Реферат
/>
Курсова робота: 41 сторінка,4 таблиці, 2 малюнки, 34 джерела літератури, 2 додатки
Об'єкт дослідження: продуктивність праці та шляхи її підвищення.
Методи дослідження: аналітичний, дослідницький, порівняльний, описовий.
Короткий зміст: Сутність продуктивності праці, методи її виміру, фактори, що впливаютьна зміну продуктивності праці, математичне вираження впливу кожного фактора наекономію (перевитрата) за собівартістю, аналіз впливу продуктивності праці наобсяг виробництва, а також на рівень витрат і прибутковість підприємства.
Результати: проведений аналіз значення продуктивності праці як основного показникадіяльності підприємства, визначений вплив окремих факторів на продуктивністьпраці й рівень витрат, а, отже й прибутковості господарської діяльностіпідприємства економічного росту в сфері макроекономічного розвитку, визначенадинаміка зміни прибутковості підприємства у випадку зміни обсягів виробництваза рахунок зміни продуктивності праці. Проведено аналіз зміни продуктивностіпраці в цеху гарячої прокатки тонкого листа й у мартенівському цеху комбінату“Запоріжсталь”.
Ключові слова: ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ТРУДОМІСТКІСТЬ, КРАПКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, МІНІМАЛЬНАРЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ВИВІЛЬНЕННЯ РЕСУРСІВ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬПРОДУКЦІЇ Й ВИРОБНИЦТВА
Зміст
Вступ1. Продуктивність праці, її сутність і значення напідприємстві1.1 Поняття продуктивності праці, її фактори1.2 Методи виміру продуктивності праці2. Теоретичні основи економічного аналізу показниківпродуктивності праці2.1 Факторний аналіз2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції2.3 Зростання прибутку за рахунок зміни фізичного обсягувиробництва3. Продуктивність праці й шляхи її підвищення на прикладікомбінату «Запоріжсталь»3.1 Коротка характеристика комбінату «Запоріжсталь»3.2 Оцінка стану продуктивності праці на підприємстві3.2.1 Продуктивність праці в цеху гарячої прокатки тонкоголиста комбінату «Запоріжсталь»3.2.2 Продуктивність праці в мартенівському цеху комбінату«Запоріжсталь»3.3 Заходи щодо підвищення рівня продуктивності праці йудосконалюванню організації виробництва на комбінаті «Запоріжсталь» в 2009 роціВисновкиСписок використаної літератури
Вступ
Керування продуктивністю єскладовою частиною промислового виробництва. На наукову основу воно було впершепоставлене Ф.У. Тейлором, що «завзято наполягав на необхідності йможливості точнішого визначення тієї межі швидкості, при якому робота може внормальних умовах не сповільнюватися цілими днями протягом всього життя й прицьому не заподіювати робітникові ніякої шкоди, залишаючись, однак, ощадливої взмісті часу».
Найпоширеніші дванадцять принципів продуктивності:
1. Точно поставленіцілі.
2. Здоровий глузд.
3. Компетентнаконсультація.
4. Дисципліна.
5. Справедливевідношення до персоналу.
6. Швидкий, надійний,повний, точний і постійний облік.
7. Диспетчерськаорганізація.
8. Норми й розклади.
9. Нормалізація умов.
10. Нормування операцій.
11. Стандартні інструкції.
12. Винагорода за продуктивність.
Продуктивність працібезпосередньо впливає на фінансові результати підприємства (обсяг виробництва,виторг, прибуток). Цим пояснюється актуальність даної теми й завдань курсовоїроботи:
Ø Визначитипоняття продуктивності праці;
Ø Розглянутиосновні методи її виміру;
Ø Розглянутипродуктивність праці в цехах гарячої прокатки тонкого листа (ЦГПТЛ), імартенівському цеху ВАТ «Запоріжсталь»
Ø Розглянутиосновні фактори й способи підвищення продуктивності праці. продуктивність праця собівартість прибуток
1. Продуктивність праці, їїсутність і значення на підприємстві/>1.1 Поняттяпродуктивності праці, її фактори
Провідним показником аналізувикористання ресурсів підприємства є продуктивність праці. Вона виміряєтьсякількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну,місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.
Показник вироблення продукціїна одного працюючого в натуральному вираженні широко застосовується в галузях,що роблять більш-менш однорідну продукцію (вугільна, лісова, нафтовидобувна йін.). На підприємствах машинобудування й інших галузей промисловості із широкоюноменклатурою продукції, завдання по підвищенню продуктивності працівстановлюються, як правило, по валової (товарної) продукції в незмінних цінах;на підприємствах швейного, взуттєвого, консервної й ряду інших галузейпромисловості — по нормативній вартості обробки.
Разом з тим наскрізнимпоказником підвищення продуктивності праці для підприємств всіх галузейнародного господарства є вироблення валової (або товарної) продукції в оптовихцінах на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу.
На ріст продуктивностіпраці впливають різноманітні техніко-економічні фактори, які прийнятий зводитив наступні чотири групи:
Ø підвищеннятехнічного рівня виробництва
Ø удосконалюваннякерування, організації виробництва й праці
Ø змінаобсягу й структури виробництва
Ø галузевіфактори
Розглянемо кожний з них:
Ø Підвищеннятехнічного рівня виробництва: впровадження нової техніки, технології,механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення використаннясировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції.
Ø Удосконалюваннякерування, організації виробництва й праці: підвищення норм виробітку й нормобслуговування, скороченню втрат робочого часу, впровадження заходів щодоохорони праці.
Ø Змінаобсягу, структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящиху зв'язку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції абовиробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок.
Ø Галузевіфактори включають зміна гірничо-геологічних умов і способів видобутку кориснихкопалин; зміна фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляє; змінаробочого періоду в сезонних галузях. Число факторів усередині груп і їхнійзміст можуть змінюватися залежно від того або іншого фактора для конкретноговиду виробництва./>1.2 Методивиміру продуктивності праці
Застосовують різні методивиміру продуктивності праці — натуральний, облікових одиниць, нормативівробочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності працівизначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.
Для методу натуральногообліку продуктивності праці характерні облік і планування обсягу виробництва внатуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього методувиправдано лише при масовому виробництві продукції однакової трудомісткості.Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.
Значно частіше прибігаютьдо методу облікових одиниць, при якому різнорідну продукцію приводять до одногоосновного виду. Для цього користуються перекладними коефіцієнтами,установлюваними по співвідношенню продуктивності основних агрегатів при випускурізнорідної продукції.
Хоча перекладнікоефіцієнти й не відбивають повну трудомісткість виробництва різної продукції,вони допомагають, точніше, ураховувати й планувати продуктивність праці.
Метод нормативногоробочого часу передбачає визначення для кожного виду продукції нормативутрудомісткості, що включають витрати праці на всіх ділянках виробництва.Розподілом величини трудомісткості продукції (у нормо-годинниках) насередньосписочне число працівників визначають показник продуктивності праці — вироблення продукції в нормованому часі на одного працівника в одиницю часу.Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці,квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.
