Проблеми формування соціального захисту на сучасному етапі

Зміст
Вступ
Розділ 1. Нормативно-правові аспекти соціального захисту насучасному етапі
1.1 Формування системи соціального захисту в Україні
1.2 Загальна характеристика системи соціального захисту населення України
1.3 Основні види нормативно-правових актів, що регулюютьвідносини в сфері соціального захисту населення
Розділ 2. Аналіз особливостей соціального захисту населенняУкраїни
2.1 Пенсійне забезпечення як основна форма соціальногозахисту
2.2 Допомоги та інші види послугпрацівникам за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
2.3 Особливості соціального захисту окремих категорійнаселення України
Роділ 3. Дослідження діяльності державних та недержавнихорганізацій соціальної сфери в напрямку покращення системи соціального захисту
3.1 Особливості діяльності Управління праці і соціальногозахисту Деражнянської міської ради
3.2 Аналіз діяльності Деражнянського центру зайнятості вумовах кризи (Територіального центру по обслуговуванню одиноких інепрацездатних громадян)
3.3 Специфіка діяльностінедержавних організації соціального спрямування в Деражнянському регіоні
Розділ 4. Охорона праці в системі соціального захистунаселення
Висновки
Додатки
Список використаних джерел
Вступ
Актуальність теми. В статті 1 Конституції Українапроголошена демократичною, правовою і соціальною державою. Проблеми гарантуваннята реалізації цих положень є одними з найбільш актуальних стратегічних завдань нашоїдержави на сучасному етапі.
Одна з основних складових, що обумовлюють змісткатегорії «соціальна держава» — це соціальний захист. Без вироблення шляхівдосягнення ефективної системи соціального захисту, який би відповідав міжнароднимстандартам, неможливо розбудувати дійсну, а не декларативну соціальну державністьв Україні. Отже, питання проблем формування системи соціального захисту нерозривнопов’язані з процесом досягнення нашою державою орієнтирів, проголошених в ОсновномуЗаконі.
Перехід України до ринкових відносин супроводжувавсяглибокою трансформаційною кризою, яка прискорила руйнування системи соціальногозахисту населення, що існувала в соціалістичній системі, поширенням кола невизначеностіта соціальних ризиків, в які потрапляють ті чи інші верстви населення. Цим обумовленанеобхідність пошуку шляхів вирішення соціальних проблем безпеки та розвитку особистості.З набуттям незалежності в Україні розпочалася нова історія розбудови системи соціальногозахисту населення, яка повинна відповідати принципам соціально-орієнтованої економіки,та враховувати соціально-економічні, суспільно-політичні, історичні та демографічніособливості розвитку країни на новому історичному етапі.
Аналіз сучасних проблем соціального захисту свідчитьпро його перехідний стан та безсистемність у сфері регулювання рівня та якості життянаселення в умовах ринкових перетворень. Цим обумовлена подальша необхідність пошукушляхів вирішення соціальних проблем безпеки та розвитку особистості. Сьогодні створенняефективної системи соціального захисту населення є найактуальнішим і пріоритетнимзавданням в сфері соціально-економічної політики держави.
Проблеми формування і розвитку системи соціальногозахисту фактично не розглядались радянською наукою, тим більше з позицій політичноїнауки, є й сьогодні недостатньо вивченими, що обумовлює новизну та проблематичністьобраного напряму дослідження. До того ж, потребує наукового уточнення поняття«соціальний захист», адже цей термін є порівняно новим, почав використовуватисятільки в роки незалежності України, і несе таке специфічне сутнісне навантаження,як захист населення від ризиків трансформаційного періоду, переходу до ринковоїекономіки, нового способу господарювання, а також адресність та активний характер.
Теоретико-методологічні та прикладні питання діяльностіефективної системи соціального захисту населення були й залишаються предметом постійнихнаукових досліджень і дискусій. Різні аспекти соціального захисту вивчали вчені:Базилюк О., Богиня Д., Бондар І., Геєць В., Лукінов І., Мандибура В., Мельник Н.,Новикова О., Черняк В, Яременко О. та інші.
Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягаєу виявленні особливостей формування та розвитку системи соціального захисту в контекстісоціальної роботи. Для досягнення мети було вирішено такі задачі:
визначити поняття, сутність та значення соціальногозахисту;
розкрити нормативно-правові аспекти соціальногозахисту в Україні;
проаналізувати особливості соціального захистунаселення України;
дослідити діяльність державних та недержавних організаційсоціальної сфери на регіональному рівні;
розкрити особливості охорони праці в системі соціальногозахисту населення.
Об’єктом дослідження є соціальний захист як функціядержави та інших суспільно-політичних інститутів, спрямована на реалізацію громадянських,політичних і соціальних прав, передбачених законодавством.
соціальний захист україна пенсійний
Предметом дослідження є соціальні фактори формуваннясистеми соціального захисту.
Методи дослідження. Методологічну основу дослідженняскладають загальнонаукові методи пізнання, а саме: методи узагальнення, індукціїта дедукції, системно-структурного підходу до вивчення соціально-економічних явищі процесів, систематизованого осмислення наукового надбання вітчизняних і зарубіжнихвчених.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі актиі державні нормативні документи, офіційні статистичні матеріали.
Теоретична цінність отриманих результатів роботиможе бути застосована у різних дослідженнях, аналітичних матеріалах та науковихроботах в контексті соціальної роботи та можуть бути кориснимиу подальших дослідженнях сутності, завдань, ознак і функцій соціальної держави.
Робота складається зі вступу, чотирьох розділів,які розкривають проблему формування соціального захисту на сучасному етапі в теоретичномута практичному аспектах, висновку, додатків та списку використаних джерел.
Розділ 1. Нормативно-правові аспектисоціального захисту на сучасному етапі1.1 Формування системи соціального захистув Україні
Історія розвитку соціальної допомоги та підтримкипочинається з часів, коли турбота про непрацездатних цілком покладалася на сім'ю.Якщо сім'я не могла надати підтримки, людині допомагала церковна громада.
Національне законодавствоу сфері соціального захисту та соціального забезпечення почало формуватися 1990року — ще до проголошення незалежності України — і на сьогодні тільки на рівні законівскладається щонайменше із 58 документів, які безпосередньо встановлюють ті або іншівиди пільг, соціальних та компенсаційних виплат, а також соціальних послуг для різнихкатегорій осіб. Так, з усього масиву проаналізованих законів 27 передбачають різнізаходи соціального захисту для соціально вразливих категорій осіб, ще стільки жвстановлюють спеціальний соціальний захист для представників певних професій, івсього 4 закони передбачають різні заходи соціального захисту за певні заслуги(див. Табл.1.1).
Таблиця 1.1
Акти законодавства, які передбачають різні форми соціальногозахисту для різних категорій громадянКатегорії громадян Пільги Соціальні та компенсаційні виплати Соціальні послуги За соціальною ознакою 27 18 14 За професійною ознакою 27 16 - За заслуги 4 3 3 Всього (актів законодавства): 58 37 17
Починаючи з 1990 року,у різні періоди законодавці використовували різний інструментарій для розвитку системисоціального захисту та соціального забезпечення в Україні. Так, у законодавчих актахрізних періодів простежується вплив принципово відмінних концептуальних підходівта моделей, серед яких визначальними є радянська модель (домінування пільг та соціальнихвиплат, які часто підміняють належний рівень заробітної плати та матеріального забезпечення)і європейська модель (домінування соціальних послуг та соціальної роботи, спрямованихна підтримку найбільш соціально вразливих категорій та осіб, що опинилися у складнихжиттєвих обставинах) [12, с.378].
У більшості проаналізованихактів чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпеченняперевага надається нематеріальній (натуральній) формі соціального захисту — пільгамта соціальним послугам. У свою чергу, пільги більшою мірою притаманні радянськіймоделі й незаперечно домінують у чинному законодавстві, а соціальні послуги — європейській,і на даний час вони мало поширені (непоширеність соціальних послуг пояснюється тим,що ця форма соціального захисту почала розвиватись порівняно недавно і найбільшепритаманна законодавчим актам, прийнятим упродовж 2004-2008 років). Разом з тим,у чинному законодавстві використовується і грошова форма соціального захисту у виглядірізноманітних соціальних та компенсаційних виплат — вона широко застосовується яку радянській (матеріальна та грошова допомога, доплати, надбавки, підвищення дозаробітної плати тощо), так і в європейській (соціальна допомога, адресні компенсаціїта відшкодування тощо) моделі.
