Розрахунки в системі клієнт-банк та шляхи їх удосконалення

Гипероглавление:
Кафедра банківської справи
Дипломна робота
“Розрахунки в системі “клієнт-банк” та шляхи
Київ 2002
Розрахунковими
«Банківська частина»
Клієнтська частина
Рис. 2.2.1  Кількість клієнтів, що обслуговуються у КФ АКІБ “УкрСиббанк”
Таблиця 2.2.2
Абсолютні показники приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”
Тпр(б)
Тпр(б)
(Xi – Xсер.)^2
(Yi – Yсер.)^2
(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)
Підставляючи отриманий вираз а0 у друге  рівняння,  знайдемо  значення а1:
(Xi – Xсер.)^2
(Yi – Yсер.)^2
(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)
Підставляючи отриманий вираз а0 у друге  рівняння,  знайдемо  значення а1:
Місяць
Місяць
Місяць
  Місяць
 Місяць
ВИСНОВКИ
--PAGE_BREAK--    продолжение
--PAGE_BREAK--Сучасний банківський ринок на Україні набирає все більше ознак цивілізованого ринку високорозвинутих країн Західної Європи та США. Відійшли в минуле намагання банків швидко розбагатіти за рахунок миттєвих спекулятивних операцій на валютному ринку, коли курс на валюти змінювався по декілька разів за один день. Потрібно відзначити вирішальну роль у переході до європейських стандартів ведення банківської справи Національного банку України. Так, розумними та зваженими діями вдалося стабілізувати валютний курс української гривні, шляхом законодавчого обмеження операцій банків з валютою. При цьому такі обмеження не внесли суттєвих проблем для компаній, що займаються міжнародними розрахунками. До керівництва банками почали приходити висококваліфіковані кадри, багато  з яких пройшли стажування за кордоном. Велика кількість вищих учбових закладів України перекваліфікувались і почали надавати послуги по навчанню банківських співробітників, що теж дало змогу розширити набір кваліфікованих кадрів. В операціях українських банків все частіше застосовуються новітні банківські технології. На сьогоднішній день клієнтів банків вже не дивують електронні картки, банкомати і т.д. Особливе місце в розвитку електронних банківських технологій посідає система “клієнт-банк”. Швидко увірвавшись до світової банківської системи, дана технологія з’являється на українському ринку на початку 90-х років і по цей день залишається найпоширенішою системою віддаленого доступу клієнтів до своїх банківських рахунків. Розрахунки через систему “клієнт-банк” будуть предметом дослідження даної дипломної роботи. На початку нового тисячоліття ця тема знову набирає особливої актуальності, адже на світовому ринку відбувається постійне зрушення акцентів торгівлі і все більше угод та розрахунків здійснюється через комп’ютерні мережі та всесвітню мережу Інтернет зокрема. Комп’ютерні мережі привнесли значні полегшення в розрахунках та значно їх прискорили. При використанні системи “клієнт-банк” створюється, певною мірою, своєрідна комп’ютерна мережа, що об’єднує клієнтську частину та банківську. Обмін інформацією через таку мережу дозволяє здійснювати контроль клієнта за своїми банківськими рахунками, проводити платежі з них отримувати виписки тощо. Захист інформації забезпечують сучасні методи криптографії.
Ціллю даної роботи є визначення можливих шляхів переводу якомога більшої кількості клієнтів та банківських платежів на роботу через автоматизовану систему “клієнт-банк”, заради зменшення навантаження на операціоністів банку, а отже і зменшення собівартості даної послуги банку. Для цього потрібно встановити перспективи вдосконалення діючої системи “клієнт-банк” під потреби якомога більшого кола клієнтів банку.

Завданням роботи є вивчення можливості впровадження абсолютно нового програмного продукту, що дозволить не лише зменшити витрати на утримання системи, але й забезпечить клієнтів повним спектром послуг, що вони отримували від діючої системи “клієнт-банк”, а можливо й розширить перелік таких послуг. Також необхідно розглянути стан законодавчої бази в Україні, що регулює питання електронного документообігу, визначити бар’єрні моменти, що гальмують розвиток системи та запропонувати вдосконалення на основі досвіду зарубіжних країн чи власних правових розробок.

Об’єктом дослідження дипломної роботи стане Київська філія Акціонерного комерційного іноваційного банку “УкрСиббанк”, що має відповідний програмний комплекс “клієнт-банк”. Обсяги операцій через систему дозволяють зробити глибокий аналіз, доконало дослідити процес та запропонувати  перспективні напрямки вдосконалення.

Матеріали для написання даної роботи біли відібрані, виходячи із завдань та мети роботи. Це, насамперед звіт про роботу системи “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”, фінансова звітність, що відображає доходи від розрахункового обслуговування клієнтів. А також наукові статті, законодавчі акти України та інших країн.

Щодо структури дипломної роботи, то вона складається з чотирьох розділів. Перший розділ присвячений теоретичним засадам банківських розрахунків в системі “клієнт-банк”. В ньому поетапно будуть розглянуті загальні характеристики розрахункових операцій банків, адже розрахунки через систему “клієнт-банк” є їх складовою частиною. Розкриємо детально суть, види розрахункових операцій, сучасний стан банківських послуг, що стосуються розрахункових операцій. Другим підрозділом буде висвітлено роль розрахунків в системі “клієнт-банк” в загальному обсязі розрахункових операцій, ми простежимо історичний шлях розвитку систем віддаленого доступу до банківських рахунків та визначимо складові та функції системи “клієнт-банк”. На завершення теоретичного огляду у третьому підрозділі буде освітлено законодавчу базу України та іноземних держав, що регламентують проведення електронного документообігу, на засадах якого будується робота системи “клієнт-банк”.

У другому розділі ми проаналізуємо складові системи розрахунків “клієнт-банк”. Визначивши особливості методики аналізу у першому підрозділі, розглянемо динаміку приросту клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” вцілому та тих, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема за період з січня 2001року по лютий 2002 року включно. Проміжним підсумком такого дослідження стане кореляційно-регресійний аналіз залежності приросту доходів від системи “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів. Такий розрахунок дозволить зробити прогноз динаміки приросту доходів від використання клієнтами системи “клієнт-банк” на майбутній період. Дослідження структури операцій в системі “клієнт-банк” надасть можливість виявити прихильників системи за ознакою організаційної форми підприємства. Дозволить розкрити ефективність використання системи, через показники співвідношення кількості документів, що проходять через систему “клієнт-банк” в загальній кількості розрахункових документів банку, а отже й ступінь зменшення навантаження на операційний персонал банку завдяки впровадженню автоматизації. Також ми прослідкуємо за часткою доходів, що отримується банком внаслідок використання системи “клієнт-банк” у загальній сумі доходів.

В третьому розділі нами буде запропоновано шляхи вдосконалення системи. Це як зовнішнє вдосконалення по відношенню до банку – державне регулювання, так і проведення реорганізацій всередині банку. До зовнішніх факторів віднесено можливість вдосконалення державного регулювання електронних розрахунків, як через створення законодавчої бази, так і за рахунок утворення нових державних органів. В банку ж шляхи вдосконалення можуть пролягати двома шляхами: через впровадження абсолютно нових технологій або ж через зміни у діючій системі. Перспективи таких напрямків буде розглянуто у другому підрозділі.

Шляхи автоматизації управлінської звітності, що стосується використання системи “клієнт-банк” висвітлено у четвертому розділі. Це розробка комплексу задач та їх практичне вирішення через написання макросу, що може бути застосований у банку.

Наостанок, підсумовуючи, розглянутий матеріал та проведений аналіз ми викладемо висновки, щодо перспектив розвитку даного продукту на банківському ринку України та в КФ АКІБ “УкрСиббанк” зокрема.




РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНИЙ ПІДХІД ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗРАХУНКІВ В СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”
1.1.  Загальна характеристика розрахункових операцій комерційного банку та місце в них системи “клієнт-банк”.

Розрахункове обслуговування є однією із сфер в якій банк надає свої послуги з найдавніших часів. Розрахункове обслуговування клієнтів є однією з трьох базових операцій банків, які класифікують їх як особливі фінансові установи, що називаються банками. Розрахункові операції полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів банків згідно з їхніми розпорядженнями. Ці операції посідають особливе місце в банківській діяльності та економічній системі в цілому через те, що вони забезпечують успішне та ефективне функціонування економіки та перебіг економічних процесів як на мікро- так і на макрорівнях.

Розрахункове обслуговування тісно пов’язане з усіма іншими банківськими операціями. Будь-яка операція як активна, так і пасивна, так і надання інших послуг, обов’язково супроводжується здійсненням платежу.

За своїм характером ці операції є послугами і за них банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди. Одержання таких доходів обходиться банкам відносно дешево і без значних ризиків для їх фінансового стану. Тому зростання обсягів розрахункових операцій є надійним і вигідним способом збільшення доходів і підвищення рентабельності банківської діяльності.

