Міністерство освіти і наукиУкраїни
Національний університетводного господарства та природокористування
Кафедра економічної теорії
Контрольна робота:
з дисципліни «Державнерегулювання економіки»
на тему: «Кейнсіанськийваріант виходу з кризи. «Новий курс» Ф.Д. Рузвельта та можливості йогозастосування в Україні»
Рівне – 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ 1.Суть кейнсіанського підходу щодо подолання економічної кризи
Розділ 2.Основні принципи та етапи «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта
Розділ 3.Можливості застосування кейнсіанського підходу подолання економічної кризив Україні
Висновки
Список використаноїлітератури та інформаційних джерел
ВСТУП
Тема індивідуальнонауково-дослідного завдання «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс»Ф.Д. Рузвельта та можливості його застосування в Україні».
Актуальність обраної теми полягає в тому,що сьогодні в Україні відбувається падіння виробництва, занепад основнихгалузей економіки, знецінення курсу національної валюти, масове безробіття, атакож ряд інших негативних економічних та соціальних факторів, які зумовленівнутрішніми та зовнішніми чинниками. Програми відбудови виробництва повиннідати відповідь, як нейтралізувати дію тих факторів, які на протязі останніхроків сприяли розвитку кризи і блокували відбудову виробництва.
Мета роботи:
1) Зібратита систематизувати матеріал для науково-дослідного завдання;
2) Дослідитипричини виникнення економічної кризи 30 років ХХ століття;
3) Провестианаліз способів подолання кризи за допомогою кейнсіанського варіанту;
4) Основніетапи проведення економічних реформ в США адміністрацією президента Ф.Д. Рузвельта;
5) Проаналізуватита охарактеризувати, можливості застосування кейнсіанської моделі внаціональній економіці України.
Індивідуальнонауково-дослідне завдання має наступну структуру:
· Вступ: включає актуальністьдосліджуваної теми, мету, структуру побудови;
· Розділ1: містить інформаціюпро загальні концептуальні засади кейнсіанської теорії з подолання економічноїкризи. Основні етапи застосування на практиці та можливі наслідки.
· Розділ2: в даномурозділі, йдеться мова саме про практичне застування кейнсіанської моделі дляподолання економічної кризи, а саме в період «Великої депресії».
· Розділ3: проводитьсяпорівняльний аналіз, щодо можливості ефективного застосування кейнсіанськоговаріанту саме в умовах сьогодення для української економіки, порівнюєтьсязарубіжний досвід інших країн.
· Висновки: наводяться основніпроблеми, способи їх вирішення.
· Списоквикористаної літератури та інформаційних джерел: містить джерела які були використаніпри написанні науково-дослідного завдання.
Розділ 1. Суть кейнсіанського підходу щодо подолання економічноїкризи
Розвиток сучасноїмакроекономічної теорії часто пов’язують з одного боку з іменем Джона МейнардаКейнса, а з іншого боку з періодом – великої депресії, що вразила економіку таряд європейських країн та США в повоєнні роки. Осмислення уроків великоїдепресії зумовило появу кейнсіанства та макроекономічної теорії втручання державив економіку через реалізацію фіскальної політики, що мала забезпечуватипорівняно рівномірний розвиток з мінімальним відхиленням від лінії тренда. Томутаку політику називають ще анти циклічною, оскільки вонаскерована на подолання циклічності у функціонуванні економіки. До появикейнсіанства макроекономічні проблеми звичайно трактувалися у термінах«класичної школи», що формувала доктрину вільної конкуренції. Відповідноурядові відводилася пасивна роль у формуванні економічного стану економіки, щозводилась до виконання передусім фіскальних та емісійних функцій. [4, c.198]
Най більшийвнесок у розробку теорії державного регулювання економіки зробив Джон МейнардКейнс (1883-1946) – професор Кембриджського університету. У своїй книзі«Загальна теорія зайнятості, відсотка грошей», що вийшла у світ в 1936 році,причини негативних явищ у капіталістичній економіці – нестійкості, масовогобезробіття. Кейнс зв’язував і з результатом економічної політики невтручання угосподарську діяльність з боку держави, що себе зжила, та вбачав шлях допорятунку капіталізму в переході до системи державного регулювання зайнятостіта інвестицій в економіку.
