План:
Вступ
Розділ 1. Фізико-географічнахарактеристика Запорізької області
1.1 Географічне положення
1.2 Кліматичні умови
1.3 Рельєф
1.4 Ґрунтове покриття
1.5 Геологічна будова
1.6 Рослиний та твариний світ
Розділ 2. Характеристика та аналізприродних ресурсів Запорізької областІ
2.1 Мінеральні ресурси (надра)Запорізької області
2.1.1 Технологічні особливості видобуткута переробки мінеральних ресурсів
2.1.2 Екологічні проблеми використаннямінеральних ресурсів
2.2 Водні ресурси Запорізької області
2.2.1 Поверхневі води
2.2.2 Підземні води
2.2.3. Водозабезпечення таводокористування
2.2.4 Захист водного середовища
2.3 Земельні ресурси Запорізької області
2.3.1 Земельні ресурси та земельний фонд
2.3.2 Сільськогосподарські угіддя
2.3.3 Екологічні проблеми використанняземельних ресурсів
2.4 Біологічні ресурси Запорізької області
2.4.1 Рослині ресурси
2.4.2 Тварині ресурси
2.4.3 Екологічні проблеми використаннябіологічних ресурсів
2.5 Газова атмосфера Запорізької області
2.6 Енергетичні ресурси Запорізькоїобласті
2.7 Рекреаційні ресурси Запорізькоїобласті
Розділ 3. Технологічні особливостіприродокористування (технологічна схема, технічна карта та технологічний процес)
Розділ 4. Сучасний рівень впливуінженерних методів природокористування на навколишнє середовище
Розділ 5. Заходи щодо екологічноїмодернізації методів прородокористування
Список використаної літератури
ВСТУП
М'який клімат івдале географічне положення Запоріжжя привертали людину з незапам'ятних часів.Якнайдавніші стоянки первісних людей в річковій долині порожистої частиниДніпра відносяться до епохи середнього палеоліту (100 — 40 тис. років тому).Впродовж багатьох сторіч територія краю була своєрідним коридором, якимпроходили різні народи, де схрещувалися різні культури. Кіммерійці, скіфи ісармати, готи і гуни, авари, хазари, половці, печеніги, слов'яни залишили післясебе в Придніпровських степах різноманітні археологічні пам'ятники.
Після татаро — монгольського нашестя 1237 — 1240 рр. територія Запорізького краю на двасторіччя увійшла до складу Золотої Орди.
У 1445 р.запорізькі степи по лівому берегу Дніпра увійшли до складу Кримського ханства.З кінця ХV до середини ХІХ в. їх населяли кочові і напівосілі ногайці.
Природно — географічні і історичні умови в XV — XVI вв. сприяли тому, що південно — українські землі стали одним з центрів формування запорізького козацтва. Однимз його головних оплотів і символів став острів Хортиця, відомий ще ізстароруських часів.
Подієюзагальноукраїнського значення стало формування з окремих козацьких загонів іпромислових артілей соціально — політичної і військової організаціїзапорізького козацтва — Запорізької Січі («Війська ЗапорізькогоНизового»).
Запорізька Січстала першим на території України політичним формуванням зі всіма ознакамиреспубліки. Вона довго зберігала свою незалежність і займала видатне місце вміжнародних відносинах — європейські держави встановлювали з нею дипломатичневідносини і шукали військового союзу.
В кінці XVIII в.землі південної України увійшли до складу Російської імперії.
Процес новогозаселення і освоєння земель сучасної Запорізької області був складним. У ньомувзяли участь представники багатьох народностей, що привело до розвитку краю якбагатонаціонального. Це забезпечило запозичення господарських звичок, окремихособливостей життя і побуту одним народом у іншого, породило своєрідне злиттякультурних і господарських традицій. Складовою частиною населення територіїсучасної Запорізької області стали іноземні переселенці: меноніти, німці,болгари, євреї, гагаузи, поляки, серби, греки, албанці.
Запоріжжя сталоодним з полігонів, де утілювалися стратегічні плани індустріалізації СРСР. У1927 р. почалося будівництво ДніпроГЕСу — наймогутнішої гідроелектростанції вЄвропі на той час. Одночасно прискореними темпами споруджувався комплекс новихенергоємних підприємств. [1]
Бурхливийрозвиток економіки і культури краю було перервано ІІ Світовою війною. Однієїяскравий сторінок в історії області є післявоєнне відродження запорізькогоіндустріального комплексу — ДніпроЕГСу і підприємств чорної і кольоровоїметалургії. До початку 1950 р. відновили роботу всі 670 заводів і фабрикобласті. У 1950 — 1970 рр. у області бувальщини створені нові галузі індустрії- електротехнічна, хімічна. Продовжував збільшуватися енергетичний потенціалобласті. Разом з введенням в дію ДніпроГЕСу-2, споруджена Запорізька ГРЕС іЗапорізька атомна електростанція.
Областьскладається з 20 адміністративних районів, 5 міст обласного підпорядкування(Запоріжжя, Мелітополь, Бердянськ, Токмак і Енергодар), 9 міст районногопідпорядкування, 23 селища міського типа, 921сельский населеного пункту.
Адміністративнийцентр — місто Запоріжжя, заснований в 1770 році, а статус міста одержав в 1806році. Проживає в місті 855,5 тис. людина. Загальна чисельність наявногонаселення Запорізької області, за даними Всеукраїнського перепису населення,складала 1929,2 тис. людина. Чисельність міського населення Запорізької областіза наслідками Всеукраїнського перепису, складала 1458,2 тис. людина, або 76%загальної чисельності по області, сільського — 471,0 тис. людина, або 24%.Чисельність чоловіків склала 886,6 тис. людина, або 46%, жінок — 1042,6 тис.людина, або 54%; таке співвідношення в цілому по області зберігалося впродовжостанніх двох переписів.
/>
На датуВсеукраїнського перепису населення кількість міст в області склала 14, їх числоне змінилося після перепису населення 1989 роки. Із загального числа міст 4 — це міста з населенням більше 50 тис. людина. Загальна чисельність постійногонаселення області, за станом на 5 грудня 2001 року, складала 1926,8 тис.людина, зокрема чоловіки — 884,2 тис. людина або 45,9%, жінки — 1042,6 тис.людина, або 54,1%; міське населення — 1452,8 тис. людина, або 75,4%, сільське — 474,0 тис. людина, або 24,6%.
Особливістюнаціонального складу населення Запорізької області є його багатонаціональна. Заданими Всеукраїнського перепису населення, на території Запорізької областіпроживали представники понад 130 національностей і народностей. У національномускладі населення області переважна більшість українців, чисельність якихскладала 1364,1 тис. людина, або 70,8% від загальної чисельності населення (вцілому по Україні — 77,8%). [7]
Актуальність теми
Характерною рисоюсуспільного розвитку України є пряма залежність росту економічного потенціалувід умов та рівня ресурсозбереження і бережливого ставлення до національногобагатства.
Питанняформування сприятливих загальних характеристик довкілля стають особливоактуальними для міст, в першу чергу найбільших та великих. Великі містазосереджують найбільш сприятливі умови для розвитку виробництва, науки, освіти,сфери послуг, культури. Разом з тим концентрація всіх видів діяльності у містісупроводжується, як правило, негативними екологічними тенденціями розвитку –забрудненням компонентів природного середовища, деструкцією ландшафтів,негативним впливом на самопочуття, здоров’я, навіть тривалість життя людей.Тому важливим завданням суспільної географії є проведення всебічних дослідженьекологічних проблем великих міст та обґрунтування шляхів і засобів по їхвирішенню.
