МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра економічної теорії
КУРСОВА РОБОТА
З основ економічної теорії,мікроекономіки
та макроекономіки
На тему
Мікроекономічний аналіз динамікивитрат на виробництво продукції і резерви їх зниження
Студент другого року заочної
форми навчання
Інституту вищої кваліфікації
за напрямом менеджмент
спеціальність 7.050201
менеджмент організацій/менеджмент
на ринку товарів та послуг
Єрошенко Оксана Миколаївна
Науковий керівник -
професор, завідувач кафедри
економічної теорії, В. Д. Лагутін
КИЇВ – 2009р.
Вступ
Актуальністьтеми курсової роботи обумовлена тим, що будь-яке виробництво пов'язане звитратами на нього. В умовах ринку рівень витрат виробництва впливає на прибутковість таконкурентоспроможність підприємства.
Зараз,в умовах різкого зниження обсягів виробництва в більшості галузей народногогосподарства України, багато підприємств знаходяться у стані виживання, обсягиреалізації продукції значно скоротились, а покупці також не завжди виконують належнимчином свої контрактні зобов'язання щодо оплати продукції. Нестача фінансовихресурсів тягне за собою неспроможність підприємств вчасно забезпечувативиробництво сировиною, що може привести до додаткових санкцій з боку замовників,або повної їх відмови від замовлень і аж до банкрутства підприємства. Ситуаціясьогодні є дуже складною і багато підприємств посилили увагу до складу своїхвитрат з метою їх максимально можливого скорочення на період кризи.
Витратина виробництво є в основі виробничого процесу, вони — один з основних складовихпроцесу виробництва. Та саме про них у першу чергу думає виробник.
На підставі порівняльногоаналізу рівня витрат менеджери приймають рішення щодо асортименту продукції,виробництво якої забезпечить підприємству максимальний ефект.
Для визначенняточки беззбитковості також необхідні дані про рівень витрат.
Для прийняттяуправлінських рішень, навіть про закриття або перепрофілювання підприємства,одним з найважливіших показників є витрати на виробництво.
Витративиробничих факторів, які використовуються для виробничої та реалізаційноїдіяльності, називаються «витратами на виробництво».
З економічноїточки зору витрати є вартістю всіх матеріалів та послуг, що витрачаються. Кожнафірма зацікавлена в аналізі витрат у динаміці їх співвідношення з рівнем цінина продукт.
Важливе значеннядля аналізу діяльності підприємства має розподіл витрат на постійні й змінні.
Будь-яке підприємствопрагне отримати максимум прибутку при мінімальних сукупних витратах. Природно,що мінімальний обсяг сукупних витрат міняється залежно від обсягу виробництва. Щобвирішити скільки продукції виробляти, менеджерам необхідно знати те, якзмінюються з рівнем виробництва продукції сукупні витрати. Складові сукупнихвитрат по-різному реагують на зміну обсягу виробництва. Це відноситься, у першучергу, до видатків на оплату обслуговуючого персоналу й оплату виробничихробітників. Тому «сукупні загальні витрати» діляться на «постійні» і «змінні».
Будь-яка фірма,перш ніж почати виробництво, повинна чітко представити, на який прибуток вонаможе розраховувати. Для цього вона вивчає попит і визначає, по якій (приблизно)ціні буде продаватися її продукція. Рішення приймається після порівнянняпередбачуваних доходів з майбутніми витратами.
При визначеннінапрямку діяльності, який буде найбільш вигідним, рішення приймаютьсязіставленням додаткових витрат з додатковими вигодами. Додаткові витрати — цеграничні витрати, пов'язані з виробництвом додаткової одиниці продукту найбільшдешевим способом.
Таким чином, управліннявитратами на виробництво продукції є одним із головних завдань менеджментувиробничого підприємства, а це значить, що вони повинні постійно аналізуватись,після чого розробляються і впроваджуються заходи щодо їх оптимізації.
Ціль роботи — вивчити витрати виробництва; розглянути структуру й динаміку витрат конкретноїорганізації – ВАТ «Севастопольський морський завод».
Завданняроботи: 1) охарактеризувати поняття й склад витрат на виробництво; 2) вивчитистратегію підвищення ефективності витрат виробництва фірми; 3) представитипрогнози й рекомендації з підвищення ефективності витрат виробництва.
1. Поняття й склад витратвиробництва
1.1 Сутністьвитрат виробництва
Економічний змістпоняття витрати підприємства досліджували ще класики політичної економії. А.Сміт та Д. Рікардо під терміном витрати розуміли ціну виробництва з урахуваннямрентних платежів. К. Маркс – що це сума витрат на придбання засобів виробництвата робочої сили. Неокласична теорія витрат виробництва розглядає їх як сумувитрат – постійних та змінних – на придбання факторів виробництва.
