/>Зміст
Вступ
Структура галузі
Сучасний стан галузі
Паливний комплекс України
Державне підприємство„Полтавське управління геофізичнихробіт"
Досягнення підприємства
Основні напрямки розвитку нафтової галузі в Україні
Висновок
Використана література
/>Вступ
Нафтова газовапромисловість є складовою частиною паливно-енергетичного комплексу України. Нафтає не тільки цінним паливом, але й сировиною для різних галузей промисловості.
Паливно-енергетичнийкомплекс (ПЕК) — це складна міжгалузева система видобутку й виробництва паливата енергії, їх транспортування, розподілу та використання.
Важливу роль векономіці країни відіграє нафтова промисловість. Вона забезпечує більшістьгалузей народного господарства необхідною сировиною, продуктами нафтопереробки.Сучасний рівень розвитку науки і техніки дозволяє одержувати з нафтирізноманітні продукти і вироби: паливо (бензин, дизель), паливний мазут,каучук, синтетичні волокна, технічний спирт, розчинники, медичні препарати тощо.Саме в цьому народногосподарське значення нафтової промисловості.
Нафтовапромисловість охоплює нафтовидобувну та нафтопереробну галузі, які виникли ще вХІХ столітті. Нафтовидобувна промисловість об’єднує підприємства з розвідуванняй видобутку нафти та попутного нафтового газу, зберігання та транспортуваннянафти. Нафтопереробна промисловість — це галузь обробної промисловості, якавиробляє з сирої нафти нафтопродукти, що використовуються як паливо, мастильніта електроізоляційні матеріали, розчинники, шляхове покриття та нафтохімічнасировина.
В 2005 році буловидобуто 4,1 млн. т. нафти (включаючи нафтовий конденсат). Потреби господарстваУкраїни в нафті становлять приблизно 40 млн. т. в рік.
Хоча видобутокнафти в нашій країні зменшується, проте ми маємо і сприятливі фактори: великіпотужності по переробці нафти (близько 70 млн. т), які відсутні в Росії.
/>Структурагалузі
Паливнапромисловість України об'єднує вугільну, кам'яновугільну, буровугільну,нафтовидобувну, газовидобувну та нафтову галузі. Вона сприяла формуваннюпотужних територіально-виробничих комплексів різних рангів, зумовиласпеціалізацію районів щодо територіального поділу праці. На паливнупромисловість припадає значна частка основних фондів і зайнятих упромисловості, тобто ця галузь відноситься до фондо — і трудомістких.
Основнимиспоживачами палива с чорна металургія, теплові електростанції,житлово-комунальне господарство, транспорт та ін. Нещадна експлуатаціямінерально-сировинної бази України, постійне зростання потреби в паливіпризвели до порушення паливно-енергетичного балансу республіки. Особливістюструктури видобутку палива в Україні є стабільне упродовж багатьох роківпереважання видобутку кам'яного вугілля (табл.1.1).
Другою важливоюособливістю видобутку палива в республіці с зменшення видобутку всіх видівпалива.
Таблиця1.1. Структура видобутку палива в Україні (в перерахунку на умовне паливо, %)Роки Видобуток палива, усього Вугілля Горючий газ Нафта Інші види палива 1960 100,0 86,1 10,4 1,9 1,6 1970 100,0 53,3 28,2 7,7 0,8 1980 100,0 63,2 31,1 5,0 0,7 1990 100,0 74,7 19,9 4,6 0,8
Починаючи з 70-хроків, що пояснюється, насамперед, вичерпуванням родовищ (табл.1.2).
Таблиця 1.2. Динамікавидобутку палива в УкраїніРоки Вугілля, млн т
Нафта,,
млн т
Горючий газ,
млрд м
Торф,
млн т 1940 83,8 0,4 0,5 3,6 1960 172,1 2,2 14,3 4,6 1970 207,1 13,9 60,9 4,1 1980 197,1 7,5 56,7 1,6 1990 164,8 5,3 28,1 1,6
Виробіток однихродовищ, відкриття і розробка інших зумовлюють постійну динаміку географіїпаливної промисловості. Так, створення вугільної промисловості в Західномурегіоні, нафтової і газової — на Лівобережжі, розробка буровугільних родовищ уЧеркаській і Житомирській областях сприяли більш рівномірному розміщеннюпаливної промисловості в Україні.
Сира нафта невикористовується. З неї під час переробки отримують різні види палива тахімічні продукти (рідке паливо, розчинники тощо). Основну частинунафтопродуктів становить паливо для карбюраторних (авіаційні та автомобільнібензини), реактивних (авіаційний газ), дизельних (дизельне пальне) двигунів,котельне паливо (мазут), бітуми. На базі продуктів нафтопереробки виробляютьнафтохімічні продукти (синтетичний каучук, продукти органічного синтезу,гумоасбестові вироби тощо).
На собівартістьнафти дуже впливають способи її видобутку. Видобута в Україні нафта маєвідносно високу собівартість, оскільки видобуток її найпрогресивнішим фонтаннимспособом майже припинився. Вартість нафти у районах споживання значною міроювизначається витратами на транспортування її, що залежить від діаметратрубопроводу, вмісту в сирій нафті парафіну, потужності нафтоперекачувальнихстанцій. В останні роки визначилась тенденція подорожчання нафти, що пов’язаноз ускладненням умов видобутку та експлуатації більшості родовищ.
Нафтувикористовують як високоефективне паливо і цінну сировину для хімічноїпромисловості. На нафту в структурі видобутку палива, у перерахунку на умовнепаливо, припадає 7,2%.
Сучасний стан галузі
Нафтовидобувнапромисловість орієнтується на нафтові родовища суходолу і континентальногошельфу. Нафтопереробна промисловість розміщується поблизу нафтопромислів, упортах ввозу сирої нафти або на трасах магістральних нафтопроводів. Газовапромисловість розвивається на базі газових родовищ.