Для того, щоб проаналізуватиособливості функціонування сфери соціального захисту та соціального забезпечення,до якої в Україні належать, перш за все, пільги, соціальні та компенсаційні виплати,а також соціальні послуги, слід простежити хронологію розвитку відповідного блокузаконодавства.
Саме різні підходидо підготовки окремих актів законодавства у сфері соціального захисту та соціальногозабезпечення, а також їх несистемність і внутрішня суперечливість призвели до несистематичностіта непрозорості бюджетного фінансування навіть достатньо ефективних видів соціальногозахисту, які впроваджувалися в Україні.
З іншого боку, якщопростежити хронологію розвитку законодавства у сфері соціального захисту та соціальногозабезпечення, то можна помітити два основні напрями докладення зусиль законодавців:поступове вирішення питань соціального захисту різних соціальних груп та інших категорійнаселення (в т. ч. тих, захист яких не був пріоритетним у радянські часи), а такожхоч і не завжди послідовний, але поступовий перехід від радянської до європейськоїмоделі соціального захисту та соціального забезпечення.
Становлення і розвитокукраїнського законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпеченняумовно можна розділити на декілька хронологічних періодів, кожному з яких притаманніособливі характеристики й тенденції. Також ці періоди відрізняються використаннямрізних підходів і моделей розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення[13, с.381]:
1. Зародження українськоїсистеми соціального захисту та соціального забезпечення (1990-1993 роки). В цейперіод відбувалося зародження системи соціального захисту і соціального забезпеченнянезалежної України. Здебільшого прийняті в цей період акти законодавства мали наметі встановлення державних соціальних гарантій щодо існуючих на той час пільгових,а також найбільш соціально незахищених категорій населення (ветерани війни і праці,інваліди, громадяни, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інші).
Акти законодавства,прийняті впродовж першого періоду, можна охарактеризувати як такі, що використовуютьбільшість підходів, притаманних радянській системі соціального захисту та соціальногозабезпечення.
За спрямуванням законодавчуініціативу цього періоду умовно можна розділити на такі групи:
1) законодавство, спрямованена реабілітацію репресованих у радянські часи громадян (наприклад, Закон України«Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні»,який був прийнятий на хвилі національного піднесення післяпроголошення незалежності України і встановив ряд пільг для громадян, що були засуджені чи зазнали переслідувань через свої політичні переконання в часи СРСР);
2) законодавство, якепроголосило основні соціальні та економічні пріоритети нової держави (наприклад,Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку селата агропромислового комплексу в народному господарстві»,«Про зайнятість населення», «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»);
3) законодавство, якестало основою для побудови власної системи соціального захисту та соціального забезпечення(наприклад, Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»,«Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилоговіку в Україні», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальногозахисту», «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту(СНІД) та соціальний захист населення»);
4) законодавство, щовизначило основні підходи до матеріального забезпечення діяльності та соціальногозахисту представників окремих професій (прийняті впродовж цього періоду акти законодавстванасамперед стосувалися врегулювання статусу правоохоронних органів, блок законівщодо статусу та соціального захисту працівників сфери освіти, культури та охорониздоров’я).
Таким чином, опираючисьна традиції радянських часів, тогочасні законодавці надали перевагу грошовій формісоціального захисту. За таких умов основним видом соціального захисту, реалізованогоу прийнятих впродовж першого періоду актах законодавства, були пільги. У зв’язкуз тим, що при виборі форми соціального захисту перевага була надана пільгам та утриманнюмережі державних закладів соціального спрямування, саме в цей період започаткуваласьтенденція, яка згодом призвела до непрозорості й низької ефективності системи соціальногозахисту та соціального забезпечення, що діє в Україні сьогодні.
2. Становлення українськоїсистеми соціального захисту та соціального забезпечення (1996-2000 роки). Цей періодрозпочався з моменту прийняття Конституції України 28 червня 1996 року і закінчивсяприйняттям Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинствата дітям-інвалідам" 16 листопада 2000 року. Найбільш важливою подією цьогоперіоду стало прийняття 2000 року Закону України “Про державні соціальні стандартита державні соціальні гарантії”, який став першим кроком у систематизації всієїдіяльності держави у сфері соціального захисту та соціального забезпечення населення.
