Організація діяльностї зовнішньоторговельної фірми ТОВ "L’Oreal Ukraine"

Міністерство освіти та науки України
Дніпропетровський національний університет
Факультет міжнародної економіки
Кафедра менеджменту
ДИПЛОМНА РОБОТА
на тему: „Організація діяльностї зовнішньоторговельної фірми”
(на прикладі ТОВ «L’Oreal Ukraine»)
за напрямом „Менеджмент”

Міністерство освіти та науки України
Дніпропетровський національний університет
Факультет міжнародної економіки
Кафедра менеджменту
Затверджую
Зав. кафедрименеджменту
____________________________ “__”______________2010р.
Завдання
на дипломну роботу (проект) студентові
________________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
1.  Тема дипломної роботи (проекту)
„Організаціядіяльностї зовнішньоторговельної фірми”
 (наприкладі ТОВ «L’Oreal Ukraine»)
 Затвердженанаказом ректора від „___” ___________ 200__ р. № ___
2. Строк здачістудентом закінченої роботи (проекту)
_______________________________________________________________
3. Цільова установка та вихідні дані до роботи (проекту)
Мета роботи — розробка пропозицій попідвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «L’OrealUkraine»(м.Київ).
Об’єктдослідження — дочірнєпідприємство з 100% іноземною інвестицією концерна «L’Oreal»(Франція) – ТОВ«L’Oreal Ukraine» (м.Київ) та його представництво у м.Дніпропетровську.
Предметдослідження — зовнішньоекономічнадіяльність ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ).
4. Перелікграфічного матеріалу:
а) Результатидинаміки показників балансу та звіту про фінрезультати;
б) Результатианалізу показників фінансового стану;
в) Схемиіснуючої організації зовнішньоекономічних операцій;
г) Схеми пропонуємихудосконалень схем зовнішньоекономічних операцій.
5. Змістдипломної роботи (проекту) (перелік питань за кожним розділом):
а) Розділ 1 — проведеннятеоретичного аналіза сутності та законодавчого поля регулюваннязовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні;
б) Розділ 2 — виконанняаналізу зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ) у 2007-2009 роках та економічної діагностики впливу ЗЕД на показники діяльності тафінансовий стан підприємства;
в) Розділ 3 — ідентифікаціяосновних проблем в ЗЕД ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ) та розробка пропозицій попідвищенню ефективності його ЗЕД.
6. Календарнийплан виконання роботи (проекту)
№
з/п
Назва етапів
дипломної роботи
(проекту) Строк виконання етапів роботи (проекту) За планом Фактично 1 2 3 4 1. Огляд та аналіз літератури по темі диплому, формування списку посилань 2. Написання розділу 1 – «Теоретичні засади зовнішньоекономічної діяльності підприємств в Україні» 3. Написання розділу 2 – «Аналіз стану зовнішньоекономічної діяльності ТОВ «L’OREAL UKRAINE"»» 4. Написання розділу 3 – «Шляхи підвищення ефективності організації зовнішньоекономічної діяльності ТОВ “L’OREAL UKRAINE”» 5. Формування висновків 6. Оформлення роботи для захисту
8. Дата видачізавдання „___”_______________200__р.

Керівникдипломної роботи (проекту)_____________________________
(прізвище,ініціали, підпис)
Завданняприйняв до виконання
студент-дипломник

АНОТАЦІЯ
Дипломна робота на тему:
„Організація діяльностї зовнішньоторговельної фірми”
 (на прикладі ТОВ «L’Oreal Ukraine»)
на 95 стор., 2 табл., 30 рис., перелік 52 джерел посилань, 6 додатків на 19стор.
Робота присвячена питаннямоптимізації схеми впровадження вексельної форми розрахунків при проведенніторгово-посередницьких зовнішньоекономічних операцій ТОВ „L’Oreal Ukraine ” зімпорту косметично-парфумерної продукції концерну «L’Oreal» (Франція) таперепродажу її на внутрішньому ринку України.
Отримані результати можутьбути корисними для менеджерів підприємств при управлінні зовнішньоекономічноюдіяльністю в умовах обмежень обігових коштів та часу на циклзовнішньоекономічної угоди.
Науковий керівник дипломноїроботи ____________ (ПІБ)
Дипломант _____________(ПІБ)

THE SUMMARY
Degree work on a subject:
„ Organization the foreign tradeactivities of firm ”
 (On an example LLC « L'Oreal Ukraine »)
On 95 pages, 2 tab., 30 fig., list 52sources of the links, 6 applications on 19 pages.
The work is devoted to questions of optimization the circuit ofintroduction in the bill form of accounts at realization the trade-intermediaryexternal economic operations LLC „ L'Oreal Ukraine ” of import the cosmetic andperfumery production of the concern „ L'Oreal ” (France) and resale it on ahome market in Ukraine.
The received results can be useful to the managers of theenterprises at management the foreign trade activities in conditions ofrestriction the turnaround means and time for a cycle of the external economiccontract.
The scientific chief of degree work ____________ (F. name)
The executor of the diplom _____________ (F.name)

ЗМІСТ
 
ВСТУП
РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇКОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСЕРЕДНИЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
1.1Форми зовнішньоторгівельної комерційної діяльності торгово -посередницьких підприємств
1.2Особливості бізнес-процесів при імпорті парфумерно-косметичної продукції
1.3Основні форми розрахунків у зовнішньоекономічній торгівлі
РОЗДІЛ2 АНАЛІЗ СТАНУ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «L’OREAL UKRAINE"
2.1Сфера бізнесу та загальна характеристика діяльності підприємства
2.2Організація імпорту та продажу косметичної та парфюмерної продукції концерну «L’Oreal»(Франція)в Україні
2.3Ефективність реалізації продукції на внутрішньому ринку України з використаннямтехнології Інтернет-магазинівРОЗДІЛ 3 ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯЕФЕКТИВНОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ПОСЕРЕДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ “L’OREALUKRAINE”
3.1Обгрунтування рішення щодо оптимізації схем розрахунків по зовнішньо-економічним торгово-посередницьким операціям ТОВ “L’Oreal Ukraine”
3.2Використання вексельних схем розрахунку для підвищення ефективності роботи ТОВ“L’Oreal Ukraine” при здійсненні зовнішньоекономічних торгово-посередницьких операцій
ВИСНОВКИ
СПИСОКПОСИЛАНЬ
ДОДАТКИ
 

ВСТУП
Актуальність теми дипломногодослідження полягає в необхідності оцінки поточного стану та розробкиперспективної стратегії діяльності імпортно-орієнтованих підприємств України вумовах вступу України в Світову організацію торгівлі, зняття чи мінімізації протекціоністськихекспортно-імпортних митних бар’єрів як з боку України, так і з боку членів СОТ,лібералізації валютного регулювання в Україні та переходу на операції з ціннимипаперами в міжнародній торгівельній діяльності.
Про актуальність темидипломного проекту свідчить велика кількість наукових праць з питаньдослідження ефективності зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) підприємств вУкраїні. Так, серед найбільш вагомих досліджень, які висвітлюють певні аспектитеорії і практики забезпечення ефективності ЗЕД, слід відзначити праці такихвітчизняних науковців — Філіпенко А. С.,В.С. Білозубенко, О.В. Озаріна, А.А. Семенов, О.А. Кириченко, К.В. Захаров,В.П. Бочарников, В.В. Липовский, В.В. Козик, Л.А. Панкова, Н.Б. Даниленко, І.І.Дахно, Дорофієнко В., В.Д. Базилевич,та інші.
Об’єктом дипломногодослідження було дочірнє підприємство з 100% іноземною інвестицією концерна «L’Oreal»(Франція)– ТОВ «L’Oreal Ukraine» (м.Київ) та його представництво у м.Дніпропетровську.
Предметом дипломногодослідження була зовнішньоекономічна діяль-ність ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ).
Метою дипломного дослідженнябула розробка пропозицій по підвищенню ефективності зовнішньоекономічноїдіяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ).
Основними завданнямидипломного дослідження були:
-    проведення теоретичного аналізасутності та законодавчого поля регулювання зовнішньоекономічної діяльностіпідприємств в Україні;
— виконання аналізузовнішньоекономічної діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ) у 2007 -2009роках та економічної діагностики впливу ЗЕД на показники діяльності тафінансовий стан підприємства;
— ідентифікація основнихпроблем в ЗЕД ТОВ «L’Oreal Ukraine»(м.Київ) та розробка пропозицій по підвищеннюефективності його ЗЕД.
Інформаційними джереламидипломного дослідження були матеріали щорічних фінансово-економічних звітів ТОВ«L’Oreal Ukraine»(м.Київ) за 2007 — 2009 роки та інформація офіційногоІнтернет-сайтів концерну «L’Oreal»(Франція), а також сайтів Інтернет –магазинів про продажу косметики та парфумів елітного сегменту фірм концерну «L’Oreal»в Україні.
Методамидипломного дослідження були систематизація та статистична обробка хронологічнихрядів показників балансу та фінансового звіту підприємства (горизонтально –вертикальний розрізи), методи відносного коефіцієнтного аналізу показниківдіяльності підприємства, побудова алгоритмів фінансової моделі планування –прогнозування діяльності підприємства та їх реалізація на ПЕОМ у «електроннихтаблицях» EXCEL -2007.
Наукова новизна отриманихрезультатів дипломної роботи полягає в обґрунтуванні доцільності в умовахвступу України в СОТ організації вексельних розрахунків в міжнародних торговихопераціях, що потребує певних законодавчих та інструктивних зусиль поінтеграції банківської системи України в міжнародну систему вексельнихрозрахунків, або використання створюваних в умовах СОТ філій іноземних банківна території України для проведення цих специфічних операцій в міжнароднихрозрахунках підприємств.
Практична цінність отриманихрезультатів роботи полягає в тому, що запропонована в дипломному проекті схемавпровадження вексельної форми розрахунків при проведенні торгово-посередницькихзовнішньоекономічних операцій ТОВ „L’Oreal Ukraine ” з імпортукосметично-парфумерної продукції та перепродажу її на внутрішньому ринку дає суттєвийекономічний виграш ї може бути рекомендована для реального впровадження.

