Автоматизація обліку зносу (амортизації) необоротних активів

Автоматизаціяобліку зносу (амортизації) необоротних активів
 
Більська Я.О.

Вступ
Усучасних умовах інтенсивної інтеграції економіки України у світове господарствоі потреби в активізації та нарощуванні обсягів інвестиційної діяльності вдержаві, важливого значення набуває амортизаційна політика, як факторформування інвестиційних ресурсів підприємств. Актуальність даної темипроявляється ще й в тому, що разом з переходом до ринкової економіки і, якнаслідок, утвердженням комерційних засад здійснення господарської діяльності,приватизацією державних підприємств, виникла потреба у виробленні новихпідходів до формування фінансових ресурсів підприємств, зокрема в їх системівсе більше зростає значення амортизаційних відрахувань.
Найважливішимиорганізаційно-економічними умовами функціонування підприємства є економічнасамостійність; забезпечення самоокупаємості, рентабельності тасамофінансування; економічна зацікавленість; матеріальна відповідальність зарезультати господарської діяльності.
Необоротніактиви — це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі ізабезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, якочікується, становить більше одного року. І від того як користуються ними,залежить фінансовий результат підприємства.
Предметомдослідження у індивідуальному домашньому завданні виступає сукупністьтеоретичних і практичних аспектів обліку та амортизації необоротних активів вавтоматизованому обліку, а об'єктом — господарська діяльність ТОВ “АТТЕК ”, якезаймається оптовою торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин.
Доскладу необоротних активів входять:
Земельніділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди,передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби,інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар,обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження,музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддялову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільніречі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарнатара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські ісуміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном,об’єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активидовготривалого використання.
Усівони розділені на три групи:
1. Основні засоби.
2. Інші необоротні матеріальні активи.
3. Нематеріальні активи.
Складнеоборотних активів (назва і кількість групи) цілком збігаються з перелікомрахунків 1 класу Плану рахунків (рахунка 10, 11 і 12). Відсутня тільки група,яка б відповідала 13 рахунку «Знос необоротних активів», але це ізрозуміло. Адже рахунок 13 не призначений для відображення матеріальних чинематеріальних ресурсів, тих що відносяться до необоротних активів, вінвідображає їхню суму зносу, причому по кожній групі окремо (на окремихсубрахунках 131, 132 і 133).
Метоюдослідження є вивчення теми зносу (амортизації) необоротних активів зі сторониавтоматизованого обліку- що є актуальним в наш час, так як комп`ютерна формаобліку застосовується майже на кожному з підприємств, а ті які ще не дійшли доцієї системи ведення обліку, то їм поки що рекомендується застосовувати саметакий облік, а з часом це стане обов`язковими вимогами, у зв`язку зміжнародними стандартами. Це досить зручно та доступно в наш час.
Сьогодніна ринку програмних продуктів є декілька десятків (якщо не сотень) пакетівпрограм для бухгалтерського обліку, проте кожного року декілька фірм заявляютьпро випуск нової програми, яка, з їхніх слів, є потужнішою, «розумнішою» іперевершує усі відомі.
Незважаючина насичення ринку, вже декілька років поспіль лідером на ньому є московськафірма 1С. Прорив цієї фірми на ринок бухгалтерських програм відбувся завдякиверсії програми 1С: Бухгалтерія 6.0 для Windows. Саме ця програма дала змогуфірмі 1С посісти позицію лідера. І це не дивно, оскільки програма має низкунезаперечних переваг: простоту інсталяції й використання, можливість гнучкогоналаштування конфігурації і наявність вбудованої макромови, змогу швидковиконати різноманітні проведення (у наших умовах щоденної модифікації правилобліку це важливо); ціна, що не перевищує середньої зарплатні бухгалтера. Крімцього, варто згадати про широку мережу дилерів і безкоштовні поновленняконфігурації, що їх надає фірма у випадку зміни правил ведення бухгалтерськогообліку.
Фірмавипускала ще версії, а тепер існує версія 7.7., ця програма не має макромови,однак у них наявна вбудована об`єктно-орієнтовна мова програмування і розвинутеінтерактивне середовище, що дає змогу типові конфігурації для своїх потреб чинавідь повністю переписати їх. Налаштування таких програм обов`язково повиненвиконувати фахівець, проте вони більше орієнтовані на кінцевого користувача інадають йому більше можливостей під час роботи. Розроблено також продукт«1С: Підприємство 7.7. Конфігурація „Бухгалтерський облік“ дляУкраїни» розроблений на основі компоненти «Бухгалтерський облік»системи «1С: Підприємство» версії 7.7 і являє собою типове рішення дляавтоматизації бухгалтерського обліку в Україні. Конфігурація призначена длямалих і середніх підприємств, що займаються виробництвом продукції,торговельною діяльністю, наданням послуг. У конфігурації реалізована стандартнаметодологія бухгалтерського й податкового обліку для госпрозрахунковихорганізацій відповідно до діючого законодавства України. Методологія обліку,реалізована в конфігурації, відповідає новим стандартам ведення бухгалтерськогообліку, прийнятим в Україні.

1. Особливості організації облікової роботи в умовах КСБО
Об`єктом дослідження є ТОВ «АТТЕК» знаходиться у м. Харкові,Дзержинський район, вулиця космічна, 21 індекс 61145.
Підприємство ТОВ «АТТЕК» було створене 08 жовтня 2003 року.Виробництвом підприємство не займаеться.
ТОВ «АТТЕК» відповідно до Статуту є юридичною особою, ведесамостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установахбанків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство несе відповідальність засвоїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством.Воно має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права,нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Основними напрямкамидіяльності підприємства є оптова торгівля зерном, насінням та кормами длятварин.
Досліджуване підприємство має двох бухгалтерів. Які маютьсвої робочі місця. В спеціальному офісному приміщенні, у кожного є комп`ютернийстіл, кресло та сам комп`ютер- на якому і ведеться облік, в вище сказанійпрограмі. Робочі місця бухгалтерів, досить сучасні- що стимулює до праці, та піднімаєнастрій за рахунок комфорту. В офісі також є два кондиціонери, сейф тасигналізація.
На кожному робочому комп`ютері встановлена програма 1С,ліцензійної версії, які встановлював фахівець.
Незалежно від того, як запускати програму- через меню Пуск/Запускчи за допомогою піктограми на робочому столі- на екрані з`явиться вікнозапуску.
Спадне меню В режиме:/У режимі:, що розміщене уверхньому лівому куті вікна, дає змогу вибрати один з режимів: 1С: Предприятие,Конфигуратор, Отладчик і Монитор. Але ми працюємо лише в режимі 1С:Предприятие, пріоритетний за замовчуванням, інші режими залишимо фахівцямдля налаштування конфігурації.
У вікні Информационные базы треба вибрати потрібнуконфігурацію (у моєму випадку 1С: Бухгалтерия) і натиснути на кнопку ОКабо двічі клацнути мишкою (навести курсор мишки на потрібний об’єкт і двічіклацнути на ліву клавішу) на назві бази у списку. Кнопки Изменить, Добавитьй Удалить, зазвичай, користувача-бухгалтера не цікавлять-вони призначенідля налаштування програми на використання тих чи інших інформаційних баз.Функція кнопкиОтмена також не викликає запитань- натискання на неїприведе до закриття вікна і відмови від запуску 1С. Однак кнопка Помощьзаслуговує на більшу увагу. Натискання на цю кнопку приводить до появи вікнапідсказок з системою підсказок 1С, яка має декільк рівнів, що доступнідля користувача з різних місць програми, і надає найдетальнішу інформацію якпро роботу з програмою, так і про використання окремих документів та звітів(зокрема, з погляду бухгалтера).
Врешті-решт після натискання на кнопку ОК на екраніз’явиться заставка програми 1С, у рядку стану якої динамічновідображається процес завантаження. Після нормального завершення процесузавантаження на екрані буде головне вікно програми.
1С є типовою програмою Windows. Тому головне вікнотипове для Windows- орієнтованих програм: верхній рядок- заголовок вікна, ниже-головне меню, ще нижче- кнопка панелей інструментів, нижній рядок вікна- рядокстану, а простір, що залишився, -деяка аналогія робочого стола Windows (девідкривають вікна журналів проведень, операцій, документів; вікна введення іредагування документів та операцій тощо).
Окрім заголовка, меню, панелей інструментів і рядка стану, уцентрі екрана може з`явитися вікно, що містить поради на день (подібно до MicrosoftOffice). Для користувача- початківця корисно переглянути стислі поради щодороботи з програмою, користуючись кнопками Предыдущий и Следуйщий,а потім закрити вікно за допомогою кнопки Закрыть (закрити вікно можнатрадиційним для Windows способом). Досвідчених же користувачів можуть дратуватинав`язлеві поради програми, які, до речі, є одним з рівнів довідникової системи1С. Щоб уникнути цих порад, треба вимкнути прапорець Показывать призапуске, розміщений у нижній частині вікна (клацнути на ньому мишкою).
На особливу увагу заслуговує головне меню програми, оскількиза його допомогою звертаються до всіх можливостей, функцій і послуг програми.Структура головного меню традиційна для Windows- орієнтованих программ. Щобвибирати один з пунктів головного меню, достатньо клацнути на ньому мишкою. Убільшості випадків після цього з`явиться спадне меню що містить списокдоступних команд пункту. Список команд окремого пункту може бути різним залежновід того, який журнал відкрито, який документ редагують або який звіт формують.Якщо команда спадного меню супроводжується піктограмою, то її можна виконати інатисканням на кнопку панелі інструментів з такоюж піктограмою. У разі, якщокоманда закінчується трикрапкою, то її вибір викликає появу вікна для введеннядодаткових параметрів або меню для вибору параметрів. Верхнє головне менюскладається з таких пунктів: Файл, Операции, Справочники, Документы,Журналы, Отчеты, Сервис, Окна, Помощь. Кожна з них має спадне меню пунктівкоманд головного меню. Частина команд має такі ж піктограми, як на кнопкахпанелей інструментів. Звичайно піктограмами позначають команди, яківикористовують найчастіше, а відповідні кнопки на панелі інструментів даютьзмогу швидко їх застосовувати. Команди спадного меню можуть буди розподілені нагрупи горизонтальними лініями за певними сенсовими ознаками. Команди, щозакінчуються трикрапкою, пов`язані з додатковими вікнами для вибору абовведення додаткових параметрів. Зокрема, командою Справочники… викликають вікнодля вибору довідника зі списку наявних.
У програмах 1С є декілька панелейінструментів; вонимають різну кількість кнопок. Головне їхнє призначення- швидкий доступ до частоуживаних команд програми. Для доступу до команди через головне меню потрібнодвічі клацнути мишкою, а поміж клацанням ще й порухати нею (щоб переміститикурсор у потрібне місце). Доступ до цієї ж команди через панель інструментівпотребує лише одного клцання мишки.
Набір потрібних панелей користувач визначає самостійно: їхможна задавати і вилучати. Однак набір піктограм і функцій відповідних кнопокзадає фахівець під час налаштування конфігурації програми. Панелі інструментівможна розміщувати не тільки у верхній частині головного вікна, а й ліворуч таправоруч, і міняти їх місцями. Ці дії виконують простим переміщенням панелей употрібне місце (курсор мишки розміщують на потрібній панелі, натискають на лівуклавішу і, утримуючи її, пересувають панель).
Призначення кнопки можна визначити кількома способами.Найпримітивніший- натиснути на кнопку і спостерігати, що станеться. Натисканняна будь-яку з кнопок панелі інструментів не матиме жодних незворотнихнаслідків, оскільки всі вони відкривають вікна для вибору або редагуванняпевних параметрів, вікна журналів або сервісних програм і будь-яке з цих віконможна закрити стандартними для Windows способом. Більш цивілізований, однакменш оперативний спосіб- звіряння піктограм на кнопках панелей інструментів і вголовному меня. Однак найзручнішим є третій спосіб- курсор мишки розміщують накнопці і чекають кілька секунд. У більшості випадків біля кнопки з`явитьсянапис, що пояснює її призначення. Це також один із рівнів підказок програм 1С.
На одній з кнопок панелей інструментів зображено калькулятор;вона призначена для запуску сервісної програми Числовой калькулятор (їїможна також запустити через головне меню- пункт Сервис). Калькуляторпризначений для нескладних обчислень під час роботи з програмою. Він дає змогуробити усі арифметичні дії, обчислювати відсотки й обернені значення,запам`ятовувати число та виконувати з ним додавання і віднімання, у випадкупомилкового введення числа- вилучати неправильно набрані цифри. Для роботи зкалькулятором кикористовують як мишку, так і клавіатуру.
Досліджуване підприємство має такий пункт в Наказі про обліковуполітику стосовно моєї теми:
Нарахування амортизації на основні засоби виконувати заметодом податкового обліку, встановив що при цьому норма амортизації заставками передумовленими п 8.6 ст. 8 Закона України «Про оподаткування доходівпідприємств» в редакції Закона України від 22.05.97 р. 2 №283/97-ВР, зі змінамита доповненнями в розрізі груп, порядок формування котрих встановлен п.п.8.2.2. ст 8. Закона України «Про оподаткування доходів підприємств».
Наказ прийнятий 3 січня 2009 року.
2.Нормативно-довідникове забезпечення обліку: Автоматизації обліку зносу(амортизації) необоротних активів
Дляефективної роботи бухгалтерської програми потрібно мати змогу вводити,редагувати і зберігати довідникову інформацію. Наприклад, якщо у випадкунабирання платіжного доручення кожного разу вводити номер рахунка і назвуфірми, то переваги комп`ютера порівняно з друкарською машинкою практично невідчутні.
Довідковаінформація може бути загалом різною. Деякі дані змінюють зрідка (назву фірми, ставкуПДВ, ідентифікаційний код, тощо), їх можна вважати константами. Однак деколивсе ж може виникнути потреба модифікувати їх, тому користувач повинен матидоступ до їхнього редагування. Іншу довідкову інформацію постійно поповнюютьбільш-менш однотипними даними, такими як інформація про реквізити клієнтів,товар на складі тощо. Цю інформацію зберігають у вигляді довідників, що містятьоднотипні за структурою записи.
Дещовідокремленим є план рахунків. За структурою він подібний до довідника, однакчасті модифікації в ньому неприпустимі (здебільшого, його взагалі не змінюють),оскільки він затверджений Кабінетом Міністрів і є однакоіим для всіхпідприємств; бухгалтер може лише використовувати чи ні певний рахунок,відкривати довільні субрахунки за балансовим рахунком. Розглянемо всі аспектироботи з довідковою інформацією детальніше.
Доступдо перегляду констант надає команда Константы… з пункту Операции головногоменю. У разі її використання з`являється діалогове вікно, яке містить список ізначення констант. Усі дані розміщені в трьох стовпцях: Код, Наименование,Значение. У стовпці Код наведено кодові позначки констант, які використовують упрограмі, тому редагувати їх не можна. Незважаючи на те, що стовпець Кодмістить дивні фази, зрозуміти призначення констант досить легко. Для поясненнянезрозумілих сукупностей слів призначений другий стовпець- з назвами констант.Третій стовпець містить значення констант, які застосовує програма.