Для розвиткунафтової, нафтопереробної промисловостей необхідне устаткування, яке виробляютьрізні галузі машинобудування. На основі районів видобутку паливних ресурсіввиникають населені пункти, так як розвиток цих промисловостей потребує певноїкількості трудових ресурсів.
Трубопроводнийтранспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких,газоподібних та сипучих речовин. Довжина газопроводів у межах нашої країни сягаєблизько 35 тис. км, нафтопроводів — 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів — близько3 тис. км.
Найбільшийнафтопровід «Дружба» є трансєвропейською магістраллю і в межахУкраїни має протяжність 680 км. Прокладено декілька нафтопроводів з Росії довеликих НПЗ нашої держави в Кременчузі, Лисичанську і Херсоні. В межах Українинафтопроводи тягнуться від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.
Мережагазопроводів більш розгалужена. Було збудовано потужні магістральні газопроводи:
Дашава-Київ-Москва;
Дашава-Мінськ-Вільнюс-Рига;
Шебелинка-Белгород-Брянськ-Москва;
Шебелинка-Дніпропетровськ-КривийРіг-Одеса-Кишинів.
В межах Українипочали діяти газопроводи:
Дашава-Дрогобич;
Дашава-Стрий;
Дашава-Полтава-Київта ін.
Через Україну ізЗахідного Сибіру та інших районів Росії пролягають кілька магістральнихгазопроводів до країн Центральної та Західної Європи. Найбільший серед нихгазопровід — Уренгой-Помари-Ужгород.
Через Українупроходять магістральні газопроводи «Союз», «Прогрес»,«Братство», що постачають газ з Росії та Туркменістану доєвропейських країн. У міжнародній торгівлі газом 78% припадає на трубопроводнийтранспорт та 22% — на морське транспортування.
На своємузасіданні 4 вересня 1998 року Кабінет Міністрів України прийняв рішення ненадавати послуги по транспортуванню газу тим оптовим трейдерам, котрі неукладають угоди з державною компанією «Нафтогаз України» прозбереження в підземних сховищах не реалізованих до 15 вересня 1998 року газу, іпро передачу в газосховища страхового запасу цього виду палива.
У відповідності зПостановою уряду до кінця 2006 року у підземних газосховищах України необхіднозібрати 19 млрд. куб. м газу.
Станом на 31серпня 2005 року там знаходилось 13 281,6 млн. куб. м, з яких більше 12,5 млрд.куб. м закачано в 2005 році (9 816,5 млн. куб. м з надходжень цього рокуналежить російському «Газпрому», 2 733,5 млн. куб. м — газ власноговидобутку українських підприємств, а також паливо, яке було отримано «Укргазпромом»як оплата за транзит російського газу).4,5 млрд. куб. м природного газу щемають бути повернені у сховища Міністерством енергетики України, яке отрималоеквівалентний обсяг з держрезервів у вигляді урядового товарного кредиту.
Україна підтрималапрограму розвитку транспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Президент УкраїниВіктор Ющенко 8 вересня 2005 року підписав багатосторонню угоду про розвитоктранспортного коридору Азія-Кавказ-Європа. Документи підписали лідери 12держав, в тому числі Азербайджану, Вірменії, Грузії, Румунії та Турції. Цейшлях, довжина якого буде більше 2 000 км, протягнеться з Японії та Китаю врайони Західної Європи, і пройде по території держав Центральної Азії унапрямку Каспійського моря, Кавказу з розгалуженням в Причорноморському районіз виходом на транспортні магістралі Західної Європи.
В умовах переходудо ринкової економіки та дефіциту капіталовкладень на Україні почалирозвиватися міні-НПЗ. Такі НПЗ нині функціонують в багатьох державах світу. З2004 року вони з’явились в Україні, хоча кількість міні-НПЗ країни поки щопоступаються кількості великих у відношенні 2/6. Одною з переваг міні-НПЗ переднафтопереробними гігантами є в тому, що їх можна розгорнути ближче до місцязапасу сировини.
У Полтавськійобласті працює такий міні-НПЗ. Місцеве підприємство працює на газовому конденсатіта виробляє достатньо якісні нафтопродукти. Технологічний вихід продуктівпереробки такий: 60% від загальної кількості — бензини, 30% — дизельне паливо,5-7% — мазут.
Потужністьпідприємства дозволяє переробляти 18 тис. тон газоконденсату на рік. Розрахунковавартість заводу складає 9 млн. гривень.
За підрахункамиДержавного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловостей впершому півріччі 1998 року виробництво нафтопродуктів в Україні збільшилось на13,5% порівняно з цим періодом 2005 року. В загальній кількості вироблено 793,1тис. тон нафтопродуктів порівняно з 6 246,9 тис. тон в першому півріччі 2005року. Майже у три рази збільшив обсяги Одеський НПЗ, на 40,6% збільшилосьвиробництво на Лисичанському заводі ЛИНОС, на 16,1% — на Кременчуцькому АТ«УКРТАТНАФТА». За той же період часу значне зниження відбувається наХерсонському НПЗ (на 49,2%) та на Дрогобицькому НПЗ (на 19,2%). У січні-червні2005 року НПЗ випустили:
Кременчуцький НПЗ:
бензину — 617,7тис. тон,
дизельного палива- 745,8 тис. тон,
мазута — 750,5 тис.тон;
Лисичанський НПЗ:
бензину — 398,2тис. тон,
дизельного палива- 508,9 тис. тон,
мазута — 489,2 тис.тон.
В 1-му півріччі2005 року в Україні збільшилось виробництво трьох основних видів нафтопродуктіву порівнянні з 1-м півріччям 2004 року:
бензину на 26,7%,
дизельного паливана 13,1%,
мазута на 5,2%.
