Економічні вченнязахідноєвропейських соціалістів-маржиналістів
1 Історичні умови виникненняутопічного соціалізму в Західній Європі та його загальна характеристика
Для розуміння історичних умов виникнення утопічногосоціалізму згадаємо, що розвиток капіталізму відбувався протягом трьох якіснорізних етапів:
1) ХУІ-ХІХ ст. –етап раннього капіталізму, який характеризується первісним накопиченнямкапіталу і високим рівнем експлуатації робітничого класу;
2) кінець XIX – початок XX ст. – етап різкого збільшенняпродуктивності праці та дії ринкового механізму в чистому вигляді, безвтручання держави;
3) середина XX ст. до нашого часу – етап сучасногокапіталізму, який виступає як змішана економічна система і характеризуєтьсявисоким рівнем соціального захисту населення.
Історичні умовивиникнення утопічного соціалізму пов'язані саме з першим етапом розвиткукапіталізму, який супроводжується високим рівнем експлуатації робітників,наднизькою заробітною платою при 10-14-годинному робочому дні, відсутністюбудь-якої системи соціального захисту знедолених людей, варварським ставленнямдо природи і забрудненням довкілля, глибокою диференціацією рівня життянаселення, короткою тривалістю життя і високою, перш за все дитячою,смертністю.
Всі ці проблемита протиріччя вимагали пошуку шляхів створення нового, більш справедливогосуспільства, про яке мріяло багато прогресивних людей того часу.
До таких«соціальних мрійників», які описували нове життя в новомусуспільстві, і належали представники утопічного соціалізму.
Його основніриси:
І. Представникиутопічного соціалізму проводять всебічну і різку критику існуючого суспільстваз позиції знедолених класів.
2. Захистінтересів трудящих, біль за їх важке життя та намагання змінити його на краще.
3. Різка критикатези про вічність і справедливість капіталізму як системи, підкресленняпротилежності, полярності інтересів приватних власників та робітників.
Водночассоціалісти-утопісти не бачили реальних шляхів переходу до нового суспільства івигадували абстрактні, відірвані від реального життя схеми будівництва різнихмоделей «справедливої» держави. При цьому вони вважали, що перейти досправедливого суспільства можна, звертаючись до свідомості людей, до їх почуттяобов'язку, порядності та честі.
2Критично-утопічний соціалізм у Франції. Концепції А. Сен-Сімона та Ш. Фур'є
Одним знайвидатніших представників утопічного соціалізму у Франції був Клод АнріСен-Сімон де Рувруа (1760-1825 рр.), син багатого аристократа, який віддав своєбагатство боротьбі за краще життя трудящих.
Його відоміроботи: «Катехізис індустріалів» (1824 р.) та «Новехристиянство» (1825 р.).
Основніідеї А.Сен-Сімона:
1. Він вважав, щона зміну капіталізму обов'язково прийде новий, більш прогресивний суспільнийустрій. Щоб прийти до нового суспільства, необхідно займатись просвітницькоюдіяльністю серед населення.
2. Новимсуспільним ладом буде суспільство "індустріалів", яке спочаткускладатиметься з двох класів – класу трудівників-індустріалів та класу великихвласників. Але поступово, внаслідок процвітання індустріалів, які чеснозароблятимуть свої доходи, клас великих власників відмиратиме.
3. В основіфункціонування нового суспільства лежатиме принцип «праця всіх зарадивсіх», і тому не буде ніякої експлуатації і конкуренції. Майбутнєсуспільство являтиме собою величезну майстерню, де всі чесно працюватимуть, і вякому а не буде ані армії, ані поліції, ані чиновників.
Ідеї утопічногосоціалізму у Франції розвивав ще один великий
«мрійник» – Шарль Фур'є (1722-1837 рр.). Його основна робота –«Новий господарчий та соцієтарний світ» (1829 р.).
У своїх роботахШ. Фур'є вважає капіталізм перехідною системою, на зміну якій обов'язковоприйде нове суспільство. Для доведення цього Фур'є складає таблицю історіїрозвитку людства, в якій виділяє 32 періоди.
