Зміст
Вступ
1. Боротьба за робітничий клас
2. «Залізний закон» заробітноїплати
3. Держава всоціально-економічному та політичному розвитку
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Соціал-демократичний напрям зародився у 60-ті роки XX ст. Він пережив складну еволюцію,пройшовши через безліч теоретико-ідеологічних і організаційних розколів.Говорити про певну єдину економічну теорію соціал-демократії не доводиться.Єдине, що є загальним для різних економічних концепцій соціал-демократії, —критичне ставлення до ринкового господарства, базованого на приватнійвласності, та протиставлення йому планомірного регульованого господарства, щоґрунтується на колективній власності.
На батьківщині соціал-демократії, в Німеччині, цей напрям бувспочатку представлений двома економічними концепціями — лассальянством і марксизмом.
Лассальянство отримало свою назву від ім'я творця німецької соціал-демократичноїпартії Фердинанда Лассаля (1825—1864).
Ф. Лассаль — німецький соціаліст, що вважав себе учнемК.Маркса. 1848 року був заарештований за революційну агітацію. Після звільнення(1851) він припиняє свою пропагандистську діяльність і присвячує себе науковійроботі. 1862 року Лассаль повертається на політичну арену, створює «Загальнийсоюз німецьких робітників» (1863—1875). Основна праця «Пан Бастіа –Шульце Деліч, або Капітал і праця».
Ф. Енгельс писав про Ф. Лассаля як про надзвичайно талановитуй різнобічно освічену людину. Водночас він підкреслював, що Ф. Лассаль не буворигінальним мислителем, а запозичив ідеї соціалізму в К. Маркса і виклав їхвідповідно до свого бачення.
1. Боротьба за робітничий клас
Розповсюдження економічних ідей марксизму в Німеччині, набатьківщині його основоположників, відрізнялося значною своєрідністю. З одногобоку, саме в Німеччині швидше за все дозріли об'єктивні передумови з'єднаннямарксизму з масовим робочим рухом. Це пояснюється цілим поряд обставин.
Грунтом для широкого робочого руху послужило швидке зростання капіталістичнихвідносин, викликане об'єднанням країни і отриманої в результаті франко-пруськоївійни п'ятимільярдної контрибуції. Швидка пролетаризація дрібних виробників,загострення конкуренції полегшували усвідомлення німецькими робітниками своїхкласових інтересів.
Відсутність у Німеччини колоніальній імперії обмежуваламетоди накопичення капіталу експлуатацією «свого робочого класу», анаціональна однорідність країни дозволяла пролетаріату побачити свій антагонізмз буржуазією «в чистому вигляді».
Незалежності робочого класу від буржуазної ідеології сприялаполітична слабкість буржуазії, опора її на державний апарат, контрольованийюнкерською кастою. В результаті нездатності буржуазних партій добитисязавершення буржуазно-демократичних реформ боротьба за це стала справою робочогокласу. Значну роль зіграла і безпосередня участь основоположників марксизму врозповсюдженні свого навчання на батьківщині: спочатку через революціонерів-емігрантів,а згодом через участь в роботі теоретичних організацій робочого класу.
У трактуванні соціалістичних ідей Ф. Лассаль наслідує К.Маркса. Проте він не теоретик, він більше практик, пропагандист. Ф. Лассальведе інтенсивну соціалістичну агітацію, виступає на мітингах, виголошує палкіпромови на захист трудящих, критикує уряд і буржуазну опозицію. Він закликаєзабезпечити панування в державі четвертого стану (трудящих), що породило б, найого думку, небачений в історії розквіт суспільства. Панування четвертого стануне означає загострення суперечностей між класами. Заклик до пануваннячетвертого стану в Ф. Лассаля — це «заклик до примирення».
Безперечною заслугою Ф. Лассаля є його послідовна боротьба збуржуазним впливом на робочий клас, яке в Німеччині 60-х років XIX в. набула значні масштаби. Будучипрекрасним оратором, Ф. Лассаль в своїх численних виступах перед робітникамивикривав ілюзії про можливість «класового миру» при капіталізмі.
Буржуазніліберали намагалися в цей час повернути активність пролетаріату у бік створеннярізних споживацьких суспільств, системи взаємного страхування. Ф. Лассальуказував на обмеженість такої програми. Хоча вона і корисна, вважав він. вонане повинна виступати метою пролетарської партії. Адже це — страхування окремих представниківробочого класу за рахунок всього цього класу. Мета ж пролетарської партії — «покращити і прославити над нинішнімрівнем загальне положення всього робочого класу».
В 1863 р. Ф.Лассаль і його однодумці організовують першу відносно масову робочу партію — Загальний німецький робочий союз(ЗНРС). На програмні установки і характер діяльності цієї партії надаловирішальне вплив розуміння Ф. Лассалем положення робочого класу при капіталізміі шляхів побудови соціалістичного суспільства.
