Державний вищийнавчальний заклад
«Українськаакадемія банківської справи
Національногобанку України»
Кафедраекономічної кібернетикиКонтрольна робота
з дисципліни
«Платіжнісистеми»
Суми-2008
Системипереказу великих сум платежів
Убільшості розвинутих країн платіжна система складається з кількох самостійнихсистем, кожна з яких задовольняє вимоги окремої платіжної сфери.
Виходячиз того, яку роль відіграють платіжні системи відповідно до характеруздійснюваних платежів, слід розрізняти:
- системи міжбанківських розрахунків;
- внутрішньобанківські платіжні системи;
- системи «клієнт – банк»;
- системи масових платежів.
Системиміжбанківських розрахунків призначені для здійснення платіжних трансакцій міжбанками, обумовлених виконанням платежів їхніх клієнтів або власних зобов'язаньодного банку перед іншим.
Дляцього використовуються міжбанківські грошові перекази. Залежно від характерустосунків між учасниками платіжного процесу, існують три основні методиздійснення таких переказів:
- з використанням двосторонніх кореспондентських стосунків;
- з використанням рахунків у банку-посереднику, який відіграє рольагента з розрахунків;
- з використанням спеціалізованих розрахункових установ і мереж.
Востанньому випадку існує також відмінність між розрахунками на двосторонній абобагатосторонній основі. Обробка міжбанківських грошових переказів можездійснюватися з використанням різних операційних, технологічних таорганізаційних підходів і механізмів.
Колибанком-посередником буде центральний банк країни, при розрахунках заміжбанківськими трансакціями використовуються кошти, які є на рахунках банків –учасників трансакції у центральному банку. Якщо ж посередник – комерційний банкабо інша недержавна установа, розрахунки виконуються згідно з приватнимиугодами, укладеними між комерційними банками, а участь у процесі розрахунківцентральних фінансових установ обмежується загальним наглядом. Очевидно, щокомерційні банки повинні нести відповідальність за надання послуг щодо веденнярахунків населення і пов'язаних з цим спеціальних платіжних послуг. Однак,немає єдиної думки щодо ролі, яку повинен виконувати центральний банк у забезпеченніміжбанківських платіжних послуг або експлуатації різних складових фізичноїінфраструктури платіжної системи. Ця роль у кожній країні відрізняється ібагато в чому залежить від умов, що склалися історично.
Сучаснаекономіка все частіше стикається з необхідністю виконання платежів за якомогакоротші терміни. Це особливо стосується платежів на ринках грошей, капіталів таіноземної валюти. Учасники таких високообігових ринків, на яких здійснюютьсятрансакції на великі суми, широко використовують послуги банків при проведеннісвоїх розрахунків. Таким чином, ці ринки висувають особливі вимоги до платіжноїсистеми, зокрема – щодо оперативності й надійності платежів. Крім того,своєчасне та надійне виконання розрахунків суттєво необхідне з точки зорутехнічної ефективності фінансових ринків та їх удосконалення.
Іншікритичні, з погляду термінів, платежі, як правило, пов'язані з великими сумами,затримка надходження яких може спричинити значні грошові штрафи та витратичерез втрачені можливості. Вартість таких затримок змушує платників податківгостро відчувати потребу в швидкій надійній та точній обробці платежів.
/>Аналогічні вимогивиникають також у випадку, коли підприємства укладають угоди на великі суми, аїх віддаленість не дозволяє своєчасно обмінюватися паперовими інструментами,коли платежі повторюються з певною регулярністю і необхідно забезпечитинадійність розрахунків. Підприємства можуть намагатися використати системипереказу великих сум платежів у випадку високих темпів інфляції і великої сумикоштів у розрахунках між ними.
/>/>/>
Рис. 1.Роль розрахункової палати у здійсненні платежів
Длязабезпечення згаданих потреб створюються системи переказу великих сум платежів(СПВСП) – Large-Value Funds Transfer Systems (LVFTS).
Застосуваннятерміну «системи переказу великих сум платежів» іноді вводить в оману, оскількиключовою характеристикою системи є швидкість розрахунку, а не розмір суми. Якправило, така система виконує обробку великих платіжних переказів протягомодного операційного дня. Здатність обробляти платежі протягом одного робочогодня вважається тепер мінімальною вимогою до систем переказу великих сумплатежів. Наприклад, Німецький федеральний банк, який використовує системуобміну дорученнями телеграфом, гарантує обробку платежів у межах однієї доби.