Кейнсзапропонував свої механізми забезпечення зростання ефективного попиту яквизначального фактору для підвищення рівня зайнятості та росту, які полягають утакому:
1) державному регулюванні відсотковоїставки. Для стимулювання зацікавленостіпромисловців у нарощуванні виробництва пропонувалося знизити відсотки накредити, що дозволить збільшити розрив між очікуваною прибутковістюкапіталовкладень і вартістю кредитів або, іншими словами, прибутки якізалишаються на підприємстві.
2) Збільшенні державних витрат, інвестиційі закупівель товарів та зменшенні податкового навантаження на підприємства.Збільшення витратної частини бюджету повинно компенсуватися новими податковиминадходженнями, які утворюються за рахунок збільшення виробництва і розширеннязайнятості.
3) Збільшенні, задопомогою субсидій, дотацій, пільг, кредитів доходів соціальних груп, якіявляють найбільшу групою споживачів, але мають найнижчі доходи.
4) Збільшенні, задопомогою фінансових державою об’єктів громадських робіт, стимулюваннястворення додаткових робочих місць підприємцям, зайнятості населення танедопущення масового безробіття. [4, c. 205]
Чільне місцеКейнс у стимулюванні економіки відводив бюджетній політиці «великих»витрат, допускаючи для збільшення державних місць інвестицій,фінансування громадських робіт створення нових робочих місць та здешевленнякредитів, помірний дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси,оскільки дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, на його думкуподвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення зайнятості,навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країнита державному регулюванню норми відсотка. У центрі уваги Джона Кейнса — проблема чинників, що визначають величину сукупного попиту, оскільки попит всуперечтвердженням прихильників законів Сея не випливає автоматично із-за пропозиції,а визначається величиною національного доходу, що ділиться на споживання ізаощадження. Споживча частина, яка і визначає ефективність попиту, маєтенденцію відставати від тієї, що зберігається, через властиву людямпсихологічну схильність витрачати менше, ніж зростає їхній дохід. Розв'язанняпроблеми ефективності попиту вбачалося в активному регулюванні державоюекономічного життя і зокрема, процесу капіталовкладень. Державні інвестиціїмають спричинити ланцюгову реакцію пожвавлення економічної діяльності іподолання дефіциту сукупного попиту. Це вирішує механізм інвестиційногомультиплікатора. Приріст інвестицій веде до помноженого приросту національногодоходу. Джон Кейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошовоїі бюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниженнявідсоткової ставки. Центральні банки, маніпулюючи дисконтною ставкою, нормоюобов'язкових резервів і скуповуючи цінні папери на відкритому ринку, збільшуютьгрошову пропозицію, тобто проводять політику дешевих грошей. Це повинностимулювати зростання інвестиційних витрат і збільшення національного доходу.До того ж державі, рекомендується здійснювати пряме бюджетне фінансуванняінвестиційних проектів з метою стимулювання сукупного попиту. Крім того,варіюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати на розміриі потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Але, і можливийдефіцит державного бюджету, оскільки пов'язаний з таким явищем, як інфляція, робитьнепривабливою ліквідну форму заощаджень і сприяє перетворенню їх на інвестиції.Серед рекомендацій з керування попитом було також відмовлення від безумовногододержування принципу свободи торгівлі в зовнішньоекономічній діяльності.Протекціоністські заходи держави створюють умови для розширення вітчизняноговиробництва, а отже, для збільшення зайнятості і росту національного доходу.
