Зміст
Вступ
1. Організаційно-правовіоснови порядку оскарження платниками податків рішень органів ДПСУ
2. Класифікаціяпроблемних питань скарг платників податків
3. Ефективність вирішенняскарг платників податків в Україні
Висновки
Список використанихджерел
Вступ
Темасуперечок платників податків з податковими органами є на сьогоднішній деньнайбільш актуальною, оскільки вона є невід'ємною частиною ведення бізнесу внаших реаліях. Коли органами державної податкової служби прийнято незаконне (зточки зору платника податків) рішення, платникові податків не залишаєтьсянічого іншого, окрім як виконувати рішення або оскаржити його.
Скарга – цезвернення громадян з вимогою про поновлення їх прав і захист законнихінтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями органів державноїподаткової служби України (далі – органи ДПС), інших органів державної влади чимісцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднаньгромадян, посадових осіб [1,2].
Законодавствопро адміністративний порядок оскарження вирішень державних податкових органіввключає в свій склад Конституцію України, Закони України «Про зверненнягромадян», «Про державну податкову службу в Україні», Указ Президента Українивід 07.02.2008 №109 «Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації тагарантування конституційного права на звернення до органів державної влади таорганів місцевого самоврядування», Інструкцію з діловодства за зверненнямигромадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об’єднанняхгромадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від формвласності, в засобах масової інформації, затвердженої постановою КабінетуМіністрів України від 14.04.97 №348.
Документом,що безпосередньо регламентує проблемні питання скарг платників податків єПоложення про порядок подачі і розгляду скарг платників податків органамидержавної податкової служби, затверджене наказом Державній податковійадміністрації України від 11.12.96 р. №29 (з подальшими змінами ідоповненнями).
Відповідно доданого Положення, платник податків має право поводитися із скаргою пропередивлєння рішення, яка прямує у письмовій формі і може супроводитисядокументами, розрахунками і доказами, які платник податків вважає потрібнимнадати. Скаргу слід подавати в орган державної податкової служби протягомдесяти календарних днів, наступних за днем здобуття платником податків такогорішення.
/>Увипадку, якщо орган державної податкової служби направляє платникові податківрішення про повне або часткове задоволення його скарги, такий платник податківмає право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днемздобуття відповіді, з повторною скаргою в орган державної податкової службивищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги – ворган державної податкової служби вищого рівня [1,2].
Про подачуповторної скарги безпосередньо в орган державної податкової служби вищого рівняплатник податків зобов'язаний одночасно повідомити орган державної податковоїслужби, що розглядав первинну справу (по місцю взяття на облік платникаподатків).
Мета даноїроботи – вивчити проблемні питання скарг платників податків і системуефективності їх рішення.
Дана метапередбачає вирішення наступних завдань:
– розглянутипроблеми оподаткування в Україні;
– визначитипорядок оскарження дій представників податкових служб;
– позначитиефективність вирішення скарг платників податків.
1.Організаційно-правові основи порядку оскарження платниками податків рішеньорганів ДПСУ
Усі зверненнягромадян, що надходять до органів ДПС, класифікуються на підставі статті 3 ЗаконуУкраїни «Про звернення громадян» за змістом на пропозиції (зауваження), заяви(клопотання) і скарги [1,3].
Для роботи іззверненнями громадян в структурі державної податкової служби був створенийДепартамент апеляцiї, що має наступну структуру:
– відділапеляцій з оподаткування прямими і непрямими податками;
– відділапеляцій з оподаткування місцевими податками, ресурсними і рентними платежами;
– відділапеляцій з оподаткування фізичних осіб;
– відділапеляцій з питань неподаткових платежів;
– відділмоніторингу і аналізу розгляду скарг платників.
Основнізавдання Департаменту апеляцiї державної податкової служби:
1.Забезпечення захисту прав і законних інтересів платників податків і громадянпри оскарженні ними рішень органів державної податкової служби, якщо вониобмежують їх права, установлені законами України, в адміністративному порядку[16, 3].
2. Пропагандата роз’яснення законодавства України про права і порядок захисту законнихінтересів платників податків.
3. Участь упідготовці проектів законів і постанов Верховної Ради України, указівПрезидента України, постанов Кабінету Міністрів України, інструкцій, методичнихвказівок та інших нормативних документів з питань, що входять до компетенціїДепартаменту.
4. Методичнезабезпечення організації розгляду скарг платників податків та перевірка стануроботи державних податкових адміністрацій з цих питань.
5.Узагальнення та аналіз причин і наслідків розгляду скарг платників податків нарішення органів державної податкової служби, а також вивчення причин надходженняскарг і внесення керівництву пропозицій, спрямованих на попередження порушень удіяльності органів державної податкової служби при визначенні сум податковихзобов» язань та застосуванні штрафних (фінансових) і адміністративних стягненьдо платників податків, їх посадових осіб, громадян та вдосконалення роботиорганів державної податкової служби з питань розгляду скарг платників податків[16, 4].
Основніфункції Департаменту апеляцiї державної податкової служби:
1. Розглядаєповторні скарги платників податків при оскарженні ними в адміністративномупорядку рішень, прийнятих органами державної податкової служби за розглядомпервинних скарг щодо:
– податковихповідомлень (податкових повідомлень-рішень) про визначення сум податковихзобов'язань;
– рішеньпро: застосування штрафних (фінансових) санкцій;
– продажактивів, що перебувають у податковій заставі;
– арештактивів;
– узгодженняоперацій із заставленими активами платника податків;
– розподілсуми податкових зобов’язань або податкового боргу між платниками податків, щовиникають унаслідок реорганізації;
– погашенняподаткових зобов'язань, забезпечених податковою заставою, до проведенняреорганізації;
– установленнясолідарної відповідальності за сплату податкових зобов'язань платника податку,що реорганізовується;
– поширенняправа податкової застави на активи платника податків, який створюється шляхомоб’єднання інших платників податків;
– достроковерозірвання договорів про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань заініціативою органу державної податкової служби;
– поданняплатником податків нової податкової декларації з виправленими показниками.