Хочаздебільшого не обумовлюється мінімальний розмір платежів, що приймаються дообробки в системах переказу великих сум платежів, їхня середня величина єпорівняно високою. Наприклад, у 1992 році середній розмір переказу в системіEAF у Німеччині становив понад сім мільйонів доларів США (одинадцять млн.німецьких марок), у системі Fedwire в США – приблизно три млн. доларів, усистемі BOJ-NET в Японії -76 млн. доларів (9,7 млрд. ієн). Крім середньоївеличини трансакцій, важливим показником у роботі системи переказу великих сумплатежів є загальна сума трансакцій, оброблених протягом звичайного робочогодня. Багато систем переказу великих сум платежів у країнах «Групи десяти» за два– чотири дні опрацьовують перекази, що за вартістю дорівнюють річному валовомувнутрішньому продукту цих країн.
Зрозвитком фінансових ринків і можливостей технологій системи переказу великихсум платежів впроваджено в більшості розвинутих країн. У результаті цьогозначно прискорився обіг коштів, що зберігаються в центральному банку дляпроведення розрахунків у рамках СПВСП. Кошти банків, що зберігаються вцентральному банку, можуть обертатись від 30 до 60 разів на день у результатіїх використання для розрахунків у рамках СПВСП.
Вартістьексплуатації системи переказу великих сум платежів здебільшого перевищуєвартість експлуатації систем, що виконують платежі меншими сумами. Частково цепояснюється тим, що великі платежі вимагають вищого рівня захищеності,надійності та своєчасності. Отже, операційні витрати таких систем значно(інколи в 15 разів) більші, ніж для систем роздрібних платежів.
Системипереказу великих сум платежів забезпечують функціонування міжбанківських ринківі є основою платіжних систем ринкової економіки. Процес обробки платежів уСПВСП, як правило, становить важливий компонент механізму переказугрошово-кредитних ресурсів країни, системи розрахунків на грошових ринках,ринках капіталів та іноземної валюти, урегулювання платежів між підприємствамита виконання міжрегіональних і зовнішньоторговельних платежів.
Системипереказу великих сум платежів впливають не тільки на ринки, що обслуговуютьсяними, а й на всю фінансову систему, а також на реальний сектор економіки. СПВСПдійсно можуть відігравати важливу роль у розвитку небанківських установ,забезпечуючи ефективні й надійні розрахунки між підприємствами і платежі врамках міжрегіональної та міжнародної торгівлі. Платежі, що обробляються вСПВСП, мають важливе значення для реального сектору. Оскільки великі переказичасто використовуються для оплати товарів та послуг, ефективність СПВСП можевідбиватись на рівні виробництва деяких або всіх товарів та послуг і торгівліними.
Крімтого, від СПВСП багато в чому залежить, чи зможуть комерційні банки ефективнорозпоряджатися своїми резервами та ліквідністю. Таке управління комерційнимибанками – їх резервами і ліквідністю – необхідне для встановлення балансу міжпопитом на гроші та їх пропозицією в умовах ринкової економіки. Більше того,поліпшення можливостей управління ліквідністю та її планування за рахунокефективної роботи СПВСП зменшує небезпечність виникнення у банків проблем зліквідністю при переході центрального банку до обмежень у кредитно-грошовійполітиці. Забезпечуючи швидкий перерозподіл резервів між банками всієї країни,системи переказу великих сум платежів сприяють інтеграції ринків грошовихкоштів, зменшують відмінності в ринкових процентних ставках, які можуть бутистворені операційною неефективністю, і полегшують поширення інформації прозаходи, що вживаються в кредитно-грошовій політиці.
Слідзазначити, що ефективна СПВСП має найважливіше значення для удосконаленнябанківської системи, фінансових ринків і небанківських підприємств.
АлеСПВСП може і негативно впливати на кредитно-грошову політику країни. Недоліки вроботі СПВСП, що затримують коригування ліквідності банків, можуть призвести дороздріблення ринку грошових коштів. При цьому заходи кредитно-грошової політикине передаватимуться через банківську систему досить швидко і досить широко, абивпливати на економічну активність у реальному секторі. Крім цього, якщонедоліки в роботі породжують розбіжності в термінах кредитування і дебетуваннярахунків за платіжними трансакціями, певна сума коштів може постійно перебуватиу розрахунках.
Центральнийбанк виконує стосовно систем переказу великих сум платежів такі функції:
- ведення нагляду;
- проведення розрахунків;
- експлуатацію системи.
