Навчальнадисципліна Охоронапраці
РЕФЕРАТ
натему:
Поняття,предмет та значення охорони праці
План
ВСТУП
1. Генезис та поняття охоронипраці як навчальної дисципліни
2. Соціально-економічнезначення охорони праці
ВИСНОВОК
Список використаних джерел
ВСТУП
Предмет „Основи охорони праці” це комплекснасоціально–технічна дисципліна. Вона містить у собі такі основні відгалуження:санітарія та гігієна праці, техніка безпека, законодавство у сфері охоронипраці.
Адже, трудова діяльність є найважливішою формою взаємодіїлюдини з навколишнім середовищем, яка реалізується у планомірному процесіпраці.
Праця – це заздалегідь осмислений процес свідомоїдіяльності людини з урахуванням її досвіду, матеріальних і духовних потреб. Упраці виявляються основні п’ять поведінкових мотивів: вигода, безпека,зручність, задоволеність і нівелювання в трудовому колективі.
Отже ця тема єдуже актуальною, для працівників, які виконують свої функціональні обов’язки,щодо фізіологічних та психологічних умов праці. Зазначені аспекти лекції вподальшому повинні формувати почуття дбайливого ставлення до свого життя іздоров’я як найвищої соціальної цінності.
1.Генезис та поняття охорони праці як навчальної дисципліни
Проблемагарантування безпеки праці хвилювала людство з найдавніших часів. Тому у своємурозвитку охорона праці пройшла великий історичний шлях, хоча інтенсивногорозвитку набула з початком машинного виробництва, яке поруч із полегшеннямпраці, підвищенням її продуктивності несло в собі небезпеку для життя здоров’япрацюючих.
До нас дійшли працівеликих вчених стародавності Гіппократа (460-377 рр. до н.е.), Аристотеля(384-322 рр. до н.е.) та інших, у яких мова йде про безпечні умови праці.
У Середні віки тадобу Відродження питаннями захисту життя і здоров'я людей займалися такі вченіяк, наприклад, аль-Хайсам (Альхазен, 965-1039 рр, – вплив освітлення налюдину); Парацельс (1493-1541 рр, – медичні дослідження); чесько-німецькийлікар і металург Агрикола (1494-1555 рр. – питання охорони праці в роботі«Про гірничу справу») та ін.
У Росії основоположникомнауки Нового часу про безпеку праці можна вважати Михайла Ломоносова(1711-1765). У його роботах знайшли відображення питання безпеки в гірничійсправі, розробки блискавкозахисту будинків і споруд.
У XIX ст. узв'язку з бурхливим розвитком промисловості проблемами безпеки працізацікавилися багато вчених. Були зроблені значні кроки у вивченні фізіології,психології, впливі на організм людини різних шкідливих і небезпечних факторів.Значних успіхів досягла медицина в боротьбі з хворобами і професійнимизахворюваннями.
З початку XX ст.з'явилася така наука, як техніка безпеки. У 1903 р. вперше у світі було введенокурс техніки безпеки в Петербурзькому університеті. Проблемами безпеки йохорони праці займалися такі помітні науковці, як: В.Л. Кирличов (1845-1913) –перший ректор Харківського політехнічного інституту, який вперше увів курс«Техніка безпеки»; М.І. Сєченов (1829-1905) – фізіолог, розробивкритерій тривалості робочого дня, розкрив роль нервової системи в трудовому процесі;Ф.Ф. Ерісман (1842-1915) – професор МДУ, який розробляв питання гігієнифізичної та розумової праці; А.А. Пресе (1857-1930) – російський вчений,професор, автор першої капітальної праці в трьох томах з питань технікибезпеки, у якій далеко випередив тогочасні роботи закордонних авторів у ційсфері.
Бурхливийрозвиток промисловості у другій половині XX ст. сприяв ще більшому підвищеннюуваги до питань охорони праці. Особливо це стосується радянських вчених, самийперелік імен яких зайняв би багато місця. Серед цих імен особливо помітнийвнесок у наукові розробки проблематики охорони праці зробили Н.А. Вігдорчик(1875-1955), В.А.Левицький (1867-1943), В.А. Легасов, Б.О. Патон, С.В. Белов,К.Н. Ткачук.
