Міністерствоосвіти і науки України
Черкаськийнаціональний університет імені Богдана Хмельницького
Кафедратеорії та історії педагогіки
А.С.Макаренко про шляхи формування дисципліни вихованців
Реферат
Черкаси2008
Зміст
Вступ
Розділ 1.Поняття про дисципліну в радянські і в нашічаси
Розділ 2. Основні шляхи вихованнядисципліни
Розділ 3. Вимога – принцип формуваннядисципліни
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Кожний, комутрапляється мати справу з дітьми, знає, що за допомогою заохочень і покараньвихователь добивається дисциплінованої, відповідальної поведінки дитини. У нашідні серед педагогів і широкої громадськості існують самі різні погляди навикористання заохочень і покарань у вихованні дітей. Одні вважають, що требаякнайчастіше карати і як можна рідше заохочувати, інші, навпаки, радять частішевикористовувати заохочення, карати ж лише зрідка. Деякі думають, що вартотільки заохочувати, а карати не треба зовсім. А є й такі, хто переконаний, щосправжнє виховання – це виховання взагалі без яких би то не було заохочень іпокарань.
У роки радянськоїдійсності проблемам освіти і виховання значну увагу приділяв талановитийукраїнський педагог А.С. Макаренко.
Антон СеменовичМакаренко (1888—1939) виявив себе активним будівничим соціалістичної школи ірадянської педагогіки проте у своїх творах і діяльності широко використовувавнадбання народної педагогічної мудрості. Вийшовши з глибин народу, А, Макаренкотонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплітав їх до своїхнавчально-виховних заходів, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало вінвикористовував скарби народної педагогіки в розв'язанні проблем трудовоговиховання.
Серцевиноюпедагогічної діяльності А.С. Макаренка є його досвід щодо органічного поєднаннянавчання з продуктивною працею. У своїй практиці педагог послідовно керувавсявідомими положеннями основоположників комуністичного вчення про єдністьнавчання і виховання. 16 років роботи в колонії імені М. Горького та комуніімені Ф.Е. Дзержинського привели педагога до висновку, що труд без освіти, безполітичного й суспільного виховання, які йдуть попереду, не приносить виховноїкористі, виявляється нейтральним процесом.
У даному рефераті були використані роботи таких великих вчених, як ЛюбарО. О., Павлова Н.П., Ніжинський М.П.
Дослідницькі завдання даної роботи:
— порівняти поняття про дисципліну в радянські і в наші часи;
— висвітлити основні шляхи виховання дисципліни;
— охарактеризувати вимогу, як принцип формування дисципліни.
Актуальністьданої теми полягає у необхідності висвітлити педагогічні погляди та принципиА.С. Макаренка, великого фундатора наукової педагогіки, щодо шляхів формуваннядисципліни вихованців, оскільки на сучасному етапі інтенсивного будівництва Української правової держави,в умовах різкого політичного “розкріпачення”, економічної нестабільності,проходить “вибух”особливо в плані моральності і виникає потреба у докладномурозгляді принципів формування дисципліни.
Метою даної роботи є спроба дослідити неоціненний внесок вченого урозвиток сучасної педагогіки.
Структура реферату: робота складається із вступу, 3 питань, висновку ісписку використаної літератури.
1. Поняття про дисципліну в радянські і в наші часи
Питанняпро дисципліну глибоко розроблене Макаренком. Він розкриває нове розуміннядисципліни і нові шляхи її виховання.
Внаш час дисципліна розуміється набагато ширше, ніж до революції. У дореволюційномусуспільстві дисципліна була лише зовнішнім явищем, «певною мірою це був методвладарювання, метод приведення особи до покірності».
УРадянській державі розуміння дисципліни як явища зовнішнього порядку —найзгубніша помилка, яка тільки може бути у виховній установі. «У нашомусуспільстві… недисциплінована людина — це людина, виступаюча протисуспільства, і таку людину ми розглядаємо не тільки з погляду зовнішньоїтехнічної зручності, але з погляду політичної і етичної». Тому і дисципліна в нашомусуспільстві «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією».
Абсолютночужа для нашого суспільства дисципліна, яка зводиться тільки до забороннихнорм. Звичайно, нам необхідні норми, що забороняють неетичні, грубі,хуліганські вчинки. Але це лише одна сторона радянської дисципліни. От чомуМакаренко називає дисципліну, засновану тільки на заборонних нормах,дисципліною гальмування і втримання, яка завжди буде тільки формою придушення,завжди викликатиме опір дитячого колективу і нічого не виховуватиме, окрімпротесту і бажання швидше вийти з її сфери[2.295].