Питання,чи слід центральному банку нести відповідальність за експлуатацію СПВСП, є питаннямполітики, і відповідь на нього залежить від різних факторів, у тому числі – відфункцій нагляду за платежами та їх правового режиму, ступеня ризику,притаманного певному механізмові, і банківської структури конкретної країни. Посуті, це питання розподілу праці між центральним і комерційними банками в сферіексплуатації платіжної системи. Оптимальним вирішенням проблеми задоволенняпотреб учасників ринків у переказі великих сум платежів може бути поєднаннядержавних і приватних механізмів.
Незалежновід того, хто експлуатує СПВСП – центральний банк чи приватний сектор, – існуєнеобхідність співробітництва й узгодження дій центрального та комерційнихбанків щодо створення та використання СПВСП. Зокрема, необхідне тіснеспівробітництво між центральним та іншими банками щодо визначення новихпідходів стосовно утворення платіжних систем, що відповідають вимогам діловоїпрактики. Центральні банки зобов'язані сприяти конструктивним нововведенням іпідтримувати надійні та ефективні системи обробки даних. Це потребує розробкигнучких систем, що враховують задачі як центрального, так і комерційногобанків.
Однак,це співробітництво не повинно обмежуватися тільки питаннями СПВСП. Воно маєохоплювати більш широкі аспекти впливу СПВСП на інші банківські системи, наприклад,взаємозалежність функціональності СПВСП та управління ризиком при веденніінвалютних трансакцій або процес передачі інструментів кредитно-грошовоїполітики.
Крімтого, інтернаціоналізація банківської діяльності означає, що СПВСП уже неможуть створюватись виключно на національній основі.
Затипом проходження платіжних та інформаційних потоків структури систем переказувеликих сум платежів можуть бути охарактеризовані чотирма узагальнюючими моделями,які зображені на рис. 2–5.
Модельвідповідає ситуації, коли платіжні повідомлення надсилаютьсябанком-відправником до центрального банку, який виконує відповідні розрахунки,кредитує та дебетує кореспондентські рахунки учасників трансакції, а опісляповідомляє про завершення трансакції обидва комерційні банки – відправник таотримувач.
/>/>Згідно з моделлю Y,платіжні повідомлення надсилаються банком-відправником до комунікаційноговузла, який, у свою чергу, надсилає необхідну інформацію центральному банку длявиконання розрахунків. Центральний банк, виконавши відповідні проводки накореспондентських рахунках учасників трансакції, повідомляє про завершеннятрансакції комунікаційний вузол, який, у свою чергу, направляє повідомленнябанку-отримувачу.
/>/>
1 –повне платіжне повідомлення, 2 – розрахунок, 3 – повне платіжне повідомлення
Рис. 2.V‑модель системи переказу великих сум платежів
МодельL відображає ситуацію, коли платіжні повідомлення надсилаютьсябанком-відправником до центрального банку, який виконує відповідні розрахунки іповідомляє про завершення трансакції банк-відправник, який направляєповідомлення банку-отримувачу.
/>
1 – основнеплатіжне повідомлення, 2 – запит на розрахунок,
3 –підтвердження, 4 – основне платіжне повідомлення
Рис. 3.Y‑модель системи переказу великих сум платежів
/>/>
1 – запитна розрахунок, 2 – підтвердження, 3 – платіжне повідомлення
Рис. 4.L-модель системи переказу великих сум платежів
МодельТ стосується випадку, коли платіжні повідомлення надсилаютьсябанком-відправником банку-отримувачу та до центрального банку, який виконуєвідповідні розрахунки і повідомляє про завершення трансакції банк-отримувач.Банк-отримувач, одержавши повідомлення відправника, відображає платіж на своїхрахунках, але розрахунок вважається остаточним лише після надходженняпідтвердження з центрального банку.
/>
Рис. 5.Т – модель системи переказу великих сум платежів
СтруктураСПВСП зумовлена багатьма факторами, до яких належать рішення, що приймаються нарівні економіки, ділової практики і політики. Велике значення при цьому маютьісторичні, політичні та економічні особливості конкретної країни, стантехнічної інфраструктури, зокрема – мережі телекомунікацій.
Грошово-кредитнийрежим країни, що визначає умови та терміни використання грошей на депозитах укомерційних банках і центральному банку, також відіграє важливу роль при виборісхеми побудови системи переказу великих сум платежів. Наприклад, рівеньрезервів, які вимагається тримати у центральному банку, види активів, якимидозволяється покривати резервні вимоги, можливість використовувати резервнізалишки для розрахунків за платежами – від цього залежить відноснапривабливість різних схем побудови СПВСП.
