Зміст
Вступ
1. Поняття міжбюджетних відносин
2. Критеріїрозмежування видатків і доходів між окремими бюджетами
3. Характер та форми взаємовідносин між бюджетами.Субсидіювання та його види: субсидії, субвенції, дотації
4. Зарубіжний досвід використаннябюджетних трансфертів
5. Проблемивдосконалення системи трансфертів
Висновок
Література
Вступ
Головноюознакою міжурядових трансфертів та їхнє фінансових відносин у будь-якій правоверегулювання країні є організація та способи переміщення фінансових ресурсів відодного рівня влади до іншого. Основним інструментом такого переміщення ресурсівє система бюджетних трансфертів.
Трансферти— головний інструмент організації міжбюджетних взаємовідносин, як уже зазначалосяв попередньому параграфі роботи.
Термінтрансферти в українському законодавстві почав використовуватись у 1998 р.Трансфертами в Україні є дотації, субсидії, субвенції, а також міжбюджетні взаєморозрахунки.Проблема використання дотацій, субсидій і субвенцій уже порушувалася вукраїнській літературі. Обговорюється вона і у виданнях Російської Федерації.Цій проблемі присвячено ряд спеціальних видань за Програмою сприянняпарламентові України.
Проблемабюджетних трансфертів має велике практичне значення, адже в Українірозвивається тенденція збільшення чисельності дотаційних бюджетів.
1.Поняття міжбюджетних відносин
Місцеві бюджетиможуть бути достатніми для виконання органами місцевого самоврядуванняделегованих і власних повноважень, а також для забезпечення населеннясоціальними послугами не нижче рівня мінімальних соціальних гарантій. Якщомісцеві бюджети не збалансовані з урахуванням цих умов, держава забезпечує їхнюзбалансованість шляхом передачі засобів у виді міжбюджетних трансфертів (дотацій,субвенцій).
Міжбюджетні відносини — це система фінансових відносин, якіформуються між державою, АРК, місцевим самоврядуванням в процесі забезпеченняресурсами відповідних бюджетів для виконання функцій, передбачених КонституцієюУкраїни та законами України (ст.81).
Визначенняправових норм щодо забезпечення відповідності між повноваженням на здійсненнявидатків з місцевих бюджетів та бюджетними ресурсами, що мають забезпечувативиконання цих повноважень — першочергова мета.
Недосконалістьінституційної та правової бази регулювання міжбюджетних відносин мали місцепротягом останніх років:
По-перше,відсутність чіткого розподілу видаткових повноважень між державним та місцевимибюджетами, а також передача на місцеві бюджети видатків без забезпечення їхвідповідними ресурсами знімала відповідальність з органів місцевої влади завиконання зобов’язань з надання бюджетних послуг населенню
По-друге, основначастка доходів місцевих бюджетів формувалась за рахунок відрахувань відзагальнодержавних податків і зборів, нормативи яких щорічно змінювались.
З прийняттям БКзапроваджені основні норми щодо реформування фінансових відносин, а такожврегульовані такі питання:
Здійсненорозмежування видатків між ланками бюджетної системи та відповідальність органіввлади за їх здійснення;(Ст.84,86);
Визначено, щовидатки за державними програмами соціального захисту та соцзабезпеченнянаселення фінансуватимуться за рахунок коштів державного бюджету (ст.102);
Місцевим органам владинадано право самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетіввідповідно до закону. Держава на стадії формування обсягів міжбюджетнихтрансфертів встановлює обмежений загальний обсяг видатків місцевих бюджетів, щодозволить контролювати сумарні видатки (ст.94);
Види доходівмісцевих бюджетів розмежовані на ті, що враховуються і ті, що не враховуютьсяпри визначенні міжбюджетних трансфертів. Передбачена компенсація втрат доходівбюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідокнаданих державою податкових пільг (ст.103);
Встановленодиференціацію трансфертів за конкретними напрямами та видами (ст.98)
Міжбюджетні трансферти поділяються на три групи:
До першої групиналежать трансферти, що здійснюютьсяв порядку вирівнювання бюджетної спроможності на безоплатній і безповоротнійоснові для покриття поточних видатків;
Дотаціявирівнювання доходної спроможності бюджету;
Трансферти, щопередаються до ДБ та місцевих бюджетів
До другої групи належать трансферти, що надаються для використання на певнумету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про його надання:
Субвенція наздійснення програм соціального захисту, що надається з ДБ;
Субвенція накомпенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконаннявласних повноважень внаслідок надання пільг, встановлених державою (надається здержавного бюджету);
Субвенція навиконання інвестиційних проектів;
Субвенції навиконання власних повноважень територіальних громад сіл, селищ, міст та їхоб’єднань
До третьої групи належать інші трансферти, що надаються на безоплатній ібезповоротній основі у вигляді дотації.
