Зміст
Вступ
1. Загальна характеристика податку на додану вартість та його роль у формуваннідержавного бюджету України
1.1 Додана вартість як об’єкт оподаткування ПДВ
1.2 Переваги і недоліки податку на додану вартість
2. Принципи побудови і аналіз механізму справлення податку на додану вартість до бюджету
2.1 Платники податку на додану вартість
2.2 Об’єкт оподаткування
2.3 Визначення бази оподаткування
2.4 Ставки податку і порядок визначення суми ПДВ для сплатив бюджет
2.5 Податкова накладна
3. Розрахунок податку на додану вартість та шляхи йогоудосконалення
3.1 Розрахунок ПДВ та складання податкових звітів (наприкладі МП «ВІТ»)
3.2 Шляхи удосконалення ПДВ
Висновки
Список літератури
Додаток А
Додаток Б
Вступ
Актуальністьдослідження. На шляху переходу нашої країни до ринкових відносин особливоактуальною є проблема своєчасного забезпечення грошовими ресурсами дохідноїчастини державного бюджету. Вирішення цієї вкрай важливої проблеми значноюмірою залежить від ефективності діяльності податкової служби, а також розробкинауково-обґрунтованої системи оподаткування, яка б відповідала реаліямсьогоднішнього дня, забезпечувала зростання податкових надходжень до бюджету тапідвищувала рівень збору податкових платежів.
Податок на доданувартість останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він ставпредметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідківсправляння для економічного розвитку і бюджету країни.
З цього приводуіснують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. Одні автори пропонуютьйого скасувати як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створюєфіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів, інші — його збереження і вдосконалення як одного із стабільного і достатньо простогоджерела доходів бюджету, з високою фіскальною ефективністю і нейтрального дособівартості товарів чи послуг.
Вивчено йузагальнено чинне законодавство України щодо оподаткування податком на доданувартість, зокрема, Закон України «Про податок на додану вартість», ЗаконУкраїни «Про Державний бюджет України», Закон України «Просистему оподаткування», Указ Президента України «Про деякі зміни воподаткуванні» та ряд інших.
Обґрунтовано шляхивдосконалення податку на додану вартість, які, на нашу думку, дали б можливістьдосягти максимальної його ефективності в найкоротші строки.
Мета дослідження — це вивчення економічної сутності податку на додану вартість, характеристикайого ролі та значення у формуванні Державного бюджету України.
Для досягненнямети дослідження були поставлені наступні завдання:
розкритиекономічну сутність доданої вартості та податку на додану вартість як найбільшадекватної форми сучасного непрямого оподаткування;
проаналізуватипричини виникнення і динаміку розвитку, переваги і недоліки системиоподаткування доданої вартості; процес формування, сучасний стан і проблемивітчизняного механізму ПДВ, його вплив на діяльність суб’єктів господарюваннята стан державних фінансів України;
визначити основнінапрями удосконалення вітчизняної системи оподаткування доданої вартості; обґрунтуватиможливість і доцільність використання в Україні позитивного досвідузастосування ПДВ в розвинених країнах.
Об’єкт дослідження- механізм податку на додану вартість і його вплив на економічні процеси.
Предметдослідження — економічні відносини, які виникають між державою, суб’єктамипідприємницької діяльності і громадянами в процесі вилучення державою частинивалового внутрішнього продукту у вигляді податку на додану вартість.
Методи дослідження- порівняльний, горизонтальний (часовий) та порівняльний аналіз.
Структура роботискладається зі вступу, в якому обґрунтовано актуальність теми дослідження,визначено його мету та завдання; трьох розділів, перший з який присвяченийтеоретичним основам оподаткування. Розглядається еволюція податків, їхсутність, об’єкт, проведений огляд літератури з питань оподаткування та ПДВ.
Результати аналізузарубіжного досвіду справляння ПДВ дозволяють стверджувати, що тенденціїрозвитку системи оподаткування доданої вартості в розвинених країнах зумовлюютьрозвиток механізму ПДВ і в Україні. Розглядаються переваги та недоліки, а такожпропонуються шляхи вдосконалення стягнення ПДВ.
У другому розділідослідження, користуючись законодавчими актами, статистичними та аналітичнимиматеріалами, визначаються основні елементи діючої моделі ПДВ, їх характерніриси. Приділяється значна увага ролі ПДВ у бюджетних надходженнях. Проаналізованадинаміка надходжень. Виділяються проблеми, які існують в адмініструванні цьогоподатку.
Вдосконаленню механізмустягнення ПДВ присвячений третій розділ дослідження. Завершують роботуузагальнюючі висновки за результатами дослідження, список використаних джерел.
Інформаційноюбазою дипломного дослідження є законодавчі та нормативні акти з питаньоподаткування в Україні, проекти Податкового кодексу України, офіційні виданняВерховної Ради України, матеріали Державної податкової адміністрації України,Міністерства фінансів України, Державного комітету статистики України,монографічна, періодична, довідкова література, інформаційно-аналітичнібюлетені і огляди, матеріали конференцій, збірники наукових праць.
1. Загальна характеристика податку надодану вартість та його роль у формуванні державного бюджету України
На сучасному етапіподаток на додану вартість є однією з найважливіших складових податкових систем42 держав, з яких 17 європейських країн — члени Організації економічногоспівробітництва і розвитку. На долю цього податку припадає приблизно 13,8%податкових надходжень бюджетів країн і 5,5% валового внутрішнього продукту. Перевага,що надається податку на додану вартість в цих країнах, зумовлена тим, що цейподаток забезпечує державі значні надходження, з його допомогою набагато кращеоподатковувати послуги і звільняти засоби виробництва. Крім цього, йогоподатковий механізм не дозволяє вільно ухилятися від оподаткування.
В багатовіковійісторії людства податок на додану вартість — порівняно новий вид податку. Впершевін був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набувширокого поширення — спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х — початок70-х рр.) і дещо пізніше — в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Ниніподаток на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед якихпрактично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, щоданий податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія,США. У кінці 80-х — на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах СхідноїЄвропи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також вдеяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992р. [3].
Податок на доданувартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p. згідно із Законом України«Про податок на додану вартість» від 20 грудня 1991 p. ДекретКабінету Міністрів України «Про податок на додану вартість», що почавдіяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З урахуванням доповнень ізмін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядокобчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).
З 1 жовтня 1997 p.порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України «Проподаток на додану вартість» від З квітня 1997 р. На жаль, податковезаконодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняттявказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, яківносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 p. булоухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон «Про податокна додану вартість» від 3 квітня 1997 p.
Виходячи з чиннихзаконодавчих актів, розглянемо порядок обчислення і сплати ПДВ, механізм йоговпливу на фінансово-господарську діяльність.1.1 Додана вартість як об’єктоподаткування ПДВ
З розвиткомвиробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизнихтоварів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди,холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувалорозвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожнийтовар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічнізрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві.Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни втоварному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборотторгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світууніверсальний акциз в наш час використовується у формі податку на доданувартість.