Фактично держава продовжилалінію, взяту в 1991 році, приймаючи нові закони та вносячи зміни до вже діючих актівзаконодавства. Так, у цей період було прийнято ряд актів законодавства, які сформувалидекілька груп:
1) законодавство, якезапочаткувало процес формування власної системи загальнообов’язкового державногосоціального страхування (були прийняті Основи законодавствапро загальнообов’язкове державне соціальне страхування, яківрегулювали ряд питань матеріального забезпечення громадяну разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності,втрати годувальника, безробіття, а також у старості та вінших випадках, на основі чого згодом була сформована державнасистема загальнообов’язкового соціального страхування);
2) законодавство, щоврегулювало деякі питання матеріального забезпечення діяльності та соціального захиступредставників окремих професій (наприклад, “Про державну підтримку засобів масовоїінформації та соціальний захист журналістів”; ряд актів законодавства, спрямованихна заохочення зайнятості у сферах, які почали втрачати свою економічну привабливість- наприклад, Закон України “Про бібліотеки і бібліотечну справу”, Закон України“Про захист рослин” та Гірничий закон України, якими було встановлено ряд соціальнихгарантій та пільг для представників відповідних професій);
3) законодавство, спрямованена встановлення спеціального соціального захисту щодо окремих категорій осіб, якімають певні заслуги (з метою вдосконалення правового регулювання питань щодо соціальногозахисту осіб, які мають певні заслуги, здобуті в період професійноїдіяльності, 1998 року був прийнятий Закон України “Про статус ветеранів військовоїслужби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких іншихосіб та їх соціальний захист”; таким чином держава виявилапіклування про осіб, які отримали статус ветерана, розбудовуючиоборонну та правоохоронну системи української держави);
4) законодавство, спрямованена соціальну підтримку неповнолітніх та профілактику злочинності у їх середовищі(зокрема у січні 1995 року було прийнято Закон України “Прооргани і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей”, який в частинісоціального захисту фактично визначив правові основи діяльності відповідних органів, соціальних служб та спеціалізованих соціальнихзакладів, на які було покладено функції щодо соціальногозахисту та соціальної підтримки дітей і підлітків, а також профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку).
В актах законодавства,які були прийняті продовж другого періоду, перевага також надавалася грошовій форміздійснення соціального захисту. Основним видом соціального захисту, який отримаврозвиток у актах законодавства цього періоду, були пільги та соціальні виплати.
Таким чином, прийнятівпродовж другого періоду акти законодавства були орієнтовані на формування системизагальнообов’язкового державного соціального страхування, встановлення ряду пільгщодо матеріального та соціального забезпечення представників певних професій, атакож на створення необхідної інфраструктури для соціальної захисту дітей і підлітківта профілактики злочинності серед неповнолітніх.
3. Модернізація існуючоїсистеми соціального захисту та соціального забезпечення (2000-2003 роки). Точкоювідліку для цього періоду є прийняття 2000 року вже згаданого Закону України “Продержавні соціальні стандарти та соціальні гарантії” [7], який створив основу дляпослідовного вдосконалення діючої системи соціального захисту та соціального забезпеченнязгідно з європейською моделлю. Проте навіть після прийняття цього Закону в межахтретього періоду в Україні було реалізовано ряд законодавчих ініціатив, частинаяких ґрунтувалася на попередніх підходах до розвитку системи соціального захистуі соціального забезпечення, більше притаманних першому та другому періодам:
1) законодавство, якестало вираженням піклування держави про найбідніші категорії населення (зокремаЗакон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям»);
2) законодавство, спрямованена соціальну адаптацію та соціальну підтримку осіб з особливими потребами (так,прийнятий 2000 року Закон України «Про психіатричну допомогу»,«Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеженняволі або позбавлення волі на певний строк»);
3) законодавство, якеврегулювало деякі питання матеріального та соціального забезпечення окремих категорійслужбовців, а також депутатів місцевих рад (зокрема Закон України «Про службув органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», «Про статус депутатів місцевихрад»);
4) законодавство, якезавершило процес формування власної системи загальнообов’язкового державного соціальногострахування (так, у цей період були прийняті два спеціальнізакони, які завершили процес формування системи загальнообов’язковогодержавного соціального страхування, а саме: Закон України«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»та Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальнестрахування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатностіта витратами, зумовленими похованням»).
