Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення

Міністерство освіти і науки України
 
КУРСОВАРОБОТА
НАТЕМУ: «Економічна ефективність виробництва зерна та шляхи її підвищення»

 
                                         Виконав:
                                                                       Студент 3 курсу

2007
ЗМІСТ
Вступ
1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ
1.1.Сутність економічноїефективності та особливості її визначення у зерновому господарстві
1.2.Методичні основи аналізуефективності виробництва та формування ринку зерна
2. СТАН  ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У ДПДГ «АСКАНІЙСЬКЕ»
2.1. Організаційно-економічнахарактеристика підприємства
2.2. Аналіз динамікивиробництва зерна та його економічної ефективності
2.3.    Факторнийаналіз економічної ефективності виробництва зерна
2.4. Динаміка та виконанняплану зібраної площі та урожайності зернових та зернобобових культур угосподарстві  “Асканійське”
2.5. Аналіз якості продукціїзернових
2.6. Вплив факторів на змінувалового збору зерна
2.7. Економічна ефективністьвиробництва зернових
3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ     ВИРОБНИЦТВА  ЗЕРНА  В  АГРАРНОМУ  ПІДПРИЄМСТВІ
3.1. Оптимізація  посівних площ  зернових  культур
3.2. Норми затрат і вихідпродукції в господарстві
3.3. Внесення оптимальних дозмінеральних добрив як один з ключових напрямків підвищення економічноїефективності виробництва зерна
3.4. Впровадження тавикористання високоврожайних сортів та гібридів
3.5. Скорочення втрат продукції,підвищення її якості
3.6. Удосконалення реалізаціїпродукції
3.7.  Економічнеобґрунтування показників виробництва зерна на 2005 рік
/>/>Висновки і пропозиціїВСТУП
У розвиткубагатьох галузей економіки нашої держави, і насамперед сільського господарства,дуже важливу роль відіграє збільшення обсягів виробництва зерна. Це пояснюєтьсявинятковим значенням його та різно­бічним використанням.
Зерно та продуктийого переробки є основою харчування людей: воно є незамінним кормом привиробництві продукції тваринництва, а також основною сировиною для переробноїпромисловості.
Зерно є важливимекспортним продуктом і має забезпечувати значні надходження валютних коштівдержаві. Адже в процесі зберігання зерно майже не втрачає своєї якості а, отже,придатне для створення державних резервів продуктів харчування та кормів.
Обсягивиробленого зерна в країні визначають рівень розвитку зерно­вого господарства.Але у свою чергу на обсяги виробництва зерна вплива­ють такі важливі фактори якрозмір посівних площ, їх структура і урожай­ність.
Площі посівузернових культур в Україні в 2004 році становили 11,2 млн.га, або 45,2%загальної посівної площі. В її складі найбільшу частку мають зернові – 51,6%,ярі зернові та зернобобові – 48,4%. В складі озимих культур найбільші посівніплощі відведено під озиму пшеницю – 45,5%. Ячмінь серед ярих зернових займає –22,4% посівної площі зернових і зер­нобобових культур.
Однак, в останніроки спостерігається тенденція скорочення виробни­цтва зерна. У загальномуобсязі спаду валового збору зерна частка впливу зниження урожайності ( у 2004році урожайність зернових культур в Україні становила 19,6 ц/га) складає 73%, аскорочення зібраної площі – 27%.
На душу населеннявиробництво зерна у 2004 році становило 740 кг. За даними спеціалістів, в Україні для внутрішніх потреб за рік використо­вується приблизно 6-7 млн. тон зерна зпродовольчою метою, близько 10-11 млн. тон зерна – на корми і майже 0,5 млн.т.– для промислової пере­робки. На посів використовується приблизно 4 млн. тонзерна. Отже, якщо рахувати по максимуму, то сумарне споживання зерна маєстановити бли­зько 22,0-22,5 млн. тон.
Поживна цінністьзерна (здатність повністю задовольняти потреби ор­ганізму) поступовозменшується. Це явище впливає на погіршення кормо­вих раціонів для тварин.Позитивний вплив на нарощування виробництва зерна, поліпшення його якості тапідвищення ефективності зернового гос­подарства мало широке впровадження у 80-хроках інтенсивних технологій вирощування зернових культур. Протягом останніхроків через обмеження матеріальних ресурсів на практиці зменшується застосуванняресурсозао­щадливих технологій. В результаті значно знизилась урожайність іпогір­шились властивості зерна. За даними статистичної звітності в Полтавськійобласті (у 2005 році) зернові і зернобобові культури займали 4589444 га, що становить приблизно третю частину всієї площі під сільськогосподар­ськими культурами.Валовий збір зернових і зернобобових області разом з кукурудзою на зерностановить 1003352 ц, при середній урожайності зер­нових і зернобобових – 22,1ц/га, а кукурудзи на зерно – 36,9 ц/га. І хоча урожайність зернових культур востанні роки за виключенням 2005 року, де урожайність сягнула 30-40 ц/га малатенденцію до спаду, зернові і зер­нобобові культури мають найвищу питому вагу вструктурі товарної про­дукції. Ці положення і визначають актуальність обраноїтеми дослідження. Метою даного проекту було вивчення стану виробництва зерна(озимої пшениці) та його економічної ефективності, пошук резервів та опрацю­ванняшляхів її подальшого зростання.
Об’єктом дослідженнябуло обране аграрне підприємство “Асканійське”  Каховського району, як типовепідприємство Херсонської області. Дане господарство є передовим в районі як порівню роз­витку рослинництва так і тваринництва. Це обумовлено, насамперед,висо­ким рівнем організації сільськогосподарського виробництва, раціональнимвирішенням всіх питань як на місцевому, так і на районному рівнях. Суча­снеприватне сільськогосподарське підприємство “Асканійське”  одне із стабільнихгосподарств району. Село має сучасний вигляд (усі дороги з твердим покриттям,оселі газифіковані, зведено капітальні споруди як гос­подарського, так і побутовогопризначення, продовжується підтримка ін­дивідуальних забудовників, за рахунокгосподарства утримуються школи, дитячі заклади, лікарня). Нині тут працюють зповною віддачею. В цілому господарство можна вважати за зразок, з якого можнабуло б брати при­клад іншим сільськогосподарським підприємствам району.
Основнимиджерелами інформації, які послужили для написання курсової роботи були річнізвіти господарства, плани економічного і соці­ального розвитку, бухгалтерська істатистична звітність. Крім цього мето­дичною і методологічною основоюдосліджень послужили Закони України, Постанови Уряду з питань розвиткусільського господарства, зокрема Постанова Кабінету Міністрів “Про ринок зерната шляхи підвищення його ефективності ”, наукові праці вітчизняних тазарубіжних економістів-агра­рників, дані науково-дослідних установ таорганізацій, статистичні дані з розвитку сільськогосподарського виробництваУкраїни та особисті спосте­реження автора.
В ході написаннякурсової роботи використані статистичні, еконо­міко-математичні,розрахунково-конструктивний та монографічний методи дослідження та інші. 
НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОСТІВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА В РИНКОВИХ УМОВАХ ГОСПОДАРЮВАННЯ1.1.Сутністьекономічної ефективності та особливості її визначення узерновому господарстві
Основною метоюекономічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильнепіднесення матеріального рівня життя на­селення. Досягнення цієї мети вимагаєнасамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічноїефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завданнясільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталостівиробництва для повнішого задоволення  населення в продуктах харчування іпромисловості – в сировині.
Проблемапідвищення економічної ефективності агропромислового виробництва – визначальнийфактор економічного і соціального розвитку суспільства на сучасному етапірозвитку економіки України.
Ефективністьвиробництва, як економічна категорія, відображає дію об’єктивних економічнихзаконів, що проявляються в подальшому зростанні результативності виробництва.Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосуваннязасобів виробництва і живої праці, а також сукупних її вкладень на одиницюкорисного ефекту.
Як економічнакатегорія, економічна ефективність дуже тісно пов’язана з необхідністю дедаліповнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення нашої країни.Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризуєтьсязбільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу з подальшимзадоволенням потреб виробників галузей, а також суспільства в цілому принайменших сукупних витратах на одиницю продукції.
Сільськегосподарство має свої відмінності. Так, наприклад, в сукупності факторівдосягнення високоефективного господарювання особливе місце відводиться землі –головному засобу виробництва. Отже, оцінка корисного ефекту всільськогосподарському виробництві, а саме в рослинництві завжди стосується іспіввідноситься до земельної площі, а в тваринництві – до продуктивностіхудоби.
Економічнаефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальноїкількості продукції з 1 га земельної площі, від однієї голови худоби принайменших затратах коштів на виробництво одиниці продукції. Також вефективності сільського господарства відображається якість продукції, а такожздатність її задовольняти певні потреби споживача. Але при цьому для підвищенняякості сільськогосподарської продукції потрібні додаткові затрати живої іуречевленої праці. [29, с.136].
Сільськегосподарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючихвиробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним з найважливішихзавдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарськоговиробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси виробленихпродуктів до трудових затрат об’єктивно спрямовується до свого максимуму,оскільки рівень здібностей працівників зростає, а умови сільськогосподарськоговиробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються[22, с.157].
Підвищенняекономічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основоюрозширення і вдосконалення виробництва, під­вищення оплати праці, та поліпшенняпобутових і культурних умов пра­цівників галузі.
Підвищенняефективності сільського господарства має народногоспо­дарське значення і єважливою передумовою прискорення розвитку агро­промислового комплексу іподальшого підвищення результативності фун­кціонування економіки України.
Економічнуефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють:народногосподарську економічну ефективність; економічну ефективністьсільськогосподарського виробництва; економічну ефективність виробництва окремихкультур, видів продукції; економічну ефективність окремих агротехнічнихзаходів, впровадження досягнень науки і передової практики [29, с.138].
Вихіднимкритерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національногодоходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої іуречевленої праці.
Основний критерійекономічної ефективності висвітлює головну мету виробництва і можевикористовуватись на всіх рівнях.
Для досягненнямаксимального збільшення виробництва окремих ви­дів сільськогосподарськоїпродукції потрібно визначити раціональні нор­мативи витрат відповідних виробничихресурсів, необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистоїпродукції, а також на охо­рону навколишнього середовища. Відповідно, економічнуефективність сільськогосподарського виробництва вивчають до вимог економічнихза­конів, які його регулюють, і виробничими відносинами, в межах якихрозвиваються різноманітні форми власності і види господарювання.
Розвитоксільського господарства, в галузі рослинництва здійснюється на основівпровадження досягнень науково-технічного прогресу, зокрема використання новихсистем машин, високопродуктивних культур, мінеральних добрив, гербіцидів тощо.Особливе значення також має хімізація сільського господарства, що є важливоюумовою впровадження інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарськихкультур.
Проблемапідвищення ефективності загального виробництва є основою розвитку на сучасномуетапі.
Необхідністьвизначення ефективності будь-якої галузі народного го­сподарства, в тому числіі зернового виробництва, об’єктивно випливає з можливості досягти привизначеному напрямку науково-технічного прогресу, великої економії засобів іпраці. Це особливо важливо в умовах обмеженого розміру ресурсів, так як, чимефективніше в масштабах країни будуть використовуватись наявні ресурси, тимширше будуть задоволені його потреби в різних видах продукції.
Одним знайважливіших напрямків підвищення ефективності сільськогосподарськоговиробництва є його інтенсифікація на основі постійного удосконаленнягосподарського механізму, який формується на суттєво новій ринковій мотиваціїдо праці.
Інтенсивний типрозширеного відтворення в умовах становлення та розвитку ринкових відносин маєпринципові особливості. Основним критерієм економічного розвитку стає некількісне збільшення факторів виробництва, а суттєве зростання ефективностівиробництва на основі максимальної економії не тільки життєвої, але йуречевленої праці. Визначальним показником інтенсифікаціїсільськогосподарського виробництва на сучасному етапі стає не просто збільшенняобсягів виробництва продукції, а випереджаючі темпи зростання кінцевихрезультатів в порів­няні з витратами. Ринкова економіка вимагає становленнясоціально орієнтованого підприємництва. Саме такі відмінності зумовлюють виявнових тенденцій і закономірностей інтенсивного типу розширеного відтвореннявимагають концепції інтенсифікації сільськогосподарського виробництва наодиницю продукції.
Підвищенняефективності зернового господарства пов’язане з впливом на його розвитоквеликої кількості факторів: хімізація, меліорація, виведення нових сортів,підвищення загальної культури землеробства. В зв’язку з тим, що переліченіфактори не рівнозначні по ступеню впливу на збільшення виробництва зерна іпотребують різних розмірів капіталовкладень та поточних затрат, важливо, кудибудуть спрямовані ці капіталовкладення.
Труднощі увизначенні економічної ефективності основних факторів, які впливають на рістурожайності зернових культур, на відмінну від виявлення економічноїефективності різних варіантів проектних рішень в промисловості, коли головне завданняполягає у виборі більш ефективного варіанту, визначення групи показників,полягає в тому, що тут головне за­вдання встановлює найбільш правильневідношення факторів у комплексі з урахуванням економічної ефективності кожногоіз них.
Зернопромисловийкомплекс являє собою досить складну структуризовану структуру, в яку, крімзернового господарства, входять борошномельна, круп’яна, комбікормова,хлібопекарська та інші галузі промисловості. Тому концепція його розвиткупередбачає модернізацію всіх галузей і складових, удосконалення економічних ітехнологічних зв’язків між ними, їх збалансований розвиток, кооперуваннявиробництва, використання най­новіших технологій, збільшення асортименту іполіпшення кінцевої продукції, підвищення економічної ефективності їївиробництва і зниження цін на неї.
В умовах переходуекономіки України до ринкових відносин ефективність виробництва зерна визначаєйого конкурентноздатність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках,тобто здатність до розширеного відтворення, зростання обсягів виробництва,збільшення кількості робочих місць, підвищення заробітної плати працівників таінше. У цілому ефективність – це соціально-економічна проблема, позитивневирішення якої зумовлює розвиток продуктивних сил і стан суспільства.
З цією метоюрозроблено ряд напрямків, що спрямовані на підвищення економічної ефективностізернового виробництва і передбачають збільшення виробництва, поліпшення якостізерна, забезпечення більшої сталості зернового господарства, ефективноговикористання його виробничих ресурсів. Основним напрямком подальшого зростаннязернового господарства є інтенсифікація зерна на основі внесення оптимальноїкількості органічних, мінеральних добрив, розширення посівів високоврожайних сортів і гібридів, впровадження комплексної механізації, інтенсивних таіндустріальних технологій, застосування прогресивних форм організації і оплатипраці з урахуванням кінцевого результату.
Велике значеннямає внесення оптимальних доз мінеральних добрив, які в конкретнихприроднокліматичних та економічних умовах забезпечують  найбільш повневикористання потенційних можливостей високоврожайних сортів і гібридів зерновихкультур. Так, при комплексному поєднанні добрив з іншими заходами існує реальнаможливість одержати урожайність озимої пшениці до 50-60 ц/га (середняурожайність озимої пшениці по Україні становить 30 ц/га).
В останні роки вАПК різко скоротилося застосування органічних та мінеральних добрив. Скороченнязастосування добрив призвело до різкого зниження урожаїв польових культур. Атому збільшення норм внесення добрив  і доведення їх до оптимального рівня єактуальним питанням для сільськогосподарських товаровиробників.
Одним із шляхівпідвищення ефективності виробництва зерна є виведення і впровадження вгосподарствах високоврожайних сортів і гібридів, стійких проти хвороб іпридатних для вирощування на зрошуваних землях. Особливого значення у цьомузв’язку набуває поліпшення селекції і насін­ництва зернових культур. Дляприкладу: в економічно розвинутих країнах підвищення врожайностісільськогосподарських культур на 50% забезпечується використанням добрив, на25% — поліпшенням обробітку ґрунту і на 25% — впровадженням високоврожайних іперспективних сортів.
Отже, можнавідмітити, що у підвищенні ефективності виробництва зерна  значне місце займаєоптимізація сортового складу. Під оптимальною розуміють таку структуру посівів,при якій на кожному полі, відведеному під відповідну культуру, висівають сорт,що забезпечує найбільш повне використання потенціальної родючості ґрунту. Підвищенняефективності виробництва зернових тісно пов’язане також з технічним переозброєннямгалузі
Одним ізнапрямків підвищення економічної ефективності виробництва зерна є комплекснаоцінка ефективності сівозмін з різним насиченням зерновими культурами. Існуючінедоліки в ціноутворенні не дають змоги правильно враховувати реальні витратиресурсів, поза оцінкою залишаються природно-біологічні ресурси, які відіграютьважливу роль у збільшенні виробництва зерна. Певні недоліки має вартісна оцінкапоказників економічної ефективності, так як сучасні порівняльні ціни невідображають фактичний рівень рентабельності. Тому поряд з агротехнічною таекономічною потрібно проводити енергетичну оцінку, яка дає змогу виявитирезерви підвищення ефективності з урахуванням енергозбереження.
Узагальненірезультати розрахунків енергетичної ефективності різних варіантів інтенсивнихсівозмін показують, що найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності отримали взернопросапних сівозмінах з горохом і одним та двома полями кукурудзи – 2,63 і2,66. Цей показник був високим і в сівозмінах з 100% насиченням зерновими, втому числі 33,3%-66,6% озимої пшениці, 33,3% ячменю та по 33,3% гороху.Проведені розрахунки свідчать про доцільність впровадження господарствами, щоспеціалізуються на виробництві зернових колосових і зернобобових культуртрипільних схем сівозмін: чорний пар – озима пшениця – цукрові буряки; горох –озима пшениця – цукрові буряки. Для господарств з круп’янозерновим виробничимнапрямком кращими є сівозміни з 100% насиченням їх зерновими, в тому числі33,3% гороху, 33,3% озимої пшениці та 33,4% гречки або проса.
Інтенсифікаціязернового господарства неможлива без комплексної механізації виробництва зерна.Вона є основою впровадження інтенсивних технологій вирощування зернових культурі забезпечує зростання продуктивності  праці при виробництві зерна.Забезпеченість господарства надійною системою машин дає змогу якісно і воптимальні строки виконувати всі види робіт, що сприяє підвищенню врожайностізернових культур і значно зменшує втрати зерна.
Комплекснамеханізація – основна база підвищення продуктивності праці в зерновомугосподарстві. Як показують підрахунки, запровадження всієї системи машин дастьзмогу зменшити затрати праці до 0,67-0,09 люд.-год на 1 ц зерна [29, с.290].
Комплекснамеханізація передбачає виконання всіх процесів механічними засобами призбереженні ручного управління машинами. Система машин, як сукупність різнихвидів техніки, яка забезпечує послідовне і безперервне виконання робіт увиробничому процесі, є основою впровадження комплексної механізаціїсільськогосподарського виробництва, втілення найважливіших досягнень ітенденцій науково-технічного прогресу в сільському господарстві. Впровадженнясистем машин в усіх галузях, зокрема і в зерновій, має забезпечити збільшеннявиходу продукції при менших затратах праці і коштів на її одиницю, сприятиполіпшенню умов праці. При цьому треба враховувати зональні особливостісільськогосподарського виробництва і створювати сприятливі умови дляжиттєдіяльності живих організмів.
