Соціокультурний діалог в умовах глобалізації і мусульманського "ренесансу"

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ім. В. І. ВЕРНАДСЬКОГОАтікАніса Ахмедівна
УДК: 130.2:316.3:297
СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ДІАЛОГ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇІ МУСУЛЬМАНСЬКОГО “РЕНЕСАНСУ”
09.00.03- соціальна філософія і філософія історії
АВТОРЕФЕРАТ
дисертаціїна здобуття наукового ступеня
кандидатафілософських наук
Сімферополь– 2008

Дисертацією є рукопис.
Робота виконана накафедрі соціальної філософії Таврійського національного університету ім. В.І. ВернадськогоМіністерства освіти і науки України.
Науковий керівник:кандидат філософськихнаук, доцент Цвєтков Олександр Петрович,
Таврійський національнийуніверситет ім. В. І. Вернадського.
Офіційні опоненти: докторфілософських наук, професор кафедри філософських та соціальних наук Бабінов ЮрійОлександрович, Севастопольський національний технічний університет.
кандидат філософськихнаук, доцент, завідувач кафедри філософії та соціально-політичних дисциплін
Казак Анатолій Петрович,
Таврійський
гуманітарно-екологічнийінститут.
Захист відбудеться21 травня 2008 р. об 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 52.051.01Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського за адресою: 95043, м. Сімферополь, вул. Київська, 116-А.
З дисертацією можнаознайомитись у бібліотеці Таврійського національного університету ім. В.І.Вернадського за адресою: 95007, м. Сімферополь, проспект Вернадського, 4.
Автореферат розісланий19 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Зарапін О. В.

Загальнахарактеристика роботи
Актуальність темидослідження зумовленанаростанням протиріч між Заходом і мусульманським світом на сучасному етапі світовогосоціально-культурного і політичного розвитку, які торкаються не тільки політико-правовоїта військової сфери, але й, що для нас важливо, сфери світоглядної та теоретичної.Розповсюджуються провокаційні, по суті, теорії “війни цивілізацій” з одного боку,а з іншого – в міжнародній громадській думці культивуються міфологеми про ісламськузагрозу і пов'язані з нею екстремістські і терористичні акти.
Потрібно зазначити,що сучасний феномен “відродження” ісламу, що є частиною більш масштабного світовогопроцесу відродження національних культур, за своєю суттю прямо не пов'язаний з деструктивноюдіяльністю ісламістів та інших представників політизованого ісламу. Саме по собівідродження ісламської релігії не несе в собі нічого небезпечного, однак небезпечнимє діяльність екстремістських угрупувань, які під прикриттям релігійних лозунгівабо пропагандистських кампаній про уявні загрози ведуть свою військову політику.Крім того, ці процеси породжують світоглядні деформації, зокрема, впровадження спотворенихобразів Іншої культури і неадекватного сприйняття Іншого.
Взаємовідносини міжЗаходом і мусульманським Сходом, що здійснюються сьогодні за принципом “ми – вони”,можна назвати безперспективними, оскільки при цьому жодна зі сторін не прагне зрозумітиіншу або хоча б почути. Тому особливо актуальною в даний момент є розробка проблемисоціокультурного діалогу цивілізацій у контексті глобальних проблем, що загострюються.
На сьогоднішній моментсоціокультурний діалог, під яким ми маємо на увазі конструктивну комунікацію міждвома вищеназваними мегасоціумами і геокультурними спільностями, як в теоретичномуаспекті, так і в практичному, є єдиною альтернативою загрозі зіткнення або війницивілізацій. Саме соціокультурний діалог і партнерство цивілізацій допоможуть подолатиглобальні проблеми сучасності і здійснити перехід до гуманістичного ноосферногопостіндустріального суспільства.
У поліетнічному суспільствіУкраїни здавна існують діалогові інтенції, а історія становлення і еволюція народівУкраїни і Криму показує, що ці народи завжди прагнули і вміли мирно розв’язуватитруднощі, що виникали між ними. Саме тому звернення до позитивного досвіду такогоспілкування, заснованому на взаємній повазі, довірі і визнанні інтересів один одного,має вирішальне значення для сучасного, перехідного, етапу розвитку України.
Ступінь наукової розробленості теми дисертаційного дослідження. На сьогодні в контексті глобалізації тавідродження національнихкультур все більш актуалізується проблема соціокультурного діалогу між Заходом імусульманським Сходом, про що свідчить постійно зростаюча кількість конференційі симпозіумів (міжнародних і регіональних), присвячених даній проблематиці. Однакдосі ще не існує фундаментальних і системних досліджень соціокультурного діалогу,в яких було б представлено не тільки усвідомлення і постановка проблем, але й накресленошляхи їх розв'язання.