Переважна більшістьприйнятих у третьому періоді актів законодавства була орієнтована на реалізаціюосновних положень Закону України “Про державні соціальні стандарти та соціальнігарантії” і зокрема на встановлення нових видів соціальних виплат для найбільш соціальнонезахищених категорій громадян. Разом з тим, впродовж цього періоду держава зробилаще один важливий крок, розпочавши реформування кримінально-виконавчої системи самев напрямі її гуманізації, у т. ч. в частині створення передумов для соціальної адаптаціїосіб, які відбували покарання у місцях позбавлення чи обмеження волі.
4. Початок становленнянової системи соціального захисту та соціального забезпечення (2004-2010 роки).Цей період характеризується прийняттям низки актів законодавства з використаннямяк нових підходів до розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення,спрямованих на подальше розширення застосування соціальних послуг.
Прийняті впродовж цьогоперіоду акти законодавства можна об’єднати у декілька таких груп:
1) законодавство, спрямованена соціальний захист дітей та молоді, а також дітей-сиріт та дітей, позбавленихбатьківського піклування (наприклад, Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»);
2) законодавство, якестало вираженням піклування держави про найбільш соціально вразливі категорії населення(зокрема Закон України «Про державну соціальну допомогуособам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»,«Про соціальний захист дітей війни», що продовживлінію держави на додатковий соціальний захист громадян, яківідчули на собі тяготи Великої Вітчизняної війни);
3) законодавство, якезасвідчило запровадження нових підходів до соціального захисту окремих категорійгромадян (наприклад, прийняті 2005 року Закон України«Про реабілітацію інвалідів в Україні», «Про основи соціального захистубездомних громадян і безпритульних дітей»);
4) законодавство, щоврегулювало деякі питання матеріального забезпечення діяльності та соціального захиступредставників окремих професій (продовженням лінії держави на визначення основнихпитань матеріального забезпечення та встановлення спеціального соціального захистущодо представників окремих професій стало прийняття Закону України «Про правовізасади цивільного захисту», «Про підвищення престижності шахтарської праці»).
Більшість прийнятиху четвертому періоді актів законодавства ґрунтувалися на нових підходах і за своєюсуттю стали поступальним кроком у розвитку системи соціального захисту та соціальногозабезпечення, а також впровадили нові форми соціального захисту.
Отже, формування системисоціального захисту в Україні відбувалося у чотири періоди, своєрідністю яких єоснова радянської законодавчої системи із поступовим переходом до європейськогорівня. В свою чергу, слід зазначити що, умовним завершенням у сьогоденні буде застосуваннянової пенсійної реформи, яка узагальнить, оптимізує та з координує законодавчу колізіюприйнятих законів та їх змін на протязі періоду незалежності України і буде основнимкодексом нормативно-правового критерію у галузі соціального захисту.1.2 Загальна характеристика системи соціальногозахисту населення України
Соціальний захист — це державна підтримка верствнаселення, які можуть зазнавати негативного впливу ринкових процесів, з метою забезпеченнявідповідного життєвого рівня, тобто заходи, що включають надання правової, фінансової,матеріальної допомоги окремим громадянам (найбільш вразливим верствам населення),а також створення соціальних гарантій для економічно активної частини населення.
Вивчення соціального захисту представило організаційно-правовуструктуру у вигляді чотирьох-рівневої системи [10, с.35-41]:
1) рівень державного управління містить заходита дії глобального характеру, спрямовані на управління соціальним захистом усьогонаселення України, визначає загальну лінію розвитку соціального захисту населення;
2) рівень галузевого управління — являє собою соціальнийзахист за професійною ознакою, включає мережу відомчих соціальних установ, де заходиносять прикладний характер;
3) рівень регіонального управління — включає заходищодо соціального захисту населення, які враховують регіональну специфіку, природніумови, соціально-економічне розміщення продуктивних сил, етнічно-національні факторита містить конкретні регіональні програми соціального захисту населення, що узгоджуютьсяз державними;
4) місцеве управління соціальним захистом — включаєзаходи, спрямовані на реалізацію соціального захисту на рівні міст і районів, щоносять винятково прикладний характер.
