Міністерство освіти танауки України
Миколаївськійміжрегіональний інститут розвитку людини
ВНЗ«Відкритий міжнародний університет розвитку людини«Україна»
Кафедра правознавства
Курсова робота
з адміністративногоправа України
на тему: «Правовийстатус працівників міліції, їх основні завдання»
Виконавстудент ІV курсу денної форми навчання
ГрупиП – 41-06 Мацюця Артем
Перевірив:к.ю.н., доц. каф Цимбалюк В.М
Миколаїв – 2010
Зміст
Вступ
1Правовий статус працівників міліції
2Основні обов’язки працівників міліції
Висновок
Списоквикористаної літератури
Вступ
Так, відповіднодо основного Закону – Конституції України ст. 17 — оборона України, захист їїсуверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються назбройні сили України. А забезпечення державної безпеки і захист державногокордону України покладаються на відповідні військові формування, таправоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності якихвизначаються законами [1].
Правоохоронна діяльністьвизначається правоохоронною функцією держави, а тому державо – владнадіяльність правоохоронних органів виражається в тому, що вони, як частинамеханізму держави, мають компетенцію розглядати різного роду юридичні справи іспираються на можливість застосування державного примусу.
Дана тема єактуальною на сьогоднішній день, адже сучасна Україна розвивається наконституційно – визначених засадах демократичної, соціальної і правовоїдержави. Проте така держава неможлива без правової культури більшості їїгромадян, а передусім працівників правоохоронних органів. Виходячи з цьоговипливає, що реформування органів внутрішніх справ (ОВС), є невід’ємноючастиною життя і побудови правової держави. Тому, що досвід державногобудівництва незалежної України свідчить, що без високого, на рівні світовихстандартів, професіоналізму правоохоронців, побудувати правову державу зрозвинутою ринковою економікою практично неможливо.
Органамвнутрішніх справ, відведена відповідальна роль у механізмі правової держави. Вониберуть участь у здійсненні внутрішніх і зовнішніх функцій держави – проводятьдіяльність із захисту економіки від злочинних посягань (податкова міліція);стоять на стражі законності і правопорядку (патрульно – постова служба). Аокремі служби ОВС (міліція, виправно – трудові установи) наділені функціямидізнання, які вони здійснюють у межах вимог кримінально – процесуальногозакону. Тобто, виходячи з положення «Про Міністерство Внутрішніх справ», можнасказати, що МВС забезпечує реалізацію державної політики щодо боротьби зізлочинністю.
Курсова роботамає свою структуру, яка складається з вступу, двох розділів, висновку та спискувикористаної літератури.
І розділ маєназву: «Правовий статус працівників міліції». В ньому дається визначенняправового статусу державного службовця, якими нормативними актами регулюється,а також загальні аспекти державної діяльності працівників ОВС (міліції).
В ІІ розділінаводяться основні завдання працівників міліції, а також їхні права, необхіднідля виконання покладених на них завдань.
У даній курсовійроботі ми розглядаємо правовий статус працівників міліції, їх основні завдання,які регулюються законом України «Про міліцію» (від 20.12.1990р).
Об’єктдослідження – є суспільні відносини що формуються в процесі становлення тарозвитку професійної правосвідомості і професійної правової культури працівниківправоохоронних органів.
Предметдослідження – є особливості змісту, та шляхи формування і вдосконаленняпрофесійної правосвідомості працівників міліції.
Під час написаннякурсової роботи, був використаний широкий спектр законів України, різноїюридичної літератури, а також залучені різні інформаційні сайти з мережіІнтернет.
1Правовий статус працівників міліції
Місце і рольособи у правовій системі найбільш повно можна розглядати через категоріюправового статусу, який дозволяє визначити положення людини в суспільстві.
Правовий статус– це категорія, яка торкається інтересів не тільки окремої особи, але йколективу, кожної окремої організації, установи, які виконують свої функції, іпокладені на них обов’язки. Тобто, правовий статус – це юридичне вираженнясоціального статусу.
Підходячи дорозгляду правового статусу державних службовців і працівників міліції,необхідно враховувати, що це поняття має декілька значень:
- Загальний – тобто правовий статусгромадянина;
- Спеціальний – статус відповідних групгромадян;
- Індивідуальний– правовий статус конкретних осіб.