Одним знайбільших великих індустріальних центрів України який володіє потужнимприродно-ресурсним, виробничим, виробничо-інфраструктурним, у т.ч.транспортним, науковим потенціалом, є Запорізька область. Разом з тим для неїхарактерні складна екологічна обстановка, високий рівень забруднення довкілля.
В кінцевомурахунку, це обертається значними економічними втратами, роблять середовищеЗапорізької області малопривабливим для життєдіяльності населення.
Широта предметусуспільно-географічних досліджень дозволяє виявити основні складники,структурні зв’язки в екосистемі Запорізькоїобласті, ідентифікувати екологічні проблеми за ступенем гостроти, просторовогопоширення та пріоритетами розв’язання; проаналізувати чинники виникненняекологічних проблем.
Мета і завданняроботи. Метою роботи є аналіз фізико-географічних характеристик Запорізькоїобласті, її природних ресурсів та технологічних особливостейприродокористування.
Методологія таметодика дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження єфундаментальні праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем взаємовідносинсуспільства і природи, екології міст, раціонального природокористування.
Теоретичне тапрактичне значення роботи. Результати дослідження є теоретико-методологічноюосновою для суспільно-географічного вирішення екологічних проблем на рівнівеликих міст – промислових центрів України, зокрема Придніпров’я.
Розділ 1.ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
1.1 Географічнеположення
Запорізькаобласть розташована у південно-східній частині України. Завдяки своємустратегічному положенню область рівновіддалена від європейських та азіатськихринків.
Вона межує зХерсонською, Дніпропетровською, Донецькою областями. Південні кордони областіомиваються водами Азовського моря, берегова лінія якого в межах областіперевищує 300 км.
Територія областізаймає 27,2 тис. км2, що становить 4,5% території України. Протяжність ізпівночі на південь становить 208 км, а зі сходу на захід – 235 км. Від м. Запоріжжя до столиці України м. Києва: залізницею – 715 км, шосейними дорогами – 618 км. [7]
1.2 Кліматичні умови
Помірно-континентальний,характеризується чітко означеною посушливістю. Середньорічні температури: літня+ 22 С, зимова — 4,5 С. На рік у середньому припадає 225 сонячних днів, рівеньопадів становить 448 мм. Такі кліматичні умови максимально сприяють розвиткусільського господарства, курортів та туризму. [13]
1.3 Рельєф
Для областіхарактерний рівнинний ландшафт. У її північно-східній частині розташованаПридніпровська низовина, на півдні — Придніпровська низовина, що переходить уПричорноморську. Південно-східну частину займає Приазовська височина, а уздовжузбережжя простираються довгі вузькі піщані коси, намиті морем. Мінеральніресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалин, зокремазалізних і марганцевих. [1]
1.4 Ґрунтове покриття
Запорізькаобласть розташована в степовій зоні. Майже вся територія розорана. Ґрунтовийпокрив досить одноманітний. Домінують чорноземи звичайні, малогумусні, щоскладають приблизно 75 % загальної площі ПСГР. Приуроченість цьогоприродно-сільськогосподарського району до Азовського плато з його ерозійно-небезпечнимрельєфом обумовила формування на значних площах змитих чорноземів, якіскладають більше половини площі. Крім того, для цих ґрунтів характерна руйнівнадія вітроерозійних процесів. Також в структурі ґрунтового покриву ПСГРзнаходяться чорноземи на щільних глинах, головним чином несолонцюваті іслабосолонцюваті. Слід відмітити, що в складі загальної площі цих ґрунтів 93,0% — у ріллі. Досить значні площі займають ґрунти, які приурочені до річковихзаплав, днищ балок – лучні і чорноземно-лучні, переважно засолені ісолонцюваті, а це спричинює загрозу розвитку ерозійних процесів в районі. [7]
1.5 Геологічна будова
Запорізькаобласть розташована на Українському щиті, що є піднятою ділянкою платформи. Порозмаїтості й багатству мінерально-сировинних ресурсів область займає одне ізпровідних місць в Україні. Відповідно до державного балансу запасів в областіналічується 25 видів корисних копалин, розвідано 131 родовище, 114 родовищвраховано Державним балансом України, з яких 36 перебуває в експлуатації. [13]
1.6 Рослиннийта тваринний світ
Природна степоварослинність збереглася лише по схилах ярів і балок. Ліси (клен, дуб, ясен,берест, уздовж рік — тополя, у лісосмугах — біла акація) і чагарники займають1,8% території області. Площа полезахисних лісосмуг близько 40 тис. га. [13]
Для тваринногомиру характерні лисиця, заєць-русак, вовк, звичайний хом'як, звичайна полівка;із птахів — переспівав, дрохва, дикі качки й сірий гусак, степовий і польовийжайворонки, болотна сова; з риб (в Азовському морі) — тюлька, хамса, осетер,севрюга, білуга й інші, у ріках — лящ, судак, щука, окунь.
Розділ 2.ХАРАКТЕРИСТИКА ТА АНАЛІЗ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1 Мінеральніресурси (надра) Запорізької області
Мінеральніресурси представлені багатими покладами рудних корисних копалини, зокремазалізних і марганцевих. Частка регіону в сумарних запасах мінеральної сировинив Україні складає:
пегматит –88,06%,
апатит – 63,42%,
марганцева руда –69,1%,
вторинні каоліни– 22,9%,
вогнетривкі глини– 8,6%.
У регіоніперебувають значні запаси залізних і марганцевих руд, гранітів. Запорізькаобласть поставляє на внутрішній і зовнішній ринки залізну руду, каоліни,вогнетривку глину, формувальні піски, будівельні й лицювальні камені. Визначеноперспективи розробки нових видів корисних копалин: газу, графіту, золота йалмазів. Регіон має перспективні газові родовища, основним з яких є Приазовськегазове родовище. На території Васильєвського й Токмакського районів перебуваєодне з найбільших у світі Більше — Токмакське родовище марганцевих руд. Загеологічним даними запаси руди становлять 70% від запасів України. Середнійуміст марганцю в руді — 25,8% (для порівняння: на Нікопольському родовищі — 23%). [5]
2.1.1 Технологічні особливості видобутку та переробкимінеральних ресурсів
Пегматит — різнозерниста, переважнокрупнокристалічна магматична гірська порода (або мінеральний комплекс).
Форма залягання.Жили, штоки, лінзи. Розміри пегматитових жил сильно варіюють і можуть досягатидекількох кілометрів в довжину при декількох метрах у потужності. Окремість —пласт.
Власне гірськапорода «пегматит» (письмовий граніт) використовується як недорогий камінь длявиробів. Пегматитові жили є основним джерелом польових шпатів для керамічної іскляної промисловості. Порожнечі центральних частин пегматитових жил частомістять слюду і п'єзокварц — для електротехнічної промисловості, а такожкоштовні камені. У них містяться рідкометальні і рідкоземельні мінерали, атакож (сподумен, берил, колумбіт, танталіт, лепідоліт, каситерит, поллуцит іін.).
Апатит — мінерал класу фосфатів.Безводний фосфат кальцію острівної будови. Безбарвний, білий, жовтий тощо. Блискскляний, жирний полиск.
Поширений якакцесорний мінерал багатьох магматичних порід і пегматитів. Зустрічається уконтактово-метасоматичних утвореннях, гідротермальних жилах, є основноюскладовою частиною фосфатів. В Україні є в Запорізькій, Харківській,Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Сировина для виробленнядобрив.
Каолін. У 1998 р. розроблялося 22родовищ первинного і лужного каоліну. Вторинні каоліни добували на 5 родовищах(Полозькому, Кіровоградському, Володимирівському, Новоселицькому іМурзинському) відкритим способом. З виробництва каоліну Україна станом на 2000р. займала 3-є місце в світі (США – 28%, Колумбія – 22%, Україна – 18%).