Для здійсненнярозподілу загального обсягу прогнозних видатків між місцевими бюджетами ст.94БК зобов’язує використовувати фінансовінормативи бюджетної забезпеченості, які визначаються шляхом ділення загального обсягу фінансових ресурсів,що спрямовуються на надання бюджетних послуг, на кількість мешканців чиспоживачів соціальних послуг. Фінансовий норматив бюджетноїзабезпеченості є єдиним для всіх місцевих бюджетів дорівнює середнім по країнівитратам на одного споживача бюджетної послуги за кожним видом видатківбюджету.
Метою йогозастосування є досягнення прозорого, об’єктивного та справедливого порядкувизначення видаткового обсягу ресурсів для окремого місцевого бюджету залежновід кількості отримувачів бюджетних послуг.
Розрахунок обсягудоходів, закріплених за бюджетами. проводиться у межах прогнозного обсягудоходів зведеного бюджету України, визначеного на підставі основних прогнознихмакропоказників на плановий рік, а також із застосуванням індексу відносної податкоспроможності територіальноїодиниці. (визначаються, як відношення середньодушового кошикадоходів місцевого самоврядування до середнього по Україні значення, щовраховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Індекси не можутьзмінюватися і переглядатися частіше, ніж раз в три роки (ст.98)
Обсяг дотаційвирівнювання з державного бюджету, що надаються бюджету АРК, обласним бюджетам,бюджету м. Києва і Севастополя, бюджетам республіканського і обласного значеннята бюджетам районів, або коштів, що передаються з цих бюджетів до державногобюджету (Ti), визначається зазагальним фондом бюджету адміністративно-територіальної одиниці як різниця міжрозрахунковим обсягом видатків(Vi), прогнознимпоказником обсягу доходів, що акумулюються наїї території(Di),із застосуванням коефіцієнтавирівнюванняai.
Ti=ai (Vi –Di),
Ti — кошти, що передаються з бюджетів до ДБ
ai – коефіцієнт вирівнювання
Vi — розрахунковий обсяг видатків
Di – прогнозний показник обсягу доходів
2. Критерії розмежування видатків і доходів між окремими бюджетами
Критеріїрозмежування видів видатків між бюджетами будується на основі принципусубсидіарності, з урахуванням повноти надання бюджетних послуг та їх наближеннябезпосередньо до споживача.
Відповідно докритеріїв видатки поділяються на такі групи:
До першої групи видатків, що здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст, та їхоб’єднань, належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, щозабезпечують необхідне першочергове надання соцпослуг, гарантованих державою, ірозташовані найближче до споживачів;
До другої групи ,що здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та містобласного значення, а також районних бюджетів, належать видатки на фінансуваннябюджетних установ та заходів, що забезпечують надання основних соціальнихпослуг, гарантованих для всіх громадян України;
До третьої групи видатків, що здійснюються з бюджету АРК та обласних бюджетів,належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, що забезпечуютьгарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, абофінансування програм, потреба в яких існує в усіх регіонах України.
