Міністерствоосвіти і науки України
ЧеркаськийДержавний Технологічний Університет
Будівельнийфакультет
Кафедра екології
КУРСОВА РОБОТА
з дисципліни«Техноекологія»
на тему:«Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ «Юрія» м. Черкаси
на довкілля»
Виконала
студ. гр.ЕК-76
Литвинова Анна
Керівник
ст. викладач Жицька Л.І.
Черкаси 2010
РЕФЕРАТ
Курсоваробота: 47 сторінок, 8 таблиць, 3 рисунки, 21 джерело, 2 плакати.
Метароботи: Дослідження впливу ЗАТ«Юрія» на довкілля.
Завданняроботи: дослідити та проаналізувати вплив роботи ЗАТ «Юрія» на екологічнуситуацію міста Черкаси, розрахувати категорію небезпечності та межісанітарно-захисної зони підприємства, розглянути можливі шляхи зменшення цьоговпливу.
Вроботі системно розглянуто характеристику джерел забруднення на підприємстві,проаналізовано основні забруднення, що утворюються в процесі виробництва.
Ключовіслова:
ХАРЧОВАПРОМИСЛОВІСТЬ, МОЛОЧНЕ ВИРОБНИЦТВО, СТУПІНЬ ЗАБРУДНЕННЯ, ДЖЕРЕЛА ВИКИДІВ,ЗАБРУДНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ, ДВООКИС АЗОТУ, АМІАК, КАТЕГОРІЯ НЕБЕЗПЕЧНОСТІ,САНІТАРНО-ЗАХИСНА ЗОНА.
ЗМІСТ
Вступ
1 Аналітичний огляд літератури
1.1 Умови, фактори, розвиток розміщенняпідприємств харчової промисловості
1.2 Технічна оснащеність харчовоїпромисловості
1.3 Сучасний стан розвитку галузейхарчової промисловості
1.4 Проблеми харчової галузі України
1.4.1 Застаріле обладнання
1.4.2 Економічні проблеми галузі
1.4.3 Екологічні проблеми
1.5 Основні шляхи у вирішенні проблемхарчової промисловості
1.6 Зміни у форм власності
2 Екологічна оцінка впливу діяльності ЗАТ«Юрія» м. Черкаси на довкілля
2.1 Загальні відомості про підприємство
2.2 Характеристика джерел забруднення напідприємстві
2.3 Аналіз основних забруднень, щоутворюються в процесі виробництва
2.4 Розрахунок плати за забруднення такатегорії небезпечності підприємства
Висновки
Перелік посилань
ВСТУП
Молочнапромисловість належить до провідних у харчовій і переробній промисловості таформує достатньо привабливий за обсягами ринок. Це пов'язано з тим, щопродукція молочної галузі займає важливе місце у споживанні. Частка витрат намолочні продукти становить 15% від загальних витрат на харчування (це четвертемісце після витрат на хлібобулочні, м'ясні, борошняні та макаронні вироби).
Молокопромисловийкомплекс — один знайважливіших агропромислових комплексів України. Основою його формування єсприятливі природні і економічні умови.
Приблизнотретина поголів’я великої рогатої худоби України потрібно на поголів’я коров (в1991 г. — 8.4 млн голов, зних 60 % — твариннімолочного напряму). Найбільш розповсюджені червона степова і чорно-пегаяпороди. Вони дадуть найвисокі надої молока. В 1991 г. Середньорічні надоїмолока в цілому по Україні склали 2941 кг. В Україні 2/3 молока виробляютьспеціалізовані господарства. В зоні більших міст, наприклад, на них потрібнобільш 4/5 всього виробленого молока. В молочній промисловості виділяють такігалузі: маслобійню, цільно-молочну, сируварну і консервну. Особливістю молочноїпромисловості є те, що на більшості підприємств виробляють декілька виглядівмолочної продукції, хоча в цілому молоко промисловий комплекс України маємаслобойную спеціалізацію.
Згідноз даним Держкомстату, в Україні в останні роки лише близько 40% від усьоговиробленого молока підлягало промисловій переробці. Шляхом експертнихрозрахунків на виробництво молокопродуктів українська молочна промисловістьповинна була використати близько 50% від загального виробництва.
Насучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всьогонародного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так якця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної,нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення.
Новіекономічні умови формування ринкових відносин в умовах зміни глобальноїструктури управління, принципів господарювання і взаємодії в перехідний періодпризвели до того, що значна частина вітчизняних підприємств у результатізагальноекономічної кризи в Україні стали неконкурентноздатними.
Актуальністьтеми. Закрите акціонернетовариство «Юрія» знаходиться в числі 15 найбільших молочних підприємствУкраїни. Воно знаходиться в межах міста Черкаси. Підприємства харчовоїпромисловості утворюють складну екологічну ситуацію, мають низькі ступенізахисту, перероробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря
Дляпокращення екологічного стану міста необхідно визначити клас небезпеки підприємства.
1 АНАЛІТИЧНИЙОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1 Умови,фактори, розвиток розміщення підприємств харчової промисловості
Насучасному етапі розвитку склалося важке економічне становище для всьогонародного господарства України і особливо для – харчової промисловості, так якця галузь дуже залежить від інших галузей – машинобудівної, хімічної,нафтопереробної, і особливо платоспроможності населення. В цей скрутний часбільшості громадян країн вимушені економити кожну копійку власного заробітку, атак як наша харчова промисловість вимушена конкурувати із сусідніми країнами –де продукти харчування дешевші, але в своїй більшості щоб зекономити в Українипоставляються неякісні продукти, або взагалі ті в яких вийшов строк реалізації,нерідко товари підробляються, а через несовершенну і невідпрацьованезаконодавство дуже важко відсліжувати такі товари, і тому покупці купують цюпродукцію ставлячи власну харчову промисловість у глухий кут. Тому харчовапромисловість – немаючи можливості через те, що продукти нерозкуповуються,розплатитися з постачальниками, а також закупити, нову сировину. Беручи кредитидля розрахунків, вона також ставить себе в залежність, а той навіть втратиправо власності на власне підприємство [1].
