План:
1. Видивиборів і виборчих систем.
2. Мажоритарнавиборча система.
3. Пропорційнавиборча система.
4. Змішанівиборчі системи.
5. Вибори вУкраїні.
Списоквикористаної літератури.
Види виборів і виборчих систем
Усівиди виборів в Україні, незалежно від того, за якою виборчою системою вонивідбуваються, ґрунтуються на загальних демократичних принципах виборчого права,що закріплюються насамперед у Конституції, і становлять конституційну основувсієї виборчої системи України.
Вибори — надзвичайно багатограннесуспільне явище. Як зазначав німецький державознавець Г. Майєр, у загальнонаціональномумасштабі вибори — це наймасовіший процес, який знає право.
Залежновід підстав можна розрізняти кілька класифікацій видів виборів.
Затериторіальною ознакою вибори бувають:
1. загальнонаціональні(загальнодержавні), які здійснюються на території всієї країни: вибори доВерховної Ради України, вибори Президента України;
2. місцеві(іноді їх називають локальними, комунальними, адміністративними): вибори допредставницьких органів місцевого самоврядування (сільських, селищних, міських,районних у містах, районних, обласних рад та сільських, селищних, міськихголів).
Заоб'єктом, що передбачає органи або посади, до яких входять або на якіобираються представники народу, вибори можна класифікувати як:
1. виборипарламенту — вибори до Верховної Ради України;
2. вибори напосаду Президента України;
3. виборипредставницького органу територіальної автономії — вибори Верховної РадиАвтономної Республіки Крим;
4. виборипредставницьких органів самоврядування міських, сільських, селищних, міських, районниху містах, районних, обласних рад;
5. виборина посади сільських, селищних, міських голів.
Зачасом проведеннявибори поділяють на:
1. чергові.Вибори, що проводяться в період закінчення строку повноважень (легіслатури),передбаченого Конституцією і законами України для функціонування певного видувиборного органу або посади;
2. позачерговіабо дострокові. Вибори, що проводяться в разі дострокового припинення строкуповноважень, передбаченого Конституцією України і законами України дляфункціонування певного виду виборчого органу або посади;
3. повторні.Вибори, що проводяться у випадках, коли вибори у виборчому окрузі визнанінедійсними або такими, що не відбулися;
4. вибори,що проводяться в разі утворення нової адміністративно-територіальної одиниці.
Закількісною ознакою участі виборців вибори бувають:
1. загальними,основними, коли в них за законом мають право брати участь всі виборці держави;
2. частковими(додатковими), коли поповнюється склад Верховної Ради України, місцевих рад вразі дострокового вибуття деяких депутатів, або визнання виборів недійсними.
Зогляду на правові наслідки вибори поділяють на:
1. дійсні —це вибори, проведеш у порядку, визначеному Конституцією України і відповідномувиборчому законі;
2. недійсні— вибори, в ході яких мали місце порушення виборчого законодавства, яківплинули на підсумки виборів.
Запорядком визначення результатів виборів розрізняють такі виборчі системи:
1. мажоритарна;
2. пропорційна;
3. змішана.
Мажоритарна виборча система
Мажоритарнасистема є найстарішою серед виборчих систем. Назва її походить від французького«majorite», що означає «більшість». Мажоритарною вважається системавизначення результатів виборів, завдяки якій депутатські мандати (один абокілька) від округу одержують тільки ті кандидати, які отримали встановленузаконом більшість голосів, а усі інші кандидати вважаються необраними. У 83країн світу застосовується мажоритарна система, в тому числі США, Франції,Великобританії, Канаді.
Залежновід того, як визначається більшість голосів, необхідна для обрання кандидата,розрізняють:
1. мажоритарнусистему абсолютної більшості;
2. мажоритарнусистему відносної більшості;
3. мажоритарнусистему кваліфікованої більшості.
Призастосуванні мажоритарної системи виборчі округи найчастіше буваютьодномандатними. Рідше трапляється варіант багатомандатних округів. Водномандатних округах голосування, як правило, персоніфіковано, убагатомандатних — як за певних осіб, так і за партійними списками.Багатомандатні округи є в Японії, США, Росії, зараз уже і в Україні.
Мажоритарнасистема відносної більшості (або простої більшості, або «перший обирається напосаду) являє собою найпростішу різновидність мажоритарної системи. За умов їїзапровадження обраним вважається кандидат, який отримав найбільшу кількістьголосів виборців. Ця система досить результативна. За умов однакової кількостінабраних голосів двома або більше кандидатами, що буває дуже рідко,законодавством використовується процедура жеребкування. За цієї системиголосування відбувається в один тур. Як правило, не встановлюється обов'язковиймінімум участі виборців у голосуванні.
