Курсова робота
на тему:
«Стандартизація, уніфікація та сертифікація продукції та їхекономічна ефективність»
Вступ
Актуальність дослідження. З переходом України до ринковоїекономіки все більше значення починає набувати аналізу економічної ефективностідіяльності підприємств. В умовах конкуренції і прагнення підприємств домаксимізації прибутку аналіз економічної ефективності є невід'ємною функцієюуправління. Цей аспект управління стає найбільш значущим в даний час, оскількипрактика функціонування ринку показує, що без аналізу економічної ефективностіпідприємства не може нормально функціонувати.
В даний час в Україні, схоже, усвідомлена ця необхідність, хоча врозвинених країнах аналіз є нормою підприємницької діяльності вже вельмитривалий час.
Успішність діяльності різних підприємств та галузей економіки навнутрішньому і зовнішньому ринках цілком залежить від того, якою мірою їхпродукція або послуги відповідають стандартам якості. Тому проблемазабезпечення і підвищення якості продукції актуальна для всіх країн іпідприємств і від її вирішення значною мірою залежать ефективність діяльності інаціональної економіки. При цьому необхідно враховувати, що підвищення якостіпродукції – завдання довгострокове і безперервне. Рівень якості продукції неможе бути величиною сталою. Вироби залишаються технічно прогресивними, зручнимидоти, поки їх не змінять на нові, досконаліші, що зумовлюєтьсянауково-технічним прогресом в науці і техніці. З розвитком науково-технічногопрогресу проблема якості не спрощується, а навпаки, ускладнюється. Томувирішувати її традиційними методами, тобто лише шляхом контролю за якістюготової продукції, практично неможливо.
3 Стандартизація в техніці є своєрідним відбиттямоб'єктивних законів еволюції технічних засобів і матеріалів. Вона є не вольовимактом, а неминучим наслідком добору засобів, методів і матеріалів, щозабезпечують високу якість продукції на певному рівні розвитку науки і техніки.З роками з'являються нові методи виробництва і матеріали, що спричинює замінустарих стандартів новими. Основна мета цього безперервного процесу – створюватина будь-якому етапі економічного розвитку суспільства якісні вироби.
Об'єктивні закони розвитку техніки і промисловості неминучепотребують стандартизації, яка є запорукою найвищої якості продукції, що можебути досягнута на певному історичному етапі.
Тому розвиток стандартизації нерозривно пов'язаний з управліннямякістю виробництва. Вплив стандартизації на підвищення якості продукціїреалізується, як правило, через комплексну розробку стандартів на сировину іматеріали, напівфабрикати, комплектуюче обладнання, оснащення та готовупродукцію, а також встановленням у стандартах технологічних вимог і показниківякості, єдиних методів випробувань і засобів контролю.
У підвищенні якості продукції особливо важливу роль відіграють їїстандартизація і сертифікація. В нашій країні правові та організаційні засадистандартизації, спрямовані на забезпечення єдиної технічної політики в ційсфері, регулюються Законом України «Про стандартизацію» (травень 2001 р.).
Об'єктом дослідження курсової роботи є економічна ефективністьпідприємства від стандартизації, сертифікації та уніфікації товарів та послуг.
Предметом дослідження роботи – є стандартизація, уніфікація тасертифікація.
Мета курсової роботи полягає в дослідженні:
- стандартизації
- сертифікації
- уніфікації
- та їх впливу на економічну ефективністьпідприємства.
1. Теоретичні аспекти уніфікації стандартизації,уніфікації та сертифікації
1.1 Поняття стандартизації та стандарти якості
Сучасні умови господарювання вимагають від кожного підприємствазапровадження і дотримання належного (дійового) комплексного механізмууправління якістю продукції. Визначальними елементами цього специфічногоменеджменту, що справляють найбільш істотний вплив на процес постійногозабезпечення виробництва і постачання на ринок конкурентоспроможної продукції,є: стандартизація і сертифікація виробів; внутрішніх систем якості; державнийнагляд за додержанням стандартів, норм і правил і відповідальність за їхпорушення; внутрішньовиробничий технічний контроль якості. [11]
Під стандартизацією розуміють визначення і застосування єдинихправил з метою упорядкування діяльності у певній галузі. Стосовно продукціїстандартизація охоплює:
- установлення вимог до якості готовоїпродукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючихвиробів;
- розвиток уніфікації і агрегатуванняпродукції як важливої умови спеціалізації і автоматизації виробництва;
- визначення норм, вимог і методів у галузіпроектування та виготовлення продукції з метою забезпечення належної якості інедопущення невиправданої різноманітності видів і типорозмірів виробіводнакового функціонального призначення;
- формування єдиної системи показниківякості продукції, методів її випробування та контролю; забезпечення спільностітермінів вимірювань і позначень;
- створення єдиних систем класифікації ікодування продукції, носіїв інформації, форм і методів організації виробництва;
Відповідно до згаданого Закону стандартизація визначається якдіяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазовогозастосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимальногоступеня впорядкування в певній сфері, результатом якої є підвищення ступенявідповідності продукції, процесів чи послуг їх функціональному призначенню,усунення бар'єрів у торгівлі і сприяння науково-технічному співробітництву.Тобто стандартизація узаконює впровадження показників і норм якості продукції,технологічних процесів і прийомів, послуг у відповідній сфері виробництва.
Основними принципами і метою стандартизації є забезпечення безпекидля життя та здоров'я людини, тварин, рослин, охорона здоров'я; сприянняусуненню технічних бар'єрів у торгівлі; врахування сучасних досягнень науки ітехніки, а також стану національної економіки; забезпечення участі в розробцістандартів юридичних та фізичних осіб – розробників, виробників, споживачів;добровільність вибору виробниками видів стандартів при виробництві продукції чиїї постачанні; пріоритетність прямого впровадження в Україні міжнародних та регіональнихстандартів; дотримання міжнародних та європейських правил і процедурстандартизації.
Результатом стандартизації є нормативні документи в даній сфері.Вони встановлюють правила, загальні принципи чи характеристики різних видівдіяльності або їх результатів. Такими нормативними документами є стандарт,кодекс усталеної практики і технічні умови.
Стандарт – це документ, що встановлює для загального ібагаторазового застосування правила, загальні принципи або характеристики, якістосуються діяльності чи її результатів, з метою досягнення оптимальногоступеня впорядкованості у певній галузі, та розроблений у встановленому порядкуна основі консенсусу (загальної згоди). [14]
Стандарти є тим зразком, еталоном якості, до якого повинніпрагнути виробники. Водночас вони встановлюють межу якості, нижче якоїпродукція (роботи, послуги) вважається некондиційною, тобто нестандартною.Стандарти передбачають також диференціацію продукції за якістю: категорії,класи, сорти, відповідно до яких здійснюється матеріальне стимулюваннявиробників. Дотримання вимог стандартів забезпечує виробництво продукції, щовідповідає кращим вітчизняним і зарубіжним зразкам, її конкурентоспроможністьна світовому ринку, вдосконалення номенклатури виробів, підвищення рівняуніфікації, охорону навколишнього середовища і
здоров'я людини.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про стандартизацію тасертифікацію» нормативні документи із стандартизації поділяються на:
державні стандарти України;
галузеві стандарти;
стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок;технічні умови; стандарти підприємств.
До державних стандартів України прирівнюються державні будівельнінорми і правила, а також державні класифікатори техніко-економічної тасоціальної інформації. Порядок розроблення і застосування державнихкласифікаторів установлюється центральним органом виконавчої влади з питаньтехнічного регулювання [1]
Міжнародні, регіональні та національні стандарти інших країнзастосовуються в Україні відповідно до її міжнародних договорів.
Як державні стандарти України використовуються також міждержавністандарти, передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сферістандартизації, метрології та сертифікації, підписаною у м. Москві 13 березня1992 року (надалі – міждержавні стандарти).
Республіканські стандарти Української РСР (РСТ УРСР)застосовуються як державні до їх заміни чи скасування.
Правила застосування стандартів, передбачених цією статтею, натериторії України встановлює центральний орган виконавчої влади з питаньтехнічного регулювання.
Відповідно до ст. 11 Закону «Про стандартизацію» залежно відрівня органу, який приймає чи схвалює нормативні документи із стандартизації,вони поділяються на:
– національні стандарти, правила усталеної практики такласифікатори, прийняті чи схвалені центральним органом виконавчої влади зпитань стандартизації, а також видані ним каталоги та реєстризагальнодержавного застосування;
– стандарти, технічні умови та правила усталеної практики,прийняті чи схвалені іншими органами та організаціями, що займаються питаннямистандартизації, а також видані ними каталоги.
Стандарти застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них вінших документах. [1]
Стандарти застосовуються на добровільній основі, за винятком випадків,коли застосування цих стандартів вимагають технічні регламенти.
Стандарти повинні бути викладені таким чином, щоб їх неможливобуло використовувати з метою введення в оману споживачів продукції, якої стосуєтьсястандарт, чи надавати перевагу виробнику продукції або продукції залежно відмісця її виготовлення. Порядок розроблення, перегляду, внесення змін, прийняттята опублікування стандартів-встановлюється Законом України «Про стандарти,технічні регламенти та процедури оцінки відповідності».
Відповідно ст. 5 Декрету КМУ «Про стандартизацію тасертифікацію» Державні стандарти України розробляються на:
організаційно-методичні та загально технічні об'єкти, а саме:організація проведення робіт із стандартизації, науково-технічна термінологія,класифікація і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, технічнадокументація, інформаційні технології, організація робіт з метрології,достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин;
вироби загальномашинобудівного застосування (підшипники,інструмент, деталі кріплення тощо);
складові елементи народногосподарських об'єктів державногозначення (банківсько-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема,охорона навколишнього природного середовища, оборона тощо);
продукцію міжгалузевого призначення;
продукцію для населення та народного господарства;
методи випробувань.
Державні стандарти України містять обов'язкові та рекомендованівимоги.
До обов'язкових належать:
вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я імайна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишньогоприродного середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповіднісанітарні норми і правила;
метрологічні норми, правила, вимоги та положення, що забезпечуютьдостовірність і єдність вимірювань;
положення, що забезпечують технічну єдність під час розроблення,виготовлення, експлуатації (застосування) продукції;
поняття і терміни, що використовуються у сфері поводження звідходами, вимоги до класифікації відходів, та їх паспортизації, способивизначення складу відходів та їх небезпечності, методи контролю за станомоб'єктів поводження з відходами, вимоги щодо безпечного для •довкілля таздоров'я людини поводження з відходами, а також вимоги щодо відходів яквторинної сировини. Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягаютьбезумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всімапідприємствами, їх об'єднаннями, установами, організаціями та громадянами – суб'єктамипідприємницької діяльності, на діяльність яких поширюється дія стандартів.
Рекомендовані вимоги державних стандартів України підлягаютьбезумовному виконанню, якщо:
– це передбачено чинними актами законодавства;
– ці вимоги включено до договорів на розроблення,виготовлення та поставку продукції;
– постачальником продукції зроблено заяву про відповідністьпродукції цим стандартам.
Державні стандарти України затверджуються центральним органомвиконавчої влади з питань технічного регулювання, а державні стандарти в галузібудівництва та промисловості будівельних матеріалів – спеціально уповноваженимцентральним органом виконавчої влади з будівництва та архітектури.
Державні стандарти України підлягають державній реєстрації вцентральному органі виконавчої влади з питань технічного регулювання іпублікуються українською мовою з автентичним текстом російською мовою.
Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутностідержавних стандартів України чи у разі необхідності встановлення вимог, якіперевищують або доповнюють вимоги державних стандартів.
Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовномувиконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять до сфериуправління органу, який їх затвердив. [4]
Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок розробляютьсяу разі необхідності поширення результатів фундаментальних і прикладнихдосліджень, одержаних в окремих галузях знань чи сферах професійних інтересів.Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної згодикористувачів.