– постановпро накладення адміністративних стягнень [8, 299].
2. Перевіряєналежність до компетенції Департаменту розгляду питань, викладених у скарзі, тадотримання передбачених законом граничних термінів оскарження рішень іпостанов, а також у випадках, передбачених законодавством, – наявність заявипро продовження термінів для подання заяв про перегляд рішення (постанови).
3. Перевіряєвідповідність до вимог законодавства прийнятого органом державної податковоїслужби рішення (постанови), яке оскаржується платником податків абогромадянином.
4. Перевіряєнаявність та з» ясовує достатність доданих до скарги документів, необхідних дляїї розгляду по суті. За необхідності готує проекти рішень про продовженнятермінів розгляду скарги платника податків (у межах термінів, передбаченихзаконодавством) та витребування від органів державної податкової службидокументів, необхідних для розгляду скарги і висновків, а також повідомляє напрохання особи, яка подала скаргу, про час та місце розгляду скарги.
5. Перевіряєвідповідність до вимог законодавства рішення (постанови), яке оскаржується.Готує та надає керівництву проекти рішень за розглядом повторних скаргплатників податків на рішення органів державної податкової служби у порядку,визначеному Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податківорганами державної податкової служби, затвердженим наказом Державної податковоїадміністрації України від 02.03.2001 №82 та зареєстрованим в Міністерствіюстиції України 15 березня 2001 року за №238/5429 (із змінами та доповненнями).
6. Надсилаєособі, яка подала скаргу, рішення, прийняте Державною податковою адміністрацієюУкраїни за розглядом скарги, або про продовження термінів розгляду скарги.
7. Надсилаєдо державних податкових інспекцій повідомлення відділень зв» язку про врученнярішень Державної податкової адміністрації України, прийнятих за розглядомповторних скарг платників податків та їх посадових осіб.
8. Складає тааналізує звітність про результати розгляду повторних скарг платників податків,узагальнює та аналізує звіти державних податкових адміністрацій про результатирозгляду скарг платників податків та готує оглядові (інформаційні) листи.
9. Аналізуєпроблемні питання, виявлені під час розгляду скарг платників податків, надаєпропозиції щодо їх вирішення та готує, за необхідності, пропозиції щодоудосконалення чинного законодавства.
10. Готує, втому числі разом з іншими підрозділами ДПА України, матеріали до засіданьКолегії ДПА України [8, 300].
11. Здійснюєметодологічне керівництво роботою з розгляду скарг платників податків нарішення органів державної податкової служби та надає практичну допомогупрацівникам підрозділів апеляцій державних податкових адміністрацій вАвтономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі та працівникамінших підрозділів із зазначених питань.
12.Організовує і проводить семінари з працівниками підрозділів апеляцій та береучасть в інших заходах щодо підвищення кваліфікації працівників органівдержавної податкової служби.
13. Розробляєта узгоджує з керівництвом показники ефективності роботи для працівників,зайнятих розглядом скарг платників податків.
14. Веде увстановленому порядку діловодство та облік скарг, що надходять до Департаментувід платників податків та їх посадових осіб.
15. Готує іпередає до управління забезпечення діяльності керівництва ДПА Україниінформаційно-аналітичні повідомлення для засобів масової інформації з найважливішихнапрямів роботи Департаменту.
16. Береучасть у здійсненні заходів з модернізації органів державної податкової службиУкраїни [8, 301].
Є два законніспособи оскарження рішення: у адміністративному або в судовому порядку.Використання адміністративного способу оскарження рішення не позбавляє платникаподатків права оскарження вирішення податківців в судовому порядку.
Скаргигромадян щодо оскарження ними в адміністративному порядку податковихповідомлень, податкових повідомлень-рішень про визначення сум податковихзобов’язань, штрафних (фінансових) санкцій, податкових вимог щодо податковогоборгу, постанов у справах про адміністративні правопорушення та інших рішеньорганів, розглядаються органами ДПС відповідно до Положення «про подання тарозгляду скарг платників податків органами державної податкової служби» [8,302].
Згідно звимогами, установленими підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами тадержавними цільовими фондами» від 21.02.2000 р. №2181-ІП та пунктом 3Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органамидержавної податкової служби (затверджено наказом Державної податковоїадміністрації України від 11.12.96 №29 і зареєстровано в Міністерстві юстиціїУкраїни 18.12.96 №723/1748, із змінами та доповненнями), скарга повинна бутивикладена в письмовій формі та містити обов'язкові реквізити (див. Додаток 1).
У скарзі маєбути зазначено:
1. прізвище,ім'я, по батькові, місце проживання фізичної особи – платника податку, а дляюридичної особи – платника податку – її найменування, місцезнаходження, а такожадресу, куди необхідно надіслати рішення (відповідь) за скаргою;
2. найменуванняоргану державної податкової служби, яким видано податкове повідомлення, рішенняабо постанова у справі про адміністративне правопорушення, що оскаржується,дата і номер; назва податку, збору (обов'язкового платежу) або штрафної(фінансової) санкції та сума;
3. сутьпорушеного питання, прохання чи вимоги й обґрунтування незгоди платникаподатків із сумою податкового зобов'язання, визначеною органом державноїподаткової служби в податковому повідомленні, або незгоди з іншим рішенняморгану державної податкової служби;
4. проподання чи неподання позовної заяви до суду про визнання недійсним податковогоповідомлення або рішення органу державної податкової служби, а також проповідомлення чи неповідомлення відповідного органу державної податкової службипро подання повторної скарги органу державної податкової служби вищого рівня;
5. підписфізичної особи – платника податку, а для юридичної особи – платника податку – підпискерівника або особи, яка виконує обов'язки керівника юридичної особи – платникаподатку [2, 3].
