МІНІСТЕРСТВООСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КУРСОВА РОБОТА
на тему
«Референдум як основна форма безпосередньої демократії»
з дисципліни “Конституційне право України ”
Харків 2011
Зміст
Вступ
1.Основні форми безпосередньої демократії
2.Поняття і види референдумів
3. Всеукраїнськийреферендум
4.Місцеві референдуми
Висновки
Список літератури
Вступ
Народовладдя є основоположним принципом конституційного ладуУкраїни. Згідно зі ст. 5 Конституції носієм суверенітету і єдиним джереломвлади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органидержавної влади та місцевого самоврядування. Безпосереднє народовладдя (у ст.69 Конституції України вживається термін «безпосередня демократія») включає всебе участь громадян у реалізації різноманітних форм влади, їх безпосереднювладну діяльність, яка спрямована на вирішення відповідних державних абосуспільних питань, прийняття рішень та їх втілення в життя.
Третій розділ Конституції України називається «Вибори.Референдум». У ньому закріплені такі основоположні форми прямого народовладдя,як вибори і референдум. Причому законодавець цей розділ у структурі ОсновногоЗакону поставив за розділами «Загальні засади» і «Права, свободи та обов’язкилюдини і громадянина», що підкреслює особливу роль форм безпосередньоїдемократії. Крім того, третій розділ Конституції згідно з частиною третьою ст.156 Конституції України змінюється в ускладненому порядку.
Так, законопроект про внесення змін до цього розділуподається до Верховної Ради Президентом України або не менш як двома третинамивід конституційного складу парламенту і, за умови його прийняття не менш як двоматретинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджуєтьсявсеукраїнським референдумом, який призначається Президентом України. Повторнеподання законопроекту до цього розділу з одного й того ж питання можливе лишедо парламенту України наступного скликання.
1. Основні форми безпосередньої демократії
референдум безпосередня демократія
Безпосередня демократія виникла ще в умовах первіснообщинноголаду і є історично першою формою здійснення влади народу. В Україні накопиченівікові демократичні традиції, які були властиві нашому народу з найдавнішихчасів. Наприкінці X — на початку XI ст. у Київській Русі закріпився особливийрізновид пізньої військової демократії — так звана вічова демократія, яку М. С.Грушевський називав органом громадського контролю над князем і його управою.Вічова демократія була прогресивнішою порівняно з тогочасною демократією германцівта франків, оскільки правом участі в народних зборах — вічі Київської Русі булинаділені не тільки дружинники, а й глави сімейств та господарі дворів. Проявиелементів безпосередньої демократії та представницької демократії булипритаманні Україні на всіх етапах її історичного розвитку. Н. Григор’єв-Нашписав, що стародавні віча, громади «татарських людей», коповища литвинськихчасів, козацькі ради до Хмельницького, за Хмельницького, в часи Коліївщини таПаліївщини, вільні громади, Центральна Рада базувалися на традиціяхукраїнського народовладдя. Але багатий позитивний досвід безпосередньогонародовладдя в Україні протягом тривалого часу не мав розвитку.
Становлення України як суверенної демократичної державипотребує розширення застосування форм безпосередньої демократії, реального волевиявленнянароду з принципових питань розвитку держави і суспільства. Хоча КонституціяУкраїни в третьому розділі закріпила тільки основоположні форми такоїдемократії — вибори і референдум, але таких форм значно більше. До них такожналежать: збори трудових колективів; збори громадян за місцем проживання(сільські сходи, збори жителів мікрорайону в місті); громадські та всенародніобговорення актуальних питань місцевого і загальнодержавного рівня; мітинги ідемонстрації; наради загальнодержавного і місцевого значення; громадськіслухання, звернення громадян (петиції).
Зазначені інститути безпосередньої демократії не вичерпуютьарсеналу її форм. У багатьох країнах світу застосовуються й інші інститутипрямої демократії: плебісцит, народна законодавча ініціатива, народний розпускпредставницького органу, які близькі за сутністю до референдумів, але ніколи невикористовувались в Україні.
2. Поняття і види референдумів
Термін «референдум» у перекладі з латині означає «те, що маєбути повідомлене». На відміну від виборів референдум не є універсальним інститутом.У деяких країнах розвинутої демократії він ніколи не застосовувався(Нідерланди) або застосовувався в одиничних випадках (Велика Британія,Бельгія). Нерідко цей інститут використовувався для політичного маніпулювання.
У законодавстві і філософській доктрині права термін«референдум» тлумачиться по-різному. В нормативних актах застосовуються терміни«референдум» (Україна, Росія, Білорусь, Молдова, Італія, Іспанія, Словаччина) і«плебісцит» (Чилі, Еквадор, Коста-Ріка).