Важливимнапрямком підвищення економічної ефективності зернового виробництва єполіпшення якості зерна, особливо за рахунок сильних і твердих сортів пшениці звисоким вмістом білка (15-17%) і клейковини (28-36%). Категорія якістьпродукції включає в себе сукупність властивостей, що характеризують міруспроможності даної продукції задовольняти потреби споживачів згідно з їїцільовим призначенням. Якість зернових культур має важливе значення, оскількизакупівельні ціни на зерно встановлюються з урахуванням його якості. Збільшеннявиробництва і поліпшення якості зерна сприяють підвищенню дохідності зерновогогосподарства, а отже, і зміцненню економіки сільськогосподарських підприємств.Однак, складне економічне становище сучасного сільського господарства і,особливо, відсутність необхідної кількості мінеральних добрив, засобів захистурослин призвели до зниження родючості ґрунтів і погіршення основних показниківефективного господарювання в рослинництві – урожайності та якості продукції.Тому на сьогодні постає питання: яким чином компенсувати те, чого не вистачає вґрунті, і як стабілізувати урожайність та підвищити якість зерна? Одним ізможливих шляхів часткової компенсації азоту є використання бобових культур, якіне тільки підвищують родючість ґрунту, а й поліпшують його структуру. Це вкінцевому результаті позитивно впливає на рівень урожайності, якість зерна ідеякою мірою знижує шкодочинність від хвороб та шкідників. В нинішній ситуації,коли не вистачає азотних добрив, одним із основних шляхів поповнення ґрунтуазотом є використання азотофіксуючих систем або створення міжвидовихагрофітоценозів. При цьому значно покращуються якісні характеристики зернаозимої пшениці. Так, вміст білка в зерні озимої пшениці, що висівались післяпосіву гороху, був на 1,28%, а після однорічних трав на 0,78% вищим, ніж вчистих, сирої клейковини – 4,3%, скловидність – 5,2% відповідно.
Одним із шляхівпідвищення економічної ефективності виробництва зерна є впровадженняпрогресивних форм організації і оплати праці. Підвищення рівня оплати стимулюєособисту матеріальну заінтересованість у зростанні продуктивності праці і єреальною умовою збільшення виробництва продукції.
Отже, на основікомплексного використання всіх факторів інтенсивного розвитку зернового господарства(комплексної механізації, внесення оптимальних доз мінеральних добрив,гербіцидів, впровадження високоврожайних сортів, використання якісного насіннята інше), формується інтенсивна технологія виробництва зерна. Вона передбачаєвиконання комплексу агротехнічних і організаційних заходів, спрямованих наодержання високих урожаїв.
 1.2.Методичніоснови аналізу ефективності виробництва та формування ринку зерна
Проблема розвиткузернового господарства має бути в центрі уваги міжгалузевого управління, якогона сьогодні не існує. Метою такого втручання держави є розробка концепції їїосновних заходів щодо реалізації програми стабільного нарощування виробництвазерна, докорінного поліпшення його використання і  створенняекспортноорієнтованих  моделей  зернового господарства.
З метоюудосконалення економічних відносин на вітчизняному ринку зерна, збільшення йоговиробництва,  Президент України ще у 2000 році підписав Указ “Про невідкладнізаходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна”(Указ № 832 від29.06.2000р). Даним Указом було започатковане створення системи заставнихзакупок сільськогосподарської продукції. З огляду на беззаперечну важливістьдля національної економіки зернової складової аграрного ринку за об’єкт закупокбуло обране саме зерно.
Подібна системапередбачає закупку зерна у сільськогосподарських товаровиробників у сезонзбирання за заставними цінами та гарантування їм права наступного продажу цьогозерна за ринковими цінами в разі, якщо вони вищі за заставні ціни за умовивідшкодування вартості зберігання такого зерна. Метою, яку переслідує створенняданого механізму, є подолання негативних наслідків сезонних і кон’юнктурнихколивань обсягів продажу і цін на зерно та хлібопродукти.
З 31.07.2002 рокунабрав чинності Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні” (№37-IV від04.07.02). Даним Законом передбачені досить ефективні напрями державноїполітики по регулюванню ринку зерна, серед яких удосконалення механізмузаставних та інтервенційних операції на зерновому ринку, посилення контролю заякістю, обліком та зберіганням зернових ресурсів, активізації експорту зернатощо. Крім того, передбачене удосконалення діяльності ринкової інфраструктури,без чого неможливе успішне функціонування самого ринку.
Внутрішній попитна ринку зерна традиційно формується відповідно до таких напрямів витрат зерна:на насіння, продовольство, промислову переробку та фуражні цілі. Вонизалишаються щороку визначальними. Аналіз свідчить, що ємність внутрішньогоринку зерна при харчуванні населення за купівельної спроможності становить26,56 млн. тон [39, с.21]. Зовнішній попит формується, як правило, іззалишкових ресурсів під значним впливом кон’юнктури, що склалася іпрогнозується на світовому ринку зерна.
Відповідно доофіційної інформації зерновий ринок України переживає нині не кращі часи. У2003 році пропозиція зерна порівняно з попереднім роком  щомісячнозменшувалася. Відповідно до ринкових правил відбувається невпинне зростанняціни на зерно [30, с.159].
За прогнозамианалітиків у 2003-2004 маркетинговому році, що розпочався 1 липня 2003 року,таких колізій слід було чекати. Погодні умови зимівлі хлібів і весняні позначкитемператури й вологості ґрунту за оцінкою фахівців досягли апогеюнесприятливості, якого не було кілька десятиріч.
Згідно з данимиДержкомстату України, станом на 1 вересня 2003 року сільськогосподарськіпідприємства, які виступають основними постачальниками зерна на ринок,реалізували його 3310,2 тис. т, середньою ціною 517,9 грн. за 1 т. В 2002 роціна цей час було продано зерна 7956,9 тис. т за ціною в середньому 316,7 грн./т.Тобто обсяги продажу зерна зменшилися порівняно з 2002 роком в 2,4 раза, а ціназросла в 1,7 раза.
Найбільшвідчутним є скорочення товарних обсягів пшениці: на 01.09.2003 року їїреалізовано 1266 тис. т, тоді як у 2002 році на цю дату було продано 5131,1тис. т. Відповідно змінилася середня ціна зерна: на 01.09.2003 року вона становила525,3 грн. за 1 т, тоді як у 2002 році була 307,9 грн. Обсяги реалізаціїпшениці у 2003 році зменшилися в 4 раза, при цьому ціна 1 т зерна зросла в 1,7раза.
На даний чассклалася ситуація, коли реальна пропозиція не задовольняє внутрішнього попитуна зерно. Таке становище потребує вжиття заходів щодо пом’якшення несприятливихкон’юнктурних коливань. Передбачені урядом домовленості щодо імпорту в Українупротягом поточного маркетингового року 3 млн. т зерна відповідають реальнимпотребам. Нагальним стає впровадження на ринку зерна механізму заставних таінтервенційних операцій, визначених Законом “Про зерно та ринок зерна вУкраїні”  як економічні важелі регулювання ринку зерна. Досвід ряду країн –визнаних  експортерів зерна на світовому ринку – підтверджує ефективність такихдій.
Враховуючипостійне зростання попиту на зерно у світі, виникла потреба у визначенні зборівзерна в Україні. Однак, збільшення обсягів виробництва зернових на сьогоднізалишається однією з найважливіших проблем агропромислового комплексу. Завданняполягає в отриманні високих урожаїв при якомога менших затратах праці ізасобів.
Розвитокзернового господарства та підвищення його економічної ефективності неможливебез його наукового забезпечення. Насамперед потрібні науково обґрунтованісистеми насінництва, оскільки селекція і насінництво – це фундамент зерновогогосподарства. Система насінництва має вирішувати регіональні проблеми розвиткугалузі. Насіння супереліти повинне репродуктуватися у дослідно-виробничихгосподарствах, зона діяння яких має поширюватись на спеціалізовані насінницькігосподарства 5-10 адміністративних районів
Зростанняефективності виробництва зернових пов’язане із збільшенням урожайності ізниження затрат праці на її вирощування. Так, як виробництво та йогоефективність відображають вплив комплексу взаємопов’язаних факторів, тоформуючи її рівень, визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічноїефективності виробництва зерна використовують відповідний критерій і системувзаємопов’язаних показників, які характеризують вимоги економічних законів івплив різних факторів.
Економічнаефективність виробництва зерна визначається відповідно як ефективність галузі,а також господарської діяльності сільськогосподарського підприємства і окремихзаходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, якіповинні бути органічно взаємопов’язані і відповідати критерію ефективності.
При оцінціекономічної ефективності виробництва зерна в господарствах і підприємствахнеобхідно правильно визначити систему взаємопов’язаних показників, які повиннінайбільш об’єктивно відображати її рівень. З цією метою широко використовуютьсяяк натуральні, так і вартісні показники виходу продукції з урахуванням їїякості, які є вихідними при визначенні економічної ефективності виробництвазерна.
Системапоказників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники,як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівеньрентабельності.
Для одержанняпорівняних величин витрат і результатів обсяг виробленої однорідної ірізнойменної продукції обчислюють у вартісному виразі. Найважливішимипоказниками, що характеризують обсяг виробництва зерна (результат) є вартістьвалової і товарної продукції господарства, на основі яких можна розраховуватичисту продукцію, а також прибуток.
Системапоказників економічної ефективності виробництва зерна першого порядку включає: урожайність– найважливіший результативний показник землеробства. Рівень урожайностівідображає вплив економічних і природних умов, а також якістьорганізаційно-господарської діяльності сільськогосподарських культур, її визначаютьна 1 га.
Для зерновихкультур важливе значення має показник урожайності, що характеризує чистий збірна 1 га продуктивної площі, а також собівартість – індивідуальні витратитоваровиробника на одержання продукції
Також існуєсистема показників другого порядку, яка включає: вихід кормових одиниць таперетравного протеїну на 1 га посіву, на 1 ц зерна, ціну реалізації, прибуток зрозрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.