Якщо скарга вінтересах фізичної особи – платника податку або юридичної особи – платникаподатку подається її представником, то до скарги долучається копія довіреності,оформленої відповідно до вимог законодавства, і підпис представника юридичноїособи – платника податку на скарзі повинен бути скріплений печаткою юридичноїособи – платника податку;
6. перелікдокументів і розрахунків, що додаються до скарги, у разі надсилання скаргипоштою додається опис укладеного та повідомлення про вручення.
Додокументів, що додаються до скарги, належать:
– податковеповідомлення про визначення суми податкового зобов'язання;
– рішенняпро застосування штрафних (фінансових) санкцій;
– актперевірки, за наслідками якої прийнято рішення та інші документи (розрахунки),на підставі яких визначено податкове зобов'язання;
– первиннаскарга платника податків та документи, що підтверджують докази незгоди платникаподатків з визначеною сумою податкового зобов'язання та штрафних (фінансових)санкцій або неправомірність прийнятого органом державної податкової службирішення,
– належноїякості ксерокопії рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги, а увідповідних випадках повторної скарги платника податків – рішення, прийнятогоза розглядом повторної скарги;
– зауваженнята пояснення, якщо вони були подані платником податків під час перевірки ірозгляду матеріалів перевірки;
– іншінаявні у платника податків документи, що засвідчують обставини справи [2, 4].
У разіоскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення необхідноподати ксерокопії:
– актаперевірки;
– протоколупро адміністративне правопорушення;
– постановиу справі про адміністративне правопорушення;
– рішення,прийнятого за розглядом скарги на таку постанову.
Платникподатку також повинен повідомити про подання чи неподання позовної заяви досуду про визнання недійсним податкового повідомлення або іншого рішення органудержавної податкової служби, оскарження до суду постанови у справі проадміністративне правопорушення, наявність постанови про порушення кримінальноїсправи.
Скаргареєструється в державному податковому органі, що прийняв дане оскарженерішення, і протягом трьох діб прямує разом з документами, необхідними длярозгляду, в орган державної податкової служби вищого рівня. Скарга, подана зпорушенням встановленого порядку і термінів, не підлягає розгляду органамидержавної податкової служби.
Граничнітерміни для надання заяв про передивлєння рішень органів державної податковоїслужби підлягають продовженню керівником органу державної податкової служби(його заступником) по письмовому запиту платника податків, якщо такий платникподатків протягом зазначених термінів:
1. знаходивсяза межами України;
2. знаходивсяв плаванні на морських судах за межею України у складі команди (екіпажа) такихсудів;
3. знаходивсяв місцях позбавлення волі за вироком суду;
4. мавобмежену свободу пересування у зв'язку з висновком або полоном на територіїінших держав або через інші обставини непереборної сили, підтвердженідокументально;
5. буввизнаний за рішенням суду без вісті відсутнім або таким, що знаходиться в розшукуу випадках, передбачених законодавством [18, 163].
Звичайно,дані причини пропуску термінів подачі скарги стосуються лише громадян – платниківподатків. Відносно юридичних осіб продовження граничних термінів для подачізаяв про передивлення рішень здійснюється у випадку, якщо протягом граничнихтермінів така юридична особа не мала інших посадових осіб, уповноваженихвідповідно до законодавства нараховувати, стягувати і вносити до бюджетуподатки, збори (обов'язкові платежі), а також вести податковий облік ізвітність.
У зв'язку зцим, для продовження граничних термінів юридичній особі необхідно подати ворган державної податкової служби доказ відсутності вказаних посадових осіб. Якдоказ можна подати документ про перебування посадової особи у відпустці,відрядженні, на лікарняному. Таким чином, в податковий орган юридичній особіслід подати запит на продовження граничних термінів, до якого додаєтьсявідповідний документ, підтверджуючий наявність підстав для продовження граничних термінів, ісаму заяву про передивлення рішення [8, 164].
Керівникоргану державної податкової служби (його заступник) зобов'язаний прийнятимотивоване рішення за результатами розгляду скарги протягом двадцяти днів з дняздобуття скарги.
Термінирозгляду скарги можуть бути продовжені керівником органу державної податковоїслужби (його заступником), але не більше ніж на шістдесят календарних днів, прощо платника податків письмово повідомляють до закінчення двадцятиденноготерміну.
Якщомотивоване рішення за скаргою платника податків не вирушає платникові податківпротягом двадцятиденного терміну або протягом терміну, продовженого за рішеннямкерівника податкового органу (його заступника), така скарга вважається повністюзадоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днемзазначених термінів (мається на увазі двадцятиденний термін або продовженийкерівництвом податкового органу термін).
Скаргавважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщовирішення про продовження термінів її розгляду не було відправлене платниковіподатків до закінчення двадцятиденного терміну [2, 4].
Податковіоргани при розгляді скарги повинні прийняти одне з таких рішень:
1. залишитирішення без змін, а скаргу без задоволення;
2. відмінитив певній частині рішення, і не задовольняти скаргу в певній частині;
3. відмінитирішення і задовольнити скаргу платника податків;
4. прийнятирішення про податковий компроміс.
Новим вправовому розумінні є такий спосіб дозволу справи за скаргою, як ухваленнярішення про податковий компроміс, введений статтею 5 Закону України «Пропорядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державнимицільовими фондами». Підставою для ухвалення рішення відносно податковогокомпромісу є наявність в органі державної податкової служби таких фактів, що єв наявності, і доказів по суті скарги платника податків, які дають підставувважати, що запропонований податковий компроміс приведе до швидшому і повнішомупогашенню податкового зобов'язання в порівнянні з результатами, які можуть бутиотримані унаслідок передачі такої суперечки на вирішення суду [2, 5].
Порядоквживання даного способу розгляду скарги знайшов своє віддзеркалення в окремомудокументі ДПС – «Порядку вживання податкового компромісу органами державноїподаткової служби в межах адміністративної апеляційної процедури»,затвердженому наказом Державної податкової служби України від 26.04.2001 р.№182.
При судовомуоскарженні вирішень державних податкових органів платникам податків необхіднокеруватися Господарським процесуальним кодексом України, Роз'ясненням ПрезидіїВищого арбітражного суду України від 26.01.2000 р. №02–5/35.