Здебільшоговипадків призначення константи, а також значення, яке треба їй присвоїти,зрозумілі. У сумнівних випадках можна натиснути на кнопку Описание з панеліінструментів вікна, щоб отримати крім назви константи, ще й опис її призначенняі використання. Однак не всі константи мають детальний опис; та навряд чидоцільно пояснювати, що константа Главный Бухгалетр повинна мати значення, щовідповідає прізвищу, імені й по батькові головного бухгалтера фірми.
Панельінструментів вікна Список Констант не дає широких можливостей для операцій зіконстантами. На панелі розміщені лише три кнопки: История, Записать й Описание.
Прокнопку Описание ішлося вище. Призначення кнопки Записать тежзрозуміле-натискання на неї забезпечує запам`ятовування уведених модифікацій. Унаслідок натискання на кнопку История з`являється вікно з усіма попереднімизначеннями вибраної константи датою їхньої модифікації.
Длякоректрої роботи програми потрібно задати такі значення констант, яківикористовують для обліку на конкретному підприємстві. Щоб модифікуватиконстанту, треба двічі клацнути мишкою у рядку, який відповідає цій константі устовпці Значение. Далі може бути кілька варіантів. Наприклад, якщо у рядкуредагування праворуч з`явиться кнопка із зображенням трикрапки, то значенняконстанти треба вибрати з відповідного довідника. Причому після натискання накнопку з трикрапкою відбудеться перехід до цього довідника і, якщо потрібногозначення у ньому нема, його можна відразу ж увести. Можливий випадок, колиправоруч з`явиться кнопка з піктограмою календаря (якщо значення константи єдатою). У цьому разі, натиснувши на кнопку, отримаємо доступ до послугкалендаря. Якщо ж праворуч не з`являються, то потрібно безпосередньо ввестинове значення константи або відредагувати старе.
Якзазначено, деяку інформацію об`єднуютьу довідники, зокрема, інформацію про клієнтів,з якими фірма має справи, про товари, що є на складі, про співробітників фірми(довідники клієнтів, товарів, співробітників) тощо. Всі довідники мають подібнуструктуру: багато записів з однаковими реквізитами. Кожен запис відповідаєпевному субконто – елементу аналітичного обліку. Довідники потрібні дляправильної організації аналітичного обліку на тих рахунках, де це потрібно.
Доступдо довідників можна отримати трьома різними способами. Поперше, через головнеменю – команда Справочники... з пункту Операции, якою відкриваютьдіалогове вікнодля вибору конкретного довідника. По – друге, також черезголовне меню – пункт Справочники, у спадному меню якого переліченідовідники. По – третє, через панель інструментів, натискаючи нв відповіднукнопку. Останній спосіб можливий лише для довідників, що позначені піктограмамив меню (саме їх використовують найчастіше).
Усідовідники мають однотипний сервіс, однакові панелі інструментів і дають змогувиконувати над даними практично одні і ті ж дії, тому головні принципи роботи здовідниками.
Довідникнеобігові активи
Списокоб`єктів основних засобів (ОЗ), нематеріальних активів тощо зберігається вдовіднику Необоротные активы. Цей довідник використовують під час уведення іредагування низки документів, а також для аналітичного обліку на рахунках 10,11, 12, 13, 18, 01.
Трирівневаструктура довідника дає змогу об`єднувати його елементи в різноманітні групи іпідгрупи. У довіднику доцільно створити такі групи: об`єктів ОЗ, іншихнеобігових нематеріальних активів, нематеріальних активів, ішеих активів.
Елементицього довідника можуть мати тільки одну одиницю вимірювання, нв відміну віделементів довідника Номенклатура, у якому одиниць вимірювання можна задаватидекілька. Важливо правильно заповнити параметри нарахування зношень необіговогоактиву для бухгалтерського і податкового обліку (ці параметри є на закладціДополнительно діалогової форми редагування елементу довідника). Окрім того, длявсіх об`єктів(виняток становлять інші необігові активи) требі вибрати один зтрьох можливих методів нарахування амортизації… Метод прямолінійного списання,метод суми одиниць чи метод зменшення залишку. Щодо кожного методу є певнийнабір параметрів, яку потрібно налаштувати у відповідних реквізитах.
Програма1С дає змогу оперувати довідниковими заними, які мають деревоподібну структуру,тобто створювати розділи, що складаються з підрозділів, які відповідно об`єднуютьсяз підрозділів, які, відповідно, об`єднують інші підрозділи і т. д.
Зокремау довіднику Необоротные активы можна створити розділи за групами, об`єднавши вних ОЗ, що є складовою необоротних активів. Для перегляду структури деревапризначена ліва частина вікна довідника, де розділи зображені у вигляді дерева.У правій частині вікна дані наведені списком. Для преміщення по розділахдовідника можна використовувати як ліву частину, так і праву частини вікна,однак швидко преміщатися зручніше по лівій частині.
По дереву розподілів довідника у лівій частині вікнапереміщують за допомогою мишки: подвійним клацанням відкривають будь-яку папку,клацанням на знаку "+" розкривають список розділів відповідної папки,а клацанням на знаку "-" закривають цей список.
Переміщення по розділх у правій частині вікна потребуєбільших зусиль, оскільки можна відкрити лише папку активного рівня (подвійнимклацанням на папці). Якщо ж потрібний розділ розташований на іншому рівні, тотреба вийти з активного розділу (двічі клацнувши на заголовку рівня) і далі,можливо, ще з кількох розділів, щоб перейти на рівень, де розташовано шуканийелемент. Тепер треба увійти в розділ (або опуститися на девілька розділівуниз), щоб потрапити до потрібного місця довідника. Єдине внутрішне у цьомупроцесі-можливість використання клавіатури. Вийти з активного розділуможна задопомоою комбінації клавіш Ctrl+↑, а увійти в розділ, на якомуперебуває курср,-за допомогою Ctrl+↓.
Інформація в довіднику зберігається у вигляді записів; усівузли дерева містять записи однакової структури. Набір реквізитів для кожногодовідника довільний, за винятком двох ключових: код об`єкта і назви об`єкта.Код об`єкта є унікальним для конкретного довідника і дає змогу звертатися доцього об`єкта з інших місць програми. Значення об`єкта-це довьльний рядок,уведений користувачем. Для кожного об`єкта зберігається історія модифікаціййого значення.
Зауваження.
1. Довжину коду елемента довідника задають в 1С:Конфигураторе (максимальна-24 символи).
2. У випадку створення нового рядка або нової групи програмаавтоматично створює новий код.
Користувач може відредагувати запропонований програмою код,однак навряд це доцільно.
Унаслідок відкривання вікна довідника в головному менюз`являється додатковий розділ Действия, тому, працюючи з довідникомможна використовувати:
·меню Действия;
·панель інструментів;
·контекстне меню, якевикликають, клацаючи правою клавішею мишки на рядку довідника;
·комбінації клавіш.
Під час роботи з довідниками в програмах 1С передбаченовиконання таких дій:
Додавання рядка. Для того, щоб додати рядок, требанатиснути на кнопку панелі інструментів довідника або на клавішу Insert чизастосувати команду Новий з пункту Действия головного меню. Уконтекстному меню, яке викликають натисканням на праву клавішу мишки, теж євідповідний пункт. У наслідок будь-якої з цих дій з`являється діалогове вікнодля введення реквізитів нового елемента довідника. Зазначемо, що новий товарпотрапляє в активний розділ. Тому перед його уведенням зверніть увагу на те,який розділ довідникаактивний, оскільки в разі помилки ви згодом не відшукаєтепотрібного товару або його треба буде переносити з групи в групу.Післязаповнення всіх реквізитівпотрібно натиснути на кнопку ОКдіалогового вікна. Програма перепитає про потребу збереження елемента удовіднику і після підтвердження запам`ятає його.
Додавання групи. Якщо натиснути на кнопку (де зображенапіктограма папки) панелі інструментів, або вибрати команду Новая група зконтекстного меню чи пункту Действия головного меню, або натиснути накомбінацію клавіш Ctrl+F9, товідкриється дещо інше діалогове вікно длявведення назви групи.
Редагування рядка. Натискання на кнопку з відповідноюпіктграммою панелі інструментів, вибір команди Изменить пункту Действияголовного меню або натискання на комбінацію клавіш Shift+Enter спричинитьпояву на екрані такого ж діалогового вікна, як і у випадку введення новоготовару чи групи товарів (залежно від того, на якому рядку був у цей моменткурсор-на товарі чи на заголовку розділу), з доступними для редагуванняреквізитами.
Перегляд. У наслідок натискання на кнопу (з зображеннямвідповідної нам піктограми) або застосування команди Просмотр на екраніз`являються усі реквізити розділу довідника чи товару в такому ж діалоговомувікні, як і в разі редагування, однак без можливості коригування реквізитів.
Копіювання рядка. Цю дію виконують за допомогою команди Копироватьз контекстного меню чи пункту Действия головного меню або натисканням наклавішу F9. Унаслідок цього у довіднику буде створено новий рядок, що єкопією виокремленого (за винятком коду ТМЦ). Код програма створює автоматично,проте його також може відредагувати користувач.
Позначення на вилучення. Для виконання цієї діїтреба натиснути на піктограму чи на клавішу Delete або застосуватикоманду Пометить на удаление з пункту Действия головного меню.Унаслідок цього піктограма, що позначає заданий елемент довідника, будеперекреслена. Щоб зняти позначку для вилучення, потрібно виконати тіж самі дії.Позначення для вилучення потребують підтвердження. Зазначемо, що позначання длявилучення не приводить до фізичного вилучення запису довідника. Запис будевилучений фізично лише після виконання команди Удаление помеченых объектовз пункту Операции головного меню.
Отримання інформації з довідника. З цією метою потрібнонатиснути на кнопку на панелі інструментів, або двічі клацнутимишкою на рядку,або натиснути на клавішу Enter, курсор пребуває на потрібному рядку. Цяфункція доступна у випадку звертання до довідника під час уведення документів,формування звітів, тощо.
Історія модифікацій значення. Якщо курсор навести наелемент довідника і натиснути на кнопку, яка відповідає значенню або натиснутина клавішу F5, то з`явиться вікно зі списком усіх модифікацій цьогоелемента. Крім значень елемента, у ньому відображена також інформація про датуприсвоєння того чи іншого значення. Інформація виводиться лише стосовно одногореквізиту елемента довідника.
Відшукання у дереві. Кнопка піктограма якоїзображена як аркуш паперу, спрощує процес орієнтування у дереві розділівдовідника. Зокрема, під час переміщення по розділах у правійчастині вікнакурсор у лівій частині не змінює свого положення, а натискання на зазначенукнопку дає змогу переміщати його у лівій частині вікна до потрібного розділу.
Перенесення в групу. За допомогою відповідноїкнопки можна переміщати декілька товарів одночасно і навідь цілий розділ. Дляперенесення треба виконати такі дії:
·у лівій частині вікнарозмістити курсор на тому розділі (групі), куди треба перемістити товари;
·у правій частині вікнарозмістити курсорна тому товарі або розділі, який потрібно пермістити (декількарозташованих поряд товарів можн виокремити, якщо, утримуючи натиснутою ліву)
клавішу, првести по них мишкою);
·натиснути на кнопку Перенестив группу панелі інструметів довідника або застосувати команду меню Перенестив другую групу в іншу групу з пункту Действия головного меню.
За домопогою кнопки Описание можна довідатися пропризначення довідника, його заповнення.
Пошук. Для шукання елемента вдовіднику найзручніше застосовувати відповідну кнопку панелі інструментівголовного вікна програми, однак можна використати і команду Поиск/Пошук з пункту Действия/Дії головного меню.Розглянемо функцію пошуку детальніше, оскільки її застосовують не лише під час роботи здовідниками. Кнопки вікна і поле введення для пошуку з панелі інструментівголовного вікна показані на рис. 2.8. Найпростіший варіант шукання — це ввестиу поле введення рядок пошуку і натиснути на Enter. Інформацію в поле можнавводити лише тоді, коли там міститься курсор (мерехтлива вертикальна риска;якщо її там нема, досить клацнути мишкою на полі введення). Після введеннярядка і натискання на Enter відбудеться шукання до першої появи потрібного рядка в довіднику,документі, формі тощо.
Більші можливості пошуку надає кнопка панелі інструментів зпіктограмою, на якій зображено бінокль. Після натискання на неї з'являєтьсядіалогове вікно введення параметрів шукання. Хоча у більшості випадківвикористовують пошук з налаштуваннями за замовчуванням, однак інколи зручнозастосувати додаткові параметри: По однойколонке/В одному стовпці, Различать регистры/Розрізняти регістри (комп'ютер розрізнятиме великі і малі літери), Поиск назад/Зворотний пошук. Зазначимо, що Поиск назад/Зворотний пошук можна викликатитакож натисканням на відповідну кнопку панелі інструментів.
Описані можливості пошуку забезпечують також команди головного іконтекстного меню.
Сортування. Під час роботи здовідником великого значення набуває сортування (тобто зміна порядкурозташування) його елементів. Програми 1С надають користувачу три способи сортування довідника: за кодом, заназвою і за параметром. Оскільки код є числом, що його автоматично присвоюєпрограма під час уведення нового елемента, то найчастіше довідники сортують заназвами (у нашому прикладі за назвою необоротного активу). Інколи кориснозастосувати сортування за певним параметром. Програма 1С дає змогу в цьому випадкувибрати потрібний параметр зі списку допустимих, що у діалоговому вікні.
Спосіб сортування можна змінити за допомогою пункту Сортиров-ка/Сортування головного чиконтекстного меню або певною комбінацією клавіш. У разі розміщення курсора напункті Сортировка/Сортування на екрані з'являється спадне меню зі списком трьох можливихспособів сортування, з яких треба вибрати один. Кожному зі способів сортуваннявідповідає певна комбінація клавіш: за кодом — Сіг1+1, за назвою — СігІ+2, за параметром — Сігі+З.У випадку сортування запараметром з'явиться діалогове вікно вибору потрібного параметра зі спискуможливих.
Коротко розглянемо, які довідники є в типовій конфігурації 1С: Бух-галтерия, їхнє призначенняі спосіб використання.

3.Збір та накопичення первинної інформації
Список основних засобів, нематеріальних активів, необіговихактивів міститься в довіднику Необоротныеактивы/Необігові активи. Дані довідникавикористовують під час уведення документів і для ведення аналітики на рахунках10-13, 18, 01. Трирівнева структура довідника дає змогу об'єднувати йогоелементи в різноманітні групи і підгрупи за різними ознаками. вибирають уреквізиті Вид необоротного актива/Вид необіговогоактиву. Цей реквізит однозначно визначає рахункита методику обліку активу і може набувати таких значень: Основные средства/Основні засоби, Другие необоротные материальные активы/Іншінеобігові матеріальні активи.
Потрібно також увести значення таких реквізитів: повна назва,первісна вартість, шифр, інвентарний номер, дата введення в експлуатацію,одиниця вимірювання і рахунок обліку. Дата введення в експлуатацію вводитьсяавтоматично під час проведення для цього необігового активу документа Ввод в эксплуатацию/Введения в експлуатацію. Одиниця вимірювання для кожного елемента довідника може мати лишеодне значення, на відміну від довідника ТМЦ. Рахунки обліку автоматично заповнюються під час вибирання видунеобігового активу.
