Зміст
Вступ
Розділ I. Генезис Червоного та Чорного морів
Розділ II. Порівняльна характеристика Червоного та Чорного морів
2.1 Відмінності рельєфу дна і берегів Червоного та Чорного морів
2.2 Кліматичні відмінні особливості Червоного та Чорного морів
2.3 Основні властивості води Червоного та Чорного морів
2.4 Біота Червоного та Чорного морів
Розділ III. Сучасний стан Червоного та Чорного морів
Висновки
Використані джерела
Вступ
Кожне море є унікальним природним явищем. Саметому актуальність роботи полягає у дослідженні та виявлені основних закономірностейгенезису, еволюції, географії, схематизації основних відмінностей Чорного таЧервоного морів, які необхідні для розкриття та розуміння змісту поняття море.
Об’єктом курсової роботи є Червоне і Чорнеморе.
Предметом дослідження курсової роботивиступають: генезис, фізичні властивості, зв’язки і процеси Червоного і Чорногоморів.
Мета курсової роботи полягає у порівнянні генезису,клімату, геології, властивостей води, біоти Червоного і Чорного морів.
Гіпотеза дослідження полягає у різницігідрологічних особливостей морів обумовленої географічним положенням а такожгенезисом та гідрологічним режимом.
Відповідно до мети, об’єкта та предметадослідження були намічені основні завдання:
— розглянути генезис морів;
— виявити основні особливості морів;
— дослідити рельєф, клімат, властивостіводи і біоту морів;
— відобразити сучасний екологічний станморів.
Для вирішення задач курсової роботи таперевірки гіпотези використовувавалися такі методи:
літературний (аналіз літератури);
описовий;
статистичний (розробка бази даних);
аналізу і синтезу;
порівняльний (співставити характеристикиморів);
складовий;
картографічний.
Розділ І. Генезис Червоного та Чорногоморів
“Море – це частина Світового океану,відособлена сушею або піднесеннями підводного рельєфу, що відрізняється відвідкритої частини океану гідрологічним і метеорологічним режимом: солоністю,температурою води, течіями”[17,c.190].
Межами Чорного моря є: побережжя Європи,Кавказькі гори і Понтійські гори. Протока Босфор сполучає Чорне море зМармуровім, а Керченська протока — з Азовським. Формою Чорне море нагадує овалз найбільшою віссю 1150 кілометрів. Найбільша протяжність Чорного моря зпівночі на південь рівна 580 кілометрам, найменша — 265 кілометрам. Площа моря- 413 тисяч квадратних кілометрів. СНД належить смуга води уздовж берегів моряшириною 12 морських миль (20 кілометрів). Такі ж територіальні води маютьБолгарія, Румунія і Туреччина. Інші води вважаються нейтральними.
Відносно походження сучасної назви Чорногоморя до цієї години немає єдиної думки. Грецькі мореплавці V- VI ст. до н. е.називали Чорне море Понт Аксинський, що означає Негостинне море, а на початкунашої ери Понт Евксинський — Гостинне море. З IХ -X ст. араби називали йогоРуським морем, з XV ст. турки — Караденіз, тобто чорним; поганим морем. Іншігіпотези назву пов'язують з позначенням кольорами деякими народами сторін горизонту:чорне означало Північ. Також кажуть, що «чорне» означає суворе, штормове море.Іранці називали його Ахшаєна — Темне море, суворе [8].
Чорне море заповнює ізольовану западину,розташовану між Південно-східною Європою і півостровом Мала Азія. Ця западинаутворилася в епоху міоцену, в процесі активного горотворення, такого, щорозділило стародавній океан Метис на декілька окремих водоймищ (з яких згодом,окрім Чорного моря, утворилися, Аральське і Каспійське моря ).
Одна з гіпотез виникнення Чорного моря(зокрема, виведення учасників міжнародної океанографічної експедиції нанауковому судні «Акванавт» в 1993) свідчить, що 7500 років тому вонопредставляло з себе найглибше на землі прісноводе озеро, рівень був нижчесучасного на сто з гаком метрів. Після закінчення льодовикового періоду рівень Світовогоокеану піднявся і Босфорський перешийок був прорваний. Були затоплені в цілому100 тис. км (плодородні землі, що вже обробляються людьми). Затоплення цихобширних земель, можливо, стало прообразом міфу про всесвітній потоп.Виникнення Чорного моря згідно даній гіпотезі ймовірно супроводжувалося масовоюзагибеллю всього прісноводого живого світу озера, продукт розкладання яких сірководеньдосягає високих концентрацій на дні моря [19].
Чорноморська западина складається з двохчастин західної і східної, розділених підняттям, природним продовженнямКримського півострова. Північно-західна частина моря характеризується відносноширокою шельфовою смугою (до 190 км). Південне побережжя (що належитьТуреччині) і східне (Грузія) носить більш крутий характер, смуга шельфу неперевищує 20 км і порізана цілим рядом каньйонів і западин. Глибина біляберегів Криму і Чорноморського узбережжя Кавказу збільшуються украй швидко,досягаючи відміток понад 500 м вже в декількох кілометрах від берегової межі.Максимальної глибини (2210 м) море досягає в центральній частині, на південьвід Ялти.
У складі гірських порід, що складають дноморя, в прибережній зоні переважають грубообломочні відкладення: галька, гравій,пісок. З віддаленням від берега їх змінюють дрібнозернисті піски і алеврити. Упівнічно-західній частині Чорного моря широко поширені ракушечники; для схилу іложа морської западини звичайні пелітові іли [12].
Серед основних корисних копалини, покладияких є на дні моря: нафта і природний газ на північно-західному шельфі; прибережнірозсипи титаномагнетитових пісків (Таманський півострів, побережжя Кавказу).
Історія вивчення Чорного моря почалася ще вантичних часів, разом з плаваннями греків, що заснували на березі моря своїпоселення. Вже в IV столітті до нашої ери складалися перипли — стародавні лоціїморя. Надалі, є уривчасті відомості про плавання купців з Новгорода і Києва в Константинополь.
