Сутність і значення соціального страхування

АКАДЕМІЯПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН
ФЕДЕРАЦІЇПРОФСПІЛОК УКРАЇНИ
Економічнийфакультет
Кафедрафінансів і кредиту
КУРСОВАРОБОТА
Зкурсу «Фінанси»
Натему: «Сутність і значення соціального страхування»
Виконав
студент 3 курсу
групи ЕД 32
Корнієнко Вікторія Олександрівна
Науковий керівник
К.е.н., доцент
Дука Анастасія Петрівна
Київ2010р.

Зміст
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засадисоціального страхування
1.1     Сутність соціального страхування
1.2     Види соціального страхування
1.3     Проблеми соціального страхування
Розділ 2: Практичніоснови організації соціального страхування
2.1 Організаціясоціального страхування в Україні
2.2 Обов’язковестрахування та особливості його здійснення
2.3 Добровільнестрахування та механізм його реалізації
Розділ 3: Удосконаленнясистеми соціального страхування
Висновки
Список використанихджерел

ВСТУП
Актуальність роботипредставлена в проблемі соціального захисту населення. В Україні необхідним є,перш за все, реалізація активної соціальної політики на рівні держави,підприємств. Для забезпечення захисту населення, держава повинна насамперед узаконодавчому порядку встановити основні соціальні гарантії, механізми їхреалізації, та функції надання соціальної підтримки. Поряд з державою,соціальний захист забезпечують підприємства (або підприємці) та самі найманіпрацівники.
Метою соціальногострахування є забезпечення рівноважного функціонування суспільства без струсіві потрясінь, досягнення в суспільстві злагоди, стабільності та соціальноїцілісності, самодостатнього рівня життєдіяльності людей, надання кожномуможливості вільно розвиватися, реалізовувати свої здібності, одержувати дохід,поліпшувати добробут.
Завданнямполітики соціального страхування є поліпшення життя людей шляхом підвищенняжиттєвого і якісного рівня, утвердження соціальної справедливості ізабезпечення найбільшої реалізації можливостей особи бути здоровим, освіченим ісоціально активним громадянином держави.
Предметомсоціального страхування є основні соціальніризики, які загрожують відтворенню населення. Об’єкт соціального страхування —майнові інтереси громадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу абооплатою видатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.
Значний внесок врозробку теоретичних основ та практичних питань соціального страхуваннярозробили вчені-дослідники Захаров А., Бадир Р., Любимов Б., Федоров О.,Ачаркан В.А., Синиціна Т.А., Воблий К., Вігдрочик В., Вальян Е., Оленов С., ЗакА. Дослідженням специфіки соціального захисту населення присвячені спеціальнідослідження вітчизнянх вчених, таких як Б. Надточій, В. Яценко, М. Папієв, І. Сахань,І.В. Басанцов, С.І. Юрій, М.П. Шаварина, Н.В. Шаманська, Н.Нужна, С. Березіна,В. Гордієнко, Б. Зайчук, О. Палій.
Структуракурсової роботи: вступ, 3розділи, список використаних джерел, додатки (в їхчислі 3 таблиці і 1 діаграма). Робота виконана на 29 сторінках не включаючидодатки, які складаються з 1-ї діаграми та 3-х таблиць.

РОЗДІЛ 1.Теоретичні основи соціального страхування
1.1.    Сутність соціального страхування
Сутністьстрахового захисту полягає у нагромадженні і витрачанні грошових та іншихресурсів для здійснення заходів з попередження, подолання або зменшення негативноговпливу ризиків і відшкодування пов’язаних із ними витрат.
Нова системаекономічних і соціальних відносин, зумовлених переходом до ринку, породжуєпотребу у розвитку страхування як засобу захисту виробництва, майна, добробутугромадян. Страхування завжди передбачає акумулювання коштів багатьох осіб(учасників страхування) у спеціальних цільових фондах, які управляютьсяюридичною особою, що має на це право. Тому страхові відносини завждискладаються з приводу умов формування і використання коштів цільовогострахового фонду.
Страхові фонди —це некомерційні самоврядні організації, які не можуть займатися іншими видамидіяльності, окрім тієї, заради якої їх створено, та не мають прававикористовувати свої кошти для Цілей, відмінних від тих, що визначають їхнюстрахову діяльність.
До фондустрахового захисту належать:
1.        Централізовані та грошові резервидержави;
2.        Децентралізовані фонди;
3.        Фонди створені методом страхування.
Страхування — цевид цивільно-правових відносин, щодо захисту майнових інтересів громадян таюридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначенихдоговором страхування або чинним законодавством, за рахунок фондів, щоформуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів(страхових внесків) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Будь — яківідносини передбачають наявність, як мінімум, двох суб'єктів.
Страховики – цеорганізація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе за певну плату,зобов’язання у разі настання страхового випадку відшкодувати страхувальниковічи особам, яким був завданий збиток та виплатити страхову суму.
Страхувальники –юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодострахування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачуютьстрахові премії і мають право (за договором або за законом) на отриманнякомпенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.
Соціальнестрахування – це форма соціального захисту населення, система заходів щодоматеріального забезпечення та соціального обслуговування в старості, на випадоктимчасової або постійної втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттята в інших випадках, передбачених законодавством.
Предметомсоціального страхування є основні соціальніризики, які загрожують відтворенню населення: тимчасова непрацездатність урезультаті хвороби, ушкодження здоров'я, вагітності та пологів, догляду зачленом сім'ї; постійна непрацездатність у результаті інвалідності та старості;втрата трудового доходу у зв'язку з неможливістю працевлаштування; втратадоходів сім'ї у випадку смерті годувальника; виникнення непередбачуваних витрату випадку оплати медичних послуг, народження і виховання дитини, оплатиритуальних послуг та поховання.
Об’єктсоціального страхування — майнові інтересигромадян, пов'язані з компенсацією втрати трудового доходу або оплатоювидатків, які раптово виникли внаслідок настання соціальних ризиків.