Таким чином,підсумовуючи різні підходи до визначення сутності витрат, підкреслимо те, щодля визначення у що обходиться виготовлення продукції, підприємство повинноздійснювати її вартісну оцінку за речовим та кількісним складом (засоби тапредмети праці), а також за складом та кількістю витрат праці, що потребує йоговиготовлення.
Прийнято вважати,що витрати – це грошове відображення затрат виробничих факторів, необхідних дляздійснення підприємством своєї господарської діяльності, направленої наотримання прибутку та максимізацію добробуту власника.
Витрати мають такіосновні признаки:
1) витрати відображають обсягспожитих виробничих факторів;
2) величина спожитих виробничихфакторів визначається у грошовому еквіваленті;
3) об'єктом витрат виступаєвироблена продукція, чи види діяльності, що здійснюються.
Виділяють:
— капітальнівитрати – довгострокові капіталовкладення, спрямовані на якісну змінупотужностей підприємства з метою підвищення його ефективності;
— поточні витрати– затрати виробничих факторів при здійсненні підприємством своєї поточноїдіяльності.
Виділяютьекономічний та бухгалтерський підходи до визначення складу та суми поточнихзатрат.
Бухгалтерськіслужби підприємства відслідковують рух витрат з метою формування зовнішньоїзвітності про діяльність підприємства. При бухгалтерському підході підпоточними витратами розуміють фактичні затрати використаних ресурсів, щооцінюються у реальних цінах їх придбання.
Економічні службидо поточних витрат включають також затрати втрачених можливостей. При цьомувизначають кінцевий втрачений прибуток, який підприємство недоотримало.
Загальна величинавитрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукції, називаєтьсясобівартістю.
Собівартістьпродукції є одним з важливих узагальнюючих показників діяльності фірми(підприємства), що відображають ефективність використання ресурсів; результативпровадження нової техніки й прогресивної технології; удосконалюванняорганізації праці, виробництва й управління.
Конкретний складвитрат, які можуть бути віднесені на витрати виробництва, регулюєтьсязаконодавчо практично у всіх країнах. Це пов'язане з особливостями податковоїсистеми й необхідністю розрізняти витрати фірми по джерелах їхньоговідшкодування (такі, що включаються в собівартість продукції й, отже, що відшкодовуютьсяза рахунок цін на неї, й такі, що відшкодовуються із прибутку, що залишається врозпорядженні фірми після сплати податків і інших обов'язкових платежів). ВУкраїні склад витрат, які можуть бути включені в собівартість продукції, тапорядок їх включення регулюється П(С)БО 16 «Витрати» та Законом України «Прооподаткування прибутку підприємств».
Собівартістьскладається з витрат, пов'язаних з використанням основних фондів, сировини,матеріалів, палива й енергії, праці, а також інших витрат, необхідних длявиробництва й реалізації продукції.
Такимчином, можна узагальнити, що витрати на виробництво – це вартість ресурсів, щопішли на виробництво продукції. Розмір витрат на виробництво – важливийпоказник господарської діяльності підприємства. При оцінці рівню витратнеобхідно пам'ятати про затрати втрачених можливостей.
1.2 Класифікація витратвиробництва
Восновному виділяється три основні напрями обліку та аналізу витрат, у розрізіяких накопичується та використовується інформація про витрати.
1)для визначення фактичної собівартості виготовленої продукції та фінансовихрезультатів діяльності;
2)для прийняття управлінських рішень;
3)для здійснення процесу контролю та регулювання.
Длявизначення фінансових результатів діяльності порівнюють доходи звітного періодуз витратами цього періоду, що були здійснені для отримання цих доходів. Прицьому доходи та витрати відображаються з моменту їх виникнення. Найбільшзагальним та принциповим є поділ витрат залежно від функціонального призначенняна витрати звичайної діяльності (операційні, фінансові, інвестиційні) та надзвичайнівитрати.
Витратиперіоду практично не пов'язані за своєю економічною сутністю з випускомпродукції, її продажем, тобто дані витрати можливо розглядати в якості періодичнихзбитків кожного звітного періоду.
Залежновід способів віднесення на собівартість окремих виробів виробничі витратиподіляються на прямі та непрямі. Прямі – це витрати, які пов'язані з виробництвомконкретних видів продукції й можуть бути прямо включені до їх собівартості.Непрямі – це витрати, які носять загальний для виробництва декількох видівпродукції характер і включаються до їх собівартості непрямим шляхом, а за допомогоюспеціальних методів розподілу.
