--PAGE_BREAK--Табл.1.1 «Перехідні операції: податкові наслідки»
1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку
Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).
Якщо фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.
Чинним законодавством пільги для фізичних осіб — підприємців платників єдиного податку не передбачені.
Облік доходів і витрат.
Для платника єдиного податку – фізичної особи порядок ведення Книги обліку, доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99р. №599 “ Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі ”, зареєстрованим у Мінюсті 2.11.99. за № 752/4045 (далі – Порядок № 599).
Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають графи “Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)”, “Витрати на виробництво продукції”, “Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”.
У графі “ Сума виручки (доходу)” відображається фактично отримана сума виручки.
У графі “ Витрати на виробництво продукції ” відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.
Визначення обсягу виручки єдиного податку фізичної особи підприємця від здійснення діяльності за договором комісії (доручення).
Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “ Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” (далі – Указ) фізична особа – платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу чи збитків) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.
Указом (абзац 5 стаття 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).
Відповідно до статті №1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер — особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов‘язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій.
Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов‘язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.
Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності – платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу комісійного товару, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.
Ставки єдиного податку для суб‘єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи – платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу – 500 тис. грн.
Річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи — СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.
У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.
У разі перевищення обсяг виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. №13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідні роз‘яснення з цього питання надано Міністерством юстиції листом від 15.08.2007р. №20-9-7599 (9.3).
Суб‘єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (пункт 5 Указу).
Особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.
Доходи отримані фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. N 889 «Про податок з доходів фізичних осіб».
Порядок складання та подання звітності.
Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Після закінчення звітного періоду (кварталу) протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва, суму фактично сплаченого єдиного податку, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.
Згідно із положеннями Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.
Доходи громадян підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом за винятком доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткування яких здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.
Порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва (СМП) регулюється Указом № 727 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, порядок ведення спрощеного обліку та звітності СМП затверджується Мiнфiном (ст. 6 Указу № 727). Зважаючи на це, спочатку кілька слів про загальні вимоги.
Згідно зі статтею 11 Закону № 2063 для СМП може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством України, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:
— заміну сплати встановлених законодавством податків i зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;
— застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Наразі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (далі — спрощена система бухгалтерського обліку та звітності) може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, — на вибір СМП.
СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, дотримуються вимог, встановлених законодавством про спрощену систему обліку i звітності
Зважаючи на наведене, можна зробити висновок, що всі юридичні особи, які підпадають під визначення СМП, мають право обрати спрощену форму бухгалтерського обліку та звітності.
Це стосується не тільки тих юридичних осіб — СМП, які обрали загальну систему оподаткування (платники податку на прибуток підприємства), а й тих, які перейшли на спрощену систему оподаткування згідно з Указом № 727 та сплачують єдиний податок.
СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, ведуть бухгалтерський облік i подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку i звітності (п. 3 ст. 2 Закону № 996). Цей дозвіл СМП надано Законом № 2063 та Указом № 727, про що йшлося вище. Далі розглянемо законодавство про спрощену систему бухгалтерського обліку i звітності.
По-перше, зміст i форму фінансового звиту СМП у складі Балансу (форма № 1-м) i Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок заповнення його статей установлено П(С)БО 25 (показники цього звиту наводяться в тисячах гривень з одним десятковим знаком). Цей нормативний акт застосовують СМП, визнані такими відповідно до чинного законодавства, i представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності. Крім того, норми П(С)БО 25 поширюються на підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються СМП. Якщо такі, а також новостворені підприємства за результатами діяльності за I квартал або I пiврiччя поточного (звітного) року не можуть бути визнані СМП відповідно до чинного законодавства, то вони складають фінансовий звіт за цей i подальші періоди поточного (звітного) року згідно з П(С)БО 1-5. Ті ж підприємства, які не будуть визнані СМП за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців i звітний рік із застосуванням П(С)БО 25.
По-друге, Наказом № 186 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій суб’єктів малого підприємництва (далі — спрощений План рахунків). Як зазначено в пункті 2 Наказу № 186, спрощений План рахунків можуть застосовувати, зокрема, СПД — юр. особи, які відповідно до чинного законодавства визнані СМП (у разі складання ними фінансової звітності із застосуванням П(С)БО 25). При цьому слід врахувати, що:
— облік та узагальнення інформації про позабалансові активи i зобов'язання підприємства здійснюють з використанням позабалансових рахунків класу Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженого Наказом № 291 (далі — План рахунків);
— записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків i на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність i рух активів, капталу, зобов'язань, про доходи i витрати, факти фінансово-господарської діяльності здійснюються відповідно до інструкції № 291;
— з метою забезпечення необхідної деталізації та аналітичності облiково-економiчної інформації підприємства вводять до спрощеного Плану рахунків субрахунки (виходячи з призначення рахунків, потреб управління підприємством, використання назв рахунків i субрахунків Плану рахунків).
По-третє, згідно з пунктом 15 Метод. рекомендацій № 422 спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у регістрах бухгалтерського обліку, затверджених Наказом № 422 (відомості та оборотно-сальдова відомість), які використовують малі підприємства. Зазначимо, що:
— господарські операції відображаються в регістрах за той звітний період, у якому вони відбулися, а інформація про них з регістрів бухгалтерського обліку використовується для складання фінансової звітності, інвентаризаційної та аналітичної роботи;
— регістри складаються щомісяця та підписуються головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.
Пiдсумковi записи з відомостей переносяться до оборотно-сальдової відомості для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця i використовується для записів даних за дебетом i кредитом кожного рахунку окремо. Її заповнюють, переносячи кредитові обороти із регістрів бухгалтерського обліку в дебет вiдповiдних рахунків.
продолжение
--PAGE_BREAK--
продолжение
--PAGE_BREAK--