Поняття«охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці– це система правових соціально-економічних, організаційно-технічних,санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів,спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Діязакону поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно відформ власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, а такожзалучені до праці на цих підприємствах.
Іноземнігромадяни і особи без громадянства, які працюють на підприємствах, розташованихна території України, мають такі ж права на охорону праці, як і громадяниУкраїни.
Предмет«Основи охорони праці»– це комплексна соціально-технічнадисципліна, яка містить у собі такі основні відгалуження, як санітарія тагігієна праці, техніка безпеки, законодавство у сфері охорони праці. Головним завданнямвивчення курсу «Основи охорони праці» є формування в майбутніх юристівзнань і навичок з безпеки праці, відповідального ставлення до збереження життяі здоров’я особистого та працюючих поруч у різних умовах оперативних обставин.
Навчальнийкурс з основ охорони праці дає загальні наукові основи дисципліни, які можутьпо-різному видозмінюватися залежно від спеціалізації. Конкретні питання технікибезпеки, санітарії та гігієни праці, пожежної профілактики та профілактикивибухів, що стосуються окремих видів машин, устаткування, транспортних засобів,технологічних процесів, видів робіт, будинків і споруд, розглядаються увідповідних спеціальних курсах.
Значення охорони праці.Верховна Рада України 14 жовтня 1992 року № 2694 – XII прийняла Закон«Про охорону праці» в новій редакції, який має велике соціально-економічнезначення, оскільки стосується життєвих інтересів всіх працюючих, мільйонівгромадян України. Нова редакція Закону приведена у відповідність до КонституціїУкраїни та адаптована до вимог міжнародного і європейського законодавства. Аджетільки там, де роботодавці турбуються про виробничу безпеку, створюютьсприятливі умови роботи, турбуються про охорону життя і здоров’я своїхспівробітників, люди безпечно і належним чином можуть виконувати своїбезпосередні обов’язки.
Соціальнезначення охорони праці проявляється у зростанні якості та продуктивностіпраці, збереження трудових ресурсів і підвищенні соціально-економічнихпоказників об’єкта. Підвищення соціально-економічних показників об’єкта відбуваєтьсяза рахунок покращення якості та продуктивності праці, збереження трудовихресурсів та їх складових компонентів.
Зростанняякості та продуктивності праці відбувається за рахунок підвищення фонду робочогочасу: 1) скорочення внутрішніх змінних простоїв шляхом зниження кількості аболіквідації мікротравм, обумовлених несприятливими умовами праці; 2) запобіганняпередчасному стомленню за рахунок оптимізації умов праці, режимів праці івідпочинку та інших заходів, які сприяють підвищенню ефективності використанняробочого часу.
Збереженнятрудових ресурсів відбувається за рахунок покращення стану здоров’я іпідвищення середньої тривалості життя в результаті покращення умов праці, щосупроводжується високою трудовою активністю і підвищенням виробничого стажу.Знижується напруження в колективі, покращуються взаємовідносини міжспівробітниками. Підвищується професійний рівень за рахунок зростаннякваліфікації і майстерності.
Економічнезначення охорони праці визначається ефективністю заходів, що поліпшують умови праці тапідвищують її безпеку, і оцінюється за результатами, які отримують при змінісоціальних показників. Запровадження в Україні принципів ринкової економікипотребує отримання прибутків від будь-якої діяльності. Зменшення коштів навитрати від травматизму та професійних захворювань у підрозділах МВС є суттєвимрезервом у заощадженні державних коштів. На сьогодні кошти, призначенні дляполіпшення умов праці та підвищення її безпеки. не скуповують себе. У зв'язку зцим держава витрачає значні кошти на пільги, компенсації та відшкодуваннянаслідків несприятливих умов праці. Основні кошти на охорону праці складаютьвитрати на загальне поліпшення умов праці, попередження нещасних випадків і професійнихзахворювань та на запобігання загальних захворювань.