Розділ 2. Основні принципи та етапи «Нового курсу» Ф.Д. Рузвельта
Кейнсіанськийпідхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта приреалізації «Нового курсу», так званої системи заходів для подолання економічноїкризи 1929-1933 рр. Суть «Нового курсу», перш за все полягала у послідовностіпроведення економічних реформ, зокрема американський уряд здійснив ряднаступних заходів. В першу чергу, для того, щоб якось налагодити банківськусистему. На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельтбув змушений оголосити надзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківськіканікули».
Згодом,10 березня, президент видав указ, який забезпечував абсолютний державнийконтроль над золотом. Він передбачав заборону про вивіз американського золотаза кордон, таким чином уряд отримав змогу збільшити золотий вміст долара, щозгодом дало змогу закріпити долар, як найстабільнішу світову валюту економічнихзв’язків. Розширив державне втручання в банківську сферу, уряд видав дозвіл розпочатидіяльність спочатку 12 центральним банкам Федеральної резервної системи (ФРС),а згодом, ще 250 банкам, яких у різних містах було визнано “здоровими”, а 15березня 1933 року почали функціонувати усі без винятку банки в США.
Наступнимкроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта, було зменшення кількості банків. У 1932році їх було 6145, а через рік їх вже налічувалося 4897, а за даними на 1939рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. доларів. Таким чином у період з1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на 15%, а обсяг їх активів зріс на37 %.[3, c.79]
16червня 1933 року було прийнято ще один “банківський” закон — закон “Гласа-Стігала”.Він поділяв депозитні та інвестиційні операції, тим самим недаючи можливістьзайматися спекулятивними операціями. Ще одним важливим введенням булострахування депозитних вкладів які, не перевищують 2500 доларів. У 1934 роцісуму, яка підлягає страхуванню підняли до 5000 доларів. У другій половині 1935року, 14219 банків, які мали вклади на 45 млрд. доларів, повинні булистрахувати усі вклади, які доходили до суми 5000 доларів. Згідно добанківського закону 1935 року, держава отримала контроль над резервом, якийповинен залишатися в банках – членах ФРС. Це означало, що зі зниженням чипідвищенням рівня резерву, уряд мав змогу впливати на ділову активність банків.
31січня 1934 року, Ф.Д.Рузвельт видав закон, за яким золотий вміст долара було зниженоз 25 4/5 до 15 5/21 г., та встановлено ціну на золото у розмірі 35 доларів заунцію. Таким чином долар було девальвовано на 12%. Завдяки цим діям процент сплатипо облігаціях знизився з 3,76 у 1932 році, до 2,39 у 1940 році. Банкіри такожбули змушені знизити процентні ставки в приватних операціях. Корпораціїсплачували по кредитах 2,9 %, а не 4,25 % як раніше. Але банківська реформа — це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи. Під часкризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту. Наступнимкроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування у розмірі 500млн. дол.., яке було спрямоване на допомогу та підтримку безробітних. КерівникомФедеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначилиГ. Гопкінса. Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд.доларів. Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі, агромадським роботам.
Першоюотримала таку допомогу молодь. З квітня 1933 року, почалось відправлення молодідо лісних таборів, де вони повністю були забезпечені державною підтримкоюпротягом 6 місяців. Одночасно з цим, вони отримували платню у розмірі 30 доларів,25 з яких вони повинні були відіслати для своєї родини. За 1933-1939 роки черезці табори побувало близько 2 млн. людей віком до 25 років. Але безробітні це неєдині кому була потрібна допомога. Так у серпні 1935 року був прийнятий закон якийпередбачав два види страхування – у зв’язку з похилим віком та безробіттям.Фонди для виплат утворювались за рахунок податку з підприємців, робітників таслужбовців у розмірі 1% від їхніх отриманих доходів.
У1933-1934 роках були прийняті два закони для регулювання біржової діяльності.На базі цих законів було створено “Комісію по торгівлі акціями”. До 1937 року вцю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13млрд. доларів. «Новий курс», зокрема, передбачав збільшення попиту. Для цьогобула введена допомога для безробітних, збільшувалась зайнятість за рахунокпроведення громадських робіт: будівництва шляхів, шкіл, стадіонів та ін.Скорочувався робочий тиждень за рахунок обмеження його максимальної тривалості.Встановлювався мінімум зарплати. [1, c.15]
Золотий вміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпортуі збільшенню експорту, а в підсумку — зростанню попиту на товари виробництваСША.