Ще однією віхою на шляху дослідженняЧорного моря стало плавання корабля «Фортеця» з Азова до Константинополя в1696. Петро I, споряджаючи судно в плавання, дав наказ проводити по шляху йогоруху картографічні роботи. У результаті було складене «пряме креслення Чорногоморя від Керчі до Царя Граду», проведені виміри глибин.
Серйозніші дослідження Чорного морявідносяться до кінця XVIII—XIX століттям. Зокрема, на рубежі цих столітьросійські вчені академіки Петро Палас і Міддендорф вивчали властивості вод іфауни Чорного моря. У 1816 з'явився опис Чорноморського узбережжя, виконане Ф.Ф. Беллінсгаузеном, в 1817 була випущена перша карта Чорного моря, в 1842перший атлас, в 1851 лоція Чорного моря.
Початок систематичним науковим дослідженнямЧорного моря поклали дві події кінця XIX століття вивчення босфорських течій(1881—1882) і проведення двох океанографічних глибинновимірних експедицій(1890—1891).
З 1871 в Севастополі діє біологічна станція(нині Інститут біології південних морів), що займалася систематичнимидослідженнями живого світу Чорного моря. В кінці XIX століття експедиція підкерівництвом И.Б. Шпиндлера відкрила насичення глибинних шарів морясірководнем; пізніше учасник експедиції відомий російський хімік Н.Д. Зелінськийдав пояснення цьому явищу.
Вивчення Чорного моря продовжилося і післяЖовтневої революції 1917 року. У 1919 в Керчі організовується іхтіологічна станція(пізніше перетворена в Азово-чорноморський інститут рибного господарства іокеанографії, зараз Південний науково-дослідницький інститут морського рибногогосподарства і океанографії (ЮГНИРО)). У 1929 в Криму, в Кацивелі,відкривається морська гідрофізична станція (зараз філіал севастопольського Морськогогідрофізичного інституту Національної академії наук України) [20].
Червоне море – це початок Індійськогоокеану між Африкою і Азією. Зв'язок з океаном здійснюється через південнупротоку Баб-ель-Мандеб і Аденська затока. На півночі — Синайський півострів,затока Акаба і Суецька затока [9].
Червоне море знаходиться над східно-африканськоюзоною розломів, площа Червоного моря — приблизно 450 000 км квадратних, в довжину Червоне море — приблизно 1 900 км, а в найширшому місці – протягнулося більш, чим на 300 км. Максимальна глибина Червоного моря 2 500 м в центральній частині серединної траншеї, а взагалі середня глибина — 500 м, але є також обширні дрібні полиці, на яких відмічене бурхливе життя рослинності і корали.Червоне море – це місце існування більш ніж 1 000 різновидів безхребетних і 200різновидів м'яких і твердих коралів. Червоне море – це найпівнічніше тропічнеморе, якщо можна так виразиться. Червоне море – одне з найсолоніших морів всвіті, це відбулося із-за своєрідного змішення вод, солоність розташовуєтьсяміж 3,6 і 3,8 % [15].
Назва моря ніяк не пов'язана з кольоромйого води. Єдине що, це сезонні цвітіння водоростей червонуватого відтінкуcyanobacteria, які плавають практично на самій поверхні. Деякі пропонують, щоназва моря пов'язана з багатими на червоні мінерали горами, які знаходятьсяпоблизу і називаються гори Едомо. «Едомо» означає «рум'яний колірособи» – ця версія вважається альтернативою єврейської версії пропочервонілого від сорому біблейського пророка Эзо, браті Джекоба.
Інша гіпотеза припускає, що назва моряпішла від місцевої національної групи Himyarite, яка нібито була з червонуватимвідтінком особи. Ще одна теорія, схвалена деякими сучасними ученими, говоритьпро те, що назва «червоне» має ту ж етимологію, що і «чорне», тобто в такийспосіб древні люди позначали сторони світла і червоне – означало «південне». Уоснові цієї теорії лежить той факт, що деякі азіатські народи використовуваликольорові слова, щоб позначати напрями руху. Геродот згадував в своїх роботахто як «Червоне море», то як «Південне море».
Завершальна теорія говорить про те, щоЧервоне море назвали червоним, тому що воно знаходиться на краю єгипетськоїпустелі, яку стародавні єгиптяни називали Дашрет або «червона земля», тому іморе було червоним [20].
Щодо походження Червоного моря то під частретинного періоду серія тектонічних рухів зруйнувала поверхню землі, щопривело до утворення Альп і Гімалаїв. У цей період Африканська і Азіатськаплити стали від'єднуватися один від одного, утворивши між собою величезнузападину, яка здебільшого заповнилася водою з океану. Таким чином, з'явилосяЧервоне море. До речі, тектонічні рухи, що від'єднали Азію від Африки,продовжуються і до цього дня. Дві плити відходять один від одного із швидкістю 1,5 см в рік. Якщо ця швидкість залишиться незмінною, через 200 млн. років ширина Червоного морядосягне 3000 кілометрів, а це приблизна ширина Атлантичного океану. Близькоп'яти мільйонів років тому, в кінці третинного періоду, морське дно протоки Babel-Mandeb піднялося вище, від'єднавши, таким чином, басейн Червоного моря відІндійського океану. Із-за високого рівня випаровування, води Червоного моряставали все більш солоними і теплими, стаючи невідповідними для життя,включаючи і коралові рифи. На щастя, таке від'єднання тривало недовго: черездеякий час морське дно протоки Bab el- Mandeb стало глибше, тим самим зновузабезпечивши зв'язок Червоного моря з Індійським океаном, що дало можливістьвиникненню фауни в Червоному морі. Проте, льодовики, обидві півкулі, щопокрили, стали причиною загального пониження рівня води на всій землі. Рівеньводи Червоного моря знизився на 100 метрів, і зв'язок з Індійським океаномзнову був перерваний. Через 10000 років, в кінці льодовикового періоду, рівеньморя підвищився знову, але не досяг свого початкового рівня, проте, зв'язок зІндійським океаном знову був відновлений, дозволивши фауні рости і процвітати.Геологічна історія Червоного моря зробила величезний вплив на розвиток багатоїі однієї з найвідомішої і цікавішої фауни у всьому світі, яка тільки післяостанньої зміни рівня води придбала той чудовий вигляд, яким ми можемомилуватися сьогодні [9].