На закладці Дополнительно/Додатково містяться реквізити, що визначають параметри нарахуваннязношеності необігових активів у бухгалтерському і податковому обліку. Для всіхоб'єктів (виняток становлять лише інші необігові активи) потрібно задати методнарахування зношеності за бухгалтерським обліком. У типовій конфігурації такихметодів шість: прямолінійне списання, метод зменшення залишку, методприскореного зменшення залишку, виробничий (сума одиниць), кумулятивний таподатковий. Кожен із методів потребує задання певного набору параметрів.Зокрема, метод прямолінійного списання передбачає визначення ліквідаційноївартості і терміну використання об'єкта, метод зменшення залишку — місячноїнорми амортизації, а метод суми одиниць — ліквідаційної вартості,розрахункового обсягу виробництва й обсягу виробництва поточного місяця.
У реквізитах Счет затрат/Рахунокзатрат і Вид затрат/Видзатрат треба зазначити рахунок і аналітикузатрат, на які будуть зачислені суми нарахованого зношення. У випадкуналежності активу виробничим фондам підприємства, коли нараховують зношення заматеріальним або нематеріальним активом у податковому обліку, треба увімкнутипрапорець Производственное/Виробниче. Для такого об'єкта також потрібно зазначити, до якої групиподаткового обліку він належить (для цього є група реквізитів Налоговый учет/Податковий облік), з метою визначення суб-рахунка позабалансового рахунка ОЗ (обіговихзасобів), де облікувати-меться балансова вартість об'єкта за податковимобліком.
Для відображення документів, пов'язаних з обліком необіговихактивів, призначений журнал документів Необоротньїеактивьі и МБП/Необігові активи і МШП.
З метою проведення операції надходження необігових активів ворганізацію можна використати документ Приходная накладная/Прибуткова накладна,задавши в реквізиті документа Что приходуем/Що прибуткуємо значення ОС, НМА идр. не обор. мат. активы/ОЗ, НМА та ін. не-обігові матер. Активи або Прочиенеоборотные активьі/Інші необігові активи для необігових активів та ТМЦ дляМШП. Решта реквізитів документа заповнюють згідно з накладною постачальника.
Заповнення реквізитів екранної форми Приходнаянакладная/Прибуткова накладна треба починати з реквізитів групиПоставщик/Поста-чальник. Поле Вид поставника/Вид постачальника може мати одне зтаких значень: Отечественный поставщик/Вітчизняний постачальник, Иностранныйпоставщик/Іноземний постачальник, Подотчетное ли-цо/Підзвітна особа абоПрочее/Інше. Залежно від вибору виду відповідно змінюється бухгалтерськийрахунок постачальника на закладці Дополни-тельньїе/Додаткові. Після цьогопотрібно визначити постачальника з довідника Контрагенты/Контрагенти абоСотрудники/Співробітники (якщо реєструють надходження від підзвітної особи),вибрати валюту, у якій буде виписана накладна, і курс цієї валюти.
Якщо вести облік з конкретним постачальником у розрізі угоди(у довіднику Контрагенты/Контрагенти для нього введено угоду за замовчуванням),то ця угода відобразиться в полі Заказ/Замовлення діалогової форми прибутковоїнакладної. За допомогою кнопки вибору (кнопка „...") значення цьогореквізиту можна змінити, вибравши інше замовлення в журналі Отбор заказов поконтрагенту/Відбір замовлень контрагента. Якщо ж скористатися кнопкою X, то цюприбуткову накладну можна зробити документом-замовленням, тобто першимдокументом у ланцюжку взаєморозрахунків з клієнтом (у цьому випадку полеЗаказ/Замовлення відображає рядок Без заказа/Без замовлення).
Прибуткові накладні зібрано в журналі документів Приходныена-кладные/Прибуткові накладні.
Під час роботи з прибутковими накладними та іншимидокументами доцільно використовувати можливості, що їх надає програма. Зокрема,в разі оприбуткування передоплаченого товару на підставі попередньо наданогопостачальником рахунка обов'язково треба застосувати режим Ввод на оснований/Уведенняна підставі і ввести прибуткову накладну на підставі рахунка. У цьому випадкупрограма автоматично заповнить табличну і реквізити заголовної частиниприбуткової накладної. В полі Заказ/Замовлення відображатимуться назви іреквізити документа, що був першим. Це може бути Договор/Угода або Счетвходящий/Рахунок вхідний.
Необігові активи і МШП не достатньо оприбуткувати задопомогою прибуткової накладної. їх потрібно ввести в експлуатацію, бо тількитоді вони будуть зараховані на баланс. Документ Ввод в эксплуатацию/Введения вексплуатацію призначений саме для цього.
Діалогову форму документа Ввод в зксплуатацию/Введення вексплуатацію треба заповнювати від заголовної частини; передусім увімкнув- ши можливість Вводв эксплуатацию необоротных активов/Введения в експлуатацію необігових активів, щов групі реквізитів Учет не введенных в эксплуатацию ТМЦ/Облік не введених вексплуатацію ТМЦ. У цій же групі потрібно задати значення реквізиту Местохранения/Місце зберігання відповідно до місця подальшого розміщеннянеобігових активів або вибрати матеріально відповідальну особу, за якою вонибудуть закріплені. У групі реквізитів Параметры ввода вэксплуатацию/Параметри введення в експлуатацію обов'язково требазаповнити значення єдиного реквізиту Вид необоротных активов/Вид необіговихактивів.
Документ ввод в експлуатацію містить таку інформацію:
· аналітику рахунка капітальних інвестицій, на якому обліковують
первісну вартість об'єкта;
· назву об'єкта (вибирають з довідника Необоротныеактивы/Необігові активи);
· кількість об'єктів, які вводять в експлуатацію;
· одиниці вимірювання;
· ціну об'єкта без ПДВ;
· підсумок за рядком без ПДВ.
Потрібний набір проведень у випадку введення необіговогоактиву в експлуатацію (прийняття об'єкта на баланс, збільшення балансовоївартості основних фондів за податковим обліком та ін.) автоматично формується підчас проведення документа Ввод в эксплуатацию/Введення в експлуатацію.
Уведення в експлуатацію МШП відбувається аналогічно, лише увідповідних реквізитах документа Ввод в эксплуатацию/Введення вексплуатацію потрібно зазначити, що це МШП.
Операції, пов'язані з переведенням необігових активів та МШПз одного місця зберігання в інше, виконують за допомогою документа Переме-щение/Переміщення.Крім формування відповідних бухгалтерських проведень, цей документ даєзмогу оформити акт приймання-передавання необігових активів чи накладну напереміщення МШП. Місця зберігання (звідки і куди передають) необігових активівчи МШП задають в однойменних реквізитах діалогової форми документа шляхомвибирання з довідника Места хранения/Місця зберігання.
У табличній частині є інформація про таке:
· назву об'єкта, який переміщують;
· бухгалтерський рахунок обліку об'єкта (визначений автоматично затипом об'єкта);
· партію, до якої належить переміщуваний об'єкт;
· назву об'єкта після переміщення; кількість переміщуваних об'єктів.
Якщо потрібно списати необіговий актив з огляду на моральнеабо фізичне зношення, ліквідацію його унаслідок надзвичайної ситуації, а такожу випадку реалізації необігових активів, то використовують документ Ликвидациянеоборотных активов/Ліквідація необігових активів. Діалоговаформа документа для реквізитів заголовної частини має дві закладки: Основные/Основніта Дополнительно/Додатково. Документ починають заповнювати з виборузначення реквізиту Вид ликвидации/ Вид ліквідації (списання абореалізація). У разі списання або реалізації виробничих активів можливезбільшення виробничих прибутків/видатків підприємства. Аналітику рахунківвалових прибутків/видатків і вид (ставку) ПДВ зазначають у відповіднихреквізитах закладки Основные/Основні.
Вигляд закладки Дополнительно/Додатково залежить відвибраного значення реквізиту Вид ликвидации/Вид ліквідації. У випадкусписання на закладці Дополнительно/Додатково треба вибрати варіантліквідації. Це забезпечить формування необхідних проведень з податкового облікувідповідно до чинного законодавства України. Тут також потрібно визначитивідповідну статтю затрат (аналітику рахунка 976 Списание необоротнихактивов/Списання необігових активів, у дебет якого списуватимуть залишковувартість необігових активів). Якщо ж для реквізиту Вид ликвидации/Видліквідації вибрано значення Реализация/Реалізація, то реквізитизакладки Дополнительно/Додатково мають такий самий вигляд, як і вдокументі Расходная накладная/Видаткова накладна.
У графі Необоротный актив/Необіговий актив табличноїчастини документа зазначають об'єкт, який підлягає зняттю з обліку (назвунеобіго-вого активу вибирають з відповідного довідника). Після вибору об'єктаавтоматично будуть заповнені такі реквізити: місце зберігання об'єкта, йогопервісна вартість, нараховане зношення, кількісні залишки на рахунку обліку. Аякщо документом оформляють реалізацію необігових активів, то в табличнійчастині додатково вводять ціну продажу.
Під час опрацювання документа Ликвидация необоротныхактивов/ Ліквідація необігових активів формуються потрібні бухгалтерськіпроведення. У тих випадках, коли це необхідно, списання балансової вартостівиробничого матеріального активу, який ліквідують, виконують «червонимсторно» на відповідному рахунку, на якому облікована його балансова вартість.У разі списання або реалізації необігових активів, що належать групам 2 і 3,відбувається сторнування їхньої кількості на рахунках 032, 033. Під чассписання нематеріального активу його первісну вартість списують з кредитурахунка НА.1, а суми нарахованого зношення — з дебету рахунка НА.2.
Зазначмимо, що документ Ликвидация необоротных активов/Ліквідація необігових активів можна ввести на підставі документів Договор/Угодачи Счет/Рахунок. Крім того, роботу бухгалтера значно полегшує Помощник«Ликвидация необоротных активов»/Помічник «Ліквідація необігових активів»,який запускають за допомогою відповідної кнопки на панелі інструментів чи задопомогою головного меню (розділ Сервис/Сервіс). Переміщення між вікнамипомічника відбувається за допомогою кнопок Назад/Назад і Дальше/Далі.Застосування помічника дає змогу створити документ Ликвидациянеоборотных активов/Лік-відація необігових активів, який потім можнавідкрити та відредагувати звичайним чином. Оскільки помічник детально пояснюєкожний крок створення документа, то ми його не розглядатимемо. Лише зазначимо,що в будь-який момент роботи з помічником, аж до натискання кнопки Готово востанньому вікні помічника, можна завершити роботу з ним і перервати створеннядокумента. Якщо було задано прапорець Открыть документ/Відкрити документ, тодокумент відразу ж відкриється для перегляду та редагування.й Помощниксоздания документов «Ликвидация МШП унаслідок зношення або втративиробничого значення списують за допомогою документа Списание МБП/СписанняМШП.
Під час заповнювання заголовної частини документа требазаписати, вибравши з довідника Места хранения/Місця зберігання, матеріальновідповідальну особу, за якою числиться МШП, що підлягає списанню.
Таблична частина містить перелік описуваних МШП, для кожногоз яких зазначено партію, кількість і облікову ціну. В графі Остаток/Залишок відобразитьсяпоточний залишок вибраного МШП у заданому місці зберігання.
Для створення друкованої форми Акт на списание МБП/Акт насписання МШП використовують кнопку Печать/Друкувати. Якщо провестидокумент за допомогою кнопки ОК, то будуть сформовані проведення напозабалансовому рахунку МЦ.
Операції щодо ремонту і модернізації основних засобіввідображені в обліку за допомогою документа Модернизация необоротногоактива/ Модернізація необігового активу, що дає змогу оформити актремонту-модернізації основних засобів.
Кожне підприємство, провадячи господарську діяльність,ремонтує або модернізує необігові активи для підтримання їх у робочому стані,продовження терміну експлуатації чи поліпшення експлуатаційних характеристик. Упрактиці господарської діяльності переважають два способи ремонту імодернізації основних засобів: господарський (силами підприємства) і підрядний(за допомогою сторонніх спеціалізованих підприємств і фірм).
Для правильного відображення ремонту і модернізації основнихзасобів у бухгалтерському обліку важливо виявити обсяг і собівартість виконанихробіт і, відповідно, відобразити зміну балансової вартості основних фондів. Цізавдання дає змогу вирішити документ Модернизация необоротныхактивов/Модернізація необігових активів.
Діалогову форму документа заповнюють так: спочатку вибираютьу реквізиті Необоротный актив/Необіговий актив той об'єкт, ремонт абомодернізацію якого проводять, а також матеріальновідповідальну особу, за якоювін закріплений; потім визначають спосіб виконання робіт над об'єктом (якзазначено вище, є два такі способи). Група реквізитів Изменение бал.стоимости (налоговый учет)/3міна балансової вартості (податковий облік) стаєдоступною у випадку оформлення цим документом ремонту або модернізаціїнеобігового активу, що належить до виробничих фондів підприємства. Увімкнувшипрапорець Указать вручную/Вказати вручну, можна переглянути івідредагувати суму, у межах якої підприємство може зачислити затрати на ремонтабо модернізацію до валових витрат (сьогодні це 5% від сукупної балансовоївартості основних виробничих фондів). Затрати, що перевищують цю межу,зачислюють на збільшення балансової вартості відповідної групи основних фондіву податковому обліку. У реквізиті Валовые расходы/Валові видатки потрібновизначити статтю валових витрат, на яку будуть зачислені суми затрат, щоперевищують передбачений законодавством рівень.У випадку, коли ремонтабо модернізацію провадять підрядним способом (через організацію-підрядника), удіалоговій формі документа буде ще одна закладка — Дополнительно/Додатково. Якщопідприємство не має права вводити суму ПДВ, сплачену підряднику за виконаніроботи, до складу податкового кредиту, то потрібно увімкнути на цій закладціпрапорець НДС на затраты/ПДВ на затрати. Якщо прапорець вимкнено, тобуде застосований звичайний механізм розрахунку сум і формування проведень запершою подією.
Табличну частину документа починають заповнювати з виборубухгалтерського рахунка в графі Счет/Рахунок, що кореспондує за кредитомз рахунком, куди будуть списані затрати з ремонту або модернізації необі-говогоактиву. Зокрема, у випадку проведення ремонту або модернізації господарськимспособом (силами підприємства) це може бути рахунок обліку матеріалів ізапчастин, придбаних для заміни відповідних вузлів об.'єкта або додатковоговстановлення на ньому. У разі ремонту або модернізації підрядним способом(через організацію-підрядника) цей реквізит визначає рахунок облікувзаєморозрахунків з підрядником. Подальші графи табличної частини Субконто1/Субконто І, Субконто 2/Субконто 2, Субконто З/Субконто 3відображають конкретні об'єкти аналітичного обліку на вибраному рахунку. Уграфі Счет модерн./Рахунок модерн, визначено рахунок, на який будуть списанізатрати з ремонту або модернізації необігового активу. Здебільшого, це можебути відповідний субрахунок рахунка 15 Капитальные инвестиции/Капітальніінвестиції. На рахунок 15 списують затрати з ремонту (модернізації),внаслідок якого очікують поліпшення функційних можливостей об'єкта або появиекономічного ефекту від його використання. У такому випадку суми затрат дляпоточного рядка зачислюють на збільшення балансової вартості об'єкта.
Зі зрозумілих причин різні рядки табличної частини документане можуть містити різні субрахунки рахунка 15 і різні об'єкти його аналітики,інакше документ не буде проведений, і в разі спроби його провести програмавидасть відповідне повідомлення.
