Міністерство освіти і науки України
Рівненський державний гуманітарний університет
Кафедра ТМФВ
Курсова робота
Фізичне виховання і здоровийспосіб життя учнів
Виконала:
Студентка ІІІ курсу
Педагогічного факультету
Групи Ф-32
Паш Руслана
Перевірила:
К, н. ф. в. с.,доц. Демчук С.П.
Рівне — 2009
Зміст
Вступ
Розділ І. Фізіологічні і педагогічні передумови донормального рівня фізичної підготовленості і здоровий спосіб життя учнів
1.1Особливості розвитку дітей середнього шкільного віку
1.2 Особливості розвитку школярів старшоговіку
1.3 Руховаактивність і здоров'я людини
Розділ ІІ. Методи та організація
2.1Фізкультурні хвилини
2.2 Розминка, її завдання іпорядок виконання
2.3 Заходипрофілактики найбільш поширених інфекційних захворювань
2.4 Профілактика і корекція найбільш поширених захворюваньопорно-рухового апарату
2.5Методика самостійних занять по корекції дефектів опорно-рухового апарату
2.6 Основні методики виконаннявправ на розвиток базових фізичних якостей
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Актуальність. Охороназдоров'я в усьому світі, в тому числі і в Україні, прагне розвивати, охороняти тазміцнювати людське здоров'я. Цьому сприяє профілактичний характер сучасної медицини,розсповсюдженість кваліфікованого безкоштовного лікування, загальнодоступність медицини,широка мережа лікувально-профілактичних закладів (санаторіїв, профілакторіїв тощо).Особливе місце у системі охорони здоров'я належить фізичній культурі та спорту,а отже, і фізичному вихованню. [Валеологічні підходи у формуванні здоров'я учнів.Ст І. Харітонов, М. Ст Бажанова, А.П. Ісаєв, Н.З. Мішаров, С.І. Кубіцкий; Челябінськ-1999р., (стор.10-15, 17-23, 26-30, 32-33, 41-46, 116-129]. Гімнастика, фізичні вправи,ходьба повинні міцно увійти до повсякденного побуту кожного, хто хоче зберегти працездатність,здоров'я, повноцінне і радісне життя. Малорухливий спосіб життя робить організмлюдини беззахисним при розвитку різних захворювань. Особливо це спостерігаєтьсяу наших дітей. Ожирінням страждає кожна десята дитина [" Концепція фізичноговиховання дітей і підлітків. // Фізична культура: виховання, освіта, тренування".- 1996. — №1. — С.5-10. Лях Ст І., Мейксон Р. Би., Кофман.].
Фізична культура не має чітко визначеної областідії, вона призначена для всебічного розвитку людського тіла і духу. Кажучи спрощено,якщо охорона здоров'я бореться з наслідками негативних процесів, то фізична культураїх попереджає, допомагає їх уникнути. Здоровий спосіб життя є невід'ємною складовоючастиною фізичного здоров'я людини: чи дотримуватися засад здорового способу життя,чи ні — завжди залежить від більш чи менш свідомого вибору людини. Те, що погіршенняздоров'я молоді — основного і найпродуктивнішого носія генофонду нації — може призвестидо демографічної катастрофи, не може бути піддане сумніву. Для того, щоб діти зростализдоровими необхідне правильне фізичне виховання, а також дотримання здорового способужиття.
Метою даної роботибуло розкрити фактори розвитку здорового способу життя а також підготовка вчитисяжиттю і до виконання соціальних функцій.
Об’єкт дослідження — процес формування здорового способу життя у дітей.
Предмет — фізичне вихованняі здоровий спосіб життя учнів
В рамках поставленої мети вирішували наступні конкретнізавдання:
1. Оздоровчі завдання
2. Освітні завдання
3. Виховні завдання.
Теоретична значущість роботи полягла в розробціпрограм, комплексних вправ необхідних для фізичного виховання учнів, а також методів,спрямованих на формування З. С.Ж. Практична значущість роботи полягала у використаннірозроблених рекомендацій в практиці.
Структура курсової роботи. Курсова робота складається із теоретичної та практичної частини. У вступіобґрунтована актуальність роботи, об’єкт і предмет дослідження, сформульована метаі основні завдання, теоретична і практична значущість отриманих результатів. Курсовуроботу завершують висновок та список літератури.
Розділ І. Фізіологічні і педагогічні передумови до нормального рівня фізичної підготовленостіі здоровий спосіб життя учнів
Як показують спеціальні дослідження, різке збільшеннярухової активності тих, що вчаться (до 30 і більше годин в тиждень) і перевищує30 тисяч кроків є позамежним. Така рухова активність для учнів перевершує еволюційнопридбану біологічну потребу людини в рухах. В той же час, 10 тисяч кроків є явнонедостатніми. В такому випадку в добовому руховому режимі людини створюється дефіцитрухової активності, що становить від 50 до 70%.
Як надлишок, так і недолік рухової активності учніввідбиваються, перш за все, на діяльності серцево-судинної системи. Навіть незначнийчас відсутності повної рухової активності у нетренованих людей (до 7-8 діб) погіршуєскорочення скелетних м'язів, змінює фізико-хімічні властивості м’язевих білків.За цей час з кісткової тканини вимивається кальцій. При цьому знижується реакціяорганізму до чинників середовища — перегрівання, охолодження, недоліку кисню.