Кількіснеспіввідношення валового збору зерна до понесених витрат на його виробництво абоурожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної ефективностівиробництва зерна.
Показникиекономічної ефективності сільськогосподарського виробництва розраховують іпорівнюють за окремі роки або в середньому за останні три, п’ять років, якіповинні характеризувати ефективність використання землі як основного засобувиробництва, рівень продуктивності праці, тобто ефективність використаннятрудових ресурсів, фондовіддачу і фондомісткість продукції, окупністьвиробничих витрат, рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва.
Для дослідженняекономічної ефективності виробництва зерна користуються певними визначенимиметодами. Всі агротехнічні заходи, меліорація земель, вкладення коштів напридбання і застосування техніки, затрати праці, організаційно-господарськеудосконалення роботи підприємства відбиваються в підвищенні урожайності тазбільшенні валового збору урожаю.
Отже, виходячи звищесказаного, можна зробити висновок, що найважливішими показниками в зерновійгалузі є урожайність та валовий збір урожаю. Для оцінки даних показниківвикористовують два види спостережень:
по-перше, цепоточне спостереження. Суть його полягає в безпосередній реєстрації фактів уміру їх виникнення. Прикладом такого спостереження може бути облік виконанняробіт, облік виробництва продукції. За даними поточного обліку складаютьстатистичну звітність, яку подають у формі укрупнених періодів – місяць, квартал,рік.
По-друге, це періодичнеспостереження. Періодичним називають спостереження, при якому фактиреєструються не регулярно, через певні проміжки (періоди) часу. Прикладомтакого спостереження може бути заключний облік посівних площ, який проводятьраз на рік після сівби ярих культур.
Показникиефективності визначаються за двома варіантами: співставлення валової продукціїз трудовими та матеріальними затратами; співставлення чистої продукції зтрудовими та матеріальними затратами.
Виходячи іззавдань економічного аналізу ефективності сільськогосподарського виробництвадля визначення економічної ефективності необхідно використовувати в комплексірізні економічні і статистичні методи.
Більшістьдосліджень, присвячених застосуванню статистично-математичних методів векономічних розробках по сільському господарству, умовно можна розділити на двігрупи: в одних, головна увага приділяється теоретичним основам методів, в іншихже розглядаються тільки обчислювальні схеми.
Необхіднопов’язувати обидва напрямки в застосуванні статистико-математичних методів дляаналізу ефективності сільськогосподарського виробництва з урахуваннямекономічного пояснення одержаних результатів.
Метою такогоаналізу показників ефективності є надання господарським і плановим органам,керівникам і спеціалістам окремих господарств різнобічного і достовірногоматеріалу для розробки конкретних організаційно-технічних заходів, якізабезпечують збільшення виробництва продукції при зниженні затрат праці йзасобів на її одиницю. Особливо великого значення набуває виявлення і кількіснаоцінка факторів, які в конкретних умовах найбільше впливають на рівеньекономічних показників. Найефективніше аналізувати фактори економічнихпоказників за допомогою такого поєднання статистичних методів, як аналітичнііндекси і групування, регресійно-кореляційний і дисперсійний аналіз.
Індексний методзастосовують в тих випадках, коли узагальнюючий показник рівня або йогодинаміки розкладається на складові субіндекси (фактори).
Статистичнігрупування являють собою виділення з сукупності суспільних явищ якіснооднорідних найважливіших типів, характерних груп і підгруп за однією абокількома властивостями для них ознаками. Групування – найважливіший етап всієїстатистичної роботи з цифрами.
Кореляційнийаналіз – це метод, який дає можливість кількісно оцінити залежність міжпоказниками, що визначаються в умовах дії великої кількості факторів, часткаяких невідома. При виявленні ж резервів підвищення ефективностісільськогосподарського виробництва, як правило, всі фактори враховуватинеможливо. Тому для їх вивчення рекомендують застосовувати саме метод кореляційногоаналізу
За напрямомзв’язок між корелюючими величинами може бути прямим і зворотним. При прямомузв’язку факторна ознака змінюється в тому самому напрямі, що й результативна,наприклад, зв’язок між внесенням добрив і урожайністю сільськогосподарськихкультур, рівнем механізації виробничих процесів і продуктивністю праці. Якщо іззбільшенням факторної ознаки результативна ознака зменшується або, навпаки, іззменшенням факторної ознаки збільшується, то такий зв’язок називають зворотним,наприклад, зв’язок між урожайністю і собівартістю продукції, собівартістюпродукції і рентабельністю виробництва, продуктивністю праці і собівартістюпродукції.
За формоюрозрізняють прямолінійний і криволінійний зв’язок. Прямолінійний кореляційнийзв’язок характеризується рівномірним збільшенням або зменшенням результативноїознаки під впливом відповідної зміни факторної ознаки. Аналітично йоговизначають за рівнянням прямої лінії.
Кореляційнийаналіз займає одне з вагомих  місць серед інших методів, оскільки він даєможливість наглядно прослідити тенденції в динаміці досліджуваних явищ, а такожвизначити тісноту взаємозв’язку між факторними та результативними ознаками.
Інодізастосовують дисперсійний аналіз – розроблений математичною статистикою, методвивчення кількісної залежності масових явищ від різних одночасно діючихфакторів. Цей метод простіший і дає досить надійніший результат. За допомогоюцього методу можна охарактеризувати з кількісного боку, навіть таких, які невиражені в числовому виразі, тобто належать до атрибутивних ознак.
Іноді важливезначення має застосування виробничо-аналітичного методу. Його суть полягає врозчленуванні загальної суми трудових і матеріальних затрат на окремі виробничіоперації. Він дає можливість встановити, на яких саме роботах можна заощадитипрацю й кошти, на чому треба зосередити увагу.
Найважливішимзавданням економічного аналізу є дослідження процесу розвитку суспільних явищ учасі. Особливо це стосується вишукування резервів підвищення ефективності вгосподарствах.
Для об’єктивноїоцінки економічних показників виробництва в динаміці слід застосовувати методиекономічної і математичної статистики, тому що порівняння двох крайніх років, аіноді навіть і середніх даних не дає можливості виявити закономірність у русітого чи іншого показника діяльності господарського виробництва.
Важливо також нелише виявляти тенденцію у їх русі, а й кількісно виразити закономірність змін івизначити, який характер мають ці зміни.
Отже, задопомогою різних методів і методик можна визначити економічну ефективністьзернового виробництва.
З усьоговищесказаного можна зробити висновок, що на підвищення економічної ефективностізерна впливають зниження собівартості продукції, затрат праці, а відтак –підвищення рівня рентабельності виробництва зерна.
Аналізуючифактори зниження собівартості продукції, важливо виявити перевиконання чинедовиконання плану та виявляти резерви здешевлення виробництва продукції. Доних можна віднести: підвищення урожайності культур, економне використанняпаливо-мастильних матеріалів, запасних частин тощо.
При аналізірентабельності основна увага звертається на окупність (прибутковість) окремихвидів продукції та на їх собівартість. Для виявлення тенденції в зміні рівнярентабельності дані за поточний рік співставляються з даними за попередніперіоди.
Таким чином,підвищення економічної ефективності виробництва зернових культур – це з однієїсторони, максимальне збільшення виробництва продукції, а з іншої – систематичнаборотьба за економію. Чим більше виробляється продукції і менше витрачатиметьсяресурсів на її одержання, тим ефективніше виробництво і більша сума прибутку вгосподарстві.
2. СТАН  ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА У ДПДГ «АСКАНІЙСЬКЕ»
Державнепідприємство дослід­не господарство «Асканійське» інститут олійнихкультур УААН створене в 1991 році на базі рад­госпу «Асканійське» зцентраль­ною садибою в селі Тавричанка, розташоване в південно-східній частиніКаховського району. Від­далення центральної садиби від адміністративних центрівскла­дає: районного — м. Каховки — 50 км, обласного — м. Херсон -130 км.
За типом«Асканійське» є державним підприємством зі 100 % часткою державноївласності. Підпорядковане Українській академії аграрних наук.
В сучасних межахземлекористування господарства, станом на 01.01.2007 р. загальна земельна площаскладає 9534 га, з них 4999 га знаходиться на зрошенні. Середньорічневиробництво ва­лової продукції становить 14-16 млн. гривен. Вартість основнихза­собів виробництва складає 34,5 млн. гривен, що порівняно з 1990 рокомзбільшилась майже у 5 разів, середня численність працюючих 445 чол.
Господарствоспеціалізується на виробництві насіння зернових куль­тур (озима пшениця, озимийі яровий ячмінь, горох, кукурудза), олійних (соняшник, соя, гірчиця, ріпак ільон), кормових і технічних (люцерна, фацелія). Більше 10 років«Асканійське» є найпотужнішим в Україні випробувальним полігономзавершених вітчизняних та за­рубіжних наукових розроблень.
Надемонстраційному полігоні з випробування рослин сконцентро­вано понад 200сортів та гібридів вітчизняної та зарубіжної селекції. Наукові методичні центрита Інститути, які займаються селекційною роботою в рослинництві зацікавлені увипробуванні своїх сортів та гібридів в умовах жорсткої природної посухи та назрошуваних зем­лях.
ДПДГ«Асканійське» є базовим племрепродуктором з розведення ве­ликоїрогатої худоби південного типу української чорно-рябої молоч­ної породи, атакож племінним заводом з розведення великої рогатої худоби південної м'ясноїпороди що створюється, і племінним заво­дом з розведення овець таврійськоготипу асканійської тонкорунної породи.
