12,5 л. Адже в 1996 році різко зросло пеза-реєстроване вживання алкоголю —- 11,5 л на душу населення, і поки що це абсолютний рекорд в історії алкогольного ринку.
Та вже наступного 3997 року після багаторічного спаду ситуа­ція в галузі відчутно змінилася на краще, а незареєстрований продаж алкоголю зменшився відразу до 10.8 л Цьому сприяла міц­на гривня — акцизний податок упродовж року залишався сталим, часом навіть зменшувався в періоди зростання к>рсу гривні на фінансовому ринку.
Але проблеми не лише в ставках, айв строках сплати акцизу. Так, в п. 4 ст. 7 Закону України «Про акцизний збір на алкогольні
52та тютюнові вироои» сказано, що підприємства сплачують акциз­ний збір після здійснення «обороту з реалізації» алкогольних на­поїв на третій робочій день. Але в листі від 09.09.1997 № 16-1221/10-7232 Державна податкова адміністрація України неспо­дівано для всіх змінила порядок стягування акцизного збору. Згі­дно з цим інструктивним документом (лист не був зареєстрова­ний в Міністерстві юстиції України), акциз повинен був відрахо­вуватися виробниками до державного бюджету з дня відванта­ження продукції. До наступної її реалізації або переробки. Тобто авансом.
Цей лист суперечив Конституції України, згідно з якою «ви­ключно законами України встановлюються… система оподатк>-вання, податки та збори», до яких, звісно, належить і акцизний збір. Тому наступні акти: лист Міністерства фінансів України до ДПАУ від 11.11.1997 №30-218/1280, лист Міністерства юстиції України до ДПАУ від 17.11.1997 та лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності від 18.12.1997 №06-10/924 визнали лист ДПАУ від 09.09.1997 не­чинним. Але за період 1997 — початку 1998 року підприємства-виробники підакцизних товарів сплатили неймовірно великі штрафи згідно з листом ДПАУ від 09.09.1997. Більшість з них і досі не оскаржили дії ДПАУ у суді. А збитки вираховуються мі­льйонами гривень. Це сталось через неузгодженість нормативних актів законотворчих органів.
Спирт та лікеро-горілчана продукція до 1998 року були осно­вними «постачальниками» акцизного збору до Державного бю­джету України. Але після прийняття Кабінетом Міністрів Украї­ни постанови № 1200 «Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)» від 3 серпня 1998 року, якою було вдвічі збільшено ставки акцизу — з 3.5 євро до 7 євро (тут і далі за 1 літр 100-відсоткового спирту), галузь серйозно захворіла — аж до повного зупинення виробництва на більшості підприємств. Якщо за І півріччя 1998 року спирто-горілчана галузь спромогла­ся перерахувати до казни близько 60% усіх акцизних надходжень (або 229,5 млн грн.), то за відповідний період поточного року — менш ніж 40% (219,1 млн грн.). А якщо порівняти місячні відра­хування, — в червні минулого і цього років — то виявиться, що спад становить 34%. І це при тому, що аналогічні червневі підсу­мки у виноробній царині свідчать про зростання в 1,2 раза, в бро­варній — більше, ніж в 2 рази, а в тютюновій —- майже в 1,9 раза.
Одним словом, за рахунок непомірне високих акцизних ста­вок на алкоголь Кабінет Міністрів України намагався збільшити
53акцизні надходження до Державного бюджету України до де-1 кількох мільйонів гривень (при тому, Ідо принаймні останні кіль­ка років загальний річний збір від усієї підакцизної продукції не сягав і 1 млн грн.). Результатом стала криза всієї галузі. Підняти­ся з колін поки що мало допомагає навіть тимчасове зменшення акцизу аж до 2 євро (що в 1,5 раза менше, ніж до серпневого під­вищення), запропоноване Верховною Радою в Законі від 11 груд­ня 1998 року за № 311-Х1У. Тому термін його дії, що закінчився 1 липня 1999 року, довелося продовжити ще на рік Законом № 929-ХІУ «Про внесення змін до Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої». В такий спосіб держава, з одного боку, зменшує абсолют­ний податковий тиск на всю спирто-горілчану продукцію, а з ін­шого — підтримує конкурентоспроможність вітчизняних товаро­виробників перед легальним імпортом — за низьких акцизів питома вага мита (що нині складає аж 7,5 євро) значно відчутні­ша в ціні імпортного алкоголю.
Щоправда, ставка акцизного збору річної давності — 3,5 євро — в гривневому еквіваленті (за курсом НБУ) складала трохи більше 7 грн. Тоді як через рік ті ж 2 євро — це вже сума, що в перера­хунку на національну грошову одиницю складає понад 9 грн. Та­ким чином, Державний бюджет, що складається в гривнях, отри­має більші акцизні надходження, ніж у попередньому році.
Крім того, цим Законом в 10 разів (з 0,2 до 0,02 євро) зменшено ставку акцизного збору на спирт етиловий, що використовується вітчизняними виробниками для виготовлення лікарських засобів та ветеринарних лікарських засобів і препаратів.
Також продовжено до 2001 року ставки акцизного збору на:
1)вина виноградні натуральні марочні та ординарні сухі — 0,01 євро за 1 л;
2) вина виноградні натуральні марочні та ординарні кріплені — 0,06 євро за І л;
3) вина плодово-ягідні — 0,15 євро за 1 л;
4) виноматеріали — 0,15 євро за 1 л;
5) вермути та інші вина виноградні натуральні з добавкою ро­слинних або ароматичних екстрактів — 0,15 євро за 1 л.
Не менш цікавою є історія діяльності фармацевтичних під­приємств. Як відомо, до вересня 1996 року з цих підприємств ак­цизний збір на спирт не стягувався. Це досить логічно і не вима­гає пояснень. Але декретом Кабінету Міністрів України була спроба відмінити цю пільгу. В результаті найпотужніші фарма­цевтичні підприємства у вересні 1996 року припинили закупівлю
54етилового спирту. З 1 жовтня 1996 року постановою Верховної Ради України № 390/96 відмінене стягування акцизного збору на спирт для фармацевтичних підприємств. Інших змін в законодав­стві даної галузі не було.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тютюнова галузь залишається однією з небагатьох, що стабі­льно розвиваються в Україні. Тому зрозуміло, що час від часу держава намагається збільшити ставки акцизного збору на цю під­акцизну продукцію, а також робить спроби боротися з контрабан­дою підакцизних товарів. Для цього 27 червня 1998 року вийшов Указ Президента України «Про державну монополію на виробниц­тво і оборот спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яким було створено нову структуру виконавчої влади — Державний комітет України з питань монополії на виробництво і оборот спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виро­бів, мета якого — контроль за сплатою акцизного збору при виро­бництві та продажу відповідних підакцизних товарів.
Тютюнова галузь на відміну від алкогольної встояла в акцизній лихоманці 1998 року, коли у серпні ставки акцизів було збільшено з 2,0 екю до 3,0 екю на пачку цигарок з фільтром та з 2,0 екю до 2,3 екю на пачку цигарок без фільтру. Багато в чому тут заслуга потужних іноземних інвесторів. Відомо, що всі підприємства га­лузі приватизовані, а 95% цигарок виробляються на фабриках, що належать іноземним інвесторам, які вклали в економіку України більше $200 млн. Хоча їхні прибутки значно зменшилися, але підприємства працювали, регулярно постачаючи акциз до дер­жавного і місцевого бюджетів. Так, у першому півріччі 1999 року надходження акцизного збору від тютюну та тютюнових виробів перевищили торішні в 2,5 раза і досягли 245,9 млн грн. Це обумов­лено тим, що у січні 1999 року ставки акцизів на тютюнові вироби було змінено з 3,0 екю до 2,5 екю на пачку цигарок з фільтром та з 2,3 екю до 2,5 екю на пачку цигарок без фільтру.
На відміну від ПДВ перелік пільг по акцизному збору є досить невеликим. Це пов'язано з тим, що переважна більшість підакци­зних товарів є товарами непсршої необхідності, отже, соціальна потреба в пільгах невелика.
Акцизний збір не справляється при реалізації підакцизних 'поварів на експорт, при реалізації автомобілів спеціального призначення, при реалізації спирту етилового, що використо­вується для виготовлення лікарських засобів, тощо.
Строки сплати акцизного збору залежать як від групи підак­цизного товару, так і від суми середньомісячного податку за ми­нулий рік:
55• підприємства-виробники алкогольних напоїв сплачують ак-| цизний збір щоденно -— на третій робочий день після здійснення обороту з реалізації;
• підприємства-виробники тютюнових виробів — щомісячно] до 16 числа наступного за звітним місяця.
Дещо інший порядок сплати акцизного збору по імпортних! алкогольних і тютюнових виробах. Сплата акцизного збору ім­портером цієї продукції відбувається під час придбання марок акцизного збору.
Акцизний збір по інших імпортних товарах сплачується одно­часно зі справлянням мита і митних зборів під час попереднього митного оформлення товарів.
Всі інші підприємства-виробники підакцизних товарів спла­чують податок, виходячи з середньомісячної суми акцизного збору за минулий рік (при цьому в розрахунок середньомісячної суми податку за минулий рік не беруться суми, які нараховано у зв'язку з перерахунком акцизного збору за минулі роки, суми ак­цизного збору за імпортні товари, а також суми нарахованої пені і фінансових санкцій) в такі строки:
• при середньомісячній сумі податку за минулий рік понад 25 тис. грн. — щодекадне 15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичного обороту за відповідну декаду;
• при середньомісячній сумі податку за минулий рік до 25 тис^ грн. —- щомісячно, не пізніше 15 числа наступного за звітним мі-! сяця з фактичного обороту за минулий місяць. В такі ж строки незалежно від суми акцизного збору за минулий рік сплачують податок особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і мають постійне місце проживання на території України.
Розрахунки акцизного збору платники подають до податкових органів за місцем свого знаходження щомісячно, не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним.
Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться чи прямують транзитом.
Запровадження мита може переслідувати кілька цілей: фіс­кальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на форму­вання раціональної структури імпорту та експорту в умовах від­сутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів.
56Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне значення мита має другорядне значення.
У мита є багато спільного з акцизним збором, але с і певні, притаманні лише миту, особливості. 1 мито, і акцизний збір збіль­шують ціну реалізації товарів; ставки і мита, і акцизного збору диференційовані за групами товарів. Сплачується мито при пе­реміщенні через митний кордон України. Перелік товарів, що підлягають митному обкладанню, набагато ширший, ніж у акци­зного збору. Особливістю справляння мита є також те, що конт­роль за правильністю та своєчасністю його сплати до бюджету здійснюють митні органи України, а не податкові органи.
Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, котрі здійснюють переміщення через митний кордон України то­варів або інших предметів, що підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.
Об 'єкпюм оподаткування є митна вартість токарів або інших предметів, які переміщаються через митний кордон України, або їх кількісні показники. Для визначення митної вартості валюта контра­кту перераховується у національну валют)' України за курсом Наці­онального банку України, що діє на день подання митної декларації. При встановленні митної вартості до неї включаються ціна това­ру, зазначена в рахунках-фактурах, а також1витрати на транс­портування (навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування) до пункту перетинання митного кордону, комісійні, брокерські послуги тощо. За явної невідповідності заявленої митної вартості реальним цінам її величину встановлюють митні органи, виходячи з цін на ідентичні товари чи інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів.
При справлянні мита встановлена розгалужена система пільг. Так, наприклад, від сплати мита повністю звільняються:
• транспортні засоби, на яких здійснюються регулярні міжна­родні перевезення вантажів;
• валюта України, Іноземна валюта та цінні папери; •товари, що підлягають поверненню у власність держави; •товари та предмети, що стали в результаті пошкодження не­придатними для використання, та багато інших.
Запроваджено два види ставок, за якими обчислюється сума Лшпю, що піддягає сплаті до бюджету: •у процентах до митної вартості товарів; •у встановленому грошовому виразі на одиницю товару.
57У свою чергу, процентні ставки, відповідно до Єдиного мит­ного тарифу України та Інших законодавчих актів України, зале­жно від країни походження товарів розподіляються на преферен­ційні, пільгові та повні (загальні ставки).
У встановленому грошовому виразі (євро) на одиницю товару ставки запроваджені по підакцизних товарах.
Сума мита, належна до сплати, перераховується платниками на рахунки митних органів, що здійснюють митне оформлення това­рів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу, після чого в установлені строки ці суми перераховуються до бюджету.
Документом, який с підставою для внесення мита платни­ком, є вантажна митна декларація або її копія. Без сплати усіх належних сум мита випуск товарів та майна митними органами не здійснюється. За заявою декларанта та наявності гарантії бан­ку митниця має право відстрочити або розстрочити сплату мита, але не більше ніж на один місяць. При несплаті рахунка в строк, указаний митним органом, сума мита стягується в безспірному порядку з нарахуванням пені за кожний день прострочення.
Тема «Податок на прибуток підприємств»
Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняє­ться від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Це обумовлено перш за все пропорціями в розподілі ВВП, які склалися історично: в централізовано-плановій економіці основ­ну масу доходів бюджету становили надходження від державних підприємств і досить незначну — податки з населення, оскільки штучно стримувався фонд споживання і збільшувався фонд на­громадження. В нинішніх умовах ймовірним є поступове вирів­нювання між фондом споживання і фондом нагромадження, на­слідком чого стане збільшення бюджетного значення прибут­кового податку з громадян і зменшення — податку на прибуток підприємств.
Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулю­вання підприємницької діяльності. Цей вплив може здійснюва­тись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві прі­оритетних товарів. Але в нашій країні можливості щодо викорис­тання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обме­жено його великим бюджетним значенням.
58Платниками податку на прибуток с:
1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської ді­яльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.
Виключені з числа платників Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.
Об 'єктом оподаткування с прибуток, який визначається шля­хом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного пері­оду па суму валових витрат платника податку і суму амортиза­ційних відрахувань. Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно су­му скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються. Ф     продолжение
--PAGE_BREAK--Валовий дохід — це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нара­хованого) протягом звітного періоду в грошовій, ма­теріальній або нематеріальній формах як на тери­торії України, ЇЇ континентальному шельфі, виключ­ній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Перелік доходів, що включаються і що не включаються до складу скоригованого валового доходу, чітко визначено в законі. Так, наприклад, скоригований валовий дохід включає:
• загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг);
• доходи від здійснення банківських, страхових та інших опе­рацій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними ціннос­тями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами;
•доходи, не враховані в обчисленні валового доходу періодів, що передують звітному, та виявлені у звітному періоді;
•доходи з інших джерел та від позареалізаційних операцій, У тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, безоплатно наданих платнику податку товарів (робіт, послуг);
•суми невикористаної частини коштів, що повертаються Із страхових резервів тощо.
Не включаються до складу скоригованого валового доходу.
•суми акцизного збору, податку на додану вартість, отримані (нараховані) підприємством у складі ціни продажу продукті (ро­біт, послуг), за винятком випадків, коли таке підприємство м>вач не є платником податку на додану вартість;
59• суми коштів або вартість майна, що надходять платнику пси датку у вигляді прямих інвестицій або реІнвестицій > корпорати-1 вні права;
• суми одержаного платником податку емісійного доходу та інші надходження, прямо визначені нормами закону.
Розглянемо наступний елемент — як визначається сума вало­вих витрат.
і* Валові витрати виробництва та обігу (далі — валові витрати) — це сума будь-яких витрат платника по­датку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості то-варів (робіт, послуг), які придбаааються (виготовля­ються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. У законі наведено перелік витрат, що включаються і що не включаються до складу валових витрат. При цьому встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у законі, не до­зволяється.
Переліки витрат, що включаються і що не включаються дс| складу валових витрат, є досить великими. Так, до складу валових витрат включаються:
• суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених законом;
• суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані (пе­редані) до неприбуткових організацій, але не більше ніж чотири від­сотки оподатковуваного прибутку попереднього звітного періоду;
• суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податко­вому періоді у розрахунку податкового зобов'язання;
• суми витрат, пов'язаних з ремонтом основних фондів у ме­жах 5% від балансової вартості цісї групи ОВФ на початок звіт­ного року тощо.
Не включаються до складу валових витрат витрати на'
• потреби, не пов«язаиі з веденням основної діяльності, а саме організацію та проведення прийомів, відпочинку тощо, крім ви­трат, пов'язаних з проведенням рекламної' діяльності, в розмірі не більше 2% від оподатковуваного прибутку за попередній звіт­ний квартал;
• фінансування особистих потреб фізичних осіб;
60• придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ре­монт та інші поліпшення основних фондів;
• утримання органів управління об'єднань платників податку та ін. //включаються до складу валових витрат будь-які витрати,
не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та Іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку.
Слід звернути увагу, що частина видатків визначена в законі як витрати подвійного призначення. Це означає, що до складу вало­вих відносяться лише ті витрати, віднесені до витрат подвійного призначення, які підпадають під ознаки, сформульовані в законі. Так, наприклад, до валових витрат включаються: витрати плат­ника податку на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, необхідними для виконання професійних обов'язків, а також продуктами спеціального харчу­вання, але не всі, а за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, та ін.
Для визначення суми амортизаційних відрахувань в законі визна­чаються витрати, які підлягають амортизації (наприклад, придбання основних фондів для виробничого використання) та які не підляга­ють амортизації (наприклад, витрати на придбання невиробничих фондів). Основні фонди, залежно від напрямку їх використання, розподіляються на три групи. Норми амортизації встановлюю­ться у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного періоду. Суми амортизаційних відра­хувань звітного періоду визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду, яка визначається в порядку, вказаному в законі.
Як і в законі про ПДВ, існують особливості визначення дати збільшення валового доходу і валових витрат, залежно від виду здійснюваної операції. Розглянемо деякі випадки.
Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вва-жасться дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
•або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг);
•або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Для товарообмінних (бартерних) операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюється після першої операції.
61Датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
• або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на бан-1 ківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, по­слуг), що підлягають продажу;
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.
Датою збільшення валового доходу у разі здійснення бартер­них (товарообмінних) операцій вважається дата будь-якої з по­дій, що сталася раніше:
• або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку;
• або дата оприбуткування товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання результатів робіт (послуг) платником по­датку тощо.
Якщо об'єкт оподаткування платника податку з числарези-\ дентів за результатами звітного (податкового) кварталу має від 'ємне значення (з урахуванням суми амортизаційних відраху­вань), дозволяється відповідне зменшення об'єкта оподаткуван­ня наступного звітного (податкового) кварталу, а також кож­ного з наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного погашення такого від'ємного значення об'єкта оподат­кування.
Існують особливості оподаткування операцій особливого виду (бартерних операцій, страхової діяльності, нерезидентів, опера­цій із розрахунками в іноземній валюті, операцій з торгівлі цін­ними паперами, дивідендів тощо). Так, наприклад, об'єктом опо­даткування у страховиків-резидентів є валові доходи, податок з яких стягується за ставкою 3% (крім операцій по страхуванню життя). Вводиться особливий порядок оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов'язань в залежності від оціночного коефіцієнту його виконання тощо.
Прибуток платників податку, включаючи підприємства, за­сновані на власності окремої фізичної особи, оподатковується за ставкою 30% до об'єкта оподаткування.
Перелік пільг по податку на прибуток невеликий. Так, зві­льняється від оподаткування прибуток підприємств, що засновані всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, по­слуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протя­гом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інва-
62лідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25% суми витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат.
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отри­маний від продажу на митній території України спеціальних продуктів дитячого харчування власного виробництва, спрямо­ваний на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздріб­них ціп таких продуктів.
Оподатковується у розмірі 50% від діючої ставки прибуток від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєстрації в     продолжение
--PAGE_BREAK--інноваційних центрах; ці пільги діють перші три роки після державної реєстрації продущііяк інноваційної.
Суми податків на прибуток, отриманий з іноземних джерел, що сплачені суб'єктами господарської діяльності за кордоном, зараховуються під час сплати ними податку на прибуток в Украї­ні. При цьому розмір зарахованих сум податку на прибуток з Іно­земних джерел протягом податкового періоду не може переви­щувати суми податку, що підлягає сплаті в Україні цим платником податку протягом такого періоду.
IIПодаток сплачується до бюджету не пізніше 20 чи­сла місяця, наступного за звітним кварталом.
Платники податку не пізніше 25 числа місяірі, що настає за звітним кварталом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний квартал, розраховану наро­стаючим підсумком з початку звітного фінансового року.
Протягом звітного (податкового) кварталу платники податку, за винятком нерезидентів, бюджетних організацій та виробників сільськогосподарської продукції, сплачують до бюджету за пер­ший та другий місяць такого кварталу авансові внески податку на прибуток, виходячи з оподатковуваного обороту за підсумками першого та другого місяців звітного (податкового) кварталу до 20 числа другого і третього місяця такого кварталу відповідно.
Тема «Фіксований сільськогосподарський податок»
Якщо до 1999 року сільськогосподарські виробники оподат­ковувались на загальних підставах і сплачували до бюджету такі ж податки, як і інші платники з урахуванням особливостей сіль­ськогосподарського виробництва, то з 1.01.99 для них вводиться особливий порядок розрахунків з бюджетом. Необхідність змін
63була обумовлена такими факторами, як збитковість або низька прибутковість сільськогосподарського виробництва і нагальною необхідністю державної підтримки цієї галузі, недостатністю або відсутністю обігових коштів у цій галузі, потребою у спрощенні податкового обліку та іншими.
На відміну від інших податків справляння фіксованого сільсь­когосподарського податку може відбуватись у грошовій або товар­ній (у вигляді поставок сільськогосподарської продукції) формі.
Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в ра­хунок таких податків і зборів (обов'язкових платежів):
• податку на прибуток підприємств;
• плати (податку) за землю;
• податку з власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів;
• комунального податку;
• збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту насе­лення;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• плати за придбання торгового патенту на здійснення торго­вельної діяльності:
• збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).
Інші податки та збори (обов'язкові платежі) сплачуються сіль­ськогосподарськими товаровиробниками в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України.
Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, селянські та інші господарства, які займаються виробниц­твом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподар­ської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогос­подарської продукції власного виробництва та продуктів її пере­робки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50% за­гальної суми валового доходу підприємства.
У разі, якщо у звітному періоді валовий дохід від операцій з реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва
64та продуктів її переробки становить менш як 50% загального об­сягу реалізації, підприємство сплачує податки у наступному звіт­ному періоді на загальних підставах.
До платників фіксованого сільськогосподарського податку на­лежать також власники земельних ділянок та землекористувачі, в тому числі орендарі, які виробляють товарну сільськогосподар­ську продукцію, крім власників та землекористувачів земельних ділянок, переданих для ведення особистого підсобного господар­ства, будівництва та обслуговування житлового будинку, госпо­дарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного будівництва, а також наданих для городництва, сінокосіння та випасання худоби.
Якщо у сільськогосподарських товаровиробників нарахована у 1997 році сума податків і зборів (обов'язкових платежів), в ра­хунок яких сплачується фіксований податок, перевищує суму фі­ксованого їх податку більш як у три рази, то до суми фіксованого податку застосовуються такі коефіцієнти:
• у разі перевищення у три-чотири рази — 1,5;
• у разі перевищення більш як у чотири рази — 2.
Платники податку мають право на вибір форми сплати фіксо­ваного сільськогосподарського податку в грошовій формі або/та у вигляді поставок сільськогосподарської продукції.
Кількість сільськогосподарської продукції з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється на початку року і не підлягає коригуванню залежно від зміни ціни на сільськогоспо­дарську продукцію протягом податкового року.
Обрахування кількості сільськогосподарської продукції з од­ного гектара сільськогосподарських угідь, що має поставлятися в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку, здійснює­ться виходячи з еквіваленту — ціни однієї тонни пшениці м'якої третього класу і визначається як співвідношення вартості однієї тонни пшениці м'якої третього класу до вартості однієї тонни відповідної продукції.
Об'єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди. • Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь вста­новлюється у відсотках до їх грошової оцінки у та­ких розмірах:
•для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,5; •Для багаторічних насаджень — 0,3.
65Для платників податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях, ставка фіксованого сільсько­господарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки у пони-і жених розмірах:
• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,3;
• для багаторічних насаджень — 0,1.
Платники податку подають розрахунок органу державної по­даткової служби до 1 лютого поточного року.
Сплата податку має проводитися щомісячно до 20 числа на­ступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах:
• у І кварталі — 10%;
• у IIкварталі — 10%;
• у IIIкварталі — 50%;
• у IVкварталі —30%.
Поставка зерна в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку здійснюється сільськогосподарськими товаровиробни­ками у визначені ними за погодженням з районною державною адміністрацією строки, але не пізніше 15 жовтня — з продукції ранніх зернових культур, до 1 грудня — з продукції пізніх зерно­вих та технічних культур, а поставка продукції тваринництва — щомісяця, але не пізніше останнього дня поточного місяця.
Кошти, що надійшли від цього податку, розподіляються в та-] ких пропорціях: до місцевого бюджету — 30%, на обов'язкове державне пенсійне страхування — 68%, на обов'язкове соціальне страхування — 2%. Слід звернути увагу, що для стабілізації сіль­ськогосподарського виробництва звільняються від сплати фіксо­ваного сільськогосподарського податку сільськогосподарські то­варовиробники з 1 січня 1999 року до 1 січня 2001 року. При цьому вони не звільняються від сплати коштів на обов'язкове державне пенсійне страхування та на обов'язкове соціальне стра­хування.
Тема «Прибутковий податок з громадян (оподаткування фізичних осіб)»
Прибутковий податок з громадян стягується безпосеред­ньо з доходів платників — фізичних осіб. В економічно розви­нутих країнах цей вид податку відіграє суттєву роль у формуван­ні доходів бюджету. В Україні питома вага цього податку в обсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій
66позподілу ВВП на фонд заробітної плати і     продолжение
--PAGE_BREAK--прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряму залежність від обся­гу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ста­вок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для плат­ників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Особливо це стосується оподаткування доходів від підприємницької діяльності.
Платниками прибуткового податку в Україні є фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національно­сті, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релі­гії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.
Таблиця 2
ШКАЛА ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКОВИМ ПОДАТКОМ ГРОМАДЯН
Місячний сукупний оподатковуваний дохід (у неоподатковуваних мінімумах)
Ставки та розміри податку
З доходу в розмірі одного неоподатко­вуваного мінімуму
не оподатковується
З доходу в розмірі від одного неопода­тковуваного мінімуму + 1 гри. до 5 не­оподатковуваних мінімумів
10 відсотків від суми доходу, що пере­вищує розмір одного неоподатковува­ного мінімуму
З доходу в розмірі від 5 неоподаткову­ваних мінімумів + 1 грн. до 10 неопо­датковуваних мінімумів
податок з доходу в розмірі 5 неопода­тковуваних мінімумів + 15 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмі­рі 5 неоподатковуваних мінімумів
З лоходу в розмірі від 10 неоподатко­вуваних мінімумів + 1 грн. до 60 не­оподатковуваних мінімумів
податок з доходу в розмірі 10 неопо­датковуваних мінімумів + 20 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмі­рі 10 неоподатковуваних мінімумів
З доходу в розмірі від 60 неоподатко­вуваних мінімумів + 1 грн, до 100 не­оподатковуваних мінімумів
податок з доходу в розмірі 60 неопо­датковуваних мінімумів + ЗО відсотків від суми, що перевищує дохід у розмі­рі 60 неоподатковуваних мінімумів
З доходу в розмірі понад 100 неоподат­ковуваних мінімумів
податок з доходу в розмірі 100 неопо­датковуваних мінімумів -І- 40 відсотків від суми, що перевищує дохід у розмі­рі 100 неоподатковуваних мінімумів
67Для всіх платників передбачена єдина шкапа ставок, ча якимм оподатковується сукупний річний дохід. Зміна ставок прибутко-, вого податку в Україні з 1991 року відбувалась досить часто, іноді по кілька разів на рік. Це було обумовлено як об'єктивними (з роз-^ витком ринкових відносин змінюються форми одержання доходу), так і суб'єктивними чинниками (насамперед, політичними — на­маганням за допомогою прогресії вирівняти доходи малозабезпе­чених і високозабезпечених верств населення). Для прикладу, в 1993 році ставки мінялися тричі. Причому з 1 грудня 1993 року по 1 жовтня 1994 року існувала найжорсткіша шкала оподатку­вання — максимальна ставка дорівнювала 90%. Але, незважаючи на збільшення ставки майже удвічі, доходи бюджету від прибут­кового податку з громадян в цей період не збільшились, а змен­шились — унаслідок ухилення від сплати по таких необгрунто­ваних з економічної точки зору ставках.
З 1 жовтня 1995 року було встановлено мінімум доходів гро­мадян, що не обкладається прибутковим податком, у розмірі 17 грн. на місяць, і ставки, наведені в табл. 2.
• За цими ставками оподатковується сукупний річ­ний дохід і доходи громадян за місцем основної ро­боти протягом року.
Наведені ставки податку збільшуються удвічі, але не більше ніж до 70%, при оподаткуванні сум авторських винагород, що виплачуються спадкоємцям повторно.
Із сум доходів, одержуваних громадянами не за місцем основної роботи, й тими, хто не має постійного місця проживання в Украї­ні, податок нараховується до джерел виплати за ставкою 20%.
У громадян, які постійно проживають в Україні, об'єктом оподаткування є сукупний оподатковуваний дохід за календар­ний рік, який визначається як сума місячних сукупних оподат­ковуваних доходів, одержаних із різних джерел на території України та за її межами. При цьому для запобігання подвійного оподаткування суми податку, сплачені за кордоном, зарахову­ються при сплаті прибуткового податку в Україні, але в сумі, не більшій ніж підлягає сплаті за українським законодавством.
У громадян, які не мають постійного місця проживання, в Україні, об'єктом оподаткування є дохід, одержаний лише з джерел в Україні.
У громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, об'єктом оподаткування є різниця між: валовим доходом і доку­ментально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'я­заними з одержанням доходу.
68Оподаткуванню підлягає дохід, одержаний як в грошовій, так І в натуральній формі.
Перелік пільг по прибутковому податку є досить великим, оскільки саме цей податок має найбільше значення у вирішенні соціальних проблем. Умовно пільги щодо прибуткового податку можна поділити на дві групи:
• звільнення від оподаткування певних видів доходу;
• зменшення сукупного оподатковуваного доходу. Наведемо деякі види доходів, які звільняються від оподатку­вання:
• допомога по державному соціальному страхуванню і держав­ному соціальному забезпеченню (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності);
• суми одержуваних аліментів;
• державні і додаткові пенсії;
• компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі (на­приклад, добові за час перебування в службовому відрядженні);
• доходи громадян від продажу вирощеної в особистому під­собному господарстві продукції сільського господарства та ін.
Зменшення сукупного оподатковуваного доходу провадиться для окремих категорій громадян на суму від 1 до 10 неоподатко­вуваних мінімумів.
Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за міс­цем основної і не основної роботи, нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами, установами і орга­нізаціями всіх форм власності та фізичними особами — суб'єк­тами підприємницької діяльності, які проводять виплати доходів. Таке перерахування повинно провадитися після закінчення міся­ця, за який нараховано й утримано прибутковий податок, але не пізніше строку одержання в установах банків коштів на виплату належних громадянам сум.
Дохід за місцем основної роботи оподатковується за став­ками, вказаними в табл. 2. При цьому по закінченні календарно­го року визначаються сума сукупного річного оподатковуваного доходу і прибутковий податок з нього, який розраховується, ви­ходячи із середньомісячного доходу з урахуванням сплаченого (утриманого) протягом року податку з місячних доходів. Обчис­лення податку і перерахунок провадяться підприємствами та ін­шими юридичними й фізичними особами, які виплачували ці до­ходи до 1 лютого року, наступного за звітним. До 15 лютого ці відомості подаються ними до податкової адміністрації за місцем проживання платника.
69Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної ро­боти, провадиться по ставці 20%. Юридичні і фізичні особи, які проводять ці виплати, зобов'язані не пізніше як через ЗО днів піс­ля виплати надіслати до податкових органів за місцем проживан­ня громадянина відомості про виплачені суми доходів і суми утриманого з них податку.
Громадяни, які мали доходи не за місцем основної роботи, зо-бов 'язані до І березня року, наступного за звітним, подати в по­даткову інспекцію за місцем проживання декларацію про одер­жані доходи, на основі якої провадиться перерахунок прибутко­вого податку, належного до сплати до бюджету, виходячи з се­редньомісячної суми доходу і сплачених протягом року податків.
Слід звернути увагу на порядок оподаткування доходів грома­дян від здійснення підприємницької діяльності, оскільки він від­різняється від вищевикладеного порядку.
Громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без, створення юридичної особи, мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів, одержаних від Іи'єі діяльності, або за фіксованим розміром податку (далі — фіксований пода­ток) шляхом придбання патенту за умов, визначених в законі, або за шкалою оподаткування, наведеною вище. В цьому випадку оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та нату­ральній формі) і документально підтвердженими витратами, без­посередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховую­ться податковими органами при проведенні остаточних розра­хунків за нормами, визначеними Державною податковою адміні­страцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України зі сприяння малим підприємствам та підприємництву.
Склад витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням дохо­дів, визначаються Державною податковою адміністрацією Украї­ни і Міністерством економіки України.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Розміри фіксованого податку встановлюються відповідною місцевою радою залежно від територіального розташування місця торгівлі і не можуть бути менше ніж: 20 гривень та біль­ше ніж 100 гривень за календарний місяць для громадян, які здій­снюють підприємницьку діяльність самостійно.
Доходи громадянина, одержані від здійснення підприємниць­кої діяльності, що оподатковуються фіксованим податком, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу
70за підсумками звітного року, а сплачена сума фіксованого пода­тку состаточною і не включається до перерахунку загальних П0даткових зобов'язань такого платника податку або осіб, які пе­ребувають з ним у трудових відносинах, чи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
У разі сплати фіксованого податку платник такого податку звільняється від ведення обоє 'язкового обліку доходів і витрат.
Нарахування податку для громадян, що займаються підприєм­ницькою діяльністю і які не сплачують фіксованого податку, здійс­нюється податковими органами на підставі декларацій грома­дян. При цьому протягом року платники щоквартально сплачують до бюджету авансові платежі: по 25% річної суми податку, обчисле­ної за доходами за попередній рік, а платники, які вперше залучаю­ться до сплати податку. — 25% суми, обчисленої їм податковими органами за оціночним доходом на поточний рік. Для сплати аван­сових платежів податку встановлюються такі строки протягом року: до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада.
Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, що­квартально, у 15-денний строк після закінчення кварталу, пода­ють податковому органу декларації, а після закінчення року — до 1 лютого наступного року. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат І сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (опо­датковуваний період), на основі яких здійснюється перерахунок сум, що підлягають сплаті до бюджету.
Тема «Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва»
З метою реалізації державної політики з питань розвитку та підтримки малого підприємництва, ефективного використання його можливостей у розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року Указом Президента України було запроваджено спро­щену систему оподаткування, обліку та звітності для таких суб'єк­тів малого підприємництва (єдиний податок):
•фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, і кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і обсяг виручки яких від реалізації про­дукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.;
•юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності °УДь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в
71яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не переви­щує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 1 млн грн. Дія цього Указу не поширюється на:
• суб'єктів підприємницької діяльності, які повинні придбава-ти спеціальні торгові патенти;