Діалог як форма інформативної комунікації відомий давно. Однак філософіядіалогу – явище новітнього часу. Перші абстрактно-гносеологічні міркування, присвяченіпитанню діалогічних відносин, належать німецьким філософам І. Фіхте, Ф. Шеллінгу,які займалися проблемою суб'єкта і його пізнавальних можливостей, а також суб’єктнихі міжсуб'єктних відносин. ІдеїІ. Фіхте про інаковість і взаємообумовленість“я” і “не-я” розвиваються в працях Л. Фейєрбаха, який розглядав особистісний аспектдіалогу і зустріч партнерів з діалогу.
Сучасна філософія діалогу розвивається в двох напрямах, відповідно до того,на який аспект діалогу, інформативний або особистісний, робиться акцент. У першомуаспекті діалог виступає як теорія мовних комунікацій, логіка дискурсу, інконтрологіятощо (основоположником такого підходу був Сократ). Представники цієї течії в цейчас є в багатьох країнах.
Якщо ж розвивається особистісний аспект діалогу, то об'єктом аналізу є зустрічпартнерів із діалогу, а діалог і подія зустрічі стають основою для філософствування.Фундатором такого способу мислення став ще в XIX в. Л. Фейєрбах, але частіше творцямифілософії зустрічі вважають тих, що стоять ближчими за всіх до біблійно-релігійноїтрадиції Ф. Розенцвейга, М. Бубера, Е. Левінаса. Історичне висвітлення проблем діалогуотримала в працях таких сучасних авторів як Т.П. Ліфінцева, Б. В. Ємельянов, Н. П.Коновалова і представників арабомовної традиції – аль-Альян Абдуллах Алі, ІдрісХані та ін.
Соціально-філософський аналіз був зроблений В.І. Добриніною і Г. М. Бірюковою, що проводили його на основіідей класичних філософів І. Канта,Г. Гегеля, Р. Декарта. Культурологічний аналіз проводили видатні філософи XX ст.О. Баткін, Г. М. Бірюкова, М. Каган,В. Маклін. Особливості етнічних культур були розглянуті в роботах С. В. Лур’є, В.П. Трусова, О. С. Філіпова, О. Д. Шоркіна, І.П. Шевельовоїта ін.
Онтологічний і гносеологічний аспекти діалогу розробляли М. Бубер, М. М. Бахтін, В.С. Біблер. Зокрема, традиціяінтерпретації діалогу як форми буття культур широко представлена у великого літературознавцяМ. М. Бахтіна, який розглядаєдіалог як процес розуміння, а не споглядання, спостереження іншої культури. Діалог,за Бахтіним, актуалізує образ Іншого, необхідного для діалогу; на його думку, тількив очах іншої культури розкривається “повніше і глибше” своя культура.
На основі розуміння діалогу культур В.С. Біблером, для якого діалог – спілкування різних форм розуміння(логік), А. В. Ахутін виділяєкультурно-світоглядний аспект розвитку діалогових відносин.
При розробці теми дисертаційного дослідження автор також спирався на праціросійських вчених-ісламознавців і релігієзнавців В.В. Бартольда, Н. В. Жданова, О. О.Ігнатенка, О. В. Малашенка, М. Т. Степанянц, Е. А.Фролової, А. Мец, представників мусульманської думки Алі Харба, Джафара Мусу, БасамаТібі та ін.
У сфері аналізу глобальних процесів сучасності були досліджені праці вітчизнянихі західних дослідників Ю. В.Яковець, Б. В. Долгова, П. Б. Саліна, У. Бека,А. Дж. Тойнбі, М. Уотерса, Ф.Фукуями, С. Хантінгтона, Б. Льюїса та ін. Були також вивчені труди арабо-мусульманськихавторів Алі Харба, Сухейль Арруса, Ідріса Хані, Йах'я Заллума, Йусуфа Карадаві, Сайара аль-Джамиля та ін.
Значний внесок в розвиток концепції соціокультурного діалогу в Криму внеслитакі дослідники, як О. Д.Шоркін, О. А. Габрієлян, А. Р. Нікіфоров, І.І. Кальной, В. Е. Григор'янц, О. П. Цвєтков, В.Л. Кондратська, Т. О. Сенюшкина та ін.
Загалом, роботи вищезгаданих авторів, а так само низки інших дослідниківбули основною джерельною базою даної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана відповідно до комплексної теми кафедри соціальної філософіїТаврійського національного університету ім. В.І. Вернадського“Громадянське суспільство в Криму та його основа” (державна реєстрація теми № 0107V004133).
Метою дослідження є побудова теоретичної концепціїсоціокультурного діалогу в умовах глобалізації і мусульманського “ренесансу” наоснові логічного, методологічного і історичного аналізу діалогу між Заходом і мусульманськимСходом.
Мета дослідження передбачає необхідність розв’язання наступних задач:
— проаналізувати наявні теоретичні концепції діалогу і на цій основі визначитипоняття соціокультурного діалогу;
— дослідити впливи сучасних процесів глобалізації на традиційні культурив контексті відомої опозиції “виклик — відповідь”;
— здійснити теоретичний пошук на предмет побудови концепції конструктивногодіалогу в сучасних умовах глобалізації і відродження національно-етнічних традицій;
— розглянути соціокультурний діалог як альтернативу загрозі зіткнення абовійни цивілізацій;
— виявити специфіку умов і чинників реалізації соціокультурного діалогув сучасній трансформаційній українській державі;
— проаналізувати можливості соціокультурного діалогу в подоланні деструктивнихпроцесів в багатонаціональному і полікультурному українському суспільстві.