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬЗОВНІШНЬОТОРГІВЕЛЬНОЇ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПОСЕРЕДНИЦЬКОГО ПІДПРИЄМСТВА
 
1.1 Формизовнішньоторгівельної комерційної діяльності торгово-посередницьких підприємств
 
Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності — це складна сукупність управлінських відносин, що виникають у сферізовнішньоекономічної діяльності у зв'язку з плануванням, організацією,керівництвом і контролем виконання конкретних міжнародних ділових операцій нарізноманітних рівнях управління бізнесом, головним чином на підприємствах [44].
Виділити в чистому виглядіменеджмент зовнішньоекономічної діяльності із загального функціонуванняпідприємства неможливо, оскільки плани зовнішньоекономічної діяльностіорганічно пов'язані з планами випуску продукції на внутрішньому ринку. Тому дляаналізу ефективності зовнішньоекономічних операцій на підприємстві аналізуєтьсяйого загальний фінансово-економічний стан, відносний обсяг зовнішньоекономічнихоперацій та оцінка ефекту підвищення (зниження) структурної долізовнішньоекономічних операцій в діяльності підприємства.
Процес входження України в системусвітогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якості прийняттяуправлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародні діловіоперації, як і внутрішні, є результатом визначених управлінських дій:прогнозування і планування, організації, мотивації, керівництва і контролю [45].
Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності(ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальних ідей і концепцій менеджменту у всіхформах зовнішньоекономічної діяльності (експорті й імпорті товарів і послуг,лізингових операціях, прямому інвестуванні і т.д.). Сутність менеджментузовнішньоекономічної діяльності полягає в комплексному дослідженні та моделюванніміжнародного середовища у поєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділіві посадових осіб організації в інтересах продуктивного досягнення визначенихзовнішньоекономічних стратегій, які мають три ключових момента.
По-перше, менеджмент ЗЕД є визначенимпроцесом, що, насамперед, включає вивчення і проектування елементівміжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митних правил,міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться не тільки нааналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і на проектуваннявзаємовідносин з урахуванням визначених процедур.
По-друге, необхідно домагатисяефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічнихпідрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх наміжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля іншихпрацівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки.
По-третє, критерієм якостіменеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але і ціна цьогоуспіху (витрати ресурсів, продуктивність).
Комерція– це торгівля,тобто всякий збут товарів, як вид промислу, незалежно від того, чи виробленівони особою, що збуває, або придбані у інших осіб.
Комерційна діяльність – діяльність, направлена на отриманнякомерційного прибутку. Це підприємницька діяльність усфері торгівлі, посередництва, товарно-грошових і суто фінансових операціях.Поняття комерційна діяльність ширше за поняття торгова діяльність і містить усобі економічне утримання відносин товаровиробників, товарообміну, регульованиху законодавчому порядку [38].
Комерційна діяльність — широке йскладне поняття. Це комплекс прийомів і методів, що забезпечують максимальнувигідність будь-якої торговельної операції для кожного з партнерів при врахуванніінтересів кінцевого споживача.
Головна мета комерційної діяльності –одержання прибутку через задоволення купівельного попиту при високій культуріторговельного обслуговування. Ця мета рівною мірою важлива як для організацій іпідприємств, так і для окремих осіб, що здійснюють операції купівлі-продажу наринку товарів і послуг .
Змістоснов комерційної діяльності включає такі напрямки:
− закупівля матеріально-технічних ресурсівпромисловими підприємствами й товарів оптово-посередницькими й ін. торговельнимипідприємствами;
− планування асортиментів і збуту продукції напромисловими підприємствами;
− організація збуту продукції підприємствами –виготовлювачами;
− вибір найкращого партнера в комерційнійдіяльності;
− організація оптового продажу товарів і комерційнепосередництво;
− роздрібна торгівля, як формакомерційно-посередницької діяльності.
Комерційні відносиниможуть розвиватися в умовах економічної волі суб'єктів ділових відносин, щоприпускає володіння капіталом й уміння управляти фінансами. Так само, цепередбачає орієнтацію на витяг максимально можливого для складних умов прибуткуй найбільш вигідні способи її капіталізації, уміння управляти комерційнимризиком, формування таких організаційних структур комерції, які здатніпристосовуватися до мінливих умов, сприйнятливість до змін у потребах ринку,повна рівноправність партнерів. У той же час не можна вважати економічною волеюв комерційній діяльності повну незалежність від інтересів і дій суб'єктівринку, оскільки в ряді випадків для досягнення яких-небудь стратегічних цілейнеобхідний компроміс із діловими партнерами. Крім того, воля комерційнихвзаємин може обмежуватися умовами зовнішнього середовища, комерційною таємницеюй іншими об'єктивними факторами.Для досягнення поставлених задач необхідно керуватисянаступними основними принципами:
− нерозривний зв'язок комерції із принципамимаркетингу;
− гнучкість комерції, її спрямованість на облікпостійно мінливих вимог ринку;
− уміння передбачати комерційні ризики;
− виділення пріоритетів;
− прояв особистої ініціативи;
− висока відповідальність за виконання прийнятихзобов'язань по торговельних угодах;
− націленість на досягнення кінцевого результату — прибутку.
Тісний зв'язок комерції з маркетингом визначається насампередсутністю сучасної концепції маркетингу, що переважає на більшості ринків івтіленої в гаслі «Продавати потрібно тільки те, що можна продати» [38].
При плануваннікомерційної діяльності важливо передбачити вплив комерційного ризику. Для тогощоб ризик був «зважений», необхідно використати максимально можливий обсягінформації. Всебічний аналіз комерційної діяльності, фінансових результатів,ефективності партнерських зв'язків, всебічне дослідження ринку, ретельнийпідбор персоналу.
Виділенняпріоритетів у комерційній діяльності не менш важливо, ніж у виробництві.Реалізація цього принципу припускає постійне вивчення й знання всіх деталейкомерційної діяльності.
Особистаініціатива залежить безпосередньо від кожної людини, що працює в сферікомерції, і визначається не тільки особистими характеристиками, але й культуроюпраці особистості. Характеристики формують основу ділових якостей комерсанта.Під культурою праці мають на увазі певний рівень загальної організації праці,відмова від застарілих і сприйнятливість до нових, більш ефективних методів іприйомів спілкування з колегами й підлеглими, пошук і залучення в сферу працінових науково-технічних досягнень, дбайливе відношення до власності, а такожготовність швидко сприймати все нове, що може вплинути на підвищенняефективності діяльності.
Високавідповідальність за виконання прийнятих зобов'язань по торговельних угодах — цепринцип, що створює репутацію комерсантові в діловому світі. Реалізація цьогопринципу — гарантія ефективності комерційної діяльності.
Роботакомерційної організації в сфері товарного обігу оцінюється за допомогою різнихпоказників: об'єктом реалізації товарів, рівнем витрат обігу, показникамитоварооборотності й іншими. Однак, найбільш точно відображають показникиприбутку. Тому націленість комерційного підприємства на досягнення в кінцевомурезультаті прибутку є одним з основних принципів комерційної діяльності.
Управліннякомерційною діяльністю торговельного підприємства включає на кожному етапікомерційної діяльності:
− оцінку стану справ у поточний період (ситуаційнийаналіз);
− визначення напрямку розвитку бізнесу (постановказавдань);
− складання плану досягнення поставлених цілей(стратегічне правління, планування);
− організація заходів щодо виконання плану (етапорганізації);
− перевірка досягнутих результатів, а у випадку їхвідсутності з'ясування причин (контроль).
Управлінняорганізацією націлене на досягнення потрібних результатів.Комерційно-функціональні критерії роботи підприємства: його ріст,платоспроможність, рентабельність, фінансове становище, ефективність праціперсоналу. Критерії підтримки комерційної діяльності: соціальнавідповідальність, дієвість, поінформованість працівників про результати своєїпраці, організаційний клімат, подання про фірму – «імідж» .
Використаннянових можливостей в Україні, які відкривають ринкові відносини, негайнопозначиться на збільшення прибутку підприємства, скорочення витрат назберігання й реалізацію товарів, приведе до зниження дефіциту товарів, щокористуються попитом.
Для успішноїдіяльності підприємство торгівлі повинне швидко реагувати на ринкові зміни,пророкувати ці зміни й перебудовувати роботу у відповідності й ними.
Передкерівництвом стоїть завдання ретельного вивчення теоретичних основ управління,що довела свою дієвість у західних країнах [45].
Підкласичними торговельно-посередницькими операціями розуміють операції, пов'язаніз купівлею і продажем товарів, які виконуються за дорученнямвиробника-резидента незалежним від нього торговельним посередником (резидентомчи нерезидентом) на основі угоди або доручення.
Торговельнепосередництво — це досить широке поняття, що охоплює чимале коло послуг:перепродаж товару; пошук закордонного контрагента; підготовка і укладанняугоди; кредитування сторін; здійснення транспортно-експедиторських операцій;страхові операції; проведення рекламних заходів; технічне обслуговування.
Доторговельно-посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного ігосподарського погляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди,звичайно, не входять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вонидіють заради одержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, заякими вони купують і продають товар, або як винагорода за послуги.
Якправило, торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю,хоча найбільші з них можуть і обробляти куплений товар.
Використанняторговельних фірм дає певні переваги [45].
1.Фірма-експортер у такому разі не вкладає якихось значних коштів в організаціюзбутової мережі на території країни-імпортера, тому що торговельно-посередницькіфірми мають свою власну матеріально-технічну базу (складські приміщення,демонстраційні зали, ремонтні майстерні, роздрібні магазини).
2.Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацієютовару (доставляння, сортування, упаковування), пристосовуючись до вимог ринку.
3.Суттєвим є використання капіталу торговельно-посередницьких фірм на основікороткострокового і середньострокового кредитування. Тут велике значення маютьстійкі зв'язки торговельно-посередницьких фірм із банками, страховимикомпаніями.
4.Нарешті, ринки деяких товарів цілком монополізовані торговельними посередниками(наприклад, брокерами в Англії) і недоступні для прямих контактів ізспоживачами.
Недолікомвикористання посередників є те, що експортер позбавлений безпосередніхконтактів із ринками збуту і цілком залежить від сумлінності посередника.
Торговельно-посередницькіоперації можна поділити на чотири види: з перепродажу; комісійні; агентські;брокерські.
Операціїз перепродажу здійснюються торговельним посередником від свого імені і за свійрахунок. Тут торговельний посередник є стороною договору як з експортером, такі з покупцем. Розрізняють два види операцій з перепродажу.
Допершого виду належать операції, коли торговельний посередник відносноекспортера є покупцем. Він стає власником товару і може реалізувати йогобудь-кому і за будь-якою ціною. Термінологія, що стосується таких посередників,різна:
-     Merchant- Англія, США;
-     Handler — ФРН;
-     Stockholder- ринок чорних металів Англії;
-     Operator- торговці цукром на Нью-Иоркській біржі;
-     Dealer — торговці какао на Лондонській біржі;
-     Principal- торговці кольоровими металами.
Другийвид операцій — коли експортер і торговельний посередник підписали договір пропродаж товарів на певній території, у конкретний термін (вказуються й іншідеталі) згідно з договором. Термінологія торговців за цим договором такожрізна:
— Distributor — США, Англія;
— Vertragshandler — ФРН.
Отже,посередництво згідно з договором полягає в просуванні товарів від експортера доспоживача, при цьому торговець зобов'язаний дотримуватися певних умовекспортера.
Комісійніоперації — це укладення однією стороною (місіонером), за дорученням другоїсторони (комітента), угод від свого імені, але за рахунок комітента. Взаємовідносинирегулюються договором. Комітент залишається до кінця власником товару.Комісіонер же не купує товару (він залишається в руках експортера). Але длятретьої сторони (покупця) стороною договору є комісіонер, а комітента він можеі не знати. Комісіонер одержує винагороду або як відсоток, або як різницю міжціною, установленою комітентом, і ціною продажу.
Якщопокупець не може розплатитися з комісіонером, то в комісійний договірвключається умова про поруку комісіонера за виконання угоди покупцем, тобтогарантії комітента від несплати. Така умова називається делькредере (delcredere). У договорі вказується при цьому ціна (максимальна або мінімальна), атакож термін передання грошей комісіонером комітентові.
Якщозамовлення йде від імпортера комісіонеру (тобто навпаки) на купівлю в країніекспортера товарів, то він називається індентом (indent). Він може бутизакритим, якщо імпортер точно вказує в замовленні, де і що купити, абовідкритим, якщо індент надає комісіонеру право вибору покупця.
Різновидомкомісійних угод є консигнаційні угоди. Це продаж товарів зі складу комісіонера,але товар належить консигнанту, тобто експортеру. Консигнаційна форма торгівлівикористовується у разі слабкого освоєння ринку або при поставці нових товарівчи товарів масового виробництва, у стійкому збуті яких експортер не впевнений.
Цезручна форма торгівлі, що дає змогу ознайомитися з товаром і вибрати потрібний.
Агентськіоперації — це доручення однієї сторони, що називається принципалом, другійстороні, яка іменується агентом, здійснення юридичних угод за рахунок і відімені принципала (комісіонер діє від свого імені) на визначеній території.Незалежність агента виявляється в тому, що він не перебуває в трудовихвідносинах із принципалом і здійснює свою діяльність самостійно на основіагентської угоди. Він є юридичною особою, зареєстрованою у торговельномуреєстрі. Агент лише сприяє угоді, але сам не є стороною, тобто контракт прокупівлю не укладає. Термінологія щодо таких посередників різноманітна: в Англіїі США — це агент і принципал, у ФРН, Японії — торговельний представник, уСкандинавських країнах — агент і підприємець, у Латинській Америці — повіренийі довіритель. Плутанина полягає в тому, що в Англії і США під агентством часторозуміють усі види посередництва.
Брокерськіоперації — це встановлення через посередника-брокера (англ. broker, франц.courtier, нім. makler) контактів між продавцем і покупцем (а також міжстраховиком і страхувальником, судновласником і фрахтувальником). Брокер не єстороною в договорі, а використовується лише для інформування двох сторін, щоберуть на себе зобов'язання за угодою. На відміну від агента, він не перебуваєв договірних відносинах зі сторонами, а діє на основі окремих доручень.
Крімголовної функції — знайти покупця для продавця або, навпаки, продавця дляпокупця — брокер виконує певні додаткові функції. Зокрема, він здійснює:
-     контрольза виконанням контракту і пред'явленням рекламацій;
-     інодібере на себе обов'язки делькредере;
-     підбірпартії товару визначеного асортименту;
-     збірінформації про стан ринку.
Брокеродержує винагороду, що називається брокередж (brokerage англ.), куртаж(courtage франц.), провізіон (provision нім.). Розмір цієї винагороди затоварними операціями коливається від 0,25 до 2-3%.
Брокерне має права представляти інтереси іншої сторони або приймати від іншої стороникомісію, за винятком випадків, коли на це є згода клієнта. Іноді посередникамиможуть бути два брокери — один за дорученням продавця, другий — за домовленістюпокупця. Брокери спеціалізуються на продажі, купівлі одного виду товару,біржового або аукціонного.
Залежновід характеру здійснюваних операцій розрізняють такі видиторговельно-посередницьких фірм: торговельні; комісійні; агентські; брокерські;фектори(factory).
Торговельніфірми найчастіше здійснюють операції за свій рахунок і від свого імені. Вони,як правило, підтримують тривалі відносини з постачальниками. Види торговельнихфірм:
-     торговельнідоми (merchant hauses) закуповують товари у виробників або купують за кордономі продають своїм оптовикам чи роздрібним торговцям;
-     експортніфірми (export firms) закуповують товар на внутрішньому ринку і перепродують закордоном, іноді виконуючи і комісійні доручення. Вони бувають спеціалізовані,тобто з торгівлі одним товаром, і універсальні — широка номенклатура товарів;
-     імпортніфірми (import merchants) закуповують за свій рахунок за кордоном товари іпродають на внутрішньому ринку. Вони звичайно мають великі склади з товарами іспеціалізуються на закупівлі одного сорту товарів, здебільшого сировинних абопродовольчих; здійснюють сортування, упаковування; мають великий досвід, що даєїм можливість конкурувати з іншими фірмами. Ці фірми купують товари або векспортерів, або на біржах і аукціонах.
Зараздосить поширені :
-     імпортніфірми, що торгують машинами й устаткуванням. Вони беруть на себе технічнеобслуговування і, як правило, мають широку мережу дилерів — дрібних торговців;
-     оптовіфірми (wholesaler) є посередниками між промисловими підприємствами іроздрібними торговельними фірмами. Вони закуповують за свій рахунок товари закордоном великими партіями і реалізують окремим споживачам дрібнішими партіями,отримуючи прибуток за рахунок різниці в ціні. Провести межу між оптовою йімпортною фірмою важко. Але оптова фірма закуповує товари не тільки векспортера, а й товари вітчизняного виробництва і просуває їх у власнуроздрібну мережу;