• фізичних осіб, які сплачують фіксований податок;
• довірчі товариства, страхові компанії, банки, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;
• суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частки, що належать юридичним особам — учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підпри­ємництва, перевищують 25%;
• фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридич­ної особи і здійснюють торгівлю підакцизними товарами (крім сфери громадського харчування).
Слід звернути увагу, що суб'єкти малого підприємніп^тва мають право обирати спосіб оподаткування доходів або за єди­ним податком або за загальним порядком, встановленим для сплати іншими суб'єктами підприємницької діяльності.
При цьому суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати та­ких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):
• податку на прибуток підприємств;
• податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);
• плати (податку) за землю;
• збору на спеціальне використання природних ресурсів;
• збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації на­слідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту насе­лення;
• збору до Державного інноваційного фонду;
• збору на обов'язкове соціальне страхування;
• відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
• комунального податку;
• податку на промисел;
• збору на відрахування до Пенсійного фонду України;
• збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
• внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.
72/снують особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку дня юридичних і фізичних осіб.
•Ставка єдиного податку для суб'єктів підприємни­цької діяльності — юридичних осіб встановлюється в розмірі 6% обсягів виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), якщо сплачують ПДВ, і 10%, якщо не сплачують ПДВ.
Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи що­місяця перераховують суми єдиного податку до 20 числа місяця, наступного за тим, в якому одержано виручку, на окремий раху­нок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження цих коштів перераховують суми єдиного по­датку у таких розмірах:
• до Державного бюджету України — 20%;
• до місцевого бюджету — 23%;
• до Пенсійного фонду України — 42%;
• на обов'язкове соціальне страхування -— 15%.
Бухгалтерський облік та звітність здійснюються платника­ми єдиного податку — юридичними особами за спрощеною си­стемою.
За результатами господарської діяльності за звітний період (квартал) суб'єкти малого підприємництва — юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа мі­сяця, наступного за звітним періодом, розрахунок сплати єдиного податку, акцизного збору і податку на додану вартість, а також платіжні доручення про сплату цього податку з відміткою банку про зарахування коштів.
•Ставка єдиного податку для фізичних осіб встанов­люється місцевими радами за місцем державної реє­страції суб'єкта підприємницької діяльності зале­жно від виду діяльності та місця її здійснення і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень за календарний місяць.
У разі, коли фізична особа — суб'єкт підприємницької діяль­ності здійснює декілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбаває-ться одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не пере­вищує встановленої максимальної ставки.
Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи пере­раховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
73Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
• до місцевого бюджету — 43%;
• до Пенсійного фонду України — 42%;
• на обов'язкове соціальне страхування — 15%.
Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю у під­приємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного подат­ку збільшується на 50% за кожну особу.
Сплачена сума сдшюго податку є остаточною і не включає­ться до перерахунку загальних податкових зобов'язань такого платника податку. При цьому доходи, одержані платником єди­ного податку, не включаються до складу його сукупного оподат­ковуваного доходу за підсумками звітного року.
Для переходу до спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу Державної податкової служби за місцем державної ре­єстрації не пізніше ніж за один місяць до початку наступного ка­лендарного року за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів в поточному році.
Орган Державної податкової служби зобов'язаний протягом десяти робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову вмотивовану відмову.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Плата за ресурси та послуги»
Платежі за ресурси, які стягуються в Україні, включають кілька видів. Стягнення цих платежів обумовлюється тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона стягує плату, основне призначення якої — покрити видатки на відтворення, ефективне використання цих ресурсів тощо. Як і по­датки, стягнення плати за ресурси має обоє 'язковий характер. Але, на відміну від податкових методів формування доходів, пла­та за ресурси передбачає еквівалентність. Суттєвого бюджетно­го значення ці платежі не відіграють.
Розглянемо наступні види платежів за ресурси та послуги: збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий дохід); збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду); збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; рентна плата за нафту і газ; відрахування від плати за
74транзит природного газу, нафти і аміаку; платежі за користування надрами; державне мито; єдиний збір, який справляється у пунк­тах пропуску через державний кордон України; гербовий збір.
Лісовий дохід. Основним призначенням збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ді-яянками лісового фонду (лісового доходу) є мобілізація коштів для відтворення лісового фонду, поліпшення його якісного скла­ду, забезпечення правильної експлуатації лісів.
До спеціального використання лісових ресурсів належить:
• заготівля деревини під час рубок головного користування;
• заготівля живиці;
• заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо);
• побічні лісові користування (випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна тощо).
Деревина від рубок головного користування і живиця нале­жать до лісових ресурсів державного значення. Такси на ці ре­сурси затверджуються Кабінетом Міністрів України. Другорядні лісові матеріали та лісові ресурси, віднесені до побічних лісових користувань, належать до лісових ресурсів місцевого значення, такси на які встановлюються обласними адміністраціями.
Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється на наданій земельній ділянці лісового фонду за спеціальним дозво­лом — лісорубним квитком (ордером) або лісовим квитком.
Плата (збір) справляється за встановленими таксами або у ви­гляді орендної плати чи доходу, одержаного від реалізації лісо­вих ресурсів на конкурсних умовах.
Такси на деревину лісових порід, що відпускається на пні, за­стосовуються з урахуванням розподілу лісів за лісотаксовими по­ясами і розрядами, видами основних порід лісу, якістю деревини та сортаментом ділової древесини.
У разі застосування конкурсних умов реалізації лісових ресур­сів збір за них встановлюється не нижче діючих такс.
Розмір орендної плати визначається за узгодженням сторін у Договорі оренди, але не нижче встановлених такс.
Державні та громадські лісозаготівельні організації й підпри­ємства сплачують плату за відпуск деревини на пні вісім разів на Рік: 15 лютого — 15%, 15 березня — 10%, 15 квітня — 10%, !5 червня — 10%, 15 липня — 10%, 15 вересня — 15%, 15 листо­пада — 15% і 15 грудня — І 5% річної суми платежу. Колективні, приватні підприємства і громадяни вносять до бюджету ці пла­тежі при одержанні лісорубного квитка (ордера).
75 'Плата за воду. Платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гід­роенергетики і водного транспорту (повна назва плати за воду) є підприємства, установи та організації незалежно від форми влас­ності, а також громадяни — суб'єкти підприємницької діяльнос­ті, що використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту.
Об'єктом обчислення збору за спеціальне використання вод­них ресурсів є фактичний обсяг води, який використовують во­докористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах во­допостачання.
Об'єктом обчислення збору за користування водами для по­треб гідроенергетики і водного транспорту є:
• обсяг води, пропущений через турбіни гідроелектростанцій;
• тоннаж-доба експлуатації вантажних самохідних і несамохі­дних суден;
• місце-доба експлуатації пасажирських суден.
Нормативи збору за спеціальне використання поверхневих во­дних об'єктів та підземних вод встановлюються в копійках за ку­бічний метр; за користування водами для потреб гідроенергети­ки— в копійках за 100 кубічних метрів води, пропущеної через турбіни гідроелектростанцій; за користування водою для потреб водного транспорту — в копійках за одну тоннаж-добу експлуа­тації вантажних суден та одне місце-добу експлуатації пасажир­ських суден.
На спеціальне використання водних ресурсів встановлюються ліміти, які визначаються у дозволах на поставку води.
У межах встановленого ліміту збір за спеціальне використан­ня водних ресурсів відноситься на валові витрати виробництва, а за понадлімітне використання — справляється у п'ятикратному розмірі і відноситься за рахунок прибутку, що залишається у роз­порядженні водокористувача.
На користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту ліміти не встановлюються. Збір за користування во­дами для потреб гідроенергетики і водного транспорту відноси­ться на валові витрати виробництва. Обсяг використаної води ви­значається водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку за показниками вимірювальних приладів.
Збір за використання водних ресурсів не справляється:
• за воду, що використовується для задоволення питних і сані­тарно-гігієнічних потреб населення;
• за воду, що використовується для протипожежних потреб;
76• за воду, що використовується для потреб зовнішнього благо­устрою територій міст та інших населених пунктів, тощо.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів загально­державного значення в розмірі 80% зараховується до Державного бюджету України і 20%— до бюджетів територіальних громад.
Збір за спеціальне використання водних ресурсів місцевого значення в розмірі 100% зараховується до бюджетів територіаль­них громад.
Збір за користування водами для потреб гідроенергетики і во­дного транспорту зараховується платниками в розмірі 100% до Державного бюджету України.
Розрахунок збору за спеціальне використання водних ресур­сів та збору за користування водами для потреб гідроенергети­ки подається до органів Державної податкової служби за місце­знаходженням платника щоквартально наростаючим підсумком з початку року до 15 числа місяця, наступного за звітним квар­талом.
Розрахунок збору за користування водами для потреб водного транспорту подається до органів державної податкової служби за місцезнаходженням платника до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом (півріччя, дев'ять місяців та рік).
Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету. Збір за геологорозвідувальні роботи, ви­конані за рахунок Державного бюджету, справляється з надроко-ристувачів незалежно від форми власності, які видобувають ко­рисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які за згодою заінтересованих надрокористувачів передані їм для промислового освоєння. Збір за виконані геологорозвідувальні роботи в повному обсязі зара­ховується до Державного бюджету і спрямовується на розвиток мінерально-сировинної бази.
Нормативи збору за виконані геологорозвідувальні роботи встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних ко­палин. Нормативи збору індексуються з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції.
Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат У надрах під час видобування.
77Надрокористувачі, які виконували геологорозвідувальні роботи частково за рахунок власних коштів, сплачують збір за геологороз­відувальні роботи, застосовуючи до нього коефіцієнти залежно від обсягу виконаних на відповідних родовищах пошукових робіт.
Якщо надрокористувачі видобувають більше одного виду ко­рисних копалин, що залягають окремо, збір за виконані геолого­розвідувальні роботи обчислюється за кожний їх вид окремо.
Збір за виконані геологорозвідувальні роботи справляється з дати видобутку корисної копалини.
Суми збору за виконані геологорозвідувальні роботи віднося­ться до валових витрат реалізованої продукції (робіт, послуг).
Збір за виконані геологорозвідувальні роботи сплачується до бюджету авансовими платежами щодекадне або щомісячно, в за­лежності від суми збору за минулий місяць. Якщо сума збору за минулий місяць становила більш як 10 тис. грн., авансові платежі сплачуються до ІЗ, 23 числа поточного місяця і до 3 числа насту­пного місяця — виходячи з кількості видобутих корисних копа­лин за кожну минулу декаду.
При сумі збору менш як 10 тис. грн. авансові платежі спла­чуються до 15 числа наступного за звітним місяця, виходячи з фактичної кількості видобутих корисних копалин за кожний ми­нулий місяць.
Після закінчення кварталу, півріччя, 9 місяців і року користу­вачі надр обчислюють повну суму збору за виконані геологороз­відувальні роботи наростаючим підсумком з початку року, вихо­дячи з фактичної кількості видобутої мінеральної сировини. Перерахунок провадиться в п'ятиденний термін з дати, встанов­леної для подання бухгалтерських звітів.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Рентна плата за нафту і газ. Ставки рентної плати за нафту і природний газ, що видобуваються в Україні, затверджуються Мі­ністерством економіки України, Міністерством фінансів України разом з Державним комітетом нафтової, газової та нафтопереро­бної промисловості України.
У 1999 році нафтогазовидобувні підприємства (крім держав­ної акціонерної компанії «Чорноморнафтогаз») вносять до Дер­жавного бюджету України рентну плату по таких ставках:
• за нафту власного видобутку в розмірі, еквівалентному З до­ларам США за 1 тонну;
• за природний газ власного видобутку в розмірі, еквівалент­ному 5 доларам США за 1000 куб, метрів.
Рентна плата включається до оптової відпускної ціни на нафту і природний газ (без податку на додану вартість) у національній
78валюті України за офіційним валютним курсом до долара США на ДатУ відпуску продукції нафтогазовидобувними підприєм­ствами.
Датою відпуску продукції є:
• по нафті, що відвантажується залізничним транспортом, — дата виписування залізничної квитанції на маршрут чи групу ва­гонів;
• по нафті, що відвантажується трубопровідним транспор­том,— дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах здавання нафти;
• по газу — дата оформлення акта приймання-здавання на пунктах заміру газу (щодекадно).
Рентна плата включається до бази оподаткування при визна­ченні податку на додану вартість.
Платниками рентної плати є нафтогазовидобувні підприєм­ства, які здійснюють видобуток природного газу на території України.
Сума рентної плати за нафту і природний газ визначається наф­тогазовидобувними підприємствами, виходячи з фактично оплаче­них споживачами обсягів нафти і газу та ставок рентної плати у національній валюті України за офіційним валютним курсом дола­ра США на дату зарахування коштів на рахунок нафтогазовидобу­вних підприємств (крім підприємств, що здійснюють видобуток на родовищах з важко видобув ним й та виснаженими запасами).
Рентна плата вноситься до Державного бюджету України що­декадно авансовими платежами, виходячи з фактично оплачених споживачами обсягів нафти і газу за минулу декаду, 13-го і 25-го числа поточного місяця — відповідно за першу і другу декаду, 5-го числа наступного місяця — за решту днів звітного місяця.
Платники подають податковим органам за місцезнаходжен­ням розрахунки з рентної плати за нафту і природний газ (окре­мо) щомісячно, до 20 числа місяця, наступного за звітним. Оста­точна сплата до бюджету сум рентної плати, обчислених за розрахунком за звітний місяць (з урахуванням фактично сплаче­них авансових платежів за звітний місяць), проводиться платни­ком до 25-го числа місяця, наступного за звітним.
Відрахування від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку-. Відповідно до Закону України «Про Державний бюд­жет України на 1999 рік» була запроваджена сплата до Держав-н°го бюджету України відрахувань від плати за транзит нафти, природного газу та аміаку трубопровідним транспортом через те-Риторію України.
79Платниками було визначено суб'єктів підприємницької діяль­ності, які здійснюють транспортування трубопровідним транс­портом через територію України нафти, природного газу та аміа­ку. Вони вносять до Державного бюджету України:
• відрахування від прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, які здійснюють транспортування нафти магістраль­ними нафтопроводами, в розмірі, еквівалентному 0,059 долара США за 1 тонну нафти, що транспортується, на кожні 100 кіло­метрів відстані ЇЇ транспортування;
• відрахування від плати за транзит природного газу в розмірі, еквівалентному 0,29 долара США за 1000 куб. метрів газу на ко­жні 100 кілометрів відстані;
• відрахування від плати за транзит аміаку в розмірі, еквіва­лентному 0,23 долара США за 1 тонну на кожні ]00 кілометрів відстані.
Внесення зазначених платежів здійснюється щодекадне аван­совими платежами 15-го, 25-го числа поточного місяця, 5-го числа наступного місяця, виходячи з обсягів газу, нафти та амі­аку, транспортованого через територію України за минулу де­каду, та курсу долара на день, що передує сплаті авансового платежу.
Платники щомісячно до 20 числа наступного за звітним міся­ця подають до Державної податкової інспекції за місцем свого знаходження розрахунок відрахувань.
Якщо обчислені у місячному розрахунку суми відрахувань за транзит будуть більшими від сум, сплачених авансовими плате­жами щодекадне, доплата зазначених відрахувань провадиться платником до 25-го числа місяця, наступного за звітним.
Платежі за користування надрами. Платниками платежів за користування надрами для видобування корисних копалин є усі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власно­сті, які здійснюють видобування корисних копалин, включаючи підприємства з іноземними інвестиціями.
Плата за користування надрами для видобування корисних копалин справляється за фактично погашені в надрах обсяги ба­лансових та позабалансових запасів (обсяги видобутих) корисних копалин. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначаєть­ся як сума обсягів видобутих корисних копалин та фактичних їх втрат у надрах під час видобування.
Нормативи плати за користування надрами для видобування корисних копалин встановлюються для кожного виду корисних
80копалин (групи корисних копалин, близьких за призначенням) як базові з подальшою їх диференціацією залежно від геологічних особливостей та умов експлуатації родовищ. Базові нормативи плати за видобування корисних копалин в залежності від виду корисних копалин встановлюються в фіксованому та процентно­му виразі. Фіксований вираз передбачає встановлення нормативів Vгривнях за одиницю погашених в надрах запасів або видобутих корисних копалин. Процентний вираз передбачає встановлення нормативів у відсотках до вартості видобутих (погашених в над­рах запасів) корисних копалин. Розрахована за базовими норма­тивами плата за користування надрами для видобування корис­них копалин є мінімальною величиною, яку надрокористувачі сплачують незалежно від геологічних особливостей родовищ та умов їх експлуатації.
Обсяги погашених балансових та позабалансових запасів, об­сяги видобутку корисних копалин визначаються за даними дер­жавної статистичної звітності та геолого-маркшейдерською до­кументацією.
За обсяги наднормативних втрат корисних копалин у надрах при їх видобуванні, а також за обсяги видобування понад вста­новлені квоти (ліміти), плата справляється в подвійному розмірі. Нормативи втрат корисних копалин в процесі видобутку встано­влюються для кожного родовища.
Плата за користування надрами для видобування корисних копалин обчислюється щоквартально за наростаючим підсумком з початку року, виходячи з фактичного обсягу погашених в над­рах запасів, обсягу видобутку або вартості видобутої мінеральної сировини чи продукції її первинної переробки.
Платники щоквартально складають розрахунки за встановле­ними формами та подають їх державним податковим органам за місцезнаходженням родовища корисних копалин не пізніше 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, та 15 лютого року, що наступає за звітним.
Сплата платежу за користування надрами для видобування корисних копалин проводиться платниками щоквартально не пі­зніше 20 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Державне мито. Державне мито — це плата за вчинення юридичних дій та за видачу документів уповноваженими на те органами.
Платниками державного мита виступають юридичні і фізичні особи, які звертаються у відповідні органи. Ставки державного мита визначаються двома методами:
81• у відсотках до ціни позову, суми договору, вартості майна тощо;
• у твердих розмірах, обчислених у відповідних частках не­оподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Перелік ставок і пільг щодо сплати державного мита є досить великим.
• Державне мито сплачується за місцем розгляду та оформлення документів готівкою, митними марка­ми або шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі.
Державне мито, яке стягується в Україні, крім функції від­шкодування витрат держави на вчинення юридичних дій, виконує й функцію додаткового оподаткування спадщини та дарувань.
Єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України. З 1 січня 2000 року в Україні вво­диться єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України. Єдиний збір складається Із зборів за здійснення митного, санітарного, ветеринарного, фітосанітарно-го, радіологічного та екологічного контролю, а також плати за проїзд транспортних засобів та інших самохідних машин і меха­нізмів автомобільними дорогами України.
Єдиний збір справляється одноразово при транзиті, ввезенні або вивезенні вантажу за єдиним платіжним документом.
Ставки єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, виражаються у євро. Стягує­ться єдиний збір в національній валюті України за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день його сплати.
Збори за здійснення митного, санітарного, ветеринарного, фі-тосанітарного, радіологічного та екологічного контролю не мо­жуть перевищувати вартості витрат, пов'язаних із здійсненням такого контролю.
Розміри ставок єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, встановлюються (не­залежно від кількості та найменування вантажу) щодо:
• вантажної партії;
• вантажу в одному дорожньому транспортному засобі (авто-потягу);
• вантажу в одному залізничному вагоні, якщо вантаж стано­вить одну вантажну партію;
• вантажу у великовантажному контейнері, якщо цей вантаж становить одну вантажну партію.
82Збори, які справляються у пунктах пропуску через державний кордон України у зв'язку із здійсненням відповідно до законо­давства України митного, санітарного, ветеринарного, фітосані-тарного, радіологічного та екологічного контролю, перерахову­ються в повному обсязі до Державного бюджету України, а пла­та, яка справляється за проїзд транспортних засобів та інших са­мохідних машин і механізмів автомобільними дорогами України, — до Державного дорожнього фонду України.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Гербовий збір. У 1999 році в Україні, строком на 1 рік було введено гербовий збір для забезпечення рівноправних конкурен­тних умов для національних товаровиробників, а також для ком­пенсації витрат органів виконавчої влади, в тому числі пов'яза­них із створенням та утриманням систем внутрішнього адмініст­ративного контролю за угодами з ввезення товарів на митну територію України.
Платниками гербового збору були суб'єкти зовнішньоекономі­чної діяльності, які здійснювали декларування товарів та інших пре­дметів місцем походження з інших країн, які ввозились на митну те­риторію України під будь-якими видами митних режимів.
Розміри ставок гербового збору визначались залежно від суми митної вартості товарів та інших предметів, зазначених у ввізній вантажній митній декларації, перерахованої в гривні за офіцій­ним обмінним курсом Національного банку України, що діяв на момент подання такої декларації. Наприклад, мінімальна ставка становила 10 гривень при сумі митної вартості товарів, що ввозя­ться від 1001 до 2000 гривень, максимальна — 20000 гривень при сумі митної вартості понад 10 000 001 гривень.
Сплата гербового збору здійснювалась його платниками шля­хом придбання марок гербового збору в установах Ощадного банку України або на території митниць, розташованих у пунктах пропуску на державному кордоні України.
Тема «Плата за землю»
Земля є одним з найстаріших в історії об"єктом оподаткування. І хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значен­ня, існування цього податку зумовлено цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухили­тись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об'єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соці­альної точки зору плата за землю виступає досить справедливою
83г
формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості. З точки зору еко­номічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку — стимулює ефективне використання землі, а з другого — при встановленні диференційованих ставок залежно від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни.
До недоліків цього податку слід віднести те, що надходжен­ня від нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виро­бництва цей вид податку може спричинити банкрутство плат­ників, які переживають тяжкі часи. Крім того, його стягнення вимагає досить копіткої роботи по оцінці земельних ресурсів країни.
Плату за землю в Україні було введено з метою раціональною використання та охорони земель, вирівнювання соціально-еконо­мічних умов господарювання на землях різної якості, фінансу­вання витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передба­чалось, що надходження плати за землю будуть використовува­тись за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю викорисюь>єіься лише як одна ^ форм иоіїоьмчі-ня загального обсягу доходів бюджету.
Структурно-логічну схему плати (податку) за землю наведено на схемі 5.
Об'єктом шати за землю виступає земельна ділянка, яка пе-ребувас у власності, користуванні, в тому числі на умовах орен­ди. Платниками є власники землі та землекористувачі, в тому числі і орендарі.
Плата за землю стягується в двох формах: земельний пода­ток; орендна плата.
Залежно від призначення землі розрізняють ставки, що вста­новлюються щодо земель сільськогосподарськими і ІІВ свою чергу, ставки плати за землю несІльськогосподарського призначення диференціюються для зе­мель населених пунктів і земель промисловості, транспорту тощо за межами населених пунктів.
Щодо земель сільськогосподарського призначення, ставки еста-поклюються у відсотках від грошової огрнкгі одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіно­жатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.
84Джерело сплати податку
Фактори, що впли­вають на розмір ставки податку
/>
Викорисюву-
ють землю для сільськогоспо­дарською ви­робництва
Використову­ють землю для розміщення виробничих обмінів, спо­руд, б> ліве ть
/>
І ротова оцін­ка 1 га землі. що використо-вуеться для сі­льськогоспо­дарського ви­робництва
Грошова оцін­ка їм1землі.
що використо­вується для не-
СІЛЬСЬКОІОСПО-
дарською ви­робництва
Землі, що використо­вуються для сільськогос­подарсько­го вироб­ництва
Землі, що використо­вуються для
несільсько-господарсь-кого вироб­ництва
Повне звільнення від податку
Зниження
ставки податку
Призначення
Родючість
Рілля
Сіножаті
Пасовища
Багаторічні насадження
/>
Розмір населеного пункту
Розміщення ділян­ки на території на­селеною пункту
Призначення лянки
д-
Схема 5За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у від­сотках від грошової оцінки. Якщо грошову оцінку земельних діля­нок не визначено, використовуються середні ставки (в копійках за квадратний метр) для населених пунктів, розміри яких диференці­юються залежно від чисельності населення. В свою чергу, середні ставки, встановлені Верховною Радою України, також можуть ди­ференціюватись відповідними сільськими, селищними, міськими Радами, виходячи з функціонального призначення і місцезнахо­дження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок. У населених пунктах, віднесених до курортних, встанов­люються підвищуючі коефіцієнти до середніх ставок. Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, га­ражами, дачами громадян, а також надані для потреб сільськогос­подарського виробництва, водного та лісового господарства тощо справляється в розмірі 3% суми земельного податку. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для ви­робництва рибної продукції, справляється у розмірі 25%.
Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах приро­доохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайня­ті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будів­лями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначен­ням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповід­ного земельного податку.
Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підпри­ємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогоспо­дарських угідь), що перевищують норми відведення, справляєть­ся у п'ятикратному розмірі.
Щодо земель, розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:
• для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншо­го призначення — з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;
• для залізничного транспорту, Збройних Сил України — у роз­мірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та ін.
Податок за земельні ділянки, надані в тимчасове користу­вання на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, справляється у розмірі 50% в від грошової'оцінки одиниці площі ріллі по області.
Податок за земельні ділянки, що входять до складу земель лі­сового фонду і зайняті виробничими, культурно-побутовими, жи-
86лими будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 0,3 відсотка від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області.
Від земельного податку звільняються:
• заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні парки, заказники (крім мисливських), регіональні ланд­шафтні парки, ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам'ятки природи, заповідні урочища та парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва;
• вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та профе­сійно-технічних училищ;
• органи державної влади та органи місцевого самоврядуван­ня, органи прокуратури, заклади, установи та організації, які пов­ністю утримуються за рахунок бюджету (за винятком Збройних Сил України та інших військових формувань, створених відпові­дно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України для реабілітації хворих згідно зі списком, затвердженим Мініс­терством охорони здоров'я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України, підприємства, об'єднання та орга­нізації товариств сліпих і глухих України, громадські організації інвалідів України та їх об'єднання;
• вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здо­ров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим при­значенням;
• зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не зай­маються підприємницькою діяльністю.
Не справляється плата за сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій і хімічно забруднені сільсь­когосподарські угіддя, на які запроваджено обмеження щодо ведення сільського господарства; за землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського осво­єння; за землі державних сортовипробувальних станцій і сортоді­льниць, які використовуються для випробування сортів сільсько­господарських культур; за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування; за земельні ділян­ки державних, колективних і фермерських господарств, які зай­няті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, ге-нофондовими колекціями та розсадниками багаторічних плодо­вих насаджень; за землі кладовищ; за земельні ділянки, в межах
87граничних норм, встановлених Земельним кодексом України, що належать інвалідам І і II груп, громадянам, які виховують трьох і більше дітей, та громадянам, члени сімей яких проходять строко­ву військову службу, пенсіонерам, а також іншим особам, які ко­ристуються пільгами відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», громадянам, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські Ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове звільнення на певний строк, зменшен­ня суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зарахо­вуються на спеціальні бюджетні рахунки відповідних бюджетів.
До бюджету цей податок виробниками сільськогосподарської та рибної продукції і громадянами сплачується до 15 серпня і 15 листопада рівними частками, а всіма іншими платниками — щомісячно, до 15 числа наступного за звітним місяця.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Податки, що надходять до місцевих бюджетів»
До складу місцевих податків і зборів включаються досить різнопланові надходження, серед яких можна виділити загально­державні податки, які повністю зараховуються до місцевих бюд­жетів, такі, як податок па промисел або податок з власників транспортних засобів, а також місцеві податки і збори. Як пра­вило, останні не мають суттєвого бюджетного значення і висту­пають доповненням до загальнодержавних податків і зборів. Особливістю цих податків є те, що місцеві органи влади мають більше повноважень щодо їх встановлення і стягнення, ніж по інших податках і обов'язкових платежах, хоча перелік цих подат­ків і максимальний розмір ставок регулюються на загальнодер­жавному рівні. Так, органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють порядок сплати місцевих податків і зборів, мають право вводити пільгові ставки, повністю скасовувати окремі міс­цеві податки і збори або звільняти від їх сплати окремі категорії платників, надавати відстрочки у сплаті цих платежів. Розгляне­мо вказані вище місцеві доходи.
Податок на промисел. Метою введення цього податку в Україні було поповнення доходів місцевих бюджетів за рахунок оподаткування таких доходів фізичних осіб, які, як правило, не оподатковуються іншими видами податків, оскільки податковим
88адміністраціям важко проконтролювати їх отримання. Платни­ками податку на промисел є виключно фізичні особи, незале­жно від громадянства та постійного місцепроживання, які не за­реєстровані як суб'єкти підприємництва і здійснюють несистема­тичний, не більш як 4 рази протягом календарного року, продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів.
Об 'єктом оподаткування є сумарна вартість товарів, які на­лежать до продажу за ринковими генами.
Якщо товари підлягають продажу протягом 3 календарних днів, ставка податку становить 10% їх вартості. При збільшенні терміну продажу до 7 днів ставка податку подвоюється. Сума по­датку на промисел не може бути меншою за розмір одного не­оподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Податок на промисел сплачується у вигляді придбання однора­зового патенту на торгівлю. У разі, коли продаж товарів здійснює­ться протягом календарного року більш як 4 рази, ці громадяни повинні зареєструватись як суб'єкти підприємницької діяльності.
Податок з власників транспортних засобів. Платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі — юридичні особи), а також громадяни України, іноземні грома­дяни та особи без громадянства (далі — фізичні особи), котрі мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які є об'єктами оподаткування.
Об 'єктами оподаткування є:
трактори (колісні), автомобілі, призначені для перевезення не менше 10 осіб, включаючи водія, автомобілі легкові, автомобілі вантажні, автомобілі спеціального призначення, крім тих, що ви­користовуються для перевезення пасажирів і вантажів (крім авто­мобілів спеціального призначення швидкої допомоги та пожеж­них), мотоцикли (включаючи мопеди) та велосипеди з установ­леним двигуном, крім тих, що мають об'єм циліндра двигуна до 50 см, яхти та судна парусні з допоміжним двигуном або без нього (крім спортивних), човни моторні і катери, крім човнів з підвісним двигуном (крім спортивних), інші човни (крім спортивних).
Ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів встановлюються в грн. на 100 см об'єму циліндру двигуна для наземних видів транспорту та в грн. на 1 см довжини корпусу для водних видів транспорту.
Основні елементи податку з власників транспортних засобів наведені на схемі 6.
89ПОДАГСЖ З ВЛАСНИКІВ ТРАНСПОРТ НИХ ЗАСОБІВ
/>
Підприєм­ства, органі­зації, фізич­ні особи — власники транспорт­них засобів
колісні трак­тори мотоцикли яхти, суда па­русні, човни моторні
грн.
зі 100см3
потужності двигуна
З 1 КІІТ ПО-
Іужності днигуна
з 1 см дов­жини тран­спортного
засобу
Фактори, що впли­вають на ставку
Звільнені
від податку
/>
колісні трактори автобуси
спеціальні автомо­білі для перевезен­ня людей у сільсько­господарських під­приємствах
Перед ре­єстрацією, технічним оглядом
автомобілі швидкої до­помоги, по-жєжпі транспорт для переве­зення паса­жирів під­приємст­вами авто­транспорту загальною користувння
за приховання (заниження) подаїку штраф 200% від суми податку
за неподання в строк розрахунків штраф 50% від су­ми податку
/>
за несвоєчасне пе­рерахування пеня 0,3% іа кожний день затримки
Схема 6Податок з власників транспортних засобів та інших самохід­них машин і механізмів сплачується перед реєстрацією, перереє­страцією або технічним оглядом транспортних засобів. Сплата податку провадиться за період до наступного технічного огляду.
Власники транспортних засобів зобов'язані пред'являти орга­нам Державної автомобільної інспекції або іншим органам, що здійснюють їх реєстрацію, перереєстрацію або технічний огляд, квитанції, платіжні доручення про сплату податку, а платники, звільнені від сплати цього податку, — відповідну довідку (доку­мент), що дає право на користування цими пільгами.
У разі відсутності документів про сплату податку реєстрація, перереєстрація і технічний огляд транспортних засобів не прово­дяться.
У порядку і строки, визначені податковими органами, юриди­чні особи подають за місцем свого знаходження до Державної податкової інспекції, але не пізніше 15 березня року, наступного за звітним, на основі бухгалтерського звіту (балансу) розрахунки суми податку за формою, затвердженою Головною державною податковою адміністрацією України,
Перелік місцевих податків і зборів, які мають право встанов­лювати місцеві органи влади, приведено на с. 25. Але вони мають неоднакове бюджетне значення. Більше 70% від загальної суми місцевих податків і зборів надходить від комунального податку, приблизно 13% — від готельного збору, біля 10% — від збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі, 2% — від курор­тного збору. Надходження по інших місцевих податках і зборах не перевищує 3%. Тому розглянемо порядок стягнення лише найвагоміших для бюджету податків і зборів.
Комунальний податок. Платниками комунального податку є всі юридичні особи за винятком бюджетних і планово-дотацій­них установ та організацій, сільськогосподарських підприємств.
Об'єктом оподаткування є фонд заробітної плати Ставка комунального податку не повинна перевищувати 10% річного фонду заробітної плати, обчисленого виходячи з неоподаткову­ваного мінімуму доходів громадян.
Готельний збір. Платниками готельного збору є особи, які проживають у готелях. Об"єкт оподаткування — добова вартість найманого житла, а ставка готельного збору не повинна переви­щувати 20% визначеного об"єкта оподаткування.
Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі. Платниками збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів тор­гівлі є юридичні особи і громадяни, які реалізують сільськогос-
91подарську, промислову продукцію та інші товари. Ставка цього збору не повинна перевищувати 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян для суб'єктів, що постійно здійснюють торгів­лю у спеціально відведених для цього місцях, і одного неоподат­ковуваного мінімуму — за одноразову торгівлю.
Курортний збір. Платниками курортного збору є громадяни, які прибувають у курортну місцевість. Ставка цього збору не мо­же перевищувати 10% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Деякі категорії громадян звільняються від сплати ку­рортного збору, серед них: діти віком до 16 років, інваліди, осо­би, які прибули за путівками.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Неподаткові платежі до бюджету»
Склад неподаткових доходів бюджету є досить різноманіт­ним. Умовно неподаткові надходження можна поділити на кілька груп:
• доходи від державної власності (надходження від грошово-речових лотерей, надходження до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами, над­ходження дивідендів від суб'єктів підприємницької діяльності, утворених за участю державних підприємств і організацій, над­ходження від реалізації державного майна тощо);
• адміністративні збори та платежі (збори, що стягуються Державною автомобільною інспекцією України, інспекціями Державного комітету України з нагляду за охороною праці, плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів тощо);