Стандарти не повинні суперечити обов'язковим вимогам державнихстандартів України і підлягають державній реєстрації в центральному органіВиконавчої влади з питань технічного регулювання.
Порядок розроблення, затвердження та використання цих стандартівустановлюється органом, до сфери управління якого входять підприємства,установи і організації, статутними органами науково-технічних та інженернихтовариств і спілок, до компетенції яких належать питання організації робіт ізстандартизації.
Майнова частина авторських прав на нормативні документи належитьорганам, що їх затвердили.
Відповідно ст. Декрету КМУ «Про стандартизацію та сертифікацію» технічніумови містять вимоги, що регулюють відносини між постачальником (розробником) іспоживачем (замовником) продукції.
Для організації інформування споживачів (замовників) прономенклатуру та якість продукції, що випускається, контролю відповідностітехнічних умов обов'язковим вимогам державних, а в передбачених законодавствомвипадках – галузевих стандартів технічні умови на продукцію та зміни до нихпідлягають державній реєстрації в територіальних органах центрального органувиконавчої влади з питань технічного регулювання. Технічні умови та зміни доних, які не пройшли державної реєстрації, вважаються недійсними. [15]
За державну реєстрацію технічних умов і змін до них справляєтьсяреєстраційний збір, розмір якого встановлює центральний орган виконавчої владиз питань технічного регулювання за погодженням з Міністерством економікиУкраїни.
Стандарти підприємств розробляються на продукцію, щовикористовується лише на конкретному підприємстві.
Майнова частина авторського права на технічні умови і стандартипідприємств належить підприємствам або органам, що їх затвердили.
Стандартизація продукції здійснюється за певними принципами, основнимиз яких є:
- урахування рівня розвитку науки і техніки,екологічних вимог, економічної доцільності та. ефективності виробництва длявиготовлювача, користі та безпеки для споживачів і держави в цілому;
- гармонізація з міжнародними,регіональними, а у необхідних випадках – з національними стандартами іншихкраїн;
- взаємозв'язок і узгодженість нормативнихдокументів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;
- участь у розробці нормативних документівусіх зацікавлених сторін-розробників, виготовлювачів, споживачів, органівдержавної виконавчої влади;
- відкритість інформації щодо діючихстандартів та програм робіт по стандартизації з урахуванням чинногозаконодавства.
Результати стандартизації знаходять відображення у спеціальнійнормативно-технічній документації. Основними її видами є стандарти і технічніумови – документи, що містять обов'язкові для продуцентів норми якості виробу ізасоби їх досягнення (набір показників якості, рівень кожного з них, методи ізасоби вимірювання, випробувань, упаковки, транспортування і зберіганняпродукції). Застосовувана на підприємствах нормативно-технічна документаціяохоплює певні категорії стандартів, які відрізняються ступенем жорстокостівимог до виробів і сукупністю об'єктів стандартизації.
Найбільш жорсткі вимоги щодо якості містяться у міжнароднихстандартах, які розроблюються Міжнародною організацією стандартизації – ICO івикористовуються для сертифікації виробів, що експортуються у інші країни іреалізуються на світовому ринку. Нині існують міжнародні стандарти ICO серії9000.
Галузеві стандарти розробляють на ту продукцію, на яку відсутнідержавні стандарти України, або у випадку необхідності установлення вимог, щодоповнюють чи перевищують останні в державних стандартах, а стандартинауково-технічних та інженерних товариств – на випадок потреби розповсюдженнярезультатів фундаментальних і прикладних досліджень, одержаних в окремихгалузях знань чи сферах професійних інтересів. Остання категорія нормативнихдокументів може використовуватись на засадах добровільної згоди відповіднихсуб'єктів діяльності. Технічні вимоги містять вимоги, що регулюють відносиниміж постачальником (розробником, виготовлювачем) і споживачем (замовником)продукції. Вони регламентують норми і вимоги щодо якості тих видів продукції,для яких державні або галузеві стандарти не розробляються та які виготовляютьсяна замовлення окремих підприємств, а також нових видів виробів на період їхосвоєння виробництвом. [15]
Стандарти підприємств виокремлюють у самостійну категорію умовно(без правової основи). Вони розробляються підприємствами за власною ініціативоюз метою конкретизації вимог до продукції і самого виробництва, що містятьсязвичайно у інших видах нормативно-технічної документації. Об'єктамистандартизації на підприємствах можуть бути окремі деталі, вузли, складальніодиниці, оснащення і інструмент власного виготовлення, певні норми у галузіпроектування виробів, організації та управління виробництвом тощо. Такістандарти використовуються для створення внутрішньої системи управління якістюпраці і продукції.
Стандарти і технічні умови – це документи динамічного характеру.Вони повинні періодично переглядатись і уточнюватись з урахуванням інноваційнихпроцесів і нових вимог споживачів до проектованої продукції. Сучасні напрямкиудосконалення стандартизації зводяться до розробки державних і міжнароднихстандартів не на кожний конкретний виріб, а групи однорідної продукції, а такожвключення до них обмеженої кількості показників, що характеризують найбільшсуттєві якісні характеристики. Це дасть можливість істотно зменшити кількістьодночасно функціонуючих стандартів, спростити їх зміст і здешевити весь процесстандартизації.
Якість – це об'єктивний чинник, що пояснює багато глибинних причиннаших економічних і соціальних труднощів, зниження темпів економічного розвиткуза останні десятиліття. А також це причини підвищення ефективності виробництваі рівня життя в розвинених країнах Заходу.
Якість товару, його експлуатаційна безпека і надійність, дизайн,рівень після продажного обслуговування є для сучасного покупця основнимикритеріями при здійсненні покупки, і отже, визначають успіх або поразкупідприємства-виробника та діяльність на ринку. Якість є найбільш ефективнимзасобом задоволення потреб споживачів та одночасно з цим засобом зниженнявиробничих видатків. Тому сучасна ринкова економіка ставить принципово новівимоги до якості продукції, що виробляється. Це пов'язано з тим, що заразпроцвітання будь-якої фірми, її стійке положення на ринку товарів і послуг визначаютьсярівнем конкурентоспроможності [8].
У свою чергу, конкурентоспроможність пов'язана з дією декількохдесятків чинників, серед яких можна виділити два основних – рівень ціни таякості продукції. При цьому якість продукції поступово виходить на перше місце.Продуктивність праці, економія всіх видів ресурсів також поступаються місцемякості. Якості – це сукупність властивостей і характеристик продукції, якідодають їй здатність задовольняти обумовлені або передбачувані потреби. Будучипродуктом праці, якість товару – категорія, нерозривно пов'язана як з вартістю,так і зі споживчою вартістю.
Споживча вартість характеризує здатність речі задовольняти певнупотребу. Одна і та ж споживча вартість може в різній мірі задовольняти потребу.Тому якість характеризує міру споживчої вартості, міру її придатності ікорисності. Отже, споживча вартість складає основу якості, а останнє відображаєрівень споживчої вартості, тобто кількісне задоволення суспільної потреби впродукції. Отже, у товару, який представлений від декількох виробників, євеликі шанси стати головним та стійким на ринку лише за однієї умови – відповідностіціни та якості. Саме це приховує в собі всі інші важливі характеристики:надійність, довговічність, естетику та необхідність, які всі виробники такполюбляють відображати в матеріальному виразі вартості продукту і в той же часзовсім забувають про відповідність необхідним показникам якості товару.
Зараз у всьому світі якість продукції оцінюється на основікількісного виміру її визначальних властивостей. Сучасні наука і практикавиробили систему кількісної оцінки властивостей продукції, які і даютьпоказники якості. Поширена класифікація властивостей предметів (товарів) загрупами, які дають відповідні показники якості (рис. 1.1). Показники якості Показники призначення товару Показники надійності Показники технологічності Показники стандартизації та уніфікації Ергономічні показники Естетичні показник Показники транспортабельності Патентно-правові показники Екологічні показники Показники безпеки /> /> /> /> /> /> />
Рис. 1.1. Показникиякості продукції
Показники призначення характеризують корисний ефект відвикористання продукції за призначенням та обумовлюють сферу застосуванняпродукції. Для продукції виробничо-технічного призначення основним може служитипоказник продуктивності. Даний показник дозволяє визначити, який обсягвиробничих послуг може бути наданий за певний проміжок часу. Надійність товару –доволі складна властивість якості, що залежить від безвідмовності,ремонтопридатності, збереження властивостей і довговічності товару. Показникитехнологічності характеризують ефективність конструкторсько-технологічнихрішень для забезпечення високої продуктивності праці при виготовленні і ремонтіпродукції саме за допомогою технологічності; забезпечується масовість випускупродукції, раціональний розподіл витрат матеріалів, засобів праці і часу притехнологічній підготовці виробництва, виготовленні та експлуатації продукції[8].
17 Економічні показники відображають взаємодіюлюдини з виробом, його відповідність гігієнічним, фізіологічним,антропометричним і психологічним особливостям людини. Ергономічні. показникиякості об'єкта використовуються при визначенні відповідності ергономічнимвимогам, пред'явленим, наприклад, до розмірів, форми, кольору виробу таелементів його конструкції, до взаємного розташування елементів. Естетичніпоказники характеризують інформаційну виразність, раціональність форми,цілісність композиції, досконалість виконання, стабільність товарного виглядувиробу. Основу естетичних вимог складають умови раціональної композиції виробу,найважливішими з яких є відповідність форм проектованої конструкції їїслужбовому призначенню та умовам майбутньої експлуатації, гармонійне поєднанняформи виробу і технологічного змісту виконуваної ним роботи, вираження основноївластивості виробу (вагомість, потужність, легкість, динамічність,швидкохідність), дотримання гармонійності, розмірних пропорцій.Патентно-правові показники характеризують патентний захист і патентну чистотупродукції та є істотним чинником при визначенні конкурентоспроможності. Привизначенні патентно-правових показників слід ураховувати у виробах новітехнічні рішення, а також рішення, захищені патентами в країні, наявністьреєстрації промислового зразка і товарного знака як у країні-виробнику, так і вкраїнах передбачуваного експорту. Екологічні показники – це рівень шкідливихнаслідків для довкілля, які виникають при експлуатації або застосуванніпродукції. Показники безпеки характеризують особливості використання продукціїз точки зору безпеки для споживача та обслуговуючого персоналу при монтажі,ремонті, зберіганні, транспортуванні, застосуванні продукції. Показникинадійності, екологічності та безпеки товару – одні з найважливіших властивостей,що визначають рівень його якості. Усі ці показники за різними об'єктамирегламентуються відповідними нормативними актами та документами (законами,стандартами, будівельними нормами та правилами) й оцінюються по-різному: деякі –самими виробниками, деякі – споживачами, у різних умовах, на різних етапахвиробництва, реалізації чи використання продукції. Тому важливо, щоб оцінкапроходила суворо по кожному з етапів для уникнення недоліків товарів у тому чиіншому показнику.
Також треба брати до уваги методи оцінки якості, яких теж багато іякі є не менш важливими. В основі кожного є певні розробки, за якимивідбувається дослідження. Якщо казати про кожен з них окремо, не знайдетьсяпевної відмінності від самих показників, що були наведені вище, але жзрозуміло, що методи – це більш широке поняття та довший і більш точний процесвизначення й отримання кінцевого результату.
Вибір того чи іншого методу оцінки буде впливати на ефективністьвиготовлення продукції. Ефективність виробництва може підвищуватися навіть прискороченні обсягів реалізації, але це можливо лише за умови, якщо якістьпродукції зростає швидше, ніж темпи зниження обсягів виробництва і реалізації.Для визначення економічної ефективності від поліпшення якості продукціїнеобхідно враховувати, що для поліпшення якості потрібні додаткові поточні йодноразові витрати; економічний ефект від поліпшення якості продукції отримуєсаме споживач, у даному випадку продукція реалізується і виробник збільшуєдоходи, що дуже важливо для нас; необхідно враховувати економію від зниженнякількості браку; підприємство при поліпшенні якості продукції отримуєекономічну вигоду від збільшення обсягів випуску і реалізації продукції, збільшенняціни реалізації, експорту. Усі ці показники приводять до збільшення прибутку[21].