Яксоціально-економічна категорія, соціальне страхування — це система відносин зрозподілу і перерозподілу національного доходу, які полягають у формуванні зістрахових внесків, що сплачують працюючі громадяни та роботодавці, державнихдотацій спеціальних страхових фондів, кошти яких використовують для утриманняосіб, які не беруть участі у суспільній праці.
Чітковиділяється дві форми страхування:
-          добровільне страхування;
-          обов’язкове страхування (в Україні цяформа є державною).
ВУкраїні існують такі види загальнообов’язкового державного соціальногострахування:
-   пенсійнестрахування;
-           страхування у зв'язку з тимчасовоювтратою працездатності та витратами, зумовленими похованням чи народженням; — медичне страхування;
— страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності;
-          страхування на випадок безробіття;
-          інші види страхування, передбаченізаконами України
Соціальнийзахист є однією з функцій держави, а конституційне закріплення соціальногопринципу державного устрою підтверджує факт існування в Україні соціальноїфункції в ряду пріоритетних.
Системасоціального страхування в Україні повинна широко використовувати обидві форми:обов’язкову й добровільну, а саме соціальне страхування якорганізаційно-правова форма має бути як державною так і недержавною.
1.2.    Види соціального страхування
Заформою соціальне страхування може бути [3, стаття 5]:
-          Добровільне — страхування громадян, якізаймаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності тавинятково особистій праці, а також інших громадян, які мають свідоцтво на правозайматися індивідуальною діяльністю, та їхніх помічників;
-          Загальнообов’язкове — це система прав,обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту.
Розрізняютьза виплатою такі види страхування:
ü   Ризикове– страхова виплата у разі настання страхового випадку;
ü   Накопичувальна– працює по методу заощадження.
Розрізняютьдві сфери страхової діяльності — соціальне та комерційне страхування, яківзаємно доповнюють одне одного. Соціальне страхування ґрунтується на принципіколективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунокзборів обов'язкових страхових внесків і призначене для того, щоб забезпечитимінімум соціального захисту особам, які досягнули пенсійного віку, потребуютьмедичної допомоги, інвалідам, безробітним. Система соціального страхування вУкраїні реформується у зв'язку з переходом до ринкових форм господарювання.
Комерційнестрахування, на відміну від соціального, ґрунтується на принципахеквівалентності та замкнутого розподілу збитку в рамках цього страхового фонду.Зв'язок між двома сферами страхової діяльності полягає в тому, що комерційнестрахування надає захист найперше в тих життєвих ситуаціях, які не «покриті»соціальним страхуванням. Чим вужча система соціального захисту, тим більшапотреба в послугах комерційного страхування.
Розміри внесківна загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначаються ЗакономУкраїни «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державногосоціального страхування».
1.3.    Проблеми соціального страхування
Важливоюпроблемою є удосконалення системи оподаткування послуг з недержавногопенсійного забезпечення (НПЗ) для всіх фінансових установ, які надають ціпослуги: недержавні пенсійні фонди (НПФ), банки і страхові компанії. Аналіздіючих систем оподаткування показує, що найбільш повний обсяг законодавчих нормрозроблений у галузі надання послуг з довгострокового страхування життя інедержавного пенсійного страхування (НПС). Страхова схема НПЗ надає пільговийрежим оподаткування на всіх етапах її функціонування: накопичення внесків,інвестуванні пенсійних накопичень відповідним фінансовим установам і пенсійнівиплати. При цьому пільги надаються усім особам, які приймають участь у процесіНПЗ через страхову компанію. Діюча система оподаткування через НПФнеконкурентоспроможна, оскільки стимули для платників – роботодавців порівняноне суттєві, а для фізичних осіб зовсім відсутні і при сплаті, і при одержанніпенсійних виплат.
Системоюсоціального захисту охоплено:
-          близько 14,5 млн. громадян похилого віку(із них 2 млн. інвалідів);
-          115 тис. дітей-інвалідів;
-          З млн. тих, що постраждали внаслідокаварії на ЧАЕС;
-          З млн. службовців різних категорій(значною мірою і члени їхніх сімей) поповнюють армію тих, хто користуєтьсяпільгами. Це працівники правоохоронних, митних, податкових органів,санепідеміологічних служб, депутати різних рівнів, військовослужбовці тощо.
У нашій державідіють близько 200 законів та нормативних актів, що визначають пільгигромадянам. Самих пільг нараховується 40 видів (безплатний проїзд угромадському транспорті, безплатне санаторне лікування, безплатні ліки, 50- і100%-ві пільги на оплату житлово-комунальних послуг і т. ін.).
Надзвичайноважливою проблемою є забезпечення довгострокової стабільності пенсійноїсистеми. Фінансова стабільність пенсійної системи залежить від ряду факторів:конкретного стану розвитку економіки, рівня соціального податку, тобто тарифустрахових внесків або нарахування на фонд оплати праці, демографічногонавантаження на працюючу частину населення, співвідношення середньомісячногорозміру пенсії до середньомісячного розміру заробітної плати, наявності коштіву пенсійній системі та ін.
Співвідношеннясереднього розміру пенсії та середнього розміру заробітної плати в Українідосить низьке. Воно становить близько 35%.
Пенсіївстановлюються у розмірах, значно нижчих, ніж визначений державою прожитковиймінімум.
Надмірнозростають витрати на утримання служб, комісій та центрів соціальногообслуговування.
Отже, системасоціального захисту в Україні потребує докорінної реформи.
Необхідністьзахисту соціально-економічних прав громадян України вимагає, щоб соціальнаполітика держави стала органічною складовою економічних реформ і здійснюваласьз урахуванням світового досвіду. Україна ще не приєдналась до Міжнародноїорганізації праці і, отже, не використовує конвенцію з питань соціальногозахисту населення, якою керуються країни ОЕСР. Організація соціальногострахування в цих країнах базується на державних ] та недержавних програмах, щомають спільну мету здійснення найповнішого захисту громадян.