Щодо державнихслужбовців, то їх правовий статус необхідно пов’язувати і розглядати відповіднодо класифікації органів державного управління і місця, яке займає конкретнаособа в цій системі.
Правовий статусдержавного службовця і працівника міліції має суттєве значення: для розробкинормативних актів, які регулюють такі питання, як призначення конкретногодержавного органу та його посадових осіб, їх завдання, повноваження, формивідповідальності, тощо.
Правовий статусдержавних службовців визначається – законом України «Про державну службу», апрацівників міліції – законом України «Про міліцію» (від 20.12.1990р). [2].
Порівнюючиположення обох законів, можна виділити їх основні загальні риси – служіннясуспільству, забезпечення функцій держави, реалізація прав свобод і обов’язків громадян.Тобто, ці моменти є об'єднуючими у соціальному призначенні державної іміліцейської служби, яка є також державною, хоча в законі України «Про державнуслужбу» про це прямо не вказано. Але у ч.2 ст. 9 цього закону зазначається: щорегулювання правового становища державних службовців, які працюють в апаратіорганів прокуратури, суду, митного контролю, служби безпеки, а також внутрішніхсправ та інших, здійснюється відповідно до цього закону, якщо інше непередбачено законами України [3]. Закріплюючи це положення в ст. 6 ЗаконуУкраїни «Про державну службу», законодавець зазначає, що «питанняфункціонування державної служби в інших державних органах, правове становищеяких регулюється спеціальними законами України, вирішується цими органами».
Таким чином,зробивши аналіз цих положень, ми бачимо, що державними службовцями визнаютьсятакож особи, які працюють в апараті органів внутрішніх справ. До складу апаратуОВС входить – Міністерство внутрішніх справ, управління МВС в областях,міських, районних відділів, містах Києві та Севастополі, а також натранспортних магістралях. Адже, у Конституції України не названий співробітниквнутрішніх справ, як носій державної служби. Це не означає, що система ОВСпозбавлена конституційності. Її конституційність оцінюється насамперед двомакатегоріями:
· Відповідністю ОВС тим положенням, що закріпленів Конституції України;
· Законністю процедури застосування ОВСчинного законодавства.
А тому більше 10статей Конституції України, присвячені безпосередньо питанням організації іфункціонування державної служби, мають на увазі усіх її носіїв, у тому числіспівробітників ОВС. Отже, служба в органах внутрішніх справ ґрунтується на правах,обов’язках і відповідальності, загальних для всієї системи державної служби.
Тобто,аналізуючи ч.1 ст. 20 Закону України «Про міліцію», можна сказати, що «працівникміліції є представником державного органу виконавчої влади». Виходячи із статейобох законів можна побачити, що основні їхні положення є аналогічними. Цестосується, насамперед, поняття самої служби, її принципів, права на службу, атакож ряду положень правового статусу держслужбовця і працівника міліції. Алезміст правового статусу працівника міліції значно спецефічніший, що пов’язано звиконанням ним особливих завдань і функцій, що мають правоохоронний характер.Також необхідно зазначити, що працівники міліції перебувають під захистомдержави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.
Держава гарантуєзахист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції,членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та іншихпротиправних дій.
Образапрацівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджаютьвиконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собоювстановлену законом відповідальність.
Крім того, ЗаконУкраїни «Про державну службу» регулює загальні аспекти державної діяльності,які є концептуальними для нормативного регулювання, різних напрямів державноїслужби. А тому, виходячи з того, що вид державної служби визначається залежновід виконуваних нею державних функцій, деякі автори поділяють державну службуза наступною класифікацією:
- Цивільна служба;
- Адміністративна служба – в органахпредставницької, виконавчої і судової влади;
- Спеціалізована – служба в ОВС, державноїбезпеки, прокуратури, збройних силах, тощо.