У тренованих людей ці розлади виявляються слабкіше.Гіподинамія у них призводить до розладу, перш за все, складно-координаційних руховихдій. Дуже згубна гіподинамія для дітей. При недостатньому її об'ємі, діти не лишевідстають в розвитку від своїх однолітків, але і частіше хворіють, мають порушенняв опорно-руховій функції і поставі.
Чималою кількістю робіт вітчизняних і зарубіжнихавторів показано, що вдосконалення якості рухової діяльності, прогресивне зростанняспортивних результатів можливі лише при максимальному і високому рівні рухової активності.На розвиток фізичних якостей оптимальний вплив надає високий рівень рухової активності.При високому його рівні підвищується резистентність організму до дії несприятливихчинників зовнішнього середовища: перегріванню, охолоджуванню, перевантаженню. Прицьому, фізичний розвиток носить гармонійний характер і, як правило, відповідає середнімвіковим нормам учнів.
При плануванні фізичних навантажень слід виходити,перш за все, з оптимальних індивідуальних норм, які забезпечували б різносторонній,гармонійний розвиток дитини, а не з потрібного форсованого зростання спортивнихрезультатів. Фізіологічний ефект від шкільного уроку фізичної культури на організмщо займається, залежить від його завдань і характеру навчальної роботи. При цьомувеличина фізичного навантаження для учнів може бути значно нижче за величини оптимальнодопустимих. Міра таких уроків на організм тих, що займаються в цілому і на вегетативніфункції невелика. Проте, на уроках загальної фізичної підготовки і на заняттях спортивнихсекцій шкільного колективу фізичної культури навантаження може значно збільшуватисяі досягати належних науково-обгрунтованих норм рухової активності.
Для різних вікових періодів школярів є різні завданняфізичного виховання, неоднакові засоби і методи їх рішення. У молодшому шкільномувіці починається залучення дітей до систематичних занять фізичними вправами, томуфізіологічним особливостям зростаючого організму дитини повинна приділятися особливаувага. Збільшення розмірів тіла у дітей і підлітків відбувається нерівномірно. Зростанняі розвиток відбуваються тим інтенсивніше, чим молодша дитина.
Найбільше збільшення маси тіла у школярів спостерігаєтьсяв ті ж вікові періоди, що і підвищення зростання. При цьому збільшення маси тілаобумовлює розвиток м'язової маси і внутрішніх органів. Опорно-руховий апарат формуєтьсяпоступово. Оптимальний об'єм фізичних вправ сприятливо впливає на розвиток кістковогоапарату. Але якщо підліток виконує неадекватне його віку фізичне навантаження, томоже відбуватися передчасне окостеніння і припинення зростання трубчастих кістокорганізму. М'язово-зв'язковий апарат у дітей і підлітків володіє хорошою еластичністю.У них найбільша гнучкість порівняно з дорослими. У цих вікових групах скелетні м'язирозвиваються пропорційно збільшенню розмірів тіла, а м'язова маса випереджає розвитоксили. Відставання в розвитку сили, при цьому, обумовлене не фізіологічним її поперечником,а здатністю включення меншого числа функціональних рухових одиниць в роботу. Томушколярі молодшого і середнього віку не можуть виконувати значне м'язове силове навантаження.Розвиток силових можливостей людини закінчується лише до 20-25 років.
У молодших школярів досить висока збудливість м'язів.Це може бути основою для розвитку якості швидкості, яка без спеціального тренуваннязакінчується вже до 13-14 років. Базова фізична якість витривалість розвиваєтьсядещо пізніше ніж швидкісні якості. В той же час, при відповідному тренуванні, показникишвидкісної витривалості можуть бути досить високими і в підлітковому віці.
У молодших школярів процеси збудження зазвичай,як правило, переважають над процесами гальмування. Здатність до розвитку гальмуванняв центральній нервовій системі з віком підвищується. Отже, навчання спортивній техніціслід починати вже в молодшому шкільному віці.
Органи кровообігу школярів також мають свої особливості.Так, наприклад, розміри і вага серця збільшуються паралельно з розмірами і масоютіла. Фізичні вправи сприяють розвитку серцевого м'яза. Проте об'єм і інтенсивністьтренувальних навантажень при цьому мають бути адекватними можливостям організмутих, що займаються. Вживання ж великих навантажень може супроводжуватися надмірноюгіпертрофією серцевого м'яза. Частота серцевих скорочень (Ч.С. С.) в стані спокою,у міру розвитку організму дитини зменшується. Артеріальний тиск (А. Т.) у школярівз віком підвищується.
У старших школярів збільшення грудної порожниниі розвиток дихальних м'язів сприяє підвищенню загальної і життєвої ємкості легенів.Вжиток кисню, легенева вентиляція в стані спокою збільшуються з віком, паралельноіз зростанням загальної маси тіла і розвитком скелетної мускулатури школярів. Частотадихання з віком зменшується, легенева ж вентиляція збільшується, забезпечуючи прицьому більш поглиблене дихання.