Сучасне молочнестадо представлене тваринами, які одержані від схрещування червоної степовоїхудоби з бугаями — плідниками голштинської породи чорно-рябої масті.Продуктивність молочно­го стада становить 6730 кг молока на корову. Вихід телят на 100 корів — 110 голів, середньодобовий приріст живої масимолодняку — 441 гр. Рівень рентабельності молочного скотарства +33,4%. Дляпідвищення рентабельності в господарстві реконструйовано молоч­ну ферму поєвропейському типу на вітчизняному обладнані, переведено поголів'я набезприв'язно-боксове утримання та доїння на доїльній установці типу«Ялинка». Також в господарстві на 1.01.2007 року налічується понад2500 голів овець асканійської тонкорунної по­роди, з них більше 1000вівцематок. Середній настриг немитої вовни по стаду склав 7,2 кг, а вихід ягнят на 100 маток у поточному році 126 голів.
Більше 22 роківгосподарство очолює директор Найдьонова Віра Опанасівна. Під її керівництвомсереднього радгоспу «Асканійське» перетворилося в одне із провіднихнасіннєвих і тваринницьких госпо­дарств, не тільки на Херсонщині, айв системігосподарств Академії аграрних наук України. Доказом чого є щорічні проведення вгоспо­дарстві конференції і семінарів, як регіонального так і республікан­ськогомасштабу з широким залученням учених Української академії аграрних наук таучених інститутів південного і східного регіонів України. Стало доброютрадицією щорічне проведення науково-практич­ного семінару «Деньполя».
На протязі двохостанніх років ДПДГ «Асканійське» визнається про­відним підприємствомАПК України і є лауреатом та фіналістом Все­українського конкурсу «100кращих товарів України».
Підпорядкуванняінноваційно-виробничої діяльності потребам і ви­могам ринку. Щодо кількості іякості реалізуємої наукоємної продукції змусило господарство перейти науправління, при якому виробни­цтво підпорядковане вимогам ринку.
З цією метоюголовні спеціалісти, керівники виробничих підрозді­лів розробили комплекснийбізнес-план розвитку господарства на період до 2010 року, який передбачає урослинництві: розширення посівних площ під вирощування елітного тарепродукційного насіння, районованих для півдня України сортів. Вирощування тареалізація для південних регіонів 3,5-4,0 тисяч тон елітного та репродуктивногонасіння зернових культур, та 1,5-2,0 тисячі тон перспективних гібри­дів таелітних сортів олійних та технічних культур.
У тваринництві:доведення у поголів'я ВРХ до 3500 голів, у тому числі дійного стада до 800корів, ВРХ м'ясного напрямку — до 600 голів. Поголів'я племінних овець довестидо 5300 голів.
Державнепідприємство має значні прибутки, це свідчить про його значний рівень розвиткусеред підприємств аграрного сектору. Для кращого ознайомлення з підприємством,розглянемо таблицю 1., в якій відображено розміри аграрного підприємства.
Таблиця 1.
Аналіз  розміру підприємства  «Асканійське”, 2004-2006рр.Показники 2004 2005 2006 2006р. у % до 2004р. Обсяг виробництва продукції в порівняльних цінах 2005р., тис.грн. у т.ч. рослинництва тваринництва Обсяг продажу продукції, тис.грн. у т.ч. рослинництва тваринництва Власний капітал, тис.грн. Авансований капітал тис.грн. Кількість працюючих, чол.. Балансовий прибуток, тис.грн. Площа сільськогосподарських угідь, га у т.ч. рілля
Аналіз табл. 1.показує, що в підприємстві «Асканійське” обсяги виробництва продукції маютьтенденцію до зростання. За 2006 рік у порівнянні з цінами 2005року, повідношенню до виробництва у 2004р. Обсяги зросли на 20%. Підвищився показникпродажу продукції він становить 11667 тис.грн., що на 47780 тис.грн. більше ніж у 2004 році. Також зрісвласний капітал на 2006 рік він становить 72711 тис.грн. Не дивлячись на те, що кількість працівників у звітному роцізменшилась, площа с/г угідь станом на 2006 рік зросла, її розмір становить9221га.
Детальніше станземельного фонду господарства „Асканійське” розкрито в таблиці 2.
Таблиця 2.
Склад структураземельного фонду аграрного підприємства га % га % га % Загальна земельна площа, га 9596 100 9283 100 9534 100 99 Всього сільськогосподарських угідь, га. У т.ч.       — рілля — сінокоси — — — пасовища Угіддя — плодові насадження — — Площа лісу — — Ставки та водойми — — Інші землі — — — — — — — Наявність зрошуваних земель — — Наявність осушених земель — — — — — — —
З даних таблиці 2видно, що характер росту майже не змінився адже стан загальної земельної площіпісля спаду у 2005 році знову зростає. Проте, цей показник не перевищує обсягів2004 року. Оскільки підприємство має дослідницький напрям вирощування с/гкультур та тварин, то серед сільськогосподарських угідь розмір яких станом на2006 рік становить  9221 га., мають місце лише рілля тапасовища. Площа ріллі у порівнянні з базисним роком збільшилась на 13%, або на 1017 га., чого не можна сказати про площу пасовищ. Вона значною мірою знизиласьу 2005 році до 117 га, і незначною мірою зросла у 2006 році до 207 га, що на 40% або на 140 га менше ніж у базисному.
Надзвичайноважливе значення для забезпечення управління господарством має організаційнаструктура, під якою розуміють склад, розмір і розміщення виробничих підрозділів(бригад, ферм). Говорячи про наявність організаційної структури в підприємстві«Асканійське”, слід відмітити, що вона відповідає вимогам сучасного управління,яке може забезпечити нарощування виробничої продукції витратами на неї.
Важливимпоказником для будь-якого сільськогосподарського підприємства є обсяг товарноїпродукції. Адже від розміру цього показника в значній мірі залежать грошовінадходження, а його склад і структура дозволяють визначити які галузі єосновними, розвинутими чи допоміжними. Крім цього можна зробити висновок провиробничий напрямок підприємства та рівень його спеціалізації. Склад таструктура товарної продукції по досліджуваному господарству наведено у таблиці3.
Усільськогосподарських підприємствах товарна продукція включає всю реалізованупродукцію незалежно від місця і каналів її реалізації. Тому суспільні потреби упродуктах харчування і сільськогосподарській сировині задовольняються зарахунок товарної продукції, а це значить, що товарність будь-якогосільськогосподарського підприємства має велике значення. Рівень товарностівизначається із співвідношення товарної і валової продукції. Цей показник характеризуєможливості підприємства з виробництва товарної продукції і ступінь його участів суспільному поділі праці.
     Таблиця 3.
Склад і структуратоварної продукції аграрного підприємстваВиди продукції, галузі Вартість товарної продукції, тис.грн.
Р,
% і 2і-1 Р(2і-1) 2004 2005 2006
В серед
ньому за 3 роки /> /> /> /> /> /> /> /> />
З даних таблицірозрахувавши Ксп., який дорівнює 0,17. Я встановив, що підприємствоспеціалізується на рослинництві, має високий рівень спеціалізації. Питому вагузаймає вирощування зерна та соняшнику.
Розглядаючидіяльність підприємства не можливо не розглянути розміри ресурсів якими вонооперує в процесі діяльності. Та наявність засобів виробництва які є невід’ємноючастиною господарської діяльності. Вартість  фондів, що  перебувають урозпорядженні підприємства наведено в  таблиці 4.
Таблиця 4.
Середньорічнавартість виробничих фондів підприємстваПоказники 2004 2005 2006 2006р. у % до 2004р. Всього основних засобів, тис.грн., у т.ч. 1.Основні виробничі фонди,
   із них: будинки та споруди
               передавальні пристрої машини і обладнання транспортні засоби інструменти та інвентар інші основні фонди 2.Основні засоби інших галузей 3.Невиробничі основні засоби Середньорічна вартість оборотних фондів, тис.грн. У т.ч. виробничі запаси напівфабрикати власного               виготовлення незавершене виробництво витрати майбутніх періодів Співвідношення основних і оборотних фондів
Дані таблицісвідчать про підвищення вартості виробничих фондів підприємства. Значною міроюзбільшилась вартість  основних виробничих фондів у звітному році вона становить91177 тис.грн., що на 189% більшеу порівнянні з базисним. Основні засоби інших галузей також мають тенденціюросту у 2006 році вони збільшились на 22% або на 120 тис.грн., у порівнянні збазисним. Підприємство збільшує свої обсяги, цей факт засвідчує середньорічнавартість оборотних фондів, яка зросла на 20%, або на 1572 тис.грн.
2.2. Аналіз динаміки виробництва зерна та його економічної
ефективності
Перехід до ринкуістотно розширив права і відповідальність підприємств стосовно як відносин, такі господарювання. Нині господарства самі розробляють і затверджують свої плани,а центральний механізм доведення планових завдань замінено договірнимивідносинами. Проте і тепер відчувається взаємна заінтересованість держави івиробника. Держава прагне одержати необхідний обсяг продукції, а підприємство –мати гарантований ринок збуту своєї продукції, нормальні закупівельні ціни,зустрічні поставки товарно-матеріальних цінностей та інше. Таким чином, звідсиосновне завдання – дати обґрунтовану оцінку доцільного розподілу продукції заосновними напрямками, щоб продукція використовувалася за бажанням підприємств.
Найскладнішоюпроцедурою планування є набір видів продукції, яку підприємство може вироблятидля задоволення потреб ринку. Крім того визначитись, у якому обсязі і для когопризначається вироблена продукція (формування портфеля замовлень), за якоюціною можна її продати та інше, щоб забезпечити належні умови для нормальноговедення господарства і соціального розвитку колективу. Для цього аналізуєтьсякон’юнктура ринку і оцінюється виробничий потенціал підприємства. Визначальнимбазисом для виробництва сільськогосподарської продукції є розмір земельнихресурсів. Не применшуючи важливість інших факторів виробництва і того, щотільки їх достатність у збалансованому вигляді може забезпечити належнувіддачу, проте всі вони є похідними в сучасних умовах є можливість розв’язатипроблеми належного забезпечення ними (за умови нераціонального використаннянаявного потенціалу) під виробництво передбачених на основі кон’юнктурногоаналізу) видів продукції.