За цей період напереробку до українських НПЗ надійшло 1 303,3 тис. тон нафти вітчизняноговиробництва, 3 775,7 тис. тон нафти з Росії та 1 391,9 тис. тон нафти зКазахстану, причому 4 990,2 тис. тон імпортної нафти отримано на давальницькихумовах.
Таблиця2.1. Обсяги виробництва нафтопродуктів українськими підприємствами в червні таза 6 місяців 2005 року. Назва підприємства червень за 6 місяців Темпи росту або зниження,% 2005 2004 2005 2004 За 6 місяців 2006 р. Переробка нафти, тис. Т 1. Укртатнафта 436,4 374,6 2744,0 2363,0 116,1 2. ЛИНОС 226,0 286,1 1611,3 1146,2 140,6 3. Херсоннафтопереробка 77,0 128,5 586,2 1132,4 51,8 4. Одеський НПЗ 178,9 84,3 923,3 395,1 у 3 рази 5. Галичина 79,1 65,0 422,3 522,4 80,8 6. Нафтохімік Прикарпаття 61,3 51,2 394,8 409,1 96,5 7. НВО «Масма» - 1,5 7,0 6,7 104,5 8. Укргазпром 57,4 45,7 334,2 271,3 123,2 ВСЬОГО 1116,1 1036,9 7093,1 6246,9 113,5 Бензин автомобільний, тис. Т 1. Укртатнафта 94,0 79,3 617,7 481,9 128,2 2. ЛИНОС 98,2 53,9 398,2 208,0 191,4 3. Херсоннафтопереробка 22,0 15,3 91,7 196,0 46,8 4. Одеський НПЗ 21,9 4,3 136,1 46,8 у 3 рази 5. Галичина 19,4 18,6 93,0 102,3 90,5 6. Нафтохімік Прикарпаття 15,5 17,9 88,5 91,7 96,5 7. Укргазпром 29,4 24,3 176,1 135,2 130,3 8. Інші 1,1 0,8 5,9 6,9 85,5 ВСЬОГО 301,5 214,4 1607,2 1268,8 126,7 Дизельне паливо, тис. Т 1. Укртатнафта 117,7 99,5 745,8 573,0 130,2 2. ЛИНОС 115,3 95,3 508,9 410,3 124,0 3. Херсоннафтопереробка 35,0 58,0 226,8 406,6 55,8 4. Одеський НПЗ 50,3 11,9 283,3 93,7 у 3 рази 5. Галичина 23,2 15,5 131,9 163,7 80,6 6. Нафтохімік Прикарпаття 23,4 21,8 136,8 135,4 101,0 7. Укргазпром 17,2 12,9 96,2 94,2 102,1 ВСЬОГО 382,1 314,9 2129,7 1876,9 113,1 Мазут, тис. Т 1. Укртатнафта 129,9 112,0 850,5 852,8 99,7 2. ЛИНОС 59,4 60,5 489,2 394,9 123,9 3. Херсоннафтопереробка 4,3 22,0 145,9 381,8 38,2 4. Одеський НПЗ 90,4 35,1 506,9 201,2 у 3 рази 5. Галичина 40,2 30,9 159,3 176,3 90,4 6. Нафтохімік Прикарпаття 25,5 26,2 142,7 174,8 81,6 ВСЬОГО 349,7 286,7 2294,5 2181,8 105,2
Розміщення підприємств галузі
/>Паливний комплекс України
Специфічною рисоюрозміщення нафтовидобувної промисловості є високий рівень її територіальноїконцентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатаціїродовища.
Нафтовидобувнапромисловість найбільш розвинена в районах крупних родовищ нафти. Підприємстванафтопереробної промисловості орієнтуються на споживача нафтопродуктів, так якпередавати сиру нафту набагато легше, а також на сировинну базу. В недалекомуминулому нафта перероблялась виключно в районах її видобутку.
Розміщенняпідприємств нафтопереробної промисловості залежить від розмірів споживаннянафтопродуктів у різних районах, техніки переробки та транспортування нафти, територіальногоспіввідношення між ресурсами.
Добута з надрземлі нафта вміщує велику кількість піску, води та солі. Нафту треба очищувати,тому спочатку вона надходить до очищувальних заводів, котрі розміщуються вмісцях її видобутку. Потім очищена нафта йде до нафтопереробних заводів, якібудуються в районах її споживання.
Технічний прогреспризвів до відриву нафтовидобувної промисловості від нафтопереробної.
Наближеннянафтопереробної промисловості до місць її споживання має свої переваги, якіпов’язані з її зберіганням:
транспортуваннянафти є більш економічним ніж перевезення її виробів;
длятранспортування нафти широко використовуються трубопроводи, які окрім сироїнафти здійснюють транспортування світлих продуктів;
зберігання сироїнафти дешевше ніж нафтопродуктів;
споживач маєможливість одночасно використовувати сиру нафту, яка надходить з різних районів;
Нафтопереробка врізних районах країни залежить не тільки від якості сирої нафти, але й відтого, які види палива в місцевих умовах є найбільш ефективними.
Україна має великіперспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів можливі відкриттяродовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Єтакож перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їхвидобувають десятки років. По-перше, за існуючою на Україні неефективноютехнологією експлуатації нафтових родовищ, близько 70% нафти залишається внадрах землі. По-друге, як виявилось, Україна недостатньо досліджена вгеологічному відношенні, тобто є перспектива пошуку енергоносіїв практично навсій території Закарпаття, Передкарпаття, Волині, Чернігівщини, Причорномор’я, Донбасу,Придніпров’я тощо.
Українські геологирозвідують нові родовища нафти та газу. В Україні розвідано біля 300 родовищ,які є базою нафтогазової промисловості. Найбільш перспективним за видобуткомнафти і газу вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсівкраїни. Відкриті газові родовища в Карпатському регіоні.
Нафтопереробнапромисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським,Надвірнянським, Дрогобицьким та Львівським нафтопереробними заводами.
Нафту і природнийгаз в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та вПричорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю.Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісноїнафти. Вони мають значну кількість попутного природного газу, якийвикористовується для газифікації навколишніх міст і сіл.
Найбільші родовищагазу зосереджені в Харківській області, серед яких особливо відоме Шебелинське.Менше 1/5 частини видобутку природного газу України зосереджено в Прикарпатті,це Дашава і родовища Івано-Франківської області. Доволі значні родовищаприродного газу на півдні країни і передусім у Криму. В останні роки зростаєвидобуток газу з дна Чорного моря.
В Україні склаласягуста мережа газопроводів, які ведуть від родовищ Харківської області,Передкарпаття і Криму до великих індустріальних центрів: Полтави, Києва,Кривого Рогу, Дніпропетровська, Одеси, Харкова, Сімферополя, Севастополя, Ялтитощо.
Найбільшимиродовищами газу є Шебелинське, Західнохрестищенське та Єфремівське (сумарнізапаси перевищують 970 млрд. куб. м). Найбільшими нафтовими родовищами єДоменське, Бориславське, Леляківське, Гнідинцівське та Глинсько-Розбишівське.
Понад 80%видобутих нафти та газу припадає на Дніпровсько-Донецьку нафтогазоносну область.
Кримсько-Причорноморськанафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину (з Кримськимпівостровом) та Озовське та Чорне моря. В ній розвідано більш 60 родовищ нафтита газу.
Увагу привертаютьі райони Дніпровсько-Донецької западини. Саме тут у 1998-1991 роках виявлено 12промислових родовищ нафти та газу в Сумській, Харківській та Луганськійобластях. Нафта і газ знаходяться на глибині 3-3,5 км. У підводних надрахЧорного моря є умови для виникнення ділянок з нафтогідратоутворенням наглибинах 700-750 м, а на глибинах 300-350 м — сумішей вуглеводних газів.
На Україні існує 6великих нафтопереробних заводів (НПЗ), які знаходяться на території п’ятинафтовидобувних регіонів.
ЗАХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Закарпатська, Івано-Франківська, Волинська,Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Чернігівська та Львівська області. Більшачастина бензину та світлих нафтопродуктів надходить в регіон з ДрогобицькогоНПЗ, в меншій частині з Надвірненського. Бензин високооктанового ґатункунадходить з Литви, Угорщини, Словаччини та Росії.
ЦЕНТРАЛЬНИЙРЕГІОН — це Черкаська, Полтавська, Кіровоградська таВінницька області. Основна кількість нафтопродуктів визначається наявністюКременчуцького НПЗ. У меншій кількості надходить бензин з Лисичанська. Постачаєтьсятакож бензин російського та литовського походження.
ПІВНІЧНИЙРЕГІОН представлений Житомирською, Київською, Чернігівськоюта Сумською областями. Основне постачання нафтопродуктів контролюєКременчуцький, Одеський та Надвірненський НПЗ. За рахунок великої питомої вагиоптових торгівців у Києві, частка вітчизняного бензину в столиці та областіневисока.
СХІДНИЙ РЕГІОН, до якого входять Харківська, Дніпропетровська, Донецька та Луганськаобласті. Цей промисловий район забезпечує Лисичанський НПЗ (ЛИНОС), невеликучастину в постачанні займає Кременчуцький НПЗ, а також є доля бензину з Росіїта Литви.
ПІВДЕННИЙРЕГІОН — це Херсонська, Запорізька, Миколаївська,Одеська області та автономна республіка Крим. В рівній мірі по районурозходиться одеський та херсонський бензин. Але ж більша частина ринку,особливо в Запорізькій області, належить Кременчуцькому НПЗ. Крім того до Кримуздійснюються одноразові постачання з Італії та інших країн дальнього зарубіжжя.
Всі шістьукраїнських нафтопереробних заводів витримують жорстку конкуренцію з бокуімпортних нафтопродуктів, переважно російських та литовських. Серед російськихНПЗ в 1997 році найбільший попит мали Московський, Рязанський, Ярославськийтощо. Від Прибалтики виступав Мажекяйський завод.
ЗАТ УКРТАТНАФТА (Кременчуцький НПЗ). Займає перше місце по переробці нафти в Україні. Транснаціональнафінансово-промислова нафтова компанія була заснована в 1995 році.50% уставногофонду компанії належить Фонду Госмайна України, 28% — Державному комітетуреспубліки Татарстан, інша частина уставного фонду належить татарськимпідприємствам ТАТНАФТА та ТАТНАФТАХІМПРОМ.
ПотужністьКременчуцького НПЗ складає 18 млн. т нафти в рік. В 2005 році було перероблено4671 тис. т, з яких 80% — давальницька сировина.
В першому півріччі2005 року УКРТАТНАФТА на 16% перевищила обсяг переробки в порівнянні заналогічним періодом 2004 року.
ОАТ ЛИНОС (Лисичанський НПЗ). За перерахунками Держмайна України завод коштує 416млн. гривень, але статутний фонд складає 9 877 421 гривню. Рентабельністьроботи підприємства за минулий рік дорівнює 14,7%.
ОДЕСЬКИЙНАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД. Балансовий прибуток заводу 12253,6 тис. гривень, чистий прибуток 583 тис. гривень, рентабельність роботипідприємства в 2004 році складала 42,8%.77% акцій належить державі, 8,13% — робітникам,14,87% — було продано на сертифікатних аукціонах. Одеський НПЗ будереконструюватися в 1998-2005 роках. На це буде виділено 275 млн. доларів США та322,2 млн. гривень. Реконструкція дозволить збільшити глибину переробки нафтина заводі до 92% та подвоїти потужність, яка розрахована на переробку 4 млн. тнафти в рік.