Цей метод має безсумнівнідостоїнства, але його застосування обмежується рамками заводу або окремого цехучерез труднощі розробки нормативів для всіх підприємств певної галузі.
З метою визначенняпродуктивності праці по всьому підприємству й у промисловості в ціломувикористається вартісної метод.
Основний плановий ізвітний вартісної показник продуктивності праці — обсяг чистої продукціїрозраховуючи на одного середньосписочного працівника промислово-виробничогоперсоналу в плановому році у відсотках до базисного року.
Для більшості підприємствфактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступнихпоказників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якістьвихідної сировини, ступінь і повнота використання корисних компонентів усировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступіньвикористання фонду робочого часу.
2. Теоретичні основи економічногоаналізу показників продуктивності праці/>2.1 Факторнийаналіз
Таким чином, длярозрахунку підвищення продуктивності праці по факторах доцільно розподіляти їхпо наступних факторах:
1. Підвищення технічногорівня виробництва:
Ø змінаконструкції виробу;
Ø застосуваннянових видів матеріалів і палива;
Ø впровадженняпрогресивної технології;
Ø механізаціяй автоматизація виробництва;
Ø модернізаціядіючого встаткування;
Ø механізаціяоблікових і обчислювальних робіт.
2. Підвищення рівняорганізації керування, виробництва й праці:
Ø удосконаленнякерування виробництвом, поліпшення структури керування;
Ø збільшеннянорм і зон обслуговування;
Ø скороченнявтрат робочого часу;
Ø зменшенняневиходів на роботу у зв'язку зі скороченням захворюваності, відпусток здозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;
Ø скороченняпростоїв;
Ø скороченнявтрат від браку й відхилень від нормальних умов роботи;
Ø зменшеннячисла робітників, що не виконує норми виробітку.
3. Збільшення обсягувиробництва (відносна економія чисельності всіхкатегорій працюючих, крім основних виробничих робітників).
4. Структурні зміни увиробництві:
Ø змінапитомої ваги покупних виробів;
Ø змінаспіввідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняєтьсятрудомісткість виробничої програми);
Ø освоєннянових об'єктів виробництва.
5. Поліпшення якостівипускаємої продукції.
Схематично вплив окремихфакторів на продуктивність праці показано в додатку 1.
Аналіз підвищенняпродуктивності праці на підприємстві за рахунок окремих факторів і в ціломувиробляється шляхом визначення можливої економії чисельностіпромислово-виробничого персоналу. Ця економія визначається як середньорічнавеличина, тобто з урахуванням тривалості дії кожного фактора.
Таким чином, впливфакторів на ріст продуктивності праці враховується показником умовноговивільнення чисельності працюючих, котрий визначається різницею між фактичною йумовною чисельністю промислово-виробничого персоналу:
DЧпл = Ч1– Чи.пл.
де Ч1 –середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу у звітномуперіоді, чіл.;
Чи.пл.– умовна чисельність промислово-виробничогоперсоналу при плановому виробленні, чіл.;
Чи.пл. = V1/Wvпл,
де V1–обсяг товарної (валовий) продукції по факті;
Wvпл,– середньорічне виробленняна 1 працюючого по товарній (валовий) продукції за планом, грош.од..
Після підстановки значеннявеличин одержимо :
DЧпл = Ч – (V1/Wvпл)
Розрахунок здійснюється наоснові продуктивності праці базисного року. Розподілом фактично сформованогообсягу продукції на цю продуктивність праці визначається вихідна чисельністьпрацюючих. Потім, з огляду на намічувані конкретні заходи щодо підвищенняпродуктивності праці, визначається можлива економія чисельностіпромислово-виробничого персоналу по кожному факторі окремо. Після цього можнавизначити загальну нормативну чисельність працюючих як різницю між потребою вперсоналі на розрахунковий обсяг продукції по продуктивності праці базисногороку й отриманою можливою економією чисельності персоналу по всіх факторах.Розділивши плановий обсяг виробництва на загальну нормативну чисельністьперсоналу, одержимо нормативне абсолютне вироблення продукції розраховуючи наодного працюючого. Відношення цього вироблення до базисного й складе підвищенняпродуктивності праці.
Розрахунок підвищенняпродуктивності праці можна здійснювати також по формулі:
/>
де пр — підвищенняпродуктивності праці, %;
Эч — можливаекономія чисельності працюючих, обчислена по всіх факторах, людина;
Чо — загальначисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва розрахункового періодупо продуктивності праці базисного періоду.
Для різних факторівзалежно від особливостей галузі можуть бути використані різні методи розрахункуможливої економії чисельності працюючих. Однак при всіх випадках розрахункутакої економії необхідно враховувати:
Ø питомавага чисельності працюючих, на яку впливає той або інший фактор, у загальнійчисельності промислово-виробничого персоналу підприємства;
Ø строкиздійснення того або іншого заходу щодо підвищення продуктивності праці протягомроку (з початку року, із середини й т.д.);
Ø послідовністьздійснення різних заходів на тому самому ділянці виробництва (у зв'язку із чимвплив економії чисельності працюючих у результаті впровадження кожногопопереднього заходу повинне враховуватися при розрахунках впливу кожногонаступного заходу).
Зміна чисельності зарахунок зміни асортиментів випускає продукции, що, розраховується по наступнійформулі:
DЧ а.пл = (Уср.пл– Ут.пл)/Чи.пл * dрб1 ,
де Уср.пл –середня питома трудомісткість, що доводиться на 1 млн. грош.од. валовоїпродукції й обчислена виходячи із планової трудомісткості, фактичного й плановогообсягів випуску продукції, нормо-годинники;
Ут.пл – питома трудомісткість на 1 тис. грошових одиниць валової продукціїза планом, нормо-годинники;
dрб1– питома вага робітників у чисельностіпромислово-виробничого персоналу у звітному періоді;
dрб1 = Чр1/Ч1,
де Чр1 –чисельність робітників у звітному періоді, чіл.;
Чи.пл =(V1/Wvпл)*103
Підставивши значенняодержимо:
DЧ а.пл = V1Чр1(Уср.пл– Ут.пл)*103/ (Wvпл Ч1 Ут.пл)
Зміна чисельності зарахунок зміни частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставоквизначається добутком умовної (вихідної) чисельності на зміну питомої вагипокупних напівфабрикатів і кооперованих поставок (останні обчислюються впорівнянні (незмінних) цінах):
DЧ к. пл = Чи.пл*(Ук.пл — Ук.1) / (100 — Ук.пл )
Розрахунок можливоїекономії чисельності працюючих у зв'язку з механізацією й автоматизацієювиробничих процесів і впровадженням прогресивної технології ( Эч.м)може бути зроблений по формулі:
/>
де Тр1 і Тр2— трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до й післявпровадження заходу (у нормо-годинниках або по чисельності працівників);
Вп — кількість одиниць продукції або обсяг виробництва на плановийперіод;
Тм — частина планового періоду, протягом якого діє дане вдосконалення.
