Коломийськемедичне училище ім. І.Я. ФранкаМікроелементи Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J
Підготувала студентка
групи Іф2Яців Надія
Коломия – 2001
Цинк Zn
Цинк– це життєвоважливий мікроелемент для всіх вищих організмів, інші ферментиявляються сполуками цинку. Він небхідний для нормальної життєдіяльності людини,входить до складу карбоангідрази, фермента, який бере участь у підтримцікислотно-лужної рівноваги і других металоферментів.
Цинкзнаходиться в ряді ферментів, абсолютно необхідних в ньому для проявлення своєїактивності. Солі цинка є ядовиті, признаки отруєння: подразнення слизовоїоболонки, рвота. Харчові продукти не можна зберігати в цинковій посудині. Цинкомпокривають вироби з заліза і сталі, для охорони від корозії. Застосовують якконструкціонний матеріал (1-6% Al+ 1% Cu) для цинкографіїіанодів використаних в електролізерах і в голованічних елементах. Цинк впливаєна активність тропних гормонів гіпофіза, бере участь в реалізації біологічнихдій інсуліна, нормалізуючи жировий обмін. Цинк в кровотворенні а такожнеобхідний для нормального функціонування гіпофіза, підшлункової залози,сім‘янипузирів.
Сполучення цинка в медицинівикористовують в якості лікарських засобів.
В земній корі містить8,3´10-3%цинку, в основному, у складі поліметалічних сульфідних руд і мінералів із якихсновними являється сфалерит (цинкова обманка) і вюрцит ZnS,смітсоніт ZnCO3,цинкит ZnO, коламин Zn4Si2O7(OH)2´H2O.
Визначення цинку вбіологічному матеріалі проводиться методами еммисіоною, атомно-адсорбуючою,рентгенівською стрептескопією і другими методами якісного аналізу.
Марганець Mn
Марганець входить доскладумолекул деяких ферментів і стимулює молекул деяких ферментів і стимулює їхактивність.
Організму потрібно лишев значно в малих кількостях цього елементу, а роль його в обміні є дуже велика.
Марганець входить всклад всіх рослинних і тваринних організмів. Для живи організмів має життєвоважливе значення. Він активує багато ферментованих процесів. Марганецьнеобхідний для синтезу глікозаміногліконів хрящової тканини, для еритрогаезів іутворення гемоглобіна.
Він стимулює синтезхолестерина і жирних кислот, виявляючи тим самим гіпотронні дії. Марганецьвідноситься до промислових отрут з різким вираженими токсичними властивостями.Надмірне поступлення марганцю в організм тварин веде допідвищення його концентрації і появи в них ідентичних змін в кістках прирахіті. Крім впливу на процеси кровотворення. Марганець впливає наантителогенез, прискорює утворення антитіл.
У металургійнійпромисловості марганець широко використовується для зв‘язування сірки і кисню вчавуні і сталі.
В організмі дорослоїлюдини міститься 20 мг марганцю. Особливо багато є його в клітинах, багатихмітохондріями і меланіном. В крові людини в нормі міститься близько 4-20мкг%.
В плазмі марганецьзв‘язаний b — глобулінами.
При деяких захворюванняхконцентрація в крові збільшується, а при деяких захворюваннях печінки –знижується.
Міститься марганець впродуктах рослин біля 8-50мг/кг, в продуктах тваринного походження нижче 0,1-2мг/кг.
Йод – J
Йод міститься у всіхтканинах людини. Але в основному він знаходиться в тканинах щитовидної залози вскладі її гормонів – трийодтироніна і тиржсина.
В організмі дорослоїлюдини міститься близько 25 мг йоду, із яких10-15 мг в добу.
Недостатність йоду вхарчових продуктах викликає розлад функції щитовидної залози супроводжується їїрозростанням. Попередження людей від цього захворювання вдається шляхомдодаткового ведення йоду в організм. Наприклад добавляють його до повареноїсолі.
Йод відноситься догалогенів. Він активно впливає на обмін речовин, тісно зв‘язаний з функцієющитовидної залози. В організмі знаходиться у вигляді неорганічного йодиду іскладовою частиною тиреоідних гормонів і їх похідних недостатність йодуприводить до порушення функції залози, її гіперплазми і розвитку зоба. Підвищенняконцентрації йоду в крові відмічається також при вагітності і при деякихзахворюваннях печінки.