Податок на доданувартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобтоце податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалосьвище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив нафінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхнійфінансовий стан.
Слід звернутиувагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускаєоподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Цезумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, якийвключає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньовключені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.
Податок на доданувартість (ПДВ) — це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, якаутворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить допродажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.
Якщо розумітибуквально, то ПДВ — це податок на додану вартість, створену на даномуконкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідаціякумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
По суті, доданавартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частининаціонального доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначеннядоданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарськаланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, щододана вартість — це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то вцьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складовихелементів — заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.
У статистичномупідрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістюреалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, міжзагальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючихсуб'єктів [13].
Наочніше створеннядоданої вартості й нарахування ПДВ показано на рис.1.1 і в табл.1.1.
Під час кожногоакта купівлі-продажу податок нараховується за стандартною ставкою, а фактичновиплачується в сумі, зменшеній на величину ПДВ, сплачену на попередній стадії (цівеличини вказані в табл.1.1, в графі 8). Кінцевий споживач оплачує товар заціною, збільшеною на всю суму платежів ПДВ, авансованих на попередніх стадіяхвиробництва і руху товару.Фермер Мірошник Пекар Булочник Покупець
/>
пшениця
40 грн.,
крім того
ПДВ — 8 грн.
борошно
60 грн.,
крім того
ПДВ — 12 грн.
хліб
80 грн.,
крім того
ПДВ — 16 грн.
обслуговування
100 грн.,
крім того
ПДВ — 20 грн. ДВ=72-12-40-8=12 грн. ДВ=96-16-60-12=8 грн. ДВ=120-20-80 — 16=4 грн.
Рисунок 1.1 — Створеннядоданої вартості як об'єкту оподаткування [10].
Таблиця 1.1 — Створеннядоданої вартості як об’єкту оподаткуванняПідприємство
Вар-тість товару
(з ПДВ) В т. ч. відноситься на собівартість Додана вартість Вартість реалізова-ної продукції ПДВ 20% Рахунок покупцю Раніше сплачений податок Сплачується в бюд-жет (гр.6 — гр.8) 1 2 3 4 5 6 7 8 9 Фермер - - 40* 40 8 48 - 8 Мірошник 48 40 12 60 12 72 8 4 Пекар 72 60 8 80 16 96 12 4 Булочник 96 80 4 100 20 120 16 4 Покупець 120 - - - - - - 20**
* Без врахуваннязатрат фермера.
** Сума податкусплачується покупцем в ціні товару.
Як бачимо, вплатника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею міжзагальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх іншихгосподарських одиниць, котрі являються платниками ПДВ.
Об'єктоподаткування — додана вартість — створюється всіма незалежними учасникамивиробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле іззакінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовленнявиробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартістьпродукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такоїкомпанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої сумипродажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва йреалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточногопродажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість [15].1.2 Переваги і недоліки податку надодану вартість
Простота, економічніі організаційно-технічні характеристики забезпечили податку на додану вартістьпереваги перед іншими типами оподаткування обороту або універсальними акцизами.
Податок на доданувартість характеризується рядом суттєвих переваг. Зупинимося на деяких з нихбільш детально. Не дивлячись на те, що він представляє собою, по суті, різновидакцизу, це все ж таки універсальний фінансовий інструмент.
Так, з допомогоюПДВ з'являється можливість регулювання фонду заробітної плати і ціни. Він даєможливість ліквідувати лишні ланки господарського управління. Крім того,податок дозволяє відносно точно визначити реальну вартість кожного товару і наоснові цього увійти в основу формування економічних пропорцій.
Застосування ПДВ вкраїнах з розвиненою ринковою економікою не тільки в фіскальному, але й врегулюючому аспекті, дозволяє використовувати даний важіль як засіб стримуваннякризи надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників.
ПДВ має внутрішній«вбудований» механізм взаємної звірки платниками податковихзобов'язань. Він не знає дискримінації платників в залежності від їх ролі імісця в господарському процесі, ПДВ нейтральний по відношенню до переміщеннятоварів і послуг, розміщення ресурсів.
ПДВ черезпосилений вплив на рівень цін може бути використаний в антиінфляційнихпроцесах, оскільки ПДВ дає можливість автоматично отримувати кон'юнктурнийприбуток, породжений інфляцією, і цим самим стримувати неоправдане збільшенняцін.
До найбільш ціннихекономічних переваг податку на додану вартість належить його здатність неспотворювати поведінку платників як учасників господарсько-комерційногопроцесу, не міняти економічних рішень під впливом ПДВ.
Проте, необхіднотакож враховувати те, що використання податку на додану вартістьхарактеризується не лише його позитивними сторонами. Цілий ряд спірних, абонегативних моментів роблять дуже актуальними дискусії щодо необхідностісправляння даного податку. Розглянемо деякі з цих моментів.
Являючись, впринципі, податком на кінцеве споживання, який лягає на населення і бюджетнусферу, ПДВ при досить високій ставці і високих темпах інфляції перетворюється водин із факторів, що стримують розвиток виробництва. Відбувається це внаслідокзростання цін і стримування на основі цього можливостей оплати покупцем товарів(робіт, послуг). Звісно, ці кошти повернуться до покупця (або з бюджету, або втой момент, коли він сам реалізує продукцію), але при умові, що ланцюг актівреалізації не перерветься або настане з певним кроком «запізнення», количастково ці кошти будуть знецінені інфляцією [24].
Крім цього,застосування ставок ПДВ на рівні 20-28% стимулює як інфляційні процеси вцілому, так і негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва. Тому,хоча й застосовувана ставка робить податок на додану вартість одним із головнихджерел наповнення бюджету, але видимість його бездефіцитності дуже оманлива. Самев зв'язку з цим оптимальну ставку ПДВ економісти частіше за все пов'язують зрівнем 15-18%.
Зайнявши домінуючіпозиції в світовій податковій системі, ПДВ зберігає й деякі негативні риси,пов'язані з можливістю ухилення від його сплати. Тому в системі ПДВ виключнезначення має досконалий і вичерпний бухгалтерський облік, реєстрація всіхоперацій.
Світовий досвідтакож показує, що важливою проблемою введення податку на додану вартість єпідготовка громадської думки, пояснювальна робота з платниками і професійнапідготовка персоналу податкових органів.
ПДВ є масовимрегресивним податком на товари і послуги широкого споживання. Справді, якбивесь дохід, отриманий платником протягом життя, використовувався виключно наспоживання, ПДВ можна було б вважати пропорційним податком, рівномірним у часі.Але ж більша частина доходів накопичується і капіталізується. Ця обставина нетільки доводить давню істину про надзвичайну тяжкість непрямих податків длябідних, так як саме вони являються чистими споживачами, але й робить ПДВ, щосплачується в молодості, більш регресивним, ніж в старості.
