Організація аудиторської діяльності.Оцінка та оформлення результатів аудиту

Зміст Вступ 3 Розділ 1 Організація аудиторської діяльності 4 Розділ 2 Оцінка та оформлення результатів аудиту 8 Підрозділ 1 Зміст аудиторського висновку 8 Підрозділ 2 Основні елементи аудиторського висновку 9 Підрозділ 3 Види аудиторських висновків та їх зміст 11 Практична частина 15

Висновок 17 Використана література 18 Вступ Аудит є незалежною експертизою фінансової звітності комерційних підприємств уповноваженими на те особами (аудиторами) з метою підтвердження її достовірності для державних податкових органів і власників. Іншими словами, аудит — це надання практичної допомоги керівництву й економічним службам підприємства щодо ведення справ і управління його фінансами, а також щодо налагодження бухгалтерського фінансового

і управлінського обліку, надання різних консультацій. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності. Аудит, крім того, охоплює такими основними питаннями: перевірка комерційної і господарсько-фінансової діяльності суб'єктів господарювання, фінансової звітності з погляду правильності

складання і реальності оголошення оподаткованого прибутку, а також дотримання ними чинного законодавства. За визначенням Роя Доджа, "аудит — це захоплюючий предмет; шкода тільки, що великий обсяг офіційних публікацій АРС настільки його ускладнив. Аудитор не повинен бути детективом або заздалегідь бути упевненим, що щось неправильно. Він не відповідає за недбалість відповідального керівника, який передав йому інформацію за відсутності підозрілих обставин".

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудит - перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів

України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів. Суттєвою є інформація, якщо її пропуск або неправильне відображення може вплинути на економічні рішення користувачів, прийняті на основі фінансових звітів. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими фірмами,

які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення. Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та

інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела. Розділ 1 Організація аудиторської діяльності Аудит відносять до інтелектуальної діяльності, яка передбачає дослідження фінансово-господарської діяльності з метою поліпшення її та підвищення прибутковості відпо¬відно до замовлень, виданих за угодами між аудиторськими організаціями

і суб'єктами підприємницької діяльності. Організацію аудиту очолює Аудиторська палата Украї¬ни (або інший уповноважений на це орган), яка згідно і;і законодавством є неурядовим органом. Метою діяльності Аудиторської палати є створення системи незалежного фі¬нансово-господарського контролю у формі аудиту, який дас об'єктивну оцінку фінансового стану підприємств

і підприєм¬ців, сприяє раціональному господарюванню та своєчасно за¬побігає банкрутству власника, забезпечує достовірний кон¬троль за доходами і видатками власників та одночасно обе¬рігає інтереси держави. Палата видає ліцензії аудиторським фірмам і окремим аудиторам на право здійснення аудиторсь¬кої діяльності; веде реєстр аудиторів України, яким видане кваліфікаційний сертифікат на проведення аудиту.

Через аудиторські фірми палата впливає на фінансово-господарський контроль діяльності підприємств і підприєм¬ців, банків, громадських і приватних утворень та інших ви¬дів підприємницької діяльності всіх форм власності; надає їм аудиторські послуги з питань методології бухгалтерсько¬го обліку і звітності, внутрішнього аудиту і ревізії, судово-бухгалтерської експертизи та

інші за договорами із замов¬никами на платній основі. Палата надає методичну допомо¬гу аудиторським організаціям (фірмам), які безпосередньо виконують аудиторські роботи щодо відповідності поданих звітів про фінансово-господарську діяльність чинному зако¬нодавству та нормативним актам органів державного і гос¬подарського управління, визначають дійсний фінансовий стан замовників, використання власних і залучених коштів, пла¬тоспроможність, правильність нарахування

і своєчасності сплати податків та розподілення прибутків між учасниками підприємницької діяльності (дивідендів, відсотків по депо¬зиту і позиках тощо). Діяльність Аудиторської палати грунтується на принци¬пах демократії і самоуправління, колегіальності і гласності за умови одночасного збереження комерційної таємниці, виборності органів управління засновниками, власної ініціа¬тиви, персональної відповідальності аудиторів.

