МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
КАФЕДРА ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ
КУРСОВИЙ ПРОЕКТ
На тему “ВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ НАТЕРИТОРІЇ ЛІДІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ДОМАНІВСЬКОГО РАЙОНУ МИКОЛАЇВСЬКОЇОБЛАСТІ”
Виконала: студентка IV курсузаочного відділення факультету “Землевпорядкування та кадастр”
Городищенко Т.О.
Перевірив:___________________
ОДЕСА
ЗМІСТ
Вступ
I. Державнареєстрація землеволодінь і землекористувань.
II. Державнийоблік земель.
2.1 Обліккількості земель.
2.2 Облік якості земель.
III. Складаннязвіту про наявність і розподіл земель сільської ради.
Висновок
Список використаноїлітератури.
Графічні матеріали.
ВСТУП
Державний земельний кадастр – це єдина державна системаземельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникненняабо припинення права власності і права користування земельними ділянками тамістить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовийрежим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якіснухарактеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.
Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідноюінформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування,заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метоюрегулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель,визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природнихресурсів, контролю за використанням та охороною земель, економічного таекологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.
Державний земельний кадастр включає дані реєстрації права власності,права користування землею та договорів на оренду землі, обліку кількості таякості земель, бонітування ґрунтів, зонування територій населених пунктів,економічної та грошової оцінки земель.
Ведення державного земельного кадаструзабезпечується проведенням топографо-геодезичних, картографічних робіт,ґрунтових, геоботанічних, радіологічних, лісотипологічних, містобудівних таінших обстежень і розвідувань, реєстрацією права власності на землю, правакористування землею і договорів на оренду землі, обліком кількості та якостіземель, бонітуванням ґрунтів, зонуванням територій населених пунктів таекономічною оцінкою земель. Оперативність і точність даних земельного кадаструзабезпечується використанням аерокосмічних зйомок та застосуванням методівдистанційного зондування земної поверхні.
I. Державна реєстраціяземлеволодінь і землекористувань
Реєстрація землеволодінь іземлекористувань є складовою частиною державного земельного кадастру, яказабезпечує дотримання принципів недоторканості земельного фонду України іохорону прав землевласників і землекористувачів на надані їм в установленомупорядку землі.
Вона забезпечує сталість землеволодінь іземлекористувань, використання земель відповідно до цілей, для яких вонинадані.
Державна реєстрація землеволодінь іземлекористувань передбачає первинне оформлення та видачу землевласникам таземлекористувачам документів на право власності і користування, а також поточневнесення змін у розмірах землеволодінь і землекористувань, об’єктівнерухомості.
Згідно Інструкції про порядок складання,видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності наземлю, право власності на землю і право постійного користування землею,договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовахоренди) та договорів оренди землі, право власності або право постійногокористування землею посвідчується державними актами, які видаються на підставірішень органів місцевих органів самоврядування та місцевих державних адміністрацій.Форми державних актів на право приватної власності на землю, на правоколективної власності на землю і на право постійного користування землеюзатверджені постановою Верховної Ради України від 13.03.92 № 2201-XII, а направо власності на землю – постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.99 №440.
Право тимчасового користування землею (втому числі на умовах оренди) оформляється договором за формою, затвердженоюпостановою Кабінету Міністрів, а право оренди землі – договором згідно ізЗаконом України “Про оренду землі”.
Підставою для державної реєстрації єрішення органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністраційпро надання земельної ділянки у власність або користування для певних цілей,документ про перенесення в натуру землевпорядного проекту і закріплення намісцевості меж земельної ділянки. Також підставою для державної реєстрації єдоговір купівлі-продажу та договір про оренду землі.
Землеволодіння і землекористування єобліково-реєстраційними одиницями при державній реєстрації
Землеволодіння – земельна ділянка переданау встановленому порядку у приватну або комунальну власність громадянам ітериторіальним громадам, для цілей визначеним земельним законодавством.
Землекористування – земельна ділянка,надана у встановленому порядку у постійне або тимчасове користуваннягромадянам, підприємствам і організаціям для цілей, визначених законодавством.
Завдання реєстрації землеволодінь іземлекористувань полягає у зборі, оформленні та збереженні у систематизованомувигляді відомостей на право положення земель.
Реєстрація землеволодінь і землекористувань передбачає комплекс дійрішення сільських, селищних, міських рад та розпорядження місцевих державнихадміністрацій про передачу земель у власність або надання їх у користування,юридичне оформлення і встановлення меж на місцевості з усуненням недоліків, їхзакріплення відповідними межовими знаками, вимірювання лінійних і кутовиххарактеристик меж, обробку й ув’язку отриманих даних, визначення загальних площі складання планів землеволодінь та землекористувань; оформлення та видачавласникам землі і землекористувачам документів на право власності чикористування землею, реєстрацію цих документів у відповіднихземельно-реєстраційних документах та інше.
