ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1. Професійно-технічна освіта
1.1 Ступневість професійно-технічної освіти
1.2 Концепція професійної освіти України
1.3 Проблеми, на розв’язання яких спрямована концепція
Розділ 2. Сучасний стан професійно-технічної освіти України
2.1 Система професійно-технічної освіти України
2.2 Адаптація професійної освіти України вєвропейський освітній простір
Висновки
Словник основних термінів
Список використаних джерел
Вступ
У сучасних соціально-економічних умовах держава потребує цілісної системинеперервної професійної освіти, що відповідає національним інтересам і світовимтенденціям розвитку економіки, забезпечує підготовку кваліфікованих робітничихкадрів і молодших спеціалістів, спроможних навчатися впродовж життя,підвищувати рівень своєї кваліфікації, здобувати при необхідності іншупрофесію.
В умовах ринкової економіки, інформаційно-технологічного розвитку значно розширюютьсяфункції профтехосвіти, відбувається її трансформація в професійну освіту, щовідповідає світовим тенденціям неперервної професійної освіти – освіти впродовжжиття. Стратегія розвитку цієї галузі визначається пріоритетними напрямами соціально-економічногопоступу України, утвердженням національної системи освіти як головного чинникаекономічного й духовного розвитку українського народу; необхідністю адаптаціїдо демократичних і ринкових перетворень у суспільстві, що зумовлено входженнямв європейський і світовий освітній та інформаційний простір.
У зв’язку з цим набувають особливого значення такі напрями розвитку цієї освітянськоїгалузі: інтелектуалізація професійної освіти, врахування науково-технічних досягнень,упровадження новітніх технологій; формування ринку освітніх послуг; модернізаціяінформаційного, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення їїфункціонування; особистісно орієнтований підхід у професійному навчанні йвихованні; розвиток соціального партнерства; міжнародне співробітництво.
Процесиглобалізації, інформатизації суспільства, тенденції гуманізації і гуманітаризаціїосвіти, необхідність забезпечення сталого розвитку земної цивілізації, а відтакпідготовка людини до антикризової поведінки вимагають системних досліджень у галузіпрофесійної підготовки робітничих кадрів, оновлення змісту й вдосконалення процесупрофесійної підготовки, розроблення державних стандартів, створення державоюумов для їх ефективного впровадження відповідно до Концепції розвитку професійно-технічної(професійної) освіти в Україні.
Соціально-економічна трансформація і пов’язане з нею безробіття, устремліннярізних країн до інтеграції у Європейському Союзі, модернізація освіти в усіхрозвинених країнах – це лише окремі передумови, що зумовлюють необхідністьусвідомлення й аналізу взаємовідносин системи освіти і ринку праці. Взаємозв’язокі взаємозалежність між освітою і ринком праці; умови, критерії, можливостіреалізації освітніх завдань в контексті ринку праці, тенденції розвитку системипрофесійної освіти у ХХІ столітті та їх зв’язок з глобальним, регіональним інаціональним ринком праці; дидактика неперервної професійної освіти, теорія іметодика професійного навчання на виробництві, навчання незайнятого населення,прогнозування систем професійної освіти з урахуванням міжнародних тенденцій –посилення уваги до цих проблем стає об’єктивною потребою сьогодення.
Вивчення проблеми взаємозв’язку і взаємозалежності у розвитку системиосвіти і ринку праці зумовлює необхідність об’єднання зусиль у науковому пошукуз цієї важливої проблеми фахівців з педагогіки, психології, економіки та іншихгалузей наукового знання.
Результатинауково-дослідної роботи з проблем підготовки виробничого персоналу маютьважливе значення для теоретичного обґрунтування концептуальних підходів довизначення змісту, інноваційних технологій і методик професійного навчання впрофесійних навчальних закладах різного типу й форм власності. Здобутий досвіднеобхідно творчо використовувати для виявлення закономірностей формування особистостімайбутнього конкурентноспроможного фахівця, пошуку оптимальних організаційно-педагогічнихумов його соціальної та професійної самореалізації в умовах ринкових відносин.З урахуванням світових тенденцій перспективних і вітчизняних потреб доцільновсебічно аналізувати, матеріали, що характеризують творчий пошук у підготовцікваліфікованих робітників педагогічних колективів ПТНЗ та інших професійнихнавчальних закладів, відповідних підрозділів на виробництві, в системі службзайнятості населення тощо. Таке концептуально обґрунтоване вивчення дає змогу виявлятипрогресивні ідеї інноваційного досвіду й розробляти рекомендації, спрямовані нанауково-методичне забезпечення реформування системи професійної освіти, обґрунтуваннянеперервності її змісту, інноваційних підходів, форм і методів професійноїпідготовки молоді у всіх ланках, навчання і перенавчання різних категорій незайнятогонаселення.
Мета й завдання дослідження. Метою курсової роботи є визначення сутності системипрофесійно-технічної освіти та науково-теоретичне обґрунтування практичнихрекомендацій щодо вдосконалення системи професійно-технічної освіти.
РОЗДІЛ 1. Професійно-технічна освіта
Професійно-технічнаосвіта — складова системи освіти України, що є комплексом педагогічних іорганізаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіннягромадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійноїдіяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної іпрофесійної культури. Здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.
Професійно-технічнаосвіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань,інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку,підвищення їх кваліфікації.
Системапрофесійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальнихзакладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводятьдіяльність у галузі професійно-технічної освіти, навчально-методичних,науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних,видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих,обчислювальних і інших підприємств, установ, організацій та органів управлінняними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Професійно-технічнаосвіта здійснюється у професійно-технічних навчальних закладах за денною,вечірньою (змінною), очно-заочною, дистанційною, екстернатною формами навчання,з відривом і без відриву від виробництва та за індивідуальними навчальнимипланами.
Випускникупрофесійно-технічного навчального закладу, який успішно пройшов кваліфікаційнуатестацію, присвоюється освітньо-кваліфікаційний рівень «кваліфікованийробітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії). Випускнику, якийзакінчив відповідний курс навчання в акредитованому вищому професійномуучилищі, центрі професійно-технічної освіти певного рівня акредитації, можеприсвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень «молодший спеціаліст».
1.1 Ступневістьпрофесійно-технічної освіти
Професійно-технічнаосвіта має три ступені. Відповідно до ступенів професійно-технічної освітивстановлюється три атестаційні рівні професійно-технічних навчальних закладів.
На першомуступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідногорівня кваліфікації з технологічно нескладних, простих за своїми виробничимидіями і операціями професій, що дає змогу робітнику вільно працювати з ранішевивченими предметами, об'єктами, виконувати конкретні дії, виробничі операціїта роботи під контролем робітника з більшим досвідом і вищим рівнемкваліфікації. Навчання здійснюється шляхом прискореного формування необхіднихумінь і навичок у учнів, слухачів професійно-технічних навчальних закладівпершого атестаційного рівня та шляхом індивідуального чи групового навчання навиробництві, у сфері послуг.
Допрофесійно-технічних навчальних закладів першого атестаційного рівня належать:
· навчальнікурси певного професійного спрямування;
· професійнішколи;
· навчально-курсовікомбінати;
· автомобільнінавчальні комбінати;
· іншіприрівняні до них навчальні заклади.
Навчання напершому ступені не вимагає від учнів, слухачів базової чи повної загальноїсередньої освіти. Нормативний термін навчання не повинен перевищувати одногороку.
Навчання напершому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішнопройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікованийробітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видаєтьсясвідоцтво.
На другомуступені професійно-технічної освіти забезпечується формування відповідногорівня кваліфікації з масових робітничих професій середньої технологічноїскладності у різних галузях економіки, що дає змогу робітнику самостійновиконувати по пам'яті чи з допомогою технологічних карт, інструкцій, кресленьабо іншої документації типові дії, виробничі операції, роботи за встановлениминормами часу і забезпечувати необхідну якість. Навчання здійснюється упрофесійно-технічних навчальних закладах другого атестаційного рівня і вимагає,як правило, від учнів, слухачів базової загальної середньої освіти.
Допрофесійно-технічних навчальних закладів другого атестаційного рівня належать:
· професійно-технічніучилища відповідного профілю;
· професійно-художніучилища;
· художніпрофесійно-технічні училища;
· училища-агрофірми;
· училища-заводи;
· навчально-виробничіцентри;
· навчальніцентри;
· іншіприрівняні до них навчальні заклади.
Учні, слухачіможуть одночасно з отриманням професії здобувати у професійно-технічному або віншому навчальному закладі повну загальну середню освіту. Нормативний терміннавчання не повинен перевищувати:
· для осіб,які мають повну загальну середню освіту, — 1,5 року;
· для осіб,які мають базову загальну середню освіту і здобувають повну загальну середнюосвіту, — 4 роки;
· для осіб,які мають базову загальну середню освіту або, як виняток, не мають її і поки нездобувають повну загальну середню освіту, — 2 роки.
Навчання надругому ступені завершується кваліфікаційною атестацією. Особам, які успішнопройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюється кваліфікація «кваліфікованийробітник» з набутої професії відповідного розряду (категорії) та видаєтьсядиплом.
На третьомуступені професійно-технічної освіти забезпечується формування високого рівнякваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей урізних галузях економіки, що дає змогу робітнику чи службовцю на основіотриманих знань та вивчених раніше типових дій самостійно виконувати складнівиробничі операції, продуктивні дії, створювати алгоритми діяльності унетипових ситуаціях.
Навчанняздійснюється у професійно-технічних навчальних закладах третього атестаційногорівня і вимагає від учнів, слухачів повної загальної середньої освіти.
Допрофесійно-технічних навчальних закладів третього атестаційного рівня належать:
· вищіпрофесійні училища;
· вищіхудожні професійно-технічні училища;
· вищіучилища-агрофірми;
· центрипрофесійно-технічної освіти;
· центрипідготовки і перепідготовки робітничих кадрів;
· іншіприрівняні до них навчальні заклади.
Нормативнийтермін навчання повинен перевищувати 2 років. Навчання завершується кваліфікаційноюатестацією. Особам, які успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, присвоюєтьсякваліфікація «кваліфікований робітник» з набутої професії відповідного розряду(категорії) та, за умови закінчення відповідного курсу навчання вакредитованому професійно-технічному навчальному закладі, — кваліфікаціямолодшого спеціаліста і видаються дипломи.
Післядипломнаосвіта кваліфікованих робітників здійснюється у професійно-технічних навчальнихзакладах усіх атестаційних рівнів за відповідними навчальними планами танавчальними програмами і включає різні форми підвищення кваліфікації таперепідготовку робітників і службовців. Нормативний термін навчаннявизначається навчальними планами та навчальними програмами, але не повиненперевищувати 1 року. Навчання в закладах системи післядипломної освітизавершується кваліфікаційною атестацією. Особи, які успішно пройшликваліфікаційну атестацію, отримують документ встановленого зразка.
1.2 Концепціяпрофесійної освіти України
Здійсненняперебудови нашого суспільства, кардинальна економічна реформа, перехід доринкової економіки викликали необхідність переосмислення і чіткого визначенняпрофесійної освіти, конкретизації її мети і завдань з урахуванням нинішніхособливостей і перспектив соціально-економічного розвитку України.
Сучасна професійна освіта як невід'ємна складова частина переважноекстенсивного розвитку економіки і техніки, в період невідповідності зростаючихвимог рівню професійної компетентності робітників і якості загальноосвітньої тапрофесійної підготовки, відставання змісту освіти від розвиткунауково-технічного прогресу.
Розвиток професійної освіти гальмувався внаслідок відсутності справжньоїдержавної турботи про народну освіту, духовну культуру молодого поповненнятрудівників. Відставання згаданої системи від науково-технічного прогресу,невідповідність змісту професійної освіти вимогам сучасного виробництва таінтересам особистості — це знижувало ефективність навчально-виховного процесу вПТУ, якість підготовки робітничих кадрів.
Поряд з низьким рівнем організації праці та недосконалістю економічногомеханізму, недооцінкою значення впровадження нової техніки і прогресивнихтехнологій мало місце — недостатній рівень підготовки інженерно-педагогічнихкадрів. Таким чином, виникла об'єктивна потреба подолання відриву навчальнихзакладів профтехосвіти від перебудови народногосподарського механізму, вимогнауково-технічного прогресу.
У зв'язку з цим важливе значення має Концепція професійної освітиУкраїни, затверджена 24 липня 1991 р. колегіями Міністерства народної освітиУкраїни, Міністерства праці України та Президією Академії наук України.
Концепція базується на положеннях Декларації про Державний суверенітетУкраїни і Закону «Про освіту».