Данакласифікація більш чітко відображає стан і потреби правового регулюваннястатусу державних службовців і в той же час, поряд з різними видами державноїслужби застосовується і в міліції, тим самим підкреслюючи положення, викладенеу ст.16 Закону «Про міліцію», у якій « особливий склад міліції складається зпрацівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, якимвідповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції». Отже,службі в ОВС властива низка специфічних ознак. Тут служба є не цивільною, авоєнізованою, що накладає відбиток на професійну працю співробітника ОВС.Воєнізований характер служби значною мірою визначає її спеціальний статус.
Так, розглядаючиобов’язки державних службовців (ст. 10 Закону України «Про державну службу»),ми можемо бачити, що вони мають більш загальний вигляд і повністю прийнятні допрацівників міліції. Безпосередньо обов’язки ж працівників міліції значно ширшерозкриваються у ст. 10 Закону України «Про міліцію» і конкретизуютьсявідповідно до тих функцій, які на них покладені, а також до специфіки данихфункцій і завдань.
А щодо правміліції (ст. 11 Закону «Про міліцію»), то вони чітко визначені, та розширеннюне підлягають, але наприклад, деякі застосування фізичного впливу, спеціальнихзасобів, вогнепальної зброї, додатково регламентуються іншими статтямивказаного закону (ст. 13, 14, 15). А сам порядок проходження служби в міліціїрегламентується Положенням «Про проходження служби рядовим і начальницькимскладом органів внутрішніх справ», затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Розглядаючипитання прав і обов’язків, як основного критерію правового статусу державнихслужбовців і працівників міліції, не можна залишати без уваги ті обмеження, якіпов’язані з проходженням служби даних категорій. Так у ст. 3 Закону України«Про міліцію» зазначається, що: « у підрозділах міліції не допускаєтьсядіяльність політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що маютьполітичну мету». А в ст. 18 цього ж закону «працівники міліції не можуть бутичленами політичних партій, рухів та інших громадських об’єднань, що маютьполітичну мету». Тобто, працівникам міліції забороняються займатися будь-якимивидами підприємницької діяльності, бути членом політичних партій, а такожорганізовувати страйки, або брати участь у них. Аналогічні обмеженняпередбачені законодавством щодо державних службовців. [4].
Отже, працівникміліції є представником державного органу виконавчої влади, і тому законнівимоги працівників міліції є обов’язковими для виконання громадянами іслужбовими особами. Також поширення правового статусу державних службовців напрацівників міліції, може бути аналіз поняття посадової службової особи і йоготлумачення в науці і законодавчих актах, зокрема у Кримінальному кодексіУкраїни.
Аналізуючи поняття«посадова особа» можна дати наступне визначення: державно – службова особа – цевизначена структурою та штатним розкладом первинна структура, одиниця органудержавної влади та його апарату, на яку покладено встановлене нормативнимиактами коло службових функцій та повноважень.
Таким чином, зданого визначення можна зробити деякі висновки, застосовуючи його до конкретнихструктурно – функціональних розписів органів внутрішніх справ (міліції), тобтоштатних розкладів. Якщо розглядати для прикладу конкретний районний, чи міськийорган внутрішніх справ, спираючись при цьому на ст. 2 Закону України «Продержавну службу», то посадовими особами можуть бути:
- Керівники та заступники керівників,тобто начальники ОВС, та їх заступники;
- Інші державні службовці. Це можуть бутикерівники, та інспекторський склад окремих підрозділів, оперуповноважені таслідчі, дільничні інспектори, працівники ДАІ, тощо.
Останнєположення може бути підкреслене особливостями юридичної відповідальності осіб,які займають дані посади. Адже, необхідно зазначити, що Кримінальний кодексмістить поняття «службова особа». Так у ст. 368 КК України (одержання хабара),зазначається: «службовими особами, які займають відповідальне становище, єособи зазначені у п. 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі ст. 25 ЗаконуУкраїни «Про державну службу» віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостоїкатегорії, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівниківорганів державної влади та управління, місцевого самоврядування, їх структурнихпідрозділів та одиниць».[5].
А тому, виходячиз викладеного, ми можемо бачити, що працівник міліції – це службова особа і нанього можуть поширюватися норми закону «Про державну службу». А це в свою чергудозволяє наблизити правовий статус співробітників ОВС до статусу державнихслужбовців, що передбачено Концепцією адміністративної реформи.