Такожвеликі проблеми має сировинна база харчової промисловості –сільськогосподарське виробництво. В кожного сільгоспвиробника великазаборгованість у держбюджет, через що їх рахунки у банках закриваються, вони немають змоги розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки,паливно-мастильних матеріалів – також попадають у залежність, від бізнесменів,і вимушені віддавати продукцію по мінімальній ціні, ледве покриваючи власнівитрати. І навіть ціні за якими закупається продукти сільгоспвиробництвадержавою – також далекі від світових [1].
Але йу такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує – шукаючи шляхиподолання проблем – інвесторів, із-за кордону і у власній державі,запроваджуючі нові технології і устаткування тощо.
Молокопромисловийкомплекс — один з найважливіших агропромислових комплексів України. Основоюйого формування є сприятливі природні і економічні умови [2].
Приблизнотретина поголів’я великої рогатої худоби України потрібно на поголівя’ коров (в1991 г. — 8.4 млн голов, з них 60 % — тваринні молочного напряму). Найбільшрозповсюджені червона степова і чорно-пегая породи. Вони дадуть найвисокі надоїмолока. В 1991 г. Середньорічні надої молока в цілому по Україні склали 2941кг.В Україні 2/3 молока виробляють спеціалізовані господарства. В зоні більшихміст, наприклад, на них потрібно більш 4/5 всього виробленого молока.В молочнійпромисловості виділяють такі галузі: маслобойню, цельно-молочну, сироварну іконсервную. Особливістю молочної промисловості є те, що на більшостіпідприємств виробляють декілька виглядів молочної продукції, хоча в ціломумолокопромислову комплекс України має маслобойную спеціалізацію.
Масловиробляється в усіх областях України, але більше всього — в Чернігівській,Вінницької і Київської (біля 30 тис. т. в рік) [3].
1.2 Технічнаоснащеність харчової промисловості
Харчовапромисловість — одна з провідних структуроформуючих галузей не лишеагропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарстваУкраїни.
Питомавага цієї галузі в структурі виробництва предметів споживання сягає 52,8 %, узагальному обсязі промислової продукції— 16,3, а продукції агропромисловогокомплексу — 33,5 %. Продовольчі товари становлять 68,1 % загальноговиробництва товарів народного споживання у відпускних цінах, 63 % загальногообсягу роздрібного товарообороту та 61,5 % у структурі особистого споживанняматеріальних благ населенням країни.
Середінших країн світу Україна має найбільш сприятливий природний, людський,геополітичний і ресурсний потенціал для розвитку харчової промисловості, раціональневикористання якого забезпечило б їй провідне місце на світовому й регіональнихпродовольчих ринках. Уже 2000 року в світовому територіальному поділі праціщодо виробництва основних харчових продуктів у розрахунку на душу населенняУкраїна посідала провідні місця: перше по виробництву на душу населення цукру,картоплі, яєць; друге -молока, овочевих та баштанних культур, четверте — зерната риби; п'яте — по виробництву м'яса [4].
Останнімчасом розвиток харчової промисловості в Україні характеризується різкимзниженням технологічного рівня виробництва, спрацюванням знарядь праці,скороченням обсягів і асортименту продукції, погіршенням її якості, затуханнямінвестиційного та інноваційного процесів, витісненням вітчизняних харчовихпродуктів з внутрішнього й зовнішнього ринків продовольчих товарів, зменшеннямобсягів надходження до бюджету та валютних надходжень у країну від експортнихоперацій галузі тощо [5].
1.3 Сучасний станрозвитку галузей харчової промисловості
Застаном виробничо-технічної бази, структурою, техніко-економічними показниками йрозвитком інфраструктури харчова промисловість України значно відстає відекономічно розвинених країн, особливо щодо комплексної переробки сировини,механізації і автоматизації виробничих процесів, а також фасування та упаковкипродукції.
Незважаючина винятково сприятливі грунтово-кліматичні умови, населення ще не повністюзабезпечене високоякісними продовольчими товарами. Останнім часом Українавтрачає зовнішні ринки збуту продовольчих товарів, а внутрішній заповненийзарубіжними продуктами (нерідко низької якості), тимчасом як для їх виробництває всі необхідні сировинні ресурси й виробничі потужності [6].
Загальнаекономічна криза, значний спад виробництва сільськогосподарської продукції,заборгованість по заробітній платі та пенсіях, бартеризація економічнихвідносин, нестача фінансових і матеріальних ресурсів, їх подорожчання негативновпливають на результати роботи підприємств харчової промисловості. Зокрема,торік в Україні харчової продукції вироблено на 14,6 % менше, ніж попередньогороку. Обсяги виробництва скоротилися в усіх областях, крім Сумської. Значнозменшилося виробництво цукру, олії, маргаринової продукції, хліба,хлібобулочних і макаронних виробів, борошна, крупів, а також продуктів длядитячого харчування. Внаслідок цього зменшилося споживання основних харчовихпродуктів в розрахунку на душу населення.
Зменшуєтьсявиробництво м’ясної і молочної продукції. Торік виробництво продукції знезбираного молока порівняно з 1996 роком скоротилося на 31,8 %, маслатваринного на 29,8, м’яса й субпродуктів І категорії — на 29,5, сирів жирних —на 21,4 %. Це пояснюється зменшенням поголів’я худоби і птиці не лише всуспільному, а й у приватному секторі (за винятком поголів’я корів).
Аналіз такогоспаду виробництва свідчить, що на 60 % він спричинений скороченням обсягівпереробки сільськогосподарської сировини.
Лише 20%худоби, птиці й молока,вироблених у всіх категоріях господарств, надійшло на промислову переробку,решту реалізовано без попередньої обробки на ринках, комерційним структурам абоперероблено в цехах, які не забезпечують комплексного використання сировини тависокої якості продукції. Потужності м’ясо- та молокопереробних підприємстввикористано лише на 18—20 %, що негативно вплинуло на собівартість та ціни.