НАФТОПЕРЕРОБНИЙКОМПЛЕКС ГАЛИЧИНА (Дрогобицький НПЗ). За оцінкою, НПЗкоштує 118,1 млн. гривень. Уставний фонд підприємства утверджено в розмірі 8706 749,5 гривень. До 20% акцій належить фізичним особам, 26% — фондуДержмайна, а інша частина — юридичним особам. Перевага заводу в наявності трубопроводута близькому розташуванні біля кордону з Польщею, Угорщиною, Словаччиною таМолдовою.
ВАТХЕРСОННАФТОПЕРЕРОБКА (Херсонський НПЗ). Рентабельністьзаводу в 2004 році дорівнювала 11,2%. Об’єм реалізації продукції 54,7 млн. гривень.Планується будівництво гідроочистки дизельного палива, потужність якого будескладати до 2 млн. т. в рік.
ВАТ НАФТОХІМІКПРИКАРПАТТЯ (Надвірненський НПЗ). За попереднімиперерахунками цей завод коштує 112,9 млн. гривень. Найбільшу кількість акціймає управління Державної кредитно-інвестиційної компанії ДЕРЖІНВЕСТ — 30%, ще26% акцій знаходяться у державній власності. 20% переробленої в 2004 роцісировини належало нафті, яка була видобута на карпатських промислах, 39% — належалоахтирській нафті, а інша сировина — давальницька. Цей завод має вигіднегеографічне положення, великий об’єм споживання нафтопродуктів у прикарпатськихобластях, застосування нових технологій.
Таблиця3.1. Постачання нафти на НПЗ України в січні — червні 2005 року, тис. тПідприємство Українська нафта Прямі договора Давальницька з Росії з Казахстану державна давальницька всього ЗАТ Укртатнафта 495,1 239,5 734,5 99,8 1683 1119,6 564,3 АТ Линос - - - - 1644 1188,7 1391,9 АТ Херсоннафто-переробка 130,1 15,4 145,5 - 451,3 158,9 1391,9 Одеський НПЗ - 23,9 23,9 - 939,6 939,6 1391,9 НПК Галичина 118,9 68,6 187,5 17,8 209,2 144,3 1391,9 ВАТ Нафтохімік Прикарпаття 140,4 71,5 211,9 59,8 62,2 47,3 1391,9 ВСЬОГО 884,5 418,9 1303,3 177,4 4990,2 3598,3 1391,9
Державне підприємство„Полтавськеуправління геофізичних робіт"
Державнепідприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) МінпаливенергоУкраїни — перше промислово-геофізичне підприємство в нафтовій промисловостіУкраїни. ПУГР створено в 1966 році з метою надання промислово-геофізичнихпослуг підприємствам нафтогазового комплексу України.
Виробничадіяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконаннямпромислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенніпошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалині проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації народовищах нафти та газу.
Державнепідприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) МінпаливенергоУкраїни — це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передовутехніку та технології для проведення усього спектра високоефективнихгеофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційнихсвердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкоюродовищ нафти та газу і газових сховищ.
МЕТА-досягти світового рівня надання сервісних послуг з геофізичнихдосліджень свердловин шляхом використання сучасних технологій і розширенняспектру послуг з урахуванням місцевих особливостей і досягнень вітчизняного тазарубіжного приладобудування.
Досягнення підприємства
Проведено роботина 948 свердловинах, які пробурені на 40 площах і родовищах.
За останні рокивідкрито 5 нових родовищ нафти і газу Західно-Вільшанське Східно-РешетняківськеСередняківське Веснянське Західно-Радченківське.
Проінтерпретовано10000 пластів з яких 925 рекомендовано для випробувань на продуктивність. Випробувано160 об’єктів. Коефіцієнт підтвердження рекомендацій складає 0.95-0.98.
ДП „ПУГР" надаєдоброчинну допомогу та безпосередньо приймає участь у розв’язанні злободеннихпроблем Полтави.
Основні видидіяльності:
Виробничадіяльність ДП „Полтавське УГР" пов’язана з організацією і виконаннямпромислово-геофізичних та прострілювально-вибухових робіт при проведенніпошуків, розвідки та експлуатації родовищ нафти, газу та інших корисних копалині проведення комплексної інтерпретації геолого-геофізичної інформації народовищах нафти та газу.
Державнепідприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) МінпаливенергоУкраїни — це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передовутехніку та технології для проведення усього спектра високоефективнихгеофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційнихсвердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкоюродовищ нафти та газу і газових сховищ.
Обслуговуючисвердловини на території ДДВ протягом більш ніж трьох десятків років, своєчасноі якісно виконуючи всі умови договорів, ДП „Полтавське УГР" отрималовизнання і заслужений авторитет серед „Замовників". Вчасно і грамотнопроводячи технічне переозброєння, ДП „ ПУГР” десять років назад перше в Українісеред подібних підприємств повністю перейшло на застосування комп’ютеризованихкаротажних станцій при проведенні ГДС і впровадило комп’ютернийапаратурно-програмний комплекс для обробки та інтерпретації одержанихгеофізичних матеріалів. Це дало можливість значно підняти ефективністьгеофізичних досліджень, розширити можливості щодо надання більш якісних послуг„Замовникам".
За бажанням„Замовника”, безпосередньо на свердловині, видаються як графічні матеріали (діаграми)ГДС, так і оброблені результати вимірів методами профілометрії, цементометрії,інклінометрії та імпульсного нейтрон — нейтронного каротажу (ІННК).
