МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВУКРАЇНИ
Запорізький юридичний інститут
Дніпропетровського державного університету внутрішніхсправ
кафедра кримінально-правових дисциплін
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З курсу
кримінально-виконавчого права
Структураінституту постпенітенціарноговпливу на засуджених
Зміст
1. Структураінституту постпенітенціарноговпливу на засуджених
1.1 Підготовка засуджених до звільнення
1.2 Надання допомоги звільненим у трудовому тапобутовому влаштуванні
1.3 Організація загального контролю за поведінкоюосіб, звільнених з місць позбавлення волі, застосування в разі потреби заходівпримусу — встановлення адміністративного нагляду
2. Принципи кримінально-виконавчої політики:поняття, класифікація, зміст
3. Задача
4. Використана література
1. Структураінституту постпенітенціарного впливу на засуджених
1.1 Підготовказасуджених до звільнення
постпенітенціарнийзвільнення засуджений
Підготовка засудженихдо звільнення – це система заходів щодо попереднього вирішення питань трудовогоі побутового пристрою засуджених, передбачаючих їх психологічну, етичну,правову підготовку, надання безпосередній допомозі у відновленні і розвиткусоціально корисних зв'язків засуджених, вирішенні питань їх трудового іпобутового пристрою після від'їзду покарання.
Засадничі нормисоціальної роботи з ув'язненими закріплені в міжнародному законодавстві. Так встатті 3 Європейських конвенції по попередженню тортур і нелюдяного абопринижуючого гідність звернення або покарання (Страсбург, 26 листопада 1987року) вказано, що відповідно до положень статті 3 вказаних Конвенції«ніхто не повинен піддаватися тортурам і нелюдяному або принижуючомугідність зверненню або покаранню».
Соціальна робота іззасудженими в УЇС Мінюсту є сама по собі багатоаспектним видом діяльності.Одним з найбільш важливих напрямів діяльності соціальної роботи із засудженимиє їх підготовка до звільнення з місць позбавлення волі. Оскільки це напрямдіяльності направлений на соціальну адаптацію засуджених, на те, аби повернутив суспільство «здорову» особу, підготовлену до умов життя, якііснують в суспільстві; забезпечити його необхідним для нормальноїжиттєдіяльності, роботою, житлом і так далі
Велике значення приорганізації діяльності старшого фахівця з соціальної роботи, і соціальноїроботи в цілому, у виправній установі УЇС Мінюсту по підготовці засуджених дозвільнення, має правове закріплення цієї діяльності. Підготовка засуджених дозвільнення законодавчо закріплена в главі 22 кримінально-виконавчого кодексу,яка озаглавлена як «Допомога засудженим, таким, що звільняється від відбуттяпокарання, і контроль за ними».
Підготовка дозвільнення осіб, що відбувають покарання в ВК починається не пізніше, ніж за 6місяців до закінчення терміну позбавлення волі. Вона включає наступне:
— проведення бесіди зкожним засудженим, в процесі якої з'ясовується, де ці особи мають намірпроживати, працювати або вчитися після звільнення з місць відбуття позбавленняволі;
— роз'ясненнязасудженим законодавства про порядок надання ним сприяння в трудовому іпобутовому пристрої, видачі паспортів і оформлення реєстрації. Одночасно їмроз'яснюється доцільність повернення в місце постійного мешкання і на тіпідприємства, де вони працювали до засудження.
Незалежно відзвернення або відмови засуджених від допомоги в трудовому і побутовому пристроїначальник ВК зобов'язаний за 6 місяців до звільнення направити запит в ОВД зпроханням перевірити можливість трудового і побутового пристрою наступних осіб:Інвалідів I і II груп, що старезних, таких, що відмовляються повернутися доколишнього місця проживання, неповнолітніх, засуджених при особливонебезпечному рецидиві злочинів, судимих три і більше разу за скоюваннябудь-яких умисних злочинів, що підлягають узяттю під адміністративний нагляд попостанові комісії адміністрації ВК, що не встали на дорогу виправлення або невідмовилися від намірів продовжити злочинну діяльність.
1.2 Надання допомоги звільненим у трудовому тапобутовому влаштуванні
Адміністрація ВКвзаємодіє у вирішенні питань трудового і побутового пристрою осіб, щозвільняються з місць відбуття позбавлення волі, з ОВД, опіки і опікування,управлінням охорони здоров'я, освітою, соціального захисту населення, комісієюу справах неповнолітніх і захисту їх прав, утвореному органом місцевоїсамоврядності, і федеральною службою зайнятості населення по вибраному нимимісцю проживання.
