УДК 378.014.15 (477)Ó 2006Брюханова Н.О.ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ІНЖЕНЕРНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ Постановка проблеми. Реалізація соціального замовлення суспільства на формування у майбутніх викладачів, зокрема, технічних дисциплін, підготовка яких здійснюється у вищих інженерно-педагогічних навчальних закладах, на інженерно-педагогічних факультетах вищих технічних навчальних закладів, умінь передбачати, прогнозувати, аналізувати та обирати раціональні шляхи й засоби навчання потребує розробки нових навчальних програм, застосування сучасних концепцій навчання.^ Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання підготовки викладачів технічних дисциплін, формування їх здібностей, особистості, професійної компетентності знайшли відображення в дослідженнях В.В. Бажутіна, В.С. Безрукової, О.К. Бєлової, В.Б. Бакатанової, І.Б. Васильєва, Н.С. Глуханюк, С.У. Гончаренка, Н.Є. Ерганової, Н.М. Жукової, Е.Ф. Зеєра, В.Д. Іванової, Г.О. Карпової, О.Е. Коваленко, В.П. Косирєва, П.Ф. Кубрушка, М.В. Кухарєва, А. Мелецінека, В.І. Никифорова, О.А. Орчакова, П.П. Силайчева, Г.М. Стайнова, Л.З. Тархан, В. Федосенка, Т. Хлєбнікової, М. Цирельчука, Є.В. Шматкова, О.І. Щербак та ін. Численні пропозиції щодо удосконалення існуючої системи професійно-педагогічної підготовки викладачів технічних дисциплін вказують, по-перше, на те, що ця система підготовки не є задовільною, а по-друге, – недостатньо внести зміни до окремих елементів системи, вона вся потребує ретельного перегляду і застосування нових комплексних підходів. Застосування інновацій має бути розумним і корисним, що неможливе без усвідомлення й використання власного та закордонного досвіду педагогічної підготовки інженерно-педагогічних кадрів.^ Постановка завдання. Метою даної статті є аналіз умов виникнення та становлення інженерно-педагогічної освіти, отримання висновків, які сприятимуть в подальшому створенню ефективної системи педагогічної підготовки майбутніх викладачів технічних дисциплін.^ Виклад основного матеріалу. Термін «інженер-педагог» в Україні використовується сьогодні у двох значеннях. Перше значення – більш розмовне, широке і вказує на викладача професійно орієнтованих чи спеціальних дисциплін в системі професійно-технічної освіти або вищої освіти, яку надають заклади 1-2 рівнів акредитації (технікуми, коледжі). При цьому не є принциповим саме для учнів яких спеціальностей викладаються зазначені дисципліни: спеціальностей технічної, медичної, сільськогосподарської, економічної галузі тощо. Друге розуміння терміну «інженер-педагог» – як кваліфікації, що дає її власнику право викладати професійно орієнтовані чи спеціальні дисципліни в системі професійно-технічної освіти або вищої освіти, яку надають заклади 1-2 рівнів акредитації (технікуми, коледжі) для учнів спеціальностей, які пов’язані з промисловою галуззю. Стан та розвиток інженерно-педагогічної освіти, тобто підготовка інженерів-педагогів у першому значенні, повністю залежить від того, які галузі економіки здобули розвитку і потребують кваліфікованих фахівців, а у другому значенні інженерів-педагогів – від Державної політики стосовно виробничої галузі і затребуваності в робітничих кадрах. Зважаючи на те, що на сучасному етапі розвитку України ринкові відносини торкнулися всіх галузей економіки, в тому числі й освітньої, то значно прискорився процес пошуку та відкриття спеціальностей, в представниках яких найближчим часом буде чи вже є гостра потреба на ринку праці. В цих умовах «інженер-педагог» (у другому значенні) не є єдиною кваліфікацією, затребуваною часом. Сьогодні все частіше піднімається питання про підготовку агрономів-педагогів, програмістів-педагогів, дизайнерів-педагогів і т.