Отже, як видно, вПДВ співіснують суперечливі риси, які гармонійно поєднуються в єдине ціле. Так,ПДВ, виконуючи чисто фіскальні функції, одночасно здійснює економічний вплив наважливі макроекономічні показники: виступає як дефлятор, скорочує обсягспоживання, потенційно створює можливість зниження рентабельності майбутніхінвестицій. Одночасно ріст податкових поступлень зменшує бюджетний дефіцит,скорочує потребу в державних позиках, сприяє зниженню рівня відсотку і тимсамим стимулює інвестування.
Економічні якостіПДВ були належним чином оцінені діловим світом. Невипадково з'явилисьпропозиції про заміну податку на прибуток корпорацій податком на доданувартість. В порівнянні з податком на прибуток корпораційПодаток на додану вартість
/>переваги
виступає фактором, що регулює розмір заробітної плати і ціни
виступає фактором, що ліквідує лишні ланки господарського управління
виступає фактором, що стримує кризу надвиробництва і прискореного витіснення з ринку слабких виробників
володіє економічними і організаційно-технічними перевагами стягнення, простотою нарахування
володіє нейтральністю по відношенню до платників, до переміщення товарів і послуг, розміщення ресурсів
володіє механізмом взаємної звірки платниками податкових зобов'язань
дає можливість отримувати кон'юнктурний прибуток, стримувати неоправданий ріст цін
недоліки
виступає фактором, що стримує розвиток виробництва
виступає фактором, що стимулює інфляцію
виступає фактором, що негативно впливає на високотехнологічні і наукоємні виробництва
володіє масовим регресивним характером як моментально, так і в часі
володіє можливістю ухилення в умовах недосконалого бухгалтерського обліку
потребує підготовки громадської думки, пояснювальної роботи з платниками, професійної підготовки персоналу податкових органів /> /> /> />
Рисунок 1.2 — Переваги і недоліки податку на додану вартість [14].
ПДВ має тіфіскальні й етичні переваги, котрі роблять невигідними окремі внутріфірмові,так звані трансфертні ціни, він не реагує і на такі хитрощі бізнесу, якфіктивне списання майна, прискорена амортизація, практика підвищення затрат,маніпуляції з відсотками по боргу.
Завоювавшисимпатії ділових кіл, ПДВ був зустрітий прохолодно і навіть вороже широкимисоціальними верствами. Але вдалося знайти спосіб нейтралізації суспільногообурення, виключивши з сфери ПДВ найбільш соціально значимі цінності: землю,страхування, поштову службу, навчання і охорону здоров'я, не забувши навіть проритуальні послуги. На вартість продуктів харчування, на послуги водопостачанняі каналізації, на паливо і електроенергію, дитячий одяг і взуття, житловебудівництво і послуги транспорту запропоновані, за деяким виключенням, нульовіставки. Як форма універсального акцизу ПДВ наділений відчутними соціальнимипреференціями, розрахованими на заспокоєння масових емоцій, що, звісно, незаважає його суспільному іміджу.
Саме тому, податокна додану вартість завоював репутацію унікального фіскального інструментаоптимального розподілу ресурсів. Суспільно необхідні перерозподільчі мікро- імакроекономічні ефекти цього податку виявились найбільш суспільно прийнятними. Осьчому ПДВ привертає увагу країн, які намагаються підвищити темпи економічногоросту.
Разом з тим незавжди сам по собі ПДВ здатний принести успіх. Через свою адміністративнуважкість податок на додану вартість малоефективний в тих країнах, які ще недосягли рівня впорядкованої ринкової економіки, високої фіскальної дисципліни,цивілізованої громадської поведінки [26].
2. Принципи побудови і аналізмеханізму справлення податку на додану вартість до бюджету
Українськезаконодавство про ПДВ характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. Зчасу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість»від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносились зміни тадоповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до якого 13 разіввносилися зміни та доповнення.
На сьогоднішнійдень податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України «Проподаток на додану вартість», прийнятим Верховною Радою 3.04.1997 р.,зміненим і доповненим більш як 50 разів [1].
Даний Законмістить 11 статей, якими визначено категорії платників ПДВ, об'єкти, базу таставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткуванняекспортних та імпортних операцій, порядок спеціальної реєстрації платників ПДВ,визначення податкового кредиту та податкових зобов'язань [27].2.1 Платники податку на доданувартість
Платниками ПДВ єяк суб'єкти, так і не суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичніособи) за умови, якщо обсяг їхніх оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,послуг) протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяцівперевищував 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Сплачуютьподаток також особи, які ввозять (пересилають) товари на митну територіюУкраїни, в тому числі фізичні особи — на підакцизні товари, в обсягах вартістюпонад 200 євро, та які здійснюють підприємницьку діяльність з торгівлі заготівку (крім фізичних осіб за умови сплати ринкового збору). Категоріюплатників податку на додану вартість поповнюють особи, які на митній територіїУкраїни надають послуги, пов'язані з транзитом пасажирів або вантажів черезмитну територію України; особи, відповідальні за внесення податку до бюджету пооб'єктах оподаткування на залізничному транспорті, визначені у порядку,встановленому Кабінетом Міністрів України; особи, які надають послуги зв'язку іздійснюють консолідований облік доходів та витрат, пов'язаних з наданням такихпослуг та отриманих (понесених) іншими особами, що знаходяться впідпорядкуванні перших.
Фактично всюсистему платників можна розділити на дві групи: юридичні та фізичні особи. Особа- це будь-яка із зазначених далі осіб, незалежно від того, чи є така особарезидентом або ні:
суб'єктпідприємницької діяльності, у тому числі підприємство з іноземними інвестиціяминезалежно від форми та часу внесення цих інвестицій;
інша юридичнаособа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності;
фізична особа (громадянин,іноземний громадянин або особа без громадянства), діяльність якої віднесено допідприємницької відповідно до законодавства, або та, яка ввозить (пересилає) товарина митну територію України [36].
Відповідно доміжнародних норм справляння ПДВ та необхідності створення єдиної бази даних проплатників податку останні проходять спеціальну реєстрацію у державнійподатковій адміністрації за місцем їх знаходження з метою отримання Свідоцтвапро реєстрацію платника ПДВ та індивідуального податкового номера платника ПДВ.
Індивідуальнийподатковий номер платника податку на додану вартість має 12-значний код. Оригіналсвідоцтва видається у єдиному примірнику і зберігається на підприємстві якдокумент суворої звітності. Крім цього, можна одержати і необхідну кількістькопій для своїх філій, торгівельних точок тощо. Це може бути звичайнаксерокопія, але обов'язково засвідчена у відповідній податковій адміністрації. Необхідноюумовою реєстрації в якості платника ПДВ є також наявність у бухгалтера і директораособового ідентифікаційного номера громадянина-податкоплатника.
Після проходженнявищезгаданої процедури реєстрації платники отримують право на нарахуванняподатку та складання податкової накладної при продажу товарів (робіт, послуг). Податкованакладна надається продавцем покупцеві за умови їхньої реєстрації як платниківПДВ та є документом, який дає право:
продавцю навизначення податкових зобов'язань (ПЗ);
покупцю назменшення податкових зобов'язань протягом звітного періоду на суму ПДВ,сплаченого у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складувалових витрат (податковий кредит — ПК).