Основними завданнями діяльності Аудиторської палати є організація і координація незалежної аудиторської діяльності, сприяння її розвитку, удосконалення та методологічна уні¬фікація аудиту в Україні; надання практичної допомоги у забезпеченні професійної захищеності аудиторів при виконанні покладених на них функцій, постійних зв'язків із трудови¬ми колективами, засобами масової

інформації, державними органами управління, правоохоронними і громадськими організаціями. Через систему аудиту Аудиторська палата може узагаль¬нювати невикористані резерви поліпшення фінансово-госпо¬дарської діяльності підприємств і підприємців та вживати заходи щодо використання їх, а у разі потреби подає до державних органів управління пропозиції щодо використання резервів у народному

господарстві. Аудиторська палата розробляє нормативи і методичні рекомендації на проведення аудиту, атестує і видає кваліфіка¬ційні сертифікати на право здійснення аудиторської діяль¬ності, провадить роботу з підготовки і підвищення кваліфі¬кації аудиторів, здійснює облік аудиторських фірм і аудито¬рів, контролює їхню діяльність, вивчає ринок аудиторських послуг для задоволення його попиту,

розглядає розбіжності між аудиторами та замовниками послуг з питань якості і своєчасності проведення аудиту. Для підготовки атестації і підвищення кваліфікації ауди¬торів Аудиторська палата створює навчальний центр із залу¬ченням вітчизняних і зарубіжних фахівців вищих навчальних закладів, а також практичних працівників фінансових органів, банків, податкових адміністрацій, державної контрольно-ре¬візійної служби для роботи

в ньому. При здійсненні аудиторської діяльності аудитори та аудиторські фірми застосовують відповідні стандарти аудиту. Стандарти аудиту приймаються на основі стандартів аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів з дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів. Затвердження стандартів аудиту є виключним правом Аудиторської палати України. У випадках, передбачених законом, стандарти аудиту погоджуються

з іншими суб'єктами. Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими фірмами та суб'єктами господарювання. Аудиторські фірми здійснюють свою діяльність відповід¬но до статутних документів, затверджених і зареєстрованих у встановленому порядку. Виконують аудиторські послуги вони із залученням штатних і позаштатних працівників :і погодинною оплатою або в порядку сумісництва на штат¬них посадах.

Портфель замовлень на аудиторські послуги формується за договорами, а також замовленнями, що надходять від під¬приємств, підприємців та ін. За портфелем замовлень ауди¬торська фірма складає плани своєї діяльності на календар¬ний рік із розбиванням на квартали. На правах юридичної особи аудиторська фірма затверджує самостійно плани своєї діяльності, здійснює взаємовідносини з бюджетом, банками та замовниками аудиторських послуг. Законодавством передбачені права і обов'язки аудиторсь¬ких фірм

і аудиторів, які здійснюють аудиторську діяльність. Аудитор — це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юрис¬пруденції, судово-бухгалтерськоі експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва.

Підготовку аудиторів здійснюють економічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра. Аудиторською діяльністю вони можуть займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторсь¬кою палатою України на встановлений строк. Після закінчен¬ня строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний п'ятирічний або інший строк. Права і обов'язки аудиторів визначені законодавством

і нормативними актами з питань аудиторської діяльності. Аудитори як суб'єкти підприємницької діяльності можуть займатися аудиторством індивідуально або в аудиторських фірмах, при наявності кваліфікаційного свідоцтва (сертифі¬ката) і ліцензії, виданих у передбаченому законодавством порядку. Вони мають право займатися аудиторською діяль¬ністю при наявності договірних стосунків

із підприємства¬ми і організаціями або завдання на проведення аудиту, ви¬даного аудиторською фірмою. До аудиторської перевірки не може бути залучена особа, яка має родинні зв'язки з керів¬ником підприємства або веде з ним підприємницьку діяль¬ність. Результати аудиторської перевірки аудитор оформляє висновком про якість складеної замовником бухгалтерської звітності і декларації про фінансово-господарську діяльність.

У випадках неналежного стану бухгалтерського обліку у за¬мовника аудитор на поданий звіт (декларацію) висновок не складає. Після ліквідації недоліків у бухгалтерському обліку провадиться повторний аудит, який оформляють окремим висновком, що підтверджує достовірність бухгалтерського обліку, балансу і звітності суб'єкта підприємницької діяльнос¬ті. Одночасно у висновку аудитора зазначається стан бухгал¬терського обліку відносно своєчасності і правильності відоб¬раження господарської діяльності.

