Адаптивна фізичнакультура в Росії
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1. Адаптивна фізична культура
РОЗДІЛ2. ФІЗИЧНА АКТИВНІСТЬ СЕРЕД ІНВАЛІДІВ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ
2.1.Реальність
2.2.Перспективи
РОЗДІЛ3. Пара олімпійський спорт В РОСІЇ
ВИСНОВОК
СПИСОКЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Біда, приходячи,не питає ні імені, ні прізвища, ні року народження. Нещастя може статися з кимзавгодно. Навіть думати не хочеться про те, що народжений здоровою дитина водин жахливий момент перетвориться на людину, як прийнято говорити, зобмеженими фізичними можливостями. І в принципі, не варто.
У реальностіживуть сотні, тисячі нещасних дітей і дорослих, позбавлених можливості вестиповноцінне життя. Не можна замикати такої людини в чотирьох стінах, нібитозахищаючи його від небезпек і труднощів, що підстерігають на вулиці. Комп'ютері книги — хороші друзі на самоті. Ось тільки чи всім потрібно самотність? І якце — відчувати себе «відрізаним» від усього іншого світу?
У системізаходів соціального захисту інвалідів все більшого значення набувають їїактивні форми, найбільш ефективною з яких є реабілітація та соціальна адаптаціязасобами фізичної культури і спорту. Інтеграція в життя суспільства осіб зобмеженими можливостями сьогодні немислима без їх фізичної реабілітації.Остання є не лише складовою частиною професійної і соціальної реабілітаціїінвалідів, але і лежить в їх основі.
РОЗДІЛ 1. Адаптивнафізична культура
Адаптивнафізична культура — це комплекс заходів спортивно-оздоровчого характеру,спрямованих на реабілітацію та адаптацію до нормальному соціальному середовищілюдей з обмеженими можливостями, подолання психологічних бар'єрів, щоперешкоджають відчуттю повноцінного життя, а також свідомості необхідностісвого особистого внеску в соціальний розвиток суспільства.
Звичайно,область застосування її — всеосяжна, особливо в нинішніх умовах життя, колиздоров'я населення в цілому і особливо молоді погіршується катастрофічно. І нетільки в нашій країні. Адаптивна фізкультура вже отримала широке поширення вбагатьох зарубіжних країнах. Добре підготовлених професіоналів у цій областічекають в поліклініках і лікарнях, санаторіях і будинках відпочинку, оздоровчихта реабілітаційних центрах, у навчальних закладах, особливо спеціалізованих, вспортивних колективах.
Але головне, — адаптивна фізкультура дозволяє вирішувати задачу інтеграції інваліда всуспільство. Яким чином?
У людини звідхиленнями у фізичному або психічному здоров'ї адаптивна фізкультура формує:
• усвідомленеставлення до своїх сил у порівнянні з силами середньостатистичного здоровоїлюдини;
• здатність доподолання не лише фізичних, а й психологічних бар'єрів, що перешкоджаютьповноцінного життя;
• компенсаторнінавички, тобто дозволяє використовувати функції різних систем і органів замістьвідсутніх або порушених;
• здатність доподолання необхідних для повноцінного функціонування в суспільстві фізичнихнавантажень;
• потреба бутиздоровим, наскільки це можливо, і вести здоровий спосіб життя;
• усвідомленнянеобхідності свого особистого внеску в життя суспільства;
• бажанняполіпшувати свої особистісні якості;
• прагнення допідвищення розумової та фізичної працездатності.
Вважається, щоадаптивна фізкультура за своєю дією набагато ефективніше медикаментозноїтерапії. Зрозуміло, що адаптивна фізкультура має строго індивідуальнийхарактер. Адаптивна фізкультура повністю від початку і до кінця відбуваєтьсяпід керівництвом фахівця з адаптивної фізкультури.
«Адаптивна» — ценазва підкреслює призначення засобів фізичної культури для осіб з відхиленнямиу стані здоров'я. Це передбачає, що фізична культура у всіх її проявах повиннастимулювати позитивні морфо-функціональні зрушення в організму, формуючи тимсамим необхідні рухові координації, фізичні якості і здібності, спрямовані нажиттєзабезпечення, розвиток і вдосконалення організму.
Магістральнимнапрямом адаптивної фізичної культури є формування рухової активності, якбіологічного та соціального факторів впливу на організм і особистість людини.Пізнання сутності цього явища — методологічний фундамент адаптивної фізичноїкультури. У Санкт-Петербурзької Академії фізичної культури ім. П.Ф. Лесгафтавідкрився факультет адаптивної фізичної культури, завданням якого є підготовкависококваліфікованих фахівців для роботи у сфері фізичної культури інвалідів.