У школярів, порівняно з дорослими, більш високийобмін речовин і енергії, що є однією з головних особливостей бурхливо зростаючогоорганізму. Основний обмін (витрата енергії в стані спокою) йде тим інтенсивніше,чим молодше організм дитини. Нормальний фізичний розвиток школяра передбачаєтьсятоді, коли процеси асиміляції переважають над процесами дисиміляції. Тому живленняйого має бути достатнім по калорійності і повноцінним за змістом необхідних живильнихречовин, які містять компоненти білкової їжі, оскільки білки є основним пластичнимматеріалом, що будує тканини організму дитини.
Процес управління фізичними рухами школяра обумовленийскладною діяльністю відділів головного мозку. При цьому дозрівання нервових клітин,які беруть участь в управлінні рухами, закінчується до 13-14 років. З цього вікурухи у школярів можуть бути такими ж добре координованими, як і у дорослих. Томуу підлітків з'являється реальна можливість по освоєнню досить складної спортивноїтехніки, як і у дорослих.
У міру розвитку і вдосконалення рухового аналізаторау школярів удосконалюються здібності до орієнтації у часі і просторі. Науково-технічнийпрогрес, екологічні чинники, стрес, кліматичні особливості, соціально-економічніі політичні перетворення є чинниками що істотно впливають на психоемоційний станлюдини, його здоров'я і фізичну і розумову працездатність.
1.1 Особливості розвитку дітей середньогошкільного віку
У 13-15 років, коли достатньою мірою у підлітківвже досягнуті рівні фізичної підготовленості і розвитку, а тому у зв'язку з цим,з'явилася можливість тонко аналізувати м'язові відчуття і механізми центральноїнервової регуляції, при цьому спостерігаються значні відставання у них у фізіологічнійзрілості внутрішніх органів. Крім того, враховуючи схильність підлітків до переоцінкисвоїх сил і можливостей, слід виключати на заняттях з ними вправи, які можуть бутипричиною перенапружень і, як правило, сприяти спортивному травматизму.
Основним завданням фізичної культури дітей цьоговіку (5-9 класів) є поглиблене навчання базовим руховим діям. При цьому вужче ставитьсязавдання поглибленого вивчення техніки основних видів спорту (гімнастики, спортивнихігор, легкої атлетики, єдиноборств і плавання). Паралельно з цим заглиблюються їхзнання — по особистій гігієні, впливу занять фізичними вправами на системи організму(центральну нервову систему, кровообігу, дихання, обміну речовин), а також на розвитоквольових і етичних якостей.
У підлітковому віці з'являються реальні передумови(морфологічні, функціональні) для оволодіння практично самими тяжкими руховими діями.В той же час, в роботі по фізичному виховання з підлітками необхідно пам'ятати,що в період статевого дозрівання виникає гостра необхідність диференціювати фізичненавантаження залежно від підготовленості, стану і статевої зрілості тих, що займаються.
Частково ближче до юнацького і в кінці підлітковоговіку створюються сприятливі умови для виховання сили, що співвідноситься з високимрівнем морфологічної і функціональної зрілості моторного апарату школяра. Для дівчатцього віку силові вправи обмежуються, унаслідок падіння відносної сили м'язів (співвідношенняабсолютної сили до маси тіла). У підлітковому і юнацькому віці, у зв'язку з підвищеннямстійкості їх організму до зміни внутрішнього середовища (вдосконалення механізмівгомеостазу), створюються передумови до використання фізичних вправ, сприяючих підтримцістатичних поз, висів, стійок, упорів, тобто можливе вживання ізометричного методутренування. У підлітковому віці з'являються хороші можливості для вдосконаленняякості — гнучкості. При вихованні фізичних якостей, в цій віковій групі школярів,суворої системи послідовності вживання засобів тренування немає. Проте є рекомендації,наприклад, вправи для виховання швидкості використовуються на початку основної частиниуроку, потім сили і витривалості. В окремих випадках силові вправи можна виконуватиі раніше швидкісних, а вправи на витривалість можна виконувати після швидкіснихі силових вправ.
Схильність до переоцінки своїх можливостей спонукалапідлітка виконувати значні по навантаженню силові вправи, без попередньої на тепідготовки. Враховуючи ці особливості підлітків слід виключати на уроках вправи,які можуть бути джерелами перенапружень або гірше за те, спортивного травматизму.
1.2 Особливості розвитку школярів старшоговіку
У старших класах загальноосвітньої школи (10-11класів) базовими видами продовжують залишатися — легка атлетика, спортивні ігри,гімнастика, спортивні єдиноборства, плавання, зимові види спорту. При цьому продовжуєтьсяробота по вдосконаленню техніки.
У сенсі фізіологічної доцільності побудова урокупо фізичній культурі в старших класах має бути з врахуванням індивідуальних особливостейіндивіда, які розвинені і сформовані до цього віку, з врахуванням схильності і інтересутого, хто займається. При цьому необхідно пам'ятати, що формування всіх органіві систем в юнацькому віці ще не закінчене.
Поступовість збільшення тренувального навантаження- найважливіший чинник досягнення позитивного фізіологічного ефекту для зростаючогоорганізму. Міра фізіологічної дії фізичних вправ на організм хлопця і дівчини багатов чому визначається руховою (моторною) активністю (щільністю) уроку. Підвищенняостаннього, збільшує як ефективність у вихованні фізичних якостей, так і в навчанніруховим діям.