Капіталізм – це лише один з таких періодів, а не вічний суспільний лад.
Ш.Фур'є проводитьгостру критику капіталістичної системи і називає капіталізм «світомнавиворіт», у якому в погоні за багатством лікар мріє, щоб люди частішехворіли; юрист – щоб вони вбивали одне одного; архітектор бажає війн таземлетрусів, які принесуть йому багато роботи і чимало прибутку.
Фур'є визначаєтакі недоліки капіталізму, як:
— конкуренція,яка веде до хаосу у виробництві, до банкрутства та безробіття;
— розвитокторгівлі, який приводить до пограбування та обману людей;
— негативнеставлення трудящих до праці як до прокляття, яке забирає в них сили таздоров'я.
Аналізуючи надтонизький рівень життя більшості населення, Фур'є пише, що бідняків довели достану безправних тварин, які мають багато і мовчки працювати.
Фур'є вважає, щов існуючій системі порядна людина жити не може, в ній розцвітає лишебезкультурний, нахабний та безсоромний, і тому Фур'є проводить різку критикуполітики, моралі та культури суспільства.
Майбутнєсуспільство, про яке мріє Шарль Фур'є, – це суспільство, яке складатиметься звеликих комун (фаланг), головною сферою діяльності яких буде сільськегосподарство.
Між членамифаланг відбуватиметься змагання за найкращу, найпродуктивнішу працю. Праця будедля людей насолодою. Всередині фаланг існуватиме розподіл праці, а винагородафалангістів залежатиме від кількості та якості праці людей, кількості внесенихкожним у комуну засобів виробництва, а також від міри таланту людей.
3 Особливостіанглійського утопічного соціалізму-маржиналізму
економічний школа утопічний соціалізм маржиналізм
На відміну відфранцузьких однодумців, погляди англійських соціалістів-утопістів мають такісуттєві особливості:
1. Вони повністюзаперечували можливість існування в майбутньому суспільстві приватної власностів будь-якій з її форм.
2. Роботианглійських утопістів носили більш реалістичний характер, були прив'язані дореальної економічної практики і позбавлені релігійного фанатизму французів.
Найвидатнішимпредставником англійського утопічного соціалізму був Роберт Оуен (1771-1858рр.).
Р. Оуен не лишемріяв про майбутнє суспільство, але й намагався реалізувати свої мрії. Яквласник фабрики, він ввів на ній нову систему організації заробітної плати, якапривела до збільшення продуктивності праці. Але цього йому здалось замало, ітому він продав свою власність в Англії і створив в США комуну «Новагармонія», в якій намагався реалізувати свої ідеї. Але комуназбанкрутувала, демонструючи тим самим нереальність утопічних ідей.
У своїх роботахта виступах Р. Оуен проводить різку критику існуючого ладу як несправедливого.Він поділяє ідеї Д. Рікардо про працю як основне джерело багатства. Тому всілюди в країні мають працювати, і тоді суспільство буде економічно розвиненим.
Р. Оуен виступаєпроти класового поділу суспільства. Він вважає, що всі люди мають бути рівнимиміж собою. Для забезпечення такої рівності Оуен пропонує ліквідувати гроші яксуспільне зло, і вимірювати вартість товарів у трудових одиницях; а такожліквідувати всі види приватної власності і створити єдину суспільну власність.
Оуен вбачає вкапіталізмі такі три найгірших явища, як приватна власність, релігія та шлюб зрозрахунку. Якщо ліквідувати ці явища, то виграють від цього всі — іпідприємці, і робітники.
Оуен вважає, щомайбутнє суспільство має базуватися на активному використанні системи машин,збільшенні продуктивності праці та її механізації.
4.Виникнення та основні рисимаржиналізму
Школамаржиналізму виникла в кінці XIX ст. і спочатку була представлена в Англії роботами С. Джевонса(1835-1882 рр.), в Німеччині –
Г. Госсена (1810-1858 рр.) і австрійськими економістами К. Менгером,
Є.Бем-Баверком, Ф.Візером. «Магgіпаl» в перекладі з французької означає «граничний».