• надходження від штрафів та фінансових санкцій (адміністра­тивні штрафи, санкції за порушення правил пожежної безпеки, суми, стягнені з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації);
• інші неподаткові надходження (надходження коштів від реа­лізації майна, що перейшло у власність держави, надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, установ та організацій, щодо яких минув строк позовної давності, надходження коштів від Державного комітету по матеріальних резервах тощо).
Розглянемо неподаткові надходження, які мають найбільше бюджетне значення,
З року в рік склад і структура неподаткових доходів значно змінюються. Досить велику питому вагу в деякі роки займали
92надходження від повернення бюджетних позичок (до 46%). На­дання позичок суб'єктам підприємницької діяльності за рахунок бюджету є свідченням нерозвинутості фінансово-кредитної сис­теми України, оскільки надання кредитів не є функцією бюджету.
Досить значними є надходження від Державного комітету з матеріальних резервів. Ці кошти надходять за матеріальні цінно­сті, які до того були закладені до державного і мобілізаційного резервів України і відпускаються за рішенням уряду для осві­ження, запозичення і надання допомоги.
Значні кошти надходять від комерційних банків за користу­вання тимчасово вільними бюджетними коштами та від орендної плати за цілісні майнові комплекси державних підприємств.
Надходження від інших неподаткових доходів є досить незна­чними. Найбільше бюджетне значення мають (хоча кожне з них становить не більше як 2% в загальній сумі неподаткових дохо­дів): надходження від реалізації конфіскованого майна, надхо­дження по штрафах, надходження сум кредиторської та депо­нентської заборгованості, по яких минув строк позовної діяль­ності, плата за видачу ліцензій тощо.
Доходи від реалізації конфіскованого майна є різновидом до­ходів від реалізації майна, що перейшло у власність держави. Крім цього, в перелік останніх входять: майно, визнане в устано­вленому порядку безхазяйним; майно, що перейшло у власність держави за правом спадкоємства; скарби, передані Державним податковим адміністраціям; незатребуване від органів зв'язку майно, відправлене посилками, бандеролями, листами й грошо­вими переказами; бездокументні, незатребувані, реалізовані в до­розі вантажі та незатребуваний багаж на залізничному, водному, повітряному та автомобільному транспорті; інше майно.
Роботу з обліку, оцінки й реалізації майна, що перейшло у власність держави, ведуть податкові органи. Оцінка конфіскова­ного, безхазяйного або спадкового майна проводиться комісією у складі представників Державної податкової інспекції й організа­ції, якій передається це майно для реалізації або використання, у 5-денний термін від дня прийняття його на облік Державною податковою інспекцією.
Розрахунки з Державними податковими адміністраціями за майно, прийняте для реалізації, торговельні організації проводять протягом обумовленого договором строку, але не пізніше як про­тягом 10 днів від дня реалізації, шляхом перерахування належних сум у доход бюджету. Одночасно перераховуються до бюджету акцизний збір і податок на додану вартість.г
Згідно з чинним законодавством до бюджету перераховується кредиторська заборгованість з простроченим строком позовної діяльності, яка виникла у підприємств усіх форм власності на користь державних підприємств і бюджетних організацій. Депо­нентська заборгованість з простроченим строком позовної давно­сті також перераховується до бюджету, але на відміну від креди­торської заборгованості не має значення форма власності під­приємства, де вона виникла.
Цілий ряд державних органів та їх посадових осіб мають право накладати адміністративні штрафи на фізичних осіб. Так, органи міліції вправі накладати адміністративні штрафи на осіб, які порушують правила громадського порядку, прави­ла прикордонного порядку, паспортної системи тощо. Органи всіх видів транспорту накладають штрафи за порушення пра­вил користування відповідними видами транспорту, митні ор­гани — за порушення митних правил та контрабанду, органи державного пожежного нагляду — за порушення правил по­жежної безпеки і т. д.
Для здійснення окремих видів діяльності (наприклад, експлуа­тації родовищ корисних копалин, виробництва й реалізації алко­гольних напоїв тощо) необхідно отримати спеціальний дозвіл (ліцензію), який видає відповідний державний орган. За видачу ліцензії справляється плата, яка встановлюється в частках до розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян і зале­жить від виду діяльності, який підлягає ліцензуванню.
Гема «Збори та цільові відрахування»
Значні суми коштів суб"єкти господарювання вносять до ці­льових державних фондів, що призводить до зменшення прибут­ку, який підлягає оподаткуванню.
На схемі 7 показано участь підприємств у формуванні цільо­вих державних фондів.
До основних цільових зборів відносяться наступні.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, вста­новлений Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. Платниками такого збору є:
• суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форми власності, їх об"єднання, бюджетні громадські установи й органі­зації, фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників;
94Збір наобов'зкове пенсійне страхування
Збір на обов'язкове Соціальне страхування
Зоїру Чорно­бильський фонд
/>
Фактичні витрати на
оплату праці праців­ників, які оподатко­вуються приб> гко-вим податком
Обсяг реалізованої продукції' (робіт, по­слуг) за відрахуван­ням ПДВ і акцизного збору
Внески до Державного
інноваційного фонду
/>
Схема 7• філії, відділення й інші відособлені підрозділи платників збору, зазначених вище, що не мають статусу юридичної особи та розміщені на іншому терені;
• фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приват­ні нотаріуси;
• фізичні особи, що працюють за трудовим договором (конт­рактом), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правови­ми договорами.
Є певні особливості визначення об 'єкта оподаткування для об­числення суми збору щодо окремих суб 'єктів підприємницької діяль-ності. Суб'єкти підприємницької діяльності — платники збору — зобов'язані зареєструватися в органах Пенсійного фонду України.
Ставки збору диференційовані за категоріями платників. Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фізич­них осіб, що використовують працю найманих працівників, став­ка відрахувань становить 32% від об'єкта оподаткування.
Для підприємств, де працюють інваліди, ставку збору диферен­ційовано. На заробітну плату інвалідів збір нараховується у розмірі 4%. Щодо інших працівників — використовується ставка 32%.
Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, що не користуються найманою працею, зобов'язані нараховувати 32% збору від суми оподатковуваного доходу (прибутку).
Із суми сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють за трудовими договорами (контрактами), виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування нараховується у розмірі 1% при заробітку до 150 грн. і 2% — при перевищенні його. Цей збір утримується за рахунок нарахованого доходу (за­робітної плати). Відповідальними за утримання цього збору (по­датку) є суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні і фізичні особи), що використовують працю найманих працівників.
Збір на державне обов'язкове пенсійне страхування сплачує­ться одночасно з отриманням коштів в установах банків на опла­ту праці.
Збір на обов'язкове соціальне страхування. Порядок цих відрахувань встановлений Законом України «Про збір на обов'яз­кове соціальне страхування» від 26 липня 1997 р.
Особливість збору полягає в тому, що він включає і збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття (або Фонд зайнятості). Порядок формування та використання коштів Фонду зайнятості наведено на схемі 8.
    продолжение
--PAGE_BREAK--96Внески
громадян
Внески
підприємств
Рахунок Фонду зайнятості в Держказначействі
Рахунки фондів зайнятості в обласних казначействах
/>
Рахунки фондів
зайнятості в місцевих
казначействах
/>
Рахунки фондів
зайнятості в районних
казначействах
Допомога навчальним
закладам
/>
Схема 8
Склад платників збору на обов'язкове соціальне страхування та об'єкт оподаткування такі самі, як і щодо обов'язкового дер­жавного пенсійного страхування.
Для суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних і фі­зичних осіб, що використовують працю найманих працівників, ставку збору передбачено в розмірі 5,5% від об'єкта оподатку­вання, визначеного Законом. У складі загального нормативу 1,5% становить збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Для підприємств, установ, організацій, де працюють інваліди, збір на обов'язкове соціальне страхування встановлений роздільно:
971% від об'єкта оподаткування щодо інвалідів, які працюють; 5,5% від об'єкта оподаткування щодо інших працівників підприємства.
Із суми сукупного оподатковуваного доходу фізичних осіб, які працюють за трудовим договором (контрактом), що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-трудовими договорами, збір нараховується у розмірі 0,5% тільки на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
Збір на обов'язкове соціальне страхування (у тому числі, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття) перера­ховується до Державного бюджету платниками збору одночасно з отриманням грошей в банку на оплат)' праці. Кошти від збору за­раховуються на окремі рахунки Державного бюджету і мають ці­льове призначення обов'язкового соціального страхування.
Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, збір визна­чено у розмірі 0,5% від об'єкта оподаткування тільки на обов'яз­кове соціальне страхування на випадок безробіття.
Структура витрат фонду зайнятості у 1998 р. представлена на діаграмі 1.
Утриманім
апарату
20%
Підготовка та
перепідготовка
кадрів
10%
Поповнення
матеріальної бази 6%
/>
Виплати
допомоги
64%
Діаграма 1
Внески до Державного інноваційного фонду визначено згИ дно з Постановою Кабінету Міністрів від 18 лютого 1992 р. № 77 «Про утворення Державного інноваційного фонду».
Для формування вказаного фонду підприємства, об'єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і
98акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збуто­ві організації, банки ці відрахування здійснюють від обсягу вало­вого доходу. Вказані відрахування включаються в собівартість продукції (робіт, послуг).
Перерахування обов'язкових платежів до Державного Іннова­ційного фонду та галузевих фондів позабюджетних засобів під­приємство повинно робити не пізніше 15 числа місяця, наступно­го за звітним. За несвоєчасне перерахування внесків до Держав­ного інноваційного фонду стягується пеня у розмірі 0,3% за кож­ний день затримки, включаючи день сплати.
Відрахування на фінансування дорожнього господарства. Порядок визначення відрахувань і зборів на фінансування доро­жнього господарства регулюється такими основними норматив­ними документами: Законом України «Про джерела фінансуван­ня народного господарства України», 1991 р., Постановою Кабі­нету Міністрів від 1.07.93 №390 і від 4.04.94 №367, Законом України «Про внесення змін в Закон України «Про податкову си­стему» від 19.04.97.
Відрахування коштів підприємств і організацій. Здійсню­ють промислові, транспортні, будівельні та інші підприємства, кооперативи та господарські організації. Для них розмір таких відрахувань встановлено від 0,4% до 1,2% від обсягу виробницт­ва продукції, виконаних робіт (послуг).
Заготівельні, торгові (в тому числі оптові), постачальницько-збутові організації здійснюють відрахування в розмірі від 0,03% до 0,06% від річного обороту без обороту громадського харчування.
Фондові й товарні біржі, страхові компанії, інвестиційні фон­ди та компанії, комерційні банки та інші кредитні установи, під­приємства, що займаються посередницькою діяльністю, відраху­вання здійснюють у розмірі 0,4—1,2% від суми валового доходу, отриманого від валових послуг.
Підприємства з іноземними інвестиціями — на загальних під­ставах.
Підприємства й господарські організації відрахування (збір) па фінансування дорожнього господарства включають до скла­ду валових витрат, обчислюючи оподатковуваний прибуток, а також у собівартість продукції (робіт, послуг).
Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів встанов­лений для підприємств, об'єднань, організацій, а також підпри­ємств незалежно від форми власності, що реалізують споживачам і населенню бензин, дизельне пальне, автомобільне дизельне ма­сло, зріджений і стиснений газ для заправки транспортних засобів.
99/>
Відрахування коштів підприємств за рахунок
собівартості
Промислові, транспорт­ні, будівельні підприєм­ства: від 0,4% до 1,2% від обсягу виробництва про­дукції'
Загоіівельні, торгові, по­стачально-збутові: від 0,03% до 0,06% від обо­роту
Біржі, страхові компанії,
комерційні банки, Інвес­тиційні фонди і компанії: від 0,4% до 1,2% від вало­вого доходу
ВІДРАХУВАННЯ І ЗБОРИ НА ФІНАНСУВАННЯ ДОРОЖНЬОГО ГОСПОДАРСТВА
/>
Збір від продажу паливно-мастильних матеріалів за рахунок виручки
Підприємства, підприєм­ці, які реалізують спожи­вачам і населенню бензин, дизельне пальне, автомо­більні і дизельні мастила, зріджений газ для заправ­ки транспортних засобів: 7% від вартості реалізова­них паливно-мастильних матеріалів
Відрахування з доходів від експлуатації авто­мобільного транспорту
/>
Автотранспортні підприємства, під­приємства, що мають автогосподарства, які перебувають на самостійному балан­сі: 2% від собівартос­ті автомобільних перевезень експлуа­тації автомобільного ^транспорту
Підприємства, що не ведуть окремого об­ліку доходів від екс­плуатації автомо­більного транспор­ту: 2% від собівар­тості автомобільних перевезень
Схема 9Збір становить 7% від вартості реалізованих матеріалів без додатку на додану вартість. Отже, реалізація названих матеріа­лів здійснюється за цінами, збільшеними на суму збору.
Продаж дизельного пального і мастил сільськогосподарським підприємствам (для яких виробництво сільськогосподарської про­дукції є основною діяльністю), а також сільським (фермерським) господарствам не обкладається збором.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Відрахування доходів від експлуатації автомобільного тран­спорту- Здійснюють автотранспортні підприємства та організації незалежно від форми власності, які перебувають на самостійному балансі та при наданні послуг за вільними, державними регульо­ваними і фіксованими цінами. Такі самі відрахування встановлені для підприємств, організацій (крім колективних сільськогоспо­дарських підприємств), що мають автомобільні господарства, які хоча й не перебувають на самостійному балансі, але здійснюють перевезення за тарифними цінами.
Вказані відрахування проводяться на спеціально відкриті суб­рахунки дорожніх організацій до 15 числа кожного місяця.
Норматив відрахувань — 2% від суми доходів від експлуатації автомобільного транспорту за попередній місяць,
Для підприємств та організацій, що мають автомобільні гос­подарства, які не перебувають на самостійному балансі і не ве­дуть окремого обліку прибутків від експлуатації автомобільного транспорту, встановлено розмір відрахувань 2% від собівартості автомобільних перевезень.
На схемі 9 наведено структуру участі підприємств у форму­ванні відрахувань на фінансування дорожнього господарства.
2.2. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
Тема «Сутність та види податків»
(2 години)
1. Поняття і функції податків.
2. Елементи податків.
3. Класифікація податків.
4. Види прямого оподаткування.
5. Непрямі податки.
101Тема «Податкова система і податкова політика»
(2 години)
1. Податки в системі державних доходів.
2. Принципи оподатк>вання.
3. Склад податкової системи України.
4. Розподіл податків між ланками бюджетної системи.
Тема «Податок на додану вартість»
(З години)
1. Платники.
2. Ставки.
3. Об'єкт оподаткування.
4. База оподаткування.
5. Звільнення від оподаткування.
6. Порядок сплати.
7. Строки сплати та податковий вексель.
Тема «Акцизний збір. Мито»
(2 години)
1. Акцизний збір:
• платники, об'єкт оподаткування та ставки;
• порядок визначення сум акцизного збору;
• порядок і строки сплати;
• особливості оподаткування алкогольних напоїв та тютюно­вих виробів.
2. Мито.
Тема «Податок на прибуток підприємств»
(4 години)
1. Платники, об'єкт оподаткування, ставки.
2. Валовий дохід.
3. Валові витрати.
4. Податковий облік.
5. Особливості оподаткування деяких видів операцій, товарів та платників.
6. Пільги та строки сплати.
102Тема «Фіксований сільськогосподарський податок»
(7 годино)
1. Платники.
2. Об'єкт оподаткування та ставки фіксованого сільськогоспо­дарського податку.
3. Порядок нарахування та строки сплати фіксованого сільсько­господарського податку.
4. Розподіл фіксованого сільськогосподарського податку між бюджетами і державними цільовими фондами.
Тема «Прибутковий податок з громадян» (Оподаткування фізичних осіб)
(З години)
\. Платники, ставки і об'єкт оподаткування.
2. Пільги.
3. Порядок оподаткування різних видів доходів.
Гема «Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва»
(1 година}
1. Перелік осіб, які мають право перейти на сплату єдиного податку.
2. Перелік податків і зборів, в рахунок яких сплачується єди­ний податок.
3. Особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку для юридичних осіб.
4. Особливості у нарахуванні і сплаті єдиного податку для фі­зичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
Тема «Плата за ресурси та послуги»
(2 години)
1- Плата заземлю: •основи оподаткування; * пільги і строки сплати.
2- Лісовий дохід.
1033. Плата за воду,
4. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету.
5. Рентна плата за нафту і газ, що видобуваються в Україні.
6. Державне мито.
7. Гербовий збір.
Тема «Податки, що надходять до місцевих бюджетів»
(2 години)
1. Податок з власників транспортних засобів.
2. Промисловий податок.
3. Місцеві податки і збори.
Тема «Державна податкова служба України»
(2 години)
1. Органи Державної податкової служби України та їх зав­дання.
2. Функції Державної податкової адміністрації України.
3. Функції середнього та базового рівня Державної податкової служби.
4. Права органів Державної податкової служби.
5. Фінансові та адміністративні санкції, які накладаються ор­ганами податкової служби.
6. Обов'язки та відповідальність посадових осіб податкових органів.
7. Податкова міліція.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Облік платників і надходжень податків до бюджету»
(2 години)
1. Облік юридичних осіб.
2. Особливості державної реєстрації фізичних осіб — платни­ків податків.
3. Облік фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяль­ності.
4. Облік податків і неподаткових платежів.
1042.3. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
Самостійна робота студентів передбачає 2 форми: написання рефератів з тем, що викладаються викладачем на лекціях, та про­ведення колоквіумів по темах, які на лекціях не розглядаються. Теми рефератів і колоквіумів наведені в додатку № 1.
Реферат — одна з основних форм самостійної роботи студен­тів. Мета реферату — закріплення та поглиблення теоретичних і практичних знань, отриманих студентом в процесі вивчення окремих тем.
Написання реферату дає можливість студенту навчитися са­мостійно працювати з різними інформаційними джерелами, ін­терпретувати матеріали періодичної літератури, глибше вивчати основні проблеми та особливості оподаткування юридичних і фі­зичних осіб в умовах України; провести дослідження механізму оподаткування в країнах з ринковою та перехідною економікою; оцінити їх та внести пропозиції щодо удосконалення вітчизняної податкової системи.
Студент може зустрітися з таким положенням, коли в еконо­мічній літературі немає єдиної точки зору з питань, які дослі­джуються. В цьому випадку слід навести думки кількох авторів, дати критичну оцінку їх точок зору та одночасно викласти власні погляди з даного питання. Це допомагає більш глибоко засвоїти матеріал.
Обсяг реферату має бути в межах 10—15 сторінок стандарт­ного формату.
Робота над рефератом включає такі етапи: вибір теми, підбір спеціальних літературних джерел та фактичного статистичного матеріалу; консультація з викладачем; передача реферату викла­дачу для оцінювання або на основі матеріалів реферату зробити усний виступ перед студентами всієї групи.
Літературу з теми реферату студент підбирає самостійно, ви­користовуючи для цього бібліотечний каталог. Консультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки.
Особливу увагу слід звернути на спеціальну літературу, що стосується теми, періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну 'нформацію можна знайти в спеціальних виданнях Мінстату
105України, Мінекономіки України, Мінфіну, Головної Державної податкової адміністрації, періодичних виданнях та звітних даних про господарсько-фінансову діяльність підприємств.
Реферат повинен бути написаний чітким розбірливим почер­ком, грамотно і охайно або набраний на комп'ютері. Слід уника­ти в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно самостійно формулювати свої думки, не допускати повторень, уважно сте­жити за тим, щоб у роботі не було суперечностей між окремими її положеннями.
Після перевірки реферату викладачем студент отримує оцінку («відмінно», «добре», «задовільно»).
Оцінку «відмінно» отримує студент, в якого акуратно і прави­льно оформлений реферат, який має цільову спрямованість, вмі­щує практичний результат і аналіз питань обраної теми, висновки про позитивні моменти і недоліки, пропозиції щодо усунення не­доліків.
Оцінку «добре» отримує студент за роботу, у якій виконані всі вказані вимоги, але є деякі недоліки методичного характеру, не­достатньо аргументовані висновки і пропозиції. Ця робота по­винна бути виконана правильно і акуратно.
Оцінку «задовільно» отримує студент, в якого робота вміщує мало елементів наукового дослідження, слабо проведений аналіз, висновки і пропозиції аргументовані недостатньо, реферат офор­млений неакуратно.
Роботи, які не відповідають вказаним вимогам, повертаються на доопрацювання.
Проведення колоквіуму передбачає самостійну підготовку студентів до визначеної теми, виходячи з переліку питань, наведе­ного у додатку № 1. Для підготовки до усного обговорення запро­понованих тем студент повинен використовувати спеціальну літе­ратуру, що стосується теми, періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статис­тичну інформацію можна знайти в спеціальних виданнях Мінстату України, Мінекономіки України, Мінфіну, Головної Державної податкової адміністрації, періодичних виданнях та звітних даних про господарсько-фінансову діяльність підприємств.
За результатами обговорення оцінку «відмінно» отримує сту­дент, який всебічно висвітлив питання, навів дискусійні точки зору, висловив своє ставлення до обговорюваної проблеми, акти­вно доповнював інших виступаючих.
Оцінку «добре» отримує студент, який добре підготувався для висвітлення питання, але допустив деякі недоліки методи-
106чного характеру, навів недостатньо аргументовані висновки І пропозиції.
Оцінку «задовільно» отримує студент, який мало уваги приділив всебічному освітленню проблеми, слабо провів аналіз різних точок зору, висновки і пропозиції якого аргументовані недостатньо.
2.4. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
Індивідуальна робота студентів здійснюється під час прохо­дження податкової практики і має на меті збір, систематизацію і аналіз практичного матеріалу для подальшого використання для написання випускної роботи.
Перед проходженням практики студентів консультує викладач і, виходячи з теми випускної роботи, визначається індивідуальне завдання для кожного студента, в якому визначаються пріоритетні напрями досліджень, методика збору та обробки інформації, її джерела. В методичному кабінеті кафедри фінансів слід ознайо­митись з наявною інформацією з обраної проблематики, скласти макети таблиць та узгодити їх з викладачем.
При зборі статистичних даних необхідно звернути увагу на два основних напрямки підбору даних: роль відповідних податків в доходах відповідного бюджету та роль контрольної роботи від­повідної податкової інспекції щодо повного стягнення податків. При цьому масив даних для аналізу повинен включати дані не менш як за 5 років.
Розглянемо ці два напрямки. Оскільки основна функція, яку ви­конують податки, фіскальна, тому основний критерій оцінки того чи іншого податку — це його роль у формуванні доходів бюджету. Слід звернути увагу, що при формуванні дохідної частини місцевих бюд­жетів постійно змінюється механізм розподілу податків між бюдже­тами різних рівнів. Саме тому, перш ніж аналізувати динаміку змін в надходженні різних податків до місцевого бюджету, необхідно скласти перелік регулюючих та закріплених податків по відповід­ному бюджету за кожний рік з вказанням нормативів розподілу по регулюючих податках. Ці дані можна знайти в затвердженому про­екті відповідного місцевого бюджету на кожний рік.
Для характеристики такого показника як податкова спромож­ність або забезпеченість відповідної територіально-адміністра-
107тивної одиниці доцільно зібрати інформацію щодо контингенту (загальної суми) всіх податків, які збираються на даній території, а не лише тих, що залишаються в місцевому бюджеті. Для цього використовуються форми звітності податкових інспекцій щодо фактичного надходження відповідних податків. Порівнявши цю суму як в загальному значенні, так і по кожному окремому податку з сумою, що залишається в розпорядженні місцевого бюджету, слід проаналізувати динаміку самозабезпеченості адміністратив­но-територіальної одиниці фінансовими ресурсами.
Для визначення ролі окремих податків у формуванні дохідної частини місцевого бюджету необхідно використовувати дані зві­ту про виконання відповідного бюджету за кожний рік. При цьо­му дані слід навести спочатку в абсолютному виразі, а потім на основі цієї таблиці зробити розрахунок питомої ваги кожного по­датку в доходах місцевого бюджету за відповідний рік і, викори­стовуючи дані попереднього аналізу розподілу податків, проана­лізувати динаміку змін у формуванні дохідної частини бюджету кожного окремого податку.
Для аналізу ролі контрольної роботи податкової інспекції не­обхідно використовувати дані відповідних форм податкової звіт­ності як в цілому по всіх податках, так і в розрізі кожного окре­мого податку. В цілому по всіх податках необхідно спочатку си­стематизувати дані в абсолютному виразі за 5 років, які б вклю­чали в себе загальну суму донарахованих податковою інспекцією сум, у тому числі по видах донарахування: штрафи, фінансові та адміністративні санкції, пеня. Потім необхідно підрахувати від­соткове значення різних форм донарахування в загальній сумі, а також в сумі доходів відповідного бюджету за відповідний рік, і далі проаналізувати динаміку змін цих показників. По кожному окремому податку необхідно також навести дані спочатку в аб­солютному виразі за 5 років по видах донарахування, а потім ви­значити відсоткове значення донарахувань кожного податку в за­гальній сумі донарахувань від усіх податків та в загальній сумі надходжень даного податку до відповідного бюджету. Проаналі­зувавши ці дані, студент отримає інформацію щодо ролі податко­вого контролю у виконанні дохідної частини відповідного місце­вого бюджету.
Якщо під час збору і аналізу практичного матеріалу у студента виникають питання, він звертається до викладача за консультаці­єю. Результати проведеного збору і аналізу статистичних даних студент використовує для написання другої та третьої частин ви­пускної роботи.
108Контроль за виконанням індивідуальної роботи студентів здійснюють викладачі одночасно з захистом звіту по практиці. До звіту по практиці студенти повинні подати відповідні мате­ріали з узагальненими і проаналізованими практичними даними.
2.5. НАВЧАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З ДИСЦИПЛІНИ «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
2.5.1. Контрольні питання
1. Як називаються:
а) обов'язковий збір, що стягується державою з господарю­ючих суб'єктів (фірм, організацій) і громадян в порядку і на умо­вах, встановлених законодавчими актами;
б) функція податків, що полягає в перерозподілі доходів дер­жави, впливі на ті або інші галузі економіки, соціальному захисті окремих груп населення;
в) фіскальна політика, що полягає в збільшенні державних ви­трат на підтримку економіки (державних закупівель і інвестицій) та зменшенні податкового тиску шляхом зниження ставок або відміни деяких податків;
г) функції податків, які полягають у формуванні фінансових ресурсів держави, їх акумуляції в бюджеті та позабюджетних фондах для наступного використання на потреби країни:
д) податок, який стягується за єдиною ставкою незалежно від розмірів оподатковуваної бази?
2. Як називається:
а) фіскальна політика, оцінювана на діях вбудованих в еконо­міку стабілізаторів;
б) податок, ставка якого зниж>ється по мірі зростання вели­чини бази оподаткування;
в) вид стабілізаційної політики держави, що полягає в маніпулю­ванні Державним бюджетом в цілому, державними витратами і по­датками з метою зміни реального обсягу виробництва, зайнятості, контролю над інфляцією, стимулювання економічного зростання;
г) фіскальна політика, направлена на обмеження, зменшення обсягу виробництва, що передбачає зменшення державних вит­рат та збільшення податкових ставок, введення нових податків;
д) податок, ставка якого зростає по мірі зростання оподатко­вуваної бази;
109е) фіскальна політика, яка основана на принципі свідомого вольового втручання;
є) функція податків, завдяки якій оцінюється ефективність кожного податкового каналу і всіх каналів в цілому, виявляється необхідність змін у податковій системі і бюджетній політиці;
ж) фіскальна політика, яка полягає в перерозподілі податкових ставок, пільг, субсидій без зміни сум податків і державних витрат?
    продолжение
--PAGE_BREAK--2.5.2. Тести
Тест 1. Непрямим податком є...
а) податок на прибуток;
б) приб\тковий податок;
в) податок на майно;
г) мито;
д) правильної відповіді немає.
Тест 2. Пропорційніш податок — це податок, при якому...
а) ставка постійна І не залежить від величини оподатковуваної бази;
б) ставка зростає по мірі зростання оподатковуваної бази;
в) ставка знижується по мірі зростання оподатковуваної бази;
г) ставка зростає із зростанням, величини оподатковуваної бази, але кож­ний наступний приріст менше за попередній;
д) правильної відповіді немає.
Тест 3. Які з податків найшвидше змінюють структуру спо-\ живчого вибору різноманітних продуктів...
а) податок з обороту;
б) податок на визначений продукт (акциз);
в) прибутковий податок з громадян;
г) податок на прибуток;
д) фіксований сільськогосподарський податок?
Тест 4. Уряд може знизити податки для того, щоб...
а) уповільнити темпи інфляції;
б) уповільнити швидке зростання процентних ставок;
в) скоротити витрати підприємців на будівлі і устаткування;
г) збільшити витрати на споживання і стимулювати економіку.
Тест 5. Уряд країни прийняв рішення про те, що річний дохід, який не перевищує 5 тис. грошових одиниць, буде оподатковува­тися податком за ставкою 12%, від 5 до 7 тис. грошових оди­ниць — за ставкою 20%, вище 7 тис грошових одиниць -— за ставкою 30%. Це...
а) пропорційний прибутковий податок;
б) прогресивний прибутковий податок;
ПОг
в) фіксований прибутковий податок;
г) податок на додану вартість.
Тест 6. Назвіть елемент оподаткування, що має найбільше значення в реалізації регулюючої функції податків.
1. Величина ставок податків.
2. Об'єкт оподаткування.
3. Джерело сплати податків.
4. Пільги при оподаткуванні.
Тест 7. Який із вказаних є об'єктом оподаткування ПДВ...
1 Відпускна ціна, що включає ПДВ і акцизний збір.
2 Оптова ціна продукції.
3. Відпускна ціна, що включає акцизний збір?
Тест 8. Вкажіть джерело відшкодування ПДВ підприємству.
1. Виручка від реалізації продукції.
2. Фонди підприємства.
3. Кошти бюджету.
4. ПДВ у складі виручки від реалізації продукції.
5. Прибуток.
Тест 9. Чи має негативний вплив вхідних ПДВ на фінансову рівновагу підприємства, і до яких наслідків це може привести?
1. Зниження рентабельності підприємства.
2. Іммобілізації оборотних активів підприємства.
3. Зниження рентабельності капіталу і його оборотності; власного капі­талу; позикового капіталу.
4. Зниження фінансової стійкості і платоспроможності.
5. Зростання ціни продукції.
Тест 10. Назвіть методики визначення ставок оподаткування і вкажіть ті ставки, що найбільше сприяють підвищенню ефек­тивності діяльності підприємств.
\. Універсальні.
2. Прогресивні.
3. Регресивні.
4. Диференційовані.
Тест 11. Вкажіть, надходження яких коштів не включається до складу валового доходу підприємства,
1. Сума ПДВ, сплаченого підприємству покупцями продукції.
2. Дохід від оренди майна підприємства.
3. Дохід від реалізації майна підприємства.
4. Частина невикористаних коштів, які повернуті із строкового резерву
5. Дохід від реалізації акцій чи інших цінних паперів.
6. Дохід від надання фінансових послуг.
7. Дохід від виконання робіт.
111Тест 12. Назвіть витрати, що не включаються до складу ва­лових витрат платника податку при обчисленні оподатковува­ного прибутку.
1. Сплата штрафів за рішенням державних органів.
2. Витрати на утримання приміщень житлового фонду підприємства.
3. Суми безнадійної дебіторської заборгованості, стосовно якої закін­чився термін позовної давності.
4. Кошти, добровільно перераховані до Державного бюджету,
5. Відрахування до Державного пенсійного фонду.
6. Відрахування до Державного інноваційного фонду.
Тест 13. Вкажіть порядок та послідовність визначення вало­вого прибутку підприємства та прибутку для оподаткування.
1.ПДВ.
2. АЗ.
3. Собівартість.
4. Валовий дохід.
5. Скоригований валовий дохід.
6. Амортизаційні відрахування.
7. Прибуток від інших видів діяльності.
Тест 14. Назвіть джерела сплати ПДВ, податку на прибуток, обоє 'язкових платежів і зборів.
1. Валовий прибуток.
2. Прибуток для оподаткування.
3. Чистий прибуток.
4. Виручка від реалізації.
5. Валовий дохід.
6. Податковий кредит.
7. Собівартість продукції.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тест 15. Назвіть витрати, які включаються у собівартість при визначенні валового прибутку і виключаються із вагових ви­трат при визначенні прибутку для оподаткування.
1. Амортизаційні відрахування.
2. Комунальний податок.
3. Податок на землю.
4. Обов'язкові платежі та збори підприємств.
5. Витрати на придбання торгових патентів.
6. ПДВ.
7. Акцизний збір.
Тест 16. Вкажіть складові при розрахунках оподатковуваної бази податком на прибуток.
1. Валовий дохід.
2. Валовий прибуток,
3. Скоригований валовий дохід.
4. Валові витрати.
1125, Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства.
6. Амортизаційні відрахування.
Тест 17. Від чого залежать строки сплати податків? \. Рентабельності продукції.
2. Собівартості продукції.
3. Рентабельності власного, позикового капіталу.
4. Величини виручки від реалізації.
5. Умов реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг.
6. Величини доданої вартості.
7. Строків виплати заробітної плати.
8. Величини акцизного збору, ПДВ, прибуткового податку з громадян, шо сплачує підприємство.
9. Асортименту реалізованої продукції.
Тест 18. Що виступає об'єктом оподаткування акцизним збором?
1. Оптові ціни виробника.
2. Собівартість продукції.
3. Роздрібна ціна.
4. Ціна виробника з урахуванням акцизного збору.
5. Ціна виробника з урахуванням акцизного збору і ПДВ.
6. Ціна виробника з урахуванням ПДВ.
Тест 19. Вкажіть, від чого залежить розмір ставки податку із власників транспортних засобів.
1. Технічний стан автомобіля.
2. Термін служби автомобіля та ступінь його зносу.
3. Вартість автомобіля.
4. Потужність двигуна автомобіля.
5. Вантажопідйомність.
6. Модель автомобіля.
Тест 20. Вкажіть показник, на базі якого визначаються від­рахування до Державного інноваційного фонду.
1. Виручка від реалізації продукції.
2. Валовий прибуток.
3. Вартість капіталу підприємства.
4. Сума скоригованого валового доходу.
5. Обсяг товарної продукції.
6. Надходження від фінансових вкладень.
7. Обсяг реальних інвестицій.
Тест 21. Вкажіть об 'єкт для визначення відрахувань на обоє 'яз-кове державне пенсійне та сог\іаіьне страхування.
1. Сукупний дохід працівника підприємства.
2. Валовий дохід підприємства.
3. Фонд оплати праці.
4. Витрати на заробітну плату, шо включаються у собівартість продукції.
1135. Додаткова заробітна плата.
6. Фонд оплати праці працівників підприємства за штатним розкладом.
Тест 22. Вкажіть об 'єкт оподаткування фіксованим сільсь­когосподарським податком.
1. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
2. Земельні ділянки, що розміщені в сільській місцевості.
3. Дохід отриманий в розрахунку на 1 га.
4. Сума податків та обов'язкових платежів сільськогосподарських това­ровиробників за попередній рік.
5. Немає відповіді.
Тест 23. Назвіть базу визначення гербового збору.
1. Митна вартість товару.
2. Валовий дохід.
3. Чистий прибуток.
4. Прибуток для оподаткування.
5. Немає відповіді.
Тест 24. Вкажіть об'єкт оподаткування, термін сплати при­буткового податку з громадян,
1. Оклад.
2. Сукупний заробіток.
3. Премії.
4. Дивіденди.
5. Надбавки І доплати сплачуються:
а) при нарахуванні заробітної плати;
б) при виплаті заробітної плати працівникам підприємства;
в) при авансових виплатах.
2.5.3. Задачі
Тема «Податок на додану вартість»
1. Визначити строки сплати ПДВ у звітному році, якщо:
а) обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів у підприємства за попередній календарний рік становить 150 000 гри.;
б) обсяг оподатковуваних операцій з продаж> товарів за попередній ка­лендарний рік становить 102 000 грн.
2. Визначити суму та строки сплати ПДВ:
Підприємство розпочало свою роботу в травні поточного року. В травні обсяг оподатковуваних операцій становив 1000 грн., в червні — 3000 гри., в липні —5000 гри., в серпні — 20 000 грн., у вересні — 50000 грн., у жовтні — ЗО ОООІрн., улистопаді —40 000 грн… у грудні — 50 000 грн.
3.Визначити суму ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету, та строки сплатну наступних випадках:
а)У січні загальний обсяг продажу продукції власного виробництва під­приємства становить 2000 грн, (без суми ПДВ). У цьому ж місяці воно спла-
114тил о вартість сировини та матеріалів, вартість яких відноситься до складу валових витрат на суму 1000 грн. (без суми ПДВ).
б) 15 лютого підприємство ввозить на митну територію України товари, контрактна вартість яких становить 1500 доларів США. В цьому ж місяці підприємство реалізувало ці товари за 6000 грн. (без суми ПДВ).
в) Підприємство займається продажем книжок вітчизняного виробницт­ва. В лютому обсяг продажу становив 40 000 грн. (без суми ПДВ), загальна сума, придбаних товарів, що відносяться до складу валових витрат, в люто­му становила 20 000 грн. (без суми ПДВ).
г) Підприємство 16 лютого ввозить на митну територію України товари, контрактна ціна яких становить 1000 доларів США. На суму податкового зобов'язання платник надав митним органам простий вексель строком по­гашення через ЗО днів. Крім цього, обсяг оподатковуваних операцій в лю­тому становить 20 000 грн. (без суми ПДВ), у березні — ЗО 000 грн. (без суми ПДВ), у квітні —40 000 грн. (без суми ПДВ).
д) 29 січня підприємство відвантажило по бартеру продукції власного виробництва на суму 50 000 грн. (без суми ПДВ), а отримало і оприбутку­вало по обліку товари по цій операції від іншого підприємства 10 лютого. 15 лютого ці товари було продано за 70 000 грн. (без суми ПДВ).
е) Загальний обсяг продажу у липні становив 200 000 грн. (без суми ПДВ), з них — 40 000 грн. — обсяг експорту. В липні придбано основні ви­робничі фонди, які використовуються як для виробництва експортної, так І неекспортної продукції, на суму 50 000 грн. (без суми ПДВ).
є) Поліграфічне підприємство займається як виготовленням рекламних проспектів, так І підручників. У червні обсяг продажів рекламних проспек­тів становив 10 000 грн. (без суми ПДВ), підручників — 5000 грн. (без суми ПДВ). У червні підприємство придбало папір, що буде використовуватись як для виготовлення рекламних проспектів, так і підручників, на суму 2000 грн. (без суми ПДВ).
4. Визначити суму бюджетного відшкодування:
Загальна сума придбаних у звітному періоді товарів, що відносяться до складу валових витрат підприємства, становить 10 000 грн. (без суми ПДВ). Загальний обсяг продажу в звітному періоді становить 8000 грн. (без суми ПДВ), у тому числі обсяг експортного продажу становить 5000 грн.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Акцизний збір. Мито»
1. У січні підприємство — виробник ювелірних виробів, виробило юве­лірну продукцію, собівартість якої становила 20 000 грн., розрахунковий прибуток — 5000 грн. Визначити ціну реалізації і суму акцизного збору (ставка АЗ —35%).
2. У січні підприємство ввозить на митну територію України ювелірні ви­роби, контрактна ціна яких становить 1000 доларів США. Визначити суму мита, АЗ та ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету (ставка мита — 50%).
3. Ціна реалізації у підприємства-виробника одягу хутрового із норки становить 50 000 грн. Визначити суму ПДВ і АЗ, які були включені до ціни реалізації.
4. Собівартість 1 пляшки горілки (0,5 літра, 40%) для пїдприємства-ви-робника становить 1 грн., розрахунковий прибуток на 1 пляшку — 0,5 грн.
115Визначити ціну реалізації 1 пляшки горілки, суму АЗ і ПДВ (ставка АЗ — З екю за 1 л 100%-го спирту).
5. Підприємство ввозить на митну територію України 1000 пляшок горіл­ки (0,5 л, 40%), контрактна вартість якої становить 2000 доларів США. Ви­значити суму мита, АЗ і ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету (ставка ми­та — 7,5 екю за 1 л 100%-го спирту).
6, За вихідними даними, наведеними в таблиці, визначити відпускну ці­ну виробу і суму акцизу, що припадає на одиницю продукції.
Показники