Об'єктом дисертаційного дослідження єдіалог як соціокультурне явище.
Предметом дисертаційного дослідження єспроба побудови адекватної концепції соціокультурного діалогу в умовах глобалізаціїі мусульманського “ренесансу”.
Теоретико-методологічною і емпіричною базою дисертації є праці західних і мусульманських (арабомовних) вчених, присвячені розробцітеоретико-методологічних і прикладних проблем соціокультурного діалогу.
У ході дослідження автором використовувалися загальнонаукові методи і загальнологічніприйоми пізнання, такі як: аналіз, синтез, індукція, дедукція, порівняння, аналогія,ідеалізація.
Використання системного методу дозволило представити діалогічний світ якмегасистему, що включає в себе дві підсистеми: західний і мусульманський соціокультурнісвіти.
Методологічні підходи М. Бахтіна, В. Біблера, М. Бубера, Е. Левінаса дозволилиузагальнити і адаптувати численні визначення діалогу в контексті міжцивілізаційнихсоціокультурних комунікацій.
Компаративістський метод (як основний в даному дослідженні) дозволив об'єднатив рамках єдиної методології різні методи дослідження: порівняльно-історичний, синхронічний(статика процесу) і діахронічний (динаміка процесу), герменевтичний, епістемологічний,інтервальний та ін., які допомогли виділити і описати фундаментальні принципи діалогу,описати і співвіднести запропоновані в дисертації дві парадигми взаємного сприйняттяІншого в процесі соціокультурного діалогу цивілізацій: імагінативну і когнітивну.
Наукова новизна отриманих результатів представленав наступних положеннях:
— Розроблено новий аналітичнийпідхід, що дозволив систематизувати наявні концепції діалогу культур і сформулюватиавторську концепцію соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманським Сходом.
— У ході аналізу доведено, що існуютьфундаментальні історичні та соціокультурні передумови для діалогу мусульманськогоСходу і Заходу, в основі мислення яких лежить однакова логіка структурування предметногосвіту.
— Обґрунтовано ідею, що єдино можливоюальтернативою передбачуваному “зіткненню цивілізацій” може бути тільки соціокультурнийдіалог, заснований на трьох принципах: паритетності у відносинах між Заходом і мусульманськимСходом, культурної емпатії як умови адекватного взаємного сприйняття і домінантиІншого як визнання його пріоритету.
— Уперше в контексті відносин міжмусульманським Сходом і Заходом виділено і описано дві парадигми взаємного сприйняття:імагінативна (зорієнтована на формування образу Іншого) і когнітивна (зорієнтованана раціональне розуміння Іншого), а також запропоновано новий підхід до діалогукультур з урахуванням взаємодії цих двох парадигм; висуваються нові аргументи накористь тези про історичну необхідність діалогу на основі когнітивної парадигми,що дозволяє позбутися негативних стереотипів взаємного сприйняття.
— Встановлено, що побудова конструктивногосоціокультурного діалогу в Україні здатна попередити або мінімізувати деструктивніпроцеси, пов'язані з політичною, соціально-економічною кризою в умовах трансформаціїсучасного українського суспільства.
 Теоретичне і практичнезначення дисертації. Викладений матеріал і низка висновків, зроблених в дисертації, можуть бутипокладені в основу подальших досліджень у даній області. Результати, отримані вцій роботі, а так само введений в науковий обіг новий матеріал можуть бути використанів лекційних курсах і семінарах із соціальної філософії, політології та культурології.
Особистий внесок здобувача.Концепція, зміст,висновки і тексти опублікованих робіт підготовлено і викладено автором самостійно.
Апробація результатівдисертації. Положенняі висновки були представлені автором в доповідях і виступах на наукових конференціяхв 2005-2007 роках, зокрема: XX наукові читання “Культура народів Причорномор’я здавніших часів до наших днів” (Сімферополь, 2005); XXXIV науковій конференції професорсько-викладацькогоскладу, аспірантів і студентів ТНУ (2005); XXI наукові читання “Культура народівПричорномор’я з давніших часів до наших днів” (Сімферополь, 2006); XXII науковечитання “Культура народів Причорномор’я з давніших часів до наших днів” (Сімферополь,2006); XXXV науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів істудентів ТНУ (2006); II Таврійських читаннях “Анахарсис” (Донузлав, 2006); Міжнароднійнауково-практичній конференції “Наука і освіта — 2006” (Дніпропетровськ, 2006);XXXVI науковій конференції професорсько-викладацького складу, аспірантів і студентівТНУ (2007).
Публікації. Результати здійсненого дослідженнявикладено в 9 публікаціях, з них в профільних наукових виданнях, затверджених ВАКУкраїни, — 4, в формі тез виступів на конференціях — 5.