Щоб зменшити пропозицію товарів на ринку, частину продукції знищили:четверту частину посівів, 5 млн. голів свиней, спалили в топках або викинули вморе мільйони тон пшениці.
Вводилися елементи планового регулювання економіки. Об’єднанняпідприємців (так звані торгові групи) зобов'язувалися прийняти «Кодексичесної конкуренції», у яких передбачалися права робітників на організацію,заборона будь-якої дискримінації при найманні на роботу, встановленнямінімального рівня зарплати і максимально припустимої тривалості робочоготижня, рівень цін, нижче якого вони не могли встановлюватися, фіксувався рівеньвиробництва, розподілялися ринки збуту і т.п. До кінця 1933 року були прийнятіблизько 290 «Кодексів чесної конкуренції» — майже для всіх галузейпромисловості.
Поступово економіка США вийшла з кризи. Валовий національний продукт,який з 709,7 млрд. дол. у 1929 році впав до.498,5 млрд. дол. в 1933 році, зрісу 1939 році до 716,6 млрд. дол. (в цінах 1982 року). [3, c.78]
Розділ 3. Можливості застосування кейнсіанського підходу подоланняекономічної кризи в Україні
Аналізуючи досвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню самекейнсіанської моделі, має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, дебула спроба збільшити попит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату зарахунок емісії грошей привела в до вкрай негативних наслідків. Незабаром післяпідвищення доходів населення запас товарів на ринку був вичерпаний. За цей часвітчизняне виробництво не вдалось відбудувати, отже, поповнити товарні запасиможна було лише за рахунок імпорту. Але потрібну для цього валюту не вдалосяотримати. Згідно вимог МВФ країна, яка отримує кредит, не має права проводити емісіюгрошей для покриття дефіциту бюджету. Ринок був спустошений. Це призвело дострімкого зростання цін, зниження життєвого рівня населення, поставило країнуна межу соціального вибуху. Уникнути його вдалося, призначивши достроковівибори, які правляча партія програла.
Чому збільшення грошової маси в США вело до відповідного збільшенняпопиту і виробництва, а в Болгарії — до вибуху інфляції? Золотий стандартвиступав як обмежувач інфляції, Тому збільшення грошової маси вело довідповідного зростання реального попиту, США мали на той час значні золотізапаси. Долар після першої світової війни займав сильні позиції на світовомуринку. Економічна криза 1929-1933рр. була кризою надвиробництва: величезнізапаси товарів не можна було продати з-за недостатнього попиту. Все це сприялозбереженню і навіть зростанню купівельної здатності долара.
Інші можливості підтримання купівельної здатності української гривні.Золотих запасів практично немає. Малий вміст навіть мінімально необхіднихзапасів твердої валюти. Імпорт з року в рік суттєво перевищує експорт. Доситьмало виробляється продукції конкурентоспроможної на світовому ринку. Проведеннягромадських робіт призведе до зростання загального фонду зарплати. Аленаслідком проведення таких робіт будуть дороги, лікарні, школи та ін. Фондспоживання не зросте, товарів на ринку не добавиться. Надлишок грошей впорівнянні з товарною масою приведе до болгарського варіанту. Треба врахувати,що по мірі відбудови економіки і зростання доходів населення в першу чергузростатиме попит на товари харчової та легкої промисловості. Пройде певний час,доки у населення знайдуться гроші для придбання товарів тривалого користування.На цей час буде заблоковано відбудову їх виробництва. Щоб цього не сталося,треба використати механізм зв'язаної цільової емісії: поступово відновлювативклади населення, дозволити використовувати їх для придбання телевізорів,меблів та ін.