Передусімприбуток, що залишається на підприємствах, спрямовується на реконструкцію ітехнічне переоснащення виробництва. Потім — амортизаційні відрахування. Аджепідвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням доамортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень.Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прискореній амортизації —головному напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів. Одне джерелофінансування — кошти від приватизації підприємств галузі хлібопродуктів, якіможна спрямувати на технічне й технологічне оновлення виробництва. І, нарешті,доцільно залучити гроші комерційних банків, а також населення таприватизаційні сертифікати. Це підвищить привабливість підприємств галузі дляпотенційних інвесторів [6].
1.4Проблеми харчовоїгалузі України
1.4.1 Застарілеобладнання
Урозв'язанні продовольчої проблеми значне місце займає харчова промисловість,яка е заключним ланцюгом у виробництві продовольчої продукції. Вона маєрозгалужену структуру, потужний виробничий потенціал і може практично повністюзабезпечити потреби населення у високоякісних продуктах харчування в широкомуасортименті.
Протевнаслідок загострення економічної кризи виробничий потенціал харчової промисловостіповністю не використовується. Вона зазнає великих труднощів у своєму дальшомурозвитку та вдосконаленні. По відношенню до 1990 р. індекс спаду виробництвапродукції харчової промисл'овості в 1996 р. (у порівнянних цінах) становив 50%за середньорічного спаду 14%.
Слідзазначити, що криза призвела до скорочення випуску насамперед найнеобхідніших уфізіологічному відношенні продуктів харчування — м'яса, молока та продуктів їхпереробки. Кількість білків у харчовому раціоні населення зменшилася в середньомумайже на 20% проти мінімальної фізіологічної норми. Порівняно з 1990 р.споживання м'яса і м'ясопродуктів, включаючи сало й субпродукти, знизилося з 68до 36 кг, молока й мо-локопродуктів у перерахунку на молоко — із 373 до 230,овочів —із 102 до 86, фруктів і ягід — із 47 до 37 кг. Одночасно збільшиласяпитома вага продуктів вуглеводної групи, яка для сімей із низьким рівнемдоходів перевищує 70%. Зменшилося також споживанння продуктів—із 141 до 121,картоплі 131 до 126 кг. Отже, продовжується спад структури харчування найширшихверств населення.
Взарубіжних країнах показник споживання на душу населення значно вищий. Якщовраховувати сало, жир, субпродукти відношення вживання м'яса в США становить1:3, а на хліб і картоплю припадає 46% денного раціону, на м'ясо в — США —відповідно 20 і 25%. Різна економічна доступність його купівлі. Щоб 1 кг м'яса,українському громадянину потрібно працювати в 10—12 разів аніж американцю.
Нестачакоштів для формування фондів соціального розвитку підприємтсв не дає можливостіпроводити роботи конструкції і технічного переозброєня обладнання. Розрахункипоказують, шо якби в харчовій промисловості податок на додану вартість був нарівні 10%, то балансовий прибуток у 1996 р. підвищився б за того ж обсягувипуску продукції майже в 2 рази [4].
Спад попитуна продукти спричинений, перш за все, зниженням реальних доходів населення, атакож зростанням розміру податків та інших необхідних платежів, обмеженістюекспортних можливостей сільськогосподарської продукції.
У 1995 роціобсяг виробництва сільськогосподарської продукції в усіх категоріях господарствУкраїни скоротився (порівно з 1990 р.) на 34,9%. Скорочено виробництво майжевсіх видів сільськогосподарської продукції, у тому числі зерна — на 33,5%,цукрових буряків — на 33,0%, картоплі — на 12%, овочів — на 1 1,9%, молока — на29,8%, яєць — на 42,3% і м'яса — на 47,7% .
Головноюпричиною зменшення обсягів виробництва є підвищення вартості ресурсів ікредитних ставок, збільшення податків, а також раптове відкриття внутрішньогоринку для конкуренції з іноземними товаровиробниками. До спаду виробництвапризвело також скорочення ресурсів, зниження ефективності їх використання,ослаблення виконавчої і технологічної дисципліни, зменшення стимулів іможливостей щодо інвестування і прискорення науково-технічного прогресу. Майжеприпинено оновлення машинно-тракторного парку господарств, не забезпечуєтьсянавіть просте відтворення виробництва, відсутнє нагро мадження капіталу: більшетого, встановилася чітка тенденція зменшення поголів'я худоби і птиці (6—10%щороку), скорочення багаторічних насаджень, тобто господарства існуютьпереважно за рахунок «проїдання» запасів і штучного зниженнясправжньої вартості робочої сили.
Таблиця 1.1. — Вирбництво молочної продукції, млн тРоки Продукція 1990 24,5 1991 22,4 1992 19,1 1993 18,4 1994 18,1 1995 17,2 1996 72,2
Навнутрішньому ринку продовольства України триває зростання цін. Проте темпипідвищення їх на окремі продукти істотно відрізняються: зокрема, за період зсерпня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчими вони були на олію, яблука, цибулю,цукор і картоплю, а найвищими — на хліб і хлібопродукти, молоко, кондитерськівироби і м'ясопродукти. Якщо за вказаний період ціни в державній ікооперативній торгівлі підвищилися на олію на 6,8%, яблука — на 9,3, цибулю —на 12,7, цукор — на 16,7, картоплю — на 17,3%, то на хліб і хлібопродукти — на44—103%, молоко і молокопродукти — на 65—96%, кондитерські вироби на 70—80,м'ясо і м'ясопродукти — на 59—72 і рибу — на 38—54%. На міських ринкахпідвищення цін на продукти харчування відбувається повільнішими темпами, ніж удержавній і кооперативній торгівлі. В цілому ціни на продукти харчуваннязбільшилися за вказаний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6 [4].