Згідно ст.78 Земельного кодексу Україниправо власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатисяземельними ділянками. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальнійта державній власності на землю.
Земельна ділянка – це частина земноїповерхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодонеї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах наповерхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об’єкти, ліси і багаторічнінасадження, які на ній знаходяться.
Суб’єктами права власності на землю є:
а) громадяни та юридичні особи – на земліприватної власності;
б) територіальні громади, які реалізуютьце право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, — на землікомунальної власності;
в) держава, яка реалізує це право черезвідповідні органи державної влади, — на землі державної власності.
Право постійного користування на земельнуділянку – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває удержавній або комунальній власності, без встановлення строку.
Право постійного користування земельноюділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лишепідприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальноївласності.
Право оренди земельної ділянки – цезасноване на договорі строкове володіння і користування земельною ділянкою,необхідної орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Земельні ділянки можуть передаватися воренду громадянам та юридичним особам України, іноземним громадянам і особам безгромадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об’єднанням іорганізаціям, а також іноземним державам.
В розвинутих правових системах відносноземлі діє право обмеженого користування сусідньою (іншою) земельною ділянкою –сервітут на земельну ділянку.
Згідно Земельного кодексу України Правоземельного сервітуту це право власника або землекористувача земельної ділянкина обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою(ділянками).
Земельні сервітути можуть бути постійнимиі строковими.
Встановлення земельного сервітуту не ведедо позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельнийсервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.
Земельний сервітут здійснюється способом,найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Власник або землекористувач земельноїділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговуванняземельної ділянки.
Земельний сервітут встановлюється задомовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору абоза рішенням суду.
Право земельного сервітуту виникає післяйого державної реєстрації у порядку, встановленому для державної реєстраціїправ на земельну ділянку.
Дія земельного сервітуту зберігається уразі переходу прав на земельну ділянку, щодо якої встановлено земельнийсервітут до іншої особи.
Земельний сервітут не може бути предметомкупівлі-продажу, застави та не може передаватися будь-яким способом особою, вінтересах якої цей сервітут встановлено, іншим фізичним та юридичним особам.
Власник, землекористувач земельноїділянки, щодо якої встановлено земельний сервітут, має право вимагати від осіб,плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом.
Власник земельної ділянки, щодо якоївстановлено земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданихвстановленням земельного сервітуту.
Обов’язковою умовою реєстраціїземлеволодінь та землекористувань є визначення характеру цільового використанняземлі.
Згідно ст.19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
- землісільськогосподарського призначення;
- землі житлової тагромадської забудови;
- земліприродно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
- землі оздоровчогопризначення;
- землі рекреаційногопризначення;
- земліісторико-культурного призначення;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду;
- землі промисловості,транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Віднесення земель до тієї чи іншоїкатегорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органівмісцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймаютьрішення про передачу цих земель у власність або надання у користування,вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймаютьрішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурногопризначення.
Зміна цільового призначення земель, якіперебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється заініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється КабінетомМіністрів України.
Порушення порядку встановлення та зміницільового призначення є підставою для:
- визнання недійснимирішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;
- визнання недійснимиугод щодо земельних ділянок;
- відмови в державній реєстраціїземельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;
- притягнення довідповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних упорушенні порядку встановлення зміни цільового призначення земель.
Реєстрація об’єктів нерухомостіпроводиться одночасно з реєстрацією землеволодіння чи землекористування.Підставою для цього є акти відведення земель під будівництво, будівельнийпаспорт, договір на купівлю-продаж нерухомого майна, заповіт тощо.
Реєстрація землеволодінь і землекористувань,в тому числі на умовах оренди, покладається на виконавчі комітети сільських,селищних, міських рад. Забезпечення реєстрації покладається на відповіднідержавні органи земельних ресурсів:
- районні відділиземельних ресурсів;
- управління (відділи)земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування.
Для проведення реєстрації землекористуваньта землеволодінь використовується план території відповідної ради звідображенням меж кожного землекористувача.
Для забезпечення створення і функціонуванняавтоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостейефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційнійсистемі, підтримки зв’язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційнимисистемами запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельнихділянок.