В випадках, колитрудомісткість виготовлення продукції вказується в нормо-годинниках, можливаекономія чисельності працюючих визначається шляхом розподілу суминормо-годинника на баланс робочого часу одного робітника з урахуваннямвиправлення на перевиконання норм виробітку.
Розрахунок можливоїекономії чисельності працюючих (в %) від впровадження нового або модернізаціїдіючого встаткування в цеху або на участь (Эч.н)можебути зроблений по формулі:
/>
де М — кількість одиницьустаткування;
М1— кількість одиниць устаткування, що не подвергнулисьзамін або модернізаці
М2 — кількістьодиниць нового або модернізуємого встаткування;
і — індекс продуктивностінового або модернізованого встаткування;
Те — частина періоду,протягом якого діє нове або модернізоване встаткування.
Потім з урахуваннямчисельності всього персоналу підприємства й питомої ваги працюючих на даномувстаткуванні в загальній чисельності цього персоналу визначається економіяпрацюючих по підприємству в цілому.
Економія чисельностіпрацюючих у зв'язку зі збільшенням, норм і зон обслуговування визначаєтьсяпрямим рахунком по старих і нових нормативах.
Економія чисельностіпрацюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат робочого часу (Эч. п)визначається по формулі:
/>
де Чо —чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва планованого періоду попродуктивності праці базисного періоду;
ур — питомавага робітників (по яких ведеться розрахунок) у загальній чисельностіперсоналу, %;
пв.б і пв.п — втрати робочого часу робітників у базисному й плановому періодах, %.
Економія чисельностіпрацюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат від браку (Э ч.б.)визначається по формулі:
/>
де бо й бп— втрати від браку у відсотках до собівартості продукції у звітному й плановомуперіоді;
Чо.р— чисельність основних робітників.
Можлива економіячисельності працюючих (в %) у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва (Э ч.о)може бути визначена по формулі
/>
де Чб —чисельність працівників постійного складу (основна частина допоміжнихробітників, працівників апарата керування й т.д.) у базисному періоді;
ио.п — індексобсягу виробництва в плановому періоді;
ич.п — індексчисельності працюючого постійного складу аналізованому періоді.
Економія (або збільшення)чисельності персоналу (в %) за рахунок структурних змін у виробництві (Э ч.с)виробляється по наступній формулі:
/>
де Тро й Трп— трудомісткість 1000 грн. продукції у звітному й порівнюваному періоді,нормо-годин;
нп — відсоток виконання норм виробітку в порівнюваному періоді;
Вп — обсяг продукції в порівнюваному році, тис. руб.;
Фв — фонд корисного часу роботи одного робітника в цьому періоді. 2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції
Продуктивність праці,тобто його результативність і ефективність виміряється трудомісткістю (часом,витраченим на виробництво одиниці продукції) і виробленням (кількістюпродукції, зробленої за певний проміжок часу). У результаті зниженнятрудомісткості економія собівартості досягається за рахунок зменшення витрат наоплату праці з обліком додаткової заробітної плати й відрахувань на соціальнестрахування розраховуючи на одиницю продукції, скоректованих на новий обсягвиробництва. Економія витрат на виробництво продукції визначається по формулі:
Э = (toЧо/Квно — t1Ч1/Квн1) Кдкстр1,
де to, t1– трудомісткість одиниці виробу до й після проведення заходу внормо-годинниках;
Чо, Ч1– середньогодинна тарифна ставка до й післяпроведення заходу;
Кд, Кстр,– коефіцієнти, що враховують додаткову заробітну плату йвідрахування на соціальне страхування;
Q1 – новий обсяг виробництва.
Крім того, зниженнясобівартості продукції або витрат на 1 грн товарній продукції в результатіросту продуктивності праці може бути розраховане по формулі:
dз = (1 – Jз/Jпр)qз
де dз – частказниження витрат на 1 грн товарній продукції або собівартості;
Jз Jпр – індекс росту заробітної плати й продуктивності праці (відношення заробітноїплати й продуктивності праці в наступному році до заробітної плати йпродуктивності праці в попередньому);
qз – частка заробітної плати в собівартості (або витрат на 1 грн )товарній продукції.
Економія в абсолютномувираженні дорівнює:
Э = З * dз або Э = Зтп * dз
де З – собівартістьтоварної продукції;
Зтп – витрати на 1 грн товарній продукції.
Причому, за всіх часів прианалізі використання фонду заробітної плати завжди простежувався такийпоказник, як співвідношення темпів росту продуктивності праці й темпів ростусередньої заробітної плати. Природно, що процес випередження темпів роступродуктивності праці над заробітною платою вважається сприятливим. Таким чином,нормативне значення коефіцієнта випередження продуктивності праці повинне бутибільше одиниці. У противному випадку дана ситуація характеризує неефективненераціональне використання засобів на оплату праці, а також необґрунтованезавищення собівартості продукції або витрат на 1 грн товарній продукції.
Як видно, при незміннійвартості ресурсів при сприятливому співвідношенні цих показників продуктивністьпраці є одним із самих вагомих факторів, що впливають на величину й динамікуобсягів виробництва./>2.3 Зростанняприбутку за рахунок зміни фізичного обсягу виробництва
У свою чергу ріст обсягіввиробництва забезпечує зниження рівня витрат на 1 грн товарній продукції (абона одиницю продукції). Це спричиняється одержання додаткового прибутку наодиницю продукції й збільшення її рентабельності. Для аналізу динаміки рівнявитрат при зміні виробничих потужностей розглянемо структуру собівартостіпродукції, запропоновану в Додатку 2.
У цьому випадку необхідно розглянутиугруповання витрат на постійні й змінні. Змінні витрати змінюються прямопропорційно змінам обсягів, постійні — залишаються незмінними. Якщо розглядатизмінні й постійні витрати стосовно одиниці продукції, то питома вага постійнихвитрат зменшується при збільшенні обсягу випуску продукції.
До змінних витратставляться, наприклад, витрати на основні матеріали й комплектуючі вироби;комісійні торговельним агентам і т.п.
Прикладом постійних витратможе служити вартість оренди, заробітна плата невиробничого персоналу, витратина рекламу, послуги зв'язку т.п.
Існують також змішанівитрати, що складаються з постійної й змінної частини. Прикладом таких витратможуть служити витрати на електроенергію. Та частина електроенергії, щовикористається у виробництві, може бути віднесена до змінних витрат, тому щовона залежить від обсягу виробництва. Електроенергія, споживана невиробничимипідрозділами, — це постійні витрати. Тому іноді змішані витрати в облікупідрозділяють на два рахунки: один — для змінної, інший — для постійноїчастини. Але найчастіше такий розподіл буває нераціональним, тому змішанівитрати в загальній сумі відносять до постійного.
Для забезпеченняприбутковості, а значить і стійкості положення підприємства на ринку необхідновизначити економічні границі обсягів його діяльності, порушення яких можепривести підприємство до банкрутства.