Оцінюючи системусоціального захисту, яка нині діє в Україні, слід зазначити, що, по-перше,запровадження додаткових спеціальних зборів до Пенсійного фонду, як-тооподаткування операцій з купівлі і продажу валюти, ювелірних виробів із золота,пла-1 тини та коштовного каміння і т. ін., несуттєво вплинуло та й не можевплинути на рівень пенсійного забезпечення.
37% нарахуваньна фонд оплати праці — надмірно важкий тягар для підприємств, установ таорганізацій. Разом з тим ці засоби не можуть вирішити проблеми соціальногозахисту вже непрацездатних громадян за рахунок працюючих. Непомірно великачастка тіньової економіки зводить нанівець спроби вирішити проблеми належногопенсійного забезпечення за рахунок найбільш законослухняних, аленизькооплачуваних категорій громадян.
Дефіцитбюджетних коштів унеможливлює вирішення цієї проблеми найближчим часом.Назріває потреба реформування як системи соціального страхування в цілому, такі пенсійної системи зокрема.
Досвід країн, щопережили досить важкий економічний стан, аналогічний тому, в якому сьогодніопинилася Україна, свідчить про те, що суспільство може вирішити цілу низкуекономічних, соціальних та політичних проблем за допомогою особистогострахування [8, с.176].

РОЗДІЛ 2. Практичніоснови та організація соціального страхування
2.1 Організаціясоціального страхування в Україні
Організаціячинної системи соціального страхування в Україні регламентується «Основамизаконодавства України про загальнообов'язкове державне соціальнестрахування» (далі — Основи)., які відповідно до Конституції Українивизначають принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засадизагальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні.
Право назабезпечення за загальнообов'язковим державним страхуванням мають:
-          громадяни України;
-          іноземні громадяни, особи безгромадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше непередбачено законодавством України, а також міжнародним договором України,згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України.
Суб'єктамизагальнообов'язкового державного соціального страхування є:
-          застраховані громадяни, тобто фізичніособи, на користь яких здійснюється цей вид страхування;
-          страхувальники (роботодавці тазастраховані особи) [6, с.135];
Порядокукладання і дії страхового договору. Договір страхування укладається на основіусної або письмової заяви страхувальника та необхідних для укладання договорудокументів, визначених конкретними правилами.
Оформленнядоговору страхування здійснюється на бланках страхових полісів страховимпредставником у присутності страхувальника або його довіреної особи зобов'язковим оглядом об'єкта страхування, якщо інше не зумовлено конкретнимиправилами.
Страховий полісвручається страхувальнику відразу після сплати страхової премії.
У разірозстроченого платежу страховий поліс видається після сплати першого внеску, апри сплаті наступних внесків страхувальнику видається довідка або квитанція.Якщо страховий поліс втрачено, страхувальнику видається дублікат, а загубленийполіс вважається недійсним. Страховий поліс не може передаватись іншій особі,якщо це непередбачено правилами.
Договірстрахування набирає чинності:
— при сплатістрахового платежу готівкою — з моменту підписання страховиком істрахувальником договору;
— при сплатістрахового платежу в безготівковій формі — з моменту, зазначеного в полісі, алене раніше 24 годин з дня списання засобів з рахунка страхувальника на рахунокстраховика.
Страховик несевідповідальність за договором з моменту, передбаченого конкретними правиламистрахування або умовами договору.
Дія договорузакінчується о 24-й годині того дня, який зазначений у полісі, якщо інше необумовлено правилами.
Страховик несевідповідальність за договором з частково виплаченим за ним відшкодуванням докінця строку дії договору в межах різниці між відповідною страховою сумою,зазначеною в договорі, та сумою виплачених за ним страхових відшкодувань істрахових сум.
Якщо страховевідшкодування або страхові суми виплачені у розмірі зобов'язань страховика задоговором до закінчення строку його дії, то дія договору припиняється з моментузакінчення розрахунку.
Дія договоруможе бути призупинена на будь-якому етапі, якщо це передбачено законодавством,за вимогою або страхувальника, або страховика.
Причиноюдострокового припинення дії договору може бути несплата страхувальникомплатежів у встановлені договором строки. Про намір достроково припинити діюдоговору страхування будь-яка сторона зобов'язана повідомити іншу не пізніше якза 30 календарних днів до дати припинення дії договору.
Не може бутидостроково призупинено дію договору особистого страхування з ініціативистраховика, якщо на це немає згоди страхувальника, за умови, що останнійвиконує усі умови договору страхування (якщо інше не передбачено умовамидоговору та законодавством України).
Якщо договір(окрім договору страхування життя) розривається з ініціативи страхувальника, тонаслідки визначаються Законом України «Про внесення змін до Закону України»Про страхування" передбачено два варіанти відповідальностістраховика.
Якщо достроковоприпиняється дія договору (крім страхування життя) з ініціативи страховика, алене з вини страхувальника, то останньому повністю повертаються сплачені нимстрахові платежі.
Якщо ж договіррозривається страховиком з причин невиконання страхувальником умов страхування,то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився дозакінчення строку дії договору, за вилученням нормативних витрат на веденнясправи, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що булиздійснені за цим договором страхування.
Якщо достроковоприпиняється дія договору страхування життя, страховик виплачує страхувальникувикупну суму.
Викупна сума —це сума, яка виплачується страховиком страхувальнику у разі достроковогоприпинення дії договору страхування життя. Вона розраховується математично надень припинення дії договору, залежно від періоду, впродовж якого діяв договірстрахування життя, згідно з методикою, яка проходить експертизу вУповноваженому органі, здійснюється актуарієм і є невід'ємною частиною правилстрахування життя.