Соціальна ефективність високої якості продукції і послугвідбивається на стані всього суспільства, його окремих груп та осіб. Вонавиражається в зміцненні відчуття власної гідності як споживачів, так ітоваровиробників. А головне – висока якість продукції є матеріальною основоюякості життя громадян. Високий рівень способу життя є вищий прояв соціальноїефективності якості. У зв'язку з високою задоволеністю матеріальних і духовнихпотреб громадян та їх груп на основі високої якості продукції, товарів і послугістотно зростають практично всі компоненти безпеки, створюються умови длястабільності в суспільстві і стійкого розвитку. При погіршенні якостіпродукції, що випускається, соціальна ефективність перетворюється на своюпротилежність: виникають незадоволеність, конфлікти, загострюються протиріччяміж виробництвом і вжитком, розвиток суспільства втрачає стійкість.
Від товару до його характеристики – якості, від якості до потреб.суспільства, – проводячи такі паралелі, можна встановити зв'язок між виробникомта споживачем за допомогою лише одного – високої якості товару. А управлінняцією системою приводить до покращення та встановлення нових стандартів якості.Розв'язання будь-якої великої проблеми неможливе без ефективного управління,яке передбачає зосередження всієї уваги і сил на основному напрямі. Весь досвіді потенціал науки, техніки, промисловості, знання й уміння працюючого населенняслід направити на розв'язання самої невідкладної проблеми – підвищення якості,що задовольняє споживачів, і відповідно створення конкурентоспроможнихпродукції і послуг. У сучасних умовах у першу чергу це залежить від істотноговдосконалення управління якістю, яка нерозривно пов'язана з підвищеннямефективності всього виробництва. Поліпшення системи якості є об'єктивноюнеобхідністю в умовах ринкової економіки. Якщо цю вимогу ринкових відносинзалишити без уваги, то виникне небезпека негативних наслідків для всіх нашихпідприємств, економіки і матеріального благополуччя кожної людини.
Упровадження системи менеджменту якості, міжнародних стандартівICO серії 9000 лише позитивно впливають на економічне життя – вигідні операціїможуть виникнути лише у випадку, якщо замовники і споживачі зможутьпереконатися в наявності на підприємстві системи, що відповідає міжнароднимстандартам, системи менеджменту якості, що сприймається як здатністьпідприємства стабільно функціонувати на ринку та реалізовувати свою продукцію іякість продукції якого є передбачуваною [16].
В умовах розширення і поглиблення ринкових відносин, гостроїконкуренції на товарних ринках виникає необхідність здійснювати всебічну оцінкуконтролю виконання, ефективності та покращення якості. Це відбувається накожному підприємстві, бо навіть ті підприємства, які продають продукцію, що неє високоякісною, можуть бути зацікавленими в підвищенні якості, оскільки цезавжди означає завоювання нових ринків збуту, розширення виробництва,збільшення прибутку. У наш час завжди існує можливість модернізації виробництваі поліпшення якості продукції за всіма показниками. Існують підприємства, дляяких підвищення якості продукції є другорядним завданням, що розглядається якзайве вкладення коштів, проте умови конкуренції на ринку зумовлюють те, що такіпідприємства рано чи пізно будуть вимушені модернізувати своє виробництво длязбереження обсягів реалізації продукції.
1.2 Сертифікація продукції
Сертифікація – це процедура, за допомогою якої визнаний увстановленому порядку орган документально засвідчує відповідність продукції,систем якості, систем управління якістю, систем управління довкіллям, персоналувстановленим законодавством вимогам. Вона є важливою ланкою управління якістюпродукції. В Україні питання сертифікації продукції регулюється Законом України«Про підтвердження відповідності» (травень 2001 р.). Підтвердженнявідповідності – це діяльність, наслідком якої є гарантування того, щопродукція, системи якості, системи управління якістю, системи управліннядовкіллям відповідають встановленим законодавством вимогам. [6]
Відповідно до ст. 13 Декрету КМУ «Про стандартизацію тасертифікацію» сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову тадобровільну.
Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органамиз сертифікації – підприємствами, установами і організаціями з метою:
- запобігання реалізації продукції,небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природногосередовища;
- сприяння споживачеві в компетентномувиборі продукції;
- створення умов для участі суб'єктівпідприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічномуспівробітництві та міжнародній торгівлі. [2]
Кабінет Міністрів України затверджує нормативно-правовий акт – Технічнийрегламент з підтвердження відповідності, в якому містяться: опис видівпродукції, що підлягає обов'язковому підтвердженню відповідності; вимогибезпеки для життя та здоров'я людини, тварин, рослин, а також майна та охоронидовкілля; процедури підтвердження відповідності цим вимогам; правила маркуванняі введення продукції в обіг. Із введенням у дію цього нормативно-правового актаспеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сферіпідтвердження відповідності офіційно публікує перелік національних стандартів,добровільне застосування яких виробником чи постачальником сприймається якдоказ відповідності продукції вимогам технічних регламентів.
Існують істотні відмінності підтвердження відповідності взаконодавчо регульованій сфері (сфера, в якій вимоги до продукції та умовивведення її в обіг регламентуються законодавством) та в законодавчо нерегульованійсфері. В першій з них підтвердження відповідності є обов'язковим для виробникаі постачальника, в другій – на добровільних засадах.
Відповідність продукції вимогам законодавства засвідчується декларацією про відповідність або сертифікатом відповідності. Декларацію про відповідністьпродукції складає виробник, якщо це передбачено технічним регламентом зпідтвердження відповідності на цей вид продукції. При цьому виробник повиненнадати органам, що здійснюють державний нагляд у сфері підтвердження відповідності,необхідну документацію, яка підтверджує об'єктивність декларування.
Сертифікація в законодавчо регульованій сфері проводиться по тихвидах продукції і згідно з вимог, які передбачені технічним регламентом зпідтвердження відповідності. Сертифікацію здійснюють акредитовані спеціальноуповноважені органи із сертифікації. В разі позитивного рішення цей орган видаєвиробникам сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція,системи управління якістю, системи якості, системи управління довкіллям,персонал відповідають встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншогонормативного документа, визначеного законодавством.
Виробник чи постачальник зобов'язаний наносити на продукціюнаціональний знак відповідності в законодавчо регульованій сфері і тим самимзасвідчувати відповідність позначеної ними продукції вимогам технічнихрегламентів. У разі підтвердження відповідності уповноваженим органом ізсертифікації до національного знака відповідності додається ідентифікаційнийномер цього органу.
В законодавчо нерегульованій сфері виробник може складатидекларацію про відповідність за власною ініціативою. Це ж стосуєтьсясертифікації продукції. Вона здійснюється на договірних засадах між виробникомчи постачальником і органом із сертифікації.
Відповідно до ст. 14 Декрету КМУ «Про стандартизацію тасертифікацію» державну систему сертифікації створює центральний органвиконавчої влади з питань технічного регулювання – національний орган України зсертифікації, який проводить та координує роботу щодо забезпечення їїфункціонування, а саме:
- визначає основні принципи, структуру таправила системи сертифікації в Україні;
- затверджує переліки продукції, що підлягаєобов'язковій сертифікації, та визначає терміни її запровадження;
- призначає органи з сертифікації продукції;
- встановлює правила визнання сертифікатівінших країн;
- розглядає спірні питання з випробувань і дотриманняправил сертифікації продукції;
- веде Реєстр державної системисертифікації;
- організує інформаційне забезпечення зпитань сертифікації. Центральний орган виконавчої влади з питань технічногорегулювання в межах своєї компетенції несе відповідальність за дотриманняправил і порядку сертифікації продукції.
Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам нормативнихдокументів проводиться виключно в державній системі сертифікації.
Обов'язкова сертифікація в усіх випадках повинна включатиперевірку та випробування продукції для визначення її характеристик і подальшийдержавний технічний нагляд за сертифікованою продукцією.
Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитисяакредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначенівідповідними нормативними документами, а за відсутності цих документів – методами,що визначаються органом з сертифікації чи органом, який виконує його функції.Результати випробувань, проведених зазначеними лабораторіями (центрами), уподальшому не потребують підтвердження іншими акредитованими випробувальнимилабораторіями (центрами). Повторні випробування за визначеними характеристикамицієї продукції не проводяться, крім випадків, коли відповідно до законодавствавстановлена недостовірність результатів випробувань. Сертифікації продовольчоїсировини та харчових продуктів тваринного походження здійснюються післяпроведення ветеринарно-санітарної експертизи та видачі відповідних ветеринарнихдокументів.
Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішенняоргану з сертифікації заявникові видається сертифікат та право маркуватипродукцію спеціальним знаком відповідності.
Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідностівизначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бутизастосований, якщо порушено правила його використання.
Відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується натериторії України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватисясертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданимабо визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічногорегулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації,який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованійсфері.
Підтвердження відповідності харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів, яківвозяться на митну територію України, здійснюється в порядку, визначеномузаконом.
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулюванняабо акредитований в установленому порядку орган із сертифікації, якийуповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері,включає сертифіковану продукцію до Єдиного реєстру сертифікованої в Україніпродукції на підставі: декларації про відповідність, виданої виробникомпродукції на кожну партію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніхматеріалів, або сертифікатів відповідності чи свідоцтв про визнаннявідповідності. Реалізація харчових продуктів, виготовлених із застосуваннямімпортної продовольчої сировини та супутніх матеріалів, ввезених в Україну напідставі декларації про відповідність, виданої виробником продукції на кожнупартію харчових продуктів, продовольчої сировини, супутніх матеріалів,дозволяється виключно за наявності сертифіката відповідності чи свідоцтва провизнання відповідності, виданого або визнаного центральним органом виконавчоївлади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядкуорганом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності взаконодавчо регульованій сфері.
Органи митного контролю здійснюють митне оформлення імпортних товарівна підставі зазначеного Єдиного реєстру в порядку, встановленому КабінетомМіністрів України. [2]
Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулюванняздійснює контроль за наявністю сертифікатів для товарів, що реалізуютьсяюридичними або фізичними особами на митній території України.
Оплаті підлягають всі види робіт, пов'язані з обов'язковоюсертифікацією продукції: підготовчі, експертні, щодо акредитації, атестації,випробування, контролю та реєстрації. Кошти, витрачені заявником на обов'язковусертифікацію продукції, відносяться на її собівартість.
Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції,визначається в договорі між замовником і виконавцем.
Орган 3 сертифікації продукції при проведенні обов'язковоїсертифікації несе відповідальність за:
- необґрунтовану чи неправомірну видачусертифіката відповідності;
- порушення правил сертифікації.
Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несевідповідальність за недостовірність результатів випробувань.
2. Якщо дії не завдали шкоди споживачеві, громадянам, їхньомумайну та навколишньому природному середовищу, орган, винний у порушенні правил,сплачує до державного бюджету України подвійну вартість виконаних робіт напідставі рішення центрального органу виконавчої влади з питань технічногорегулювання. При повторному аналогічному порушенні правил сертифікації орган зсертифікації продукції та випробувальна лабораторія (центр) позбавляютьсяакредитації в державній системі сертифікації.
Збитки (включаючи очікуваний і неодержаний прибуток), завданіспоживачам, їхньому майну, та шкода, заподіяна навколишньому природномусередовищу діями, вказаними в пункті 1 цієї статті, підлягають відшкодуванню зарахунок органу, що проводив обов'язкову сертифікацію, в порядку, встановленомучинним законодавством, і цей орган позбавляється акредитації в державнійсистемі сертифікації.