А тому виходячиз чинного законодавства можна виділити специфічні ознаки служби співробітниківОВС (міліції):
1. Виконує особливі, охоронні завдання;
2. Застосовує державний примус;
3. При вступі на службу має відповідатинизці спеціальних вимог;
4. Суворо дотримується ієрархії по службі. Так,у ст. 20 Закону України «Про міліцію», чітко встановлює: «робітник міліції привиконанні покладених на нього обов’язків керується лише законом, діє в йогомежах і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправі зобов’язатипрацівника міліції виконувати обов’язки не передбачені чинним законодавством».
5. Має спеціальний правовий статус зрозширеним переліком обмежень і компенсацій.
Змістомдержавної служби в ОВС є виконання співробітниками від імені та за дорученнямдержави конкретних службових обов’язків із забезпеченням особистої безпекигромадян, охорони суспільного порядку, боротьби зі злочинністю, роботи ззасудженими, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі, наданнядопомоги громадянам у здійсненні їх прав та ін. Тобто, кожна зі структурсистеми ОВС, та співробітників міліції мають певне соціальне призначення.Специфіка цілей і завдань служби, правового статусу співробітника підрозділіворганів внутрішніх справ (міліції), характер службово – трудової функцій,правове регулювання праці державних службовців ОВС, їх повноваження івідповідальність визначені в законодавстві.
Отже, Конституційно– правові засади державної служби співробітника міліції – ті самі, що ібудь-якого державного службовця. Підвищення рівня правових засад державноїслужби до конституційного закріплення свідчить про зростання її ролі і значеннядля формування громадянського суспільства і побудови демократичної, соціальної,правової держави. Державна служба співробітників органів внутрішніх справспоконвічно покликана бути соціальною і правовою, орієнтованою на принципигуманізму і відповідальності. [6].
А правову основуслужби в ОВС складають: Конституція України, закони та інші нормативно –правові акти у тому числі нормативні акти МВС України, акти органів місцевогосамоврядування, прийнятих в межах їх повноважень, тощо.
2Основні обов’язки працівників міліції
Розглядаючипитання прав і обов’язків, як основного критерію правового статусу працівниківміліції необхідно значно ширше розкрити питання, що стосується завданьпрацівника ОВС.
Міліціявідповідно до своїх завдань зобов'язана:
1) забезпечуватибезпеку громадян і громадський порядок;
2) виявляти,запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метоюоперативно-розшукових та профілактичних заходів, передбачених чиннимзаконодавством;
3) приймати іреєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення,своєчасно приймати по них рішення;
4) здійснюватидосудову підготовку матеріалів за протокольною формою, провадити дізнання умежах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;
5) припинятиадміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах по них;
6) виявлятипричини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєїкомпетенції заходів до їх усунення; брати участь у правовому вихованнінаселення;
7) проводитипрофілактичну роботу серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснюватиадміністративний нагляд за особами, щодо яких воно встановлено, а такожконтроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленнямволі;
8) виконувати вмежах своєї компетенції кримінальні покарання та адміністративні стягнення;
9) розшукуватиосіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються відвиконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках,передбачених законодавством;
10) проводитикриміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності,забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичноїслужби у слідчих діях;
11) виконуватиприйняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішенняпрокурора, слідчого, суду;
12)забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержаннязаконів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облікавтомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортнимизасобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря,водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснюватиконтроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті доріг, вулиць, майданів;
13) давативідповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння іперевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, іншихпредметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальніправила, а також на відкриття об'єктів, де вони використовуються, контролюватидодержання зазначених правил та функціонування цих об'єктів;
14) контролюватидодержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правилпаспортної системи, в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїздучерез її територію іноземних громадян та осіб без громадянства;
15) повідомлятивідповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі,катастрофи, стихійне лихо та інші надзвичайні події, вживати невідкладнихзаходів для ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги,охорони майна, що залишилось без нагляду;
16) брати участьу проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій;
17) сприятизабезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайногостану в разі їх оголошення на всій території України або в окреміймісцевості;
18) охороняти надоговірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майноіноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб тагромадян, осіб без громадянства;
19)забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осібі зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживатизаходів до повернення їх законним власникам. Міліція несе відповідальність зазбереження зданих цінностей і майна;
20) охороняти,конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;
21) увстановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров'я проосіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати заподанням закладу охорони здоров'я з санкції прокурора привід цих осіб, а такожінфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання,хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхомін'єкцій, для обов'язкового обстеження і лікування;
22) здійснюватипривід до відповідних державних органів або установ згідно з чиннимзаконодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову навійськову службу;
23) подавати умежах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органіві громадських об'єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чинитьсяпротидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;
24) подавати умежах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам,які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадномуабо небезпечному для життя і здоров'я стані, а також неповнолітнім, якізалишились без опікування;
25)забезпечувати у порядку, встановленому законодавством України, безпеку осіб,взятих під захист, у разі надходження від них заяви, звернення керівникавідповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації прозагрозу їх життю, здоров'ю, житлу чи майну;
26)забезпечувати виконання загальнообов'язкових рішень місцевих Рад народнихдепутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охоронигромадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утриманнятварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистотітериторій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;
27)забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходівкомерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх проводять.