Варіанти
І
11
III
IV
V
VI
Собівартість, грош. од.
ЗО
150
142.5
130
50
150
Прибуток, % від собівартості
20
ЗО
20
25
19
24
Ставки акцизу, %
20
25
10
35
ЗО
40
Тема «Податок на прибуток підприємств»
1. Визначити суму скоригованого валового доходу:
За звітний період підприємство отримало доходів від продажу това­рів— 12000грн. (з ПДВ), штраф, одержаний за рішенням арбітражного суду, становив 5000 грн., доходи у вигляді безповоротної фінансовоТ допо­моги — 10000 грн., сума дивідендів, отримана від резидента, становила 2000 грн.
2. Визначити суму валових витрат підприємства у наступних випадках:
а) За звітний період виграти, пов'язані з придбанням сировини, стано­вили 24 000 грн. (з ПДВ), витрати на оплату праці — 3000 грн., сума відра­хувань на соціальні заходи — 1000 грн., витрати на рекламу — 600 грн. (з ПДВ), витрати на утримання об'єктів соціальної сфери — 2000 грн., нара­ховані відсотки за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з веденням госпо­дарської' діяльності —- 1500 грн., витрати на організацію презентації — 2500 грн., сума штрафу, сплаченого за рішенням арбітражного суду, стано­вила 3500 грн.
б) За звітний період витрати, пов'язані з оплатою отриманих послуг виробничого характеру, становили 6000 грн. (з ПДВ), приріст балансової вартості матеріалів на складах — 2000 грн., сума коштів, перерахова­них до благодійного фонду — 4000 грн., витрати на розповсюдження подарунків з метою реклами — 3000 грн., витрати на оплату праці — 10 000 грн., витрати на придбання основних виробничих фондів — 500 000 грн. (з ПДВ). Оподатковуваний прибуток попереднього звітного періоду становив 50 000 грн.
3. Визначити суму податку на прибуток, якшо в звітному році сума ско­ригованого доходу підприємства становила 60 000 грн., сума валових ви­трат— 20 000 грн., сума амортизаційних відрахувань — 10 000 грн. Крім того, на ремонт основних виробничих фондів підприємство витратило 5000 грн. Балансова вартість цієї групи основних виробничих фондів на по­чаток звітного року становила 60 000 грн,
1164. Визначити суму податку на прибуток, шо сплачується кожного квар­талу, якщо:
а) сума оподатковуваного прибутку за І квартал становить ЗО 000 гри., за 11 квартал від'ємне значення об'єкта оподаткування становить 20 000 грн., за Ні квартал оподатковуваний прибуток— 10 000 грн., за IV —20 000 грн.
б) від'ємне знамення об'єкта оподаткування за 1 квартал становить 100 000 грн., оподатковуваний прибуток за II квартал — 20 000 грн, за III квартал — ЗО 000 грн., за IV квартал — 10 000 гри., за І квартал наступного року — 50 000 грн
5. Скоригований валовий дохід підприємства за звітний квартал стано­вив ЗО 000 грн., витрати на заробітну плату становили 5000 грн., на соці­альне страхування — 2000 грн., витрати на оплату покупних матеріалів становили 2400 грн. (з ПДВ). Залишок матеріалів на складі на початок звіт­ного кварталу становив 1000 грн., за квартал витрачено на виробничу дія­льність матеріалів на суму 800 грн. Визначити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті за звітний квартал.
6. Сума оподатковуваного прибутку за І квартал звітного року становить 100 000 грн. За результатами роботи за минулий рік підприємство нарахувало дивідендів на суму 150 000 грн. і 20 березня виплатило дивіденди засновни­кам. Сума оподатковуваного прибутку за II квартал становить 20 000 грн., за III квартал — 40 000 грн., за IV — 50 000 грн. Визначити суми податку на прибуток, що підлягають сплаті до бюджету, та строки сплати.
7. Визначити суму податку на прибуток страхової організації: сума валових доходів за звітний період від страхування життя становить 20000грн., від інших видів страхової діяльності — 40000грн. Валовий дохід, отриманий за договорами страхування життя у випадках достроково­го розірвання договорів становить 5000 грн.
8. Визначити суму податку на прибуток нерезидента, що проводить діяль­ність на території'України через постійне представництво на підставі складан­ня відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності за звітний рік, виходячи з наступних даних:
Сума валових доходів нерезидента — 4 000 000 грн.
Витрати:
нерезидента в цілому — 200 000 грн.,
постійного представництва— 10 000 грн.
Чисельність працівників:
нерезидента в цілому — 500 чол.,
постійного представництва — 5 чол.
Вартість основних і оборотних фондів:
нерезидента в цілому— 1 000 000 грн.,
постійного представництва-—20 000 грн.
Валові витрати, понесені постійним представництвом, — 50 000 грн.
9. Підприємство — резидент України має дочірнє підприємство в Шве­ції. Оподатковуваний прибуток від діяльності на території України стано­вить 200 000 грн., від діяльності на території Швеції— 100 000 грн. Визна­чити сум> податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету в Україні, якщо на території Швеції було сплачено податок на прибуток за ставкою:
а) 40%
б) 20%.
117    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Прибутковий податок з громадян (оподаткування фізичних осіб)»
1. Визначити суму прибуткового податку, якщо середньомісячна сума оподатковуваного доходу становить:
а) 15 грн.; б) 80 грн.; в) 100 грн.; г)200грн.; д) 1500 грн.; е) 3000 грн.
2. Визначити суму прибуткового податку і порядок його сплати до бюд­жету:
а) Оподатковуваний дохід робітника промислового підприємства в по­точному році по місяцях відповідно становив: за 01 — 10 гри,; 02 — 20 грн.; 03 — 80 грн.; 04 — 20 грн.; 05 — 60 грн.; 06 — ЗО грн.; 07 — 200 грн.; 08 — 10 грн,; 09 — 100 грн.; 10 — 120 грн.; 11 — 55 грн.; 12 — 200 грн.
б) За місцем основної роботи в поточному році громадянин отримував доходи, вказані в завданні а). Крім того, за сумісництвом він одержав в лю­тому — 300 грн., в жовтні — 600 грн.
в) За місцем основної роботи громадянин у звітному році одержував дохо­ди, вказані в завданні а). Крім того, підприємство — резидент України в березні виплачує йому дивіденди в сумі 20000 грн.
3. За даними таблиці визначити характер податкової ставки.
Доходи
Податкові відрахування
1 50 000
19500
450 000
58500
650 000
84 500
1 000 000
130000
Варіанти відповідей:
а) прогресивна;
б) регресивна;
в) пропорційна;
г) дегресивна;
д) колібрована.
4. У таблиці наведена шкала податку.
РІЧНИЙ ДОХІД
до 1000
1300
2000
3000
Сума податку
15
20
ЗО
Цей податок є :
а) пропорційним;
б) прогресивним;
118в) регресивним;
г) не може бути названим ані пропорційним, ані регресивним, ані прогресивним, оскільки в одному інтервалі він пропорційний, а в другому інтервалі доходів податок не сплачується.
2.5.4. Контрольні задачі, які мають бути вирішені з використанням комп'ютерної програми «ЕхсеІ»
1. Підприємство ввозить на митну територію України 1000 пляшок го­рілки (0,5 л, 40%), контрактна вартість партії становить 2000 доларів США, 1200 пляшок горілки (0,7 л, 42%), контрактна вартість партії становить 3000 доларів США, 1500 пляшок вина виноградного натурального (0,7 л, И%), контрактна вартість партії становить 4500 доларів США, 2000 пля­шок коньяку (1 л, 40%), контрактна вартість партії становить 20 000 доларів США. Визначити суму мита, АЗ і ПДВ, які підлягають сплаті до бюджету.
2. За вихідними даними, наведеними в таблиці, визначити відпускну ці­ну виробу і суму акцизу та ҐТДВ, що припадає на одиницю продукції.
Показники




