МОЛОДЬ У СФЕРІ ПІДПРИЄМНИЦТВА:ПЕРШІ КРОКИ, ПРОБЛЕМИ (90-І РР. XXСТ.)
Однією із складовихчастин ринкової економіки є підприємництво, тобто така сфера діяльності людей,в якій проявляється організаційно-господарське новаторство на основівикористання різноманітних можливостей для випуску нових товарів або старихновими методами, відкриття нових джерел сировини, ринків збуту, організаціївиробництва тощо з метою отримання прибутків і самореалізації власної мети1.
Підприємницькадіяльність є одним із засобів самореалізації молодого покоління, тих хтосьогодні вступає в самостійне життя. Юнацький максималізм пов’язаний з бажаннямзайнятися справою, в якій можна було б реалізувати набуті знання, природнізадатки, побачити реальні результати своєї роботи, отримати від неї моральнезадоволення та матеріальну винагороду.
Автор робить спробудослідити процес залучення молоді в сферу підприємництва з тим, щоб набутийдосвід, проблеми, які виникали в ній, були критично оцінені не тількинауковцями, але і представниками органів державної влади, всіма тими, хтозаймається молодіжною політикою, самими підприємцями, отримали нове баченняподальшого розвитку цієї сфери діяльності.
Варто вказати, щопроблема участі молоді в підприємництві ще не стала предметом глибокогодослідження науковцями України. Перші кроки в цьому напрямку були зробленісоціологами. Вони неодноразово робили дослідження в різних регіонах країни щодоучасті молоді в сфері підприємництва. Наслідками цієї роботи були їх публікаціїв колективних працях підготовлених Міністерством України у справах сім’ї тамолоді, Державним Комітетом України у справах сім’ї та молоді, Українськимнауково-дослідним інститутом проблем молоді, Українським інститутом соціальнихдосліджень2. Інформацію узагальнюючого характеру щодо участі молодів підприємницькій діяльності можна знайти в щорічних доповідях ДержавногоКомітету у справах сім’ї та молоді Президентові України, Верховній РадіУкраїни, Кабінету Міністрів України “Про становище молоді в Україні”3.Значний фактичний матеріал, який засвідчує молодіжні ініціативи, проблеми врозвитку молодіжного підприємництва, подають періодичні видання.
Наукова новизна статтіполягає в тому, що її автор прагне дослідити процес залучення молоді допідприємницької діяльності в перше десятиріччя незалежної України, в тойперіод, коли закладались основи ринкової економіки, йшов процес пошуку форм іметодів організації цієї роботи, показати причини, які гальмували розвитокмолодіжного підприємництва в країні, пропонує своє бажання поліпшення цієїроботи в майбутньому.
В Законі України від 5лютого 1993 р. “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді вУкраїні” вказувалось, що держава бере на себе зобов’язання підтримувати ісприяти розвиткові підприємницької ініціативи молоді. З цією метою органидержавної виконавчої влади взяли на себе ініціативу по розробці та реалізаціїсистеми заходів підтримки підприємництва молоді, включаючи довгостроковекредитування, забезпечення виробничими приміщеннями, страхування комерційногоризику тощо. Закон орієнтував місцеві Ради народних депутатів на необхідністьвстановлення пільгової плати за реєстрацію підприємств, створених молодимигромадянами та молодіжними громадськими організаціями, допомагати в реалізаціїпрограм підготовки та перепідготовки молоді, яка займається підприємництвом4.
В рамках виконанняположень закону місцеві органи державної влади приймали спеціальні рішення щодорозвитку цього виду діяльності молоді, надавали їй необхідну допомогу. Так, уквітні 1994 року Черкаська обласна Рада народних депутатів прийняла рішення“Про розвиток молодіжного підприємництва та організацію праці підлітків”. Зацим рішенням статус “молодіжного” надавався підприємствам, де працювало неменше 80% молодих людей віком до 20 років. Прикладом рентабельної діяльностітакого типу підприємств було молодіжне підприємство “ІНЕД”, в якому працювалобіля 90% молоді5. На жаль, значного поширення молодіжних підприємствв області не відбулося. Для цього були і певні об’єктивні причини, зокрема, іінертність значної частини молодих людей, відсутність у них бажання займатисяпідприємництвом.
Практичні заходи щодореалізації державної політики зайнятості, розвитку підприємництва в країні,залучення до цієї справи молоді проводили регіональні центри зайнятості. Вониорганізовували інформаційні семінари з тими, хто тимчасово не працював зорієнтацією їх на заняття підприємництвом. Молодь отримувала необхіднуінформацію щодо порядку виплати одноразової допомоги по безробіттю длявідкриття власної справи. Центри допомагали юнакам та дівчатам оцінити власніможливості щодо бізнесової діяльності, вчили складати бізнес-плани,прогнозувати свою майбутню діяльність тощо.