Тут аналізпокликаний допомагати найкращим чином розпорядитись наявними ресурсами,забезпечити від них максимальну віддачу. Таким чином, розробка виробленоїпрограми пов’язана з одного боку з розрахунком потужностей, а з другого – зпоказниками ринкової коньюктури, на підставі яких підприємство визначає обсяг іструктуру виробництва продукції.
Отже, щобдостатньо задовольнити потреби різних сфер народногосподарського значення тапотреби господарств, сільськогосподарські виробники повинні намагатися досягтипевних запланованих меж у обсязі одержання продукції. А це досягається шляхомвиконання плану, зокрема по таких показниках як зібрана площа та урожайність.
Аналізуючидинаміку та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових ізернобобових культур у господарстві “Асканійське”, слід зазначити, що в ціломузміни по окремих видах культур за останні три роки мали різний характер. Так попшениці (табл 5.), відбулося поступове зниження урожайності, яке досягло у 2006році 46,4 ц/га, тоді як у 2004 році вона складала 59,5 ц/га. Проводячи спостереженняпо ярих культурах, тенденція урожайності мала характер до зниження її показникисклали у 2006 році 29,4 ц/га, тоді як у 2004 вона становила 44,1. Що докукурудзи то якісний показник урожайності цієї культури також несе за собоюзменшення урожайності на 5,85%. Поряд із аналізом динаміки та виконання плануурожайності, проведемо дослідження щодо змін і виконання зібраної площі. Яксвідчать нижченаведені дані та розрахунки (див. табл.5), загальна площа позернових  на протязі трьох років мала тенденцію до збільшення. Так, якщо у 2004році розмір зібраної площі по зернових культурах склав 2618 га, то у 2006 цей показник збільшився на 1226 га, або ж на 47,82%.
Здебільшого такізміни пояснюються значним збільшенням посівних площ окремих культур, зокремазбиральна площа пшениці у звітному році збільшилась на 475 г, або ж на 36% порівняно із 2004 роком – розмір якої сягнув 1319 га, проте у порівнянні з попереднім 2005 роком площа зменшилась на 236 га. Але крім цього, слід відмітити, що не по всіх культурах просліджується така динаміка. У 2006році зменшення посівних площ спостерігається за такими культурами як  яровезерно і кукурудза
Таблиця 5.
Динаміка та виконання плану зібраної площі та урожайності зернових тазернобобових культур у господарствіСільськогосподарські культури 2004 рік 20005 рік 2006 рік Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Зібрана площа, га Урожайність, ц/га План Факт % виконання плану Відхилення (+,-) Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Зібрана площа, га Урожайність, ц/га Зібрана площа, га Урожайність, ц/га
відповідно на201га і 73га, або ж 22,21% та 18,53% у порівнянні з даними 2004 року.
Найбільша частканедовиконання плану зібраної площі у звітному році спостерігається закукурудзою, недовиконання якого прирівнюється до 8%. Друге місце посідає ярезерно, план збиральної площі був недовиконаний на 4% або ж на 26 га. Третє місце припадає на пшеницю, недовиконання плану якої склало 3%. Отже, основнимифакторами, які зумовили зміну розміру зібраних площ і їх структур були:метеорологічні умови аналізованого періоду (вимерзання та недостатня сумаактивних температур. Що впливає на формування врожаю певних культур і на їхвикористання за призначенням. недостатня забезпеченість трудовими ресурсами, щозумовило зменшення площі під трудомісткими культурами.
Одержанняпередбачуваного обсягу продукції рослинництва залежить від виконання планупосівних площ та урожайності сільськогосподарських культур. Рівень виконанняплану валового збору оцінюють на основі порівняння фактичного валового збору зплановим, використовуючи натуральні і вартісні показники.
Так, аналізуючидинаміку виконання плану по підприємству «Асканійське” в галузі рослинництво заостанні два роки (табл.6), слід відмітити, що план валового збору зерна за 2006рік по всім зерновим культурам в цілому був недовиконаний на 346ц, або ж на1%.Суттєвіше було недовиконання плану по конкретним культурам таким як: пшеницяна 8%, ячмінь- 11%, кукурудза- 19%, соя — 5%, горох — 3%.З технічних культур якіпредставлені в у складі однієї культури — соняшника недовиконання плану таке жнезначне як і всього по зерну -1%. Ці результати пов’язані в основному зарахунок недовиконання плану валового збору всіх культур.
Щодо динамікивиробництва продукції в розрізі окремих культур за 2005-2006рр., то тутвідмічається збільшення валового збору майже по всіх культурах порівняно зпопереднім роком. Та ж сама картина спостерігається і в порівнянні із середнімипоказниками за 2005-2006рр. За виключенням сої, в якої обсяги виробництвазнизились 284, або ж на 1%.

Таблиця 6.
Динаміка і виконання планувиробництва зерна у підприємствіСільськогосподарські культури В середн  ьому за 2005-2006рр 2005р 2006р. Відхилення, (+,-) 2006р. у % до План Факт від середнього за 2005-2006рр від 2005р. від плану
Среднього за.
2005-2006рр 2005р плану
Зернові і зернобобові всього:
У тому числі: пшениця ячмінь кукурудза соя горох
Технічні культури:
соняшник
Вартість валовоїпродукції за 2006 рік склала 614,58 тис. грн., що  на 52,64 тис. грн., менше,ніж у 2005 році. Крім цього мало міце недовиконання плану, де планувалосяодержати 719,85тис. грн., а фактично одержано лише 614,58 тис. грн.
У конкурентнійборотьбі лише ті підприємства зберігають і поліпшують своє становище на ринку,які послідовно ведуть роботу з підтримання і вдосконалення якості продукції заважливими для споживачів показниками. Таке вдосконалення позитивно вплине напопит, отже, і на дохідність підприємств у коротко-і довгостроковому періодах.
Дуже важливимпоказником, що характеризує виробництво сільськогосподарської продукції, є їїякість, тобто сукупність властивостей, здатних задовольняти певні вимогиспоживача. Важливий цей показник і тому, що він по суті є визначальним дляпідвищення конкурентоспроможності.
Так, аналізуючиякість продукції зернових за останні два роки (табл.7.), слід відмітити, щовиручка в цілому, від реалізації продукції у 2005 році по заліковій масі ідіючих цінах склала лише 6804,01 тис. грн., тоді як у звітному році 7801,14тис. грн., що на 997,13 тис. грн більше. Здебільшого це пояснюється покращеннямрівня якості продукції по окремим видам, а також збільшенням обсягіввиробництва тих культур, які приносять галузі найбільшу частку грошовихнадходжень. Для оцінки якості продукції використаємо індексний метод.Індивідуальний індекс якості продукції по окремих видах продукції розраховується за формулою:
ія = Qз/Qн,  де  Qз- обсяг реалізації продукції у заліковій масі, ц;
     Qн- обсягреалізації продукції у натурі, ц.
Таблиця 7.
Аналіз якості продукції зерновихКультури 2005р. 2006р. Обсяги реалізації, ц Коефіцієнт заліковості Виручка, тис. грн Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн. Обсяги реалізації, ц Коефіцієнт заліковості Виручка, тис. грн Додаткова (+) недоодержана (-) сума тис. грн У натурі В заліковій вазі У натурі В заліковій вазі /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Як свідчатьотримані розрахунки, якість продукції, у звітному році в розрізі окремих видівпродукції була дещо краща, ніж у минулому році. Про це наглядно показує намзагальний індекс якості продукції (Ія). Він визначається як частка від діленняфактично одержаної грошової виручки від реалізації певного виду продукції наумовний грошовий дохід. Цей показник вказує на відносну величину втратпідприємства від реалізації продукції нижче першого (вищого) сорту.
Ія=∑ія*Ві/∑Ві,  де ія-індивідуальний індекс якості, і-го виду продукції;
                              Ві- виручка від реалізації і-го виду продукції, тис.грн.
Для 2005р. вінстановить:  Ія=6700,75/6804,01=0,985;
Для 2006р. –Ія=7730,45/7801,14=0,991.
У зв’язку зпокращенням якості продукції, зменшилась недоодержана сума виручки, якавизначається за формулою:
В=Ві-В/ія,   
 де В – додаткова(+), чи недоодержана (-) сума виручки, тис. грн.                     Ві-фактично виручено від реалізації і-го виду продукції, тис. грн.              
ія –індивідуальний індекс якості і-го виду продукції.
Для 2005р. – вонастановить: В= -107,08 тис.грн.
Для 2006р.- В=-72,49 тис. грн.
Ця недоодержанасума знизилась у 2006 році порівняно з 2005 роком на 34,59 тис.грн.(107,08-72,49=34,59).
Потреба в зерніпостійно зростає і залежить від збільшення населення і розвитку тваринництва.Тому рівень одержання валового збору є важливим показником економічногорозвитку господарств від яких залежить вирішення багатьох завданьсільськогосподарського виробництва. Але, на жаль, не завжди вдається отримуватизаплановані обсяги валових зборів, оскільки в силу різних причин, ці обсягизменшуються і не досягають потрібних меж виробництва. Для того, щоб виявитивплив основних чинників які безпосередньо впливають на обсяги валового зборузерна, застосовують факторний аналіз, який дає можливість більш точніше просліджуватиза впливом кожного з факторів на одержані результати.
Аналізуючи впливфакторів на зміну валового збору по господарству «Асканійське” (табл 8.), слідвідмітити, що в цілому по зернових культурах намітилася тенденція щодозбільшення валового збору майже по всіх видах продукції. Так, обсягивиробництва пшениці у звітному році зросли на 2543 ц порівняно з минулим роком.Такий приріст був обумовлений підвищеною урожайністю, яка зросла на 6,649ц/га,що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 11928,31 ц.