Структура дисертації.Дисертаційна роботаскладається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновкуі списку використаних джерел, що містить 249 найменувань. Повний обсяг дисертаціїстановить 203 сторінок, з яких 176 сторінок займає основний текст.

ОСНОВНИЙЗМІСТ РОБОТИ
У вступі охарактеризовано актуальністьтеми дисертації та ступінь її наукової розробленості; визначено об'єкт, предмет,мету і завдання дослідження; вказано теоретико-методологічні основи дослідження,обгрунтовано наукову новизну, теоретичну і практичну значущість дисертаційної роботи.
У розділі 1 “Соціокультурнийдіалог: логічні і методологічні основи” досліджується поняття діалог як соціокультурне явище, основніпідходи до вивчення даного поняття, а також аналізується вплив процесів глобалізаціїна формування конструктивного соціокультурного діалогу. Крім того, розглядаютьсяпроблеми взаємного сприйняття двох найбільш великих цивілізаційних агломераций мусульманськогоСходу і християнського Заходу.
У підрозділі 1.1.“Поняття соціокультурного діалогу” уперше розроблено логічні основи соціокультурного діалогу. Обгрунтованодумку про те, що успішний соціокультурний діалог можливий лише в тому випадку, колиучасники діалогу мають близьку або однакову логіку структурування предметного світуі мислення, що якраз і характерно як західній, так і східній цивілізаціям. Подановизначення поняття соціокультурного діалогу.
Виділено методологічніоснови соціокультурного діалогу. Різні підходи до тлумачення суті діалогу зведенов системну класифікацію, що дозволила зробити висновок про те, що соціокультурнийдіалог є поняттям інтегральним, оскільки в ньому поєднуються ключові смисли онтологічного,гносеологічного, антропологічного, герменевтичного, феноменологічного, екзистенціального,світоглядного та езотеричного підходів до тлумачення суті діалогу.
Аналіз поняття соціокультурногодіалогу дозволив сформулювати принципи, що роблять діалог можливим – це принциппаритетності у відносинах між Заходом і мусульманським Сходом, принцип культурноїемпатії як умови адекватного сприйняття Іншого, і принцип домінанти Іншого, що вимагаєвизнання передусім пріоритетів Іншого.
У підрозділі 1.2.“Соціокультурний діалог в умовах глобалізації” розглядаються основні принципи міжкультурногодіалогу Сходу і Заходу в епоху глобалізації, наслідком якої стала хвиля фундаменталізмуі відродження національно-етнічних традицій в різних культурних співтовариствах.Розглянуто вплив глобалізації на можливість соціокультурного діалогу. Внаслідокпорівняльного аналізу уявлень про поняття глобалізації у західних дослідників, атакож у представників арабської думки з'ясувалося, що і ті, та інші погоджуютьсяз думкою про те, що глобалізація містить в собі як негативні, так і позитивні сторони.
Показано, що в умовахглобалізації з боку економічно розвинених країн здійснюється процес культурної уніфікаціївідповідно до західних стандартів, культивується глобальна однодумність у сферіціннісних орієнтацій тощо, що викликає негативну реакцію передусім в мусульманськомусвіті.
З глобалізацією пов'язанепосилення фундаменталістських тенденцій у всіх релігіях, в тому числі й в ісламі.Разом із тим глобалізація дозволяє поширити діяльність релігійних організацій, розповсюдженнярелігійних і інших поглядів і цінностей серед інших релігійних систем. Однак говоритипро ісламську експансію не представляється коректним.
Обгрунтовується думкапро те, що процес глобалізації не є непереборною перешкодою на шляху побудови конструктивногосоціокультурного діалогу, однак при умові, що з цим процесом не буде тісно пов'язуватисязагроза культурної уніфікації за західним або східним зразком, наслідком якої можестати знищення соціокультурного різноманіття. Разом із тим, глобалізація в справіпоширення знань про Інше, за допомогою сучасних інформаційних технологій і Інтернету,може стати позитивним чинником в побудові соціокультурного діалогу між Заходом іСходом.
У підрозділі 1.3.“Співвідношення двох парадигм взаємного сприйняття” виявляється, що поширені сьогодні образикультури Іншого далекі від адекватного сприйняття — вони обтяжені безліччю упередженостей,негативних стереотипів (автономних і гетерономних) і забобонів, властивих, на думкудисертанта, імагінативній (образній) парадигмі сприйняття, що традиційно існувала,і опису Іншого. Мається на увазі образи взаємного сприйняття двох найбільш великихцивілізаційних агломерацій – мусульманського Сходу і християнського Заходу. Імагінативнапарадигма взаємного сприйняття, будучи похідною від повсякденного рівня свідомості,завжди створювала і сьогодні створює негативні стереотипи на зразок “мусульманин- означає терорист”, або “європеєць — означає аморальний тип” тощо.