д. Отже, щоб простежити основні впливові етапи розвитку інженерно-педагогічної освіти, слід за основу взяти розуміння інженера-педагога у першому варіанті, тобто більш широке поняття і розглянути його зміст в контексті різних галузей економіки та різних епох. Інженерно-педагогічна освіта почала своє існування в Росії, а згодом – і в союзних республіках. Серед її історичних центрів можна вказати Петроград, Москву, Свердловськ. В сучасній Україні – це Харків. Більш детально фактичний матеріал по Росії, зібраний дослідниками Свердловського інженерно-педагогічного інституту [1, С.6-55], нами оброблено та подано в табл. З доповідей ректора Української інженерно-педагогічної академії О.Е.Коваленко відомо, що сьогодні педагогічних працівників для ПТО та виробництва в Україні готують: Спеціалізовані ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації (10): 1. Київський професійно-педагогічний коледж. 2. Севастопольський індустріально - педагогічний коледж. 3. Донецький індустріально-педагогічний технікум. 4. Коломийський індустріально-педагогічний технікум. 5. Рубіжанський індустріально-педагогічний технікум. 6. Первомайський індустріально-педагогічний технікум. 7. Харківський індустріально-педагогічний технікум. 8. Дніпропетровський індустріально-педагогічний технікум. 9. Конотопський індустріально-педагогічний технікум. 10. Ржищевський індустріально-педагогічний технікум. ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації (2): 1. Українська інженерно-педагогічна академія (УІПА). 2. Кримський державний інженерно-педагогічний університет. Факультети технічних, аграрних, педагогічних ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації (17). УІПА є єдиним в Україні спеціалізованим вищим навчальним закладом, який здійснює підготовку інженерно-педагогічних кадрів за 16 напрямками, веде підвищення кваліфікації педагогічних працівників професійно-технічних навчальних закладів, технікумів, коледжей, навчально-курсових комбінатів тощо. Академія одночасно здійснює науково-методичне керівництво та координацію діяльності вузів, що мають інженерно-педагогічні спеціальності. При УІПА існує Український центр інженерної педагогіки, який здійснює перепідготовку і підвищення кваліфікації викладачів вищих технічних навчальних закладів. При Українській інженерно-педагогічній академії працює Спеціалізована рада з захисту кандидатських дисертацій методичного, психологічного та машинобудівного спрямування. Існує лабораторія з проблем інженерно-педагогічної освіти, яка працює разом з Інститутом педагогіки і психології професійної освіти при АПН України. Таблиця Історія становлення інженерно-педагогічної освіти Рік Установа, навчальний заклад Мета підготовки Умови прийому Строк та характер підготовки Навчальний план 1 2 3 4 5 6 Початок XIX століття Курси при Управлінні навчальних округів Надання педагогічної освіти Випускники університетів, галузевих інститутів та ін. навчальних закладів. 1 р. підготовки Курси при вищих і середніх сільськогосподарських навчальних закладах Підготовка викладачів спеціальних дисциплін для професійних сільськогосподарських шкіл 1 р. підготовки Курси при військовій гімназії і училищі дальнього плавання в Петербурзі Підготовка викладачів спецпредметів і вихователів для роботи у військових і морехідних училищах 1-2 р. підготовки 1920-30-і рр. Петроградський техніко-педагогічний інститут (електромеханічний факультет – 8 відділень); Підготовка викладачів для технікумів, середніх і нижчих технічних шкіл і курсів. Наявність вищої освіти, а для відділень соціологічного, технічної математики і фізики ще й педагогічного стажу не менше 1 р. 6 місяців Близько 40 предметів: психолого-педагогічний цикл – 3 предмети: «Експериментальна педагогіка», «Експериментальна психологія», «Історія методів освіти і навчання»; методичний цикл – 4 предмети; загальнонауковий і загальнотехнічний цикли. курси підготовки викладачів з мотокультури. Підготовка викладачів теоретичних занять; Базова вища технічна освіта 4 місяця керівників практичних занять Базова середня технічна освіта і практичний стаж. 6 місяців Вищі науково-педагогічні курси в Москві і Петрограді; відділення: – педагогічне;– педологічне; Підготовка викладачів технікумів Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1920-30-і рр. – технопедагогічне Підготовка викладачів для середніх і нижчих професійних навчальних закладів Особи, що закінчили або закінчують агрономічні, індустріально-технічні або соціально-економічні навчальні заклади. 