Провідні положення концепції професійної освіти на сучасному етапі розвиткусуспільства визначають зміст та основні напрями діяльності майстра виробничогонавчання та інших інженерно-педагогічних працівників професійнихнавчально-виховних закладів. Керуючись цим документом у повсякденній роботі,здійснюючи поточне та перспективне планування діяльності професійних закладіврізного типу, необхідно практично реалізувати концепцію з врахуваннямконкретних галузевих і територіальних умов та особливостей історичного,соціально-економічного і національно-культурного розвитку кожного регіону.
Які ж основні завдання професійної освіти в сучасних умовах?
1. створенняумов для набуття кожною людиною професії і включення її в суспільно-корисну,продуктивну працю відповідно до її інтересів та здібностей;
2. цезадоволення поточних та перспективних потреб народного господарства вкваліфікованих, конкурентноздатних робітниках, що мають широкий політичнийкругозір, професійну мобільність, загальну культуру;
3. забезпеченняперепідготовки робітничих кадрів, підвищення їхньої кваліфікації відповідно досучасних вимог науково-технічного розвитку та потреб виробництва, які швидкозмінюються.
Звертаємося до основних принципів професійної освіти:
· гуманізація;
· демократизація;
· науковістьїї змісту;
· поєднаннянавчання з продуктивною працею;
· наступністьіз загальною середньою і вищою освітою.
Гуманізація — один з важливих факторів соціального і духовного оздоровленнясуспільства — принцип сучасного розвитку профосвіти.
Названі принципи спрямовуються на те, щоб сформувати у майбутніхтрудівників робітничу честь, людяність, порядність, доброту і милосердя,прагнення допомогти своїм ровесникам та старшим.
Важливим принципом концепції є також поєднання навчання з продуктивноюпрацею майбутніх робітників.
Важливе значення для майстрів, як і інших інженерно-педагогічнихпрацівників, має вимога постійного оновлення змісту професійної освіти. Цестворює можливості для творчої діяльності майстрів виробничого навчання,формування в учнів професійної майстерності.
Провідні принципи, на яких побудована концепція,знайшли своє відображення в ряді важливих положень.
1. Наступністьі взаємозв'язок загальної, професійної і вищої освіти як ланок системибезперервної освіти.
2. Неперервністьрозвитку професійно-освітнього комплексу відповідно до потреб особи та сучаснихвимог до неї; випереджуючий характер професійної підготовки в порівнянні знауково-технічним рівнем виробництва.
3. Різноманітністьорганізаційних структур, типів навчальних закладів, у т.ч. професійно-технічні,професійно-художні, професійно-торговельні, вищі професійні училища, центрипідготовки та перепідготовки робітників.
4. Диференціаціяосвітнього процесу, що передбачає багатоваріантність і гнучкість вконструюванні змісту, форм методів і засобів навчання та виховання зврахуванням національних особливостей і традицій, специфіки підприємств, дляяких здійснюються підготовка робітничих кадрів.
5. Децентралізаціяфункцій управління системою навчальних закладів при одночасному здійсненнієдиної державної політики в галузі професійної освіти.
В умовах децентралізації функцій управління навчальними закладаминеобхідною умовою реалізації концепції є обов'язковість базової загальноїосвіти. Робітничої кваліфікації молодь набуває в професійних навчально-виховнихзакладах різного типу. Слід врахувати, що навчанню в ПТУ може передуватипрофільна професійна підготовка випускників основної та середньоїзагальноосвітньої школи.
Виходячи з основної мети професійної освіти, принципів і визначенихположень, спрямованих на реалізацію концепції, органи народної освіти,інженерно-педагогічні колективи училищ і базові підприємства можуть визначатизміст, організаційні структури, форми, методи, засоби навчання і виховання.
Нові підходи до організації діяльності інженерно-педагогічного колективу,в т.ч. й майстра виробничого навчання вимагають постійного оновлення змістуосвіти, гнучкості у доборі форм і методів навчання врахування потребособистості і суспільства.
Зміст освіти у професійних навчально-виховних закладах визначається за З рівнями:
Початкова професійна освіта, надає можливість здобування молоддю робітничої кваліфікаціїз однієї або кількох нескладних професій. Вона здійснюється в основній і повнійсередній загальноосвітній школі, на виробництві.
Середня професійна освіта передбачає підготовку кваліфікованих робітників з однієї абогрупи складних професій. Здійснюється на базі знань основної або повноїсередньої школи. Забезпечується можливість здобути разом з професією і повнусередню освіту.
Вища професійна освіта формує професійну робітничу кваліфікацію з складних професійі кваліфікацію молодших спеціалістів, які потребують фундаментальнихтеоретичних знань і розвинутого технологічного мислення. Здійснюється на базізмісту освіти повної загальноосвітньої школи та закладів профтехосвіти.
Концепцією визначено три цикли навчальних предметів:
Професійно-технічний цикл включає загально технічні і спеціальні предмети та виробниченавчання. Спрямований на формування робітника широкого профілю і наспеціалізацію з конкретних видів робіт. Кожна група навчальних предметівпроф.-техн. циклу формується в залежності від складності професій; термінівнавчання.
Природничо-науковий цикл є диференційованим за змістом залежно від освіти і рівняпідготовки учнів, профілів професійної підготовки, можливості здобування вучилищі загальної середньої освіти. Перенесення змісту освіти середньоїзагальноосвітньої школи в училища виключається.
Гуманітарний цикл базується на базі освіти, здобутої за програмами основної або повноїсередньої школи, і спрямований на оволодіння учнями загальнолюдськимицінностями, подальший духовний саморозвиток. Поряд з іншими предметами вінвключає українську мову й літературу, історію та географію України, дає знанняпро її суспільний і державний устрій, міжнародне становище, про населення,природні умови і ресурси, економіку, науку, народну творчість, звичаї, традиціїнародів, що проживають у різних регіонах.
Визначені цикли змісту професійної освіти тісно пов'язані між особою.
Концепція виходить з того, що необхідний рівень професійної освітимайбутніх робітників забезпечується широтою профілю підготовки, відповіднимрівнем кваліфікації, та їхньою спеціалізацією під час виробничого навчання -вцехах, бригадах тобто на конкретних робочих місцях підприємства. При цьомузростає значення наступності, ускладнення навально-виробничого процесу, йогоступінчастості та поетапної атестації учнів.
Однією зособливостей навчально-виховного процесу в сучасних умовах є те, що закладиосвіти мають право самостійно обирати форми і методи організаціїнавчально-виховного процесу, а педагогічні працівники самостійно визначатизасоби і методи навчання і виховання учнів з урахуванням положень загальноїпедагогіки та методики навчання.
Відповідно до Закону «Про освіту» навчально-виховний процес у державнихзакладах вільний від втручання політичних партій, громадських, релігійнихорганізацій.