Таблиця 8.
Вплив факторів на зміну валового збору зернаСільськогосподарські культури Площа Урожайність, ц/га Валовий збір, ц Зміна (+,-) валового збору у 2006р. порівняно з 2005р. 2005р. 2006р (+,-) 2005р. 2006р. (+,-) 2005р. 2006р. Загальна зміна У тому числі за рахунок факторів /> /> /> /> /> /> /> /> /> /> />
Щодо обсягіввалового збору ячменя, то тут також спостерігається підвищення збору на 13371ц, приріст був обумовлений двома факторами: зібраною площею, яка збільшилась на 135 га і принесла додатковий збір в обсязі 3820,5 ц,  а також урожайністю, яказросла на 1,33ц/га, що забезпечила збільшення обсягів виробництва на 936,32ц.
Просліджуючидинаміку валового збору сої збільшення валового збору відбулося тільки завдякипокращенню урожайності на 3,52 ц/га, що збільшило результат на 3245,44ц.Урожайність соняшника знизилась на 0,31 ц/га, що негативно відбилося накінцевому результаті, проте ситуацію виправив факт збільшення посівної площі на335га.
Загалом по усіхрослинах відбулося збільшення валового збору головним чином за участю двохфакторів: урожайності та посівної площі, які мали пряме відношення дорезультату.

3.     ШЛЯХИПІДВИЩЕННЯ  ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ    
ВИРОБНИЦТВА ЗЕРНА  В  АГРАРНОМУ  ПІДПРИЄМСТВІ
 
3.1. Застосування екологічнихгербіцидів проти бур’янів
За сучасногорівня використання землі в степовому регіоні найнебезпечнішим чинником євисокий ступінь засміченості, який за своїм регресивним по­тенціалом таекономічними наслідками перевищує інші не­гативні елементи землеробства — втрату родючості через ерозію, агрофізичну деградацію ґрунтів, дефіцит вологоза­безпеченості,прояви ентомологічних і фітопатологічних трансгресій.
Тому в данійситуації ключовим завданням залишаєть­ся подолання шкодочинності бур'янівзасобами, які б спричинили мінімальний руйнівний вплив на екологічну рівновагувиробничого сільськогосподарського середо­вища. За прийнятих технологійвирощування зернових культур відсутність захисного гербіцидного або агро­технічногофактора призводить до втрати 38-71 % уро­жаю зерна кукурудзи, 8-17 — озимоїпшениці й 28-46 % насіння соняшника. При існуючій потенційній засміченості бур'яни за нормивнесення МРК 160 кг/га д.р. під кукурудзу блокують 141 кг/га поживних речовин,непродуктивні витра­ти вологи на транспірацію у такому разі досягають 158 мм або тримісячної норми опадів для зони Степу.
Для підвищенняефективності боротьби з бур'янами хімічним способом необхідно орієнтуватися натрансфор­маційні тенденції, які відбуваються у видовому складі фітоценозів.Моніторинг структури видового складу бур'янів за останні 45 років показав, щоза цей час при­сутність у посівах основних фітоценозоутворюючих видіврадикально змінилися. Під час проявів плоскухи звичайної (1 %) на початку вказаногоперіоду нині цей показник ста­новить 88 %. Щодо щириці загнутої, торозповсюдженість її зросла з 0 до 93 %, амброзії полинолистої — від 0 до 39 %.Навпаки з високих початкових позицій (72-85 %) до мініму­му (4-7 %) зведенопоширеність лободи та щириці білої.
Практичнасутність даної проблеми полягає в тому, що фітотоксичний спектр гербіцидів зтривалим періодом ви­користання в землеробстві є сильнодіючим чинником штуч­ноговідбору. Така реакція фітоценозу бур'янів зумовлює необхідність постійного оновленнягербіцидних речовин.
Підвищена увагадо гербіцидів не є простою даниною моді або результатом якогось примусовогоакту. Моделю­вання процесів біологічного й економічного характеру по­казує, щопоряд з такими агротехнічними прийомами, як: основний обробіток ґрунту, доглядза посівами та внесення добрив гербіциди за рівнем впливу на врожайність переви­щуютьусі згадані технологічні процеси. В конкретному форматі дилема між високимступенем засміченості та по­силенням хімічних заходів контролю бур'янів маєвирішува­тися через застосування екологічно безпечних гербіцидів.
За ботанічнимспектром фітотоксичної дії гербіцид базис є одним з унікальних препаратів,оскільки його двокомпо­нентний хімічний склад дає змогу ефективно контролюватиодночасно три основні й віддалені за ступенем резистент­ності біогрупи бур'янів- злакові, дводольні однорічні та ба­гаторічні коренепаросткові. При високомуступені засміче­ності посівів кукурудзи (84,7 шт./м2) внесеннябазису в кіль­кості 25 г/га забезпечило технічну ефективність на рівні 84,6 %. Гербіцидспричиняє депресію біологічної маси бур'янів, яка знизилася на 238 г/м2у повітряно-сухому стані порівняно зконтролем. За такої фітосанітарної си­туаціїта фітотоксичних властивостей базис сприяв зрос­танню врожайності зернагібридів кукурудзи на 19 ц/га.
В оптимальний міжфазовий період розвитку кукурудзи (2-5листків) фітотоксичний потенціал базису краще реа­лізується, коли основна масабур'янів знаходиться у фазі 1-3 листки злакових і дводольних видів. Приневирівняності темпів розвитку бур'янів ефективність базису не знижуєть­сянавіть за обробки бур'янів у більш ранніх фазах, коли во­ни виходять на деннуповерхню, але знаходяться ще в міжгрудковому просторі поверхні поля.
Убагатьох випадках фазовий стан бур'янів, у якому вони є найбільш чутливими догербіцидів, не завжди співпадає з регламентним періодом, протягом якогокукурудза не заз­нає токсичного пошкодження. З цього погляду вигідним єзастосування тітусу, який можна вносити протягом 18-24 днів від 1-го до 7-го листка культури. Обробка посівів куку­рудзитітусом 45-50 г/га дає змогу знищити 80,3 % бур'яніві сприяє зростанню врожайності зерна з 28,2 до 45,3 ц/га. На фоні розтягнутого періоду сходівбур'янів біологічну ефективністьтітусу можна підвищити шляхом дворазового внесення гербіциду часткамирекомендова­ної дози. Внесення 30 г/га тітусу у фазі 1-3 листки бур'янівз повторною обробкою при 3-5 листках доводить ефек­тивність до 86,2 %, аврожайність зростає на 19,8 ц/га. Ефективне застосування гербіцидів тітус і базиссприяє то­му, що в кругообіг продуктивної частини агроценозу повер­тається 127 мм вологи та 119 кг/га д.р. поживних елементів.
Незважаючи на низку переваг, страховігербіциди при висо­кому ступені засміченості не здатні самостійно вирішувати пи­танняефективного контролю бур'янів. Найбільш оптимально хімічний метод боротьби з бур'янамиспрацьовує у варіанті, коли поєднуєтьсявнесення ґрунтових і страхових гербіцидів. Додання у ґрунт  харнесу та базису або тітусу у фазі 3-5 листки кукурудзисприяє розширенню спектру фіто­токсичноїдії та посиленню глибини депресії бу­р'янів,а відтак підвищенню ефективності цих препаратів до 94,9-96,2%.
Головним тут є те, що поряд зі здатніс­тюкомбінації харнес-базис знищува­ти злакові, дводольні та багаторічні бур'яни істотно зростає надійність хімічно­го методу боротьби з проблемними бур'яна­ми, до яких належать амброзія полинолис­та,чорнощир нетреболистий, гірчак переч­ний та ін. У цьому випадкупроявляється ефект повторного нанесеннягербіцидів на вже послаблені та пригнічені бур'яни, що призводить до їхньої повної загибелі.
Звичайно, за умов значного біологічного пригнічення бур'янівнормально сформова­ного травостою озимої пшениці роль гербіцидів дещонівелюється, але й при цьо­му проявляються їхні фітотоксичні власти­вості. Хочарізниця між показниками ефек­тивності гербіцидів тут невелика — 74,7-79 %, усеж особливості та специфіка препаратів відрізняються. Враховуючи екологічні вимо­ги,на таких посівах краще застосовувати менш небезпечні препарати (хармоні,гранстар), а при зрідженості озимини та складній засміченості доцільно надатиперевагу діалену С або його аналогам (Табл.8)
Таблиця 8.
Ефективність гербіцидів по посівах озимої пшениціГербіциди Доза
Засміченість шт./м2
Ефективність
% Урожай­ність ц/га Амінна сіль 2,4 Д 1,0 л/г 8,4 74,7 47,3 Діален С 0,8 л/г 7,0 79,0 48,4 Ковбой 140 мл/г 9,8 70,6 46,2 Хармоні 15г/га 7,2 78,4 48,0 Гранстар 25 г/га 7,3 78,4 48,0 Ларен 10г/га 8,2 75,3 47,1
Гербіциди навіть при значній засміченості практично завжди виправдовують себе з еко­номічнихпозицій. Застосування препаратів харнес, гранстар, хармоні, тітус і базис є най­важливішимтехнологічним елементом, що забезпечує високий рівень рентабельності вирощування зерна озимої пшениці (132-138 %) ікукурудзи (89-95 %). Виробничі витрати, спрямовані на застосування гербіцидів,окупляться тільки за рахунок додаткового врожаю на рівні 4,3-14,5 грн. на кожнугрив­ню вкладень.
