«СОЦІАЛІЗАЦІЯ МОЛОДІ, ПОЗБАВЛЕНОЇ БАТЬКІВСЬКОГО ПІКЛУВАННЯ,В УМОВАХ СОЦІАЛЬНОГО ГУРТОЖИТКУ»
План
Вступ1. Загальне поняття «соціальний гуртожиток»2. Основні напрями роботи спеціалістівсоціального гуртожитку3. Принципи роботи фахівців соціальногогуртожитку4. Прийоми успішної соціалізації молоді,позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожиткуВисновокВикористана література
Вступ
Сучасний рівень розвитку суспільства характеризуєтьсястрімкими змінами економічної, політичної, соціальної та культурної сферижиття. Напревеликий жаль, разом з цим швидко зросла кількість осіб, влаштованих узаклади всіх форм власності для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Лише протягом2005 року в Україні до будинків дитини потрапило 3606 дітей, у дитячі будинки – 5090 осіб, вінтернати – 3210 осіб, і з кожним роком показники ростуть.
Проблемам дитячого сирітства, особливостям розвитку та процессам соціалізації цієїкатегорії населення свого часу приділялася суттєва увага. Так, положення просоціалізацію особистості вивчали О.Л. Кононко, Н.М. Лавриченко, Г.М.Лактіонова, С.В. Савченко, П.В. Плотніков, І. Кон, І.Д. Звєрєва, А. Мудрик, В.Москаленко, В.В. Радул та ін., соціально-педагогічні закономірності формуванняособистості розглядали А.Й. Капська, С.Я. Харченко, Л.І.Міщик та ін.,теоретичні концепції соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддюрозробили І.Д. Бех, О.В. Безпалько, А.О. Рижанова, Л.А. Штефан та ін., аспективпливу соціального середовища на формування особистості сучасної молодівідображають праці Н.П. Бондаренка, М.П. Іщенка, Л.Г. Коваль, В.А. Сапогова таін. Актуальнимзалишається питання соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування,в умовах соціального гуртожитку.
1. Загальне поняття «соціальний гуртожиток»
До того часу, поки дитина знаходиться в інтернаті, про неїтурбується держава, але як тількивихованець дитячого будинку стає повнолітнім, перед ним постає питання: «Кудийти та що робити далі?» У більшості з них немає ні сім’ї, ні власного житла. Тому матеріальні таюридичні проблеми, а такожпроблеми отримання спеціальної або вищої освіти, працевлаштування, пошуківжитла, створення власної сім’ї детермінують появу необхідності створення спеціальногожитла для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Самесоціальний гуртожиток і виступає тією необхідною ланкою, яка допомагаємолодій людині, позбавленої батьківського піклування, адаптуватися до умовдорослого життя.
Соціальний гуртожиток – заклад для тимчасового проживаннядітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 15 до 18років, а також осіб з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, віком від 18 до 23 років.
Головна мета діяльності соціальних гуртожитків – створення умовдля соціальної адаптації осіб, які в ньому проживають, та їх підготовки досамостійного життя.
Молодь, позбавлена батьківського піклування, має право напроживання всоціальному гуртожитку терміном від 6 місяців до 3 років, протягом якогофахівці цього закладу мають забезпечити випускників шкіл-інтернатів необхіднимадаптаційним потенціалом для самостійного життя та необхідними вміннями танавичками подальшого влаштування в соціумі.
2. Основні напрями роботи спеціалістівсоціального гуртожитку
Відповідно до основної мети соціально-педагогічної роботи фахівців соціального гуртожиткувизначено основні завдання, що постають перед спеціалістами цього закладу:
1. Соціалізація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківськогопіклування, у віці від 15 до 23 років шляхом формування активної життєвоїпозиції, засвоєння норм тацінностей суспільства за допомогою організації індивідуальних та колективнихкорекційних заходів.
2. Формування навичок самостійного життя за межами соціальногогуртожитку за допомогою розроблених соціально-педагогічних технологій сприянняуспішній соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування.
3. Формування навичок безпечної сексуальної поведінки, підготовкадо створення власної сім’ї,висвітлення питань щодо народження та виховання дітей.
4. Захист прав та інтересів молоді.
5. Підвищенняінформованості з психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних,соціально-медичних та юридичних питань.
6. Розвиток комунікативних навичок безконфліктного спілкування,організація змістовного дозвілля.