Стародавні єгиптяни регулярно виходили уводи Червоного моря для того, щоб досягти загадкового місця – Land of Punt. Цеобласть, чиє розташування дотепер ще не встановлене і яке, швидше за все,розташовується в районі Horn of Africa. У море вони виходили з метою здобичіладану, слонячої кістки, шкіри тварин, мірри, чорного дерева і інших екзотичнихтоварів. Ці відомості задокументовані на барельєфах храму Deir el- Bahari inWest Thebes ( Luxor), які ілюструють морську експедицію в Punt під час правлінняцариці Хатшепсут (1479-1457рр. до н.е.).
Проте, як регулярний засіб комунікації,Червоний мірі стало використовуватися з часів Птоломеїв, коли Птоломей II(285-246рр. до н.е.) побудував портове місто Berenice на мисі Ras Banas, щорозташовувалося поблизу важливого караванного шляху, що сполучає Червоне море змістом Коптів на Нілі. В цей час процвітала торгівля з регіонами Horn ofAfrica, з Індією і з арабськими півостровами, які стали єдиним постачальникомладану і мірри – речовини, що використалися, в першу чергу, для бальзамування ідля проведення релігійних обрядів. За часів Римської імперії торгові відносинизі Сходом стають все більш і більш важливими. В цей час були побудовані новіпорти Ayla і Clysma, нині відомі як Eilat і Suez. Флот Червоного моря бувсформований за часів імператора Траяна (98 – 117рр. н.е.) для захисту римськихторгових кораблів і для здійснення контролю над торговими шляхами. З VII ст.н.е. Червоне море повністю потрапило під контроль арабських країн і регулярноперетиналося безліччю кораблів кави, що здебільшого перевозить, якийвирощувався на арабському півострові. За часів хрестових походів в Червоне морестали виходити європейські кораблі, і в подальший час були побудовані дваважливі порти в El- Tor і в El- Quseir.
Проте, не дивлячись на те, що все більше ібільше кораблів виходило в Червоне море, це не супроводжувалося розвиткомморської картографії і встановленням маяків, які указували б на присутністькоралових рифів, що представляли найбільшу небезпеку в морі. Це послужилопричиною величезної кількості корабельних аварій, останки кораблів дотеперможна знайти на дні моря. Тільки в XVIII ст. почалося вивчення Червоного моря.Першим натуралістом, який провів систематичне вивчення морської фауни, бувшведський ботанік Peter Forsskal, він брав участь у великій експедиції(1761-1767рр.) під керівництвом German Carsten Niebhur, і в 1767р. зробив описп'ятдесяти дев'яти видів риб. Його робота була опублікована посмертно, в 1775р.За ним пішли німецькі натуралісти Christian Gottfried Ehrenberg і FriedrichHemprich, Eduard Ruppell і Karl Klunzinger. Ці учені заклали фундамент дляподальшого вивчення Червоного моря. У XIX ст. із спорудою Суецького каналуЧервоне море стало основним маршрутом міжнародної торгівлі і комунікацій [3].
Розділ II. Порівняльна характеристика Червоного та Чорного морів
2.1 Відмінності в рельєфі дна і берегівЧервоного та Чорного морів
У будові рельєфу дна Чорного моря виділяються:шельф, материковий схил і глибоководна улоговина. Шельф завглибшки 110—160 мдосягає найбільшої ширини (понад 200 км) в північно-західній частині моря; урешті районів глибина його звичайно менше 110 м, ширина від 10—15 км до 2,5 км (біля берегів Туреччини). Материковий схил сильно розчленований підводнимидолинами і каньйонами; середні його ухили 5-8°; у північно-західній частині і уКерченської протоки 1-3°. Крутизна окремих ділянок досягає 20—30°. Між Синопомі Самсуном майже паралельно берегу протягується система підводних хребтівзавдовжки більше 150 км. Дно улоговини — плоска акумулятивна рівнина, глибиниякої поступово збільшуються до центру до 2000 м і більш (максимальна глибина моря 2211 м). Дно включає різнорідні і різновікові в геологічному відношеннічастини. Б. ч. западини Чорне море розташоване в межах Альпійськоїгеосинклінальної (складчастої) області.
Земна кора під улоговиною складається здвох шарів — осадового і «базальтового», потужність осадового шару 10-16 км, причому верхня його частина (не менше 3-4 км) залягає практично горизонтально. Потужність земноїкори в центральних частинах улоговини складає 22-25 км, по периферії, де над «базальтовим» з'являється гранітний шар, — 30-35 км. Північно-західна шельфова частина Чорного моря охоплює південний край Східноєвропейськоїплатформи і епіпалеозойську Скіфську платформу. Утворення западини пов'язуютьабо з процесами «океанізації» материкової земної кори, або з реліктовоюприродою западини як залишкового басейну стародавнього океану Тетіс. Контурисучасної западини намітилися в олігоцені, коли підняття в Азії поступововідособляли її і Каспійське море від океану. У верхньому міоцені Чорне моревходило в ланцюг опріснених морів-озер (Басейн, сармата). Після короткочасного зв'язкуз Середземним морем в меотісі утворилося опріснене Понтичне озеро. В кінціпонта Чорне море роз'єдналося з Каспійським морем. Протягом середнього іверхнього пліоцену це було, ймовірно, опріснене проточне озеро. У серединіплейстоцена на короткий час Чорне море двічі з'єднувалося з Середземним морем імало солоніші води. Під час останнього заледеніння утворилося сильно опрісненеНовоевксинськоє озеро-море, яке 6-7 тис. років тому з'єдналося з Середземнимморем через протоки, давши початок сучасному Чорному морю. Тектонічна активністьвиявляється в землетрусах, епіцентри яких розташовані по краях западини і вприлеглих районах [5].
Стосовно Червоного моря узбережжя більшоючастиною низькі, на півночі прилягають до пустель, в південній частині західнийберег примикає до гористої Абіссінії. Безліч коралових рифів, розсіяних повсьому узбережжю, особливо на Аравійському, і ще місцями тягнуться на великувідстань від берега, складають відмінну рису побережжя Червоного моря.