У випадку, коли метою ремонту є відновлення первинногоресурсу чеобігового активу (відновлення його дієздатності), у графі Счет модер-низацни/Рахунокмодернізації зазначають один із затратних рахунків, і шдаток на ремонт будевідображений у складі затрат поточного періоду, балансова вартість об'єкта забухгалтерським обліком у цьому разі не імінюється.
Якщо ремонт проводять господарським способом (власнимисилами), чз у графі Колнчество/Кількість зазначають кількість витраченихна ремонт матеріалів, запчастин тощо, а графи Цена/Ціна і Сумма/Сума недо-: яжнідля редагування (вони будуть обчислені автоматично під час про-іеденнядокумента). Якщо ж ремонт чи модернізацію необігового активу іиконуютьпідрядним способом, то у графі Сумма/Сума табличної части-іи зазначаютьвартість поточних затрат.
За допомогою кнопки Печать/Друкувати можна одержатидруковану юрму акта приймання-здавання відремонтованого (реконструйованого)б'єкта основних засобів, однак вона стає активною тільки після прове-еннядокумента.
У разі потреби операції з обліку необігових активів можнаввести вруч-у, однак тоді потрібно самостійно задавати необхідну кореспонденцію40 рахунків,вибирати об'єкти аналітичного обліку і розраховувати суми проведень.
Для нарахування амортизації призначений документ Начислениеизноса/Нарахування зношеності, зображений. Оскільки цей документвикористовує для розрахунків реквізити довідника Необоротныеактивы/Необігові активи, то перед його уведенням довідник повинен бутизаповнений, щоб забезпечити правильність розрахунків.
За допомогою цього документа можна щомісячно нараховувати амортизаціюдля всіх матеріальних і нематеріальних активів у бухгалтерському обліку, атакож щоквартально — у податковому обліку. Варіант нарахування амортизації (убухгалтерському або податковому обліку) визначають шляхом вибору відповідноїможливості в діалоговій формі документа.
Розглянемо особливості нарахування амортизації забухгалтерським і податковим обліком.
Метод нарахування амортизації у бухгалтерському обліку длякожного об'єкта задають у реквізиті Метод расчета износа/Метод розрахункузношення довідника Необоротные активьі/Необігові активи. На підставіданих з довідника амортизацію у бухгалтерському обліку нараховують одночаснощодо всіх матеріальних і нематеріальних активів. У разі вибору методупрямолінійного списання для розрахунку сум зношення потрібні такі дані, якліквідаційна вартість (сума, яку очікують отримати за актив після закінченнятерміну його використання) і очікувана тривалість використання активу. Методзменшення залишку передбачає використання для розрахунку сум амортизації щомісячнунорму амортизації. Тоді сума амортизаційних відрахувань визначена як добутокзалишкової вартості об'єкта на його норму амортизації. Метод суми одиниць длярозрахунку суми зношення потребує таких параметрів, як ліквідаційна вартістьоб'єкта, розрахунковий обсяг виробництва й обсяг виробництва поточного місяця.
Нагадаємо ще раз: усі параметри, потрібні для розрахункузношення кожного з об'єктів тим чи іншим методом, повинні бути задані вдовіднику Нематериальные активы/Нематеріальні активи. У цьому ж довідникувизначають рахунок і аналітику затрат, куди буде зачислена сума нарахованогозношення в кореспонденції з субрахунком рахунка 13 Износ необоротныхактивов/Зношення необіговнх активів.
Щодо амортизації в податковому обліку, то її нараховують лишеза необіговими активами (матеріальними і нематеріальними), що належатьвиробничим фондам підприємства. Для таких необігових активів у довіднику Нематериальныеактивы/Нематеріальні активи обов'язково повинна бути увімкнена можливість Производственное(подлежит амортизации в налоговом учете)/Виробниче (підлягає амортизації вподатковому обліку) на закладці Дополнительно/Додатково діалоговоїформи редагування реквізитів елемента довідника. Для таких матеріальних активівзношення нараховують із застосуванням норм амортизації, визначених для кожноїгрупи основних фондів.
Для кожного матеріального виробничого активу в групіреквізитів Налоговый учет/Податковий облік діалогової форми елементадовідника Необоротные активьі/Необігові активи повинна бути визначенагрупа ОФ, до якої він належить. Норми амортизації і знижувальні коефіцієнти длякожної групи задають у довіднику Налоги и отчисления/Податки і відрахування.Амортизацію окремого об'єкта основних фондів групи 1 ведуть напозабалансовому рахунку 03.1 до досягнення балансовою вартістю об'єкта значення100 неоподатковуваних мінімумів, а амортизацію груп 2 і 3 — до досягненнябалансовою вартістю нульового значення.
Зношення нематеріальних активів у податковому облікунараховують на підставі первісної вартості і терміну використання активу доповного погашення вартості цього об'єкта. Облік первісної вартостінематеріальних активів, що підлягають амортизації, ведуть у типовійконфігурації на позабалансовому рахунку НА.1. За місячною нормою амортизаціївизначають квартальну суму амортизації для нематеріальних активів. Амортизаціюдля необігових матеріальних активів нараховують за кредитом субрахунків 03.1,03.2, 03.3, а для нематеріальних активів — за кредитом рахунка НА.2. Оскількикредитний обіг цих субрахунків використовують для побудови регламентованихзвітів, зокрема, декларації про прибуток, то у кредиті цих рахунків, окрім сумамортизаційних відрахувань, не повинні бути відображені жодні інші суми. Томусписання балансової вартості виробничого матеріального активу у випадку йоголіквідації потрібно виконувати методом червоного сторно.
Амортизацію малоцінних необігових активів можна нараховуватив розмірі 50% від вартості об'єкта, яка підлягає амортизації в момент йоговведення в експлуатацію та в розмірі решти 50% від вартості в місяць списання збалансу; або в розмірі 100% від вартості об'єкта в момент його введення вексплуатацію.
Провести документ Начисление износа/Нарахуваннязношеності, не закриваючи його діалогової форми, дає змогу кнопка Провести.Після проведення стає активною кнопка Печать/Друкувати, за допомогоюякої можна отримати друковану форму відомості нарахування амортизації убухгалтерському або податковому обліку.
Для отримання підсумкових і детальних даних з облікунеобігових активів та МШП використовують стандартні звіти. Зокрема, дляперегляду залишків і обігів на рахунках, де ведуть аналітичний облік засубрахунком Необоротные активы/Необігові активи, застосовуютьстандартний звіт Анализ субконто/Аналіз субконто. У діалоговому вікнівведення параметрів звіту треба задати період звітності, а для параметра Видсубконто І/Вид субконто 1 — значення Необоротные активы/Необіговіактиви.
Звіт Карточка счета/Картка рахунка можна використати дляперегляду рухів коштів за конкретними необіговими активами. Щоб одержати звіт,треба задати період звітності, параметру Вид субконто 1/ Вид субконто1 — значення Необоротные активьі/Необігові активи, а значення параметра Субконто1/Субконто 1 вибрати з довідника необігових активів (це може бути абоконкретний елемент довідника, або група).
Отчет по проводкам/Звіт про проведення можнавикористати для одержання проведень між тими рахунками, де ведуть аналітичнийоблік за необоротними активами.
Перегляд руху коштів за конкретними необіговими активами напідставі звіту Карточка субконто/Картка субконто.
4. Обробка облікової інформації, аналітичний та синтетичнийоблік зносу (амортизації) необоротних активів
Організація обліку амортизаціїосновних засобів
Амортизаціюнеобхідно розраховувати двічі: в бухгалтерському обліку і для вирахуванняподатку на прибуток. Порядок нарахування і використання амортизаційнихвідрахувань у бухгалтерському обліку визначено законодавством та П(С)БО 7»Основні засоби".
Дляузагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротнихактивів, що підлягають амортизації, передбачено пасивний контрактивний рахунок13 «Знос (амортизація) необоротних активів». За кредитом рахунку 13відображають нарахування амортизації необоротних активів, а за дебетом — їїзменшення. Узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів,облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», здійснюють насубрахунку 131 «Знос основних засобів», а узагальнення інформації просуму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11"Інші необоротні матеріальні активи", — на субрахунку 132 «Зносінших необоротних матеріальних активів». Аналітичний облік за рахунком 13ведуть за видами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.
Насуму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно довиду діяльності та знос основних засобів. Облік амортизації безоплатноодержаних основних засобів можна вести двома способами:
а)на основні засоби, одержані безкоштовно, не нараховувати амортизацію і невідносити и у витрати підприємства, а на суму зносу основних засобів щомісяцяробити запис: кредит рахунку 10 «Основні засоби» і дебет субрахунку424 «Безоплатно одержані необоротні активи»;
б)нараховувати амортизацію на безоплатно одержані основні засоби і одночасновизнавати дохід від безоплатно одержаних основних засобів на одну і ту ж суму.
Убухгалтерському податковому обліку на суму безкоштовно отриманих основнихфондів відображають валові доходи. Подальший їх облік не ведуть і амортизаціюпо них не нараховують.
Категорію «амортизація» можна розглядати не тількияк забезпечення поступового перенесення вартості, а в набагато ширшомурозумінні, а саме — як джерело відтворення засобів праці, ступінь їх зносу, аотже, вказувати, на яку суму їх потрібно відтворювати (придбати нові основнізасоби на заміну вибулих).
В економічних системах категорію «амортизація»використовують для досягнення різної мети. Можливі щонайменше два варіанти:
а) амортизацію показують як поступове перенесення вартостіоб'єкта на створюваний продукт;
б) амортизацію враховують як суму накопичених коштів длякапітальних інвестицій.
У країнах з ринковою економікою амортизація розглядаєтьсялише як поступове перенесення вартості на новостворюваний продукт. Убухгалтерському обліку в Україні застосовують саме цей варіант. Для облікуамортизації використовують рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротнихактивів». Нарахуваням: дебет рахунків 23 «Виробництво», 91«Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»,93 «Витрати на збут», 94 "Інші витрати операційноїдіяльності", 97 "Інші витрати" і кредит рахунку 13. Якщовикористовувати рахунки класу 8 «Витрати за елементами», принарахуванні амортизації основних засобів проводки будуть такі: дебет рахунку 83«Амортизація» і кредит рахунку 13 — нарахована амортизація основнихзасобів; дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 97, 99 і кредит рахунку 83 —віднесена амортизація на об'єкти обліку. Будемо, чи не будемо використовуватирахунок 83 «Амортизація» — суть від цього не змінюється.
Як видно, в цей час облік амортизації спрощений і для їїнарахування потрібно використовувати лише одну (а при застосуванні рахунківкласу 8 дві) проводку.
В Україні діє спрощений варіант обліку нарахуванняамортизації (дебет рахунків, на яких обліковують об'єкти витрат, і кредитрахунку 13), але він позбавляє можливості мати інформацію про суми джерел накапітальні інвестиції за рахунок амортизаційного фонду. Механізм нарахуванняамортизації зі створенням амортизаційного фонду можна здійснити за допомогоюрахунків чинного Плану рахунків. Для цього пропонуємо до рахунку 42«Додатковий капітал» відкрити окремий субрахунок 427«Амортизаційний фонд», який буде кореспондувати з рахунком 39«Витрати майбутніх періодів».
Тоді кореспонденція рахунків по нарахуванню амортизації зістворенням амортизаційного фонду буде такою:
1. Дебет рахунку 23 «Виробництво» (та іншихрахунків) і кредит рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротнихактивів» — нарахування амортизації основних засобів. Цей записздійснюється і в цей час.
2. Дебет рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» ікредит субрахунку 427 «Амортизаційний фонд» — створенняамортизаційного фонду. Такий запис пропонуємо додати.
У міру оприбуткування придбаних основних засобів зменшуютьамортизаційний фонд: дебет субрахунку 427 і кредит рахунку 39.
Примітки до річної фінансової звітності включають розділ XIII«Використання амортизаційних відрахувань». У цьому розділі потрібнопоказувати за звітний рік суму нарахованої амортизації та її використання поканалах:
• будівництво об'єктів;
• придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів;
• придбання (створення) нематеріальних активів;
• погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.
Для складання розділу XIII Приміток до річної фінансовоїзвітності в бухгалтерському обліку є інформація лише про суму нарахованоїамортизації за рік (рахунки 83 «Амортизація», 13 «Знос(амортизація) необоротних активів»). Інформація про використанняамортизації по каналах капітальних інвестицій практично відсутня.
Отже, для обліку амортизаційного фонду є необхідність ввестиокремий субрахунок 427, за дебетом якого відображати використанняамортизаційного фонду, а за кредитом — його створення.
Нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисноговикористання (експлуатації) об'єкта, який встановлює підприємство при визнанніцього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняють на періодйого реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.
Під час визначення строку корисного використання(експлуатації) слід враховувати:
• очікуване використання об'єкта підприємством з урахуваннямйого потужності або продуктивності;
• фізичний та моральний знос, що передбачається;
• правові або інші обмеження щодо строків використанняоб'єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об'єктаосновних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод відйого використання.
Амортизацію об'єкта основних засобів нараховують, виходячи знового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцемзміни строку корисного використання.
П(С)БО 7 «Основні засоби» наводить визначеннятермінів:
Амортизація — систематичний розподіл вартості, якаамортизується, протягом строку корисного використання (експлуатації)необоротних активів.
Вартість, яка амортизується — первісна абопереоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційноївартості.
Знос необоротних активів — сума амортизаціїоб'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.
Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартістьінших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації)необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання(експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).
П(С)БО 7 «Основні засоби» містить п'ять методівнарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості,прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий.Дозволяється також використовувати норми і методи нарахування амортизаціїосновних засобів, передбачені податковим законодавством.
Метод амортизації підприємство обирає самостійно зурахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від йоговикористання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядають у разізміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання.Нарахування амортизації за новим методом починають з місяця, наступного замісяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.
Нараховують амортизацію щомісяця, починаючи з місяця,наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним длякорисного використання.
Нарахування амортизації припиняють, починаючи з місяця,наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його нареконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.
У разі передачі основних засобів в операційну оренду(лізинг), їх залишають у власності орендодавця та обліковують на його балансі,а орендар обліковує основні засоби поза балансом. Амортизацію в цьому разінараховує орендодавець:
а) на суму нарахованої амортизації — дебет рахунку 23«Виробництво» і кредит рахунку 13 «Знос, (амортизація)необоротних активів»;
б) списання щомісяця витрат виробництва на інші операційнівитрати: дебет субрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності" ікредит рахунку 23.
Використання різних методів нарахування амортизації зумовлюєодержання неоднакових сум по роках. Так, у разі прямолінійного методуамортизацію розподіляють рівномірно протягом строку використання об'єктаосновних засобів.
Метод зменшення залишкової вартості дає змогу нарахуватибільшу суму амортизації в перші роки. Це вигідно підприємству в тій частині, щоприскорюється процес відшкодування коштів, внесених у придбання об'єктаосновних засобів. Правда, цей метод складніший за прямолінійний в частинівизначення річної норми амортизації. Але, якщо вона уже вирахувана, то далі —справа простої арифметики.
Метод прискореного зменшення залишкової вартості зумовлюєнарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта ще в більших розмірах,ніж попередній метод. Про вигідність (невигідність) цього кожне підприємствомає вирішувати самостійно.
Кумулятивний метод також забезпечує прискорене нарахуванняамортизації в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів.
Виробничий метод пов'язує суму нарахованої амортизації зінтенсивністю використання об'єкта основних засобів: чим інтенсивніша робота —тим більша сума амортизації.