Пряма шкода організованому робочому руху в Німеччині принеслозіставлення Ф. Лассалем селянству всієї решти класів суспільства як «суцільноїреакційної маси». В такому гранично вульгаризованому, спотвореному вигляді Ф. Лассаль сприйняв відоме положення «МаніфестуКомуністичної партії» про те, що в умовах капіталізму тільки пролетаріат єєдиним революційним класом.
Після смерті Ф.Лассаля ЗНРС очолили Б. Беккер і І. Швейцер, які перешкоджали його входженню в I Інтернаціонал, намагаючись обмежитиробочий рух національними рамками. Це як не можна більш відповідало лассалевській лінії на союз з державою. Тому К. Маркс і Ф. Энгельс після невдалихспроб встановлення зв’язку з ЗНРС перейшли до відкритої критики лассальянства ідо організації в Німеччині незалежних від ЗНРС секцій Інтернаціоналу,безпосередньо пов'язаних з Генрадою.2. «Залізний закон» заробітноїплати
В основі теоретичних поглядів Ф. Лассаля на капіталізм лежав так званий «залізнийзакон» заробітної плати. Ф. Лассаль запозичив з ранніх робіт К. Маркса іФ. Энгельса уявлення про прожитковий мінімум заробітної плати як природний,нормальну ціну робочої сили при капіталізмі.
Як відомо, це уявлення, що сформувалося у класиків буржуазноїполітичної економії А. Смита і Д. Рікардо, відображало закономірності ранньогокапіталізму. Тоді промисловий переворот до межі спростив вимоги до робочоїсили, відповідно і її відтворювання зводилося до простого відновлення життяробітника. В той же час робочий клас був ще настільки слабий і неорганізований,що не могло бути і мові про те, щоб вирвати у буржуазії хоча б частковіекономічні поступки. Раціональне зерно «залізного закону» заробітноїплати полягало в запереченні ілюзій про можливість якісного поліпшенняположення робітників при капіталізмі, в затвердженні економічної неминучості їхексплуатації в умовах найманої праці.
«При теперішніх відносинах, під пануванням попиту іпропозиції праці, робочу плату визначає наступний залізний закон: середнійрозмір заробітної платні завжди зводиться на безумовно необхідний зміст, щовимагається звичками народу для підтримки життя і для розмноження.» На підтвердження свого висновку Ф.Лассаль посилається на А. Сміта, Д. Рікардо, Ж.-Б. Сея, Т. Мальтуса та ін.
Скасувати цей закон неможливо, але його можна нейтралізувати,«усунувши умови його дії».
Нейтралізувати дію «залізного закону» Ф.Лассаль сподівався через перетворення робітників на підприємців організацієюдобровільних асоціацій. У таких асоціаціях робітники одночасно були б іпідприємцями. Тим самим було б ліквідовано різницю між заробітною платою іприбутком, а винагорода робітника збільшилась би до повного продукту праці. Це,на думку Ф. Лассаля, і є шлях до мирного, законного і єдино можливого способузнищення експлуатації. «Найбільш мирним, — писав він, — найбільш законним,найбільш простим знищенням підприємницького зиску є організація робітничогостану за допомогою добровільних асоціацій у позицію свого власного підприємця,усунення цим єдиним способом того закону, який за теперішнього виробництва даєробітникам лише необхідне для життя як найману плату, а решту віддаєпідприємцеві, — ось єдино істинний, єдино життєвий, єдино такий, що відповідаєсправедливим домаганням робітничого стану, засіб поліпшити його становище».
Проте теорія Ф. Лассаля, будучи встановлена в основудіяльності робітничої партії, призвела на практиці до серйозних помилок.Німецький робітник стояв на якісно іншому ступені розвитку, ніж англійськийпролетар початку XIXст., іпослідовне проведення в життя лассалевських переконань виразилося в зневазіборотьби за поліпшення економічного стану робітників. У лассальянців по сутісправи була відсутня програма-мінімум. Це відштовхувало від ЗНРС широкі коларобітників, які, не володіли ще революційною свідомістю, проте були готовіборотися за свої найближчі економічні вимоги.3. Держава в соціально-економічному таполітичному розвитку
Переконання Ф. Лассаля на соціально-економічну і політичнуроль держави характеризувалися надкласовим підходом. Оскількизагальногерманська держава до 1870 р. була відсутня, а існуючі «клаптеві держави» носили щефеодальний або напівфеодальний характер, тообширні кола робочого класу, речником настроїв яких виступав Ф.Лассаль,сприймали майбутню єдину німецьку державу як своєрідний надкласовий організм,спираючись на який пролетаріат, що становить більшість населення, здійснитьсвою мету.