По центру моря проходить вузький жолоб –риф, з глибинами, 1000-1500 м, що перевищують, причому на півночі цей жолоброзпадається на серію западин, заповнених розсолами, що розрізняються потемпературі і солоності. До теперішнього часу в найглибших районах виявлено 20таких западин.
Температура розсолу знаходиться в межах30-60 градусів і підвищується на 0,3-0,7 градусів в рік. Це означає, щозападини підігріваються знизу внутрішнім теплом Землі. Розсоли не зливаються знавколишньою водою, а чітко відрізняються від неї і виглядають як мулистийгрунт, покритий брижами, або як туман, що клубочиться. Хімічні аналізипоказали, що вміст в розсолах багатьох металів, у тому числі і дорогоцінних, всотні і тисячі разів вище, ніж в звичайній морській воді [23].
2.2 Кліматичні відмінні особливості Червоногота Чорного морів
Клімат Червоного моря тропічний. Упівнічній частині Червоного моря переважають вітри північних напрямів. Річковийстік в морі відсутній. Невеликий обмін водами наголошується між Червоним моремі Індійським океаном (Аденською затокою). У морі поступає дещо більше води, ніжвитікає з нього, із-за сильного перевищення випаровування над опадами. Взимку впівнічній частині моря (до 21º пн. ш.) існує система циклонних іантициклонних круговоротів. У центральних районах спостерігається зонаконвергенції, в якій переважають потоки упоперек моря із швидкістю 40-50 см/с.На півдні добре виражені два обширні циклонні круговороти уБаб-ель-Мандебського протоки.
Середня температура січня 15,5° на півночі,24° — на півдні. Середня температура липня на півночі 27° і 32° — на півдні.Опади випадають головним чином взимку (від 28 мм на півночі до 217 мм на півдні). Середня температура води на поверхні в лютому міняється від18°С в північній частині до 26°С на півдні. У серпні середня температура водина поверхні досягає 27°С на півночі і 32°С на півдні. Солоність води моряпоблизу Суецької затоки і затоки Акаба більш 41,5‰ (найбільша серед морівЗемлі). Солоність в північній частині моря 40,5-41‰, на півдні — 38-39‰Температури глибинних вод не нижче за 21,5°, солоність 40-41‰. По глибиннихтемпературах і солоності Червоне море є найтеплішим і найсолонішим моремСвітового океану [13].
Клімат Чорного моря на протязі року знаходитьсяпід дією головним чином континентальних полярних і морських полярних ітропічних повітряних мас. Переважає континентальне полярне повітря. Взимку йоговторгнення супроводжується сильними північними і північно-східними вітрами,пониженням температури і частими опадами; особливо великої сили ці вітридосягають в районі м. Новоросійська, де називаються бору. При вторгненніморського полярного повітря з Атлантичного океану розвивається активна циклоннадіяльність, що супроводжується шквалистими вітрами і опадами. Морське тропічнеповітря приноситься південно-західними вітрами з басейну Середземного моря, вінзавжди теплий, з підвищеним вмістом вологи.
Основна частина Чорного моря має теплувологу зиму і жарке сухе літо. Середня температура повітря в січні вцентральній частині моря близько 8 °С, біля східних берегів 6°С, упівнічно-західних — 3°С, на Пд.-Сх. і Пд. 6—9°С. Найнищі температури впівнічній частині Чорного моря можуть досягати -30°С, у південній частині -10°С.Сніг випадає взимку у всіх районах моря (у Сочі і Хосте до 8 діб в році).Влітку над Чорним морем розповсюджується відріг, який визначає стійку ясну ітеплу погоду. Середня температура повітря в липні 22-24°С; найвищі температури30-35°С. Хмарність в середньому за рік рівна 60% з максимумом взимку і мінімумомвлітку. Кількість опадів на З заходу складає 300—500 мм в рік, на півдні —750—800 мм на сході – 1800-2500 мм. Восени бувають смерчі [7].
2.3 Основні властивості води Червоного таЧорного морів
В прибережній зоні Червоного моря водихарактеризуються високою температурою. З глибиною температура води дещозмінюється. Її поверхневі значення зберігаються до горизонтів 25-30 м, потім вона досить плавно знижується до горизонту 75 м, де стає близькою до 25-27°, звідси їївеличина ще знижується до горизонту 150 м і стає рівною 22- 23°, далі температура трохи убуває до горизонтів 200- 300 м, нижче за які вона залишається рівною 21,6-22,0° до дна.
Солоність на поверхні Червоного моря взимкузменшується від 42,0-40,20/00 на півночі до 39-38 0/00 в центральній і до36,20/00 в південній частинах. У західного побережжя солоність дещо більше, ніжу східного. З глибиною солоність підвищується. У північних районах воназбільшується від 40 0/00 на поверхні і до 40,5-40,6 0/00 в придоннихгоризонтах. На півдні її поверхневі значення простежуються до горизонтів 25-30 м, звідки вона значно збільшується і на горизонтах 100-150 м рівна 40,0-40,5 0/00, глибше вона дещо збільшується до горизонту 300 м, де рівна 40,6 0/00. Ця або близька до неївеличина простежується до дна. Влітку солоність на поверхні зменшується від 400/00 на півночі до 37,2 0/00 на півдні моря. Зберігається і деяке перевищеннявеличин солоності біля західного берега в порівнянні з східним. У Червономуморі основні сезонні зміни термохалинних характеристик відбуваються у верхньомув 150-метровому шарі [16].
Головним гідрохімічним показником структуриводи Чорного моря є її солоність. Багато характеристик динамічної структуриводних мас (щільність, питомий об'єм, стійкість шарів, розподіл динамічнихвисот і ін.) залежать від неї і від температури води. Солоність поверхневих водв центральній частині Чорного моря складає в середньому 18 0/00, в деякихвипадках вона перевищує 18,2 0/00 і навіть досягає 18,5 0/00. Сезонні коливаннясолоності в цій частині моря малі — у весняно-літній період, ближче допериферійних районів, мінімум її досягає 17,5 0/00. Поблизу берегів під впливомрічкових вод солоність зменшується, сезонні коливання її тут значні.