Дляприйняття управлінських рішень потрібно мати інформацію про очікувані витрати,пов'язані з реалізацією цих рішень. Для одержання такої інформації витратиможуть в основному розподілятись на витрати за економічними елементами, витратиза калькуляційними статтями, умовно-постійні та умовно-змінні.
Економічніелементи витрат – це економічно однорідні види витрат:
- матеріальнівитрати;
- витратина оплату праці;
- витратина соціальні заходи;
- амортизаціяосновних фондів та нематеріальних активів;
- іншівитрати.
Витрати,що пов'язані з виробництвом продукції, групуються за наступними калькуляційнимистаттями:
- сировината матеріали;
- покупнінапівфабрикати та комплектуючі, послуги виробничого характеру сторонніхорганізацій та підприємств;
- паливо таелектроенергія на технологічні потреби;
- зворотнівідходи (віднімаються);
- основната додаткова заробітна плата;
- відрахуванняна соціальні заходи;
- витратина утримання та експлуатацію обладнання;
- загальновиробничі витрати;
- втративід браку;
- іншівиробничі витрати;
- супутняпродукція.
Приприйнятті управлінських рішень і плануванні собівартості необхідно враховувати,що не всі витрати ведуть себе однаково у зв'язку зі зростанням або зниженнямобсягу випуску продукції. Тому розроблена класифікація витрат на змінні тапостійні, яка знайшла практичне застосування при організації управлінськогообліку на підприємствах. Змінні витрати змінюються відповідно до змін обсягіввиробництва, безпосередньо пов'язані з процесом виготовлення продукції. Постійнівитрати пов'язані з управлінням основною діяльністю підприємства та збутомпродукції, їх зміна не пов'язана прямо із змінами обсягів виробництва.
Вподілі витрат на змінні та постійні закладене одне з важливих джерел зниженнясобівартості продукції: при укрупненні виробництва постійні витрати незмінюються, що і призводить до загального зменшення експлуатаційних витрат наодиницю продукції.
Поділвитрат на змінні та постійні базується на залежності рівня витрат від обсягувиробничої діяльності. Змінні витрати змінюються прямо пропорційно рівнювиробничої діяльності. Сукупні змінні витрати мають лінійну залежність від обсягувиробництва, а змінні витрати на одиницю продукції є постійною величиною (табл.1).
Таблиця1 Динаміка змінних витратВиробництво (Q), од. Сукупні змінні витрати (VC), тис. грн. Змінні витрати на одиницю продукції (AVC), грн.
100
200
2000
4000
--
20,00
20,00
Зміннівитрати ростуть пропорційно до збільшення обсягів виробництва (рис. 1).
/>VC AVC
4000
3000 30
2000 20
0 0
Q Q
Рис.1. Графіки змінних та середніх змінних витрат
Треба зазначити,що величини змінних витрат в остаточному підсумку залежать не тільки відобсягів виробництва, але й від економії матеріальних і трудових витрат урезультаті провадження раціоналізації виробництва й праці. Вплив останніхприводить до того, що змінні витрати з ростом обсягів виробництва збільшуютьсяпо-різному. На практиці виділяють три можливих випадки збільшення зміннихвитрат: пропорційно обсягам виробництва, регресивно, випереджаючими темпами впорівнянні зі зростанням виробництва.
Постійнівитрати залишаються незмінними для різних масштабів виробництва за певнийперіод часу. Динаміка постійних витрат показана на рис. 2, де видно, що сукупніпостійні витрати залишаються незмінними при збільшенні обсягів виробництва, апостійні витрати на одиницю продукції зменшуються зі збільшенням обсягувиробництва.
FC AFC /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
4000
3000 30
2000 20
0 0
Q Q
Рис.2. Графіки динаміки постійних витрат
Вцілях здійснення процесу контролю за діяльністю виробничих підрозділів, видаткина виробництво класифікуються за місцем їх виникнення – центрами витрат.
Існує нерозривнийзв'язок між такими поняттями як «прибуток» і «економічні витрати». Прибуток підприємстваце різниця між сукупним доходом підприємства і його витратами.
Прибуток покриття(Contribution margin) — це частина валового доходу від реалізації, щозалишилася після відрахування змінних витрат і чистого прибутку за даний період.Важливо відзначити логічну послідовність у даному визначенні: прибуток покриттявикористовується спочатку на покриття постійних витрат, і лише частина, щозалишилася, формує чистий прибуток даного підприємства. Якщо ж прибутку покриттянедостатньо для покриття постійних витрат, то, отже, підприємство зазнає збитків.У випадку, коли прибуток покриття дорівнює постійним витратам, говорять, щопідприємство досягло рівня беззбитковості (Breake-even point).