МарганцеворуднапромисловістьУкраїни – найпотужніша в світі. В кінці ХХ ст. країна добувала близько 29%світового обсягу марганцевих руд. В запорізькій області видобувають 69,1% відзапасів України. Застосовуються системи розробки довгими стовпами з виїмкоюруди механізованими комплексами. На відкритих роботах використовуютьсяодноківшеві і роторні екскаватори. Руда збагачується на фабриках, оснащенихмийними, відсаджувальними, флотаційними машинами, магнітними сепараторами іінше. Концентрати оксидних руд містять 37-45 % Mn, а карбонатних – 29-31 %.Основні споживачі концентрату – підприємства чорної металургії. Частинапродукції йде на експорт.
Видобуток вогнетривкихглин в кінці ХХ ст. вівся на 8 родов. – Новорайському, Пологському,П’ятихатському, Часів-Ярському, Веселівському та ін. Видобуток здійснюютьвідкритим способом. Потужність розкриву від 4 до 40 м, продуктивних пластів 0,5-20 м. Використовуються роторні і крокуючі екскаватори, комплекси машинбезперервної дії. [14]
2.1.2 Екологічні проблеми використання мінеральних ресурсів
Пошкодженнягеологічного та всього природного середовища відбувається при пошуках кориснихкопалин – на стадії геологорозвідувальних робіт. Сучасні свердловини можутьдосягати глибини кількох кілометрів. При бурінні таких свердловин на поверхнюЗемлі піднімаються великі об’єми гірських порід, які захаращують і забруднюютьоколиці місце розташування свердловин. Залишені у вигляді відвалів цітехногенні відклади розмиваються дощовими й талими водами і забруднюютьнавколишню територію шкідливими для живих організмів сполуками.
При бурінні свердловин часто використовуютьбурові розчини, до складу яких входять водорозчинні солі, органічні речовини тарізноманітні обважнювачі, які забруднюють не лише земну поверхню в місцяхбуріння свердловин, а й підземні водоносні та водопроникні горизонти. Атмосфераінтенсивно забруднюється у процесі бурових робіт. При бурінні глибокихсвердловин кількість вихлопних отруйних газів двигунів бурових установок сягаєблизько 260 000 м 3 на добу.
Поверхневі розвідувальні виробки: шурфи, канавитощо активізують ерозійні процеси, стимулюють яроутворення, яке вилучає ізсільськогосподарської сфери значні площі родючих земель. Крім того, в місцяхпроведення геологорозвідувальних робіт грунтоворослинний покрив, як правило,сильно пошкоджується транспортними засобами, забруднюється нафтопродуктами,засмічується виробничими та побутовими твердими відходами. Ці явища дужепоширені в Запорізькій області, тому що рельєф цієї місцевості є ерозійно-небезпечним.
При видобутку корисних копалин діють ті саміфактори руйнування середовища, як і при геологорозвідувальних роботах, але взначно більших масштабах. При підземному видобутку твердих корисних копалинпідземні гірські виробки (штреки, штольні тощо), як правило, залишаютьсянезабутованими (тобто незаповненими) відпрацьованою породою і над нимипочинається осідання земної поверхні, що захоплює великі території. Це осіданнячасто супроводжується заболочуванням земель, яке виводить їх частково абоповністю зі сфери природокористування. Крім того, при видобутку та збагаченнітвердих корисних копалин на поверхні Землі накопичуються величезні масигірських порід, позбавлених корисних копалин, але все ще збагачених ендогеннимимінералами. Ці нагромадження техногенних відкладів у вигляді териконів абовідвалів вилучають із природного кругообігу значні площі, псують навколишніландшафти, а при розмиванні дощовими й талими водами забруднюють навколишнєсередовище шкідливими для живих організмів хімічними елементами. Особливонебезпечні нагромадження радіоактивних порід.
При видобутку корисних копалин відкритимспособом (для Запорізької області це марганцеворудна промисловість) геологічнесередовище порушується виїмками гірських порід – кар’єрами, площа яких можедосягати десятків квадратних кілометрів, а глибина – сотень метрів. Щобзапобігти затопленню кар’єру, з метою пониження рівня підгрунтових вод кар’єроточують колом гідрогеологічних свердловин, з яких безперервно викачують воду.Якщо у навколишніх товщах гірських порід містяться легкорозчинні відклади(вапняки, гіпси, ангідрити, кам’яна сіль тощо), такі відкачки сприяютьрозчиненню їх і утворенню глибинних карстових порожнин, які стають причиноювиникнення карстових провалів на прилеглих до кар’єру територіях. [8],[9]
2.2 Водні ресурси Запорізької області
2.2.1 Поверхневі води
До водного фондуЗапорізької області відносяться річки, озера, ставки, водосховища, земліводного фонду, підземні води. Водні об'єкти розподіляються на об'єктизагальнодержавного і місцевого значення.
Азовське море,Дніпро, та його притоки усіх порядків, а також річки Берда і Зелена відносятьсядо водних об'єктів загальнодержавного значення. Усі інші групи річоквідносяться до водних об'єктів місцевого значення.
По територіїЗапорізької області протікає 65 річок, з яких 3 середні та 62 малих річок.Загальна довжина річок складає 2867,3 км, в т.ч. в межах області — 2638,4 км. Крім того є 3151,5 км притоків та яруг. Загальна довжина всіх 978 водотоківв межах області — 5789,9 км.
Відповідно звимогами ст.79 Водного кодексу України всі річки області класифіковані на:
середні річки(площа водозбору 2000 км2) — Гайчур, Конка і Молочна, загальною довжиною 459,0 км;
малі річки (площаводозбору менше 2000 км2) — це 62 річки загальною довжиною 2385,9 км, в т.ч. в межах області — 2179,4 км.
Живлення річок, восновному, сніго-дощове.
Річки, якіпротікають по території Запорізької області, як по густоті гідрографічноїмережі, так і по водності, розподілені нерівномірно.
На крайньомупівнічно-заході протікає могутнє джерело води — р. Дніпро.
До північноїгрупи водотоків рік Придніпров'я відносяться притоки р. Вовчої (р. Гайчур, р.В. Терса), р. Конка, р. Янчекрак, р. Карачекрак, р. Білозерка та інші — всього25 річок.
До південноїгрупи річок Приазов'я відносяться річки Великий та Малий Утлюк, Молочна, Берда,Обіточна, Лозоватка, Джекельня, Домузла, Корсак та інші — всього 40 річок.
На півдніЗапорізька область омивається водами Азовського моря, берегова лінія якого умежах області більше 300 км.
Площа водногодзеркала моря без оз. Сиваш — 37800 км2. Об'єм води при середньому рівні моря —320 км2.
Площа водозборуАзовського моря складає 586 тис.км2. На території Запорізької області є також 4лимани: Білозерський, Утлюкський, Тубальський та Молочний. Загальна площаводного дзеркала становить 619,5 км2.
Серед лиманівстатус комплексного призначення має Білозерський лиман. Він є водним об'єктомкомплексного призначення. [4]
2.2.2 Підземні води
Запаси пріснихпідземних вод, придатних для питного водопостачання, становлять 118,9млн.м3/рік по 31 розвіданому родовищу.
Вони регулюються:
Центральнийскидний колектор протяжністю 17,6 км та перекачуюча насосна станція, якапризначена для відводу паводкових та повеневих вод з Тимошівського таМихайлівського подів з територією 204,9 тис. га і дренажних вод з загальноїплощі 6519 га;
Східний скиднийканал — відводе поверхневі і ґрунтові води, починаючи з північно-східноїокраїни с. Дніпровка до затоки Каховського водосховища, протяжність каналу 15,7 км, глибина 2,5 — 4 м.