У світовій практиці длявизначення цих границь використаються поняття «крапка беззбитковості(мертва крапка)». Під крапкою беззбитковості розуміється такий обсягтоварообігу підприємства, при якому сума отриманого валового доходу дорівнює суміпоточних витрат, тобто підприємство має нульовий прибуток.
Графічна інтерпретаціякрапки беззбитковості представлена на мал.2.1.
/>/>
Рис. 2.1. Обсягтоварообігу, при якому досягається беззбитковість і мінімальна рентабельність
Розподіл витрат напостійні і змінні дозволяє показати залежність між виторгом від реалізаціїпродукції, собівартістю й розміром прибутку від реалізації продукції.
/>
Рис. 2.2. Залежністьрентабельності виробництва від зміни фізичних обсягів виробництва
З мал. 2.2 видно, що коливиторг вище собівартості, то спостерігається зростання прибутку, і, навпаки,якщо собівартість вище виторгу, то підприємство в збитку.
Математично розрахуноккрапки беззбитковості може бути зроблений по формулі:
/>
де Увд, Уио(змін)– відповідно рівень валового доходу й змінних витрат обігу, % до товарообігу;
ИОпост — сума постійних витрат обігу, тис. грош.од.
Маржинальний доход являє собою різницю між ціною виробу й змінних витрат на йоговиготовлення. Таким чином, знаменник цієї формули й представляє маржинальнийдоход на одиницю продукції.
Тому за рахунок того щовеличина умовно-постійних витрат залишається незмінної при зміні обсягіввиробництва, загальна величина витрат (а значить і прибуток) буде мінятися вменших темпах проти обсягів виробництва. А це значить, що під час зростаннявиробництва витрати на одиницю продукції будуть падати, і навпаки, при зниженніобсягів рівень витрат буде підвищуватися. У свою чергу, обсяги виробництвапрямо пропорційні показнику продуктивності праці.
Таким чином, підприємствояк суб'єкт ринкових відносин повинне постійно відслідковувати результати своєїдіяльності, визначати, наскільки вони відхиляються від намічених цілей і завдань.І в цьому зв'язку важлива роль належить аналізу виробничих потужностей і, якнаслідок, продуктивності праці.
У даній роботі аналізвпливу продуктивності праці на прибутковість підприємства приведемо на прикладікомбінату«Запоріжсталь».
3. Продуктивність праці й шляхи їїпідвищення на прикладі комбінату «Запоріжсталь»/>3.1 Короткахарактеристика комбінату «Запоріжсталь»
Будівництво комбінату «Запоріжсталь»було почато в 1930 р. з метою забезпечення потреб машинобудівної промисловостілистовим металом для виробництва автомобілів, тракторів, залізничних вагонів іін. машин.
Металургійний комбінат«Запоріжсталь» створений на базі Криворізької залізної руди, донецького вугілляй електроенергії Дніпровської гідроелектростанції.
На «Запоріжсталі» упромислових масштабах впроваджена технологія виплавки стали, чавуну звикористанням кисню й природного газу, було освоєне виробництво широкогохолодного листа, тонколистової легованої, нержавіючої сталі, рулонної жерстігарячого й електролітичного лудіння, прогресивних холодногнутих профілів,металопласта. У цей час комбінат «Запоріжсталь» є одним з основних виробником іпостачальником вуглецевої гарячекатаної і холоднокатаної тонколистової сталі.Крім того, на комбінаті освоєне виробництво легованої тонколистової сталі,рулонної жерсті, холодногнутих профілів, чавунних піддонів, металопластасталевої смуги, покритої полівінілхлоридною плівкою. На комбінаті прийнятацехова структурна схема виробництва. Металургійні цехи: агломераційний,доменний, мартенівський, обтискної, цех гарячої прокатки тонкого листа, цеххолодної прокатки № 1 і № 8, цех холодної прокатки жерсті, цех гнутих профілів,інші групи цехів: механічний, енергетичний, допоміжні — забезпечують основнеметалургійне виробництво: чавуну, сталі, прокату.
/>3.2 Оцінкастану продуктивності праці на підприємстві
Одним із загальнихекономічних законів розвитку суспільства є неухильний ріст продуктивностіпраці. Підвищення продуктивності праці забезпечує зниження частки ув'язненого впродукті живої праці й збільшення частки минулого упредметненої праці, прицьому загальна сума праці, що втримується в продукті, зменшується.
На підприємстві частішепродуктивність праці виміряється кількістю продукції, зробленої за одиницю часурозраховуючи на 1 працюючого, у натуральному або у вартісному вираженні. 3.2.1 Продуктивність праці в цехугарячої прокатки тонкого листа комбінату «Запоріжсталь»
Динаміка змінипродуктивності праці розраховуючи на 1 працюючого в цеху гарячої прокаткитонкого листа комбінату «Запоріжсталь» (ЦГПТЛ) представлена в табл. 3.1. Таблиця 3.1 — Динаміка зміни продуктивності праці в І півріччі 2009року Періоди часу Січень Лютий Березень Квітень Травень Червень Виробництво продукції, тис. грн. 75183 70999 77996 76789 80087 90503 Чисельність людин, чол 713 723 725 726 721 725 Продуктивність праці, тис. грн. /чол. 105,45 98,20 107,58 105,77 111,08 124,83 Ріст продуктивності праці в порівнянні з попереднім місяцем, % - -6,87 9,55 -1,68 5,02 12,38
Дані таблиці 1 показують,що в цілому в І півріччі продуктивність праці зросла. Далі необхідно визначити,за рахунок яких факторів змінилася продуктивність праці в І півріччі. Для цьоговизначимо вплив окремих факторів на зміну продуктивності праці в 2-м кварталі впорівнянні з 1-м.
Фактори, що вплинули назміну продуктивності праці, представлені в таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 — Фактори змінипродуктивності праці Показники
1-й
квартал
2-й
квартал Відхилення 2-го від 1-го 2-й кв. в % % до 1-му 1 2 3 4 5 1. Продукція, тис. грн. 224178 247389 +23211 110,35 2. Середньосписочна чисельність працівників, чол. 720 723 +3 100,42 3. Середньосписочна чисельність робітників, чол. 652 655 +3 100,46 4. Загальне число відпрацьованих днів всіма робітниками, чол. дн. 35065 28354 +3289 109,38 5. Середнє число днів, відпрацьованих 1 робітником (стор. 4/стор. 3) 53,8 58,6 +4,8 108,94 6. Загальне число відпрацьованих всіма робітниками, чол. Годин 291169 314541 +22972 107,89 7. Середня тривалість робочого дня, година (стор. 6/стор. 4) 8,30 8,20 -0,10 98,80 8. Середнє вироблення на 1-го працюючого тис. грн. /чол. (стр. 1/стр. 2) 311,36 342,17 +30,81 100,9
9. Середнє вироблення на 1-го робітника тис. грн./чол
(стр. 1/стр. 3) 343,83 377,69 133,86 109,85 10. Середньоденне вироблення на 1-го робітника, тис. грн. (стор. 1/стор. 4) 6393,2 6450,1 156,9 100,79 11. Среднечасовая вироблення на 1-го робітника, тис. грн. (стор. 1/стор. 6) 769,9 786,5 +16,6 102,16
У процесі аналізувстановимо вплив використання трудових ресурсів на обсяг виробництва продукції.Методом ланцюгових підстановок визначається спільний вплив 2-х факторів: зміничисельності працюючих в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м.