Найбільш привабливимисферами для заняття підприємництвом були галузі, які потребували невеликогопервинного капіталу, мали швидкий обіг коштів, а саме: торгівля, сфераобслуговування, сільське господарство, переробне виробництво тощо. Соціологічнідослідження, проведені Українським інститутом соціальних досліджень, показали,що саме ці галузі приваблюють молодь, що їх вибір був, з одного боку,закономірністю періоду первинного періоду накопичення капіталу, з іншого –результат несприятливого інвестиційного клімату, особливостей переважноваучерної приватизації, фінансової нестабільності, занадто складних умовреєстрації нових підприємств, правової незахищеності суб’єктів економічноїдіяльності від зловживань, утисків, протидії та поборів з боку державнихчиновників усіх рівнів тощо6.
В багатьох регіонахУкраїни функціонували центри підтримки молодіжного підприємництва,бізнес-клуби, навчально-тренувальні фірми. Так, Київський молодіжний Центрпраці за підтримки Держкомсім’ямолоді провів телевізійний конкурс“Бізнес-профі”, що сприяло поліпшенню знань молодих людей щодо їхпрацевлаштування, вибору найбільш підходящої для себе роботи. Протягом1998-1999 років відбулися два благодійних культурно-освітніх рейдиРеспубліканського пересувного культурно-освітнього центру “Молодь України” зметою підтримки підприємницької ініціативи молоді. Як експеримент, Рівненськийрегіональний бізнес-центр і управління у справах сім’ї та молоді Рівненськоїоблдержадміністрації проводили реалізацію “Програми сприяння розвитку тапідтримки молодих підприємців області”, в яку було включено відкриття курсів знавчання молоді основам підприємницької діяльності, організаційне сприянняпідприємцям-початківцям, надання їм маркетингових послуг, стажування молодихспеціалістів на комерційно-виробничих об’єктах всіх форм власності тощо.
В реалізації молодіжноїполітики зайнятості, залученням юнаків та дівчат у сферу підприємництва важливуроль зіграли центри соціальних служб для молоді. В 1999 році Полтавський,Сумський, Івано-Франківський, Донецький центри соціальних служб для молодіреалізували такі соціальні програми, як “Основи підприємницької діяльності” та“Підтримка молодіжного підприємництва”. При Білоцерківському центрі працював“Центр працевлаштування та сприяння молодіжному підприємництву”. Юристами тапсихологами Харківського та Запорізького центрів соціальних служб для молодіпроводилися тренінги “Перші кроки у бізнесі” та “Правові питання підлітковогобізнесу”. В Івано-Франківському центрі традиційним був конкурс “Молодийбізнесмен”. У містах Антрацит, Горлівці, Краснодон, Кіровську, Мелітополі,Красноперекопську та Слов’янську були відкриті “Школи економічних знань”,“Бізнес-школи”, “Школи молодих підприємців”7.
В 1998 роціДержкомсім’ямолоддю, Держкомпідприємництвом і Спілкою підприємців малих, середніхта приватизованих підприємств України було підписано тристоронню угоду проспівробітництво щодо підтримки та розвитку молодіжного підприємництва вУкраїні. На допомогу цьому було створено Координаційну раду з питань підтримкита організації підприємницької діяльності молоді, до складу якої увійшлипредставники різних міністерств, організацій та молодіжних громадськихоб’єднань.
Відчувши підтримку збоку державних органів, вбачаючи необхідність в координації дій молодихпідприємців, в травні 1999 року в Києві на Конгресі молодих підприємців буластворена Рада молодих підприємців України. За досить короткий час членами Радистало близько 500 молодих людей, які були власниками або керівниками відомих вУкраїні фірм та підприємств. Серед них – корпорація “Північно-Східна промисловагрупа”, мережі АЗС “Гефест”, “Космос”, “Паралель”, компанії “Атланта-Капітал”,страхові компанії “АСКА”, “Золоті ворота” та інші. Головою Ради молодихпідприємців України було обрано 26-річного народного депутата України ВіталіяХомутинника. У місті Києві, Донецькій, Житомирській, Івано-Франківській,Львівській, Сумській, Харківській областях були створенні регіональніорганізації Ради8.
В плані діяльності Радибула розробка програм розвитку молодіжного підприємництва як на всеукраїнськомутак і на регіональному рівнях. Передбачалося створення стимулів для молодихпідприємців, які дають роботу студентам та учням у вільний від навчання час,забезпечення робочими місцями молоді, створення механізму стажування молодихпрацівників на підприємствах та організаціях, формування фонду кредитуванняпідприємств-початківців. Подальше функціонування Ради молодих підприємцівУкраїни показало її дієздатність. Вже в перші роки її роботи під її криломпаралельно функціонувало декілька проектів розвитку молодіжного підприємництвана всеукраїнському рівні.