Для клієнтів банків розрахункові операції забезпечують одержання грошового еквіваленту за реалізовану продукцію або надані послуги, оплату необхідних ресурсів, виплату заробітної плати працівникам, оплату інших зобов’язань, накопичення та використання заощаджень тощо. Тому чим швидше та надійніше банки здійснюватимуть розрахункове обслуговування своїх клієнтів, тим кращі умови створюватимуться в останніх для відтворювального процесу, зміцнення платіжної дисципліни, оздоровлення фінансового стану. Визначальне місце у забезпеченні оперативності та надійності проведення платежів посідавє система “клієнт-банк”. Засоби електронної доставки платіжних доручень дозволяють скоротити до мінімуму процес пересилки документу та його обробку операціоністом банку перед відправленням на наступні стадії проведення операцій.

Важлива роль своєчасного здійснення грошових платежів у забезпеченні функціонування економіки кожної країни обумовлює необхідність створення спеціальних платіжних систем, спроможних надати всім економічним агентам (фізичним та юридичним особам) можливість виконати свої платіжні зобов’язання, включаючи можливість оперативно виконувати завдання дотримання платіжної дисципліни.

Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи та сукупність відносин, що виникають між ними при проведенні переказу грошей. Проведення переказу грошей є обов’язковою функцією, що має виконувати платіжна система. Внутрішньодержавна платіжна система – платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу грошей виключно в межах України, а міжнародна платіжна система – це платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу грошей з однієї країни в іншу.

Встановлення в межах платіжної системи для всіх її учасників визначених законом норм та правил ставить їх у рівні умови і захищає інтереси кожного. Тому створення високоефективної, дієвої та надійної платіжної системи є одним із ключових економічних завдань держави. На сьогодняшній день у світовому масштабі найбільшої популярності набирають електронні платіжні системи, що дозволяють оперативно проводити розрахунки, а отже й прискорювати економічний розвиток компаній, держави, та економіки вцілому. Система “клієнт-банк” є засобом обміну інформацією в електронній платіжній системі країни, виконуючи функцію постачальника платіжних документів в електронному вигляді від клієнта банку до самої установи банку, а також зворотній зв’язок з доставкою інформативних та підтверджуючих матеріалів. Принцип побудови електронної платіжної системи показано на Рис. 1.1.1.





Використання електронних засобів доставки інформації 

В т.ч. використання системи “клієнт-банк”

Використання паперових засобів доставки інформації
Рис. 1.1.1. Типова схема побудови платіжної системи країни
Особливе місце в платіжних системах посідають банки. Вони не тільки беруть участь у них як звичайні платники та одержувачі коштів, а й як посередники в платежах, покликані якнайшвидше, в режимі реального часу доставити грошові кошти від платника до одержувача. Цю свою роль у платіжній системі банки виконують через сукупність розрахункових операцій, які, по суті, є ключовим елементом платіжної системи, і забезпечують функціонування всього грошового обороту.

В організації розрахункових операцій можна виділити три етапи:

·        підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу;

·        підготування та передача інформації щодо платежу;

·        переказування чи передавання грошей – сам платіж.

На першому етапі здійснюються такі дії, як відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення систем зв’язку, приймання, оброблення, обліку та передавання інформації, емісія платіжних карток тощо. Система “клієнт-банк” приймає участь у розрахункових операціях банку вже на цьому етапі шляхом створення систем зв’язку, механізмів оброблення та передавання інформації.

На другому етапі виконується підготовка, забезпечення захисту, та перевірка на справжність інформації, що передається банку, необхідної для здійснення платежу на певних носіях, за допомогою певних інструментів. Електронні документи є складовою частиною інформації, що передається банку для виконання певних операцій. Система “клієнт-банк” допомагає формувати платіжні документи, виходячи з визначених правил побудови, шифрує інформацію задля захисту від злочинних дій третіх осіб та за допомогою вбудованої поштової програми переправляє документи до банку.

 На третьому етапі здійснюється переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача, приймання-видання готівки з рахунків клієнтів чи залік взаємної заборгованості.

Розрахункові операції банки здійснюють з урахуванням загальних принципів, на яких базується організація платіжних систем:

·        економічні агенти (юридичні чи фізичні особи) – власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (безготівково чи готівкою) в межах діючого законодавства та право вибору банку, в якому вони зберігають кошти і через який здійснюватимуть розрахунки, обираючи також і засоби доставки платежу до банку (паперовий носій чи електронний);

·        зберігання коштів у банку та їх переказування здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банка. Кожна особа має право відкрити декілька рахунків у різних банках. Доступ до кожного з клієнтських рахунків може бути здійснений за допомогою системи “клієнт-банк”;

·        переказ коштів чи видача готівки здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної їм черговості та в межах залишку коштів на рахунку, з застосуванням рукописного підпису розпорядження чи електронного цифрового підпису;

·        форма переказування банком коштів по рахунку клієнта визначається самим клієнтом відповідно до форми безготівкових розрахунків, передбаченої в його господарському договорі з контрагентом, при невтручанні банку в договірні відносини між ними. Банк може лише пропонувати шляхи якомога кращого та оперативного виконання розрахунків;

·        строк переказування банком коштів з рахунку визначається клієнтом відповідно до порядку його розрахунків з контрагентом, передбаченого в контракті. Безготівкові платежі між господарськими агентами будуються на принципі строковості і можуть бути достроковими, строковими і простроченими. Стосовно господарської операції, яка оплачується, платіж може бути: авансовим (попереднім), компенсаційним (робиться відразу після здійснення господарської операції), відстроченим (здійснюється через певний строк після операції);

·        відносини між банком і клієнтом у процесі розрахункового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору. Визнавання електронного підпису одне одним здійснюється на основі підписання окремого договору.

Дані принципи організації грошових розрахунків обумовлені закономірностями функціонування ринку і найповніше проявляються в країнах з розвинутою економікою, а в країнах з перехідними економіками ці принципи лише поступово утверджуються.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” №2121-III від 07.12.2000р., розрахункові банківські операції – це рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи.

Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” №2346-III від 05.04.2001 дає таке визначення розрахункового обслуговування – послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов’язані із переказом грошей з рахунка або на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

В свою чергу Національний банк України в Постанові “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001 дає наступне формулювання: розрахункове обслуговування – надання банком клієнту на підставі укладеного між ними договору послуг, які пов’язані з переказом коштів з рахунку та на рахунок цього клієнта, а також здійсненням інших операцій, передбачених договором.

Ці три визначення залишають місце, з точки зору законодавчого поля, на впровадження системи “клієнт-банк”. Вони вказують на те, що банківськкі послуги надаються на основі договірних засад, якими може бути передбачено і використання “клієнт-банку”.

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, зроблених послуг, інших боргових зобов’язань є однієї з головних передумов і ознак ефективного функціонування економіки в цілому і кожного її суб’єкта окремо. Тому в усіх країнах багато уваги приділяється організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, у центрі яких знаходяться банки як спеціалізовані грошово-кредитні установи.

У залежності від форми використовуваних коштів усі розрахунки підрозділяються на дві сфери: розрахунки готівкою – що обслуговується законними грошовими знаками держави; безготівкових розрахунків – що обслуговується платіжними засобами. Сфера безготівкових розрахунків організаційно підрозділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банків.

Важливе місце в розрахункових операціях посідають платіжні інструменти – певні носії інформації, що слугують банкам правовою підставою для здійснення грошових переказів на рахунки (платіжне доручення, платіжна вимога, вексель, платіжні картки тощо).

У сучасній практиці розрахунків застосовуються документи різного призначення. Усі їх можна згрупувати наступним чином: розрахункові, платіжні, комерційні.

1.     Розрахунковими
звичайно називають складені по установленій формі документи, що подають у банк юридичні особи з дорученням (або з вимогою) перерахувати з їхніх рахунків (або зарахувати на їхні рахунки) визначену суму грошей. Такими документами в Україні є:

·        платіжне доручення,

·        платіжна вимога,

·        платіжне вимога-доручення,

·        розрахунковий чек,

·        акредитивна заява.

2.     Платіжними називають складені по установленій формі і передані однією особою іншій документів з зобов’язанням (або наказом третій особі) сплатити визначену суму грошей пред’явнику документа. Типовим платіжним документом у наших умовах є вексель.

3.     Комерційними
прийнято називати документи, у яких дається характеристика відвантажених товарів, виконаних робіт, наданих послуг і який супроводжує їхнє переміщення від постачальника до покупця (платнику). До комерційних документів відносять рахунки-фактури, товарно-транспортні документи, сертифікати якості і походження, страхові поліси та ін. Звичайно на основі комерційних документів визначаються сума і правомірність платежів, що робляться за допомогою розрахункових і платіжних документів.