Варіанти
1
11
ПІ
IV
V
VI
Собівартість, грош. од
98
150
142,5
139
157
166
Прибуток, % від собівартості
15
18
20
25
19
24
Ставки акцизу, %
35
ЗО
10
5
ЗО
10
3. Визначити суму податку на прибуток нерезидентів, що проводять ді­яльність на території України через постійні представництва на підставі складання відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності за звітний рік, виходячи з наступних даних:
Суча валових доходів нерезидента Витрати.
нерезидента в цілому
постійного представництва Чисельність працівників:
нерезидента в цілому
постійного представництва Вартість основних і оборотних фондів:
нерезидента в цілому
постійного представництва Валов] витрати, понесені постійним представ­ництвом
    продолжение
--PAGE_BREAK--1
4 000 000
Варіанти
2 З 500 000
9 800 000
200 000 10000
150000 50000
450 000 250 000
500 5
1000 20
2000 40
1 000 000 20000
2 000 000 300 000
6 000 000 150000
50000
90000
150000
1192.5.5. Ділова гра;
«Прибуткове оподаткування фізичних осіб»
гри:
1. Вивчення законодавчих та нормативних актів щодо прибуткового оподаткування фізичних осіб.
2. Відпрацювання навичок практичного застосування отриманих знань.
3. Відпрацювання навичок підготовки відповідних документів та пере­вірки їх достовірності.
4. Відпрацювання основ організаційно-управлінської роботи щодо на­рахування і стягнення прибуткового податку з громадян.
Сценарій гри
В ігрі беруть участь 4 особи: платник прибуткового податку, податковий інспектор, бухгалтер підприємства, де платник одержує заробітну плату за основним місцем роботи, та бухгалтер підприємства, де платник одержує за­робітну плату за сумісництвом.
Етапи роботи,
Бухгалтер підприємства, де платник одержує заробітну плату за основ­ним місцем роботи, протягом року нараховує і перераховує до бюджету прибутковий податок з доходів платника. По закінченні звітного року він робить перерахунок по прибутковому податку за рік і надсилає відповідні дані за формою № 3 до податкової інспекції, а також на вимогу платника на­дає йому справку за формою № 3.
Бухгалтер підприємства, де платник одержує заробітну плату за сумісниц­твом, протягом року нараховує і перераховує до бюджету прибутковий пода­ток з доходів платника і надсилає відповідні дані до податкової інспекції за формою №2. По закінченні звітного року на вимогу платника надає йому справку за формою Хе 2.
По закінченні року платник заповнює податкову декларацію і подає її податковому інспектору.
Податковий інспектор перевіряє податкову декларацію і приймає рі­шення щодо сплати платником донарахованої суми податку або повернення зайве сплачених сум.
По закінченні роботи група представляє викладачеві результат» гри.
Вихідні дані щодо проведення гри:
• Варіант 1.
Оподатковуваний дохід платника за місцем основної роботи в поточно­му році по місяцях відповідно становив: за 01 — 100 гри.; 02 — 200 грн.; 03 — 80 грн.; 04 — 20 грн.; 05 — 60 грн.; 06 — 300 грн.; 07 — 200 грн.; 08 — 40 грн.; 09— 100 фн.; 10— 120грн.; 11—55 грн.; 12 — 200 грн. За суміс­ництвом він одержав у лютому — 300 грн,, у жовтні — 600 грн.
Крім того, платник 6 вересня одержав на свій банківський рахунок з-за кордону (з США) плату за надання консультаційних послуг у розмірі 5000 доларів США. про що не сповістив податкову інспекцію.
120•Варіант 2.
Оподатковуваний дохід платника за місцем основної" роботи в поточно­му році по місяцях відповідно становив; за 01 — 200 грн.; 02 — 400 грн.; 03 — 180 грн.; 04 — 40 грн.; 05 — 60 грн.; 06 — 500 грн.; 07 — 80 грн.; 08 — 40 грн.; 09— 180грн.; 10 —220грн.; II—55грн.; 12 — 520 грн. За су­місництвом він одержав у січні — 1300 грн., у вересні — 1600 грн.
Крім того, платник в листопаді одержав в США плату за надання кон­сультаційних послуг у розмірі 5000 доларів США, про що сповістив подат­кову інспекцію і надав справку щодо сплати прибуткового податку в сумі 1000 доларів США за кордоном.
•Варіант 3.
Оподатковуваний дохід платника за місцем основної роботи в поточно­му році по місяцях відповідно становив: за 01 — 60 грн.; 02 — 40 грн.; 03—180 грн.; 04— 140 грн.; 05 — 160 грн.; 06 — 500 грн.; 07 — 280 грн.; 08 — 140 фн.; 09 — 80 грн.; 10 — 320 грн.; 11 — 155 грн.; 12 — 520 грн. За сумісництвом він одержав у січні — 300 грн., у вересні — 590 грн.
Крім того, платник в серпні одержав в США плату за надання консуль­таційних послуг у розмірі 1000 доларів США, про що сповістив податкову інспекцію. Прибутковий податок з цієї суми за кордоном платник не спла­чував.
•Варіант 4.
Платник має посвідчення громадянина, що постраждав від Чорнобиль­ської катастрофи 1 категорії.
Оподатковуваний дохід платника за місцем основної роботи в по­точному році по місяцях відповідно становив: за 01 — 160 грн.; 02 — 140 грн.; 03 — 80 грн.; 04 — 40 грн.; 05 — 160 грн.; 06 — 500 грн.; 07—380 грн.; 08 —240 грн.; 09— Ш грн.; 10 —320грн.; П — 190грн.; 12 — 520 грн. За сумісництвом він одержав у лютому — 2300 грн., у вересні — 1590 грн.
Крім того, від підприємницької діяльності платник одержав у поточно­му році 5800 грн. валового доходу. Витрати, пов'язані з одержанням цього доходу, становили 689 грн.
•Варіант 5.
Платник має посвідчення громадянина, шо постраждав від Чорнобиль­ської катастрофи 4 категорії.
Оподатковуваний дохід платника за місцем основної роботи в по­точному році по місяцях відповідно становив: за 01 — 200 грн.; 02 — 160 грн.; 03 — 180 грн.; 04 — 540 грн.; 05 — 660 грн.; 06 — 500 грн.; 07 —780 грн.; 08—240 грн.; 09 —380грн.; 10 —320грн.; 11 —290грн.; 12 — 520 грн. За сумісництвом він одержав у березні — 800 грн., у ве­ресні — 3590 грн.
Крім того, від підприємницької діяльності платник одержав у поточно­му році 3500 грн. валового доходу. Витрати, пов'язані з одержанням цього доходу, становили 999 грн. У поточному році платник перерахував до бла­годійного фонду 400 грн.
Форми, які мають заповнити діючі особи.
121Штамп підприємства
(назва, код юридичної особи
за ЄДРПОУ та номер телефону)
Форма № 2
вхідний №____
за алфавітом №
(назва податкової Інспекції, якій надсилається довідка)
Ідентифікаційний номер
ДОВІДКА
про суму виплаченого доходу і утриманого податку у 199__році не за міс­цем основної роботи, в т.ч. за сумісництвом та цивільно-правовими догово­рами___________________________________________________________
1. Прізвище, ім'я,
по батькові ___________________________________________________
2. Адреса постійного
місця проживання _____________________________________________
3. Сума нарахованого доходу (в грн.)
за місяць (період)______________________________________________
4. Сума утриманого податку (в грн.)
5. За що (роботи, послуги таін.) зроблено виплату
6. Додаткові
ВІДОМОСТІ
М. П.Головний бухгалтер
122
(прізвище, Ініціали)(підпис)Штамп підприємства
(назва, код     продолжение
--PAGE_BREAK--юридичної особи
ча ЄДРПОУ та номер телефону)
Форма Лг З
Видана
ДОВІДКА
Ідентифікаційний номер_
(прізвище. Ім'я, по батькові)
в тому, що йому (їй) в 199___році за період з _________
по_________199__р. за_______повних відпрацьованих місяців:
199
І. Нараховано сукупний дохід в сумі
2. З цього сукупного доходу проведено такі вирахування: 2,1. Вирахування на дітей до 16 років_________________
грн.
грн.
2.2 Вирахування 1, 5 і 10 розмірів мінімальної заробітної плати (зазначити підставу) __________________________________________грн.
2.3. Внески на придбання акцій, благодійні та інші цілі
(перелічити та зазначити суму)
3. Сума сукупного доходу, з якого справлявся податок
4. Сума утриманого прибуткового податку__________
грн. _грн. _грн.
М. п.Головний бухгалтер
123
(прізвище. Ініціали)(підпис)2.6. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ З ДИСЦИПЛІНИ: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
2.6.1.Мета курсової роботи
Курсова робота — одна з основних і ефективних форм само­стійної роботи студентів. Вона підбиває підсумки у вивченні тео­ретичного курсу і виконання індивідуального завдання з курсу «Податкова система».
Мета курсової роботи — закріплення та поглиблення теоретич­них і практичних знань, отриманих студентом в процесі вивчення курсу.
При її написанні студент повинен виявити глибокі знання за­конів України, постанов та декретів уряду, спеціальної літерату­ри з питань оподаткування в умовах переходу до ринку.
Виконання курсової роботи дає можливість студенту навчитися самостійно працювати з інформаційними джерелами, інтерпретува­ти матеріали періодичної літератури, глибше вивчати основні проб­леми щодо особливостей оподаткування юридичних і фізичних осіб в умовах України; провести дослідження механізму оподаткування в країнах з ринковою та перехідною економікою; оцінити їх та внести пропозиції з удосконалення вітчизняної податкової системи.
2.6.2.Загальні вимоги до курсової роботи
У курсовій роботі студент повинен всебічно і глибоко розкри­ти зміст обраної теми, показати знання літературних джерел. Зміст теоретичного розділу курсової роботи має відповідати су­часному рівню розвитку економічної науки. Студент повинен глибоко і всебічно висвітлити актуальні проблеми оподаткування підприємств різних форм власності та фізичних осіб, проаналізу­вати фактичні дані щодо практики оподаткування, дати оцінку позитивних та негативних аспектів, вказати напрямки удоскона­лення оподаткування.
Студент може зустрітися з таким положенням, коли в економіч­ній літературі немає єдиної точки зору з питань, які досліджуються. В цьому випадку слід навести думки кількох авторів, дати критич­ну оцінку їх точок зору та одночасно викласти власні погляди з даного питання. Це допомагає більш глибоко засвоїти матеріал.
Обсяг курсової роботи має бути в межах 35—40 сторінок стандартного формату. Зміст роботи повинен відповідати плану,
124який в свою чергу має відбивати суть теми, що розглядається, її внутрішню структуру і логіку дослідження.
2.6.3.Етапи підготовки курсової роботи
Підготовка курсової роботи включає такі етапи: вибір теми, складання попереднього плану, підбір спеціальних літературних джерел та фактичного статистичного матеріалу; консультація з викладачем і уточнення плану роботи; передача її на кафедру фі­нансів для рецензування та захист.
2.6.4.Вибір теми курсової роботи і складання плану
Перший етап виконання курсової роботи — вибір теми.
Запропонована тематика курсових робіт приведена в додатку 2. Студент має право запропонувати свою тему курсової роботи, погоджену з викладачем.
На основі вивчення нормативних документів, статистичних збірників, спеціальної літератури, консультацій з викладачем сту­дент складає деталізований план курсової роботи, який протягом подальшої роботи може доповнюватись і уточнюватись.
План — основа будь-якої роботи. План визначає структуру, зміст, логічний взаємозв'язок частин роботи. З плану видно, на­скільки глибоко студент вивчив матеріал обраної теми і зміг ви­ділити головне, як він зрозумів проблему в цілому і окремі її час­тини. План роботи та її основні положення необхідно узгоджува­ти з викладачем, який читає курс «Податкова система України». Структура плану повинна підкреслювати дослідницьку спрямо­ваність роботи і відповідати вимогам, що пред'являються до кур­сової роботи з даного курсу. Зразок плану курсової роботи наве­дено в додатку 3.
2.6.5.Підбір літератури, статистичної Інформації та інших матеріалів
Літературу з питань курсової роботи студент підбирає само­стійно, використовуючи для цього бібліотечний каталог. Кон­сультацію з питань підбору літератури студент може отримати у викладача чи у працівників бібліотеки.
125Особливу увагу слід звернути на спеціальну літературу, що стосується теми, періодичні видання (газети, журнали), наукові статті, передовий вітчизняний і зарубіжний досвід. Статистичну інформацію можна знайти в спеціальних виданнях Мінстату України, Мінекономіки України. Мінфіну, Головної Державної податкової адміністрації, періодичних виданнях та звітних даних про господарсько-фінансову діяльність підприємства, на базі якого виконував курсову роботу.
Після складання бібліографії студент повинен приступити до вивчення літератури.
2.6.6. Структура і зміст курсової роботи
При написанні курсової роботи слід дотримуватись наступних вимог:
• відповідність основних положень роботи, її спрямованості законам України та постановам і декретам Уряду;
•достатня повнота і комплексність фактичного матеріалу, що дозволяє аналізувати всі основні питання зібраної теми;
• економічна грамотність і достатня глибина аналізу матеріалу;
• наявність у роботі пропозицій і висновків щодо вдоскона­лення питань обраної теми;
• використання економїко-математичних методів, ЕОМ:
• акуратність виконання роботи.
Робота повинна мати чітку і логічну структуру, складовими частинами якої є вступ, основна частина та висновки.
У вступі необхідно показати актуальність обраної теми, її тео­ретичну і практичну значущість, а також мету і завдання курсової роботи; методи дослідження, що використовувались при напи­санні курсової роботи.
При написанні основної частини роботи необхідно відповідно до плану глибоко і всебічно розкрити суть проблеми. Слід вико­ристовувати матеріали літературних джерел. Поряд з норматив­ними документами, статистичними даними необхідно використо­вувати фактичні статистичні дані. На використані матеріали в курсовій роботі необхідно зробити посилання за встановленою формою.
У висновках курсової роботи слід підбити підсумки дослі­дження, дати рекомендації за всіма його аспектами, виходячи зі змісту роботи. Рекомендації можуть бути розроблені студентом як самостійно, так і на підставі вивчення і узагальнення передо­вого досвіду, висвітленого у літературних джерелах. Вони по-
126винні бути обгрунтованими, реальними, мати теоретичну і пра­ктичну цінність.
Після додатків розміщується список використаних літератур­них джерел.
    продолжение
--PAGE_BREAK--2.6.7. Оформлення курсової роботи
Курсова робота повинна бути написана чітким розбірливим почерком, грамотно і охайно або набрана на комп'ютері. Слід уникати в роботі книжкових висловів і фраз. Необхідно само­стійно формулювати свої думки, не допускати повторень, уважно стежити за тим, щоб у роботі не було суперечностей між окре­мими її положеннями.
При оформленні курсової роботи слід дотримуватись встанов­лених стандартом вимог.
Текст пишеться з однієї сторони білого паперу формату А4. Кожна сторінка обмежується полями: лівим — не менше ЗО мм, правим — не менше 20 мм.
Відстань між заголовком і текстом має бути 15—20 мм. Кож­не питання, зазначене в плані курсової роботи, починається з но­вої сторінки і повинно мати свій заголовок.
На всі таблиці, схеми, малюнки, графіки у тексті необхідно давати посилання. Назви таблиць повинні відображати основний зміст числової інформації. Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті. Кожна таблиця супроводжується по­рядковим номером.
Громіздкі таблиці і схеми допоміжного чи довідкового харак­теру слід винести у додатки.
У списку використаної літератури треба подати джерела у та­кій послідовності: закони України, постанови і декрети Уряду, статистичні збірники, а потім додаткова література в алфавітно­му порядку із зазначенням прізвища та ініціалів автора. Треба та­кож вказати матеріали, які зібрані на підприємствах і в організа­ціях та використані при написанні роботи.
Використані книги і брошури слід записувати у такій формі: прізвище та Ініціали автора, назва книги, місто видання, назва видавництва, рік видання. Міста Москва, Київ визначаються першими літерами: — М., — К., а назви інших міст подаються повністю.
Журнальні та газетні статті треба записувати так: прізвище та ініціали автора, назва статті, назва журналу чи газети, рік видан­ня, номер журналу чи газети.
127Кожна сторінка, починаючи з плану роботи, позначається по­рядковим номером, який проставляється в правому верхньому кутку сторінки.
Після списку літератури студент ставить свій підпис і дату ви­конання роботи. В кінці роботи залишають 2 сторінки для рецензії.
Текст курсової роботи можна писати від руки чорнилами (па­стою) чорного або синього кольору, друкувати на машинці або комп'ютері.
Титульний аркуш оформляється відповідно до зразка (додаток 4), Робота має бути зброшурована у твердій обкладинці. Завершену роботу студенти подають на кафедру фінансів КНЕУ згідно з терміном, визначеним кафедрою.
2.6.8. Рецензування і захист курсової роботи
Курсову роботу рецензує викладач дисципліни «Податкова система України». В рецензії викладач має вказати позитивні сторони та недоліки роботи.
Курсова робота, яка має позитивну оцінку, допускається до захисту. На захисті студенту необхідно розкрити основний зміст роботи, навести пропозиції, обґрунтувати свою точку зору та від­повісти на питання викладача.
Після захисту курсової роботи студент отримує оцінку («від­мінно», «добре», «задовільно»), яку викладач виставляє в екзаме­наційну відомість.
Робота з незадовільною оцінкою підлягає переробці протягом терміну, встановленого кафедрою. Студент, що отримав незадо­вільну оцінку, не допускається до іспиту з даного курсу.
Оцінку «відмінно» отримує студент, в якого акуратно і прави­льно оформлена курсова робота, яка має цільову спрямованість, вміщує практичний результат і глибокий аналіз питань обраної теми, висновки про позитивні моменти і недоліки, пропозиції щодо усунення недоліків.
Оцінку «добре» отримує студент за роботу, у якій виконані всі вказані вимоги, але є деякі недоліки методичного характеру, не­достатньо аргументовані висновки і пропозиції. Ця робота по­винна бути виконана правильно і акуратно.
Оцінку «задовільно» отримує студент, в якого робота вміщує мало елементів наукового дослідження, слабо проведений аналіз, висновки і пропозиції аргументовані недостатньо, робота оформ­лена неакуратно.
Роботи, які не відповідають вказаним вимогам, повертаються на доопрацювання.
1283. СЛОВНИК ТЕРМІНІВ ПО КУРСУ «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
Акциз специфічний — непрямий податок, що встановлюється за окремими ставками для певних видів товарів. Акциз універсальний — непрямий податок, шо встановлюється як надвишок до загального обороту реалізації товарів (робіт, по­слуг) за єдиною чи кількома ставками. Може бути у формі пода­тку з продажів (купівель), податку з обороту та податку на дода­ну вартість.
Акцизна марка — спеціальний знак, яким маркують алкогольні напої та тютюнові вироби і наявність якого підтверджує сплату акцизного збору, легальність увезення та реалізації цих виробів на території держави.
Акцизний збір — непрямий податок на високорентабельні та монопольні товари (продукцію), включений до їх ціни, Сплачу­ють виробники та імпортери підакцизних товарів. Ставки збору встановлено у відсотках до вартості товарів (продукції) у відпус­кних цінах, а для імпортних товарів — до митної (закупівельної) вартості з урахуванням митних зборів і мита. Амортизація боргу — поступова сплата (погашення) боргу окремою особою чи підприємством шляхом періодичних грошо­вих внесків або викупу зобов'язань.
Антидемпінгове мито — мито на експортовані товари, яке вво­дять тоді, коли иіна цих товарів нижча за середні світові ціни І значно нижча за внутрішні ціни аналогічних товарів у країні-імпортері. Сприяє захистові внутрішнього ринку від коливання цін, а також підтримці вітчизняних виробників. Використання цього мита дозволяється, якщо демпінг завдає шкоди національ­ній економіці. Методику розрахунку містить Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ).
Ануїтет — І) фінансова рента, що являє собою рівновеликі грошові виплати (чи надходження), що здійснюються через од­накові проміжки часу протягом певного періоду. Ануїтети і ви­плати та інвестиції бувають щорічні, шопіврІчні, щоквартальні, щомісячні. Прикладом є виплати за облігаціями чи привілейова­ними акціями, страхові внески, внески для сплати споживчого кредиту тощо; 2) один із видів строкової державної позики, за якою щорічно виплачують проценти і погашають частину с>ми.
129ГГавань податкова — невелика держава, острівна територія, щ
провадить політику залучення позикових капіталів із-за кордону через надання на своїй території" податкових чи інших пільг. Гармонізація податків — систематизація та уніфікація податків, координація податкових систем та податкової політики країн, які належать до міжнародних регіональних угруповань. Реалізується через створення митних союзів, що об'єднують декілька держав, які проводять єдину митну політику.
ДДекларація митна — документ, що містить відомості про пе-
реміщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Оформ­люється відповідно до вимог національного законодавства. За­повнюється юридичними І фізичними особами. Містить відо­мості про кількість товарів і їхню ціну. Предмети, не вказані в декларації, тобто приховані від митного контролю, підлягають конфіскації.
Декларація податкова — офіційна заява юридичної або фізич­ної особи, яка сплачує податки, про розміри її доходу, майна тощо за попередній період у вигляді завіреного письмового до­кумента. Свідоме перекручування даних декларації тягне за со­бою юридичну та економічну відповідальність. Декларування податків — офіційне подання платником подат­ків податкової декларації.
Державна податкова служба — підпорядкований Урядові України орган, до складу якого входять Головна державна пода­ткова адміністрація України, державні податкові адміністрації областей, державні податкові інспекції районів, міст і районів у містах. Основні завдання Державної податкової служби поляга­ють у забезпеченні дотримання законодавства про податки, пов­ному облікові усіх платників податків та інших обов'язкових сплат до бюджету, здійсненні контролю, перевірці правильності обчислення податків та своєчасності перерахувань. Дохід лісовий — плата, що стягується до бюджету за викорис­тання лісових ресурсів. Буває трьох видів: плата за відпхскания деревини на пні; плата за другорядні лісові використання: штрафні санкції за порушення правил лісокористування. Дохід неоподатковуваний — частина загальної суми доход), яка не підлягає оподаткуванню.
Дохід суб'єкта оподаткування — надходження у власність аби на користь фізичної особи коштів у національній або чужоземній ва­люті, грошовий еквівалент надходжень у вигляді інших валютних цінностей, майна, послуг, плодів, приплоду, майнових і меманнових прав, а також приріст їхньої вартості, що одержані (нараховані, роз­поділені, набуті) від резидентів і нерезидентів України. Дохід сукупний оподатковуваний — дохід, одержаний громадя­нином за певний період часу (місяць, рік) як у грошовій (національ­ною чи іноземною валютою), так і в нагуральній формах. Включає: доходи від виконання трудових зобов'язань, у тому числі за с> міс­ництвом, зокрема заробітну плату за виконану роботу, розраховану
130за розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами; над-вишки і доплати до тарифних ставок та окладів; премії за виробничі результати; оплату відповідно до законодавства відпусток; виплати за трудовими угодами тощо; доходи від виконання робіт за догово­рами підряду цивільно-правового характеру; дивіденди (відсотки), нараховані на акції або вклади працівника; доходи, одержані внаслі­док розподілу прибутку (винагороди, премії, заохочення тощо); ма­теріальні та соціальні блага у грошовій і натуральній формах, надані за рахунок коштів підприємств, установ, організацій, фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
Доходи митні — надходження в дохідну частину Державного бюджету грошових зборів за митні процедури. Утворюються вна­слідок митного оподаткування товарів, які перетинають держав­ний кордон. До них належать: прикордонні митні збори, штрафи і виторг від реалізації товарів (майна), конфіскованих митницями.
ККласифікація податків •— групування податків за такими озна-
ками:
• за формою оподаткування — прямі й непрямі;
• за об'єктом оподаткування — податки на доходи юридич­них осіб і громадян;
• податки на майно, землю, транспортні засоби, інше рухоме чи нерухоме майно;
• податки на споживання — сплачуються не під час отри­мання доходів, а при їх використанні;
• за рівнем державних структур, що встановлюють подат­ки — загальнодержавні і місцеві;
• за економічним змістом об'єкта оподаткування — податки на доходи, споживання і майно;
• за спрямуванням — податки, сплачувані до Державного бю­джету; податки, сплачувані до місцевих бюджетів; змішані подат­ки; податки, з яких формуються спеціальні позабюджетні фонди;
• за складовими ціни, на які відносять податки. — податки, сплачувані з прибутку; податки, що їх відносять на витрати вироб­ництва; акцизи;
• за співвідношенням між ставкою податку і величиною до­ходу— прогресивні, регресивні та пропорційні податки;
• за суб'єктом оподаткування — податки, які сплачують юридичні особи і громадяни.
Кредит податковим — одна з податкових пільг, що полягає у відтермінуванні стягнення податку.
ММайнові податки — прямі податки з юридичних і фізичних
осіб, об'єктом оподаткування яких е рухоме і нерухоме майно. Маржшіальшін прибуток — граничний податковим прибуток, одержуваний внаслідок реалізації додаткової одиниці продукції.
ННосій податку — фізична особа — споживач товарів І по-
слуг, — яка, сплачуючи їх вартість у момент придбання, сплачує і всі податки (прямі і непрямі).
131    продолжение
--PAGE_BREAK--ООб'єкт оподаткування — фізична чи вартісна величина, за
якою нараховується податок; все, що оподатковується. Облік надходження податків — накопичення податковими ор­ганами інформації щодо платежів до бюджету та позабюджетних фондів за видами податків, за окремими платниками та за сплачува­ними податковими платежами.
Облік платників податків — включення юридичних і фізичних осіб — платників податків до відповідних облікових реєстрів податкових органів.
Одиниця оподаткування —- чисельна одиниця виміру об'єкта оподаткування, щодо якої встановлюють податкові ставки. Оподаткування (оподатковування) — узаконене державою обкладання податками юридичних осіб і громадян. Оподаткування подвійне — 1) одночасне оподаткування дохо­дів на різних стадіях їх формування, але в межах однієї вироб­ничої діяльності. Наприклад, оподаткування заробітної плати окремого працівника і доходу підприємства в цілому; 2) одно­часне стягнення аналогічних податків у різних країнах у зв'язку з підпорядкуванням платника податку і об'єкта оподаткування юрисдикції цих (різних) країн.
ППалата розрахункова — орган, що здійснює розрахунки за бі-
ржовими операціями, реєструє їх, виступає гарантом їх виконан­ня, встановлює розмір депозиту, приймає платежі депозиту та маржі і виплачує різницю в цінах, визначає правила розрахунків, у тому числі при постачанні товарів за ф'ючерсними контрактами. Перекладання податків — перенесення через ціновий меха­нізм тягаря податку безпосереднім його платником на інших суб'єктів податкових відносин. Наприклад, податок на додану вартість та акцизний збір виробники (імпортери) товарів пере­кладають на покупців, включаючи ці податки до ціни товарів. Перерахування податків — обчислення сум податків, які фак­тично підлягають сплаті і з яких було здійснено авансові плате­жі, а також встановлення переплати чи недоплати (сальдо) в розрахунках щодо податків.
Пільги податкові — часткове чи повне звільнення фізичних і юридичних осіб від сплати податків. Вони є одним із елементів податкової політики і мають як економічну, так І соціальну спрямованість. Використовуючи податкові пільги, держава ре­гулює певні економічні процеси, а також забезпечує економічну підтримку окремих видів діяльності та соціальний захист окре­мих груп населення До податкових пільг належать: неоподатко­вуваний мінімум доходів; податкові знижки (наприклад, для під­приємств окремих галузей, регіонів); вилучення з оподаткову­ваних доходів деяких витрат платників податків; повернення ра­ніше сплачених податків (податкові амністії"); повне звільнення від сплати деяких податків тощо.
Плата за воду — плата, що встановлюється за забір прісної води з наземних водосистем і підземних джерел та за користування во-
132дами для потреб гідроенергетики та водного транспорту. Справля­ється з юридичних осіб за ставками з одного кубометра води. Плата за землю — плата за використання землі, що справляєть­ся у вигляді земельного податку чи орендної плати. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляють орен­дну плату. Розмір земельного податку визначається за ставками, затвердженими в Законі України «Про плату за землю», у відсо­тках від грошової оцінки землі. Метою введення податку є сти­мулювання раціонального освоєння і використання земель, під­вищення родючості грунтів, сприяння вирівнюванню соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, а та­кож забезпечення фінанс>вання витрат на ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу. Плата за марки акцизного збору — плата, яку вносять вітчиз­няні виробники та імпортери підакцизних товарів, маркованих марками акцизного збору, для покриття витрат держави на виро­бництво, зберігання та реалізацію цих марок. Плата за природні ресурси — складова собівартості продукції (робіт, послуг), що відбиває витрати підприємства на перераху­вання коштів у фонди охорони та відновлення природних ресур­сів. Стимулює раціональне природокористування. Плата за спеціальне впкорпсіання надр — плата, шо справляє­ться з видобувачІв корисних копалин за твердими ставками з відповідної одиниці корисних копалин.
Плата орендна — плата за користування взятим в оренду май­ном. Розмір її. строки та інші умови передбачаються договором оренди. Заіежно від умов договору орендна плата може включа­ти частину амортизаційних відрахувань від вартості орендовано­го майна, кошти, що їх передає орендар орендодавцеві для ре­монту об'єктів після закінчення терміну їх оренди, та частину прибутку (доходу), який отримує орендар від використання взя­того в оренду майна. Величину амортизаційних відрахувань у складі орендної плати визначають у договорі оренди згідно з установленим у ньому розподілом зобов'язань сторін шодо відт­ворення орендованого майна. Якщо участі орендодавця у відт­воренні переданого в оренду майна не передбачено угодою, то амортизаційні відрахування до плати не включають. Частина прибутку (доходу), отриманого від використання орендованого майна, входить до орендної плати, як правило, на рівні банківсь­кого відсотка від вартості цього майна. Орендна плата встанов­люється за все орендоване майно загалом або окремо для кожно­го об'єкта в грошовій, натуральній чи змішаній формах. Платежі авансові — сплата до бюджету податків і податкових платежів у розмірах, визначених за прогнозними оцінками об'єк­та оподаткування чи за його фактичними розмірами в попе­редньому періоді або в аналогічному періоді попереднього року. Платежі безакцептні — платежі, що здійснюються списанням коштів з розрахункового (поточного) рахунку платника без його
133безпосередньої згоди на підставі документів, поданих банкові постачальником.
Платежі до бюджету — податки та збори, сплачувані підприєм­ствами (організаціями, установами) до Державного бюджету. Джерелами цих платежів можуть бути як прибутки, так і витрати виробництва й обігу.
Платежі за забруднення довкілля (екологічний податок) — стягнення з підприємств за викиди забруднюючих речовин в ат­мосферу, скидання їх у поверхневі води, територіальні та внут­рішні морські води й підземні горизонти, а також розміщення відходів у довкіллі. Розміри платежів установлені на підставі лі­мітів викидів і скидів забруднюючих речовин, розміщення від­ходів та нормативів плати за них.