-     роздрібніфірми (retailer) самі здійснюють операції з імпорту й експорту, не користуючисьпослугами великих оптових фірм. Вони мають широку мережу своїх магазинів,філій;
-     дистриб'ютори(distributor) — це фірми в США, Англії й в інших країнах, що здійснюютьпереважно імпортні операції і є торговцями за договором. Вони займаютьсяпродажем лише певного кола товарів;
-     стокісти(stockist) — фірми, що перебувають у країні імпортера і виконують в основномуконсигнаційні операції. Комісійні фірми, їх основні види:
-     комісійніекспортні фірми — представники продавця або покупця. Відповідають за: 1)своєчасність поставки товарів; 2) транспортування; 3) документальне оформленняугоди; 4) страхування; 5) технічне обслуговування (іноді). Можуть виконувати йобов'язки типу індента. Різновид таких фірм — конфірмаційні доми (confirminghauses), що беруть на себе ризик щодо кредитів, які вони від імені виробниканадають покупцю;
-     комісійніімпортні фірми — представники покупців своєї країни. Вони розміщують замовленняза кордоном від свого імені, але за рахунок вітчизняних комітентів. Крім того,можуть надавати й інші послуги — досліджувати кон'юнктуру ринку (огляди), стежитиза відвантаженням товару тощо.
Агентськіфірми тривалий час підтримують тісний контакт із принципалом. Вони поділяютьсяна експортних і закордонних агентів.
Брокерськіфірми найбільшого розвитку набули в Англії. Це великі компанії, спеціалісти цихфірм мають високу кваліфікацію, підтримують постійні зв'язки з великимибанками, що дає змогу їм іноді фінансувати угоди (у заставу під товар). Вонинадають кваліфіковану інформацію, випускаючи низку бюлетенів.
1.2 Особливостібізнес-процесів при імпорті парфумерно-косметичної продукції
До бізнес-процесів приімпорті готової парфумерно-косметичної продукції, які планує та виконуєпідприємство, відносяться наступні [38]:
1.   Реєстрація підприємства яксуб’єкта ЗЕД в Дежмитслужбі України;
2.   Отримання в Національномубанку України ліцензії на імпорт по контракту;
3.   Сплата ввізного мита тамитних зборів;
4.   Сплата імпортного ПДВ чиоформлення податкових імпортних векселів (у 2008 -2010 роках тимчасовозупинені).
Відповідно до статей 45, 91Митного кодексу України з метою прискорення митного оформлення товарів ітранспортних засобів, та удосконалення системи ведення митними органами облікусуб’єктів зовнішньоекономічної діяльності Держмитслужбою України введений“Порядок ведення обліку суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності в митнихорганах України “ [13]:
1.Суб`єкт ЗЕД при необхідності здійснити митне оформлення товарів має звернутисьдо моменту їх митного оформлення до митного органу за місцем свого розташуванняі стати на облік.
Наоблік в митних органах можуть стати суб`єкти ЗЕД незалежно від форми власності,які пройшли в установленому порядку державну реєстрацію.
2.Виходячи із виробничої або комерційної необхідності (наявність виробничихпотужностей, складських приміщень, відсутність в зоні діяльності митниці замісцем розташування необхідної для забезпечення виробництва транспортноїінфраструктури та т.п.), суб’єкт ЗЕД може перебувати на обліку в іншому митномуоргані, поза місцем свого розташування. При цьому повторне подання документів,передбачених цим Порядком, не вимагається. Дозвіл на взяття на облік позамісцем свого розташування надається Державною митною службою України зарезультатами розгляду звернення суб’єкта ЗЕД.
3.Для взяття на облік суб`єкта ЗЕД керівникові або уповноваженій ним особі потрібноподати митному органу, у регіоні діяльності якого він розташований:
— копії документів згідно з додатком 1 до Порядку [13];
— трипримірники облікової картки (за формою, наведеною у додатку 2 [13]);
— двапримірники опису поданих документів;
— електроннукопію облікової картки.
4. Уразі прийняття облікової картки працівником відділу статистики їй присвоюєтьсяобліковий номер та здійснюється запис у журналі обліку.
Номероблікової картки — двадцятидвозначний цифровий код, у якому:
а)для суб`єктів ЗЕД, включених до Єдиного державного реєстру підприємств таорганізацій України або до Державного реєстру фізичних осіб-платників податківта інших обов`язкових платежів:
— перші три знаки — код митного органу, у якому перебуває на обліку суб`єкт ЗЕД;
— останні дев`ятнадцять знаків — ідентифікаційний номер особи, який формується засхемою, наведеною в додатку 1 до Інструкції про порядок заповнення вантажноїмитної декларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від09.07.97 № 307 (зі змінами та доповненнями);
5.Примірники облікової картки розподіляються таким чином:
— перший примірник разом з описом та копіями поданих для проведення облікудокументів залишається в справах відділу статистики;
— другий примірник разом з описом передається до вантажного відділу (на митнийпост, до пункту оформлення, тощо), у зоні діяльності якого розташований суб`єктЗЕД;
— третій примірник віддається заявникові як свідоцтво про взяття на облік умитних органах.
6. Суб`єкти ЗЕД,зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України(далі – ЄДРПОУ) для реєстрації надають наступні документи:
а) Завірені у встановленомупорядку копії установчих документів:
— статуту підприємства (якщовідповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційної формисуб`єкта підприємництва);
— для суб`єкта ЗЕД –відокремленого підрозділу: положення про філію, затверджену юридичною особою — головним підприємством.
— для бюджетних установ:положення (за наявності).
б) Завірені у встановленомупорядку копії наступних документів.
— Свідоцтва про державнуреєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) у виконавчомукомітеті міської, районної в місті ради або в районній, міській міст Києва іСевастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
— Свідоцтва про реєстраціюсуб`єкта ЗЕД як платника податку на додану вартість (форма № 2-Р) відповідно доПоложення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженогонаказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 № 79 (іззмінами і доповненнями), або заява за підписами керівника підприємства таголовного бухгалтера про те, що суб`єкт ЗЕД не є платником ПДВ.
— Довідки вповноваженогобанку про наявність рахунків.
— Паспортів (сторінок, якімістять фотографію особи, назву органу, що видав паспорт) керівникапідприємства, головного бухгалтера, осіб, уповноважених на роботу з митниморганом.
— Наказу (розпорядження) попідприємству про призначення працівників, відповідальних за роботу з митницею,із зазначенням їх прізвищ, імен, по батькові та наведенням зразків підписів іпечаток, які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.
— Зразків підписів і печаток,які використовуватимуться при оформленні документів у митних органах.
— Документів щодо прававласності (володіння, користування, у тому числі договори оренди) на приміщенняза місцезнаходженням.
Згідно “Інструкції пропорядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними талізинговими операціями” Національний банк України визначив порядок здійсненняуповноваженими банками контролю за дотриманням резидентами встановленихзаконодавством строків розрахунків за експортними, імпортними та лізинговимиопераціями і отримання резидентами індивідуальних ліцензій Національного банкуУкраїни на перевищення цих строків:
1. Занаявності кількох документів з різними датами підписання з метою контролю задотриманням резидентом законодавчо встановлених строків розрахунківвикористовується той з документів, який підтверджує фактичне виконання робітабо надання (отримання) послуг згідно з усіма умовами, передбаченими договором,і який підписаний раніше.
2.Якщо договір передбачає поставку товару (об'єкта лізингу), здійснення платежу вкілька етапів, то банк здійснює контроль за строками розрахунків за експортнимиопераціями окремо за кожним фактом здійснення поставки товару (об'єкталізингу), а за імпортними операціями — окремо за кожним фактом здійсненняплатежу.
3.Перевищення законодавчо встановлених строків розрахунків за експортними,імпортними та лізинговими операціями резидентів дозволяється виключно занаявності ліцензії.
Обов'язковоюумовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державноїподаткової адміністрації України про можливість продовження цих строків зазовнішньоекономічними договорами резидентів, визначеними статтею 6 ЗаконуУкраїни «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» [10].Без виконання зазначеної умови клопотання про отримання ліцензії Національнийбанк України не розглядатиме.
4.Експортна, імпортна та лізингова операції можуть бути зняті з контролю занаявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань зацими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язаньміж резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимогиоднорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений,або визначений моментом пред'явлення вимоги;
міжсторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умоввиконання тощо.
5.Підставою для зняття банком з контролю експортної, імпортної та лізинговоїоперацій резидента за умови надання останнім документів, що необхідні банку дляздійснення контролю за своєчасністю розрахунків за експортними, імпортними талізинговими операціями цього резидента, крім підстав, передбачених іншимирозділами цієї Інструкції, може бути:
— копія оформленої ВМД, засвідчена в порядку, установленому Положенням провантажну митну декларацію [12];
— письмове повідомлення податкового органу про відсутність порушень законодавчовстановлених строків розрахунків за операціями резидента, про які банкомнадавалася інформація цьому податковому органу. Зазначене повідомлення має бутизасвідчене підписом керівника (заступника керівника) податкового органу.
6.Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки,в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моментуздійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальникатовару, що імпортується, або при застосуванні розрахунків у формідокументарного акредитива з моменту здійснення банком платежу на користьнерезидента, потребують одержання ліцензії.
7.Банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезеннямїї на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством Українипідлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 "Імпорт",IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75«Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення аборуйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а вінших випадках — після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовамидоговору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт,надання послуг.
8. Уразі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента заімпортним договором у зв'язку з тим, що взаємні зобов'язання за цим договоромчастково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який задорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії документів,які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто нарахунок резидента в іншому банку).
9.Ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціями надаютьсяцентральним апаратом Національного банку України (далі — центральний апарат).
10.Для отримання ліцензії за експортною, імпортною та лізинговою операціямирезидент має подати до центрального апарату такі документи:
— заяву за встановленою формою;
— висновок, зазначений в абзаці другому пункту 1.5 Інструкції [12];
— копію договору з нерезидентом, який має містити повну адресу та банківськіреквізити контрагентів;
— копію ВМД;
— копії документів, що засвідчують дату здійснення авансового платежу абовиставлення векселя на користь нерезидента, або здійснення банком платежу накористь нерезидента при застосуванні розрахунків у формі документарногоакредитива (при імпортних або лізингових операціях, якщо лізингоодержувачем єрезидент);
— копію висновку Міністерства економіки України щодо віднесення договору довидів, визначених у статті 6 Закону України «Про порядок здійсненнярозрахунків в іноземній валюті».
11.Ліцензія оформляється на бланку Національного банку України (додатки 2 — 5) удвох примірниках, один з яких (після оплати послуг за надання ліцензії)надсилається резиденту поштою або передається уповноваженій резидентом особіпід розпис, другий — береться на окремий облік центральним апаратом. Ліцензіїза операціями на суму до 100000 доларів США або еквівалент цієї суми в іншійіноземній валюті підписує директор Департаменту валютного контролю таліцензування, а на суму понад 100000 доларів США або еквівалент цієї суми віншій іноземній валюті - заступник Голови Національного банку України.
Згідно “Інструкції пропорядок здійснення розрахунків з Державним бюджетом України за митом, податкомна додану вартість, акцизним збором та іншими платежами, доходами і зборами” [16]суб’єкти ЗЕД сплачують при митному оформленні платежі, справляння та вилученняяких передбачено Митним кодексом України (ст. ст. 75, 76, 77, 85, 86, 87, 99),Законом України «Про податок на додану вартість», Законом України«Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари(продукцію)», Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізногомита на деякі транспортні засоби» та іншими нормативно-правовими актами:
1. Мито, податок на доданувартість, акцизний збір та інші платежі і збори, не сплачені в терміни,визначені чинним законодавством України, стягуються в порядку, установленомучинним законодавством. При цьому нараховується пеня, починаючи з першого днянастання терміну погашення заборгованості по день його сплати включно, у такихрозмірах:
— за митом — 0,2 % за кожендень прострочення (відповідно до Закону України «Про Єдиний митнийтариф»);
— за іншими платежами ізборами — відповідно до чинного законодавства.
2. Мито, податок на доданувартість, акцизний збір та інші платежі і збори сплачуються резидентами танерезидентами — суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, фізичними особами,особами, уповноваженими на декларування, до або на момент митного оформлення.
3. Мито, податок на доданувартість, акцизний збір та інші платежі, доходи і збори перераховуються черезбанківські заклади на відповідні рахунки митних органів, що здійснюють митнеоформлення та розпорядження майном, згідно з установленим Митним кодексомУкраїни порядком, або вносяться готівкою в касу митного органу суб'єктамизовнішньоекономічної діяльності.
Випуск товарів та майназдійснюється митними органами після сплати всіх належних митних та іншихплатежів та зборів, крім випадків, передбачених чинним законодавством.
4. Сума надмірно стягнутогомита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогупротягом одного року з моменту митного оформлення.
Суми надміру стягненихподатку на додану вартість, акцизного збору та інших платежів і зборівпідлягають поверненню власникові відповідно до чинного законодавства на йоговимогу протягом трьох років з моменту митного оформлення.
“Порядоксправляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів,імпортованих на митну територію України “ [36] визначає процедуру контролю засправлянням податку на додану вартість (далі — ПДВ) при митному оформленнітоварів, імпортованих на митну територію України — суб'єктами ЗЕД.
 Об'єктомоподаткування ПДВ є операції з увезення товарів у митному режимі імпорту абореімпорту (далі — імпорт).
Компетенціямитних та податкових органів при здійсненні контролю за сплатою платникамиподатків ПДВ, у разі імпорту (операцій, що прирівняні до імпорту з метоюоподаткування ПДВ) товарів на митну територію України, визначена Порядкомздійснення митними органами контролю за сплатою платниками податків податку надодану вартість та акцизного збору, які справляються при ввезенні (пересиланні)товарів та інших предметів на митну територію України, затвердженим наказомДержавної податкової адміністрації України та Державної митної служби Українивід 16.03.2001 N 109/188.
Операції,що звільнені від оподаткування ПДВ, та операції, що не є об'єктом оподаткуванняПДВ, визначені статтями 3, 5 та 11 Закону [7].
Митнеоформлення товарів, імпортованих на митну територію України, щодо якихвідповідно до законодавства України встановлено пільги в обкладенні ПДВ,здійснюється після подання всіх документів, необхідних для застосуванняподаткових пільг. Порядок подання документів, які підтверджують право суб'єктівпідприємницької діяльності на користування встановленими законодавствомподатковими пільгами під час митного оформлення товарів, що ввозяться на митнутериторію України або вивозяться з митної території України, затвердженонаказом Державної митної служби України від 22.06.2006 N 514.
Операції,оподатковуються ПДВ за ставкою 20 відсотків бази оподаткування. Відповідно довимог пункту 4.3 статті 4 Закону [8] для товарів, які імпортуються на митнутериторію України платниками ПДВ, базою оподаткування є договірна (контрактна)вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізніймитній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження,розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордонуУкраїни, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород,пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктівінтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів,увізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), завинятком ПДВ, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законамиУкраїни з питань оподаткування.
Приімпорті товарів на митну територію України платниками ПДВ є особи, якіімпортують товари на митну територію України в обсягах, що підлягаютьоподаткуванню цим податком згідно із законодавством (незалежно від того, якийрежим оподаткування вони використовують згідно із законодавством).
Датоювиникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної деклараціїіз зазначенням у ній суми ПДВ, що підлягає сплаті.
СумаПДВ обчислюється за такими формулами:
а) натовари, що обкладаються митом та акцизним збором:
Спдв= (В + См + Са) х П / 100;
б) натовари, що обкладаються тільки митом:
Спдв= (В + См) х П / 100;
в) натовари, що обкладаються тільки акцизним збором:
Спдв= (В + Са) х П / 100;