Організація іздійснення всіх заходів щодо надання допомозі в трудовому і побутовому пристроїосіб, що звільняються з ВК, очолюється на співробітників групи соціальногозахисту за участю начальників загонів, психологів, співробітників відділів(груп) спеціального обліку і інших зацікавлених частин і служб.
В разі здобуттявідповіді про неможливість трудового і побутового пристрою проживання, щозвільняється по вибраному місцю, співробітник групи соціального захисту ВКставить про це в популярність що звільняється і з його згоди приймає заходи допозитивного вирішення цих питань в інших місцевостях.
Засудженим, таким, щоміститься в ГІК і ВК, а також засудженим, залишеним в в'язницях для виконанняробіт по господарському обслуговуванню, можуть бути дозволені короткостроковівиїзди за межі ВК тривалістю до семи діб, не рахуючи часу для проїзду туди іназад, для попереднього вирішення питань трудового і побутового пристрою.Дозвіл виїзду за межі установи є важливим елементом підготовки до звільненнязасуджених. Оскільки рішення питання про попередній пристрій по передбачуваномумісцю проживання на місці більш продуктивно, ніж пристрій при посланні запитів.Дозвіл на виїзд за межі ВК дається начальником установи з врахуванням характеруі тягаря досконалого злочину, особи і поведінки засудженого. Так виїзди дляпопереднього вирішення питань трудового і побутового пристрою не вирішуються:засудженим при особливо небезпечному рецидиві злочинів, засудженим, якимсмертельна страта замінена в порядку помилування позбавленням волі, засудженим,до довічного позбавлення волі, засудженим, хворим відкритою формоютуберкульозу, засудженим, які не пройшли повного курсу лікування венеричногозахворювання, від алкоголізму, наркоманії або токсикоманії, ВІЧ інфікованимзасудженим.
1.3 Організація загального контролю за поведінкоюосіб, звільнених з місць позбавлення волі, застосування в разі потреби заходівпримусу — встановлення адміністративного нагляду
Серед профілактичнихзаходів, які здійснюються відносно осіб, звільнених від відбування покарання,особливе місце займає адміністративний нагляд. Він являє собою системутимчасових виховних і примусових профілактичних заходів спостереження іконтролю за поведінкою осіб, що звільнені з місць позбавлення волі тазалишаються небезпечними для суспільства.
Така діяльністьздійснюється відповідно до глави 25 КВК України, Закону України “Проадміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі” (далі— Закон) та Інструкції про організацію здійснення адміністративного нагляду заособами, звільненими з місць позбавлення волі.
Згідно з вказаниминормативними актами адміністративний нагляд встановлюється щодо таких категорійосіб:
1) засуджених допозбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більшеразів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо під час відбування покаранняїх поведінка свідчила про те, що вони вперто не бажають стати на шляхвиправлення і залишаються небезпечними для суспільства;
2) засуджених допозбавлення волі за один із злочинів, пов'язаних з не законним обігомнаркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів;
3) засуджених допозбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини або засуджених два і більшеразів до позбавлення волі за умисні злочини, якщо вони після відбуванняпокарання або умовно-дострокового звільнення від відбування покарання,незважаючи на попередження органів внутрішніх справ, систематично вчиняютьправопорушення.
Щодо осіб, вказаних уперших двох пунктах цього переліку, адміністративний нагляд встановлюєтьсясудом за місцезнаходженням виправної установи за поданням її начальника. Дляцього адміністрація УВП завчасно готує стосовно таких засуджениххарактеристики, копії вироків, довідки про застосування заходів стягнення, іншіматеріали, які вказують на небажання засудженого стати на шлях виправлення. Доміськ-, райвідділу, куди має прибути особа після звільнення, направляєтьсязапит щодо пропозицій про встановлення обмежень дій піднаглядного. Відповідь назапит долучається до справи засудженого.
Рішення пронеобхідність встановлення адміністративного нагляду приймається комісієюкерівного складу адміністрації виправної установи. Після її позитивноговисновку оформляється подання, яке разом з матеріалами, що свідчать про необхідністьвстановлення адміністративного нагляду, і копією вироку засудженогонаправляється до суду. Там матеріали розглядаються за участю особи, стосовноякої внесено подання, та представника УВП. При задоволенні поданняпіднаглядному під підпис у довідці роз'яснюється обов'язок не порушуватигромадський порядок і додержуватися встановлених правил. Постанову судді провстановлення адміністративного нагляду разом з довідкою про оголошеннявстановлених обмежень та характеристикою відділ по контролю за виконаннямсудових рішень направляє до міськ-, райвідділу за обраним особою місцемпроживання в день її звільнення.