Податковий метод потрібно використовувати для цілейвирахування розміру податку на прибуток. При його застосуванні амортизаційнийстрок розтягують на багато років.
Підприємству надано право самостійно вибирати методнарахування амортизації.
Під час вирішення цього питання потрібно зробити розрахункипо конкретних даних підприємств. Але слід розуміти, що прискорення полягає не втому, щоб скоротити термін експлуатації об'єкта, а в тому, щоб швидшенакопичити амортизаційні суми. Проте, якщо на підприємстві функціонує багатооб'єктів основних засобів, то вибір методу мало змінює загальну сумуамортизації, бо по одних об'єктах вона буде більшою, а по інших меншою черезрізні строки надходження основних засобів.
Організація обліку витрат на ремонт основних засобів
Ремонт основних засобів здійснюють підрядним абогосподарським способами. Аналітичний облік ведуть по будівлях і спорудах урозрізі об'єктів, які підлягають ремонту, а по тракторах, комбайнах іавтомобілях — по групах основних засобів.
Під час здавання машини в ремонт складають відомість дефектівна ремонт машин, в якій зазначають вид ремонту, виявлені несправності, встановлюютьпотребу в запасних частинах та інших матеріалах для виконання ремонту тавизначають його вартість. У ремонтній майстерні ведуть журнал обліку витрат завидами машин. Наприкінці місяця на підставі даних цього журналу затрати наремонт списують по відповідних кореспондуючих рахунках.
Для оформлення приймання-здачі основних засобів з ремонту,реконструкції та модернізації застосовують типову форму № 03-2 «Актприймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованихоб'єктів».
Витрати на ремонт можуть визнаватися капітальнимиінвестиціями, якщо ціна придбання активу відображає необхідність підприємстваздійснити витрати для приведення об'єкту до стану, в якому він придатний длявикористання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту,витрати на ремонт такої будівлі включають у збільшення її вартості.
Якщо ремонт виконують підрядним способом, то витрати застаттями на його виконання обліковує підрядник, а замовник відображає лишезагальну вартість цього ремонту згідно з оплаченими сумами. Господарськийспосіб передбачає, що ремонт проводиться підрозділами даного підприємства, якей обліковує витрати.
Витрати на модифікацію, модернізацію, добудову, реконструкціюоб'єктів основних засобів пов'язані з їх поліпшенням, а тому їх відносять докапітальних інвестицій і обліковують за дебетом рахунку 15 «Капітальніінвестиції». їх списують на збільшення первісної вартості основнихзасобів: кредит рахунку 15 і дебет рахунку 10 «Основні засоби».
Витрати на проведення ремонту основних засобів списуютьбезпосередньо у витрати того виробництва, де їх використовують. Наприклад,вартість ремонту будівель загальногосподарського призначення відносять нарахунок 92 «Адміністративні витрати», корівників — на рахунок 23«Виробництво», субрахунок 2 «Тваринництво», аналітичнийрахунок «Молочне стадо», вантажних автомобілів, гаражів — на рахунок23, аналітичний рахунок «Експлуатація вантажного автотранспорту» ітак далі.
Кореспонденція рахунків при ремонті наступна: пригосподарському способі — дебет рахунків 23 «Виробництво», 91«Загально-виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»,93 «Витрати на збут», 94 "Інші витрати операційноїдіяльності", 99 «Надзвичайні витрати» та інших витратнихрахунків і кредит рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінніта швидкозношувані предмети», 66 «Розрахунки за виплатамипрацівникам», 65 «Розрахунки за страхуванням»; при підрядномуспособі — дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 99 і кредит рахунків 63, 68.
У податковому обліку до валових витрат відносять будь-які витрати,пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, щоне перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основнихфондів станом на початок такого звітного періоду.
Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансовувартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційносукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основнихфондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.
З метою одержання інформації для контролю та аналізубухгалтерія здійснює облік витрат на ремонт основних засобів окремо за кожнимоб'єктом, який ремонтують.
Організація обліку вибуття основних засобів
Вибувають об'єкти основних засобів внаслідок їх продажу,ліквідації, безоплатної передачі, нестачі або невідповідності критеріямвизнання активом.
Для визначення об'єктів, які підлягають списанню, таоформлення необхідної документації на списання основних засобів за наказомкерівника підприємства або власника створюють комісії. Вони здійснюютьбезпосередній огляд об'єкта, встановлюють причини списання, визначаютьможливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, якийсписують, складають акти на списання основних засобів і подають їх (відповідно)на розгляд правлінню, загальним зборам, керівнику чи власнику підприємства. Прицьому комісія використовує відповідні документи: технічні паспорти, відомостібонітування тварин, акти аварії машин та інші. Списання будівель і спорудкомісія оформляє актом.
При списанні тракторів, автомобілів, комбайнів,сільськогосподарських та інших машин комісія перевіряє технічний стан основнихдеталей, вузлів та конструктивних елементів, встановлює фактичний строкексплуатації і виробіток машин, причини дострокового зносу базових деталей таінше. На списання машин, обладнання і транспортних засобів оформляють акт.
Тварин основного стада вибраковують при втраті їхпродуктивності, внаслідок невиліковності хвороб, старості тощо, використовуючиматеріали ветеринарної служби. Оформляють вибракування тварин з основного стадаактом. Якщо тварин забивають, то на звороті акта вказують вихід продукції іможливе її використання. Висновок про використання продукції дає ветлікар.
Багаторічні насадження списують з балансу при повній втратіїх виробничого значення після закінчення біологічного періоду плодоношення, атакож внаслідок стихійного лиха, або якщо дальша їх експлуатація економічноневигідна (зрідженість насаджень понад 70% норми посадки рослин на гектар,моральне старіння сортових насаджень тощо). При цьому складають акт, на зворотіякого зазначають витрати на ліквідацію насаджень і одержані від цьогоматеріальні цінності.
Якщо основні засоби списують через стихійне лихо, передчаснезношення, аварії, то до актів додають копії документів, де вказані причини списанняіз зазначенням заходів, які вжиті щодо винуватця.
Після затвердження актів основні засоби розбирають ісписують. Матеріальні цінності, одержані від ліквідації об'єктів,оприбутковують у господарстві за цінами можливого їх використання або реалізації.Розрахунок результатів від ліквідації об'єктів подають на зворотній стороніакта.
Оформлені та затверджені в установленому порядку акти насписання основних засобів передають до бухгалтерії підприємства, де на їхоснові списують об'єкти.
Об'єкти, що вибули, списують за первісною вартістю закредитом рахунків 10 «Основні засоби» або 11 "Інші необоротніматеріальні активи" і за дебетом рахунків 13 «Знос (амортизація)необоротних активів» — на суму зносу об'єкта, який вибуває, і дебетомрахунку 97 "Інші витрати" — на залишкову вартість об'єкта. Витрати,пов'язані з вибуттям основних засобів, відносять в дебет рахунку 97, а доходи,одержані від вибуття основних засобів, показують за кредитом рахунку 74"Інші доходи".
При визнанні необоротних активів, утримуваними для продажу,дебетують субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримані дляпродажу» і кредитують рахунки з обліку необоротних активів 10«Основні засоби», 11 "Інші необоротні матеріальні активи",12 «Нематеріальні активи», 14 «Довгострокові фінансовіінвестиції», 15 «Капітальні інвестиції», 16 «Довгостроковібіологічні активи», 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість таінші необоротні активи», 19 «Гудвіл».
Доходи від реалізації необоротних активів, утримуваних дляпродажу, відображають за кредитом субрахунку 719 "Інші доходи відопераційної діяльності", собівартість реалізованих необоротних активів,утримуваних для продажу, відображають за дебетом субрахунку 949 "Іншівитрати операційної діяльності".
Бухгалтерська служба контролює продаж та інше вибуттяосновних засобів відповідно до чинного законодавства та приймає учать ускладанні документів. У разі списання об'єктів бухгалтер має контролюватидотримання вимог нормативних документів, щоб не допустити випадків надмірноїсплати податків.
Розмір податку на додану вартість (далі — ПДВ) при списанніосновних фондів визначає Закон України «Про податок на доданувартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97, а саме (п. 4.9): «Якщоосновні виробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються за самостійнимрішенням платника податку чи без-эплатно передаються особі, не зареєстрованійплатником податку, а також у разі переведення основних фондів до складуневиробничих фондів така ліквідація, безоплатна передача чи переведеннярозглядаються для цілей оподаткування як продаж таких основних виробничихфондів або невиробничих фондів за звичайними цінами, що діють на момент такогопродажу; а для основних фондів групи 1 — за звичайними цінами, але не менше їхбалансової вартості.
Правила цього пункту не поширюються на випадки, коли основнівиробничі фонди або невиробничі фонди ліквідуються у зв'язку з їх знищенням абозруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, колитака ліквідація здійснюється без згоди платника податку, в тому числі в разівикрадення основних фондів, або коли платник податку надає органу державноїподаткової служби відповідний документ про знищення, розібрання абоперетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд неможе використовуватися у майбутньому за первісним призначенням».
Отже, при списанні основних виробничих фондів уникнутиподаткового зобов'язання з ПДВ можна у таких випадках:
1) основні фонди ліквідують у зв'язку із знищенням абозруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;
2) викрадення об'єкта;
3) коли платник податку надає органу державної податковоїслужби відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення основногофонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватисяу майбутньому за первісним призначенням.
Обставини першого випадку підтверджують документи пронастання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;рішення Президента України про запровадження надзвичайних економічних ситуаційв окремих місцевостях України або рішення Кабінету Міністрів України провизнання окремих місцевостей потерпілими в4д пожежі, послухи, повені та іншихвидів стихійного лиха.
Факт викрадення об'єкта підтверджує довідка з міліції та актсписання основних засобів.
Неможливість використання за первісним призначеннямпідтверджують такі документи: акт на списання основних засобів (форма № 03-3, ау сільському господарстві форма № ОЗСГ-3); акт на списання транспортних засобів(форма № 03-4, а у сільському господарстві форма № ОЗСГ-4); висновок експертноїкомісії. В актах на списання основних засобів дається висновок комісії тарозрахунок результатів списання об'єкта — перелік одержаних цінностей відліквідації об'єкта.
Акти на списання (форми № 03-3, № 03-4, № ОЗСГ-3 і № ОЗСГ-4)складає комісія, затверджена керівником підприємства. Акти готують у двохпримірниках — один для бухгалтерії і другий для особи, відповідальної зазберігання основних засобів. Акт затверджує керівник підприємства. В актікомісія вказує причину списання об'єкта, зазначає неможливість чи недоцільністьйого подальшого ремонту та використання.
Для більшої гарантії можна додати ще й експертний висновок,який готує експертна комісія. До її складу доцільно включати технічнихпрацівників — інженерів, механіків, енергетиків тощо. До складу комісії посписанню автомобілів, тракторів, комбайнів, нагрівальних котлів бажанозапросити представників відповідних державних інспекцій, а по списанню будівельі споруд — представників державних адміністрацій, державних інспекцій змістобудування, архітектури, житлово-комунального господарства тощо. Можназалучити також незалежного експер-та-оцінювача.
Членам експертної комісії у висновку рекомендуємо записатитаке: «Об'єкт основних засобів не відповідає діючим технічним нормам»або «Ремонт та експлуатація об'єкта основних засобів є економічнонедоцільним» тощо. Для складання експертного висновку можна звернутисятакож до спеціалізованої організації, яка може зробити таку послугу, звичайно,за окрему плату.
Не зайвими будуть документи на оприбуткування матеріальнихцінностей (дрова, металобрухт тощо), які отримані від ліквідації об'єктаосновних засобів.
Документи, що підтверджують факт списання основних засобів,надають податковому органу під час проведення документальної перевірки.
Бухгалтерська служба бере участь у складанні документів іконтролює правильність їх оформлення та достовірність відображених операцій.
Організація обліку операційної оренди
Оренда — це засноване на договорі термінове платнекористування майном, необхідним орендарю для здійснення підприємницькоїдіяльності.
Операційна оренда — оренда, що передбачає передачу орендарюправа користування активом, який належить орендодавцю з обов'язковим йогоповерненням власнику після закінчення строку дії договору оренди.
Суб'єкт який взяв майно в оренду називається орендар, а тойхто надав це майно — орендодавець. Взаємовідносини орендаря з орендодавцемвизначаються в договорі оренди. Угода про передачу орендарем орендованого нимоб'єкта в оренду третій особі називається суборенда. Методологія облікуорендних відносин встановлена П(С)БО 14 «Оренда».
Передачу і повернення орендованого об'єкта оформляють актомприймання-передачі.
Основні засоби, передані в операційну оренду, залишають набалансі орендодавця і обліковують на рахунку 10 «Основні засоби» звиділенням у регістрах аналітичного обліку у відокремлену групу, яка означає,що ці об'єкти передані в операційну оренду.
Орендар орендовані об'єкти обліковує на позабалансовомурахунку 01 «Орендовані необоротні активи». У нього повинна бути копіяінвентарної картки або виписка з інвентарної книги, що додається орендодавцемдо акта приймання-передачі орендованих об'єктів. Ці картки зберігають уорендаря окремо. Після повернення об'єкта оренди орендодавцю орендар списуєйого з позабалансового обліку, вилучає з картотеки копію відповідної картки іразом з актом приймання-передачі підшиває до документів за поточний місяць. Підчас передачі об'єкта в оренду одержувач подає орендодавцю довіреність наотримання цінностей. Повернення об'єкта з оренди також оформляють звикористанням довіреності.
Орендодавець (власник) нараховує за встановленими нормамиамортизацію по переданих в оренду об'єктах: дебет рахунку 23«Виробництво» (окремий субрахунок для обліку витрат на орендніпослуги) і кредит рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротнихактивів». На дебет рахунку 23 крім амортизації відносять й інші витрати,супутні експлуатації об'єкта оренди, якщо вони виконані орендодавцем. Витратиорендодавця з укладання угоди про оренду (юридичні послуги, комісійнівинагороди) визнають іншими операційними витратами того звітного періоду, уякому вони мали місце. З рахунку 23 такі витрати щомісяця списують у дебетсубрахунку 949 "Інші витрати операційної діяльності".
Дохід від операційної оренди визнають іншим операційнимдоходом відповідного звітного періоду. На належну до одержання суму орендноїплати дебетують субрахунок 377 «Розрахунки з іншими дебіторами» ікредитують субрахунок 713 «Дохід від операційної оренди активів».Податок на додану вартість при орендних відносинах обліковують в установленомупорядку.
Належну за договором до сплати суму орендної плати орендарщомісяця відносить у витрати: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (залежно відмісця використання орендованого об'єкта) і кредит субрахунку 685«Розрахунки з іншими кредиторами». Погашення заборгованості зорендної плати — дебет рахунку 68 і кредит рахунку 31 «Рахунки вбанках».
Якщо орендодавець отримує орендну плату наперед, то вінвідображає її спочатку у складі доходів майбутніх періодів: дебет рахунку 31«Рахунки в банках» і кредит рахунку 69 «Доходи майбутніхперіодів». Одночасно показує податкове зобов'язання з ПДВ: дебетсубрахунку 643 «Податкові зобов'язання», кредит субрахунку 641«Розрахунки за податками». В наступних місяцях відповідно до строківоренди відображають дохід від оренди: дебет рахунку 69, кредит субрахунку 713«Дохід від операційної оренди активів». Зараховують податковезобов'язання з ПДВ: дебет субрахунку 713, кредит субрахунку 643.