1.4.2 Економічні проблемигалузі
Алематеріально-технічна база галузі не відповідає сучасним вимогам,характеризується значною спрацьованістю обладнання. Це негативно позначаєтьсяі на економічних показниках. Приміром, спрацьованість основних виробничихфондів у галузі сягає 48 відсотків, а темпи оновлення їх основної частинизначно відстають від потреби. Стосовно основної частини вони становлять менше56 відсотків на рік. Рівень механізації праці на підприємствах не перевищує50—60 відсотків. Продуктивність праці в галузі в 2—3 рази нижча, ніж наспоріднених підприємствах у зарубіжних країнах з розвиненою економікою.
Нині Українапереходить від державної (централізованої) до багатоукладної (ринкової)економіки. Перша грунтувалася на державній формі власності на основні засобивиробництва. Друга — переважно на трьох формах власності (приватній,колективній, державній).
Підприємствавироблятимуть товари тільки в тому разі, якщо їх можна вигідно продати.Регулюватимуться ринкові відносини переважно економічними методами [7].
Необхідністьдержавного регулювання ринку продуктів харчування зумовлюється також порушеннямпаритету обміну, що склався між містом і селом. Нині мінова вартістьсільськогосподарської продукції у 1,5—2 рази нижча від мінової вартостіпромислових товарів.
Потребадержавного регулювання ринку зумовлюється й характером перерозподілу капіталу.У більшості випадків нині великі цінності наживаються не працею, а приходять доїх власників ніби самі по собі (завдяки службовому положенню, родинним ідружнім зв'язкам тощо) і незалежновід яких-небудь планів. Це бездіяльнежиття робить людей часто не тількинедосвідченими, але й нездатними до тієї розумової діяльності, яка необхіднадля того, щоб передбачити тих або інших заходів регулювання их відносин [8].
Перехіддо ринкової економіки докорінно змінює мету й завдання виробництва. Якщо головною метоювиробництва за часів адміністративно-командної було виконанняння плану, то вумовах функціонування ринкових відносин — одержання максимального прибутку накапітал.
Захист споживачівпродукції забезпечується також системою контролю за якістю продукції,встановленням обов'язкових стандартів якості. Спеціалісти-контролери за дватижні до початку збирання врожаю зобов'язані відбирати на місці вирощуваннякультур проби продукції для лабораторного аналізу на рівень забрудненостірадіонуклідами, нітратами і пестицидами. Повторному контролю повиннапіддаватися кожна партія продукції безпосередньо при надходженні на ринок.
Одним ізважливих заходів захисту споживачів є регулювання рівня цін на продукти, якеможе здійснювати держава, нагромаджуючи їх запас і доставляючи потім на ринокпри зростанні попиту.
Навнутрішньому ринку продовольства України продовжується зростання цін. Протетемпи підвищення їх істотно різняться по окремих продуктах, зокрема: за періодіз серпня 1995 р. по серпень 1996 р. найнижчі вони були на олію, яблука,цибулю, цукор і картоплю, а найвищі — на хліб і хлібопродукти, молоко,кондитерські вироби. Якщо індекс паритету цін у державній і кооперативнійторгівлі (порівняно із хлібом пшеничним із борошна І сорту) становив по олії 7,9%, яблуках — 8,9, цибулі— 14,9, цукру — 19,6, картоплі — 20,3%, то по хлібу житньому — 100,8%, молоку — 9, кондитерських виробах —82—94, м'ясу і м'ясопродуктах — 52—84%. На міських ринках підвищення цін напродукти харчування відбувається меншими темпами, ніж у державній ікооперативній торгівлі. У цілому ціни на продукти харчування збільшилися завказаний період на 44,7%, а на непродовольчі товари — на 87,6% [9].
Такимчином, стратегія формування ринку продовольства повинна грунтуватися наврахуванні купівельної здатності населення, на можливостях зміцненнявітчизняного сільськогосподарського виробництва, розвитку системи маркетингу,всебічне стимулювання експорту та обмеження імпорту продуктів, розширеннядержавного регулювання ринкових відносин.
Проте,незважаючи на складну фінансову ситуацію, на багатьох підприємствах ведутьреконструкцію й технічне переоснащення виробництва, впроваджують нові видвисокоякісної продукції в сучасній упаковці. Торік після реконструкції на Немирівськомумолокозаводі став до ладу сироробний цех, на Гніванському — встановленотехнологічну лінію виготовлення йогурту з фруктовими наповнювачами; наШосткинському молокозаводі введені в дію обладнання для виробництва йогурту,майонезе згущеного молока з цукром, на Сумському — морозива вафельнихстаканчиках. Технічне переоснащення Одеського дріжджового заводу дало змогузбільшити випуск хлібопекарських дріжджів на 10 % [10].
1.4.3 Екологічніпроблеми
Поруч із вище перерахованимипроблемами харчової промисловості важливе місце посідає екологічні проблеми. Цяпроблема має дві сторони:
— по-перше підприємства харчової промисловості утворюють складну екологічнуситуацію, тому що вони знаходяться, як праило, та мають низькі ступені захисту,перероробки, очистки стічних вод, шкідливих викидів у повітря (харчовапромисловість потребує великої кількості тепла для переробки);
— таз другого боку від харчової промисловості чекають високоякіснихекологічночистих продуктів, для виготовлення яких потрібна екологічночистасировина – що є великою проблемою для вітчизняного сільскогосподарськоговиробництва [11].
Тожвиходить, що по-перше підприємства створюють важку екологічну ситуацію викидамишкідливих речовин у повітря, а також забруднена шкідливими речовинами водапопадає на поля та для зрошення і розчинені у ній речовини нагромаджуються угрунті.
Томунеобхідне створення досконалої досконалих систм екологічного захисту є нетільки екологічною, але й економічною необхідністю тому що без створеннянадійних систем екологічних систем захисту виробництва продуктів харчовоїпромисловості неможливе вирощування екологічно чистої сировини для виробництвапродуктівхарчової промисловості. Ми маємо замкнуте коло, вирватися з якого можливелише через створення надійних екологіних систем захуисту від шкідливих викидіву повітря та очищення стічних вод [12].