Відповідно до Концепції професійної освіти України кожен професійнийнавчально-виховний заклад, незалежно від відомчого підпорядкування розробляє наоснові діючого законодавства свій Статут, в якому визначається мета і завданняйого діяльності, організаційна структура, права та обов'язки членівінженерно-педагогічного та учнівського колективів.
Отже, всю навчально-виховну і виробничу діяльність слід спрямовувати наформування в молоді високої професійної майстерності, відповідального ставленнядо наслідків своєї праці, потреби активної участі в охороні навколишньогосередовища.Концепціярозвитку професійної освіти і навчання в Україні (2010 – 2020р.)
1.3 Проблеми,на розв’язання яких спрямована концепція
Протягом останніхроків потенціал кваліфікованих робітників в Україні значно знизився упорівнянні з розвинутими країнами. Це зумовлено падінням престижу робітничихпрофесій, неефективним інформуванням населення щодо попиту на професії, недостатньоюучастю суб’єктів господарювання у розв’язанні проблем професійної освіти інавчання. Як наслідок, суб’єктів господарювання не задовольняє якістьпідготовки робітничих кадрів, що пов’язано із застарілою матеріально-технічноюбазою, недосконалістю кваліфікаційних характеристик на професії та види робіт,державних стандартів професійно-технічної освіти, недостатнім рівнем підготовкипедагогічних працівників.
Подальшийрозвиток професійно – технічної освіти України неможливий без досягненняєвропейського рівня освітніх стандартів з урахуванням національнихособливостей, що обумовлює необхідність модернізації, розширення функційпрофесійно-технічної освіти, її трансформації в професійну освіту і навчання.
Назріланеобхідність якісних змін у взаємодії центральних і місцевих органів виконавчоївлади та місцевого самоврядування щодо питань функціонування і розвиткупрофесійної освіти і навчання. Потребує реформування система управлінняпрофесійною освітою і навчанням.
Нагальним євирішення проблеми щодо підвищення ефективності діяльності професійно-технічнихнавчальних закладів, які не задовільняють реальних потреб ринку праці. Урезультаті значна частина державного бюджету використовується на навчаннянеконкурентних на ринку праці робітників і не сприяє їх продуктивнійзайнятості.
Не сприяютьоперативному і гнучкому реагуванню на попит у робітниках діючі умови іпроцедура ліцензування освітньої діяльності професійно-технічних навчальнихзакладів, підприємств, організацій і установ, що здійснюють підготовку робітничихкадрів на виробництві.
Назріланеобхідність автономності професійно-технічних навчальних закладів, в першучергу, їх економічної самостійності, ефективного залучення інвестицій урозвиток системи професійної освіти і навчання, введення стимулів як длясуб’єктів господарювання, так і для педагогічних працівників.
Недосконалістьзаконодавчих та інших нормативно-правових актів, якими регулюються питаннясфери професійної освіти, неврахування ними змін, що відбуваються в економіці ісуспільному житті країни, фінансування за залишковим принципом, є стримуючимифакторами розв’язання наявних проблем та формування єдиної концептуальноузгодженої та науково – обґрунтованої державної політики щодо розвитку системипрофесійної освіти і навчання впродовж життя.
Категоріально-понятійнийапарат професійноїосвіти і навчання.
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ стан професійно-технічної освіти УКРАЇНИ
2.1 Системапрофесійно-технічної освіти України
У динаміцісуспільного розвитку та ринкових перетворень виключно важливого значеннянабуває професійно-технічна освіта, яка є невід'ємною ланкою системибезперервної освіти України.
Указ ПрезидентаУкраїни від 08.05.1996 р. «Про основні напрями реформуванняпрофесійно-технічної освіти в Україні» окреслив основні завдання розвитку та трансформаціїцієї ланки освіти на найближчу перспективу.
Правові,організаційні, фінансово-господарські засади функціонування та розвиткупрофесійно-технічної освіти визначаються безпосередньо Законом України «Пропрофесійно-технічну освіту», що є законодавчим актом прямої дії, прийнятий улютому 1998 року.
У підпорядкуванніМіністерства освіти і науки України зараз перебуває 962 державнихпрофесійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), у яких навчається біля 523тис. громадян, із них понад 350 тис. чол. (70 відсотків) поряд із професієюздобувають повну загальну середню освіту.
Професійно-технічнаосвіта (контингент)
/>
Професійно-технічнаосвіта виконує важливі функції соціального захисту молоді. В ПТНЗ навчається8,6 тис. сиріт (1,8 % числа випускників шкіл, які здобувають професію вперше),понад 50 тис. напівсиріт (9,6 %), 170 тис. з малозабезпечених танеблагополучних сімей (33 %).
З метою виявленнята підтримки обдарованої молоді в системі професійно-технічної освіти,підвищення рівня професійної підготовки, розвитку творчої активності учнівпроводяться конкурси фахової майстерності серед учнів професійно-технічнихнавчальних закладів. У 2000-2001 роках було проведено 5 Всеукраїнських конкурсів.
Фінансування ПТНЗздійснюється з Державного бюджету, що надає змогу забезпечити більш стабільнийфінансовий стан професійно-технічних навчальних закладів.
На виконанняЗакону України «Про професійно-технічну освіту» Кабінетом Міністрів та Міністерствомосвіти і науки України було прийнято низку виключно важливих директивних актів.Зокрема, положення: Про професійно-технічний навчальний заклад, Про вищепрофесійне училище та Центр професійно-технічної освіти, Про училище — агрофірму, Про організацію навчально-виробничого процесу, Про ступеневупрофесійно-технічну освіту, Про порядок надання робочих місць для проходженняучнями виробничої практики та інші.
Проводитьсяробота щодо оптимізації та впорядкування мережі професійно-технічних навчальнихзакладів за умови збереження учнівських місць, а відтак і робочих місцьпедагогічних працівників, здійснюються реальні кроки щодо скороченняспеціалізацій і збільшення підготовки фахівців за інтегрованими професіями.Збільшилась до 129 кількість професійно-технічних навчальних закладів новихтипів. Навчання у ПТНЗ здійснюється з 342 професій.
/>
З метоюкоординації діяльності навчальних закладів для підготовки та перепідготовкифахівців в системі ступеневої освіти, спільного використанняматеріально-технічної бази, розробки та впровадження науково-методичногозабезпечення навчального процесу діють більше 70 навчально-науково виробничихкомплексів за участю ПТНЗ.