Недолікоммажоритарної системи відносної більшості є те, що вона не дає можливості враховувати інтересивсіх виборців округу, бо кандидат може бути обраним абсолютною меншістювиборців, хоча і відносною їх більшістю на момент голосування, за таких умовголоси виборців, що голосували проти обраного кандидата, пропадають. Ця систематакож фактично анулює середні і малі партії.
Щеодним різновидом мажоритарних систем є мажоритарна система абсолютної більшості:для обрання кандидата вимагається зібрати більше половини голосів виборців,тобто діє формула 50% + 1 голос. Похідна, від якої береться ця кількістьголосів виборців, може бути різною:
1)загальне число зареєстрованих виборців;
2)загальне число виборців, які взяли участь у виборах (отримали виборчібюлетені);
3)загальне число виборців, які брали участь у голосуванні.
Призастосуванні цієї системи, як правило, обов'язковий нижній поріг участі вголосуванні. Також іноді встановлюється мінімум кількості голосів виборців,набрання яких є теж умовою обрання кандидата. Перевага означеної системи — у їїпотенційному демократизмі. Вона враховує інтереси більшості виборців, хочаголоси виборців, поданих проти, знову ж втрачаються. Разом з тим недоліком цієїсистеми є її нерезультативність, оскільки за умов запровадження абсолютнихпоказників мажоритарної системи досить часто відбуваються повторні голосуванняабо повторні вибори. З метою подолання низької результативності виборів удругому турі голосування на повторних виборах законодавством вже невстановлюються бар'єри. Іншим способом, у який долається нерезультативністьсистеми абсолютної більшості вже в першому турі виборів, є альтернативнеголосування (або преференційне, або абсолютне голосування), при якому виборціголосують тільки за одного кандидата, але вказують при цьому порядок своїхпереваг для інших. Якщо жоден з кандидатів не отримує абсолютної більшості припершому підрахунку, то той, хто отримав найменшу кількість голосів,виключається зі списку, і підраховуються відповідні другі позиції в системі. Цюоперацію повторюють, допоки один кандидат не набере абсолютну кількість урезультаті цих перетворень голосів. Така система запроваджена в Австралії при виборахпалати представників.
Мажоритарнасистема кваліфікованої більшості є третім видом мажоритарної системи. Вона передбачає, щообраним вважається кандидат (або список кандидатів), який отримав певнукваліфіковану більшість голосів виборців. Кваліфікована більшістьвстановлюється законодавством, і, як правило, перевищує більшість абсолютну,наприклад — 2/3, 70 відсотків тощо. Ця система в практиці виборівзастосовується рідко. Основна причина цього полягає в її нерезультативності. До1993 р. вона діяла в Італії при виборах Сенату, також застосовується в Чилі.
Пропорційна виборча система
Другимвидом виборчих систем є пропорційна система. Уперше вона була запроваджена 1889року у Бельгії, і сьогодні 57 країн світу використовують цю систему (Ізраїль,ФРН, Іспанія, Італія, Португалія тощо).
Пропорційнасистема передбачає визначення результатів виборів, за якими депутатські мандатирозподіляються між партіями пропорційно кількості голосів виборців, зібранихкожною з них у межах виборчого округу.
Призастосуванні цієї системи округи завжди є багатомандатними.
Єдва шляхи створення виборчих округів при застосуванні пропорційної системипідрахунку голосів: найбільш поширений спосіб, коли межі виборчих округівзбігаються з межами адміністративно-територіальних одиниць; рідшезастосовується спосіб, коли територія всієї держави становить єдиний виборчийокруг.
Завпливом виборців на розташування кандидатів у бюлетенях для голосуваннярозрізняють:
— пропорційнусистему жорстких списків;
— пропорційнусистему преференцій;
— пропорційнусистему напівжорстких списків.
Призастосуванні пропорційної системи жорстких списків виборець голосує за списокпартії, що він обирає, в цілому. У виборчому бюлетені вказуються тільки назви,емблеми партії, іноді певна кількість перших кандидатів у партійних списках. Пропорційнасистема з жорсткими списками має свої переваги. При голосуванні обираєтьсянасамперед політична платформа і програма майбутньої діяльності партії, — вонанайпростіша за формою здійснення і найдешевша. Недоліком цієї системи є те, щоінколи партійний список «витягує» в депутати, сенатори, тощо маловідомих,некомпетентних, непопулярних політиків. Система жорстких списків практикуєтьсяв Іспанії, Португалії, Ізраїлі.