1.5 Основні шляхи увирішенні проблем харчової промисловості
Аналізінвестиційної політики свідчить: для залучення в Україну інвестицій необхіднічіткі й прозорі дії в оподаткуванні, у системі мита, в ліцензуванні окремихвидів діяльності.
Харчовапромисловість України — один з найбільших реципієнтів інвестицій. Питома вагаїї в загальному обсязі іноземних інвестицій перевищує 11 відсотків. Іноземніінвестори вже вклали кошти у розвиток тютюнової (120 млн. доларів) такондитерської галузей. У системі харчової промисловості створено 20 спільнихпідприємств. Серед них — акціонерні товариства: «Дніпропетровськийолійноек-стракційний завод», «Роси Буковини», «Крафт ЯкобсСушард Україна» (Тростянецька шоколадна фабрика), «РеємтсмаКиїв-тютюнова фабрика», «Рейнолдс тобакко-Львів»,«Цукринка-2» (на базі Коровинецько-го цукрового заводу), «Чумак»(на базі Каховської харчосмакової фабрики), «Бен'є Україна» (на базіМиколаївського молкомбінату) [13].
У харчовійпромисловості розроблено бізнес-плани, які задовольняють вимоги ЮНІДО,визначено підприємства, найбільш привабливі для інвесторів. У травні цього рокув рамках щорічних зборів ЄБРР проведено круглий стіл щодо презентаціїінвестиційних можливостей у харчову промисловість. Було представлено ЗОінвестиційних проектів. Це — початок великої творчої роботи, яку слід проводитидля залучення інвестицій [14].
Яксвідчить аналіз діяльності підприємств харчової промисловості, уповільнення таневпорядкованість інвестиційного та інноваційного процесів — головна причинасучасних кризових явищ у розвитку галузі, стримування активного реформування йзабезпечення сталого її функціонування в перехідний період до розвиненоїсоціальне орієнтованої ринкової системи господарювання.
Питанняінвестування належать до одних з найважливіших, від яких залежитьфункціонування й розвиток харчової промисловості в умовах ринкової економіки.Завдяки інвестиціям розширюються й удосконалюються виробничі потужності таосновні фонди, забезпечуються необхідні пропорції. Інвестиції у виробничу сферумають забезпечити підвищення технічного рівня й поліпшення розміщення діючихвиробництв, а також необхідний приріст потужностей.
Фінансуванняй державне кредитування капітального будівництва в харчовій промисловостірегламентують Закони України «Про інвестиційну діяльність», «Пробанки і банківську діяльність», а також інші законодавчі йнормативно-правові акти країни, зокрема Положення про фінансування та державнекредитування капітального будівництва в країні, затверджене Міністерствомекономіки, Міністерством фінансів, Державним комітетом у справах містобудуваннята архітектури [16].
Таким чином,капіталовкладення в харчосмакову промисловість зменшилися на 57,3 %, в м'ясну і молочну — на68,7, у рибну — на 94 %.
За останніроки в харчовій промисловості склалося вкрай важке становище з реконструкцієюта технічним переоснащенням діючих підприємств. Основна причина — недостатнєвиділення лімітів централізованих капіталовкладень та коштів для їхфінансування, що призвело до постійного порушення строків введення в діюпотужностей для виробництва харчової продукції.
Так. протягомминулого року з державного бюджету було виділено лише 1740 тис. грн., або 18,9відсотка до ліміту. Це призвело до значного зниження темпів будівництва йневиконання завдань по введенню в дію виробничих потужностей.
Щоб подолатинегативні тенденції у розвитку ринку продовольства, необхідно, насамперед,посилити державне регулювання ринкових відносин, підвищити ефективністьвикористання ресурсів, розширити державну допомогу господарствам. Держава можездійснювати регулювання ринку через цінову і кредитно-податкову політику, атакож через створення відповідних умов для зміцнення матеріально-технічної базигосподарств, удосконалюючи податкову систему і систему інших аспектіврегулювання ринку, з тим щоб посилити стимули до інвестицій і розвитку НТП.
Ціноваполітика держави тільки тоді буде ефективною, коли ціни на сільськогосподарську продукціюзабезпечать необхідні темпи розширеного відтворення виробництва, а прибуток навкладений капітал буде не нижчим, ніж за інших можливих напрямків йоговикористання [14].
Однієюз умов ефективної діяльності підприємств харчової промисловості в процесіперетворень відносин власності повинна бути свобода вибору різних формгосподарювання. Кожна з них має як свої переваги, так і певні недоліки. Але всіорганізаційні форми підприємництва мають право на існування і повинні довестисвої переваги на практиці. Тільки при свободі їх вибору вони можуть знайтиналежне їм місце в ринковій економіці. формування різних ринкових формгосподарювання у харчовій промисловості пов'язане в першу чергу з певнимиособливостями та специфікою цієї галузі порівняно з іншими, тому що задоволенняпотреб населення продуктами харчування — досить складна, багатопланова інезмінна проблема, яка стоїть перед суспільством на всіх ступенях йогорозвитку. Це зумовлюється рядом обставин: дефіцитом багатьох сировиннихресурсів, різним ступенем розвитку галузей, які безпосередньо виробляютьпродукти харчування, і пов'язаних з ними інших галузей, організацією надходженьпродуктів харчування до споживача та багатьма іншими причинами [15].
Найбільшспецифічні особливості харчової промисловості такі:
— практичнохарчова промисловість характеризується як не одна галузь, матеріалом продукції,що виробляється, та її величезною різноманітністю;
— для ряду їїпідгалузей (цукрова, консервна, виноробна, олійно-жирова їй характерне сезонневиробництво, яке призводить до нерівномірного використання виробничихпотужностей:
— необхідність розміщення виробництва значного виду продуктів харчуванні іорганізацій їх споживання, і на невеликій відстані від сировинної бази ;
— значназалежність якості ряду продуктів від тривалості переробки сировини;
— строкизберігання більшості продуктів, як правило, обмежені;
— великазалежність від тари та упаковки продуктів;
— високі вимоги до якості продукції (свіжість, наявність вітамінів, смаковіестетичність та ін.);
— частазмінність асортименту з багатьох продуктів;
— великазалежність якості продукції від якісних характеристик сировини;
— по рядупродуктів їх виробництво вимагає великої кількості сировини Усі вищевказаніособливості визначають специфіку організації і технологій виробництва продуктівхарчування, пошук нових форм господарювання в період ринкових відносин [15].