1.3 Стандартизація та уніфікація як напрями розвитку спеціалізації
Об'єктивний хід виробництва вимагає, з одного боку, частої зміниноменклатури продукції, що виготовляється, а з іншого – поглибленняспеціалізації виробництва з метою отримання більш дешевої продукції. Виникаєсуперечність: сучасне виробництво вимагає зростання різноманітностізастосовуваних знарядь праці, а спеціалізоване виробництво, навпаки, – їходнорідності. Надання можливості створювати справді різнорідну продукцію(машини та обладнання) з однорідних елементів дасть змогу фактично вирішити цюсуперечність. Важливу роль у розв'язанні цієї проблеми відіграютьстандартизація та уніфікація.
Стандартизація – це процес встановлення й застосуванняобов'язкових правил, норм і вимог до продукції, сировини, матеріалів, методівпроектування й виробництва з метою забезпечення необхідної якості та подоланнянераціональної різноманітності вищезазначених видів і типів.
Стандартизація здійснюється на основі принципів випередження йкомплексності. Принципи випередження полягають у встановленні підвищених норм,вимог до об'єктів стандартизації, які в майбутньому мають бути оптимальними.
Принцип комплексності означає погодженість взаємопов'язанихелементів, що входять до складу об'єкта стандартизації. Комплексністьзабезпечується включенням в програму стандартизації виробів, деталей,напівфабрикатів, матеріалів, технічних засобів, методів підготовки та організаціївиробництва. Отже, стандартизація забезпечує взаємозв'язок усіх сторінвиготовлення й споживання продукції з метою забезпечення потреб споживачів заоптимальних виробничих витрат.
Уніфікація – це приведення різних видів продукції і засобів їївиробництва до раціонально мінімальних типорозмірів і форм із мстою запобіганняневиправданій різноманітності виробів однакового призначення й приведення їх доможливо одноманітного способу виготовлення. Уніфікація – це комплексний процес,який починає діяти від етапу конструювання до створення готового продукту ійого експлуатації.
Основна мета уніфікації – це подолання багато типовості складовихвиробів однакового призначення й приведення їх до можливої однотипностіспособів виготовлення. Уніфікація передбачає застосування принципуконструктивного наслідування. У виріб нової конструкції вводяться деталі й вузли, якізастосовуються в інших конструкціях. Таким чином забезпечується використанняоднакових деталей, вузлів і напівфабрикатів для виробництва продукції різногопризначення.
Застосування загальних конструктивно-організаційних рішеньдозволяє створювати на загальній (єдиній) основі різні модифікації виробів.
Застосування уніфікації і стандартизації веде до концентраціївиробництва однорідної продукції на підприємствах об'єднання, що забезпечуєзростання виробництва, краще використання виробничих потужностей, ресурсів, авідтак – збільшення прибутку.
На жаль, створена за радянських часів на деяких підприємствахзамкнута система самозабезпечення призвела до багатономенклатурностівиробництва. Випуск деталей і напівфабрикатів дублювався підприємствами різнихгалузей. Так, у машинобудуванні багато видів продукції за умови впровадженняуніфікації і стандартизації могли б виготовлятися в більшій кількості насучасному спеціалізованому обладнанні, а фактично виготовлялися науніверсальному обладнанні й невеликими партіями.
Недостатньо використовувалися можливості уніфікації машин та іншихвиробів на основі застосування базових моделей (БНК), однотипних агрегатів,вузлів і деталей, агрегування, типізації технологічних процесів тощо.
В умовах ринкової економіки одним із найважливіших завдань є змінаструктури підприємств шляхом усунення їх від виробництва для власних потребпродукції загальногалузевого призначення та організації її випуску наспеціалізованих підприємствах. Створення спеціалізованих підприємств – це нетільки шлях вдосконалення безпосередньо самого процесу виробництва, а й зміна увиробничих взаємозв'язках. Збільшення кількості споживачів, а відтак ітехнічних вимог до продукції, яка виготовляється на одному підприємстві,ставлення до неї як до готової продукції, що дає прибуток, неминуче тягне засобою підвищення її якості і, як наслідок, не тільки до зростання прибутку, алей до підвищення конкурентоспроможності продукції даного підприємства.
2. Оцінкасертифікації продукції на підприємстві
2.1 Організаційно-економічна характеристика підприємства ЗАТ «Подільськийцукор»
Об'єктом дослідження курсової роботи обрано ЗАТ «Подільський цукор».
Стисла характеристика об'єкту дослідження:
– організаційно-правова форма – закрите акціонерне товариство(скорочено ЗАТ);
- номер свідоцтва про державну реєстрацію і дата видачі свідоцтва –№882 від 20.08.2002 р.;
- юридична адреса – Вінницька область, смт. Вороновиця, вул.Цукрозаводська, 1;
- ідентифікаційний код за ЄДРПОУ – 02312298;
- орган державного управління за СПОДУ – 3101;
- основний вид діяльності виробництво цукру;
- форма власності – колективна.
ЗАТ ТД «Подільський цукор» засноване на колективній власностіВінницької обласної спілки споживчих товариств та районних споживспілок. Метоюдіяльності ЗАТ є раціональне використання наявних фінансових, матеріальних,сировинних та трудових ресурсів, виробничих потужностей організації торгівліцукром і економічних інтересів самого підприємства та засновників, одержанняприбутків.
Основними завданнями ЗАТ є закупка та торгівля продовольчихтоварів, переробка цукрових буряків, підвищення ефективності торгівлі,збільшення ефективності торгівлі, збільшення продуктивності праці,ресурсозбереження, поліпшення використання фондів, вдосконалення обладнання,оновлення і постійне підтримання його на належному технічному рівні; соціальнийрозвиток колективу створення сприятливих умов для високопродуктивної праці,проведення заходів по охороні навколишнього середовища.
Статутний фонд становить 6300000 грн.
Органи управління підприємством:
Вищим органом управління ЗАТ «Подільський цукор» є радазасновників в яку входять представники всіх засновників по одному від кожного,незалежно від його частки в майні підприємства. Інтереси трудового колективупредставляє профспілковий комітет.
Ліквідація і припинення діяльності ЗАТ «Подільський цукор» здійснюєтьсяза рішенням засновників або судових органів у порядку передбаченому закономУкраїни «Про підприємництво».
Діяльність даного підприємства регулюється статутом ЗАТ«Подільський цукор».
Предметом діяльності ЗАТ є – виробництво цукру з цукрових буряківта його реалізація;
– Виробництво товарів народного споживання та надання платнихпослуг населенню;
– і Розробка, впровадження науково-практичних вітчизняних та
закордонних досягнень, купівля-продаж технологій та «ноу-хау»,здійснення технічного переоснащення, розширення та реконструкція діючоговиробництва;
- Створення мережі магазинів для реалізаціїрізноманітних товарів власного виробництва та товарів, одержаних завзаєморозрахунками з українськими партнерами.
- Маркетинг, юридичні послуги;
- Експлуатація житлових і не житловихприміщень, лізингові операції і здача в оренду приміщень та техніки;
- Інвестиційна, інноваційна та комерційнадіяльність;
- Надання послуг схову, охорони майна,організація складів;
- Інші види господарської діяльності, що несуперечать чинному законодавству України і відповідають цілям товариства.
Дане підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс,розрахунковий рахунок, печатку зі своєю назвою, кутовий штамп, зареєстрованийфірмовий знак.
Управління фірмою здійснює Голова акціонерного товариства. До йогокомпетенції, згідно Статуту входить:
– розподіл обов'язків серед членів правління;
- видача наказів та розпоряджень по всім напрямкамдіяльності підприємства;
- прийом та звільнення персоналу товариствана умовах трудового договору;
- застосування до персоналу засоби дисциплінарнихстягнень та заохочень;
- від імені товариства укладання договорівта цивільно-правових угод;
- підписання документівфінансово-розпоряджувального характеру;
- видача зобов'язань та доручень;
- відкриття поточних та інших рахунків вбанківських установах;
- представлення інтересів товариства увзаємовідносинах з державними установами, юридичними та фізичними особами;
- забезпечення конфіденційності інформаціїта комерційної таємниці про діяльність товариства.
Розглянемо за допомогою графіка, реалізацію продукції ЗАТ «Подільськийцукор» відповідно кварталам.
Згідно графіку, найбільший попит на цукор є в четвертому кварталі.Це факт від того, що продукт, який виготовляє підприємство – сезонний,переробка і продаж відбувається най більш у четвертому кварталі.
/>
Рис. 1. Графік продажу ЗАТ «Подільський цукор» товару (цукру)за 2008 рік, тис. грн.
Відповідно договору продукція ЗАТ «Подільський цукор» постачаєтьсязамовникам відповідаючи стандартам якості, паспорту якості, маючи сертифікат якості івідповідності, а також маючи висновок державно-санітарно-гігієнічноїекспертизи. Підприємство скуповує у фізичних і юридичних осіб товар напереробку. Підприємство переробляє цукрові буряки і реалізовує продукцію.Підприємство працює стабільно відповідно графіку. Далі розглянемо показникифінансової діяльності підприємства. Робота підприємства в умовах ринкупередбачає нормальну фінансову діяльність. При цьому враховується здатністьпідприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань: внутрішніми і зовнішніми,короткостроковими і довгостроковими.
Таблиця 2.1. Динаміка і структура власного капіталу ЗАТ «Подільськийцукор» за 2008 рПоказник На поч. року На кінець року Відхилення (+/–) тис. грн. Питома вага тис. грн. Питома вага Абсолютне За питомо ю вагою % до підсумку Статутний капітал 6300,0 126,79 6300,0 99,96 -26,83 – Додатковий капітал – – – – – – – Резервний капітал – – – – – –. – Нерозподілений прибуток 91,0 1,83 2,3 0,04 -88,7 -1,79 -6,65 Неоплачений капітал (1422,1) (28,62) – – +1422,1 +28,62 +106,65 Всього: 4968,9 100,0 6302,3 100,00 +1333,4 – 100
Підприємство вважається платоспроможним, якщо його загальні активибільші, ніж довгострокові і короткострокові зобов'язання. Підприємстволіквідне, якщо його поточні активи більші, ніж короткострокові зобов'язання.
Протягом 2003–2008 років підприємство було здатне погасити всісвої короткострокові зобов'язання.
При подальшому аналізі необхідно вивчити динаміку і структуру власного капіталу,з'ясувати причини змін окремих їх складових і дати оцінку цим змінам зааналізований період.
Із табл. 2.1 видно, що сума власних коштів за звітний періодзросла на 1333,4 тис. грн., або на 26,83% (1333,4:4968,9–100%). Це відбулося зарахунок розрахунку засновників (106,65%). Значно знизився за аналізованийперіод нерозподілений прибуток (-88,7 тис. грн.), його питома вага в структурівласного капіталу знизилась на 1,79%.
Найбільшу питому вагу серед всіх джерел має статутний капітал(126,79% на початок року та 99,96% на кінець року).
Кінцевий результат роботи підприємства оцінюється рівнемефективності його господарської діяльності. Прибуток та відносний його показникприбутку – рентабельність є основними показниками ефективності роботипідприємства, які характеризують інтенсивність господарювання. Життєдіяльністьпідприємства багато в чому залежить саме від того, якою мірою забезпеченафінансова віддача ресурсів та наскільки досягається рівень прибутковості впроцесі формування витрат. Співвідносити витрати і доходи є головне завданнякожного учасника господарської діяльності. Щоб зробити висновок про рівеньефективності господарювання, отриманий прибуток необхідно порівняти зпонесеними витратами або активами, які забезпечують підприємницьку діяльність.
2.2 Сертифікація продукції та систем якості на підприємстві
Коли підприємство веде активну зовнішньоекономічну діяльність,найважливішим елементом виробничого менеджменту взагалі та системи управлінняякістю зокрема стає сертифікація продукції. Кожний вид товарів, який те чи тепідприємство хоче вигідно продати на світовому ринку, мусить бутисертифікованим, тобто мати документ, що засвідчує високий рівень його якості,відповідність вимогам міжнародних стандартів ICO серії 9000. Набутий нашими підприємствамидосвід зовнішньої комерційної діяльності показує, що так звана безсертифікатнапродукція оцінюється на світовому ринку у 3–4 рази дешевше, отже, фактичнореалізується за безцінь. [6]
В Україні розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію.
Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державноїсистеми управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробуванняпродукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державнийтехнічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація можепроводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідністьпродукції вимогам, котрі не є обов'язковими (на договірних засадах).
Суб'єкти господарювання (виробники, постачальники, виконавці тапродавці продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації) повинні:
- у належному порядку та у визначений термінпроводити сертифікацію відповідних об'єктів;
- забезпечувати виготовлення продукціївідповідно до вимог того нормативного документа, за яким її сертифіковано;
- реалізовувати продукцію тільки занаявності сертифіката;
- припиняти реалізацію сертифікованоїпродукції, якщо виявлено її невідповідність вимогам певного нормативногодокумента або закінчився термін дії сертифіката.
Організаційною основою сертифікації підприємствами виробів ємережа державних випробувальних центрів (ДВЦ) для найважливіших видів продукціївиробничо-технічного та культурно-побутового призначення, які широкостворюються нині.
Протягом останніх років почали формуватися й міжнародні системисертифікації. Координує заходи зі створення таких систем спеціальний комітет із сертифікації – СЕРТИКО,що діє у складі ICO. Цим комітетом розроблено:
- правила та порядок здійснення сертифікаціїпродукції;
- критерії акредитації випробувальнихцентрів (лабораторій);
- умови вступу до міжнародної системисертифікації (наявність нормативно-технічної документації, що містить вимоги досертифікованої продукції; високий рівень метрологічного забезпеченнявиробництва; функціонування спеціальної системи нагляду за діяльністювипробувальних центрів і якістю продукції).
У кількох країнах уже функціонують акредитовані в СЕРТИКО ICO йвизнані світовим співтовариством випробувальні центри, що видають сертифікати напевні види продукції. Зокрема у США діє центр з випробування тракторів і сільськогосподарськихмашин, у Франції – автомобілів, Чехії та Словаччини – електроустаткування тамедичної техніки.
На початку 1993 року Україна стала членом ICO та Міжнародноїелектротехнічної комісії – ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнамисвіту брати участь у діяльності понад 1000 міжнародних робочих органівтехнічних комітетів зі стандартизації та сертифікації й використовувати понад12000 міжнародних стандартів.
Для одержання максимально можливого успіху та створення іміджунадійного партнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати йсертифікувати також власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ICO8402 «Якість. Словник» система якості – це сукупність організаційної структури,відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечують здійсненнязагального керування якістю. Відповідний рівень такої системи гарантуєтьсясертифікатом, який видається підприємству на певний строк – один рік, два рокитощо. Право видачі сертифіката на систему якості має національний орган зісертифікації; у необхідних випадках йому надається можливість делегувати такуфункцію акредитованій для цієї мети іншій організації. Для оцінки системиякості та отримання сертифіката дозволяється залучати будь-яку закордоннуфірму, що займається сертифікацією. «Вагомість» сертифіката й рівень довіри донього залежить від іміджу організації, що видала цей документ. [6]
На підприємствах України такі системи якості ще треба створювати.Вони мають обов'язково передбачати комплексне управління якістю, що потребуєколективної діяльності й спільних зусиль. З огляду на це можна назвати головніпринципи формування системи якості:
- підготовка всіх категорій кадрів найвищогопрофесійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);
- безпосередня заінтересованість першогокерівника та всього керівництва підприємства в повсякчасному позитивномурозв'язанні проблем забезпечення якості продукції; підпорядкування поставленійметі організаційної структури системи (наприклад, суміщення посад заступникадиректора підприємства з питань якості та начальника відділу технічногоконтролю, що частенько трапляється на практиці, є вкрай недоцільним, оскількитехнічний контроль – це зовсім не найголовніше в системі);
– управління якістю продукції за участю всіх без виняткупрацівників підприємства (від директора до робітника); поточний розподілвідповідальності між підрозділами та їхніми керівниками; залучення робітниківдо повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (виходячи з досвідуЯпонії, СІЛА) тощо.
Дуже важливою і вкрай необхідною є також активна державна політикапідтримки ініціативи підприємств щодо розробки, запровадження й сертифікаціїсистем якості продукції.
2.3 Порядок сертифікації продукції, що випускаєтьсясерійно з обстеженням виробництва на ЗАТ «Подільський цукор»
Об'єкт сертифікації (ОС) проводить обстеження виробництва ЗАТ «Подільськийцукор» з метою встановлення відповідності фактичного стану виробництвателекомунікаційних засобів вимогам документації, підтвердження можливостіпідприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог діючих НД, видачірекомендацій про періодичність та форми проведення технічного нагляду завиробництвом сертифікованої продукції. Процедура та методика робіт наведені вСП-03.03. Обстеження виробництва здійснюється комісією ОС. Чисельний іперсональний склад комісії, а також розподіл обов'язків затверджується наказомкерівника ОС. [15]
Обстеження виробництва телекомунікаційних засобів проводитьсязгідно з ДСТУ 3957 та Програмою обстеження, яка затверджується ОС і передбачає:
- перевірку відповідності показників іхарактеристик продукції, встановлених в технічній документації, вимогам НД, шорозповсюджуються на продукцію і технологічні процеси її виготовлення;
- оцінку достатності контрольних операцій івипробувань, передбачених технологічною документацією, для встановлення повноївідповідності продукції, що випускається, вимогам НД, які на неїрозповсюджуються;
– оцінку системи вхідного контролю комплектуючих виробів ісистеми
контролю показників продукції у процесі виробництва;
- перевірку відповідності показниківточності засобів вимірювальної техніки, що використовуються, і випробувальногообладнання вимогам технічних документів стосовно допустимих відхилень показниківі характеристик;
- перевірку наявності і ефективності системиметрологічного забезпечення;
- перевірку наявності необхідних умов дляорганізації виробництва ЗАТ «Подільський цукор» (площі виробничих приміщень, їхвідповідність санітарним і технологічним нормам, компетентність і достатністьперсоналу, його навчання, забезпечення вимог безпеки та ін.). Результатиобстеження ЗАТ «Подільський цукор» оформляються актом
обстеження, який повинен містити обґрунтований висновок і, принеобхідності, рекомендації по усуненню виявлених недоліків. Акт підписуєтьсячленами комісії і затверджується керівником ОС.
Обстеження виробництва складається з таких етапів: попередняоцінка, перевірка і оцінка виробництва, оформлення результатів обстеженнявиробництва.
Попередня оцінка. Па етапі попередньої оцінки комісія готує:
– рішення ОС щодо проведення робіт із сертифікації (зобґрунтуванням вибраної схеми сертифікації), яке затверджується керівником ОС;
– опитувальну анкету (рекомендований додаток А ДСТУ 3957);
– перелік матеріалів і документів щодо продукції, які Заявникповинен надати комісії разом із заповненою опитувальною анкетою, та інформуєЗаявника про прийняте рішення і направляє йому анкету та перелік. Одинпримірник рішення направляється до зазначеної у цьому рішенні ВЛ.
В рішенні обов'язково повинно бути посилання на зареєстровані вустановленому порядку ТУ У на продукцію, яка заявлена на сертифікацію.Наявність таких ТУ У – одна з необхідних умов реєстрації в ОС заявки напроведення сертифікації серійної продукції вітчизняного виробництва. Заповненаопитувальна анкета з інформацією щодо виробництва продукції, якасертифікується, подається Заявником до ОС. Зміст заповненої опитувальної анкетиє конфіденційним і вона призначена тільки для використання ОС. Після отриманнявід заявника заповненої опитувальної анкети та матеріалів комісія здійснює їханаліз.
За результатами попередньої оцінки комісія складає висновок, уякому наводяться результати аналізу:
- опитувальної анкети;
- вимог НД виробника на продукцію, що сертифікується,у порівнянні з вимогами НД, чинних в Україні;
- інших вихідних матеріалів і документів.
У висновку на підставі проведеного аналізу визначаєтьсядоцільність (недоцільність) проведення подальших етапів робіт. Принеобхідності, даються рекомендації на проведення Заявником коригувальних дій.Висновок підписується головою та членами комісії і затверджується керівникомОС.
У разі негативного висновку ОС повідомляє про це Заявника іприпиняє роботи за заявкою на час проведення підприємством коригувальних дій щодоусунення невідповідностей. Роботи за заявкою можуть бути продовжені тількипісля надання ОС переконливих доказів проведення заявником коригувальних дій іпозитивних результатів аналізу цих доказів з боку ОС. ОС інформує пропоновлення робіт за заявкою Заявника і, при необхідності, відповідну ВЛ. Увипадку, коли ОС обґрунтовано вважає коригувальні дії недостатніми, про цеінформується Заявник, а роботи за заявкою не поновлюються. У випадку, коликоригувальні дії не були виконані або інформація про це не надійшла до ОС втермін до півроку, заявка анулюється, а роботи за нею припиняються. Проанулювання заявки ОС інформує Заявника та ВЛ. Для подовження робіт Заявникповинен подати нову заявку в установленому порядку.
У разі позитивного висновку комісія складає програму обстеженнявиробництва, яка узгоджується з Заявником і затверджується керівником ОС.Програма повинна передбачати перевірку об'єктів, що включають елементи системиякості відповідно до ДСТУ 150 9001. Вибір цих елементів здійснюється зарезультатами попередньої оцінки з урахуванням специфіки продукції, щосертифікується, та особливостей її виробництва. Мінімальний перелік елементівсистеми якості виробництва, що перевіряється під час його обстеження,встановлено ДСТУ 3413. Рекомендована форма програми обстеження виробництванаведена в додатку Б ДСТУ 3957.
В терміни, що визначені в програмі та контракті на проведенняробіт з сертифікації, у встановленому порядку оформлюється та здійснюєтьсявідрядження членів комісії на підприємство.
Проведення перевірки і оцінки виробництва.
Проведення перевірки на підприємстві включає: вступну нараду,обстеження виробництва відповідно до затвердженої програми, заключну нараду.
Вступна нарада проводиться до початку роботи комісії напідприємстві. У нараді беруть участь члени комісії, керівництво тавідповідальні особи підприємства. На нараді: представляють членів комісіїкерівництву підприємства; розглядають мету та завдання перевірки, програму обстеженнявиробництва; установлюють форми спілкування членів комісії з керівництвом тапрацівниками підприємства; фіксують розподіл обов'язків між членами комісії таповноважних представників виробника, які будуть взаємодіяти з конкретними членами комісії;вирішують питання підготовки і надання комісії необхідних документів,матеріалів, довідок та ін. За результатами вступної наради складаєтьсяпротокол, який підписується головою комісії. В процесі перевірки голова комісіїможе вносити зміни в програму перевірки та розподіл обов'язків між членамикомісії.
Під час обстеження виробництва збираються фактичні дані провиробництво та елементи системи управління якістю шляхом: опитувань персоналупідприємства та аналізу його діяльності; аналізу документів, щовикористовуються на підприємстві; аналізу технологічних процесів та оцінки виробництва;здійснення спостережень за діяльністю функціональних підрозділів та аналізуцієї діяльності; аналізу заходів щодо забезпечення якості виробництвапродукції.
Для кожного елементу системи управління якістю встановлюється:наявність задокументованих процедур (методик) із зазначенням назви тапозначення документа; дотримання процедур (методик); забезпечення в результатівиконання процедур (методик) відповідності виготовленої продукції встановленимвимогам.