Так, наприклад,підвищення температури повітря на 1°С вище норми комфортних умов супроводжуєтьсязбільшенням витрат робочого часу у середньому на 4,1 робочих дня в розрахункуна 100 працюючих, а перевищення рівня шуму на робочих місцях на 10-20 дБпідвищує загрозу часткової втрати працездатності в середньому на 2,7 робочихдня на 100 працюючих. При комплексній дії на людину кількох шкідливих факторіввтрати робочого часу можуть сягати 20-40% від загального робочого часу зарахунок зниження працездатності. Відомо, що 25-30% загальних захворювань людейпов'язані з несприятливими умовами праці.
З метою економії витрат на пільги та компенсаціїнеобхідно чітко дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог, правил технікибезпеки та інших вимог з охорони праці на робочих місцях. Збільшення фондуробочого часу досягається за рахунок скорочення витрат часу внаслідоквиробничого травматизму або неявки на роботу. Усе це дозволяє говорити пронеобхідність наукового управління охороною праці.
У ціломусоціально-економічне значення охорони праці полягає у:
– реалізаціїконституційного права громадян на охорону власного життя і здоров'я в процесітрудової діяльності;
– регулюванні заучастю відповідних державних органів відносин між власником підприємства,установи і організації та працівником з питань безпеки, гігієни праці йвиробничого середовища;
– встановленнієдиного порядку організації охорони праці в Україні;
– наданні правапрацівникові відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробничаситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які йогооточують, або навколишнього середовища;
– зберіганнісереднього заробітку за період простою не з вини працівника;
– переведенніпрацівника за його згодою на легшу роботу відповідно до медичного висновку істану здоров'я;
– обов'язковомусоціальному страхуванні власником усіх працівників від нещасних випадків іпрофесійних захворювань;
– виплаті сум нанадання одноразової допомоги, що належать потерпілому працівникові за періодйого тимчасової непрацездатності;
– наданніпрацівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці;
– забезпеченніпрацівників спецодягом та іншими засобами індивідуального захисту, змиваючимита знешкоджуючими засобами;
– відшкодуваннівласником моральної шкоди, заподіяної працівникові;
– забезпеченнікомплексного розв'язання завдань охорони праці жінок, неповнолітніх таінвалідів.
Охорона праці якгалузь регламентує основні положення щодо реалізації конституційного правагромадян на охорону їх життя і здоров'я в процесі трудової діяльності, регулюєза участю відповідних державних органів відносини між власником підприємства,установи і організації або уповноваженим ним органом (далі – власник) іпрацівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища івстановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.
Основним законом,що гарантує право громадян на безпечні та шкідливі умови праці, є КонституціяУкраїни, де проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вонивільно вибирають або на яку погоджуються.
Міжпредметнізв’язки:питання курсу «Основи охорона праці» органічно пов’язані з такими курсами, як«Безпека життєдіяльності», трудове, цивільне, кримінальне, адміністративнеправо та інші. Дисципліна «Охорона праці» органічно пов'язана збагатьма питаннями дисциплін “Фізіологія”, “Гігієна людини”, “Ергономіка”,“Психологія”, “Фізика”, “Хімія”, “Екологічне право”, “Спеціальна техніка”,“Тактико-спеціальна підготовка”, “Цивільна оборона” та “Медична допомога”.
Виходячи з вищесказаного працівники юристиповинні знати:
1. законодавчі акти, правила, положення в області охорони праці;
2. перелік небезпечних і шкідливих факторів і їхня небезпека для людини;
3. про основні напрямки зниження травматизму і загибелі людей привиконанні службових обов’язків.
Студентиінституту після вивчення курсу «Основи охорони праці» повинні отримати знаннящодо нормативно–правових питань законодавства з охорони праці, виробничоїсанітарії, електробезпеки, гігієни праці, способів надання першої допомогипотерпілим при нещасних випадках, аваріях. Вони повинні вміти:
· користуватися правилами з техніки безпеки (ТБ), проводити інструктаж з питаньохорони праці, пов’язаних з роботою у шкідливих у небезпечних умовах;
· оцінюватиобставини і приймати рішення щодо попередження вибухонебезпечних виробництв;
· правильнодіяти у разі виникнення пожежі;
· користуватисяпервинними засобами пожежогасіння, пожежним інвентарем та пожежнимінструментом;
· запобігативиникнення вибухів, проводити профілактику вибухів;
· умітиправильно діяти у разі ураження підлеглих та інших осіб електричним струмом;
· надаватипершу допомогу потерпілим при нещасних випадках;
· умітипопередити ураження особового окладу шкідливими виробничими чинниками та знатизасоби захисту від них;
· правильнодіяти під час виконання службових обов’язків та у випадках загрози життю таздоров’ю від злочинних елементів.
