Контрольна робота
з дисципліни: “Аудит”
Зміст контрольної роботи
1. Питання №14. Відповідальність аудитора
2. Питання №34. Аудиторська вибірка та інші процедури вибіркової перевірки
3. Питання №47. Хто несе відповідальність за достовірністьфінансової звітності, перевіреної аудитором?
Список використаної літератури
1. Питання №14. Відповідальністьаудитора
Відносини між аудиторською фірмою (аудитором) іклієнтом регулюються нормами цивільного законодавства. У відповідності достатті 35 Закону України «Про аудиторську діяльність» за неналежневиконання своїх зобов'язань аудитор несе цивільну відповідальність, якапередбачає відшкодування завданих збитків з вини аудитора.
Цивільна відповідальність.
До цивільної відповідальності аудиторськіфірми (аудитори) притягуються за рішенням арбітражного суду. Такі судові справистосуються тих перекручень звітності, які аудитор не зміг виявити, в результатічого клієнт зазнав збитків у вигляді сплати
штрафів, пені тощо. Клієнт у цьому випадкустверджує, що аудитор зміг би знайти ці перекручення, якби не його недбалість. Тобтоголовне звинувачення, як правило, стосується рівня ретельності виконаннязобов'язань аудитором.
За звичайними цивільно-правовими угодамисторони несуть відповідальність тільки одна перед іншою, а аудитор несевідповідальність перед клієнтом і перед третіми особами, які є користувачамифінансової звітності клієнта, засвідченої висновком аудитора. Ця специфікавідповідальності аудитора закладена в меті аудиту: засвідчити достовірність,повноту і законність представленої інформації щодо дій і подій господарюючогосуб'єкта з метою зменшення до найменшого ризик користувачів інформації.
Аудиторська фірма (аудитор) може нестивідповідальність перед третьою особою, якщо позивач зазнав збитків в результатітого, що він поклався на фінансову звітність, яка ввела його в оману. До такихосіб належать існуючі та потенційні акціонери, торговці, банкіри та іншікредитори, службовці і клієнти. Типовий випадок такого роду може мати місцетоді, коли банк не може повернути позику з причини неплатоспроможності клієнта.Банк може вимагати, щоб аудиторська фірма відшкодувала завдані збитки,посилаючись на те, що аудит проведено з неналежною ретельністю.
Кримінальна відповідальність.
Аудитор (фізична особа) може бути притягнутимі до кримінальної відповідальності і визнаний винним у кримінальних злочинах. Особливоце стосується випадків, коли порушуються вимоги законодавства щодо ціннихпаперів. Кримінальна відповідальність загрожує в разі навмисного приховуванняістини у власних інтересах.
Професійна відповідальність.
Професійна відповідальність аудиторавизначається в наступному:
1) попередження;
2) припинення дії сертифіката на строк доодного року;
3) анулювання сертифіката.
Відповідальність за нормами трудового права.
Аудитор, який працює в аудиторській фірмі ізв'язаний з нею трудовими правовідносинами, у випадку неналежного виконаннясвоїх обов'язків може бути притягнений до відповідальності за нормами трудовогоправа (догана, звільнення, обмежене відшкодування завданої дійсної шкоди).
Класифікація відповідальності аудиторапоказана на рис.1. Відповідальність аудиторів наступає у разі неякісноговиконання своїх обов'язків, яке проявляється у наступному:
неправомірне використання (невикористання) нормативноїбази (законодавчих та інших актів з бухгалтерського обліку, оподаткування таофіційних пояснень до них);
арифметичні помилки;
втрата або псування документів, отриманихаудитором;
навмисні дії або бездіяльність аудитора чийого працівників,
спрямовані на завдання або заподіяння шкодизамовнику, а також будь-які дії (бездіяльність), в яких мали ознакикримінального діяння, змови;
дії працівників аудитора в стані алкогольного,наркотичного або іншого сп'яніння або їх наслідки;
порушення (розголошення) або використання увласних цілях аудитором будь-якої конфіденційної інформації, що стала йомувідома при наданні аудиторських послуг.
/>
Рис.1. Класифікація відповідальностіаудитора
Для того, щоб уникнути судовогопереслідування, аудиторам рекомендується дотримуватись наступних правил:
перед початком роботи аудитор повинен письмовоповідомити клієнта про власне розуміння обов'язків і про те, які об'єкти будутьперевірені;
встановити помилки в роботі клієнта впопередніх звітних періодах;
неухильно дотримуватись вимог бухгалтерських іаудиторських стандартів;
розуміти, що суди чекають від представниківвільної професії поваги до норм права і справедливості, навіть якщо вони не співпадаютьіз стандартами професійної етики;
ставити якість своєї роботи вище за піклуванняпро збільшення доходів своєї фірми;
бути особливо обережним, перевіряючи фірми, щомають фінансові труднощі (такі фірми намагаються надати викривлену фінансовузвітність).