При цьому вказується, чи відповідає первинна документація з обліку типовим формам, затвердженим статистичними органами, або спеціалізованим формам, затвердженим міністерствами і відомствами. Аудитор має право при виконанні договірних зобов'язань з дозволу замовника: перевіряти первинну документацію з обліку фінансово-господарської діяльності замовника, облікові регістри, провадити інвентаризацію коштів у касах, цінних паперів, ма¬теріальних цінностей, вимагати від посадових осіб

пояснення з питань, які поставлені на вирішення аудитора замовником; одержувати необхідну для аудиту інформацію від третіх осіб (банків, постачальників та ін.); залучати для роботи на договірній основі фахівців, крім осіб, що працюють у замовника, перебувають з ним у родин¬них стосунках або ведуть спільний бізнес. Крім того, ауди¬тор має право самостійно визначати методичні прийоми

і процедури аудиту, керуючись при цьому чинним законодав¬ством, існуючими нормами і стандартами, умовами дого¬вору із замовником, професійними знаннями та досвідом власної роботи. Аудитори і аудиторські організації зобов'язані: при виконанні аудиторських послуг, згідно з договорами із замовниками, додержувати чинного законодавства та вста¬новлених нормативів; повідомляти власників,

уповноважених ними осіб, замов¬ників про виявлені в процесі аудиту недоліки у веденні бух¬галтерського обліку і звітності, а також недоліки у госпо¬дарській чи комерційній діяльності; зберігати у таємниці інформацію, отриману при прове¬денні аудиту та виконанні аудиторських послуг; не розголошувати відомості, що становлять предмет ко¬мерційної таємниці і не використовувати їх у своїх інтере¬сах або в інтересах третіх осіб; додержувати умов договору, укладених

із замовником; обмежувати свою діяльність наданням аудиторських пос¬луг та іншими видами робіт, які безпосередньо стосуються їх (консультації, перевірки, експертизи), за винятком науко¬вої та педагогічної діяльності. Аудитор несе відповідальність за неякісне виконання ауди¬торських послуг відповідно до законодавства України, пору¬шення службової етики, невиконання розпорядчих і норматив¬них документів Аудиторської палати України

і аудиторської фірми. У випадках, коли з вини аудитора замовнику завдано збитків, він несе передбачену законодавством відповідаль¬ність. Обов'язком аудитора є збереження документації, пред¬ставленої замовником для перевірки, а також службової ко¬респонденції, якою він користується в процесі виконання замовлення.Аудитор не має права розголошувати інформацію про діяльність підприємства, яке він перевіряє, за винятком

ви¬падків виявлення кримінальних злочинів і недодержання податкового законодавства. Аудитор несе матеріальну і кри¬мінальну відповідальність за навмисне викривлення ре¬зультатів аудиторської перевірки, передбачену законодав¬ством і договором. Відповідальність аудиторської фірми кон¬кретизується статутом, умовами договорів із замовника¬ми, а також контрактами між аудитором

і аудиторською фірмою. Розділ 2 Оцінка та оформлення результатів аудиту Підрозділ 1 Зміст аудиторського висновку Аудиторський висновок - документ, що складений відповідно до стандартів аудиту та передбачає надання впевненості користувачам щодо відповідності фінансової звітності або іншої інформації концептуальним основам, які використовувалися при її складанні. Концептуальними основами можуть бути закони та

інші нормативно-правові акти України, положення (стандарти) бухгалтерського обліку, внутрішні вимоги та положення суб'єктів господарювання, інші джерела. Аудиторські послуги у вигляді консультацій можуть надаватись усно або письмово з оформленням довідки та інших офіційних документів. Аудиторські послуги у вигляді експертиз оформляються експертним висновком або актом. Результати надання інших аудиторських послуг оформляються відповідно до стандартів аудиту.

Аудиторський висновок аудитора іноземної держави при офіційному його поданні установі, організації або суб'єкту господарювання України підлягає підтвердженню аудитором України, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність

і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом. Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну

і підсумкову частини. У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку,

Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор. В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності.

Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки. Аудиторський висновок — це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської

діяльності. Підрозділ 2 Основні елементи аудиторського висновку Основні елементи аудиторського висновку, види висновків та їх форма наведені у нормативі № 26 "Аудиторський висновок". Цей норматив розроблено на підставі Закону України "Про аудиторську діяльність" від 22 квітня 1993 р.