Для здійснення соціокультурногодіалогу між Заходом і мусульманським Сходом необхідно будувати адекватні уявленняпро іншу культуру та її носіїв на основі запропонованої автором когнітивної парадигмисприйняття Іншого, що представляє теоретичний рівень пізнання і заснована не назабобонах, а на раціональному знанні і здоровому глузді, не на зіставленні “ми-вони”,а на принципі домінанти Іншого.
Щоб поглянути об'єктивнона “свою” і “чужу” сутності потрібне прагненнядо об'єктивності та наявність певної емпатії, що дозволяє не тільки розуміти явищаіншої культури, але і переживати їх.
У розділі 2 “Основніпередумови і умови здійснення соціокультурного діалогу” аналізуються основні інтенції соціокультурногодіалогу між мусульманським Сходом і Заходом. Досліджується феномен арабо-мусульманськоговідродження в різні періоди історії ісламу, в тому числі, в умовах глобалізаціїі мультикультуралізму.
У підрозділі 2.1.“Історичні і соціокультурні передумови діалогу між Заходом і мусульманським Сходом”проводиться історичнийаналіз взаємодії двох великих соціокультурних світів: мусульманського Сходу і Заходу.У ході аналізу обгрунтовується думка про те, що існують фундаментальні історичніі соціокультурні передумови для діалогу мусульманського Сходу і Заходу: загальнаісторія взаємних культурних впливів, загальні за походженням святоглядні джерела(близькі за ідейним і сюжетним змістом священні монотеїстичні тексти, загальні джерелафілософських учень — тексти давньогрецьких філософів), майже співпадаючі морально-етичнісистеми. Відмінності на фоні цієї близькості не є істотними.
Алармістські ідеїпро неминуче зіткнення цивілізацій, які навмисно розповсюджують думки про ніби істотнікультурні відмінності, які породжують конфлікти, зокрема, між Заходом і мусульманськимСходом, завжди служили і служать прикриттям для недобрих політичних інтересів істратегічних планів.
Внаслідок аналізуавтор приходить до висновку про те, що для здійснення продуктивного діалогу необхідно,по-перше, долати ті негативні стереотипи і спотворені образи взаємного сприйняття,що нагромадилися протягом довгого часу, спираючись на когнітивну парадигму взаємногосприйняття, і тут свою роль повинні зіграти інтелектуальні еліти. По-друге, стаєзрозумілим, що всі відносини між двома соціокультурними світами необхідно будуватина нових принципах: паритетності, взаємної культурної емпатії і домінанти Іншого.
У підрозділі 2.2.“Феномен мусульманського “ренесансу”: мультикультурні і крос-культурні комунікації”зазначається, щоісламський “ренесанс” збігся з новим періодом, коли частина Умми знаходиться в діаспоріі вимушена жити, вступаючи в мультикультурні та крос-культурні відносини, що створюєнепрості соціокультурні проблеми. З іншого боку, в зв'язку з відродженням ісламуз'являються радикальні ісламістські тенденції і пов'язані з ними терористичні акти,що не мають нічого спільного з ісламом як релігією і культурною основою Умми.
Проведене дослідженнядозволяє зробити висновок про те, що в умовах глобалізації в мусульманськом світіспостерігається чергове (перше відзначено в період правління Аббасидів, друге — після падіння Османської імперії) посилення фундаменталістських тенденцій, і прагненнязахистити суспільство від нововведень і неприйнятних цінностей. Це відродження ісламустворює тимчасові труднощі для соціокультурного діалогу між Заходом і мусульманськимСходом.
Дослідження показало,що зараз виникає небезпека нового спалаху ісламського “ренесансу” в зв'язку з прагненнямІранської Республіки зайняти лідируючі позиції в ісламському світі. Небезпека полягаєв тому, що такі претензії керівництва Ірану можуть призвести до розколу мусульманськоїобщини, а, значить, до сповільнення процесів інтеграції мусульманських держав ідо звуження простору для соціокультурного діалогу з Заходом.
Висока ймовірністьпояви в найближчі роки чергової хвилі відродження ісламу в новій, модернізованійформі приведе до того, що мусульманський соціокультурний світ буде вимушений тяжітидо побудови паритетних відносин з Заходом і Європою.
У розділі 3 “Особливостісоціокультурного діалогу в Україні і в Криму” розглядаються основні особливості розвиткуукраїнського суспільства в пострадянський період, коли Україна виявилася на перехрестіцивілізацій, аналізуються її можливості до соціокультурного діалогу: внутрішньогоі зовнішнього. Досліджується історія формування релігій на території України, асаме ісламу і християнства. У зв'язку з цим розглядається ісламський чинник в АРКрим після повернення кримських татар.
У підрозділі 3.1.“Проблеми міжцивілізаційного діалогу в Україні” розглянуто історію виникнення і розвиткухристиянства в Україні. Досліджено ісламський чинник в Україні і пов'язані з нимскладності і напруженість у міжнаціональних і міжконфесійних відносинах. У діалозіміж цивілізаціями обгрунтовано особливу роль України, на території якої можливопобудувати модель оптимальних взаємовідносин у полікультурному суспільстві, заснованомуна емпатії, толерантності і визнанні цінності кожної культури і кожного народу.