Щодо осіб, засудженихдо позбавлення волі за тяжкі, особливо тяжкі злочини, або засуджених два ібільше разів до позбавлення волі за умисні злочини, адміністративний наглядвстановлюється, якщо вони після відбування покарання або умовно-достроковогозвільнення від відбування покарання незважаючи на попередження органіввнутрішніх справ систематично порушують громадський порядок, вчиняють іншіправопорушення. З метою отримання своєчасної інформації про протиправні діїдільничний інспектор міліції зобов'язаний систематично контролювати поведінкуцих осіб за місцем проживання (перебування) й роботи, не рідше одного разу намісяць перевіряти довідкові картотеки правопорушників, використовуватиінформацію приймальників-розподільників, чергових частин міськ-, райвідділів. Уразі виявлення факту правопорушення особою, щодо якої можливе встановленняадміністративного нагляду, дільничний інспектор міліції виносить їй письмовепопередження. Якщо незважаючи на це особа учиняє нове правопорушення, за якічинним законодавством встановлена адміністративна відповідальність, дільничнийінспектор міліції доповідає про це рапортом начальнику міськ-, райвідділу дляприйняття рішення про доцільність встановлення адміністративного нагляду. Дорапорту додаються:
— копія вироку судупро попереднє засудження до позбавлення волі;
— довідка проперевірку на наявність судимостей;
— характеристикаособи та матеріали, які свідчать про вчинені особою правопорушення і накладеністягнення;
— засвідчені копіїпротоколів та постанов про притягнення до адміністративної відповідальності;
— письмовепопередження;
— поясненняправопорушника;
— пропозиції щодозастосування обмежень дій піднаглядному.
Начальник міськ-,райвідділу, розглянувши ці матеріали, приймає рішення щодо підготовки поданняпро встановлення адміністративного нагляду. У поданні мають бути визначеніобмеження, які пропонує встановити начальник органу внутрішніх справ щодо піднаглядного,та обгрунтування доцільності таких заходів. Подання разом з переліченимиматеріалами направляється до суду.
На судове засіданнявикликається особа, щодо якої внесено подання про встановленняадміністративного нагляду, а також представник міськ-, райвідділу внутрішніхсправ, де воно оформлялося. Після позитивного рішення суду постанова суддінадсилається начальнику районного (міського) відділу (управління) внутрішніхсправ за місцем проживання піднаглядної особи. На її виконання дільничнийінспектор міліції оформляє справу адміністративного нагляду та проводить зпіднаглядним бесіду.
Адміністративнийнагляд встановлюється терміном від одного року до двох років і починаєвідраховуватися з дня оголошення піднаглядному постанови суду про йоговстановлення. Він не може перевищувати термінів, передбачених законом дляпогашення або зняття судимості. У разі, коли є підстави вважати, що особа, щодоякої встановлено адміністративний нагляд, залишається небезпечною длясуспільства, адміністративний нагляд за поданням відповідного органу внутрішніхсправ може бути продовжено у загальному порядку кожного разу ще на шістьмісяців, але не більше терміну, передбаченого законом для погашення або зняттясудимості. Якщо піднаглядному призначено покарання, не пов'язане з позбавленнямволі, адміністративний нагляд не припиняється.
Особи, щодо якихвстановлено адміністративний нагляд, зобов'язані вести законослухняний спосібжиття, не порушувати громадський порядок і дотримуватися таких правил:
а) прибути увизначений виправною установою термін в обрані ними місця проживання ізареєструватися в органах внутрішніх справ;
б) з'являтися завикликом міліції і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних звиконанням правил адміністративного нагляду;
в) повідомляти працівниківміліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чипроживання, а також про виїзд за межі району (міста) у службових справах;
г) в разі від'їзду вособистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування тамбільше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ.
Щодо піднаглядних запостановою суду можуть бути застосовані частково або у повному обсязі такіобмеження:
а) заборона виходу збудинку (квартири) у визначений час, який не може перевищувати восьми годин надобу;
б) заборонаперебування у визначених місцях району (міста);
в) заборона виїзду чиобмеження часу виїзду в особистих справах за межі району (міста);
г) реєстрація вміліції від одного до чотирьох разів на місяць.