г) наінші товари, що не підлягають обкладенню митом та акцизним збором:
Спдв= В х П / 100,
деСпдв — сума ПДВ; В — договірна (контрактна) вартість, але не менша митноївартості, зазначеної у ввізній митній декларації; См — сума мита (увізне, спеціальне,антидемпінгове, компенсаційне, сезонне); Са — сума акцизного збору; П — ставкаПДВ (20 %).
 Відомостіпро нарахований ПДВ відображаються у відповідних графах ВМД і додатковихаркушах до неї відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митноїдекларації, затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N307.
Сплатакоштів у рахунок погашення податкових зобов'язань з ПДВ здійснюється одночаснозі сплатою мита, акцизного та митних зборів до/або під час оформлення ВМД, ТДчи НД відповідно до Порядку розрахунково-касового обслуговування через органиДержавного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/абопід час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів Українита Державної митної служби України від 24.01.2006 N 25/44.
ПлатникиПДВ при імпорті товарів на митну територію України за умови оформлення митноїдекларації (за винятком ТД чи НД, періодичної або попередньої декларації) до2008 року могли за власним бажанням надавати митним органам податковий вексельна суму податкового зобов'язання у порядку та в строки, визначені пунктом 11.5статті 11 Закону [8], постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.97 N 1104«Про затвердження Порядку випуску, обігу та погашення векселів, яківидаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митнутериторію України».