Розмежування доходів і видатків між окремими бюджетамипочинається з розподілу видатків. Оскільки бюджет є фінансовою базою держави,то в основі розмежування видатків лежить визначення меж функцій між окремимирівнями державної влади й управління. Розподіл видатків може ґрунтуватися на двох принципах: відомчій підпорядкованості і територіальному розташуванніоб’єктів фінансування.
Принцип відомчої підпорядкованості означає, що суб’єкт бюджетногофінансування отримує кошти з того бюджету, який відповідає рівню органууправління цим суб’єктом (наприклад НУ ім. Т.Г.Шевченка фінансується з ДБ)
Принцип територіального розташування означає, що фінансування здійснюєтьсяз бюджету тієї адміністративної одиниці, на території якої знаходиться суб’єктгосподарювання. На даний час основним є принцип відомчої підпорядкованості.
У процесірозмежування доходів вирішуються такі завдання:
забезпеченнязбалансованості кожного бюджету;
забезпеченнярівномірності надходження коштів до бюджету протягом бюджетного року;
забезпеченнянеобхідними коштами покриття усіх видатків окремих ланок бюджетної системи,згідно з програмами економічного та соціального розвитку.
Розподіл доходів є похідним від розподілувидатків і має в своїй основі такі принципи:
Забезпеченнянадійної фінансової бази для фінансування закріплених видатків;
Встановленнязалежності між зусиллями органів влади й управління та формування доходіввідповідних бюджетів;
Встановленнязаінтересованості місцевих органів влади у пошуку і мобілізації фінансовихресурсів і недопущення адміністративного вилучення доходів для бюджетів вищогорівня.
Розподіл доходів ґрунтуєтьсяна встановленні загальнодержавних податків і платежів та місцевих податків ізборів.
Загальнодержавніподатки та обов’язкові платежі поділяються на:
Закріплені доходи — доходи, які повністю або на основіфіксованого відсотку на постійній чи довгостроковій основі у встановленому Закономпорядку, надходять до відповідного бюджету.
Перелік доходіввизначається Бюджетним кодексом, Законом України “Про бюджет України напоточний рік” та Законом України “Про місцеві Ради народних депутатів”.
Характеризуютьсятим, що вони направляються в той чи інший бюджет в залежності від відомчогопідпорядкування господарства і з урахуванням територіального признакунадходження грошових коштів.
Регульовані – доходи, які з метоюзбалансування доходів і видатків місцевих бюджетів надходять до них у формівідрахувань податків або платежів за нормативами, затвердженими у визначеномуЗаконом порядку. Або це доходи, які надходять в різні ланки бюджетів увідповідності з % відрахувань, які встановлені для даного бюджету.
На даний час вУкраїні переважають закріплені доходи. Бюджетне регулювання має доситьобмежений характер.
У процесівиконання бюджетів основними є зовнішні бюджетні потоки — вхідні і вихідні.Разом з тим існують і взаємовідносини між окремими ланками бюджетної системи — внутрішніми бюджетними потоками, які відображають перерозподіл доходів івидатків між бюджетами.
3. Характер та форми взаємовідносинміж бюджетами. Субсидіювання та його види: субсидії, субвенції, дотації
Формивзаємовідносин:
Субсидіювання — передача коштів з бюджету вищого рівня до бюджету нижчогорівня з метою фінансової допомоги. Існують три види субсидіювання: субсидії,субвенції, дотації.Дотація – кошти, що передаються з ДБ до МБ або змісцевого бюджету вищого рівня до МБ нижчого рівня безповоротно длязбалансування їх доходів та видатків.Субвенція — кошти, якінадаються місцевому бюджету з ДБ або з бюджету вищого рівня до бюджету нижчогорівня на фінансування цільових видатків і підлягають поверненню у випадку їхнецільового використання.
Субсидія — кошти, які надаються з ДБ місцевим бюджетам, або з місцевогобюджету вищого рівня до місцевого бюджету нижчого рівня на фінансуванняцільових видатків.