Перший у світі референдум було проведено 1439 р. ушвейцарському кантоні Берн з проблем фінансового становища цього кантону.
В Україні питання референдуму регламентуються Конституцією(розділ III «Вибори. Референдум», а також статтями 5, 75, 106, 138, 143, 156)та Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р., уякому референдум визначається як спосіб прийняття громадянами України шляхомголосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавногоі місцевого значення (ст. 1).
Референдуми можна класифікувати за різними ознаками:територія проведення; юридична сила рішень, прийнятих на референдумі; підставипроведення; спосіб проведення; предмет референдуму; час проведення; за суб'єктами,що ініціювали проведення референдуму.
Так, за територією проведення референдуми в Україні поділяютьна:
а) всеукраїнський;
б) референдум Автономної Республіки Крим;
в) місцеві референдуми.
За правовою силою рішень референдуми в Україні поділяють на імперативніта консультативні. Перший відрізняється від другого тим, що рішенняімперативного референдуму мають найвищу юридичну силу, є остаточними,обов'язковими для виконання на всій території країни і не потребують затвердженнябудь-яким державним органом. Причому рішення імперативного референдуму можутьбути змінені або скасовані лише новим всеукраїнським референдумом.
Різновидом імперативного референдуму є ратифікаційнийреферендум. Його сутність полягає в тому, що на нього виноситься закон,прийнятий парламентом України, який набуває чинності та найвищої юридичної силиза результатами референдуму. Прикладом такого референдуму є конституційнийреферендум, який може проводитися відповідно до ст. 156 Конституції України.
Згідно із законом консультативні референдуми проводяться зметою вирішення важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.Результати дорадчого опитування (консультативного референдуму) розглядаються івраховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами (ст. 46).Незважаючи на формально-обов'язковий характер, дорадче опитування має моральнозобов’язуючу силу. У демократичній державі влада, як правило, при прийняттірішень ураховує результати консультативних референдумів. Водночас, як правильнозазначають В. Ф. Погорілко і В. Л. Федоренко, ототожнення консультативної формивсеукраїнського референдуму з опитуванням громадської думки є невдалим,оскільки опитування громадської думки є соціологічним, а не правовим явищем.
Тому поширення на дорадчі опитування процесуальних вимог єнедоцільним. Вразливою рисою консультативних референдумів є необов’язковістьїхніх рішень та невизначеність питань, що на них виносяться і довільнотлумачаться ініціаторами проведення таких референдумів, так само як і їхнірезультати.
За підставами проведення референдуми можуть бути обов’язковимита факультативними. Обов’язковий референдум передбачає обов'язкове йогопроведення, оскільки це є вимогою законодавства. Так, Конституція Українивизначає проведення обов’язкового всеукраїнського референдуму при вирішенніпитань про зміну території України (ст. 73) та про внесення змін до І, III іXIII розділів Основного Закону (ст. 156).
Значущість обов’язкового референдуму полягає в тому, що вінгарантує українському народу право вирішувати найбільш важливі питаннясуспільного і державного життя шляхом безпосереднього волевиявлення у форміголосування. Факультативний референдум проводиться для прийняття: а) законівшляхом всенародного голосування;
б) рішень загальнодержавного рівня з найбільш актуальнихпитань державотворення.
Так, у Португалії факультативні референдуми проводяться збудь-якого важливого питання загальнонаціонального значення за виняткомфінансових. Така ж практика в Іспанії, Польщі. Але в Польщі є такий специфічнийрізновид факультативного референдуму, який передбачає прийняття загальнихпринципів конституції ще до розробки її тексту. Були пропозиції провести такийреферендум і в Україні перед прийняттям Основного Закону.
За часом проведення загальнодержавний референдум може бутидозаконодавчим або післязаконодавчим.
Дозаконодавчі референдуми, як правило, маютьконсультативний характер і проводяться для визначення ставлення громадян дорішення, яке має бути прийняте відповідним державним органом. Післязаконодавчіреферендуми спрямовані на надання відповідної юридичної сили рішеннямпарламенту.
Прикладом такого референдуму був всеукраїнський референдум 1грудня 1991 р., на якому було підтверджено законність і надано найвищоїюридичної сили Акту проголошення незалежності України, прийнятому 24 серпня1991 р. Верховною Радою Української РСР.