Державна соціальна політика на загальнонаціональномурівні реалізується за допомогою державних органів соціального захисту. До законодавчихорганів відносяться Президент України, Верховна Рада, комітети Верховної Ради Україниз питань соціальної політики і праці, зі справ пенсіонерів, ветеранів і інвалідів.Безпосереднє управління соціальним захистом населення України здійснюється за допомогоювиконавчих органів державного рівня: Кабінет Міністрів України, Міністерство праціта соціальної політики, Рада у справах інвалідів при КМУ, Управління з питань соціальноїполітики при КМУ та ін.
Галузеве управління соціальним захистом здійснюєтьсяміністерствами і відомствами України. Органи соціального захисту представлені профспілками,компетенція яких поширюється на підприємства галузей. Заходи щодо соціального захиступрацівників знаходяться в компетенції підприємств і регулюються за допомогою колективнихтрудових договорів.
Основною задачею регіонального управління соціальнимзахистом є реалізація державної соціальної політики в окремих адміністративно-територіальниходиницях України. Для цього в структурі органів місцевого самоврядування створенівідділи і управління по соціальному захисту населення.
Місцеве управління соціальним захистом населеннядіє в рамках регіонального. Система органів управління складається з районних іміських установ соціального захисту, аналогічних за змістом регіональним органам.Місцевий рівень є останнім у вертикалі системи соціального захисту населення і виконуєспецифічну роль сполучної ланки між об'єктом соціального захисту — населенням — і всією системою соціального захисту.
До основних елементів системи відносять:
встановлення допустимих параметрів життя (розмірупрожиткового мінімуму, мінімальної пенсії, соціальної допомоги);
захист населення від зростання цін і товарногодефіциту для гарантованого забезпечення прожиткового мінімуму громадянам;
вирішення проблеми безробіття і забезпечення ефективноїзайнятості, перепідготовка кадрів;
пенсійне забезпечення (людей похилого віку, інвалідів,сімей, що втратили годувальника);
утримання дитячих будинків, інтернатів, будинківдля людей похилого віку тощо;
соціальні трансферти (допомога з безробіття, одноразовічи щомісячні виплати на дітей, з материнства, з хвороби та інших причин, житловісубсидії тощо);
соціальне обслуговування (надання соціальних послугокремим категоріям громадян і т. ін.);
надання необхідної медичної допомоги;
соціальне страхування тощо.
Система соціального захисту в Україні включає(Рис.1.1):
система соціального страхування: пенсії; допомогапо безробіттю; система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженнідитини;
універсальні системи: програма допомоги сім‘яміз дітьми; державні програми дотацій і житлових субсидій; допомога на поховання;державна система охорони здоров‘я; державна система освіти.
соціальний захист осіб, котрі постраждали в результатіаварії на ЧАЕС [20, с.64];
система соціальних допомог: цільові допомоги (грошові,натуральні, безготівкові, тобто пільги по оплаті); соціальне забезпечення (системаінтернатних установ та територіальних центрів).
/>
Рисунок 1.1 Система соціальногозахисту
соціальний захист через недержавні організації:соціальна допомога з фондів підприємств.
Система соціального захисту населення складаєтьсяз:
соціального страхування;
соціальної допомоги;
соціальних гарантій;
Система соціального страхування і пенсійного забезпечення,що діє в Україні включає у себе [17, с.63-75]:
пенсійну систему;
соціальне страхування на випадок безробіття;
соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратоюпрацездатності;
соціальне страхування від нещасних випадків.
Витрати на соціальний захист залежать від можливостейекономіки. В країнах з ринковою економікою склалася троїста система фінансуваннясоціальних програм, суб'єктами якої виступають держава, роботодавці та одержувачсоціальних виплат. Вирішення питання про фінансування соціальних програм виявляєтьсянадзвичайно важливим з точки зору рівня заробітної плати, тому що дає змогу приєднуватидо неї кошти, які витрачаються централізовано із суспільних фондів споживання.