Важливе значеннятакож має показник прибутку покриття на одиницю продукції(Unit contribution margin). Ця величина є постійною. Після досягнення підприємствомкрапки беззбитковості при реалізації додаткової одиниці продукції чистийприбуток підприємства зросте на величину прибутку покриття на одиницю продукції.
1.3 Шляхизниження витрат на виробництво
Найважливішимишляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних увиробництві- трудових і матеріальних.
Так, значнучастку в структурі витрат виробництва займає оплата праці. Тому актуальними завданнямиє зниження трудомісткості продукції, рост продуктивності праці, скороченнячисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниженнятрудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різнимиспособами. Найбільш важливі з них — механізація й автоматизація виробництва,розробка й застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна ймодернізація застарілого обладнання. Однак одні заходи щодо вдосконалюваннязастосовуваної техніки й технології не дадуть належної віддачі без поліпшенняорганізації виробництва й праці. Нерідко підприємства, фірми купують або берутьпід оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. Урезультаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витраченіна придбання кошти не приносять очікуваного результату.
Важливе значеннядля підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовкаробочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомівпраці й ін.
Матеріальніресурси займають до 3/5 у структурі витрат на виробництво продукції. Звідсизрозуміле значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. Наперший план тут виступає застосування ресурсосберігаючих технологічнихпроцесів. Немаловажним є підвищення вимогливості й повсюдне застосуваннявхідного контролю за якістю вхідної від постачальників сировини й матеріалів, комплектуючихі напівфабрикатів.
Скороченнявидатків по амортизації основних виробничих фондів можна досягти шляхом кращоговикористання цих фондів, максимального їхнього завантаження.
На підприємствахрозглядаються також такі фактори зниження витрат на виробництво продукції, яквизначення й дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальноївеличини серії продукції, що запускається у виробництво, рішення питання проте, провадити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти абокомплектуючі вироби.
Відомо, що чимбільше партія закуповуваної сировини, матеріалів, тим більше величинасередньорічного запасу й більше розмір витрат, пов'язаних зі складуванням цієїсировини, матеріалів (орендна плата за складські приміщення, втрати притривалому зберіганні й ін.). Разом з тим придбання сировини й матеріалів великимипартіями має свої переваги. Знижуються видатки, пов'язані з розміщенням замовлення,із прийманням цих товарів, контролем за проходженням рахунків і ін.
Отже,найважливішими шляхами зниження витрат на виробництво продукції є економія всіхвидів ресурсів, споживаних у виробництві, — трудових і матеріальних.
2. Аналізструктури й динаміки витрат виробництва ВАТ «Севастопольський морський завод»
2.1Характеристика підприємства
Тричі орденоносневідкрите акціонерне товариство «Севастопольський морський завод» засновано23 червня 1783 року, як Севастопольське адміралтейство для забезпечення будівництвата ремонту Військово-морського флоту Росії. Збудовані майстерні, закладенакузня, введено в експлуатацію великий елінг, збудовані доки. На стапеляхСевастопольського адміралтейства закладені перші шхуни весельного флоту. У 1915році побудовано перший в Свiтi підводний мінний загороджувач «Краб». Багатороків виконувалися роботи з ремонту та будівництву вiтрильникiв, а в подальшомукораблів з металевими корпусами. З 21 грудня 1921 року підприємство почалоносити назву «Севастопольський морський завод». У післявоєнні роки підприємстворозпочало виробництво плавкранiв, товарів народного споживання, судновогомашинобудування. Однак судноремонт залишався основним видом діяльності підприємстваувесь час. В 1995 році розпочато процес приватизації підприємства черезпроведення корпоратизації. Розпад СРСР призвів до неплатоспроможності замовників,традиційно обслуговуємих підприємством. Вiдсутнiсть розвиненого ринку привеладо кризових явищ в економіці підприємства. З метою виходу з кризового стану підприємстворозпочало проведення реструктуризації з виділенням з складу ВАТ господарськихтовариств у вигляді дочiрнiх підприємств, а в подальшому — товариств зобмеженою вiдповідальнiстю. На 31.12.2006 року приватизацію ВАТ завершено. Напротязі 2008 процес об’єднання пiприємств практично закінчився.
Основними видамидіяльності підприємства є судноремонт та суднобудування. Однак, починаючи згрудня 2008 року, внаслідок настання фінансово-економічної кризи в Україні, тавідмови банківських установ від кредитування суднобудівних замовленьпідприємства, фактично здійснюється тільки судноремонт.