За предметом всеукраїнські референдуми поділяють на: конституційні(ст. 156 Конституції України, п. 1 ст. З Закону «Про всеукраїнський та місцевіреферендуми); законодавчі (п. 2 ст. З закону); з питань зміни території України(ст. 73 Конституції України); міжнародно-правові (ст. 5 Закону «Провсеукраїнський та місцеві референдуми») тощо.
На конституційному референдумі обговорюються проекти нового ОсновногоЗакону або пропозиції з часткової зміни чинної Конституції. Законодавчийреферендум проводиться щодо проектів або чинних законів. Предметом референдумівз міжнародно-правових питань є входження держави до певних міждержавнихорганізацій, співтовариств. На адміністративні референдуми виносяться питанняуправлінського характеру. Зокрема, це можуть бути питання про змінуадміністративно-територіального поділу. З погляду юридичної сили рішення, щоприйняті шляхом голосування на референдумі, мають різні юридичні наслідки.
3. Всеукраїнський референдум
Всеукраїнський референдум передбачає голосування всіхгромадян України з найважливіших питань загальнодержавного значення. Його результатимають імперативний характер на всій території України.
Право на участь у референдумі — це природне право особи. Невипадково в частині першій ст. 21 Загальної декларації прав людини проголошується,що кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньоабо через вільно обраних представників. Учасники всеукраїнського референдумувизначені правовими нормами. Ці норми регламентують їх правосуб'єктність накожній стадії підготовки і проведення такого референдуму. Кожній стадіївідповідає особливе коло суб’єктів всеукраїнського референдуму.
Суб’єктів всеукраїнського референдуму поділяють на такі категорії:
а) суб’єкти, які мають право ініціювати проведенняреферендуму;
б) суб’єкти, що наділені правом призначати референдум;
в) суб’єкти, наділені правом підготовки і проведенняреферендуму;
г) суб’єкти, що мають право участі у голосуванні нареферендумі.
Суб’єктами, що мають право вимагати проведеннявсеукраїнського референдуму, є громадяни України, які наділені правом голосу, вкількості не менш як три мільйони.
Всеукраїнський референдум призначається Верховною Радою абоПрезидентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією.Протягом тривалого часу призначення всеукраїнських референдумів згідно зКонституцією України 1978 р. і Законом «Про всеукраїнський та місцевіреферендуми» належало до повноважень тільки Верховної Ради України. Ззапровадженням інституту Президента та принципу поділу влади відбулосярозмежування на конституційному рівні цих повноважень між парламентом іПрезидентом. До повноважень парламенту України належить призначення всеукраїнськогореферендуму з питань, визначених ст. 73 Конституції України (п. 2 ст. 85Конституції). Йдеться про референдум з питань про зміну території України.Президент України призначає всеукраїнський референдум щодо внесення змін доКонституції відповідно до ст. 156 Конституції України і проголошуєвсеукраїнський референдум за народною ініціативою (п. 6 ст. 106 Конституції).
Всеукраїнський референдум проголошується за народноюініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають правоголосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менше ніжу двох третинах областей і не менше ніж по 100 тисяч у кожній області.Конституція України 1996 р. на відміну від Закону «Про всеукраїнський тамісцеві референдуми» передбачає ускладнену процедуру призначеннявсеукраїнського референдуму, оскільки закон не містив положення пронеобхідність зібрання по 100 тисяч підписів виборців у двох третинах областейУкраїни.
Призначення (проголошення) всеукраїнського референдуму передбачаєприйняття відповідного нормативно-правового акта, в якому визначаються датапроведення всеукраїнського референдуму, назва закону чи рішення та змістпитання, що виноситься на референдум. Верховна Рада України призначаєреферендум шляхом прийняття постанови, а Президент України – шляхом виданняуказу. Так, 15 січня 2000 р. Президент України видав Указ № 65/2000 «Пропроголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціативою».
До суб’єктів організації та проведення всеукраїнськогореферендуму належать: система виборчих комісій (Центральна виборча комісія татериторіальні виборчі комісії з всеукраїнського референдуму) і суб'єкти, наяких покладається обов'язок сприяти вищезазначеним комісіям з референдуму увиконанні їхніх повноважень. До них відносять державні і громадські органи,підприємства, установи, організації, службових осіб. Особливими учасникамивсеукраїнського референдуму є суб'єкти, які наділені правом агітації щодоініціювання всеукраїнського референдуму та його предмета. До них належать громадяниУкраїни, політичні партії, громадські організації, масові рухи та трудовіколективи, яким згідно зі ст. 8 Закону «Про всеукраїнський та місцевийреферендуми» надається право безперешкодної агітації за (проти) пропозицію прооголошення всеукраїнського референдуму, за (проти) прийняття рішення винесенняна всеукраїнський референдум відповідного питання.