Бухгалтерія контролює правильність оформлення документів зоренди, нарахування орендної плати, своєчасність і повноту розрахунків міжсуб'єктами оренди.
Організація обліку фінансової оренди
Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарюправа користування активом, який належить орендодавцю з обов'язковою наступноюпередачею орендарю права власності на цей актив.
Наданий у фінансову оренду об'єкт орендодавець відображає якдебіторську заборгованість орендаря в сумі мінімальних орендних платежів інегарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, щопідлягає отриманню. Показують інший дохід від реалізації необоротних активів.Залишкову вартість об'єкта фінансової оренди виключають з балансу орендодавця.її відображають у складі інших витрат (собівартості реалізованих необоротнихактивів).
Різниця між сумою мінімальних орендних платежів інегарантованої ліквідаційної вартості об'єкта оренди та теперішньою вартістювказаної суми, що визначена за орендною ставкою відсотка, становить фінансовийдохід орендодавця. Розподіл фінансового доходу між звітними періодами протягомстроку оренди здійснюють із застосуванням орендної ставки відсотка на залишокдебіторської заборгованості орендаря на початок звітного періоду.
Одержаний у фінансову оренду об'єкт орендар відображає якактив і зобов'язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою:справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних оренднихплатежів.
Різниця між зазначеною вартістю та вартістю об'єктафінансової оренди, за якою він був відображений в обліку орендаря на початкустроку фінансової оренди, є фінансовими витратами орендаря. їх відображають убухгалтерському обліку і звітності в сумі, що відноситься до звітного періоду.Розподіл фінансових витрат між звітними періодами протягом строку орендиздійснюють із застосуванням орендної ставки відсотка на залишок зобов'язань напочаток звітного періоду. Якщо в угоді про фінансову оренду не вказана ставкавідсотка, то для визначення теперішньої вартості суми мінімальних оренднихплатежів і розподілу фінансових витрат орендар застосовує ставку відсотка наможливі позики орендаря.
Затрати орендаря на поліпшення об'єкта фінансової оренди(модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), щоприводять до збільшення майбутніх економічних вигід, які первісно очікувалисявід його використання, відображають як капітальні інвестиції, тобто відносятьсяв дебет рахунку 15 «Капітальні інвестиції». На суму цих витратзбільшують вартість об'єкта фінансової оренди: дебет рахунку 10 «Основнізасоби» і кредит рахунку 15 «Капітальні інвестиції».
Амортизацію об'єкта фінансової оренди нараховує орендарпротягом періоду очікуваного використання активу, яким є строк корисноговикористання (якщо угодою передбачено перехід права власності на актив доорендаря) або коротший з двох періодів — строк оренди або строк корисноговикористання об'єкта фінансової оренди (якщо переходу права власності на об'єктфінансової оренди після закінчення строку оренди не передбачено). Методнарахування амортизації об'єкта фінансової оренди визначає орендар самостійно.
Нараховану амортизацію відносять у витрати того виробництва,для якого придбаний об'єкт оренди. Під час нарахування амортизації роблятьтакий запис: дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94 (залежно від місця використанняоб'єкта) і кредит рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротнихактивів».
У випадку продажу активу з укладанням угоди про йогоодержання продавцем у фінансову оренду, дохід за звітний період визнають у суміпродажної вартості активу, якщо вона нижча або дорівнює балансовій вартостіпроданого активу, або в розмірі балансової (залишкової) вартості проданогоактиву, якщо продажна вартість вища балансової вартості проданого активу. Сумуперевищення продажної вартості активу над його балансовою (залишковою) вартістювключає про-давець-орендар до складу доходів майбутніх періодів з включенням доскладу доходу відповідних звітних періодів протягом строку фінансової оренди.Собівартістю проданих активів визнають їх балансову (залишкову) вартість.
Згідно з чинними документами в балансі підприємства-орендарянаводять вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів іорендованих цілісних майнових комплексів. Об'єкти оперативної орендипередбачено обліковувати за балансом. Виходячи з цього, господарські формуваннявартість землі мають показувати так: в балансі — власна земля; за балансом —орендована земля.
За землю стягується плата у вигляді земельного податку абоорендної плати, визначеної у договорі оренди. Плата за землю повинна регулюватиекономічні відносини в аграрному секторі і входити до собівартості виробленоїпродукції шляхом обліку її в складі загальновиробничих витрат.
Передачу землі в оренду оформляють договором оренди землі.
Орендну плату за землю нараховує орендар і включає у витративиробництва: дебет рахунку 91 «Загальновиробничі витрати», аборахунку 23 «Виробництво», якщо заздалегідь відомо під вирощуванняякої культури береться в оренду земля, і кредит субрахунку 685 «Розрахункиз іншими кредиторами».
Бухгалтерська служба контролює використання орендованихоб'єктів, визначення сум орендних платежів, своєчасність і повноту взаємнихрозрахунків згідно договору оренди.
Організація обліку довгострокових біологічних активів
В обліку виділяють довгострокові біологічні активи рослинництва,тваринництва та незрілі. У кожній з цих груп можуть бути активи, оцінені засправедливою і за первісною вартістю.
Довгострокові біологічні активи рослинництва включаютьбагаторічні насадження: насіннячкові культури, кісточкові культури, ягідники, виноградники,плантації хмелю. До довгострокових біологічних активів тваринництва відносятьосновне стадо тварин: корови, бики-плідники, свиноматки, хряки-плідники,вівцематки, барани-плідники.
До незрілих довгострокових біологічних активів відносятьбіологічні активи, операційний цикл створення яких перевищує 12 місяців, які узвітному періоді ще не здатні давати сільськогосподарську продукцію. Зокрема,багаторічні насадження (сади, виноградники, ягідники), що не досягли пориплодоношення. Об'єктом їх обліку є види багаторічних насаджень.
Біологічні активи, придбані за плату, оприбутковують запервісною вартістю, яка складається з витрат, понесених підприємством для їходержання, доведення до стану, в якому вони придатні для використання іззапланованою метою.
Первісна вартість безоплатно одержаних біологічних активівдорівнює їх справедливій вартості. Первісною вартістю біологічного активу,переведеного до складу довгострокових біологічних активів із поточнихбіологічних активів, є його справедлива вартість.
Витрати на придбання та формування довгострокових біологічнихактивів відображаються в обліку капітальних інвестицій за дебетом субрахунку155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів».Оприбутковують довгострокові біологічні активи записом за дебетом рахунку 16«Довгострокові біологічні активи» і кредитом субрахунку 155 напідставі актів і документів з придбання активів.
Довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких надату балансу достовірно визначити неможливо, відображають за первісною вартістюз урахуванням суми їх зносу. По них нараховують амортизацію аналогічно іншимосновним засобам. На суму амортизації роблять запис: дебет рахунку 23«Виробництво» і кредит субрахунку 13
По довгострокових біологічних активах які оцінюються засправедливою вартістю амортизацію не нараховують. Зміну їх справедливоївартості відображають за дебето\ (збільшення) і за кредитом (зменшення) рахунку16 «Довгострокові біологічні активи* у кореспонденції з субрахунками 710»Дохії від первісного визнання та від зміни вартост активів, якіобліковуються за справедливок вартістю" (дооцінка активів) і 940«Витрата від первісного визнання та від зміни вартості активів, які обліковуютьсяза справедливок вартістю» (уцінка активів).
Міністерство аграрної політики України наказом від 21 лютого2008 р. № 73 затвердило «Методичні рекомендації щодо застосуванняспеціалізованих форм первинних документів з обліку довгострокових та поточнихбіологічних активів в сільськогосподарських підприємствах». Методичнимирекомендаціями для обліку довгострокових біологічних активів встановлені такіпервинні документи:
1. Акт №_приймання довгострокових біологічних активіврослинництва (багаторічних насаджень) і передачі їх в експлуатацію (форма №ДБАЛ-і). Акт складає комісія, що призначена керівником підприємства. Вінзастосовується для приймання довгострокових біологічних активів рослинництва насуму понесених витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями (щорічно), тапри досягненні насадженнями віку ефективного їх використання і зарахування доскладу довгострокових біологічних активів рослинництва;
2. Акт приймання довгострокових біологічних активівтваринництва (формування основного стада) (форма № ДБАСГ-2). Акт застосовуєтьсяу випадках оформлення переведення тварин в основне стадо. Акт складаєзоотехнік, завідувач фермою або бригадир у день формування основного стада.Належно оформлені Акти приймання довгострокових біологічних активівтваринництва (формування основного стада тварин) (форма № ДБАСГ-2) підписуютькерівник структурного підрозділу, завідуючий фермою підприємства тавикористовують для обліку тварин у Книзі обліку руху тварин і птиці на фермі(форма № ПБАСГ-12) і для зоотехнічного обліку. Наприкінці місяця Акти разом ізЗвітом про рух тварин і птиці на фермі (форма № ПБАСГ-13) передають добухгалтерії під- приємства, де їх використовують для відображення операцій зруху тварин у реєстрах бухгалтерського обліку;
3. Акт №_на списання довгострокових біологічних активіврослинництва (багаторічних насаджень) (форма № ДБАСГ-3) складають длядокументального оформлення процедури списання багаторічних насаджень.
Для визначення непридатності багаторічних насаджень івстановлення неможливості та/або неефективності їх використання, а також дляоформлення документації на списання багаторічних насаджень безпосередньо напідприємстві створюється комісія. Вона складається з голови комісії (керівникаабо його заступника) та її членів (головного бухгалтера або його заступника;осіб, на яких покладено відповідальність за збереження майна; працівниківінженерних, технічних, технологічних та інших служб підприємства, які добрезнають об'єкт основних засобів).
Протокол засідання комісії, акт інвентаризації та Акт №_насписання довгострокових біологічних активів рослинництва (багаторічнихнасаджень) (форма № ДБАСГ-3) затверджуються керівником підприємства;
4. Акт №_на списання довгострокових біологічних активівтваринництва (вибраков-ка тварин) (форма № ДБАСГ-4) складають для вибракуванняпродуктивної та робочої худоби, інших видів тварин при втраті ними господарськокорисних якостей: значному зниженні продуктивності, втраті племінної аборобочої цінності, захворюванні невиліковними хворобами, а також внаслідоктравм, старості або недостатньої розвиненості.
Для визначення непридатності тварин до подальшоговикористання, а також для складання необхідної документації утворюютьсяпостійно діючі комісії, які проводять безпосередній огляд тварин основногостада, призначених до списання і встановлюють причини, що зумовили їх списання
Реалізовані довгострокові біологічні активи, які оцінюютьсяза справедливою вартістю, списують так: дебет субрахунку 901 «Собівартістьреалізованої готової продукції» і кредит рахунку 16 «Довгостроковібіологічні активи» — на вартість активу; дебет рахунку 36 «Розрахункиз покупцями та замовниками» і кредит субрахунку 701 «Дохід відреалізації готової продукції» — на суму доходу (виручки) від реалізації;дебет субрахунку 701 і кредит рахунку 64 «Розрахунки за податками йплатежами» — на суму податкового зобов'язання з податку на доданувартість.
Реалізацію та ліквідацію довгострокових біологічних активів,які оцінюються за первісною вартістю, відображають на бухгалтерських рахункаханалогічно іншим основним засобам.
Організація обліку нематеріальних активів
У діяльності підприємства виникають довгострокові витрати,які забезпечують можливість отримання доходу протягом тривалого періоду, але невтілені у конкретну матеріальну форму. Вони невідчутні на дотик і непомітні.Через те, що вони не виражені у матеріальній формі, не мають фізичнихвластивостей їх не можна віднести до об'єктів основних засобів, виробничихзапасів, готової продукції або товарів. Але за їх придбання підприємствосплачує гроші. Цей особливий вид засобів називають нематеріальними активами. їхвикористовують у комерційній діяльності для одержання доходу.
У статті 1.2 Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств» записано: «Нематеріальний актив — об'єктінтелектуальної, в тому числі промислової власності, а також інші аналогічніправа, визначені у порядку, встановленому відповідним законодавством, об'єктомправа власності платника податку'».
П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» визначено, що нематеріальнийактив — немонетарной актив, який не має матеріальної форми та може бутиідентифікований.
Монетарними активами є гроші, а також інші активи, які маютьбути отримані у визначеній сумі грошей. До монетарних статей відносять грошовікошти та їх еквіваленти, дебіторську і кредиторську заборгованість, що будутьпогашені грошовими коштами і фінансові інвестиції. Всі інші активи єнемо-нетарні — запаси, меблі, станки, але вони не є нематеріальними активами,бо мають фізичне вираження.
Згідно з П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»бухгалтерський облік нематеріальних активів ведеться щодо кожного об'єкта затакими групами:
• права користування природними ресурсами (право користуваннянадрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншоюінформацією про природне середовище тощо);
• права користування майном (право користування земельноюділянкою відповідно до земельного законодавства, право користування будівлею,право на оренду приміщень тощо);
• права на комерційні позначення (права на торговельні марки(знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові) найменування тощо);
• права на об'єкти промислової власності (право на винаходи,корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування(топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, утому числі ноу-хау,захист від недобросовісної конкуренції тощо);
• авторське право та суміжні з ним права (право налітературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми дляелектронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних), виконання,фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо);
• незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;
• інші нематеріальні активи (право на провадження діяльності,використання економічних та інших привілеїв тощо). Облік нематеріальних активівповинен
забезпечити інформацію про їх наявність і вартість,правильність визначення і списання зносу (амортизації), достовірні дані пропризначення і ефективність використання кожного активу.
Нематеріальні активи обліковують на рахунку 12«Нематеріальні активи». Рахунок 12 активний, за дебетом якоговідображають придбання або отримання в результаті розробки нематеріальнихактивів та суму їх дооцінки, за кредитом — вибуття внаслідок продажу,безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надаліекономічних вигід від його використання та суму уцінки нематеріальних активів.
Придбання (створення) нематеріальних активів є капітальнимиінвестиціями, які обліковують за дебетом субрахунку 154 «Придбання(створення) нематеріальних активів». Аналітичний облік ведуть щодо кожногооб'єкта. У витрати включають ціну придбання, мито, непрямі податки, що непідлягають відшкодуванню, та інші витрати, безпосередньо пов'язані з йогопридбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використанням за призначенням.
Придбані (створені) нематеріальні активи оприбутковують напідставі документів по їх придбанню: дебет рахунку 12 «Нематеріальніактиви» і кредит рахунку 15.
Надходження та оприбуткування будь-якого об'єктанематеріальних активів на підприємстві потрібно підтвердити відповіднимпервинним документом, в якому подають докладну характеристику об'єкта, йогопервісну вартість, термін корисного використання, норму зносу (амортизації),підрозділ, в якому буде використовуватися об'єкт; підписи посадових осіб, щоприйняли об'єкт, з доданням документів, в яких описується сам об'єктнематеріальних активів або порядок його використання.
З метою ведення обліку та контролю на підприємствах (ворганізаціях, установах тощо) об'єктів права інтелектуальної власності (винаходів,корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій) інтегральнихмікросхем і раціоналізаторських пропозицій) Державний комітет статистикиУкраїни наказом від 10 серпня 2004 р. № 469 затвердив форми первинної обліковоїдокументації та інструкцію щодо їх заповнення.