1 р. 82 % психолого-педагогічний цикл: «Психологія (вікова і загальна)», «Педагогіка», «Історія організації трудової школи і професійної освіти», «Вікова фізіологія і анатомія», «Педагогічна практика» (1/3 психолого-педагогічної підготовки); 18 % – предмети про історію спеціальних технічних дисциплін. Педагогічні курси при ряді сільськогосподарських, текстильних і будівельних шкіл; Підготовка керівників практичних занять по спеціальних предметах 6-місяцяв, 1 р. педагогічні відділення при технікумах 1-2 р. Петроградський педінститут ім. Герцена: Вищі технопедагогічні курси Педагогічна підготовка Особи з вищою технічною освітою 1 р. Педагогічні курси Повідомлення необхідного для викладання в профшколах і технікумах мінімуму знань та умінь. 3 місяці Лосиноостровській агропедагогічний інститут(Практичний інститут агропедагогічних знань) Підготовка працівників освіти для шкіл з сільськогосподарським нахилом, викладачів технікумів, працівників з позашкільного розповсюдження сільськогосподарських знань. Особи з середньою спеціальною (сільськогосподарською) освітою. 3 р. (спеціальна педагогічна освіта об'єднувала власно Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1920-30-і рр. Наукова розробка питань і методики шкільної і позашкільної сільськогосподарської освіти. педагогічну і спеціальну підготовки). Московський індустріально-педагогічний інститут ім. К.Лібкнехта Підготовка викладачів із загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін для шкіл фабрично-заводського учнівства, пізніше – зі спеціальних дисциплін як для шкіл ФЗУ, так і для професійно-технічних та інших видів робочої освіти (залізничний транспорт, текстильна і металопромисловість).Отримане звання: «педагог-інженер». Тривалість навчання – спочатку 5 років, потім до 3,5 і 2 років 8 місяців. Загальнонауковий (освітній) цикл, політехнічний, спеціальний і педагогічний цикли. Пед. цикл: педагогіка, педологія (введення, основи педології, вікова педологія), фізіологія, методика викладання, дитячий і юнацький рух. Окрім лекційних і практичних занять з дисциплін –семінарій по ФЗУ «Дидактика профтехосвіти» (3 курс) і педагогічна практика (3-5 курси по 2-3 годин щонеділі), а також виконання кваліфікаційної роботи (5 курс). Структура квал. роботи: 1 частина (дипломна робота), де розглядалися теоретичні питання тієї або іншої наукової дисципліни (відповідно до одержуваної спеціальності), в 2-й (дипломному проекті) – розроблялися педагогічні проблеми. Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1920-30-і рр. Новозибковській агропедагогічний інститут Підготовка викладачів спеціальних дисциплін для сільськогосподарських професійних шкіл.Отримане звання: «агроном-педагог». Вищі педагогічні курси при вищому технічному училищі, Інституті ім. Плеханова, МДУ, Вищих художньо-технічних майстернях в Москві, технологічному і сільськогосподарському інститутах в Ленінграді. Педагогізація інженерних, економічних сільськогосподарських та інших кадрів. Особи, що ці заклади закінчили або не закінчували. Термін підготовки – 1 р Характер курсів – педагогічна надбудова навчальних закладів. 67-89 % – психолого-педагогічний цикл (разом з педагогічною практикою); 8,3-23,7 % – спеціальний і загальнотехнічний цикли; 2,7-8,3 % – загальноосвітній і суспільствознавчий цикли.