Згідно зі статтями 7 і 21 цього Закону, аудитор має провести перевірку фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою надання висновку про достовірність і реальність представленої інформації та її підтвердження або непідтвер-дження. Крім того, даний аудиторський норматив регулює основні принципи, за якими складається аудиторський висновок. У ньому, зокрема, вказано, що аудитор повинен проаналізувати й оцінити висновки, одержані

на підставі аудиторських доказів для підготовки аудиторського висновку про перевірену фінансову звітність. Аудиторський висновок складається за довільною формою, але обов'язково має вміщувати нижчевказані розділи. У зв'язку з цим всі нижчевказані положення взято нами з Національного нормативу № 26 без змін, за винятком внесених автором доповнень і змін, викликаних виходом у світ нового Закону "

Про облік та фінансову звітність" та Положень (стандартів). Відповідно до Нормативу № 26 "Аудиторський висновок", основними елементами аудиторського висновку є: • заголовок аудиторського висновку; • вступ; • масштаб перевірки; • висновок аудитора про перевірену фінансову адаідоНіість; • дата аудиторського висновку; • адреса аудиторської фірми; • підпис аудиторського висновку. У Заголовку аудиторського висновку підкреслюється, що аудиторська перевірка

проводилась незалежним аудитором, вказуються прізвище, ім'я та по батькові аудитора, назва аудиторської фірми. Крім того, зазначають повну назву підприємства, яке перевіряється, і час перевірки. У розділі Вступ дається інформація про склад фінансової звітності та дату її підготовки. Тут також зазначається, що відповідальність за правильність підготовки звітності покладається

на керівника підприємства та вказують про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який обґрунтовується результатами проведеної перевірки. Вступна частина може мати такий вигляд: "Згідно з договором № від 01 січня 200 р. аудиторська фірма (повна назва аудиторської фірми) провела аудит поданого в додатку балансу товариства з обмеженою відповідальністю (повна назва ТОВ) станом на 1 січня 200 р звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про

власний капітал за 200 р. Відповідальність стосовно достовірності зазначеної фінансової звітності несе керівництво ТОВ. Наш обов'язок — зробити висновок стосовно цієї фінансової звітності на підставі проведеного аудиту". Розділ Масштаб перевірки, дає впевненість його користувачам у тому, що аудиторську перевірку здійснено відповідно до вимог Національних нормативів аудиту, що регулюють аудиторську практику та ведення бухгалтерського фінансового обліку. В ньому також зазначається, що перевірка була спланована

і підготовлена з достатнім рівнем впевненості в тому, що у фінансовій звітності немає суттєвих помилок. Аудитор дає оцінку помилок у системах обліку та внутрішнього контролю підприємства та їхнього впливу на фінансову звітність. Даючи оцінку суттєвості помилок, аудитор керується положеннями Національного нормативу аудиту № 11 "Суттєвість та її взаємозв'язок з ризиком аудиторської перевірки".

Потім вказується, що аудитор використовував спосіб вибіркової перевірки інформації і брав до уваги тільки суттєві помилки. Тут же зазначаються принципи бухгалтерського обліку, які використовувалися на підприємстві під час перевірки. У цьому розділі можна подати таке формулювання: "Ми провели перевірку відповідно до вимог Закону України "

Про аудиторську діяльність" та "Національних нормативів аудиту в Україні". Ці вимоги передбачають, що планування та проведення аудиту скероване на одержання обґрунтованих підтверджень щодо відсутності у фінансовій звітності суттєвих помилок. Аудит проведено шляхом тестування доказів на обґрунтування сум, виявлених у звіті про фінансові результати. Крім того, шляхом тестування дано оцінку відповідності даних звіту про фінансові результати з метою

встановлення правильності "фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування" (прибуток, збиток) — код рядка 170, 175". У розділі Висновок аудитора про перевірешу фінансову звітність подається висновок про правильність фінанссової звітності, зокрема: "Ми підтверджуємо, що баланс станом на (01 січня 200 р. Повно і достовірно відображає активи і пасиви підшриємства за всіма статтями,

і його складено відповідно до вимог Шоложення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р № 87". У розділі Дата аудиторського висновки) аудитор ставить дату на день завершення аудиторської перевірки. Причому дата на аудиторському висновку проставляється в той день, коли керівництво підприємства підписує