Для успішної фізичної працездатності хлопців ідівчат їх оптимальної фізкультурної діяльності і, в першу чергу, до динамічної циклічноїроботи субмаксимальної і помірної потужності, велике значення має не лише аеробна(при відносному достатку кисню в ході виконання роботи), але і анаеробна здатністьорганізму.
У дітей і підлітків час затримки дихання менший,ніж у дорослих. Тому тканини їх організму менше пристосовані до діяльності при пониженомувмісті в крові кисню. Проте при систематичних заняттях фізичними вправами і спортом16-17 літні школярі досягають тієї ж здатності «терпіти» кисневий борг,що і дорослі. У міру розвитку і дорослішання школярів реакції їх організму на м'язовудіяльність стають усе більш сприятливими. Проте, слід зазначити, що це стосуєтьсяне всіх показників функціонального стану серцево-судинної системи. Погіршення судиннихреакцій у старших школярів спостерігаються лише у випадках, коли вони систематичноне займаються фізичними вправами. В осіб, що систематично займаються спортом, ефективністьсудинних реакцій з віком, а отже, і з поліпшенням адаптації організму до м'язовоїдіяльності, значно покращується.
Об'єктивна оцінка рівнів підготовленості і станушколярів різного віку є не лише першочерговою, але і найважливішою обов'язковоюумовою в роботі з учнями загальноосвітніх установ по фізичному вихованню і спортивномувдосконаленню.
1.3 Рухова активність і здоров'я людини
Розповісти дітям, що стан здоров'я людини у великомусенсі залежить від об'єму рухів. Якщо рухів мало, то така людина не може бути здоровою.Пояснити дітям, що з іншого боку, об'єм рухів не може бути дуже великим, що такожможе привести до погіршення здоров’я.
Наші діти стали менше рухатися. Куди зникла руховаактивність? З'явилися багатосерійні фільми по телевізору, хтось придумав «тихіігри», і діти — сама слухняність! Сьогодні рухова активність дітей — проблема!У великому місті непросто дістатися до стадіону або басейну. Діти не займаютьсяфізкультурою тому, що немає умов, а умови повинні створювати батьки, закладаючизвичку з ранніх років.
Звернете увагу, який з дітей найбільш зручний длявихователів в яслах або дитсадку? Звичайно ж той, хто сидить на місці. На місцісидять товстенькі, рум’яненькі, слухняні і малорухливі. І голос виховательок зверненийдо інших: «Сиди! Куди побіг?», «Знову ти поліз?».
Рухова активність — біологічна потреба. Для кожноговіку вона має свій оптимум. Якщо сьогодні ви, батьки, рухаєтеся менше, ніж вчора,то завтра ваші діти рухатимуться ще менше. Дитина прийшла в школу. ЇЇ саджають запарту, і рухова активність знижується на 50%. Коли вчителі фізкультури натякнули,що дітям, що мають надлишкову вагу і віднесеним в спеціальну групу, а значить, практичнозвільненим від фізкультури, треба більше рухатися, їм відповіли: заборонено інструкцією.Хто ж створює ці інструкції?
Все не так просто. Свого часу бажання підтримуватиідеальний порядок в школі (прекрасна думка!) привело до змінного взуття. Всі вчителібули щасливі, але діти сталі нещасні. Під час зміни вони не могли вибігти в двірі штовхалися в коридорах. Де зараз знайти винахідника тієї ідеї? Як підрахуватиневидиму, але відчутну утрату, нанесену здоров'ю мільйонів? Для підтримки нормальноїрухової активності школяр повинен щодня робити 23 — 30 тисяч кроків, а дошкільник- 12 тисяч. Спостереження доводять: і ті та інші виконують половину.
Сьогодні нормальний день старшокласника — шістьуроків в школі плюс дві-три години будинку на самопідготовку, три-чотири годинителевізор плюс читання книг. Діти стоять на зупинках, чекаючи трамвай, аби проїхатиодну-дві зупинки. Діти чекають ліфт, аби піднятися на другий-третій поверх.
Фізичне навантаження украй необхідне дітям! Вононе лише тренує серце і судини, готуючи до життя, але і розвиває м'язи — периферичнесерце. Щоб дитина розвивалася нормально, вона повинна неорганізовано займатися будь-якимфізичним навантаженням не менше двох годин, організовано — одну годину щодня. Апульс його повинен підніматися до тренувального ефекту, а значить, не менше 140ударів в хвилину.
Розділ ІІ. Методи та організація2.1 Фізкультурні хвилини
Цілком природно, що діти шкільного віку стомлюютьсяпід час навчальної роботи. Пояснюється це тим, що одноманітна робота викликає тривалероздратування окремих ділянок кори головного мозку, настає охоронне гальмування,яке веде до зниження уваги і працездатності дітей.
Фізкультхвилинки слід проводити в другій половиніуроку, доцільно проводити на кожному уроці один-два рази. Залежно від особливостістомлення необхідно підбирати комплекси.