Психолого-педагогічний цикл: психофізіологія підлітків, основи гігієни і шкільної санітарії, система соціального виховання, система професійного виховання, професійне виховання за кордоном, педагогіка (основи виховання), організація навчального закладу, методи роботи в школі та ін. Харківський і Сормовській індустріально-педагогічні, Ленінградський і Саратовський агропедагогічні, Київський Здійснення спеціальної підготовки педагогів професійної освіти Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1920-30-і рр. кооперативно-педагогічний і Ленінградський вищий педагогічний фінансово-економічний інститути та ін. Вищі інженерно-педагогічні інститути Підготовка аспірантів-викладачів (асистентів) по загальноінженерних дисциплінах. Особи з вищою технічною освітою і стажем роботи на виробництві. 2 р. Ленінградський ВІПІ: інженерно-педагогічне відділення Підготовка викладачів загальнотехнічних і спецдисциплін для середніх технічних навчальних закладів. Умови прийому: особи з вищою технічною освітою і виробничим стажем не менше одного року, а також що пройшли відбіркову комісію. 1932-34 рр. – компания з педагогізації втузів і з ліквідацією інженерно-педагогічних інститутів 1920-30-і рр. Московський індустріально-інструкторський технікум і педагогічні відділення (курси) при галузевих технікумах і профтехнічних школах. Підготовка інструкторів виробничого навчання для середньої професійної школи та інших фахівців індустріально- і агропедагогічних профілів для організації теоретичного і практичного навчання в нижчих професійних навчальних закладах Наявність середньої освіти Навчання від 3-4-х місяців до 1 р. у вигляді педагогічної надбудови. Псковський, Рязанський, Костромський, Омський педагогічні Підготовка вчителів для шкіл селянської молоді (ШСМ) і освітніх шкіл з сільськогосподарським нахилом. Підготовка велася в основному по загальноосвітніх дисциплінах (математика, література, хімія, біологія) Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1920-30-і рр. інститути, а такожЛенінградський, Орловський, Орехово-Зуєвській педагогічні інститути. Підготовка вчителів з індустріально-промисловим нахилом. і лише в незначній кількості готувалися вчителі по здвоєній спеціальності: загальноосвітня + загальнотехнічна (або сільськогосподарська) дисципліни, наприклад, фізика і основи електротехніки, біологія і основи агрономії. Педінститути (наприклад, Академія ком виховання ім. Н.К.Крупської): Відділення (факультети) політехнічної освіти Підготовка організаторів-методистів політехнічної праці для шкіл ФЗУ, ШСМ, ФЗО. Особи, що мають досвід роботи у вказаних школах. Сільськогосподарські вузи: агропедагогічні відділення Підготовка викладачів спеціальних дисциплін для сільськогосподарських технікумів. Особи з вищою сільськогосподарською (технічною) освітою; перевага була у тих, хто мав виробничий стаж. 1 р. 54-65 % – педагогічний цикл (історія педагогіки, педагога, приватні методики, психологія, педагогічна практика, випускна кваліфікаційна робота). 1940-50-і рр. Короткострокові курси від 3-5 днів до декількох тижнів, семінари, методичні комісії Педагогічна підготовка викладачів спеціальних і загальнотехнічних дисциплін, інструкторів (майстрів) виробничого навчання Колишні виробничники (інженери, техніки, найдосвідченіші кваліфіковані робітники). Спеціальні індустріальні (пізніше – індустріально-педагогічні) Підготовка кваліфікованих майстрів виробничого навчання. Особи з освітою в об'ємі 7-річної школи, що мають виробничу кваліфікацію не нижче 3 р. Загальноосвітній, загальнотехнічний, педагогічний і спеціальний цикли, виробниче навчання, Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1940-50-і рр. технікуми в Куйбишеві, Москві, Магнітогорську, Баку, Ростові-на-Доні, Харкові, Ташкенті, Тбілісі, Ленінграді, Уфі та ін. містах. за 