акт приймання-передаання виконаних аудитором робіт. Дата ставиться або перед вступшою частиною аудиторського висновку, або після підпису аудитора. У розділі Підпис аудиторського висновку ставиться підпис директора аудиторської фірми або уповноваженюї на це особи, яка має відповідну серію сертифіката аудитора Украіїни на вид проведеного аудиту. В останньому розділі

Адреса аудиторськюї фірми вказується адреса дійсного місцезнаходження аудиторської фірми та № Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єктів аудиторської діяльності в Україні. Аудитор повинен попередити керівництво; підприємства, на якому проведена аудиторська перевірка, про його) відповідальність за не­своєчасне подання аудиторського висновку податковим органам у випадку проведення обов'язкового аудиту. Підрозділ 3 Види аудиторських висновків та

їх зміст Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірностгі, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звзітності підприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського вшсновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджезнь і доказів. Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або

дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства. Коли складається негативний висновок аібо дається відмова від надання висновку, то можуть наводитись аргументи, якими керувався аудитор під час підготовки таких видів віисновків, які відрізняються від позитивного. Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови: • аудитор отримав необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ на'Підприємстві;

• дані достовірні за суттєвими питаннями; • фінансова звітність відповідає прийнятій на підприємстві системі бухгалтерського обліку, що, у свою чергу, відповідає вимогам чинного законодавства України; • фінансова звітність складена на підставі правильних облікових даних і позбавлена суттєвих відхилень від нормативних положень; • фінансова звітність складена відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні" і Положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Враховується також стан бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. У позитивному висновку можуть бути використані такі стверджувальні вислови, як "відповідає вимогам", "дає достовірне і дійсне уявлення", "достовірно відображає", "відображає реальний стан " тощо. Аудитор не може видати умовно-позитивний висновок у разі

існування фундаментальної непевності й незгоди. Основні причини фундаментальної непевності — значні обмеження в обсязі аудиторської роботи у зв'язку з тим, що аудитор не може одержати всю необхідну інформацію й пояснення (через незадовільний стан обліку) і не може виконати всі необхідні аудиторські процедури (через обмеження у часі перевірки, що диктуються клієнтом). Причини незгоди такі: • неприйнятність системи обліку або порядку проведення облікових операцій;

• фундаментальна незгода з повнотою відображення фактів у обліку і звітності; • невідповідність порядку оформлення або здійснення господарських операцій чинному законодавству. Непевність чи незгода вважаються фундаментальними у випадку, коли вплив факторів на фінансову інформацію настільки значний, що це може суттєво змінити дійсний стан справ. Наявність фундаментальної незгоди може зумовити негативний аудиторський висновок.

Наявність фундаментальної непевності може стати причиною відмови від надання аудиторського висновку. У всіх випадках, коли аудитор складає висновок, який відрізняється від позитивного, він повинен дати опис усіх суттєвих причин непевності й незгоди. Під час підготовки негативного аудиторського висновку можна використати такі вислови: "перекручує дійсний стан справ", "не задовольняє вимоги", "суперечить ", "не відповідає " тощо.

Нижче наведено рекомендований зміст розділу аудиторського висновку, де наводиться ставлення аудитора до фінансової звітності залежно від виду висновку. Позитивний висновок (існує безумовна позитивна згода) " У результаті проведення аудиту встановлено: надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів

і пасивів суб'єкта, що перевіряється. Система бухгалтерського фінансового обліку, що використовувалася на підприємстві, відповідає законодавчим та нормативним вимогам. Фінансову звітність підготовлено на підставі дійсних даних бухгалтерського обліку і вона достовірно та повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200 р. згідно з нормативними вимогами щодо бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності в

Україні". Позитивний висновок (існує нефундаментальна непевність) " У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, які стосуються, наприклад, неучасті аудитора в інвентаризації активів, неможливості підтвердити початкові залишки в балансі з причини того, що аудит проводився іншою аудиторською фірмою, а також з причини обмеженості інформації, ми не можемо дати висновок за вказаними моментами, однак ці обмеження мають незначний вплив

на фінансову звітність та на стан справ у цілому. Ми підтверджуємо те, що за винятком обмежень, зазначених вище, фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах достовірно і повно подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200 р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні". Умовно-позитивний висновок (існує фундаментальна незгода) "