Під час здійснення адміністративногонагляду суд за поданням начальника органу внутрішніх справ з урахуванням особипіднаглядного, його способу життя і поведінки може змінювати (зменшувати абозбільшувати) обсяг встановлених обмежень, зокрема:
— продовжувати термінадміністративного нагляду відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону;
— збільшувати абозменшеншувати обсяг обмежень дій піднаглядних відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону;
— припинятиадміністративний нагляд відповідно до ч. 4 ст. 5 та ч. 4 ст. 8 Закону.
Працівники міліціїзобов'язані систематично контролювати дотримання піднаглядними правиладміністративного нагляду. Про результати перевірок здійснюється запис у листкуконтролю за дотриманням встановлених обмежень дій піднаглядним та рапортомдоповідається начальнику міськ-, райвідділу.
Дільничні інспекториміліції та працівники карного розшуку зобов'язані проводитиіндивідуально-попереджувальну роботу з піднаглядними. У разі отриманнявідомостей про їх наміри ухилитися від адміністративного нагляду або вчинитиправопорушення вони надають начальнику міськ-, райвідділу внутрішніх справпропозиції щодо посилення контролю за поведінкою і способом життя таких осіб.Підрозділи карного розшуку разом з підрозділами оперативної служби, державноїслужби боротьби з економічною злочинністю, служби боротьби з організованоюзлочинністю та з незаконним обігом наркотиків виявляють злочинні зв'язки,наміри піднаглядних, уживають заходів до попередження і припинення нимизлочинів, спільно з дільничними інспекторами міліції контролюють дотримання правиладміністративного нагляду і встановлених судом обмежень.
Слідчі та підрозділидізнання при провадженні дізнання та досудового слідства:
— виявляють причинита умови, які сприяли вчиненню злочинів піднаглядними або особами, щопідпадають під дію Закону, а також причини невстановлення адміністративногонагляду і непроведення розшуку осіб, які ухилились від нього;
— вносять начальникамміськ-, райвідділів за місцем проживання (перебування) вказаних осіб поданняпро виявлені недоліки в роботі з установлення і здійснення адміністративногонагляду.
Приймальники-розподільники,чергові частини міськ-, райвідділів виявляють серед осіб, затриманих заправопорушення, піднаглядних і осіб, які підпадають під дію Закону, протягомдоби інформують про це міськ-, райвідділи за місцем їх проживання(перебування). У разі виявлення осіб, що перебувають під адміністративнимнаглядом чи не прибули після звільнення з місць позбавлення волі до обраногомісця проживання у встановлений строк або самовільно залишили його з метою ухиленнявід адміністративного нагляду, начальник підрозділу інформує про це міськ-,райвідділ за обраним піднаглядним місцем проживання. Патрульно-постові нарядиміліції під час виконання обов'язків з охорони громадського порядку здійснюютьконтроль та ведуть спостереження за особами, стосовно яких встановленоадміністративний нагляд, якщо вони з'являються в громадських місцях,відвідування яких їм не дозволено, або залишають місце проживання (перебування)в заборонені для цього години. При виявленні таких осіб патрульні (постові)затримують їх і доставляють до чергової частини міськ-, райвідділу з метоюоформлення матеріалів про порушення правил адміністративного нагляду.
У разі якщопіднаглядному судом встановлені обмеження дій у вигляді реєстрації в міліції,то за письмовим рішенням начальника міськ-, райвідділу така реєстраціяздійснюються працівником відділення (відділу) дільничних інспекторів міліції,дільничним інспектором міліції, працівником карного розшуку або черговимміськ-, райвідділу, про що здійснюється запис у реєстраційному листку. Час явокустановлюється з таким розрахунком, щоб це не впливало на роботу і навчанняпіднаглядного. Під час реєстрації з піднаглядним проводиться бесідапрофілактичного характеру, про що складається довідка.