Західний скиднийканал — відводе поверхневі і дренажні води. Канал починається напівнічно-західній частині окраїни с. Дніпровка та тягнеться до болота Блоква.Скид води відбувається самопливом. Протяжність каналу 15,45 км, глибина досягає 6 м. Канал протрасований в західнім напрямку Кам'янського Поду і виконуєроль дренувального колектора для відведення підземних вод в р. Дніпро.[4]
2.2.3Водозабезпечення та водокористування
В межах двохнадзаплавних терас Дніпра забезпеченість водою всіх галузей народногогосподарства достатня. Але вже у кілометрі від заплави Дніпра починаєтьсябезводний степ і вся решта частина області — біля 90% її території — дуже біднаводними ресурсами. Середня густота річної мережі тут біля 0,12 км/км2, тобто щенижча ніж в такому малозабезпеченому водою районі, як степовий Крим.
На річках значнемісце посідають штучні водойми — ставки та водосховища, які використовуютьсядля водопостачання, зрошення, рибного господарства та інших народногосподарськихпотреб.
Усього по областіналічується 29 водосховищ та 1003 ставки. Загальний об`єм водосховищ — 99,68млн.м3, площа водного дзеркала — 2619,2 га. Серед них є такі великі водосховища, як Бердянське на р. Берда, Білозерське, Калинівське та Чапаївське на. р.Білозерка. Вони утворені для утримання весняної повені і для запобіганнянаслідків шкідливої дії вод на нижче розташовані населені пункти, промисловіоб'єкти; під час літньої межені — підтримання необхідних позначок дляриборозведення.
На балансіоблводгоспу знаходиться 2 водосховища: Козаче та Кайінкулакське. Козачеводосховище використовується, як ставок-накопичувач.
На балансіЗапорізького облводгоспу знаходиться 2960 га земель водного фонду, в т.ч.:
2362 га під каналами;
206 га під насосними станціями таГТС;
276 га під водосховищами (2 шт.);
3,5 га під свердловинами питноговодопостачання (3 шт.). [13]
2.2.4 Захист водного середовища
Екологічний станводних об’єктів області останні роки не погіршувався. Це пояснюється яквпровадженням водоохоронних заходів, вдосконаленням контролю з боку спеціальноуповноважених органів за дотриманням вимог водоохоронного законодавства, так ізменшенням в порівнянні з 80-ми роками минулого століття техногенногонавантаження на довкілля в результаті скорочення виробництва та переведенняйого на ресурсозберігаючі технології.
Дані спостереженьсуб’єктів державного моніторингу вод свідчать, що показники якості води як р.Дніпро, Дніпровського і Каховського водосховищ, так середніх і малих водотоківзалишались стабільними. Випадків надзвичайно високих рівнів забруднення вминулому році не зафіксовано.
Головноюекологічною проблемою водних ресурсів у Запорізькій області залишаєтьсязабруднення природних водних об’єктів неочищеними і недостатньо очищенимистічними водами промислових підприємств, особливо чорної металургії,підприємств житлово-комунального комплексу, а також виправних колонійУправління Державного Департаменту України з питань виконання покарань вЗапорізькій області.
Проблеми зочисткою стічних вод, окрім міст Вільнянськ, Токмак, Бердянськ, існують майже укожному населеному пункті області.
Скид забрудненихзворотних вод до водних об’єктів у 2009 році склав 457,10 млн. м3, що на 40,95млн. м3 менше в порівнянні з 2008 роком. Скоротився на 6,98 млн. м3 обсяг скидузабруднених зворотних вод КП «Водоканал» м. Запоріжжя за рахунок раціональноговикористання водних ресурсів, включаючи запобіжні заходи Держуправління щодообмеження підключення нових абонентів до міської каналізації в зв’язку зрозширенням та реконструкцією лівобережних центральних очисних споруд (ЦОС-1).Дещо (на 2,0 млн. м3) скоротився скид забруднених стічних вод підприємствамигірничо-металургійного комплексу м. Запоріжжя.
У м. Запоріжжі, взв’язку з недостатньою потужністю центральних очисних споруд каналізаціїлівобережної частини м. Запоріжжя (ЦОС-1) забруднені госппобутові і часткововиробничі стічні води скидаються в р. Дніпро. Споруди знаходяться в комунальнійвласності м. Запоріжжя. Комунальне підприємство «Водоканал», яке експлуатуєнаявні очисні споруди потужністю 175 тис. м3/добу, є найбільшим забруднювачемр. Дніпро не тільки в місті Запоріжжі, а і в області. Його доля в загальномуобсязі скиду забруднених стічних вод по області сягає 32%.
Введення об’єктув експлуатацію ліквідує одне з основних джерел негативного впливу на воднуекосистему р. Дніпро не тільки в Запорізькій області, а і за її межами. Ценадзвичайно важливо тому, що нижче по течії з Каховського водосховищаздійснюється забір води на питне водопостачання населення Автономної РеспублікиКрим, півдня Запорізької області, Криворіжжя та окремих районів Кіровоградськоїобласті. [8], [9]
2.3 Земельні ресурси Запорізької області
2.3.1 Земельніресурси та земельний фонд
Земельний фонд Запорізької областіскладає 2718,3 тис. га. В структурі земельного фонду переважаютьсільськогосподарські землі, якими зайнято 84,8 % території області, при цьомупід сільськогосподарськими угіддями знаходиться 82,5 %, ріллею 69,7 %,багаторічними насадженнями – 1,4 %, сіножатями – 3,2 %, пасовищами – 8,1 %.
Надмірністьсільськогосподарського освоєння і розораності території України суттєвовідрізняє її від провідних європейських країн, де спостерігається певнаекологічна збалансованість земель інтенсивного і помірного використання. Наприклад,у межах Великобританії, Франції розораність не перевищує 28–32 % загальної територіїцих країн. В Україні сільськогосподарські угіддя займають 74,2 % площі суші,орні – 57,5 %. У Запорізькій області ситуація ще складніша.Сільськогосподарська освоєність сягає тут 88,2 % площі суші, а розораність 74,5%. Це середні показники, які в окремих регіонах області мають ще більші величини.[10]
2.3.2 Сільськогосподарські угіддя
Заприродно-сільськогосподарським районуванням, розробленим інститутами«Укрземпроект» та ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського,Запорізька область знаходиться в межах трьох зон: Степової, Степової посушливоїта Сухостепової. На території області вони розміщуються у меридіональному напрямку– з півночі на південь. У цій же послідовності наростає ксероморфність клімату,змінюється структура ґрунтового покриву.
Природно-сільськогосподарськазона охоплює території, які характеризуються ґрунтово-кліматичними умовами, щовизначають напрямок процесів ґрунтоутворення і формування зональних типів іпідтипів ґрунтів, яким відповідають певні типи сільськогосподарськоговиробництва і системи меліоративних і агротехнічних заходів. Наступноютаксономічною одиницею природно-сільськогосподарського районування єприродно-сільськогосподарська провінція, яка являє собою частину зони, що маєпевні особливості ґрунтового покриву, агрокліматичних показників і відповіднийнабір сільськогосподарських культур і агротехніки.Природно-сільськогосподарські провінції поділяються, в свою чергу, навідповідні округи. Під останніми розуміють частину провінції, щохарактеризується геоморфологічними особливостями території, ґрунтового покриву,мікро- і мезоклімату в межах норм провінції, а також складом ґрунтоутворюючихпорід. Найменшою таксономічною одиницею природно-сільськогосподарськогорайонування є природно-сільськогосподарські райони.Природно-сільськогосподарському району притаманна певна структура ґрунтовогопокриву, єдність кліматичних, гідрологічних і геоморфологічних умов, тобтофакторів, які кардинально впливають на продуктивність ґрунтів, рівеньвикористання земель і ефективність сільськогосподарського виробництва.