Призастосуванні пропорційної системи преференцій виборець не просто голосує засписки партії, що обирає, а й робить помітку напроти номера того кандидата вкандидатському списку від партії, якому він віддає свій голос. Таким чином,обирається той, хто отримав найбільше число преференцій; у разі рівностікількості преференцій у кількох кандидатів від партії перевагу віддають тому,хто посідає вище місце у партійному списку. На відміну від системи жорсткихсписків, система преференцій дає змогу розширити сферу волевиявлення самевиборців, оскільки голосується окремо кожен кандидат у списку. Недоліком є її,так би мовити, мажоритарність — виборець під час голосування орієнтуєтьсябільше на окремих політичних осіб, а не на інтереси і програми партії в цілому.Система преференцій практикується у Фінляндії, Бельгії, Нідерландах.
Пропорційнасистема напівжорстких списків передбачає можливість для виборця голосувати за список уцілому; визначати преференції, помітивши або вписавши прізвища одного абокількох кандидатів. У першому випадку голоси виборців підраховуються засистемою жорстких списків, у другому — за системою преференцій. Системанапівжорстких списків дає можливість виборцю за власним бажанням проголосуватиабо за список кандидатів у цілому, або за окремих персоналій у ньому. Цясистема практикується у Швейцарії, Австрії, Італії.
Загальнимиобтяжливими обставинами при запровадженні пропорційної системи є досить складнаїї система обрахунку голосів виборців, яка вимагає двоетапної операції. Напочатковій стадії кожний список отримує стільки місць, скільки разів вінвідповідає виборчому коефіцієнту. Оскільки кількість місць, відведених дляокремого списку, ніколи не становлять загальну кількість голосів, отриманих зацим списком, завжди залишаються кілька голосів. Ці голоси є залишком (абонадлишком), який долучається до логічного завершення розподілу голосіввиборців. Виборчий коефіцієнт (виборча квота, виборчий метр) — це дільник,використовуваний для визначення кількості місць, які отримає кожен список підчас розподілу. Найчастіше використовується простий коефіцієнт, що отримуєтьсяпісля голосування діленням в кожному окремому окрузі загальної кількостіподаних голосів на кількість місць на заміщення (заповнення). Існують інші видикоефіцієнтів: коефіцієнт Хегенбаха — Бішоффа, стандартний коефіцієнт, коефіцієнтзниження, подвійний коефіцієнт, виборчий коефіцієнт.
Надлишкирозподіляються за двома основними методами:
1. Методнайбільших надлишків включає розподіл місць за списком, що має найбільшукількість непредставлених голосів, відкладених від першого розподілу, і такдалі, доки всі місця не розподіляться.
2. Методнайбільшого середнього — за ним загальна кількість голосів, отриманих засписок, ділиться на кількість місць, вже отриманих за цим списком, плюс однефіктивне місце. Список, який таким чином дістає найбільше середнє, отримуєнаступне місце і так далі, доки всі місця не розподіляться.
Існуютьінші методи обрахування надлишків: метод д'Хонта, метод Сен-Лагю, модифікованийметод Сен-Лагю.
Зметою певного обмеження надмірного зростання малих партій при пропорційнихсистемах виборів запроваджується виборчий поріг: для участі в розподілі місцьпісля голосування допускаються тільки ті партійні списки, що набрали певний,встановлений у законодавстві відсоток голосів. Ці пороги бувають різні,наприклад, у Нідерландах — 0,67 %, Ізраїлі — 1, Швеції, Росії, Німеччині — 5,Ліхтенштейні — 8, Туреччині — 10, в Україні за парламентським виборчимзаконодавством — 4 %.
Змішані виборчі системи
Існуєдосить широкий спектр змішаних систем, які поєднують мажоритарну та пропорційнусистеми. Принаймні 20 країн світу використовують таку систему.
Здебільшогозмішані виборчі системи застосовуються у тих країнах, де відбуваються пошук істановлення виборчих систем або є необхідність досягнення компромісу міжпринципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністюсформованого ними уряду.
Інодізмішані системи запроваджуються в модифікованому вигляді з перевагою тої чи тоївиборчої системи.