У результаті збільшеннячисельності працюючих додатково отримано продукції на суму (723 — 720)*311,36 =934, 08 тис. грн.
А в результаті роступродуктивності праці виробництво продукції збільшилося на суму (342,17 — 311,36)*723 = 22275,63 тис. грн.
Таким чином, на часткупідвищення продуктивності праці доводиться 95,97 % усього збільшеннявиробництва продукції в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м. Інша частина прироступродукції була отримана за рахунок збільшення чисельності працюючих.
Дане співвідношення єпозитивним фактом діяльності колективу цеху, тому що підвищення продуктивностіпраці свідчить про ефективність виробництва.
При аналізі продуктивностіпраці враховується вплив середнього числа відпрацьованих людино-днів ісередньої тривалості робочого дня відносно вироблення на одного робітника.Таким чином, середнє вироблення на одного працюючого залежить від часткиробітників у складі працюючих, середнього числа днів відпрацьованих однимробітником, середній тривалості робочого дня й середньогодинного вироблення наодного робітника. Застосуємо наступну формулу для розрахунку:
ПТтр = Ур*Д*Тсм*Вч
де ПТтр — продуктивністьпраці 1-го працюючого, грн. /чіл;
Ур — питома вага робітників у загальнійчисельності працюючих;
Д — середнє число днів, відпрацьованих1-м робітником за аналізований період;
Тсм — середня тривалість робочої зміни зааналізований період, годину.;
Вч — середнє годинне вироблення на 1робітника в аналізованому періоді, грн. /ч.;
На підставі дані таблиці 2і попередня формули й застосовуючи метод підстановок, визначимо вплив окремихфакторів на зміну продуктивності праці на 1-го працюючого в ЦГПТЛ в0 2-мкварталі в порівнянні з 1-м.
Питома вага робітників узагальній чисельності працюючі цехи склав 0,9056 в 1-м кварталі й 0,9059 — в2-м.
вплив зміни питомої вагиробітників:
(0,9059 — 0,9056)*53,8*8,3*769,9 = +103,14 грн.
вплив зміни кількостіднів, відпрацьованих 1-м робітником:
0,9059*(58,6 — 53.8)*8,3*769,9 = +27786,5 грн.
вплив змінисередньогодинного вироблення на 1-го робітника:
0,9059*(786,5 — 769,9)*58,6*8,2 = +7226,0
вплив зміни тривалостіробочої зміни:
0,9059*58,6*(8,2 — 8,3)*769,9 = — 4087,07 грн.
Сумарний вплив всіхрозглянутих вище факторів (103,14 + 27786,5 + 2726,0 — 4087,07): 31028,57відповідає підсумковому відхиленню фактичного середнього вироблення на одногопрацюючого в 2-м кварталі в порівнянні з 1-м (30,81 тис. грн.).
Фактори, що визначають рівеньпродуктивності праці, підрозділяються на екстенсивні й інтенсивні. До числаекстенсивних факторів ставляться частка робітників у складі працюючих,кількість відпрацьованих за рік днів, тривалість робочого дня. Узагальнюючимінтенсивним фактором є середньогодинне вироблення на одного робітника. Величинасередньогодинного вироблення на одного робітника визначається впливом такихфакторів, як технічний рівень виробництва й рівень організації праці.
Як показує проведенийаналіз, підвищення продуктивності праці в ЦГПТЛ протягом І півріччя відбувалосяпід впливом як екстенсивних, так і інтенсивних факторів. 3.2.2 Продуктивність праці вмартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь»
Головним показником, щохарактеризує роботу мартенівської печі, є її продуктивність. Під продуктивністюмартенівської печі розуміють кількість тонн придатної сталі в злитках,виплавленої за добу фактичної роботи печі. Продуктивність мартенівської печівизначається масою садки Q, виходом придатних злитків K і тривалістю плавки t.
П = (24(Q(K) / t
Середньодобовапродуктивність мартенівських печей по цеху склала:
фактична за 2008 рік П =(24*347,7) / 7,16 = 1164,0 т.
планова за 2009 рік П =(24*369,1) / 7,59 = 1164,4 т.
фактична за 2009 рік П =(24*357,6) / 7,15 = 1200,0 т.
На продуктивністьмартенівських печей вплинули наступні фактори:
Вага плавки (ковша). Умартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь» середня вага ковша за планом склав369,1 тонни, фактично — 357,6 т., за 2008 рік — 347,7 т. Втрати на середнійвазі в порівнянні із планом 92,0 тис. т., у порівнянні з минулим рокомзбільшення на 40 тис. т. Середня вага плавки по двохванної печі № 1 — 227,0 т.при плановому — 235 т. (2008 рік — 224,5 т.), по більших печах — 466,1 т., запланом — 485 т. (2008 рік — 457,1 т.).
В 2009 році вага плавкинижче планового, але вище чим в 2008 році. Збільшенню ваги в 2009 році, проти 2008року, сприяло деяке зниження браку з 0,66 % до 0,61 %, зменшення підвищеноїобрезі з 27 тис. т. в 2008 році до 11,1 тис. т. в 2009 році, а також зменшеннятривалості плавки в цілому (і періоду прогріву) і стабілізація шихтовок плавки.На вагу плавки впливає маса садки (тоннаж печі). Маса садки впливає напродуктивність мартенівських печей. Зі збільшенням маси садки збільшуєтьсяпродуктивність печі. При збільшенні маси садки на 1 %, продуктивність печізбільшується на 0,5 — 0,8 %.
При збільшенні маси садкизвичайно зростає й тривалість плавки. Однак тривалість плавки зростаєповільніше, ніж її маса, тому що тривалість ряду операцій і періодів плавки(заправлення печі, кипіння й доведення) мало залежать від ваги плавки й майжене змінюються при її збільшенні, а тривалість інших періодів (завалка,плавлення) збільшується в меншій мері, чим вага плавки.
Але в сучасних умовах різкезбільшення маси садки є економічно невигідним, тому що збільшення тоннажуповинне супроводжуватися ростом термічної потужності печі. Крім цьогозбільшення тоннажу печі вимагає більшого використання дорогої сировини йматеріалів (природного газу, лома, чавуну), що веде до збільшення собівартостіпродукції. Тому при визначенні оптимального тоннажу повинні враховуватися всіреальні можливості підприємства.
Тривалість плавки.Тривалість плавки є найважливішим показником, що визначає продуктивністьмартенівських печей. За інших рівних умов продуктивність печі оберненопропорційна тривалості плавки.