1.3 Основні форми розрахунківу зовнішньоекономічній торгівлі
Міжнародна торгівля породжуєбільш високі ризики для торгових партнерів у порівнянні з торгівлею усерединікраїни. Питання зниження ризиків при зовнішньоекономічній діяльності прямозалежить від того, які умови торгівлі передбачає зовнішньоекономічний контракті того, наскільки ефективно сторони уміють використовувати існуючі фінансовіінструменти міжнародних розрахунків [44]. Ця обставина визначає необхідністьбільш ретельного аналізу контракту, як базису зовнішньоторговельних відносин.
Для того, щоб визначити наякій основі будуються відносини між зовнішньоторговельними партнерами,необхідно хоча б коротко проаналізувати документ, що визначає права таобов'язки сторін, тобто контракт (договір, угода). Зовнішньоторговельнийконтракт [31] — це домовленість про взаємні обов'язки закордонних партнерів, декожен берет на себе визначені зобов'язання. Метою однієї сторони при цьому єодержання товару, іншої сторони — виторгу за товар.
Форма зовнішньоторговельногоконтракту може носити довільний характер, однак, практика привела донеобхідності дотримання деяких загальноприйнятих норм щодо змісту і форми контракту.Загальна структура зовнішньоторговельного контракту виглядає так [31]:
а) Предметом контракту можебути продаж і постачання того, чи іншого товару, передача технології і т.д.Предмет контракту варто вказати детально: вид, марка, модель. Якщо ж товарпоставляється в асортименті, то усі види товару повинні бути перераховані вспецифікації, прикладеної до контракту і складової його невід'ємну частину.
в) При визначенні кількостітовару, у контракті встановлюються одиниці виміру. Кількість товару може бутивизначене як твердо фіксованою цифрою, так і встановленням меж по кількості.Основним документом, що підтверджує якість товару, є сертифікат якості,видаваний або фірмою — виготовлювачем, або спеціальною організацією, щоздійснює перевірку якості товару.
с) Термін постачання — цечас, протягом якого продавець повинний передати товар покупцю. Термінпостачання в контракті купівлі-продажу може бути наступним: визначенийкалендарний день постачання; період, протягом якого повинна бути зробленапостачання; кількість днів, тижнів, місяців з моменту здійснення якої-небудьподії (наприклад, з моменту підписання чи контракту через стільки-то днів післяпостачання попередньої партії).
д) Базисні умови контрактувизначають, хто несе витрати, зв'язані з транспортуванням товару від експортерадо імпортера. Ці умови називаються базисними, оскільки встановлюють базис цінив залежності від того, включаються витрати по доставці в чи ціну ні. Базисніумови визначають основні обов'язки продавця і покупця.
Основні обов'язки продавцявключають:
— поставити товар вобговорений пункт;
— повідомити покупця провідвантаження товару;
 - забезпечити упакуваннятовару;
— оплатити мита і податки поекспорті;
— забезпечити на свій страх іризик одержання експортної чи ліцензії
дозволу на вивіз товару, якщотакі вимагаються;
-   нести ризик і витрати домоменту надання товару в розпорядження
покупця в місці,установленому базисними умовами й у термін, обумовлений у контракті.
Основні обов'язки продавця:
— прийняти товар, наданий уйого розпорядження в місці й у термін, позначені в договорі, чи документи натовар і сплатити ціну товару відповідно до контракту;
-    нести усі витрати і ризики,якою може піддаватися товар з дати
настання терміну постачання;
 - оплатити мита і податки поімпорті;
— забезпечити на свій страх іризик одержання імпортної чи ліцензії
дозвіл на ввіз товару, якщоце необхідно;
Загальний підхід до базиснихумов був визначений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC — InternationalChamber of Commerce) у довіднику тлумачення термінів — Інкотермс (Incoterms).
Розглянемо деякі основніваріанти базисних умов [11]:
а) EXW — «EX WORKS»(ex factory, ex plantation, ect.) «с заводу» (з підприємства, ізплантації і т.д.).
Умови "із заводу" означає,що єдиним обов'язком продавця є надання товару на його підприємстві, тому щопокупець несе усі витрати і відповідальність по навантаженню і доставці товарудо пункту призначення.
б)FOB — «FREE ON BOARD...» (name port of shipment) «франко-борт ...» (найменуванняпорту призначення), де «франко» — пункт призначення, ризик подоставці до якого покупець не несе.
Товар вантажиться продавцем.Ризик втрати чи ушкодження товару переходить від продавця на покупця в моментперетинання товаром поручнів судна.
в) СІF — «COST, INSUARANCE ANDFREIGHT ...» (named port of destination) «вартість страхування іфрахт ...» (найменування місця призначення)
Ці умови використовуються дляморського і наземного транспорту.
У даному випадку продавецьзобов'язаний оплатити фрахт і витрати, необхідні для доставки товару впойменований порт призначення, плюс забезпечити страхування ризику втрати приморському перевезенні. Ризик і будь-яке збільшення витрат переходять до покупцяв момент перетинання товаром поручнів судна в порту розвантаження .
г) DAF — «DELIVERED ATFRONTIER ...» (named place of delivery at frontier) «постачання дограниці ...» (назва місця постачання на границі).
 Ці умови означають, що зобов'язанняпродавця вважаються виконаними, коли товар прибув на прикордонну станцію, аледо перетинання їм митного кордону країни, зазначеної в договорі. Даній умовівіддається перевага при постачаннях вантажу автотранспортом чи по залізниці.
д) DDP — «DELIVERED…DUTY PAID» (named place of destination in the counrty of importation) «постачання… з оплатою мита» (назва місця призначення в країні ввозу".
 Означає максимальнізобов'язання продавця, тому що усі витрати і ризики по доставці товару до місцяпризначення в країні покупця несе продавець.
 Такі умови, як EXW і DDPпередбачають максимальну відповідальність по постачанню товару з боку покупця водному випадку, і продавця в іншому. Це дві як би протилежні умови, що незавжди зручні однієї зі сторін, тому в міжнародній практиці переважно використовуютьсяумови, що розділяють ризик постачання, тобто проміжні між EXW і DDP.
 е) Упакування імаркірування. Визначення виду упакування залежить від особливостей товару.Якість упакування визначається відповідними стандартами, технічними умовами іперерахуванням вимог. Вартість упакування частіше включається в ціну товару.Маркірування вантажу — це супровідна інформація, що містить реквізитиімпортера, номер контракту, номер місця, число місць у партії та інше.
ж) В умовах транспортуваннязвичайно обмовляються: місце навантаження (вивантаження) товару; пунктперевалки, передачі вантажу; порядок передачі інформації про навантаження івизначення готовності транспорту до відправлення. Обмовляється також перелікнеобхідних при транспортуванні документтів, таких як: чи коносамент накладна,рахунок-фактура, страхові документи.
з) Прийом-здача товару даєпокупцю можливість розпоряджатися товаром, а продавець вважається виконавшимсвої зобов'язання.
По якості прийом-здача товарувиконується або на підставі документа, що підтверджує відповідність якостіумовам контракту, або перевіркою якості фактично поставленого товару в місціприймання. Місце приймання може знаходитися як у країні покупця, так і в країніпродавця.
В умовах прийому-здачівстановлюються також права та обов'язки сторін у випадку невідповідності якостіпоставленого товару умовам договору (знижки, заміна, усунення дефекту і т.д.).
і) Ціна товару — безсумнівноодин з найважливіших пунктів зовнішньо торговельного контракту. У контрактівказуються: одиниця виміру, за якого встановлюється ціна, базис ціни, валютаціни. Вибір одиниці виміру залежить від виду товару, наприклад, ціна за штуку,за вагову одиницю й ін. Сторони обмовляють, як розуміється встановлена ціна,тобто чи входять у неї витрати, зв'язані з відправленням вантажу, за тару,упакування, маркірування.
Ціна може бути виражена увалюті країни експортера, чи імпортера у валюті третьої країни. Вибір валютиціни дуже важливий. Ціна на товар може бути установлена твердо, не передбачаючияких-небудь змін, але можна обмовити і можливість зміни ціни на випадок зміни ринковихцін на цей товар. Ціни в контракті можуть узагалі не вказуватися, а фіксуватисялише перед постачанням конкретної партії товару.
к) При визначенні умовплатежу в контракті встановлюються: валюта платежу, термін платежу, спосібплатежу і форма розрахунків.
Оплата товару також може визначатисяу валюті країни експортера, чи імпортера у валюті третьої країни. Валютаплатежу може не збігатися з валютою ціни товару. У цьому випадку, у контрактіпотрібно вказати курс, по якому валюта ціни буде переведена у валюту платежу.
Від вибору валюти платежу, які валюти ціни, багато в чому залежить ефективність угоди. Платіжні умовиконтрактів із закордонними партнерами містять, як правило, різні валютнізастереження, спрямовані на мінімізацію ризиків валютних утрат. Спосіб платежувизначає коли виробляється оплата товару стосовно постачання.
Форма розрахунків установлюєсхему і механізм здійснення самого платежу. У контракті встановлюютьсяконкретні терміни платежу. Указівка цієї умови відповідно до законодавства єобов'язковим.
Крім того, платіжні умовиконтракту містять положення про порядку віднесення комісій і витрат, щовиникають на етапі проведення розрахунків через банки.
л) Страхування — добровільнийдоговір, по якому страховик на умові одержання страхової премії, якщовідбудеться страховий випадок, передбачений у цьому договорі, зобов'язуєтьсявиплачувати іноземному чи місцевому страхувальнику визначену суму за товар, щопоставляється.
У залежності від умовзовнішньоекономічного контракту, обов'язок страхування лежить на продавці, абона покупці. Якщо ж у договорі цей обов'язок на обговорена, то сторона, на якійлежить ризик випадкової загибелі товару в період транспортування, самазацікавлена в його страхуванні.
У тому випадку, колистрахувати зобов'язаний продавець, він повинний надати покупцю страховий чиполіс сертифікат, як один з документів до оплати.
м) Гарантії і рекламації.Сторони погоджують гарантійний термін товару, обов'язку продавця протягомгарантійного періоду, порядок пред'явлення претензій і задоволення рекламацій(письмових претензій у відношенні якості товарів).
Гарантійний період можеобчислюватися з різних дат: з дати постачання товару, з дати передачі товарівпершому споживачу, з дати пуску устаткування в експлуатацію. У контрактівказується: чиїми силами буде вироблятися усунення дефекту, але в будь-якомувипадку воно повинно вироблятися за рахунок продавця.
н) За допомогою штрафнихсанкцій покупець чи продавець прагнуть підвищити відповідальність іншої сторониза виконання своїх зобов'язань і компенсувати свої можливі втрати. Звичайносторони заздалегідь погоджують у застереженні про штрафи і неустойки конкретнучи суму відсоток від суми контракту за кожний день прострочення чи платежупостачання.
о) Під форсом-мажоромрозуміються обставини нездоланної сили, тобто ті, котрі не залежать від бажаннясторін, але які унеможливлюють виконання ними чи однієї з них узятих на себезобов'язань. До обставин нездоланної сили відносяться: пожежа, стихійні лиха,воєнні дії, заборона чи експорту імпорту. Якщо форс-мажорні обставинипродовжуються довше погодженого терміну, то контракт може бути розірвуть.
п) Арбітраж — це порядокрозгляду споровши. Цей порядок повинний вказуватися в тексті договору разом знайменуванням арбітражної організації, у якій підлягають до розгляду усісуперечки, що виникають із приводу виконання договору.
р) Крім зазначених вищеосновних пунктів, зовнішньоторговельні контракти часто містять пункт "Іншіумови", що містить, наприклад, домовленності сторін про заборонупереуступки чи прав перепродажу товарів.
У результаті, умови контрактувизначають конкретну схему взаємодії торгових партнерів, тобто, з одного боку — руху товару, з іншого боку — руху грошей. Основою цієї схеми є механізмміжнародних розрахунків, що регулює сам процес торгівлі. У зв'язку з цим,розгляд різних умов і форм міжнародних розрахунків піднімає питання визначення найбільшвигідних умов з погляду фірми.
До форм розрахунків, які використовуються у міжнароднійторгівлі, належать такі :
-     100%-нийавансовий платіж;
-     оплатапісля відвантаження;
-     оплатапісля отримання товару(торгівля по відкритому рахунку)
-     документарнийакредитив;
-     документарнеінкасо;
-     міжнароднийфакторинг;
-     міжнароднийфорфейтинг;
Одержання повної (100%)оплати авансом перед відвантаженням є найбільш безпечним варіантом дляекспортера. У цьому випадку експортер не підданий ризику відмови іноземногопокупця від платежу за товар. Авансовий платіж означає також, що експортер, ненадаючи покупцю товарного кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж, тобтовкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі.
Очевидним же недоліком авансовогоплатежу для покупця є небезпека того, що експортер не виконає доставку товарівчи вони надійдуть не в належному стані і не відповідно до вимог специфікацій.Роблячи авансовий платіж, покупець фінансує продаж за якийсь час до надходженнятовару в його розпорядження. У тому випадку, якщо експортер не виконає своєїчастини зобов'язань за контрактом, імпортер зможе застосувати лише юридичний впливчерез суд, якщо це виправдає його витрати часу, зусиль і грошей, адже судовийорган може, у тому числі, знаходитися в країні експортера чи в третій країні.
У міжнародній торгівлі широковикористовується часткова передплата, при якій друга частина ціни товаруоплачується за допомогою іншого методу. Цей варіант одержав поширеннянезважаючи на те, що стосовно залишку платежу експортер повинний погодитися наодин з менш безпечних з його погляду способів платежу.
У випадку оплати післявідвантаження відповідно до контракту продавець сплачує вартість товару тількипісля того, як буде зроблене відвантаження. За цією схемою експортер повиннийпослати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про відвантаження, іуказати всі подробиці відвантаження. Після цього продавець очікує негайноговиконання платежу покупцем. Якщо імпортер не виконає платіж післявідвантаження, то експортер усе ще має право власності на товар, оскількитримає в себе документи на право власності.
Для імпортера даний спосібтрохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питання про те,що робити на місці призначення з товаром у випадку відмовир від оплати, аджетовар вже на шляху доставки.
Оплата після одержання товару(торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при якій векспортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом упередбачений термін.
Експортер відправляє товарпокупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачає контроль надтоваром, а також своє юридичне право власності на нього. При цьому імпортер,даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у майбутньому, можерозпоряджатися товарами за своїм розсудом.
На відміну від авансовогоплатежу, оплата після одержання товарів забезпечує експортеру найменший ступіньбезпеки, імпортеру ж навпаки — найбільшу ступінь волі.
Даний спосіб розрахунківприпускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, у процесірегулярних ділових відносин між торговими партнерами.
Частка акредитивної форми(документарний акредитив) в міжнародних розрахунках значно скромніше впорівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечуєсвоєчасність одержання експортного виторгу, тобто максимально відповідаєінтересам експортера.
Використання акредитивів уміжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом — «Уніфікованіправила і звичаї для документарних акредитивів», що розробленийМіжнародної Торгової Палатою (ICC) [20,c.5]. Ці правила періодичнодоповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародної торгівлі ірозрахунків. У сьогоденній час діє редакція Правил від 1993 р.