РОЗДІЛ 2. ФІЗИЧНААКТИВНІСТЬ І СПОРТ СЕРЕД ІНВАЛІДІВ: РЕАЛЬНІСТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ
Загальнепоширення має точка зору, згідно з якою турбота суспільства про своїспівгромадян-інвалідів є мірилом його культурного і соціального розвитку.«Одним з показників цивілізованого суспільства є його ставлення доінвалідів», — вважає професор П.А. Виноградов.
У резолюції ООН,прийнятої 9 грудня 1975р. досить докладно викладені не тільки права інвалідів,але й ті умови, які повинні їм створюватися державними та громадськимиструктурами. До цих умов відносяться умови середовища зайнятості, в т.ч.мотивації з боку суспільства, забезпечення медичного обслуговування,психологічна адаптація і створення соціальних умов, включаючи індивідуальнийтранспорт, а також методичне, технічне і професійне забезпечення.
2.1 Реальність
За данимиВсесвітньої організації охорони здоров'я інваліди складають близько 10%населення земної кулі. Ця статистика характерна і для Росії (15 млн.інвалідів). Незважаючи на успіхи медицини, їх число повільно, але неухильнозростає, особливо серед дітей та підлітків. До недавнього часу проблеми цієїдосить значної категорії населення ігнорувалися, і все ж останнім часом врезультаті поступової гуманізації суспільства були прийняті Загальна деклараціяправ людини, Всесвітня програма дій щодо інвалідів та Стандартні Правила ООНщодо реалізації рівних можливостей інвалідів. У багатьох країнах прийнятізаконодавчі акти, в яких знайшли відображення і проблеми інвалідів.
В даний часбільшість економічно розвинених країн, і, в першу чергу, США, Великобританія,Німеччина та ін. мають різноманітні програми та системи соціальногозабезпечення інвалідів, куди входять і заняття фізичною культурою і спортом.
У багатьохзарубіжних країнах відпрацьована система залучення інвалідів до занять фізичноюкультурою і спортом, яка включає в себе клініку, реабілітаційний центр,спортивні секції та клуби для інвалідів. Але найголовніше — створення умов дляцих занять.
Основна метазалучення інвалідів до регулярних занять фізичною культурою і спортом — відновити втрачений контакт з навколишнім світом, створити необхідні умови длявозз'єднання із суспільством, участі в суспільно корисній праці і реабілітаціїсвого здоров'я. Крім того, фізична культура і спорт допомагають психічному іфізичному вдосконаленню цієї категорії населення, сприяючи їх соціальноїінтеграції та фізичної реабілітації.
У зарубіжнихкраїнах дуже популярні серед інвалідів заняття фізичною активністю з метоювідпочинку, розваги спілкування, підтримки чи придбання хорошої фізичної форми,необхідного рівня фізичної підготовленості. Інваліди, як правило, позбавленіможливості вільного пересування, тому в них часто спостерігаються порушеннясерцево-судинної і дихальної систем.
Фізкультурно-оздоровчаактивність у таких випадках є дієвим засобом профілактики та відновленнянормальної життєдіяльності організму, а також сприяє набуттю того рівняфізичної підготовленості, який необхідний, наприклад, інвалідові для того, щобвін міг користуватися коляскою, протезом або ортезом. Причому мова йде непросто про відновлення нормальних функцій організму, але і про відновленняпрацездатності та придбанні трудових навичок. Так, наприклад, у США 10 млн.інвалідів, що становлять 5% населення, отримують від держави допомогу в розмірі7% від Спільного національного доходу.
Можнасперечатися з твердженням, що саме спортивний рух інвалідів на Заходістимулювало законодавче визнання їх громадянських прав, але безсумнівним є тойфакт, що спортивний рух «колясочників» в 50-ті — 60-і рр… у багатьохкраїнах привернуло увагу до їхніх можливостей та потенціалу.
Беручи до увагивищесказане, у Всесвітній програмі дій відносно інвалідів зазначено: «Усебільше визнання отримує важливість спорту для інвалідів. Тому держави-члениповинні заохочувати всі види спортивної діяльності інвалідів, зокрема, шляхомнадання належних коштів і правильної організації цієї діяльності».Створення рівних умов інвалідам у питанні їх залучення в заняття фізичноюкультурою і спортом — основне досягнення розвинених країн.