На тривалість плавкивпливають фактори технологічного, теплотехнічного й організаційного характеру.Визначають її на основі дослідження впливу різних факторів і встановленнякількісної залежності між значеннями цих факторів і тривалістю плавки. Прицьому використають метод технічного нормування, дані виробничого обліку,технологічні й теплотехнічні розрахунки.
Тривалість плавки подвохванної печі №1 і по більших печах нижче планового й нижче чим торік, зарахунок чого до плану отримане +158,0 тис. т. стали, а до минулого року +43,5тис. т. По печі №1 фактична тривалість плавки 4,8 години, при планової 5,17години (за 2008 рік — 4,8 години); по більших печах — фактична тривалість 11,09години, при планової — 11,92 години (за 2008 рік — 11,39 ч.).
Зменшення тривалостіплавки пов'язане з поліпшенням забезпечення печей.
Втрати металу. Втратиметалу також впливають на продуктивність мартенівських печей: чим нижче втратиметалу тим вище їхня продуктивність. Різниця між масою садки й вагою плавкістановлять втрати металу: вигар, оборотний скрап, літники, недолівки, брак.
Вигар металу відбуваєтьсяв результаті окислювання, що втримуються в шихті вуглецю, кремнію, фосфору, сірки,які у вигляді окислів переходять із металу в шлаки або несуться газами. Частинаметалу у вигляді корольків губиться зі шлаками. Величина вигару залежить відхімічного складу металевої шихти (чавуну й скрапу), частки чавуну в шихті,засміченості лома й методу ведення плавки. Вигар металу встановлюється в планіна підставі розрахунку шихти й матеріального балансу плавки по всіх елементах.
Зниження вигарудосягається застосуванням чавунів з низьким змістом кремнію (0,6 — 0,7 %) імарганцю (0,6 %), а також підтримкою відповідної температури стали при випускуй розливанні.
Оборотний скрап ( залишкистали в ковші й на жолобі, виплески, бризи при розливанні. Кількість йоговстановлюється на підставі звітних даних і контрольного зважування й може бутизменшено ретельною підготовкою ковшів, стопорів і інших пристосувань длярозливання стали.
Літники ( залишки стали вцентрових, сифонних проводках при розливанні в ізложніці. Маса літниківрозраховується з урахуванням обсягу центрової й всієї ливникової системи абоконтрольним зважуванням. Зменшення втрат металу у вигляді літників досягаєтьсязбільшенням маси злитка, а повне їхнє усунення розливанням зверху.
Недоливи ( неповні злитки,отримані при розливанні в результаті не кратності маси плавки масі злитків, щовідливають. Недоливи, отримані в результаті порушення технології розливаннястали, ставляться до браку. Скорочення недоливів забезпечується точнимрозрахунком і зважуванням шихти.
Найважливішим показником,що впливає на продуктивність мартенівських печей є брак. До браку ставлятьсязлитки, що не відповідають стандартам або технічним умовам по хімічному складі,макроструктурі, поверхневим порокам, а також аварійний скрап.
Крім цього найважливішимпоказником використання мартенівської печі служить головним чином зніманнястали в добу з 1 метра квадратного площі поду печі.
Знімання сталиобчислюється по наступній формулі:
З = Р \ S
де З — знімання стали т\м2\доба;
S — площа поду печі, м2.
Р — добова продуктивність, т;
Таблиця 3.3 -Якістьпродукції по мартенівському цеху. Показники 2008 рік 2009 рік тонн % тонн % № 1 2 3 4 5 1 Усього браку: 14479 0,61 13592 0,66 2 У тому числі внутріцехового: 1908 0,08 3754 0,18 3 З нього ЦПС 161 0,01 627 0,03 4 У прокатних цехах 12571 0,53 9838 0,48 5 Брак виявлений у прокатних цехах з вини металу: 12571 0,53 9835 0,48 6 У тому числі в обтискному цеху, з нього: 12150 0,53 9121 0,45 7 — рваніни, тріщини 2461 0,10 1230 0,06 8 — плівки 4308 0,18 3611 0,18 9 — газовий міхур (пояс) 3982 0,17 3643 0,18 10 — стільниковий міхур 1393 0,06 637 0,03 11 У ЦГПТЛ 314 0,02 717 0,03 12 У ЦХП – 1 107 0,01 — —
Знімання стали з 1м2.Площа поду печі дозволяє зіставляти ступінь використання печей різних розмірів.Цей показник обчислюється у фактичну, номінальну й календарну добу.
Знімання стали у фактичнудобу є показником інтенсивного навантаження печі. Він залежить відпродуктивності печі, обумовленою величиною навантаження на під печі й інтенсивністюведення процесу плавки, тобто її тривалістю.
Обчислений у номінальні йу календарну добу знімання стали, є показником не тільки інтенсивної, але йекстенсивного навантаження печі, тому що залежить від величини простоїв.Знімання стали з 1 м2поду печі в добу склав: в 2008 році- 6,77 тонн, в 2009 році — 7,61 тонн.
З огляду на всіперераховані вище фактори, що впливають на продуктивність мартенівських печей,виконання плану склало:
Таблиця 3.4 — Виконанняплану по печах.№ Виробництво стали тис. т. 2009 до 2008 року печі Фактично +, ¾ +, ¾ +, ¾ План Викон. Здача % викон. к плану тис. т % % № 1 2 3 4 5 6 7 8 1 1 624,5 681,7 681,5 109,2 +57,2 +62,3 +10,1 2 2 246,8 273,0 272,5 110,6 +26,2 +13,9 +5,4 3 5 233,2 268,6 268,6 115,2 +35,4 +46,1 +20,7 4 6 243,4 271,2 271,2 111,4 +27,8 +15,9 +6,2 5 8 255,1 289,5 289,5 113,5 +34,4 +51,1 +21,4 6 10 261,9 294,4 294,4 112,4 +32,5 +77,0 +35,4 7 12 252,6 288,0 288,0 114,0 +35,4 +60,9 +26,8 8 Разом: 2117,5 2366,4 2365,7 111,8 +248,9 +327,2 +16
Таким чином, понад планзроблено 248,9 тис. т. стали, виконання річного плану склало 111,8 %. Упорівнянні з минулим 2008 роком виробництво збільшилося на 327,2 тис. т. або на16 %. Середньодобове виробництво склало 6466 тонн або 28 ковшів, при плані 5786тонн або 24,1 ківш і фактичному за 2008 рік — 5587 тонн або 24,6 ковша.
Збільшеннясередньодобового виробництва проти минулого року склало 879 тонн, ковшів — 3,4.Причому слід зазначити, що ріст обсягу виробництва почався з 4-го кварталу 2008року, коли стабілізувалося забезпечення цеху сировиною й енергоресурсами(природним газом). Так, в 3-ем кварталі 2008 року середньодобове виробництвосклало 24,9 ковша, в 4-ом кварталі — 27 ковшів, в 1-м кварталі 2009 року — 28,6ковша, і в 2-м — 31,3 ковші.