Отже, загальна характеристика системи соціальногозахисту населення України дає змогу зрозуміти ланкову структуру, зміст та принципидіяльності соціально-державної сфери.1.3 Основні види нормативно-правових актів,що регулюють відносини в сфері соціального захисту населення
В умовах незалежної держави створення національноїсистеми соціальних гарантій має першочергове значення. Основні принципи такої системизакладені в Конституції України, де зазначено, що громадяни України мають право[21, с.115]:
на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї,що включає достатнє харчування, одяг, житло;
на соціальний захист, що включає право на забезпеченняїх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законодавством. Пенсії, інші види соціальних виплат і допомоги, щоє основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового,встановленого законодавством;
на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичнестрахування. Держава створює умови для ефективного й доступного усім громадянаммедичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медичнадопомога надається безплатно; наявна мережа таких закладів не може бути зменшена.Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності;
на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою.Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої,професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах;надання державних стипендій та пільг учням і студентам. Громадяни мають право безплатноздобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурснійоснові.
Відповідно до ст.46 КонституціїУкраїни громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпеченняїх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника,безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках,передбачених законом [1].
Це право гарантується загальнообов’язковимдержавним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств,установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення;створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсійна система охоплюєнепрацездатних громадян похилого віку, інвалідів, осіб, які втратили годувальника,виплати яким проводяться у формі пенсій, надбавок та підвищення до пенсій, компенсаційнихвиплат, додаткових пенсій та державної соціальної допомоги особам, які не маютьправа на пенсію та інвалідам.
Законодавством передбаченовпровадження трирівневої пенсійної системи, яка розширить можливості для підвищеннядобробуту людей та економічного зростання в Україні.
Перший рівень — солідарнасистема загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується назасадах солідарності і субсидування і здійснення виплати пенсій та надання соціальнихпослуг за рахунок коштів Пенсійного фонду.
Другий рівень — накопичувальнасистема загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, яка базується назасадах накопичення коштів у Накопичувальному фонді, які обліковуються на накопичувальнихпенсійних рахунках застрахованих осіб.
Третій рівень — система недержавногопенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян,роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отриманнягромадянами пенсійних виплат, що буде доповненням до пенсійних виплат з І та ІІрівнів.
Пенсійна система доповнюєтьсясистемою пільг, компенсацій, гарантій, програмою житлових субсидій та іншими видамидержавної соціальної допомоги громадянам похилого віку, інвалідам, сім’ям з дітьмитощо.
Законодавча база системисоціального захисту населення охоплює не лише пенсійне забезпечення, але й медичне,соціальне страхування, сферу зайнятості, соціальну політику, тощо, в яких беретьсядо уваги [28, с.167]:
основні категорії постраждалихвід Чорнобильської катастрофи;
соціальних та економічнихправ інвалідів;
юридичні механізмивідновлення прав та надання соціального захисту жертвам політичних репресій;
концептуальні засадисоціального захисту осіб, уражених ВІЛ/СНІД;
принципи та пріоритетидержавної політики у сфері соціального захисту молоді;
ветеранів війни якгрупу, що перебуває під особливим соціальним захистом;
порядку визначенняі встановлення межі малозабезпеченості як перехідного державного соціального стандартудля непрацездатних громадян;
комплексне регулюванняпитань щодо державної підтримки інвалідів, спрямованої на відновлення їх соціальної,побутової і трудової активності;
встановлення прожитковогомінімуму передбачене Конституцією України;
питання щодо порядкувизначення обсягу (розміру) і встановлення державних соціальних стандартів та соціальнихгарантій.
Перелік та короткахарактеристика (за основними цільовими групами, сферою регулювання, метою прийняття,значенням та актуальністю) основних актів чинного законодавства у сфері соціальногозахисту та соціального забезпечення представлено за допомогою таблиці (див. ДодатокА).
Отже, аналізуючи питаннязаконодавчої бази у сфері соціального захисту, варто відзначити, про значну кількістьнормативно-правових актів, які регулюють спільні питання державних гарантій, соціальнихдопомог, пенсійного забезпечення та соціального страхування. Але поруч з тим є рядпитань, що не охоплює повністю законодавство. Це в першу чергу медичне страхуваннята допомога, реалізація соціальних прав, що задекларовані, але не виконуються.
Розділ 2. Аналіз особливостейсоціального захисту населення України2.1 Пенсійне забезпечення як основна формасоціального захисту
Пенсійне забезпечення є однією з основних гарантійматеріального забезпечення непрацездатних громадян. Для непрацюючих пенсіонерівпенсія фактично стає основним джерелом їхнього існування. У зв'язку з цим проблематичнимє питання рівня матеріального забезпечення, який має підтримувати пенсія. Відповіднодо ст.46 Конституції України, пенсія повинна забезпечувати рівень життя не нижчийвід прожиткового мінімуму, встановленого законом. На жаль, реалії сьогодення такі,що ця вимога Конституції не дотримується державою, у зв'язку із розбіжностями законодавчоїбази та рішеннями Верховного суду України по справах пенсійного забезпечення [1].