Значну частинутериторії Запорізької області займає Донецько-Дніпровськийприродно-сільськогосподарський округ. При загальній спільності природних умовцього округу, його окремим частинам характерні певні особливості. Цевіддзеркалюється в ґрунтовому покриві і обумовлює характер сільськогосподарськоговикористання земель в межах кожного з природно-сільськогосподарських районів,які його складають.
Площасільськогосподарських угідь області складає 2248,5 тис. га або 5,4%сільгоспугідь України. У структурі сільськогосподарського виробництва переважаєпродукція рослинництва. У середньому частка продукції рослинництва складає61,5%, тваринництва — 38,5%. Центральне місце в рослинництві тепер і уперспективі займає зерновий комплекс. Основна технічна культура Запорізькоїобласті — соняшник. Частка регіону в загальному обсязі виробництва соняшника вУкраїні в 2009 році склала 13,2%, що відповідає 2 місцю по Україні.
У всіхагрокліматичних зонах існують сприятливі умови для вирощування овочів ібаштанних культур.
Пріоритетнимнапрямком у розвитку тваринництва на найближчі три роки визначені такі галузі,як птахівництво і свинарство. [15]
2.3.3 Екологічні проблеми використання земельних ресурсів
ТериторіяЗапорізької області в адміністративних межах займає площу 2718,3 тис. га.Основними чинниками антропогенного впливу на земельні ресурси області єсільське господарство, промисловість, енергетика, транспорт.
Станом на1.01.2010 р. сільськогосподарські землі займають площу – 2304,80 тис. га – це84,79 %, землі промисловості, транспорту, зв’язку, технічної інфраструктури61,855 тис. га — 2,28 % (від загальної площі області).
Зарізноманітністю та багатством мінерально-сировинних ресурсів область займаєпровідне місце серед багатьох областей України.
Згідно державногобалансу запасів в області налічується 20 видів корисних копалин, розвідано 131родовище, 114 родовищ враховано Державним балансом України, із яких 32знаходиться в експлуатації.
Запорізькаобласть поставляє на внутрішній та зовнішній ринки залізну руду, каоліни,вогнетривку глину, формувальні піски, будівельні та облицювальні камені.
УзбережжяАзовського моря багате на мінеральні лікувальні ресурси. Це такі родовища:лікувальних грязей “Озеро Велике” (Бердянська коса) та “Кирилівське” імінеральних вод “Бердянське” та “Кирилівське”.
Багата сировиннабаза стала основою розвитку потужного гірничо-металургійного та енергетичногокомплексу області. Високий ступінь техногенного навантаження на областьнегативно впливає на стан навколишнього природного середовища.
Природно-кліматичніумови, а також нераціональне використання сільськогосподарських земель збільшуєплощу деградованих ґрунтів. Ерозія, засолення, осолонцювання, ущільнення,підтоплення, порушення, зсуви – всі ці види деградації земель характерні дляобласті.
Великої шкодиземельним ресурсам завдає металургійна промисловість, транспорт, енергетика.Значний вплив на забруднення ґрунтів чинять звалища промислових та побутовихвідходів. Недостатньо або повністю відсутні промислові потужності з переробкиокремих видів відходів та їх утилізації. Актуальним є питання зберігання тазнешкодження непридатних пестицидів та агрохімікатів.
До основнихекологічних проблем регіону у напрямку охорони і раціонального використанняземельних ресурсів слід віднести наступне:
— в результатінедостатнього фінансування не впроваджується на достатньому рівні заходикомплексної програми захисту ґрунтів від водної та вітрової ерозії, інших видівдеградації земель на період 1995-2010 рр.;
— в районікурорту державного значення «Курорт Бердянськ» та на прилеглій територіїсхідного берега Бердянської коси за останні 1-2 роки почалося інтенсивнеруйнування берегової лінії в результаті різкої активізації небезпечнихгеологічних процесів, головним чином пов’язаних з абразійної діяльністю моря.Руйнування берегової смуги в розглянутому районі відноситься до небезпечної екологічноїситуації, яка може в найближчий час привести до втрати «Курортом Бердянськ»свого державного значення. В зв’язку з цим, Держуправлінням в стислі строкирозроблено Програму укріплення берегів Азовського моря на території курорту«Бердянськ» і східного берега Бердянської коси. [8]
Проблемаповодження з відходами є нагальною в області. Враховуючи важливість цьогопитання, Держуправління постійно та послідовно проводить політику, спрямовануна пошук шляхів її вирішення. На теперішній час в області реалізуютьсяприродоохоронні програми, в яких визначені основні напрями щодо реалізаціїдержавної політики в галузі поводження з побутовими та промисловими відходами:“Обласна програма охорони довкілля, раціонального використання природнихресурсів та забезпечення екологічної безпеки”, “Програма виходу з екологічноїкризи м. Запоріжжя на період 2001-2010 роки”, “Програма поводження з токсичнимивідходами в Запорізькій області”. [9]
2.4 Біологічні ресурси Запорізької області
2.4.1 Рослиніресурси
Запорізькаобласть розташована у зоні степу, яка пролягає від лісостепу до берегів Чорногой Азовського морів. У північній частині степової зони на плакорах до того, якїх розорали на сільське господарство, були різнотравно-типчаково-ковильністепи. Основу їхнього рослинного покриву становили вузколистна ковила, типчак іін.; росли також воронець, горицвіт, щавель, перекотиполе. Часто зустрічаютьсязарості мезофильних чагарників — терну, карагани рунистої, мигдалю, таволги,степової вишні. На схилах балок і ярів збереглися байрачні дубові переліски.
Ведення лісовогогосподарства в Запорізькій області має особливе значення, так як у степовійзоні лісові насадження відіграють важливу роль у захисті земель від водної тавітрової ерозії. Значимість захисного лісорозведення не можна переоцінити — заофіційними даними, в області ерозії піддаються 56,7% сільськогосподарськихугідь.
Загальна площалісового фонду області складає 121862 га в тому числі 105328 га вкритої лісом. Загальна площа земель лісового фонду підприємств лісового господарствастаном на 01.01.2010 р. становить 75 608 га.
Ліси областіхарактеризуються відносно невисокою продуктивністю. Середній запас деревини заданими проведеного поточного лісовпорядкування складає 70 м3/га, річний приріст 2,3 м3. [4]
2.4.2 Тварині ресурси
Тваринихарактерні для Запорізького степу є ссавці: ховрахи (сірий і крапчастий), бабак(лише в заповідниках), полівка (сіра та степова), хом'як, сліпаки, миші, заєць,тхір степовий, вовк, лисиця й ін.; з птахів: степовий і польовий жайворонки,перепілка, вівсянка чорноголова, сіра куріпка, боривітер й ін. та рідкі тепер:хохітва, дрохва, орел, канюк; з плазунів: жовтобрюхий полоз й степова гадюка.
На даний моментна території області перебуває 300 заповідних територій. Самі більші з нихохороняються державою. У східній частині регіону розташовані Кам'яні могили.
Острів Хортиця — діамант Запорізького краю! Хортиця концентрує, відбиває й переломлює світло, щовиходить із глибин історії краю. Природне середовище острова — унікальні.