3-й розряд (із здачею вступного іспиту за фахом) і що проявили схильність до педагогічної роботи. педагогічна і переддипломна практика, військова підготовка, виконання дипломного проекту і здача іспитів. Центральні курси удосконалення і перепідготовки інженерно-педагогічних працівників трудових резервів, Центральний інститут удоскона-лення і перепідго-товки кадрів училищ механізації сільського господарства і їх філіали при індустріально-педагогічних технікумах сільсько-господарського профілю; вечірні і заочні відділення при ряді технікумів Організація вивчення педагогічного мінімуму Майстри виробничого навчання, старші майстрів, вихователі програми педагогічних училищ Директори, їх заступники і помічники, що не мають педагогічної освіти. програми вчительських інститутів Вище технічне училище ім. Баумана (Москва), Інститут інженерів транспорту, Енергетичний інститут та ін. Підготовка викладачів загальнотехнічних і спеціальних дисциплін для шкіл ФЗО Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1940-50-рр Педагогічні інститути Підготовка вчителів розширеного профілю фізика і основи виробництва (електротехніка, машинознавство, автотракторний практикум), природознавство (біологія, хімія) і основи сільського господарства та ін. 1960-80-і рр. Педагогічні інститути: 5 інженерно-педаго-гічних факультетів (Коломенське, Таганрог, Ніжнєта-гильськ, Волгоград, Кіров) і 3 агробіологічні факуль-тети (Ростов, Куйбишев, Мічурінськ). Підготовка вчителів технічних і сільськогосподарських дисциплін Технічні та сільськогосподарські вузи: Інженерно-педагогічні факультети або відділення: Інженерно-педагогічні факультети в Львівському, Харківському, Донецькому, Київському, Білоруському політехнічних інститутах, в Київському інституті Підготовка інженерно-педагогічних працівників Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1960-80-і рр. легкої промисловості і агропедагогічні факультети в Уманському і Полтавському сільськогосподарських інститутах та ін. Всесоюзний інститут підвищення кваліфікації інженерно-педагогіч-них кадрів (Все союз-ний інститут підви-щення кваліфікації керівних працівників і фахівців профтехос-віти) з філіалами в союзних республіках. Педагогічна підготовка інженерно-технічних працівників Інженерно-педагогічні працівники, що не мають педагогічної освіти. Очні і заочні курси і семінари на базі педагогічних інститутів; педагогіч-ні відділення у втузах і сільськогосподарсь-ких ВНЗ Педагогічна підготовка інженерно-технічних працівників Інженерно-педагогічні працівники, що не мають педагогічної освіти. Короткострокові курси Педагогічні вузи (машинобудівний профіль – Мозирській інститут, сільськогосподарський профіль – Херсонський і Глухівській інститути) Підготовка моделі нового фахівця для профтехучилищ. Кваліфікація «викладач–майстер виробничого навчання і технічних дисциплін». Профілі: машинобудування, сільське господарство і будівництво. Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1960-80-і рр. Свердловській інженерно-педагогічний інститут Підготовка інженерів-викладачів і інженерів професійного навчання машинобудівного і електроенергетичного профілю, а також здійснення організаційного і науково-методичного керівництва, узагальнення і розповсюдження досвіду навчально-виховної і методичної роботи на інженерно-педагогічних факультетах і в технікумах профтехосвіти. Пізніше кваліфікація була визначена так: інженер-педагог, здатний суміщати функції викладача спеціальних, загальнотехнічних дисциплін і майстра виробничого навчання в профтехучилищах машинобудівного і електроенергетичного профілів. Навчальний план: суспільний, загальнонауковий, психолого-педагогічний і спеціальний цикли і практики (робоча, навчальна, технологічна і педагогічна).