Працівникміліції на території України незалежно від посади, яку він займає,місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб ззаявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадськійбезпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходівдо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомогиособам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення,охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.
Тобто,співробітник ОВС (міліції) у кожному державному органі повинен працювати наоднаково високому професійному рівні, застосовувати однакові засоби і методивирішення правоохоронних завдань, мати рівні соціально – економічні і трудовіправа (при різних посадових повноваженнях і зарплаті), поступати на службу,проходити і припиняти її на підставі єдиних організаційно – правових норм іправил. А діяльність міліції будується на принципах законності,гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовимиколективами, громадськими організаціями й населенням, гласності,позапартійності.
Так,ст. 20 Закону України «Про міліцію», чітко встановлює: «Робітник міліції привиконанні покладених на нього обов’язків керується лише законом, діє в йогомежах, і підкоряється своїм безпосереднім і прямим начальникам. Ніхто не вправізобов’язати працівника міліції виконувати обов’язки, не передбачені чиннимзаконодавством». Співробітники міліції виконують обов’язки і використовуютьправа в рамках своєї компетенції в порядку, встановленому законами та іншимиправовими актами (поточне законодавство, Присяга, Положення про проходженняслужби рядовим і командним складом ОВС, контракт), застосовуючи, у разіпотреби, засоби державного примусу.
Ав разі вчиненная протиправних дій або бездіяльності при виконанні службовихобов'язків співробітник внутрішніх справ несе дисциплінарну, адміністративну,матеріальну і кримінальну відповідальність відповідно до чинного законодавства,відшкодовує заподіяну шкоду в порядку, ним передбаченому.
Адже,за свою діяльність співробітник міліції відповідає не тільки перед собою, а йперед суспільством, що означає забезпечення простору для самоорганізації істановлення інститутів громадського суспільства. Він виступає у відносинах ізнаселенням як професійний управлінський робітник, безпосередній представникдержавної влади, носій державно – владних повноважень. А організована іфункціонуюча на демократичних правових засадах державна служба є найважливішоюдержавно – правовою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина.
А тому, длявиконання покладених обов’язків, працівник міліції наділений комплексомвідповідних прав. (ст. 11 Закону України «Про міліцію»), без яких їхправоохоронна діяльність практично неможлива, це:
· вимагати від громадян і службових осіб,які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, щоперешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці уснепопередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а вразі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені цим Законом заходипримусу;
· перевіряти у громадян при підозрі увчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також іншідокументи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляд іконтроль за виконанням яких покладено на міліцію;
· Затримувати і тримати у спеціальновідведених для цього приміщеннях осіб, підозрюваних у вчинені злочину, осіб,які вчинили правопорушення, тощо;
· складати протоколи про адміністративніправопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей ідокументів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпеченняпровадження у справах про адміністративні правопорушення;
· проводити огляд поклажі, багажу та оглядпасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничногота автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;
· одержувати безперешкодно і безплатно відпідприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об'єднаньгромадян на письмовий запит відомості (в тому числі й ті, що становлятькомерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, щознаходяться у провадженні міліції;
· проводити з участю адміністраціїпідприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та іншихслужбових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного іколективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послугнаселенню;
Вимагати відматеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організаційвідомості та пояснення по фактах порушення законодавства, проведеннядокументальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої тафінансово-господарської діяльності; витребувати і при необхідності вилучатидокументи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місцязберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;
· вилучати у громадян і службових осібпредмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи зознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їхза призначенням у встановленому порядку;
· проводити в порядку провадженнядізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки,вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуальногозаконодавства; Та інші права відповідно до чинного законодавства.