Рис. 1.1.2. Документальна сфера застосування системи “клієнт-банк”
З рис. 1.1.2. видно, що система “клієнт-банк” охоплює невеликий сегмент документів, що використовуються при розрахунках – лише платіжні доручення. Однак, статистичні дослідження визнають, що саме платіжні доручення забезпечують більше 90% руху грошових коштів у платіжній системі. Близько 70% цього руху забезпечують системи “клієнт-банк” комерційних банків. Зважаючи на такі цифри можна відмітити велику роль системи “клієнт-банк” у розрахункових операціях банку.

Розрахункові і платіжні документи в національній валюті, що подаються клієнтами в банк на паперових носіях, строго уніфіковані, мають єдину для всієї країни стандартну форму та установлений набір реквізитів. До обов’язкових реквізитів усіх розрахункових документів відносяться:

·                   найменування документа;

·                   номер документа;

·                   число, місяць, рік його складення;

·                   найменування платника й одержувача коштів, їхні ідентифікаційні коди відповідно до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України, номера їхніх рахунків у відділеннях банку;

·                   найменування банків платника й одержувача коштів, їхнє місцезнаходження і номер МФО;

·                   сума платежу цифрами і прописом;

·                   призначення платежу: найменування товару, посилання на документ, на підставі якого здійснюється операція (договір, рахунок, товарно-транспортна накладна і т.д.) із указівкою його номера і дати.

·                   підпис відповідальних осіб платника і відбиток печатки, що проставляється на першому екземплярі документа незалежно від способу виготовлення розрахункового документа (у разі використання системи “клієнт-банк” даний реквізит замінюється електронним цифровим підписом;

·                   сума податку на додану вартість або запис «без податку на додану вартість».

Ці реквізити повинні бути присутні на платіжних документах незалежно від форми їхнього подання: чи то паперова, чи електронна. У тому випадку, якщо хоча б один із перерахованих вище реквізитів (якщо вони передбачені формою документа) не заповнений або заповнений неправильно, банк не приймає такий документ до виконання.

Банк платника приймає і виконує документи від клієнтів протягом операційного дня, час якого регламентується режимом роботи банку.

На всіх паперових розрахункових документах банк в обов’язковому порядку в правому нижньому куту проставляє дату надходження та виконання цих розрахункових документів.

Програмне забезпечення «Операційний день – RS-bank», дозволяє в режимі реального часу відслідковувати безготівкове надходження коштів на рахунки клієнтів і з обліком цих надходжень проводити платежі клієнтів.

Банк одержувача зобов’язаний зараховувати гроші на рахунки клієнтів не пізніше наступного робочого дня після одержання інформації з розрахункової палати. Користувачі системи “клієнт-банк” мають змогу практично в режимі реального часу спостерігати за надходженнями на свої рахунки за допомогою передачі електронних виписок з банку по рахунку клієнта, інші ж клієнти такої змоги не мають і, як правило дізнаються про нові надходження наступного робочого дня після формування паперової виписки по рахунку.
1.2.  Етапи розвитку та принципи роботи системи “клієнт-банк”.
З розвитком сучасного ринку комп’ютерних технологій, банки не могли залишатись осторонь останніх наукових проривів цієї галузі, що відкривали величезні перспективи розширення своєї діяльності, діяльності клієнта, прискорення та спрощення розрахунків. Одним з перших видів банківських операцій, яких торкнулась банківська автоматизація – є розрахункові операції.

Саме система “клієнт-банк”, разом з міжбанківськими електронними розрахунками, швидким кроком увійшла до низки автоматизованих банківських процесів. Більше того, таких значних темпів розповсюдження не очікували навіть у самих оптимістичних прогнозах.

Хоча система “клієнт-банк” забезпечує рух лише невеликого кола розрахункових операцій – а саме рух розрахункових документів — вже сьогодні в Україні, при використовуванні системи лише третиною клієнтів, рух коштів через термінали “клієнт-банку” складає близько 70 % загального обороту коштів через банківську систему.

Внаслідок цього на поточний момент особлива увага приділяється запровадженню систем «клієнт-банк» на базі сучасних технологій.

Для більш детального охоплення розглядуваної теми, пропонуємо вдатись до історії виникнення та розвитку систем віддаленого користування рахунками, що беруть свій початок з широким впровадженням в банківську діяльність персональних комп’ютерів та комп’ютерних мереж.

Як і більшість нових банківських продуктів системи “клієнт-банк” беруть свій початок із Західної Європи та Сполучених Штатів Америки – країн з найрозвинутішими економіками та технологіями. І першими кроками було запровадження даних систем серед приватних клієнтів.

1. Однією з перших у цьому плані була американська система телефон­ної оплати рахунків (Telephone bill paying), впроваджена позиково-ощадни­ми банками США.

Для телефонної оплати рахунків клієнт банку користувався спеціальним апаратом, з'єднаним з банківським комп'ютером, через який він міг оплачувати рахунки за товари, електроенергію, медичні послуги тощо. Спочатку, набравши спеціальний номер, клієнт підключався до банківського комп'ютера, а пізніше натисканням клавіш уводив номер свого рахунку, персональний ідентифікаційний номер, кодовий номер одержувача грошей і суму платежу. Якщо поточний рахунок одержувача знаходився в тому ж банку, він негайно кредитувався, якщоні- одержу­вачу надсилався чек.

Платіж телефоном — одна з найдешевших послуг у системі автоматизованих платежів. Однак, як і в інших випадках, система скуповується ли­ше тоді, якщо в ній діє багато учасників. Ця форма не отримала широкого поширення через інертність споживачів і торговельників, які не бажають змінювати існуючі форми розрахунків.

2. Надалі більш широкого застосування знайшло банківське обслуговування вдома, або «домашній банк» (Home banking). Йдеться про комплекс послуг щодо надання клієнтам банків фінансової інформації, а також здійснення за їх ініціативою різних банківських транзакцій з передаванням інформації телефонними каналами або через двосторонню систему кабельного телеві­зійного зв'язку.

В ідеальному варіанті ця форма послуг передбачала наявність у клієнта персонального комп'ютера, за допомогою якого він міг передавати банку розпорядження про оплату рахунків, у будь-який час викликати на екран інформацію про стан свого банківського рахунку з переліком усіх кредито­вих та дебетових проводок, здійснювати миттєве переміщення коштів на рахунки контрагентів, давати банку інструкції про автоматичне виконання майбутніх платежів тощо.

Подібна система була дуже зручна для клієнта та різко знижувала банківські витрати.

Спочатку процедура розрахунків здійснювалась за усною згодою та оформлялась письмово після отримання платежу; потім вдалося її частково автоматизувати, застосувавши клавіатуру, але до появи відеографії цей вид діяльності вимагав великої кількості персоналу.

3. Відеотекс- це система передачі зорової інформації телефонною мережею та її прочитання на екрані спеціального термінала або телевізора, підключеного належним чином.

В європейських країнах ця система була розроблена управліннями зв'язку, які мають монопольне право на всі види зв'язку. У США її розроби­ли і впровадили телефонні компанії — виробники обладнання і самі банки.

«Домашній банк» міг функціонувати у пасивному (консультативному) або у діалоговому режимі. У консультативному режимі ця система дозволяла тільки читати інформацію. Для цього могла використовуватись радіотрансляційна або телефонна мережа чи кабельний зв'язок. У діалоговому режимі во­на забезпечувала обмін розпорядженнями і запитами між абонентами та центром зв'язку. З цією метою можна було використовувати телефонний або кабель­ний зв'язок. «Домашній банк», що працював в діалоговому режимі, в основно­му пропонував абоненту інформаційні послуги, тобто клієнт міг отримати довідку про стан свого рахунку, про останні трансакції, про вартість портфе­ля цінних паперів. Через «домашній банк» можна було замовити чекову книжку, та виконувати всі класичні банківські операції після ідентифікації клієнта і перевірки його секретного коду за до­помогою картки з мікропроцесором, для чого потрібно було встановити вдома чи­таючий прилад для карток. Одночасно з дистанційною оплатою набувала поширення практика дистанційної купівлі, тобто купівлі за допомогою замовлення телефоном чи кабельним зв'язком.

Зрозуміло, що експлуатація «домашнього банку» в діалоговому режи­мі вимагала попереднього встановлення зв'язку з банком і, як правило, вне­сення абонентної плати. Але для надання інших послуг можна було просто користуватися відеографічним зв'язком. «Домашні банки» зайняли важливе місце як реальний засіб зв'язку між населенням та фінансовими установами і як матеріальний засіб платежу, частково всту­пивши в конкуренцію з системою дистанційної оплати.

Найширшого розповсюдження набули «домашні банки» у Франції. Це було пов'язано з масовим розповсюдженням відеографічних терміналів міністерства зв'язку. Вони надали банкам ідеальну можливість для розвитку системи банківсь­ких послуг удома. Більшість банків надавало такі послуги. При впровадженні системи дистанційної оплати спочатку навіть використовувались одночасно картки з магнітною доріжкою або з мікропроцесором, однак достатній рівень надійності забез­печують тільки картки з мікропроцесором.