Затверджено шість форм, а саме:
• Форма № ІВ-1 «Журнал реєстрації заявок на винаходи,корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральнихмікросхем, що подані в Україні»;
• Форма № ІВ-2 «Журнал реєстрації заявок на винаходи,корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографії) інтегральнихмікросхем, що подані до компетентних органів іноземних держав»;
• Форма № ІВ-3 «Журнал реєстрації використанихвинаходів, корисних моделей, промислових зразків, компонувань (топографій)інтегральних мікросхем»;
• Форма № ІВ-4 «Журнал реєстрації раціоналізаторськихпропозицій»;
• Форма № ІВ-5 «Заява про раціоналізаторськупропозицію»;
• Форма № ІВ-6 «Акт про використання об'єкта праваінтелектуальної власності».
Згідно з наказом Міністерства фінансів України «Прозатвердження типових форм первинного обліку об'єктів права інтелектуальноївласності у складі нематеріальних активів» від 22 листопада 2004 р. № 732діють такі форми первинних документів з обліку об'єктів права інтелектуальноївласності у складі нематеріальних активів:
• акт введення в господарський оборот об'єкта праваінтелектуальної власності у складі нематеріальних активів (типова форма №НА-1);
• інвентарна картка обліку об'єкта права інтелектуальноївласності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-2);
• акт вибуття (ліквідації) об'єкта права інтелектуальноївласності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-3);
• інвентаризаційний опис об'єктів права інтелектуальноївласності у складі нематеріальних активів (типова форма № НА-4). Придбані(створені) нематеріальні активи
зараховують на баланс підприємства за первісною вартістю.Вона включає ціну (вартість) придбання (крім отриманих торговельних знижок),мито, непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню, та інші витрати,безпосередньо пов'язані з придбанням активу та доведенням до стану, у якому вінпридатний для використання за призначенням.
Витрати, що здійснюють для підтримання об'єкта в придатномудля використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніхекономічних вигід від його використання, включають до складу витрат звітногоперіоду.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливоювартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активнийринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слідпереоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив(крім тих, щодо яких не існує активного ринку).
Аналітичний облік нематеріальних активів ведуть за видами таокремими інвентарними одиницями у цілих гривнях (без копійок). Копійки, якщовони є, списують у витрати виробництва при оприбуткуванні нематеріальнихактивів. Для аналітичного обліку використовують інвентарні картки абоспеціальну книгу. Аналітичний облік гудвілу і негативного гудвілу ведуть заоб'єктами придбання.
Відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюють протягом строку їхкорисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цьогооб'єкта активом (при зарахуванні на баланс).
Метод амортизації нематеріального активу обирає підприємствосамостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такіумови визначити неможливо, то амортизацію нараховують із застосуваннямпрямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповіднихметодів нарахування здійснюють згідно з П(С)БО 7 «Основні засоби».
Нематеріальні активи вибувають з підприємства внаслідок їхреалізації, безоплатної передачі, ліквідації тощо. У випадку реалізаціїнематеріальних активів списують суму їх зносу: дебет субрахунку 133«Накопичена амортизація нематеріальних активів» і кредит рахунку 12«Нематеріальні активи». Одночасно дебетують брахунок 97 "Іншівитрати" і кредитують рахунок 12 на залишкову вартість. Продажну вартістьнематеріальних активів відображають по дебету рахунку 36 «Розрахунки зпокупцями та замовниками» і кредиту рахунку 74 "Інші доходи".
Операції з реалізації нематеріальних активів оформляютьнакладними, а інше вибуття — актами.
Порядок ведення бухгалтерського обліку нематеріальних активівна підприємствах, вибір методу нарахування амортизації нематеріальних активіввизначає облікова політика підприємства, яку затверджує керівник підприємстванаказом.
Бухгалтерська служба контролює процес документальногооформлення надходження, використання і вибуття нематеріальних активів,розраховує їх амортизацію, бере участь у проведенні інвентаризації.

5. Підготовка та подання звітності обліку зносу (амортизації)необоротних активів
Якими б важливими не були довідники, журнали,документи, та все ж кінцевою метою ведення обліку є складання звітів. Намаганнястворити винятково повні довідники зі зручним розподілом елементів на групи,акуратне введення документів були б марними, якби унаслідок цього не можна булоотримати різноманітні бухгалтерські звіти. За принципом створення і наповненнядовідкової бази, введення даних на підставі первинних документів, і після цьогоодержання потрібних звітів побудовані практично всі програми бухгалтерськогообліку.
Стандартні звіти
Програма 1С: Бухгалтерия надає користувачам змогу отримати близько двохдесятків різних звітів. Якщо до цього додати ще варіанти звітів, які одержуютьунаслідок задання різних параметрів під час їхнього формування, то можливостіаналізу інформації у користувача практично необмежені. Доступ до всіх звітівможна отримати через пункт Отчеты/Звіти головногоменю, а до найуживаніших -ще й через панель інструментів.
Розглянемо загальні прийоми формуваннязвітів, види звітів, використання звітів і взаємозв'язок між ними.
Передусім зазначимо, що вибір будь-якогозі звітів викликає діалогове вікно для налаштування параметрів звіту. Виберемоперший звіт зі списку — Оборотно-сальдовуюведомость/ Обігово-сальдову відомість- і на його прикладі розглянемо загальні прийоми роботи. Унаслідоквибору отримаємо діалогове вікно для налаштування параметрів звіту.Обігово-сальдовавідомість містить для кожного рахунка інформацію про залишки на початок ікінець періоду та обіги за дебетом і кредитом упродовж цього періоду. Такийзвіт є одним з найуживаніших у бухгалтерській практиці. Параметрів у ньомунебагато — потрібно вказати період звітності і декілька прапорців, щовизначають його вид. У правій частині поля введення початкової і кінцевої датизвітності розміщена кнопка з піктограмою календаря, за допомогою якої можнаскористатися календарем. Для вибору стандарт-ного періоду звітності (місяць,квартал, рік) зручніше застосовувати відповідну кнопку Выборпериода/Вибір періоду, якавідкриває вікно вибору періоду. Задамо, для прикладу, як період звітностіперший квартал 2009 року.
Прапорці у вікні налаштування параметрів задають на власнийрозсуд. Зокрема, прапорець Данные по субсчетам/Даніпро субрахунки передбачає друкуванняданих щодо всіх субрахунків, а не лише балансових. Прапорець Данные по валютам/Дані про валюти дає змогу отримати повнішу інформацію щодо валютних рахунків (сумув валюті, а не тільки гривневий еквівалент). Для одержання розгорнутого сальдопотрібно задати прапорець Развернутоесальдо/Розгорнуте сальдо. У цьому випадку у вікніналаштування параметрів буде ще одна закладка для налаштування списку правил,за якими одержуватимуть розгорнуте сальдо (рис. 6.4). Три кнопки збоку відсписку правил дають змогу змінювати ці правила: кнопка "+" — додатиновий рядок; кнопка "=" (якщо курсор розміщений у стовпці Ан.1, Ан.2 або Ан.З) — спричинитипояву або зникнення того субрахунки, за яким провадять аналітичний облік.Кнопка X вимикає правилопід час формування сальдо за балансовим рахунком, відображеним у лівомустовпці.
На панелі інструментів вікна налаштування параметрів звіту єдві кнопки, що раніше не траплялися.
Кнопка Открытьнастройку/Відкрити налаштування дає змогувідкрити збережене попередньо налаштування параметрів звіту. Для часто уживанихзвітів це досить зручна можливість. Обігово-сальдова відомість має простийсписок параметрів, які налаштовують за лічені секунди, проте є й хитромудрішізвіти зі складним для налаштування списком параметрів. Для кожного звіту може бутидекілька налаштувань, що відрізняються іменами, тому для конкретноговикористання треба вибрати потрібне налаштування зі списку збережених.
Кнопка Сохранитьнастройку/Запам'ятати налаштування забезпечуєзапам'ятовування активного списку налаштованих параметрів звіту. Налаштуваннюдоцільно присвоювати зрозуміле ім'я — це спростить його подальше використання.Однак запам'ятовувати треба не кожне налаштування параметрів, а тільки ті, щознадобляться у подальшій роботі.
Нагадаємо, що кнопка Описание/Опис дає змогу отриматикорисну інформацію про те, як налаштувати параметри звіту, про сам звіт і йоговзаємозв'язок з іншими звітами.
Припустимо, що визначений період звітності перший квартал 2009 р., прапорець Данные по субсчетам/Дані про субрахунки задано, а два інші незадані — тоді потрібно натиснути на кнопку ОК або Сформировать/ Сформувати. Як наслідок, відкриється вікно для перегляду сформованого звіту.Якщо звіт створено кнопкою Сформировать/Сформувати, то після виходу з вікнаперегляду звіту відбудеться повернення до вікна налаштування параметрів звіту,і можна сформувати звіт з іншими параметрами. Якщо ж звіт створено кнопкою ОК, то після закриття вікнаперегляду звіту автоматично закриється і вікно налаштувань параметрів звіту. Вікноперегляду звіту подібне до вікна перегляду документа, і якщо його відкрити, тостануть активними кнопки Печать/Друкувати і Просмотр/Перегляд на панелі інструментів програми. Друкування звітів виконують таксамо, як друкування документів — за допомогою кнопки Печать/Друкувати. Однак перегляд звіту дещо відрізняється від перегляду документа.
Звернемо увагу на горизонтальну лінію, що відокремлюєзаголовну частину звіту від табличної. Наявність цієї лінії свідчить про те, щопід час вертикального перегляду звіту (якщо звіт не поміщається на екрані),переміщається тільки таблична частина, а заголовна є нерухомою. Це зручно увипадку переглядання громіздких звітів, без цієї можливості було б складновизначити, до якого стовпця звіту належить та чи інша цифра з середини чи кінцязвіту. Така ж вертикальна лінія відокремлює код і назву рахунків від рештитаблиці. Це означає, що коди і назви рахунків завжди будуть на екрані під часгоризонтального перегляду широких звітів. Інші відмінності розглянемо нижче.
Коротко ознайомимося з іншими звітами.
Кнопка▼ свідчить про те, що вибирають одне зкількох можливих значень параметра. Прапорець По субсчетам/За субрахунками означає,що треба відображати інформацію за субрахунками балансового рахунка, апрапорець Группы/Групи задає розподіл субконто по групах з отриманнямпідсумків по групі.
Звіт Анализ счета/Аналіз рахунка надає інформацію прообіги рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо напочаток і кінець періоду. Щоб його одержати, потрібно визначити періодзвітності, номер рахунка і задати значення прапорців Данные посубсчетам/Дані про субрахунки і Данные по валютам/Дані про валюти (ціпрапорці описані вище).
Часто треба знати обіг і залишки на рахунку щодо кожної датипевного періоду, наприклад, для аналізу динаміки змін засобів організації,перевірки відповідності введених в інформаційну базу даних з даними, щозазначені в банківських виписках тощо. Таку інформацію можна отримати зі звіту Анализсчета по датам/Аналіз рахунка за датами.
Вікно налаштування параметрів практично таке ж, як іпопереднього звіту, а звіт має дещо інший вигляд.
Звіт Анализ счета по субконто/Аналіз рахунка за субконто міститьпідсумкові суми обігів рахунка в кореспонденції з іншими рахунками за звітнийперіод, а також залишки на рахунку станом на початок і кінець періоду в розрізіоб'єктів аналітичного обліку. Цей звіт можна сформувати тільки для тихрахунків, на яких ведуть аналітичний облік. Якщо вибрати цей звіт у головномуменю, то на екрані з'явиться діалогове вікно налаштування параметрів звіту.Список параметрів громіздкий, проте немає жодних особливостей його заповненням.
Звіт Обороты счета/Обіги рахунка використовують дляодержання інформації про обіги та залишки на рахунку за звітний період. Вінможе бути корисний для підведення підсумків і складання звітів. Для одержанняобігів рахунка треба застосувати команду Обороты счета (Главная книга)/Обіги рахунка (Головна книга) з пункту Отчеты/Звіти головного меню.У діалоговому вікні налаштування параметрів за допомогою прапорців можназадавати або скасовувати виведення відповідних підсумків, тобто отримативажливі проміжні підсумки або відмовитися від зайвої інформації.
У звіті Анализ субконто/Аналіз субконто для кожногосубконто (об'єкта аналітичного обліку) заданого виду наводять обіги за всімарахунками, у яких використано це субконто, а також розгорнуте і згорнутесальдо. Налаштувавши певним чином параметри, можна отримати звіт щодопотрібного виду субконто або конкретного субконто.
Якщо потрібно мати максимально повну картину операцій щодо об'єктааналітичного обліку (субконто) або групи субконто, то можна використати звіт Карточкасубконто/Картка субконто. Цей звіт містить усі операції з конкретнимоб'єктом аналітичного обліку (субконто) у хронологічному порядку з зазначеннямреквізитів проведень, залишків на субконто після кожної операції, на початок ікінець звітного періоду. Обіги та залишки виводяться в грошовому вигляді, а увипадку кількісного обліку -ще й у натуральному. Якщо вести валютний облік зарахунками, для яких вибрано конкретний вид субконто, то до звіту додаєтьсяінформація про валюту. Вікно налаштування параметрів дуже подібне до вікнаналаштування параметрів звіту Анализ субконто/Аналіз субконто.
У звіті Картонка счета/Картка рахунка є усі проведенняна рахунку або проведення на рахунку для конкретних значень об'єктіваналітичного обліку — назви матеріалу, організації-постачальника тощо. В картцірахунка також показані залишки на початок і кінець звітного періоду, обіги зазвітний період і залишки після кожного проведення.
Для аналізу обігів між субконто різного виду можнаскористатися звітом Обороты между субконто/Обіги між субконто. Цей звітдає змогу довідатися, наприклад, скільки товарів різного виду купив кожнийпокупець, або, навпаки, — для кожного товару дізнатися сумарні обсяги закупівлікожним покупцем.
Отчет по проводкам/Звіт про проведення є вибіркою зазаданими критеріями з журналу проведень. До звіту можна відібрати проведення,обмежені фільтром. Фільтр — це рядок, який може містити декілька кореспонденційрахунків і символьних рядків, розділених символом Кореспонденції рахунків уфільтрі задають так:
а проведення, у дебеті або кредиті яких міститься рахунок а;
а, Ь проведення з кредиту рахунка Ь на дебет рахунка а.
Наприклад: ЗО — усі проведення на рахунку ЗО; ЗО, 31 — усіпроведення на дебет рахунка ЗО з кредиту рахунка 31. Замість номера рахункаможна задати "*", що означає «будь-який рахунок».Наприклад, *, ЗО — вибірка проведень на дебет усіх рахунків з кредиту рахункаЗО. Якщо у фільтрі задати символьний рядок, то вибиратимуться проведення, щомістять цей рядок у графі Содержание/Зміст або у назві субконто дебетучи кредиту проведення. Наприклад, задавши у фільтрі папір, отримаємовибірку проведень, що містять в описі або назві субконто слово папір.
У випадку частого застосування фільтра йогозначення можна зберегти. Для цього достатньо натиснути на кнопку Запомнить/Запам'ятати.Щоб використати такий фільтр, його треба вибрати у списку фільтрів інатиснути на кнопку Выбрать/Вибрати, після чого заданий фільтр зі спискубуде скопійований у поле Фильтр/Фільтр. Для вилучення фільтра зі спискупотрібно його виокремити і натиснути на кнопку Удалить/Вилучити.