Начальник міськ-,райвідділу за письмовою заявою піднаглядного може дозволити йому тимчасовепроживання (перебування) в іншому місці в межах території, яку обслуговуєміськ-, райвідділ. Питання про виїзд піднаглядного з місця постійногопроживання за межі району (міста) в особистих справах вирішується з письмовогодозволу начальника міськ-, райвідділу на підставі письмової заяви піднаглядногона термін, який не перевищує 10 діб, з урахуванням часу перебування його удорозі. У разі дозволу на тимчасовий виїзд до іншої місцевості піднаглядномувручається під підпис маршрутний листок. Про виїзд піднаглядного дільничнийінспектор міліції письмово повідомляє міськ-, райвідділ, на територіюобслуговування якого цей піднаглядний має прибути. Після прибуття піднаглядногона територію обслуговування іншого міськ-, райвідділу працівник відділу(відділення) дільничних інспекторів міліції, а за його відсутності — дільничнийінспектор міліції, або працівник карного розшуку, або черговий міськ-,райвідділу реєструє прибулого у журналі реєстрації справ адміністративногонагляду і піднаглядних та протягом доби інформує про його прибуття дільничногоінспектора міліції, на території обслуговування якого буде тимчасово проживатидана особа. На маршрутному листку піднаглядного здійснюється відповідний записпро прибуття і вибуття. Дільничний інспектор міліції протягом строкутимчасового перебування піднаглядного здійснює стосовно ньогоіндивідуально-профілактичну роботу, а у разі виявлення правопорушень з бокупіднаглядного інформує міськ-, райвідділ за місцем його проживання.
При поверненніпіднаглядного на постійне місце проживання (перебування) дільничний інспекторміліції робить запис у маршрутному листку про прибуття особи, долучає його досправи адміністративного нагляду та продовжує здійснювати контрольні заходи.
Уразі від'їздупіднаглядного на інше місце проживання (перебування) із зняттям з реєстраціїдільничний інспектор міліції, який здійснює нагляд, повідомляє міськ-,райвідділ, на територію обслуговування якого прибуде піднаглядний. При цьомупіднаглядному видається контрольний листок.
У разі злісногопорушення правил адміністративного нагляду особи, щодо яких він встановлений,притягаються до адміністративної чи кримінальної відповідальності. При ухиленніпіднаглядних від адміністративного нагляду органи внутрішніх справ здійснюютьїх розшук.
Адміністративнийнагляд припиняється постановою судді:
а) у разі погашенняабо зняття судимості з особи, яка перебуває під наглядом, — за поданнямначальника органу внутрішніх справ або за клопотанням самого піднаглядного;
б) достроково, якщопіднаглядний перестав бути небезпечним для суспільства і позитивнохарактеризується за місцем роботи і проживання, — за поданням начальника органувнутрішніх справ.
Питання проприпинення адміністративного нагляду розглядається в суді відповідно до правил,встановлених щодо розгляду питання про його встановлення.
Адміністративний нагляд автоматично припиняється:
а) після закінченнятерміну, на який його встановлено, якщо органом внутрішніх справ не поданоклопотання про продовження нагляду або суддя відмовив у продовженні нагляду;
б) у разі засудженняпіднаглядного до позбавлення волі і направлення його до місця відбуванняпокарання;
в) у разі смертіпіднаглядного.
Щодо осіб, відноснояких припиняється адміністративний нагляд, дільничний інспектор міліціїпродовжує здійснювати індивідуально-профілактичну роботу за місцем їхпроживання до закінчення передбаченого законом строку погашення судимості абоїї зняття.
Контроль заздійсненням адміністративного нагляду покладається на Міністерство внутрішніхсправ України, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України вКриму, управління внутрішніх справ областей, міст і на транспорті. Найвищийнагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства проадміністративний нагляд здійснюється Генеральним прокурором України іпідпорядкованими йому прокурорами.
2. Принципи кримінально-виконавчоїполітики: поняття, класифікація, зміст
Кримінально-виконавчеправо як галузь права базується на відповідних принципах. Проте у ст. 5 КВКУкраїни мова йде не про принципи кримінально-виконавчого права, а про принципикримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарання.Зокрема, ст. 5 КВК передбачає, що кримінально-виконавче законодавство, виконанняі відбування покарань ґрунтуються на принципах:
— невідворотностівиконання і відбування покарань;
— законності;
— справедливості;
— гуманізму;
— демократизму;
— рівностізасуджених перед законом;
— взаємноївідповідальності держави і засудженого;
— диференціаціїта індивідуалізації виконання покарань;
— раціональногозастосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки;
— поєднанняпокарання з виправним впливом;
— участігромадськості у діяльності органів і установ виконання покарань.
Охарактеризуємокоротко основні з них.