Суб’єктами, що наділені правом участі у голосуванні навсеукраїнському референдумі, є громадяни України, які досягли на день їхпроведення 18 років. Отже, таке право визнається не за всіма особами, якіпроживають на території України (наприклад, іноземці, особи без громадянства)на день проведення референдумів, а лише за громадянами. Причому право на участьу референдумах мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри,політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження,майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Не мають права голосу, а відповідно і участі в референдумігромадяни, які визнані судом недієздатними. Будь-яких інших підстав (цензів)позбавлення права голосу Конституція України не встановлює. Це стосується ітривалості проживання (цензу осілості), і освіти (освітнього цензу) тощо. Правогрома/>дян брати участь увсеукраїнському та місцевих референдумах включає в себе не тільки правоголосувати, а й право ініціювати збір підписів під вимогою про проведеннявсеукраїнського референдуму; право громадян на ознайомлення зі спискамивиборців і право на оскарження у зв'язку з неточностями або помилками у спискугромадян, які мають брати участь у референдумі (статті 33, 34 Закону «Провсеукраїнський та місцеві референдуми»).
Предметом всеукраїнського референдуму може бути затвердженняКонституції України, її окремих положень та внесення до неї змін і доповнень;прийняття, зміна чи скасування законів України або окремих положень; прийняттярішень, які визначають основний зміст Конституції України, законів України таінших правових актів.
На всеукраїнський референдум можуть виноситися питання, якізгідно з Конституцією належать до відання України, тобто питаннязагальнодержавного значення. Виключно всеукраїнським референдумом вирішуєтьсяпитання про зміну території (ст. 73 Конституції). Це положення закріплено вКонституції України з метою упередження винесення на місцеві референдуми питаньзагальнодержавного і загальнонаціонального значення, до яких, безумовно,належить питання про зміну території держави. Тому проведення місцевихреферендумів з питань мови, громадянства, території не матиме юридичних наслідків,оскільки це питання загальнодержавного, а не місцевого рівня.
Використання референдуму як форми безпосередньоговолевиявлення громадян має бути зваженим. Органи державної влади не повиннівиносити як на всеукраїнський, так і на місцеві референдуми питання, длявирішення яких потрібні професійні знання, досвід та інші передбачені закономпідстави. Виходячи з цього ст. 74 Конституції України встановлює, що референдумне допускається щодо законопроектів з питань податків, бюджету та амністії.
На всеукраїнський референдум не виносяться питання, віднесенізаконодавством України до відання органів суду і прокуратури; питання амністіїта помилування; про вжиття державними органами України надзвичайних іневідкладних заходів щодо охорони громадського порядку, захисту здоров'я табезпеки громадян; питання, пов'язані з обранням, призначенням і звільненнямпосадових осіб, що належать до компетенції парламенту України, Президента таКабінету Міністрів України.
Такі обмеження щодо предмета загальнонаціонального та місцевихреферендумів відповідають світовій практиці конституціоналізму. Так, згідно зКонституцією Італії (частина друга ст. 75) на референдум не виносяться законипро податки і бюджет, про амністію і помилування, про повноваження наратифікацію міжнародних договорів.
Громадяни беруть участь у всеукраїнських та місцевих референдумахна рівних засадах. Кожний громадянин має один голос. Референдум є прямим:громадяни беруть у ньому участь безпосередньо. Голосування під час референдумує таємним: контроль за волевиявленням громадян не допускається. Громадянам,політичним партіям, громадським організаціям, масовим рухам, трудовимколективам надається право проводити агітацію за пропозицію про оголошенняреферендуму, а також проти пропозиції про оголошення референдуму, прийняттязакону чи рішення.
Принципове значення має те, що для реалізації цього правазаінтересованим особам і організаціям надаються приміщення для зборів,забезпечується можливість використання засобів масової інформації. Винесений нареферендум проект закону, рішення обговорюється в межах України або тієїадміністративно-територіальної одиниці, де проводитиметься референдум.Діяльність державних і громадських органів, які беруть участь у підготовці іпроведенні референдуму, здійснюється відкрито і гласно. Всі рішення, щостосуються референдуму, а також проекти законів, інших рішень, які виносятьсяна референдум, підлягають опублікуванню засобами масової інформації.
Демократичні засади підготовки і проведення референдуміввиявляються і в тому, що засоби масової інформації висвітлюють хід підготовки іпроведення референдуму, їх представникам гарантується безперешкодний доступ навсі збори і засідання, пов'язані з референдумом, і одержання інформації.