Під час проведеної аудиторської перевірки встановлено, що операції (дається перелік операцій або пишеться: "які викладені у Додатку № 1 до аудиторського висновку") проведені з порушенням встановленого порядку. Проте зазначені невідповідності мають обмежений вплив на фінансову звітність і не перекручують загальний фінансовий стан підприємства. Ми підтверджуємо, що за винятком невідповідностей, викладених у

Додатку № 1, фінансовий звіт в усіх суттєвих аспектах достовірно та повно подає фінансову інформацію про ТОВ станом на 01 січня 200 р. згідно з нормативними вимогами щодо організації бухгалтерського обліку та звітності в Україні". Негативний аудиторський висновок: " У результаті проведення аудиту встановлено, що за звітний період підприємством були допущені суттєві порушення і перекручення (дається перелік порушень або пишеться: "які викладені в

Додатку № 1 до цього висновку"). Допущені порушення суттєво впливають на фінансову звітність підприємства та перекручують реальний стан справ. Фінансова звітність має суттєві перекручення і недостовірне подає фінансову інформацію про підприємство станом на 01 січня 200 р не виконані такі вимоги щодо організації бухгалтерського фінансового обліку та фінансової звітності в Україні (у стислій формі дається перелік питань, стосовно яких не виконані вимоги з організації обліку

або пишеться: "з питань, які наводяться в Додатку № 1"). Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про дійсний стан справ на підприємстві, що склався на 01 січня 200 р.". Аудиторський висновок, в якому робиться відмова від надання висновку аудитора: " У зв'язку з неможливістю перевірки фактів, що стосуються (вказати факти) з причини (вказати причини)

ми не можемо надати висновок стосовно вказаних моментів. Вищенаведені моменти істотно впливають на дійсний стан справ у цілому (в основному). У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських доказів, ми не можемо видати об'єктивний аудиторський висновок за фінансовою звітністю, підготовленою станом на 01 січня 200 р.". Отже, є п'ять таких видів аудиторських висновків. 1.

Безумовно позитивний висновок — надана інформація дає дійсне і повне уявлення про реальний склад активів і пасивів, господарська діяльність здійснюється відповідно до чинного законодавства, система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам, фінансова звітність складена на підставі справжніх даних обліку і достовірно відображає фінансовий стан. 2. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна непевність).

У зв'язку з неможливістю перевірки окремих фактів аудитор не може висловити свою думку щодо вказаних моментів, але вони мають обмежений вплив на стан справ у цілому і не перекручують дійсний фінансовий стан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчо-нормативним вимогам.

Фінансова звітність складена на підставі достовірних даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан. 3. Умовно-позитивний висновок (є фундаментальна незгода). Деякі операції оформлені з порушенням встановленого порядку. Однак вказані моменти мають обмежений вплив на стан справ у цілому

і не викривляють дійсний фінансовий етан. Аудитор вважає можливим підтвердити, що за винятком згаданих обмежень надана інформація свідчить про відповідність здійснюваної господарської діяльності чинному законодавству. Система обліку відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Фінансова звітність складена на підставі достовірних (справжніх) фінансових даних і в цілому достовірно відображає фактичний фінансовий стан.

4. Негативний висновок. Аудитом встановлені порушення. Допущені порушення викривляють реальний стан справ у цілому (в основному). Прийнята система обліку не відповідає законодавчим і нормативним вимогам. Дані фінансової звітності не відповідають обліковим даним. Таким чином, дані бухгалтерського обліку і фінансової звітності не дають достовірного уявлення про

дійсний фінансовий стан. 5. Відмова від надання висновку. У зв'язку з неможливістю перевірити факти аудитор не може висловити думку щодо вказаних моментів. Представлені моменти суттєво впливають на дійсний стан справ у цілому. У зв'язку з відсутністю достатніх аудиторських свідчень аудитор не може видати об'єктивний аудиторський висновок. Задача 1 На підприємстві формений одяг видається працівникам на підставі відомостей, які бухгалтер

створив самостійно та веде в одному примірнику, котрий лишається в бухгалтерії. У відомості наводяться такі дані: прізвище, ім’я по батькові працівника, що отримує спецодяг; кількість виданого спецодягу; ціна; найменування; підпис про отримання; загальна вартість виданого спецодягу. Списання форменого одягу виконується на основі бухгалтерських довідок. Зробіть висновок, щодо такого обліку форменого одягу.