Окремимтипом міжбанківських платіжних систем є так звані міждержавні або транскордонніплатіжні системи. Як і у випадку внутрішніх платежів, у виконанні міждержавнихплатежів беруть участь різні посередники і використовуються різні платіжніінструменти. Додаткова складність полягає в тому, що міжнародні платежістосуються різних географіч-них зон, різних суверенних держав, підлягаютьрізним юрисдикціям. Крім того, в них можуть використовуватися одночаснодекілька різних валют. При виконанні таких платежів потоки повідомлень ібухгалтерських проводок охоплюють широку і розгалужену багатонаціональну мережубанків, що активно діють у межах своїх національних платіжних систем і надаютьспеціалізовані платіжні послуги.
Банки-нерезидентиберуть участь у національних міжбанківських системах грошових переказів абочерез банки-кореспонденти, або безпосередньо через свої відділення, якізареєстровані у країні перебування, де треба виконати платіж, чи через своїфілії у цій країні. Ці відділення або філії можуть мати власні рахунки уцентральному банку країни перебування.
Структуратранскордонних систем включає зв'язки на рівні небанківських установ і банків урізних країнах, але не на рівні центральних банків чи розрахункових палат. Якправило, платежі в будь-якій конкретній валюті здійснюються через банки, якізареєстровані і розташовані у країні, де ініціюється відповідний платіж, абочерез відділення чи філії іноземних банків у цій же країні. Суб'єктигосподарювання можуть скористатися рахунками в іноземній валюті, відкритими узарубіжному банку, аби здійснити платіж у якійсь країні, але більш вірогідно,що вони вдадуться до послуг національних банків у сфері міжнародних платежів, аці банки, у свою чергу, скористаються своїми зарубіжними відділеннями, філіямичи банками-кореспондентами для здійснення транскордонних трансакцій.
Середприватних організацій, що діють у цій сфері, для передачі даних протранскордонні платежі найчастіше використовується спеціалізована кооперативнакомпанія S.W.I.F.T., що є власністю банків.
Списоклітератури
1. Банківськезаконодавство України. Загальні положення, рахункові операції, платіжнісистеми, валютне регулювання [Текст] // Бюлетень законодавства і юридичноїпрактики України. – 2006. – №9
2. Вовчак,О.Д. Платіжні системи [Text]: навчальний посібник / О.Д. Вовчак, Г. Є.Шпаргало, Т.Я. Андрейків. – К.: Знання, 2008. – 341 с.
3. Електроннігроші в Україні [Текст] // Инвестгазета. – 2008. – №32
4. Карчевский,С.П. Платежные системы: понятие, структура, типология и принципыпостроения [Текст] / С.П. Карчевский // Расчеты и операционная работав коммерческом банке. – 2007. – №4. – C. 23–35
5. Копытин,В.Ю. Процедуры и методы расчетов в платежных системах (окончание) [Текст]/ В.Ю. Копытин // Финансы и кредит. – 2008. – №12. – C.8–14
6. Копытин,В.Ю. Процедуры и методы расчетов в платежных системах [Текст] / В.Ю. Копытин //Финансы и кредит. – 2008. – №11. – C. 42–53
7. Пиріг,С.О. Платіжні системи [Текст]: навчальний посібник / С.О. Пиріг; Мін-во освітиі науки України, Луцький держ. техн. ун‑т. – К.: ЦУЛ, 2008. – 240 с.
8. Попов,Р. Рынок платежных систем. «Электронные деньги» [Текст] / Р. Попов, М. Веремеенко //Банковское дело. – 2007. – №7. – C. 33–36
9. Провнесення змін до Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей вУкраїні» [Текст]: закон України / Україна. Закон. – [Б. м.: б. и.], 2004. – Б.ц.
10. Румянцев, М.И. Информационные системыи технологии финансово-кредитных учреждений [Текст]: учебное пособие для вузов/ М.И. Румянцев; Западнодонбасский ин‑т экономики и управления. – Днепропетровск:ИМА-пресс, 2006. – 482 с.
11. Селиванов, Ю.В. Система управленияпотоками наличных в платежной системе банка [Текст] / Ю.В. Селиванов //Расчеты и операционная работа в коммерческом банке. – 2008. – №2. – C. 72–79
12. Солуянов, А.А. Риски платежных систем(управление рисками и их минимиация) [Текст] / А.А. Солуянов //Банковские услуги. – 2007. – №12. – C. 9–16