2. Соціально-економічне значення охорони праці
охоронапраця навчальний дисципліна
Науково-технічнийпрогрес поряд із благами приніс людству на жаль, і численні лиха. Людина –творець науково-технічного прогресу – стала його заручником.
За данимиМіжнародної організації праці (МОП) щорічно у результаті нещасних випадків навиробництві і від професійних захворювань у світі помирають майже 2 мільйони чоловік.Ще біля 270 мільйонів чоловік отримують травми у результаті нещасних випадківна виробництві. При цьому зареєстровано біля 160 мільйонів людей, що страждаютьпрофесійними захворюваннями. Функції Міжнародної організації праці передбачаютьзбір і розповсюдження інформації з усіх питань, що стосуються міжнародногорегулювання умов праці і виробництва.
Проблема створення безпечних і нешкідливих умов праці вУкраїні існувала завжди, несприятлива економічна ситуація для зниження рівнятравматизму і загибелі людей існує й зараз. На засіданнях Національної ради зпитань безпечної життєдіяльності населення неодноразово відзначалисянезадовільне становище в галузі гарантування безпеки праці і високий рівеньтравматизму в країні. Про це свідчить статистика нещасних випадків. Так, ще 15років назад щорічно в Україні на виробництві травмувалося біля 125 тисяч чол.(це приблизно одна людина на дві тисячі громадян України), що в декілька разівбільше, ніж в 2005 році (більше 21 тисячі); з них близько 3 тисячі гинуло (1тисяча – протягом 2005 року), біля 5-6 тисяч – щорічно отримують професійнізахворювання.
В Україні від травм кожні двадцять годин вмирає однаособа, а самі травмування відбуваються кожні десять хвилин.
Тим не менше,справжній стан охорони праці і рівень виробничого травматизму на той часзамовчувався. Це не тільки породжувало безвідповідальність керівників всіхрівнів відносно підвищення безпеки праці, але і шкодило формуванню свідомого ставленнюлюдей до особистої безпеки оточуючих.
Зараз на підприємстваху шкідливих умовах працює більше 5 млн. чол., у тому числі 1,8 млн. жінок. На01.01.2000 р. на обліку в Україні було 250 900 інвалідів внаслідокпрофзахворювань та трудових ушкоджень.
Біля 1,8 мільярдагривень витрачаєтьсяна відшкодування збитків, медичну, професійну і соціальну реабілітацію людей,котрі потерпіли від нещасних випадків на виробництві, і на лікування людей,котрі страждають на професійні захворювання. Ще 1,3 мільярда гривень затрачаєтьсякерівниками підприємств на виплати компенсацій працівникам за працю у тяжких ішкідливих умовах.
В Україні рівеньризику загибелі і травматизму на виробництві у розрахунку на 100 тисячпрацівників у порівнянні з Японією – вище у 3 рази, у порівнянні з Німеччиною –в 2 рази. На сьогодні ймовірність травматизму та професійних захворювань вУкраїні у 5-8 разів вище, ніж в інших промислово розвинутих країнах ЄС.
З набуттямнезалежності Україна одна з перших серед республік колишнього СРСР в 1992 році14 жовтня прийняла Закон «Про охорону праці», який має великесоціально-економічне значення, оскільки стосується інтересів усіх працездатнихгромадян України. Закон і відповідні підзаконні акти зорієнтовані на основнівимоги міжнародних організацій зокрема конвенції і Міжнародної організаціїпраці (МОП), та ринкові перетворення, що почались у суспільстві.
Зараз можнасказати, що закон працює і захищає інтереси людей праці. Якщо в 1992 році вУкраїні загальна кількість травмованих на виробництві складало 124 971 чоловік,то в 2005 році воно знизилось до 21 тисячі осіб, кількість загиблих відповіднозменшилось з 2691 до 1284 осіб.