Аудитори повинні здійснювати заходи щодомінімізації своєї відповідальності. До цих заходів можна віднести наступні:
мати справу тільки з чесними клієнтами;
наймати кваліфікований персонал, який слідадекватно підготувати і контролювати;
дотримуватись професійних стандартів;
зберігати незалежність;
розуміти, який бізнес веде клієнт, тобто знатиспецифіку господарських операцій фірми;
підтримувати високу якість аудиту;
правильно документувати роботу;
отримати документи, що визначають взаємніобов'язки аудитора і клієнта;
зберігати конфіденційність відносин, тобто нерозкривати інформацію про свого клієнта стороннім особам;
забезпечити адекватний страховий захист;
користуватись кваліфікованими юридичнимиконсультаціями.
Разом з тим, аудитор не застрахований відпомилок та невиявлення перекручень звітності, фактів обману тощо. З метоюзапобігання негативних наслідків для аудиторської фірми в розвинутих країнахздійснюється страхування професійної і цивільної відповідальності. Це сталообов'язковим видом страхування.
2. Питання №34. Аудиторська вибірката інші процедури вибіркової перевірки
В процесі збору даних аудитор повинен прийнятирішення по кожному положенню, що міститься як у документах, так і вбухгалтерській звітності. Такі рішення стосуються питання про те, яку кількістьданих необхідно одержати, тобто яким повинен бути обсяг перевірки при аналізігосподарської діяльності.
Розмір вибірки залежить від різних факторів. Так,від оцінки аудитором стану обліку і внутрішнього контролю па підприємствібудуть залежати й усі його наступні дії. Тобто, якщо в результаті ви вченнязвітності клієнта і бесід з персоналом аудитор впевниться в тому, що звітністьскладена вірно на основі правильних і достовірних вихідних даних, то він можевзагалі обмежитись оглядовою перевіркою.
Якщо ж такої впевненості немає, слід проводитиаудиторську перевірку Але жодна з аудиторських перевірок не може і не повиннаохоплювати всі господарські операції, здійснені протягом періоду, щоаналізується. Якщо для кожної обраної процедури аудитор повинен був би вивчитикожний елемент сукупності, то було б практично неможливо провести повнуаудиторську перевірку у визначений термін.
У зв'язку з цим аудиторські фірми (аудитор) проводятьвибіркову перевірку, яка є більш ефективною в порівнянні із суцільною.
Характеристика вибірки як методуперевірки.
Вибірка в аудиті — це процес вибору і аналізучастин даних з метою отримання інформації чи оцінки стану всієї сукупності.
Так, аудитор перевіряє інформацію по 10 з 50найменувань матеріальних запасів, на основі цієї перевірки робить висновок щодоправильності всієї сукупності інформації по матеріальних запасах.
Норми і правила використання аудиторськоївибірки під час аудиторської перевірки, а також порядку визначення і побудовивибіркових тестів регламентовані національним нормативом № 17 «Вибірковаперевірка».
Термін «аудиторська вибірка» або«вибіркова перевірка» означає використання аудиторських процедурстосовно менш ніж 100% бухгалтерських проводок або показників фінансовоїзвітності, котрі дозволяють аудитору отримати аудиторські докази і, оцінившиокремі характеристики відібраних даних, розповсюдити дієвість цих доказів навсю сукупність даних.
При побудові аудиторської вибірки необхідновраховувати конкретну мету аудиту, сукупність даних (генеральну сукупність) іобсяг вибірки.
Насамперед, аудитор має визначити конкретнумету аудиторської вибірки і процедур аудиту, шляхом яких така мета може бутидосягнута найкращим чином.
Вся група однорідних даних, що підлягаєрозгляду аудитором, називається «сукупністю» (популяцією). Сукупність- це набір окремих груп (підсукупностей) та елементів. Наприклад, якщо метоюаудиту є перевірка на предмет достовірного відображення кредиторської заборгованості,то генеральною сукупністю даних може бути перелік усіх кредиторів.
Окремі дані, які складають генеральнусукупність, вважаються елементами вибірки. Вибірка елементів з генеральноїсукупності може бути здійснена різноманітними методами. В аудиті за елементиможуть виступати статті, записами з яких проводиться вибірка. Тому для оцінкисукупностей вся документація клієнта розбивається на однорідні масиви даних зарізними ознаками: характером документів, матеріально відповідальними особами,тимчасовою послідовністю тощо.
