МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА
Есе з дисципліни «Економіка праці»
Економічнаоцінка ефективності інвестування в людський капітал (дослідження і порівняння рентабельностінавчання в різних країнах)
Виконала: Студентка 3 курсу
Ф-ту МеіМ, 18 групи
Коваленко Олена
Перевірив: Фіненко О. Ю.
Київ-2010
Сьогодні, у 2010 році, Україна стоїть перед вирішенням непростої, але нагальної задачі — реалізації таких стратегічних пріоритетів як перехід до інноваційної моделі економічного розвитку, інтеграція в економічний європейський простір та розбудова соціальної держави. Найважливішою умовою реалізації цих стратегічних завдань є нагромадження та ефективне використання людського капіталу, тобто тих якісних рис працівників, які формують сучасні продуктивні здібності та перетворюють їх на головну продуктивну силу постіндустріальної економіки, заснованої на знаннях. Дане твердження є аксіомою, дієвість якої ми неодноразово спостерігали з досвіду розвинених країн(найяскравіший, на мою думку – японське економічне диво 60-х років).
Маємоперед очима приклад країн Південно-Східної Азії. Їх злет в індексі людськогорозвитку ООН дав змогу здійснити прорив у сферу високих технологій. Там коженвкладений в освіту долар обернувся десятками доларів ВВП. Слідами “тигрів”ідуть Індія і Китай. Сьогодні розвинуті країни щороку 10 – 12% ВВП вкладають восвіту. Результати вже можемо побачити у наших сусідів. Розвиток, інвестиційнупривабливість країн Балтії, Польщі, Чехії експерти пов’язують із здатністю їхсередньої і вищої школи динамічно реагувати на соціальні та економічні зміни.Прийшов час «економіки знань», у якій розумові ресурси приносять набагатобільший прибуток, ніж природні. Наша велика проблема в тому, що Україна досі нереалізувала цю філософію.
Черезце освіта в Україні викликає все більше занепокоєння тих, кому не байдуже їїмайбутнє. В останні роки освіта фінансувалася втричі менше, ніж у розвиненихкраїнах, на рівні 5 – 5,8 % ВВП. У своєму нинішньому вигляді школа не готова дозабезпечення потреб сучасної економіки в самостійно мислячих особистостях,здатних вирішувати гострі проблеми.
Як правило, дослідникиефективності у сфері людського капіталу звертаються до техніки аналізу «витрати— вигоди» (cost — benefit analysis). Спочатку цей метод застосовувався для оцінкидоцільності здійснення різноманітних державних проектів — таких, як будівництворічкових дамб, розвиток громадського транс порту тощо. Тобто методвикористовувся у випадках прийняття рішень щодо проектів, які малинекомерційний характер: товари чи послуги, отримувані внаслідок втілення такихпроектів у життя, не продавалися на ринку, на них не встановлювалася ринковаціна. Метою їх виробництва не було отримання прибутку.
Аналіз «витрати — вигоди» стає в пригоді у тих випадках, колипотрібно відібрати проекти у відповідності до вигод, що припадають на одиницювитрат.
Аналіз за методом «витрати — вигоди» поділяється на триетапи:
Ідентифікація вигод (зисків) та їх вартісна оцінка зурахуванням фактора часу.
Ідентифікація витрат та їх вартісна оцінка (також з урахуваннямфактора часу).
Завершальним етапом аналізу «витрати — вигоди» є порівняннявеличини вигод з величиною витрат. Але, як уже зазначалося, попередньонеобхідно ці два показники привести до одного моменту часу. Для цьогозастосовують метод дисконтування, дуже поширений в економічних розрахунках.
Оцінюючи ефективність інвестування, зіставляють інвестиційнівитрати всіх видів з результатами (довгостроковими вигодами) у майбутньому.Тому слід визначити цінність майбутніх вигод, порівнявши їх з поточними витратами.
Для розрахунку зисків від вкладень у людський капітал зплином часу необхідно провести прогресивне дисконтування вигод, очікуваних умайбутньому. Розглянемо детально цей розрахунок, а також схему міркування, щовизначає доцільність інвестування коштів у людський капітал.
Введемо поняття «дисконтування вигод». Вигоди, що отримуютьсяу майбутньому, завжди мають меншу цінність порівняно з тими вигодами, якіотримуються сьогодні, з огляду на ряд причин психологічного характеру.По-перше, якщо людина планує витратити свої доходи на споживання, тонамагається зробити це якнайшвидше. По-друге, якщо отримані доходи призначенідля вкладення і примноження у майбутньому, то виникає бажання зробити ценайраніше. Людині властиво оцінювати наявні блага вище, ніж майбутні черезможливість передчасної смерті, зміни обставин життя, падіння значимості одиниціспоживання при зростанні його загального обсягу тощо.
