Правовые формы организации предриятий

Курсова робота з курсу: “Економіка підприємств” Група Варіант: ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ Написала: Легеза Юлія Олександрівна Номер залікової книжки Дата здачі на перевірку Перевірила Дата перевірки Дата захисту Запоріжжя 2001р. ЗМІСТ ВСТУП….3 РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ПІДПРИЄМСТВ….4 РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ………6 РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ………….1. Приватне підприємство… 2. Колективне підприємство… 3. Комунальне підприємство, засноване на власності тариторіальної громади…4. Державне підприємство, засноване на державній власності.

Казенне підприємство… 5. Господарські товариства… 1. Договорні господарські товариства…………2.Статутні господарські товариства…30 ВИСНОВОК….38 СПИСОК НОРМАТИВНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…40 ВСТУП У зв’язку з розпадом радянського Союзу та переходу радянських республік від командно-директивної економіки до ринкових відносин осоливої

актуальності набуває проблема вивчення інсуючих правових форм організації підприємств як головного господарюючого суб’єкта економіки держави. Постає реальна проблема визначення ролі та сутності кожної правової форми організації підприємств, при чому як тих, що існували ще за радянських часів (державне підприємство, кооперативи), так і зовсім нових для української економіки – усі різновиди господарських товариств. Об’єктом даної роботи є дослідження існуючих організаційно-правових форм підприємства, визначення негативних

та позитивних рис кожної із них. Метою даної роботи є аналіз та характеристика правової форми організації підприємства для ефективного соціально-економічного розвитку держави. Виходячи з мети роботи автором поставлені наступні завдання: 1. Дати визначення поняттю правової форми організації підприємства у зв’язку з регулюванням економіки у ринкових умовах господарювання; 2. Окреслити порядок створення та реєстрації підприємства як головного

господарюючого суб’єкта економіки України; 3. Охарактеризувати кожну правову форму організації підприємства, визначивши порядок їх засновування, порядок управління ними, їх реорганізації чи ліквідації; 4. Визначити перспективи досконалення правових форм організації підприємств. Методологію роботи складають як загальнонаукові методи (аналіз, синтез), так і спеціально правові методи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної

літератури, загальним обсягом 40 сторінок, основного тексту 39 сторінок. РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ПРАВОВОЇ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ. Для одержання поставленої мети будь-якої підприємницької діяльності, а тому і підприємства як головного господарюючого суб’єкта економічної системи країни одержання прибутку необхідна організація, що припускає її здійснення відповідно та в межах встановленого законом порядку.

Зазначений порядок передумовлений формами власності, способами розмежування повноважень власника по керуванню належним йому майном, імперативними вимогами чинного законодавства, безпосердньою метою створення та спеціалізацією підприємства, бажанням його засновника (засновників) тощо. Тому під правова форма організації підприємств вказує на особливості правового положення власника майна, порядок здійснення ним повноважень по керівництву, визначає дозволені чинним законодавством види діяльності,

керівні органи, межі та порядок відповідальності по зобов’язанням підприємства. Таким чином, під правовою формою організації підприємств слід розуміти обрану власником юридичний спосіб організації керування його майном і на умовах установлених законодавством України, що відображає спеціальну правосуб’єктність, правове положення майна, спеціалізацію. Вона безпосередньо впливає на взаємодію між суб’єктами підприємництва особливо при кооперації

їх діяльності. Слід зазначити, що створення підприємства зумовлює заняття підприємницькою діяльністю з утворенням юридичної особи – підприємства. У законодавстві під юридичною особою, що займається підприємницькою діяльністю (підприємство) розуміється організація, що має відособлене майно, може від свого імені набувати майнових й особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарчому

і третейському судах (ст. 23 ЦК України). В межах загальної категорії «підприємство» виділяються їх види, що знайшло відображення в цілому ряді загальних і специфічних нормативних актах. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємтсва в Україні», підприємство – основна організаційна ланка народного господарства України, самостійний господарюючий статутний суб’єкт, наділений правами юридичної особи

і здійснює виробничу, науково-пошукову та комерційну діяльність з метою отримання прибутку. Підприємтсво має самостійний баланс – систему показників, що характеризують його господарську діяльність шляхом співвідношення чи протиставлення окремих її сторін; осоновна форма бухзвітності. Воно має свою печатку, в якій відображена його назва та номер в Єдиному реєстрі підприємств, може зареєструвати знак для товарів та послуг, а також фірмове найменування.

Фарторами, що впливають на вибір конкретної правової форми організації підприємтсва, є: 1. Форма власності; 2. Правовий режим майна, що передано підприємству його засновниками; 3. Існуючі законодавчі обмеження стосовно предмета діяльності даної організаційно-правової форми; 4. Повноваження по керуванню майном юридичної особи; 5. Мінімальні вимоги законодавства до складу його засновників;

6. Межі відповідальності засновників по боргах створеної юридичної особи; 7. Делегований характер повноважень управління і декі інші особливості. Кожний із зазначених факторів знайшов свій відбиток у тих організаційно-правових формах підприємств, створюваних відповідно до законодавства України, розглядати які доцільно виходячи з принципу “від простої організації управління (приватне підприємство)

до більш складної (господарче товариство).” РОЗДІЛ 2. СТВОРЕННЯ ТА КЕРІВНИЦТВО ПІДПРИЄМСТВОМ Підприємство створюється відповідно до рішення власника чи уповноваженого ним органу, підприємтсва-засновника, організації або за рішенням трудового колективу у випадку та у порядку, передбаченого чинним законодавством. У передбачених законом випадках рішення про створення підприємства приймається за погодженням із Антимонопольним комітетом