Пояснити тим, що вчаться, що часто при появі ознакстомлення необов'язково надовго переривати роботу. Можна прямо сидячи на місці протягом1-2 хвилин виконати 2-3 вправи і «прибрати» ознаки стомлення. Це і є фізкультурніхвилини.
1. Для відновлення очей. Якщо очі втомилися, тонеобхідне виконати декілька вправ очної гімнастики за схемою: легке погладжуваннябрів і вік закритих очей — часто моргнути (10-15с) — перенести погляд на далекіпредмети — виконати кругові рухи очима (10-15 з) — знов легкий масаж брів і вікі секунд 20 посидіти із закритими очима.
2. Для відновлення стомлених м'язів. Якщо втомилисяокремо якісь частини тіла (грона рук, ноги, спина, шия), то необхідно їх розслабитиі виконати декілька вправ саме на ці частини тіла: струшування, махи, обертання,розтирання. Ці вправи можуть позбавити від болю в стомлених м'язах.
3. Для зниження збудження. Якщо при виконанні роботидитина надмірно збудилася, тобто вона не може усидіти на місці, то необхідно виконатифізичні вправи для зниження збудження нервової системи. Для цього необхідно виконатидекілька дихальних вправ з розтягнутим вдихом і видихом, декілька вправ дихальноїгімнастики, що вимагають концентрації уваги, і посидіти 20-30 секунд із закритимиочима.
4. Для збудження нервової системи. Для цього необхідноенергійно розтерти потилицю. Потім виконати декілька різких вправ (краще стоячи),і закінчити комплекс дихальними вправами з різким видихом.2.2 Розминка, її завдання і порядок виконання
Нагадати тим, що вчаться, що в їх віці при заняттяхфізичними вправами діти дуже часто отримували травми (розтягування м'язів і в'язок, удари вивихи і навіть переломипри падінні і так далі) особливо часто це трапляється з тими дітьми, які хочутьдуже швидко чомусь навчитися: дуже швидко пробігти, відразу стати на «місток» або сісти на шпагат і так далі. Зменшити кількість травмі поліпшити результати у виконанні вправ можна за допомогою розминки. Вона виконуєтьсяперед виконанням основних вправ.
Пояснити, що розминка дозволяє вирішити три завдання:
1. Розминка дозволяє підвищити температуру тіла,перш за все, м'язів.
2. Підвищити рухливість в наших суглобах.
3. Налаштуватися на ті вправи або гру, які дитиназбирається виконувати. Після розминки дитина може будь-які вправи виконати, і майженіколи не отримає травм.
Розповісти про порядок вправ в розминці.
1. Спокійний біг або швидка ходьба (можна на місці).Найголовніше, аби після цього людині стало жарко і ще краще, якщо він хоч би трохиспітніє.
2. Вправа на розтягування. Потрібно гарненько розтягнутивсі м'язи, але особливо ті, які в основному працюватимуть після розминки при виконаннівправ і ігор.
фізичне виховання школяр здоровий
3. Виконати кілька разів ту вправу, яку потім виконуватимемо.Тобто якщо потім буде рухлива гра, то кілька разів пробігти швидко, але не в повнусилу; якщо вставатимете на місток, то кілька разів прогнутися або нахилитися назад.
Окрімпроведення фізкультурних хвилинок і розминки необхідно розповідати тим, що вчатьсяпро заходи профілактики різних захворювань. Нижче приведені заходи профілактикинайбільш поширених інфекційних захворювань (оскільки саме на них учні хворіють найчастіше),а також профілактика і корекція найбільш поширених захворювань опорно-рухового апарату.
2.3 Заходи профілактики найбільш поширенихінфекційних захворювань
Слід нагадати, що до найбільш поширених шлунково-кишковихінфекційних захворювань відносяться: гепатит (жовтяниця), дизентерія, шлункові паразити(глисти). Далі звернути увагу дітей на заходи профілактики. При цьому зробити акцентна те, що в разі дотримання всіх заходів унеможливлюється захворювання цими небезпечнимихворобами.
1. Після відвідин туалетних кімнат і перед їжеюобов'язково слід мити руки з милом.
2. Овочі і фрукти слід промити під сильним струменемводи.
3. Не слід користуватися чужими речами (посудом,носовим платком).
4. Не можна передавати використану жувальну гумкуодин одному.
До наступної групи інфекційних захворювань у весіннє-літнійперіод відноситься кліщовий енцефаліт. Для того, щоб виключити можливість укусукліщем, слід дотримуватись наступних правил:
1. Якщо ви збираєтеся в ліс або в лісопаркову зону,краще всього надіти балоновий костюм або бавовняний капюшон
2. Через кожні дві години слід виробляти ретельнийогляд речей і всього тіла.
3. В разі укусу кліща потрібно протягом доби поставитивакцину в будь-якому медпункті.
2.4 Профілактика і корекція найбільш поширенихзахворювань опорно-рухового апарату
Пояснити тим, хто вчиться, що таке опорно-руховийапарат: це наші кістки — скелет, які забезпечують опору всьому тілу і його частинам;це м'язи, які забезпечують рух, і нервова система, яка управляє нашими рухами. Розповістипро найбільш поширені захворювання опорно-рухового апарату: сколіози (викривлення,скручування хребта), плоскостопість і травми (вивихи, переломи, удари, розтяжким'язів і в'язок). Пояснити причини розглянутих захворювань:
1. Природжені — тобто коли діти відразу народжуютьсяз неправильним скелетом (наприклад, той же сколіоз).