«Доостаннього часу в Росії ця група населення ставилася до числа фактичновиключених з нормального життя суспільства. Їхні проблеми не було прийнятообговорювати публічно. Практика містобудування не передбачала в громадськихмісцях спеціальних пристосувань, що полегшують для інвалідів пересування.Багато сфери суспільної життєдіяльності були закриті для інвалідів », — писали в 1996р. автори книги «Основи фізичної культури і здорового способужиття» П.А. Виноградов, А.П. Душанін і В.І. Жолдак.
Довгі роки у насіснувала думка, що поняття "інвалід", «фізична активність»,а, тим більше, «спорт» несумісні і засоби фізичної культурирекомендувалися тільки окремим інвалідам як короткочасне захід, що доповнюєфізіотерапевтичні та медикаментозні призначення. Фізична культура і спорт нерозглядалися як ефективний засіб реабілітації інвалідів, підтримання їхфізичних можливостей і зміцнення здоров'я.
90-і роки внеслисерйозні зміни у відношення суспільства до інвалідів у Росії. І, хоча в більшійсвоїй частині ці зміни лише проголошувалися, вони все ж відіграли своюпозитивну роль.
Колегія ГКФТРосії 31 жовтня 1997р. розглянула питання «Про систему державних заходів зрозвитку фізичної культури і спорту інвалідів». У своїй постанові з цьогопитання колегія відзначила серйозні недоліки в оздоровленні інвалідів засобамифізичної культури і спорту і поява ухилу в бік спорту вищих досягнень на шкодумасової оздоровчої роботи серед цієї групи населення.
Серед головнихпричин наявних недоліків в роботі на першому місці називається відсутністьнормативно-правових основ. Першорядним є, як вже зазначалося вище, відсутністьсоціально-економічних умов у Росії для вирішення цієї проблеми, а нерозуміннябагатьма державними політичними і громадськими діячами важливості вирішенняцієї проблеми і подолання старого стереотипу про інвалідів як про непотрібнихсуспільству людей. Саме на вирішення цих завдань спрямована програмапершочергових заходів, підготовлена Управлінням фізкультурно-оздоровчої роботита по зв'язках з державними та громадськими організаціями ГКФГ Росії.
Найбільш повноці питання знайшли відображення у Концепції державної політики РосійськоїФедерації в галузі фізичної реабілітації та соціальної адаптації інвалідівзасобами фізичної культури і спорту на 1999-2004 рр.., Розробленої задорученням Ради у справах інвалідів при Президентові Російської Федераціївченими ВНІІФК, співробітниками ГКФТ Росії та інших громадських організацій(Царик А.В., Неверковіч С.Д., Дмитрієв В.С., Селезньов Л.М., Чопик В.Д. та ін.)
2.2 Перспективи
У Концепціїдержавної політики Російської Федерації в галузі фізичної реабілітації тасоціальної адаптації інвалідів засобами фізичної культури і спорту на 1999-2004рр.., Серед основних цілей і завдань Державної політики у галузі реабілітаціїта соціальної адаптації інвалідів засобами фізичної культури і спорту напершому місці стоїть створення інвалідам умов для занять фізичною культурою іспортом, формування у них потреби в цих заняттях.
І все ж,називаючи шляху досягнення основних цілей в роботі з інвалідами, розробникивідзначають: «створити адекватну сформованим соціально-економічних умовструктуру державного та громадського управління (а значить і фінансування — автор) фізичної культури і спорту інвалідів».
Такий записмимоволі наводить на думку про те, що сформована кризова соціально-економічнаситуація в Росії вимагає адекватного управління і фінансування цього важливогонапрямку. Погодитися з цим ніяк не можна, тому що навіть у цій кризовійситуації суспільство може і повинна створити умови, необхідні дляжиттєдіяльності інвалідів.
Середпріоритетних напрямків діяльності з розвитку адаптивної фізичної культурирозробники Концепції справедливо називають:
• залучення якможна більшого числа інвалідів в заняття фізичною культурою і спортом;
• фізкультурнуосвіту та інформаційно-пропагандистське забезпечення розвитку фізичної культурита масового спорту серед інвалідів;
• забезпеченнядоступності для інвалідів існуючих фізкультурно-оздоровчих і спортивнихоб'єктів;
• підготовка,підвищення кваліфікації та перепідготовка фахівців дляфізкультурно-реабілітаційної і спортивної роботи з інвалідами;
• створеннянормативно-правової бази розвитку фізичної культури і спорту інвалідів.