Принцип законностіполягає у забезпеченні верховенства плкону взагалі і закону, який регулюєвиконання покарання, зокрема, та передбачає його пріоритети перед іншиминормативними актами у цій сфері. У Конституції даний принцип закріплено убагатьох нормах, зокрема: ст. 6 — органи законодавчої, виконавчої та судовоївлади здійснюють свої повноваження у межах, встановлених Конституцією івідповідно до законів України; ст. 62 — ніхто не може бути підданий покаранню,доки його вину не доведено у законному порядку і встановлено обвинувальнимвироком суду; п. 14 ст. 92 — виключно законами України визначаються організаціяі діяльність органів та установ виконання покарань. Названий принципреалізується шляхом точного і суворого дотримання Конституції такримінально-виконавчого законодавства установами і органами виконання покараньта їх посадовими особами. Він конкретизується у статтях 3, 4, ч. 1 та ч. 4 ст.7, статтях 22—23 КВК. Вимоги цього принципу, відповідно до ст. 9 КВК,зобов'язують і засуджених, які відбувають покарання, неухильно дотримуватисявимог кримінально-ииконавчого законодавства.
Принцип гуманізмузакріплений насамперед у ст. 28 Конституції України — кожен має право на повагудо його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, нелюдському аботакому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Наведений принципконкретизується у кримінально-виконавчому законодавстві і полягає у тому, щометою останнього є захист інтересів особи, суспільства та держави від злочиннихпосягань, а також запобігання тортурам і нелюдському або такому, що принижуєгідність, поводженню із засудженими (ч. 1 ст. 1 КВК). Покарання застосовуєтьсядо осіб, котрі скоїли злочини, в ім'я інтересів усіх інших громадян. Гуманізм щодозасуджених полягає у тому, що вони, відповідно до ч. 2 ст. 7 КВК, користуютьсявсіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, визначених законамиУкраїни, КВК та встановленими вироком суду. Принцип гуманізму виявляється такожу цілях, які ставить держава при виконанні кримінального покарання —виправленні і ресоціалізації засуджених для повернення їх у суспільствоповноправними його членами (ч. 1 ст. 1, ст. 6 КВК). Право на гуманне ставленнядо себе та повагу гідності, властивій людській особистості, належить доосновних прав засуджених і закріплено у ч. 2 ст. 8 КВК. Крім того, цей принципполягає і в тому, що під час виконання та відбування покарання засудженомустворюються умови для нормального існування, всієї його життєдіяльності(харчування, комунально-побутове та медичне забезпечення) — ч. 1 ст. 8, ст.115, 116 КВК. Даний принцип закріплений також у ст. 16 Закону України «ПроДержавну кримінально-виконавчу службу України», яка передбачає, що жорсткі,нелюдські або такі, що принижують людську гідність, дії є несумісними зіслужбою і роботою в органах та установах виконання покарань.
Принципсправедливості полягає у тому, що, з одного боку, держава, піддаючи засудженогопокаранню, тим самим відновлює справедливість у суспільстві, яка була порушенавчиненим злочином, а з іншого — обсяг встановлюваних під час виконанняконкретного покарання обмежень прав та свобод засудженого повинен бутиадекватним ступеню його вини і суспільній небезпеці скоєного злочину. Покаранняповинно бути справедливим, позбавленим надлишкових каральних елементів і неперевищувати меж, достатніх для виправлення засудженого. Цей принцип такожзнаходить своє втілення в тому, що при виконанні кримінальних покарань кожномузасудженому гарантується рівність перед законом, судом й іншими правоохороннимиорганами незалежно від майнового стану, походження, національності, ставленнядо релігії та інших факторів. Відповідно до ч. 4 ст. 6 КВК України, засобивиправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання,особи засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки, мотиці її злочинута поведінки засудженого під час відбування покарання.
Принцип рівностізасуджених перед законом тісно пов'язаний з розглянутим вище принципомсправедливості. Підґрунттям його є конституційний принцип рівності всіх передзаконом (ст. 24 Конституції), а також Загальна декларація прав і свобод людини(ст. 7), Мінімальні стандартні правила поводження з ув'язненими (ст. 6). Цейпринцип закріплено у ст. 7 КВК України.
Принцип невідворотностівиконання і відбування покарань означає безперечність виконання уповноваженимиорганами та установами покарання, призначеного за вироком суду, і безумовністьйого відбування засудженим та його обов'язок зазнати кару за вчинений злочин(статті 4, 9 КВК).