Вилучення коштів– явище, зворотне дотації, тобтопередача коштів бюджетного надлишку з бюджетів нижчого рівня до бюджету вищогорівня.
Бюджетні позички– отримання коштів уфінансово-кредитних установах на покриття тимчасового касового розриву.(незбігу часі фінансування видатків і надходження доходів). Бюджетним кодексомвизначено, що термін отримання цієї позички до трьох місяців, але у межахпоточного року. Порядок отримання позички визначає МФУ. Надання позичок зодного бюджету іншому забороняється
Бюджетні позички мають такі ознаки:
Безпроцентнийхарактер;
Мають бутипогашені до закінчення бюджетного року;
Видаються органами влади чи управління тільки безпосередньопідпорядкованим їм органам.
Взаємні розрахунки — передача коштів з одного бюджету доіншого в зв’язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків післязатвердження бюджетів. При такому перерозподілі виникає надлишок коштів водному бюджеті і нестача (в такому ж розмірі ) в іншому.
За характеромвзаємовідносини між бюджетами вони можуть бути договірними чи обов’язковим.
Субсидіювання табюджетні позички здійснюються тільки на договірній основі, а вилучення коштівта взаєморозрахунки в обов’язковому порядку.
Види бюджетів.
Сукупність всіхбюджетів, що входять до складу бюджетної системи за доходами та видатками є зведеним бюджетом.
Бюджет АР Крим об’єднує республіканський бюджет табюджети районів і міст республіканського підпорядкування АР.
До місцевихбюджетів належать: обласні, міські, районні, районні в містах, селищні ісільські.
Бюджет області об’єднує обласний бюджет і бюджетирайонів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет району об’єднує районний бюджет бюджетиміст районного підпорядкування, селищні та сільські.
Селищні та сільські бюджети створюються за рішенням районних,міських Рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази.
Бюджет міста , яке має районний поділ, об’єднуєміський бюджет та бюджети районів, що входять до його складу.
У випадках коли міській, районній у місті Раді народнихдепутатів адміністративного підпорядкування інші міста, селища чи сільськінаселенні пункти, бюджети цих міст, селищні, сільські бюджети об’єднуютьсявідповідно у бюджеті міста або бюджету району в місті, Радам народних депутатівяким підпорядковані зазначені населені пункти.
Районний бюджет у місті – бюджет, який складається,затверджується, виконується органами районного у місті самоврядування.(крімрайонів у міст. Києві та Севастополі.) У Києві та Севастополі бюджетскладається і виконується відповідними держадміністраціями.
Місцевий бюджет – сукупність бюджетів які складаютьсяі затверджуються, виконуються відповідними органами держвлади і місцевогосамоврядування.
Районний бюджет – бюджет, який складається,затверджується і виконується районними органами держвлади.
Бюджет області – сукупність доходів і видатківобласного бюджету а також бюджетів районів і міст обласного підпорядкування.
Бюджет міста з районним поділом - сукупність доходів івидатків міського бюджету та бюджетів районів у складі міста (різновидзведеного бюджету)
Із визнанням України самостійною державою, постають проблемистворення і функціонування власної бюджетної системи, що передбачає:
виділення ланокбюджетної системи;
наповненнябюджетів, розподіл податків і зборів між окремими бюджетами;
напрямкивикористання коштів окремих бюджетів;
питаннязбалансованості бюджетів;
внутрібюджетнівідносини.
4.Зарубіжний досвід використання бюджетних трансфертів
Розв’язання проблем,пов’язаних із становленням в Україні системи трансфертів, потребує вивченнятеперішнього зарубіжного досвіду їх використання.
Розглянемоокремі аспекти цього досвіду.
Трансферти— це узагальнюючий термін, яким у зарубіжних країнах називаються фінансовіресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевогосамоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищогоадміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня, атакож у зворотному напрямку.