При значному різноманітті засміченості та широкомуасортименті гербіцидів найваж­ливішим є добір препаратів відповідно до ви­довогоскладу бур'янів, за рахунок чого мож­на значно підвищити (10-15%) ефективністьхімічного способу боротьби з ними. Так, на посівахкукурудзи максимальну біологічну ефективність, яка сягає 97,7-96,2 %,забез­печують внесенням технологічного поєд­нанняхарнесу з базисом або тітусом. З ог­ляду на екологічні перевагигербіцидів гранстар, хармоні та ларен, їхдоцільно зас­тосовувати на посівах озимої пшениці з добре сформованимстеблостоєм, а при більш складній засміченості — використо­вують діален С.
3.2. Економічні та агротехнологічні аспекти підвищення
ефективності виробництва продовольчого зерна яроїпшениці в
умовах Степу України.
Виробництво зерна є однією з ключових проблем аграрної економікидержави. З позицій продовольчої безпекиуспішний розвиток цієї галузі має велике народно­господарське значення. Яктрадиційно прибуткова галузь, зерновиробництво є одним із основних джерелгрошових надходжень для сільськогосподарських товаровироб­ників. Проте, як свідчить аналітичний огляд,загальний стан зернового господарства, ще далекий від оптимального рівнявиробництва зерна, ефективності та ринкової сумісності, спостерігається суттєварізниця між передовими і відстаючими сільсько­господарськими підприємствами.Нестабільність виробництва продовольчого зерна в степовому регіоні Українизначною мірою пов'язана з коливаннями посівних і зібра­них площ озимої пшениці.Особливо значних розмірів вони досягли у зв'язку з від­чутною загибеллю озимоїпшениці в період зимівлі 2004 і 2006 років. Тому розгля­даючи питання щодозабезпечення встановлення оптимального балансу в продоволь­чому зерні, окремогорозгляду заслуговує проблема вирощування ярої пшениці на полях степової зони.її зерно, маючи високі технологічні, якісні характеристики, ши­роковикористовується в хлібопекарній, макаронній та кондитерській промисловості. Ціпродукти завжди користуються значним попитом на ринку.
Потенціал продуктивності ярої пшениці в Степу поки щовикористовується недос­татньо. Як свідчать дані науково-дослідних установ,сортодільниць і передових під­приємств, ця культура може формувати високі йстабільні врожаї на рівні 35— 40 ц/га. Проте середня врожайність за останніп'ять років (2002—2006) по Україні та в умовах Степу становила відповідно 20,8і 17,6 ц/га, тобто у виробництві потенціал урожайності реалізовано лишенаполовину. Пов'язано це з використанням як посів­ний матеріал застарілихнизькопродуктивних сортів ярої пшениці та низькою техно­логічною забезпеченістюїї вирощування, що не дає змоги одержувати врожай згідно з рекомендованимитехнологіями. Зниження рівня продуктивності ярої пшениці, в свою чергу,негативно впливає на кінцеві економічні показники її виробництва, су­проводжуєпідвищення собівартості продукції тощо.
З огляду на це було поставлено завдання на основіекспериментальних до­сліджень, проведених на землях Миколаївського інститутуагропромислового вироб­ництва УААН, обґрунтувати не тільки агробіологічні, алей економічні аспекти застосу­вання різних елементів технології вирощування яроїпшениці в конкретному регіоні Степу України з погляду ресурсозбереження таприбутковості. Тим більше, що з еко­номічних позицій як раніше, так і всучасних умовах ці наукові розробки для зони пів­денного Степу України аналізувалисянедостатньо й тому нині відсутня узагальнена комплексна оцінка результатівтривалих випробувань по агроекономічних показниках.
Економічна оцінка результатів досліджень проведена відповіднодо загальнопри­йнятих методик, розроблених в Інституті зернового господарства,ННЦ "Інститут аг­рарної економіки" УААН та інших науково-досліднихустановах.
При розрахунках основними критеріями ефективності булиприйняті: собівартість одиниці продукції, прибуток на 1 га посіву всього і в тому числі додатковий, а також рівень рентабельності.
Витрати на 1 га посіву та собівартість одиниці продукції призастосуванні різних еле­ментів технологіївирощування ярої пшениці обчислювали на основі складених техноло­гічнихкарт і чинних методичних рекомендацій. Ці показники були розраховані за нор­мативамиі розцінками, діючими в підприємствах степової зони. Вартість зернової про­дукціїз розрахунку на 1 га площі визначена за середньоринковими цінами залежно відкласу зерна станом на кінець 2006 року. Чистий прибуток розрахований як різницяміж вартістю врожаю і виробничими витратами (собівартістю) на його одержання.
Щоб успішно розв'язати завдання стабільного виробництвапродовольчого зерна в умовах Степу України, необхідно використати наявний потенціалпродуктивності ярої пшениці. В цьому плані важливе місце посідає раціональневикористання гене­тичного потенціалу сортових ресурсів даної культури. За своєюекономічною суттю сорт, як засіб виробництва, поряд із технологією, є могутнійзаходом впливу на природу, ефективного використання землі й залежно від рівняврожайності формує реальну потенційну родючість ґрунту і його віддачу. Вситуації, що нині склалася, у товаровиробників при вирощуванні ярої пшениці цейфактор може дати не тільки збільшення врожаю зерна, але й підвищенняефективності його виробництва. Результати експериментальних дослідженьсвідчать, що сучасні сорти ярої пшениці при належній технології вирощування,навіть у порівняно жорстких кліматичних умовах південного Степу України, єодним із найдоступніших і ефективніших засобів у гос­подарській діяльностібудь-яких агроформувань сільськогосподарського вироб­ництва. При цьому значнимфактором підвищення ефективності сортів є створення умов для їх вирощування,насамперед, це ефективне використання добрив.
Економічна оцінка результатів трирічнихдослідів показала, що яра пшениця дуже доб­ре реагує навнесення мінеральних добрив (табл. 9). При цьому відмінності ефективностівведених варіантів зумовлені як рівнем продуктивності сорту, якості продукції,так і витратами на її формування. Між цими показниками спостерігається доситьтісна залежність.
Таблиця 9.
Економічна ефективність сортів яроїпшениці при різному режимі живлення рослин за 2004—2006 рокиФонд удобрення Показники ефективності Сорт Харківська 26 Харківська 30 Харківська 27 Харківська 41 Харківська 43 Без добрив Урожайність, т/га 2,92 2,63 3,01 2,93 2,91 Клас зерна 6 6 3 3 3 Собівартість 1 т зерна, грн. 567,1 621,3 593,2 584,4 587,9 Ціна реалізації 1 т зерна, грн. 650 650 820 820 820 Прибуток з 1 га, грн 242,1 75,4 682,6 690,4 675,5
Рівень рентабельності,% 14,6 4,6 38,2 40,3 39,5
М90Р90 Урожайність, т/га 3,38 3,29 3,76 3,83 3,86 Клас зерна 3 3 1 2 1 Собівартість 1 т зерна, грн. 661,4 676,7 635,9 625,6 621,4 Ціна реалізації 1 т зерна, грн. 820 820 980 900 980 Прибуток з 1 га, грн 536,0 471,5 1293,9 1050,8 1384.4
Рівень рентабельності,% 24,0 21,2 54,1 43,9 57,7
М90Р60 Урожайність, т/га 3,35 3,25 3,60 3,70 3,65 Клас зерна 3 3 1 2 1 Собівартість 1 т зерна, грн. 642,1 659,5 637,9 622,7 630,2 Ціна реалізації 1 т зерна, грн. 820 820 980 900 980 Прибуток з 1 га, грн 596,0 521,5 1231,4 1025,9 1276,7
Рівень рентабельності,% 27,7 24,3 53,6 44,5 55,5
Р60 Урожайність, т/га 3,27 3,00 3,40 3,41 3,51 Клас зерна 4 3 2 2 2 Собівартість 1 т зерна, грн. 658,4 688,4 652,3 671,6 654,6 Ціна реалізації 1 т зерна, грн. 780 820 900 900 900 Прибуток з 1 га, грн 397,6 394,7 842,2 778,7 861,2
Рівень рентабельності,% 18,5 19,1 38,0 34,0 37,5
Розгорнутахарактеристика продуктивності та економічної ефективності сортів яроїпшениці за даними дослідів у середньому за 2004—2006 роки показує, що доб­ривапідвищували врожайність у середньому по всіх сортах на 4,25 ц/га.
При цьому кращереагували на їх внесення сорти твердої пшениці — порівняно з м'якою прирістурожаю в середньому по фонах удобрення становив відповідно 4,24 та 3,53ц/га. Сорти Харківська 27 і Харківська 43, маючи високий потенціал урожайності,при вирощуванні на інтенсивнішому фоні добрив (М90Р60і М90Р90) забезпечили найви­щий прибуток зодиниці площі за рахунок вищої якості зерна і ціни реалізації. Так, за однаковихумов вирощування рівень рентабельності виробництва ярої пшениці сортів Харківська27 і Харківська 43 становив — відповідно 53,6 і 55,5% на фоні застосу­ваннядобрив у дозі М90Р60 та 54,1 і 57,7,3% при внесенні М90Р90,а при вирощуванні сортів Харківська 26 і Харківська 30 цей показникзнижувався в першому випадку до рівня 27,7 і 24,3, у другому — 24,0 та21,2%, або більше ніж удвічі. Не­ефективнимвиявилося застосування фосфорних мінеральних добрив у дозі по 60 кг діючої речовини. На цьому варіанті проти неудобреного фону в резуль­таті незначного підвищенняврожайності ( 0,7 ц/га на фоні Р60) собівартість 1 ц зерна цієїкультури підвищувалась на 10,3%, що, в свою чергу, негативно позначилося нарівні окупності грошово-матеріальних витрат.
Важливою складовою системи заходів,які сприяють підвищенню продуктивності, поліпшенню якості й ефективності яроїпшениці в степових районах півдня України, велике значення має правильне іраціональне її розміщення в полях сівозмін. Ця культура досить вимоглива доумов вирощування, зокрема до місця в сівозміні. Пра­вильний добір попередниківпозитивно впливає на ефективність виробництва цієї культури.