В разі виробничоїнеобхідності для прискорення прийняття рішення по конкретній свердловиніотримані дані відразу після замірів передаються по каналах міжнародноїсупутникової системи зв’язку в центр обробки та інтерпретації матеріалів ГДСПолтавського УГР. Після обробки та інтерпретації матеріали ГДС передаються поканалах зв’язку (модем) безпосередньо „Замовнику".
Ефективнерозкриття продуктивних горизонтів забезпечується наявністю та точними технологіямипроведення перфорацій:
перфорація підтиском в обсадних колонах;
перфорація придепресії через НКТ при герметизованому усті свердловині лубрикатором УЛГ 65 х35;
перфорація придепресії на НКТ, що дає змогу відразу, без підняття НКТ, вводити свердловину вексплуатацію.
Для перфораціївикористовуються різноманітні типи сучасних перфораційних систем такульмулятивних зарядів:
українськоговиробництва-ЗП-1-67-150;
російськоговиробництва-ЗПКО-89-200; ЗПКО-89Е; ЗПКС-80; ПР-43;
німецькоговиробництва фірми „Dynamit Nobel" різних модифікацій з великою пробивноюздатністю;
американськоговиробництва фірми „Owen" і „Schlumberger”.
Підприємствомпроводяться роботи по установленню цементних мостів, ГДС з метою контролютехнологічного стану свердловин, визначення і ліквідації прихватів бурильногоінструменту, визначення місць негерметичності обсадних колон і НКТ, затрубних перетоківпластових флюїдів, інтервалів поглинання бурових розчинів, перфорація буровогорозчину, роботи по визначенню і ліквідації інших аварійних ситуацій усвердловинах.
В процесі буріннясвердловин підприємством проводяться геолого-технологічні дослідження, щодозволяє вирішувати технологічні та геологічні проблеми при бурінні, виявлятиперспективні інтервали розрізів свердловин, оцінювати характер їх насиченості ізапобігати виниканню розгазування бурових розчинів та відкритих газових викидів.
Дослідження всвердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти і газупроводяться за методикою часових вимірів методами ІНН, ГК та АКЦ. За допомогоюцього комплексу вирішуються такі основні завдання:
визначення глибинипоточного ВНК (ГВК) в експлуатаційних горизонтах;
уточненнянасиченості пластів-колекторів;
виявлення новихпродуктивних пластів з аномально низьким електричним опором, які раніше булиохарактеризовані за даними ГДС як водонасичені.
Аналіз часовихвимірів ІННК свідчить про досить високу геологічну ефективність методу (50%) привизначенні продуктивних пластів аномально низького опору.
Для проведення ГДСв працюючих свердловинах при контролі за розробкою нафтових і газових родовищта підземних сховищ газу використовуються:
апаратурно-програмнийкомплекс АІНК-43 призначений для проведення двохзондового імпульсногонейтрон-нейтронного каротажу в не обсаджених, обсаджених колоною свердловинах,а також в свердловинах діючого фонду, обладнаних НКТ, та проведення первинноїобробки результатів досліджень;
свердловиннаапаратура АГДК-42-8ГКЛ, призначена для контролю за розробкою та експлуатацієюнафтових, газових і газоконденсатних родовищ та експлуатацією підземних сховищгазу, з одночасною реєстрацією восьми параметрів (ГК, локатор, термометрманометра, витратомір, вологомір, термодебітомір);
комп’ютеризованастанція „КС-2 контроль", призначена для контролю за газовими родовищами тапідземними сховищами газу;
установкалубрикаторна геофізична УЛГ-65Х35, призначена для проведення геофізичнихдосліджень та прострілочно-вибухових робіт в діючих нафтових, газових ігазоконденсатних свердловинах через НКТ на родовищах і підземних сховищах газу.
Отримання надійноїгеофізичної інформації при проведенні ГДС, а також підвищення її точності ідостовірності забезпечується системою метрологічного контролю, який проводитьсяметрологічною службою. Вся свердловинна наземна апаратура періодично та післякожного ремонту проходить ретельну перевірку в метрологічній дільниці, апрацездатність свердловинних приладів перевіряється в еталонній свердловині.
Вдаловикористовуючи конверсійний потенціал військово-промислового комплексу Українита інших підприємств ДП „ПУГР" послідовно проводить технічне переоснащенняі удосконалення технічне переоснащення і удосконалення технічної базипідприємства.
Полтавськеуправління геофізичних робіт готове співробітничати на взаємовигідних умовах зусіма, зацікавленими в наших роботах, незалежно від географічногомісцезнаходження району робіт.
/>Основнінапрямки розвитку нафтової галузі в Україні
Розвиток технічноїцивілізації на землі в ХХ столітті характеризується стрімким збільшенняменергоспоживання. За оцінками, в 1955-2005 роках населення планети використало2/3 всього палива, добутого людством за час його існування. Такі бурхливі темпирозвитку енергетики спричинили появу гострих проблем.
На перший планвиходить проблема ресурсозабезпеченості енергетичного господарства. З одногобоку, сумарні запаси паливних ресурсів досить великі, до того ж щороку стаютьвідомими нові поклади викопного палива. Крім того сучасна технологія відкриваєдоступ до використання нетрадиційних джерел енергії і це свідчить на користьтого, що абсолютного дефіциту енергетичних ресурсів на планеті поки що не існує.З іншого боку, спостерігається відносна ресурсна обмеженість, зумовленаможливістю швидкого вичерпання найбільш доступних родовищ, і перехід дорозробки складніших, що спричинює подорожчання енергоносіїв і робитьвикористання більшої частини паливних ресурсів нерентабельним.
Але особливозагострилися проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на станнавколишнього середовища. Масове використання викопного палива — нафти, газузавдає збитків природі і здоров’ю людини через викиди, що містять важкі металита інші шкідливі речовини.