Із зупинкоюсуднобудівного виробництва, а отож і скороченням очікуваних доходів відреалізації продукції, підприємство було вимушене переглянути організаційнуструктуру, штатний розклад з метою оптимізації витрат в рамках стратегіївиживання. Починаючи з 1 грудня 2008 року, суднобудівне виробництво було повністюзупинене, і працівники основного виробництва, а також підрозділів, щозабезпечують його, були відправлені в тимчасові відпустки (простій). У зв'язкуз тим, що ринок новобудованих суден не активізувався, 1 травня 2009 року,підприємство затвердило нову організаційну структуру, до якої ввійшли тількипідрозділи судноремонтного напрямку, а також інші підрозділі, життєво-необхідніпідприємству, але також з оптимізованою кількістю працівників – всього 215чоловік.
В теперішній час,на підприємстві проходить масове скорочення штатів, а також жорстка політикаекономії та контролю витрат.
За останні трироки підприємство закінчувало фінансовий рік зі збитками, основні фондипідприємства зношені практично на 100 %, інвестиційні програми з модернізаціїОФ виконуються менш ніж на 10 %. Організація виробничого процесу знаходиться надуже низькому рівні, що, на мою думку, пов'язано в першу чергу з проведеннямкількох реорганізацій, а також низькою кваліфікацією середньої ланкикерівників. Такі ж самі проблеми й з іншими бізнес-процесами підприємства, аленаслідки не такі болючі, в розумінні розміру витрат, втрат та понадвитрат навиробництво продукції.
На підприємствівпроваджена система управлінського обліку та звітності, що базується на данихбухгалтерського обліку та враховує специфіку підприємства й міжнародністандарти фінансової звітності. Планування діяльності та контроль здійснюютьсяпо системі бюджетування.
витрата виробництво
2.2 Аналіз витратвиробництва
У таблиці 2наведена динаміка показників роботи підприємства ВАТ «Севастопольський морськийзавод» за 2007-2008 роки, та план підприємства на 2009 рік. Окремо виділенізмінні та постійні витрати по підприємству, а також кожні з них розглянуті заекономічними елементами. Як видно з наведеної таблиці, діяльність підприємстває збитковою в цілому, але маржинальний дохід є додатнім.
Розглянемоструктуру змінних витрат за допомогою таблиці 3. Питома вага змінних витратдуже велика, перевищує плановий (нормальний показник) на 15-20 %, питома вага кожногоелементу змінних витрат також є значною. Причиною такого «перевиконання»бюджетних показників я вважаю низький контроль з боку виробничих служб за витрачаннямматеріалів під час виробництва, низька облікова дисципліна робить можливимрозкрадання, втрати та псування матеріальних цінностей.
На кожне замовлення,що розміщується у виробництві планово-економічним відділом складається бюджетзамовлення. У цьому бюджеті докладно наводяться як кількісні так і вартіснінормативи матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для виконанняданого замовлення. Планування здійснюється на основі даних технічної,комерційної, виробничої та служби персоналу. Для планування використовуютьсядані вказаних служб, розраховані конкретно для цього замовлення, тому якістьпланування не може бути причиною для значних відхилень, тим більше, що бюджетзамовлення узгоджується зі всіма керівниками служб і підписується ними. Прикладбюджету замовлення наведено у таблиці 4. Причиною недодержування нормативівбюджету може бути те, що після його затвердження, він передається на зберіганняу планово-економічний відділ і контроль за його виконанням також покладаєтьсяна ПЕВ. Дані про використання матеріалів у виробництві, кількість витраченихтрудових ресурсів та інші дані щодо виконання замовлення ПЕВ отримує тільки вжепо факту із бухгалтерської бази даних. Я вважаю, що дійсно ефективнимуправління витратами може бути тільки тоді, коли контроль за ними здійснюєтьсяв реальному часі, під час їх видачі та використанні у виробництві, а отже,контроль та відповідальність за додержання плану витрат у виробництві маютьбути покладені на керівника виробничої служби.
/>
/>
Якщо аналізуватипо видах діяльності (суднобудування та судноремонт), добре видно, що судноремонтприносить більший маржинальний дохід, ніж суднобудування, але обидва вониприносять ще більше, що дозволяє утримувати підприємство на рівнібеззбитковості. Також напрямок суднобудування є перспективним, тому що в ціломувантажообіг у світі має тенденцію до зростання завдяки глобалізації торгівлі,та розташування виробничих потужностей в місцях з доступнішими ресурсами. Є йще один важливий позитивний момент у розвитку суднобудування. Це – соціальназначущість наявності такого виробництва у регіоні, а саме створення робочихмісць, що дає змогу розвиватися регіону, наповнення державного та місцевогобюджетів, тим більше, що підприємство Севастопольський морський завод ємістоутворюючим. Важливим фактором є й розташування у регіоні флоту України,який рано чи пізно почне оновлювати склад військових кораблів. Тому підприємствов умовах кризи, скорочуючи потужності, намагається зберігати суднобудівнуінфраструктуру, обладнання та золоте ядро кадрів, щоб мати змогу відновити цейвид діяльності, коли це буде можливо.