Притакій дисципліні від вихованця фактично нічого не вимагають, окрімнайпримітивнішого заторможення/>/>, необхідного для зручності. Мидобиваємося, і то не завжди, щоб вихованець поводився тихо, але не ставимоперед собою ніяких цілей позитивного дисциплінування. Такою дисципліноюпорядку, вказував Макаренко, що говорить тільки про те, чого робити не можна — мине маємо права пишатися. Це не радянська дисципліна. «Пошатися можна такоюдисципліною, яка кудись веде, чогось вимагає від людини, чогось більшого, ніжстриманість».
«Радянськадисципліна — це дисципліна подолання, дисципліна боротьби і руху вперед,дисципліна прагнення до чогось, боротьба за це...».
Урадянському суспільстві дисциплінованим можна назвати таку людину, яка нетільки не спізнюється, виконує норму, точна і акуратна в роботі, але і творчовідноситься до праці, «завжди, при всяких умовах зуміє вибрати правильнуповедінку, найбільш корисну для суспільства, і знайде в собі твердістьпродовжувати таку поведінку до кінця, не дивлячись на які б то не було труднощіі неприємності» .
Притакій точці зору стає ясним, що можна говорити про дисципліну перш за все якпро результат, який виявляється не тільки тоді, коли людина виконує чиюсьвимогу, але і тоді, коли вона, залишаючись наодинці, чинить правильно. У цьомузакладено розуміння дисципліни як глибокого політичного явища, як того, щоможна назвати «самопочуттям громадянина Радянського Союзу». Тому Макаренкопідкреслював, що дисципліна — перш за все результат виховання[3. 187].
Для радянських людей загальнізбори є вищим органом, який відбиває громадську думку колективу. Тому дитячимзагальним зборам слід приділити велику увагу. Для формування особистості вониматимуть особливу цінність, коли предметом їх обговорення будуть щоденні справиі перспективні лінії розвитку закладу, які пов'язують вихованців іззагальонародними інтересами.
Погляд на дисципліну у різні часи змінювався. Великий педагог А.С.Макаренковтілював свої ідеї і принципи у часи Радянського союзу.У Радянській державі дисциплінарозумілася як явище зовнішнього порядку. При такій дисципліні від вихованцяфактично нічого не вимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідногодля зручності.
В наш часдисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільствадисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.
Дисциплінав наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією». Проте загальні положенняМакаренка залишаються і до цього часу актуальними.
2. Основні шляхи виховання дисципліни
Колипісля однієї з лекцій Макаренко поставили питання «Які основні шляхи вихованнясвідомої дисципліни?», він відповів гранично коротко: «Основний шлях вихованнядисципліни — це весь виховний процес», а «головні засоби виховання — це хорошийколектив педагогів і добре організований, єдиний колектив учнів»
Дисциплінастворюється «всією системою виховання», зусиллями всього колективу і педагогіві самих вихованців і всіма методами, вживаними, в колективі, тому і потрібнопід дисципліною розуміти «широкий, загальний результат всієї виховної роботи».
Дисциплінаможе бути вихована «тільки всією сумой правильних впливів, серед якихнайвидніше місце повинні займати: широке політичне виховання, загальна освіта,книга, газета, праця, суспільна робота і навіть такі неначе другорядні речі, якгра, розвага, відпочинок» .
Розуміннядисципліни як підсумку виховної роботи витікає з розуміння її як явищаполітичного і етичного.
Розвиваючисвої погляди на виховання дисципліни, Макаренко приходить до висновку, що привизначених умовах вона є не тільки результатом, але одночасно і засобомвиховання. У комуні імені Дзержинського «железная, строгая, крепкая»дисципліна, здатна привести до ідилії, стала зрештою багатющим засобомвиховання. Але створити таку дисципліну не просто, для цього «потрібна великатворчість, потрібна душа… Це важка справа ще і тому, що тут успіхидосягаються дуже поволі, поступово, майже неможливо відмітити руху вперед. Тутпотрібно уміти більше бачити попереду, треба уміти бачити більше того, що єсьогодні».
Устворенні такої дисципліни не можна розраховувати на одні переконання іпроповіді. Це означає ризикувати 50 відсотками успіху, розраховувати нарезультат надзвичайно слабкий. Виховання дисципліни за допомогою переконань іміркувань може звернутися тільки в нескінченні спори. «Проте, — говорив АнтонСеменович, — я перший наполягаю, що наша дисципліна на відміну від староїдисципліни як явище етичне і політичне повинна супроводжуватися свідомістю,тобто повним розумінням того, що таке дисципліна і для чого вона потрібна»[1.82].