Навчальний процесу ПТНЗ забезпечують біля 51 тис. педагогічних працівників, у тому числі 25 тис.майстрів виробничого навчання. Майже кожний другий директор ПТНЗ та кожнийтретій його заступник, більше половини викладачів професійно-технічного циклумають відповідну робітничу кваліфікацію. Більшість майстрів виробничогонавчання володіють двома і більше робітничими професіями та мають відповіднупсихолого-педагогічну підготовку.
/>
Відповідно доУказу Президента України від 03.12.1999 р. №1529/99 «Про невідкладні заходищодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» в своїй діяльностіПТНЗ сільськогосподарського профілю максимально враховують соціально-економічнізміни, які сьогодні відбуваються в системі агропромислового комплексу. Змінаформ власності на селі обумовлює зміни в організації виробництва, а відтак, і впрофесійно-кваліфікаційній структурі підготовки робітничих кадрів длясільськогосподарського виробництва, здатних організувати виробництво продукціїрослинництва та тваринництва в нових соціально-економічних умовах. Водночаспрофтехучилища сільськогосподарського профілю беруть активну участь у процесізалучення до використання земельних паїв сільського населення, особливо пенсіонерів,на орендних засадах, надають новоствореним сільськогосподарським підприємствамтехнічні та інші послуги.
На виконанняУказу Президента України від 12.04.2000 р. №584/2000 «Про забезпеченняекономічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери селата вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи»Міністерство освіти і науки України, регіональні органи управління освітоюспільно з місцевими органами виконавчої влади та самоврядування здійснюютьпевну роботу щодо виділення земельних наділів працівникам навчальних закладівта пенсіонерам з їх числа. Вирішуються також питання щодо кредитуваннядержавних ПТНЗ сільськогосподарського профілю та їхнього звільнення відземельного податку.
З урахуваннямпотреб регіонів удосконалюється мережа ПТНЗ для здійснення підготовки таперепідготовки незайнятого населення з робітничих професій. Кількість такихзакладів зросла з 360 у минулому році до 419 у поточному році.
РеалізаціяДержавної програми зайнятості населення здійснюється за найактивнішої участімісцевих органів управління освітою та навчальних закладів системипрофесійно-технічної освіти.
За направленнямидержавної служби зайнятості щорічно зростає контингент слухачів, що проходятьпідготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з робітничих професій. Напідприємствах та організаціях бронюються робочі місця для працевлаштування осібіз фізичними та розумовими вадами, дітей-сиріт та дітей, які залишилися безпіклування батьків. Поліпшенню працевлаштування випускників професійно-технічнихнавчальних закладів сприяє те, що близько 50 відсотків випускників підготовленоза двома і більше спорідненими або суміжними професіями. Це розширило сферуможливого використання випускників, сприяло підвищенню їх майстерності, а отже,підвищенню їх конкурентоспроможності на ринку праці.
Динаміка слухачівз числа незайнятого населення у системі професійно-технічної освіти (тис. чол.)
/>
З метоюзабезпечення ефективної системи професійної підготовки, перепідготовки, і,відповідно подальшого працевлаштування незайнятого населення, Міністерствомосвіти і науки України, Міністерством праці і соціальної політики України:оновлено методику розрахунків витрат на професійне навчання незайнятогонаселення за направленням державної служби зайнятості; розроблено положення проорганізацію професійного навчання незайнятого населення за модульною системою;розроблено проект положення про професійну підготовку, перепідготовку тапідвищення кваліфікації на виробництві, затверджено тематичний план та програмукурсу «Техніка пошуку роботи» тощо.
Розширюютьсязв'язки професійно-технічних навчальних закладів із зарубіжними країнами. ВУкраїні реалізуються декілька проектів щодо впровадження новітніх технологійпрофесійного навчання. На базі вищих професійних училищ при участі ФедеративноїРеспубліки Німеччини в рамках програми «Трансформ» створено й успішно працюють16 модельних центрів та навчально-тренувальних фірм з підготовки фахівців длякомерційної діяльності, досвід роботи яких розповсюджується на всі регіоникраїни.
З вересня 2000року Міністерством освіти і науки України спільно з Європейським Фондом Освітита країнами-донорами ЄС започатковано Міжнародний проект «Реформипрофесійно-технічної освіти в Україні», реалізація якого дасть змогу:
· розробитистандарти компетентності та навчально-програмну документацію з найбільшпоширених робітничих професій;
· удосконалитинавчання молоді та незайнятого населення на основі новітніх технологій;
· здійснитиперепідготовку та стажування педагогічних працівників;
· сформуватикомп'ютерну базу даних навчально-програмного забезпечення підготовки фахівцівдля різних галузей економіки на основі досвіду високорозвинених країн.
Актуальнимпитанням реформування професійно-технічної освіти є удосконалення ідемократизація форм управління нею.
До державнихорганів управління професійно-технічної освіти належать:
· спеціальноуповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері професійно-технічноїосвіти;
· міністерствата інші центральні органи виконавчої влади, яким підпорядкованіпрофесійно-технічні навчальні заклади;
Рада міністрівАвтономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольські міські державніадміністрації та створені ними органи управління професійно-технічною освітою.
Одночаснорозширюються автономія ПТНЗ та повноваження місцевих органів управлінняпрофтехосвітою. З метою координації питань визначення та впровадження державноїполітики у сфері професійно-технічної освіти, демократизації форм управління тавзаємодії заінтересованих центральних і місцевих органів виконавчої влади ісамоврядування, підприємств, установ і організацій з питань формування тавикористання трудового потенціалу країни створена постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 7.04.1998 р. №488 Міжгалузева рада з професійно-технічної освіти.
Вищимколегіальним органом громадського самоврядування професійно-технічногонавчального закладу є загальні збори (конференція ) колективу навчальногозакладу, які вирішують у межах своїх повноважень питання навчально-виробничої,навчально-виховної, навчально-методичної, економічної і фінансово-господарськоїдіяльності навчального закладу, визначення та рекомендації щодо кандидатур напосаду директора професійно-технічного навчального закладу. Рішення загальнихзборів (конференції) колективу навчального закладу мають дорадчий характер.
У ПТНЗ діютьтакож органи учнівського самоврядування.
2.2 Адаптаціяпрофесійної освіти України в європейський освітній простір
У системі освітиУкраїни за останні роки під впливом зовнішніх чинників відбулися суттєві зміни.Одна з найпомітніших – це поява ринку освітніх послуг та ринку праці.