Документальний акредитивявляє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставі дорученняйого клієнта — імпортера, на користь експортера. Банк, що видає зобов'язання,повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійснення платежу іншимбанком (тратта — документ, що містить наказ продавця (експортера) покупцю(імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).
Зобов'язання банку є умовним,тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеної вимоги — пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, що підтверджуютьвиконання всіх умов акредитива .
Відповідно до Уніфікованихправил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосіб йоговиконання шляхом:
-    платежупо пред'явленні документів;
-    шляхомплатежу з розстрочкою по пред'явленні документів;
-    негоціації(покупки) тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).
У всіх інструкціях уконтракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначенийчіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.
Від бенефіціара (експортера)за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:
1) Комерційний рахунок.Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умови акредитива,про порядок відвантаження і про самий товар.
2) Транспортні документи.Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товар прийнятий їмдо перевезення. Як транспортні документи виступають: при залізничнихперевезеннях — залізнична накладна; при авіаперевезеннях — авіа накладна; приавтодорожніх — автодорожня накладна; при морських — коносамент.
3) Комерційні документи. Доїхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількісну характеристикутовару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальний аркуш, сертифікатякості, свідчення походження, страховий поліс і деякі інші документи.
Акредитивна форма розрахунківнайбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійне забезпеченняплатежу. Здійснення платежу по акредитиві не зв'язано зі згодою покупця наоплату товару. Крім того, експортер має можливість одержати платіж поакредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення.
З погляду імпортера акредитивзручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхідно буде лише втому випадку, якщо надані експортером документи збігаються у всіх відносинах зумовами акредитива.
При укладанні імпортнихконтрактів, що передбачають проведення розрахунків по акредитивах, для імпортерабезпечніше обмовляти в контракті відкриття акредитива тільки на сумуконкретного постачання, і домагатися проведення остаточних розрахунківбанківським переказом з оплатою після постачання та після кількісного іякісного приймання товару.
 У той же час акредитиввважається найбільш складною формою розрахунків особливо для експортера,оскільки одержання платежу зв'язане з правильним оформленням документів ісвоєчасним наданням їх у банк. Пред'являючи тверді вимоги до оформленнядокументів з погляду відповідності їх умовам акредитива, банки захищаютьінтереси імпортерів, тому що діють на підставі їхніх інструкцій.
Основними недолікамиакредитивної форми розрахунків для контрагентів є :
-    по-перше,визначена затримка пробігу документів через банки і,
-    по-друге,висока вартість акредитива.
За проведення операцій(відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів поакредитиву) банки стягують комісію в залежності від суми акредитива. Тому привідкритті акредитива його наказодатель повинний чітко вказати, за чий рахуноквідповідно до контракту повинні бути оплачені ті чи інші витрати по акредитиві- за рахунок наказодателя чи за рахунок бенефіціара. Звичайно в міжнародноїторгівлі використовується практика поділу банківських витрат між партнерами,кожний з який оплачує банківські комісії на території своєї країни.
Документарне інкасо можнаспрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати від імпортерачерез інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцепту імпортеромтратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сума будевиплачена у встановлений термін.
Застосування інкасової формирозрахунків регулюється спеціальним документом — «Уніфіковані правила по інкасо»,що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [21,c.5]. В теперішнійчас діє редакція Правил 1978 р.
Згідно Уніфікованим правилам,інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставі отриманихінструкцій, з метою:
— одержання акцепту чиплатежу;
— видачі документів протиакцепту чи платежу.
Документи, з якими виконуютьсяоперації по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні іпрості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежугрошима) і комерційні документи.
Розрахунки за товари у форміінкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступнихкомерційних документів:
— рахунок-фактура, щовиписується експортером і містить информацию про товар;
— відвантажувальні документи;
— страхові поліси;
— сертифікати, специфікації,свідчення, що визначають кількість і якість товару.
Таким чином, інкасокомерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чиінкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.
Інкасова форма розрахунківдеякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його право на товар домоменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди на оплату тратти).Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, у володіння якимивін вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортер не дав банкамрозпорядження про видачу документів без оплати.
У міжнародній практиціможливі два варіанти оплати інкасових документів:
— інкасо з негайним платежем(документи проти платежу);
— інкасо на умовах відстрочкиплатежу (документи проти акцепту).
У випадку використання інкасов розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо, застосуванняінкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, що підтверджуєвиставляння документів на інкасо.
Імпортеру ж при інкасовійформі розрахунків необхідно настоювати на варіанті оплати документів протиакцепту з максимально можливою відстрочкою платежу. До настання терміну платежупо інкасо імпортер має право ознайомитися в банку з інкасовими документами.Однак, ці документи залишаються в розпорядженні банку до моменту їхньої оплати(акцепту тратт) і у випадку несплати повертаються банку експортера з вказівкоюпричин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага не завжди реалізується напрактиці. Так, імпортер може одержати товар (наприклад, по одному з оригіналівконосамента, висланому експортером разом з товаром) до моменту представленняйому документів. Тоді підвищується ризик необґрунтованої затримки платежупокупцем.
Інкасова форма розрахунківособливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплату дійснопоставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносноневеликі.
Основним недоліком інкасовоїформи розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і, відповідно,періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяця і більше.Крім того, імпортер вправі відмовитися від оплати представлених документів.
У цьому випадку експортерпонесе витрати, пов'язані зі збереженням вантажу, продажем його третій особі читранспортуванням назад у свою країну.
У цьому зв'язку, урозрахунках по інкасо можуть використовуватися різні способи прискорення ізабезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу,інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортерабанківської гарантії платежу на користь експортера, що забезпечує платіж увипадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру вартопрагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час якдля імпортера звертання в банк за гарантією пов'язано з додатковими витратами.
Факторинг – цепридбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступнимодержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткостроковівимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, приякій фірма-посередник (факторингова компанія) за визначену плату одержує відпідприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому відпокупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно зцим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе йогокредитний і валютний ризики.
Предметомпоступки, під яку надається фінансування, може бути як грошова вимога, термінплатежу по який уже наступив (існуюча вимогу), так і право на одержання коштів,що виникне в майбутньому (майбутня вимога). Грошова вимога, що є предметомпоступки, повинна бути визначена в договорі клієнта з фінансовим агентом такимчином, який дозволяє ідентифікувати існуючу вимогу в момент висновку договору,а майбутню вимогу — не пізніше ніж у момент її виникнення. Цей тип договорушироко застосовується в міжнародній практиці під назвою «факторинг».
Особливістю використання всхемі розрахунків зовнішньоторговельного факторингу в цілому є його завждивідкритий характер, а також відсутність права регресу до постачальника наекспорт. Останнє обумовлено тим, що основною причиною факторинговогообслуговування експортера виступає звичайно захист експортера від кредитногоризику. Обслуговування всього товарообігу, що передбачається при операціяхусередині країни, зустрічається при факторинговому обслуговуваннізовнішньоторговельних операцій набагато рідше, факторингові компанії вбільшості випадків спеціалізуються на обслуговуванні ринку однієї країни чиринку визначеної продукції.
Міжнароднийфакторинг дозволяє імпортеру на постійній основі одержувати товар з відстрочкоюплатежу (звичайно до трьох місяців). Зобов'язання оплати покладається наімпортера після приймання товарного постачання по якості і кількості. Факторингвідкриває унікальні можливості для підприємств, що імпортують товари, будучине чим іншим, як товарним кредитом.
Відповідно до Конвенції про міжнароднийфакторинг, прийнятої в 1988 Міжнародним інститутом уніфікації приватного права,операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімумдвом з чотирьох ознак [39,c.122]:
1) наявність кредитування уформі попередньої оплати боргових вимог;
2) ведення бухгалтерськогообліку постачальника, насамперед обліку реалізації;
3) инкасування йогозаборгованості;
4) страхування постачальника відкредитного ризику.
Можна виділити головніекономічні достоїнства факторингу:
— збільшення ліквідності,рентабельності і прибутку;
— перетворення дебіторськоїзаборгованості в готівку;
— можливість одержуватизнижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників;
— незалежність і воля віддотримання термінів платежів з боку дебіторів;
— можливість розширенняобсягів обороту;
— підвищення прибутковості;
-   економія власного капіталу;
— поліпшення фінансового планування.
Форфейтинговіоперації [39] — це покупка боргу, вираженого в оборотному документі, укредитора на безобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер)приймає на себе зобов'язання про відмовлення – форфейтінгу — від звертаннярегресивної вимоги до кредитора при неможливості одержання задоволення вборжника. Купівля оборотного зобов'язання відбувається, природно, зі знижкою.
Механізмфорфейтінга використовується в двох видах угод:
— у фінансових угодах — зметою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;
— в експортних угодах — длясприяння надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземному покупцю.
Основними оборотнимидокументами, використовуваними в якості форфейтингових інструментів, є векселі[39]. Перевагидля експортера:
1)    Надання форфейтінгових послугна основі фіксованої ставки.
2)    Фінансування за рахунокфорфейтера без права регресу на експортера.
3)    Можливість одержання готівкивідразу після постачання продукції чи надання послуг, що благотворновідбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, даєможливість реінвестування коштів.
4)    Відсутність витрат часу ігрошей на керування боргом чи на організацію його погашення.
5)    Відсутність ризиків (усівалютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутствагаранта несе форфейтер).
6)    Простота документації іможливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів.
7)    Конфіденційний характер данихоперацій.
8)    Можливість швидко упевнитисяв тім, що форфейтер готовий фінансувати угоду, оперативно погодити умови угоди.
9)    Можливість заздалегідьодержати від форфейтера опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, щодозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх уконтрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри. Недолікидля експортера :
1)    Необхідність підготуватидокументи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу у випадкубанкрутства гаранта, а також необхідність знати законодавство країни імпортера,що визначає форму векселів, гарантій і авалю.
2)    Можливість виникненнязатруднень у випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не влаштовуєфорфейтера.
3)    Більш висока, чим призвичайному комерційному кредитуванні, маржа форфейтера. Перевагидля імпортера:
1)    Простота і швидкістьоформлення документації.
2)    Можливість одержанняподовженого кредиту по фіксованій процентній ставці.
3)    Можливість скористатисякредитною лінією в банку. Недолікидля імпортера:
1)    Зменшення можливості одержатибанківський кредит при користуванні банківською гарантією.
2)    Необхідність платити комісіюза гарантію.
3)    Більш висока маржафорфейтера.
4)    Можливість виникненнятруднощів з оплатою векселя як абстрактного зобов'язання у випадку постачаннянекондиційних товарів чи невиконання експортером яких-небудь інших умовконтракту. Перевагидля форфейтера:
1)    Простота і швидкість оформленнядокументації.
2)    Можливість легко реалізуватикуплені активи на вторинному ринку.
3) Більш висока маржа, ніж приопераціях кредитування.
Висновки до розділу 1
Дозовнішньоторговельних посередницьких фірм належать фірми, що з юридичного і господарськогопогляду не залежать від виробника або споживача товару (сюди, звичайно, невходять філії або дочірні товариства промислових компаній). Вони діють зарадиодержання прибутку, що створюється або як різниця між цінами, за якими воникупують і продають товар, або як винагорода за послуги. Як правило,торговельно-посередницькі фірми займаються лише комерційною діяльністю, хочанайбільші з них можуть і обробляти куплений товар.
Основнівиди зовнішньоекономічної діяльності торгово-посередницьких фірм в галузіпарфумерно-косметичної продукції в Україні зосереджені на:
-    імпортних операціях;
— контрактахкомісії (консигнація);
Імпорт товарів — це покупка (в тому числі з оплатою нев грошовій формі) у іноземнихсуб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цихтоварів на територію України, включаючипокупку товарів для особистогоспоживання установами і організаціями України, розташованими за її межами.
Імпорт як елементзовнішньоекономічної діяльності повиненсупроводитися підписанням контракту. Зовнішньоторговельний контракт — це домовленість провзаємні обов'язки закордонних партнерів, де кожен берет на себе визначенізобов'язання. Метою однієї сторони при цьому є одержання товару, іншої сторони- виторгу за товар.
Загальний підхід до базиснихумов імпортних контрактів був визначений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC- International Chamber of Commerce) у довіднику тлумачення термінів — Інкотермс – 2000 (Incoterms).
Загальноприйняті формиміжнародних розрахунків при імпортних контрактах засновані на використанні:
-    банківькихпереказів між банками-резидентами та банками-нерезидентами з використаннямелектронної системи управління кореспондентськими рахунками за допомогоювсесвітньої системи банківських переказів SWIFT;
-    акредитивноїформи розрахунків з використанням документарної форми наказів та повідомленьелектронної системи управління кореспондентськими рахунками банків(резидент-нерезидент) за допомогою всесвітньої системи банківських переказівSWIFT;
-    інкасовоїформи розрахунків з використанням документарної форми наказів та повідомленьелектронної системи управління кореспондентськими рахунками банків(резидент-нерезидент) за допомогою всесвітньої системи банківських переказівSWIFT.