Крім того, якщо за всіпопередні роки виробництво щорічно знижувалося й в 2008 році було найнижчим заостанні 5 років (2039,2 тис. т.), те в 2009 році відбувся ріст (2366,4) нетільки до 2008 року, але й до 2006 року (2177,1 тис. т.).
/>3.3 Заходищодо підвищення рівня продуктивності праці й удосконалюванню організаціївиробництва на комбінаті «Запоріжсталь» в 2009 році
Планом найважливішихорганізаційно-технічних заходів щодо підвищення ефективності використанняосновних металургійних агрегатів в 2009 році, поліпшенню якості продукції йпідвищенню технічного рівня, затверджених наказом №1 генерального директора від2.01.2009 року, передбачено здійснити в цехах комбінату 52 заходу, у томучислі: 39 заходів щодо підвищення ефективності використання основнихметалургійних агрегатів і 13 заходів щодо поліпшення якості продукції йпідвищенню технічного рівня. Виконано 27 заходів, у тому числі 19 — попідвищенню ефективності використання металургійних агрегатів і 8 — попідвищенню якості продукції, 6 робіт виключено із плану заходів у зв'язку знезабезпеченістю встаткуванням і засобами, а закінчення 19 заходів перенесенона 2010 рік.
Найбільш ефективні, звиконаних робіт.
По мартенівському цеху:
Ø футеровкадимаря МП №96
Ø впровадженняна двохванної сталеплавильної печі №1 продувки металу аргоном
По доменному цеху:
Ø заміназасипного апарата доменної печі №1
Ø ремонтвагоноперекидача
Ø капітальнийремонт двох рудних перевантажувачів
Ø модернізаціясистеми керування доменної печі №4
По обтискному цеху:
Ø впровадженнясистеми автоматичного регулювання нагрівання злитків на базі мікропроцесорнихконтролерів «Ломікант — 110» у колодязях групи 9 — 10
По цеху гарячої прокаткитонких листів:
Ø капітальнийремонт методичної печі №1
Ø капітальнийремонт АПР — 2
Ø монтажі налагодження автоматичної системи керування технологічного процесуприскореного охолодження смуги
По цеху холодної прокатки№1:
Ø реконструкціяагрегатів № 1 — 6 станції захисного газу
Ø капітальнийремонт 4-х клетевого стану
Ø монтажкрана № 274 у відділенні гарячого лудіння
Ø монтажправильної машини нової конструкції на агрегаті порезки пакувальної смуги
Ø освоєннятехнології впакування пакетів листів з використанням на конвеєрі №2спеціалізовані імпортні техніки
Ø освоєннясистеми виміру міжклетевих напруг на стані «650»
Ø виготовленняй установка на АГЛ вимірників швидкості смуги жерсті в жировій машині.
Заходу, виконані вмартенівському цеху в 2008 році.
Ø Закінченокапітальний ремонт печі №7.
Ø Виконанафутеровка димаря №6.
Ø Розробленотехнологію продувки металу інертним газом (аргоном) на печі №1 перед випуском зпечі (роботи тривають в 2009 році).
Ø Розробленой перебуває в стадії впровадження безпаливна продувка металу киснем (пекти № 5,6, 10 ,12).
Ø Освоєнотехнологію виплавки напівспокійної сталі з обмеженим хімічним складом дляособливо відповідальних замовлень.
Ø Дочисла найбільш ефективних НИР, виконаних без спеціального фінансування,ставляться наступні:
Ø Розробленотехнологію нанесення вогнетривких, ізоляційних покриттів на жужільну зонуфутеровки чугуновозних ковшів, що забезпечують полегшене видалення настилей, щодозволяє знизити простої ковшів, заощадити вогнетривкі матеріали, поліпшитибезпеку умов праці.
Ø Відпрацьованотехнологію високотемпературного нагрівання повітронагрівачів зі зниженимзмістом окислів азоту, що дозволило знизити витрату палива й викидів азоту,збільшити стійкість камери згоряння.
Ø Розробленорішення по вдосконалюванню теплової роботи одноканальних мартенівських печей, зметою зниження енерговитрат на процес, що дозволяють скорочення витратиприродного газу на 10 — 15 кг/т умовного палива.
Ø Дослідженопроцес отсосу рідких мартенівських шлаків зі сталерозливних ковшів вакуумно-сифоннимпристроєм, що дозволяє поліпшити якість металу.
Ø Зарахунок підвищення технічного рівня виробництва й продуктивності досягнутаекономія від зниження собівартості 36 млн. грн., приріст прибутку склав 38778тис. грн.
Висновки
Як видно, рівеньпродуктивності й організація виробництва прямо впливає на собівартість, наякість продукції, на ступінь виконання плану.
У процесі діагностикизміни продуктивності праці визначаються основні фактори, що обумовиливідхилення показника продуктивності праці від наміченого рівня, установлюютьсярезерви підвищення продуктивності праці й розробляються заходи щодо їхньоговикористання.
Від злагодженості роботиокремих ланок (цехів, а їх на металургійному підприємстві десятки) залежитьефективність роботи трудових ресурсів і матеріальних засобів.
У процесі організаціївиробництва виявляються простої встаткування, робітників і найбільше ефективнодозволяє використати ці простої підвищуючи продуктивність праці й основнихметалургійних агрегатів.
В умовах переходу до ринкуорганізувати виробництво правильно дуже важливо й одночасно складно. Старізв'язки з постачальниками, споживачами порушилися, конвеєр виробництва, щоналагоджувалися десятки років зупинився через те, що із цієї ланки випалибагато підприємств, які зненацька виявилися за кордоном. Втрата кваліфікованоїробочої сили й низький рівень оплати праці стали основним фактором зниженняпродуктивності праці.
Комбінат «Запоріжсталь»теж пройшов через цю смугу кризи в 1998-92 р. І сьогодні працює стабільно йприбутково, нарощуючи темпи росту продуктивності праці.
Основними факторами, щовпливають на техніко-економічні показники підприємства ( у тому числі йпродуктивності) є:
— підвищення технічногорівня. Впровадження прогресивної техніки, підвищення частки вдосконаленоговстаткування, предметів праці (прогресивних видів сировини, енергоносіїв),механізації й автоматизації виробничих процесів. Це дозволить заощаджуватизаробітну плату (жива праця) при збільшенні амортизаційних відрахувань.Підвищення продуктивності праці полягає саме в тім, що частка живої працізменшується, а частка минулого збільшується, але збільшується так, що загальнасума праці, що полягає в товарі, зменшується, і, отже, кількість живої працізменшується більше, ніж збільшується кількість минулої праці.
— Удосконалюванняорганізації виробництва й праці впливає на зниження собівартості врезультаті спеціалізації виробництва, ефективного використання робочого часу,скорочення зайвих витрат.
Крім того, ріст обсягувиробництва, викликаний ростом продуктивності праці дозволяє скоротитиумовно-постійні витрати, що забезпечує одержання додаткового прибутку, азначить і ріст рентабельності продукції підприємства.
Важливо відзначити, що велике значення для росту продуктивності праці маєстимулювання працівників за допомогою заробітної плати.