/>
Продовженнятаблиці 4
/>
Розглянемо складпостійних витрат. В таблиці 5 наведені структура та абсолютні значення витратза економічними елементами, також обчислена питома вага кожного елементу витрату загальній сумі.
Бачимо, щоабсолютне значення постійних витрат поступово знижувалось. Це обумовлено тим,що в період з 2007 по 2008 рік підприємство намагалося знижувати обсягпостійних витрат, шляхом централізації виробництва, процесів матеріального тафінансового забезпечення, управління. На кінець 2006 року підприємство малокорпоративну структуру, яка нараховувала більше ніж 15 дочірніх підприємств,які мали свого директора, бухгалтерію, фінансовий відділ, конструкторськійвідділ, тощо. Ці підприємства вирішували свої виробничі завдання самі, на власнийрозсуд. Корпорація не мала своєї єдиної політики щодо кредитування, закупівлі іматеріально-технічного забезпечення.
Таблиця 5Аналіздинаміки постійних витрат 2007 2008 2009 бюджет Всього Судно будування Судно ремонт Постійні витрати матеріальні витрати, тис. грн. (919,0) (1 398,7) (1 507,0) (257,9) (1 249,1) матеріальні витрати, % 2,6 4,1 6,1 5,0 6,4 енергоресурси, тис. грн. (4 010,0) (4 444,0) (5 061,5) (1 139,8) (3 921,7) енергоресурси, % 11,2 13,2 20,6 22,1 20,2 послуги сторонніх організацій та інші грошові витрати, тис. грн. (4 925,0) (3 274,7) (3 088,5) (269,6) (2 818,9) послуги сторонніх організацій та інші грошові витрати, % 13,7 9,7 12,6 5,2 14,6 фонд оплати праці (з відрах.), тис. грн. (22 900,0) (21 613,3) (12 506,4) (2 779,2) (9 727,2) фонд оплати праці (з відрахуваннями), % 63,9 64,1 51,0 53,8 50,2 амортизація, тис. грн. (3 077,0) (3 010,7) (2 371,3) (714,8) (1 656,6) амортизація, % 8,6 8,9 9,7 13,8 4,6 Ітого: (35 831,0) (33 741,4) (24 534,7) (5 161,2) (19 373,5)
В 2007 роціпідприємство почало масштабну реорганізацію, а саме процес приєднання доголовного підприємства його дочірніх підприємств. Метою такої реорганізаціїбуло скорочення витрат на невиробничій персонал, можливість залучати більшдешеві кредити, отримувати більш дешеві матеріальні ресурси за рахунокцентралізації закупівель. Також важливим моментом була низька керованістьдочірніми підприємствами, низький контроль за діями їх керівників, а де єслабкий контроль, там є великий ризик зловживання та звичайної халатності.
Розглянемо коженз елементів окремо.
Матеріальнівитрати. Зростання суми матеріальних витрат обумовлено лише ростом цін на них.До матеріальних витрат відносять матеріали на обслуговування обладнання, витратина утримання адміністративних підрозділів, тощо.
Енергоресурси. Загальнакількість енергоспоживання постійно зменшується. Ріст абсолютного показникаобумовлений зростанням ціни на енергоресурси. На підприємстві проведено і далівпроваджуються ряд засобів по зниженню та посиленню контролю за споживанняменергії, також застосовуються організаційні міри. Скорочується загальна площавиробничих та офісних приміщень шляхом концентрації виробництва та розміщенняперсоналу більш компактно. Вважається, що витрати, питома вага яких узагальному обсязі перевищує 15 %, повинні розглядатися і контролюватися в першучергу. На даному підприємстві заплановані такі заходи, як удосконалення системиобліку споживання енергоресурсів, впровадження енергоменеджменту, що дозволилоб контролювати споживання в режимі реального часу, планувати навантаження такоригувати виникаючі відхилення від норми.
Послуги сторонніхорганізацій та інші грошові витрати. В цю статтю входять і оплата ремонтниморганізаціям за ремонт ОФ, страхування ОФ, оформлення всіх необхідних дозволівта паспортизація гідроспоруд, і оплата відряджень, оплата консультаційниморганізаціям та послуг нотаріусів, оплата послуг банків, зв'язку, орендна платаі т. д.