Школамаржиналізму – це напрямок економічної думки, який аналізує граничні значенняекономічних явищ (максимальні або мінімальні), як на рівні окремої фірми, так інаціональної економіки в цілому.
Основнірисимаржиналізму:
1. Повна відмовавід теорії трудової вартості, її критика як теорії, яка не дає відповіді натакі запитання:
— чим керуєтьсяпокупець, коли йде на ринок ?
— чому покупцівіддають перевагу тим чи іншим товарам ?
— які факторивизначають попит на товари та послуги ?
2. Представникишколи маржиналізму виходять з того, що сфера споживання має визначальнезначення відносно сфери виробництва, а не навпаки, як вважали класики.Маржиналісти розглядають економіку як систему взаємопов'язаних господарюючихсуб'єктів, які розпоряджаються економічними ресурсами та благами.
3. Маржиналістивважають, що в основі економічних рішень лежить психологія людини, їїсуб'єктивні оцінки та бажання і здійснюють суб'єктивний підхід до аналізуекономічних явищ.
4. Головна задачаекономічного аналізу – знайти не середні значення економічних величин, а їхоптимальне значення (мінімізація витрат, максимізація прибутку), і зіставити ціоптимальні величини.
5. Школамаржиналізму виходить з необхідності пошуку альтернативної вартості прийнятихекономічних рішень, зіставленні додаткових вигод з додатковими витратами. Самепредставники цієї школи ввели такі поняття, як спадна гранична продуктивність,спадна гранична віддача факторів виробництва, спадна корисність.
6 Маржиналістивважають, що предмет економічної науки – це вивчення ставлення людей до речей,вивчення потреб людей та засобів їх задоволення. Саме представники цієї школиповернули економічний аналіз до вивчення мотивів прийняття певних економічнихрішень.
5 Австрійськашкола граничної корисності. Теоретичні погляди К.Менгера, Є.Бем-Баверка,Ф.Візера
К. Менгер(1840-1921 рр.), Є. Бем-Баверк (1851-1914 рр.), Ф.Візер (1851-1926 рр.)створили австрійську школу граничної корисності. Головними роботами К.Менгерає: «Основи політичної економії» (1871 р.), «Дослідження прометоди суспільних наук і політичної економії зокрема» (1883 р.).
Відомою роботоюЄ. Бем-Баверка була робота «Основи теорії цінності господарськихблаг», а Ф. Візер написав роботу «Про походження і головний законгосподарської цінності». Роботам цих економістів передували дослідженнянімецького вченого Германа Госсена(1810-1858 рр.), який написав книгу«Розвиток законів людської взаємодії» (1854р.).
До основнихідей цієї школи відносяться:
1. Головний мотивлюдської діяльності – це необхідність задоволення потреб. Потреба – це відчуттянестачі чого-небудь, бажання мати певне благо.
2. Потребизадовольняються на основі благ (речей), які мають певну корисність. Корисністьтієї чи іншої речі залежить:
— від кількостіданого блага;
— від ступеняйого рідкості;
— від можливостійого відтворення.
3. Цінністьтовару та його ринкова ціна визначається не затратами праці на йоговиробництво, а рівнем його корисності. Чим більша корисність блага, тим більшуцінність воно має.
4. Австрійськашкола формулює економічний закон спадної граничної корисності: кожна додатковоспожита одиниця економічного блага приносить все меншу додаткову корисність.
При цьому буливведені поняття: загальна корисність блага та гранична корисність.
Загальнакорисність благ визначається сумою корисності всіх спожитих благ. Скажімо,загальна корисність десяти цукерок буде набагато більшою, ніж однієї.
Граничнакорисність – це додаткова корисність, яку має споживач від використання кожноїдодаткової одиниці блага. Згідно з дією закону спадної граничної корисності,кожна додаткова цукерка приноситиме все менше задоволення, і її додатковакорисність спадатиме.