Система забезпечує унікальністькадастрового номера кожної земельної ділянки протягом всього періоду їїіснування, підтримує механізм обігу земельних ділянок (таких, наприклад, яквідокремлення частини, об’єднання тощо), а також несе в собі додатковуінформацію щодо географічного місця положення земельної ділянки в межахадміністративно-територіального устрою.
Система кадастрової нумерації земельнихділянок є єдиною системою як для сільської місцевості, так і для населенихпунктів і діє на всій території України. Кадастрові номери присвоюються всімземельним ділянкам, які знаходяться у власності або користуванні юридичних тафізичних осіб.
Роботи по впровадженню єдиної системикадастрової нумерації земельних ділянок виконуються державними та іншимиземлевпорядними організаціями.
Індексна кадастрова карта – спеціальнакарта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць в межахадміністративно-територіальних утворень і яка містить межі облікових одиниць,їх нумерацію.
Індексна кадастрова карта створюється длявідображення розташування і нумерації облікових кадастрових одиниць натериторії відповідної адміністративно-територіальної одиниці верхнього рівня.
Облік земельних ділянок у графічному іцифровому виразі ведеться на чергових кадастрових планах.
Черговий кадастровий план – спеціальнийплан, створений в державній системі координат, на якому відображаються межіземельних ділянок, їх площі та кадастрові номери, а також інша необхіднакадастрова інформація.
II.Державний облік земель
2.1 Облік кількості земель
Державна реєстрація землеволодінь іземлекористувань забезпечує вивчення земель у правовому відношенні та визначаєїх господарське положення. Облік земель, як складова частина земельного кадастру,продовжує вивчення господарського стану земель і починає вивчення їх природногостану.
Облік земель – це дії щодо накопичення,систематизації і аналізу усесторонніх відомостей про кількість, розташування тагосподарське використання земельних ресурсів.
Згідно з Положенням про порядок ведення державного земельногокадастру облік кількості земель ведеться по власниках землі таземлекористувачах, у тому числі орендарях.
При обліку кількості земельвиділяються:
- землі в межахнаселених рунктів;
- землі за межаминаселених пунктів;
- землі за категоріями;
- землі за формамивласності;
- зрошувані і осушеніземлі;
- землі, що надані втимчасове користування, у тому числі на умовах оренди;
- землі, щооподатковуються, та землі, що не оподатковуються.
Основне завдання обліку земель полягає вхарактеристиці земельного фонду за складом угідь і їх підвидами (в тому числіза способами і ступенем зрошення і осушення), за землеволодіннями іземлекористуваннями, за адміністративно-територіальними підрозділами.
Детальному особливому обліку підлягаютьокремо землі населених пунктів, які є просторовим базисом для будівництва,маючи різні природні характеристики, використовуються за різним цільовимпризначенням.
Землі промисловості, транспорту, зв’язку,оборони і іншого несільськогосподарського призначення, виступаючи тільки якпросторовий базис для розміщення підприємств, шляхів, зон відпочинку, можутьобліковуватись за скороченою формою.
Достовірність даних кількісного облікузалежить від повноти, детальності і точності планів.
Масштаб планово-картографічних матеріалівповинен відповідати точності ведення обліку, який за межами населених пунктівстановить до 0,1 га, а в межах населених пунктів – до 0,01 га.
Сутність основного обліку земель полягає впочатковому одержанні відомостей про правовий, господарський та природний станземель і внесення цих даних в земельно-облікові документи. Основний облікземель дає повну детальну інформацію про стан земельного фонду в межахсільської ради. Він ведеться періодично, методом суцільного спостереження,після повторних зйомок, реорганізації існуючих землеволодінь іземлекористувань, з періодом, який визначається нормативними актами.
В систему основного обліку кількостіземель входять:
1. Земельно-обліковийплан, в якому вказують зміни у складі земельних угідь, позначають номери іплощі контурів угідь та їх підвидів.
2. Контурна відомість,яка складається на основі земельнооблікового плану. Вона відображає в розрізікожного власника землі та землекористувача, які є за межами населених пунктів,меліоративний стан земель, угіддя і їх підвиди з позначенням номера контуру тайого площі.
Поточний облік кількості земель – цевиявлення і внесення в земельнооблікові документи змін у використанні земельпісля проведення основного кількісного обліку, а також усунення помилокпочаткових записів. Ведення поточного обліку кількості земель організовуютьвідразу ж після закінчення основного обліку.
У земельнооблікових документахвідображаються тільки законні зміни, незаконні збільшення або зменшення площ,зміни цільового призначення земель в матеріали кількісного обліку не вносять, авживають заходи щодо їх усунення.