Для проведення голосування і підрахунку голосів під часреферендумів територія районів, міст, районів у містах, селищ міського типу ісільрад поділяється на дільниці для голосування. Ці дільниці утворюються зкількістю від 20 до 3000 громадян, які мають право брати участь у референдумі,а в необхідних випадках — з меншою або більшою кількістю громадян. Дільничнакомісія з референдуму утворюється у складі 5—19 членів районними, міськими,районними в містах, селищними і сільськими радами або їх головами не пізніш якза 40 днів до всеукраїнського і 15 днів — до місцевого -референдуму.
Ця комісія має такі функції: вивішує у приміщенні дільницітекст проекту закону, рішення, що виноситься на референдум, надає громадянамможливість ознайомитися з ним під час підготовки до проведення референдуму і вдень голосування; складає по дільниці список громадян, які мають право братиучасть у референдумі; ознайомлює громадян зі списком, приймає і розглядає заявищодо неправильності в списку і вирішує питання про внесення до ньоговідповідних змін; сповіщає громадян про день проведення референдуму і місцеголосування; забезпечує підготовку приміщення і скриньок для голосування;організовує голосування в день проведення референдуму на дільниці; створюєлічильну групу для підрахунку голосів; проводить підрахунок голосів, поданих надільниці для голосування; розглядає заяви і скарги з питань підготовкиреферендуму та організації голосування і приймає щодо них рішення.
Центральна виборча комісія як постійно діючий колегіальнийдержавний орган виконує повноваження Центральної комісії з всеукраїнського референдуму(ст. 20 Закону України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 р.).
Для підготовки і проведення всеукраїнського референдуму вУкраїні утворюються також комісії:
а) комісія Автономної Республіки Крим з всеукраїнськогореферендуму;
б) обласні, районні, міські, районні у містах, селищні,сільські комісії з референдуму;
в) дільничні комісії з референдуму.
Голосування проводиться в день референдуму з 7-ї до 20-їгодини. Про час і місце голосування дільнична комісія з референдуму сповіщаєгромадян не пізніше як за 10 днів до референдуму. Голосування проводиться вспеціально відведених приміщеннях. У день референдуму перед початком голосуванняскриньки для голосування перевіряє, пломбує або опечатує голова дільничноїкомісії з референдуму у присутності членів комісії. Кожний громадянин голосуєособисто.
Голосування за інших осіб не допускається. Бюлетені дляголосування видаються дільничною комісією з референдуму на підставі спискугромадян після пред'явлення громадянином паспорта або іншого документа, якийпосвідчує його особу.
При одержанні бюлетеня для голосування у списку громадян, якімають право брати участь у референдумі, громадянин ставить підпис. Бюлетені дляголосування заповнюються голосуючим у кабіні або кімнаті для таємногоголосування. Під час заповнення бюлетенів забороняється присутність будь-кого,крім голосуючого.
Підрахунок голосів на дільниці для голосування здійснюєтьсядільничною комісією з референдуму. На підставі бюлетенів, що були у скриньках іконвертах, комісія визначає: загальну кількість громадян, які взяли участь уголосуванні; кількість громадян, які голосували за схвалення винесеного нареферендум проекту закону, рішення, і кількість громадян, які голосували протийого схвалення; кількість бюлетенів, визнаних недійсними. Визнаються недійснимибюлетені для голосування невстановленого зразка, а також бюлетені, які немістять точно висловленого рішення громадян. Результати підрахунку голосіврозглядаються на засіданні дільничної комісії з референдуму і заносяться допротоколу.
Результати всеукраїнського референдуму встановлюються ізаносяться до протоколу на засіданні Центральної комісії з всеукраїнськогореферендуму на підставі протоколів обласних комісій з референдуму.
Проект закону, рішення вважаються ухваленими громадянами,якщо за них було подано більшість голосів громадян від числа тих, хто взявучасть у референдумі.
Новий всеукраїнський референдум з питань, що ранішевиносилися на референдум, може бути проведений не раніш як через п'ять років.
Прийняття Конституції України 1996 р. потребує суттєвогореформування поточного законодавства щодо всеукраїнських та місцевих референдумів.