Принцип диференціаціїта індивідуалізації виконання покарання є похідним від такого принципукримінального права, як диференціація та індивідуалізація кримінальноївідповідальності. Диференціація виконання покарання полягає у тому, що до різнихкатегорій засуджених (залежно від тяжкості вчинених ними злочинів, злочинноїдіяльності в минулому, форми вини, поведінки у процесі відбування покарання)застосовується каральний вплив у різних обсягах. Засуджені згідно з цимпринципом поділяються на більш-менш однорідні групи з метою застосування до нихвідповідних вимог режиму і засобів ішливу, а також для запобігання негативномувпливу з боку рецидивістів та засуджених за тяжкі злочини на інші категоріїзасуджених. Один з методів диференціації виконання покарання — направлення їхдля відбування останнього до різних органів і установ виконання покараньзалежно від виду призначеного покарання, класифікація засуджених та розподіл їхпо виправних колоніях різного рівня безпеки — статті 11—19, 92 КВК. Принципіндивідуалізації виконання покарання базується на об-ліку не групових, аіндивідуальних особливостей особи засудженого, які враховуються при відбуванніним покарання. Так, відповідно до ч. 4 ст. 7 КВК, засоби виправлення іресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням особистості засудженого,характеру і ступеня суспільної небезпеки та мотивів вчиненого злочину таповедінки засудженого під час відбування покарання. Крім того, залежно відповедінки засудженого під час відбування покарання йому можуть бути зміненіумови тримання шляхом переведення до різних структурних дільниць в межах однієївиправної колонії (ресоціалізації, соціальної реабілітації або посиленогоконтролю) чи до виправної колонії іншого рівня безпеки (статті 94—101 КВК), щотягне за собою або збільшення обсягу його прав, або звуження його правовогостатусу.
Принцип раціональногозастосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки — не щоінше, як принцип поєднання методів переконання та примусу як загальнодержавнихметодів управління. Цей принцип проявляється у тому, що в ході виконання івідбування покарання до засудженого застосовуються як каральні, так і виховнізасоби впливу. Даний принцип втілюється у зміні умов тримання засуджених, узастосуванні до засуджених до різних видів кримінальних покарань заходівзаохочення і стягнення, передбачених у статтях 46, 67—68, 82-83, 130, 132,144-145 КВК України.
Принцип поєднанняпокарання з виправним впливом передбачає, що виконання покарань маєсупроводжуватися застосуванням до засуджених різних заходів виховання.Основними засобами виправного впливу, тобто засобами виправлення іресоціалізації, які застосовуються до засуджених відповідно до ч. З ст. 6 КВК,є: режим, суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє іпрофесійно-технічне навчання, громадський вплив. Засоби виправного впливузастосовуються тоді, коли самої лише кари за вчинений злочин недостатньо длядосягнення мети виправлення та ресоціалізації засудженого. Найбільш повнозасоби виправного впливу застосовуються до осіб, засуджених до покарання увиді: позбавлення волі, обмеження волі, арешту, виправних робіт, направлення додисциплінарного батальйону.
Принцип участігромадськості у діяльності органів і установ виконання покарань, у тому числі йздійснення виховної роботи із засудженими, закріплений у ст. 25 КВК, а форми іпорядок її здійснення регламентуються окремими нормами КВК, іншими законами тапідзаконними нормативними актами.
Необхідно звернутиувагу на той факт, що наведений законодавцем у ст. 5 КВК України перелікпринципів кримінально-виконавчого законодавства викликає багато запитань унауковців і є небезспірним. Як вважають окремі науковці, навряд чи можнапогодитися з тим, що серед принципів кримінально-виконавчого законодавства уст. 5 КВК названі принципи: демократизму, взаємної відповідальності держави ізасудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, поєднанняпокарання з виправним впливом, участь громадськості у діяльності органів іустанов виконання покарань. Зокрема, демократизм не може бути принципомкримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарання,оскільки він по є загальногалузевим специфічним принципом права, це — лишепринцип кодифікації законодавства. Незрозуміло також, як саме можереалізуватися принцип «взаємної відповідальності держави і засудженого» урамках кримінальної відповідальності, котра є застосуванням державного примусуорганами та установами виконання покарань і виражається в обмеженні прав тасвобод засудженого. Також навряд чи можна вважати галузевими принципами«диференціацію та індивідуалізацію виконання покарань», «поєднання покарання звиправним впливом», «участь громадськості у діяльності органів і установвиконання покарані.», оскільки вони є принципами лише окремих інститутівкримінально-виконавчого законодавства та можуть бути реалі-ловані в основномупри виконанні покарання у виді позбавлення полі. Разом з тим, до системипринципів кримінально-виконавчого законодавства законодавець чомусь не включивпринцип «поваги до прав людини», який передбачений численнимиміжнародно-правовими актами як у сфері захисту прав людини, так і у сферіповодження із засудженими особами.