Облік форменого одягу ведеться не вірно, оскільки відповідно до п. 3.14 Положення про спецодяг № 170 видача працівникам та повернення ними окремих предметів спецодягу, віднесених до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів та малоцінних необоротних матеріальних активів, повинні обліковуватися в Особистій картці обліку спецодягу, спецвзуття інших засобів індивідуального захисту (далі - Особиста картка).

До того ж, наказом № 145 затверджено форми бланків первинних документів щодо обліку МШП. Так, для обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв, що видаються працівникам підприємства в індивідуальне користування за встановленими нормами, застосовуються: - Особова картка обліку спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (форма № МШ-6); - відомість обліку видачі (повернення) спецодягу, спецвзуття та запобіжних пристроїв (форма №

МШ-7). При більш близькому знайомстві з Особистою карткою і формою № МШ-6 не важко встановити майже цілковиту їхню схожість. Звідси, для обліку спецодягу на підприємстві можна застосовувати будь-яку з них, на вибір головбуха. Але такий вибір має бути зафіксованим у наказі про облікову політику підприємства. Інакше вибрана форма не матиме абсолютної юридичної сили, що

є небажаним явищем для вашого підприємства. Прискіпливий і фіскально налаштований ревізор може вважати такий факт, як такий, що не відповідає чинному законодавству, що, за відсутності у вашому обліку більш вагомих порушень, може стати причиною для висування претензій. Вибрана форма картки обліку спецодягу заповнюється в одному примірнику і зберігається у коморі цеху (дільниці). А вже відомість (форма №

МШ-7) заповнюється комірником цеху (відділу, дільниці) в двох примірниках (окремо на видачу і на повернення окремих предметів спецодягу) і оформляється відповідними підписами. Один із заповнених примірників передається до бухгалтерії підприємства, другий залишається у комірника цеху (відділу, дільниці). Для списання і здачі у комору для утилю зношених і непридатних для подальшого використання спецодягу, спецвзуття, запобіжних засобів по закінченню строку

носіння віднесених до МШП і МНМА, використовується форма № МШ-4 "Акт вибуття малоцінних та швидкозношуваних предметів" та форма № МШ-8 "Акт на списання малоцінних та швидкозношуваних предметів", що затверджена наказом № 145. Задача 2 На підприємстві станом на 01.01.2001 на балансі числилася дебіторська заборгованість на суму 1580 грн яка виникла 04.03.1997. У січні 2001 року на суму дебіторської заборгованості здійснено запис у

бухгалтерському обліку: Д-т 38 К-т 361 – 1580 грн а в податковому обліку ця сума віднесена на валові витрати. Визначте правильність відображення в обліку. Відображення в обліку правильне, оскільки на рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" ведеться облік резервів за сумнівною дебіторською заборгованістю, щодо якої є ризик неповернення. Основні вимоги до визнання та оцінки резерву сумнівних боргів викладені в

Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість". За кредитом рахунку 38 "Резерв сумнівних боргів" відображається створення резерву сумнівних боргів у кореспонденції з рахунками обліку витрат, за дебетом - списання сумнівної заборгованості в кореспонденції з рахунками обліку дебіторської заборгованості або зменшення нарахованих резервів у кореспонденції з рахунком обліку доходів.

Висновок Аудитор — це висококваліфікований спеціаліст, який володіє методологією фінансово-господарського контролю і аудиту, бухгалтерським обліком, аналізом господарської діяльності, статистикою, фінансовою і банківською справою, а також має необхідну професійну підготовку у галузі юрис¬пруденції, судово-бухгалтерськоі експертизи, методології економічних досліджень, технології виробництва. Підготовку аудиторів здійснюють економічні вузи із числа осіб, які мають звання бакалавра.

Аудиторською діяльністю вони можуть займатися при наявності сертифіката, виданого Аудиторсь¬кою палатою України на встановлений строк. Після закінчен¬ня строку чинності сертифіката аудитор підлягає атестації для одержання сертифіката на наступний п'ятирічний або інший строк. Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини. У вступній частині вказують місце

і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор.

В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності. Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки.

Використана література 1. Про аудиторську діяльність: Закон України від 22.04.1993 з доповненнями 2. Положення про спецодяг № 170 - "Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", затверджене наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10. 1996 р. № 170. 3.

Наказ № 145 - "Про затвердження типових форм первинних облікових документів щодо обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів", затверджене наказом МСУ від 22.05. 1996 р. № 145. 4. dtkt.com.ua 5. zakon.rada.gov.ua