2.2 Обов’язковестрахування та особливості його здійснення
До основнихвидів (галузей) обов’язкового соціального страхування, що забезпечуютьприйнятний рівень соціального захисту, належать:
• страхуванняпенсій (за віком і по інвалідності через загальні захворювання, нещасні випадкив побуті й на транспорті);
• страхуваннявід нещасних випадків на виробництві (виробничий травматизм і професійнізахворювання), що передбачає страхування на випадок тимчасової та постійноївтрати працездатності;
• страхування навипадок тимчасової втрати працездатності;
• страхування навипадок безробіття;
• медичнестрахування.
Такі видисоціального захисту, як допомога малозабезпеченим сім'ям, інвалідам здитинства, сім'ям з неповнолітніми дітьми, не пов'язані з трудовою діяльністю,не є страховими за природою і забезпечуються, як правило, через системудержавної соціальної допомоги та інші державні соціальні програми.
Пенсійнестрахування. У класичному вигляді пенсії за віком в основі мають довгостроковийдоговір між працюючим населенням і тими, хто через свій похилий вік не можепрацювати, але в минулому матеріально (через сплату страхових внесків)підтримував осіб похилого віку. Тут спрацьовує принцип страхової солідарності:усі сплачують внески, хоча й у різний час, і відбувається горизонтальнийперерозподіл доходів від тих, з ким страхова подія не відбулася, до тих, з кимвона відбулася. На відміну від інших видів страхування, де страхуютьсянесприятливі події в житті людини, ризиком у пенсійному страхуванні єтривалість непрацездатного внаслідок похилого віку періоду, власне ризик довголіття.
Цілі пенсійногострахування
Пенсійнезабезпечення має три основні цілі:
• захист відбідності при настанні старості;
• гарантуванняпевного рівня доходу після завершення трудової діяльності;
• захистзазначеного доходу від подальшого абсолютного й відносного знецінення.
Пенсійний фондстаном на 2010 рік формується за рахунок:
-           нарахувань: 33,2 % від суми фактичнихвитрат на оплату праці працівників, 4 % від суми витрат на оплату праціпрацюючих інвалідів, 4 % від суми витрат на оплату праці всіх працівниківгромадських організацій інвалідів, де кількість інвалідів становить не менше 50% загальної чисельності працюючих, 33,2 % від суми фактичних витрат на оплатупраці найманих працівників платників фіксованого сільськогосподарського податку,42 % від суми витрат на оплату праці найманих працівників із числа осіб льотнихекіпажів (пілотів, штурманів, бортінженерів, бортмеханіків, бортрадистів,льотчиків-наглядачів) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи впольотах.
-          утримань: 2 % від суми сукупногооподатковуваного доходу; 1 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщовін не перевищує 150 грн; 2 % від суми сукупного оподатковуваного доходу, якщовін становить від 150 до 250 грн; 3 % від суми сукупного оподатковуваногодоходу, якщо він становить від 250 до 350 грн; 4 % від суми сукупногооподатковуваного доходу, якщо він становить від 350 до 500 грн; 5 % від сумисукупного оподатковуваного доходу, якщо він не перевищує 500 грн [11].
Існуваннягарантованого державою пенсійного забезпечення є ознакою цивілізованостісучасного суспільства. В Україні останнім часом пенсійне забезпечення переживаєглибоку кризу, хоча держава витрачає на пенсійне забезпечення близько 10 %виробленого національного доходу, тобто за міжнародними стандартами є значним.
Причина кризипенсійного забезпечення в Україні полягає у спаді виробництва, звуженні базизбирання страхових платежів (скорочення зайнятості в офіційному секторіекономіки, приховане безробіття, затримка виплати заробітної плати, коли працівникине отримують її, а отже, не здійснюються відрахування на соціальне страхування,приховування фактичної чисельності зайнятих та їхньої фактичної заробітноїплати, зайнятість у тіньовому секторі й ухиляння від сплати податків істрахових платежів тощо).
Однак навітьякби економіка була на належному рівні, а страхові платежі збиралися вчасно і вповному обсязі, система пенсійного забезпечення в Україні все одно потребувалаб реформування. У державі стрімко наростає процес старіння населення, що вкрай негативновпливає на параметри солідарної (розподільчої) пенсійної системи. Якщо в 1970р. на 100 осіб населення працездатного віку припадало 32 особи пенсійного віку,то в 1998 р. їх налічувалося 39, а в 2026 р. передбачається 55, нині частка пенсіонерівстановить 29 % чисельності населення України. Отже, таке співвідношенняпрацездатного і непрацездатного населенням потребуватиме збільшення відрахуваньна пенсійне страхування, які нині в сукупності становлять 33 % фонду заробітноїплати.
Однією з причин швидкогозбільшення чисельності пенсіонерів є прийняття низки законодавчих актів, щовстановлюють пільговий вік виходу на пенсію. На 5-15 років знижено вік длямайже 20 категорій працівників. Як наслідок, стрімко збільшується чисельністьпенсіонерів-пільговиків. Отже, існуюча система пенсійного забезпечення вУкраїні потребує не просто вдосконалення, а суттєвих змін з метою збільшеннярозміру пенсій, забезпечення справедливої їх диференціації і тіснішого зв'язкуміж трудовим внеском і розміром пенсій, запобігання ухилянню від сплати внесківдо Пенсійного фонду України.
У Латвії,Угорщині та Польщі почали створювати умовні накопичувальні рахунки як першийрівень пенсійної системи. Другий і третій рівні — це обов'язкові та добровільніреальні накопичувальні рахунки.
Медичнестрахування. Україна на сьогодні перебуває на стадії впровадженнязагальнообов’язкового державного соціального медичного страхування. Відповіднізаконопроекти за № 1040 від 27 листопада 2007 р., № 1040-1 та № 1040-2 від 25січня 2008 р. вже розроблені та отримали висновки профільного комітетуВерховної Ради України та ГНЕУ Апарату Верховної Ради України.