5. Використаннязакону спадної граничної корисності дало змогу пояснити падіння попиту натовари на ринку, а також поклало основу для розробки теорії споживацькоїповедінки. Представники австрійської школи підкреслювали, що корисність благазменшується в міру збільшення кількості блага і збільшується в міру зменшеннякількості цього блага.
6. Кожна людинамає свою шкалу потреб і свої найвищі потреби, які вона готова задовольнитибудь-якою ціною, і найменші потреби. Потреби людей постійно розвиваються,формуються все нові потреби, тому кількість благ завжди менше кількості потреблюдей.
7. Ринкові цінивиступають як результат взаємодії покупців і продавців. У покупця є межа, вищеякої він не платитиме, а у продавця є найнижча межа, менше якої він товар непродасть.
Ринкова цінавизначається не витратами виробництва, не затратами праці, а граничноюкорисністю тих товарів, які мають найнижчу цінність для покупця.
8. У сучасномукурсі мікроекономіки використовується багато положень австрійської школиграничної корисності, а також «закони» Г. Госсена.
6.Кембріджська школа. Теорії А.Маршалла
В кінці XIX ст. у західноєвропейськійекономічній думці починається формування неокласичної традиції.
Неокласична школа– це напрям економічної думки, який намагається поєднати в своємуекономічному аналізі теорії класичної школи політекономії, зокрема, теоріютрудової вартості, з теоріями школи маржиналізму та теорією факторіввиробництва Ж.Б. Сея. Тому цю школу називають неокласичним синтезом.Засновником неокласичної школи був відомий англійський економіст АльфредМаршалл(1842-1924 рр.) – професор Кембріджського університету в Англії.
Його основнаробота перекладається по-різному, але найчастіше носить назву «Принципиполітичної економії» (1850 р.) і складається з шести книг.
У цій роботі А.Маршалл вперше вводить у науковий обіг термін «економікс», якийсьогодні використовується як назва сучасної економічної науки і який винесенийв заголовок більшості сучасних підручників з економіки.
Економікс – цегалузь економічної науки, яка намагається відійти від аналізу політичнихфакторів, від теоретичних дискусій і має характер прикладної науки, яказаймається аналізом чисто практичних проблем, а саме проблем економії абомаксимізації.
Економікс, якнапрям економічного аналізу, поклав початок формування такої науки, якмікроекономіка, що вивчає економічну діяльність окремих суб'єктів ринку.
Основніідеї А.Маршалла
1. А. Маршаллвперше започаткував в економічний аналіз фактор часу, розрізняючи короткостроковийта довгостроковий періоди в діяльності фірми, коли всі її ресурси змінні.
2. А Маршаллпроводить глибокий аналіз формування рівноважної ринкової ціни. Він даєвизначення попиту, розглядає дію закону попиту та нецінові фактори попиту.Потім він дає визначення ринкового пропонування та його нецінових факторів.
Відкривши діюзакону попиту та пропозиції, Маршалл показав, що ринкова ціна – це цінарівноваги між попитом та пропозицією.
3. А. Маршаллодним з перших увів графічний аналіз, почав використовувати графіки дляілюстрації економічних процесів, а також увів певні формули для проведенняекономічних розрахунків. Графіки попиту та пропозиції отримали назву«ножиці Маршалла» (див. рис. 1)./> />
З рисунку видно, що вточці М, де перетинаються графіки попиту та пропозиції, формуєтьсярівноважна ринкова ціна Р0 та рівноважна кількість товару £)0. Піддією нецінових факторів попиту та пропозиції ринкова ціна може змінюватися (Р,та Р2).
/>
Малюнок 1 – «НожиціМаршалла»
4. Аналізуючиринковий попит, Маршалл вводить поняття еластичності попиту за ціною тадоходами. Він показує, що еластичність попиту за ціною – це відношення зміни увеличині попиту на товари в залежності від змін у ціні на товари:
/> ÷ />,
де Е Др –коефіцієнт еластичності попиту;
Q1 – величина попиту до зміни в цінах;
Q2 – нова величина попиту;
P2 і P1 – відповідно: нова і стара ціна на товар.