Платежі комунальні — платежі юридичних осіб і громадян за користування комунальними послугами —тепло-, газо- та водо­постачанням, каналізацією тощо.
Платежі ліцензійні — винагорода продавцеві (ліцензіарові) за надання покупцеві (ліцензіатові) права використання предмета ліцензійної угоди. Існує два види:
1) періодичні відрахування від доходу чи пряма участь у прибутку ліцензіата протягом часу дії угоди; вони залежать від економічного ефекту використання ліцензії (роялті);
2) одноразовий паушальний платіж — передавання частини цінних паперів ліцензіата чи зустрічне передавання технічної документації.
На практиці зустрічається поєднання обох видів ліцензійних платежів.
Платежі неподаткові — разові та випадкові надходження до бюджету, які не мають прямого призначення формувати доходи бюджету.
Платежі нетоварні — перерахування податків (зборів) до бю­джету та позабюджетних фондів, а також перекази заробітної плати та інших належних громадянам коштів на їхні рахунки в банках.
Платежі планові — визначені планом перерахування коштів (платежі) у розрахунках із постачальниками за матеріали і по­слуги і умовах постійних і відносно рівномірних планових поставок. Суть цієї форми розрахунків у тому, що на підставі до­говору про поставки визначають терміни і планові суми плате­жів, у межах яких банк оплачує платіжні доручення. В кінці мі­сяця здійснюють перерахунок відповідно до вартості фактично відпущеної продукції чи наданих послуг.
Платежі податкові фактичні — сплата до бюджету податків і податкових платежів у сумах, обчислених за фактичними розмі­рами об'єкта оподаткування.
Платежі трансфертні (передавальні) — усі види платежів, які є простим переміщенням коштів від одного власника до іншого без утримання в обмін товару чи послуг. До них належать подат­ки, позики, субсидії тощо.
134Платежі фіксовані (рентні) — форма вилучення до Державного бюджету частини прибутку підприємств, отриманої завдяки кра­щим, ніж в інших виробників, природним, транспортним чи техніко-економічним умовам виробництва. Використовуються для держав­ного регулювання цін на продукцію кількох виробників, які внаслі­док різних природних чи транспортних чинників перебувають у не­однакових умовах господарювання. Застосовуються переважно в галузях, що видобувають чи переробляють природну сировину. Платіж достроковий (дотерміновий) — оплата розрахункових документів згідно з договорами (контрактами, угодами) чи по­гашення банківської позички до настання терміну, визначеного тим чи іншим договірним документом.
Платіж з авансом — оплата передбачених контрактом (догово­ром, угодою) сум до моменту передавання товару покупцеві, зо­крема до початку виконання замовлення. Є формою кредитування постачальника і водночас гарантією зобов'язань покупця. Може мати грошову або товарну форми. Аванс у товарній формі— це передавання виробникові сировини чи комплектуючих виробів. Платіж накладний (плата накладна) — спосіб розрахунків між організаціями, підприємствами і громадянами при відправленні (пересиланні) товарів невеликими партіями. Відправник вантажу висуває вимогу транспортній організації чи підприємству зв'язку, за якою вантаж може бути виданий адресатові тільки після сплати вказаної вантажовідправником суми. Якщо одержувач відмовляє­ться оплатити вантаж, товар повертають відправникові. Платіж паушальнип — ліцензійна винагорода продавцеві (лі-цензіарові) за право користування винаходом, патентом, ноу-хау, технологією тощо. Виплачується покупцем (ліцензіатом) одноразово у попередньо домовленій та зафіксованій у ліцензій­ній угоді сумі, яку встановлюють на підставі оцінки можливого економічного ефекту й очікуваного прибутку покупця ліцензії від використання останньої. Може здійснюватися грішми, цін­ними паперами або через надання зустрічної технічної докумен­тації. Цей платіж є фактичною ціною купівлі ліцензії. Платіжні міжнародні засоби — засоби, якими здійснюють міжнародні платежі чи погашають міжнародні кредитні зобов'я­зання. За часів золотого стандарту цими засобами були золото й окремі валюти, розмінні па золото, головним чином долар США І фунт стерлінгів. Тепер такими засобами є національні валюти економічно найрозвиненіших країн, а також міжнародні валютні одиниці — СДР, екю тощо.
Платник (суб'єкт) податку — фізична або юридична особа, яка безпосередньо перераховує податок до бюджету. Платоспроможний попит — попит на товари і послуги, забез­печений коштами їх покупців (користувачів).     продолжение
--PAGE_BREAK--Платоспроможність -— здатність держави, юридичної або фі­зичної особи вчасно і повністю сплачувати за своїми зобов'я­заннями, які випливають із торговельних, кредитних чи інших операцій грошового характеру. Оцінка платоспроможності здій-
135снюється за допомогою системи показників і норм, що врахову­ють фактичні та потенційні фінансові ресурси платника, співвід­ношення його грошових надходжень і платежів. Вона є одним з основних чинників, які впливають на форми й умови комерцій­них угод, як внутрішньодержавних, так і міжнародних. Податки — система обов'язкових платежів підприємств, органі­зацій і населення, які є одним із джерел формування доходів Дер­жавного бюджету. В умовах ринкової економіки податки висту­пають основним інструментом державного регулювання економі­ки як у масштабі всього господарства, так і на рівні регіонів, під­приємств, окремих осіб. Податки є способом перерозподілу дохо­дів, внаслідок чого здатні стримувати або, навпаки, стимулювати певні економічні процеси. Встановлюються лише державою і ба­зуються на актах вищої юридичної сили. Розміри і терміни сплати податків регламентуються податковим законодавством. Податки загальнодержавні — податки, встановлені органами законодавчої влади й обов'язкові для справляння на всій терито­рії держави.
Податки і збори місцеві —обов'язкові платежі юридичних осіб та громадян до місцевих бюджетів. Встановлюються місцевими радами народних депутатів, їхня особливість полягає в тому, що, на відміну від інших податків, чинним законодавством визначе­но тільки види місцевих податків і зборів, їх граничні розміри, платників та порядок обчислення. Конкретні ж види податків для кожної місцевості (населеного пункту), їхні ставки, порядок сплати встановлюють і визначають органи місцевого самовряду­вання відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів. До цих податків належать; готельний збір; збір за пар-кування автотранспорту; ринковий збір; збір за видачу ордера на квартиру; курортний збір; збір за участь у перегонах на іподро­мі; збір за виграш у перегонах на іподромі; збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; податок з реклами; збір за право використання місцевої символіки; збір за право прове­дення кіно- і телезйомок; збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; комунальний по­даток; збір за проїзд територією прикордонних областей авто­транспорту, що прямує за кордон; збір за надання дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; збір Із власників собак; збір за право використання суб'єктами підприємницької діяльності приміщень, пов'язаних з їх діяльністю, що знаходять­ся у центральній частині населеного пункту та у будинках, шо с пам'ятками історії та культури.
Податки майнові — прямі податки з юридичних і фізичних осіб, об'єктом оподаткування яких є рухоме і нерухоме майно. Податок гербовий — мито, що стягується за оформлення циві­льно-правових угод і фінансово-торговнх документів. Податок дегресішнпн —- податок, ставка якого збільшується зі зростанням величини доходу, але кожен наступний приріст став­ки податку є менший за попередній,
136Податок з власників транспортних засобів — податок, що йо­го сплачують юридичні особи та громадяни — власники транс­портних засобів та інших самохідних машин І механізмів. Є од­ним із джерел фінансування будівництва, реконструкції, ремонту й утримання автомобільних шляхів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймищах. До транспортних засобів, які підлягають оподаткуванню, належать: автомобілі легкові, вантажний автотранспорт, мотоцикли, мото­ролери, мотоблоки, трактори, моторні човни (катери, яхти), мо­тосани, інші самохідні машини і механізми на пневматичному ходу. Ставки податку встановлені у грн. на 100 см3об'єму цилі­ндрів двигуна чи 1 см довжини транспортного засобу. Податок на додану вартість (ПДВ) — частина новоствореної вартості, шо сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва товарів, виконання робіт, надання послуг. При обчисленні податку додану вартість визначають шляхом ви­лучення з обсягу реалізації продукції (у грошовому обчисленні) вартості використаних на її виробництво сировини, матеріалів, напівфабрикатів, одержаних зі сторони. Таким чином, додана (новостворена) вартість включає: заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, амортизаційні відрахування, деякі ін­ші витрати і прибуток. ПДВ є непрямим податком, одним із різ­новидів універсальних акцизів.
Податок на прибуток підприємств — прямий податок, спла­чуваний підприємствами з балансового прибутку — прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нема­теріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій. Обчислюють за пропорційними ставками. Податок непрямий — податок, суму якого долучають до ціни продукції, робіт чи послуг. На відміну від прямого податку без­посередньо не пов'язаний з доходом (майном) платників податку. Податок прибутковий — основний прямий податок, що стягу­ється з доходів громадян. Шкала ставок прибуткового податку є прогресивною. Чинним законодавством передбачено неоподат­ковуваний мінімум доходів громадян. Об'єкт оподаткування -сукупний річний оподатковуваний доход (як у грошовій, так і в натуральній формі), одержаний з різних джерел як на території України, так і за ЇЇ межами.
Податок прогресивний — податок, ставки якого зростають зі збільшенням величини об'єкта оподаткування. Податок пропорційніш — податок, ставка якого не залежить від розміру об'єкта оподаткування
Податок прямий — податок, що стягується безпосередньо з доходів чи майна юридичних осіб і громадян. Податок регреспвнніі — податок, ставки якого зменшуються зі зростанням величини об'єкта оподаткування. Використовується у випадках, коли держава прагне стимулювати таке зростання.
137Податок розкладним — податок, який обчислюють спочатку в загальній сумі, а потім розподіляють (розкладають) між платни­ками цього податку пропорційно до певного показника чи рів-ними частинами.
Податок цільовий — податок, який стягують цільовим призна­ченням на певні потреби, наприклад, податок з власників транс­портних засобів, котрий є одним із джерел фінансування будів­ництва, реконструкції, ремонту й утримання" автомобільних шляхів загального користування. Позареалізаційний дохід — дохід підприємства, який включає:
• суму отриманих (за вирахуванням сплачених) штрафів та інших грошових стягнень (за винятком сум, внесених до бю­джету у вигляді фінансових санкцій за рахунок прибутку, що за­лишається в розпорядженні підприємства):
• суму прибутків минулих років, виявлених у звітному році;
• надходження боргів, раніше списаних як безнадійні;
• отримані суми відсотків за зберігання коштів на рахунках у банках;
• суму курсових різниць за валютними рахунками і за опера­ціями в чужоземній валюті;
• надходження боргів і дебіторської заборгованості;
• дивіденди (відсотки) від акцій, облігацій та інших цінних паперів, що належать підприємству, а також від пайової участі у спільних підприємствах;
• усі інші доходи, що надходять у власність підприємства від операцій, безпосередньо не пов'язаних з виробництвом та реалі­зацією продукції (робіт, послуг).
Позика — передавання грошей чи матеріальних цінностей за договором позики юридичній або фізичній особі на умовах по­вернення. Буває безпроцентною (пільгова позика) або зі сплатою процентів (позичка). Видається фінансовими установами та ін­шими юридичними особами. Порядок повернення позики регу­люється договором позики і може бути разовим або з певною періодичністю її сплати.
Позика податкова — повне або часткове звільнення суб'єктів підприємницької діяльності на певний час від сплати податків. Оформляють угодою як фінансову позику цим суб'єктам для ви­користання з певною конкретною метою. Є різновидом податко­вих пільг. Може надаватися як центральними, так і місцевими органами влади.
Політика митна — сукупність заходів щодо економічного за­хисту державного кордону; полягає у регулюванні ввезення чужоземних та вивезення вітчизняних товарів і стягненні мита при перевезенні товарів через кордон. Спрямована на підтрим­ку вітчизняних товаровиробників, називається митним протекці­онізмом.
Політика податкова —державна політика оподаткування юри­дичних і фізичних осіб, її метою є формування державного бю­джету за одночасного стимулювання ділової активності підпри-
138ємців. Реалізується через систему податків, податкових ставок і податкових пільг.
Право податкове — сукупність фінансово-правових норм, що регулюють відносини у сфері податків (визначають порядок їх стягнення, регулюють виникнення, зміну і припинення податко­вих зобов'язань).
Право податкової ініціативи — право місцевих органів влади і місцевого самоврядування на запровадження місцевих податків і зборів.
Право фінансове — сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо мобілізації, розподілу і використання централі­зованих і децентралізованих грошових фондів з метою забезпе­чення умов для виконання завдань і функцій держави. Прибуток — перевищення сукупних доходів над сукупними ви­тратами. Обчислюють як різницю між валовим виторгом (без податку на додану вартість і акцизного збору) та витратами на виробництво й реалізацію продукції (робіт, послуг). Є основним узагальнювальним показником фінансових результатів виробни­чо-господарської діяльності підприємства.
Прибуток балансовий — сума прибутку підприємства за всіма видами діяльності, відбита в його бухгалтерському балансі. Включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), осно­вних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших ви­дів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також при­буток від орендних операцій, роялті та позареалізаційних опе­рацій.
Прибуток бухгалтерський — прибуток від підприємницької діяльності, обчислений за бухгалтерською документацією без урахування документально не зафіксованих витрат самого під­приємця, зокрема і втраченого зиску.
Прибуток валовий — загальна сума одержаного підприємст­вом прибутку до вирахування податків.
Прибуток від позареалізаційних операцій — прибуток під­приємства, отримуваний від діяльності, не пов'язаної з реаліза­цією продукції, робіт чи послуг. Він включає рІзниию (сальдо) між одержаними і сплаченими штрафами, пенямн та неустойка­ми, орендну плату від здавання в оренду майна, втрати від спи­сання безнадійних боргів і дебіторської заборгованості, доходи від цінних паперів і пайової участі, інші доходи та витрати. Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) — виторг від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшений на суму на­рахованого (сплаченого) податку на додану вартість, акцизного збору, а також на суму витрат, включених до собівартості про­дукції (робіт, послуг).
Прибуток емісійний — різниця між ринковою вартістю (кур­сом) цінних паперів, за якою їх реалізують кінцевому інвесторо­ві, та емісійною ціною, за якою їх випущено емітентом. Прибуток залишковим (чистий) — частина балансового при­бутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після від-
139рахувань до державного бюджету, виплати процентів за банків­ський кредит і деяких інших обов'язкових платежів. Використо­вується для формування фондів економічного стимулювання.     продолжение
--PAGE_BREAK--Прибуток засновницький — прибуток, одержуваний засновни­ками акціонерного товариства внаслідок відкритої підписки на акції як різниця між сумою, отриманою від їх реалізації, та статут­ним капіталом товариства. Формується від продажу акцій за ці­ною, що перевищує номінальну вартість акцій, або за рахунок до­даткового випуску акцій діючим акціонерним товариством. Прибуток маржннальнпп — граничний додатковий прибуток, одержуваний внаслідок реалізації додаткової одиниці продукції. Прибуток монопольний — перевищення прибутку підприємст­ва над середнім (ринковим) прибутком. Здебільшого є результа­том монопольного становища на ринку підприемств-виробників товарів (робіт, послуг) та постачальників товарів на ринок. Прибуток нереалізований — прибуток, нагромаджуваний у не­завершеному виробництві.
Прибуток нерозподілений — чистий прибуток акціонерного товариства, що не був виплачений у вигляді дивідендів акціоне­рам і надійшов до резервного фонду.
Прогресивна шкала податкових ставок— шкала процентних ставок, розміри яких зростають відповідно до зростання розмірів об'єкта оподаткування.
Прогреснвно-регресивна шкала податкових ставок — шкала процентних ставок, розміри яких спочатку до певної величини об'єкта оподаткування збільшуються, а в разі його зростання понад цю величину — зменшуються.
Прогресія шкали податкових ставок проста — побудова шкали прогресивних ставок, за якої кожна ставка (залежно від розмірів об'єкта оподаткування) застосовується до всього об'єкта оподаткування.
Прогресія шкали податкових ставок ступінчаста — побудо­ва шкали прогресивних ставок, за якої кожна ставка (залежно від розмірів об'єкта оподаткування) застосовується до тієї частини об'єкта оподаткування, котра знаходиться в межах певного ін­тервалу, для якого встановлено цю ставку.
Пропорційна податкова ставка — процентна ставка, що не за­лежить від розміру об'єкта оподаткування (є єдиною), Процентна податкова ставка — ставка, встановлювана у відсот­ках до величини об'єкта оподаткування в грошовому обчисленні. Прямі витрати — витрати матеріальних і трудових ресурсів (оплата праці основних працівників) на виробництво продукції (робіт, послуг), що змінюються пропорційно обсягові виробниц­тва. Здебільшого нормуються на одиницю продукції. Вимірюю­ться як у натуральних, так і у вартісних одиницях.
Робота податкова — діяльність платників податків і податко­вих служб щодо внесення податків до бюджету і контролю за платежами. Включає такі елементи: правова регламентація вста-
140новлення і справляння податків, облік платників і надходження податків, визначення порядку та форм розрахунків з бюджетом. Розслідування податкове —- розслідування фактів ухиляння від
сплати податків та податкових платежів (приховування податків, пе­рекручення звітності), що провадиться податковою адміністрацією.
Санкція — складова частина правової норми, статті закону, до­говору, що конкретизує правові наслідки їх порушення. Може мати економічний, адміністративний чи судовий характер. Система податкова — сукупність урегульованих правовими нормами податків, що стягуються з юридичних і фізичних осіб на території певної країни, а також форми та методи побудови самої системи.
Ставка митна конвенційна — ставка митного тарифу, встано­вленого спеціальною угодою (конвенцією), укладеною між дво­ма чи кількома державами.
Ставка податкова тверда — ставка, встановлена в грошовому обчисленні на одиницю об'єкта оподаткування в натуральному вираженні.
Ставка податку — розмір податку на одиницю оподаткування. Може бути встановлена як у твердій сумі, так і у відсотках (по­даткова квота).
Ставка процентна номінальна — процентна ставка, що не враховує інфляційного впливу (зміни рівня цін).
Тариф — 1) офіційно встановлена ставка (система ставок) опо­даткування; митних зборів; 2) розмір оплати за різні послуги —-транспортні, зв'язку, комунальні (ціна послуг). Тариф митний — перелік товарів, з яких стягують мито, із вка­занням ставок мита на одиницю товару. Розрізняють такі види:
• автономний — тариф, встановлюваний поза міжурядовими угодами;
• гнучкий — тариф, використовуваний для вирівнювання цін на вітчизняні та Імпортні товари;
• заборонний — високий (понад 30% вартості товару) тариф, використовуваний для обмеження ввезення чи вивезення окре­мих товарів;
• конвенційний — договірний тариф з пільговими зниженими ставками, встановлюваний на підставі міжурядових торговель­них угод;
• пільговий — тариф, що передбачає мінімальні ставки мита для товарів, які ввозяться імпортерами з країн, котрі мають ре­жим найбільшого сприяння в торгівлі.
Тариф митний подвіїшіш — складний тариф, що містить для кожної товарно'І позиції максимальну й мінімальну ставки, які застосовуються залежно від торговельно-політичних взаємин з тією чи Іншою країною.
Тариф страховий — ставка платежу за страхування з одиниці страхової суми за певний період. Тариф страховий є брутто-ставкою і складається з двох частин: нетто-ставки — основної
141частини тарифу, призначеної для забезпечення поточних страхо­вих виплат за угодами страхування, і страхового навантаження, що покриває видатки страховика на організацію страхування (обчислюють у відсотках до нетто-ставки).
Тариф транспортний єдиний — єдині ставки оплати переве­зення вантажів по всій країні чи між окремими пунктами транс­портних магістралей на лініях, шо обслуговуються різними ком­паніями.
Тарифікація — встановлення тарифів на послуги чи ставок оплати праці.
Термін сплати податку — законодавче встановлений термін внесення до бюджету податків, належних до сплати за відповід­ний період.
УУникнення податків — зниження суми податкових платежів
законними методами.
Ухиляння від податків — свідомі дії* платників податків, спря­мовані на несплату податків через заниження відомостей про ве­личину доходів, вартість майна, які підлягають оподаткуванню, або повне їх приховування.
фФінанси підприємств — система економічних відносин, які вини-
кають у процесі формування, розподілу і використання фондів гро­шових ресурсів підприємства. Фінанси підприємств обслуговують формування і кругообіг їхніх коштів у процесі підготовки виробниц­тва, під час виготовлення і реалізації продукції, при утворенні І роз­поділі доходів, коштів матеріального заохочення й інших коштів. Основне призначення фінансової системи підприємств — створення фінансових ресурсів, необхідних для поточної виробничої діяльнос­ті та подальшого виробничого і соціального розвитку. Фінанси підприємств охоплюють відносини між:
• окремими підприємствами щодо виконання договірних зо­бов'язань у процесі виробництва та реалізації продукції, комер­ційного кредитування;
• підприємствами та їх трудовими колективами щодо оплати праці, розподілу фондів економічного стимулювання:
• підприємствами та їх госпрозрахунковими підрозділами щодо відповідних платежів та розподілу прибутку;
• підприємствами та державою щодо платежів, до бюджету й асигнувань з бюджету;
• підприємствами та кредитними установами щодо отриман­ня і повернення кредитів.
ШШкала податкових ставок регресивна — шкала процентних
ставок, розміри яких зі зростанням розмірів об'єкта оподатку­вання зменшуються.
Шкала податкових ставок регреснвно-прогресивна — шкала процентних ставок, розміри яких спочатку до певної величини об'єкта оподаткування зменшуються, а в разі його зростання по­над цю величину — збільшуються.
1424. СХЕМИ СТРОКІВ СПЛАТИ, ПОДАННЯ
ЗВІТНОСТІ ПО ОСНОВНИХ ПЛАТЕЖАХ
І ЗБОРАХ; ФОРМУВАННЯ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ
І ВИТРАТ ПІДПРИЄМСТВ ТА НАДАННЯ
ПІЛЬГ ПРИ ВИЗНАЧЕННІ ПОДАТКУ
НА ПРИБУТОК
Звітність підприємств
СТРОКИ СПЛ4ТИ І ПОДАННЯ ЗВІ ШОСТІ ПО ОСНОВНИХ ПЛАТЕЖАХ І ЗБОРАХ
№ п/п    продолжение
--PAGE_BREAK--
1 1аі"І\Існ\паІІня податку
Періодичність сплат
Строк сплат
Розрахунок
(ЗВІТ)
і
Прибутковий податок
При отриманні в установі банку кош І Ів для виплати суми, що на-лежіпь працівникам. Перерахунок — доОІ 02
__
14.02
2
[їнески до Пенсійного фонду
Одночасно з отриманням в устано­вах банку коштів на виплату за­робітної' плати
—
7 04. 7 07. 7.10. 14.01
3
Внески до Фонд\ соці­альною страх\ ваїшя
Одночасно з отриманням в }СІано-вач банку коштів на виплату за­робітної плати
—
1204.207. 12 10, 12.01
4
Збір па обов'язкове со­ціальне страхування на випадок безробіття
Одночасно з отриманням в уста­новах банків грошових коштів на оплату праці
—
1504.507. 15.10. 15.01
5
Комунальний податок
Щомісячно
15
15
6
Відрахування на будів­ництво, ремонт і утри­мання автомобільних шляхів (до 20 03 97 р. І з 26.05 97 р }
Щомісячно у вигляді авансових платежів. Кінцевий розрахунок за квартал
15, 14
19.04.9.07,
19.10, 19.01
7
Відрахування до Інноваційного фонду
Щомісячно
15
2504, 2507, 25.10, 15.02
8
Податок на додану вартість
Щомісячно або щокваріально
20
20
9
Податок па прибуток
Авансові платежі та розрахунки. Щоквартально
19,20
1 9, 25
10
Плата за землю
Щомісячно
14
31 01
11
Квоти па інвалідів
Щорічно Реєстрація в Фонді — не пізніше 15 01
до 1502
—
12
Готельний збір
Щомісячно
14
14
143Продовження табл.
№ п/п
Найменування податку
Періодичність сплати
Строк сплати
Розрахунок
(ЗВІТ)
ІЗ
Плата за воду
Щоквартально
19
15
14
Платежі за забруднення навколишнього середо­вища
Щоквартально у вигляді авансо­вих платежів. Кінцевий розраху­нок в ІО-денний термін після по­дання статзвіту 25.02
14, 06.03
—
15
Плата за спеціальне ви­користання надр при ви­добутку корисних копа­лин
Щоквартально
15
—
16
Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів
Щорічно для проходження тех­огляду, перед ресстрацісю (перереєстрацією)
про­тягом року
1
17
ПДВ І акциз на імпорт
При розмитненні одночасно з оплатою митних зборів
—
15
18
Кредиторська і депо­нентська заборгова­ність
Після закінчення строку позовної давності
10
—
19
Збір за паркування
Щомісячно
9
14
20
Ринковий збір
Щомісячно
14
14
21
Податок на рекламу
Щомісячно
14
—
22
Збір на право викорис­тання місцевої симво­ліки
Щоквартально
15
—
23
Акциз
Середньомісячна сума акцизного збору за рік: понад 25 тис. гри. (щодекадне); до 25 тис. гри. (що­місячно)
15,25 і 5, 15
15
24
Податок па промисел
Сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгів­лю, вартість якого визначається на підставі зазначеної сумарної вартості товарів і ставки податку
—
_
25
Збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі
На момент оформлення дозволу на торгівлю
— -
—
26
Збір за право проведен­ня місцевих аукціонів, конкурсного розпро­дажу і лотерей
За 3 дні до проведення
_
—
144    продолжение
--PAGE_BREAK--СХКМА СПЛАТИ Ш АЛЬНОДЕРЖАВНИХ ПОДАТКІВ (СІ АНОМ НА 01.01.98 Р.)
№
п/п
Податок, ібір
Базовий док} мент
Об'єкт оподаткування
Розмір
платежів
Строк сплати
Строк подачі
ЗВІТНОСТІ
Пеня, санкції
Закон України
За підсумками кваріалусплачу-
Декларація подасться
Пеня— 120% облікової ставки
1
Податок на прибуток
від 22.05.97 «Про оподаткування прибутку підпри­ємств»
Прибуток підприємств
30%
гться не пізніше 20 числа місяця. наступного
за звітним
не пізніше 25 чи­сла місяця, на­ступного за звітним
НЬУ, фінансові санкції — 30% від суми донарахованого
кварталом
кварталом
податку
Операції
Пеня— 120%
2
пдв
Закон України № 168/97-ВР
від 03.04.97
з продажу товарів (робіт, послу] ), ввезен-
20%
Не пізніше 20 числа місяця, наступного
Не пізніше 20 числа місяця, наступного
облікової ставки НБУ, фінансові санкції— 30%
«Про податок на додану вартість»
( пересилання)
товарів (робіт,
за звітним періодом
за звітним періодом
від суми
донарахованого
послуг) в Україну
Виробники, які
реалізують алко-
3
Акцизний збір (для виробни­ків)
Декрет КМ України №18-92
від 26. 1 2.92 «Про акцизний збір», постанови ВІ* України,
Обороти по реалізації ви­роблених в Україні підакцизних
Ставки вста­новлюю Іься згідно зако-Іюдавсіву
голь -Іш 3-й ро­бочий день після реалізації, вироб­ники тютюнових виробів -щомі­сячно до 16 чис-
Не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним
Пеня— 120%
облікової ставки НБУ, фінансові санкції — дво­кратний розмір суми донарахо-
Закони України
ла, наступного за
ваного податку
звітним, Інші-
зпдпо з законом
Продовження     продолжение
--PAGE_BREAK--табл.
№ п/п
Податок, збір
Базовий документ
Об'єкт оподаткування
Розмір платежів
Строк сплати
Строк подачі звп ності
Пеня, санкції
Декрет КМУ
Пеня— 120%
№ 18-92
Митна вартість
Ставки вста-
15 числа місяця,
облікової ставки
Акцизний збір
від 26 1292
товарів Із враху-
новлюються
Момент
наступ нот
НБУ. фінансові
4
(для Імпорте-
«Про акцизний
ванням фактично
згідно із за-
митного
за місяцем
санкції — дво-
рів)
збір», постанови
сплачених сум
конодавст-
оформлення
здійснення
кратний розмір
ВР України,
мита
вом
Імпорту
від суми донара-
закони України
хованого податку
Декрет КМ
Не пізніше стро-
Прибутковий
У країни № 13-92 від 26 1292
Сукупний оподат-
Згідно    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
Підприємства
1%(30%
12
Збір в Держав­ний Інновацій­ний фонд
України № 77 від 1802.92 «Про утворення Державного інноваційного
та організації проводять
відрахування
ВИХОДЯЧИ 3
обсяг}' реалізації продукції' (без
збору напра­вляється до
Держінфон-ду, 70%— до спеціальних фондів при
Щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним
Щоквартально
одночасно з поданням бухгалтерської
ЗВІТНОСТІ
Пеня— 120% облікової ставки НБУ
ПДВ та акцизу)
міністерствах)
Промислові,
транспортні,
Не пізніше
І 1 •
будівельні та
1 5 числа кожного
13
Відрахування па будівництво, ремонт та утримання авюмобільних доріг госпо-
Закон України № 1562-12 від 180991 «Про джерела фінансування дорожнього
Інші господар­ські — — від обсягу виробництва продукції. Заго­тівельні, торго­вельні Іа посіа-
від 0.03 до 0,06%
місяця в розмірі 1/3 квартальною платежу. Остаточний роз­рахунок за квар-Іал проводиться
В терміни, встановлені для подання бухгалтерських
Пеня— 120%
облікової ставки НБУ, фінансові санкції -двокра­тний розмір від
дарськими
господарства
чальпицько-
,
до 15 числа
організаціями)
України»
збуюві — від
місяця, наступ-
річного обігу
ного за звітним
ІНШІ — ЗІІДНО ІЗ
кварталом
законом
1
/
Закінчення табл.
№ п/п
.^— — ' Податок, збір
^ — ^— — Базовий документ
1 -!• "'
Об'єкт оподаткування
-^— — — ^ — —
Розмір платежів
-•І Строк сплати
Строк подачі звітності
Пеня, санкції
відрахування
Закон України
В терміни,
Пеня —120% облікової ставки
14
Іа будівиицгво та утримання
автодоріг (від
X» 1562- 12 від 18.09.91 «Про джерела фінан-
Вартість реалізованих підприємством
7%
20 числа місяця, наступного за звітним
встановлені для подання бухгалтерських
НБУ, фінансові санкції -двокра­тний розмір від
продажу пали-
нафтопродуктів
ЗВІТІВ
суми донарахо-
вно-мастиль-
нього господар-
ваного податку
ства України»
*_— — '-
3 Нарахування на будівництво
_^_^ -^— Закон України Я» 1562-12 від 18.09.91
І—— • Автотранспортні підприємства та організації;
-------
2%
------------
До 15 числа
В строки, встановлені
Пеня— 120% облікової ставки НБУ, фінансові
15
та утримання автодоріг; від доходів по експлуатації
«Про джерела фінансування дорожнього господарства
підприємства, які мають автого­сподарства, що здійснюють
по експлуа­тації авто­транспорту
МІСЯЦЯ,
наступного за звітним
для подання бухгалтерських звітів
санкції — двокра­тний розмір від суми донарахо­ваного податку
автотранспорту
України»
перевезення
_^— — ~
— — — .^— ~- — — -^-
•
•»ІІ
Аванс сплачуєть-
16
Збір за забруднення навколишнього середовища
Закон України № 1264-Х 11 від 25.06.91 «Про охорону навколишнього середовища»
Викиди та скиди забруднюючих речовин та розміщення відходів
За нормати­вами та лімі­тами викидів та скидів і розміщення відходів
ся рівними част­ками від річного розміру щоквар­тально до 1 5 числа місяця, на­ступного за звіт-
Перерахунок за рік проводиться в 10-дснний сірок після річного звіту
Пеня— 120% облікової ставки НБУ