Амортизація. Длязниження амортизації підприємство консервує незадіяні в виробничому процесіпотужності.
Фонд оплатипраці. Цей елемент заслуговує на основну увагу, коли аналізуються постійнівитрати. З реорганізацією підприємства оптимізується кількість допоміжнихпрацівників а також адміністративного персоналу. В кінці 2008 року реорганізаціямайже завершена, тож у 2009 році витрати на оплату праці зменшуються на 30 %.
Операційні податкитакож є постійними витратами підприємства і складаються в основному з податкуна землю, орендної плати за землю а також комунального податку. Вони мають всіознаки постійних витрат. Збільшення суми податків в порівнянні з 2007 рокомможна пояснити тим, що Законом України «Про бюджет на 2008 рік» та аналогічнимдокументом на 2009 рік підприємствам суднобудівної промисловості відміненопільгу по земельному податку.
Фінансові витратихоча і не є постійними чи змінними, але вони є значними для підприємства ітакож приймають участь у формуванні повної собівартості. Вони є реальнимивитратами, на які дуже складно впливати, коли підприємство не має своїхоборотних коштів. Значне збільшення фінансових витрат пов'язано з тим, що у2008 році виконувалось суднобудівне замовлення, джерелом фінансування якогобули виключно кредитні ресурси.
Висновки тапропозиції
В цій роботі булорозглянуто склад та динаміку витрат підприємства ВАТ «Севастопольський морськийзавод». В процесі аналізу були названі основні проблеми підприємства та методивпливу, які воно застосовує до їх вирішення.
Розглянуті вроботі питання й проблеми дозволяють зробити висновок, що фактор витрат нетільки немаловажний, але й багато в чому є визначальним у стратегії фірми, їїгнучкості в умовах ринкової економіки.
Щодо розглянутогопідприємства, то маючи контракти із замовниками з цінами вище, ніж у основнихконкурентів, воно при цьому працює збитково. Тому питання витрат тутрозглядається безперервно і є одним з основних в управлінській діяльності. Алене тільки управлінський персонал повинен перейматися величиною витрат.Необхідно впроваджувати на підприємстві СИСТЕМУ в якій будуть задіяні керівникивсіх ланок та функціональних центрів.
Висновки
ВАТ «Севастопольськийморський завод» перебуває в незадовільному фінансовому становищі, що характеризується:
Ø зменшеннямобсягів виробництва;
Ø зааналізований період підприємство працює зі значними збитками;
Ø не має стабільногопортфелю замовлень;
Ø маєвисокий рівень витрат.
Основнимипричинами, що вплинули на результати діяльності підприємства:
q неефективнаорганізаційна структура підприємства, що існувала до 2007 року;
q неефективнекерування підприємством під час проведення реорганізації;
q неефективнаробота комерційної служби по укладанню довгострокових договоррів з великими суднохіднимикомпаніями;
q зменшивсяобсяг ринку суднобудування та судноремонту;
q неефективнаробота менеджменту по впровадженню системи управління витратами;
q низькийрівень організації виробництва, високий рівень непродуктивних втрат.
Пропозиції:
З метою збільшення обсягу виробництва й зниженнювитрат підприємству необхідно:
1. удосконалитисистему внутрігосподарчого обліку, автоматизувати процеси закупівлі,зберігання, видачі, просування матеріальних ресурсів підприємства;
2. вжитизаходів до якнайшвидшого стягнення дебіторської заборгованості й недопущення їїутворення надалі;
3. точностежити за виробничим процесом й не допускати перевитрати сировини;
4. недопускати простої на виробництві;
5. продовжитиоптимізацію чисельності допоміжного та адміністративного персоналу;
6. домінімуму скоротити невиробничі втрати сировини;
7. розглянутиможливість збільшення доходів від не основних видів діяльності, зокрема відздачі в оренду площ та обладнання, що не приймає участі у виробничому процесі;
8. удосконалюватисистему планування витрат з метою зниження собівартості й підвищенняефективності використання коштів.
Списоквикористаної літератури та інших джерел
1) Прооподаткування прибутку підприємств: Закон України. від 22.05.1997, № 283/97-ВР.
2) Пробухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні: Закон України від16.07.1999 // Урядовий кур'єр від 1.09.99р., № 162
3) Методичнірекомендації по формуванню собівартості продукції, робіт, послуг у промисловості.Затверджені наказом Державного комітету промислової політики України 02.02.2001року, № 47
4) Голов С.Ф. Управленческий бухгалтерський учет. – К.: СКАРБИ, 1999. 375с.
5) Голов С.Ф. Управлінський облік: Підручник. – К.: Лібра, 2003. – 704 с.