Отже, незалежно від того, як люди збираються використати своїдоходи, вони оцінюватимуть теперішню вартість (цінність) своїх майбутніхдоходів, тобто корегуватимуть цінність вигод плином часу. Даний процесназивається дисконтуванням майбутніх доходів.
В основі розуміння процесу дисконтування лежить визначенняеквівалентної вартості капіталу в різні періоди. Наприклад, якщо інвестор маєкапітал в обсязі Во, то в разі ставки банківського відсотка r він будееквівалентний через рік обсягу капіталуВ1 (В1 = Во + Во × r) на тій підставі,що фінансові ресурси В1 можуть бути накопичені «автоматично» шляхом вкладення вбанк капіталу Во1. Дотримуючись цієї концепції, можна визначититеперішню необхідну вартість капіталу, маючи яку у розпорядженні, можна було бчерез інвестування отримати відому вартість капіталу в майбутньому. Тожтеперішня майбутня вартість визначається як
/>.
Величина Во в даному рівнянні називається дисконтованоювартістю капіталу В1, тобто сьогоднішньою меншою цінністю більшого капіталу В1,що буде отриманий у наступному періоді.
Різниця між дисконтованими величинами витрат та вигод —«чиста приведена вартість» (net present value) NPV — і вважається найточнішимкритерієм доцільності будь-якого інвестиційного проекту:
/>,
де NPV — чиста приведена вартість;
Bt — дохід від інвестицій у людський капітал у періоді t;
Ct — величина витрат у період t;
n — кількість періодів;
r — норма відсотка, або ставка дисконтування.
Слід зауважити, що дуже важко вирішити, який рівень відсоткамає бути вибраний за коефіцієнт дисконтування.
Якщо інвестиційні витрати мають одномоментний характер, тобтовідбуваються одноразово, то вищевказана формула дещо спроститься. Чистаприведена вартість, тобто чистий дохід від інвестицій, становитиме (за умовизбереження рівня відсоткової ставки):
/>.
Як бачимо, чим меншою є r, тим більшою — цінність майбутніхвигод. Наприклад, якщо r = 0,02, тоді вигода, отримана через 30 років,становитиме 55 % від вигоди, що отримується негайно (при r = 0,06 – лише17 %).
Отже, інвестиції в людський капітал є доцільними, якщопоточна вартість майбутніх вигод (грошових та моральних) більша або хоча бдорівнює витратам. Дане співвідношення складає формалізовану модель економічноїдоцільності капіталовкладень в освіту:
/>.
Існують два методи перевірки справедливості вищезгаданогокритерію:
Метод приведення до поточної вартості включає:
вибір ставки дисконтування чи її визначення;
підсумовування поточної вартості очікуваних у майбутньомувигод;
підсумовування поточної вартості інвестиційних витрат;
порівняння загальної віддачі з інвестиційними витратами. Якщопоточна вартість вигод перекриває такі витрати, вкладення капіталу можнавважати вигідним.
Метод внутрішньої норми віддачі:
оцінюються майбутні вигоди;
оцінюються інвестиційні витрати;
вираховується ставка дисконтування, що урівнює поточнувартість вигод з інвестиційними витратами.
Дана методика здобула найбільшу популярність з огляду наметодологічні труднощі в підборі коефіцієнта дисконтування.
Внутрішня норма віддачі і являє собою таку норму відсотка, заякої приведена вартість майбутніх вигод дорівнює приведеній вартості витрат:
/>.
Наприклад, у ході визначення ефективності здобуття вищоїосвіти, внутрішня норма віддачі покаже, під яку норму відсотка потрібнопокласти в банк суму, витрачену на здобуття освіти, щоб доходи, отримані увигляді відсотків на вкладений капітал, дорівнювали б доходам, отриманим відздобуття вищої освіти.
Якщо майбутня віддача від конкретного рішення проінвестування в людський капітал настільки велика, що внутрішня норма віддачіперевищує норму віддачі від альтернативних інвестицій (наприклад, вкладеннягрошей в банк), то таке рішення може вважатися вигідним.
Аналіз ефективності інвестиційних проектів щодо людськогокапіталу за методом «видатки-вигоди» може застосовуватись усіма суб’єктамиінвестування — індивідуумом, діловими одиницями та державою.