Зарахунок трансфертів у багатьох країнах формується домінуюча частина доходівмісцевих органів влади. Так, у середині 90-х pp. за рахунок трансфертів наМальті формувалося 98% доходів муніципальних бюджетів, у Румунії—79, у Болгарії— 78, в Угорщині — 66, у Латвії — 68, у Словенії — 67, у Великобританії — 77, уНідерландах — 60%. До цієї групи входять як високо-розвинуті індустріальнідержави, так і країни Східної Європи, котрі належали до колишньоїсоціалістичної системи. Є група європейських країн, де трансферти відіграютьвідносно незначну роль. У Швейцарії за їхній рахунок формується 18% доходівмуніципальних бюджетів, у Швеції — 19, у Франції—26, у Фінляндії та Сан-Марино— 31, у Данії — 24, на Кіпрі — 30, в Австрії — 35%. У багатьох країнах цейпоказник не перевищує 50% .
Узарубіжних країнах сформувалася розгалужена система трансфертів. Вони єінструментом проведення державної регіональної фінансової політики. Задопомогою трансфертів здійснюється фінансове вирівнювання, фінансуються такзвані агентські послуги (делеговані повноваження), забезпечуються послугимісцевої влади на рівні встановлених центральною владою мінімальних соціальнихстандартів. Трансферти дозволяють компенсувати втрати окремих громад черездодаткові витрати на послуги, якими користуються жителі інших територіальнихколективів. Є трансферти, що надаються центральним урядом органам владирегіонального та місцевого рівня. Є також трансферти, що надаються місцевійвладі регіональними урядами.
Узарубіжній практиці немає однозначних підходів до організації наданнятрансфертів та їх класифікації. Група експертів Ради Європи під керівництвомДж. Лотца в 1986 р. підготувала спеціальну доповідь, в якій здійснила спробукласифікації трансфертів. У доповіді замість терміна трансферти вживаєтьсяпоняття субсидія. Сама доповідь дістала назву «Політикасубсидування органів місцевого самоврядування».
Удоповіді також визначено, що субсидіями є переміщення коштів від вищих донижчих органів влади. Поняття не включає позик, крім безвідсоткових, щонадаються на строк більше десяти років. До субсидій не належать також спільновикористовувані податки.
Першагрупа субсидій — це субсидії загального призначення. На думку авторів доповіді,вони можуть використовуватись як власні податкові надходження місцевих органіввлади. Зазначена група субсидій поділяється на дві підгрупи: на поточнісубсидії і на субсидії капітального характеру. До першої категорії належатьтакож субсидії загального призначення, але пов'язані з об'єктивними критеріями.Критерієм їхнього розподілу є податкоспроможність або видаткові потребитериторії. До цієї групи належать і субсидії, пов'язані з обсягами власнихподатків місцевого органу влади. Зв'язок встановлено таким чином, що збільшеннямісцевим органом влади власних податків зумовлює збільшення обсягу субсидій.
Другагрупа субсидій — це спеціальні субсидії, тобто ті, що спрямовуються на певніпотреби. Виділено кілька різновидів спеціальних субсидій. Серед них є обумовленісубсидії, розмір яких залежить від розміру видатків органу влади, якому вонинадаються. Виділення їх обумовлюється певною сумою витрат місцевого органу.Автори доповіді поділяють обумовлені субсидії на кілька різновидів залежно відвитрат місцевої влади.
Щеодну групу субсидій у доповіді названо дискреційними. Це субсидії, щорозподіляються на розсуд уряду відповідно до різних обставин, але без жоднихкритеріїв.
Черездесять років у базовому звіті «Місцеві фінанси у державах — членах РадиЄвропи», підготовленому Робочим комітетом з місцевих і регіональнихорганів влади з нагоди 11-ї конференції європейських міністрів з питаньмісцевих урядів у Лісабоні 10—11 жовтня 1996 p., зроблено іншу класифікаціютрансфертів.