Середня річна температура поверхневихчорноморських вод залежить в основному від географічного положення пунктуспостереження і від переважаючих течій. З видаленням від берега середня річнатемпература змінюється порівняно мало.
Залежно від температури і солоностіщільність води в Чорному морі значно змінюється як в часі, так і в просторі. Уверхніх шарах весною і влітку вона зменшується. У центральних районах морясередня щільність води в поверхневому шарі близька до 1,0123 на максимальнихглибинах вона досягає 1,0173.
Якщо випарувати 1 л поверхневої чорноморської води, вийде сухий залишок — приблизно 18 г солей. Як у всіх морях, головний компонент його — хлорид натрію (куховарська сіль), а такожсульфат магнію, карбонат кальцію і ін. У глибинних водах Чорного моря підвпливом анаеробних бактерій мікроспора сульфати відновлюються, при цьомуутворюються сірководень і бікарбонати. В результаті вміст сульфатів в цих водахзначно зменшений, а бікарбонатів — збільшено.
Під лужністю природних вод розумієтьсясумарний вміст слабких кислот в них, виражений в еквівалентах міліграма на 1 л води. Середня лужність поверхневих вод в Чорному морі складає 3,33 мг-экв/л, мінімальна лужність(близько 3,29 мг-экв/л) наголошується на глибині 100-150 м. Водневий показник (рН) в поверхневих чорноморських водах міняється від 8,1 до 8,5. Мінімум рНнаголошується звичайно взимку, а максимум влітку [12].
З газів, розчинених у воді, найбільшпоширений азот. У 1 л води поверхневого шару міститься в середньому 12,7 млвільного азоту, що складає 15,9 мг/л. Вільного кисню в Чорному морі менше,проте від нього залежить життя. Він поступає у воду з повітря, коли температураводи знижується — в цьому випадку розчинність газів збільшується, і виділяєтьсяв атмосферу, коли температура води підвищується сірководень, наявність якого увеликій кількості ставить Чорне море в унікальне положення, з'являється наглибинах 150-200 м. Концентрація його спочатку складає біля 0,04- 0,16 мл на 1 л, на глибині 300 м вона наближається до 1 мл/л, на глибині 500 м — перевищує 3 мл/л, а нижче 1000 м-достигает 6 мл/л. Ці цифри відносяться до вільного і гідросульфидномусірководню.
Джерелом сірководню є розкладання залишківводних організмів. Як було встановлено півстоліття тому видатним російськимхіміком Н.Д. Зелінським, сірководень в Чорному морі має біохімічне походження.Учений показав, що мешкають у великій кількості в глибинах моря особливібактерії, що живуть в безкисневому середовищі, розкладають залишки тварин ірослин на ряд більш, простих хімічних сполук, які вступають у взаємодію зсолями морської води. В результаті цієї реакції і утворюється вільний сірководень.У Чорному морі, де водообмін практично відбувається до глибини 150-200 метрів,а на дно постійно йде «дощ залишків» рослинних і твариннихорганізмів, зміст сірководня досягає 7,5 кубічного сантиметра на літр води, азагальна кількість сірководня в Чорному морі складає мільярд тонн. Протягомостанніх 1-2 тисяч років ця кількість зберігається приблизно постійною. Хочавесь час відбувається утворення сірководня в глибинах моря, але паралельно зним йде процес окислення сірководня іншими бактеріями, що мешкають на дні і вглибинах Чорного моря.
Глибина залягання сірчановодневого шару вЧорному морі не скрізь однакова. Біля берегів Криму верхня межа цього шарулежить на глибині 150 метрів, біля берегів Кавказу — 200 метрів, а вцентральній частині моря — 80-100 метрів. Поверхня сірчановодневого шару в морепіднімається до центру у вигляді куполу і опускається біля берегів. Такеположення поверхні сірчановодневого шару — слідство більшого перемішування водв прибережній частині.
У морській воді органічні речовинизнаходяться в розчиненому і колоїдному або в зваженому стані. У поверхневомушарі Чорного моря міститься в середньому 3-4 міліграми сухої речовини на 1 л води. Зміна кількості органічної речовини протягом року залежить від температури води іінтенсивності фотосинтезу. З глибиною кількість розчинених органічних речовинзвичайно зменшується, але в шарах, де щільність різко підвищується, кількістьїх часто збільшується [6].
2.4 Біота Червоного та Чорного морів
Складна геологічна історія Червоного моря,географічне положення на стику між Середземним морем і Аденською затокоюІндійського океану, специфічні гідрологічні умови обумовлюють своєрідність йогорослинного і тваринного світу, особливо в північній частині, для якої характерназначна кількість ендемічних видів.
Фітопланктон Червоного моря по якісномускладу мало відрізняється від фітопланктону Індійського океану. Хоча флораЧервоного моря дещо бідніше і в ній інше співвідношення домінуючих видів, в нійзустрічаються практично всі види основного тропічного комплексу. Як і у всіхтропічних морях, в Червоному морі великою видовою різноманітністю відрізняєтьсябентос. У прибережній зоні біля рифів і островів дно до глибини 90-100 м на 40-60 % покрито чагарниками водоростей. Червономорська альгофлора сформувалася в основномуза рахунок водоростей Індійського океану, хоча істотний вплив зробили імігранти з Середземного моря і Атлантичного океану [18].
На підводних скелях, валунах, старихкоралах обширні чагарники утворюють бурі водорості, такі, як саргаси,цистозіра, турбинарії та інші, що займають найбільш відкриті і освітлені ділянкидна. Саргасси і турбинарії досягають дуже великих розмірів (до 2 м і більш), особливо в південній частині моря. Під запоною бурих водоростей-саргассів в міжгір'яхскель добре розвинені червоні водорості — основне ядро червономорської флори,їх в середньому в 2 рази більше, ніж бурих. У морі у великій кількостізустрічаються різні види багрянок, що мають яскраве, казкове забарвлення.