Людина повиннаодержувати 50-60 мг в добу. Із крові йод легко проникає в різні органи ітканини. В природі йод розповсюджений повсюди і він міститься в усіх живихорганізмах, воді, мінеральних водах, мінералах, ґрунті. У земній корі йогоміститься значно мало (3´10-5%). Промисловакількість йоду зустрічається у водах нафтових родовищ і відкладення селітри.Найбільша його кількість сконцентрована в морі, водах, повітрі, ґрунті.Відносно йоду є багато в м‘ясі деяких риб і молюсків.
Елементарний йод легкоі швидко всмоктується через шкіру і слизові оболонки, а в паро утворюючомувигляді – через легені.
Швидкість всмоктуванняелементарного йоду із шлунково-кишкового тракту підтверджена значнимколиванням, і залежить від кількісного складу їжі. Білки і жири, які містятьсяв ній, зв‘язують елементарний йод і зменшують його всмоктування в кишечнику.
Із крові йод легкопроникає в різні органи і тканини, місткість йоду в тканинних рідинах неперевищує 1/3 – ¼ від місткості його в плазмі крові.
Значна частина йоду,яка всмокталася (до 17% введеної дози) вибірково вбирається в біосинтезгормонів.
В значній кількості йоднакопичується в органах, які здійснюють його виділення із організму. Присифілісі і туберкульозі йод накопичується також в вогнищах специфічногоураження (в гушах, туберкульозних вогнищах), що пов‘язано з високим вмістом вних ліпідів. Виділення йоду із організму здійснюється головним чином нирками(до 70-80% від введеної дози) і частково екскреторними залозами – слинними,молочними, потовими, залозами слизистої оболонки шлунка. Існує певназакономірність розподілу йоду в атмосфері, воді і ґрунтах.
Найбільша йогокількість сконцентрована в морській воді, повітрі і ґрунтах приморськихрайонів. В цих же районах відмічається найбільш висока місткість в рослиннихпродуктах – зернових, овочах, картоплі і фруктах, а також в продуктахтваринного походження – м‘ясі, молоці, яйцях.
Значно багато йодуміститься у м‘ясі деяких морських риб і молюсків. Особливо багато йоду врибному жирі (до 770 мкг%).
Кобальт – Со
Особливо великезначення для організму мають мікроелементи кобальт, марганець і цинк, та інші.Їхня кількість в організмі є значно в малих кількостях, але роль їх в обміні єдуже велика.
Біологічна ролькобальту в значній степені зв‘язана з його участю в каталітичної ферментальноїфункції вітаміну В12 складовою частиною якого є він. Входить доскладу багатьох анти аналітичних лікарських препаратів.
Його широковикористовують в електроніці, в металургії при одержуванні різноманітнихсплавів металів і окремих сталей, в кількості каталізаторів при виготовленнібарвників, а також забарвленні скла, паперу. Довго живучий ізотоп 60Сошироко використовується в науці, техніці і сільському господарстві в кількостірадіоізотопного індикатора.
Він являється постійноюскладовою частиною рослинних і тваринних організмів і відносяться до числаважливих мікроорганізмів, також Со є фізіологічно-активний – впливає накровотворення і обмін речовин. Широко використовується в медицині дляпроменевої терапії, радіоцинної стерилізації медичних матеріалів, виробів ілікарських засобів, виробів і лікарських засобів, щоспричиняє засвоєння заліза і стимулює його обмін в організмі.
Органічне сполучення Созастосовують у виготовленні поліефірних пластиків, тетрокарболізатора прирізних синтезах і для нанесення кобальтових покриттів. Він міститься в значномалій кількості в річковій, озерній і морській воді, в морських рослин, ворганізмі риб і інших морських тварин. Із харчових продуктів найбільше йогоміститься звичайно в горосі (15,0 мкг%), фасолі, яка складає близько 12,1 мкг%, полуниці (9,8 мкг %), голанському сирі (4,32 мкг %). Важлива роль належитькобальту при ендогеннім синтезі вітаміну В12.
Фтор – F
Фтор у невеликійкількості міститься у всіх тканинах людини.
У крові людинимісткість фтору коливається в межах 0,03-0,07%. Значно більше його є в кістках(10-30 %) і особливо багато є в зубах (в емалі 120-150 мг %, в дентині близько50 мг %).
В кістках і зубах фторзнаходиться в нерозчиненому вигляді фтор кальцієвої солі, фосфорної кислотифтор апарата. В організмі фтор потрапляє безпосередньо з питною водою.Оптимальна місткість фтору у воді коливається в межах 0,5-1,2 мг в 1 літрі.
В місцевостях, демісткість фтору у воді нижча і де харчові продукти бідні на фтор, частозустрічається кароїз зубів, але надлишок фтору викликає друге захворювання –флюфоз.
Фтор відноситься добіомікроелементів і відіграє значну роль в розвитку і мінералізації кістокзубів. Відноситься до абсолютно необхідних для організму мікроелементів.