Сьогодніпрофесійна освіта України активно реалізує положення Болонської декларації івизначені основні пріоритети її розвитку, вищі професійні училища постійнорозширюють спектр освітянських послуг, стають багатопрофільними, що надаєможливість молоді здобути повну загальну освіту, робочу професію такваліфікацію молодшого спеціаліста.
Нарівні з тим,виникає багато проблемних питань. Це, зокрема, розробка нового Перелікуспеціальностей, за якими проводиться підготовка молодших спеціалістів. Наразіми маємо Перелік з найбільшою в Європі кількістю спеціальностей (276).Враховуючи сучасні завдання, кількість спеціальностей має бути приведена увідповідність до чинного Класифікатора професій та Європейських кваліфікаційнихдокументів на основі довгострокового прогнозування потреб ринку праці у відповіднихфахівцях.
Багато проблеммодернізації професійної освіти в Україні можуть бути вирішені з використаннямдосвіду європейської профосвіти. Серед найважливіших завдань навчальногопроцесу є формування професійної мобільності, здатності до гнучких змін видівдіяльності, вміння переучуватися та самонавчатися у відповідності з ринковимипотребами.
Однією з основнихвимог адаптації професійної освіти України в європейський освітній простір ємобільність учасників освітньої системи: студентів, викладачів і науковців. Дляцього необхідно змінити філософію навчання та викладання, впроваджуватиорієнтовані на студента підходи до викладання, тобто перейти від стратегіївикладання до стратегії навчання, до використання педагогічних технологій,спрямованих на заохочення до набуття самостійних знань та здійснення науковихдосліджень студентами.
Разом з тим,необхідною умовою Болонського процесу є принцип «освіта через усе життя», якийможе бути реалізований сприянням розвитку глобального інноваційногосуспільства, що базується на «трикутнику знань: освіта – дослідження –інновації».
Найважливішаособливість сучасного етапу розвитку професійної освіти — в тому, що вона неможе обмежуватися своєю попередньою функцією інфраструктури економіки, якавідтворює необхідний об’єм робочої сили. Притаманна ринковим відносинамдинаміка розвитку виробництва потребує надання професійній освіті певноїякості, ефективності, гнучкості та її органічної інтеграції в економіку,орієнтації на постійні зміни між попитом і пропонуванням кадрів.
Українськесуспільство вже звикло до того, що випускник навчального закладу – це «напівфабрикат,який стає готовим «продуктом», лише долучившись до реальної професійноїдіяльності». У зв’язку з цим усвідомлюється необхідність навіть сформованомуспеціалісту докорінним чином оновлювати знання та змінювати сферу професійноїдіяльності декілька разів протягом життя. І тут необхідно використовуватидосвід європейських країн в організації освіти через усе життя («long life education») як єдиної можливості бутипотрібним за будь-яких соціально-економічних умов. Кваліфікація, здобутараніше, повинна бути приведена у відповідність до мінливих кваліфікаційнихвимог або доведена до рівня, потрібного для роботи за новою професією, новимвидом трудової діяльності. Ринкова економіка потребує також постійноїоперативної підготовки кадрів за новими професіями, яких раніше не було.
Європейськийвимір освіти – це не лише специфічна педагогічна категорія, це передусім одиніз функціональних пріоритетів країн Європейського Союзу (ЄС).
В ринкових умовахсистема професійної освіти в європейських країнах демонструє життєстійкість,адаптованість, усталеність до соціальність змін.
Темпи розвиткусучасної економіки, науки та інформаційних технологій висувають проблему пошукув системі професійної освіти нових підходів до організації роботи в галузіперепідготовки й підвищення кваліфікації, а також додаткової професійної освітистудентів з метою підвищення їх конкурентоздатності та потрібності на ринкупраці. Не менш важливою є проблема перепідготовки педагогічних і управлінськихкадрів сфери освіти.
В країнах ЄС дієпринцип субсидіарності, який означає, що кожна країна ЄС несе повнувідповідальність за організацію своєї системи освіти, фахову виучку та змістнавчання. Тож, відповідно, ЄС не прагне розробляти спільну освітню політику,проте сприяє розвиткові якісної освіти шляхом заохочення співпраці країн-членіві, в разі потреби, підтримки та доповнення їхньої діяльності. Пріоритетноюметою ЄС є розвиток загальноєвропейського виміру освіти, сприяння мобільностіта налагодженню зв’язків між університетами і школами Європи.
Одним знайважливіших завдань можна вважати наближення світоглядних позицій викладачіві студентів до європейської ментальності. Важливо закріпити у свідомості молодідумку щодо безперервності процесу освіти як одного з найважливіших чинниківконкурентоспроможності, самодостатності в постійно змінюваному світі.
Незважаючи назміну теорії навчання та практики, перегляд традиційних позицій у зв’язку іззростаючим обсягом знань та інформації, основним напрямом педагогічноїдіяльності залишається перехід від інформаційно-технічного навчання до розвиткуособистості.
Висновки
Економічні таполітичні перетворення в сучасній Україні вимагають від системипрофесійно-технічної освіти визначення основних напрямів розвитку механізмівадаптації в сучасних соціально-економічних умовах, що дає нове бачення роліпрофесійно-технічної освіти в державній політиці. Зростає необхідність їїнаукового супроводу, конструктивного використання українського та зарубіжногодосвіду, врахування загальносвітових тенденцій розвитку економіки й людськихресурсів.
Українськасистема освіти в цілому і система професійно-технічної освіти зокрема переживаєпроцеси перетворення, які зумовлені, з одного боку, безперервною спонтанноюадаптацією до змінних умов зовнішнього середовища, з іншого – суперечністюреформ.
Системапрофесійно-технічної освіти глибоко проникає як у соціальну, так і в економічнусфери, виходить на ринки праці, товарів, послуг і капіталу. При цьомуреформування системи професійно-технічної освіти неможливо здійснювати тількиадміністративними методами або тільки зусиллями самої освітньої системи.Необхідна консолідація зусиль уряду, працедавців, населення з урахуваннямдинаміки ринку праці.
На сьогодніпроблеми системи професійно-технічної освіти зумовлені економічною й політичноюнестабільністю в суспільстві, посиленням розриву між конституційними гарантіямиздобуття доступної й безкоштовної професійно-технічної освіти та реальним державнимзабезпеченням цієї освіти; незбалансованістю потреб особистості в професійнихосвітніх послугах і суспільства в професійно-кваліфікаційній структуріпідготовки робочих кадрів; недостатнім бюджетним фінансуванням, нерозробленістюосновних напрямів розвитку системи професійно-технічної освіти.