За наявностібурхливого Каховського “моря”, Хортицькі озера завдяки своїй усамітненості,стали головним нерестилищем (тут мешкає близько 50 видів риб) у цій частиніДніпра. У плавнях та поблизу них мешкає понад 200 видів птахів (усього вУкраїні їх трохи більше 300 видів); близько 30 видів ссавців та плазунів. [13]
2.4.3Екологічні проблеми використання біологічних ресурсів
Охорона тавідтворення рідкісних, зникаючих, та ресурсних видів диких тварин, у тому числіриб: на території Запорізької області зафіксовано 39 з 67 занесених до Червоноїкниги України видів птахів.
Також натериторії Запоріжжя мешкають 10 видів ссавців, занесених до Червоної книгиУкраїни.
Основноюпроблемою збереження біорізноманіття є антропогений фактор. Вирішення проблемзбереження червонокнижних видів рослин та тварин можливе лише з чіткоюнормативно-правовою базою регулювання відносин суспільства з живою природою.
В областірозроблено та затверджено рішенням обласної ради список рідкісних та зникаючихвидів рослин (Червоний список). [8], [9]
2.5 Газова атмосфера Запорізької області.
Стратегічнимзавданням в галузі охорони атмосферного повітря області є скорочення викидів ватмосферне повітря.
Для поліпшеннястану атмосферного повітря на території регіону були розроблені та затверджені«Програма виходу з екологічної кризи м. Запоріжжя на період 2001-2010 рр.» та«Обласна програми охорони довкілля, раціонального використання природнихресурсів та забезпечення екологічної безпеки», які передбачають зниженнявикидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємствами – основнимизабруднювачами атмосферного повітря до 2010 рр. – на 70347,2 т.
Основною причиноюзабруднення атмосферного повітря залишається застаріла технологія йустаткування. На підприємствах Запорізької області, в середньому основнетехнологічне обладнання знаходиться в експлуатації понад 40 років.
На станатмосферного повітря регіону впливає також невирішеність наступних технічнихпроблем:
— відсутність вметалургійній галузі методів ефективної очистки великих обсягів забрудненихгазів та моніторингу з використанням автоматичних датчиків викидів забруднюючихречовин від аераційних ліхтарів основних цехів металургійних підприємств.Впровадження автоматизованих методів постійного контролю та моніторингу надастьзмогу швидкого реагування органів держконтролю на випадки понаднормативногонадходження забруднюючих речовин в атмосферне повітря цілодобово в різні порироку, а також розраховувати збитки за порушення дозволених обсягів викидів;
— відсутністьефективних методів знешкодження викидів окислів сірки та пригнічення викидівокислів азоту, що негативно впливає на стан атмосферного повітря. На теперішнійчас проблемою є визначення на підставі інструментальних вимірів об’ємів викидівполіароматичних вуглеводнів ПАВ (в тому числі бензапирена) в викидахпромислових підприємств — основних забруднювачів.
Вирішеннявищезазначених проблем призведе по суттєвого покращення стану атмосферногоповітря в області та забезпечить найкращі перспективи розвитку галузі. [1], [13]
2.6 Енергетичні ресурси Запорізької області
Енергетичнийкомплекс Запорізької області — один із самих потужних в Україні. Сумарний обсягелектроенергії, виробленої енергетичними підприємствами Запорізького регіону,становить майже третину вироблюваного в Україні.
На територіїрегіону розміщена Запорізька атомна електростанція – найбільша АЕС у Європі,встановлена потужність якої складає 6000 мВ. ЗАЕС сьогодні – це сучасневисокотехнологічне підприємство, визнане в усьому світі. На станції передбаченокомплекс заходів, які гарантують безпечне та екологічно чисте виробництвоелектроенергії.
Щорічно станціягенерує близько 40 млрд. кВт•годин електроенергії, що становить п'яту частинузагальнорічного виробництва електроенергії в державі й половину її виробництвана українських атомних станціях.
За підсумкамироботи в 2000 р. Запорізька АЕС визнана однієї із трьох кращих атомних станційсвіту, що повністю відповідають вимогам МАГАТЕ.
На ЗапорізькійАЕС — першій серед атомних станцій України з реакторами типу ВВЕР — побудованесухе сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП).
Технологіязапорізького ССВЯП базується на зберіганні відпрацьованих паливних збірників увентильованих бетонних контейнерах, розташованих на площадці в межах атомноїстанції.
Проектний обсягССВЯП на Запорізької АЕС — 380 контейнерів, що забезпечить на найближчі 50років зберігання відпрацьованих паливних збірників, які будуть вилучатися зреакторів протягом усього строку експлуатації станції. [5]
2.7 Рекреаційні ресурси Запорізької області
М'який клімат істабільні погодні умови сприяють розвитку сфери відпочинку й туризму. Запоріжжя- це яскравий приклад промислового центра, що зберіг привабливість дикоїприроди для зон відпочинку. Острів Хортиця розташований в середині міста і єєдиною зоною відпочинку у світі в центрі великого промислового центра.
Ріка Дніпро,Каховське водоймище й Азовське море — це величезні водні басейни, щовідкривають можливості для розвитку водних видів спорту. Такі трендові видиспорту, як серфінг, катання на водних мотоциклах, парапланеризм розвиваються врегіоні дуже швидко, проте, класичні види спорту такі, як веслування, невідстають.
Для Запорізькогорегіону розвиток екстремальних видів спорту не є відмітною рисою, хоча альпіністине обходять стороною скелі острова Хортиця.
Звичайно ж,найбільш цікавим є узбережжя Азовського моря й прилеглі території. УБердянську, Кирилівці, Приморську й у деяких селах по сусідству заразрозташовуються сучасні санаторії, що пропонують грязьові ванни й іншіпроцедури. Азовські оздоровчі бази плюс освіжаючий ефект морського повітря йстепової зони, місцева здорова їжа відкривають чудові можливості для аматорів«диких недоторканих природних місць» що щорічно усе більше й більше залучаютьвідвідувачів у південні регіони Запорізької області.
Бердянськ –рівнинний приморський кліматично-грязьовий курорт, розташований на узбережжіАзовського моря. Природні лікувальні ресурси – солоні озера з великими запасамилікувальних грязей, а також просторі піщані пляжі, південний морський тастеповий клімат. Кирилівка – приморський кліматично-грязьовий курорт,розташований у степовій зоні на узбережжі Азовського моря. Значні запасилікувальних грязей залягають на дні Утлюцького та Молочного лиманів. Функціонуютьчисленні санаторії, водогрязелікарні, будинки та бази відпочинку. 299 територійі об'єктів природно-заповідного фонду; 181 заказник, 95 пам'яток природи, 3заповідні урочища, 20 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва. [13]
запорізькийресурс екологічний природокористування
Розділ 3.ТЕХНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРИРОДОКОРИС- ТУВАННЯ (ТЕХНОЛОГІЧНА СХЕМА, ТЕХНІЧНАКАРТА ТА ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС)
Слово“технологія” в перекладі з грецької (техне – ремесло, логос – наука) означає наукупро виробництво. Класичне визначення технології розглядає її як науку проспособи переробки сировини і матеріалів в засоби виробництва і предметиспоживання. В даний час проходить не тільки технологізація різних сторінвиробничої діяльності, але і глибокі перетворення самої технології. Сучаснийрівень виробництва вкладає і новий зміст в поняття технології. Тому технологія– це наука про найбільш економічні способи і процеси виробництва сировини,матеріалів та виробів.
Виробництвослужить основою благополуччя і розвитку суспільства, оскільки на виробництвіздійснюється створення майбутніх благ. Народне господарство в ціломупредставляє єдиний технологічний народногосподарський комплекс, якийскладається із виробничої і невиробничої сфер.
До невиробничоїсфери відноситься охорона здоров'я, освіта, культура, мистецтво, торгівля,обслуговування і т. ін.
Виробнича сферавключає в себе промисловість, сільське господарство, будівництво.