На Херсонщинірівень виробничого травматизму у порівнянні з 1992 роком знизився в 4 рази – з2572 до 457 осіб.
Хоча в 2002 році в Херсонській областівідбулося зниження кількості нещасних випадків виробничого травматизму,суттєвого покращення стану безпеки праці не відбулося. Допущений рістсмертельного травматизму в Херсоні, Верхньорогачицькому, Горностаївському, Каховськомуі Іванівському районах. Процес реформування агропромислового комплексусупроводжується, на жаль, високим рівнем травматизму. На підприємствах і вгосподарствах галузі відбулося 252 нещасних випадки, в тому числі 13 – зісмертельним наслідком. Високим залишається рівень травматизму в енергетиці,будівництві, машинобудуванні і зв’язку.
На сьогоднішнійчас йде реалізація Національної, галузевих і інших програм з охорони праці,розроблених до 2005 року. З виходом Закону «Про охорону праці» почалифункціонувати служби охорони праці в обласних, районних і міських органахдержавної виконавчої влади, котрі у межах своєї території забезпечуютьреалізацію державної політики в галузі охорони праці.
Особливу увагу викликає питаннятехногенної безпеки підприємств підвищеного професійного ризику, пов’язаного ізвиробництвом, переробкою і зберіганням високотоксичних вибухо-пожежних речовин.Для визначення критеріїв небезпечності таких підприємств, попередженнятехногенних аварій і катастроф в 2001 році прийнятий Закон України «Прооб’єкти підвищеної небезпеки». Для визначення небезпеки і рівня риску проводитьсяідентифікація об’єктів підвищеної небезпеки.
Тільки в нешкідливих і безпечних умовахвиробництва людина здатна працювати високопродуктивно, створювати необхіднийматеріальний потенціал суспільства. Не випадково Міжнародною організацією праціоб’явлено щорічне проведення Всесвітнього дня охорони праці (28 квітня). Заініціативою Сполучених штатів Америки і Канади 28 квітня був вибраний ДнемПам’яті загиблих на виробництві. Пізніше він став називатися Всесвітнього дняохорони праці, а тиждень напередодні – став Тижнем охорони праці. Всі заходи,що плануються протягом Тижня охорони праці відбуваються з участюДержнаглядохорони праці, федерації профспілок, Фонду соціального страхуваннявід нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, зокрема: 1)широкомасштабні інформаційні кампанії, які дозволяють привернути увагугромадськості до питань виробничої безпеки; 2) оргкомітет в кожному регіонізакликає керівників підприємств, профспілкових організацій, органів виконавчоївлади підтримувати ініціативу шляхом проведення комплексу заходів дляпопередження нещасних випадків на виробництві, підвищення рівня безпеки і умовпраці людей. Спектр заходів достатньо широкий: від проведення круглих столів ісемінарів до надання додаткової матеріальної допомоги сім’ям, що потерпіли віднещасних випадків на виробництві.
Враховуючивиключну актуальність вирішення проблем промислової безпеки в Україні нанаціональному і регіональному рівнях проводяться тижні «Сприяння культурівиробничої безпеки».
Висновок
Такимчином, охорона праці – це система законодавчих актів, соціально–економічних,організаційних, технічних і лікувально–профілактичних заходів і засобів, щогарантують безпеку, збереження здоров’я і працездатності людини в процесіпраці.
Предмет„Основи охорони праці” – комплексна соціально–технічна дисципліна. Вона міститьу собі такі основні відгалуження: санітарія та гігієна праці, техніка безпеки,законодавство у сфері охорони праці.
Список використаних джерелНормативні акти
1. Конституція України 254к/96-ВР від1996.06.28 // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 30 (23.07.96), ст. 141
2. Закон України «Про охоронупраці» № 2694-XII. від 1992.10.14 // Відомості Верховної Ради України,1992, N 49 (08.12.92), ст. 668.
3. Закон України «Прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку навиробництві та професійного захворювання, які спричинили втратупрацездатності» №1105-XIV. від 23.09.1999р. // Відомості Верховної РадиУкраїни, 1999, N 46-47 (26.11.99), ст. 403.