Поточний облік земель ведеться з тією жточністю, що і основний. Використовуються матеріали основного обліку, а такожбезпосередні виміри площ земель, на яких відбулися зміни в стані їхвикористання. Зміни у використанні земель вносять в контурну відомість іпоказують на земельно-обліковому плані.
В населеному пункті обліку підлягають всіземлі, що містяться в їх адміністративних межах. Облік земель ведеться окремодля кожного населеного пункту на території сільської ради.
Кількісний облік земель виконуєтьсяскладанням плану населеного пункту, де вказують номери і площі земель, наданідля особистого підсобного господарства, номери і площі земель, які не надані увласність і користування тощо. Складається також контурна відомість населеногопункту.
На основі контурних відомостей для кожногонаселеного пункту складають експлікацію земель за формами власності, власникамиземлі і землекористувачами та угіддями в межах населених пунктів сільськоїради.
Відповідно до статті 202 Земельногокодексу України, з метою створення та ведення Державного реєстру вказівкоюДержкомзему України запроваджено форму Поземельної книги та порядок її ведення.
З метою створення єдиної системиідентифікації земельних діялнок для цілей ведення Державного реєстру земельземельним ділянкам присвоюються кадастрові номера згідно Порядку присвоєннякадастрових номерів земельним ділянкам для ведення Державного реєстру земель.
2.2 Облік якості земель
Облік якості земель ведеться за декількоманапрямками. По-перше обліку можуть підлягати таксономічні одиниці класифікаційякості земель. По-друге, землі можна характеризувати за властивостями –грунтовими, геоморфологічними, меліоративними та іншими; при обліку якостіземель показують площі, наприклад, слабо-, середньо-, сильнозаболочених земель,або безпосередньо показники власнтивостей – запаси гумусу, вміст поживнихречовин.
Згідно з Положенням про порядок веденнядержавного земельного кадастру облік якості земель проводиться за всімакатегоріями земель і містить:
- класифікацію всіхземель сільськогосподарського призначення за придатністю з виділенням особливоцінних земель;
- характеристику земельза товщиною гумусового горизонту, вмістом гумусу і рухомих поживних речовин,механічним складом ґрунтів, крутизною схилів, еродованістю, кам’янистістю,засоленістю, солонцюватістю, кислотністю, перезволоженістю, заболоченістю,забрудненням як продуктами хімізації сільського господарства так і техногенним,включаючи радіонуклідне;
- характеристикукультуртехнічного стану природних кормових угідь;
- лісотипологічнухарактеристику лісових угідь;
- класифікацію земельнаселених пунктів, що проводиться за функціональним призначенням згідно змістобудівною документацією населених пунктів;
- характеристику земельнаселених пунктів за інженерно-геологічними умовами, рівнем забезпеченостісоціального, інженерно-транспортною та природоохоронною інфраструктурою, об’єктамиоздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.
Щодо можливості сільськогосподарського використання, діюча класифікаціяпередбачає такі категорії придатності, які в свою чергу поділяються на класиземель;
1. Землі придатні під ріллю (14 класів).
2. Землі придатні під сіножаті (4 класи).
3. Землі пасовищні, після покращення можутьвикористовуватись під інші сільськогосподарські угіддя (7 класів).
4. Землі придатні під сільськогосподарські угіддя післякорінних меліорацій (6 класів).
5. Землі малопридатні під сільськогосподарські угіддя (2класи).
6. Землі непридатні під сільськогосподарські угіддя (2класи).
7. Порушені землі (2 класи).
Необхідну земельно-кадастрову інформацію забезпечують матеріалиобстежень земель, які поділяються на агрогосподарські і спеціальні.
Агрогосподарські обстеження забезпечують одержання відомостей проякісний стан земель за зовнішніми ознаками і даними господарськоговикористання. Вивчення якісного стану забезпечується спеціальнимикрупномасштабними ґрунтовими, агрохімічними, меліоративними та геоботанічнимиобстеженнями у сільськогосподарських та лісогосподарських підприємствах, натериторіях сільських, селищних рад.
Характеристика угідь ведеться за гранулометричним складом ґрунтів,ступенем засоленості, солонцюватості, кислотно-основними властивостями,ступенями зволоженості і заболоченості, порушення вітровою і водною ерозією,характером рельєфу.
Характеристикаі облік якості земель проводиться за зональними типами, категоріями придатностіі класами земель, агровиробничими групамиґрунтів, гранулометричним складом, фізичними, хімічними і фізико-хімічнимивластивостями ґрунтів, меліоративним станом земель, геоботанічноюхарактеристикою.