Активна взаємодіяі внутрішній соціокультурний діалог народів України загалом і Криму зокрема є одниміз найбільш істотних чинників, що визначають не тільки сучасну, але й майбутню історіюукраїнської держави. При цьому важлива роль відводиться толерантним міжконфесійнимвідносинам.
У підрозділі 3.2.“Соціокультурний діалог: кримський проект” в контексті розвитку народів Криму проаналізованоосновні складності, що виникли в зв'язку з поверненням раніше депортованих народів,передусім кримських татар, на землі Кримського півострова і з подальшим відродженнямісламу. Проаналізовано матеріали наукових конференцій і публікацій, присвяченихпитанню реалізації конструктивного міжнаціонального і міжконфесійного діалогу вКриму, обгрунтовано його потенційну можливість. Однак, це можливо при умові об'єднаннязусиль національних (інтелектуальних і політичних) еліт Криму і України.
Автор приходить довисновку, що надзвичайно насичений культурний простір України і Криму, де взаємодіютьсамобутні та яскраві традиційні культури, різні типи світогляду тощо, демонструє,незважаючи на деяку напруженість, гармонійну єдність, толерантні способи спілкування,здатність і можливість будувати внутрішній соціокультурний діалог.

ВИСНОВКИ
Розглянуті дисертантомрізні підходи до тлумачення суті діалогу (онтологічний, гносеологічний, антропологічний,герменевтичний та ін.) зведено в системну класифікацію, яка дозволила зробити висновокпро те, що соціокультурний діалог є поняттям інтегральним, оскільки в ньому поєднуютьсяключові смисли цих підходів до тлумачення суті діалогу.
Внаслідок проведеногодослідження було з'ясовано, що соціокультурний діалог як в теоретичному аспекті,так і в практичному, є єдиною альтернативою загрозі війни цивілізацій. Однак дляпобудови конструктивного діалогу необхідна близька або однакова логіка структуруванняпредметного світу і мислення учасників діалогу, що якраз характерно для культурЗаходу і мусульманського Сходу.
У ході аналізу доведено,що існують фундаментальні історичні і соціокультурні передумови для діалогу мусульманськогоСходу і Заходу, серед яких треба відзначити загальну історію взаємних культурнихвпливів, загальні за походженням світоглядні джерела (близькі за ідейним і сюжетнимзмістом священні монотеїстичні тексти, загальні джерела філософських вчень – текстидавньогрецьких філософів), та майже співпадаючі морально-етичні системи.
Наявні сьогодні образикультури Іншого далекі від адекватного сприйняття – вони обтяжені безліччю упередженостей,негативних стереотипів (автономних і гетерономних) і забобонів, властивих імагінативнійпарадигмі сприйняття, що традиційно існувала, і опису Іншого. Для здійснення соціокультурногодіалогу між Заходом і мусульманським Сходом необхідно будувати адекватні уявленняпро іншу культуру на основі запропонованої нами когнітивної парадигми сприйняттяІншого, яка заснована не на забобонах, а на раціональному знанні і здоровому глузді,не на зіставленні “ми-вони”, а на принципі домінанти Іншого.
Щоб поглянути об'єктивнона сутність Іншого, потрібні і прагнення дооб'єктивності, і наявність певної емпатії, що дозволяє не тільки розуміти явищаІншої культури, але і переживати їх.
Проведене дослідженнядозволяє зробити висновок про те, що в умовах глобалізації з боку економічно розвиненихкраїн здійснюється процес не тільки економічної, але й культурної уніфікації заамериканським стандартом, затверджується глобальна однодумність в сфері цінніснихорієнтацій тощо, що викликає негативну реакцію з боку національних держав і посилюєфундаменталістські тенденції у всіх релігіях, в тому числі і в ісламі.
Внаслідок порівняльногоаналізу уявлень про поняття глобалізації у західних дослідників, а також у представниківарабської думки, з'ясувалося що і ті, та інші погоджуються з думкою про те, що глобалізаціямістить в собі як негативні, так і позитивні сторони.
Таким чином, глобалізаціяне є непереборною перешкодою на шляху побудови конструктивного соціокультурногодіалогу за умови, що з цим процесом не буде тісно пов'язуватися загроза культурноїуніфікації за західним або східним зразком, наслідком якої може стати знищення соціокультурногорізноманіття. У такому випадку глобалізація як джерело поширення аутентичного знанняпро Інше, за допомогою сучасних інформаційних технологій і Інтернету може статипозитивним чинником у побудові соціокультурного діалогу між Заходом і Сходом.
У ісламі спостерігаєтьсяпосилення фундаменталістських тенденцій, метою яких е огородити суспільство віднововведень і неприйнятних цінностей, що створює тимчасові труднощі для соціокультурногодіалогу між Заходом мусульманським Сходом.