Одниміз способів виховання свідомої дисципліни Макаренко вважав розкриттявихованцям, як він називав, «теорії моралі», тобто теорії радянської поведінки.При цьому він жалкував, що в наших школах немає предмету «теорія моралі», але бувпереконаний що будуть створені спеціальні розробки для проведення бесід наморальні теми. «Особисто мені, — писав Антон Семенович, — найзначнішої івимагаючої термінової розробки представляється та група тим, яка стосуєтьсясамопочуття громадянина нашої соціалістичної вітчизни… Це самопочуття новогогромадянина: ось це відчуття нової епохи, нового суспільства, нової свободи,нового людства… кінець кінцем є той радянський патріотизм, який робить нашСоюз таким упевнено сильним і упевнено щасливим» Макареико систематичнопроводив зі своїми вихованцями бесіди на моральні теми. Він прагнув перш за всепоказати їм політичне значення всіх теорем і аксіом дисципліни. Це він вважавпершим пунктом морального теоретичного твердження. У наший радянській дійсностідуже багато найблискучіших прикладів для цього, указував Макаренко. «Найбільшідосягнення, самі славні сторінки нашой історії пов'язані з прекрасним блискомдисципліни».
Незводячи бесіди про дисципліну до якого б то не було моралізуванню, потрібнорозкрити дітям найголовніші елементи логіки дисципліни.
Першза все дисципліна — «форма нашого політичного і етичного благополуччя», вонаповинна розглядатися колективом як необхідна умова його існування. Прямо, ясноі безумовно потрібно пояснити колективу мету дисципліни. Кожен учень повиненбути переконаний, що дисципліна — форма для якнайкращого досягнення метиколективу. Якщо чітко і обов'язково гаряче викласти колективу, що без дисциплінивін своєї мети досягти не зможе, то це і буде «першим каменем, покладеним впідставу певної теорії вчинку, тобто певній теорії моралі».
Другийпункт морального теоретичного твердження, яке повинне бути запропоноване колективу,— «дисципліна ставить кажну окрему особистість, кожної окремої людини в бідьшзахищене, більш вільне положення». Це, здавалося б, парадоксальне твердження,що дисципліна є свобода, розуміється самими хлоп'ятами дуже легко, відзначавМакаренко. Дисципліна створює повну упевненість в своєму праві саме для кожноїокремої особи. У наший «суспільному життю, в нашій радянській історії дужебагато можна знайти доказів цього положення… наша революція, саме нашесуспільство є підтвердженням цього закону. Ми для того і зробили революцію, щобособа була вільна, але форма нашого суспільства — це дисципліна». Такетвердження допоможе вихователеві вирішити кожен окремий конфлікт. Макаренкоуказував: «У кожному окремому випадку порушник дисципліни звинувачується нетільки мною, але і всім колективом в тому, що він порушує інтереси інших членівколективу, позбавляє їх тієї свободи, на яку вони мають право»[2.299].
Третійпункт морального теоретичного твердження — «інтереси колективу вище за інтересиособи». У цій перевазі інтересів колективу і полягає справжнє виховання іколективу, і окремої особи.
Якомогачастіше в переконливій і простій формі треба пояснювати дітям і підтверджуватифактами життя, що дисципліна допомагає людині робити неприємне для нього іззадоволенням; приємне йому він зробить і без дисципліни. Коли людина виконуєте, що потрібне, хоча це і неприємно, і робить це із задоволенням — це і єпоказник високої дисциплінованості.
Потрібнорозкрити учням і теорію окремих вчинків, наприклад стриманості, пошани достарих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ці прості положення повиннібути відомі всім вихованцям… як положення, що абсолютно не підлягаютьсумніву. До їх категоричного виразу потрібно завжди повертатися, як тільки вколективі виникають тенденції, їм протилежні»
3. Вимога –принцип формування дисципліни
Розглядаючипитання про те, чи достатньо буде однієї свідомості, переконання в необхідностідотримувати дисципліну, Макаренко говорив: «Дисципліна, яка хоче спиратисятільки на одну свідомість, завжди зробиться розсудливою», постійноставитиметься питання, як вчинити: так або не так. «Але, з іншого боку,дисципліна, заснована на технічній нормі, догмі, наказі, завжди має схильністьзвернутися в сліпу покору… Це не наша дисципліна. Наша дисципліна — цез'єднання повної свідомості, ясності, повного розуміння, загального для всіхрозуміння, — як треба чинити, з ясною, абсолютно точною зовнішньою формою, якане допускає суперечок, розбіжностей, заперечень, тяганини, базікання».