Трансферти,згідно із звітом, поділяються на чотири групи. Це розподілені податки, гранти,субвенції та ін. Гранти поділяються на дві групи: специфічні гранти (субвенції)і генеральні гранти. Специфічні гранти мають цільовий характер. Генеральнігранти не обумовлюються конкретною метою їхнього витрачання. Є й інші спробиздійснити класифікацію трансфертів, хоча це питання ще дискутується.
Засучасних умов у багатьох країнах спостерігається тенденція спрощення системитрансфертів, зменшення чисельності їхніх видів. І це не випадково. В окремихкраїнах системи трансфертів були громіздкими, їхня чисельність сягала 100—400видів. Йде процес заміщення спеціальних трансфертів загальними, тобто необумовленими конкретною метою. Це стало вимогою Європейської хартії про місцевесамоврядування. Наприклад, у Франції в 1979 р. запроваджено глобальну дотаціюфункціонування, в 1985 р. глобальну дотацію на устаткування комун та об'єднанькомун, глобальну дотацію на устаткування департаментам. Запроваджено загальнудецентралізаційну дотацію, субсидію на компенсацію ПДВ. Разом з тим, і досізберігається значна кількість спеціальних трансфертів: дотація на професійнупідготовку і навчання, дотація на шкільне обладнання, департаментська дотаціяна устаткування коледжів та ін.
УФРН загальні субсидії надаються на фінансове вирівнювання. Обумовлені субсидіївиділяються як федерацією, так і землями на поточні витрати, на допомогу зобслуговування боргів, на соціальні послуги і добробут молоді, на запобіганнястихійному лихові, на вдосконалення дорожньої інфраструктури, на утриманняшкіл, дитячих садків і лікарень, а також громадських культурних закладів та ін.
Інвестиційнісубсидії надаються для розширення дорожньої (транспортної) інфраструктури, дляспорудження шкіл та дитячих садків, муніципальних очисних підприємств, житладля студентів, державного житлового фонду.
Значнихзмін зазнала система трансфертів у ФРН після приєднання східних земель іутворення фонду «Німецька єдність». Ці зміни було спрямовано напереорієнтацію фінансових ресурсів з метою прискорення розвитку східних земель.
Проблемиперебудови системи трансфертів активно дискутуються в країнах Західної Європи.Один з напрямків цих дискусій — пошук можливостей підвищення ефективностітрансфертів, створення за їхньою допомогою економічних стимулів розвиткуокремих територій. Інший напрямок, як уже зазначалося, — це пошуки можливостейспрощення системи трансфертів, значного збільшення частки незв'язанихтрансфертів, що випливає із принципів Європейської хартії про місцевесамоврядування.
5. Проблеми вдосконалення системитрансфертів
Зарубіжний досвід не може бути механічно застосовано вУкраїні. Неперспективним є шлях створення широко розгалуженої системитрансфертів. В Україні доцільно мати спрощену і зрозумілу їхню систему. Загаломможна зберегти поділ трансфертів на їхні три види-дотації, субсидії тасубвенції. Визначимо зміст цих видів трансфертів.
Піддотацією слід розуміти трансфертні ресурси, що передаються з державного бюджетуУкраїни до місцевих бюджетів або з місцевих бюджетів вищого адміністративногорівня до місцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня безповоротно длязбалансування їхніх доходів та видатків. Дотація не може мати цільовогопризначення. Вона має вважатися одним із доходних джерел місцевих бюджетів,котрі використовуються з метою, визначеною місцевою владою. Дотації доцільноспрямовувати на збалансування поточних місцевих бюджетів. Об'єктивні критеріїнадання дотацій належить розробити в рамках механізму фінансового вирівнювання,який слід у законодавчому порядку запровадити в Україні.