Якщо привиникненні податку на додану вартість його можна було б віднести до податків зюридичних осіб, то на цей час він є класичним варіантом податку, що передбачаєзмішаного платника. Тому серед платників цього податку стійку групу складаютьфізичні особи, що здійснюють підприємницьку діяльність. У цьому разі можнаговорити про виділення фізичної особи як умовного платника. Іншими словами, вінвиступатиме платником податку на додану вартість виключно за таких умов:
якщо обсягоперацій з продажу товарів (робіт, послуг), які оподатковуються, обчислюєтьсяза останні 12 календарних місяців;
якщо обсягподібних операцій перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,тобто 61200 грн.
Платники розділеніна дві великі групи залежно від того здійснюють вони від свого імені виробничуабо іншу підприємницьку діяльність на території України або ввозять в Українутовари як для власних, так і для виробничих потреб з метою реалізації увільному обороті, а також на правах комісії, лізингу і тимчасово.
Платника ПДВ можнапредставити як певну систему суб'єктів:
1 Особа, обсягоподатковуваних податком операцій з продажу товарів (робіт, послуг) якої протягомбудь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував3600неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
2 Особа, якаввозить (пересилає) товари на митну територію України, або отримує віднерезидента роботи (послуги) для їх використання або споживання на митнійтериторії України.
3 Особа, яказдійснює на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі заготівкові кошти, незалежно від обсягів продажу, за винятком фізичних осіб, якіздійснюють торгівлю на умовах сплати ринкового збору.
4 Особа, яка намитній території України надає послуги, пов’язані з транзитом пасажирів абовантажів через митну територію України.
5 Особа, якавідповідає за внесення податку до бюджету по об'єктах оподаткування назалізничному транспорті, що визначена в порядку, встановленому КабінетомМіністрів України.
6 Особа, яка надаєпослуги зв'язку і здійснює консолідований облік доходів і витрат, пов'язаних знаданням таких послуг і отриманих (понесених) іншими особами, що перебувають вїї підпорядкуванні.
Центральнийподатковий орган України веде реєстр платників податку. Будь-яка особа,діяльність якої підлягає оподаткуванню, отримує індивідуальний податковийномер, що використовується при справлянні податку.
Наказом Державноїподаткової адміністрації України від 1 березня 2000 р. було затвердженоПоложення про Реєстр платників податку на додану вартість. Цей законодавчий актвніс деякі зміни: наприклад, значно розширено перелік основ для виключень зРеєстру, і відповідно до цього ідентифікаційний номер платника податку надодану вартість зберігається за ним до моменту виключення його з Реєстру (раніше- до анулювання його свідоцтва). Якщо виключення з Реєстру відбувається напідставі заяви платника, то датою такого виключення є дата подання заяви. Щодореєстрації платника податку на додану вартість підкреслюється, що юридичніособи можуть зареєструватися за місцем знаходження, а фізичні — за місцемпроживання. Також обумовлена можливість відмови при видачі свідоцтва, алетільки у разі подання заявником недостовірних даних [7].
Реєстр платниківподатку на додану вартість — це автоматизована система збору, накопичення таобробки даних про осіб, які зобов'язані здійснювати утримання і внесення добюджету податку, що сплачується покупцем. Він створюється для забезпеченняєдиних принципів ідентифікації платників податку на додану вартість, їхреєстрації в органах державної податкової служби, здійснення контролю засправлянням цього податку тощо.
Для реєстраціїособи як платника податку на додану вартість необхідно, щоб ця особа булапоставлена на облік до органів Державної податкової служби за місцем її перебуванняабо за місцем проживання [34].2.2 Об’єкт оподаткування
Однією з головнихумов закріплення об'єкта оподаткування є наявність його певної характеристики (вартісної,кількісної тощо), щодо якої можна було б потім визначити базу оподаткування. Зурахуванням цього, не зовсім зручною видається характеристика цього поняттящодо податку на додану вартість, якою визначають операції платників податків. Немаєсенсу наполягати на тому, що в статті, яка закріплює об'єкт оподаткування,необхідні чіткі вартісні прив'язки (це більш характерно для бази оподаткування),але певний момент, від якого можна прямувати до конкретних кількісних чи іншиххарактеристик, повинен бути обов'язковим.
Об'єктоподаткування охоплює основні складові, що визначають:
оборот відреалізації товарів (робіт, послуг);
оборот відреалізації з частковою оплатою або без оплати вартості товарів всерединіпідприємства;
оборот відпередачі товарів в обмін на інші товари, без оплати їх вартості;
оборот з передачітоварів безкоштовно або з частковою оплатою іншим підприємствам або особам [29].
Об'єктомоподаткування податком на додану вартість є операції із:
Продажу товарів (робіт,послуг) на митній території України, в тому числі з оплати вартості послуг задоговорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власностіна об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторськоїзаборгованості заставодавця.
Цей різновидоб'єкта оподаткування з податку на додану вартість є, мабуть, найістотнішим,оскільки саме за рахунок сплати податку від операцій з реалізації здійснюютьсяосновні надходження коштів. При реалізації товарів до складу обороту входятьосновні найбільш важливі елементи доданої вартості. Серед них необхідновиділити амортизаційні відрахування, елементи прибутку, заробітної платні.
Ввезення (пересилання)товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), які надаютьсянерезидентами для їх використання чи споживання в межах України, в тому числіоперації з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), заставита іпотеки.
Особливістю цієїформи об'єкта оподаткування з податку на додану вартість є те, що підставою длянарахування зазначеного податку виступає сукупність митної вартості, акцизногозбору і ввізного мита. Показово, що митні збори до бази оподаткування податкуна додану вартість при цьому не входять, оскільки відповідно до Закону України«Про систему оподаткування» вони не належать до обов'язкових платежіві зборів.
Вивезення (пересилання)товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) дляїх споживання за межами України.
Особливістю цьогорізновиду об'єкта оподаткування з податку на додану вартість є комплекснийхарактер відносин, які в даному разі регулюються відповідними нормами. По-перше,визначення об’єкта оподаткування з податку на додану вартість при вивезенні (пересиланні)товарів за межі митної території України передбачає певне митне регулюванняподібних відносин, яке повинно впливати на податкове. По-друге, ця формаоб'єкта податку на додану вартість реалізується з допомогою складногобюджетно-податкового інституту — бюджетного відшкодування.