Поштова адміністрація Німеччини також запропонувала своїм клієн­там послуги через систему відеотекс. Однак, попри всі зу­силля банків, у Німеччині населення менш схильне до прийняття системи «домашніх банків», ніж у Франції.

4. У Великобританії існувало кілька мереж «домашніх банків», які використо­вували одночасно телефонний зв'язок і відеозв'язок.При використанні телефону до звичайного телефонного апарата під'єднують спеціальну клавіатуру для надання тих самих послуг, що і за допомогою дисплея.

Американські банки проводили серію експериментів з метою популяризації Home Banking. У США, з причини великої децентралізації, не існувало національної мережі відеотекса, ряд банків створили свої власні служби «домашніх банків». У всіх цих системах користувачі (приватні особи або підприємства) вносили абонентну плату, а також, крім оплати телефонних переговорів, звичайно, повинні були сплатити комісійні за трансакцію, яку виконують на їх прохання. Для банку — це джерело доходів, але це також дуже важливе джерело доходів для підприємств або відділень зв'язку, оскільки тривалість телефонного зв'язку в таких випадках, як правило, істотно збільшується за рахунок часу побудови таблиць або малюнків, безпосередня користь від яких не завжди очевидна.

Певні надії покладались на інформаційну систему відеотекс, яка повинна була надавати споживачам великий обсяг рекламної та довідкової інформації каналами телевізійного зв'язку. Ці ж канали планувалось використовувати для передачі фінансової інформації. Звідси ще одна назва домашнього фінансового обслуговування — «Bank-Video». Більшість банків прагнули підключити до фінансового обслуговування вдома дрібних підприємців, які через домашні комп'ютери могли б оформляти доручення і погашення по­зик, переказувати кошти для оплати за товари тощо.

За оцінкою «Ваnk оf Аmегіса», потенційні можливості персонально­го обслуговування вдома дуже великі. Підраховано, що середній амери­канець робить 30 безготівкових перерахувань на місяць, 20 з яких оплачуються чеком, а 10 — кредитними картками. Приблизно 10 мільяр­дів таких платежів може бути проведено системою «Ваnk-Vidео». Але ентузіазм споживачів щодо фінансового обслуговування вдома був невеликий. Причини незначного розповсюдження цієї форми розрахунків мають психологічний та економічний характер: усталені звички, віднос­но велика вартість транзакцій (12—15 доларів за місяць), побоювання нав'язування банками непотрібних послуг тощо.

5. Серед роздрібних елек­тронних систем найбільш успішними були банківські автомати, які роб­или можливим цілодобове здійснення транзакцій і звільняюли клієнтів від втрат часу на поїздки до банку й очікування в черзі до касира.Інші форми не отримали масової підтримки користувачів і не змогли суттєво зруйнувати платіжні стереотипи, що склалися. Тим не менш, операційні переваги автоматизованих систем обслуговування банківських клієнтів, їх вплив на підвищення ефективності і продуктивності настільки суттєві, що майбутнє, без сумніву, — за ними.

В нашій країні найбільшого поширення набули системи “клієнт-банк”, що використовуються корпоративними клієнтами для доступу до свого рахунку, контролю над ним. Вони широко використовуються заради можливості термінового переказу коштів зі свого рахунку, не відходячи від свого робочого місця, тим самим швидко реагуючи на ринкову ситуацію та отримуючи додатковий дохід.

Такі системи почали з’являтись на Україні ще в 90-х роках і постійно змінюються з розвитком нових технологій, широким застосуванням автоматизації в банківській діяльності та на підприємствах. З плином часу ці системи стають доступними все більшому колу клієнтів, адже широке залучення користувачів системи знижує собівартість на одного користувача, а отже й ціни на даний вид послуг. Не рідко, в основному в процесі рекламних компаній, банки пропонують даний продукт безкоштовно, наряду з іншими розрахунковими операціями, як-то відкриття рахунку, його обслуговування, безкоштовне обслуговування системи “клієнт-банк”.

Що ж таке система “клієнт-банк” в розумінні вітчизняного споживача та надавачів даної послуги, виходячи зі сфери її найбільшого застосування?

Система “клієнт-банк” — це сукупність програмно-технічних комплексів, призначених для:

•     оперативного ведення клієнтом своїх рахунків у банку;

•  обміну платіжними документами та відповідною технологічною інформацією між банком та його клієнтами в електронній формі.

Система “клієнт-банк” в Україні розглядається як складова програм автоматизації банківської діяльності і, зокрема, як джерело надходження платіжних документів до загальнодержавних систем розрахунків (зокрема СЕП). Тому до систем «клієнт — банк» висувається ряд вимог, визначених Національним банком України, щодо дотримання ними стандартів електронних платіжних документів, сумісних зі СЕП, надання мінімального на­бору послуг, забезпечення певного рівня захисту інформації тощо.

На теперішньому етапі розвитку технологій захисту інформації, що передається через зовнішні канали зв’язку банку (а до них відноситься і система “клієнт-банк”) приділяється особлива увага, аж до залучення Служби безпеки України.

Схематично процес роботи системи “клієнт-банк” зображено на рис. 1.2.1.

Як видно з рисунку, основними складовими системи “клієнт-банк” є клієнтська частина та банківська частина. Розглянемо функції кожної з них:

«Банківська частина»— комплекс, що розміщений у банку. Його основні функції:

• ведення нормативно-довідкової інформації та забезпечення нею програмних комплексів клієнтської частини;

• розподіл прав доступу користувачів-клієнтів, реєстрація доступу клієнтів, запобігання несанкціонованому доступу;

• обмін платіжними документами з клієнтською частиною, з інформуванням клієнта про результати приймання його документів або їх відхилення (з обов'язковим повідомленням причин відхилення);


    продолжение
--PAGE_BREAK--Клієнтська частина



Використовуючи графічний метод аналізу наведемо подану інформацію у вигляді гістограми.
Рис. 2.2.1  Кількість клієнтів, що обслуговуються у КФ АКІБ “УкрСиббанк”


Графічний матеріал показує нам зростання розглядуваного показника на кінець періоду в порівнянні з його початком більш як у 2 рази.

Зростання відбувається на протязі усього розглядуваного періоду, що означає постіне перевищення кількості клієнтів, що відкривають свої рахунки в КФ АКІБ “УкрСиббанк” над кількістю вибувших клієнтів.

Так, якщо на початку досліджуваного періоду клієнтів було 221, то вже на початок літа 2001 року їх було більше 300, літній період, найменш активний приніс майже 100 клієнтів, а на кінець досліджуваного періоду ця цифра перебільшила 500 клієнтів.

Для виявлення розвитку динаміки показника необхідно прослідити за його приростом протягом розглядуваного періоду. Для цього необхідно розрахувати показники абсолютного приросту (як базового так і ланцюгового).
Таблиця 2.2.2 Абсолютні показники приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”
Місяць

Кількість клієнтів на кінець місяця,

Кі

Абсолютне відхилення

 (метод  базових підстановок)

А(б)

Абсолютне відхилення (метод ланцюгових підстановок),


А(л)

Січень 2001

221





Лютий 2001

243

22

22

Березень 2001

272

51

29

Квітень 2001

295

74

23

Травень 2001

322

101

27

Червень 2001

348

127

26

Липень 2001

370

149

22

Серпень 2001

384

163

14

Вересень 2001

391

170

7

Жовтень 2001

432

211

41

Листопад 2001

454

233

22

Грудень 2001

470

249

16

Січень 2002

490

269

20

Лютий 2002

514

293

24



Зобразимо отримані данні, для більшої зрозумілості, також у графічному варіанті (Див. Рис. 2.2.2 на стор. ).

За допомогою даного графіку ми лише переконалися, що збільшення кількості клієнтів спостерігалося на протязі усього розглядуваного періоду, а отже не було жодного місяця, коли кількість новоспечених клієнтів була б меншою за кількість вибувших клієнтів, що є ознакою перспективного та процвітаючого банку.

Корпорації та суб’єкти підприємницької діяльності все більше почали дізнаватись про нову банківську структуру, яка набула слави установи, що йде

Рис. 2.2.2 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод базових підстановок).
назустріч своїм клієнтам, намагається полегшити їхнє фінансове життя, шляхом надання якісних послуг висококваліфікованими виконавцями.

Значно цікавішим буде розглянути ланцюговий абсолютний приріст показника кількості клієнтів, адже він дозволить описати зміни всередині  періоду (Див. Рис. 2.2.3 на стор. ).