4. Закон ВР УРСР «Проміліцію» № 565-XII від 20 грудня 1990 року (із змінами та доповненнями). –К.: Парламентське видавництво, 2002. – 26 с.
5. Кодекс законів про працю України№149 від 10.12. 1971р. // Система інформаційно–правового забезпечення ЛІГА:ЗАКОН, WWW.Liga.net.
6.Постанова КМ України «Про заходи щодо виконання Закону України „Проохорону праці“ № 64. від 1993.01.27 р. // Урядовий кур'єр, 1993, 02,04.02.93 N 17 – 18
7. Типове положення про комісію зпитань охорони праці підприємства: Наказ Держнаглядохоронпраці від 03.08.93,№72: Зареєстровано Мінюстом України від 30.09.93, №141: Наказ МВС України від29.04.94, №230.
8. Типове положення про роботууповноважених трудових колективів з питань охорони праці. Затверджено наказомДержавного комітету України по нагляду за охороною праці від 28 грудня 1993 р.№ 135 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України — №12: охоронапраці в Україні. /Відп. Шеф-редактор В.С. Ковальський. – К.: Юрінком Інтер,1999. – 400 с.
9. Положення Державного комітетуУкраїни по нагляду за охороною праці „Про затвердження Типового положенняпро кабінет охорони праці“ № 191. від 18.07.1997р. // Офіційний вісникУкраїни, 1997, число 42 (30.10.97), №с.
10. Постанова КМ України „Прозатвердження складу Національної ради з питань безпечної життєдіяльності населення“№ 1691 від 29.10. 2003р. // Офіційний вісник України, 2003, N 45 (21.11.2003),ст. 2350
11. Постанова КМ України „ПроПоложення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворюваньі аварій на підприємствах, в установах і організаціях“ № 623 від 10.08.1993р. // Зібрання постанов Уряду України, 1994, N 1, ст. 1
12. Постанова Пленуму Верховного СудуУкраїни „Про внесення змін до постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 27 березня 1992 року N 6 “Про практику розгляду судами цивільних справза позовами про відшкодування шкоди» №11 від 30.09.1994р. // Системаінформаційно–правового забезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.
13. Типове положення про комісію зпитань охорони праці підприємства: Наказ Державного комітету України по наглядуза охороною праці від 3 серпня 1993 року №72: Зареєстровано Міністерствомюстиції України від 30 вересня №141 // Система інформаційно–правовогозабезпечення ЛІГА: ЗАКОН, WWW.Liga.net.
14.Положення Державного комітету України з нагляду за охороною праці «Прозатвердження Типового положення про службу охорони праці» № 255 від15.11.2004р. // Офіційний вісник України, 2004, N 48 (17.12.2004), ст. 191
15.Наказ Державного комітету України по нагляду за охороною праці
«Прозатвердження змін і доповнень до Типового положення про навчання, інструктаж іперевірку знань працівників з питань охорони праці» № 109 від 23.04.1997р. // Офіційний вісник України, 1997, число 21, №с. 153
16. Наказ Міністерства освіти інауки. «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання іперевірки знань з питань охорони праці в закладах, установах, організаціях,підприємствах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України» № 30418.04. 2006р. // Офіційний вісник України, 2006, N 28 (26.07.2006), ст. 246
Юридична література
1. Бандурка О.М. та ін. Охорона праці в діяльності ОВСУкраїни: Підручник. – Харків: Вид-во Націон. ун-ту внутр. справ, 2003. –С.37-92.
2. Охорона праці: Навчальний посібник для студентіввищих навчальних закладів /За ред. Геврика Є.О. – Львів, 2000. – 280 с.
3. Безпека життєдіяльності людини: Навчальнийпосібник. – 5-те видання, стереотип. – Л.: Львів. банк. ін-т, 2000. – 216 с.
4. Кодекс Законів про працю з постатейними матеріалами(за станом законодавства та постанов Пленуму Верховного Суду України на 1серпня 2000 р.) /Відп. редактор О.П. Товстенко. – К.: ЮрінкомІнтер, 2000. – 1024 с. (Гл.ХІ. – С.59-65).