Але, разом з тиму ст. 12- 15, 15-1 розділу ІІІ Закону України «Про міліцію» визнається порядокзастосування працівниками міліції заходів фізичного впливу, спеціальнихзасобів, вогнепальної зброї та передбачаються гарантії особистої безпекиозброєного працівника міліції [7].
Відповідно дост. 12 цього ж закону застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальноїзброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщодозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброяможуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'югромадян чи працівників міліції.
Забороняєтьсязастосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю дожінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженимиознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними груповогонападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників міліції, або збройногонападу чи збройного опору.
У разінеможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри,необхідної для виконання покладених на міліцію обов'язків і має зводитись домінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю правопорушників та інших громадян.При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим внайкоротший строк.
Про застосуванняфізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводитьдо відома безпосереднього начальника.
Перевищенняповноважень по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї,тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Висновок
Отже,підсумовуючи зазначене вище, можна зробити висновок, що важливою структурною одиницеюорганів внутрішніх справ є міліція. Її правовий статус визначає Закон України “Проміліцію” від 20 грудня 1990 року.
Відповіднодо закону міліція — це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищаєжиття, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтересисуспільства і держави від протиправних посягань .
Основнимзавданням міліції є: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод,законних інтересів, запобігання і припинення правопорушень, виявлення і розкриттязлочинів, розшук осіб, які їх вчинили, забезпечення безпеки дорожнього руху, захиствласності від злочинних посягань, виконання кримінальних покарань і адміністративнихстягнень .
Міліціїдля виконання покладених на неї обов’язків надаються права:
1.вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припиненняправопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виноситина місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення,а в разі невиконання зазначених вигом застосувати передбаченні цим законом заходипримусу ;
2.викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з матеріалами,що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки завикликом, піддавати їх приводу у встановленому законом порядку ;
3.виявлятиі вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку,встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимістьпротиправної поведінки ;
4.складатипротоколи про адміністративні правопорушення, проводити особистий огляд, огляд речей,вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпеченняпровадження у справах про адміністративні правопорушення ;
5.привиконанні своїх обов’язків по охороні правопорядку застосовувати фізичну силу, спеціальнізасоби та вогнепальну зброю, якщо виникає безпосередня загроза життю або здоров’югромадян чи працівників міліції особисто ;
Наслужбу до міліції приймаються на контрактній основі громадяни, які здатні за своїмиособистими і діловими, моральними якостями, освітнім рівнем, фізичною підготовкоюі станом здоров'я виконувати покладені на міліцію завдання. Працівник міліції приноситьприсягу. Він перебуває під захистом закону. Законом гарантується захист життя,здоров’я, честі, гідності, майна працівника міліції, членів його сім’ї від злочиннихпротиправних дій. Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист .
Міліціяскладається з підрозділів: кримінальної міліції, міліції громадської безпеки,транспортної міліції, державної автомобільної інспекції, міліції охорони, спеціальноїміліції.
Списоквикористаної літератури
1. КонституціяУкраїни від 28. 06.1996 року; Х. «Ранок» 2003р.
2. ЗаконУкраїни «Про міліцію» від 20 грудня 1990р. Відомості ВРУ №15
3. ЗаконУкраїни «Про державну службу» Відомості ВРУ №52
4. А.П.Гель, Г.С. Семаков «Судові та правоохоронні органи України» Київ – 2004р.
5. Кримінальний кодексУкраїни. – К.: Юрінком Інтер, 2001.
6. Дубенко С.Д. «Державна служба в Україні»: навч. посібник К.2000р.
7. www.mvs.gov.ua. – інформаційний сайтМВС.