Як видно з графіку приріст протягом періоду був далеко не тенденційним і легко можна відзначити значні перепади графіку, що відображають різкі коливання у фактичних темпах розвитку показника. Так, якщо у першому кварталі 2001 року зростання було поступовим із виходом на пік в останньому місяці кварталу – березні, то вже на початку другого кварталу починається певний спад, який вдається локалізувати і вийти на піковий показник у травні 2001р. (другому місяці кварталу), після чого знову

Рис. 2.2.3 Динаміка абсолютного приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” (метод ланцюгових підстановок).
розпочинається спад, який має тенденційний характер на протязі всього третього кварталу. Безперечно, такий розвиток подій викликаний порою року – літом, адже цей сезон завжди відзначався найменшою діловою активністю, що й доведено на графіку – значення показника абсолютного приросту на кінець третього кварталу падає до мінімального рівня за весь розглядуваний період, до 7 клієнтів. Однак наступний місяць четвертого кварталу цілком компенсує втрати попереднього місяця, виходячи на максимальне значення періоду – 42 клієнти. Після цього значення зменшується, але до рівня середнього значення за період, у грудні ж знову-таки падає ділова активність, що пов’язане із закінченням фінансового року – а отже значно більше уваги приділяється бухгалтерському обліку та звітності, аніж встановленню нових взаємовідносин з банками. Початок 2002 року за розвитком нагадує початок 2001 року – незначним зростанням протягом перших місяців, що наводить на думку про циклічність процесу.

Підсумовуючи абсолютний показник приросту ми можемо розрахувати середне арифметичне його значення за період:

Асер. = åКі / n = 293 / 13 = 23 клієнти.

Протягом розглядуваного періоду лише показники вересня та жовтня 2001 року мають значні відхилення від середнього значення, решта часу показує щільний зв’язок між щомісячними показниками та середнім значенням, що характеризує середні внутрішньосезонні коливання показника.

Цікавим також буде розглянути інші показники динаміки, а саме темп росту та темп приросту кількості клієнтів — а також абсолютне значення одного проценту приросту.

Таблиця 2.2.3

Темп росту та темп приросту кількості клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк” за період січень 2001 року – лютий 2002 року.

 Місяць

Кількість клієнтів,

 Кі

Темп росту (базовий),

Тр(б)

Темп росту (ланцюговий),

Тр(л)

Темп приросту (базовий),
    продолжение
--PAGE_BREAK--Тпр(б) --PAGE_BREAK----PAGE_BREAK--Тпр(б) --PAGE_BREAK--Сума
293

113



Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:
Хсер. = åХі / n;

Yсер.= åYі / n; 

n = 13;

i = 1…..13;
Xсер. = 293 / 13 = 22,5;

Yсер. = 113 / 13 = 8,7;

Подальшому обчисленню надається таблична форма, що підвищує його наглядність.

N

(Xi – Xсер.)

(Xi – Xсер.)^2

(Yi – Yсер.)

(Yi – Yсер.)^2

(Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)

1

-0,5

0,25

5,3

28,09

-2,65

2

6,5

42,25

6,3

39,69

40,95

3

0,5

0,25

0,3

0,09

0,15

4

4,5

20,25

2,3

5,29

10,35

5

3,5

12,25

3,3

10,89

11,55

6

-0,5

0,25

-3,7

13,69

1,85

7

-8,5

72,25

-2,7

7,29

22,95

8

-15,5

240,25

-4,7

22,09

72,85

9

18,5

342,25

7,3

53,29

135,05

10

-0,5

0,25

-3,7

13,69

1,85

11

-6,5

42,25

-4,7

22,09

30,55

12

-2,5

6,25

-2,7

7,29

6,75

13

1,5

2,25

-2,7

7,29

-4,05

å




781,25


230,77

412,03



Тіснота зв’язку між показниками приросту кількості клієнтів та приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” вимірюється коефіцієнтом кореляції, який розраховується за формулою:

r = d^2xy / dx* dy,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:
dx =SQR(å((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 781,25 / 13) = 7,75;
dy = SQR(å((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;
d^2xy = 1/n * å((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 412,03 / 13 = 31,69;
r1= 31,69 / (7,75 * 4,21) = 0,97;
Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а+ а1*Xсер.), визначимо залежність приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” до приросту загальної кількості клієнтів. Для цього розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a+ a1* åXi = åYi;

a0 * åXi + a1 * å(Xi^2) = å(Xi * Yi)
 Розрахуємо величини å(Хі^2) та å(Xi * Yi):
å(Хі^2) = 7 385;
å(Xi * Yi) = 2 875;

Величину параметру авизначаємо з першого рівняння:

13 * а+ 293 * а1= 113;

293 * а0 +7 385*а1 = 2875;

а0 = (113 — 293 * а1) / 13, або а0 = 8,7 — 22,5 * а1.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Підставляючи отриманий вираз а0 у друге  рівняння,  знайдемо  значення а1:
293 * (8,7 — 22,5 * а1) + 7 385*а1 = 2875;
2 549,1 — 6 592,5 * а1 + 7 385*а1 = 2875;
792,5 * а1 = 2 875 — 2 549,1;
792,5 * а1 = 325,9;      а1 = 0,41;
а0 = 8,7 — 22,5 * 0,41; а0 = 8,7 – 9,23; а0 = -0,53.
Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:
Yсер. = -0,53 + 0,41 * Хсер.,
Перевірка:
Yсер. = -0,53 + 0,41 * 22,5 = -0,53 + 9,23;
Yсер. = 8,7.
Висновок: враховуючи високу щільність зв’язку між вивчаємими факторами (0,97), в середньому при прирості загальної кількості клієнтів на десять клієнтів, абсолютний приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” складатиме: -0,53 + 4,1 = 3,57 клієнти або 35,7%.

Аналогічно проведемо аналіз залежності приросту доходу від роботи з системою “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що її використовують.

Дане співвідношення не має функціональної залежності, тому варто розрахувати співвідношення між середніми величинами данних показників і на основі отриманих данних зробити наближені (враховуючи щільність зв’язку) прогнози.



Місяць

Приріст доходу від використання “к-б”, грн.

Yі

Приріст кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”,

Хі

Лютий 2001

886

14

Березень 2001

284

15

Квітень 2001

-74

9

Травень 2001

778

11

Червень 2001

464

12

Липень 2001

92

5

Серпень 2001

814

6

Вересень 2001

712

4

Жовтень 2001

1 738

16

Листопад 2001

66

5

Грудень 2001

166

4

Січень 2002

-646

6

Лютий 2002

1 136

6
    продолжение
--PAGE_BREAK--Сума
6 416

113


Значення Хсер. та Yсер. визначаються за формулами:
Хсер. = åХі / n;

Yсер.= åYі / n; 
n = 13;

i = 1…..13;
Xсер. = 113 / 13 = 8,7;
Yсер. = 6 416 / 13 = 493,5;





r = d^2xy / dx* dy,

Підставляючи відповідні значення отримаємо:
dx =SQR(å((Xi – Xсер.)^2) / n) = SQR( 230,77 / 13) = 4,21;
dy = SQR(å((Yi – Yсер.)^2) / n) = SQR( 4 463 537,2 / 13) = 585,96;
d^2xy = 1/n * å((Xi – Xсер.) * (Yi – Yсер.)) = 26 718,85 / 13 = 2 055,3;
r2= 2 055,3 / (4,21 * 585,96) = 0,996;
Вважаючи форму зв’язку лінійною (Yсер. = а+ а1*Xсер.), визначимо залежність приросту доходу від системи “клієнт-банк”, від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в своїй діяльності.  Розв’яжемо систему нормальних рівнянь:

n * a+ a1* åXi = åYi;

a0 * åXi + a1 * å(Xi^2) = å(Xi * Yi)

 Розрахуємо величини å(Хі^2) та å(Xi * Yi):

å(Хі^2) = 1 213;

å(Xi * Yi) = 70 058;

Величину параметру авизначаємо з першого рівняння:

13 * а+ 113 * а1= 6 416;

113 * а0 +1 213  *а1 = 70 058;

а0 = (6 416 — 113 * а1) / 13, або а0 = 493,54 — 8,7 * а1.
    продолжение
--PAGE_BREAK--Підставляючи отриманий вираз а0 у друге  рівняння,  знайдемо  значення а1:
113 * (493,54 — 8,7 * а1) + 1 213*а1 = 70 058;
55 769,8 – 983,1 * а1 + 1 213*а1 = 70 058;
229,9 * а1 = 70 058 — 55 769,8;
229,9 * а1 = 14 288,2;      а1 = 62,15;
а0 = 493,54 – 8,7 * 62,15; а0 = 493,54 – 540,71; а0 = -47,17.
Отже рівняння регресії в кінцевому вигляді отримало наступний вигляд:
Yсер. = -47,17 + 62,15 * Хсер.,
Перевірка:
Yсер. = -47,17 + 62,15 * 8,7 = -47,17 + 540,71;
Yсер. = 493,54.

Що свідчить про таке – при збільшенні в середньому кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” на одного клієнта, доходи від системи “клієнт-банк” зростуть на: -47,17 + 62,15 = 14,98 грн.

Підставивши рівняння регресії залежності приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” від приросту загальної кількості клієнтів, у рівняння регресії залежності приросту доходу отриманого від системи “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”, отримаємо рівняння регресії залежності приросту доходу, що отримує банк від роботи системи “клієнт-банк”.