Платниковіподатків необхідно підготувати і подати позовну заяву про відміну вирішенняподаткового органу до господарського суду по місцезнаходженню податковогооргану, вирішення якого оскаржилося.
Позовна заявапідписується повноважною посадовою особою юридичної особи (повноваження можутьвитікати із статуту, положення, доручення), громадянином – суб'єктомпідприємницької діяльності або його представником.
Позовна заяваповинна містити:
1.найменування господарського суду, в який прямує позовна заява, адресагосподарського суду;
2. повненайменування позивача і відповідача; їх поштові адреси; найменування і номерирахунків сторін в банківських установах;
3. документи,підтверджуючи у громадянина статус суб'єкта підприємницької діяльності, – реквізитисвідоцтва про державну реєстрацію вказати в позовній заяві, а також прикластидо заяви належним чином засвідчену копію свідоцтва;
/>4.вміст позовних вимог, тобто вказівка вимог про визнання недійсним вирішенняподаткового органу і покладання на податковий орган судових витрат;
5. викладобставин, на яких грунтуються позовні вимоги; вказівка доказів, підтверджуючихпозов (документи первинного обліку, листування і т. п.);
6. перелікдокументів і інших доказів, прикладених до заяви [2, 7].
До позовноїзаяви слід прикласти наступні документи:
1. доказвідправки відповідачеві копії позовної заяви і прикладених до нього документів(відправляти необхідно рекомендованим листом з повідомленням про вручення,коштовним листом або вручити під розписку – в першому випадку доказомвідправлення буде повідомлення про вручення, в другому – опис коштовного листа,в третьому – екземпляр позовної заяви з відтиском штампу канцелярії або друкувідповідача);
2. доказсплати державного мита (розмір мита встановлений Декретом Кабінету МіністрівУкраїни «Про державне мито», а порядок оформлення платіжного документа просплату державного мита передбачений п. 14 «Інструкцій про порядок численняі стягування державного мита», затверджений наказом Головній державнійподатковій інспекції від 22.04.93 р. №15: «При сплаті державного мита готівкою додокумента, відносно якого здійснюється відповідна дія, додається оригіналквитанції кредитної установи, що прийняла платіж, а при перерахуванні мита зрахунку платника – останній екземпляр платіжного доручення з написом(відміткою) кредитної установи наступного вмісту: «Зараховано в дохід бюджету____________ грн. (дата)». Даний напис завіряється першим і другим підписамипосадових осіб і відтиском друку кредитної установи з вказівкою дати виконанняплатіжного доручення»;
3. доказ просплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (проплатіжні реквізити на оплату вказаних витрат необхідно взнати в канцеляріївідповідного господарського суду) – завірена підприємством копія платіжногодоручення або квитанція;
4. докази, наяких грунтуються позовні вимоги;
5. копіявирішення державного податкового органу;
6. документ,підтверджуючий повноваження представника позивача (доручення, статут, положення і т. i.).
Зарезультатами розгляду справи господарський суд виносить рішення, яке може бутиоскаржене в апеляційному і касаційному порядку [2, 8].
2.Класифікація проблемних питань скарг платників податків
Економічнакриза в Україні набуває загрозливіших масштабів. Продовжується спадвиробництва, багато підприємств під тиском ринкових стосунків вимушеніприпиняти свою діяльність, збільшується зовнішні і внутрішні зобов'язанняУкраїни, що приводить до зростання безробіття і соціальної напруги. У такихжорстоких умовах більшість учених-економістів, політиків і підприємцівзвертаються до думки про необхідність активного сприяння розвитку малого ісереднього підприємництва, яке є мобільнішим, здатним швидко реагувати напотребі ринку. Але одна з головних причин, що перешкоджають розвиткупідприємництва в Україні, – це дуже ускладнена і недосконала системаоподаткування [10,273].
У теперішніхумовах більшість підприємців говорять про необхідність зменшення податковоготиску, який робить неможливим подальший розвиток підприємництва, а багатьохвимушує шукати порятунку в нелегальній економіці, де по рiзним даним виробляється40–60% ВНП. Але, не дивлячись на це, податкова реформа проводиться дуже повільноі має косметичний характер, що зовсім не сприяє розвитку підприємництва.
Однією знайбільш актуальних проблем оподаткування є удосконалення податку на доданувартість. Дослідження альтернативних видів податків на вжиток, зокрема податкуна реалізацію і податку на кредитну вимогу, свідчать, що жоден з цих податківне є ефективною заміною ПДВ. Це пов'язано як із складністю і високими витратами на їхадміністрування, так і з накопиченням податків в ціні унаслідок стягненняподатку на раніше сплачений податок, що приводить до кумулятивного зростанняцін. Тому одним з пріоритетних напрямів подальшого реформування оподаткуваннявжитку є не заміна ПДВ, а удосконалення механізму його стягнення [10,274].
У приклад щеоднієї проблеми українського оподаткування можна привести Указ Президента від03.07.98 «О спрощенні системи оподаткування, обліку і звітності суб'єктівмалого підприємництва». Цим Указом передбачалося введення єдиного податку, щовключає більшість обов'язкових податків і зборів, за винятком ПДВ, дляпідприємств, чий річний об'єм не перевищував 250000 гривень, включаючи ПДВ, і зчисельністю робітників не більше 10 чоловік.
Але спрощенасистема оподаткування насправді не стала такою вже і простою. Адже в існуючійредакції Указу було багато недоліків, які перекреслюють суть самого Указу:по-перше, цей фіксований податок повинен платитися на рік вперед, тобтовиконується фактичне авансування бюджету, податок не включає ПДВ і плати заторгівельний патент, облік не простіший, адже підприємець повинен вести 9журналов-ордерів, так званий «спрощений» облік і до того ж повний облік для нарахування ПДВ, аліміт в 10 чоловік значно зменшує діапазон підприємців, які могли бскористатися таким податком. Отже, цей дуже необхідний документ залишавсянедопрацьованим і дуже невигідним для підприємця.