В Україні 16 березня 2000 р. відбувся всеукраїнськийреферендум, на який були винесені питання:
1) щодо можливості доповнення ст. 90 Конституції Україниновою третьою частиною такого змісту: «Президент України може також достроковоприпинити повноваження Верховної Ради України, якщо Верховна Рада Українипротягом одного місяця не змогла сформувати постійно діючу парламентськубільшість, або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців підготовленогоі поданого в установленому порядку Кабінетом Міністрів України Державногобюджету України»;
2) «Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатськоїнедоторканності народних депутатів України і вилучити у зв'язку з цим частинутретю статті 80 Конституції України: «Народні депутати України не можуть бутибез згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності,затримані чи заарештовані?»;
3) «Чи згодні Ви із зменшенням кількості народних депутатівУкраїни з 450 до 300 і пов'язаною з цим заміною у частині першій статті 76 КонституціїУкраїни слів «чотириста п'ятдесят» на слово «триста», а також внесеннямвідповідних змін до виборчого законодавства?»;
4) «Чи підтримуєте Ви необхідність формування двопалатногопарламенту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси регіонівУкраїни і сприяла б їх реалізації, та внесення відповідних змін до Конституціїі виборчого законодавства?».
З усіх питань, винесених на всеукраїнський референдум, понад80 відсотків громадян, що взяли участь у голосуванні, відповіли «так». Алерезультати народного волевиявлення так і не були втілені в життя.
4. Місцеві референдуми
Поряд із всеукраїнським референдумом відповідно до чинноїКонституції України і законодавства проводяться місцеві референдуми. Можливістьїх проведення передбачається Конституцією України (статті 38, 143), законами«Про всеукраїнський та місцеві референдуми», «Про місцеве самоврядування вУкраїні» та іншими нормативно-правовими актами.
Місцеві референдуми — це безпосереднє (пряме) волевиявлення територіальнихгромад щодо прийняття рішень з питань місцевого значення шляхом голосуваннячленів цих громад.
Ці референдуми за своєю сутністю є формою безпосередньоїдемократії на місцевому рівні, здійснення місцевої публічної владитериторіальними громадами в межах відповідних адміністративно-територіальниходиниць. Місцеві референдуми — одна з основоположних форм діяльності територіальнихгромад, вища форма місцевого самоврядування як права територіальних громадсамостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законівУкраїни. Ці референдуми є формою волевиявлення територіальних спільнот, тобтопроявом безпосередньої демократії місцевого характеру, місцевого народовладдя.Не випадково в Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 7) місцевесамоврядування визначається як форма вирішення територіальною громадою питаньмісцевого значення шляхом прямого волевиявлення.
Предметом місцевого референдуму може бути: прийняття, змінаабо скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до віданнямісцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць;прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих рад народних депутатівта їх виконавчих і розпорядчих органів. На місцеві референдуми можутьвиноситися питання, які належать згідно з законодавством України до віданнямісцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, атакож питання дострокового припинення повноважень відповідної місцевої ради таїї голови.
Згідно з Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»на місцеві референдуми не виносяться питання: про скасування законних рішеньвищих за належністю органів державної влади і самоврядування; віднесені довідання органів суду і прокуратури; пов’язані з обранням, призначенням ізвільненням посадових осіб, що належать до компетенції відповідної ради та їївиконавчих органів.
Голосування на місцевих референдумах проводяться надемократичних засадах. Воно відбувається на основі загального, рівного іпрямого виборчого права, є вільним і таємним.
Місцеві референдуми — прерогатива територіальних громад, які згідно зі ст.143 Конституції України забезпечують проведення місцевих референдумів тареалізацію їх результатів. З більшості питань місцевого самоврядуванняпроводяться факультативні референдуми з ініціативи місцевої ради або на вимогуїї депутатів, або на вимогу, підписану однією десятою частиною громадянУкраїни, які постійно проживають на території відповідноїадміністративно-територіальної одиниці і мають право брати участь у референдумі.Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» передбачає проведення іобов’язкових місцевих референдумів. Так, ст. 6 закону встановлює, що виключномісцевими референдумами в межах відповідних адміністративно-територіальниходиниць вирішуються питання про об’єднання в одну однойменнихадміністративно-територіальних одиниць, які мають спільний адміністративний центр.
Не допускається проведення референдумів з питань, що неналежать до відання Автономної Республіки Крим та органів місцевогосамоврядування. Результати таких референдумів визнаються такими, що не маютьюридичної сили.
Місцеві референ/>думи за територією їхпроведення поділяються на сільські, селищні, міські, районні, обласніреферендуми. За часом проведення місцеві референдуми поділяють на звичайні іповторні. Звичайні місцеві референдуми є ініціативними. Відповідно до ст. 12Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» вони призначаються місцевимирадами за власною ініціативою або за пропозицією тих суб’єктів, які мають правовносити до відповідної міської ради проекти рішень або пропозицій про прийняттявідповідних рішень. Повторні референдуми можливі тоді, коли порушено законодавствопро референдуми. Так, згідно зі ст. 43 Закону «Про всеукраїнський та місцевіреферендуми», якщо під час проведення місцевого референдуму було допущено грубіпорушення цього закону, відповідна місцева рада у 15-денний термін можепризначити повторно місцевий референдум на всій території відповідноїадміністративно-територіальної одиниці або її частині. У такому випадку можебути прийняте рішення про утворення комісій з місцевого референдуму вповторному складі.