У Міністерствіохорони здоров'я зосереджуються всі фінансові звіти лікарень та складається«Коротке клінічне резюме» (ККР), зведення по медичних кадрах.Фінансування обов'язкового медичного страхування забезпечується: соціальнимивнесками — 55%; дотацією держави (для безробітних, пенсіонерів) — 40%; внескамипенсіонерів — 2,55%; оподаткуванням на страхування автотранспорту — 2%.Соціальний внесок утворюється з внесків підприємств і внесків незалежнихпрацівників.
Для працівниківпідприємств внесок роботодавця становить 3,80% від фонду заробітної платипідприємства, внесок працівника — 2,55% від його заробітної плати. Роботодавецьвносить весь соціальний внесок в Національне бюро соціального забезпечення(НБСЗ), куди також поступають дотації від держави. Потім НБСЗ перераховує вНІХІ частину коштів, передбачених для страхування по хворобі і інвалідності.
Для незалежнихпрацівників внесок становить 3,3% від їх прибутків за останні 3 роки. Для цієїкатегорії людей медичне страхування покриває тільки витрати, пов'язані згоспіталізацією або проведенням спеціальних методів обстеження і лікування.Діти автоматично застраховані страховкою одного з батьків.
Така формафінансування забезпечує доступність медичної допомоги всьому населенню ідотримання принципу солідарності людей з низькими і високими прибутками, так які здорових, і хворих, оскільки розмір страхового внеску залежить тільки відрівня прибутків і не пов'язаний з станом здоров'я того, що страхується.
Для амбулаторниххворих в залежності від міри їх необхідності, медикаменти розподілені на 4категорії. Страхове відшкодування для першої категорії становить 100%, длядругої — 75%, для третьої — 50% і для четвертої 40%. Ліки, віднесені до такзваної «комфортної» категорії, не підлягають страховому відшкодуванню[12].
Медичнестрахування базується на надзвичайно високому ступені солідарності міжсоціальними групами з різним рівнем доходу та різного віку. Справді, внески намедичне страхування сплачують навіть ті, хто майже ніколи не хворіє, і цівнески їм не повертаються [9, с.236].
Страхування віднещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Цей вид страхуванняпоряд з виплатами, призначеними на відновлення втраченого заробітку, забезпечуєорганізацію та оплату медичної допомоги та лікування постраждалих навиробництві; широкий спектр послуг щодо медичної, професійної та соціальноїреабілітації осіб, які втратили працездатність; систему заходів попередженнянещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (додаток 1).
Грошові виплатиподіляються на допомоги по тимчасовій втраті працездатності, пенсії поінвалідності, пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Термін виплати допомогипо тимчасовій втраті працездатності визначається так само, як і при загальномузахворюванні, проте перелік професійних захворювань затверджується законодавчо.Звичайно, пенсійне забезпечення за цим видом страхування створює вищий рівеньвідновлення доходу, ніж у пенсійному забезпеченні по інвалідності внаслідокзагального захворювання (додаток 2).
На відміну віддеяких інших видів страхування внески з цього виду сплачують, як правило, лишероботодавці. Страхові тарифи встановлюються відповідно до класів професійногоризику виробництва та окремих галузей економіки та 0,2 % від суми фактичнихвитрат на оплату праці найманих працівників для бюджетних установ та об'єднаньгромадян [11].
Працівники йдержава не беруть участі у створенні страхових фондів. Страхові тарифи не єодноманітними й фіксованими для всіх галузей і підприємств. Основний критерійїх розміру — рівень професійного ризику в галузі та на підприємстві, щовстановлюється відповідно до емпіричних даних про кількість нещасних випадків іпрофесійних захворювань, ступінь втрати працездатності й рівень виробничоїбезпеки [8, ст.235].
Фонд соціальногострахування з тимчасової втрати працездатності та витратами пов’язаними знародженням та похованням створений відповідно до Закону України «Про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності тавитратами, зумовленими народженням та похованням» і є правонаступником Фондусоціального страхування України.
Фондом надаютьсятакі види матеріального забезпечення та соціальних послуг:
•        допомогау зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною);
•        допомогау зв'язку вагітністю та пологами;
•        допомогана поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли віднещасного випадку на виробництві);
•        забезпеченняоздоровчих заходів.
Для забезпеченняфінансової стабільності Фонду утворюється резерв страхових коштів у сумі,необхідній для фінансування всіх видів матеріального забезпечення. Порядокрозміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду надепозитному рахунку, визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядокобслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком івиконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.
Даний фондформується шляхом утримань, які автоматично знімаються з заробітної плати працівниківу розмірі 0,5%, 0,25% та 1% від заробітної плати і нарахувань 1,4% 0,7% та 0,5%залежно від працівників та виду підприємства [11].
Страхування навипадок безробіття – система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачаєматеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованихосіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фондузагальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадокбезробіття [2, ст.2].
Страхування навипадок безробіття має багато спільного з попереднім видом страхування, тому щойого кошти спрямовуються як безпосередньо на компенсацію втраченого заробітку,так і на заходи запобігання безробіттю. Це програми зайнятості, підготовки йперепідготовки кадрів, сприяння створенню нових робочих місць тощо. Проте навідміну від страхування від нещасних випадків тариф у страхуванні на випадокбезробіття єдиний для всіх галузей. Це відповідає природі ринку робочої сили,де відбувається її постійний міжгалузевий рух. Кошти страхування на випадокбезробіття формуються з внесків роботодавців, працівників і держави. Участьдержави полягає також у відшкодуванні частини або повного обсягу витрат заокремими програмами, наданні субсидій на покриття дефіциту фонду страхуваннятощо.
Внески насоціальне страхування на випадок безробіття: утримання 0,6%, а нарахування 0%, 1,6%та 2,2% [11].