Актуальнапроблема про сплату 10% від амортизаційних нарахувань згідно з постановоюКабінету Міністрів України №85. Ця постанова має ряд недоліків, які значноускладнили роботу підприємств, наприклад:
– оподаткуваннюпідлягає не прибуток, а витрати і цей податок стягується незалежно відрезультатів діяльності підприємства. Як відомо, прибуток підприємства дорівнюєваловим доходам за мінусом валових витрат і амортизації. Отже, податокплатиться не лише з прибутку, а також і з витрат;
– виключаютьсяоборотні кошти, які знаходяться у власності підприємства;
– значнопогіршується фінансовий стан фондомістких підприємств;
– зростаєборг після стягнення цього податку;
– зменшуютьсятемпи розширення і оновлення основних фондів;
– зникаютьстимул-реакції для інвестування і реінвестування засобів в економіку країни.
Поряд зі всімцим спектром проблем в даний час українська податкова система характеризуєтьсянестабільністю, частою зміною «правил гри з державою», прийняття податкових актівзаднім числом, суперечністю законів і підзаконних актів, у тому числідирективних конструктивних матеріалів, що створюють можливість, а деколи простонеобхідність їх додаткового тлумачення. Це не лише відлякує іноземнихінвесторів, але і створює серйозні перешкоди в роботі вітчизняних виробників.[10, 275]
Слідзазначити також і край сувору систему фінансових санкцій, що не роблятьвідмінностей між податковими порушеннями різного характеру. Практично простабухгалтерська помилка і злісне укриття доходів з метою уникнути оподаткуваннякараються однаково.
Сучаснаподаткова система України побудована на базі вартісних показників. Такаорієнтація оподаткування украй негативно оцінюється фахівцями, бо вона недозволяє отримати стійку і реальну базу оподаткування. Рухливість вартіснихпоказників, їх залежність від специфіки обліку, а також від інфляційнихчинників роблять оподаткування украй залежним від кон'юнктури не лишефінансовой, але і політичной.
У Податковомукодексі практично незмінною залишається економічна платформа, на якійгрунтуватиметься податкове виробництво. Це ті ж вартісні показники: прибуток ідохід. Отже, податковий регламент відносно прибутку, що обчислюється для цілейоподаткування, збережеться, не дивлячись на те, що поняття «собівартістьпродукції» в проекті не згадується. Зберігається і проблема інформаційногозабезпечення податкової практики, її тиск на систему первинного бухгалтерськогообліку.
Середнайбільш гострих питань віддзеркалення в обліку інформації, необхідної длячислення податків, можна виділити наступні:
– регламентвіднесення витрат на витрати виробництва і реалізації продукції для цілейоподаткування;
– галузевіособливості облікової політики;
– оцінкаі порядок списання витрат (вживані методи);
– веденняроздільного обліку і не оподатковуваних податком операцій оподаткувань;
– методикиприскореної амортизації і дозвільна політика податкових адміністрацій;
– формуванняпоказників «доходи» і «витрати» від внереалізационних операцій;
– коректуваннябалансового прибутку на суму незатребуваних резервів, перевитрачаних лімітів порекламі, відряджень і інших нормованих витрат підприємства;
– нестикуванняпоказників діяльності фінансового ринку і вимог, що пред'являються до них збоку податкового законодавства,
– коректуванняфактичної суми податку на прибуток при її порівнянні з сумою сплаченогоавансового платежу на відсоток банківського кредиту;
– переоцінкаосновних засобів, нематеріальних активів, валюти і інших цінностей;
– податковийрегламент, що пред'являється відносно ціни реалізації (нижче або вище за рівеньфактичних витрат виробництва);
– формуванняринкової ціни, її рівень в оцінці податкових адміністрацій;
– розрахунокприбули від реалізації основних фондів (коректування їх первинної вартості наіндекс інфляції) [10, 276].
Проблеми,перераховані вище, – лише основні з числа тих, з якими постійно стикаютьсяплатники податків, звертаючись в своїй роботі до податкового законодавства. В той же час саме їхрішення дозволяє судити про оподаткування як про систему, адекватнуекономічному базису (показникам фінансово-господарського розвитку країни, їїрегіонів і окремих власників). А про витончені бухгалтерські прийоми длявідходу від оподаткування немало вже згадувалося на всіх рівнях обговоренняданої теми. Слід враховувати, що відхід від податків – явище усесвітнє і цяпрактика тим ширше, чим недосконіше податкова система. [6, 22]
Податковасистема повинна удосконалюватися по наступних найважливіших напрямах:
– потрібнезменшення податкового тягаря. Воно є надмірним, оскільки податкові вилученняпри складанні бюджету держави до цих пір планувалися в розмірі близько половиниВНП. Світовий досвід і теоретичні розробки, відбиті у вигляді «кривої Лафера»,показують, що той рівень, з якого починається масова втеча від податків, обумовлює низький рівеньсобіраємості податків. Крім того, в результаті кризи неплатежів підприємствпідриваються умови безперервного виробництва;
– необхідназміна структури податкових вступів за рахунок поетапного збільшення рівняоподаткування фізичних осіб (доходів і майна), а також податків на майно ірентних платежів в пріродоексплуатірующих галузях, що забезпечить зростанняплатежів за використання природних ресурсів. Різкий перехід на переважнеоподаткування фізичних осiб неможливий, оскількиневисокі доходи основної маси населення доки не дозволяють проплатіть такіподатки;
– назріланеобхідність скорочення податкових пільг. У сьогоднішній період, коливідбувається глобальне передивлєння податкової системи, індивідуалізаціяподаткових пільг обертається нерозберихою і корупцією. Дана індивідуалізаціяподаткових ставок можлива лише у добре відпрацьованій, налагодженій податковійполітиці.