Чи можна швидко відбудувати виробництво? Історичнийдосвід дає позитивну відповідь на це питання. Є такий досвід відбудови в умовахпланової економіки (після Великої Вітчизняної війни в СРСР), планово-ринкової(НЕП в СРСР у 20-ті роки), ринкової економіки (реформа Л. Ерхарда у 1948 році вЗахідній Німеччині).
Плановий варіант. За період війни матеріальні втрати СРСР дорівнювали третинінаціонального багатства. Виробництво товарів народного споживання в 1945 роціскладало 59% від довоєнного рівня, продукції сільського господарства — 60%,роздрібний товарообіг — 45%.
Реалізація п'ятирічного плану відбудови та розвитку народногогосподарства на 1946-1950 рр. дозволила вже в 1948 р. перевищити довоєннийрівень промислового виробництва на І8%. Національний доход в 1950 р. впорівнянні з 1940 р. зріс на 64%. Виробництво предметів споживання в 1950 р.майже вдвічі перевищило рівень 1945 року. Доходи населення (в співставнихцінах) в 1950 р, в порівнянні з 1940 роком збільшились на 62%, Чисельністьнаукових співробітників перевищила довоєнний рівень майже вдвічі.
Планово-ринковой варіант. В порівнянні з1913 роком валова продукція промисловості зменшилась в 1917 р. до 71%,сільського господарства — до 88%, а в 1920 р. — відповідно до 13,6% та 60%,
Планово-ринкове регулювання економіки під час НЕПу дозволило відбудуватиекономіку СРСР за 5-6 років. Рівень 1913 р, був перевищений у сільськомугосподарстві на 12% в 1925 р., в промисловості — на 8% в 1926 р. Середньорічнийтемп зростання промислової продукції за роки її відбудови складав 38,7%.
Ринковий варіант. Виробництво промислової продукції в Західній Німеччині в 1947р. складало 36% від рівня 1936 р. Західна Німеччина переживала інфляцію призаморожених цінах. Товарообмін вівся за допомогою бартеру, обминаючи звичайнонормальний шлях регулярної гуртової та роздрібної торгівлі. Запаси товарів, яківсе зростали, затримувалися заводами для збереження на складах, бо вони немогли слугувати шляхом обміну дальшій підтримці скороченого у своєму обсязівиробництва.[2, c.123]
Нормальна дія ринкового механізму та механізму відтворення була порушена.Метою реформи Л. Ерхарда було відновлення нормальної дії цих механізмівсаморегуляції ринкового господарства.
Була проведена грошова реформа з тим, щоб відновити правильнеспіввідношення цін. Рейсхмарку нуліфікували, замість неї ввели дойчмарку. Коженнімець отримав 40 марок, а потім ще 20 марок. Заощадження населення були впевній мірі збережені: це забезпечувало попит на товари тривалого користування,отже — відновлення виробництва в тих галузях, де їх виробляють.
В червні 1948 р. були відмінені всі приписи, якими регулювалися ціни, іздійснено перехід до вільних цін. Підприємці та профспілки домовилися щододоречних цін на товари.
Вихід на новий рівень цін, нове співвідношення попиту і пропозиціїстворили умови для нормальної дії ринкового механізму. Виробництво почалошвидко відроджуватись. За другу половину 1948 р. промислове виробництво зрослоприблизно на 50%, У І півріччі 1950 р. індекс промислової продукції складав99,7 (у 1936 р. — 100), у ІІ-му півріччі -127,7. Завдяки налагодженню діїринкового механізму та механізму відтворення промислове виробництво ЗахідноїНімеччини було відбудоване практично за два роки. [3, c.76]
Положення в економіці України дуже подібне до того стану речей, якийіснував в економіці Західної Німеччини у 1947 р. Промислова продукція в Українів 1998 р. в порівнянні з дореформеним рівнем складає 49%, розірваний спільнийекономічний простір: у нас — внаслідок дезінтеграції СРСР, в Західній Німеччині- внаслідок поділу рейху на зони окупації, передачі частини території Польщі таСРСР.