В медицині деякіфторомісткі сполуки зустрічаються, як лікарські засоби, вони використовуютьсядля наркозу, в кількості кровозамінників.
По знаходженню в земнійкорі (6,5´10-2%) дванадцяте місце середхімічних елементів, в гірських породах його концентрація в середньому складає300-800мг/кг, в ґрунті віз 30 до 320 мг/кг, в підземних водах – до 20 мг/л ібільше, в морській воді – 0,7-1,4мг/л, в атмосферному повітрі – від 2´10-6до 4´10-4мг/м3.
Фіф являєтьсяостереотипним елементом в зубах і кістках людини і тварини його місткість сягає2000 мг/кг і вище, в середньому він же складає 240 – 560 і 200 – 400 мг/кг.
Джерелом його,потрапляю чого в біосферу, являється вулканічні гази, місткість до 2,5% фтору івулканічні гірські породи, в яких знайдено біля 90 фторомістких матеріалів.
Фтор стимулюєрепаративні процеси при переломах кісток, попереджає розвитку синильногоостеонороза.
Бром – Br
Бром – цепостійна складова частина різних тканин організму людини і тварин. В тканинахссавців місткість брому нерівномірна і коливається в межах 0,1-0,7 мг %. Значновища концентрація брому в гіпофізі. В організм бром поступає з харчовимипродуктами (рослинного походження) і невеликою кількістю його вводять зкухонною сіллю.
Солі брому широковикористовуються в медицині в кількості лікарських речовин.
Відомо 2 стабілізатораі 20 радіоактивних ізотопів. Місткість брому в земній корі складає 0,6´10-4%.
В природі зустрічаєтьсяі вигляді сполучення у воді деяких соляних озер, морської води близько 0,005 %,в бурових водах і також хлоромістких мінералів. Бром містить також в рослиннихорганізмах; найбільш багаті ним фасоля і горох. В тваринних організмах бромміститься переважно в крові, спинномозковій рідині і гіпофізі.
В промисловості бромдістають з природних джерел – із морської води, з концентрованих розсолів(ропи) соляних озер.
Бромна водазастосовується як окисник і бромуючі засоби в хімічному синтезі і аналізі. Бромутворюється багатьма сполуками з різними органічними речовинами.
Він широковикористовується у (медицині) промисловості – в виробництві антидетонаторівгорючого, в органічному синтезі, в фармацевтичній, фото- і кінопромисловості.
Деякі органічні сполукиброму використовують як інсектициди, а також, а також як ефективні вогнегаснізасоби.
В медицині прилікуванні неврозів, істерії, безсоння і інших розладів і інших розладівнервової системи, широко використовують броміди калію, натрію, кальцію іалюмінію, а також деяких органічних сполук брому. Надмірне накопичення ворганізмі викликає бромистих солей викликає шкірні висипки і пригнічування нервовоїсистеми.
Мідь – Cu
Мідь відіграє важливуроль в організмі людини, входить до складу деяких окислених ферментів. Великезначення має мідь в процесах кровотворення, при синтезі гемоглобіну і ферментівцитохромосомів, де її функції тісно пов‘язані з функцією заліза.
Місткість міді в плазмікрові людини складає 0,1 мг %.
Мідь є важлива дляпроцесів росту (значна частина міді захоплюється плодом). Вона впливає нафункцію залоз внутрішньої секреції, властива інсуліноподібна дія, в зв’язку зчим сполучення міді приймають інколи хворі на цукровий діабет.
Недостатність міді вїжі тварин приводить до розвитку у них ряду паталогічних процесів. Добованеобхідність в міді для дорослої людини становить 0,035мг на 1 кг. Найбільшебагаті міддю гов‘яжа і свиняча печінка, шампіньйони, печінка палтуса, печінкатріски.
Мідь входить вструктуру або склад активного центру багатьох метало протеїдів рослинних ітваринних пластоцианіна, хлоропластів, поліфенолоксідаз, лаказо, дофін — b- гідроксилази, гемоціаніна, а також виявившихся в складі інших білків, функціядеяких в організмі кінцевого зупинення.
Мідь в метало протеїдахколивається від 0,2 до0,8%. В організмі дорослої людини міститься 100-150 мгміді, в м‘язах і кістках міститься 50%, а в печінці – 10% всієї міді організму.Особливо багаті на мідь горіхи, гриби, боби, соя, кава, печінка тварин.
Використана література
1. Медичнийенциклопедичний словник. Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А.М. Кудрицький
2. Вирізки журналу “Медичний вісник” та“Охорона здоров‘я”