— — — — — —




ним кварталом
•••




    продолжение
--PAGE_BREAK--ПОРЯДОК ЗБІЛЬШКНПИ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ І ВАЛОВИХ ВИТРАТ
Дата збільшення
Вшюшіх лохоли
Валових витрат
При продаж} товарів, робіт, послуг:
— Лата будь-якої з подій, що відбулась раніше:
— зарахування коштів аід покупця:
— оприбуткування коштів > каеІ:
— інкасація в банку Іа правилами НВУ:
— відвантаження товарів; -фактичне надання результатів робіт. посл\ г;
-вилучення з юргошіх апаратів та Ін­шого подібною обладнання грошової виручки;
-реалізація жетонів, карток та інших замінників гривні:
— оформлення товарного чеку.
— За рахунок бюджетних кошмв:
— зарахування коштів на розрахунко­вий рахунок в банку:
-одержання компенсації > будь-якому вигляді.
— Бартер:
— відвантаження толарів: -фактичне надання результатів робіт, послуг;
-фактичне одержання результатів ро­біт, послуг; -оприбуткування товарів.
— Дата будь-якої з поліп, що відбулась раніше
— списання коштів з рахуикл в банку;
— видача кошч і в І каси;
— фактичне одержання результатів;
— оформлення товарного чеку:
— Бартер — дата заключної операції або будь-яких часткових поставок
ФОРМУВАННЯ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ ШДПгЧК МСТ В
Стаття
Включаються до складу лохолін
Стаття
Звшьмяєіься від оподаткування
Стаття
Не включаються до складч доходів
4.1
1. Доходи ві:І продажу
7.12.1
! Прибуток підпрпгмсмі
4.2.1
1 Акцизний збір
4Л 1
товарів, робіт, иосі}г
І! се> краінсь кчх громадсь-
2 ЛДВ, крім: піа-
2. Доходи від допо-
ких організацій інвалідів.
прнгмства-одержу-
міжних та обслугову-
крім прибутку від грально-
вача, що не є плат-
ючих виробництв
го біліесу
ником податку
4.1.6
3 Доходи під позарс-
За умови;
4.22
3 Компенсація за
; пізашллп\ олерацій:
а) кїлькіст). Інвалідів за    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
податку за кордоном, крім:
102
е) виграш і в лотерею.
а) податку на капітал (май-
казино, гральних міс-
но) та його приріст;
цях, крім державних
б'і поштових податків;
лотереГі, які проводя-
в) податку на реалізацію;
ться ча дозволом
ґ) Інші непрямі податки;
МФУ.
д) з пасивного прибутку.
5.46
4 Суми страхового від-
22.21
4. Тимчасово до 0 1 .01 .2008 р.
шкодування збшківза
кошти підприємств з інве-
договорами страхування
стиціями в грошовій формі
5 Доходи від надання
по виробництву автомобі-
4.1.2
банківських послуг
лів та запасних частин для
6. Доходи від опера-
них на:
4.1.3
Ііііі оренди
а) погашення кредитів:
7. Не враховані в по-
б) розвиток власною ви-
4,1.5
передніл звітних пе-
робництва.
ріодах і виявлені в
в) виробництво матеріалів
звітному періоді до-
та комплектуючих виробів.
•
ходи
г) виплату дивідендів, якщо
вони реін весту ються у ви-
робництво та рішення про
це прийнято до подання річ-
ної податкової декларації
7 11.9
5. Благодійні організації, які
існують тільки за рах>Іюк
членських внесків та благо-
чинних можергвувань:
а) внески засновників, бла-
гочинників;
б) цільові внески;
в) пожертвування;
г) внески бід благочинних
заходів, лотерей, а\ кцюнів:
д) доходи від депо нітів;
е) доходи від цінних папе-
рів;
ж) дохід від фінансової
діяльності, якшо вона на-
прав ля сгь ся на благочин-
ність та забезпечення гос-
подарської ДІЯЛЬНОСТІ
151    продолжение
--PAGE_BREAK--ФОРМУВАННЯ ВАЛОВИХ ВИТРАТ
№ п/п




Види
ДІЯЛЬНОСТІ




Валові витрати
Пункт. під пункт
Включаються
Пункт, підпункт
Не включаються
І
Діяльність, по­в'язана з роз­відкою та ви­добутком кори­сних копалин
91 96
Витрати на розвідку та розробку запасів кори­сних копалин, що під­лягають амортизації
2
Спільна діяль­ність
•
53.8
77.3
Виплати частини доходу від спільної діяльності прирівнюються до ви­плат дивідендів
3
Довгострокові договори
71711
У випадку, коли об'єкт
договору не є основними фондами замовника, ного валові витрати збільшу­ються на суму наданого виконавцю аванс> або вар­тості договору
71011
Якщо об'єктом договору е основні фонди, нема­теріальні активи, то під­лягають амортизації, вар­тість витрат відноситься на збільшення балансо­вої вартості об'єкту до­говору
4
Діяльність не­прибуткових організацій
152ТЛ ВАЛОВИХ ДОХОДІВ
Валові доходи
пункт    продолжение
--PAGE_BREAK--
підпункт --PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
г^ерерахміку доходу Із
рної ЦІНИ 1 ОЦІНОЧНОГО
коефіцієнту — до ва-
^^ІстосуванІ Іям 1 20% (-гтавки НБУ на момент
Іового доходу вико-
,-^ерерахунку за сгрок
навця Суми занижен-
передплати
ня податкового зо-
бов'язання по резуль-
татах перерахунку до-
ходу після завершен-
ня договору Із засто-
суванням (20% став-
ки НБУ на момент
перерахунку
__ ----------------
7 11 8
Доходи органів дер-
жавної влади та їх
установ що утриму-
ються за рахунок бю-
джету, в т ч освіти,
науки, культури охо-
рони здоров'я та ар-
хівних }стаков. зара-
ховуються до складу
кошторисів, загверд-
женнх КМУ
153Кв п/п




Вили
ДІЯЧЬНОСТІ




Валові витрати


Пункт,
підпункт
Включаються
П\ мкт пілтмкт
Не включаю гіля














5
Дивіденди
788
Якщо с}ма коштів або майна, яку отріш>є плаї-ІІпк поділку — власник
538
Вип Іаіи дивідендів