Але причини порушення дії ринкового механізму та механізму відтворення вЗахідній Німеччині та в Україні різні. В Західній Німеччині це було наслідкомнадлишку грошей при заморожених цінах. В Україні це сталося внаслідок завищеннякурсу гривні у умовах введення внутрішньої конвертованості валюти талібералізації зовнішньоекономічних зв'язків. Занадто дешевий імпорт привів довстановлення таких цін на нашому внутрішньому ринку, за яких виробництво восновній своїй масі стало збитковим.
Тому й заходи по відновленню нормальної дії ринкового механізму тамеханізму відтворення в Україні повинні бути іншими, ніж в Західній Німеччині у1948 році.
Економіка України має певну матеріально-технічну базу (МТБ), яку невдасться замінити в короткі строки на більш сучасну. Ця МТБ обумовлює певні,національні витрати виробництва товарів. Нормально функціонувати вона зможе,якщо ціни базуватимуться на національних витратах виробництва.
Вивести ціни внутрішнього ринку на рівень національних витрат виробництваможливо двома способами. Перший — піти на інфляцію. Емісія грошей створитьумови для зміни цін, виходу їх на рівень національних витрат. Другий — провестиреформу цін разовим актом держави.
В першому випадку для відбудови економіки буде потрібно щонайменше 15років. В другому випадку економіку можна буде відбудувати в значно коротшістроки, уникнути наслідків довгорічної інфляції. Можна буде швидко вирішити тіпроблеми, які при теперішньому стані економіки вирішити неможливо або ж вирішенняяких вимагає значних жертв з боку населення: провести реформу пенсійної таподаткової систем, системи соціального захисту та ін.
Щоб визначити сьогодні ціни, які матимуть в основі національні витративиробництва, треба буде:
1. виходячиз наявних виробничих потужностей, робочої сили та сировини, визначити можливийобсяг вітчизняного виробництва і, зокрема, величину фонду споживання;
2. відновитипопит, провівши реформу розподілу: пенсійної системи, оподаткування,соціального захисту, зарплати, виходячи з можливого обсягу фонду споживання.Відновити внески населення в ощадкасах, щоб створити достатній попит на товаритривалого користування;
3. зврахуванням змін в розподілі визначити національні витрати виробництва й на ційосновні встановити ціни внутрішнього ринку;
4. виходячиз нових цін внутрішнього ринку, встановити нову систему захисту вітчизняноговиробника: курс гривні, застосування квот та ліцензій, розмір мита по товарах;
5. наділитипідприємства коштами, необхідними для ведення виробництва в зрослих обсягах.
Реформа цін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі роківзаважали відбудові економіки: масову збитковість виробництва, порушенняпаритету цін, недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірніподатки.
Швидка відбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівеньнаселення і зняти соціальну напругу. 3'являється можливість набагато збільшитифонд нагромадження і за рахунок цього значно успішніше провести реальнереформування економіки: її структурну перебудову, розвиток експортногопотенціалу, конкурентного середовища, реконструкцію підприємств.
Швидше буде завершений процес реформування економіки, переходу доринкового її регулювання. Ціни будуть виведені на рівень національних витратвиробництва, що забезпечить нормальне відтворення на переважній більшостіпідприємств. Попит буде відповідати пропозиції товарів та послуг, що дозволитьуникнути інфляції. Будуть приведені у відповідність доходи і видатки бюджету.
Висновки
Отже, післядослідження теми: «Кейнсіанський варіант виходу з кризи. «Новий курс»Ф.Д.Рузвельта та можливості його застосування в Україні», можна зробитинаступні висновки:
1. Розвиток сучасноїмакроекономічної теорії часто пов’язують з одного боку з іменем Джона МейнардаКейнса, а з іншого боку з періодом – великої депресії, що вразила економіку таряд європейських країн та США в повоєнні роки. Осмислення уроків великоїдепресії зумовило появу кейнсіанства та макроекономічної теорії втручання державив економіку через реалізацію фіскальної політики, що мала забезпечуватипорівняно рівномірний розвиток з мінімальним відхиленням від лінії тренда.