Біомаса зоопланктону на 50% створюєтьсявеслоногими рачками (копеподами). Кількісний розподіл зоопланктону по акваторіїморя відповідає розподілу фітопланктону. Найбільш висока його чисельність ібіомаса характерні для південної частини моря, на північ кількість зоопланктонузменшується. За чисельністю в Червоному морі на першому місці-поліхети, потімгубки, молюски, голкошкірі, кишковопорожнинні. По біомасі переважають губки, надолю яких в різних районах моря доводиться від 70 до 99 %. Як і всі тропічнірайони Світового океану Червоне море відрізняється великою видовоюрізноманітністю іхтіофауни. У його водах налічується більше 50 видів риб,зустрічаються також дельфіни, морські черепахи, дюгони.
Північна і південна частини морявідрізняються по видовому складу і кількості риб і їх лічінок. У північнійчастині моря на глибинах від 0 до 50 м в значній кількості мешкають лічінкиморського окуня, бичків, в глибших шарах моря, від 50 до 150 м, -лічінки анчоусів, що світяться, вугрів. У південній частині моря загальне число личинок риб в2-3 рази вище, ніж в північній. Тут багато пелагічних оселедців, з яких частішезустрічаються сардіна, ставріда, морський карась. У прибережних водах і яскравозабарвлені риби-ліри або пескарки, індійський плоскоголов, які в північнійчастині не зустрічаються. По всій акваторії моря широко поширені пелагічніриби-мікрофіди, їх лічинки численні протягом всього року.
Виключно різноманітний світ коралові рифів.Серед коралових риб багато ендеміків. Проте багата іхтіофауна цих районів дужеуразлива і при промислі швидко вступає перелов. Всього в Червоному морі більше400 видів риб, мешкають дельфіни, дюгони, акули, морські черепахи [3].
Флора і фауна Чорного моря. Рослинний світморя включає 270 видів багатоклітинних зелених, бурих, червоних доннихводоростей (цистозира, филлофора, зостера, кладофора, ульва, энтероморфа іін.). У складі фітопланктона Чорного моря не менше шестисот видів. Серед нихдинофлагелляти, панцирні жгутиконосці, різні диатомові водорослі.
Фауна Чорного моря помітно бідніше, ніжЧервоного. У Чорному морі мешкає 2,5 тис. видів тварин (з них 500 видіводноклітинних, 160 видів хребтових риб і ссавців, 500 видів ракообразних, 200видів молюсків, інше – безхребетні різних видів). Серед основних причинвідносної бідності тваринного світу моря:
широкий діапазон солоності води
помірно холодна вода
наявність сірководня на великих глибинах.
У зв'язку з цим Чорне море підходить дляпроживання досить невибагливих видів, на всіх стадіях розвитку яких не потрібнівеликі глибини.
На дні Чорного моря мешкають мідії, устриціа також молюск-хижак рапан, занесений з кораблями з Далекого Сходу. У міжгір'яхприбережних скель і серед каменів живуть численні краби, є креветки,зустрічаються різні види медуз (найбільш поширені корнерот і аурелія) актинії, губки.
Серед риб, що водяться в Чорному морі:різні види бичків (бичок-головач, бичок-батіг, бичок-кругляк, бычок-мартовик,бичок-ротан), азовська хамса, чорноморська хамса (анчоус), акула-катран, камбала-глосса,кефаль п'яти видів, луфар, мерлуза (хек), барабуля (звичайна чорноморська ултанка),пікша, скумбрія, ставрида, чорноморсько-азовський оселедець, чорноморсько-азовськатюлька, морський коник і ін. Зустрічаються осетрові (білуга, севрюга,чорноморсько-азовський (російський) і атлантичний осетри).
Серед небезпечних риб Чорного моря є морскойдракончик (найбільш небезпечна отруйні колючки спинного плавника та зябер ),чорноморська і помітна скорпени, скат-хвостокол (морський кіт) з отруйнимишпильками на хвості.
З птахів поширені чайки, буревісники, бакланиі ряд інших видів. Ссавці представлені в Чорному морі двома видами дельфінів (дельфіном-белобочкойі афаліной), азово-чорноморським звичайним морським поросям (нерідко званоїазовським дельфіном), а також білобрюхим тюленем.
Деякі види тварин, що не мешкають в Чорномуморі, часто заносяться в нього через протоки Босфор і Дарданелли течією абоприпливають самостійно [11].
Порівняльна таблиця Чорного та ЧервоногоморівПоказник Червоне море Чорне море Площа 460 тис. км² 422 тис. км² Глибина 3039 м 2210 м Середня температура січня 15,5° на півночі, 24° — на півдні в центральній частині моря близько 8 °С, біля східних берегів 6°С, у північно-західних — 3°С Середня температура липня на півночі 27° і 32° — на півдні 22-24°С Кількість опадів від 28 мм на півночі до 217 мм на півдні З заходу складає 300—500 мм в рік, на півдні — 750—800 мм, на сході – 1800-2500 мм. Солоність 40-41‰ тому що не впадає жодна річка 18‰ Наближеність до океану сполучене з океаном віддалене від океану Належність до басейну океану Індійський океан Атлантичний океан Клімат тропічний субтропічний Властивості води Наявність високих температур води на глибині 150 – 200м. наявність сірководню
Розділ III. Сучасний стан Червоного таЧорного морів
Узбережжя Чорного моря і басейн річок, щовпадають в нього, є районами з високою антропогенною дією, щільно заселенимилюдиною ще з античних часів. Екологічний стан Чорного моря в ціломунесприятливий.