Маршалл показав,що залежно від реакції покупців на зміни в цінах слід розрізняти еластичний танееластичний попит на товари та послуги.
5. Великогозначення надавав А. Маршалл аналізу витрат виробництва фірми. Він зазначав, щоза грошовими витратами підприємця при виробництві товарів лежать реальнівитрати. За реальними витратами стоїть, з одного боку, утрата капіталістомсвого капіталу, який він міг би використати за іншим призначенням, а з другого– жертва з боку робітників, які б могли відпочивати замість того, щобпрацювати. Тобто кожен вид витрат має свою альтернативну вартість, яку требавраховувати.
Томупідприємницький прибуток виступає як винагорода капіталісту за ризик, за працющодо управління фірмою, за всі його втрати та жертви. При цьому Маршалл вважає,що капітал – це вічне економічне явище. Заробітна плата – це винагородаробітнику за його жертву власним відпочинком, за те, що він працював.
6. А. Маршаллуводить поняття позитивної та негативної корисності. Позитивна корисність – те,що дає людині пряму насолоду. Негативна корисність – це жертви робітників такапіталістів у виробничу діяльність. Чим більші ці жертви, тим більша вартістьтоварів.
У сучасномуекономічному аналізі використовується дуже багато ідей
А. Маршалла.
7.Американська школа маржиналізму. Д.Кларк та його теорії
Джон Бейтс Кларк(1847 — 1938 рр.) є засновником «американської школи» маржиналізму.Головними роботами Дж. Кларка є роботи: «Розподіл багатства» (1899р.) та «Сутність економічної теорії» (1907 р.).
Дж. Кларк бувпрофесором Колумбійського університету в США. В історії економічної думки вінрозглядається насамперед як автор закону спадної граничної віддачі.
1. Кларк показав,що коли фірма діє в короткочасному періоді, то один з її ресурсів, і передусім,капітальний, залишається незмінним.
Кларк вводитьпоняття граничного продукту – це додатковий продукт, який створює підприємцюкожний додатково найнятий робітник.
Закон спадноїграничної віддачі, відкритий Д. Кларком, полягає в тому, що принезмінній кількості постійних факторів виробництва послідовне приєднання до нихзмінних факторів приводить до зменшення граничного продукту і зменшення віддачіу виробництві кожного додатково найнятого робітника.
Аналізуючи проблемуефективної зайнятості робітників та ефективного поєднання капіталу та праці, Д.Кларк підкреслює, що підприємець повинен зіставити додатковий (граничний)продукт робітника з додатковими видатками на нього.
Підприємцювигідно наймати робітників доти, доки додатковий продукт останнього робітникане зрівняється з його заробітною платою (додатковими витратами). Звідси Д.Кларкробить висновок: заробітна плата робітників повинна визначатися граничноюпродуктивністю того робітника, який створює найменший граничний продукт.
2. Д.Кларкдосліджує економіку країни з позицій економічної статики та економічноїдинаміки.
Економічнастатикавивчає незмінний стан економіки протягом якогось певного часу. Економічнадинаміка вивчає економіку в стані постійної зміни, коли порушуютьсяпропорції рівноваги. Її задача – дати рекомендації підприємцю, як поводити себев ситуації, що постійно змінюється.
3. Аналізуючиприбуток фірми, Д. Кларк поділяє його на нормальний та чистийприбуток.
Нормальнийприбуток – це середній прибуток, який в середньому отримують підприємці в усіхгалузях виробництва.
Чистий прибуток –це прибуток вище нормального. Саме існування чистого прибутку є стимулом дляпідприємця вкладати гроші в бізнес.
Чистий прибутокможуть отримати лише ті підприємці, які мають високу продуктивність праці насвоїх фірмах, здійснюють нововведення, використовують найновіші досягненнятехнічного прогресу. Зникнення чистого прибутку є сигналом для виходу капіталуз тієї чи іншої галузі.
Роботи Д.Кларкамали дуже велике значення для формування сучасного мікроекономічного аналізу.