Длястабілізації становища в ряді галузей харчове промисловості необхідно:
— оновити матеріально-технічну базу, модернізувати виробництво, збільшити обсягивипуску конкурентоспроможної продукції й розширити її асортимент, активізуватироботу щодо залучення іноземних інвестиції та кредитів;
— забезпечити пріоритетність розвитку галузей здійсненням державноїфінансово-кредитної підтримки підприємств за рахунок розширення видів їхкредитування, а також відновлення практики передбачення в державному бюджетікоштів для кредитування міжсезонних витрат підприємств цукрової, олійножирової,плодоовочеконсервної, виноробної та інших галузей;
— продовжувати протекціоністську політику щодо вітчизняного товаровиробника;
— створити оптові ринки продовольчих товарів, розширити мережу фірмової торгівлі,а отже, зменшив кількість посередників при реалізації продукції, завдяки чомубуде знижено ціни й збільшено обсяги її продажу;
— запровадити регулювання ринків зерна, цукру, олії алкогольних напоїв;
— відновити традиційні й освоїти нові зовнішні ринку збуту, зокрема, створити закордоном постійно діючі представництва окремих галузей, підприємств, регіонів;
— активізувати роботу щодо створення інтегрованих структур, до складу якихповинні увійти переробні і сільськогосподарські підприємства, фірмові магазиниорганізації з матеріально-технічного забезпечення й збуту продукції [15].
1.6Зміни у форм власності
Серед усіхформ господарювання у харчовій промисловості найбільшого поширення набуваютьакціонерні товариства. Нині АПК потребує значних капіталовкладень, які, однак,при теперішній економічній кризі держава йому надати не в змозі. Саме черезакціонерні відносини можливе активне залучення вільних коштів з інших галузейекономіки, участь іноземних інвесторів у фінансуванні АПК.
Специфічноюособливістю окремих галузей промисловості є необхідність розміщення виробництвазначного виду продуктів харчування у місцях розташування сировинних зон. Упроцесі приватизації підприємств цих галузей важливо забезпечити збереження їхспеціалізації та виробничих зв'язків, що склалися протягом тривалого періода їхдіяльності. Томувиправданим є надання права працівникам господарств сировинних зон брати участьу приватизації таких державних підприємств на тих же умовах, й членам зайнятихна них трудових колективів.
Слідзазначити, що акціонування в переробних галузях харчової промисловостігальмується через відсутність чіткого законодавства з цього питання. ВерховнаРада України, як відомо, прийняла Закон України «Про особливостіприватизації майна в агропромисловому комплексі» Ряд положень цього законусуперечить або не узгоджується з рядом діючих законодавчих актів. Тому ПрезидентУкраїни наклав вето на цей Закон до приведення окремих його положень увідповідність з чинним законодавством [8].
Згідно ззаконодавчими актами України у харчовій промисловості є об'єкти, які непідлягають приватизації. Серед них підприємства спиртової, лікеро-горілчаної,соляної промисловості та деякі інші. Крім того, треба зауважити, що,залишаючись неприватизованими, ці підприємства можуть переходити на оренду іпрацювати, як орендні підприємства, оскільки засоби виробництва є власністюдержави. В цьому випадку оренда виступає не тільки одним з проміжних шляхів дороздержавлення та приватизації, а й важливою організаційною формоюгосподарювання для підприємств тих галузей, які І не підлягають приватизації [16].
Узагальнюючивикладене, можна зробити висновок, що розвиток акціонування, малогопідприємництва та орендних відносин у відповідних переробних галузях АПК є іважливим напрямом підвищення їх ефективності в сучасних умовах.
Ухарчовій промисловості завершується процес реформування форм власності. Станомна 1 січня 1998 року в системі Мінагропрому повністю приватизованаолійножирова, миловарна, тютюнова, кондитерська, пивобезалкогольна,молочноконсервна, парфумерно-косметична, макаронна галузі, зернопереробніпідприємства (без хлібоприймальної діяльності), підприємства корпорації — »Дитяче харчування". Змінили також форму власності 98 % підприємствмолочної галузі, 93 -цукрової та 86 % бурякорадгоспів, 88 — м'ясної галузі 78%підприємств Держкомрибгоспу.
Формуваннясоціальне орієнтованої економіки вимагає вирішення стратегічного завдання —створення в Україні потужної харчової індустрії для забезпечення нормальноїжиттєдіяльності населення, відновлення й збереження його здоров'я,вдосконалення сільськогосподарського виробництва, соціальної переорієнтації базовихгалузей промисловості країни, наповнення фінансами державного бюджету. Виходячиз цього, розвитої харчової промисловості має бути пріоритетним напрямкомекономічної політики держави. Необхідні зорієнтувати цю галузь на одержаннякінцевого результату діяльності всього АПК, щоб забезпечити значне підвищенняйого ефективності, стане на дійним джерелом поповнення державного бюджету ізначних валютних надходжень [8].
2 ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКАВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ ЗАТ «ЮРІЯ» М. ЧЕРКАСИ НА ДОВКІЛЛЯ
2.1 Загальні відомостіпро підприємство
Закритеакціонерне товариство «Юрія» є правонаступником Черкаського міськмолокозаводу,який був збудований у грудні 1964 року. В середині 1990-х завод бувприватизований і отримав нове ім’я ЗАТ «Юрія».