До операцій, що неє об'єктом оподаткування ПДВ, належать зокрема операції із:
випуску,розміщення та продажу за кошти цінних паперів, які випущені в обіг суб'єктамипідприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансівУкраїни, Державним казначейством та органами місцевого самоврядування;
передачі майнаорендодавця (лізингодавця) у користування орендарю (лізингоотримувачу) за умовийого повернення орендодавцю (лізингодавцю);
надання послуг зістрахування, перестрахування, соціального та пенсійного страхування;
обігу валютнихцінностей, у тому числі національної та іноземної валют, лотерейних білетів (здозволу Міністерства фінансів України); бланки з непогашеними поштовими марками(крім колекційних);
надання послуг зінкасації, розрахунково-касового обслуговування, залучення, розміщення таповернення коштів за договорами позики, депозиту, вкладу, страхування та інших;
оплати вартостідержавних платних послуг, обов'язковість отримання яких обумовленазаконодавством;
виплати заробітноїплати, пенсій, стипендій, субсидій за рахунок бюджетів та державних цільовихфондів;
передачі основнихфондів у якості внеску до статутних фондів юридичних осіб в обмін на їхнікорпоративні права;
оплати вартостіфундаментальних досліджень, науково-дослідних робіт, що здійснюється за рахунокдержавного бюджету України [16].
Обчисленнярозмірів доданої вартості може здійснюватися двома методами:
Перший — методскладання заробітної платні та прибутку.
Другий — метод, заякого від повної вартості віднімають вартість сировини, матеріалів і послугвиробничого характеру.
Найпоширенішим вУкраїні є другий метод, що має назву «сальдовий», або залишковий.
База оподаткуванняоперацій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається з їх договірної (контрактної)вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) зурахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язковихплатежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються до цінитоварів (робіт, послуг) відповідно до законів України з питань оподаткування [17].2.3 Визначення бази оподаткування
Важливою складовоюдля обчислення ПДВ є база оподаткування. Вона визначається з урахуванням певнихумов здійснення операцій. Зокрема:
при продажутоварів (робіт, послуг) — з огляду на їхню договірну (контрактну) вартість,визначену за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору,ввізного мита та інших обов'язкових платежів без ПДВ;
при продажутоварів (робіт, послуг) без оплати (із частковою оплатою), здійсненнінатуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, передачі товарів умежах балансу платника податку для невиробничого використання (витрати, які невідносяться до валових і не підлягають амортизації) чи суб'єкта підприємницькоїдіяльності (не платнику ПДВ) база оподаткування дорівнює фактичній цініоперації, але не менша за звичайну;
при ввезеннітоварів на митну територію України базою оподаткування є договірна (контрактна)вартість цих товарів, але не менша за митну вартість, яка зазначена у ввізніймитній декларації. Визначена вартість перераховується у гривні за валютним (обмінним)курсом НБУ, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Договірна (контрактна)вартість складається з митної вартості та обов'язкових платежів. До складумитної вартості належать: ціна товару, витрати на транспортування,навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетинумитного кордону України, сплата брокерських, комісійних, агентських та іншихвинагород, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності. Дообов'язкових платежів належать: ввізне мито, акцизний збір, інші податки тазбори (за винятком ПДВ);
при виготовленніготової продукції в Україні з давальницької сировини нерезидента та у разі їїпродажу на митній території України базою оподаткування є договірна (контрактна)вартість, яка визначається аналогічно операціям з продажу товарів. При цьомуПДВ до бюджету сплачує покупець, а відповідальність за сплату цього податкунесе вітчизняний переробник продукції [22].
Слід зауважити, щопри визначенні бази оподаткування треба враховувати:
зміну сумикомпенсацій за продаж товарів (повернення проданих товарів, визнання боргупокупця безнадійним);
вартість зворотноїтари за договором (контрактом), яка не долучається до бази оподаткування;
комісійнувинагороду, яка є базою оподаткування з продажу товарів, що були у вжитку (комісійнаторгівля) [23].
Пільги приоподаткуванні податком на додану вартість
Система пільг зподатку на додану вартість досить різноманітна. Так, статті
Закону України«Про податок на додану вартість» закріплюють оподаткування занульовою ставкою, операції, що звільняються від оподаткування і які не єоб’єктами оподаткування.
З метою врахуванняпринципу соціальної справедливості в механізмі обчислення податку передбаченозвільнення від оподаткування низки операцій. Ці операції складають 5 груп:
операціїсоціального змісту;
2- операціїзакладів освіти;
3 — послугидержавних органів культури та охорони здоров'я;
4 — окреміоперації виробничого змісту;
5 — інші операції.
До складу операційпершої групи належать: продаж вітчизняних продуктів дитячого харчуванняспеціалізованими закладами, товарів, призначених для інвалідів, утримання дітейу школах-інтернатах та осіб у будинках для людей похилого віку (за рішеннямКабінету Міністрів України); послуги доставки пенсій, поховання; виконанняробіт із будівництва житла для військовослужбовців, ветеранів війни та членівсімей військовослужбовців, які загинули при виконанні службових обов'язків.
Другої-послуги закладів освіти, охорони здоров'я, культури; продаж лікарських засобів,путівок на оздоровлення дітей; послуги з утримання дітей у дошкільних закладах,послуги культового призначення (за рішенням Кабінету Міністрів України).
Третьої — послуги,які надаються державними органами та організаціями (службами зайнятості,органами реєстрації актів громадянського стану, архівними установами України — згідно з законодавством).
Четвертої — продажтоварів (крім підакцизних) підприємствами, що засновані всеукраїнськимигромадськими організаціями інвалідів; виконання робіт з будівництва житла длявійськовослужбовців за рахунок коштів інвесторів; надання в сільськіймісцевості сільськогосподарськими товаровиробниками послуг з ремонту шкіл,дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров'я та наданняматеріальної допомоги (в межах одного неоподатковуваного мінімуму доходівгромадян на місяць на одну особу) продуктами харчування власного виробництва; до1 січня 2002 р. операції з видачі сільськогосподарської продукції власноговиробництва підприємств-виробників такої продукції; інші послуги.
П'ятої-передача конфіскованого майна, знахідок у розпорядження державних органів; передачаземельних ділянок, коли вона дозволена згідно з положенням Земельного кодексуУкраїни; продаж товарів (робіт, послуг) для потреб дипломатичних представництвміжнародних організацій в Україні; деякі інші операції [12].2.4 Ставки податку і порядоквизначення суми ПДВ для сплати в бюджет
Ще однієюскладовою ПДВ є його ставка. Для обчислення цього податку законом передбаченодві ставки — нульова та 20%. При цьому платники податку здійснюють окремийоблік операцій з продажу та придбання, які підлягають оподаткуванню за ставкою20%, та звільнених від оподаткування, а також операцій, вартість яких неналежить до складу валових витрат виробництва (обігу), імпортних та експортнихоперацій.
Важливим елементому механізмі сплати ПДВ є дата виникнення податкових зобов'язань і праваплатника на податковий кредит.
Датою виникненняподаткових зобов'язань:
з продажу товарів(робіт, послуг) — є дата, яка припадає на податковий період, протягом якоговідбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або датазарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника ПДВяк оплата товарів (при готівковому продажу — дата оприбуткування в касі);
або датавідвантаження товарів (дата оформлення документа — для робіт (послуг).