Підсубсидією слід розуміти трансфертні ресурси, що надаються з державного бюджетумісцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого адміністративного рівня домісцевих бюджетів нижчого адміністративного рівня на фінансування цільовихвидатків. Субсидії також належить спрямовувати до місцевих поточних бюджетів.Субсидії мають стати основною формою державного фінансування делегованихповноважень виконавчої влади органам місцевого самоврядування. У складідержавного бюджету України з цією метою доцільно утворити спеціальний фондсубсидій. Обсяги субсидій, що надаються тій чи іншій території, мають бутипов'язані з обсягами їхніх видатків на фінансування делегованих повноваженьорганів виконавчої влади органам місцевого самоврядування.
Підсубвенцією розуміють трансфертні ресурси, які передаються з державного бюджетумісцевим бюджетам або з місцевих бюджетів вищого рівня до місцевих бюджетівнижчого адміністративного рівня на фінансування цільових видатків і якіпідлягають обов'язковому поверненню їх у разі нецільового використання.Субвенції слід спрямовувати до місцевих бюджетів розвитку. Доцільно встановити,що субвенції в Україні носять назву інвестиційних субвенцій, бо вони маютьстати основною формою державної фінансової підтримки інвестиційної діяльностімісцевих органів влади. Обсяги інвестиційних субвенцій належить визначати длякожної територіальної одиниці з урахуванням цілей державної регіональноїфінансової політики, зближення та вирівнювання рівнів розвитку окремих регіонівУкраїни.
Проблеми використання трансфертних ресурсів в Україніпотребують правового врегулювання. Доцільно розробити і прийняти закон Українипро загальні принципи використання трансфертів, надання дотацій, субсидій тасубвенцій з державного бюджету України
Висновок
Нинішня система організації міжбюджетних взаємовідносин та їїінструментів підлягає реформуванню. Основними інструментами організаціїміжбюджетних взаємовідносин мають стати власні та передані доходи бюджетів,розподілені за фіксованими на тривалий період пропорціями спільні податкирізних рівнів влади, трансферти і внески фінансових ресурсів окремих територійдо державного бюджету України і фондів вирівнювання, а також бюджетні позички.
Особливоважливе значення для організації міжбюджетних взаємовідносинмає такий їхній інструмент як трансферти. Трансфертами в Україні є дотації,субсидії, субвенції та міжбюджетні взаєморозрахунки. Діюча в Українісистема трансфертів не врегульована достатнім чином у праві, практикавикористання їх суперечлива. Такі трансферти, як дотації, субсидії і субвенції,відіграють незначну роль у формуванні доходів місцевих бюджетів.
Система трансфертів і принципи надання їх потребують врегулювання в спеціальномузаконодавчому акті. Доцільно зберегти дотаціїяк трансферти загального непов'язаного характеру, що надаються домісцевих поточних бюджетів з метою фінансового вирівнювання, субсидії — дляфінансування делегованих органам місцевого самоврядування повноваженьвиконавчої влади. Збереження потребують і субвенції, яким слід надати характеруінвестиційних із спрямуванням їх до місцевих бюджетів розвитку в рамкахдержавної регіональної фінансової політики зближення рівнів розвитку окремихрегіонів. Від міжбюджетних взаєморозрахунків належить відмовитися взагалі.
Література
1. КравченкоВ. Місцеві фінанси України: Навч.посіб. — К.: Т-ВО «Знання » КОО, 2004р-487
2. Владимиров,К.М. Місцеві фінанси: навч. посіб. / К. М. Владимиров,Н. Г. Чуйко, О. Ф. Рогальський. – Херсон :Олді-плюс, 2006. – 352с.
3. Гушта,О.В. Порядок формування та використання коштів місцевих бюджетів/ О. В. Гушта // Фінанси України. – 2005. –№1. – С.10-15.
4. Жемеренко,Є.В. Використання коштів місцевих бюджетів України / Є. В. Жемеренко// Фінанси України. – 2005. – №8. – С. 12-18.
5. Рева,Т.М. Місцеві фінанси : навч. посіб. / Т. М. Рева,К. Ф. Ковальчук, Н. В. Кучкова. – К. : ЦНЛ,2007. – 208с.