Сільські, селищні, міські ради, їх виконавчі органи,сільські, селищні, міські голови, підприємства і організації державної ікомунальної форм власності при проведенні місцевих референдумів зобов’язанінадавати приміщення, забезпечувати рівний доступ членів територіальних громад,місцевих осередків політичних партій до засобів масової інформації.
Місцеві референдуми відповідно до Конституції України маютьпроводитися державною мовою.
Порівняно з всеукраїнським референдумом фінансування місцевихреферендумів має свою специфіку, оскільки підготовка і проведення місцевихреферендумів здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів,розмір та порядок формування яких визначаються місцевими радами. Для покриттяфінансових витрат на проведення місцевих референдумів можуть утворюватисягромадські фонди, до яких роблять добровільні пожертвування громадяни України,місцеві осередки політичних партій, юридичні особи, зареєстровані в Україні, завинятком підприємств з іноземними інвестиціями, а також підприємств, установ іорганізацій, що утримуються за рахунок відповідного місцевого бюджету. Контрольза формуванням і використанням коштів громадських фондів здійснюєтьсявідповідною сільською, селищною, міською комісією з референдуму.
Місцеві референдуми мають кілька основних стадій:
1) призначення місцевого референдуму;
2) утворення дільниць з проведення місцевого референдуму;
3) утворення комісій з проведення місцевого референдуму;
4) складання списків громадян, які мають право брати участь умісцевому референдумі;
5) агітація за прийняття рішень, що виносяться на референдум;
6) голосування;
7) визначення результатів місцевого референдуму.
Законом «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (ст. 22)встановлюється, що в рішенні про призначення референдуму зазначається дата проведенняреферендуму, назва проекту закону, рішення, зміст питання, що виноситься нареферендум. На місцевий референдум, як правило, виноситься одне питання. Датапроведення місцевого референдуму призначається не раніш як за місяць і непізніш як за два місяці від дня прийняття рішення про його проведення.
Для проведення голосування і підрахунку голосів згідно зі ст.23 Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» територія районів, міст,районів у містах, селищ міського типу і сільрад поділяється на дільниці для голосування.Дільниці утворюються не пізніш як за 20 днів до місцевого референдуму зохопленням від 20 до 3000 громадян. Згідно зі ст. 24 закону для підготовки іпроведення місцевого референдуму в межах адміністративно-територіальниходиниць, де він проводиться, утворюються такі комісії: обласні, районні,міські, районні у містах, селищні, сільські комісії з референдуму, а такождільничні комісії.
Організація роботи з проведення місцевого референдуму восновному аналогічна організації роботи комісій із всеукраїнського референдумуі виборів. Засідання комісії з референдуму є правомочним, якщо в ньому береучасть не менш як дві третини від її загального складу. Рішення, прийняті вмежах повноважень комісії, є обов'язковими до виконання всіма державними ігромадськими органами, підприємствами і організаціями. Рішення і дії комісії зреферендуму можуть бути оскаржені у вищі за належністю комісії або до суду.
Списки громадян, які мають право брати участь у місцевому референдумі,складаються окремо по кожній дільниці для голосування і підписуються головою ісекретарем дільничної комісії з референдуму. Громадянин може бути включений досписку громадян, які мають право брати участь у референдумі, лише по однійдільниці для голосування. Важливою складовою стадії організації місцевогореферендуму є ознайомлення громадян із списками громадян, які мають право братиучасть у референдумі. Ці списки надаються для загального ознайомлення за 10днів до референдуму.
Громадянам має бути забезпечена можливість ознайомитися ізсписком і перевірити правильність його складення в приміщенні дільничноїкомісії з референдуму. Відповідно до ст. 34 Закону «Про всеукраїнський тамісцеві референдуми» кожному громадянину надається право оскаржити невключення,неправильне включення до списку або виключення із списку, а також допущені вньому неточності в зазначенні даних про нього.