Добиваючисьсвідомої дисципліни вихованців і роз'яснюючи їм її теоретичні положення, якіпов'язані з життям і доступні їх розумінню, треба пам’ятати, що така теоріяповинна лише супроводжувати дисципліну, а не бути її підставою. Підставоюдисципліни є вимога без теорії.Ні колектив, ні дисципліна не можуть бутистворені, якщо не буде вимоги до особи, яка повинна бути нерозривно зв'язане зповагою, бо основна форма радянської дисципліни: якомога більше вимоги долюдини, якомога більше пошани до неї.
Формивимоги можуть бути різні.
«Там,де вчинок походить від натури, від характеру, від нестриманості, від темнотиполітичної і етичної, там вимога може пред'являтися не така різка. Там можнарозраховувати на позитивний вплив досвіду, на поступове накопичення досвіду».
«Алетам, де особа свідомо виступає проти «колективу, заперечуючи цю вимогу ійого владу, там вимоги повинні бути пред'явлені рішучі до кінця, до тих пір,поки особа не визнає, що потрібно підкорятися коллективу». Одним словом,найбільші вимоги повинні пред'являтися у тому випадку, коли людина виступаєпроти колективу більш менш свідомо. Вимога — не єдиний елемент дисциплінування.Існує ще, наприклад, залучення. Це теж вимога, але висловлені в іншій формі.Залучення, інакше заочочення, повинне випробовувати і деякий розвиток. «Однасправа — залучення подарунком, нагородою, премією або якими-небудь благами дляокремої особи, і інша справа — залучення естетикою вчинку, його красивоювнутрішньою суттю»[2.301]
Кожноговихованця за вчинки, які прославляють його в очах колективу, необхіднозаохочувати можливими для установи заходами. Заохочення і схвалення стимулюютьподальші зусилля вихованця, піднімають його віру у власні сили. Формизаохочення: похвала педагога, розповідь на загальних зборах про хороший вчинок,подяка в наказі. А наказ — «це вираз волі колективу, це колективне заохочення».
Висновок
Дисципліназавжди виступає як форма суспільного добробуту людей. Такою вона може бутитільки в тому випадку, якщо будується за системою активізації особистості внайрізноманітніших галузях трудового і громадського життя. Отже,дисциплінованість — результат виховного процесу в цілому, результат насампередзусиль самого колективу дітей, що виявляються в усіх сферах його життя. Але длятого щоб дисципліна сприймалася як явище моральне і політичне, у кожному колективідітей слід роз'яснювати її необхідність, забезпечувати додержання доцільного,точного режиму.
Погляд надисципліну у різні часи змінювався. Великий педагог А.С.Макаренко втілював своїідеї і принципи у часи Радянського союзу.У Радянській державі дисципліна розумілася як явищезовнішнього порядку. При такій дисципліні від вихованця фактично нічого невимагають, окрім найпримітивнішого заторможення, необхідного для зручності.
В наш часдисципліна розглядається дещо з іншої сторони. Абсолютно чужа для нашого суспільствадисципліна, яка зводиться тільки до заборонних норм.
Дисциплінав наш час «стає не технічною, а обов'язково етичною категорією».Проте загальні положенняМакаренка залишаються і до цього часу актуальними.
Дляформування дисципліни потрібно розкрити учням теорію окремих вчинків, наприкладстриманості, пошани до старих людей, до жінок, дітей, до себе і так далі «Ціпрості положення повинні бути відомі всім вихованцям… як положення, щоабсолютно не підлягають сумніву. До їх категоричного виразу потрібно завждиповертатися, як тільки в колективі виникають тенденції, їм протилежні»
Підставоюдисципліни є вимога без теорії.Ні колектив, ні дисципліна не можуть бутистворені, якщо не буде вимоги до особи, яка повинна бути нерозривно зв'язане зповагою, бо основна форма радянської дисципліни: якомога більше вимоги долюдини, якомога більше пошани до неї.
Список використаної літератури
1. Любар О.О. Історія української педагогіки/ за ред. М.Г. Стельмаховича. – К.: ІЗНН.2000.
2. НіжинськийМ.П. Педагогическая система А.С. Макаренка. – М., 1973.
3. ПавловаН.П. А.С. Макаренко и педагогика школы. – К., 1976.