Психолого-педагогічний цикл: введення в спеціальність, психологія, педагогіка, методика викладання спеціальних дисциплін, технічні засоби навчання, виховна робота в ПТУ, основи профорієнтації, наукова організація навчального процесу. 1990р. Український заочний політехнічний інститут перейменований в Харківський інженерно-педагогічний інститут Підготовка високоякісних інженерно-педагогічних кадрів в галузях електроенергетики та машинобудування. Перевага віддавалася особам із середньою спеціальною чи професійно-технічною освітою, також приймалися особи з із загальною повною середньою освітою. 5 р. денне та вечірнє відділення, 6 р. – заочне. «Психологія», «Педагогіка», «Технічні засоби навчання», «Методика викладання дисциплін», «Методика виховної роботи в ПТУ», ДЕК з педагогіки та методики викладання: 7, 9 семестри [2] Продовження табл. 1 2 3 4 5 6 1994 р. Харківський інженерно-педагогічний інститут перейменований в Українську інженерно-педагогічну академію Забезпечення України високоякісними інженерно-педагогічними кадрами в галузях енергетики, машинобудування, радіоелектроніки, комп’ютерних систем та мереж, металургії, поліграфії, хімічної промисловості, швейної справи та інших, а також здійснення організаційного і науково-методичного керівництва, узагальнення і розповсюдження досвіду навчально-виховної і методичної роботи на інженерно-педагогічних факультетах, кафедрах, в технікумах і закладах профтехосвіти України. Перевага віддаэться особам із середньою спеціальною чи професійно-технічною освітою, також приймаються особи з із загальною повною середньою освітою. 5 р. денне відділення,6 р. – заочне. «Психологія», «Теорія та історія педагогіки», «Технічні засоби навчання», «Методика професійного навчання», «Професійна педагогіка», «Вікова та педагогічна психологія», «Психологія праці», «Соціальна психологія», «Соціальна педагогіка», ДЕК з бакалаврату; ДЕК з педагогіки, психології та методики професійного навчання, 8, 9 семестри [3] ^ Висновки та перспективи подальших досліджень. Аналіз даних з історії виникнення та розвитку інженерно-педагогічної освіти дозволяє стверджувати: – підготовка інженерно-педагогічних кадрів повинна відповідати самим високим вимогам, тому що опосередковано визначає якість підготовки робітничих кадрів країни; – спостерігається закономірність співвідношення строк підготовки – вимоги до абітурієнтів (тобто, чим нижче базова освіта, тим більше строк підготовки у ВНЗ, і навпаки, чим менше строк підготовки у ВНЗ, тим вище вимоги до базового рівня підготовки абітурієнтів); – педагогічна освіта у вигляді надбудови стосовно повної технічної, сільськогосподарської та ін. освіти, буде якісною у разі наявності в абітурієнтів педагогічного стажу та схильності до педагогічної роботи; – інженерно-педагогічну освіту найвищого ґатунку можуть надавати лише інженерно-педагогічні навчальні заклади, інженерно-педагогічні факультети чи кафедри, які мають потужний професорсько-викладацький склад в галузі педагогіки і техніки (сільського господарства, інформатики тощо) та організацію навчального процесу, при якій педагогічна і технічна освіта надаються разом, що сприяє поступовому та міцному засвоєнню студентами способів роботи з інформацією та людьми; з наведених у табл. 1 фактів видно, що поглиблене вивчення фізики з елементами електротехніки чи біології з елементами агрономії у педагогічних навчальних закладах або окремих психолого-педагогічних питань в технічних навчальних закладах без урахування специфіки функціонування системи профтехосвіти приводять до оголення педагогічного складу закладів цієї системи (випускники перших закладів йдуть працювати у загальноосвітні навчальні заклади, бо не мають потужної технічної підготовки, а випускники других – на підприємства, в сільськогосподарську галузь та ін., бо не мають потужної педагогічної підготовки); – поступове та багаторівневе засвоєння педагогічної теорії та практики сприяє