Безсумнівнимдостоїнством даної концепції є пропозиції щодо розмежування повноважень іфункцій в системі фізичної реабілітації інвалідів між федеральними тарегіональними органами державного управління в галузі фізичної культури іспорту.
У зв'язку з цимслід підкреслити, що центр ваги в роботі переміщається на місця. Саме місцевіоргани влади, в першу чергу, маємо створювати рівні умови для занять фізичноюкультурою і спортом серед усіх категорій населення .
Адаптивнафізична культура інтенсивно досліджується в останні роки і передбачає науковеобґрунтування широкого спектра проблем: нормативно-правового забезпеченнянавчально-тренувальної та змагальної діяльності; управління навантаженням івідпочинком; фармакологічної підтримки спортсменів-інвалідів у періодиграничних і біля граничних фізичних і психічних напруг; нетрадиційних засобів іметодів відновлення; соціалізації та комунікативної діяльності;техніко-конструкторської підготовки як нового виду спортивної підготовки ібагатьох інших.
Вивчаютьсянайбільш ефективні шляхи використання фізичних вправ для організації активноговідпочинку інвалідів та осіб з відхиленнями у стані здоров'я, перемикання їх наінший вид діяльності, отримання задоволення від рухової активності та інших
У фізичнійреабілітації адаптивної фізичної культури акцент робиться на пошукнетрадиційних систем оздоровлення осіб з обмеженими можливостями здоров'я,орієнтуючись, перш за все, на технології, що сполучають фізичне (тілесне) іпсихічне (духовне) начала людини і орієнтуються на самостійну активністьзаймаються (різні способи психосоматичної саморегуляції, психотерапевтичнітехніки і т.п.).
Досліджуютьсябіологічні та соціально-психологічні ефекти від застосування рухових дій,пов'язаних з суб'єктивним ризиком, але з гарантованою безпекою для займаються івиконуються з метою профілактики депресії, фрустрації, різних соціальнонеприйнятних видів залежностей (від алкоголю, психоактивних речовин, азартнихігор та ін.) .
Знаходятьнаукове обґрунтування технології, засновані на інтеграції рухової діяльності іззасобами і методами мистецтва (музики, хореографії, пантоміми, малюнка,ліплення тощо) і передбачають витіснення зі свідомості займаються попередньоїкартини світу, поглинання їх новими враженнями, образами, активністю, зануренняв діяльність, стимулюючу роботу відпочивали ділянок мозку (його обох півкуль),всіх сфер людського сприйняття. Креативні види адаптивної фізичної культуридають можливість займаються переробляти свої негативні стану (агресію, страх,відчуженість, тривожність та ін.), краще пізнати себе; експериментувати зісвоїм тілом і рухом; отримувати сенсорне задоволення і радість відчуттіввласного тіла.
Проводитьсяспеціалізація співробітників сектору в різних галузях науки (педагогіці,психології, медицині, фізіології, біомеханіки, математичної статистики і т.д.),а також накопичення великого практичного досвіду в сфері адаптивної фізичноїкультури (АФК) і адаптивного спорту (АС) забезпечують комплексний підхід увирішенні проблем, пов'язаних з:
1. розробкоюнормативно-правових основ адаптивної фізичної культури і спорту;
2.обґрунтуванням інноваційних технологій науково-методичного забезпеченняфізкультурно-спортивної діяльності людей з порушеннями у стані здоров'я;
3. діагностикою(у тому числі комп'ютерної), оцінкою і контролем над станом займаютьсяфізичними та спортивними вправами;
4. наданнямпрактичної допомоги в корекції наявних функціональних порушень;
5. організацієюі проведенням наукових конференцій з питань АФК;
6. підготовкоюкадрів вищої кваліфікації в сфері АФК (навчання в аспірантурі, проведеннядисертаційного дослідження і захист дисертації)
РОЗДІЛ 3. ПАРАОЛІМПІЙСЬКИЙ СПОРТ В РОСІЇ
У Росії більше10 мільйонів інвалідів і не всі вони пасивні, дуже багато потребують проведенняреабілітаційних заходів саме засобами фізкультури і спорту.
Більше 15 роківіснує в Росії Параолімпійський рух, діє Параолімпійський комітет та федераціяфізичної культури і спорту інвалідів Росії.