2. Неправильна поведінка — не стежать за поставоюі не покращують її; неправильно вибирають взуття (або зовсім без каблука, або здуже високим каблуком); намагаються піднімати дуже великі тягарі.
3. Не займаються фізичними вправам. Наприклад,плоскостопості ніколи не буде в того, хто багато і правильно ходить, бігає, укріплюєм'язи стопи і гомілки. А у кого ці м'язи слабкі, то вони не можуть утримати вагитіла і стопа поступово стає плоскою.
Пояснити дітям, що якщо вони не виправлятимутьнедоліки свого опорно-рухового апарату зараз (наприклад, поставу), то коли будутьдорослими, у них можуть розвинутися страшні хвороби: дуже сильні сколіози, колитулуб людини буквально скорчений, остеохондрози, артрити і тому подібне
2.5 Методика самостійних занять по корекціїдефектів опорно-рухового апарату
Опитати дітей про ті дефекти опорно-рухового апарату,які вони виявили у себе самостійно або на медичному огляді: сутулість, сколіоз,плоскостопість, низький рівень гнучкості і сили. Нагадати їм про основні напрямиформування постави: постійного контролю за собою; розвитку гнучкості відділів хребта(шийного, грудного і поперекового), плечового і тазостегнового суглобів: розвиткусили м'язів розгиначів тулуба, м'язів шиї і черевного преса.
Пояснити школярам основні правила профілактикиплоскостопості:
1. Уникати підйому великих тягарів в їх віці.
2. Правильно підбирати взуття.
3. Уникати тривалої підтримки положення стоячи,особливо при фізичному стомленні (коли понижений тонус м'язів стопи).
4. Укріпити м'язи стопи і гомілки.
5. Розвиток гнучкості гомілковостопного суглоба.
6. Нетривала ходьба босоніж по траві і піску.
Повторити з дітьми комплекси на зміцнення м'язівшиї, спини, черевного преса, стопи, гомілки і на розвиток гнучкості відділів хребта,плечового, тазостегнового і гомілковостопного суглобів. Повторити з ними основніправила виконання вправ на силу і гнучкість. З.С.Ж. — це спосіб життя, направленийна формування і розвиток основних фізичних якостей (а саме: прудкості, сили, гнучкості,витривалості, координації), а також на підтримку психічної рівноваги в організмі.Нижче приведені основні методики, направлені на розвиток базових фізичних якостей.
2.6 Основні методики виконання вправ нарозвиток базових фізичних якостей
Швидкість
Швидкість розвивається при виконанні короткочаснихвправ з максимальною швидкістю. При цьому необхідно пам'ятати, що при виконанніцих вправ необхідно дотримуватись наступних правил:
1. Швидкість не може розвиватися у людини якщовона стомлена. У наслідок цієї вправи на розвиток якості швидкості слід виконуватина заняттях в першу чергу, тобто першими. Це якість краще виховується в емоційних,змаганнях умовах (естафети, ігри, групові старти і ін.). Частота серцебиття в запропонованихвправах варіює залежно від віку і рівня підготовленості тих, що займаються в межах170-180 ударів в хвилину.
2. При виконанні нової, погано освоєної вправине треба прагнути виконати його з граничною швидкістю.
3. Відпочинок між вправами на швидкість має бутидостатньо тривалим і займати — 3-5 і більше хвилин.Силові здібності.
При вихованні цих здібностей у людини необхідновизначити вправи, в яких виявляється сила. До основних з них відносяться:
1. Величина того, що обтяжило має бути така, абиучень міг виконати не менш 4-х повторень цієї вправи в одному підході. При цьомучастота серцевих скорочень у нього має бути не більше 170 ударів в хвилину. Кращевсього якщо учень зможе виконати 8-12 повторень в запропонованій вправі.
2. У кожному підході, для розвитку силових якостей,необхідно повторювати виконання вправ повністю.
3. Інтервали відпочинку між підходами мають бутине більше 2-3 хвилин.
4. Після виконання вправ на силу бажано виконатидекілька вправ на розслаблення м'язів і гнучкість окремих ланок тіла.
5. У тижневому мікроциклі слід раціонально чергувативправи на швидкість, силу і витривалість. Через вікові особливості учнів (наприклад,3-х класів, що вчаться) виховання сили у них здійснюється переважно використаннямнеграничних обтяжень (найчастіше з використанням власної ваги тіла) з граничнимчислом повторень. Тому всі спрощені правила виконання вправи на силу даються стосовновказаного методу розвитку силових можливостей того, хто займається.
Витривалість
Ця якість людини представляється — як здатністьтривало виконувати вправу і протистояти стомленню. Існує два види витривалості:загальна і спеціальна. На першій з них зупинимося детальніше нижче.