Перевірку здатності підприємства забезпечувати виробництвопродукції, яка відповідає вимогам, встановлених чинними НД, здійснюють шляхоманалізу: нормативних документів; технічної документації (конструкторської,технологічної, програмної тощо); методик (процедур) проведення робіт, інструкційта інших; робочої документації (протоколи випробувань, звіти служби контролюякості, плани контролю, робочі журнали, форми реєстрації спостережень, картистатистичного регулювання процесів та інші); відповідності та стану засобівтехнологічного оснащення; відповідності і стану випробувального обладнання,засобів контролю та вимірювальної техніки; відповідності підготовки персоналутощо.
Дані, що свідчать про наявність невідповідностей, повинніфіксуватись з метою додаткового вивчення та аналізу навіть тоді, коли вони невходять до об'єктів перевірки, передбачених програмою обстеження виробництва.Усі спостереження, опитування, аналіз документів, які зроблені в ходіперевірки, повинні документуватись і мати чітке та конкретне підтвердженняоб'єктивними даними. Дані, що висвітлюють наявність невідповідностей, повинніфіксуватися навіть, якщо вони не входять до програми обстеження виробництва, зметою додаткового, вивчення та аналізу. Інформація, що одержана за результатамиопитування, повинна перевірятися шляхом порівняння з інформацією, що одержана зінших незалежних джерел, таких як спостереження, вимірювання, реєстрація даних.
Під час проведення перевірки комісія проводить аналіз отриманихданих і вирішує, які з них не відповідають встановленим вимогам і мають бутиподані як невідповідності. Після цього комісія має забезпечити їхдокументування в чіткій та стислій формі з наданням доказів. У формулюванняхневідповідностей повинні зазначатися конкретні вимоги нормативних документів,на відповідність яким проводиться перевірка. Ці матеріали надаються головоюкомісії керівництву перевірюваного підприємства для усунення зазначенихневідповідностей.
Під час проведення обстеження виробництва комісією можуть бутивідібрані зразки продукції для проведення випробувань з метою проведеннявипробувань (якщо це передбачено в рішенні ОС на проведення сертифікації).
Порядок обстеження
Схема (модель) сертифікації заявленої продукції визначаєтьсяорганом сертифікації за узгодженням із заявником до початку робіт з сертифікаціїу відповідності з ДСТУ 3413–96 «Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядокпроведення сертифікації продукції»». Вибір схеми (моделі) сертифікації залежитьвід виду продукції, її кількості, стану виробництва та інших необхідних даних.
Схеми (моделі) сертифікації продукції (в тому числі, щоімпортується в Україну):
а) сертифікація одиничного виробу з проведенням випробувань зметою сертифікації кожного виробу та видачею сертифіката відповідності накожний виріб;
б) сертифікація партії продукції (виробів) з проведеннямвипробувань з метою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку ікількості, які встановлені органом сертифікації, з видачею сертифікатавідповідності на партію продукції (виробів) з наведенням розміру сертифікованоїпартії;
в) сертифікація продукції, що випускається серійно:
з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції,що відібрані в порядку і кількості, які встановлені органом сертифікації, звидачею сертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміномдії до одного року, що встановлюється ліцензійною угодою, з проведеннямтехнічного нагляду у формі випробувань зразків продукції з періодичністю, вобсязі та в порядку, що встановлені органом сертифікації та перевіркоювиробництва, яка проводиться в разі необхідності (схема не стосується харчовоїпродукції);
з обстеженням виробництва продукції з проведенням випробувань зметою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, яківстановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності насерійне виробництво продукції з терміном дії до двох років, що встановлюєтьсяліцензійною угодою, з проведенням технічного нагляду в порядку, що визначенийорганом сертифікації і включає перевірки виробництва та контрольні випробуваннязразків продукції;
з атестацією виробництва продукції з проведенням випробувань зметою сертифікації зразків продукції, що відібрані в порядку і кількості, яківстановлені органом сертифікації, з видачею сертифіката відповідності насерійне виробництво продукції з терміном дії трьох років, що встановлюєтьсяліцензійною угодою, з урахуванням терміну дії атестата виробництва, зпроведенням технічного нагляду в порядку, що визначений органом сертифікації івключає перевірки виробництва та контрольні випробування зразків продукції;
з сертифікацією або оцінкою системи управління якістю, діючої напідприємстві, з проведенням випробувань з метою сертифікації зразків продукції,що відібрані в порядку, що визначений органом сертифікації, з видачеюсертифіката відповідності на серійне виробництво продукції з терміном дії доп'яти років, що встановлюється ліцензійною угодою, з урахуванням терміну діїсертифіката на систему управління якістю, з проведенням технічного нагляду впорядку, що визначений органом сертифікації продукції та систем якості.
Схеми (моделі) сертифікації з атестацією виробництва, зсертифікацією або оцінкою системи управління якістю застосовуються у випадкубажання виключно виробника продукції, що випускається серійно, (включно іноземного)одержати сертифікат на більший термін дії з правом самостійно застосовуватийого до кожної вилущеної партії продукції.
Відбирання зразків продукції для випробувань здійснює органсертифікації або, за його дорученням, інша незалежна від виробника організація.
Кількість зразків продукції для випробувань (кількість пакувань,загальна маса, ін.) встановлюється органом сертифікації у відповідності звимогами державних та міжнародних стандартів на цю продукцію.
Відбір зразків проводиться виключно в присутності представника заявника або виробника іоформляється актом відбору зразків за встановленою формою із зазначенням такихобов'язкових відомостей:
- місце та дата відбирання зразків;
- назва продукції;
- назва виробника продукції;
- розмір партії продукції, дата виготовленняабо граничні дати виготовлення партії;
- характеристика та маса продукції вспоживчому пакуванні, термін реалізації продукції;
- кількість зразків для випробувань,зразків-свідків для зберігання.
Акт оформляється в трьох примірниках і підписується представникоморганізації, що проводить відбирання, та представником заявника абопідприємства-виробника. Один примірник направляється до органу сертифікації,другий – залишається у заявника (виробника), третій – разом із зразкаминаправляється до випробувальної лабораторії, яка зазначена в рішенні зазаявкою.
Відібрані зразки для випробувань та зберігання опечатують абоопломбовують.
Ідентифікація продукції проводиться органом сертифікації.Ідентифікація продукції, в тому числі імпортної, проводиться з урахуваннямвимог нормативних документів, діючих в Україні, а також законодавства України(Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів», ін.).
Порядок здійснення атестації виробництва продукції визначає органсертифікації відповідно до Положень ДСТУ 3414–96 «Система сертифікаціїУкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення» з урахуванням специфікипродукції, розмірів і умов її виробництва, наявності галузевих технологічнихінструкцій, рецептур та інших документів, використовуючи при цьому документи,що передбачені додатками до Порядку проведення атестації виробництва спиртуетилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів,затвердженого наказом Держстандарту України №85 від 29.02.1996 р. тазареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №291/1316.Атестація виробництва може за рішенням органу сертифікації передувати попередняперевірка виробництва.
Випробування зразків продукції проводять виключно акредитовані вСистемі випробувальні лабораторії, що визначені органом сертифікації в рішенніза заявкою. Самостійне прийняття випробувальною лабораторією рішень пропроведення випробувань зразків з метою сертифікації не допускається.
Зразки продукції повинні випробовуватись на відповідність усімвимогам чинних в Україні нормативних документів, що зазначені в рішенні зазаявкою.
Заключна нарада проводиться в останній день перевірки. В нарадіприймають участь комісія у повному складі та керівництво підприємства, а такожйого працівники, які залучались до процесу перевірки. На заключній нарадіголова комісії доводить до відома присутніх: зауваження комісії в порядку їхзначущості; висновок комісії про стан виробництва продукції, що сертифікується;рекомендації комісії. Проведення заключної наради оформляється протоколом, якийпідписують усі члени комісії. Зміст протоколу доводиться до керівникапідприємства під розписку.
Оформлення результатів обстеження виробництва.
Результати перевірки, висновки та рекомендації комісії оформляютьу вигляді акту обстеження виробництва.
Акт обстеження складається під керівництвом голови комісії, якийнесе відповідальність за недостовірність викладених в ньому відомостей. Кожнийчлен комісії надає голові комісії матеріал до акту стосовно об'єктів таелементів, які він перевіряв згідно з програмою обстеження та розподіломобов'язків. Члени комісії несуть відповідальність за недостовірністьвідомостей, що надаються ними в матеріалах до акту.
Акт повинен містити: відомості про ОС (назву, адресу, номер тадату реєстрації атестата акредитації) та про перевірене підприємство (назву,адресу); відомості про підстави для проведення перевірки; мету та завданняперевірки; склад комісії; склад представників підприємства, в присутності якихпроводилася перевірка; вказівку про конфіденційність інформації, якувикористано в акті; вихідні дані про підприємство та продукцію, щосертифікується, за документами, наданими підприємством: характеристикапідприємства, кількість працюючих, обсяг виробництва продукції, рекламації,термін гарантії на продукцію, відомості про програму обстеження, відомості проНД, на відповідність вимогам яких проводиться сертифікація та інше; результатиобстеження об'єктів перевірки, включаючи елементи системи управління якістю;результати спостережень, зауваження та висновки про невідповідності; оцінкувиробництва; висновок щодо можливості або неможливості випуску заявленої насертифікацію продукції відповідно до встановлених вимог; рекомендації щодоусунення підприємством виявлених під час перевірки невідповідностей (за наявності)із зазначенням термінів їх усунення; рекомендації щодо періодичності та формпроведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції;відомості про направлення акту. Протоколи нарад прикладаються як додатки доакту. Акт обстеження повинен бути підготовлений в термін, що не перевищуєодного місяця з дня проведення заключної наради. Акт підписується головою івсіма членами комісії та затверджується керівником ОС. Перший примірник акту ОСпередає керівництву Заявника (підприємства, що перевірялося), другий примірникакту залишається в архіві ОС в справі за цією заявкою. За погодженням зЗаявником (виробником) акт обстеження може бути направлено будь-якій іншійорганізації (підприємству). Організації, яким направляються акти, повинні забезпечитиналежне збереження актів обстеження, що містять відомості конфіденційногохарактеру. За позитивних результатів обстеження виробництва та випробуваньпродукції після проведення всіх робіт Заявнику видається сертифікатвідповідності. Номер та дата акту обстеження вказується у відповідному місці набланку сертифіката відповідності на продукцію, що сертифікується.
49 У разі негативних результатів обстеженнявиробництва ОС припиняє роботи за заявкою на час проведенняпідприємством-заявником коригувальних дій з усунення невідповідностей. Роботиза заявкою можуть бути продовжені тільки після надання ОС переконливих доказівпроведення Заявником коригувальних дій. Повторне обстеження виробництва можездійснюватися за повною або скороченою процедурою, коли перевіряють лише тіелементи виробництва, у яких були виявлені, невідповідності. В разі позитивнихрезультатів повторного обстеження заявнику видається сертифікат відповідностіна продукцію, що сертифікується.
У випадку, коли коригувальні дії не були виконані в термін допівроку або інформація про них не надійшла до ОС в цей термін (або іншийтермін, встановлений в акті обстеження або іншому документі), заявкаанулюється, а роботи за нею припиняються. Про це ОС інформує Заявника. Дляподовження робіт Заявник повинен подати нову заявку в установленому порядку.
Оформлення сертифіката відповідності та його реєстрацію в РеєстріСистеми здійснює відділ сертифікації, що розглядав результати робіт зсертифікації продукції за заявкою.
За позитивних висновків розгляду результатів робіт з сертифікаціїзаявнику видається оригінал сертифіката відповідності. За бажанням заявникайому може бути додатково виданий оригінал сертифіката відповідності наросійській мові з тим же номером і датою видачі.