Що ж стосується конкретнозбільшенню продуктивності праці на «Запоріжсталі», те понад план зроблено 248,9тис. т. стали, виконання річного плану склало 111,8 %. У порівнянні з минулим 2008роком виробництво збільшилося на 327,2 тис. т. або на 16 %. Середньодобовевиробництво склало 6466 тонн або 28 ковшів, при плані 5786 тонн або 24,1 ківш іфактичному за 2008 рік — 5587 тонн або 24,6 ковша. Збільшення середньодобовоговиробництва проти минулого року склало 879 тонн, ковшів — 3,4. Причому слідзазначити, що ріст обсягу виробництва почався з 4-го кварталу 2008 року, колистабілізувалося забезпечення цеху сировиною й енергоресурсами (природнимгазом). Так, в 3-ем кварталі 2008 року середньодобове виробництво склало 24,9ковша, в 4-ом кварталі — 27 ковшів, в 1-м кварталі 2009 року — 28,6 ковша, і в2-м — 31,3 ковші. Крім того, якщо за всі попередні роки виробництво щорічнознижувалося й в 2008 році було найнижчим за останні 5 років (2039,2 тис. т.),те в 2009 році відбувся ріст (2366,4) не тільки до 2008 року, але й до 2006року (2177,1 тис. т.).
В 2009 році вага плавкинижче планового, але вище чим в 2008 році. Збільшенню ваги в 2009 році, проти 2008року, сприяло деяке зниження браку з 0,66 % до 0,61 %, зменшення підвищеноїобрезі з 27 тис. т. в 2008 році до 11,1 тис. т. в 2009 році, а також зменшеннятривалості плавки в цілому (і періоду прогріву) і стабілізація шихтовок плавки.
Також передбаченоздійснити в цехах комбінату 52 заходу щодо підвищення продуктивності праці, утому числі: 39 заходів щодо підвищення ефективності використання основнихметалургійних агрегатів і 13 заходів щодо поліпшення якості продукції йпідвищенню технічного рівня. Виконано 27 заходів, у тому числі 19 — попідвищенню ефективності використання металургійних агрегатів і 8 — попідвищенню якості продукції, 6 робіт виключено із плану заходів у зв'язку знезабезпеченістю встаткуванням і засобами, а закінчення 19 заходів перенесенона 2010 рік.
Список використаної літератури
1. Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу.- М.: Слава, 2006. – 339с.
2. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльностіпідприємства. — М.: Знания, 2007. – 219с.
3. Дж.Р.Эванс, Б.Берман. Маркетинг. — М.: Економіка, 2003.– 411с.
4. Зав'ялов П.С., Демидов В.Е. Формула успіху:маркетинг (сто питань — сто відповідей про те, як ефективно діяти назовнішньому ринку). — М.: Луч, 2004. – 297с.
5. Севрук В.Т. Товар у системі маркетингу //Бухгалтерський облік, № 12, 2004. – С.48.
6. Севрук В.Т. Маркетингу спільних підприємствах // Економічні науки, №2, 2003. – С.51.
7. Баканів М.И., Шеремет А.Д. Теорія економічногоаналізу: Підручник. — М.: Фінанси й статистика, 2004. – 351с.
8. Мірошник М. В. Аналіз і оцінка систем керування напідприємствах. — М.: Знания, 2007. – 492с.
9. Менеджмент організації: Учеб. посібник /Під ред. З.П. Румянцева, Н. А. Саломатина. -М.: Знания, 2004. – 357с.
10. Мильнер Б. З. Системний підхід до організації керування. — К.: Вищашкола, 2006. – 299с.
11. Мишин В.М. Дослідження систем керування: Навчальний посібник. — К.:Керівник, 2007. – 428с.
12. Мишин В.М. Менеджмент в області якості й конкурентноздатностімашинобудівної продукції: Навчальний посібник. — К.: МАУП, 2003. – 259с.
13. Виханский О.С, Наумов А.И. Менеджмент. — М.: Знания, 2006. – 195с.
14. Франчук В. И. Основи побудови організаційних систем. – К.: Промінь, 2004.– 331с.
15. Кричевский Р. Л., Маржине А. В. Психологические факторы эффективностируководства первичным коллективом. — Кишинев: Штиинца, 2004. – 290с.
16. Кричевский Р. Л. Если вы — руководитель. Элементы психологиименеджмента в повседневной работе. — М.: Дело, 2005. – 188с.
17. Критический анализ теории и практики менеджмента (пер. с нем.). –М.:Луч, 2000. – 227с.
18. Кудряшова Л. Д. Каким быть руководителю: психология управленческойдеятельности. — СПб.: Лениздат, 2000. – 96с.
19. Кулапов М. Н., Ламскова О. М., Маусов Н. К. Персонал в инновационномцикле «наука-прооизводство»: Учебное пособие. -М.: Рос. экон. акад., 1999. – 185с.
20. Курцевич А. Кадровая работа: Баланс интересов. // Экономика иорганизация промышленного производства. 1999, №6, С. 15-20.
21. Ладанов И. Д. Практический менеджмент, ч. 1-3. — М.: Дело, 1999. –231с.
22. Лебедев В.И. Психология и управление. — М.:. Агропромиздат, 2003. –226с.
23. Мартынов С. Д. Профессионалы в управлении. — СПб.: Лениздат, 1998. –138с.
24. Маслоу А. Мотивация и личность. // Вестник Московского университета, 1998,серия 7. – С.37.
25. Маусов Н.К., Кулапов М.Н., Журавлев П.В. Управление карьерой персоналав условиях производства(социально-экономический аспект), учебное пособие. — М.:изд-во Рос. Экон. акад., 1999. – 325с.
26. Менеджмент организации. (Под ред. проф. Румянцевой 3. П.) — М.: Хорт, 2000.– 421с.
27. Мирервин И. Внутрифирменное обучение кадров специалистов. //Экономист. 1999,№2, С. 87.
28. Михайлов Ф.Б. Управление персоналом: классические концепции и новыеподходы. — Казань, 2000. – 385с.
29. Михайлушкин А. И., Немчин А. М. Развитие системы подготовки ипереподготовки кадров (региональный аспект). – СПб.: Приор, 1998. – 443с.
30. Монден Я. Тойота. Методы эффективного управления (Сокр. пер. с англ.) — М.: Экономика, 2003. – 369с.
31. Обри Б. Создать европейскую модель управления. -Пробл. теории ипрактики управл. 2004, №3, С. 8.
32. Обэр-Крис Дж. Управление предприятием. — М.: Прогресс, 2006. – 249с.
33. Одегов ЮГю, Маусов Н.К., Кулапов М.Н. Эффективность системы управленияперсоналом (социально-экономический аспект). Учебное пособие. — М.: Изд-во Рос.экон. акад., 1999. – 311с.
34. Одегов ЮГ., Бычин В.Б… Андреев К.Л. Трудовой потенциал предприятия:пути эффективного использования. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 2004. – 358с.