6) Друри К.Введение в управленческий и производственній учт / Пер. с англ. – М.: Аудит,ЮНИТИ, 1998. – 560 с.
7) Економікапідприємства: Підручник/ За заг. ред. С. Ф. Покропивного. – Вид. 2-ге перероб.Та доп. – К.: КНТЕУ, 2000. – 528 с.
8) НиколаеваС. А. Особенности учета затрат в условиях рінка: Система «директ-костинг»:Теория и практика. – М.: Финансі и статистика, 1993. – 128 с.
9) І. О.Чаюн, Г. М. Богославець, Н. С. Довгаль, Л. Л. Стасюк, І. Ю. Бондар; за заг. ред.проф. Н. М. Ушакової. Економіка підприємства. Підручник – К.: Київ. нац.торг.-екон. Ун-т, 2005. – 569 с.
10) Астапова Е. “Как быстро подсчитатьиздержки производства”, Деловые связи, 1993г.,№1, с. 50-60
11) Безруких П.С. Особенностибухгалтерского отчета за 1997 год. Главбух, 1998, № 2, с. 8-15.
12) Безруких П.С. Состав и учет издержекпроизводства и обращения. В помощь бухгалтеру. Положение о составе затрат,комментарии. — М.: ФБК, 1996. — 224 с.
13) Безуглов А. “Призрак банкротствабродит по России”, Деловой мир, 1995г, № 2
14) Ветров А. Ал. Операционный аудит — анализ./ Под ред. акад. А. Ан. Ветрова. — М.: Перспектива, 1996. — 127 с.
15) Гальперин В. М. и др.«Микроэкономика». 1998г.
16) Грузинов В. П., Грибов В. Д.«Экономика предприятия» 1997г.
17) Добровенский В. “Как оценитьдоходность предприятия ?”, Экономика и жизнь, 1995г. № 35, с.37
18) К.Р. Макконеля, С.Л. Брю,“Экономикс”, Таллин, 1993г.
19) Липатова Н. “Прогнозированиеприбыли”, Финансы, 1995г., №2, с.19
20) Луговой В.А. Учет затрат напроизводство и реализацию продукции (работ, услуг ): Методика и практикум. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 144 с. — (Библиотека бухгалтера).
21) Луговой В.А. Учет основных средств,нематериальных активов, долгосрочных инвестиций: Методика и практикум. – М.:Финансы и статистика, 1995. – 176 с. – (Библиотека бухгалтера).
22) Макарьева В.И. Комментарий кПоложению о составе затрат по производству и реализации продукции ( работ,услуг ), включаемых в себестоимость продукции ( работ, услуг ), и о порядкеформирования финансовых результатов. учитываемых при налогообложении прибыли. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 64 с.
23) Макарьева В.И. Практическое пособиепо бухгалтерскому учету и отчетности перед налоговыми органами ( с учетомпоследних изменений и дополнений ). — М.: Налоговый вестник, 1997. — 256 с.
24) Моляков Д. С. Финансы предприятийотраслей народного хозяйства. Учебное пособие. — М.: Финансы и статистика,1996. — 176 с.
25) Нидлз Б., Андерсон Х., Колдуэлл Д. Принципыбухгалтерского учета. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 496 с.
26) Стоянова Е. “Анализ потребности воборотных средствах”, Бух. учет, 1994г. №3
27) Федотова М., “Как оценить финансовуюустойчивость предприятия?”, Финансы, 1995г., № 6, с. 13-16
28) Э Дж. Долан, Д.Е. Линдсей,“Микроэкономика”, Санкт-Петербург, 1994г.
29) В.Я. Горфинкель, проф. Е.М.Купрякова. «Экономика предприятия»: — Москва, изд-во «ЮНИТИ», 1996.
30) А.В. Мутнян, И.М. Оконников,Е.А. Пантелеев «Микроэкономика», книга 1:- Ижевск, изд-во «странник», 1993
31) О.Ю. Мамедов. «Современнаяэкономика»: — Ростов-на-Дону, изд-во «Феникс», 1997.
32) В.Е. Адамов, С.Д. Ильенкова.«Экономика и статистика фирм»: — Москва, изд-во «Финансы и статистика», 1997
33) И.К. Салимжанов. «Цены иценообразование», Москва, изд-во ЗАО «Финстатинформ» — ЗАО «КноРус», 1999
34) Т.П. Карпова «Управленческийучёт». — Москва, изд-во «Аудит», 1998
35) А.В. Сидорович «Курсэкономической теории».: — Москва, изд-во «ДИС», 1997
36) Е.И. Бородина «Финансыпредприятий»: — Москва, изд-во «ЮНИТИ», 1995.