Для виробничоїсфери народного господарства характерне ділення на галузі. Так, в даний час впромисловості нараховується більше 250 галузей і 500 виробництв.
Галузьпромисловості – це сукупність підприємств, які характеризуються спільністюсировинної бази, однорідністю споживання сировини, однотипністю технологічнихпроцесів, єдністю економічного призначення вироблюваної продукції.
Базовимигалузями, що визначають прискорення НТП є: металургія, енергетика,машинобудування, хімічна промисловість. Велике значення приділяється легкій іхарчовій промисловості, що виробляють предмети народного вжитку.
Об'єднаннядекількох спеціалізованих галузей промисловості утворює комплексну галузь(наприклад, чорна металургія, паливна промисловість, електроенергетика,металообробка, хімічна, легка, промисловість та ін.). [24]
Розділ 4. СУЧАСНИЙ РІВЕНЬ ВПЛИВУ ІНЖЕНЕРНИХ МЕТОДІВПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ НА НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Приповерхнева частина земної кори є одним знайважливіших компонентів глобальної соціоекосистеми. З одного боку, вона ємінерально-сировинною базою для виробничої діяльності, а з другого, — місцеміснування усієї господарської діяльності людства.
Гірські породи верхньої частини літосфери, щоперебувають під впливом інженерно-господарської діяльності людей, називають геологічнимсередовищем. [17]
З розвиткомлюдського суспільства антропогенний вплив змінює природні геологічні процеси,перетворює їх на антропогенні (інженерно-геологічні) процеси, які пошкоджуютьнавколишнє середовище.
В середині ХХ ст. людина, за визначенням В.І.Вернадського, стала найбільшою геологічною силою на нашій планеті, господарськадіяльність людей порушила планетарний геологічний кругообіг речовин і почалавикликати інженерно-геологічні процеси, сумірні з природними і навіть потужнішіза них.
Геологічне середовище є важливою частиноюнавколишнього середовища, з ним щільно пов’язані інші природні компонентиглобальної соціоекосистеми. [2]
Геологічне середовище використовується людствому трьох напрямах:
1.якджерело мінеральної сировини, необхідної для народного господарства;
2.якмісце нагромадження відходів виробництва;
3.якоснова для будівництва різноманітних будівель та інженерний споруд.
Тому найбільш негативно впливають на геологічнесередовище гірничовидобувна і будівельна промисловість. Тільки 10 % мінеральноїсировини, що людина добуває з надр планети, перетворюється на готову продукцію,решта 90 % забруднює біосферу. Процес цей, на жаль, безперервно прискорюється.За 80 років від початку нашого сторіччя з надр Землі добуто більше кориснихкопалин, ніж за всю історію цивілізації. Через кожні 15 років об’єм видобутихкорисних копалин подвоюється. До 1962 р. на поверхні землі накопичився 861млрд. тонн техногенних (тобто перероблених і перевідкладених людськоюдіяльністю) геологічних відкладів. За три останні десятиріччя ця цифрапотроїлася. Для порівняння варто нагадати, що природним шляхом поверхневимитекучими водами на нашій планеті щорічно відкладається лише 13 млрд. тоннуламкових порід. [6], [9]
При нераціональному використанні геологічногосередовища руйнується не лише це середовище, а й пов’язані з ним іншікомпоненти біосфери: ґрунтовий та рослинний покрив, поверхневі підземні водитощо. При цьому мають місце не лише процеси механічного руйнування тазасмічення навколишнього середовища, але й його геохімічного забруднення. Аджехімічні елементи в товщі нашої планети розподілені нерівномірно. Живі організмипристосувалися до тих елементів, які найбільш поширені в приповерхневих шарахземної кори. Однак людська діяльність піднімає з глибин Землі величезні масиендогенних мінералів, збагачених рідкісними для поверхні хімічними елементами –важкими металами, радіонуклідами тощо, навіть незначні концентрації якихнебезпечні для живих організмів. Внаслідок видобутку, збагачення та переробкикорисних копалин, нагромадження пустої породи та відходів виробництвавідбувається концентрація цих шкідливих елементів на значних площах, щопризводить до тяжких захворювань і навіть масової загибелі рослин, тварин ілюдей. [18], [19]
Розділ 5. ЗАХОДИ ЩОДО ЕКОЛОГІЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ МЕТОДІВПРОРОДОКОРИСТУВАННЯ
Розвитокекологічно орієнтованої економіки повинен дозволити суттєво змінити екологічнуситуацію в Україні, поліпшити охорону навколишнього середовища та використанняприродних ресурсів. Зрозуміло, що не можна вирішити екологічних проблем тавийти на стійкий тип розвитку без загального покращення економічного становищакраїни, ефективної макроекономічної політики.
Заразнайважливішим є створення державою за допомогою ефективних економічнихінструментів та регуляторів сприятливого клімату для розвитку екологоорієнтованого бізнесу. В межах всієї економіки, на макрорівні можна виділитинаступні важливі напрями економічних перетворень: структурнаеколого-орієнтована перебудова, зміна інвестиційної політики в напрямуекологозбалансованих приорітетів, удосконалення механізмів приватизації,реформа прав власності, демонополізація, розробка еколого-непротиречивих системподатків, кредитів, субсидій, торгових тарифів та ін. Всі ці механізми тареформи неодмінно в тому або іншому ступені впливають на розвиток бізнесу,пов’язаного з екологічною діяльністю. [6]
Основні напрямидержавної політики України у галузі охорони довкілля, використання природнихресурсів та забезпечення екологічної безпеки розроблено відповідно до статті 16Конституції України, якою визначено, що забезпечення екологічної безпеки іпідтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідківЧорнобильської катастрофи, збереження генофонду українського народу єобов’язком держави.
Державна політикау сфері екології повинна базуватися на стабільній системі законодавства, актів,нормативів, але ця система, особливо у перехідний період, повинна бутиеластичною, тобто вміти швидко реагувати на зміни навколишніх компонентів,вміти пристосовуватися до змін занадто складного середовища. І це є дужеефективним засобом подолання екологічної кризи та забезпечення природоохоронноїфункції держави. Основні напрями втілюються за допомогою системи екологічногоправа. Правовий механізм надає основним напрямам чіткої цілеспрямованості,формальної визначеності, загальнообов’язковості, сприяє регулюванню відносин угалузі екології, застосуванню превентивних, оперативних, стимулюючих іпримусових заходів до юридичних та фізичних осіб щодо використання природнихресурсів та їх відходів і юридичної відповідальності за порушення екологічногозаконодавства. Вивчення, аналіз та узагальнення практики застосуваннязаконодавства про охорону навколишнього природного середовища передбачаєтьсяздійснювати у двох напрямах:
— складання ізатвердження екологічних нормативів природокористування (стосовно надр, ґрунтів,води, повітря, рослинності тощо);
— складання ізатвердження комплексу еколого-економічних показників державного контролю застаном довкілля та діяльністю господарчих структур. [11]
Важливим крокомдо зміцнення природоохоронної сфери стало прийняття 28 червня 1996 рокуКонституції України, в якій стверджується, що забезпечення екологічної безпекита підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави(стаття 16), кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стандовкілля ( стаття 50) і кожен зобов’язаний не завдавати шкоди природі тавідшкодовувати завдані ним збитки ( стаття 66 ). Також у цій сфері Україна маєнаступні закони та акти:
— Закон України“Про охорону навколишнього природного середовища”(1991 р.);
— Закон України“Про тваринний світ”(1993 р.);
— Закон України“Про охорону атмосферного повітря”(1992 р.);
— “Лісовий кодексУкраїни”(1994 р.);
— “Водний кодексУкраїни”(1995 р.);
— “Земельнийкодекс України”(1992 р., 1995 р.);
— “Кодекс Українипро надра”(1994 р.);
— Закон України“Про підприємництво” (1991 р.);
— Закон України“Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”(1994 р.);
— Закон України“Про природно-заповідний фонд” ( 1992 р.);
— Закон України“Про екологічну експертизу” (1995 р.);
— Закон України“Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питаньохорони навколишнього природного середовища” (1996 р.);
— Декрет КабінетуМіністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” (1993 р.).