зростанню кількості студентів, які після закінчення інженерно-педагогічного навчального закладу (факультету) свідомо влаштовуються на роботу у заклади профтехосвіти, технікуми та коледжі, що є гарантом їх якісної роботи; – інженерно-педагогічна освіта є «молодою» і тому навіть більше, ніж інші види освіти, в умовах приєднання України до Болонського процесу потребує уваги в плані визначення її місця, можливостей, вимог, тенденцій розвитку; – в своєму розвитку інженерно-педагогічна освіта має виходити (додержуватися) зі стану профтехосвіти, вищої освіти, яку надають навчальні заклади першого-другого рівнів акредитації і максимально наближати рівень підготовки студентів інженерно-педагогічних спеціальностей до вимог на потенційних місцях працевлаштування цих студентів; – сьогодні можна констатувати відсутність наукових підходів стосовно розробки навчальних планів підготовки інженерно-педагогічних кадрів (щодо змісту психолого-педагогічної підготовки, то в ній, не залежно від року, можна виділити певні постійні компоненти такі, як: теоретична підготовка та практична підготовка; теоретична підготовка містить різні форми навчальних занять, а практична – педагогічні практики; крім того, обов’язковою умовою завершення підготовки є складання екзаменів з навчальних дисциплін, а також виконання та прилюдний захист дипломної роботи чи проекту; серед навчальних дисциплін найчастіше повторюються: «Психологія», «Педагогіка», «Методика викладання», їх вивчення й нині є актуальним; вивчення інших дисциплін таких, як «Організація навчального закладу», Педологія», «Психофізіологія підлітків», «Технічні засоби навчання», «Основи профорієнтації», «Наукова організація навчального процесу» та інших, продиктовано: потребами часу, спрямованістю підготовки, рівнем розвитку галузей економіки); – вивчення потребують умови набору на інженерно-педагогічні спеціальності, закономірності та принципи підготовки студентів, питання визначення змісту освіти, змісту навчання, здійснення діагностики та моніторингу результатів підготовки, працевлаштування випускників.Література Дидактические основы подготовки инженеров-педагогов: Учеб. пособие/Под ред. П.Ф. Кубрушко, В.П. Косырева. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. проф. пед. ун-та, 1997. – 200 с. Навчальний план підготовки за спеціальністю № 03.01.00 «Професійне навчання і технічні дисципліни»; спеціалізація № 03.01.-9 – Металургія в машинобудуванні та приладобудуванні. – УЗПІ, 1988. Навчальний план підготовки за спеціальністю № 7.010104 «Професійне навчання. Технологія та обладнання автоматизованого виробництва в машинобудуванні та приладобудуванні». – УІПА, 1995.Брюханова Н.О.Історія становлення інженерно-педагогічної освіти У статті обґрунтована актуальність удосконалення педагогічної підготовки викладачів технічних дисциплін, наведені фактичні дані стосовно виникнення та становлення інженерно-педагогічної освіти, отримано виковки, важливі для здійснення подальших досліджень в окресленій галузі.Брюханова Н.А.История становления инженерно-педагогического образования В статье обоснована актуальность совершенствования педагогической подготовки преподавателей технических дисциплин, приведены фактические данные относительно возникновения и становления инженерно-педагогического образования, получены выводы, которые являются важными для осуществления дальнейших исследований в очерченной отрасли.N.A. BryukhanovaHistory of Establishing Engineering-Pedagogical Education The article substantiates the actuality of pedagogical training improvement for teachers of technical disciplines, the actual data are given concerning the origin and establishing of engineering-pedagogical education. The conclusions are given, that are important for further research in the field being considered.Стаття надійшла до редакції 17.05.2006р.