3.Ефективність вирішення скарг платників податків в Україні
Про слабкурозвиненість і неефективність досудового порядку вирішення суперечок говоритьсяостаннім часом дуже багато. Про підвищення ролі і ефективності використаннядосудових стадій висловлювався і дiючий Голова державної податкової адміністраціїУкраїни Буряк Сергій Васильович, який вказав, що одним із способів зниженнязавантаженості судів є «досудове врегулювання конфліктів, прискорені, спрощеніформи вирішення суперечок на ранній стадії судочинства по найбільш простихсправах, у справах, в яких фігурують порівняно невеликі грошові суми». Булопідкреслено, що «широке вживання таких заходів дозволить прискорити і здешевитиправосуддя і для держави, і, що особливо важливе, для сторін, для громадян» [4,15].
Тим часомстан врегульованості виробництва по оскарженню рішень, дій (бездіяльності)податкових органів викликає багато обгрунтованих нарікань.
Спробуємовиділити і дати характеристику основним проблемам, які необхідно вирішити дляпідвищення ефективності досудового порядку розгляду податкових суперечок.
1.Відсутність реальних гарантій заходів запобігання і припинення порушення правплатників податків.
Якнаголошується, під адміністративними запобіжними заходами слід розуміти «заходизахисту» як «оперативні дії органів державного управління, які полягають вприпиненні юридичних аномалій шляхом примусу суб'єктів до виконання лежачих наних адміністративних обов'язків».
Основоположноюправомочністю по запобіганню і припиненню порушення прав платника податків єправомочність подачі скарги у вищестоящий податковий орган (вищестоящійпосадовій особі), що є реалізацією активної форми правомочності. Правомочністьвимагати її розгляду від податкового органу забезпечується всією сукупністюпередбачених Податковим кодексом України процедур і процесуальних термінів подозволу поданої скарги.
При винесенніухвали у справі про податкове правопорушення процес реалізації податковоївідповідальності вступає в завершальну стадію. Так, податковий орган направляєплатникові податків вимогу про добровільну сплату податку, пені, штрафу. Прийого невиконанні протягом звичайно 10 днів здійснюється примусова процедурастягнення недоїмки і пені.
Керівникомподаткового органу або вищестоящим податковим органом може бути прийнятерішення про припинення виконання акту (дії), якщо при розгляді скарги будутьвиявлені достатні підстави, вказуючі, що обжалуємиє акт або дія не відповідаютьчинному законодавству. В цьому випадку податковий орган може повністю абочастково припинити виконання обжалуємого акту або дії.
Діючипроцедури стягнення, що протікають паралельно із стадією оскарження, виявляютьпочаткову нерівність в правових можливостях податкового органу і платникаподатків, де останній знаходиться в ролі «наздоганяючого» першого, що не востанню чергу обумовлене процесуальними термінами, покликаними «сприятишвидкому відновленню порушених прав», але не платника податків, а держави.Таким чином, можна констатувати про відсутність дії принципу прудкості(оперативності) податкового процесу (якщо під ним розуміти перш за всепрудкість відновлення прав платника податків) [4, 16].
Слід визнативідсутність гарантій запобігання і припинення в силу:
а) відсутностi можливості швидкоїреалізації правомочності по подачі і розгляду скарги;
б) залежностіприпинення обжалуємого рішення від розсуду повноважного органу;
в)непропорційно широких можливостей податкового органу більш оперативно стягнутигрошові кошти в безперечному порядку, чим можливість платника податків припинити такі дії.
2.Відсутність законодавчо закріпленої процесуальної правомочності платникаподатків.
Не можна невідзначити, що процесуальні права платника податків законодавчо не встановленіі не регламентовані. Сама стадія процесу бачиться законодавцеві суто «особистоюсправою» між вищестоящим і нижчестоячим податковими органами, носить закритийхарактер і «друк» слідчої таємниці. В цьому відношенні виробництво нагадуєсудовий наказ своїм спрощеним розглядом по наданих матеріалах без викликусторін і свідків [17, 170].
Наявністьадміністративного розсуду в частині допуску до участі в розгляді скарги убудь-якому випадку є одним з головних чинників, знижуючу ефективність і бажанняплатника податків добиватися об'єктивного рішення в адміністративному порядку.
3.Відсутність розділення арбітральних і звинувачувальних функцій при виробництвіі винесенні остаточної ухвали.
У випадкуадміністративного розгляду суперечки на об'єктивність впливає такахарактеристика системи управління, як здатність системи до саморегуляції. Прицьому дана характеристика системи є оцінною і похідною від безлічі чинників, щовизначають якість даної управлінської системи.
Адміністративнийпорядок оскарження ненормативних актів податкових органів і існуючауправлінська система розгляду податкових суперечок потребують структурних змінв цілях підвищення ефективності,забезпечення гарантій об'єктивності ухвал, що виносяться.
Так, Е.Г. Гусаковвідзначає, що в кримінальному праві гарантією об'єктивності служить не лишезмагальна форма процесу, але і те, що остаточне рішення питання по винностіналежить суду, і відповідно названі органи (органи прокуратури і дізнання) самібезпосередньо зацікавлені в повному, всесторонньому і об'єктивномурозслідуванні, матеріали якого міцно забезпечать позицію державного обвинувача в суді, інакшевони ризикують провалом звинувачення [7, 83].
У виробництвіпо оскарженню рішень, дій (бездіяльності) у вищестоящий податковий органситуація інша. Не можна не відзначити, що правові стимул-реакції винесенняобгрунтованої і об'єктивної ухвали для податкового органу, що розглядає справув першій і вищестоящій інстанціях, повністю «перекриті» економічній складовій вцілях і завданнях діяльності податкового органу як нижчестоячого, так івищестоящого рівня. Вінзавжди покликаний забезпечити вступ фінансових ресурсів в державну казну внеобхідних розмірах.
У цьому сенсіЕ.Г. Гусяков відзначає, що «безсторонність і незалежність розглядуподаткової суперечки не може бути забезпечена, коли перед одним і тим жеорганом коштує завдання вирішення правових конфліктів і поповнення державногобюджету» [7, 84].