Серед основних чинників, що порушуютьрівновагу в екологічній системі моря слід виділити:
Сильне забруднення впадаючих в морі річок,особливо стоками з полів, що містять мінеральні добрива, особливо нітрати та фосфати.Це спричиняє за собою евтрофікацію вод моря, а, як наслідок, бурхливе зростанняфітопланктону («цвітіння» моря інтенсивний розвиток синьо-зелених водоростей),зменшення прозорості вод, загибель багатоклітинних водоростей;
Забруднення вод нафтою і нафтопродуктами(найзабрудненішими районами є західна частина моря, на яку доводитьсянайбільший об'єм танкерних перевезень, а також акваторії портів). Як наслідок,це приводить до загибелі морських тварин, що потрапили в нафтові плями, а такожзабрудненню атмосфери за рахунок випаровування нафти і нафтопродуктів зповерхні води;
Забруднення моря відходами людськоїжиттєдіяльності злив неочищених або недостатньо очищених стічних вод;
Масовий вилов риби;
Заборонене, але повсюдно використовуванедонне тралення, що знищує донні біоценози;
Зміна складу, зменшення кількості особин імутація водного світу під впливом антропогенних чинників (зокрема замінакорінних видів природного світу екзотичними, такими, що з'являються врезультаті дії людини). Так, наприклад, за оцінками фахівців з Одеськоговідділення ЮГНИРО, тільки за одне десятиліття (з 1976 по 1987 рік) поголів'ячорноморської афаліни скоротилося з 56 тисяч до семи тисяч особин.
На думку фахівців екологічний стан Чорногоморя за останнє десятиліття погіршав не дивлячись на зниження економічноїактивності у ряді причорноморських країн [14].
Тисячоліттями море і його узбережжяпривертали мореплавців, мандрівників, любителів природи. В порівнянні з іншимивідомими морськими районами вода в Чорному морі, менш солона, отчого купаннятут приємніші, а гартуючі і лікувальні властивості її ті ж самі. Крім того, вморі відсутні приливи і відливи, немає хижаків і отруйних морських тварин, напобережжі переважають обширні піщані пляжі, прекрасні гірські і лісовіприбережні ландшафти.
Природні, етнічні, культурно-історичні таінші особливості Чорноморья, порівняно високий ступінь розвиткукурортно-туристської справи дають підставу сприймати побережжя моря як цілкомособливу туристську зону.
За такими ознаками, як туристські ресурси,розвиток матеріально-технічної бази, число відвідинах, географічні, державні іадміністративні межі, чорноморську зону можна розділити на райони (мікрорайони),підрайони, мікрорайони і курорти. Доцільно виділити наступні туристични райони:болгарське Черноморье; румунське Черноморье; чотири райони в російськихЧерноморье: западночерноморский (Одессько-Ськадовській), кримський,северо-кавказский і південнокавказький; три райони в турецьких Черноморье:західний, центральний і східний. Ці райони знаходяться на різних стадіяхтуристського, освоєння — одні значно пішли вперед, в інших зроблені рішучіперші кроки, а в третіх тільки складені проекти розвитку. Відмічені тенденції,проте, показують, що могутній схід світового і європейського туризму [10].
Відносно Червоного моря джереломзабруднення виступають пластикові відходи. Є безліч свідоцтв про сміття, яке увідкриту скидають з катерів і поромів. Бедуїну складно зрозуміти, що викинутийїм пластик шкодить навколишньому їх середовищу. Поколіннями вони мали справутільки з органікою, і така поведінка дотепер вважається нормою. Бедуїни доцього дня рибалять на території заповідників і виловлюють молюсків. У місцяхінтенсивного дайвінгу корали пошкоджені підводниками.
Узбережжя Червоного моря є територієюдекількох держав. У північно-західній частині і на Синайском півострові до морявиходить Єгипет. Західний берег на протязі між 22 і 18° с. ш. належить Судану,а на ділянці від 18° до 12°40' с. ш.-Эфиопии. У вершині зат. Акаба невеликаділянка берега відноситься до Ізраїлю і Йорданії. Східний берег зат. Акаба іЧервоного моря приблизно до 16°20' с. ш. належить Саудівській Аравії, а нарешті частини східного побережжя моря розташована Йеменська Арабськареспубліка.
Населення всіх країн, прилеглих доЧервоного моря, розміщено украй нерівномірно. Величезні простори усерединіАравійського півострова, Нубійської пустелі, Ефіопського нагір'я, щопротягнулися уподовж моря, мають дуже рідкісне постійне населення. На порівняномалонаселеному побережжі виділяються окремі економічні ареали, пов'язані восновному з діяльністю морських портів. Інші галузі морського господарства покирозвинені слабо. Проте в економіці прибережних країн, що розвиваються, рольЧервоного моря зростає, і є реальні передумови для її розширення і поглиблення.
Серед сучасних напрямів використанняберегів Червоного моря всього більшого значення набуває їх рекреаційневикористання (наприклад в Йорданії курорт Акаба з прекрасними кораловимирифами). Тисячі людей в різних країнах світу відпочивають на цьому морі. Убагатьох країнах рекреаційні ресурси берегової зони відмежовані. Це відноситьсяв першу чергу до країн, розташованих в приполярних районах. Число жителів такихкраїн, що потребують відпочинку і лікування біля берегів теплих морів, набагатоперевершує можливості узбережжя в національних межах. Це спонукає до широкогорозвитку іноземного туризму, до міжнародного «розділення» індустріївідпочинку.
На океанічний, в основномуприбережно-морський, відпочинок тільки населення США витрачає щорічно близько28 млрд. дол. Вже виходячи з цієї цифри видно, що витрати наприбережно-морський відпочинок приблизно в 10 разів перевищують доходи, щоодержуються в береговій зоні від здобичі основної мінеральної сировини –вуглеводнів [21].
Висновки
Море – це частина Світового океану,відособлена сушею або піднесеннями підводного рельєфу, що відрізняється відвідкритої частини океану гідрологічним і метеорологічним режимом: солоністю,температурою води, течіями.
У першому розділі ми розглянули генезисЧорного та Червоного морів. І з’ясували, що западина Чорного моря утворилася вепоху міоцену, в процесі активного горотворення, такого, що розділилостародавній океан Метис на декілька окремих водоймищ. Чорноморська западинаскладається з двох частин західної і східної, розділених підняттям, природнимпродовженням Кримського півострова. Північно-західна частина моряхарактеризується відносно широкою шельфовою смугою (до 190 км). Південне побережжя (що належить Туреччині) і східне (Грузія) носить більш крутий характер,смуга шельфу не перевищує 20 км і порізана цілим рядом каньйонів і западин.