Визнання сертифікатів чи інших документів, які підтверджуютьвідповідність продукції іноземного виробництва, видані уповноваженими органамиінших країн
Визнанню в Системі підлягають сертифікати та протоколивипробувань продукції, видані уповноваженими органами інших країн (далі – іноземнийсертифікат), за умови дотримання таких правил:
а) з національним органом сертифікації тієї країни, з якоїпоходить продукція, що ввозиться в Україну, Держспоживстандартом Україниукладена двостороння угода про взаємне визнання результатів робіт зсертифікації;
б) іноземний сертифікат виданий в державній системі сертифікаціїтієї країни, з якої походить і в якій виготовлена продукція, що ввозиться в Україну;
в) продукція, що ввозиться в Україну, може бути ідентифікована засупровідною документацією (маркування, етикетка тощо) як така, що виготовленаза міждержавними (ГОСТ) або іншими нормативними документами, що є чинними вУкраїні.
У разі якщо показники безпеки продукції повністю відповідаютьвимогам нормативних документів, чинних в Україні, оформлюється свідоцтво провизнання.
Якщо показники безпеки частково відповідають вимогамнормативних. документів України, проводяться додаткові випробовування зразківпродукції (за показниками, які не співпадають з вимогами нормативних документівУкраїни) та оформлюється сертифікат відповідності.
Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції здійснюєорган сертифікації продукції чи за його дорученням інша організація у разі,коли сертифікат відповідності виданий виробнику на продукцію, що випускаєтьсясерійно, і надано право самостійно застосовувати його до кожної одиницівиготовленої продукції.
Технічний нагляд може проводитись у формі контрольних випробувань,контрольних випробувань та перевірки виробництва.
Обсяг, порядок та періодичність технічного нагляду встановлюєтьсяорганом сертифікації продукції у кожному окремому випадку під час проведеннясертифікації і регламентується програмою технічного нагляду.
3. Шляхи вдосконалення діяльності підприємства
3.1 Роль стандартизації у підвищенні якості таконкурентоспроможності продукції ЗАТ «Подільський цукор»
Під конкурентоспроможністю продукції на ЗАТ «Подільськийцукор» розуміють:
- рівень економічних, технічних таексплуатаційних характеристик продукції, що дозволяє отримати переваги упорівнянні з іншою аналогічною продукцією на ринку;
- узагальнену більш високу порівняльнухарактеристику продукції, що містить комплексну оцінку всієї сукупностівиробничих, комерційних, організаційних і економічних показників щодо виявленихвимог ринку чи властивостей продукції.
Конкурентоспроможність є інтегральною характеристикою продукції,що обумовлює можливість її збуту. На конкурентоспроможність продукції впливаютьїї» якість, ціна, вартість експлуатації, зручність технічного обслуговування,імідж виготовлювача, його здатність дотримувати договірні терміни постачання йінші чинники. [12]
Пріоритетність чинників конкурентоспроможності ЗАТ «Подільськийцукор» залежить від рівня соціально-економічного розвитку суспільства,характеристик ринків, на яких реалізується продукція, потреб конкретнихспоживачів.
Згідно з ДСТУ ISO 9000 якість – це ступінь, до якого сукупністьвласних характеристик продукції чи послуг задовольняє сформульовані потреби абоочікування, що можуть бути загальнозрозумілими або обов'язковими.
Відповідно до стандарту ISO 8402 вимоги до якості – відображенняпевних потреб або їх переведення в набір кількісно чи якісно визначених вимогдо характеристик об'єкта, щоб надати можливість їх реалізації та перевірки.
Із цих визначень якості випливає, що основним суб'єктом, якийвизначає якість, є споживач. З іншої сторони, його оцінка якості ґрунтується напоінформованості щодо характеристик продукції та їх підтвердженнівипробуваннями, можливості об'єктивного співставлення з іншою аналогічноюпродукцією.
Розглядаючи питання конкурентоспроможності ЗАТ «Подільський цукор»та якості варто наголосити на таких суттєвих характеристиках сучасного ринку:
- глобалізація ринку;
- динамічність змін вимог ринку та короткотерміновість життєвого циклу продукції чи послуги;
- формування нових ринків та регіональнихринків з більш високими вимогами;
- розвиток ринку високотехнологічноїпродукції та послуг;
- застосування комунікаційних технологій,швидкоплинність оновлення інформації щодо продукції та послуг;
- зменшення долі суспільного сектора тастрімке зростання приватного;
- переважання пропозиції над попитом;
– забезпечення вимог екологізації виробництва табезпеки; формування потреб сталого розвитку суспільства.
За таких умов позиціювання продукції та послуг на ринку івизначення їх конкурентоспроможності ЗАТ «Подільський цукор» розгортається утріаді: якість – ціна (вартість) – час, тобто, треба вирішувати триєдинезавдання – уводити продукцію в ринковий обіг високої якості за прийнятною ціноюу певний період часу та на відповідному сегменті ринку. У більш вузькомузмісті, чим зазначене вище досягти конкурентоспроможності це – задовольнитивимоги та очікування споживачів краще, ніж конкуренти, скорочувати термінвиконання замовлень з тим, щоб бути мобільнішим за конкурентів, знижувативитрати, щоб запропонувати кращу ціну, ніж конкуренти. [12]
На ринку діють одночасно, по-перше, виробники та постачальникипродукції і. послуг, які власне і створюють конкуренцію, по-друге, споживачі,які задовольняють свої потреби, по-третє, держава, яка вирішуєсоціально-економічні завдання та створює певні правила та норми діяльності наринку, застосовуючи законодавче і нормативно-правове регулювання та розвиваючидобровільні механізми узгодження інтересів сторін і спонукаючи учасників ринкудо їх застосування.
Таким найбільш дієвим і загальновизнаним світовою спільнотою,урядовими інституціями та бізнесовими колами механізмом є стандартизація назасадах консенсусу та узгодженості на різних рівнях стандартизації(міжнародному, регіональному, національному та підприємства).
Чи не найкращим чином ілюструють ринкову корисну рольстандартизації її переваги, викладені у багатьох основоположних документахміжнародних і національних систем стандартизації:
- досягнення якості продукції, процесів тапослуг шляхом визначення характеристик, які встановлюють їх здатність задовольнитипевні потреби, тобто їх відповідність призначеності;
- забезпечення поліпшення якості життя,безпеки та захисту довкілля;
- досягнення економії людських ресурсів,матеріалів і енергії під час виробництва продукцією;
- забезпечення прозорих та однозначнихвідносин між усіма зацікавленими сторонами у формі, придатній для використанняяк посилання чи відтворення (включення) в чинні документи;
- сприяння міжнародній торгівлі шляхомусунення бар'єрів у торгівлі, спричинених відмінностями національних систем;
- забезпечення промислової ефективностішляхом управління розмаїттям, уніфікацією та типізацією.
Очевидно, що кожна із цих переваг безпосередньо пов'язана ізстворенням конкурентоспроможної, а одночасно і якісної продукції чи послуги.
На досягнення таких цілей спрямовується і міжнародна практикадослідження потреби у стандарті, яка передбачає отримання позитивних відповідейна такі питання.
Чи потрібен стандарт на ЗАТ «Подільський цукор» з технічної таекономічної точки зору? (Визначення пріоритетності).
Чи потрібен стандарт основним заінтересованим сторонам? (Якщостандарт не потрібен, то він не буде застосовуватись).
Чи реальна розробка стандарту? (З технічної точки зору або певнихобмежувальних чинників, як законодавство, патенти тощо).
Які прогнозовані терміни розроблення та які передбачуванівиконавці?
(Адже стандарт повинен мати належну перспективу застосування).
Які положення будуть встановлені у передбачуваному стандарті та яквони співвідносяться з чинними стандартами? (Адже стандарт повиненвстановлювати більш прогресивні вимоги, відображати досягнутийнауково-технічний рівень та задовольняти потреби ринку).
У підсумку в розроблюваному стандарті на ЗАТ «Подільський цукор» повиннібути встановлені положення, придатні для практичного застосування, об'єктивнообґрунтовані та які можуть бути перевірені випробуваннями чи дослідженнями.
Отже, стандартизація – незамінний засіб забезпечення сумісності,взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності техніки й інформаційнихмереж, норм безпеки й екологічних вимог, єдності характеристик і властивостей,якості продукції, робіт, ї процесів і послуг. Розвиток стандартизаціїнерозривно зв'язаний з удосконаленням управління якістю виробництва, зокрема,впровадження систем управління якістю, систем екологічного управління таінтегрованих систем управління.
Вплив стандартизації на підвищення конкурентоспроможності таякості продукції на ЗАТ «Подільський цукор» реалізується в основному черезкомплексну розробку стандартів на сировину, матеріали, напівфабрикати,комплектувальні вироби, оснащення, проектування і готову продукцію;встановлення в стандартах технологічних вимог до найважливіших процесів іпоказників якості, а також єдиних методів випробувань і засобів контролю таоцінки відповідності.
Стандарти полегшують вибір оптимального розмірного ряду та вибірнайкращих зразків, забезпечують організацію спеціалізованих виробництв,зменшують затрати на проектування і виробництво та скорочують строкивпровадження продукції у виробництво.
У стандартах також встановлюється однозначна термінологія, системиодиниць, позначень, вимоги до метрологічного забезпечення, маркування,пакування, транспортування, експлуатаційних документів (інструкцій) таінформації для споживачів, необхідні для оцінювання та вибору ними продукції.
Очевидно, наявність стандартів істотно полегшує та спрямовуєдіяльність виробника продукції, щодо забезпечення її ринкової відповідності закритеріями конкурентоспроможності та якості.
Одночасно доречно наголосити, що застосування принципуобов'язковості стандартів, надмірна деталізація вимог та орієнтаціястандартизації на певні конструкційні рішення, застосуванні визначенихматеріалів чи сировини тощо, як то було часто у колишньому СРСР, є гальмом устворенні конкурентоспроможної та якісної продукції.
Створення нової системи стандартизації, адекватної економічнимзмінам, що відбуваються в Україні, має на меті гармонізацію її вимог з вимогамиміжнародних та національних систем стандартизації країн з ринковою економікою. Удосконаленнянаціональної системи стандартизації – непогана передумова для підвищенняконкурентоспроможності вітчизняної продукції та створення підприємствами системзабезпечення якості. Важливе також визнання таких систем вітчизнянимспоживачем.
Переміщення ваги в боротьбі за конкурентоспроможність та якість іззагальнодержавного рівня на рівень безпосередніх виробників робить необхіднимзміцнення системи стандартизації саме на підприємствах. Зростання ролістандартизації для підприємств диктується двома основними причинами.
Перша з них – за умови господарської самостійності підприємствстворюються об'єктивні передумови до неузгодженості діяльності підприємств,суміжних щодо видів виробленої продукції стосовно параметрів створюваноїпродукції, методів контролю її якості тощо. Усе це виявляється під часвиробництва і споживання продукції, впливає на попит і відповідно на збутпродукції і, у кінцевому рахунку, на економічний стан виробників.
Друга – раціональне застосування стандартизації під часпроектування та виробництва продукції дозволяє суттєво знизити витрати напродукцію та підвищити доходи підприємств.
Обсяг робіт із стандартизації на підприємстві ЗАТ «Подільськийцукор» залежить від масштабів виробництва і кооперування, від номенклатури іконструктивної складності виробленої продукції, ступеня її новизни йінтенсивності розвитку тощо.
Перехід від обов'язковості стандартів до добровільного їхзастосування не зменшує їх роль, а навпаки, дає простір для вибору таініціатив. Стандарти для усіх є джерелом найважливішої інформації, оскільки вних зібрано норми і правила, що засновані на досягненнях у різних галузяхтехніки, технології та практичного досвіду і визнані методом консенсусупредставниками усіх заінтересованих сторін.
Але будь-який вибір є адекватним і тимчасовим з огляду на цілі тапринципи стандартизації і підлягає аналізу та перегляду в наступний період.
Завдання вступу України до Світової організації торгівлі таінтеграції до Європейського Союзу вимагають прийняття міжнародних та європейських стандартів.Це дозволяє зорієнтуватись у вимогах глобальних і регіональних ринків тавизначити рівень характеристик продукції й послуг, прийнятний для цих ринків.Але, на наш погляд, навіть відповідність міжнародному стандарту не гарантуєдосягнення конкурентоспроможності. Скоріше, це перепустка, умови доступу наглобальний ринок і потенційна конкурентоспроможність, реальність якої будевстановлена тільки після позиціювання продукції на ринку та її оцінюванняспоживачем за критеріями зазначеної вище тріади: якість – ціна (вартість) – час.