Yсер. = -47,17 + 62,15 * (-0,53 + 0,41 * Хсер.),
Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер.

Щільність зв’язку в даному випадку можна розрахувати множенням коефіцієнта r1на коефіцієнт r2: r = 0,97 * 0,996 = 0,966, що є досить високим показником і можна говорити про щільність зв’язку між факторами.

Використовуючи остаточне рівняння та тенденції темпу приросту кількості клієнтів керівництво банку може планувати приріст рівня доходу на наступний період. Наприклад, підставивши середньомісячний темп приросту загальної кількості клієнтів розрахуємо средньомісячний приріст доходів від системи “клієнт-банк”:

Yсер. = -80,11 + 25,48 * Хсер. = -80,11 + 25,48 * 22,5 = 493,19 коп.

Як бачимо ми майже вийшли на фактичний середній приріст доходів від системи “клієнт-банк” — 493,54грн. Похибка — 0,07% є дуже незначною, що свідчить про високу можливість довіри отриманим данним.


2.3 Структурний аналіз системи “клієнт-банк” в Київській філії АКІБ “УкрСиббанк”.

Структурний аналіз передбачає розбиття процесу чи явища на складові та вивчення окремих функціональних частин цілого. Також іншим варіантом структурного аналізу може бути ситуація, коли вивчаєме явище вже є частинию цілого – в цьому випадку порівнянню підлягає явище, що вивчається як складова більш охоплючого процесу.

В нашому випадку буде використано як перший, так і другий підхід, адже з однієї сторони послуга-система “клієнт-банк” є частиною розрахункових операцій – тобто система “клієнт-банк” є  частиною значно ширшого переліку послуг, що об’єднують розрахункові операції, а з іншого боку доходи від системи “клієнт-банк” розподіляються на одноразову комісію за встановлення та щомісячні платежі – а це, в свою чергу, передбачає виділення окремих статей та подальший їх аналіз, як окремих структурних одиниць, що водночас залишаються частинами одного цілого.

В попередній частині роботи нами було проаналізовано динаміку кількості клієнтів вцілому по банку та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” зокрема. Ми помітили певну схожість у розвитку цих двох категорій, зокрема у динаміці їхнього росту. В цій частині нам доведеться проаналізувати істотність участі клієнтів, що користуються послугами системи “клієнт-банк” у загальному обсязі клієнтів.

Ми вдамося глибше до аналізу і розрахуємо структуру платежів, що проходять через систему КФ АКІБ “УкрСиббанк”, виділивши із загального обсягу платежів, платежі, що проходять через систему “клієнт-банк”, також проаналізуємо суми платежів, і нарешті, проведемо структурний аналіз доходів від розрахункових операцій та долю в них доходів від роботи з системою “клієнт-банк” зокрема.

Для початку подамо дані про загальну кількість клієнтів, та розподіл між ними по фактору користування системою “клієнт-банк” у табличному виглді та розрахуємо процентне співвідношення між виділеними групами клієнтів.

Таблиця 2.3.1

Структура загальної кількості клієнтів та клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у КФ АКІБ “УкрСиббанк”
    продолжение
--PAGE_BREAK--Місяць --PAGE_BREAK--Місяць --PAGE_BREAK--Місяць --PAGE_BREAK--  Місяць --PAGE_BREAK-- Місяць --PAGE_BREAK--



Продовження Рис. 4.2.1. Блок-сема роботи макросу “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк”.
Як видно з блок-схеми, робота програми побудована на принципі повторення операції введення аргументу з подальшим обчисленням і виведенням на екран результатів обчислення. Побудова графічного матеріалу працює аналогічно за допомогою команди “inputbox”, що дозволяє ввести аргументи, з подальшим використанням введеної інформації як параметрів побудови графіку.

Також застосовується функція “IF”, що дозволяє задати умову виконання операції, та в залежності від результату перевірки умови видає той чи інший результат.

Інструкція з використання програми:

1.     Розпочати роботу з програмою “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк” можна вибравши команду “Макрос” із пункту меню “Сервіс” та вибравши відповідний макрос – “Аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк” або ж нажавши сполучення “гарячих клавіш” – Ctrl+А. Після цього потрібно запустити роботу макросу натиснувши кнопку “Виконати”.

2.     Система виведе на екран повідомлення про своє призначення – аналіз ефективності роботи системи “клієнт-банк”.

3.     Система формує загальну оболонку таблиці, заголовки колонок та перелік місяців аналізу. Після чого виводить запит про кількість клієнтів, що використовували систему “клієнт-банк” на кінець кожного з досліджуваних місяців. Наприклад: “Введіть кількість клієнтів, що використовували систему “клієнт-банк” на кінець Січня місяця?”. Потрібно ввести фактичні значення за запитуваний місяць.

4.     Система робить запит про загальну кількість клієнтів банку, аналогічно попередньому запиту. Необхідно ввести фактичні значення по кожному місяцю.

5.     Система розраховує долю клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” в загальному обсязі клієнтів, у процентному співвідношенні. Після чого пропонує користувачу простежити чи виконується відповідний показник бізнес-плану в 32%. Після натиснення кнопки “ОК”, система проводить співставлення фактичних результатів із показниками бізнес-плану з виведенням на екран результату або “показник бізнес-плану виконано”, або “показник бізнес-плану не виконується. Потрібно активізувати роботу”.

6.     Наступним кроком програми є визначення потенційного приросту доходів від системи “клієнт-банк” у наступному періоді часу (в нашому випадку це 2002 рік). Система пропонує ввести потенційний приріст клієнтів у 2002 році. Після введення значення система на основі кореляційно-регресійного аналізу, з допомогою якого було встановлено функціональну залежність між показниками, розраховує приріст доходу в середньому у 2002 році.

7.     Підтвердивши перегляд результатів і натиснувши кнопку “OK”, користувач переходить до аналізу доходності системи “клієнт-банк”. Для цього програма робить запит користувачу на введення доходів отриманих від системи “клієнт-банк”, підсумком з початку року на кінець місяця.

8.     На основі отриманих даних система розраховує показники: “Рівня доходності на одного клієнта” та “Рівня доходності на одного клієнта системи “клієнт-банк”.

9.     Наступним кроком програми є пропозиція користувачу розглянути графік приросту кількості клієнтів вцілому та кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк”. У разі підтвердження пропозиції натисненням кнопки “OK”, система виводить на екран графік.

10.Після закінчення роботи макросу на екрані залишаються табличні дані; коефіцієнти, що розраховувались системою; графік – з якими можна продовжити дослідження, розраховуючи похідні дані.

    продолжение
--PAGE_BREAK--ВИСНОВКИ

Проаналізувавши матеріали розглянуті у дипломній роботі та всебічно вивчивши досліджувану тему, ми можемо зробити певні висновки. Система “клієнт-банк” безперечно увійшла до банківських технологій на рівні програми операційного дня банку, електронної пошти НБУ та інших комп’ютерних програм без яких неможливо уявити сучасний комерційний банк. Слідуючи розвитку банківських технологій високорозвинутих країн Західної Європи, США та Азіатського регіону, Україна долає перепони недостатності капіталу для розвитку високих технологій і долає прірву між українським банківським ринком та банківським ринком вищеперечислених країн за рівнем послуг, що надаються клієнтам, зокрема й рівнем системи “клієнт-банк”.

Система “клієнт-банк” АКІБ “УкрСиббанк” дозволяє користувачам отримувати повний перелік послуг, що надається користувачам аналогічних систем інших банків: проведення платежів, отимання виписок за рахунками, отримання поточної інформації банківської сфери, інформації НБУ, створення шаблонів документів, перегляд документів за великим переліком фільтрів та інше. Розробка програми власними силами дозволяє і по сей день постійно вдосконалювати структуру задля пристосування програмного забезпечення системи “клієнт-банк” до сучасних умов діяльності як клієнта, так і банку. Наприклад, часті зміни діючого законодавства, що вносять або знімають заборони на певні види операцій, вдосконалення систем автоматизованого бухгалтерського обліку клієнтів банку, вимагають постійного стеження за ними та внесення коректив до системи “клієнт-банк”.

Проаналізувавши динаміку приросту клієнтів системи “клієнт-банк”, можна помітити значний приріст прихильників використання даної системи серед клієнтів КФ АКІБ “УкрСиббанк”. Такі структурні зрушення викликані декількома факторами: по-перше приростом доходів клієнтів, що дозволяє витрачати певні кошти на потребу в системі “клієнт-банк”; збільшенням кількості клієнтів, що потребують швидкого, оперативного вирішення проблем, проведення розрахунків, що також надаютьперевагу системі “клієнт-банк” роботі з операціоністом банку; вдосконаленням діючих систем, що максимально пристосовують систему до потреб клієнта; зменшенням вартості послуги системи “клієнт-банк”, внаслідок зниження собівартості системи для банку та збільшення кількості клієнтів, що використовують систему.