СьогодніЗАТ «Юрія» знаходиться в числі 15 найбільших молочних підприємств України. У2006 році це підприємство зайняло 1 місце в Україні за приростом чистогоприбутку – 60,54%. У штаті компанії працює більш 600 професіоналів.Підприємство технічно обладнане для виробництва молочної продукції високоїякості в більших об’ємах і широкому асортименті: масло селянське вагове тафасоване, сир плавлений «Янтар», сир жирний м’який«Дніпровський», молоко пастеризоване, кефір, ряжанка, йогурт,ацидофілін, сметана, сливки, сир жирний кисломолочний, сирки 8% и глазуровані[17].
/>
Рисунок 2.1 — Карта-схемарозміщення ЗАТ «Юрія»
Створена розгалуженасистема збуту продукції на території України – Черкаська, Дніпропетровська,Запорізька, Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Вінницька, Херсонська,Полтавська, Чернівецька області та АР Крим.
До2012 році компанія планує увійти в п’ятірку лідерів молочної промисловостіУкраїни.
У1996 зареєстрована торгова марка «Волошкове поле» — одна з перших торгівельнихмарок серед виробників молочної продукції України, яка неодноразово отримуваларізні нагороди та медалі на багатьох дегустаційних конкурсах. За останні двароки ТМ «Волошковеполе»оновила свою пропозицію асортиментного ряду на 40% такими групами, як десертна,йогурт на, функціональна.
Основоюдля проведення робіт є договір, що заключний між замовником ЗАТ «Юрія» іорганізацією-виконувачем «Інтернаукпром».
Виконанняробіт по інвентаризації проводилось відповідно «Інструкції про вміст і порядокскладання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин напідприємстві» Мінекобезпеки України.1996 р [17].
Основнимивиробничими відділеннями підприємства для випуску молочної продукції є:
- приймальне відділення;
- апаратний цех, де відбувається сепарування молока на сметану,масло, пастеризація сумішей;
- цех розфасовки продукції;
- цех виробництва масла;
- цех вироблення морозива.
Длямиття устаткування відділень використовуються розчини каустичної соди,кальційованої соди, азотної кислоти. Приготування миючих розчинів, подачанасосним устаткуванням у виробничі відділи, мойка автоцистерн, ємність вприймальному відділенні, апаратному цеху супроводжується виділенням гідроксинатрію, карбоната натрію, азотної кислоти і двоокису азоту.
Увідділенні виробництва казеїну в процесі сушіння відпрацьоване запиленеповітря, що виходить із сушильної установки після очистки в прямоточномуциклоні викидається в атмосферу. Також частково запилене повітря викидаєтьсяпри пневмонавантаженні казеїну із сушильної установки в циклон-накопичувач.
Длявипікання вафельних стаканчиків в якості палива використовують природній газ.При згорянні газу в агрегаті для випікання в атмосферу викидається оксидвуглецю, оксиди азоту, при приготуванні в процесі випікання виділяються: пилборошна, оксиди азоту.
Таблиця 2.1.-Перелік забруднюючих речовин, щодо яких проводяться прямі вимірюванняАзоту оксиди Барію сполуки Водень фтористий та газоподібні сполуки фтору Гас(керосин) Акролеїн Бензин Водень хлористий Дихлоретан Акрилонітрин Бензол Вуглець оксид Діоксан Аміак Бутанол Вуглецю чотирьоххлорид Етанол Ацетон Бутилацетат Метилен хлористий Етилацетат Заліза сполуки Марганцю сполуки Масляний аерозоль Етилену оксид Ізобутанол Метанол Метилетилкетон Етилцелозольв Ізопропанол Пил Метилхлороформ Епіхлоргідрин Каніфоль Свинець (сполука) Мідні сполуки Олова сполуки Ксилол Сірки діоксин Нікелю сполуки Оцтова кислота Луги їдки Сірководень Сірчана кислота Перхлоретилен Стирол Сірковуглець Фтору тверді сполуки Скипидар Толуол Скипидар Формальдегід Цинку сполуки Фенол Хлор Уайт-спіріт Хром та сполуки хрому Хладони 11,12,113,114 Циклогексанон
Паропостачанняпідприємства відбувається котельнею з 2-ма котлами VSP-8, що працюють наприродному газі. При спалюванні природного газу в
атмосферу викидаються оксиди азоту, оксид вуглецю.
Придопоміжному виробництві на підприємстві проводяться:
- електродугова зварка і газова різка металу, виліляються оксидизаліза, марганець та його сполуки, оксиди хрому, фтористий водень, оксидвуглецю, оксиди азоту ;
- обробка деревини на деревообробних станках – пил деревний;
- при наливі, зберіганні в резервуарах нафтопродуктів, заправцімеханізмів виділяються бензин, вуглець [18].
Техніко-економічніпоказники роботи підприємства представлені в таблиці 2.2.
Розташуванняджерел викидів представлено на карті-схемі підприємства.
Вперспективі на 2002-2003 рр. збільшується об’єм випуску продукції і розширеннявиробництва в порівнянні з програмою 2002 р. не намічається.
ПромплощадкаЗАТ «Юрія» межує:
- на півночі, північному сході – з територією школи №32, жилоюзабудовою;
- на півдні, південному сході – з вулиці Вербовецького, жилоюзабудовою;
- на півдні, південному заході – з вулиці Ватутіна;
- на заході – з вулиці Чехова, промисловою забудовою.
Ситуаційнийплан розміщення ЗАТ «Юрія» представлений на рисунку 2.1.
Таблиця 2.2.-Техніко-економічні показники роботи підприємстваНайменування показника Одиниця вимірювання План на 2002 р. 1 2 3 Продукція, що випускається Молоко т 3400 Сметана т 920 Кисломолочна продукція т 3700 Масло т 1400 Сир жирний т 20 Казеїн т 500 Вафельні стакани млн… шт. 17 Витрачені матеріали, паливо Природній газ тис.м3 4266 В тому числі: — для котельної тис.м3 4216 — випічка вафельних стаканчиків тис.м3 50 Аміак т 3 Кислота азотна т 28,2 Сода каустична т 30 Сода кальцинована т 15 Пропиленова упаковка т 15 Фреон-22 кг 165 Бензин т 300 Дизельне паливо т 48 Хлор кг 500 Зварювальні електроди АНО кг 580 Зварювальні електроди ОЗЛ кг 70
2.2 Характеристикаджерел забруднення на підприємстві
Увідповідності з класифікацією раціональне розміщення та локалізація джерелзабруднення відноситься до організаційно — технічних методів захистунавколишнього природного середовища [18].