РОЗДІЛ 2 АНАЛІЗ СТАНУЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «L’OREAL UKRAINE"
 
2.1 Сфера бізнесу та загальнахарактеристика діяльності підприємства
 
Товариство зобмеженою відповідальністю «L’Oreal Ukraine» є підпри-ємством з 100% іноземнимкапіталом, засноване у кінці 2004 року нерезиден-том АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «L’Oreal»,ФРАНЦІЯ із статутним капіталом 27,06 млн.грн. (див. табл.2.1)Начало формы
Таблиця 2.1
Основні реєстраційніхарактеристики ТОВ «L’Oreal Ukraine»код ЄДРПОУ 33239599 Повна назва ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «L’OREALУКРАЇНА» Скорочена назва ТОВ «L’OREALУКРАЇНА» Назва іншою мовою LLC «L»OREAL UKRAІNE" Адреса
Юридична адреса платника: 3038 М.КИЇВ, ВУЛ. ГРІНЧЕНКА, буд.4
Фактична адреса платника: 3038 М.КИЇВ, ВУЛ. ГРІНЧЕНКА, буд.4 Дата реєстрації в ДПІ 18.11.2004 ДПІ 26088707 СДПІ ПО РОБОТІ З ВПП У М.КИЄВІ, 2665 Основна діяльність за КВЕД: 24.52.0 Виробництво парфумерних та косметичних засобiв Керівники
Директор: 2415221919 Д'ХАВЕ ФІЛІПП
Гол.бухгалтер: 2681109982 АХАПОЧКІНА ТЕТЯНА ФЕДОРІВНА Засновники 1) 362, АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «L’Oreal», ФРАНЦІЯ Уставний фонд (% іноземного капиталу) 27066827 Банківські рахунки
Банк: 300379 ПАТ «КІБ Креді Агріколь»
Банк: 300539 ПАТ "ІНГ Банк Україна"
Банк: 300584 ПАТ «Сітібанк»
Банк: 351005 АТ «УкрСиббанк»

ТОВ «L’Oreal Ukraine»є авторизованимекслюзивним ділером по оптовим поставкам та продажу в Україні продукціїконцерну «L’OREAL PARIS» (Франція).
ГрупаL`OREAL, світовий лідер віндустрії косметики й краси, була створена в 1907 р. французькимхіміком Еженом Шуеллером для виробництва нових типів фарб для волось.Сьогодні марки компанії представлені у всіх косметичних областях і поширюються через всі канали дистрибьюции на п'яти континентахсвіту. Із самого початку свого розвитку компанія інвестує більшу частину прибутку внаукові розробки й технології; лабораторії компанії щорічно реєструють більше 450 винаходів.
 ГрупаL'Oreal відоманасамперед розробками в областях косметики, дерматології йфармацевтики. Близько 81 % від її загальнихпродажів доводиться на сектор косметики,включаючи фарбу для волосся, засоби по догляду за волоссями й шкірою,декоративну косметику, парфумерію, засоби особистої гігієни. Продукція групи L'Oreal позиціонована в 5 основних сегментах:
1)        Luxury ProductsDivision
2)        ProfessionalProducts Division
3)        ActiveCosmetics Department
4)        ConsumerProducts Division
5)The Body Shop
Одним ізсегментів продукції групиL'Oreal єелітна косметика та парфумерія (L'Oreal Luxury Products), який є предметомдосліджень дипломного проекту, яка представлена наступними торговими маркамиконцерну:
-    L’OREAL PARIS;
-    GIORGIO ARMANI;
-    LANCOME;
-    YVES SAINT LAURENT;
-    BIOTHERM;
-    VICTOR@ROLF;
-    CACHAREL;
-    HELENA RUBINSHTEIN;
-    DIESEL;
-    RALHP LAUREN.
Luxury походить відлатинського слова Luxus, що означає відхилення, twist. Відповідно, Luxury — церозрив між чимсь повсякденним, звичайним і екстраординарним
Головна мета підрозділу LUXукладається в постійній підтримці цього розриву, цієї різниці між звичайним і«мрією» — у брендах, продуктах, техноло-гічних інноваціях, сервісі,комунікації.
 Історичноконцерн L'Oreal приєднував до себе настпуні фірми — розробники елітноїкосметики та парфумерії (L'Oreal Luxury Products),
1964    - Lancôme
1965    - Guy Laroshe
1970    - Biotherm
1979    - Cacharel
1982    - Ralph Lauren
1985    - Paloma Picasso
1988    - Helena Rubinstein and GA
 2000 — Shu Uemura andKiehl’s
2002    - Viktor& Rolf
2005    - Diesel and Yue Sai
 2008 — Yves Saint LaurentBeaute and Martin Margiel
Нижче наведені характернівиди продукції косметики та парфумерії сегменту Luxury концерну L’OREAL PARIS, які продає в Україні фірма ТОВ «L’OrealUkraine».
Diesel (Дизель)
Ви маєте потребу внатхненні, Вам потрібно щось особлив і таємне, щоб відчути смак життя?!Відчуйте життя! Зробіть ковток справжньої енергії з Diesel Fuel for Life Women.Сексуальний, сміливий і бездоганний! Настільки сильний, що потрібно дотримуватимір обережності! Оригінальний дизайн флакона, виконаного у формі фляги,обгорненої білим мереживом у стилі рибальської мережі, зберігає живлющу силу.Fuel for Life ламає перешкоди й валить установлені обмеження волі. Верхні ноти:чорна смородина, рожевий перець. Ноти “серця”: жасмин, індол. Базові ноти:пачули, амбра.
Victor & RolfFLOWERBOMB EXTREME edp
Viktor & Rolfпредставляють Flowerbomb Extreme, лімітовану версію свого дебютного парфюмаFlowerbomb. Надзвичайно природний, але при цьому дуже стильний і ніжний ароматз'єднує в собі чарівну класику й сучасну жіночність, даруючи своїй власниціпрекрасну композицію витонченого квіткового букета. Композиція аромату сталабільше насиченої. Тепер вона призначена жінці, що не просто елегантна йпочуттєва, але й упевнена в собі й не приховує своїх бажань. характеристика:хвилююча, комфортна, витончена, елегантний початкова нота: чай, бергамот нота«серця»: жасмин, орхідея, фрезия, троянда сентифолия кінцева нота:пачули, індійський османтус упакування: форма флакона залишилося колишньої, алетепер «ручна граната» виконані в золотавих тонах дата випуску: 2005
Cacharel Liberteedt
Жіночий аромат Liberteвід Cacharel — яскраві. соковиті. виняткові.
Основні ноти:апельсин. бергамот. білі квіти. ветивер. пачули. шкірка грейпфрута. лимоннашкірка. шкірка мандарина. ваніль.
Флакон Noa, круглий ісвітний, як Земля, містить у собі насичений аромат білих півоній, мускусу йладану, несучи безтурботність, спокій і світло. Серце Noa, що плаває усерединіфлакона перлина, символізує ту маленьку, неповторну жемчужинку душі усерединікожного з нас. На небі є справжня зірка, названа на честь цього заходу, воназареєстрована як Noa de Cacharel. Характер аромату: Жіночної, Інтимної, Легкої,Ніжної, Звабний Підгрупи сімейств: Квіткові деревинно^-мускусні Флакон:Елегантний круглий флакон з перлиною усередині. Початкові ноти: Персик, слива,фрезия Ноти серця: Конвалія, троянда, жасмин, илангиланг Базові ноти: Деревинакедра, сандал, ваніль Стиль: Для ніжних і романтичных жінок.
Guy Laroche J`aiOse edp
Розкішна східнакомпозиція. Класичний східний аромат для зрілої, упевненої в собі жінки. Уверхніх нотах — зачарування персика, приправленого ноткою коріандру. В«серці» таїться сполучення білого жасмину, бергамота й теплої ванілі,що переходить у шлейф із ветивера, мускусу й сандалового дерева.
Характер аромату:Шляхетний, Хвилюючий, Класичний, Розкішний, Теплий. Підгрупи сімейств: Східніпряні. Флакон: Прозорий флакон обтічної форми із золотавою кришечкою. Початковіноти: Коріандр, персик. Ноти серця: Жасмин, бергамот, ваніль. Базові ноти:Ветивер, мускус, сандал. Стиль: Аромат для зрілих жінок, не для дівчин. Ріквипуску: 1977
Giorgio Armani OndeMystere edp
Нова східна трилогіявід Giorgio Armani за назвою Onde навіяна експресією екзотичних країн (Індії,Японії й Близького Сходу). Кожний з 3 ароматів колекції укладений в унікальнийпо дизайні флакон, пронизаний духом тих місць, які послужили натхненням до йогостворення. Onde Mystere – сама головна таємниця Сходу, представлена у виглядіпрекрасної й загадкової наложниці з гарему. Аромат передає її чуттєвість іжиттєву пристрасть, її тонке мистецтво спокуси, сплетене із хвилюючих тканин,повітряних і напівпрозорих, витончених жестів, що ваблять і заворожують. У нійє щось містичне й притягальне. Onde Mystere – виконай танець для свогоВолодаря! Лімітоване видання. Композиція: амбра, бензойна смола, ладан, марокканськатроянда, спеції, мускус, ваніль.
Ralph Lauren RalphLauren Blue edt
Новий, прохолодний,жіночий аромат Blue від Ralph Lauren дає відчуття всеосяжної краси. Найчистішийквітковий захід з легкими деревними й мускусними нотками. Аромат дуже насиченийцілий букет квітів зібраний в одному флаконі: лотос, гарденія, жасмин, троянда,квіти апельсина, відтінені амброю й білим мускусом. Свіжі півонії, тубероза,ветивер і коштовні породи дерева доповнюють свіжий, іскристий аромат з теплимипівтонами. Підгрупи сімейств: Квіткові, деревні, амброві Базові ноти: Лотос,гарденія, жасмин, троянда, квіти апельсина, амбра, білий мускус, півонії,тубероза, ветивер Рік випуску: 2004
Ralph Lauren Notorious
Один із самихяскравих осінніх ароматів Notorious від Ralph Lauren, покликаний повернути дожиття привабливість ретро-гламура голлівудських дів. Творців аромату надихнулакласична краса Ингрид Бергман в однойменному трилері Хичкока «Сумнаслава». Пишнота костюмів, атмосфера декадансу, чорних мережив і абсентовыхсп'янінь. Супермодель Летиция Каста, що стала особою рекламної кампанії новогоаромату, описує його як «загадковий і небагато пряний». Аромат розкриваєтьсянотами італійського бергамота й зернами рожевого перцю. Пряне серце змішуєтьсяз гірким шоколадом, білою півонією й гвоздикою. І немов крила ночі розливаєтьсяшлейф із шикарного. Тип аромату: Східні квіткові Характеристика: Зухвала,Розкішний, Звабний, Почуттєвий, Запаморочливий Початкова нота: зерно рожевогоперцю, італійський бергамот, чорна смородина Нота «серця»: шоколад,білий півонія, гвоздика Кінцева нота: пачули, мускус, ваніль, фіалковий корінь Датавипуску: 2008
Y.S.Laurent Parisienneedp 50ml ж НОВИНКА!!!
Парижанка Аромат PARISIENNE — ультражіночний і ультрапочуттєвий. Особанового аромату — легендарна модель Kate Moss. Parisienne від YSL створенийжінками-парфумерами Софією Гройсман (Sophia Grojsman) і Софи Лаббе (SophieLabbe). Бути й почувати себе парижанкою з ароматом PARISIENNE від YSLнеймовірно легко, тому що парижанка любить і вміє жити !!!
Y.S.Laurent OpiumPour Homme
Opium Pour HommeOpium pour Homme від Yves Saint Laurent – суперечливий парфюм з безліччюграней. Він одночасно потужний і ніжний, свіжий і теплий. Opium pour Hommeвідбиває силу, чуттєвість і містику Сходу. Парфумерна композиція являє собоюекзотичну суміш рідких пряностей (сычуаньский перець) і деревини (атласскийкедр), доповнену свіжими підбадьорливими нотами в сполученні з висушеної сонцемваніллю й амброю. Застосовуються як: денні, вечірні Сімейства: пряні,орієнтальні, деревні Містить ноти: лаванда, кедр, ваніль, імбир, мандарин,амбра, иланг-иланг, пачули, смородина чорна, перець, герань, аніс, толу Ріквипуску: 1995
Helena Rubinstein WANTED edp
Роботу над створенням аромату «Wanted» здійснюваливідразу два іменитих фахівці міжнародної парфумерної компанії «Flavors& Fragrances» — Карлос Бенаим (Carlos Benaim) і Доминик Ропийон(Dominique Ropion), що раніше співробітничали з такими марками як«Givenchy», «Burberry», «Christian Dior», «Kenzo»…Результатом такого співробітництва став воістину оригінальний парфюм, щоставиться до групи квітчасто-деревних ароматів.
Основний акорд парфумерної композиції зосереджений на тонкомуй ніжному ароматі квітів білої магнолії. Доповнюють її благоухающие ноткииланг-иланга, білого іриса й кореня фіалки. Неповторний шарм парфюму надаютьдеревні заходи.
Парфюм позиціонується як «вірний помічник сильної й утой же час почуттєвої жінки». Уособленням такої жінки стала відомаголлівудська акторка Деми Мур (Demi Moore), що перебуває останнім часом у тісномуспівробітництві із брендом HR.
Розробкою дизайну флакона займався знаменитий француз — незалежний дизайнер-авангардист Эрве Ван дер Штратен (Herv van der Straeten).Цікаво те, форма флакона видозмінюється залежно від обсягу наполняющего йогопарфюма, а от кришечка залишається незмінної.
Дата випуску: 2009г
Призначення: жіночий
Аромати: цветочные|древесные|
Основа: магнолия|
Нота «серця»: иланг-иланг|ирис|корень фиалки|
Шлейф: деревні ноты|
Перша подвійна компактна губна помадавід L'oreal — це стійкий цвіт і комфорт на 16 годин. 1 етап: нанесеннякольорової основи, що тримається після їжі, напоїв і поцілунків, не змазуючисьі не стираючись. 2 етап: нанесення бальзаму, що розгладжує, зволожуючі губи йцвіт, що зберігає. Бальзам можна наносити протягом дня для підтримки соковитогоцвіту.
Alliance Perfect
Перший тональний крем, що удосконалості підбудовується до цвіту й текстури шкіри. Маючи мікротонку йультраніжну текстуру, Alliance Perfect у досконалості зливається зі шкірою, нестворюючи ефекту «маски». Унікальна палітра з 9 натуральних відтінківдля зробленого злиття зі шкірою. Бездоганне покриття без границь нанесення тону
При проведенні економічноїдіагностики діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»за період 2007 — 2009 рр. вдипломному дослідженні використані:
— баланси ТОВ «L’Oreal Ukraine»за2007 – 2009 (Додаток а);
— звіти про фінансові результатидіяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»за 2007 – 2009 (Додаток Б);
Результати економічної діагностики,проведеної з використанням «горизонтально- вертикальних» розрізів динаміки таструктури фінансових звітів наведені в таблицях додатку В, табл.2.2 та нарис.2.12 – 2.15.