На сьогоднішнійдень в Росії 688 фізкультурно-спортивних клубів інвалідів, кількість займаютьсяадаптивної фізичною культурою і спортом в цілому — більше 95 800 чоловік,створено 8 дитячо-юнацьких спортивно-оздоровчих шкіл інвалідів / ДЮСОШІ /.
Найбільш активнорозвиваються адаптивна фізкультура і спорт в республіках Башкирія, Татарія,Комі; Красноярському краї, Волгоградської, Воронезької, Московської, Омській,Пермської, Ростовської, Саратовської, Свердловській, Челябінській областях;містах Москві і Санкт-Петербурзі.
Російськіспортсмени беруть участь у чемпіонатах Європи, світу, зимових і літніхПараолімпійських Іграх. У 1988 році Росія вперше взяла участь вПараолімпійських іграх в Сеулі. На Х Параолімпійських іграх в Атланті у 1996році команда Росії завоювала 27 медалей, у тому числі 9 золотих, 7 срібних та11 бронзових і посіла 16-е місце. Всього завоювали медалі (з урахуваннямкомандних видів) 52 спортсмена-інваліда з 13 регіонів Росії. 85 російськихспортсменів показали результати, що перевищують особисті досягнення.
Виступ збірнихкоманд Росії на XI Параолімпійських іграх 2000 року в м. Сіднеї (Австралія)показало деякий прогрес у підготовці спортсменів-інвалідів до змагань найвищогорангу. Спортивна делегація Росії, представлена 90 спортсменами, завоювала 35медалей, у тому числі 12 золотих, 11 срібних і 12 бронзових нагород, виступаючив 10 видах програми з 20, і зайняла 14-е загальнокомандне місце.
Віковий діапазонросійських спортсменів на Параолімпійських іграх у Сіднеї коливався від 17 до53 років. В даний час відбувається значне «омолодження» складу,пов'язане з інтенсивним оновленням більшості збірних команд Росії в період 2003- 2004 рр..
На зимовихПараолімпійських іграх у Солт-Лейк-Сіті в 2002 році росіяни завоювали 7золотих, 9 срібних та 5 бронзових медалей. Чемпіонами світу з футболу сталазбірна Росії.
26 березня 2003вийшло розпорядження Президента Російської Федерації про підготовку доОлімпійських ігор 2004 року в Афінах і зимових Ігор 2006 року в Туріні, в якевперше були включені питання підготовки і до Параолімпійських ігор.
Параолімпійськіігри 2004 року в Афінах були п'ятими за рахунком літніми Іграми, в яких бралиучасть росіяни — 113 спортсменів з ураженням опорно-рухового апарату та вадамизору з 10 видів спорту:
1) легкаатлетика — 23 чол.;
2) плавання — 17чол.;
3) футбол — 14чол.;
4) дзюдо — 13чол.;
5) волейбол(чол.) — 14 чол.;
6) кульовастрільба — 8 чол.;
7) пауерліфтинг- 11 чол.;
8) настільнийтеніс — 6 чол.;
9) кінний спорт- 6 чол.;
10) теніс — 1чол.
В даний час урозвитку спорту серед інвалідів в Росії відзначається зростання ролі держави.Це проявляється, перш за все, у державній підтримці спорту серед людей зобмеженими можливостями; фінансування системи підготовки спортсменів-інвалідів;формуванні соціальної політики в області спорту інвалідів, зокрема, соціальноїзахищеності спортсменів, тренерів, фахівців.
Фінансуванняучасті російських спортсменів-інвалідів в офіційних міжнародних змаганнях,включаючи Параолімпійські і Сурдолімпійскіе ігри, збільшилася з 1998 року більшніж в 10 разів. Обсяг фінансування всеукраїнських спортивних заходів середінвалідів за п'ять років зріс з 8 до 60 млн. рублів.
У рамкахпідпрограми «Фізичне виховання і оздоровлення дітей, підлітків та молоді вРосійській Федерації / 2002-2005 роки /» федеральної цільової програми«Молодь Росії» / 2001-2005 роки / передбачила виділення 4,3 млн.рублів на зміцнення матеріально-технічної бази науково-практичних центрівфізичної реабілітації. Щорічно в Єдиному календарному плані всеросійських іміжнародних змагань передбачається розділ, в який входить близько 100всеукраїнських та 60 міжнародних спортивних заходів серед спортсменів зпорушенням слуху, зору, інтелекту, з ураженням опорно-рухового апарату. Пріоритетнимдля Держкомспорту Росії є вирішення питання про прирівнювання статусуінвалідів-спортсменів до статусу здорових спортсменів, статусу параолімпійців — до статусу олімпійців.