Щодо походження Червоного моря то під частретинного періоду серія тектонічних рухів зруйнувала поверхню землі, щопривело до утворення Альп і Гімалаїв. У цей період Африканська і Азіатськаплити стали від'єднуватися один від одного, утворивши між собою величезнузападину, яка здебільшого заповнилася водою з океану. Таким чином, з'явилосяЧервоне море.
На наступному етапі ми дослідили кліматичніособливості морів, властивості води, біоту та рельєф. Клімат Червоного морятропічний, у північній частині моря переважають вітри північних напрямів. Усерпні середня температура води на поверхні досягає 27°С на півночі і 32°С напівдні. Середня температура січня 15,5° на півночі, 24° — на півдні Солоністьводи 40-41‰ тому що не впадає жодна річка. Атмосферних опадів випадає надтомало. По глибинних температурах і солоності Червоне море є найтеплішим інайсолонішим морем Світового океану.
Стосовно клімату Чорного моря то він визначаєтьсяположенням більшої його частини в субтропічному кліматичному поясі, а північноїчастини — в помірному поясі. Переважає континентальне полярне повітря. Основначастина Чорного моря має теплу вологу зиму і жарке сухе літо. Влітку над Чорнимморем розповсюджується відріг, який визначає стійку ясну і теплу погоду. Середнятемпература липня 22-24°С. Середня температура січня в центральній частиніморя близько 8 °С, біля східних берегів 6°С, у північно західних — 3°С.Солоність 18‰, на дні підвищується до 20‰.
Основні особливості вод морів визначаються:у Червоному морі тим, що води характеризуються високою температурою, щовідрізняє його від інших морів. На 1000 метрах температура води складає 21°С, що на 15°С вище за температуру води на таких же глибинах світового океану.Причиною такого незвичайного феномена є глибока серединна западина на дніЧервоного моря. Велика міжконтинентальна западина бере свій початок в Лівані,перетинає Мертве море і потім тягнеться до Африканського континенту. Уздовжцієї западини із земної мантії виходить магма і таким чином нагріває воду.Річковий стік в морі відсутній, що характеризує велику солоність води.
Особливості води Чорного моря полягають унаявності на глибині 150-200м наявності сірководню. Джерелом сірководню єрозкладання залишків водних організмів. У водах Чорного моря мешкають у великійкількості в глибинах особливі бактерії, що живуть в безкисневому середовищі,розкладають залишки тварин і рослин на ряд більш, простих хімічних сполук, яківступають у взаємодію з солями морської води. В результаті цієї реакції іутворюється вільний сірководень. Зміст сірководню досягає 7,5 кубічногосантиметра на літр води, а загальна кількість сірководню в Чорному морі складаємільярд тонн.
Розглядаючи біоту морів то можнавиокремити, що фауна Чорного моря помітно бідніше, ніж Червоного. У водахЧервоного моря водиться понад 400 видів риб, а води Чорного моря нараховуютьлише 160 видів риб. Основною причиною відносної бідності тваринного світуЧорного моря являється: широкий діапазон солоності води, помірно холодна вода,наявність сірководня на великих глибинах. Флора Червоного моря характеризуєтьсятим, що на підводних скелях, валунах, старих коралах чагарники утворюють буріводорості, такі, як саргаси, цистозіра, турбинарії та інші, що займаютьнайбільш відкриті і освітлені ділянки дна. Рослинний світ Чорного моря включає270 видів багатоклітинних зелених, бурих, червоних донних водоростей (цистозира,филлофора, зостера, кладофора, ульва, энтероморфа і ін.)
Третій розділ присвячено сучасномуекологічному стану Чорного та Червоного морів. Серед основних чинників, щопорушують рівновагу в екологічній системі Чорного моря слід виділити: сильнезабруднення впадаючи в море річок, забруднення вод нафтою і нафтопродуктами,забруднення моря відходами людської життєдіяльності, масовий вилов риби.Відносно Червоного моря джерелом забруднення виступають пластикові відходи. Єбезліч свідоцтв про сміття, яке у відкриту скидають з катерів і поромів.
Загалом, гіпотеза і завдання, які потрібнобуло дослідити, доведені і простежені у курсовій роботі.
Використані джерела
1. Альтман Л. П. Черное море. (Экономико-географический очерк), Л.,1975;
2.Боков В.А., Черванев И. Г., Введение в физическую географию ирациональное природопользование. Харьков, 1989
3. Вейль П. Популярная океанография. Гидрометеоиздательство, 1977.-196с.
4. Виноградов К.А. Очерки по истории отечественных гидробиологическихисследований на Черном море. Киев, 1958.
5. Гончаров В. П., Непрочнов Ю. П., Непрочнова А. Ф. Рельеф дна иглубинное строение Черноморской впадины, М., 1972
6. Губарев В.К., Справочник школьника и студента. Донецк 2008,ст.255,273.
7. Добровольский А. Д., Залогин Б. С. Моря СССР, М., 1965;
8. Еремеева В.Н., Черное море, Симферополь, 1965
9. Еремеева В.Н., Косарева А.Н., Красное море — СПб.: Гидрометеоиздат,1992.
10. Залогин Б.С. Океан человеку. — М.: Мысль, 1982
11. Зенкович В. П. Берега Черного и Азовского морей. М., 1958
12. Кузминская Г. Черное море. Краснодар 1977.
13. Максимова Т.П., Крылова О.В. Методическое пособие по физическойгеографии: 6 класс. М.: Просвещение,1991.
14. Муратов М. В. История Черноморского бассейна в связи с развитиемокружающих его областей, «Бюл. Моск. общества испытателей природы. Отделгеологический», 1951, т. 26, в. 1
15. Притула Т.В. Физическая география материков и океанов. – М.,2004.-685с.
16. Филиппов Д. М. Циркуляция и структура вод Красного моря, М., 1968.
17. Чернецький Ю. А. Современная Украинская енциклопедия, 2004, 415с.
18. inistranets.ru
19. old.computerra.ru
20.wikipedia.org
21. week@weekend-travel.ru
22. www.seas-of-earth.ru
23. www.geocities.com
24. www.infociti.ru
25. www.zagran.kiev.ua