2. Чільнемісце Кейнс у стимулюванні економіки відводив бюджетній політиці«великих» витрат, допускаючи для збільшення державних місць інвестицій,фінансування громадських робіт створення нових робочих місць та здешевленнякредитів, помірний дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси,оскільки дефіцит державного бюджету та приріст грошової маси, на його думкуподвоєння маси грошей не призведе до подвоєння цін, а збільшення зайнятості,навіть за рахунок дефіцитного фінансування, сприятиме збільшенню доходу країнита державному регулюванню норми відсотка.
3. ДжонКейнс пропонує впливати на попит за допомогою кредитно-грошової ібюджетної політики. Кредитно-грошова політика спрямована на зниженнявідсоткової ставки.
4. Крімтого, варіюючи податкові ставки і податкові пільги, держава може впливати нарозміри і потоки капіталовкладень, на фонд споживання, на рівень цін. Але, іможливий дефіцит державного бюджету, оскільки пов'язаний з таким явищем, як інфляція,робить непривабливою ліквідну форму заощаджень і сприяє перетворенню їх наінвестиції.
5. Кейнсіанськийпідхід був застосований адміністрацією Франкліна Делана Рузвельта приреалізації «Нового курсу», так званої системи заходів для подоланняекономічної кризи 1929-1933 рр.
6. Суть«Нового курсу», перш за все полягала у послідовності проведення економічнихреформ, зокрема американський уряд здійснив ряд наступних заходів. В першучергу, для того, щоб якось налагодити банківську систему. На початку березня1933 року банки припинили функціонувати. Рузвельт був змушений оголоситинадзвичайне становище і зачинити банки на так звані «банківськіканікули».
7. Банківськареформа — це не єдиний захід, який був проведений під час економічної кризи.Під час кризової ситуації існувала також ще й проблема соціального захисту.Наступним кроком адміністрації Ф.Д. Рузвельта, було здійснено фінансування урозмірі 500 млн. дол., яке було спрямоване на допомогу та підтримкубезробітних.
8. Золотийвміст долара було зменшено на 41%. Це сприяло скороченню імпорту і збільшеннюекспорту, а в підсумку — зростанню попиту на товари виробництва США.
9. Аналізуючидосвід зарубіжних країн, наслідки по застосуванню саме кейнсіанської моделі,має певні протиріччя. Зокрема, на прикладі Болгарії, де була спроба збільшитипопит, підвищивши пенсії та мінімальну зарплату за рахунок емісії грошейпривела в до вкрай негативних наслідків.
10. Реформацін і розподілу усуває ті перешкоди, які на протязі років заважали відбудовіекономіки: масову збитковість виробництва, порушення паритету цін,недостатність попиту, нестачу коштів у підприємств, надмірні податки.
11. Швидкавідбудова економіки дає можливість підвищити життєвий рівень населення і зняти соціальнунапругу. 3'являється можливість набагато збільшити фонд нагромадження і зарахунок цього значно успішніше провести реальне реформування економіки: їїструктурну перебудову, розвиток експортного потенціалу, конкурентногосередовища, реконструкцію підприємств.
Список використаної літератури та інформаційних джерел
1. ГеєцьВ.М. Нестабільність та економічне зростання. – Київ: Ін-т екон. прогнозув.,2000.
2. ЕкономікаУкраїни: десять років реформ // За ред. З. Ватаманюка та С. Панчишина. – Львів,2005. – 495 с.
3. ЗарембоЮ.Г. Економічна реформа в Україні: передумова, концепція, проблеми. – Рівне:РДТУ, 2001. – 124 с.
4. ЧистовС.М., Никифоров А.Є, Куценко Т.Ф., та ін. Державне регулювання економіки. Другевидання. – Київ: КНЕУ, 2004 р.
5. http://www.bank.gov.ua
6. http://kmu.gov.ua