3. Принципи роботи фахівців соціальногогуртожитку
Робота соціального педагога, юриста, психолога, медичного та інших працівників соціального гуртожитку базується передусім на принципах толерантності, конфіденційності, захисту прав клієнтів, поваги до особистості з урахуванням індивідуального підходу та системності. Перелік основних принципів роботи фахівців відображає Етичний кодекс спеціалістів із соціальної роботи України, який є своєрідним регулятором соціально-педагогічної діяльності спеціалістів соціального гуртожитку в процесі соціалізації молоді, позбавленої батьківського піклування. Це принципи:
1. Конфіденційності. Передбачає нерозголошення отриманої інформації від клієнтів, за винятком тих випадків, коли це здійснюється з їхньої згоди чи в установленому законом порядку (якщо інформація містить повідомлення про загрозу для життя та здоров’я інших людей, особливо дітей, то спеціаліст соціальної сфери може інформувати представників окремих державних органів).
2. Гуманізму (принцип поваги до гідності кожної людини) – визнає kюдину найвищою цінністю та має на меті здійснення соціально-педагогічної діяль-ності на засадах альтруїзму, емпатії, людяності, прийняття особистості клієнта з усім його позитивом та негативом.
3. Пріоритетності інтересів клієнтів. Спеціалісти із соціальної роботи спрямовують усі свої зусилля, знання та навички на допомогу окремим громадянам, сім’ям, групам, спільнотам та громадам для їх удосконалення, а також з метою розв’язання конфліктів та подолання їх наслідків.
4. Толерантності, який передбачає коректність, терплячість соціального працівника щодо вподобань клієнта, його поведінки, ціннісних орієнтацій, особливостей спілкування, статі, національного походження, способу життя тощо.
5. Доступності послуг, що відображає можливість отримання клієнтом необхідної допомоги, незалежно від статі, віку, фізичних або розумових обмежень, соціальної чи расової приналежності, віросповідання, мови, політичних поглядів, сексуальної орієнтації та ін.
6. Довіри та взаємодії у вирішенні проблем клієнтів. Принцип, щорозглядає суверенність та автономність особи-клієнта, яка має право приймати чине приймати допомогу спеціаліста соціальної сфери обирати певний вид допомогичи один з варіантів плану вирішення проблеми.
7. Дотримання норм професійної етики, що передбачає здійсненнясоціально-педагогічної діяльності згідно із загальними цінностями та етичниминормами поведінки.
соціальний гуртожиток молодь
4. Прийоми успішної соціалізації молоді,позбавленої батьківського піклування, в умовах соціального гуртожитку
У самостійному житті вихованці соціального гуртожитку маютьнавчитися вступати в безконфліктні стосунки з соціумом, що вимагатиме від нихорганізованості, уміння здійснювати власний вибір, працювати на засадахспівпраці, толерантності та гуманності. Для того, щоб допомогти молодій особі,яка позбавлена батьківського піклування, подолати складність процесусоціалізації, необхідно спиратися на доцільні технології роботи фахівцівсоціального гуртожитку, що будуть спрямовані на виховання в молодій людиніпрагнення до самоствердження власних можливостей у сфері спілкування зоточуючими людьми, нові соціальні очікування, готовність до засвоєння новихвидів діяльності, бажання завжди бути потрібним та корисним іншим людям, потребув отриманні певної посади в суспільстві та ін. Обов’язково требаурізноманітнити умови та форму соціального життя молодої людини, позбавленоїбатьківського піклування, а саме: створити середовище розвитку, що максимальносприятиме розширенню та поглибленню процесу соціалізації в трьох основнихгалузях: діяльності, спілкуванні, самопізнанні.
У діяльності здійснювати розширення видів праці, з якимипов’язана молода людина, визначати її орієнтацію в системі кожного видудіяльності, розуміння суті та особливостей коопераційної діяльності.
У спілкуванні виступати засобом самореалізації особистості,залучати до культури суспільства,поєднувати індивіда із соціумом, впливати на прояв і формування здібностей.
У сфері самосвідомості здійснювати формування образу власного «Я», усвідомлення своєїсоціальної приналежності, власних соціальних ролей, систем соціальноїорієнтації.
Корисним фактором соціалізації молоді, позбавленої батьківськогопіклування, в умовах соціального гуртожитку є створення виховуючого соціальногосередовища, яке виступає необхідною та обов’язковою умовою соціалізаціїособистості.