Рослини та океанвже не встигають поглинути всю кількість вуглекислоти, яка утворюєтьсявнаслідок спалювання органічного палива. Це веде до поступового збільшення їїконцентрації в атмосфері, що посилює «парниковий ефект» і викликаєпотепління клімату. Якщо тенденція зростання споживання енергії та викидівдвоокису вуглецю збережеться, то вже до 2025 року на землі потеплішає на 2 С,що призведе до глобальних катастрофічних наслідків: зміщення кліматичних зон,знищення багатьох видів рослин, скорочення лісових площ, збільшення пустель,розтавання льодовиків тощо. Все це створить небезпеку голоду, хвороб, масовихміграцій населення із зон екологічного лиха. Деякі небезпечні тенденції маютьсубглобальний масштаб: забруднення Світового океану нафтовою плівкою,скорочення озонового шару, який захищає життя на землі від жорстокогоультрафіолетового випромінювання Сонця, деграція лісів, головної «фабрики»кисню.
Для того щобпереламати негативні тенденції у сфері енергетики необхідне виконання деякихзаходів:
підвищенняефективності використання енергії;
зменшенняшкідливих викидів в атмосферу завдяки новим технологіям очищення відпрацьованихгазів;
зміна структурипаливно-енергетичного балансу через розвиток альтернативної енергетики;
вживання заходівдля сповільнення темпів росту населення.
Тенденції розвиткусвітової економіки у 2000-х роках дають можливість розглядати функціюванняєвроазіатського ринку як цілісну систему, в якій Україна грає досить вагомуроль. Ця роль є багатоплановою, так як наша країна одночасно є крупним покупцемприродного газу, та його виробником, та великим транзитором. Ці ролівзаємозв’язані та вплив України на євроазіатському ринку виявляється йнеопосередковано, та через її багаті зв’язки, наприклад, з таким виробником нафтиі газу світового значення, як РАТ «Газпром».
Дисбаланс міжпотребами в нафті та можливістю їх задоволення за рахунок власних запасівспостерігається і в країнах Південної та Східної Азії. Достатньо відмітити, щовидобуток нафти в таких крупних країнах, як Пакистан (13,4 млрд. куб. м), Китай(17,6 млрд. куб. м) та Індія (18,7 млрд. куб. м) дорівнює за рівнем з добутком нафтив Україні.
Найближчим часом врезультаті економічної кризи споживання нафти в Україні, мабуть, будескорочуватись. Цьому сприяє цілий ряд факторів. Так, різке зниження рівнявикористання виробничих потужностей тягне за собою скорочування обсягів споживаннянафти. В цьому ж напрямку діють і нестача оборотних засобів у підприємств, тавідносно високі (для умов українського ринку) ціни на нафту.
Закономірновиникає питання: «Як зміниться пропорція між власним виробництвом іімпортом нафти?». Відповідь на це питання знаходиться в прямій залежностівід обсягів капіталовкладень, котрі будуть надходити на потреби газовогокомплексу України. Якщо вони будуть достатніми для здійснення розширеноговиробництва в газовому хазяйстві, то, при збереженні досягнутого в нашій країнірівня видобутку природного газу, найближчим часом можливе скорочення йогоімпорту.
Збільшення обсягіввиробництва власної нафти газу є для України приоритетним економіко-політичнимзавданням. Але його реалізація при сучасному стані господарства потребуєкрупних інвестицій. За оцінками Держнафтогазпрома, для нормальногофункціонування мережі країни на її реконструкцію кожен рік необхідно 350 млн. доларівСША. Так як близько 35% всіх нафтопроводів експлуатується більше 20 років. ПрийнятаНаціональна програма «Нафта та газ України 1992-2010рр» передбачаєдоведення до 2010 року глибини переробки нафти до 78%. В цілому це планувалосьза рахунок введення в експлуатацію комплексів з глибокої переробки нафти наЛисичанському та Кременчуцькому НПЗ.
Що стосуєтьсязапасів природного газу, то за їх обсягами Україна перевищує такі європейськікраїни, як Великобританія, Італія, Румунія, ФРН, Данія та Угорщина,поступаючись лише Норвегії та Нідерландам. При сучасному рівні видобуткувласних запасів газу Україні вистачить більш ніж на 60 років розробки.
В наказіПрезидента України від 25 вересня 2005 року «Про заходи по подоланнювпливу кризових явищ на енергетичну сферу України» було постановлено:
Кабінету МіністрівУкраїни:
представитизаконопроекти «Про згоду про розподілення продукції», «Прореструктуризацію податкової заборгованості газовидобувних підприємств»;
ввести в місячнийстрок графік розробки нормативно-правової бази реформування нафтогазовогосектору економіки України, маючи на увазі створення ринкових умов для йогофункціонування;
забезпечити вмісячний строк підписання угод про постачання російського природного газу вУкраїну та його транзит по території України на 2005-2012 роки;
прийняти втижневий строк додаткові заходи про постійне забезпечення народногогосподарства та населення природним газом, електричною та тепловою енергією в2012 році;
прийняти заходипро повернення природного газу, відпущеного з державного резерву, в разінеобхідності здійснення реструктуризації заборгованості за використаний газ;
завершити до кінцяроку реалізацію заходів про забезпечення виконання проекту будівництванафтотерміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди», залученнядо нього реалізації вітчизняних та іноземних інвестицій;
опрацюватидодатково в двомісячний строк питання диверсифікації газопостачання в Українушляхом упровадження технології постачання та використання імпортованогозниженого газу;
проаналізувати вмісячний строк стан нафтопереробної промисловості та прийняти заходи про їїпостійне функціонування та досягнення рівня світових стандартів;
Міністерствузовнішніх економічних зв’язків та торгівлі України, Міністерству економікиУкраїни, Державній податковій адміністрації України, Державному комітетунафтової, газової та нафтопереробної промисловостей України розробити тазатвердити в місячний строк механізм контролю за транзитом нафтопродуктів потериторії України.