корпоративних прав при повнім ліквідації гндприсм-сівач; мгп.кга, менша, ні-к


номінальна вартість кор­поративних прав, то су­ни збитків відноситься


до Його валових витрат






















154    продолжение
--PAGE_BREAK--Продовження Іиабі
Валові доходи
Пуикг підпункт
Включаються
П>»кт. підпункт
Не включаються
П) нкт, підпункт
Виключаються
7.11.9
Доходи ч Інших
7112—
Види доходів
джерел (крім тих.
7117
1 Безповоротна фі-
що визнані такими.
нансова допомога
то не включаються
2 Добровільні по-
до ваювого до\од>)
жер гиуванпя
оподаткову Іоться в
3 Пасивні доходи
загальному поряд-
4 Кошт», манно —
ку, без врахування
як компенсація по-
амортизації
с.іуг
7 11 9
Якщо доходи
5 Активи, одержані
(пп. 7.11 2. 7117)
від Інших неприб\г-
шниачеш протягом    продолжение
--PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--
1 Опротестовані су-
1233
У банкрута при
ми векселя у вексе-
виникненні дебі-
ледавця
торської заборго-
12.3.3
2 Кошти, одержані
ваності після ви-
віл реалізації майна
знання Його бан-
позичальника, визна-
крутом
ного банкрутом, — у
кредитора
12.3.6
3 Сума простроче-
ної заборгованості
дебітора, на майно
якого не може бути
звернено стягнення
прн відмові суду або
незверненш креди-
тора до суду — у
кредитора
1238
4 Сума заборгова-
ності за договора-
ми, визнаними су-
дом недійсними з
вини боржника — у
дебітора
12.3.9
5 У дебітора — на
суму заборгованості
за договорами, ви-
знаними судом не-
Д1ІЇСННМИ 3 ВИНИ
обох сторін
141
1 Податок на зем-
лю, яка викорис-
товується в с/г обо-
роті
2 Збитки минулих
звітних періодів
163    продолжение
--PAGE_BREAK--ПЛАТНИКИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
№ст,
пункту, підпункту
Платники податку'
2.1.1
1. Суб'єкти підприємницької діяльності
2.1.1
2. Бюджетні установи, організації
2.1 1
3. Громадські організації
2.1.1
4. Інші юридичні особи, які здійснюють діяльність, спрямовану на одержання прибутку
2.1 2
5. Нерезиденти, які одержують доходи на території України, крім тих, які мають дипломатичний статус за міжнародними договорами, за За­коном
2.1.3
6. Філії, що не мають статусу юридичної особи та:
а) розташовані на інших територіях;
^ • й • б) ведуть окремий облік;
в) мають рахунок в банку
2.1.4
7. Постійні представництва нерезидентів, які: а) одержують доходи з України; б) виконують агентські функції
2.2
8. Управління залізниці — від основної діяльності
23
9. НБУ — по кореспондованих сумах, що перевищують валовий дохід над валовими витратами поточного року та минулих років, які не були відшкодовані
2.4
1 0. Пенітенціарна система — доходи включаються до кошторисів їх фінансування
164ІІІЛМ II, НАДАНІ ЧІПІПІІМ ЗАКОНОДАВСТВОМ ЮРИДИЧНИМ ОСОБАМ ЩОДО СПЛАТИ ПОДАТКУ НА 1ІРІІЬ> 1ОК
Код
ПІЛЬГИ
Пільга
Нормативний документ
1020023
Зменшення на 50% суми податку на прибуток, нарахованого під­приємствами — суб'єктами експериментальної економічної зони «Сиваш», у разі викорисіання суми, на яку зменшується податок на прибуток, на реалізацію інвестиційних проек І ів в межах цісї зони
Закон України «Про деякі питання валю­тного регулювання та оподаїкування с>б'єкпв ексмериментально"! економічної зони «Сиваш» від 23 02.96 № 65/96-ВР
1020025
Сума мрибуїку, що не підлягає оподаткуванню згідно з міжнарод­ними договорами України
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР, ст 14, Закон України «Про систему оподаткування» від 18.02.97 №77/97-ВР, сі. 19
11020030
Не включаються до складу валових виїраї кошт взаємного інвес­тування інвестиційних фондів та Інвестиційних компаній, якшо жо­ден Із засновників (учасників, акціонерів) Іа пов'язаних з ними осіб не володіє більмі як 10% статутного фонду таких швесіишйних фондів або компаній та якщо такі інвестиційні фонди І компанії протягом ЗО днів після закінчення гюдаїковою року розподіляють між акціонерами (засновниками) не менш як 90% суми річною до­ходу від Інвестиційних операцій
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 4.2.8
1020031
Не включається до складу валовою доходу суми одержаного плат­ником подаїку емісійного доходу
Закон України «Про внесення змій до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22 05-97 № 283/97-ВР, пп. 4.2.9
11020032
Не включаюіься до валового доходу кошти або майно, що надхо­дить у вигляді міжнародної' технічної допомоги, яка надасться ін­шими державами відповідно до угод, що набрали чинності у всіа-Іювленому законодавством порядку
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пн 4.2.13Продовження табл.
Код
ПІЛЬГИ
Пільга
Нормативний документ
11020033
Включаються до складу валових витрат суми коштів або вартість майна, добровільно перерахованих (переданих) до Державного бю­джету України або бюджетів територіальних громад до неприбут­кових орі анізацій в межах 4%
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №238/97-ВР, пп. 572.2
1 1020034
Включаються до складу валових витрат сума коштів, перерахованих підприємствами всеукраїнських об'єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менше 75% таких осіб, для проведення благодій­ної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного прибуїку
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.2.3
11020035
Включається до складу валових витрат платника податку, основною діяльністю якого є виробництво сільськогосподарської продукції, плата за землю, що не використовується в сільськогосподарському виробничому обороті
Закон України «Про внесення змій до Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.2.5
11020036
Включаються до складу валових витрат плаї пика виграти на утри­мання соціальної інфраструктури дитячих ясел або садків
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку пїдпригмств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 549
11020037
Включаються до складу валових витрат платника витрати на утри­мання соціальної інфраструктури: закладів середньої та середньої професійно-технічної освіти та закладів підвищення кваліфікації працівників такого платника податку
— "—
11020038
Включаються до складу валових витрат платника витрати на утри­мання соціальної Інфраструктури дитячих, музичних та художніх шкіл мистецтв у разі, якщо вони не надають платних послуг та не займаються іншою комерційною діяльністю
— —
о--о-
Продовження табл.
Код пільги
Пільга
Нормативний документ
11020039
Включаються до складу валових витрат платників витрати на утри­мання соціальної Інфраструктури закладів охорони здоров'я, пунк­тів безоплатної о медичного обстеження, профілактики та допомоги працівникам
__«_
11020040
Включаються до складу валових витрат платник;) витрати на утри­мання соціальної інфраструктури: спортивних ЗіІ Іів і майданчиків, що викорисюв\нпься безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників клубів і будинків культури в разі, якщо вони не використовуються для падання платних послуг Іїі іншої комерційної діяльності (крім будинків шдпочинку, турис­тичних баз та Інших подібних закладів)
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.4.9
1 1020041
Включаються до складу валових витрат платника витрати на утри­мання соціальної інфраструктури: приміщень, що використовують­ся платником по Іатку для організації харчування працівників тако­го платника податку
__•'__
11020042
Включається до складу валових витрат платники витрати па утри­мання соціальної інфраструктури: багатокварт прного житловою фонду, включаючи гуртожитки, одноквартирної о житлового фонду в сільській місцсності та об'єктів житлово-комутм.Іьного господарс­тва, які перебувають на балансі юридичних осіб, щодо яких платни­ком податку прийнято документально оформлене рішення про пе­редачу на балат місцевих рад
11020043
Включаються до складу валових витрат платника податку сума вне­сків до додаткових пенсійних фондів. Але не білІ.ІІІе 15% сукупного доходу
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.8.4
Продовження     продолжение
--PAGE_BREAK--табл.
Код пільги
Пільга
Нормативний документ
11020044
Об'скт оподаткування (прибуток) зменшується на суму балансових збитків (про індексованих), отриманих платником податку в попере­дніх періодах
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, п. 6.1,6.2,6.3
11020045
Балансові збитки, понесені (нараховані) в попередніх періодах плат­ником податку у зв'язку і придбанням цінних паперів, зменшують доходи, отримані від операцій з цінними паперами
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР. пп. 7.6.1
11020046
Балансові збитки від спільної діяльності, отримані в попередніх пе­ріодах, зменшуюіь доходи, отримані від спільної діяльності
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.7.5
11020047
Не оподатковується виплата дивідендів у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих підприємством, яке нараховує дивіденди, за умо­ви, що така виплата ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) в статутному фонді підприсмства-емітента
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.8.5
11020049
Релігійні організації звільняються від оподаткування доходів, отри­маних у вигляді кошті» або майна, що надходять безоплатно, у ви­гляді безповоротної фінансової допомоги, добровільних пожеріву-вань; доходи від надання культових послуг, пасивних доходів
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-БР, пп. 7.11 7
1 1020050
Органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установи або організації звільняються від оподат­кування доходів, оіриманих у вигляді коштів або майна, які надхо­дять до таких псприб>ткових оріанпашй як компенсація вартості отриманих державних посл; г
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 220597 № 283/97-ВР, пп. 7.11.2
---------------------------
Продовження табл.
Код
ПІ ЇМ И
Пільїа
Нормативний документ
11020051
Благодійні фонди і благодійні організації, в тому числі ІромадськІ орга­нізації", створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматор­ської, спортивної. к> льіурної. освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки звільняються від оподаткування доходів, отриманих у ви­гляді коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безпово­ротної фінансової допомоги, добровільних пожертвувань, пасивних до­ходів, коштів або майна, які надходять таким неприбутковім орга­нізаціям, від здійснення їх основної діяльності
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.11.3
11020052
Пенсійні фонди, кредитні спілки звільняються від оподаткування доходів, отриманих у виїлмді коштів, які надходять до кредитних спілок та пенсійних фондів у вигляді внесків на додаткове пенсійне забезпечення або внесків на Інші потреби, передбачені законодавст­вом, пасивних доходів, отриманих з джерел, визначених законодав­ством про кредитні спілки та пенсійні фонди
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.11.4
11020053
Юридичні особи, діяльність яких не передбачаг одержання прибут­ку згідно з нормами відповідних законів, звільняюіься від оподат­кування доходів, отриманих у вигляді коштів або майна, які надхо­дять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності та у вигляді пасивних доходів
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутк) підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.11.5
11020054
Спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників, що утримуються лише за ра­хунок внесків таких засновників та не здійснюють підприємницької діяльності, за винятком отримання пасивних доходів, звільняються від оподаткування доходів у вигляді разових або періодичних внес­ків засновників, пасивних доходів
Закон України «Про внесення змін до Закон; України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 7.11.6
11020056
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від реал нації на митній території України спеціальних продуктів дитя­чого харчування власного виробництва, спрямований на збільшення обсягів виробництва та зменшення роздрібних ціп па такі прод>кіи
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР. пп. 7.13.1
Продовження табл.
Код
ПІЛЬГИ
Пільга
Нормативний документ
11020057
Оподатковується в розмірі 50% від діючої сіанки прибуток віл реа­лізації інноваційного продукту, заявленою при реєстрації в іннова­ційних центрах, що створені відповідно до законодавства
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування
прибутку підприємств» від 22.05.97
№ 283/97-ВР. пп. 7.14.1
11020062
Включаються до складу витрат виробництва витрати по утриманню основних фондів, що знаходяться на консервації
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05 97 № 283/97-ВР. пп. 8.13
1 1 020063
Включається до склад) витрат виробництва залишкова вартість окремого об'єкт основних фондів групи 1 в розмірі та неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян
Закон України «Про внесення змін до Закон) України «Про оподаік>вання прибутку підприємств» від 22.05.97 №283/97-ВР. ті. 8.3.7
11020064
Створення страхових резервів банківськими установами та небан-ківськими фінансовими }становами відносно сук>пного розмір; боргових вимог банків: 40% — до 31.12.99; 30% — до 31.12.2001; 20% починаючи з 1 січня 2002 рок>
Закон України «Про внесення змін до Закон} України «Про оподаік}вання прибутку підпригмств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, н.22.13
11020065
За зниженою ставкою — 15% оподатковуються валові доходи нере­зидентів, що не здійснюють підпришницької діяльності в Україні через постійне предсіанниціно. оірнмані з джерел на території України
Закон України «Про внесення змін до Закои> України «Про оподаткування прибутк} підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, п. 13.1
11020066
Суми нарахованого податку пїдприЄМСТВ-ВИрОбННКЇВ сільськогос­подарської продукції зменшуються на сум) податку на землю, що Ііикористовусться в сільськогосподарському виробничому обороті
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаїкчвання прибутку ПІДПРИЄМСТВ» від 22.05.97 № 283/97-ВР. й. 14. 1
11020069
Суми бсзповороіної фінансової допомоги, передані платником по-датк) в звітному періоді, не оподатковується
Закон України «Про внесення змін до Закон\ України «Про оподаїкл вання прибчтку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ІЇР. пп. 4.1.6
Продовження табл.
Код
    продолжение
--PAGE_BREAK--ГІПЬГЛ
Пільга
Нормативний документ
11020071
Вартість толарів (робіт, послуг), що надані безоплатно неприбутко­вим організаціям, не оподатковується
Закон України «Про внесення змін до Закон)1України «Про оподаткування прибутку підприємець» від 22.05.97 № 283/97-ВР. пп. 4.1.6
1020072
Сума безнадійної заборгованосіі в разі, коди відповідні заходи щодо стягнення таких боргів не привели до позитивного резуль­тат), а також с)ми заборгованості, стосовно яких закінчився строк позовної давності. Для банків та інших нсбанківських фі­нансових установ норми цього пункту діють з урах}ванням норм ст. 12 Закону
Закон України «Про внесення змін до Закон) України «Про оподаткування прибуїку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.2.8
]020073
Б)дь-які витрати на гарантійний ремоні (обслуговування) або Іа-раніійні заміни товарів, реалізованих платником податк), вартість яких не компенсується за рах)нок покупців таких товарів, але не більше суми, яка відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих (оприлюднених) платником податк). але вище 10% від сукупної нар І ості таких товарів, що були реалізовані, та по яких не закінчив­ся строк гарантійного обслуговування, включається до склад} вало­вих ииірат платника
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаїк}вання прибутку підприємств» від 22.05.97 № 283/97-ВР, пп. 5.4.3
1020079
Кошти, спрямовані платником подаїку на б}дівпицтво житла для військовослужбовців та членів їх сімей, які маюіь право на отри­мання житла відповідно до законодавства України за укладеними до 1 липня 1997 року угодами про іпвсст) вання будівництва житла для військовослужбовців та членів ї\ сімей, по яких па 1 липня 1997 ро­ку проведеш фактичні витрати, включаються до зменшення подат­кового зобов'язання такою платника податку протягом терміну за­вершення б\дівнипіва об'єктів житла, розпочатих до І липня 1997 року
Закон України «Про внесення змін до Закон> України «Про оподаткування приб)тку підприємств» від 18.31.97
№639/97-ВРПродовження таб.І,
Код
ПІЛЬГИ
Пільга
Нормативний документ
11020080
Підприємства металургійної (та інших галузей в частині основних фондів, шо викорисюнуюіься в ливарному виробництві), коксо­хімічної, хімічної, гірничодобувної промисловості, а також під­приємства залізничної о транспорту, підирисмства-виробники електронної, теплової енергії та водопостачання, на балансі яких перебуваюі ь введені в експлуатацію до 1 січня 1993 року основні фонди, що використовуються для здійснення оснонної діяльності. мають право включати до складу валових витрат звітного (подат­ковою) рок> витрати на проведення поліпшень таких основних фондів у розмірі, що не перевищує 90% балансової варюсті таких основних фондів групи 1 і 3 на початок звітного (податкового) року
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 № 639/97-ВР
11020081
Звільняється від оподаткування прибуток підприємств, що засіюва­ні всеукраїнськими громадськими організаціями інвалідів та майно яких г їх власністю, отриманий віл продажу товарів (робіт, послуг), крім прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом по­переднього звітного (податкового) перІол> кількісіь інвалідів, які маюіь там основне місце роботи, становить пс менше 50% загальної чисельності працюючих і фонд оплати праці таких інвалідів стано­ви І ь не менше 25% від суми витрат на оплату праці, що включасть-ся до складу валових витрат
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віл 04.11.97
№ 607/97-ВР, ст. 7
11020082
Не підлягають оподатк>ванню доходи, отримані нерезидентами у вигляді процентів або доходу (дисконту) на державні цінні папери, продані (розміщені) нерезидентами за межами території України через уповноважених агентів-нере шдентів, або процентів, сплаче­них нерезидентами за отримані Україною позики (кредити або дер­жавні зовнішні запозичення), відображаються в Державному бю-джеіі України або кошюрисі НРЇУ
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибут ку підприємці в» від 18.11.97 № 639/97-ВР
Закінчення табл.
Кол пільги
Пільга
Нормативний документ
11020083
Звільняються від оподаткування доходи, одержані від володіння державними цінними паперами, облігаціями місцевих позик, при­дбаних до набуття чинності Закону
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.11.97 № 639/97-ВР
1 1020084
Включаються до складу валових витрат платника податку на прибу­ток витрати нлагника податку на утримання і експлуатацію дитячих таборів відпочинку за умови, що вони здаються в оренду, не вико­ристовуються для надання платних послуг або іншої комерційної
ДІЯЛЬНОСТІ
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 18.1 1.97 № 639/97-ВР
11025000
Пільги, надані місцевими органами влади в межах сум, що надхо­дять до їх бюджетів по податку на прибуток
Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 25.06.97 № 125І-ХН, ст. 1
ОПОДАТКУВАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ
№ статті, пункту.
підпункту
Зміст
Об'єкт оподаткування:
Валові доходи за винятком:
а) валових витрат.
б) амортизаційних відрахувань.
Перенесення збитків протягом 20 звітних кварталів з наступного зві­тного кварталу, одержання збитків починаючи з 01.01 97 р: на зме­ншення об'єкта оподаткування (ЗУ від 18.11.97№ 639)
22.2 11.1
22.21 14.1
Податкові періоди:
а) звітний рік для підприємств з Інвестиціями в грошовій формі по виробництву автомобілів та запасних частин до них та виробів сіль­госппродукції
б) квартал —для інших
10.1 13 1
13.2 13.3
13.4 13.5
10.2
4.2.1
7.2 1
    продолжение
--PAGE_BREAK--7.24
7.2.2 7.2.4 10.1
Ставки податку:
1 Плагники податку основна — 30%
2. Нерезиденти не через представництва:
а) під час виплати — 15%,
б) проценти по цінних паперах — 30% у джерела виплат;
в) фрахт транспортних засобів — 6% у джерела виплат;
г) від перестрахування ризиків життя — 15% у джерела виплат від валового доходу,
д) від страхування ризиків життя — 30% у джерела виплат від вало­вого доходу;
е) дивіденди — 30% у джерела виплат.
3. Нерезиденти через представництва1
а) рекламні послуги — 30% в загальному порядку. До них відно­ситься основна діяльність резидентів, по послугах на користь нере­зидентів; б)агентські послуги;
в) довірчі послуги:
г) комісійні послуги;
д) інші послуги.
4. Виграші в лотереї, крім державних, казино, гральних місць — 30% від суми виграшу за рахунок виграшу.
5. Від страхової діяльності:
а) договори страхування та перестрахування ризиків — 30% від ва­лового доходу (страхові внески + страхові платежі, премії — валют­ні внески на перестрахування);
б) страхування життя — 30% від валового доходу,
в) довгострокове розпорядження договору страхування життя — 6% валового доходу;
г) перестрахування життя — 15% валового доходу;
д) страхування на Інших умовах — 3% валового доходу,
е) Інші доходи — 30% від прибутку
174СХЕМА СПЛАТИ ПОДАТКУ НА ПРИБУТОК
ОбЧкт
оподаткування
Ставка
Термін сплати
Термін подання розрахунків, знітів, декларацій
Пеня
Фінансові санкції
Адміністра­тивні штрафи
Прибуток, ви-
30%
Податок сплачу-
Платники податку
120% облі-
Платники, які не мають на мо-
Від 5 до 10
значений шля-
ється до бюдже-
не пізніше 25 числа
кової ставки
мент перевірки податкових де-
неоподатко-
хом зменшен-
ту не пізніше 20
місяця, наступного
НБУ, що ді-
кларацій і розрахунків, пов'я-
вуваних мі-
ня суми ско-
числа місяця, на-
за звітним кварта-
яла на мо-
заних з нарахуванням та спла-
німумів. По-
риюваного ва-
ступного за звіт-
лом, подають до по-
мент сплати,
тою подаїку за відповідні періо-
вторно про-
лового доходу
ним кварталом.
даткового органу    продолжение
--PAGE_BREAK--
нарахована
ди, сплачують штраф у розмірі
тягом року
звітного пері-
Протягом звіт-
декларацію про при-
на повну су-
10 НМДГ за одноразове пору-
— від 10 до
оду, на.
ної о (податково-
буток за івітний
му недоїмки
шення Якщо протягом насіуп-
1 5 неопода-
го) кварталу шш-
квартал, розрахова-
(без ураху-
них 12 місяців допущено друге
тковуваних
а) суму вало-
ники податку, за
ну зростаючим під-
вання штра-
або більше таких порушень,
мінімумів
вих витрат
винятком нере-
сумком з початку
фів) за весь її
сплачугться штраф в розмірі
платника по-
зидентів на ви-
звітної о фінансово-
строк
10 НМДГ, помножених на число
датку;
робників сільсь-
го року
порушень. За несвоєчасну пода-
когосподарської
Повідомлення про
чу декларації, розрахунку подат-
б) суму амор-
продукції, спла-
результати розра-
ку, платіжного доручення на пе-
тизаційних
чують до бюд-
хунків авансових
рерахування податку, сплачу-
відрахувань
жету за перший
внесків надається
ється штраф у розмірі 10% суми
та другий місяць
податковому органу
нарахованого податку за кожний
такого кварталу
в строки, передба-
випадок порушення У разі при-
авансові внески
чені для сплати та-
ховування або заниження або
до 20 числа дру-
ких внесків
заниження сум податку —
гого Іа третього
штраф у розмірі 30% від суми
місяця
донарахованого податку (недо-
їмки)
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України «Про систему оподаткування» в редакції Закону Хе 77/97-ВР від 18.02.97 // Відомості Верховної Ради (ВВР), 1997. — № 16. — Ст. 119.
2. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» в редакції Закону № 3813-12 від 24.12.94 // ВВР. — 1994. —№ 15. — Ст. 84.
3. Закон України « Про податок на додану вартість» від 3.04.97 № 168/97-ВР//ВВР, 1997.—№21. —Ст. 156.
4. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції Закону № 283/97-ВР від 22.05.97 // ВВР. — 1997. — № 27. — Ст. 181.
5. Декрет КМУ «Про акцизний збір» від 26.12.92 № 18-92 // ВВР, 1993. — №10. —Ст. 82.
6. Закон України « Про акцизний збір на алкогольні напої та тютюнові ви­роби» від 15.09.95 року № 329/95-ВР // ВВР. — 1995. — № 40. — Ст. 297.
7. Закон України « Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби» від 6 лютого 1996 року № 30/96-ВР // ВВР. — 1996. —№ 8. — Ст. 32.
8. Закон України «Про ставки акцизного збору І ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої» від 7 травня 1996 року № 178/96-ВР // ВВР. — 1996. —№28. —Ст. 131.
9. Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них» від 24 травня 1996 року № 216/96-ВР // ВВР. —1996.—№32. —Ст. 151.
10. Закон України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)» від 11 липня 1996 року № 313/96-ВР //ВВР. — 1996. — №42. —Ст. 201.
11. Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 року № 13-92 // ВВР. — 1993. — X? 10. — Ст. 77.
12. Закон України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року № 2097-ХІІ//ВВР.— 1992. —№ 19. — Ст. 259.
13. Закон України «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 5 травня 1996 року № 163/96-ВР//ВВР. — 1996. —Х° 26. — Ст. 114.
14. Декрет КМУ «Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну» від 11 січня 1993 року № 2-93 // ВВР. —' 1993. — № 12.—Ст. 105.
15. Закон України «Про фіксований сільськогосподарський податок» від 17 грудня 1998 року Хе 320-ХІУ // Урядовий кур'єр. — 1999. — 6 січня.
17616. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 746/99 від 28 черв­ня 1999 року № 727/98 //Урядовий кур'ср. — 1999. — 13 липня
17. Закон України «Про плату за землю» в редакції Закону № 378/96-ВР від 19.09.96 // ВВР. —1996. —№ 45. — Ст. 238.
18. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ді­лянками лісового фонду» від 6 липня 1998 р. № 1012 // Урядовий кур'єр. — 1998.— 16 липня.
19. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту» від 16 серпня 1999 р. № 75.
20. Наказ Мінекобезпеки, ДПАУ та Ін. ((Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин» № 207/472/51/157 від 30.12.97.
21. Постанова КМУ «Про затвердження Порядку встановлення норма­тивів збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державно­го бюджету, та його справлянпя»від 29 січня 1999р. № 115.
22. Наказ МФУ «Про затвердження Положення про порядок обчислення і сплати до Державного бюджету України рентної плати за нафту і природ­ний газ» №39 від 20.02.98.
23. Наказ МФУ «Про затвердження Положення про порядок розрахун­ків з бюджетом за різницю в цінах на природний газ. власного видобутку» № 66 від 08.04.96
24. Наказ МФУ «Про затвердження Положення про порядок обчислення І сплати до Державного бюджету України відрахувань від плати за транзит газу трубопровідним транспортом через територію України» № 2335 від 21.12.99.
25. Декрет КМУ «Про державне мито» від 21 січня 1993 рок\ №7-934ФС//ВВР.— 1993.—№ 13. —Ст. 113.
26. Закон України «Про гербовий збір» від 13 травня 1999 року № 1643-14 // Урядовий кур'єр. — 1999. — 29 травня.
27. Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» в редакції Закон) № 75/97-ВР від 18.02.97 // ВВР. — 1997. — № 5. — Ст. 117.
28. Декрет КМУ «Про податок на промисел» від 17 березня 1993 року №24-93 //ВВР.— 1993.—№ 19. —Ст. 208.
29. Декрет КМУ «Про місцеві податки і збори» від 20 травня 1993 року №56-93//ВВР.— 1993.—№30.—Ст 336.
30. Васісіик О.Д Державні фінанси України: Навчальний посібник. — К.: Вища школа, 1997.
31. Держава — податки — бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулю­вання ринкової економіки): Монографія / В. М. Суторміна. В. М. Федосов, В. Л. Андрущенко. — К.: Либідь, 1992.
32.Дернберг Ргічард Л. Межд\народнеє налогообложение. — М… ЮНИТИ, 1997.
ЗЗ.Д'яконова І. І Податки та податкова політика України. — К.: Нау­кова думка, 1997.
34. Кучерявепко Н. П. Налоговое право. — Харьков: Консум, 1998.
17735 Налоги й налогообложение / Под ред. И. Г. Русаковой и др. — М • ФинансьІ. ЮНИТИ, 1998
36. Налоговьіе системьі зарубежньїх стран / Под ред. Князева В. Г. й др. — М.: Закон и право, ЮНИТИ, 1997.
37. Макконне.'п Кемпбелл Р., Брю Стенди Л. Зкономикс Принци­пи, проблеми и полнтина В 2 т: Пер с англ. 11-го изд. — М Респуб-лика, 1992
38 Податкова система України / За ред В. М Федосова. — К: Ли-бідь. 1994
39. Самузльсон П. Зкономика В 2-х т: Пер с англ. — М.: МГП «АЛГОН», 1992
40. Су.марков В Н. Государственньїе финансьі в системе макрозкономи-ческого регулирования — М.: ФинансьІ и статистика, 1996
41.С\емьІ уклонения известньїе ГНАУ, или «О мерах по наполнению доходной части Государственного бюджета УкраиньІ / Бизнес. — 3998 — №6. — 8 февраля.
42. Сутьірил С Ф, Погорлецкгш А И Налоги и налоговое планнро-вание в мировой зкономнке. — СПб.: Изд-во Михайлова В. А. — По-лис, 1998.
43. Фоменко Е. А К нам пришел налоговьій ннспектор: взаимосвязь на-логового и бухгалтерского учета, проверка соблюдения наїогового законо-дательства; Методическое пособие. —Одесса' Принт Мастер, 1998.
44 ЮткииаТ Ф Налоги и налогообложение. — М.: ФинансьІ, 1998.ДОДАТКИ
Додаток І
ТЕМИ РЕФЕРАТІВ І КОЛОКВІУМІВ
Тема «Сутність та види податків»
(2 години}
Теми для написання рефератів:
1. Історичний розвиток форм оподаткування,
2. Зародження держави і податків.
3. Дискусійні питання функцій податків.
4. Проблеми класифікації податків.
5. Прямі податки в системі державного регулювання економіки.
6. Вплив непрямих податків на процеси ціноутворення.
Література: (ЗО; 31; 33; 35; 38; 44).
Тема «Податкова система і податкова політика»
(З годиті}
Теми для написання рефератів:
1. Порівняльна характеристика методів формування державних доходів.
2. Податкова система держави як показник її економічно-соціаль-
ного розвитку.
3. Рівень централізації ВВП в бюджеті, його залежність від обсягу і характеру функцій держави.
4. Податкова політика в системі державного регулювання економіки.
5. Податкова політика та її вплив на макроекономічні показники.
6. Податкова політика та її вплив на мікроекономіку.
7. Податкова політика та інфляція.
8. Етапи становлення податкової системи України.
9. Історія становлення мІжбюджетного розподілу податків в Україні.
Література: (1; ЗО: 33; 32; 33; 35; 37; 38; 39, 40; 42; 44).
Тема «Податок на додану вартість»
(З години)
Теми д.ія написання рефератів:
1. Сутність податку на додану вартість, його зародження і розвиток.
2. Передумови введення ПДВ в Україні.
1793. Поняття доданої вартості, методи її обчислення.
4. Історія становлення ПДВ в Україні.
5. Проблеми діючої системи оподаткування доданої вартості.
6. Вдосконалення механізму справляння ПДВ в Україні.
7. ПДВ в системі універсальних акцизів.
8. Роль ПДВ в доходах бюджету.
Література: (3; 31; 33; 38).
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Акцизний збір. Мито»
(2 години)
Теми для написання рефератів:
1. Специфічні акцизи як форма непрямого оподаткування.
2. Історія введення і становлення акцизного збору в Україні.
3. Недоліки та переваги специфічних акцизів.
4. Роль акцизного збору в доходах бюджету.
5. Проблеми вдосконалення акцизного збору і мита.
6. Митна політика держави та її цілі.
7. Мито в системі непрямих податків.
Література: (5; 6; 7; 8; 9; 10; 12; 13; 14; 33; 33; 34; 38).
Тема «Податок па прибуток підприємств»
(2 години)
Теми для написання рефератів:
1. Прибуткове оподаткування в системі податків з підприємств.
2. Загальна характеристика прибутку як об'єкта оподаткування.
3. Бюджетне значення податку на прибуток.
4. Податок на прибуток як регулюючий чинник економічних про­цесів.
5. Переваги І недоліки податку на прибуток.
6. Проблеми вдосконалення діючої системи оподаткування при­бутку.
Література: (4; 31; 33; 34; 35; 36: 38).
Тема «Фіксований сільськогосподарський податок»
(2 години)
Теми для написання рефератів;
1. Необхідність змін в оподаткуванні сільськогосподарських това­ровиробників.
2. Історія оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні.
1803. Переваги та недоліки фіксованого сільське господарського податку.
4. Проблеми вдосконалення фіксованого сільськогосподарського податку.
Література: (15; 31; 38).
Тема «Прибутковий податок з громадян» {оподаткування фізичних осіб)
(2 години)
Теми для написання рефератів:
1. Прибутковий податок з громадян як форма індивідуального при­буткового оподаткування.
2. Історія становлення прибуткового оподаткування громадян в Україні.
3. Бюджетне і соціальне значення прибуткового податку з громадян.
4. Переваги і недоліки прибуткового податку з громадян.
5. Недоліки діючої системи прибуткового оподаткування громадян.
6. Проблеми вдосконалення діючої системи прибуткового оподат­кування громадян.
Література: (11; 31; 34; 35; 38),
.
Тема «Спрощена система оподаткування суб'єктів малого підприємництва»
(1 година)
Теми для написання рефератів:
1. Необхідність запровадження пільгового оподаткування малого бізнесу.
2. Історія становлення в Україні пільгового оподаткування малого бізнесу.
3. Проблеми вдосконалення спрощеної системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва.
Література: (16; ЗІ; 32; 38)
Тема «Податки, що надходять до місцевих бюджетів»
(З годили)
Теми для написання рефератів:
1. Плата за землю: загальна характеристика, переваги і недоліки.
2. Плата за землю як інструмент раціонального використання земе­льних угідь і розміщення виробництва та населення в регіональ­ному розрізі.
1813. Проблеми вдосконалення механізму стягнення плати за землю.
4. Роль плати за землю у формуванні доходів бюджету.
5. Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів бюджету.
6. Загальнодержавні та місцеві податки і збори: порівняльна харак­теристика.
7. Податок з власників транспортних засобів: проблеми вдоскона­лення.
8. Податок на промисел: недоліки та проблеми вдосконалення.
Література: (27; 28; 29; 31; 38).
Тема «Державна податкова служба України»
(2 години)
Теми для написання рефератів:
1. Історія формування податкової служби в Україні.
2. Податкова служба в системі контролюючих органів України.
3. Податкова міліція: проблеми становлення і розвитку.
4. Проблеми вдосконалення роботи податкових органів.
5. Повноваження податкових органів та проблеми їх застосування.
Література: (2; 38;41;43)
Тема «Ухилення від податків»
(4 години)
Питання для обговорення:
1. Поняття ухилення від податків.
2. Види ухилення від податків.
3. Законні форми ухилення від податків.
4. Протизаконне приховування доходів та інші форми податкових зловживань.
5. Особливості ухилення від податків у сфері тіньової економіки.
6. Можливість ухилення від сплати по різних видах податків.
7. Боротьба з ухиленням від сплати податків.
8. Ухилення від податків у сфері міжнародного бізнесу.
9. Проблеми подвійного оподаткування міжнародного бізнесу та способи його усунення.
Література: (31; 38; 41).
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тема «Перекладання податків»
(2 години)
Питання для обговорення:
1. Сутність і форми перекладання податків.
2. Перекладання непрямих податків.
1823. Напрямки і форми перекладання прямих податків.
4. Фактори, що впливають на процес і результати перекладання по­датків.
Література: (З1; 37; 38; 39; 40).
Тема «Податкова політика в системі
державного регулювання економіки»
(2 години}
Питання для обговорення:
1. Дискусійні питання щодо використання податкової політики для державного регулювання економіки.
2. Антициклічне регулювання економіки І податкова політика.
3. Податкова політика і економічне зростання.
4. Податкові методи стримування інфляції.
Література: (31; 37; 39; 40; 42).
Додаток 2
ПРОПОНОВАНА ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ за програмою: «ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ»
1. Податки в системі державних доходів.
2. Податки та інші форми платежів до бюджету.
3. Дискусійні питання сутності та функцій податків.
4. Податки в системі державного регулювання економіки.
5. Система прямого оподаткування в Україні.
6. Система непрямого оподаткування в Україні.
7. Теоретичні основи побудови податкової системи.
8. Сутність, принципи і напрямки податкової політики держави.
9. Податкова система України: проблеми становлення і розвитку.
10. Податкова система України та її розвиток в сучасних умовах.
11. Податкова служба України та шляхи вдосконалення її роботи.
12. Роль контрольної роботи податкових органів у ринковій еконо­міці.
13. Прямі податки в системі державного регулювання економіки.
14. Прямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету.
15. Непрямі податки та їх роль у формуванні доходів бюджету. 36. Прямі і непрямі податки; порівняльна характеристика.
17. Прямі податки і вдосконалення механізму їх справляння.
18. Непрямі податки і вдосконалення механізму їх справляння.
19. Податок на додану вартість: становлення І розвиток.
18320. Теоретичні та практичні основи функціонування ПДВ в Україні.
21. ПДВ і його роль у формуванні доходів бюджету.
22. ПДВ в системі непрямого оподаткування.
23. ПДВ: проблеми стягнення та шляхи вдосконалення в Україні.
24. Акцизне оподаткування в Україні.
25. Проблеми акцизного оподаткування в Україні та шляхи їх ви­рішення.
26. Акцизний збір; проблеми становлення та розвитку в Україні.
27. Прибуткове оподаткування підприємств: проблеми становлення та розвитку в Україні.
28. Податок на прибуток підприємств в системі прямого оподатку­вання.
29. Податок па прибуток підприємств і його роль у формуванні до­ходів бюджету.
30. Податок на прибуток підприємств І його роль в регулюванні економічних процесів.
31. Прибуткове оподаткування громадян: проблеми становлення і розвитку.
32. Прибутковий податок з громадян в системі прямих податків.
33. Прибутковий податок з громадян: проблеми вдосконалення.
34. Прибутковий податок з громадян та його роль у формуванні до­ходів бюджету.
35. Місцеві податки та їх роль у податковій системі України.
36 Проблеми вдосконалення місцевого оподаткування в Україні.
Додаток З ЗРАЗОК ПЛАНУ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Тема: Оподаткування прибутку
Вступ.
1. Суть та значення прибутку в формуванні фінансів держави.
2 Прибуток як об'єкт оподаткування.
3. Визначення і порядок сплати податку на прибуток.
4. Аналіз ефективності оподаткування прибутку підприємства,
Вплив податку на прибуток на кінцевий фінансовий результат.
5. Удосконалення оподаткування прибутку підприємства. Висновки.
Додатки. Література,
184Додаток 4
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
на тему_
КУРСОВА РОБОТА
Студента групи № спеціальності «
прізвище, Ім'я та по батькові
Дата подання в інститут
Дата захисту__________
Оцінка__________
Київ 2000 185Додаток 5
Форма №
Державній податковій адміністрації по
вхідний №____
за алфавітом №
(назва адміністрації)
ДЕКЛАРАЦІЯ
про доходи, одержані з 1 січня по Зї грудня 199__року
або за інший період звітного року
РОЗДІЛ І
Повідомляю, то я,
(прізвище, ім'я, по батькові)
проживаю за адресою Телефони: квартирний
, службовий
одержав у 199__році такі доходи:
1.1. Доходи, одержані мною ЗА МІСЦЕМ ОСНОВНОЇ РОБОТИ (заробітна плата, дивіденди, премії, інші грошові та натуральні виплати, винагороди, доходи від роботи за сумісництвом, ча договорами цивільно-правового харакперу, авторські винагороди, а також доходи від виконання разових та інших робіт):
Місце основної роботи, де збери асться трудова книжка (повне найменування та поштова адреса)




За який час одержано дохід
3
Сума нарахованого доходу




(.'ума утриманого податку




по
/
2
3
4
Всього
X
1.2. Доходи, одержані мною в інших місцях НЕ ЗА МІСЦЕМ ОСНОВНОЇ РОБОТИ (за виконання робіт за сумісництвом, за договорами цивільно-правового характеру, разових та інших робіт, дивіденди, авторські винагороди):
Де одержано доходи і за Ідо (підприємство або особа, зарессгрована як підприємець)




За який час одержано дохід
І
Сума нарахованого доходу




Сума уіримаїюго податку




по
/
2
3
4
Всього
X
1.3. Доходи, одержані мною від ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, та інші доходи, оподаткування яких проводять податкові органи (здавання в оренду приміщень, майна та ін.):
Види діяльності, Іа здійснення яких одержано дохід
Сума одержаного валовою доходу
Витрати, пов'язані з одержанням доходу
Сума чистого доходу
Сума податку, сплаченого авансом та утриманого підприємствами
1
2
3
4
5
Всього
1.4. Доходи, які були мною одержані за кордоном або з іноземних держав:
Назва країни, в якій або Із якої одержано дохід (місто, назва організації, яка виплатила дохід)




Місяиь, в якому одержано дохід




Сума одержаного доходу
Сума податку, яка сплачена (утримана за кордоном)
в Інозем. валюті
в укр. грн.
в Інозем. валюті
в >кр. грн.
/
2
3
4
5
6
Всього
З метою усунення подвійного оподаткування ПОДАЮ висновок про сплату податку в (назва країни), стверджений податковим органом цієї країни.
    продолжение
--PAGE_BREAK--РОЗДІЛ 2
Повідомляю, що відповідно до чинного законодавства я маю право на такі пільги по прибутковому податку:
2.1. На виключення п'яти (десяти) мінімальних розмірів заробітної плати за_____місяців в сумі________грн.
Підстава для виключення________________________________________________________________________
2.2. На зменшення сукупного доходу на дітей віком до 16 років за Відомості про дітей віком до 16 років:
місяців в сумі
грн.
№
Прізвище, ім'я
Рік І місяць народження
2.3. На виключення доходів, направлених мною у джерела їх одержання на придбання акцій та інвестованих
на реконструкцію і розширення виробництва суб'єктів підприємницької діяльності в загальній сумі________гри.
Відповідні підтвердження додаються.
2.4. На виключення сум, перерахованих мною коштів, у відділення благодійних та екологічних фондів, а також підприємствам, установам і організаціям, закладам культури, освіти, науки, охорони здоров'я та
соціального забезпечення, які фінансуються з бюджету в загальній сумі______________________грн. Документи,
що стверджують ці витрати, додаються.
РОЗДІЛ З
3.1. З урахуванням наведених вище даних, вважаю, що мій дохід, з якого необхідно сплатити прибутковий податок за 199___рік, становить_________________________________гривень.
3.2. Одночасно повідомляю, що в наступному 199___році я передбачаю одержати сукупний оподатковуваний
дохід___________________________________________гривень.
РОЗДІЛ 4
ВІДОМОСТІ ПРО ВЛАСНІСТЬ ТА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ
Перелік власності
Місце знаходження
Вартість Іа даними інвентарбюро (І'рн.)
Площа виділеної земельної ділянки (в кв метрах)
1. Жилий будинок
2. Власна квартира
3. Дачний будинок
4. Земельні ділянки
X
5. Транспортні засоби (легкові, вантажні автомобілі, мотоцикли, моторні човни):
Марка____________________________Модель _,__________________Потужність двигуна
Правильність, зазначених у цій декларації відомостей,
СТВЕРДЖУЮ_________________________________
(підпис, дата)ЗМІСТ
1.Типова програма… З
2.Навчально-методичне забезпечення… 13
2.1. Методичні поради (вказівки) до вивчення тем курсу… 13
2.2. Плани семінарських занять з дисципліни: «Податкова система України»… 101
2.3. Методичне забезпечення для самостійної роботи
студентів з дисципліни: «Податкова система України»… 105
2.4. Методичне забезпечення для індивідуальної
роботи студентів з дисципліни: «Податкова система України» — 107
2.5. Навчальні завдання для практичних занять з дисципліни: «Податкова система України»… 109
2.5.1. Контрольні питання… 109
2.5.2. Тести… 110
2.5.3. Задачі… 114
2.5.4. Контрольні задачі, які мають бути вирішені
з використанням комп'ютерної програми «Ехсеї»… 119
2.5.5. Ділова гра: «Прибуткове оподаткування фізичних
осіб»… 120
2.6. Методичні вказівки до виконання курсової роботи
з дисципліни: «Податкова система України»......................124
2.6.1. Мета курсової роботи................................124
2.6.2. Загальні вимоги до курсової роботи ..................124
2.6.3. Етапи підготовки курсової роботи....................125
2.6.4. Вибір теми курсової роботи І складання плану ........125
2.6.5. Підбір літератури, статистичної інформації
та інших матеріалів..................................125
2.6.6. Структура і зміст курсової роботи....................126
2.6.7. Оформлення курсової роботи ........................127
2.6.8. Рецензування І захист курсової роботи ...............128
    продолжение
--PAGE_BREAK--3.Словник термінів по курсу «Податкова система
України»… 129
4.Схеми строків сплати, подання звітності по основних пла­тежах і зборах; формування валових доходів і витрат підпри­ємств та надання пільг при визначенні податку на прибуток… 143
Література … 176
Додатки … 179
190Навчальне видання
БІЛИК Марія Дмитрівна ЗОЛОТЬКО Ірина Анатоліївна
ПОДАТКОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни
Редактор 1 Судзшіовська
Художник обкладинки О. Стеценко
Технічний редактор Т Піхота
Коректор / Савлук Комп'ютерна верстка Я. Мишко