України. Підприємство може бути створено в результаті примусового розділення іншого підприємтсва-монополіста за рішенням Антимонопольного комітету України. В тому разі коли для створення підприємтсва необхідні риродні ресурси, дозвіл на їх використання видається у встановленому порядку відповідною Радою народних депутатів чи Верховною радою України за подянням первинного природокористувача за наявності

позитивного висновку державної екологічної експертизи. Створене підприємство підлягає реєстрації і з цього моменту набуває права юридичної особи. Обов’язковою ознакою легалізації діяльності будь-якого підприємства є його державна регістрація, яка здійснюється у встановленому законому порядку. Державна реєстрація підприємства проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради

або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації (далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або місцем проживання даного підприємтсва, якщо інше не передбачено законом. Для державної реєстрації підприємтсва подаються такі документи: 1. рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два

і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом; 2. статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми підприємництва; 3. реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію; 4. документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом; 5. документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію;

6. при створенні відкритих акціонерних товариств (крім відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації та/або корпоратизації) подається засвідчений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіт про наслідки підписки на акції. Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного

із засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується договором оренди або іншим відповідним договором. Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької діяльності додаткові документи, не передбачені законодавством. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом протягом не більше п'яти робочих днів.

Органи державної реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів. За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для реєстрації документів,

не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну відповідальність згідно із законодавством. У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування

і Пенсійного фонду України. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється

Національним банком України. Повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття) подається особисто або направляється на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Форма і зміст повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках встановлюється центральним податковим органом України. У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації. Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності на зазначений об'єкт. Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії (відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації. Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії (відділення),

представництва орган державної реєстрації шляхом внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку. Під філіями слід розуміти відокремлений підрозділ підприємства, що розташований поза місцем його знаходження та здійснює усі або лише частину його функцій. Під представництвом слід розуміти відокремлений підрозділ підприємтсва, що також розташований поза місцем його знаходження та здійснює представництво та захист законних прав та

інтересів пдіприємтсва. Відповідальність за відповідність чинному законодавству установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для реєстрації суб'єкта підприємництва. У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду (арбітражного суду)

з позовом про скасування державної реєстрації. Скасування державної реєстрації здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі: визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству, установчих документів; здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України; несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької діяльності про зміну його

назви, організаційної форми, форми власності та місцезнаходження; визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством); неподання протягом року до органів державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності згідно з законодавством. Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного

і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності. Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє відповідні державні податкові органи та органи державної статистики про скасування державної реєстрації

суб'єкта підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України. Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку. За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої встановлюється

Кабінетом Міністрів України. Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила державної реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, страхових компаній, банківських установ, казенних підприємтсв, тощо. Управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника (стосовно господарського використання його майна та отримання прибутку) і самоврядування трудового колективу. При цьому власник підприємства здійснює свої права по управлінню

безпосередньо сам або через уповноважені ним органи. Останні вправі делегувати це право органу управління – раді підприємтсва (правлінню), чи іншому передбаченому установчими документами органу. Безпосередньо у всіх зовнішніх правовідносинах інтереси підприємтсва представляє його керівник. Найом, призначення чи вибрання керівника підприємства

є прерогативою власника і реалізується через уповноважені ним органи. Згідно до ст. 16 Закону України “Про підприємства в Україні” ккерівник наймається чи призначається власником підприємства. Рішення по соціально-економічним питанням стосовно діяльності підприємства розробляються та приймаються його органами управління за участі трудового колективу чи уповноважених ним органів – рада трудового

колективу, її голова, профспілка. На підприємствах, що використовують найману працю між власником (уповноваженим ним органом) та трудовим колективом повинен укладатись колективний договір, який врегульовує виробничі, трудові та економічні відносини трудового колективу з адміністрацією підприємтсва, а також питання охорони праці, соціального розвитку, а якщо це передбачено статутом, то і участі працівників в використанні одержаних прибутків.

РОЗДІЛ 3. ПРАВОВІ ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ В залежності від використовуваної правової форми організації підприємтсва, кількості засновників та особливостей розподілу прав та обов’язків виділяються унітарні та корпоративні підприємства. Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє йому необхідне для цього майно без розподілу його на частки (паї), затверджує самостійно статут, розподіляє прибуток, вирішує питання про ліквідацію та реорганізацію підприємтсва, безпосередньо самостійно або

через призначеного ним керівника керує підприємством та формує його трудовий колектив. Для унітарного підприємтсва характерна єдність майна та майнових прав, авторитарність управління. Унітарними підприємтсвами можуть бути державні та республіканські (АРК) підприємства, комунальні, приватні орендні підприємства, створені кооперативами, господарськими товариствами та іншим об’єднанням підприємтсв чи обє’днанням громадян.

Всі вони створюються та припиняються в розпорядчому порядку. Корпоративне підприємство, напроти, створюється двома або більше засновниками на підставі їх спільного рішення (договору) і діє на основі об’єднання майна чи інших інвестицій, а також діяльності засновників чи учасників, їх спільного управління справами, в тому числі через створювані ними органи управління, участі у розподілі

доходів і ризиків підприємтсва на засадах членства. Коропоративними є спільні підприємтсва, виробничі кооперативи, господарські товариства тощо. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про підприємства в України» і в залежності від форми і виду власності, на якій засноване підприємство можуть діяти підприємства таких видів: • приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; • колективне підприємство.

3.1. Приватне підприємство. Поширеність даного виду підприємтсва обумовлена такими факторами: • відсутність законодавчо встановленого обмеження, зв’язаного з утворенням статутного фонду, а внаслідок цього можливість оперативно збільшувати чи зменшувати його розмір; • можливість розмежування повноважень власника майна підприєства (його засновника) від особи, що безпосередньо зацймається керуванням підприємтсвом; • досить широкий обсяг предметної діяльності даної підприємницької структури; • мінімальна відповдальність засновника

підприємства.