Контроль завиконанням цього Наказу покласти на Секретаря Ради національної безпеки таоборони України.
У відповідності зпроектом на геологорозвідувальні роботи в 2005 році заплановано використати 381885 тис. гривень, основну кількість яких (56,2%) заплановано надати нарозвідання родовищ нафти та газу. Очікується, що при виконанні всі запланованихробіт можливий приріст запасів нафти та конденсату у розмірі 1 млн. т, а природногогазу — 5 млрд. м куб.
/>Висновок
Нафтовидобувнапромисловість, найдавніші спроби видобутку нафти належать до початку XVII ст. Саметоді на Прикарпатті почали відрами витягувати «ропу», або «мазь»,як її тоді називали, з природних виходів на глибині 4-6 м. Спочатку нафтувикористовували в натуральному вигляді як мастило, для освітлювання приміщень,як лікувальний засіб. Промислова розробка нафти почалась на базі Бориславськогородовища на рубежі ХІХ-ХХ ст., із впровадженням глибоких свердловин. РодовищаПрикарпаття по-хижацьки експлуатувались, що призвело до різкого скороченнявидобутку нафти в цьому районі: у 1938 р. тут видобували всього 0,4 млн т. У1950 p. v Прикарпатті було відкрите Долинське родовище нафти (Івано-Франківськаобл), в 1962 р. — Бптківске, Північно-Долинське, Ольхівське та ін. Після війнидомінуючу роль у видобутку нафти в Україні став відіграватиДніпровсько-Донецький район. Найбільші родовища зосереджені в Полтавській обл.(Радченківське, Зачепилівське, Новогригорівска та ін.), Сумській обл. (Качанівське,Рибальське), Чернігівській обл. (Прилуцьке та ін). На територіїДніпровсько-Донецького району знаходиться найбільший центр видобутку нафти вУкраїні в даний час — Анастасіївське родовище біля м. Ромни в Сумській обл. (щорічнийвидобуток — 720 тис. т). У цьому районі і найглибша свердловина — 4928 м (Чернігівськаобл., Тростянецьке родовище). У 1991 р. в Україні було видобуто 4,9 млн т нафти(у 1980 р. — 7,5 млн т). Кількість працюючих в галузі — близько 5 тис. чол. Черезтериторію України пролягає нафтопровід «Дружба», перша черга якогопочала працювати у 1962 р. У 1990 р. нафтопровід щоденно перекачував 93 тис. тнафти.
З видобутком нафтибезпосередньо пов'язана її первинна переробка, яка здійснюється нанафтопереробних заводах. Нафтопереробні заводи розташовані, як правило, врайонах видобутку нафти (наприклад, у Прикарпатті нафтопереробні заводи є вДрогобичі, Бориславі, Надвірній і Львові), в місцях перевалки сирої нафти зморського транспорту на залізничний і річковий (Одеса, Херсон, Бердянськ) або взоні пролягання нафтопроводів (Вінниця, Кременчук).
/>Використаналітература
1. Указ Президента Украины о решении совета национальной безопасности иобороны Украины от 25 сентября 2004 года «О мерах по преодолению влияниякризисных явлений на энергетическую сферу Украины», газета «Бизнес»,№45 (304), 9 ноября 2004 год.
2. Гогулан І.К. Розміщення виробництва непродовольчих товарів народногоспоживання в Україні. Конспект лекцій. Київ, 1999
3. Голиков А.П., Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Вступ до економічної ісоціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1999. — С. 199-206.
4. Держкомстат «Економіка України за 9 місяців 2005 року», газета«Урядовий кур’єр», №213-214, 5 листопада 2005 рік.
5. Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду // Науковийвісник. — 2001. — №3
6. Жук М.В. Комерційна географія України. Чернівці: Прут, 1998
7. Заблоцький Б.Ф., Кокошко М.Ф., Смовженко Т.С. Економіка України. Львів:ЛБК НБУ, 1997
8. Заставний Ф.Д. Географія України. Львів: Світ, 1994
9. Инфобанк «Краткие итоги работы нефтегазовой отрасли Украины в 2004году», журнал «Газ & Нефть», № 1 (25), январь 2005 год.
10. Іщук С.І. Територіально-виробничийкомплекс і економічне районування. Київ, 1996
11. Маскалевич И.«Совковый нефтебизнес», газета «Финансовая консультация», №7(41), февраль 2002 год.
12. Масляк П.О.«Географія», Київ, «Знання», 2001 рік.
13. Мельник С.А. Управліннярегіональною економікою. Навчальний посібник. Київ, 2000
14. Михасюк І.,Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка. Львів: Українськітехнології, 1998
15. Мішогло Г.О.«Економічна географія України з основами виробництва», Київ, ПП«Компанія „Актуальна освіта“, 2002 рік.
16. Палагин А.»НПЗ в пакетах: ни оптом, ни в розницу", журнал «Газ & Нефть»,№7 (31), июль 2004 год.
17. Пащенко Ю.,Давиденко А. Розвиток, модернізація виробничої системи України // ЕкономікаУкраїни. — 1998. — № 9. — С.45-52.
18. Розміщенняпродуктивних сил України / за ред. Качана Є.П. Київ: Вища школа, 1998
19. Розміщенняпродуктивних сил України" (під редакцією Качана Є. П), Київ, «Вищашкола», 2002 рік.
20. Розміщенняпродуктивних сил: Навчальний посібник / За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк,В.Ф. Семенова. — К.: Либідь, 1998, — С.369-386.
21. Розміщенняпродуктивних сил: Підручник / За ред. Є.П. Качана. К.: Вища школа, 1998. — С.191-208.
22. Стеченко Д.М.Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ: Вікар, 2001
23. Стеченко Д.М.Управління регіональним розвитком. Київ: Вища школа, 2000