Таблиця 2.2
Порівняльний аналіз дінамики активіві фінансових результатів ТОВ «L’Oreal Ukraine»за 2007 -2009 роки
/>
Як показує аналіз результатіврозрахунків динаміки росту активів підприємства та фінансових результатівдіяльності в ТОВ «L’Oreal Ukraine» (табл.2.2):
-          при зростанні обсягів активів балансу у 2009 роцівідносно 2007 року на +476,6%, обсяг чистих валових доходів від реалізаціїпродукції зріс у 2009 році відносно 2007 року на +1122,9%, що відповідає«золотому правилу» інтенсивного росту економіки підприємства;
-          при зростанні обсягів чистих валових доходів відреалізації продукції у 2009 році відносно 2007 року на +1122,9%, обсягсобівартості продукції у 2009 році відносно 2007 року зріс на +1130,7%, а,відповідно, обсяг валового прибутку від реалізації 2009/2007 зріс на +1020,6%та обсяг чистого прибутку після оподаткування 2009/2007 зменшився на -44,5%, щоне відповідає «золотому правилу» інтенсивного росту економіки підприємства.

/>
Рис.2.12. Динаміка показниківліквідності ТОВ «L’Oreal Ukraine» у 2007 — 2009 рр.
/>
Рис.2.13. Динаміка показниківфінансової стійкості по покриттю запасів ТОВ «L’Oreal Ukraine»у 2007 — 2009 рр.
/>
Рис.2.14. Динаміка показників діловоїактивності ТОВ «L’Oreal Ukraine»у 2007 — 2009 рр.
/>
Рис.2.15. Динаміка показниківрентабельності діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine»у 2007 — 2009 рр.
Аналіз графіківпоказників ліквідності, фінансової стійкості, ділової активності тарентабельності діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine», наведенихна рис.2.12 – 2.15 показує, що у ТОВ «L’Oreal Ukraine»є наступні проблеми діяльності:
— показникабсолютної (негайної) ліквідності, який забезпечується обсягом готівковихгрошей в касі та на розрахунковому рахунку, в 10 разів нижчий рівня стійкоїліквідності підприємства, тобто підприємство має проблеми з поточноюплатоспроможністю;
— рентабельністьвласного акціонерного капіталу підприємства по чистому прибутку післяоподаткування з рівня 36,5% -70,0% у 2007 — 2008 році різко знизилась до рівня 3,65%у 2009 році при ринковій доходності капіталу в Україні у 2009 році 22,0 -24,0%річних (по ринковій доходності безризикових державних облігацій ОВДП), щоробить підприємство інвестиційно непривабливим акцінерного капіталу засновника«Лореаль»(Франція).
— у 2009 роціпри розширенні мережі дистрибуції продукції різко зросли запаси імпортованоїпродукції з рівня 0,6млн.грн. (2008) до рівня 14,4 млн.грн. за рахунокзростання кредиторської заборгованості ТОВ «L’Oreal Ukraine»перед товарнимкредитором «L’Oreal»(Франція) з 7,5 млн.грн. до 28,1 млн. грн., при цьому упідприємства наступив період кризового рівня стійкості по покриттю запасів(див. рис.2.13), який можна ліквідувати або різким нарощенням статутногокапіталу з фактичного рівня 165 тис.грн. до заявленого концерном «L’Oreal»(Франція)рівня у 26,5 млн.грн., які станом на кінець 2009 року були не внесені, аборізким підвищенням прибутковості діяльності ТОВ «L’Oreal Ukraine» та зростаннямрівня власного капіталу за рахунок капіталізації прибутку;
— при зростанніобсягів реалізації продукції у 2009 році на 15 -20% зменшиласть оборотністьхарактерних агрегатів активів (рис.2.14) та відповідно зросли періоди перетвореннятоварної маси в грошову форму, що приводить до ризику порушення законодавчоїнорми у 90 днів на повне завершення розрахунків по ЗЕД операціям.
Таким чином,економічна діагностика поточного фінансового стану підприємства ТОВ «L’OrealUkraine» виявила необхідність дослідження формування витрат та доходів фірми навсіх етапах торгово-посередницьких операцій та проведення оптимізаціїформування цін покупки продукції при імпорті та продажу на внутрішньому ринкуУкраїни.
2.2 Організація імпорту та продажукосметичної та парфюмерної продукції концерну «Лореаль»(Франція) в Україні
Проведений вдипломному дослідженні аналіз імпортування ТОВ «L’Oreal Ukraine»косметично-парфумерноїпродукції з Європи від заводів концерну «L’Oreal»(Франція) показав, що схемаоперацій та грошових потоків при розрахунках в зовнішньоекономічних операціяхімпорту виконується за найбільш ризикованим для імпортера механізмом 50-100% передоплатибанківським переказом замовленої партії товару при наступних умовах контракту (див.рис.2.16):
-    наданняекспортером (концерн «L’Oreal»(Франція)) банківської гарантії платоспроможностіімпортеру (страхування переказу);
-    кредитуванняімпортера (ТОВ «L’Oreal Ukraine») в банку для фінансування банківськогопереказу експортеру;
-    оформленнягарантії оптовими покупцями майбутньої покупки імпортує мого товару передбанком імпортера для отримання кредиту імпортером (ТОВ «L’Oreal Ukraine»);
-    100%передоплата банківським переказом товарної партії продукції;
-    поставкапродукції на умовах DAF чи СІР – митний склад на кордоні України, або митнийсклад в місті внутри України, вказаному імпортером у контракті;
1) Етап 0 — Заключеннязовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банкнерезидента-експортера);
2) Етап 1,2,3 – отриманняекспортером документальної гарантії свого банку по платоспроможності на сумуконтракту та надання гарантії імпортеру;
2) Етап 4,5,6,7 — Заключеннядоговору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємихтоварів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію оптового покупця запідприємство-імортер ще на одну суму партії імпорту, яку оптовийпокупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту таперерахування суми в банк нерезидента (час Т0).