При продажутоварів з використанням кредитних або дебетових карток, чеків датою виникненняподаткових зобов'язань є дата оформлення податкової накладної або дата випискирахунка (товарного чека).
при здійсненнібартерних (товарообмінних) операцій:
або датавідвантаження платником податку товару;
або датаоприбуткування товару платником податку.
При здійсненні цихоперацій з нерезидентами — дата оформлення вивізної або ввізної митноїдекларації.
При здійсненнібартерних операцій на території України податок справляється за повною ставкою.
при продажутоварів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів — датоювиникнення податкових зобов'язань є дата надходження таких коштів на поточнийрахунок платника податку або отримання відповідної компенсації [31].
Датою виникненняправа платника на податковий кредит є:
дата здійсненняпершої з подій при використанні кредитних чи дебетових карток, чеків: датасписання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів абовидачі рахунка (чека) або дата оформлення податкової накладної;
для операцій ізввезення товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку за податковимизобов'язаннями при оформленні ввізної митної декларації;
для бартерних (товарообмінних)операцій — дата здійснення заключної (балансової) операції, яка відбулася післяпершої з подій — дати відвантаження товарів або їхнього оприбуткування.
Згідно з УказомПрезидента «Про деякі зміни в оподаткуванні» особи, зареєстрованіплатниками податку, при здійсненні ними операцій з торгівлі за готівку можутьобрати певний спосіб визначення дати виникнення податкових зобов'язань та правана податковий кредит за цими операціями (за умови, якщо обсяг оподатковуванихоперацій протягом останнього календарного року не перевищував 7200неоподатковуваних мінімумів доходів громадян). Отже, датою виникненняподаткових зобов'язань платників ПДВ згідно з вищезазначеним указом є датавиписки відповідного рахунка (товарного чека) при зарахуванні коштів набанківський рахунок або внесенні їх до каси платника податку (при використаннікредитних дебетових карток або комерційних чеків), а датою виникнення права наподатковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка (каси платника)[11].
Суми ПДВ заставкою 20%, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,визначаються у такому порядку:
Враховуючигосподарську діяльність платника, визначаємо базу оподаткування (БО):
БО = СВ + П + ВМ +АЗ, де (2.1)
СВ — собівартість;
П — прибуток;
ВМ — ввізне мито;
АЗ — акцизний збір.
Обчислюємо сумуПДВ (податкові зобов'язання — ПЗ) за товарами, які підлягають продажу:
ПЗПДВ = (БО ´ 20%): 100 (2.2)
Формуємо вільнуабо регульовану ціну:
В (Р) Ц = БО + ПДВ(2.3)
Визначаємо сумуподаткового кредиту (ПК) протягом звітного періоду:
ПК = ПДВтмц+ ПДВоф + ПДВнма, де (2.4)
ПДВтмц — сума податків, сплачених платником в зв'язку з придбанням товарно-матеріальнихцінностей, у тому числі імпортних;
ПДВоф — сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням основних фондів;
ПДВнма — сума податків, сплачених у зв'язку з придбанням нематеріальних активів.
Визначаємо сумуПДВ для сплати до бюджету (відшкодування з бюджету): [19]
ПДВ = ПЗ — ПК(2.5)
При обчисленнісуми ПДВ для сплати до бюджету важливо правильно вра-хувати умови визначеннясум податкових зобов'язань і податкового кредиту та віднести суми податку навалові витрати або на прибутки (збитки) (див. рис.2.1).
При від'ємномузначенні суми податку на додану вартість вона підлягає відшкодуванню здержавного бюджету.
За нульовоюставкою податок обчислюється у разі продажу товарів, що були експортованіплатником податку за межі митної території України; робіт (послуг), якіпризначені для використання та споживання за межами митної території України; товаріву зонах митного контролю підприємствами роздрібної торгівлі України тощо.
Низку особливостеймає механізм справляння ПДВ за товари, які ввозяться (пересилаються) на митнутериторію України. Сплачується податок особами, які ввозять (пересилають) товарина митну територію України. або отримують від нерезидента роботи (послуги) дляїх використання або споживання на митній території України, за виняткомфізичних осіб, що не зареєстровані як платники податку, в разі, якщо вониввозять (пересилають) товари в обсягах, що не підлягають оподаткуваннюодночасно із сплатою мита та митних зборів.
Датою виникненняподаткових зобов'язань є дата оформлення ввізної митної декларації. Платник завласним бажанням може надати митним органам простий вексель на суму податковихзобов'язань за кожною вантажною митною декларацією окремо [28].
/>Валові витрати
- при продажу товарів, що звільнені від додаткового оподаткування (не є об'єктом оподаткування);
для підприємств, які не зареєстровані як платники ПДВ. Порядок віднесення сум ПДВ на:
Податковий кредит Сума ПДВ для сплати в бюджет
при придбанні ТМЦ, вартість яких відноситься до складу валових витрат:
до оплати їх вартості за бартерним контрактом після відвантаження товарів;
при попередній оплаті;
імпортні послуги. Податкові зобов'язання
- при відвантаженні товарів, без отримання коштів за них;
при одержанні готівкових коштів за товари;
при зарахуванні коштів від покупців в оплату товарів, які підлягають відвантаженню. Прибутки (збитки)
- при придбанні товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат і не амортизується;
витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями.
Рисунок 2.1 — Порядоквизначення суми ПДВ для сплати в бюджет [35].
Сума ПДВнараховується за формулами:
на товари, щообкладаються митом та акцизним збором:
SПДВ = (МВ + М + АЗ) ´ 20%: 100 (2.6)
на товари, щообкладаються тільки митом:
SПДВ = (МВ + М) ´ 20%: 100 (2.7)
на товари, щообкладаються тільки акцизним збором:
SПДВ = (МВ + АЗ) ´ 20%: 100 (2.8)
на інші товари, щоне підлягають обкладанню митом та акцизним збором:
SПДВ = МВ ´ 20%: 100, де (2.9)
SПДВ — сума ПДВ;
МВ — митнавартість;
М — сума ввізногомита;
АЗ — сумаакцизного збору.
За умови, якщомитна вартість менша, ніж договірна (контрактна) вартість, для нарахування ПДВзастосовується договірна (контрактна) вартість [20].
Платники податкуна товари, що імпортуються в Україну, перераховують кошти на спеціальні рахункимитних органів, окрім випадків застосування податкового векселя як способуплатежу. Митні органи після повного оформлення вантажної митної декларації перераховуютьсуми ПДВ Державній митній службі України. Держмитслужба протягом трьохбанківських днів перераховує ці кошти до державного бюджету.
Застосуваннянульової ставки свідчить про повне відшкодування ПДВ, який сплаченопостачальникам за товари та послуги, а також матеріальні ресурси, що буливикористані на вищевказані цілі.
Нульова ставка ПДВзастосовується при ввезенні вітчизняних товарів до магазинів безмитної торгівлі.Такі товари прирівнюються до експорту. Право використовувати таку ставку наданоекспортерам-резидентам на підставі оформленої вивізної вантажно-митноїдекларації.