Мусульманський “ренесанс”збігся з новим періодом, коли частина Умми знаходиться в діаспорі і вимушена жити,вступаючи в мультикультурні та крос-культурні відносини, що створює непрості соціокультурніпроблеми. З іншого боку, у зв'язку з відродженням ісламу з'являються радикальніісламістські тенденції і пов'язані з ними терористичні акти, що не мають нічогоспільного з ісламом як релігією і культурною основою Умми.
Не виключена ймовірністьнового спалаху мусульманського “ренесансу” в зв'язку з прагненням Іранської Республікизайняти лідируючі позиції в ісламському світі. Небезпека полягає в тому, що такіпретензії уряду Ірану можуть призвести і до розколу мусульманської общини, а, значить,до сповільнення процесів інтеграції мусульманських держав і до звуження просторудля соціокультурного діалогу з Заходом. Однак не виключений і той варіант, що черговахвиля відродження ісламу в новій, модернізованій, формі може привести до того, щоарабо-мусульманський соціокультурний світ буде вимушений тяжіти до побудови паритетнихвідносин із Заходом і Європою.
Для здійснення продуктивногодіалогу, по-перше, необхідно долати ті негативні стереотипи і спотворені образивзаємного сприйняття, що нагромадилися протягом довгого часу, спираючись на когнітивнупарадигму взаємного сприйняття – і тут свою роль повинні зіграти інтелектуальніеліти; по-друге, всі відносини між двома соціокультурними світами необхідно будуватина нових принципах: паритетності, взаємної культурної емпатії і домінанти Іншого.
Активна взаємодіяі внутрішній соціокультурний діалог народів України і Криму є одним із найбільшістотних чинників сучасної історії української держави. В історії міжконфесійнихвідносин важлива роль відводиться взаємовідносинам представників західної і східноїкультури.
Надзвичайно насиченийкультурний простір України і Криму, де розташовуються самобутні і яскраві традиційнікультури, різнорідний світогляд тощо демонструє, що, незважаючи на деяку напруженість,все-таки в українському суспільстві має місце гармонійна єдність, толерантні способиспілкування, здатність і можливість будувати внутрішній соціокультурний діалог.
З набору сценаріївможливого майбутнього, серед яких більшість катастрофічних, людство має відшукатинайбільш сприятливі, що забезпечують не тільки його виживання, але і сталий розвиток.Таким сценарієм, на наш погляд, є сценарій соціокультурного діалогу, побудованийна запропонованих нами принципах: паритетності у відносинах, взаємної культурноїемпатії і домінанти Іншого.

Списокопублікованих робіт з теми дисертації
 
Статті:
1. Атик А. А. Запад и мусульманский мир: проблемавзаимного восприятия / А. А. Атик // Культура народов Причерноморья. – 2006. – № 73. – С.210 – 214
2. Атик А. А. Диалог цивилизаций: имагинативная и когнитивная парадигмы / А. А. Атик // Вестник СевГТУ. – 2006. – № 78. – С. 80 – 88.
3. Атик А. А. Принципы межкультурного диалога Востока и Запада в условияхглобализации / А. А. Атик // Культура народов Причерноморья. – 2007.– № 106. – С. 125 – 128.
4.Атик А. А. Запад и мусульманский Восток: две парадигмывзаимного восприятия / А. А. Атик // Сходознавство.– 2007. – № 38. – С.29 – 36.
Тези:
1. АтикА. А. Запад и мусульманский мир: проблемы взаимного восприятия / А. А. Атик // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура:ХХХIV науч. конф. профессорско-преподавательского состава,аспирантов и студентов, 19-22 апреля 2005 г.: тезисы докл. – Симферополь, 2005. – С. 29 – 30.
2. Атик А. А. Глобализация и региональные культуры (на примере АР Крым) / А. А. Атик // “Наука та освіта – 2006”: IX междунр. науч.-практ. конф. 23-31 січня 2006 р.: тезисы докл. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 25 –26.
3. АтикА. А. Гуманитарные технологии в противостоянии Востока и Запада / А. А. Атик // Актуальные проблемы философии: Общество, политика, культура:ХХХV науч. конф. профессорско-преподавательскогосостава, аспирантов и студентов, 25-28 апреля 2006 г.: тезисы докл. – Симферополь,2006. – С. 43 – 45.
4. АтикА. А. Мусульманский Восток и христианский Запад: две парадигмы взаимного восприятия/ А. А. Атик // Ученые записки Таврического Национального Университета им.В.И. Вернадского.– 2006. – Том 19 (58) №1. – С. 118 – 120.
5. АтикА. А. Новое в мусульманском “ренессансе” / А. А. Атик // Актуальные проблемыфилософии: Общество, политика культура: ХХХVI науч. конф. профессорско-преподавательского состава, аспирантови студентов, 23-27 апреля 2007 г.: тезисы докл. – Симферополь, 2007. – С. 54 – 56.

Анотація
Атік А. А. Соціокультурний діалог в умовах глобалізаціїі мусульманського “ренесансу”. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.03. – соціальна філософія та філософія історії. – Таврійський національний університет ім. В. І. Вернадського. Сімферополь, 2008.