Соціальне середовище – сукупність соціальних умовжиттєдіяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальнігрупи), які впливають на її свідомість та поведінку. Виходячи з такогорозуміння природи особистості, «її поведінка й діяльність, формування всіх їїпсихологічних функцій нерозривно пов’язані з навколишнім середовищем ізумовлюються ним». Конкретне соціальне середовище в соціально-психологічному плані –це сукупність стосунків особистості з певною групою. Соціальне середовище існує завдякичисленним взаєминам його членів та соціальних інститутів. Чим більша та різноманітніша палітраскладових соціального середовища, тим інтенсивніший його розвиток тарізноманітніші умови життєдіяльності особистості. Саме тому взаємозв’язок суспільних організацій та вихованцівсоціального гуртожитку посідає важливе місце в процесі соціалізації молоді, позбавленоїбатьківського піклування.
Як варіант взаємозв’язку із соціумом М.С. Астоянц пропонуєзалучення вихованців соціальногогуртожитку до добровільної соціально корисної волонтерської діяльності. Цядіяльність спрямована на цілі, що виходять за межі групових, вона орієнтована одночасно й напроцес, і на результат та сприяєформуванню навичок позитивного спілкування й громадської позиції молодої людини. Якщо напочатковому етапі такої діяльності мотиви її учасників більш індивідуалізованіабо спрямовані на групу, то пізніше, у процесі діяльності, вони стають більш широко соціальними,спрямованими на інших, інодінавіть незнайомих людей. Особистість формується в діяльності, і саме волонтерська діяльністьвизначає світогляд молодої людини, її ставлення до себе та інших, до праці. У спільній суспільнокорисній діяльності відбувається становлення соціально відповідальноїповедінки. Отже, М.С. Астоянц пропонує залучати самих вихованців соціальногогуртожитку до діяльності доброчинних організацій. Новизна підходу полягає втому, що молода людинаперестає сприймати саму себе як бездіяльнісну та нікому не потрібну особу. Тепер вона моженадавати допомогу іншому, а отже, змінюється її соціальна роль із пасивної всоціально активну. Молода людина, позбавлена батьківського піклування, як правило, виявляє велике бажаннядо спільної діяльності, що пов’язанеіз деприваційною потребою в спілкуванні. Надання таким особам можливості самореалізації всоціально корисній діяльності дозволить спрямувати їх на активність у позитивнерусло.
Важливою умовою успішного процесу соціалізації виступає поступове включення вихованцівсоціального гуртожитку в діяльність уже функціонуючих суспільних організацій.Взаємодія волонтерів із благополучних сімей та молоді, позбавленої батьківського піклування, даєможливість не тільки організувати можливість продуктивного спілкування, але йслугує гарантом «міцності»соціальних організацій.
Крім здійснення добровільних проектів, важливим моментом успішної соціалізації молоді,позбавленої батьківського піклування, виступає проведення самими вихованцямисоціального гуртожитку занять у малих групах, із своїми однолітками: проведення тренінгівспілкування, бесід, дискусій, у процесі яких молоді люди більше пізнають одинодного, набувають навичок безконфліктного спілкування, формують позитивну«Я-концепцію».
Висновок
Отже, процес соціалізації молоді, позбавленої батьківськогопіклування, в умовах соціального гуртожитку пов’язаний безпосередньо з рівнемкомпетентності фахівців соціального гуртожитку та визначається спроможністюспеціалістів щодо організації взаємодії молодих вихованців та соціальнихінститутів. Саме тому робота з молоддю, позбавленої батьківського піклування, вумовах соціального гуртожитку вимагає високого рівня відповідальності,ініціативності та гуманного спрямування соціально-педагогічної діяльностіфахівців цієї установи.
Використана література:
1. Етичний кодексспеціалістів із соціальної роботи України // Соціальна політика і соціальнаробота. – 2003. – №1.
2. Лукашевич Л.П.Соціалізація. Виховні механізми і технології: навч.- метод. посіб. / Л.П.Лукашевич. – К.: ІЗМН, 1998. – 112с.
3. Потапюк Л.М.Формування світогляду учнів підліткового та юнацького віку унавчально-виховному процесі сучасної школи: дис. … канд. пед. наук. – Луцьк,2002.
4. Соціальна педагогіка:мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І.Д. Звєрєвої. – К.: Центр учбовоїл-ри, 2008. – 336с.
5. Типове положення просоціальний гуртожиток // Нормативно-правові акти та документи, розроблені навиконання Указу Президента від 11 липня 2005 р. №1068 «Про першочергові заходищодо захисту прав дітей». – К.,2005. – с.10-12.
6.rspu.edu.ru/university/publish/pednauka/2006_1/03astoyans.htm