Водночас, недозволяється застосовувати нульову ставку податку щодо операцій із продажутоварів вітчизняними товаровиробниками за допомогою безмитних магазинів, якщотакі операції звільнені від оподаткування на митній території України. Підставоюдля отримання відшкодування є дані лише податкової декларації за звітний період[18].
Сплата податкупровадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за податковим (звітним) періодом.Для платників, у яких обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт,послуг) за попередній календарний рік менший від суми, що дорівнює 7200неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) періодстановить один календарний місяць або квартал (за вибором платника). Якщо обсягоподатковуваних операцій понад 7200 неоподатковуваних мінімумів доходівгромадян, податковий (звітний) період становить один календарний місяць.
Податковудекларацію до податкових органів за місцем реєстрації платники ПДВ подають устроки, передбачені для сплати податку, незалежно від того чи виникло податковезобов'язання протягом звітного періоду чи ні.
Під час ввезення (пересилання)товарів на митну територію України ПДВ сплачується при оформленні вантажно-митноїдекларації одночасно зі сплатою мита та митних зборів шляхом видачі податковоговекселя.
Суми ПДВзараховуються до державного бюджету, використовуються насамперед для бюджетноговідшкодування податку та формування бюджетних сум, які спрямовуються яксубвенції до місцевих бюджетів [32].2.5 Податкова накладна
Податкова накладна- один з найважливіших документів для осіб, зареєстрованих як платники податкуна додану вартість. Вона є підставою для можливого отримання податковогокредиту у покупця та податкового обов'язку у продавця, її відсутність не даєправа включення до податкового кредиту будь-яких витрат щодо сплати податку.
Податкова накладна- це звітний податковий документ, що підтверджує виникнення податкового обов'язкуплатника податків у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) і одночаснопідтверджує право на податковий кредит у покупця — платника податків у зв'язкуз придбанням таких товарів (робіт, послуг/ Треба звернути увагу на той факт, щоніякий касовий або товарний чек на суму понад 20 грн. не може замінитиподаткову накладну, оскільки п.7.2.6 ст.7 Закону України «Про податок надодану вартість» передбачає такі моменти. Тобто податкову накладну невиписують тільки у трьох випадках:
1) якщо обсягразового продажу товарів (робіт, послуг) не більший 20 гривень;
2) у разі продажутранспортних квитків;
3) при виписуванніготельних рахунків.
Податкову накладнускладає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і маєіндивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкованакладна виписується платником податку-продавцем товарів (робіт, послуг) умомент виникнення податкового обов'язку в двох примірниках. Оригінал видаєтьсяпокупцеві, а копія залишається у продавця [33].
Податкова накладнавидається у разі продажу товарів покупцю-платнику податку на додану вартість найого вимогу. Порядок заповнення податкової накладної затверджений НаказомДержавної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року. Податкова накладнанадає право покупцеві, зареєстрованому як платник податку, включити доподаткового кредиту витрати зі сплати податку на додану вартість.
Податкова накладнавидається у разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцеві на його вимогу. Убудь-якому випадку видається товарний чек або інший розрахунковий чи платіжнийдокумент, що підтверджує передачу товарів (робіт, послуг) і (або) прийняттяплатежу з вказівкою суми податку. У разі порушення продавцем порядку випискиподаткової накладної покупець має право звернутися до кінця поточногоподаткового періоду з відповідною заявою до податкової інспекції за своїммісцезнаходженням. До заяви додаються копії товарних чеків або іншихрозрахункових документів, що засвідчують придбання товарів (робіт, послуг). Вчасноподана заява є підставою для включення до податкового кредиту суми податку надодану вартість, сплачену в зв'язку з придбанням цих товарів. У разі продажутоварів (робіт, послуг) покупцеві (не зареєстрованому як платник податку надодану вартість), включаючи постачання на експорт, продавець складає податковунакладну в двох примірниках [22].
Для операцій,оподатковуваних або звільнених від оподаткування, складають окремі податковінакладні, тобто при одночасному продажі одному покупцеві, як оподатковуванихтоварів (робіт, послуг), так і звільнених від оподаткування, продавець складаєокремі податкові накладні.
Податкова накладназасвідчується уповноваженою особою і завіряється печаткою, що виготовлена заумови дотримання норм Інструкції.
Книга облікупридбання — це книга, яку ведуть особи, зареєстровані як платники податку надодану вартість. Якщо філії та інші структурні підрозділи платника податку немають розрахункового рахунку, але при цьому самостійно здійснюють продажтоварів (робіт, послуг) і розрахунки з постачальниками і споживачами, тозареєстрований платник податку, до складу якого входять такі філії, може надатифілії або структурному підрозділу право ведення книги обліку придбання.
Облік придбанихтоварів (робіт, послуг) на митній території України у осіб, що не зареєстрованіяк платники податку на додану вартість, ведеться на підставі товарного чека абоіншого розрахункового або платіжного документа, що затверджує передачу товарів(робіт, послуг) і проведення розрахунків.
Книга облікупродажу — це книга, яку ведуть особи, зареєстровані як платники податку надодану вартість. У книзі обліку продажу товарів (робіт, послуг) окремообліковуються операції, які пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг), щообкладаються податком за ставкою 20% чи 0%, звільнених від оподаткування, тих,котрі не є об'єктом оподаткування, як для осіб — платників податку на доданувартість, так і тих осіб, що не зареєстровані як платники податку на доданувартість.
Книга облікупродажу товарів (робіт, послуг) містить порядок обліку операцій з продажу івизначає основу для можливості віднесення до податкових зобов'язань сум податкуна додану вартість, нарахованих у складі ціни покупцю в звітному періоді узв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) як власного виробництва, так і придбанихдля їх подальшого продажу [10].
Податковий кредит- це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язаннязвітного періоду. Податковий кредит звітного періоду складається із сумподатків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді узв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких включається доскладу валових витрат та основних фондів або нематеріальних активів, щопідлягають амортизації. Право на податковий кредит має платник податку, у якоговиникає податковий обов'язок.
Не дозволяєтьсявключення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, непідтверджених податковими або митними деклараціями. При імпорті робіт (послуг) підтверджуючимдокументом є акт прийняття робіт (послуг) або банківський документ, щозасвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). Підставоюдля включення до податкового кредиту сум, сплачених при імпорті робіт і послуг,є наявність акта виконаних робіт (наданих послуг) або банківських документів,що підтверджують перерахування коштів в оплату таких робіт (послуг).
Датою виникненняправа на податковий кредит вважається:
1) дата першої зподій: — дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплатутоварів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) — уразі розрахунків з використанням кредитних, дебетових карток або комерційнихчеків; — дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбанняплатником податку товарів (робіт, послуг);
2) для операцій зввезення (пересилання) товарів (робіт, послуг) — дата сплати податку поподаткових зобов'язаннях;
3) для бартерних (товарообмінних)операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що відбулася післяпершої із зазначених подій;
4) датоювиникнення права замовника на податковий кредит з контрактів, визначенихдовгостроковими відповідно до Закону України «Про оподаткування прибуткупідприємств», є дата збільшення валових витрат замовника довгостроковогоконтракту. (Слід зазначити, що за товарами (роботами, послугами) з офшорних зонподатковий кредит по податку на додану вартість визначається у повному обсязі)[30].