Для досягнення найефективнішої побудовивибірки використовують метод стратифікації. Під стратифікацією слід розумітипроцес розподілу генеральної сукупності на більш дрібні підсукупності, кожна зяких має свою власну вартісну характеристику. Кожна підсукупність повинна чітковизначатися для того, щоб кожний елемент вибірки включався тільки в однувиділену підсукупність. Стратифікація дозволяє аудитору скерувати свої зусилляна тих даних, які містять найвищий ризик помилки.
Аудитор повинен визначити елементи вибіркитаким чином, щоб вибірка була репрезентативною. Вибірка вважаєтьсярепрезентативною (представницькою) для даної сукупності, якщо її характеристики(тобто сумарний розмір її елементів чи сума помилки, яка в ній міститься) математичнопропорційні показникам всієї сукупності. При репрезентативній вибірці їїрезультат може бути перенесений на всю сукупність.
Перенесення (екстраполювання) помилки,виявленої у вибірці, на всю сукупність називається екстраполяція. Наприклад,балансова вартість сукупності — 5000 грн. Балансова вартість вибірковоїсукупності — 10 грн. Помилка, яка була визначена по вибірці, репрезентативна іскладає 4%. Якщо аудитор екстраполює помилку на всю сукупність, він перемножуєвартість сукупності на помилку (5000 х 4%) і вважає, що дані по сукупностіперекручені на 200 грн.
При проведенні складного аудиту доцільнозастосовувати метод стратифікації вибірки за окремими статтями. Вибіркизазвичай формуються за наступними статтями:
перевірка системи внутрішнього контролю;
виробничі запаси;
собівартість виготовленої продукції;
дебіторська заборгованість;
кредиторська заборгованість;
витрати;
банківські рахунки.
Для того, щоб зробити достовірний висновок повсій групі, який ґрунтується на аналізі деяких відібраних частин цієї групи,вибіркова перевірка повинна проводитись за чітко розробленою програмою, якадозволить прийти до правильного висновку.
Ризик, чи непередбачуваність, неминучі припроведенні аудиту. Навіть при найкращих обставинах є ризик того, що суттєвіпомилки не будуть виявлені ні процедурами внутрішнього контролю, ні в процесіаудиту.
Аудиторський ризик при проведенні вибірковоїперевірки полягає в тому, що висновок про сукупність може бути зробленийпомилково. Такий ризик включає два компоненти: ризик помилки вибірки і ризикнеефективності вибіркової перевірки.
Ризик помилки вибірки — це ймовірність того,що за даними вибірки буде отримана неправильна інформація про сукупність (вибіркане репрезентативна). Наприклад, сукупність включає 20 елементів, 3 з нихвключені до вибірки. Всі одиниці вибірки мають помилки, але ніякі інші одиницісукупності помилок не мають. За результатами перевірки робиться висновок, що 3/3чи 100% вибраної сукупності помилкові. Насправді, тільки 3/20 чи 15% сукупностіпомилкові.
Інші помилки — це можливість допущення іншихпомилок, які можуть призвести до неправильних висновків, зроблених на основівибірки. До них відноситься застосування неправильної техніки проведеннявибіркової перевірки; неправильно визначена сукупність; невизначені (пропущені)помилки в елементах вибірки. Ризик інших помилок можна мінімізувати шляхомпланування і правильного виконання плану перевірки.
При визначенні обсягу вибірки аудитор повиненбрати до уваги існування ризику неефективності вибіркової перевірки, припустимупомилку і очікувану помилку.
Ризик неефективності вибіркової перевірки — цеймовірність того, що аудиторський висновок, підготовлений на засадахвибіркового дослідження, може відрізнятися від висновку, який було б зроблено,коли б аудитор зробив таку перевірку шляхом суцільної перевірки з використаннямтих самих аналітичних процедур. Ризик неефективності вибіркової перевіркисвідчить про ймовірність помилкового рішення, яке може бути прийняте напідставі даних вибірки. Він існує і при статистичних, і при нестатистичнихметодах вибіркової перевірки. Його не можна обминути при вибірковому контролі.
Характеристика методів вибірки.
Процес вибіркового аудиту складається знаступних основних процедур:
дослідження складу генеральної сукупності;
визначення обсягу та інтервалу вибірки;
вибір методів відбору;
перевірка вибіркової сукупності;
оцінка результатів вибіркової перевірки;
оцінка ризику вибіркового контролю;
екстраполяція результатів перевірки іпідготовка висновку. Результати вибірки обґрунтовуються і фіксуються в робочихдокументах.