Темпи приросту кількості клієнтів по системі “клієнт-банк” перевищують темпи приросту загальної кількості клієнтів, що також підтверджує наше твердження про популяризацію системи. Питання швидкого приросту кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” призводить до виникнення потреби вивчення потенційних можливостей приросту доходів від цієї діяльності. Простеживши залежність приросту доходів від використання системи “клієнт-банк” від приросту кількості клієнтів, що використовують дану систему нами було виведено рівняння залежності, що дозволить прогнозувати доходну частину бюджету банку. Іншим рівнянням регресії було визначено функціональну залежність між приростом кількості клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” та приростом загальної кількості клієнтів. Об’єднавши ці два рівняння та визначивши щільність зв’язку між факторами ми розрахували функціональну залежність між приростом кількості доходів від використання системи “клієнт-банк” та приростом загальної кількості клієнтів банку. Це дозволить спрогнозувати у бізнес-плані доходну частину від використання системи на основі запропонованого показника приросту кількості клієнтів. Як відомо, цей показник визначається на основі досліджень позицій банку на ринку та політики розвитку, що обирається на керівництвом на наступний період.

Цікавими також є матеріали дослідження структури операцій по системі “клієнт-банк” та долі операцій по системі “клієнт-банк” у загальній структурі операцій. Так, якщо в структурі клієнтів доля компаній, що використовують систему “клієнт-банк” є величина малозмінна і складає на рівні 30%. Однак бізнес-планом на 2002 рік встановлено показник на рівні 32%. Для виконання даного показника відділу менеджерів потрібно активізувати роботу в цьому напрямку. Можливими шляхами вирішення питання є проведення рекламної акції з безкоштовним встановленням системи “клієнт-банк”. Практика показує, що окупність таких акцій досягається на протязі 6 місяців, адже нові клієнти системи привносять додатковий дохід за щомісячне використання системи – на даний момент це 70 гривень. Також така акція дозволить здійснити перерозподіл навантаження з операціоністів банку на автоматизовану систему банківських розрахунків та допоможе уникнути фактору особистості – неприйняття клієнтом операціоністу банку.

В структурі кількості банківських платежів використання системи “клієнт-банк” є дуже популярним – на рівні 60-70%. По сумам платежів є також структурний перекіс в сторону використання системи “клієнт-банк” – через систему проходить більше 70% усіх сум платежів по банку. Таке зміщення пояснюється рівнем бізнесу компаній, що використовують систему “клієнт-банк”, адже, насамперед, це великі компанії, так звані “блакитні фішки”, та компанії середнього бізнесу, значно менше малого бізнесу та суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб. Виходячи з оборотів таких компаній – зрозуміло що їхні платежі складають левову частку усіх банківських платежів клієнтів банку. Такий же висновок можна зробити й по сумам платежів, адже великі компанії, в основному представляють виробництво та оптову торгівлю, об’єми розрахунків в цих галузях значно вищі, аніж в роздрібній торгівлі чи сфері послуг. Таким чином при долі клієнтів, що використовують систему “клієнт-банк” у 28-30%, доля кількості платежів та сум платежів значно вища на рівні 60-80%. З одного боку такий показник є високим і відповідає потребам банку у збільшенні завантаження автоматизованих систем. Однак цей рівень у 60-80% можна ще значно підвищити за рахунок компаній малого бізнесу, особливо враховуючи той факт, що останнім часом такі компанії все частіше надають перевагу використанню системи “клієнт-банк”. Значною перепоною на шляху до вирішення цього питання є висока вартість інкасаторських послуг як банків, так і охоронних структур. Це призводить до того, що підприємства роздрібної торгівлі і сфери послуг повинні власними силами здавати виручку до банку, а отже й немає потреби у використанні системи віддаленого доступу “клієнт-банк”. З часом, на нашу думку, така ситуація буде змінюватись у бік здешевлення послуг інкасаторів, як-то відбулося з послугою “клієнт-банк” або картковими послугами банків.

Важливою проблемою, що постійно постає перед користувачами електронних систем є недосконалість законодавства цієї області, що не має чітких визначень як-то електронного документу, так і процедур використання електронного документообігу. Використання системи “клієнт-банк” фактично базується на рівні договірних відносин між банком та компаніями-користувачами послуги. Підтримки чи захисту з боку держави у вигляді нормативних документів практично не існує. Потрібно створити правову структуру, що повністю визначала сферу електронного документообігу, як аналогічну сфері паперового документообігу. Так електронний цифровий підпис повинен визнаватись у судовому порядку як підпис зроблений власноруч уповноваженими особами компаній, а електронний документ не визнавав би жодних сумнівів, щодо його справжності. Повинні існувати процедури експертизи електронних документів, на кшталт хімічній чи фізичній експертизі паперового носія. Однак при визначенні справжності електронного підпису виникає проблема визнання цього підпису з боку сторін угоди. Вирішенням цієї проблеми є запропонована нами в дипломній роботі система єдиного державного реєстру електронних підписів. Принцип побудови системи є аналогічним єдиному державному реєстру застав рухомого майна. Внесення запису до такого реєстру означає першочергове право на заставу особи, що його внесла. На такому ж принципі повинен бути побудований і єдиний реєстр електронних підписів. При реєстрації підприємства керівництву надається дискети з електронними підписами, одночасно формується база даних з повноваженнями  керівників. При підписанні будь-якого електронного документу, керівник компанії підтверджує документ своїм електронним підписом. Сторона контрагент зможе без зайвих зусиль перевірити справжність підпису вийшовши на корпоративний сайт Єдиного державного реєстру електронних підписів. Одночасно з підтвердженням підпису органи реєстру надають інформацію про повноваження особи, що підписала документ. Інформацію надана єдиним державним реєстром підкріплюється підписом уповноваженої установи державного органу, що визнається в судовому порядку як безумовний і не підлягає запереченню. Це дозволить перевести розрахунки через електронну систему в зовсім інше русло – абсолютної безпеки операції, з рівнем захисту не меншим, аніж у паперових документів. Також таким шляхом буде вирішено питання укладання угод між контрагентами з різних міст України, адже задля підписання договору необхідно буде лише визначити умови договору, наприклад по телефону. Також значно скоротиться злочинність у картковому бізнесі, яка досягає 1 млрд. дол. США на рік. Створення Україною такої системи дозволить їй контролювати подальший світовий розвиток з можливим продажем розробок за кордон. А укладення міжурядових угод дозволить підписувати контракти з іноземними партнерами так само легко, як і з вітчизняними.

Щодо вдосконалення самої системи “клієнт-банк” на рівні “УкрСиббанку”, то можливим шляхом є впровадження системи інтернет-банкінгу. Ця система набирає все більшої популярності у світовій практиці. Не є виключенням і досліджуваний банк. Система “інтеренет-банкінг” дозволяє користуватись власним рахунком без прив’язки до робочого місця. Фактично роботу з рахунком можна проводити з будь-якого комп’ютера, що під’єднаний до мережі Інтернет, шляхом входу до корпоративного сайту “УкрСиббанку”. Витрати на таку систему невисокі і окупність проекту досягається за рекордно малі строки, при цьому вартість послуги для клієнта дозволить перевести малий бізнес на автоматичне обслуговування та вирішити задачі поставлені керівництвом банку на найближчий період часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.                 Про банки та банківську діяльність: Закон України №2121-III від 07.12.00 р.

2.                 Про господарські товариства: Закон України №1576-XII від 19.09.91 р.

3.                 Про Національний банк України: Закон України №679-XIV від 20.05.99 р.

4.                 Про підприємництво: Закон України №698-XII від 07.02.91 р.

5.                 Про підприємства в Україні: Закон України №887-XII від 27.03.91 р.

6.                 Про платіжні системи та переказ грошей в Україні: Закон України №2346-III від 05.04.01 р.

7.                 Про вдосконалення готівково-розрахункових операцій: Постанова КМУ №1075 від 30.12.93 р.

8.                 Інструкція №1 з організації емісійно-касової роботи в установах банків України: Постанова НБУ №129 від 07.07.94 р.

9.                 Інструкція №3 про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ №121 від 27.05.96 р.

10.             Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні: Постанова НБУ №21 від 02.02.95 р.

11.             Про “Порядок організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між установами Національного банку України та комерційними банками”: Постанова НБУ №166 від 30.06.95 р.

12.             Про вдосконалення надання послуг у галузі розрахункового обслуговування комерційних банків та регіональних управлінь Національного банку України: Постанова НБУ №245 від 28.09.95 р.

13.             Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Постанова НБУ №204 від 02.08.96 р.

14.             Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Постанова НБУ №135 від 29.03.01 р.

15.             Про затвердження Інструкції про порядок відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Постанова НБУ №527 від 18.12.98 р.

16.             Про затвердження Правил організації розрахунково-касового обслуговування комерційними банками клієнтів і взаємовідносин з цього питання між територіальними управліннями Національного банку України та комерційними банками в національній валюті: Постанова НБУ №44 від 05.02.01 р.