Грошові виплатив системі страхування на випадок безробіття мають не лише відшкодовувативтрачений заробіток, а й стимулювати до пошуку роботи. Тому вони завжди маютьобмежений термін надання. Якщо безробітний не працевлаштується протягом цьоготерміну, він може сподіватися на допомогу вже з бюджетних коштів, а не з фондусоціального страхування. Розмір допомоги по безробіттю визначається або увідсотках до попереднього заробітку, або у твердій сумі. При цьому інодівраховується сімейний статус безробітного. Запроваджуються також додатковіобмеження щодо максимального розміру допомоги [8, ст.274].
2.3 Добровільнестрахування та механізм його реалізації
Добровільнесоціальне страхування – страхування громадян, які займаються підприємницькоюдіяльністю, заснованою на особистій власності та винятково особистій праці, атакож інших громадян, які мають свідоцтво на право займатися індивідуальноюдіяльністю, та їхніх помічників. Вони мають право на всі види забезпечення здержавного соціального страхування, встановлені для робітників, службовців ічленів кооперативів, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціальногострахування України. Внески сплачуються з доходів за тарифами, які встановлюєКабінет Міністрів України. Розмір доходу визначається в порядку, передбаченомучинним законодавством. Громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю запатентом, сплачують внески з тієї суми доходу, з якої визначається плата запатент. Виплату всіх видів забезпечення з державного соціального страхуваннявказаним громадянам здійснює орган, в якому громадяни зареєстровані як страхувальники(профспілковий орган або орган Фонду соціального страхування України за місцемпроживання). Підставою для виплати є відповідно оформлені документи. Порядокобчислення допомоги, інших видів забезпечення з соціального страхування тарозміри їх встановлюються чинним законодавством [11]
Видидобровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються правилами(умовами) страхування, прийнятими страховиком і зареєстрованими Уповноважениморганом.
Видамидобровільного страхування можуть бути:
-          страхування життя — в Україні поки щодоля страхування життя складає приблизно 1 % від всього об'єму ринку. Ценевеликий, але вже непоганий показник;
-          страхування від нещасних випадків — священнослужителі, церковнослужителі та особи, які працюють у релігійнихорганізаціях на виборних посадах; особи, які забезпечують себе роботоюсамостійно — займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншоюдіяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності,члени фермерського господарства; громадяни — суб'єкти підприємницькоїдіяльності.;
-          медичне страхування (безперервнестрахування здоров'я); єдоповненням до обов'язкового. У рамках добровільного медичного страхуванняпередбачається оплата медичних послуг понад програму обов'язкового медичногострахування. страхування здоров'я на випадок хвороби;
-          страхування залізничного транспорту — локомотиви, вантажні та пасажирські вагони, моторвагонний рухомий склад,спеціальний рухомий склад. Страховий тариф залежить від ризиків, строку страхування,кількості залізничних транспортних засобів і їх типу, розміру франшизи татериторії страхування.;
-          страхування наземного транспорту (крімзалізничного) – (автомобілі, мотоцикли, причепи і т.і.), в т.ч. додатковеобладнання й устаткування, які належать Страхувальнику на правах власності,користування чи розпорядження. Страхова сума встановлюється в межах дійсноїринкової вартості транспортного засобу на момент укладання договорустрахування…
-          страхування повітряного транспортувантажів;
-          страхування водного транспорту(морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);
-          страхування вантажів та багажу(вантажобагажу) (Об’єктом є вантаж, перевезення якого зумовлюється економічнимивзаємовідносинами сторін);
-          страхування від вогневих ризиків таризиків стихійних явищ;
-          страхування майна;
-          страхування цивільної відповідальностівласників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
-          страхування відповідальності власниківповітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);
-          інші види добровільного страхування.
Страховики маютьправо займатись тільки тими видами добровільного страхування, які визначені вліцензії [9, ст.55].
У 2007 роціукраїнські страховики заробляли в основному на добровільному майновому страхуванні:авто страхуванні, страхуванні нерухомості, цінностей, ремонту житла За данимиЛСОУ в 2007 році за рахунок цього виду страхування страховики зібрали премій на13,6 млрд. грн. Загальний об’єм виплат по добровільному майновому страхуваннісклав 3,4 млрд. грн. Рентабельність майнового страхування в той періодперебільшила 300%.
На основіпроведених досліджень у секторі вітчизняного страхового бізнесу у 2008 році,можна спрогнозувати його подальший розвиток та визначити напрямки активізаціїрозвитку страхового ринку в державі. Зокрема значно зростуть об’єми майновогострахування: нерухомості, автомобілів, обробки квартири, цінних речей. Такожзбільшиться об’єми особистого страхування – від нещасного випадку,добровільного медичного страхування, – оскільки населення активно набуває вкредит житло і машини. У перспективі особисте страхування будевисокоприбутковим напрямом бізнесу: об’єми ринку мед страхування ростуть, а іззростанням об’ємів премій, як правило, збільшується прибутковість страховоїсправи.
За прогнозамиекспертів, низький рівень знань про фінансову послугу і відсутність стимулів унаселення до страхування призведе до того, що страховики цього року отримаютьне більш як 15-20% платежів на добровільній основі.
Але попри це наринку страхування яскраво проявились такі тенденції: розвиток «класичного»майнового страхування, що зумовлено реальними потребами підприємств та фізичнихосіб у захисті своїх майнових інтересів від наслідків непередбачуванихобставин; розвиток особистих видів страхування внаслідок зростанняплатоспроможності населення; відновлення довіри до фінансових інституцій таусвідомлення більшою частиною населення необхідності захисту свого життя іздоров’я від наслідків непередбачуваних обставин, а також забезпеченнядодаткового доходу після виходу на пенсію. Так премії зі страхування життязросли в 1,7 рази до понад 325млн. гривень.

РОЗДІЛ 3.Удосконалення системи соціального страхування
Для зменшеннянавантаження на фонд оплати праці необхідно розширити базу нарахування страховихвнесків, удосконалити систему збору та обліку страхових внесків та поетапно забезпечитипаритетну участь працівників та роботодавців у сплаті страхових внесків назагальнообов’язкове державне соціальне страхування.