Виборчимисистемами, що надають перевагу мажоритарному методу голосування призастосуванні також і пропорційного методу голосування, є:
— система зєдиним голосом, що не допускає передачі. Зміст її полягає в тому, що убагатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного кандидата, а не засписок кандидатів від партії. Така система практикується у Японії, Китаї;
— обмеженеголосування. Передбачає, що виборці можуть обрати кількох кандидатів з одногобюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість місць для заповнення;
— кумулятивнеголосування. Передбачає, що виборець має стільки голосів, скільки мандатів вокрузі, і може її розподілити між всіма кандидатами, а може й віддати всі своїголоси тільки за одного з кандидатів.
Існуєтакож змішана система, що використовує переважно модифіковану пропорційнусистему представництва. Прикладом цього є система з єдиним голосом, щопередається. При її використанні виборці голосують за одного кандидата,незалежно від числа мандатів у виборчому окрузі, але при цьому віддаютьперевагу іншим кандидатам.
Найпростішимваріантом змішаної виборчої системи є паралельне комбінування: певна частинапредставницького органу обирається за мажоритарним, інша — за пропорційнимпринципом. Так у парламенті Німеччини, де половина Бундестагу обирається замажоритарною системою, а інша половина — за пропорційною системою, якапередбачає використання земельних списків, що формуються відповідно докількості та меж федеральних земель держави. Подібні чинники покладені в основуобрання парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.
Вибори в Україні
Вибори народних депутатів. Вибори депутатів проводяться в єдиномузагальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі, який включає в себе всютериторію України та закордонний виборчий округ. Для проведення виборів депутатівтериторія України поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Кількістьтаких округів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі(далі — регіони) встановлюється Центральною виборчою комісією з урахуванням їхадміністративно-територіального устрою. Територіальні виборчі округи утворюютьсяз приблизно рівною кількістю виборчих дільниць, виходячи з кількості виборчихдільниць, які були утворені під час попередніх чергових виборів ПрезидентаУкраїни або народних депутатів України. Територіальний виборчий округ включає всебе один або кілька районів, міст. На території великих міст може бути утворенобільше ніж один територіальний виборчий округ. Не допускається включення доодного територіального виборчого округу частин території двох чи більшерегіонів. Закордонний виборчий округ складають усі закордонні виборчі дільниці,утворені відповідно до законодавства України.
Вибори Президента України. Вибори Президента України проводяться поєдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себевсю територію України. Для проведення виборів територія України поділяється на225 територіальних виборчих округів. Кількість таких округів в АвтономнійРеспубліці Крим, областях, містах Києві та Севастополі встановлюється Центральноювиборчою комісією з урахуванням їх адміністративно-територіального устрою та кількостівиборців на підставі даних центрального органу виконавчої влади з питаньстатистики. Територіальний виборчий округ включає в себе один або кількарайонів, міст, районів у містах. Рішення про утворення територіальних виборчих округівприймається Центральною виборчою комісією не пізніш як за сто десять днів до днявиборів. Територіальні виборчі округи утворюються з приблизно рівною кількістювиборців. Список територіальних виборчих округів із зазначенням їх номерів,територіальних меж, а також центрів округів публікується Центральною виборчою комісієюв офіційних засобах масової інформації у триденний термін від дня прийняття неювідповідного рішення.
Для проведення голосування та підрахунку голосів по виборах ПрезидентаУкраїни територія сіл, селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіальноговиборчого округу, поділяється на виборчі дільниці. Виборчі дільниці утворюютьсяз кількістю виборців від двадцяти до трьох тисяч осіб. Якщо на відповідній території,у відповідному закладі чи установі налічується менше або більше від зазначеноїчисельності виборців і їх (або їх надлишок) неможливо віднести до іншої виборчоїдільниці або неможливо утворити додаткову виборчу дільницю на цій території, у відповідномузакладі чи установі, виборча дільниця може бути утворена з меншою або більшоючисельністю виборців.
Список використаної літератури:
1. КонституціяУкраїни: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. – К.:Велес, 2006.
2. ЗаконУкраїни «Про вибори народних депутатів» від 25 березня 20004 року зі змінами тадоповненнями.
3. ЗаконУкраїни «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 року зі змінами тадоповненнями.
4. Виборчеправо України. Навчальний посібник / За ред… В.Ф. Погорілка, М.І. Ставнійчук.– К.: Парламентське вид-во, 2003.
5. Конституційнеправо України: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред…академіка АПрН України, доктора юридичних наук, професора Ю.М. Тодика, доктораполітичних наук, професора В.С. Журавського. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре»,2002.