Механізмправового забезпечення стягнення грошових коштів з платника податків, весьправовий інструментарій в руках податкового органу служать одній меті – швидкоі ефективно виробити стягнення податкових платежів, і навпаки, обтяженийадміністративними процедурами повернення стягнутих податків посуває податковийорган йти на свідомо незаконне винесення рішення, оскільки економічна вигодадержави і, отже, виконання поставлених завдань мають місце у будь-якомувипадку.
Таким чином,«протікання в надрах податкової бюрократичної системи» процесів по контролю заплатником податків і розглядів у справах про податкове правопорушення, як і пооскарженню ненормативних актів, буде для платника податків неефективним, а зпозиції функціонального розділення компетенцій – формальним.
Діючауправлінська система по розгляду податкових суперечок на досудовій стадії маєбути виведена за рамки податкового органу, тобто структури податковоїадміністрації України. Даний орган міг би функціонувати як відповідний окремийпідрозділ або служба в структурі Міністерства фінансів України. Це доцільно зврахуванням функцій і повноважень Міністерства фінансів України, яке здійснюєкоординацію і контроль діяльності служб, що знаходяться в його веденні, у т.ч. Державній податковійадміністрації.
Неможливопобудувати елементарну систему заборон і противаг при розгляді справ вадміністративному порядку, залишаючи всі функції в рамках однієї структурноїодиниці виконавського органу влади. Більш того, діючий порядок розгляду адміністративнихсуперечок в податковому органі вищестоящої ланки не відповідає функціональнимпринципам, закладеним в Постанові Уряду від 30 червня 2004 р. №329 «ПроМіністерство фінансів України». Для здійснення ним функцій координації і контролю за діяльністюпідвідомчих служб необхідний відповідний орган на місцях. Тобто діяльністьостаннього повинна виражатися в безпосередній роботі з платниками податків впорядку виробництва по обжалуємих рішеннях, діях (бездіяльності) податковогооргану. Це підвищить відповідальність податкового органу нижчестоячої ланки, заякою має сенс залишити компетенцію виробництва у справі [22, 20].
Таким чином,ситуація, коли податковими органами приймаються спочатку незаконні рішення, утому числі під натиском вищестоящих податкових органів, що насаджуютьзаполітизований пробюджетний підхід, що в малій мірі спирається на право, можебути поставлена під контроль незалежного органу і присічена ще на досудовійстадії. Нижчестоячий орган в цій ситуації втратить підтримку вищестоящогооргану і буде більш орієнтований на рекомендації і роз'яснення, дані МінфіномУкраїни при винесенні рішень.
Обов'язковістьвибудовування ефективної системи адміністративного оскарження диктується першза все необхідністю налагодження діалогу і змагальності між платниками податківі податковими органами. І якщо нічого не робити для його вдосконалення, тоситуація, коли платники податків і податкові органи знаходяться по різністорони барикад, існуватиме ще довго.
Що стосуєтьсясистеми ефективності вирішення проблемних питань скарг платників податків,існує 8 критеріїв оцінки ефективності діяльності податкових органів. Розглянемоїх:
1.Збираємость податків і зборів
2. Вiдсоткове співвідношеннясум позовних вимог, розглянутих судами на користь податкових органів, відноснозагальних сум по судових спорах з платниками податків.
3. Питомавага кількості вирішень податкових органів, визнаних судом недійсними, в числівирішень податкових органів, винесених за результатами податкового контролю.
4. Зниженнязаборгованості по податках до зборів в бюджетну систему України.
5. Збільшеннядолі платників податків, що задовільно оцінюють якість роботи податковихорганів.
6. Кількістьгромадян і організацій, одержуючих інформацію з Єдиного державного реєструюридичних осіб (ЄДРЮО) і Єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців(ЄДРІП) з використанням інтернет-технологій.
7. Доляплатників податків, що мають можливість доступу по каналах зв'язку і черезінтернет до персоніфікованої інформації про стан розрахунку з бюджетом.
8.Співвідношення числа скарг по податкових спорах, розглянутих в досудовомупорядку, вищестоящими податковими органами, до загальної кількості позовнихзаяв по податкових спорах, пред'явлених до податкових органів і розглянутихсудами [22, 21].
Діяльністьподаткових органів України згідно з вищепереліченими критеріями є доситьефективною, оскільки, по результатах розгляду скарг платників податків нарішення органів державної податкової служби за січень-вересень 2008 року уцілому по Україні за розглядом первинних і повторних скарг у січні-вересні 2008року скасовано 2033 податкових повідомлення-рішення, або 20,2 відсотка, відрозглянутих оскаржених на загальну суму 1424465,6 тис. грн., що на 1,5 пунктита на 2551178,4 тис. грн. менше, ніж за відповідний період минулого року.
Зокрема, зарозглядом 10080 оскаржених у первинних скаргах податкових повідомлень-рішеньскасовано 1086, або 10,8 відс. (за січень-вересень 2007 року на первинномурівні було скасовано 11,6 відс.), на загальну суму 714817,6 тис. грн. із15793119,8 тис. грн. оскаржених і у 219 випадках збільшено суми податків іштрафних (фінансових) санкцій на 41557,6 тис. гривень [22, 22].
За розглядомповторних скарг платників податків регіональними ДПА скасовано 852 податковихповідомлень-рішень, або 16,0 відсотків від розглянутих (на 0,7 пункти менше,ніж за січень-вересень 2007 року) на загальну суму 632008,5 тис. грн. У 184випадках регіональними ДПА збільшено суми податків і штрафних санкцій на135897,6 тис. грн. Залишено без змін 4898 оскаржених податковихповідомлень-рішень на загальну суму 6227825,5 тис. грн.
ДоДепартаменту апеляцій ДПА України за січень-вересень 2008 року надійшло 3016повторних скарг, або на 452 скарги (14,9 відсотка) менше, ніж за аналогічнийперіод минулого року. За розглядом Департаментом апеляцій 4015 оскарженихплатниками податків податкових повідомлень-рішень Державною податковоюадміністрацією України скасовано повністю та в певній частині 95 на загальнусуму 77639,5 тис. грн., що на 40 рішень менше, ніж за січень-вересень 2007року. Відсоток скасованих податкових повідомлень-рішень від розглянутихоскаржених склав 2,4 відсотка проти 2,8 за січень-вересень 2007 року [22, 23].