Починаючи з 2000року спортсменам-переможцям та призерам Параолімпійських ігор, а з 2003 року — переможцям і призерам Сурдоолімпійскіх ігор і тренерам, що здійснювали їхпідготовку, виділяються грошові винагороди.
Спільно зПараолімпійським і Сурдоолімпійскім комітетами Росії підготовлені спискипровідних інвалідів-спортсменів кандидатів на президентські стипендії. 4 грудня2003 вийшов Указ президента РФ про заснування стипендій спортсменам-інвалідам,які є членами збірних команд Росії по параолімпійських і сурдоолімпійскім видівспорту. Указом передбачається встановити до 100 стипендій щорічно дляспортсменів-інвалідів — членів збірних команд Росії по параолімпійських ісурдоолімпійскім видів спорту в розмірі 15 тисяч рублів. (Взято з матеріалівРІА «НОВИНИ»)
ВИСНОВОК
Активізаціяроботи з інвалідами в галузі фізичної культури і спорту, поза сумнівом, сприяєгуманізації самого суспільства, зміни його ставлення до цієї групи населення, ітим самим має велике соціальне значення.
Треба визнати,що проблеми фізичної реабілітації та соціальної інтеграції інвалідів засобамифізичної культури і спорту вирішуються повільно.
Основнимипричинами слабкого розвитку фізичної культури і спорту серед інвалідів єпрактична відсутність спеціалізованих фізкультурно-оздоровчих і спортивнихспоруді, нестача обладнання та інвентарю, нерозвиненість мережіфізкультурно-спортивних клубів, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та відділеньдля інвалідів у всіх типах установ додаткового утворення культурно — фізичнї — спортивної спрямованості. Відчувається брак професійних кадрів. Не виражена вдостатній мірі потребу у фізичному вдосконаленні у самих інвалідів, що пов'язаноз відсутністю спеціалізованої пропаганди, спонукає їх до занять фізичноюкультурою і спортом.
У сфері фізичноїреабілітації інвалідів як і раніше існує недооцінка тієї обставини, щофізкультура і спорт набагато більш важливі для людини з обмеженими можливостями,ніж для благополучних у цьому відношенні людей.
Активніфізкультурно-спортивні заняття, участь в спортивних змаганнях є формою такгостро необхідного спілкування, відновлюють психічну рівновагу, знімаютьвідчуття ізольованості, повертають відчуття впевненості та поваги до себе,дають можливість повернутися до активного життя.
Головнимзавданням все ж таки залишається залучення в інтенсивні заняття спортом якомогабільшого числа інвалідів з метою використання фізкультури і спорту як одного знайважливіших засобів для їх адаптації та інтеграції в життя суспільства,оскільки ці заняття створюють психічні установки, вкрай необхідні для успішноговозз'єднання інваліда з суспільством та участі в корисній праці. Застосуваннязасобів фізичної культури і спорту є ефективним, а в ряді випадків єдинимметодом фізичної реабілітації та соціальної адаптації.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Видрін В.М. Методичні проблеми теорії фізичної культури / / Теорія і практикафізичної культури, 2000, с. 10-12. — № 6.
2.Євстаф'єв Б.В. Аналіз основних понять в теорії фізичної культури / Матеріали долекцій. — Л.: ВІФК, 2005, с. 133 — № 5.
3.Лубишева Л.І. Концепція формування фізичної культури людини. — М.: ГЦОЛІФК,2003. — 120 с
4.Матвєєв Л.П. Введення в теорію фізичної культури: Навч. сел. для ін-тів фіз.культ. — М.: ФиС, 2003. — 128 з
5.Миколаїв Ю.М. Теорія фізичної культури: функціональний, ціннісний, діяльнісний,результативний аспекти. СПб., 2000. -156 C.
6.Збірник матеріалів до лекцій з фізичної культури і спорту інвалідів (Ред. іупоряд. В. С. Дмитрієв, А. В. Сахно). Т I і II. — М.: МОГІФК, ВНІІФК, 1993. ТI. — 272 с. Т. II. — 292 с
8.Соціальні та біологічні основи фізичної культури: Навчальний посібник / Відп.ред. Д. М. Давиденко Видавництво: Санкт-Петербурзького ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ,2001, 208 с.
9.Щедріна А.Г. Здоров'я і масова фізична культура. Методологічні аспекти / /Теорія і практика фізичної культури, 1999. — № 4.