Податковадекларація — це документ, який подає платник податку до контролюючого органу втерміни і за формою, встановленими законодавством, на підставі якогоздійснюється нарахування або сплата податку, збору (обов'язкового платежу). Податковідекларації приймає контролюючий орган без попередньої перевірки зазначених уних показників. Якщо відповідно до правил податкового обліку, визначенихзаконами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язковогоплатежу) складається наростаючим підсумком, то податкова декларація зарезультатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річноїподаткової декларації, при цьому остання не надається.
Декларацію щодоподатку на додану вартість подає до податкового органу за місцем реєстраціїособа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість відповідно довимог закону, з урахуванням норм, встановлених Указом Президента України від 7серпня 1998 р. «Про деякі зміни в оподатковуванні», а також особа, щоздійснює облік результатів спільної діяльності відповідно до договору проспільну діяльність.
Оригіналдекларації подає платник до податкового органу за місцем свого перебування. Деклараціюплатник подає незалежно від того, чи виник у звітному періоді у ньогоподатковий обов'язок, тобто незалежно від стану фінансово-господарськоїдіяльності платника податку. Платник податку самостійно обчислює сумуподаткового обов'язку, що вказує в декларації. Дані, наведені в декларації,мають відповідати даним бухгалтерського обліку платника і даним книгиподаткового обліку. Платник податку на додану вартість, що не надає податковудекларацію в терміни, визначені відповідним Порядком, або затримує терміни їїнадання, несе відповідальність у порядку, передбаченому чинним законодавствомУкраїни [23].
3. Розрахунок податку на доданувартість та шляхи його удосконалення3.1 Розрахунок ПДВ та складанняподаткових звітів (на прикладі МП «ВІТ»)
Складання податковоїнакладної.
Складаємоподаткову накладну №14 МП “ВІТ", виписану ВАТ “Фармацевтична фабрика"на основі рахунку №11 від 10.12.2005р. за встановлення 5 шт. світильників РК-31на суму 1230грн. (без ПДВ).
Таблиця 3.1 — ДовідковіданіПорядковий номер Назва підприємства Індивідуальний податковий номер платника ПДВ Номер свідоцтва платника ПДВ 1 МП “ВІТ” 145783225781 26717900 2 ВАТ “Фармацевтична фабрика” 234567891012 26718301
Заповненняподаткової накладної:
Заповнюємо ідентифікаційнийномер продавця, у нашому випадку — МП «ВІТ» 145783225781.
Номер свідоцтваплатника ПДВ — 26717900.
Ідентифікаційнийномер покупця — 234567891012.
Номер свідоцтваплатника ПДВ — 26718301.
За умовою задачівідомо, що встановили 5 світильників на суму 1230 грн. Отже, у податковійнакладній 1-го розділу в стовбці 5 вставляємо кількість світильників (5 шт)
У стовбці 7 — сума5-ти світильників (1230 грн)
У стовбці 6 — цінапоставки одиниці продукції без урахування ПДВ
(246 грн).
Знаходимо усьогопо розділу 1.
Розділ 4 «Усьогопо розділу 1+2+-4» (1230 грн).
Розділ 5 «Податокна додану вартість». Від суми 1230 грн знаходимо 20%. Отже, ПДВ становить246 грн.
Розділ 6 «Загальнасума ПДВ». Від суми 1230 грн. віднімаємо 246 грн. Отже, 1476 грн.
Заповнення Книги придбання та Книги продажу товарів.
Заповнюємо Книгупридбання та Книгу продажу товарів (робіт, послуг) МП “ВІТ” на основі такихданих, з урахуванням операцій, відображених у задачі 1.
Таблиця 3.2 — Додаткові даніПорядковий номер Зміст господарських операцій Сума, грн. 1 Прийнято до оплати рахунок № 125 від 19.12.2005р. Тернопільського РЕС за спожиту електроенергію в листопаді. До рахунку додають податкову накладну №116від 19.12.2005р. 750 2 Прийнято до оплати рахунок №90 від 20.12.2005 р. з ВАТ “Ватра” за отримані 92 шт. заготовок до світильника РК-31. До рахунку додають податкову накладну №170 від 20.12.2005р. 4200 3 Виставлено рахунок №10 від 7.12.2005 р. МП “БОК” за відпущені 10 шт. світильників РК-31. Виписана податкова накладна №12 від 07.12.2005р. 2160 4 На розрахунковий рахунок МП“ВІТ” м. Тернополя надійшов аванс від ТОВ”Спецтехприлад" за встановлення дворіжкової траверзи. На суму авансу виписана податкова накладна №13 від 8.12.2005р. 12900 5 Прийнято до оплати рахунок №30 від 01.12.2005р. ВАТ “Текстерно” за 1000м. тканини. До рахунку додають податкову накладну №190 від 01.12.2005р. 8300 6 Виставлено рахунок №12 від 11.12.2005р. за реалізовані ТОВ “Орбіта" траверзи триріжкові — 22 шт. На основі рахунку виписана податкова накладна №15 від 11.12.2005 р. 920 7 Прийнято до оплати рахунок № 178 від 18.12.2005 р. ВАТ “АТП-1961" м. Тернополя за перевезення траверз. До рахунку додають податкову накладну № 145 від 18.12.2005р. 500 8 Із розрахункового рахунку перерахований аванс 20.12.2005р. ВАТ “Світло" за 100м. мідного дроту. Від заводу отримана податкова накладна №700 від 20.12.2005р. 740 9 Виставлено рахунок №13 від 23.12.2005 р. за реалізований токарний верстат ТОВ “Імпульс” (м. Тернопіль), ціна продажу якого становить (виписана податкова накладна № 16 від 23.12.2005р) 5000 10 Прийнято до оплати рахунок №111 міськтелекому за телефонні переговори за листопад від 2.12.2005р. До рахунку додають податкову накладну № 1900 від 2.12.2005р. 170
Таблиця 3.3 — ДовідковіданіПорядковий номер Назва підприємства Індивідуальний податковий номер платника ПДВ 1 МП “ВІТ” 145783225781 2 ВАТ “ВАТРА” 211334457891 3 Тернопільський міськтелеком 123456789101 4 ТОВ “Орбіта" (Львів) 234567891012 5 МП “Бок” (Луцьк) 14567910123 6 Тернопільський РЕС 156789101234 7 ТОВ “Спецтехприлад” 167891012345 8 ВАТ “АТП-1961" (Тернопіль) 178910123456 9 ВАТ “Текстерно” 189101234567 10 ТОВ “Імпульс” (м. Тернопіль) 191012345678 11 ВАТ “Світло” 187654321091