Термін «внутрішня» підкреслює, що згідно з описаною методикоювизначається абсолютна, а не відносна рентабельність інвестиційного проекту.
Внутрішній нормі віддачі належить центральне місце уконцепції людського капіталу. Побудована за аналогією з нормою прибутку, вонадає можливість зіставити окупність вкладень у людський та фізичний капітал.
Дуже цікавими є наукові дослідження рентабельності навчання,побудовані на базі оцінки норм віддачі для середньої та вищої освіти у США.Згідно з цими дослідженнями, «рентабельність» вузівської освіти залишаєтьсяфіксованою на позначці 10—15 %, що майже відповідає рівню показниківефективності вкладень у фізичний капітал.
інвестування людський капітал дисконтування
Оцінки рентабельності освіти у США іноземними економістами, %Групування за роком публікації розрахунку Середня освіта Вища освіта Групування за роком, до якого належить оцінка
Середня
освіта
Вища
освіта 90-ті роки 14,9 12,1 2000—2005 рр. 16,3 11,2 2000—2005 рр. 15,4 13,5 2006—2008 рр. 12,3 12,6 2006—2009 рр. Немає оцінок 13,1 2009 Немає оцінок 11,5
ЯпоніяГрупування за роком публікації розрахунку Середня освіта Вища освіта Групування за роком, до якого належить оцінка
Середня
освіта
Вища
освіта 90-ті роки 20 29,1 2000—2005 рр. 16,8 34,2 2000—2005 рр. 25,4 33,5 2006—2008 рр. 19,3 31,6 2006—2009 рр. Немає оцінок 34,1 2009 Немає оцінок 15,8
РосіяГрупування за роком публікації розрахунку
Середня
освіта Вища освіта Групування за роком, до якого належить оцінка
Середня
освіта
Вища
освіта 90-ті роки 10 16,1 2000—2005 рр. 10,3 17,2 2000—2005 рр. 11,4 18,5 2006—2008 рр. 12,3 19,6 2006—2009 рр. 11,9 19,1 2009 12,1 20,0
УкраїнаГрупування за роком публікації розрахунку Середня освіта Вища освіта Групування за роком, до якого належить оцінка
Середня
освіта
Вища
освіта 90-ті роки 19 16,3 2000—2005 рр. 18,3 14,2 2000—2005 рр. 26 19,9 2006—2008 рр. 15,3 16,6 2006—2009 рр. 23,4 20,1 2009 17,1 21,0
Уже сьогодні Україна інвестуєв освіту 6% ВВП (лише п’ять країн світу мають вищий показник витрат на державнусистему освіти). Більший відсоток ВВП витрачати на освіту не доцільно, слідшукати внутрішні резерви всередині системи освіти. Проблема з фінансуваннямосвіти полягає в тому, що чималі витрати на її утримання не є ефективними. Так,наприклад, у Японії чи Південній Кореї втричі більше учнів на одного вчителя,ніж в Україні. Невелика кількість учнів, особливо у мало комплектних сільськихшколах, аж ніяк не сприяє якості загальної середньої освіти в Україні.Кількість учнів на одного вчителя з року в рік продовжує зменшуватись, бонічого не робиться для оптимізації мережі шкіл. Якщо б мережа українських шкілбула такою самою, як у Західній Європі, це б дало можливість зекономитищонайменше 1% ВВП. Ці кошти пішли б на підвищення заробітної платні вчителів тана поліпшення технічного оснащення шкіл. Прогноз падіння чисельності населенняУкраїни на 2025 рік дозволяє передбачити скорочення шкільної мережі на 40%(настоді буде близько 40 мільйонів і третина з них будуть люди похилого віку). Тож,сидіти, склавши руки, зберігаючи все як є, неможливо. Повинна бути чіткастратегія реформування освіти, яка б дала змогу підвищити її ефективність.
На мій погляд, відчутнепіднесення рентабельності інвестування в освіту для економічного добробутудержави можливе лише паралельно з забезпеченням гідних умов праці майбутніхфахівців і розвитку національної свідомості, які б скоротили відтіквисококваліфікованих кадрів, основного потенціалу країни, закордон. Інакше,зусилля по вдосконаленню системи освіти, збільшення обсягів фінансування будутьмарними. Досягнення перелічених на початку есе цілей можливе лише при комплексномусприянні розвитку основних сфер соціально-економічного життя країни.