Необхідно відмітити, що витривалість можна розвиватиза допомогою практично будь-яких фізичних вправ, але краще всього за допомогою вправз циклічних видів спорту — ходьба, перегони, плавання, їзді на велосипеді, ходьбана лижах, перегони на ковзанах, рухливих і спортивних ігор. При дистанційному виконаннівправ на витривалість без перерв, їх необхідно виконувати в середньому і повільномутемпі. При цьому частота сердечних скорочень не повинна перевищувати 150 ударівв хвилину, що сповна забезпечує оптимальну роботу організму що займається — 10-15хвилин.
Цю якість можна розвивати за допомогою виконанняпростіших гімнастичних вправ, виконання яких необхідно виробляти без перерви. Такийспосіб виконання вправ на витривалість називається «потоковим» виконаннямвправ. Використовуючи цей метод необхідно акцентувати увагу тих, що займаються натеоретико-практичних заняттях, що саме він є основним на перших парах розвитку цієїякості. Тривалість такого комплексу вправ також повинна складати 10-15 хвилин. Звернутиувагу учнів і на те, що при виконанні вправ на витривалість необхідно концентруватисвої зусилля на правильному диханні: не затримувати його, у разі потреби дихатичерез ніс і рот одночасно. При цьому необхідно розслабити просто нижню щелепу, акцентзробити на повноцінний видих (при довільному вдиху).
Гнучкість
Під гнучкістю розуміються морфологічні і функціональнівластивості опорно-рухового апарату, що визначають амплітуду різних рухів людини.Цей термін прийнятніший для оцінки сумарної рухливості в суглобах тіла. При розглядігнучкості в окремих суглобах, правильніше говорити про рухливість в них. При недостатнійгнучкості у людини різко ускладнюється і, звичайно ж, сповільнюється процес освоєннярухових навиків, настільки необхідних в спортивній діяльності і побуті індивіда.
Недостатня рухливість в суглобах обмежує рівеньпрояву сили, швидкісних і координаційних здібностей, наводить до погіршення внутрішньом'язовоїі міжм'язової координації, зниженню економічності роботи. При цьому часто є причиноюпошкодження м'язів і зв'язок, тобто спортивного травматизму.
Як методичні основи розвитку гнучкості можна широковикористовувати в заняттях загально-підготовчі вправи, з елементами згинань і розгинань,нахилів і поворотів тулуба. Ці вправи направлені на підвищення рухливості у всіхсуглобах і здійснюються без врахування специфіки виду діяльності. Допоміжні вправипідбираються з врахуванням специфіки роду діяльності (наприклад, вигляду спорту).
Вправи на гнучкість можуть носити активний, пасивнийі змішаний характер. Арсенал засобів, вживаних для розвитку гнучкості, також розділяєтьсяна тих, що розвивають пасивну, активну і змішану гнучкість. Розвитку активної гнучкостісприяють вправи, що виконуються як без обтяжень, так і з тими, що обтяжили. До нихвідносяться махові і пружинні рухи, ривки і нахили. Ті, що обтяжили підвищують ефективністьвправ унаслідок збільшення амплітуди руху, за рахунок використання сили інерції.
Разом з використанням таких вправ в окремих частинахуроку, вони можуть складати програми окремих тренувальних занять. Проте вправи нагнучкість часто включаються в комплексні заняття, в яких разом з розвитком гнучкостіпланується розвиток і інших якостей, наприклад, сили. Вправи на гнучкість можутьскладати і значну частину вранішньої гімнастики і заходів, що проводяться в режимідня учнів. При плануванні роботи по розвитку гнучкості необхідно мати на увазі,що активна гнучкість розвивається в 1,5-2 рази повільніше пасивною. Різний час потрібнийі на розвиток рухливості в різних суглобах. Цей показник залежить від багатьох чинників:від структури суглоба і м'язової тканини, віку дитяти, а кінець кінцем — від побудовитренувальних дій.
Залежно від характеру вправ, вживаних для розвиткугнучкості, особливостей конкретного суглоба, темпу рухів тривалість вправ може вагатисяв межах від 20 секунд до 2-3 хвилин. При цьому активні статичні вправи нетривалі.Пасивні згинальні і розгинальні рухи можуть виконуватися тривалий час).
Координаційні здібності
Координаційні здібності це уміння людини найбільшабсолютно, швидко, доцільно, економно, точно і мітко вирішувати рухові завдання,при виникненні складних і несподіваних ситуацій. У структурі координаційних здібностейлюдини виділяють:
а) здібність до опанування нових рухів;
б) уміння диференціювати і управляти різними характеристикамирухів;
в) здібність до комбінацій і імпровізації в процесіпрояву конкретної рухової діяльності.
При розучуванні нових рухових дій необхідна здібністьдо складно координаційної рухової сфери (спортивних іграх, єдиноборствах і ін.),тобто там, де рухова діяльність характеризується особливо великою різноманітністюі значною координаційною складністю.
Здатність школяра диференціювати і управляти різнимихарактеристиками рухів виявляється в плавності рухів, здатності утримувати рівновагуі ін.
Здібність до комбінацій і імпровізації в процесівиконання конкретного рухового завдання є одним з найважливіших чинників, визначальнурезультативність і швидкість в оволодінні складно координаційними діями індивіда.Високий рівень координаційних здібностей дозволяє учневі швидше опановувати новірухові навики, раціонально до того ж використовувати наявний запас навиків і моторнихякостей сили, швидкість, гнучкості в конкретних ситуаціях і складно координаційнихрухових завданнях. Чим більша кількість, різноманітність і складність основних навиківу людини (що зазвичай називають його руховою базою), тим швидше і ефективніше пристосовуєтьсявін до несподіваних умов, при вирішенні складних рухових завдань, тим адекватнішереагує він на вимоги виникаючої ситуації.