Паритетна участьпрацівників та роботодавців у сплаті страхових внесків відповідає нормамКонцепції реформування заробітної плати та документам МОП, якими допускаєтьсяперерозподіл сплати страхових внесків між роботодавцями та найманимипрацівниками у розмірах 50:50%%. Разом з тим, перерозподіл страхових внесківміж роботодавцями та найманими працівниками можливо здійснювати тільки за умовизапобігання зменшенню реальних доходів працівників у зв’язку з збільшенням дляних розміру страхових внесків та встановлення розміру мінімальної заробітноїплати на рівні прожиткового мінімуму.
Це дозволитьзменшити навантаження на фонд оплати праці, розширити коло платників внесків зарахунок легалізації доходів, що в кінцевому підсумку призведе до збільшеннянадходжень до соціальних фондів та підвищення розміру соціальних виплат длязастрахованих осіб.
Удосконаленнятристороннього управління фондами загальнообов'язкового державного соціальногострахування. Уперше в Україні запроваджено управління фондами соціальногострахування на паритетних засадах представниками держави, роботодавців тазастрахованих осіб, тобто тими, хто формує кошти цих фондів (крім Пенсійногофонду, який протягом п'яти років із дня набрання чинності Законом України«Про загальнообов‘язкове державне пенсійне страхування» функціонує якцентральний орган виконавчої влади). Таке демократичне управління даєможливість сторонам соціального партнерства вирішувати спільні завдання зурахуванням інтересів кожної сторони, що сприяє прозорості, підзвітності,фінансовому контролю і надійному регулюванню здійснення соціальногострахування.
Потребує такожудосконалення порядок прийняття правліннями фондів соціального страхуваннярішень з питань бюджету, обрання голови правління, призначення керівникавиконавчої дирекції та його заступників на засадах консенсусу сторінсоціального партнерства.
Підвищенняефективності роботи всіх фондів загальнообов’язкового державного соціальногострахування. Накопичений досвід та існування об’єктивних проблем під часпроведення експерименту з підвищення ефективності роботи державних цільовихфондів, який на виконання Закону України «Про проведення у Запорізькій,Луганській та Львівській областях експерименту з підвищення ефективності роботидержавних цільових фондів» та ряду постанов Кабінету Міністрів Українивказують на те, що підвищення ефективності роботи фондів та зменшенняадміністративних витрат фондів неможливо здійснити шляхом простого об’єднанняряду однакових функцій. Необхідні кардинальні якісні зміни в законодавстві прозагальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно допротокольного рішення Кабінету Міністрів України від 27.10.04 р. № 31 визнаноза доцільне підготовку спільного з Міжнародним банком реконструкції та розвиткупроекту „Пенсійна реформа і розвиток системи соціального страхування в Україні”та схвалена Концепція зазначеного проекту. Проект передбачає створення єдиноїсистеми збирання, обліку та контролю надходження страхових внесків тавпровадження єдиного соціального внеску.
Адміністративнасистема соціального страхування потребує комплексного реформування з метою скасуваннянеефективного адміністрування страхових фондів. Із зменшенням адміністративнихвидатків через створення єдиної системи збору та обліку внесків ізапровадженням єдиного соціального внеску підвищиться рівень страхових виплат беззбільшення податкового навантаження на роботодавців та найманих працівників.
Використанняданих персоніфікованого обліку, створеного у Пенсійному фонді, для розрахункустрахових виплат. Для запобігання надання роботодавцями недостовірних данихщодо середньої заробітної плати осіб для призначення страхових виплат тасоціальної допомоги та з метою опрацювання механізму призначення їх на підставіданих персоніфікованого обліку застрахованих осіб, що здійснюється Пенсійнимфондом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.02 р. №381 протягом 2005-2007 року у Гуляйпільському та Пологівському районахЗапорізької області, мм. Свердловську та Сєвєродонецьку Луганської області,Сокальському і Жидачівському районах Львівської області проводився експеримент.За результатами цього експерименту підтверджено ефективність призначеннястрахових виплат та соціальної допомоги на підставі даних персоніфікованогообліку застрахованих осіб.
Подальшеопрацювання питання щодо використання даних персоніфікованого обліку відомостейу системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування дляпризначення страхових виплат та соціальної допомоги буде здійснюватися в рамкахреформування системи адміністрування фондів соціального страхування.
Удосконаленнячинного законодавства у сфері загальнообов’язкового державного соціальногострахування. Досвід функціонування системи соціального страхування показав, щовона має певні недоліки і потребує вдосконалення, зокрема: удосконаленнямеханізму надання застрахованим особам матеріального забезпечення та соціальнихпослуг; удосконалення політики диференційованих страхових тарифів назагальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків навиробництві та професійних захворювань в залежності від класу професійногоризику виробництва з урахуванням практики їх застосування; забезпечення системиекономічного стимулювання роботодавців у здійсненні заходів профілактикивиробничого травматизму та професійних захворювань.
Інформуваннянаселення про страхову діяльність та звітування перед громадськістю про доходи івидатки фондів соціального страхування, що дозволить забезпечити прозорістьфункціонування системи соціального страхування і надання можливості повноціннокористуватися перевагами страхової системи, сприятиме запобіганню зловживаннямта корупції.

ВИСНОВОК
На основіпроведеного дослідження можна зробити наступні висновки: на сучасному етапіпроведення пенсійної реформи найважливішим є впровадження її в життя,реалізація на практиці тих переваг, принципів, які концептуально закладені впобудову нової пенсійної системи. Успішна реалізація цього етапу залежить відрозв'язання ряду невирішених проблем, пов'язаних з удосконаленням законодавчоїбази, системи оподаткування, розвитком недержавного пенсійного забезпечення,фінансової стабільності пенсійної системи.