Важливою стадією місцевого референдуму є агітація. Длябезперешкодної агітації за або проти прийняття рішення, що виносяться на місцевийреферендум, зацікавленим особам і організаціям надаються приміщення для зборів,забезпечується можливість використання засобів масової інформації. Діяльністьдержавних органів і громадських організацій, які беруть участь у підготовці тапроведенні місцевого референдуму, здійснюється відкрито і гласно. Всі рішення,що стосуються референдуму, а також проекти рішень, що виносяться на референдум,підлягають опублікуванню засобами масової інформації. Вони висвітлюють такожхід підготовки і проведення місцевого референдуму, їх представникамгарантується безперешкодний доступ на всі збори і засідання, пов'язані зреферендумом, і одержання потрібної інформації. Але в день проведення місцевогореферендуму будь-яка агітація забороняється. Це загальне правило, якестосується і виборів.
Головною стадією місцевого референдуму є голосування, якепроводиться в день референдуму з 7-ї до 20-ї години. Кожний громадянин голосуєособисто. Голосування за інших осіб не допускається. Громадянин під часзаповнення бюлетеня викреслює в ньому одне з двох слів: «так» або «ні». Заповненийбюлетень голосуючий опускає в скриньку для голосування.
Важливою стадією місцевого референдуму є визначення йогорезультатів. Підрахунок голосів на дільниці для голосування проводиться дільничноюкомісією з референдуму. Результати референдуму заносяться до протоколу, якийпідписується головою, заступником голови, секретарем і членами комісії інегайно надсилається до відповідної районної, міської, районної у місті,селищної, сільської комісії з референдуму.
На підставі протоколів дільничних комісій з референдумуміська (міст без районного поділу), районна в місті, селищна, сільська комісіяз референдуму визначає:
а) загальну кількість громадян, які мають право брати участьу референдумі;
б) кількість громадян, які одержали бюлетені;
в) кількість громадян, які взяли участь у голосуванні;
г) кількість громадян, які голосували за схвалення рішення;
ґ) кількість громадян, які голосували проти його схвалення;
д) кількість бюлетенів, визнаних недійсними.
Результати підрахунку голосів розглядаються на засіданнікомісії і заносяться до протоколу, який надсилається до вищестоящої комісії зреферендуму. На підставі поданих протоколів обласна, районна, міська (міст зрайонним поділом) комісія з референдуму проводить підрахунок голосів у межахадміністративно-територіальної одиниці, результати якого заносяться допротоколу, що надсилається до вищої за належністю комісії з референдуму.Протокол з результатами підрахунку голосів підписується головою, заступникамиголови, секретарем і членами відповідної комісії з референдуму.
Висновки
Референдум вважається таким, що не відбувся, якщо в ньомувзяли участь менше половини громадян, внесених до списків для голосування.
Офіційні повідомлення про результати референдуму публікуютьсявідповідною комісією не пізніш як на десятий день після референдуму. Рішення,прийняті референдумом, обнародуються у встановленому законодавством порядкуопублікування актів місцевих рад і вводяться в дію з моменту їх опублікування,якщо в самому рішенні не визначено інший термін. Датою прийняття рішеннявважається день проведення референдуму.
Зміна або скасування рішень, прийнятих референдумом,проводиться також референдумом. Зміна або скасування рішень, прийнятих місцевимреферендумом, може здійснюватися згідно зі ст. 45 Закону «Про всеукраїнський тамісцеві референдуми» відповідною місцевою радою (більшістю не менш як двітретини від загальної кількості її складу) з обов’язковим затвердженням їїрішення на референдумі, який має бути проведений впродовж шести місяців післявнесення цих змін або скасування рішення попереднього референдуму. Новиймісцевий референдум з питань, що виносилися на попередній референдум, може бутипризначено не раніш як через рік від дня проведення попереднього референдуму зцих питань.
Списоклітератури
1.Погорілко В., ФедоренкоВ. Поняття, види і структура конституційних норм // Право України. –2008. –№11.
2.Погорілко В., ФедоренкоВ. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // ПравоУкраїни. –2009. – № 3.
3.Поваляєва М. Інститутиконституційного права України: поняття, ознаки та критерії розмежування //Право України. – 2007.– № 5.
4.Федоренко В.Л. Інститутконституційно-правових відносин в системі конституційного права України //Наук. Вісн. Чернів. університету.: Правознав.– 2005. Вип. 286.
5.Федоренко В. Поняттясистеми конституційного права України // Право України. – 2009. – № 7.
6.Федоренко В.Л.Теоретичні основи системи конституційного права України // Держава і право,вип.34.–2006.
7.Шаповал В. Суб’єктиконституційного права України: постановка проблем теоретичного визначення //Право України. –2007. –№ 8.
8.Шаповал В. Конституціяяк форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // ПравоУкраїни. – 2009. – № 6.