Прирозміщенні нових та реконструкції діючих підприємств, споруд та інших об'єктівнеобхідно забезпечувати дотримання нормативів шкідливих
впливівна атмосферне повітря, а при плануванні розміщення та розвитку міст та іншихнаселених пунктів повинні враховуватися стан, прогноз зміни та завдання поохороні атмосферного повітря від шкідливих впливів.
Прирозробці технічних заходів по попередженню та зменшенню забрудненняпромисловими викидами необхідно приймати до уваги фон забруднення, якийстворюють сусідні підприємства, природно-кліматичні та атмосферні умови, рельєфмісцевості та умови провітрювання, які пов'язані з плануванням та забудовоюплощадки.
Степіньзабруднення повітря біля земної поверхні викидами промислових підприємствобумовлюється не тільки кількістю шкідливих речовин, які викидаються, але і їхрозподіленням в просторі та часі, а також параметрами виходу пилогазоповітряноїсуміші.
Длятого щоб концентрація шкідливих речовин в приземному шарі атмосфери неперевищувала гранично допустиму максимальну разову концентрацію, пилогазовівикиди піддаються розсіюванню в атмосфері через високі труби. При доситьвисокій димовій трубі забруднення досягають приземного шару атмосфери назначній відстані від труби, коли вони вже встигають розсіятися в атмосферномуповітрі до допустимих концентрацій.
Слідвідмітити, що це не самий кращий спосіб захисту повітряного басейну відпромислових забруднень, так як він розрахований на самоочищуваність біосфери. Вцьому випадку знижується рівень забруднення повітряного басейну біляпідприємства, тобто в локальному, а не в глобальному масштабі, оскількишкідливі речовини, які накопичуються в атмосфері рано чи пізно опускаються вприземний шар атмосфери і попадають на земну поверхню [18].
Ступіньрозбавлення викиду атмосферним повітрям знаходиться в прямій залежності відвідстані, яку цей викид пройшов до даної точки. Шкідливі речовини, які присутнів викиді, розповсюджуються в напрямку вітру в межах сектора, який обмеженийдосить малим кутом розкриття факела біля виходу із труби. На відстані від 4 до20 висот труби (Н) факел доторкується землі і деформується, при цьомумаксимальна концентрація шкідливих речовин в приземному шарі спостерігається навідстані (10 .40) Н. Таким чином, можна виділити три зони забрудненняприземного шару атмосфери:
1)зона перекиду факела викиду, яка характеризується відносно невисоким вмістомшкідливих речовин в приземному шарі;
2)зона максимального забруднення приземного шару;
3)зона поступового зниження рівня забруднення.
Максимальнаконцентрація шкідливих речовин пропорційна масі шкідливих речовин, яківикидаються за одиницю часу, і протилежна квадрату підвищення точки викиду надземною поверхнею.
Ступіньшкідливості забруднення приземного шару атмосферного повітря викидами шкідливихречовин, визначаються по максимальній розрахованій величині приземноїконцентрації шкідливих речовин (мг/м3), яка може встановлюватись на деякійвідстані від місця викиду, і яка відповідає найбільш несприятливимметеорологічним умовам. При одночасній присутності в атмосферному повітрі декількохшкідливих речовин, які мають властивість сумації дії, повинні виконуватиськонкретні умови для кожної точки місцевості.
Рельєфмісцевості відіграє велику роль при розсіюванні шкідливих викидів. Навіть принаявності на місцевості порівняно невисоких підвищень вони суттєво міняютьмікроклімат та характер розсіювання забруднюючих речовин. На пересічніймісцевості розповсюдження шкідливих домішок носить нерівномірний характер і впонижених місцях утворюються зони, які погано провітрюються, в них значно вищаконцентрація шкідливих речовин. Напрямок та сила вітрових потоків в приземномушарі атмосфери на горбистій місцевості може значно відрізнятись від вітровихпотоків у вільній атмосфері над підвищеннями.
Прибудівництві промислових об'єктів в районах із складним рельєфом місцевостінеобхідно проводити обстеження мікрокліматичних умов в районі де плануєтьсябудівництво. Якщо промисловий об'єкт потрібно будувати в долині, то його неможна розміщувати на одній лінії з населеним пунктом (по направленню вітрів,найбільш характерних напрямків). Жила забудова не повинна бути вище промисловоїплощадки підприємства, в іншому разі переваги високих труб для розсіюванняпромислових викидів практично зводяться до нуля. При порівняно спокійномурельєфі місцевості промислові підприємства розміщують на рівному підвищеномумісці, яке добре продувається вітрами [18].
Поможливості їх слід розміщувати в спеціально відведеній для цього промисловійзоні, за межею населених пунктів.
Технологіявиробництва продукції, що використовується на підприємстві, відповідаєвітчизняному технологічному рівню в області виробництва молочної продукції.
Пилеочиснеобладнання, що використовується при правильній експлуатації забезпечуєдотримання нормативів допустимих викидів.
Карта-схемарозміщення джерел викидів представлена на рисунку 2.1.
/>
Рисунок 2.2 — Карта-схема розміщення джерел викидів ЗАТ «Юрія»
Яквидно з рисунка основними стаціонарними джерелами викидів є виробничі корпуси,деревообробний цех, зварювальне відділення, Дільниця зарядки акумуляторів тамайстерня по ремонту фреонових холодильників.
Перелікджерел виділення існуючих на підприємстві забруднень представлено в таблиці2.3.