Аналіз іузагальнення нагромадженого за останнє десятиліття досвіду створюєметодологічну основу для вироблення основних напрямів модернізації та розвиткупрофесійно-технічної освіти. Визначення основних напрямів розвитку системипрофесійно-технічної освіти й механізмів їх реалізації має бути забезпечененормативно-правовою базою, достатнім фінансуванням та спиратися на стратегічніпрогнози.
Незважаючи навелике різноманіття порушених наукових проблем та глибину їх дослідження, усучасній науці окремі їх аспекти залишились не вирішеними. Так, недостатньорозглянуто сучаснийстан державного регулювання системи професійно-технічної освіти; потребуютьудосконалення система оцінювання підготовленості випускників професійно-технічнихнавчальних закладів до професійної роботи, структура мережіпрофесійно-технічних навчальних закладів, механізм фінансування системипрофесійно-технічної освіти.
професійнийтехнічний освіта
СЛОВНИКОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
Професійнаосвіта і навчання – процес надання та удосконалення професійних знань, вмінь, навичокробітників, необхідність для забезпечення їх продуктивної зайнятості.
Навчаннявпродовж життя – будь-яке навчання, що здійснюється на постійній основі з метоюудосконалення знань, вмінь, навичок, необхідних для трудової діяльності абовиконання робіт поза її межами.
Випереджувальнийрозвиток професійної освіти і навчання – це забезпечення синергетичногоефекту його прискореного розвитку на основі взаємодії із соціальними партнерамив умовах формування нової якості економіки.
Відкритасистема професійної освіти і навчання – передбачає органічне включення її в ринковівідносини з визначенням пріоритетів замовника робітничих кадрів.
Професійнамобільність– готовність і здібність особи до швидкої зміни професій, робочих місць,виконуваних завдань, прискореної адаптації до нових соціально-економічнихзавдань.
Неформальнаосвіта і навчання – будь-яка організована освітня діяльність поза рамками формальноїсистеми освіти, що забезпечує певні види навчання.
Доступність – процес, в ході якого особапочинає навчання на основі визнаних наявних знань, вмінь, навичок.
Дескриптор – опис результатів навчання,що виявляються оцінюванням досягнень його завдань, тобто опис дипломів, об’єднанихзагальними характеристиками і рівнями.
Залікова одиниця – чітко визначена частинакваліфікації, яка накопичується для досягнення повної кваліфікації.
Визнаннякваліфікацій– процес надання кваліфікаціям офіційного статусу.
Децентралізація – делегування повноважень щодоуправління і законодавчої ініціативи у сфері професійної освіти і навчанняорганами виконавчої влади на регіональному рівні.
Соціальнепартнерство– це взаємозв’язок між державою, організаціями роботодавців і професійними об’єднаннямигромадян.
Професійнийстандарт (ПС)– це мінімально необхідні вимоги до професійного рівня робітників ізврахуванням продуктивності і якості виконуючих робіт в конкретній галузіекономіки. Вони містять в собі разом з іншими даними найменування посад івідповідні їм кваліфікаційні і освітні рівні, перелік конкретних посадовихобов’язків (що розглядаються з точки зору знань, вмінь та навиків), виконанняяких дозволить робітнику реалізувати трудові функції в межах його компетенції.ПС направлені на забезпечення професіоналізму особистості.
Професіоналізм – інтегральна якість(новоутворення) суб’єкта праці, яка характеризує продуктивне виконанняпрофесійних задач, обумовлена творчою самодіяльністю і високим рівнемпрофесійної само актуалізації.
Галузь – сукупність видів професійноїдіяльності, об’єднаних економічними функціями, продуктом, послугами аботехнологіями.
Кваліфікація – відповідно підтвердженасукупність індивідуальних здібностей, професійних умінь і знань, необхідних длявиконання завдань на конкретному робочому місці; рівень навченості,підготовленості до компетентного виконання певного виду діяльності за одержаноюспеціальністю. Ключова складова стандарту професійної освіти.
Компетенція – підтверджена здатністьвикористовувати знання, уміння особистості, соціальні та/або особистісногорозвитку. В Європейській структурі кваліфікації компетенція характеризуєтьсяпоняттями відповідності та автономії.
Навчальнийплан –документ, який визначає перелік навчальних предметів і послідовність їхвивчення в конкретному навчальному закладі; тижневу і річну кількість годин назасвоєння кожного з них за роками навчання; структуру навчального року.
Оцінювання – комплекс-методів тапроцесів, що використовують для визначення рівня досягнень (знань, навичок такомпетенцій) особистості, із наступним присвоєнням кваліфікації відповідногорівня (надання сертифікату).
Професія – рід занять, трудовоїдіяльності, що потребує наявності певних знань, навичок і вмінь.
Результатинавчання –сукупність знань, умінь і навичок, наявність яких після закінчення навчання даєзмогу особі виконувати певну роботу, виявляючи свою компетентність.
Рівнікваліфікації– визначають вимоги до компетенції працівника під час виконання посадових обов’язківз урахуванням їх складності, нестандартності й рівня відповідальності.
Сертифікаткваліфікації– офіційний документ, виданий уповноваженим органом, що засвідчує певний рівенькваліфікації особи після відповідної процедури оцінювання.
Сертифікація(знань, навичок та компетенцій) – процес формального визнання знань, навичок, компетенцій,одержаних особою після стандартної процедури оцінювання. Відповідні сертифікатиабо дипломи видаються акредитованим органом.
Стандартпрофесійної освіти (СПО) – необхідний обсяг знань, що відповідає вимогам професійногостандарту. Розробляються та описуються системою освіти. СПО складається ізнаціонального загальнодержавного та регіонального компонентів. Національнийкомпонент визначає загальні вимоги до фахівця, навчальний заклад сам розробляєнавчальні програми і має право додавати до національного стандарту додатковіпредмети залежно від місцевої ситуації на ринку праці, традицій навчальногозакладу, його зв’язків із зовнішнім середовищем/соціальними партнерами.
Формальнаосвіта і навчання – інституалізована, побудована за віковою ознакою та ієрархічноструктурована освітня система, що охоплює всі ступені від початкової школи довипускного курсу університету.
Компетенціяпрофесійна –загальна здатність особистості мобілізувати в професійній діяльності своїзнання, вміння, а також загальні способи виконання дій.
Компетенції – інтегрована єдність знань,здібностей та установок, що дозволяють людині виконувати трудову діяльність всучасному трудовому середовищі.