Крім того, можна також вибрати проведення щодо конкретноївалюти, задавши прапорець По валюте/Щодо валюти і вибравши зі спискупотрібну валюту, або проведення за номером журналу (треба задати номерпотрібного журналу в полі По журналу/За журналом або вибрати його зісписку).
Для кожного проведення у звіті задано такі дані: дату, описпроведення, рахунок дебету і кредиту проведення, суму проведення і назвусубконто дебету і кредиту проведення (у випадку аналітичного обліку зарахунками дебету або кредиту проведення). Для валютних проведень у звітівизначено назву валюти, суму у валюті і курс валюти, за яким зроблено проведення.Інформація про проведення розміщена у звіті в хронологічному порядку.
Звіт Список сводных проводок/Список зведених проведень міститьобіги між рахунками (суми в дебет одного з кредиту іншого) за звітний період.Параметри цього звіту — період звітності та прапорці Данные посубсчетам/Дані про субрахунки, По валюте/Щодо валюти і По кредиту/Закредитом. Форма звіту зрозуміла для бухгалтера, з його вигляду легковизначити, як його можна використати в практичній роботі.
Журнал-ордер (ведомость) по субконто/Журнал-ордер (відомість)за субконто потрібний для рахунків, за якими ведуть аналітичний облік. Віндає змогу отримати для кожного виду субконто дебетові і кредитові обіги, атакож розгорнуте і згорнуте сальдо на початок і кінець звітного періоду. Окрімцього, можна задавати різні режими відбору субконто.
Для налаштування параметрів звіту використовують діалоговевікно. Частина параметрів уже відома: період звітності, рахунок і видисубконто, прапорці Данные по субсчетам/Дані про субрахунки, Повалюте/Щодо валюти. Крім того, є ще вісім прапорців, що дають змогуотримати (якщо їх увімкнути) різні підсумки або обіги. Для бухгалтера назви цихможливостей мають конкретний сенс. Ще є також параметр Детализация/Деталізація,значення якого вибирають з низхідного списку:
· Без детализации/Без деталізації-усі підсумкові залишки, обігирахунка будуть відображені у звіті без додаткової деталізації;
· Проводка/Проведення — кожний рядок звіту відповідаєпроведенню;
· Операция/Операція — кожний рядок звіту відповідає операції;
· Цата — кожний рядок звіту відповідає даті;
· Неделя/Тиждень — кожний рядок звіту відповідає тижню;
· Декада — кожний рядок звіту відповідає декаді;
· Месяц/Місяць — кожний рядок звіту відповідає місяцю;
· Квартал — кожний рядок звіту відповідає кварталу.
Команда Дополнительно/Додатково з пункту Отчеты/Звітиголовне го меню містить два підпункти: Расширенный анализ субконто/Розширений аналіз субконто і Диаграмма/Діаграма.
Звіт Расширенный анализ субконто/Розширений аналізсубконто за
стосовують тільки для рахунків, на яких ведуть аналітичнийоблік. У ньому для кожного виду субконто наведено дебетові і кредитові обігисубконто, а також розгорнуте і згорнуте сальдо на початок і кінець звітнопперіоду. У вікні налаштування параметрів звіту можна задати різноманітн режимивідбору і сортування субконто.
Диаграмма/Діаграма — це нова можливість версії 7.7. Вонапризначень для графічного зображення бухгалтерських даних. Як і в усіхзвітах, тут треба задати період звітності, вибрати номер рахунка і вид підсумків,яких буде сформовано діаграму: залишки на початок, обіги або залишки на кінецьперіоду. Можна отримати також і кількісні дані (наприклад, кіль- кість товару).Ці параметри налаштовують на закладці Данные/Дані, сзакладка Диаграмма/Діаграмадає змогу налаштувати вигляд діаграми.
Деталізація
Понад десять стандартних звітів, для яких, до того ж, можнаналаштовувати різноманітні параметри, надають користувачу широкі можливостіаналізування даних. Однак це ще не всі можливості програми 1С: Бухгал-терия.Як діє бухгалтер, коли потрібно уточнити певні дані з одного звіту ісформувати на їхній підставі інший звіт? Звичайно, запам'ятовує або виписує нааркуш паперу потрібні дані і тоді складає інший звіт, налаштувавши потрібнізначення параметрів. В 1С цього робити не потрібно, оскільки тут єможливість деталізації інформації.
Розглянемо поняття деталізації на прикладі першого зісформованих звітів — обігово-сальдової відомості. Звіт має вигляд табличногодокумента, тобто таблиці, що складається з комірок. За допомогою курсора можнапереміщатися між комірками, причому комірка, в якій перебуває курсор, набуваєінверсного забарвлення. Курсор мишки може бути двох різновидів: у виглядіхрестика й у вигляді хрестика зі збільшувальним склом. Якщо курсор у комірці маєвигляд хрестика зі збільшувальним склом, то можна скористатися деталізацією іперейти до іншого звіту.
Наприклад, розмістимо курсор у комірці на перетині рядкарахунка 28 Товарі стовпця Обороты за период-Дебет/Обіги заперіод-Дебет. Курсор набуде вигляду хрестика зі збільшувальним склом, а цеозначає, що для заданої комірки можлива деталізація інформації. Меню виборудвічі клацнути мишкою на комірці й на екрані звіту для деталізації з'явитьсяменю для вибору потрібного докумен- інформації.
Виберемо у цьому меню пункт Ведомость по счету/Відомістьдо рахунка і на екрані з'явиться звіт.
Звіт Оборотно-сальдоваяведомость по счету 28/Обігово-сальдова відомість до рахунка 28 отримано безналаштувань параметрів звіту, а лише завдяки деталізації суми для комірки, щомістить обіги саме рахунка 28.
У вікні перегляду операції одержуємо інформацію про всіпроведення, що їх сформував документ. Це найбільший ступінь деталізаціїінформації.
Зазначимо,що різні звіти мають різні можливості деталізації інформації, а саме:
· Обігово-сальдова відомість — картка рахунка,відомість за субконто, звіт про проведення, головна книга, журнал-ордер дорахунка.
· Шаховий баланс — звіт за журналом проведень.
· Обігово-сальдова відомість за рахунком — картка рахунка.
· Аналіз рахунка — журнал проведень, картка рахунка. Аналізрахунка за датами — звіт журналу операцій.
· Аналіз рахунка за субконто — картка рахунка, звітжурналу проведень.
· Головна книга — звіт журналу проведень.
· Аналіз субконто — картка субконто, картка рахунка.
· Картка субконто — операція.
· Картка рахунка — операція.
· Обіги між субконто — звіт журналу операцій.
· Звіт за проведеннями — операція.
· Зведені проведення — звіт журналу проведень.
· Журнал-ордер за субконто — картка рахунка.

Висновок
Записиу бухгалтерському обліку здійснюються на підставі документів. У Законі України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підставою длябухгалтерського облікугосподарських операцій є первиннідокументи, які фіксують факти здійснення таких операцій і складаються у моментоперації, а у разі неможливості цього — після її закінчення.
Технічнізасоби автоматизації та організаційні форми їх експлуатації зумовлюють у першучергу перегляд методологічних і методичних аспектів бухгалтерського обліку якінформаційної системи економічного суб'єкта.
Вченівиокремлюють поняття «електронний облік»: «електронний облік — це системавиявлення, зміни, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачіінформації, яка ґрунтується на використанні комп'ютерних мереж та інтегрованоїбази даних з метою раціонального використання засобів і предметів праці тасамої праці і для управління підприємницькою діяльністю».
Передумовистворення системи електронного обліку закріплені і нормативно: Законом України «Проелектронні документи та електронний документообіг» № 2599-ЇУ від 22.05.2003 р.;Законом України «Про електронний цифровий підпис» від 22.05.2003 р. № 852 -IVта іншими.       Повністюавтоматизована система збору, реєстрації, передачі та обробки облікової інформаціїзмінює традиційне бачення облікового прийому документування. Оскільки документуванняяк фізичне створення документа у певній формі перестає існувати, замінюєтьсяреєстрацією — необхідно дослідити склад, структуру та ступінь доказовостіелектронних документів, що посвідчують операції з обліку основних засобів на сільськогосподарськихпідприємствах. За умов автоматизації обліку свідоцтвом про здійсненнягосподарських операцій є електронний документ, інформація в якому зафіксована увигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.Документальне обґрунтування господарських операцій в електронному середовищі, істотномодифікується:
-        кожендокумент має дві візуальні форми-оригінали (відображення даних електроннимизасобами та на папері);
— доказовість та юридичну силу мають ідентичні за документарною інформацією тареквізитами електронний та паперовий документ;
-        цілісністьдокумента підтверджується електронним підписом -результатом криптографічногоперетворення набору даних, що перевіряється відкритим ключем.
Т.А. Бутинець визначила поділ реквізитів документа накласифікаційні групи: реквізити-озиаки та реквізити підстави. На думку автора,окремо взяті реквізити-ознаки чи реквізріти-підстави економічного сенсу немають, а документами можна вважати носії інформації, в яких реквізити наявні упоєднанні.
Облік інвентарних об'єктів основних засобів підприємств ведетьсяіз застосуванням типових форм первинного обліку основних засобів, затвердженихНаказом Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 р. № 352 «Прозатвердження типових форм первинного обліку».
Для досягнення цілей статті проведу порівняльний аналіз первиннихдокументів при застосуванні журиально-ордерної та автоматизованої форм обліку з використанням програмногопродукту «1 С: Підприємство 7.7.» щодо їх кількості та призначення. Таблиця 1

Первинні документи з обліку основних засобів при застосуванніжурнально-ордерної та автоматизованої форм облікуФорма Первинний документ Призначення Аналог первинного документа в системі «1С: Підприємство 7.7» О3-1 Акт приймання-передачі. (внутрішнього переміщення) основних засобів Застосовується для оформлення зарахування до складу основних засобів окремих об'єктів,. для обліку вводу їх в експлуатацію, для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів із одного цеху (відділу, дільниці) в інший, для оформлення передачі основних засобів зі складу (із запасу) в експлуатацію «Введення в експлуатацію» 03-2
Акт приймання-здачі
відремонтованих,
реконструйованих
та модернізованих об'єктів Застосовується для оформлення приймання-здач і основних засобів із ремонту, реконструкції та модернізації. Акт підписується головним бухгалтером та затверджується керівником підприємства, організації чи особами, на те уповноваженими
«Модернізація
необоротного
активу» ОЗ-3. Акт списання  Застосовується для оформлення «Ліквідація» Форма Первинний документ Призначення Аналог первинного документа в системі «1С: Підприємство 7.7» основних засобів вибуття основних засобів при повному або частковому їх списанні. Акт складається у двох примірниках комісією, призначеною керівником підприємства, будови, організації, затверджується керівником. підприємства (організації) або особою, на те уповноваженою необоротних активів» 03-4
Акт на списання
автотранспортних
засобів Застосовується для оформлення списання автомобіля вантажного чи легкового, причепа чи напівпричепа при їх ліквідації. Акт складається у двох примірниках та підписується комісією, що призначається керівником підприємства і затверджується керівником підприємства чи особою, на те уповноваженою
«Ліквідація
необоротних
активів» 03-6 Інвентарна картка обліку основних засобів Застосовується для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об'єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, та таких, що мають одне і те ж виробнйчо-господарське призначення, технічну характеристику та вартість
Довідник
«Необоротні
активи» 03-14 Розрахунок амортизації основних засобів Застосовується підприємством для визначення суми амортизації основних засобів, що належить до нарахування у звітному місяці «Нарахування зносу»
Отже,при автоматизованому обліку аналітичний облік основних засобів ведеться вдовіднику «Необоротные активы».
«Инвентарный номер» об'єкту присвоюється програмоюавтоматично, але його можна змінити в разі наявності на підприємстві певногопорядку інвентарної нумерації.
Організація бази даних дозволяє провести повну інвентаризаціюосновних засобів, включаючи визначення первісної вартості по групах,розрахувати і перевірити суми амортизаційних відрахувань та зносу по кожномуінвентарному об'єкту, упорядкувати і перевірити інвентарні номери та іншіреквізити в базі даних.
На відміну від традиційного обліку в системі «1С:Бухгалтерія» для фіксації всіх видів ремонту та зміни вартості основних засобівзастосовується одна документарна форма — «Модернизация необоротного актива».
Для відображення в обліку факту виведення з експлуатаціїматеріальних і нематеріальних необоротних активів внаслідок їх реалізації чисписання передбачений також один документ «Ликвидация необоротных активов».Вибір варіанту вибуття необоротних активів (списання або реалізація)здійснюється в реквізиті «Вид ликвидации» діалогової форми документу.
Тобто, кількість форм за умов автоматизації обліку є меншою,що підвищує оперативність обробки документів та знижує ймовірність помилокоформлення і реєстрації.
У системі 1С: також більш раціональним є підхід до нарахуваннязносу основних засобів.
Отже, використання засобів автоматизації обліку дозволяєпрактично повністю вирішити проблему точності та оперативності інформації.Протягом кількох хвилин можуть бути підготовлені різноманітні і деталізованідані, необхідні для прийняття ефективних рішень.
Масиви документів з обліку основних засобів при йогоавтоматизації є значно меншим за збереження комплектності реквізитів, якостідокументів, прискорення розрахунків та обробки.
До того ж, правильний вибір засобів автоматизації тапрограмного забезпечення дозволяє легко і миттєво адаптувати роботу бухгалтеріїдо правових норм, які часто змінюються.

Списоквикориснаної літератури
 
1. Закон України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 1999, N 40, ст.365, Іззмінами, внесеними згідно із Законами
N 1707-III (1707-14) від 11.05.2000,ВВР, 2000, N 32, ст.255
N 1807-III (1807-14) від08.06.2000, ВВР, 2000, N 38, ст.318
N 1829-III (1829-14) від22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.391
N 3422-IV (3422-15) від09.02.2006, ВВР, 2006, N 26, ст.210
2. Олег Дубій «12 уроків 1С», Львів-2002
3. Ф.Ф. Бутинець «Інформаційні системи технології в обліку»,Житомир-2002
4. В.Д. Шквір «Інформаційні системи технології в обліку» Львов-2003
5. О.В. Клименко «Інформаційні системи технології в обліку»,Київ-2008
6. Л. Сук, П. Сук «Бухгалтерія в сільському господарстві» №14 серпень2009 стор. 49-60
7. О. В. Лишенко «Фінансовий облік», Київ 2008
8. Д. Баликов «Економіка і підприємство» Збірка праць, Полтава-2009
9. К. Беднарчук стаття «Про амортизацію у 2009» журнал «Дебет-Кредит»№ 9 2009, стор.26-31
10. М.Ф. Огійчук «Бухгалтерський облік на сільськогосподарськихаідприємствах», Київ-2006
11. І. Олексеєнко «Економіка і підприємство» стаття «Вибір методуамортизації Основних засобів» Збірка праць, Полтава-2009
12. Л. Сук «Бухгалтерія в сільських господарствах» стаття «Організаціяобліку необоротних активів» № 14 стор. 37-44-2009, № 15, 16 стор. 49-60-2009
13. Л. Сук «Бухгалтерія в сільських господарствах», № 15, 16 стор.49-60-2009
14. О. Гусева «Студенческий весник аграрных наук промышленогоагротехнического университета», Симферополь-2007
15. К. Беднарчук стаття «Необоротні активи» журнал «Дебет-Кредит» № 102009, стор.24-30