Враховуючи наведенувище тезу про відсутність тотожності між поняттями «кримінально-виконавчеправо» та «кримінально-виконавче законодавство», неважко зрозуміти, що міжпринципами кримінально-виконавчого права і принципами кримінально-виконавчогозаконодавства також існують відмінності.
Принципикримінально-виконавчого права — це теоретично обґрунтовані основні положення,які зумовлені об'єктивними закономірностями реалізації кари, виражають сутністькримінально-виконавчої діяльності, спрямованої на здійснення пра-вообмежень,властивих покаранням (незалежно від форм застосовуваних примусових заходів), ізнаходять свій прояв у процесі виконання — відбування всіх без виняткупокарань.
Задача
Терещук бувзасуджений до 1 року виправних робіт. Через деякий час рішенням того ж судуневідбуту частину покарання 6 місяців і 5 днів виправних робіт заміненопозбавленням волі на той же строк. Після відбування цього покарання Терещуказнову було засуджено за дрібну крадіжку до 1 року 6 місяців позбавлення волі звідбуванням покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки.
У ВК якого рівнябезпеки повинен відбувати покарання Терещук?
Відповідь
Згідно з ч. 3 п. 2ст… 18 Кримінально-виконавчого кодексу України Засуджені до позбавлення волівідбувають покарання у виправних колоніях:
середнього рівня безпеки- жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі;
жінки, яким покаранняу виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням воліна певний строк в порядку помилування або амністії;
чоловіки, вперше засудженідо позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини;
чоловіки, які раніше відбувалипокарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисногозлочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі;
засуджені, переведеніз колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У секторімаксимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покараннятакож чоловіки, засуджені до довічного позбавлення вол…
Відповідно до«Інструкції про порядок розподілу, направлення та переведення для відбуванняпокарання осіб, засуджених до позбавлення волі» — особа визнається такою, щораніше відбувала покарання у виді позбавлення волі у разі, якщо вона ранішебула засуджена до покарання у виді позбавлення волі та фактично його відбувалав установах кримінально-виконавчої системи, незалежно від погашення або зняттясудимості.
Враховуючи наведеневище вважаю, що вид виховної колонії Терещюку визначено правильно.
Література
1. Кримінально-виконавчий кодекс України: поточна редакцiя вiд 16.02.2010
2. Положення про комісію з питань розподілу, направлення та переведеннядля відбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ.Держ. департ. України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. №261 //Офіційний вісник України. – 2004. – №1.
3. Інструкція про порядок розподілу, направлення та переведення длявідбування покарання осіб, засуджених до позбавлення волі: затв. наказ. Держ.департ. України з питань виконання покарань від 16 грудня 2003 р. №261 //Офіційний вісник України. – 2004. – №1.
4. Державна програма покращення умов тримання засуджених та осіб, взятихпід варту, на 2006-2010 роки. Затв. пост. КМУ від 3 серпня 2006р. №1090 //Офіційний вісник України. – 2006. – №32.
5. Бадира В.А., Денисов С.Ф., Денисова Т.А., Мінаєв М.М., Хашев В.Г.Кримінально-виконавче-право: Навчальний посібник / За ред. Т.А. Денисової. –К.: Істина, 2008. – 400 с.
6. Кримінально-виконавче право України. Підручник для студентів юрид.спец. вищ. навч. зал. / За ред. А.Х.Степанюка. – Х.: Право, 2005. – 256с.
7. Концепція реформування державної кримінально-виконавчої служби,Українська Гельсинська спілка з прав людини (Євген Захаров), 2007.
8. Трубников В.М., Степанюк А.Ф. О формировании целей наказанияи задач уголовно-исполнительного законодательства //Сб. кратких тезисов докл. инауч. сообщений науч.-практ. конф. по итогам науч.-исслед. работ, выполненныхпроф.-препод.составом Украинской юр.академии в 1992 г. – Харьков: Укр.юр.акад.,1993.
9. Степанюк А.Ф. Сущность исполнения наказания. – Харьков: Фолио, 1999
10. Уголовно-исполнительное право: Курс лекций / отв. ред. А.А.Толкаченко.– СПб.: ЮрЦП, 2004. – 377с.
11.Положення Конвенції проти катувань, жорстоких, нелюдських абопринижуючих гідність людини видів поводження та покарання щодо захисту прав ісвобод громадян в сфері правосуддя (Аналіз міжнародно-правових стандартів угалузі поводження із звинуваченими, підсудними, засудженими): Навчальний посібник/Укладач В.О.Сушко. – Одеса: Астропринт; ОИУМ; ОИПП, 1998. –148 с.