У дисертації досліджуютьсяособливості соціокультурного діалогу і способи його реалізації в умовах глобалізаціїі мусульманського “ренесансу”, коли з одного боку відбувається процес культурноїуніфікації за західним зразком, а з іншого – відродження національних культур ірелігій, викликане необхідністю збереження своїй ідентичності.
У роботі підкреслюєтьсянеобхідність переходу від імагінативної парадигми сприйняття Іншого, обтяженої негативнимиобразами, стереотипами і забобонами, до когнітивної парадигми, заснованої на раціональнихпідходах до пояснення і розуміння характеру та особливостей Іншої культури та Іншогосоціуму.
Звертається увагана той факт, що в поліетнічному суспільстві України відвіку існують діалогові інтенції,які завжди були підставою для мирного співіснування і регулювання виниклих ускладнень.Проте на сучасному етапі українське суспільство знаходиться в стані розколу як політичного,так і ідеологічного, що спричиняє соціальні, економічні і політичні ускладнення,які, в свою чергу, актуалізують проблему пошуку шляхів взаємодії і діалогу на основіпаритетності, толерантності і взаємної емпатії.
Ключові слова: соціокультурний діалог, глобалізація,мусульманський “ренесанс”, імагінативна парадигма, когнітивна парадигма.

Аннотация
Атик А. А. Cоциокультурный диалогв условиях глобализации и мусульманского “ренессанса”. – Рукопись.
Диссертация на соискания ученойстепени кандидата философских наук по специальности 09.00.03 – социальная философияи философия истории – Таврический национальный университет им. В. И. Вернадского. Симферополь, 2008.
В диссертации исследуютсяособенности социокультурного диалога и способы его реализации в условиях глобализациии мусульманского “ренессанса”, когда с одной стороны происходит процесс культурной унификациипо западному образцу, а с другой – возрождение национальных культур и религий, вызванноенеобходимостью сохранения свой идентичности.
Проводится анализ существующихтеоретических концепций диалога, на основе которых выводится авторская концепциясоциокультурного диалога между Западом и мусульманским Востоком, построенного напринципах паритетности и взаимной культурной эмпатии, который рассматривается какфактор сохранения мирового порядка и культурного разнообразия и единственная альтернативастолкновению цивилизаций.
Рассматриваются логическиеи методологические основания межкультурного диалога, обосновывающие наличие близкойлогики структурирования мира и мышления и социокультурной общности христианскойи исламской культуры, которые имеют фундаментальные мировоззренческие и нравственныекорни.
Проводится сравнительный анализзападных и восточных (арабоязычных) текстов, посвященных проблеме диалога культури перспективам развития мировой системы, который позволяетвыявить основные точки соприкосновения и расхождения двух культур и облегчает поискобщих интересов.
В диссертации подчеркиваетсянеобходимость перехода от имагинативной парадигмы восприятия Другого, отягощеннойнегативными образами, стереотипами и предрассудками, к когнитивной парадигме, основаннойна рациональных подходах к объяснению и пониманию характера и особенностей другойкультуры и другого социума.
Обращается внимание на тотфакт, что в полиэтничном обществе Украины издавна существуют диалоговые интенции,которые всегда были основанием для мирного сосуществования и регулирования возникшихосложнений. Однако на современном этапе украинское общество находится в состояниираскола, как политического, так и идеологического, влекущих за собой социальные,экономические и политические осложнения, что актуализирует проблему поиска путейвзаимодействия и диалога на основе паритетности, толерантности и взаимной эмпатии.
Ключевые слова: социокультурный диалог, глобализация,мусульманский “ренессанс”, имагинативная парадигма, когнитивная парадигма.

Theannotation
Atik A. A. Socio-culturaldialogue in the conditions of globalization and muslim “renaissance” – Manuscript.
Thesis for candidate'sdegree in philosophy sciences, speciality 09.00.03. — Social philosophy and thephilosophy of history. – TavridaNational V. I. Vernadsky University, Simferopol, 2008.
The dissertationinvestigates />socio-cultural dialogueand ways of its realization in the conditions of globalization and the muslim“renaissance”, when on the one hand there is a process of cultural unification accordingto the western model, and on another – revival of national cultures and the religions,caused by necessity of preservation of identity.
The investigationemphasizes necessity of transition from imaginative paradigm of perception of Another,burdened by negative images, stereotypes and prejudices, to cognitive paradigm ofperception of Another, based on rational approaches in explanation and understandingof character and features of Other culture and Other society.
Attention is paidto the fact that in polyethnical society of Ukraine long since exists dialogue intentionswhich were always the basis for peaceful co-existence and regulation of arisen complications.However at the present stage the Ukrainian society is in a split condition, bothpolitical, and ideological, involving social, economic and political complicationsthat actualize a problem of search of ways of interaction and dialogue, on a basisof parity, tolerance and mutual empathy.
Keywords: socio-cultural dialogue,globalization, muslim “renaissance”, imaginative paradigm, />cognitive paradigm.