Одночасно викладене вище свідчить, що ядром цієї тріади єадекватне застосування стандартизації, яке суттєво для формування та досягненняпевного рівня кожного із трьох цих складників.
Наголосимо ще на таких аспектах встановлення якості продукції.
Перше, з огляду на те, що стандарти ЗАТ «Подільський цукор» відповідаютьрівню розвитку техніки та є визнаним технічним правилом, вони застосовуютьсясудами, як документована технічна доказова база під час розгляду спорів усудах.
Друге, відповідність стандартам на ЗАТ «Подільський цукор» використовуєтьсяяк вимога під час державних закупівель, проведенні тендерів, укладаннядоговорів на постачання та контрактів, складанні каталогів продукціївиробниками, маркетингових та рекламних компаніях.
Третє, відповідність міжнародним стандартам на ЗАТ «Подільськийцукор» – це усунення торгових бар'єрів у торгівлі, задоволення потребтехнічного, економічного та торговельного розвитку.
Удосконалення національної системи стандартизації України утеперішній час спрямоване на підвищення якості вітчизняної продукції тадосягнення її конкурентоспроможності як на внутрішньому, так і на зовнішньомуринках і забезпечення на цій основі стійкого розвитку економіки країни йінтеграції її у світову економіку.
Першочергово якість і конкурентоспроможність треба досягти у тихсекторах економіки, розвиток яких буде забезпечувати зростання економіки вцілому. Виробленню таких пріоритетів та практичній роботі у цих напрямках, ямаю надію, сприятимуть наші громадські консультації.
3.2 Використання сертифікації на підприємстві ЗАТ «Подільскийцукор»
Згідно з положеннями національної стандартизації України існуютьтакі основні види стандартів на ЗАТ «Подільський ї цукор»: основоположністандарти, загальні технічні вимоги, стандарти на продукцію, послуги, процеси,методи випробовування (вимірювання, аналізування, контролювання), сумісністьпродукції, послуг чи систем в їхньому спільному використовуванні [3]. Розглянемоможливі шляхи отримання економічного ефекту в разі впровадження стандартіврізних видів.
Основоположні стандарти на ЗАТ «Подільський цукор» поширюються напевну область діяльності та встановлюють організаційно-методичні й загальнотехнічні положення, термінологію, вимоги, норми і правила для взаємозв'язку, узгодженості тасумісності робіт протягом усього життєвого циклу продукції, а такожбезпеки й охорони довкілля. Стандарти на сумісність встановлюють «вимогистосовно сумісності виробів чи систем у місцях їх поєднання» [4]. Економічнийефект від упровадження таких видів стандартів на ЗАТ «Подільський цукор» можебути одержано внаслідок підвищення загального рівня виробництва, якостіпродукції; продуктивності праці та зниження різного роду витрат (у т.ч. штрафівза невиконання екологічних і санітарних норм, а також пов'язаних ізтравматизмом і захворюваністю) внаслідок оптимізації робочого процесу, усуненнядублювання робіт, зниження часу на розроблення й узгодження; можливості сумісногофункціонування різних видів устаткування; використання уніфікованих деталей(комплектуючих, витратних матеріалів) тощо.
Стандарти на продукцію та послуги встановлюють вимоги до груподнорідної продукції та послуг. Стандарти на процеси встановлюють вимоги дометодів виконання робіт у технологічних процесах. Стандарт загальних технічнихвимог «містить перелік характеристик, для яких значення чи інші данівстановлюються для виробу, процесу чи послуги в кожному випадку окремо» [4].Економічний ефект від упровадження них видів стандартів на ЗАТ «Подільськийцукор» можливий внаслідок підвищення якості продукції та послуг, зростанняпродуктивності праці, зниження питомих матеріальних, енергетичних і трудовихвитрат, зниження витрат, пов'язаних із ліквідацією аварій та шкідливихекологічних наслідків.
Стандарти на методи контролювання (випробовування, вимірювання,аналізування) встановлюють послідовність операцій, способи (режими, норми,правила) і технічні засоби їх виконання [4]. Впровадження нього виду стандартівдає економічний ефект унаслідок підвищення якості продукції, зниження витрат,пов'язаних з організацією випробувань, їх тривалістю та повторюваністю.
Відповідно до Закону України «Про стандартизацію» [1] врозробленні стандартів можуть брати участь (у т.ч. фінансову) зацікавленіюридичні та фізичні особи незалежно від їх відомчої приналежності. Цим закономтакож встановлено, що одним із принципів державної політики у сферістандартизації є вільний вибір видів стандартів для виробників і постачальниківпродукції. Обов'язковим застосування стандартів на ЗАТ «Подільський цукор» стаєу випадку, якщо не передбачено технічними регламентами або іншиминормативно-правовими актами, а також для учасників угоди – якщо в ньому єпосилання на цей стандарт; для виробників і постачальників продукції – занаявності декларації або сертифікату про відповідність продукції вимогамстандарту або в разі використання позначення стандарту в її маркуванні.
Надання стандарту чинності передбачає підвищення якісного рівнявиробництва, тобто модернізацію наявного устаткування або заміну його на нове,сучасніше, поліпшення якості продукції або збільшення її випуску з одночаснимзниженням собівартості, впровадження нових технологій, організаційно-технічнихметодів, підвищення якості сировини тощо. До того ж певні зміни частостосуються суміжних галузей промисловості. Все разом дає підставу розглядатистандарт як інвестиційний проект з усіма притаманними йому властивостями.
Для оцінювання ефективності та, відповідно, доцільностірозроблення і впровадження стандартів потрібен загальний підхід з розгляданнямусіх економічних, екологічних і соціальних складових. Крім того, необхідновраховувати вилив інфляції, економічної та законодавчої нестабільності вкраїні, інтереси виробників і споживачів продукції, обов'язкові вимоги безпекипродукції /для людини та довкілля. Таке оцінювання ефективності стандарту можнапроводити відповідно до основних положень методики ІОН ІДО [6]. Необхіднопідкреслити, що витрати на створення стандарту та ефект від його впровадженнярознесені в часі, тобто спочатку вкладаються засоби в розроблення стандарту, апотім, після його затвердження і надання чинності, можна одержати очікуванийефект.
Надання чинності державному стандарту, як правило, впливає не лишена ЗАТ «Подільський цукор», які його безпосередньо застосовують, а й на ті, які з ними взаємодіють. Томуефект від упровадження стандарту можна розгляди як суму результатів на всіх(основних і суміжних) підприємствах за всіма аспектами: економічним, екологічнимі соціальним.
Висновки
Ефективність виробництва завжди виражає відношення ефекту довитрат, здійснених на його отримання. Це означає, що визначення ефективностівимагає застосування методів кількісного аналізу і вимірювання, що припускаєвстановлення критерію економічної ефективності. Економічна ефективністьвиражається в підвищенні продуктивності праці. Отже, рівень продуктивностіпраці є критерієм економічної ефективності виробництва. Чим вище продуктивністьпраці і, отже, нижче за витрачання виробництва, тим вище економічнаефективність витрат праці. Рівень економічної ефективності витрат і ресурсів якв масштабі всього виробництва, так і в окремих його галузях, залежить відвибору найвигіднішого варіанту виробництва того або іншого виду промисловоїпродукції. Тому для успішного розвитку промисловості і її окремих галузейвиняткової важливості набувають правильні і точні методи визначення економічноїефективності засобів, що направляються на збільшення виробничих фондів, натехнічне оснащення і вдосконалення організації виробництва в окремих галузяхпромисловості, це породило систему методів оцінки ефективності управління.
В Україні існує тенденція на покращення систем менеджменту якості,використання міжнародних стандартів на підприємствах є підтвердженням цьому.Цей процес лише може бути прискореним чи уповільненим обставинами, якіскладаються у світі. Важливо йти поряд із тенденцією на покращення новихтехнологій, наукових розробок, використання молодих та перспективних кадрів,які виведуть виробництво на новий технічний рівень. Оскільки якість єневід'ємною частиною виробництва та підприємства, важливим є обґрунтуваннянайбільш прийнятних у даних умовах системи показників і методу оцінки якості.
Нині обов'язковою умовою виходу на міжнародний ринок є наявність упродавця сертифіката відповідності, що засвідчує відповідність продукціївимогам міжнародних стандартів ICO серії 9000, які швидко поширюються в світі ірегулюють єдині всесвітні вимоги до систем якості фірм-постачальників. Ниніскладається така ситуація, що фірми, які не володіють сертифікатом на системуякості, підтверджуючи тим самим її відповідність стандартам ICO серії 9000,майже не мають шансів на укладання більш-менш пристойного контракту і на участьу міжнародних тендерах, а їх товар оцінюється на світовому ринку в 2–4 разидешевше.
Крім того, потрібно брати до уваги, що забезпечення якостівідповідно до стандартів ICO серії 9000 – це умова необхідна, але не завждидостатня для гарантії конкурентоспроможності товару, оскільки багато фірм йдалі вдосконалюють виробництво з орієнтацією на випуск товару з ще кращими якісними параметрами, ніж цьоговимагають указані стандарти.
На початку 1993 року Україна стала членом ICO та Міжнародноїелектротехнічної комісії – ІЕС. Це дає їй право нарівні з 90 іншими країнамисвіту брати участь у діяльності більш ніж 1000 міжнародних робочих органівтехнічних комітетів по стандартизації і сертифікації та використовувати понад12000 міжнародних стандартів.
Для набуття максимально можливого зиску та іміджу надійногопартнера на зовнішньому ринку підприємствам бажано створювати і сертифікуватитакож власні системи якості. Згідно з міжнародним стандартом ICO 8402 «Якість.Словник» система якості являє собою сукупність організаційної структури,відповідальності, процедур, процесів і ресурсів, що забезпечує здійсненнязагального керування якістю. Відповідний рівень такої системи підтримуєтьсясертифікатом, який видається підприємству на певний строк – один рік, два рокитощо. Правом видачі сертифікату на систему якості може володіти національнийорган по сертифікації; у необхідних випадках йому надається можливістьделегувати таку функцію акредитованій для цієї мети організації. Для оцінкисистеми якості та отримання сертифікату на неї дозволяється залучати будь-якузакордонну фірму, що займається сертифікацією. Вагомість сертифікату і рівеньдовіри до нього залежить від іміджу організації, яка видає такий документ.
На підприємствах України аналогічні системи якості ще требастворювати. Вони повинні обов'язково передбачати комплексне управління якістю,що вимагає лише колективної діяльності і спільних зусиль. З огляду на це можнаокреслити головні принципи (моменти) формування системи якості:
- підготовка усіх категорій кадрів найвищогопрофесійного рівня (необхідну якість забезпечують люди, а не машини);
- безпосередня зацікавленість першогокерівника та усього ешелону керівництва підприємства у повсякчасномурозв'язанні проблем якості продукції; підпорядкування поставленій метіорганізаційної якості продукції; підпорядкування поставленій метіорганізаційної структури системи (зокрема здійснюване нерідко на практицісполучення посад заступника директора підприємства з питань якості таначальника відділу технічного контролю вкрай недоцільне, оскільки технічнийконтроль – це далеко не саме головне у системі);
- управління якістю продукції за участю усіхбез винятку працівників підприємства (від директора до робітника); поточнийрозподіл відповідальності між підрозділами і їх керівниками; залученняробітників до повсякденної роботи у цьому напрямку через гуртки якості (задосвідом Японії, США) тощо.
При цьому дуже важливою і вкрай необхідною треба визнати активнуполітику підтримки підприємств у справі розробки, запровадження і сертифікаціїсистем якості продукції.