За даними обстежень земель на основі картограм агровиробничих групґрунтів, геоботанічних карт складають контурну відомість земель сільської радив розрізі агровиробничих груп ґрунтів, дають характеристику ріллі заагровиробничими групами ґрунтів і їх властивостями, проводять облік якостіугідь за гранулометричним складом ґрунтів та ознаках, що впливають на їхродючість.
III.Складання звіту про наявність і розподіл земель сільської ради
Звітні дані про кількість земель складаються щорічно, про якість земель– один раз на п’ять років.
Звітні дані державного земельного кадастру подаються:
- виконавчими комітетами сільських, селищних, міських (містрайонного підпорядкування) рад – сільським, селищним, міським (міст районногопідпорядкування) радам народних депутатів, районним відділам земельнихресурсів;
- виконавчими комітетами міських (міст обласногопідпорядкування) рад – міським радам, обласним управлінням земельних ресурсів;
- районними відділами земельних ресурсів – районним радам,районним державним адміністраціям, обласним управлінням земельних ресурсів;
- обласними управліннями земельних ресурсів – обласнимрадам, обласним державним адміністраціям, Держкомзему;
- управліннями земельних ресурсів міст Києва і Севастополя– Київській та Севастопольській міським радам, державним адміністраціям містКиєва і Севастополя, Держкомзему.
- Комітетом по земельних ресурсах і земельній реформіРеспубліки Крим – Верховній Раді України, Уряду Республіки Крим, Держкомзему;
- Держкомземом – Верховній Раді України, АдміністраціїПрезидента України, міністерствам і відомствам за списком.
Зміст звітних даних державного земельного кадастру та порядок їх поданнявизначаються у формах державної звітності.
На основі поточного обліку кількості земель складають річні звіти.Наказом Державного Комітету Статистики України від 05.11.98 № 877 відповідно дост.12 Закону України “Про державну статистику” затверджено і введено в діюпочинаючи зі звіту за 1998 рік форми державної статистичної звітності:
- № 6-зем “Звіт про наявність земель та розподіл їх завласниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічноїдіяльності”;
- № 6а-зем “Звіт про наявність зрошуваних земель тарозподіл їх за власниками землі, землекористувачами та угіддями”;
- № 6б-зем ““Звіт про наявність осушених земель та розподілїх за власниками землі, землекористувачами та угіддями”;
- № 2-зем “Звіт про землі, що перебувають у власності такористуванні”.
У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійномукористуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, якінадані в тимчасове користування іншим власникам землі і землекористувачам ізземель, що перебувають у власності або постійному користуванні цих юридичних тафізичних осіб.
У звітах вказуються площі земель і розподіл їх за власниками землі,землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межахтериторій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у тому числіокремо – в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земельза формами власності.
Звіт за формою №6-зем складається за станом на 1 січня кожного року івключає два розділи: землі, які входять до адміністративно-територіальниходиниць, (розділ перший), у тому числі в межах населених пунктів (розділдругий).
Звіт за формою № 2-зем складається за станом на 01.01. і на 01.07. кожногороку і включає два розділи – землі, які входять доадміністративно-територіальних одиниць та у тому числі – у межах населенихпунктів.
У формі № 2-зем розподіл по рядках відповідає формі 6-зем.
Власники землі та землекористувачі щорічно не пізніше 15 січня подаютьвиконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад звіти станом на1 січняпро зміни, що відбулися у складі земель, які знаходяться у власності абокористуванні, в тому числі на умовах оренди.
ВИСНОВОК
Державний земельний кадастр призначений для забезпечення рад,зацікавлених підприємств, організацій і громадян вірогідними і необхіднимивідомостями про природний, господарський стан та правовий режим земель з метоюорганізації раціонального використання та охорони земель, регулювання земельнихвідносин, землеустрою, обґрунтування розмірів плати за землю, грошової оцінкиземель, як бази для запровадження ринку землі.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року
2. ЗЕМЕЛЬНІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ
ЗАКОНОДАВЧІ АКТИ І НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ
Київ, “Урожай”, 1998
3. Землевпорядний вісник
4. Інструкція з заповнення державної статистичної звітностіз кількісного обліку земель.
5. Зміни та доповнення до форм державної статистичноїзвітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державноїстатистичної звітності з кількісного обліку земель.
6. “Земельний кадастр”, Магазинщіков Т.П., 1987
7. Технічні матеріали по коректуванню крупномасштабногообслідування ґрунтів КСП “Лідіївський” Доманівського району Миколаївськоїобласті.
8. Посібник з земельного кадастру “Реєстрація землеволодіньта землекористувань”
9. Посібник з земельного кадастру “Облік кількості та якостіземель”.