На жаль, разом зпозитивними результатами в розвитку молодіжного підприємництва були і серйозніпроблеми. В зв’язку з тим, що був високий рівень оподаткування,прослідковувалось непрозоре та суперечливе законодавство, існував бюрократичнихмеханізм щодо оформлення документів під час створення підприємств малого тасереднього бізнесу, частка участі молодих людей у сфері підприємництва буланевисокою. Про це свідчать і результати моніторингових опитувань, що проводилиУкраїнський науково-дослідний інститут проблем молоді, Український інститутсоціальних досліджень та Центр “Соціальний моніторинг” впродовж 1993-2003років. Протягом цього десятиріччя зменшилася питома вага молоді, котра маланаміри або плани займатися у найближчому майбутньому підприємницькоюдіяльністю. Якщо в 1993 році бажання стати підприємцями виявило 24% опитаних,в1994 році – 11%, в 1995 році – 7%, то в 2002 році тільки 9% респондентів. Якщов 1993 році не бажали стати підприємцями 14% молоді, то в 2002 році їх було вже30%.9 Дослідження показало, що бізнесом займалася незначна частинамолоді. Лише 3% респондентів офіційно займалися підприємницькою діяльністю.10
Існуючі проблеми врозвитку підприємництва змушували молодих людей реалізувати свою економічнуактивність в тіньовій економіці. За соціологічними дослідженнями, проведенимиУкраїнським інститутом соціальних досліджень у 1998 році, частина молодихгромадян, які були залучені до неформальної, тобто офіційно незареєстрованої діяльності,становило 30%, ще 32% молоді мали досвід такої діяльності в минулому.11
Найбільш поширенимивидами зайнятості молоді у тіньовій економіці було виробництво, продаж іперепродаж домашньої сільськогосподарської продукції (9%), випадкові заробіткиу приватних осіб (9%), виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів(6%). Важливими джерелами прибутків для молоді були також такі видинезареєстрованої діяльності, як водій на власному автомобілі (3%), різнідомашні ремесла (3%), будівельні, ремонтні роботи (3%).12 Певначастина молоді була залучена до кримінальної економіки, тобто забороненихзаконодавством видів діяльності, а саме: до транспортування і реалізаціїнаркотиків, секс-бізнесу, рекету тощо. Проте достовірних даних про ступіньзалучення молоді до кримінальної економіки на той час не було.
Отже, протягом 90-хроків в Україні йшов процес поступового залучення молоді до підприємницькоїдіяльності. Разом з тим частина молоді в цій сфері діяльності була незначною,темпи розвитку молодіжного підприємництва мали тенденцію до уповільнення,відбувалося поступове залучення молодих людей до тіньової економіки. Діяльністьцентральних та місцевих органів влади не давала тих результатів, які бзасвідчували про велике прагнення молоді до заняття підприємницькою діяльністю.Можна стверджувати, що 90-і роки стали роками невикористаних можливостей вреалізації намірів молоді щодо заняття підприємництвом.
Розвитокпідприємництва, середнього та малого бізнесу в Україні в значній мірі залежитьвід професійно підготовлених фахівців управлінської ланки, депутатів різнихрівнів, громадських організацій. Зміни, які відбулися в політичному життікраїни в кінці 2004 року, пов’язані з виборами нового Президента України,вселяють надію на те, що підприємництво, залучення до нього молодих людей,набере свого нового, перспективного продовження.
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Мочерний С.В. Основи економічнихзнань. – К.,2002. – С.137;
2. Молоде покоління нової України. – К.,1995; Довідникові матеріали про становище молоді та хід реалізації державноїмолодіжної політики в Україні. – К., 1997; Майбутнє України – в руках молоді!..– К., 1998; Молодь України в дзеркалі соціології. – К., 2001; Вихованнянаціонально свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створенняумов для його розвитку, як чинник забезпечення національних інтересів України.– К., 2003;
3. Про становище молоді в Україні (запідсумками 1997 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній РадіУкраїни, Кабінету Міністрів України. – К., 1998; Про становище молоді в Україні(за підсумками 1998 року): Щорічна доповідь Президентові України, ВерховнійРаді України, Кабінету Міністрів України. – К., 1999; Про становище молоді вУкраїні (за підсумками 1999 року): Щорічна доповідь Президентові України, ВерховнійРаді України, Кабінету Міністрів України. – К., 2000;
4. Закон України “Про сприяннясоціальному становленню та розвитку молоді в Україні // Молодіжний рух вУкраїні. Довідник. Частина І. – К., 1998. – С.201;
5. Інтеграція молоді в сучасні економічнівідносини. – К., 1999. – С.47;
6. Молодь України у дзеркалі соціології.– К., 2001. – С.33;
7. Про становище молоді в Україні (запідсумками 1999 року): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній РадіУкраїни, Кабінету Міністрів України. – К., 2000. – С.95-96;
8. Рада молодих підприємців // МолодаУкраїна. – 2000. – 5 лист.;
9. Виховання національно свідомого,патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для йогорозвитку, як чинник забезпечення національних інтересів України. – К., 2003. –С.59;
10. Молодь України у дзеркалісоціології. –К.,2001. – С.32; 11. Там само. – С.33; 12. Там само. – С.33-34.