Основними методичними підходами і особливостямивправ, направлених на вдосконалення координаційних здібностей, є їх нетрадиційність,складність, новизна. Склад засобів для підвищення координаційних здібностей визначаєтьсятісним зв'язком накопичення великого різноманіття рухових навиків і виробленнямнеобхідних зв'язків з оперативністю їх об'єднання в складні рухові дії.
До останніх років, учені вважали, що однією з головнихпричин ризику для здоров'я людини, пов'язаної з надлишковою масою тіла, є надмірнакількість жиру в організмі. Надлишкову масу тіла без надмірного вмісту жиру в організміне розглядали як загрозу для здоров'я людини [В. Італлі, 1985]. Разом з тим, аналізвпливу надлишкової маси тіла на ризик для здоров'я дітей можна класифікувати у кожноїлюдини відповідно до його стану і рівня розвитку окремих показників:
· мірою зайвої і недостатньої маси тіла використавши відноснумасу тіла і індекс маси тіла;
· мірою худорлявості або ожиріння на підставі суми вимірівтовщини складок шкіри в ділянках трицепса і під лопаткою.
Ожиріння і надлишкова маса тіла пов'язані з підвищеноюсмертністю. Цей зв'язок носить криволінійний характер. Різке збільшення міри ризикунаголошується при індексі маси тіла, що перевищує 30 кг/м. Причини високої смертності,пов'язані з ожирінням і надлишковою масою тіла включають:
· захворювання серця;
· гіпертонію;
· певні форми раку;
· захворювання жовчного міхура;
· діабет.
Ці ж проблеми мають місце і для дитячого населеннянашої країни. Слід мати на увазі, що проблеми емоційного або психологічного характеруможуть лежати в основі розвитку ожиріння в значної частини людей. Більш того вониможуть виникати унаслідок самого ожиріння.
У суспільстві ожиріння наголошується клеймом кепкуваньі підбиття, що істотно посилює проблему боротьби з надлишковою масою тіла у дітей.До того ж і засоби масової інформації, як правило, в своїх репортажах віддають перевагулюдям з майже ідеальною фігурою.
Таким чином, багатьом дітям, страждаючим ожирінням,потрібна психологічна або професійна допомога для вирішення своїх проблем, пов'язанихз надлишковою масою тіла. Наприклад, сьогодні в США введений об'єктивний показникіндексу маси тіла людини, яка визначається діленням маси тіла (у кілограмах) наквадрат величини довжини тіла (у метрах).
Висновки
Цілком природно, що учні стомлюються під час навчальноїроботи. Це пояснюється одноманітністю роботи, яка веде до зниження уваги і працездатностідітей. Для того, щоб цього не відбувалося педагоги повинні проводити заняття, направленіна формування фізичного виховання. Окрім цього школярам повинні закріпити основніконцепції здорового способу життя.
Учням пояснювалося, що виконання фізичних вправдозволить укріпити здоров'я, поліпшити фізичний розвиток і підготовленість, лишеякщо вони дотримуватимуть деякі важливі методичні правила (системність, поступовість,індивідуальність). У роботі розглянута профілактика основних інфекційних захворювань,профілактика і корекція захворювань опорно-рухового апарату і ін.
Як показують дослідження вітчизняних і зарубіжнихавторів, одним з потужних засобів профілактики і зміцнення здоров'я підростаючогоорганізму дітей, є заняття масовими видами спорту, фізичною культурою в різних їїформах і поєднаннях, у тому числі рекреаційною, які не вимагають великих матеріальнихвитрат, але при правильній методиці проведення занять дають людині здоров’я, а,отже, впевненість і оптимізм у досягненні поставлених ним у житті цілей.
Список використаної літератури
1. “Валеологічні підходи у формуванні здоров'я учнів”.Ст І. Харітонов, М. Ст Бажанова, А.П. Ісаєв, Н.З. Мішаров, С.І. Кубіцкий; Челябінськ-1999р., (стор.10-15, 17-23, 26-30, 32-33, 41-46, 116-129).
2. “Фізична культура і валеологія в житті дітей (основизнань, умінь і навиків)". Мішаров А.З., Камалетдінов Ст.Р., Харітонов Ст.І.,Кубіцкий С.І.; р. Челябінськ-1998 (стор.46-49, 69-78).
3." Ефективна методика рухової підготовки школярів.// Дороги підвищення фізичної культури школярів". — Омск: ОГПІ, 1989. — С.13.Жук Ст.А., Мартиненко І. П.
4." Концепція фізичного виховання дітей і підлітків.// Фізична культура: виховання, освіта, тренування". — 1996. — №1. — С.5-10.Лях Ст.І., Мейксон Р. Би., Кофман Л. Би.
5." Комплексна оцінка рівнів фізичної підготовленостімолоді, що вчиться“. Методичний посібник. — Челябинск: ДЦНТІ, 1994. — 40 с. Харітонов.