Такожпершочергово планується підготувати проекти законів України про рекреаційнізони, курортні, лікувально-оздоровчі зони і зони з особливими умовамиприродокористування.
Запланованопідготувати проекти нормативно-правових актів, які затверджує Кабінет МіністрівУкраїни, а саме Правила відшкодування збитків, завданих порушеннямиекологічного законодавства, Положення про екологічний контроль, Положення проекологічний аудит, Положення про екологічне ліцензування. [12]
Формує,забезпечує та реалізує державну політику в галузі охорони навколишньогоприродного середовища, раціонального використання і відтворення природнихресурсів Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерноїбезпеки України. Саме це Міністерство здійснює нормативно-правове регулювання,комплексне управління та екологічний контроль щодо охорони, використання івідтворення навколишнього природного середовища. Науковими дослідженнями щодовивчення і розробки заходів по збереженню біологічного різноманіття зайнятіфахівці наукових інститутів та центрів, насамперед Національної академії наук(НАН): інститутів ботаніки, зоології, гідробіології, географії, біологіїпівденних морів, екології Карпат, молекулярної біології, мікробіології,клітинної біології та генної інженерії, Ради по вивченню продуктивних сил,Центрального ботанічного саду, Донецького ботанічного саду та інших, інститутівУкраїнської Академії Аграрних наук (УААН): землеустрою, рослинництва,землеробства, агроекології, ветеринарної медицини, розведення і генетикитварин, птахівництва, селекційно-генетичного, винограду і вина та ін.;факультети і кафедри екологічного профілю учбових закладів тощо. Ряд питань,пов’язаних з науковими дослідженнями і управлінням у цій сфері, вирішуютьнаукові центри, лабораторії і інститути при центральних органах виконавчоївлади, зокрема Український науково-дослідний інститут екологічних проблем таУкраїнський науковий центр екології моря при Міністерстві охорони навколишньогоприродного середовища та ядерної безпеки. [6]
Державнерегулювання в цій сфері не може існувати без ефективної системи нагляду застаном середовища, тобто без системи постійно діючого моніторингу. Екологічниймоніторинг довкілля є сучасною формою реалізації процесів екологічноїдіяльності за допомогою засобів інформатизації і забезпечує регулярну оцінку іпрогнозування стану середовища життєдіяльності суспільства та умовфункціонування екосистем для прийняття управлінських рішень щодо екологічноїбезпеки, збереження природного середовища та раціонального природокористування.Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу довкіллясприяє здійсненню державної екологічної політики, яка передбачає :
- екологічно-раціональне використанняприродного та соціально-економічного потенціалу держави, збереженнясприятливого середовища життєдіяльності суспільства;
- соціально-екологічне та економічнораціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення довкілля,небезпечних природних явищ, техногенних аварій та катастроф;
- розвиток міжнародного співробітництващодо збереження біорізноманіття природи, охорони озонового шару атмосфери,запобігання антропогенній зміні клімату і транскордонному забрудненню довкілля,захисту лісів, лісовідновленню, відновленню природного стану Дніпра, Дунаю,Чорного і Азовського морів.
Державна системаекомоніторингу довкілля є інтегрованою інформаційною системою, що здійснюєзбирання, збереження та оброблення екологічної інформації для відомчої такомплексної оцінки і прогнозу стану природних середовищ, біоти та умовжиттєдіяльності, вироблення обґрунтованих рекомендацій для прийняття ефективнихсоціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної виконавчоївлади, удосконалення відповідних законодавчих актів, а також виконаннязобов’язань України з міжнародних екологічних угод, програм, проектів ізаходів.
Екологічниймоніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою Державною екологічноюпрограмою, яка визначає спільні, узгоджені за цілями, завданнями, територіямита об’єктами, часом (періодичністю) і засобами виконання дії відомчих органівдержавної виконавчої влади, підприємств, організацій та установ незалежно відформ власності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. БейдикО.О., Падун М.М. Географія: посібник для вступників до вищих навчальнихзакладів. — 2-е вид. — К.: Либідь, 1996. — 304 с.
2. Вдосконаленняструктурної і територіальної організації екосистеми промислового міста (наприкладі м. Запоріжжя). — Херсон, ХГСГУ, 1998. — 50с.
3. ГрунтиЗапорізької області / За ред. В.О. Ковальова. — Дніпропетровськ: Промінь, 1969.– 55 с.
4. Географическийатлас природных условий и естественных ресурсов Украинской ССР. – К.: 1978.
5. ДолгоруковЮ. Економічне забезпечення структурної перебудови металургії України. //Економіка України. — 1995. — №10 — с.40-45.
6. Дорогунцов С.І.,Борщевський П.П., Данилишин Б.М. Удосконалення управління природокористування вАПК. – К.: Урожай, 1992. – С. 4-20.
7. Заставний Ф. Д. ГеографіяУкраїни: У 2-х книгах. — Львів: Світ, 1994. — 472 с.: іл.
8. Злобін Ю.А. Основи екології.- К.:Лібра, 1998. – 249.
9. Екологія таохорона навколишнього природного середовища: навчальний посібник, В.С.Джигирей, К., “Знання”, 2000.
10. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил(теоретико-методологічні основи). — К.: Українсько-Фінський інститутменеджменту і бізнесу, 1997. — 88 с.
11. Корсак К.В., Плахотнік О.В. Основиекології, — К.: МАУП, 2000. – 238 с.
12. Кучерявий В.П. Екологія, — Львів:Світ, — 500 с.
13. Масляк П.О., Олійник Я.Б.,Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Географія: Навчальний посібник длястаршокласників та абітурієнтів. Програма і відповіді на всі запитання. — К.:Товариство “Знання”, КОО, 1998. — 829 с.
14. Металлургическая игорнорудная промышленность. — 1998. — №3. — с.1-3.
15. Науково-обґрунтована система веденнясільського господарства в степу УРСР / За ред. П.Л. Погребняк, В.А. Ільченко та– К.: Урожай, 1974. – 499 с.
16. Нечипоренко. Чорна діркавиникла на місці чорної металургії // Голос України. — 1998.- №10 — с.13.
17. Одум Ю. — Экология. — М.: Мир, 1986.- Т. 2.
18. Основи соціоекології: Навч. посібник/За ред. Г.О. Бачинського. – К.: Вища школа, 1995. – 238 с.:
19. Реймерс Н.Ф. Природопользование: Словарь-справочник.– М.: Мысль, 1990. – 637 с.
20. Розміщення продуктивних силУкраїни: Підручник / Є.П. Качан, М. О. Ковтонюк, М.О. Петрига та ін.; За ред.Є.П. Качана. — К.: Вища шк., 1998. — 375 с.
21. Статистичний щорічникУкраїни: 1997. — Київ, вид-во «Укр. енциклопедія» ім. М.П. Бажана — 110с.
22. Україна у цифрах у 1998 році:Корот. стат. довід. Державний комітет статистики України: Під. Ред. О.Г.Осауленка.
23. Ялковский В. Черные металлы.// Обзор укр. рынка. — 1999. — №2. — с.24-32.
24. Дворцин М.Д. Основи теорійнауково-технічного розвитку виробництва. М.: Изд. МИНХ Г.В. Плеханова, 1988. — 251с.