Компетентність – самостійність, здатністьприймати відповідальні рішення, творчий підхід до справи, вміння постійновчитися, комунікабельність, здатність до співробітництва, соціальна іпрофесійна відповідальність.
Список використаних джерел
1. Батышев С.Я.Подготовка рабочих в средних профессионально-технических училищах. — М.: Педагогика, 1988.
2. Батышев С.Я. Овсеобщем профессиональном образовании // Сов. педагогика. — 1991. — № 6.
3. БугеркоА.А. Організація навчально-виробничого процесу у вищому професійному училищі –агрофірмі: Автореф. дис. канд. пед. наук, К., — 1999.
4. Васильев В.В.Профессиональная мобильность и стабилизация персонала. Учебное пособие. — Днепропетровск: Изд-во «Наука и образование», 1977.
5. Васильев И.Б.Профессиональная педагогика: конспект лекций для студентовинженерно-педагогических специальностей. В 2-х частях. — Харьков, 2003.
6. ВасильєвІ.Б. Стан та історичні передумови реформування професійної освіти в Україні.Професійна освіта: теорія и практика. — Харків: 1997. № 1-2 (5-6).
7. Владиславлев П.А.Система образования в европейских странах СЭВ. – М.: — 1989.
8. Гребенюк Г.Є.Теоретические и методические основы непрерывного профессионального образованиястроительно-архетектурного профиля / Под ред. Н.Г. Ничкало.- К.: Международноефин.агенство,1997.
9. Державнанаціональна програма «Освіта» / Україна ХХІ століття /. — К., 1994.
10. ДесятовТ.М. Система професійно-технічної освіти в Туреччині. Автореф. дис. канд. пед.Наук. — К., 1998.
11. ЗайчукВ.О. Вдосконалювати підготовку кваліфікованих робітників у професійних закладах// Науково-методичне забезпечення діяльності сучасної професійної школи:Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Львів, 11-14 травня 1994.Ч. 1 — К. 1994, Ч. 2 -К. 1994.
12. ЗаконУкраїни «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічнуосвіту, першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю» від 4 листопада2004 року № 2150-IV на офіційному сайті Верховної Ради України.
13. ЗаконУкраїни «Про професійно-технічну освіту» від 10 лютого 1998 року № 103/98-ВР наофіційному сайті Верховної Ради України.
14. КаплунА.В. Сучасна реформа сільськогосподарської професійної освіти Польщі //Педагогіка і психологія професійної освіти.-1999.-№1.
15. Коджасперова Г.М. Педагогика: Учеб. для студ. образоват. учреждений сред. проф. образования. — М.: Гуманит. изд. центрВЛАДОС, 2003.
16. КозловськаІ.М., Теоретично-методологічні аспекти інтеграції знань учнівпрофесійно-технічної школи: дидактичні основи. Монографія / За ред. С.У.Гончаренка. – Львів: Світ, 1999.
17. Концепціярозвитку професійної освіти і навчання в Україні (2010-2020 рр.), проект.
18. Концепціярозвитку професійно-технічної (професійної) освіти в Україні // Освіта України.— 7-14 липня. — 2004.
19. КопельчакМ.П. Структурування спеціальних знань і вмінь з обслуговуванняавтоматизованного обладнання учнів вищого професійного училищамашинобудівельного профілю: Автореф. канд. пед. наук, К., 1998.
20. Кузнецов В. В.Применение активных методов обучения в процессе профессионального обученияучащихся средних профтехучилищ: Методические рекомендации. — М., 1985 (рос.)
21. Макиенко Н.Н.Педагогический процесс в училищах профессионально-технического образования.Метод. пособие / Под ред.М.А. Жиделева.- М. Высшая школа 1983.
22. Методи,прийоми та засоби навчання в ПТНЗ та їх ефективність. Технологіяособистісно-орієнтованого уроку. Педагогічна технологія модульного навчанняпрофесії: Монографія / Нікуліна А. С., Олійник В. В., Матвєєв Г. П. та ін. —Донецьк: ДІПО ІПП, 2001.
23. Молчанов В. М.Способы активизации познавательной деятельности учащихсяпрофессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическое пособие. —Донецк: ДИПО ИПР, 2003 (рос.)
24. Никулина А.С.,Шацкая Р.М. Активные формы и методы обучения и их применение в учебном процессешкол и профессионально-технических учебных заведений. Учебно-методическоепособие. — Донецк: ДИПО, 2002 (рос.)
25. НичкалоН.Г. Професійно-технічній освіті — державну політику та науково-педагогічнезабезпечення //Нові технології навчання: Наук. метод. зб. Вип. 15. — К., — 1995.
26. НичкалоН.Г.Державній політиці в галузі професійної освіти — наукове обґрунтування //Вісник Академії педагогічних наук України.-1993, №1.
27. НікулінаА.С., Торба Ю.І. Вдосконалення педагогічної майстерності майстра і викладача упроцесі самоосвітньої роботи. Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПОІПП, 2003
28. Основніаспекти педагогіки профтехосвіти. Навчальний посібник /Нікуліна А. С., МолчановВ. М., Верченко Н. В., Торба Ю. І. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2006. — 296 с.
29. Педагогічнакнига майстра виробничого навчання: навчально-методичний посібник / Н. Г.Ничкало, В. О. Зайчук, Н. М. Розенберг та ін.; за ред. Н. Г. Ничкало. — 2-гевид., доп. — К.: Вища школа, 1994. — 383 с.
30. ПостановаВерховної Ради України «Про стан і перспективи розвитку професійно-технічноїосвіти в Україні» від 3 квітня 2003 року № 699-IV на офіційному сайті ВерховноїРади України
31. ПостановаКабінету Міністрів України від 3 червня 1999 року № 956 «Про затвердженняПоложення про ступеневу професійно-технічну освіту» на офіційному сайті ВерховноїРади України
32. Професійнаосвіта: словник. Навч. посіб. / уклад. С. У. Гончаренко та ін.; за ред. Н. Г.Ничкало. — К.: Вища школа, 2000. — 380 с.
33. Торба Н.Г.Мотивация обучения учащихся в ПТУЗ. Учебно-методическое пособие. — Донецк: ДИПОИПР, 2003 (рос.)
34. Торба Н.Г. Організація та управління виховним процесом професійно-технічногонавчального закладу. Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2003.— 44 с.
35. Торба Ю.І. Педагогічна підготовка викладачів спеціальних та загальнотехнічних дисципліні майстрів виробничого навчання ПТНЗ у системі післядипломної освіти.Навчально-методичний посібник. — Донецьк: ДІПО ІПП, 2005. — 40 с.