Дослідженняпоказують, що підвищення ставок відрахування до пенсійної системи не вирішуєпроблем фінансової стабільності. Відповідно до світових стандартів їх сьогоднішнявеличина вже є зависокою (35%). Підвищення тарифу внесків на пенсійнестрахування є безперспективним тому, що підвищує макроекономічний ризик іперешкоджає фінансовій стабільності в країні, зокрема сприяє зростаннюінфляційних процесів, підвищенню цін на продукцію та послуги, зростанню часткиосіб, які ухиляються від сплати внесків та тіньового сектору економіки.Зростання демографічного навантаження на працюючу частину населення обумовленонегативними демографічними процесами — старіння населення та від’ємний природнийприріст. Низький рівень народжуваності, зниження питомої ваги молодих віковихгруп до 16 років у поєднанні з очікуваним майбутнім збільшенням тривалостіжиття сприятимуть зростанню чисельності пенсіонерів і постаріння населення.Збереження сучасних масштабів поширення пільгових пенсій та рівня безробіттянеодмінно призведе до того що вже через 20-25 років кількість пенсіонерівзрівняється з кількістю працюючих, а в 40-х роках перевищить її.
Рівень старіннянаселення України сьогодні найвищий у СНД, але нижчий ніж у більшостіекономічно розвинених країн. Старіння населення збільшує демографічненавантаження на працюючих. Ці об’єктивні фактори обумовлюють зростанняфінансового дефіциту пенсійної системи. Підвищенню стабільності пенсійноїсистеми сприяють ряд заходів. Підтримання стабільної купівельної спроможностіпенсій шляхом застосування специфічної по відношенню до інших доходів населенняіндексації пенсійних виплат та скасування обмеження на максимальний розмірпенсій. Припинення фінансування пільгових пенсій за рахунок фінансуваннястрахових внесків. У чинному законодавстві існують проблеми дискримінації танерівноправності громадян щодо права на розмір призначення пенсій. Пільговимкатегоріям пенсія визначена у розмірі 80 % (максимально 90 %) від заробітку,тоді як в інших категоріях громадян вона не може перевищувати 75 % заробітку.Крім того, у пільгових категоріях пенсія призначається без будь-якогообмеження, а в звичайних громадян вона обмежена трьома-чотирма (підземні тааналогічні професії) мінімальними пенсіями. Це питання необхідно вирішуватишляхом заміни пільгових пенсій на систему недержавного пенсійного забезпеченнячерез професійні фонди. У довгостроковій перспективі заміна системи пільговихпенсій на систему професійних фондованих пенсій безумовно сприятиме зміцненнюфінансової стабільності і державної солідарної пенсійної системи. Аналогічнийпідхід може бути застосований до соціальних пенсій, тобто вони повинніфінансуватися із Державного бюджету України, а не із системи Пенсійного фондуУкраїни.
Для забезпеченняефективного функціонування системи недержавного пенсійного забезпеченняпершочерговим є удосконалення системи оподаткування шляхом встановлення єдиноїсистеми норм оподаткування цих послуг для усіх фінансових установ, які їх надають,по аналогії діючої системи оподаткування послуг з довгострокового страхуванняжиття. Розв’язати проблеми формування нової пенсійної системи та підвищити їїефективність, на нашу думку, допоможуть такі заходи:
• комплекснийпідхід до реформування та впровадження пенсійної системи;
• подальшеудосконалення законодавства про виплату пенсій за солідарною системою з метоюпоступового переходу до системи страхування;
• розмежуванняджерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами;
• поступовезапровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетногопредставництва сторін соціального партнерства (представників держави,роботодавців та працівників);
• підвищенняефективності управління системою пенсійного забезпечення за рахунок передачінедержавним компаніям функцій управління пенсійними активами.
• розробка тавпровадження ефективного механізму функціонування системи недержавногопенсійного забезпечення;
• удосконаленнясистеми оподаткування для формування другого і третього рівнів пенсійноїсистеми. Встановлення єдиної системи норм оподаткування послуг фінансовихустанов з недержавного пенсійного забезпечення по аналогії з системоюдовгострокового страхування життя;
• забезпеченнязаконодавчих державних гарантій ефективного функціонування недержавнихпенсійних фондів, фондових ринків, інфраструктури.
Дослідженняпроблеми реформування пенсійної системи, її впровадження мають першочерговезначення. Актуальність цих проблем посилюється у зв’язку з тим, що реформуванняпенсійної реформи відповідатимуть реформуванню всієї економічної системи тому,що створення обов’язкового накопичувального фонду та системи недержавнихпенсійних фондів створять додаткові стимули для виходу економіки з тіні таслугуватимуть великим потенціалом фінансових ресурсів для інвестування ірозвитку економіки.

Списоквикористаних джерел
1.    ЗаконУкраїни “Про внески на деякі види загальнообов’язкового державного соціальногострахування” від 11.01.2001 р. №2213-ІІІ;
2.    ЗаконУкраїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадокбезробіття» 2000, №22, ст.171;
3.    ЗаконУкраїни «Про страхування» від 07.03.96, ВВР, 1996, N 18, ст. 79;
4.    ЗаконуУкраїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку зтимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням тапохованням».
5.    Основизаконодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1998, N 23, ст.121).
6.     БазилевичВ.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. — 5-те вид., стер. — К.: Знання, 2006. —351 с.
7.     КоноплінаЮ.С. Соціальне страхування: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетськакнига». 2008 – 224 с.
8.     ЮрійС.І., Шаварина М.П., Шаманська Н.В. Соціальне страхування: Підручник. — К.:Кондор. — 2004. — 464 с.
9.    ОселедецьС. С. Страхування: підручник – видання 2-ге, перероб. І доп.- К.: КНЕУ, 2002. –599с.
10.   БойкоМ. Д. Право пенсійного забезпечення в Україні. Навч. посіб. Курс лекцій. – К.:Олан, 2005. – 368 с.