Висновки
Головнимизасобами перерозподілу доходів і найбільш важливими знаряддями державногорегулювання економіки і економічної політики є податки.
Задопомогою податків регулюється зовнішньоекономічна діяльність, включаючизалучення іноземних інвестицій, формується госпрозрахунковий дохід і прибутокпідприємства, а держава отримує в своє розпорядження ресурси, необхідні длявиконання своїх суспільних функцій.
Протеоскільки в даний час економіка, бюджет і податкова сфера України знаходяться щев нестійкій стадії формування, виникають проблемні питання скарг платниківподатків і система ефективності їх рішення.
Скарга– це звернення громадян з вимогою про поновлення їх прав і захист законнихінтересів, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями органів ДПС, іншихорганів державної влади чи місцевого самоврядування, підприємств, установ,організацій, об’єднань громадян, посадових осіб.
Подання тарозгляд скарг платників податків органами державної податкової службирегулируется Статьей 3 Положення про подання та розгляду скарг платниківподатків органами державної податкової служби.
Скаргаповинна бути викладена в письмовій формі та надіслана до органу державної податковоїслужби поштою з повідомленням про вручення або передана фізичною чи юридичноюособою – платником податку через представника.
Скарга,оформлена без дотримання вимог, не дає змоги розглянути скаргу (заяву) по суті,повертається особі, яка її подала (надіслала), з відповідними роз'ясненнями непізніше п'яти днів від дня отримання такої скарги.
Якщо питання,порушені у скарзі, одержаній органом державної податкової служби, не входять доповноважень органів державної податкової служби, то така скарга в термін небільше п'яти днів пересилається за належністю відповідному органу чи посадовійособі, про що повідомляється особі, яка подала скаргу.
Скарга,подана з порушенням порядку, установленого Положенням про подання та розглядускарг платників податків органами державної податкової служби, не підлягаєрозгляду по суті і повертається особі, яка подала скаргу, з роз'ясненнямпорядку і строків оскарження податкових повідомлень, рішень або постанов посправі про адміністративне правопорушення.
Не розглядаютьсяповторні звернення одним і тим же органом державної податкової служби відоднієї і тієї ж особи з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Податковіоргани не повинні відмовляти в прийомі скарг платників податків, і керівництвоподаткових органів зобов'язане розглядати їх невідкладно, як повідомляється влисті Державної податкової адміністрації «Методичні рекомендації про порядокподачі і розгляду скарг платників податків органами державної податковоїслужби».
Списоквикористаних джерел
1. Закон України «Прозвернення громадян». – С. 2–3.
2. Положення про порядокподання та розгляду скарг платників податків органами державної податковоїслужби.– С. 1–8.
3. Антоненко В.Н., Бурлуцкий Б.В.,Регресивне оподаткування як чинник підвищення регулюючої ролі податку напрібуток. // Фінанси України. – 2002. – №11. – С. 7–8.
4. Белік М.О. Оптімальнеоподаткування в умовах дефіциту державного бюджету. // Економіст. – 2007. –№5. – С. 15–16.
5. Великий економічнийсловник. /Пiдред. А.Н. Азріліяна. – М.: Інститут нової економіки, 1997. – С. 849–850.
6. Гвоздев С.В.Правові форми контрольно-наглядової діяльності податкових органів. – К.: МАУП, 2004. – С. 22–23.
7. Гусаков Е.Г.Попереднє розслідування і принципи змагальності в кримінальному процесі. – К.: КГУ, 2002. – С. 83–84.
8. Дадашев А.З., Лобанов А.В. Податковеадміністрування. – М.: Фенікс, 2002. – С. 299 – 309.
9. Загальнаекономічна теорія (політекономія): Підручник. /Пiд ред. В.І. Відяпіна, Г.П. Журавлини.– М.: Промо-медіа, 1995. – С. 149–151.
10. Економічна теорія: Підручник. /Пiд ред. М.А. Вінокурова,М.П. Деміной. – Іркутськ: ІГЕА, 1999. – С. 273–278.
11. Курс економічної теорії. /Пiд ред. М.Н. Чепуріна, Е.А. Кисельовой.– К.: АСА, 2001. – С. 220–222.
12. Любімов Л.Л., Ранева Н.А. Основиекономічних знань. – М.: Віта-прес, 2005. – С. 325–328.
13. Міхельс С.А., Кисельова М.С.,Стимулююче оподаткування прибутку предпріятій. // Банківська справа. –2000. – №6. – С. 10–11.
14. Огаян К.І. Основні напрямивдосконалення оподаткування прибутку. // Фінанси. – 2000. – №5. – С. 8–9.
15. Основи податкової системи: Навчальнийпосібник для вузів. / Пiд ред. Д.Г. Чорниця. – М.: Фінанси, 2003. – С. 322–323.
16. Пепеляєв С.Г. Тенденціївирішення податкових суперечок. // Налоговед. – 2005. – №1. – С. 3–4.
17. Податкове право: Підручник. /Під ред. Ц.Р. Пепеляєва. – М.: Юрист, 2004. – С. 170–172.
18. Податки і оподаткування: Підручник длявузів. – М.: Інфра-М, 2000. – С. 163–165.
19. Фішер С., Дорнбуш Р., Шмалензі Р.Економіка. – М.: Справа, 1993. – С. 471–472.
20. Черник Д.Г. Податки в ринковійекономіці. – М.: Фінанси, 2003. – С. 118–120.
21. Юрий С.І., Квасовський О.Р.Фіскальна і стимулююча ефективність спрощених режимів оподаткування для підприємств. // Фінанси України. – 2002.– №8.– С. 18–19.
22. Юткина Т.Ф. Податкиі оподаткування. // Економіка України. – 2008. – №10. – С. 20–23.