Справедливо указуючи на ілюзорність кооперативних проектів,здійснюваних силами самих робітників, які не мали свій в розпорядженні для цьогонеобхідного капіталу, Ф. Лассаль вважав, що саме держава зобов'язана «узятив свої руки справу вільних індивідуальних асоціацій робочого стану і покластисобі в обов'язок дати засоби і способи для самоорганізації і самооб'єднання.Тільки допомога держави може провести дійсне поліпшення в положенні робітників».
Зрозуміло, Ф. Лассаль не спокушався щодо сучасної йомупрусської держави, ніби здатного встати на сторону робочого класу. Вінрозраховував завоювати державну владу, добившися загального і прямого виборчогоправа (відсутнього у той час в Пруссії). Характерно, однак, що гасло експропріації капіталістичноївласності при цьому не висувалося. З завоюванням пролетаріатом державної владиосновною задачею ставилося створення за державний рахунок нових виробничихасоціацій, в яких робітники отримували б «повний продукт праці»,тобто була відсутня б експлуатація. Ці асоціації економічними методамиперемогли б капіталістичне виробництво: за рахунок відходу від капіталістівпрацівників.
Загальне виборче право має забезпечити реалізацію "істинної"мети держави. Ф.Лассаль виступає проти ідей економічного лібералізму. Він —прихильник втручання держави, саме на неї покладає він надії. Буржуазнаконцепція держави передбачає збереження свободи і власності багатіїв, щозумовлює посилення експлуатації слабкого сильним. А справжня мета держави інша.«Мета держави, — писав Ф. Лассаль, — позитивно розвивати й невпинновдосконалювати людську істоту; інакше кажучи, — здійснювати насправдіпризначення людини, тобто культуру, на яку людський рід здатний; мета держави —виховання і розвиток людства до свободи». За допомогою загальноговиборчого права він сподівався включити робітників у законодавчі установи і тимсамим наблизити реалізацію цієї мети.
ПоглядиФ. Лассаля на шляху переходу до соціалізму страждали не тільки незрілістю, алеі справжнім утопізмом.
По-перше, гасло оволодіння державою через вибори залишало в стороні класову сутність самогодержавного апарату, чиновництва і органів насильства, феодально-буржуазнийхарактер яких не дозволяв використовувати їх для соціалістичних перетворень.
По-друге, створення державою нових промислових підприємствпри збереженні старих у капіталістів передбачало б навіть за умови граничноїконцентрації в руках держави фінансових ресурсів, що процес соціалізаціїсуспільства затягнувся б на десятиріччя.
По-третє, повторення гасла соціалістів-рікардіанців про право «на повнийпродукт праці» показувало, що вождь Загального німецького робочого союзупіклувався в основному про агітаційне значення його програми, а не про їїпрактичну реалізацію.
Висновок
Заслуга Лассаля як агітатора і організатора робочого класуНімеччини безперечна. Щодо аналізу приватновласницького, капіталістичногогосподарства Ф. Лассаль не вніс до економічної науки нічого нового. Основну«ставку» він робить на доведенні неможливості за капіталізмускільки-небудь істотного поліпшення становища робітничого класу. Ф.Лассальвиступає як активний пропагандист сформульованої ще Д. Рікардо тези, що розмір заробітноїплати зводиться до набору благ, безумовно необхідних згідно зі звичками народудля підтримання життя і розмноження. Навколо цього набору благ, як маятник,коливається оплата праці. Коли вона підвищується, відбувається збільшення числашлюбів, зростає народжуваність, зростає пропозиція робочих рук і внаслідокперевищення пропозиції над попитом заробітна плата падає. Навпаки, тривалезниження оплати праці спричиняє зменшення числа шлюбів, скороченнянароджуваності, зменшення пропозиції робочих рук і відповідне зростаннязаробітної плати. Ф. Лассаль називає цей взаємозв'язок «залізним закономзаробітної плати».
Єдиний спосіб ліквідувати «залізний закон» —усунути систему найманої праці. Шлях до цього Ф.Лассаль бачить в організаціїробітниками виробничих асоціацій, в яких самі працівники були б власникамизасобів виробництва. Але створення таких асоціацій неможливе без державноїпідтримки, в тому числі фінансової.
Наприкінці XIX — на початку XX ст. в європейськомусоціал-демократичному русі неподільно запанував марксизм. Однак усерединісамого марксистського табору дедалі більшу силу набирала течія, що вимагаларевізії низки положень канонічної теорії К. Маркса.
Списоквикористаної літератури
1. Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук, Н.О.Татаренко, А.М. Поручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 564 с.
2. Лісовицький В.М. Історія економічних вчень:Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2004. – 220с.
3. Мазурок П.П. Історія економічних вчень у запитанняхта відповідях: Навчальний посібник. – К.: «Знання», 2004. – 477 с.
4. Несторенко Е.П. Історія економічних вчень: Опорний конспект. – К.:МАУП, 1998. – 104с.