17.             Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України: Лист НБУ №22001/116 від 24.05.93 р.

18.             Про розрахунки за пластиковими картками міжнародних платіжних систем: Лист НБУ №13-110/609-2071 від 25.03.97 р.

19.             Про умови договору на розрахунково-касове обслуговування: Лист НБУ №25-113/193-678 від 30.01.01 р.

20.             Щодо Переліку операцій розрахунково-касового обслуговування, що здійснюються установами банків в Україні: Лист НБУ №12-111/561 від 19.05.00 р.    продолжение
--PAGE_BREAK--

21.             Щодо порядку відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті: Лист НБУ №44-215/3419 від 03.12.01 р.

22.             Щодо здійснення розрахунково-касового обслуговування в іноземній валюті: Лист Державної митної служби №11/1-9592 від 23.12.96 р.

23.             Автоматизация расчетных операций банков и фондовых бирж. – М.: Церих-ПЭЛ, 1995. – 206с.

24.             Анализ экономической деятельности клиентов банка: Уч. пособие / Под ред. Лаврушина О.И. – М.: Инфра-М, 1996. – 80с.

25.             Бабаев А. Банки в сети Интернет// Банковские технологии. –2001. – №11. – С. 36-38

26.             Банк: Партнерство в бизнесе. – М.: Приор, 1994. – 128с.

27.             Банківська енциклопедія / Під ред. Мороза А.М. – К.: Ельтон, 1993. – 336с.

28.             Банківська справа: Навчальний посібник / За ред. Тиркала Р.І. – Тернопіль: Карт-бланш, 2001. – 314с.

29.             Банківські операції: Підручник / Під ред. Мороза А.М. – К.: КНЕУ, 2000. – 384с.

30.             Банковское дело / Под ред. В.И.Ко­лосникова, Л.П.Кроливецкой. — М.: Финансы и статистика, 1995. — С. 18.

31.             Бицька Н.З. Кризовi явища в банкiвськiй системi Украiни та шляхи iх подолання // Фiнанси Украiни. – 1999. – №9.– С. 83-85

32.             Брегеда О. Місце банківських послуг в інтернет-просторі України // Вісник НБУ. – 2001. – №6. – С. 23-25

33.             Буркин М., Васин А., Гузов К. Определение себестоимости и установление тарифов на банковские услуги// Банковские технологии.–2001. – №4. – С. 56,57

34.             Бушуєва І., Дем’яненко В. Реінжиніринг банківських бізнес-процесів як складова вдосконалення менеджменту комерційного банку // Вісник НБУ. – 2001. – №3. – С. 20-23

35.             Ваврищук Е.I.    Організаційно-правові засади взаємовідносин Національного банку України з комерційними банками в Україні: Текст лекцій. – К.: КДТЕУ, 1995.– 22с.

36.             Васюренко О.В. Банківські операції: Навч. посібник. – К.: Товариство “Знання”, КОО, 2000. – 243с.

37.             Введение в банковское дело / Т.Амели и др. — М.: Мир и культура, 1997. — С.26.

38.             Вишневская И., Сафонов Ю. Банковские услуги. Итоги социологического опроса // Бухгалтерия и банки. – 1998. – №2. – С. 63-67

39.             Вступ до банківської справи: Учбовий посібник / Під. Ред. Савлука М.І. – К.: Либідь, 1998. – 344 с.

40.             Гайдай Т.Б. Требования НБУ по осуществлению операций с национальной валютой // Налоги и бухгалтерский учет. – 1996. – №44. – С.35-37

41.             Гроші та кредит: Підручник / М.І. Савлук, А.М. Мороз, М.Ф. Пуховкіна та ін. – К.: Либідь, 1992. – 331 с.

42.             Деньги, кредит, банки: Учебник / Под.ред. О.И. Лаврушина. – М.: Финансы и статистика, 1998. –  448 с.

43.             Дзюблюк И. Про деякi напрямки розвитку ринку банкiвських послуг в Украïнi // Фiнанси Украïни. – 1997. – №1. – С.86-92

44.             Дзюблюк О. До питання про суть комерційного банку і специфіку банківського продукту // Вісник НБУ. – 1999. – №4. – С. 60-62

45.             Дзюблюк О.В.    Про деякi напрямки розвитку ринку банкiвських послуг в Українi // Фiнанси України. – 1999 – №1.– С. 86-91

46.             Дианова-Клокова И., Хрусталев Л. Мобильные банковские офисы// Банковские технологии.–2001. – №1. – С. 58-64

47.             Дорундяк М., Михайлова В. Резервування та відновлення роботи банківської системи // Вісник НБУ. – 2000. – №7. – С. 58-61

48.             Евтюшкин А. Интернет-коммерция и банки// Банковские технологии.–2001. – №1. – С. 67,68

49.             Ефимова Л.Г. Банки: ответственность за нарушение при расчетах. – М.: Оста, 1996. – 74с.

50.             Єрохина Н., Микитина О. Електронні гроші в платіжній системі держави // Фінанси України. – 2002. – №3. – С. 134-139

51.             Зайнулин М. Перспективы внедрения Интернет-банкинга// Банковские технологии. –2001. – №7-8. – С. 54-60

52.             Застосування окремих положень Інструкції “Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті” // Вісник НБУ. – 2000. – №9. – С. 52, 53

53.             Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік і прийняття рішень в банках. – К.: КНЕУ, 2000. – 404с.

54.             Кіреєв О., Жабська І. Система комерційних банків України: підсумки року // Вісник НБУ. – 1999. – №3. – С. 21-22

55.             Козлова Е., Галанина Е. Бухгалтерский учет в коммерческих банках. – М.: Финансы и статистика, 1996. – 432с.

56.             Коробкіна С. Безготівкові розрахунки та шляхи вдосконалення їх // Банківська справа. – 2000. – №1. – С. 49-52

57.             Кравець В. Перспективи здійснення безготівкових розрахунків в Україні // Банківська справа. – 2000. – №6. – С. 3-8

58.             Кривошеєва Н. Банківське законодавство: актуальні питання // Вісник НБУ. – 2000. – №5. – С. 46,47

59.             Кузнецов Н. «Клиент-Банк» // Бизнес и банки. – 1999. – №11. – С. 3,4

60.             Липис А., Маршал Т., Линкер Я. Электронная система денежных расчетов. – М.: Финансы и статистика, 1998. – 321с.

61.             Макарова Ю. Кредитные системы в Internet// Финансовая консультация.–1997. – №25. – С.20

62.             Марков О., Сахарова Л., Сидоров В. Коммерческие банки и их операции. –М.: Хорда, 1995. – 317с.

63.             Махаєва О. Основні принципи для системно важливих платіжних систем // Вісник НБУ. – 2000. – №9. – С. 56-58

64.             Меджибовська Н. Банківські послуги та Інтернет // Банківська справа. – 2001. – №5. – С. 41-43

65.             Меджибовська Н. Банківські сервери в Інтернеті // Вісник НБУ. – 2000. – №5. – С. 38,39

66.             Мірошніченко Т. Підсумки роботи СЕП у 2000 році // Вісник НБУ. – 2001. – №2. – С. 57-59

67.             Мірошніченко Т. СЕП НБУ: міжбанківськи розрахунки в 2001 році // Вісник НБУ. – 2002. – №3. – С. 55, 56

68.             Міщенко В., Шаповалов А., Юрчук Г. Особливості та перспективи розвитку електронної комерції (е-комерції) в банківському бізнесі // Банківська справа. – 2001. – №4. – С. 18-27

69.             Мрочко М., Павлів Т. Розвиток банківських послуг у всесвітній мережі Інтернет // Фінанси України. – 2001. – №9. – С. 131-135

70.             Новак І., Гончаренко Л., Михайлова В. Система термінових переказів – новий етап розвитку міжбанківських розрахунків в Україні // Вісник НБУ. – 2001. – №9. – С. 44-49

71.             Облік та аудит у комерційних банках. / Під ред. Герасимовича А.М. – Львів: Видавництво “Фенікс”, 1999. – 512с.

72.             Онищенко С. Особливості розробки нових банківських продуктів // Банківська справа. – 2000. – №3. – С. 24-27

73.             Особливостi становлення ринку банкiвських послуг в Украïнi // Банкiвська справа. – 1999. – №4. – С.23-28

74.             Остапець А.І., Остапець А.В. Банківська система України: стан і проблеми розвитку // Фінанси України. – 2000. — №18. – С. 114-117

75.             Перлин Ю., Сахаров Д. Банкомат. Что это такое? // Электронные деньги. – 1997. – №1. – С. 17-19

76.             Платіжні системи: Навч. посібник для студентів вищ. Закладів освіти / Ющенко В.А., Савченко А.С., Цокол С.Л., Новак І.М., Страхарчук В.П. – К.: Либідь, 1998. – 416с.

    продолжение
--PAGE_BREAK--