Незважаючи на існування великої кількостіметодів відбору об'єктів перевірки, найпоширенішими вважаються наступні:
метод випадкового відбору, який забезпечуєрівні шанси для потрапляння у вибірку кожного елементу генеральної сукупності,використовуючи, наприклад, таблицю випадкових чисел;
систематичний вибір, котрий являє собою вибірданих для перевірки з використанням постійного інтервалу між вибірками івипадкового старту для першого інтервалу. Інтервал може визначатися на певнійкількості даних, наприклад, кожний 10-й номер грошового документа абозбільшення сукупності вартості на десять тисяч гривень. При використанні системноговибору аудитор повинен визначити, що сукупність даних не структурована такимчином, що інтервал вибірки буде відповідати певній сукупності даних;
безсистемний вибір, який може бути прийнятноюальтернативою випадкового вибору, є спробою аудитора здійснити відбір даних,які складають репрезентативну вибірку з генеральної сукупності без намірів включитиабо виключити будь-які конкретні дані. При використанні цього методу аудиторповинен передбачити захист від упередженого вибору, наприклад, стосовнолегкодоступних даних, які можуть складати не репрезентативну вибірку.
3. Питання №47. Хто несевідповідальність за достовірність фінансової звітності, перевіреної аудитором?
Відповідальність за виявлення і обґрунтуванняшахрайства чи помилки несе аудитор. ННА № 7 «Помилки і шахрайство» передбачено,що аудитор відповідає за аудиторський висновок про фінансову звітністьпідприємства і не повинен відповідати за виявлення абсолютно всіх фактівшахрайства і помилок, котрі можуть істотно вплинути на достовірність фінансовоїзвітності підприємства. Проте, аудитор повинен отримати гарантію відсутностіістотних випадків і фактів такого роду для написання позитивного аудиторськоговисновку.
У зв'язку з обмеженими можливостями аудиту невсі випадки шахрайства і помилок, які істотно впливають на фінансову звітністьпідприємства, можуть бути виявлені аудитором. Тому аудитор несевідповідальність за правильність і відповідність використаних під час аудитупроцедур перевірки і за остаточну думку в аудиторському висновку, якийскладається за результатами проведеної аудиторської перевірки.
Він матеріально відповідає (в межах умовпідписаного договору) за порушення, пов'язані з невідповідним виконанням нимсвоїх обов'язків і які стали причиною матеріальних збитків клієнта
Аудитор відповідає за виявлення шахрайства інепомічених чи невиправлених помилок. Висновок аудитора повинен гарантувати, щошахрайства та істотних помилок у фінансовій звітності підприємства немає, абовони виявлені повністю і виправлені.
Відповідальність за факти шахрайства абопомилок лягає на винуватців та на керівництво підприємства. Відповідальність зафінансову звітність підприємства, включно з відповідальністю за попередження тавиявлення фактів шахрайства та помилок, покладається на керівництвопідприємства, котре постійно підтримує відповідність і ефективність систем облікуі внутрішнього контролю підприємства.
Список використаної літератури
1. Ватуля І.Д. Аудит [Текст]: практикум / І.Д. Ватуля,Н.А. Канцедал, О.Г. Пономаренко; Мін-во освіти і науки України, Полтавська держ.аграрна академія. — К.: ЦУЛ, 2007. — 304 с.
2. Гончарук Я.А. Аудит [Текст]: навчальний посібник / Я.А. Гончарук, В.С. Рудницький.- 3-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2007. — 443 с.
3. Дорош Н.І. Аудит: теорія і практика [Текст]: навчальний посібник / Н.І. Дорош.- К.: Знання, 2006. — 495 с.
4. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Голос України. — 1993. — №99 (599).
5. Кулаковська Л.П., Піча Ю.В. Основи аудиту: Навчальнийпосібник для студентів вищих закладів освіти. — Львів: Піча Ю. В.; К.: „Каравела”; Львів: „Новий Світ — 2000", 2002.- 504 с.
6. Національні нормативи аудиту. Кодекс професійоноїетики аудиторів України. — К.: Аудиторська палата України, Укркомункваліфонд; Основа,1999. — 274 с
7. Немченко В.В. Практичний курс внутрішнього аудиту [Текст]:підручник / В.В. Немченко, В.П. Хомутенко, А.В. Хомутенко; Одеська нац. академіяхарчових технологій, Одеський держ. економ. ун-т. — К.: ЦУЛ, 2008. — 240 с.
8. Про внесення змін до Закону України «Про аудиторську діяльність»[Текст]: закон України / Україна. Закон. — [Б. м.: б. и.], 2006. — Б. ц.
9. Пшенична А.Ж. Аудит [Текст]: навчальний посібник / А.Ж. Пшенична; Мін-воосвіти і науки України, Полтавський ун-т споживчої кооперації України. — К.: ЦУЛ,2008. — 320 с.
10. Савченко В.Я. Аудит [Текст]: навчальний посібник / В.Я. Савченко; Мін-воосвіти і науки України, КНЕУ. — К.: КНЕУ, 2005. — 322 с.