Рівень і якість пенсійного забезпечення — важливаскладова економічного та соціального становища населення країни.
Систему пенсійного забезпечення складають (Рис.2.1):
1) державне пенсійне забезпечення;
2) комерційне пенсійне забезпечення. Відповіднодо Закону України “Про пенсійне забезпечення”, державні пенсії поділяються на:
а) трудові — за віком; з інвалідності; на випадокутрати годувальника; за вислугу років;
б) соціальні.
Пенсії з інвалідності призначаються особам, якіповністю або частково втратили здоров'я, незалежно від того, коли настала інвалідність- у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсії по інвалідності бувають двох видів залежновід причин настання інвалідності:
1) внаслідок трудового каліцтва чи професійногозахворювання;
2) внаслідок загального захворювання (у тому числіне пов'язаних з роботою, наприклад інвалідність з дитинства).
Пенсія за вислугу років є щомісячною виплатою зПенсійного фонду й інших джерел фінансування, що призначаються довічно в розмірі,порівнянному з минулим заробітком, особам, які мають встановлений законом спеціальнийтрудовий стаж (вислуги років).
/>
Рисунок 2.1 Система пенсійногозабезпечення України
Соціальні пенсії призначаються в таких розмірах:
а) 30 відсотків мінімального розміру пенсії завіком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років)і не набули права на трудову пенсію без поважних причин;
б) 50 відсотків мінімального розміру пенсії завіком: особам, які досягли пенсійного віку (чоловіки — 60 років, жінки — 55 років)і не набули права на трудову пенсію з поважних причин; інвалідам III групи;
в) 100 відсотків мінімального розміру пенсії завіком: інвалідам II групи; дітям-інвалідам віком до 16 років; дітям (діти, брати,сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідамидо досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки за умови, якщо вони не маютьпрацездатних батьків), а також у разі втрати годувальника одному з батьків, абочоловіку (дружині), або діду, бабі, брату чи сестрі, незалежно від віку і працездатності,якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлогогодувальника, які не досягли 8 років, і не працює;
г) 200 відсотків мінімального розміру пенсії завіком: інвалідам І групи; матерям, яким присвоєно звання “Мати-героїня" [34,с.159].
За оперативними даними, протягом 2010 року органамиПФУ забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищень 13,7млн. пенсіонерів. Загальний обсяг видатків на пенсійні виплати склав 165 693 млн.грн.
Призначено пенсії понад 698 тис. громадянам, 609тис. осіб проведені перерахунки пенсій з урахуванням стажу та заробітної плати післяпризначення (попереднього перерахунку) пенсії, з 1 листопада перераховано пенсії13,8 млн. осіб (у зв’язку із збільшенням прожиткового мінімуму).
Середній розмір пенсії збільшився з 972 грн. угрудні 2009 до 1093 грн. у грудні 2010 року.
До Пенсійного фонду з усіх джерел фінансуванняпротягом 2010 року, за оперативними даними, надійшло 148 380,9 млн. грн., з якихвласні доходи становили 99 781,7 млн. грн. З Державного бюджету України на фінансуванняпенсійних програм та покриття дефіциту коштів Пенсійного фонду для виплати пенсійнадійшло 48 540,5 млн. грн.
Проведено роботу по залученню пенсіонерів до одержанняпенсій через банківські установи. Станом на 1 січня 2011 р. чисельність пенсіонерів,які отримували пенсії через банківські установи, склала понад 5,3 млн. осіб, щостановить понад 40 відсотків загальної чисельності пенсіонерів.
До соціальних партнерів направлено майже 6,3 тис.звернень щодо платників, які порушують законодавство про оплату праці. Проведено773 спільні наради, де заслуховувались звіти керівників та власників підприємств,про дотримання законодавства про оплату праці, в засобах масової інформації відбулося678 спільних публічних виступів. У результаті 3 837 особам збільшено заробітну плату,4 670 особам — легалізовано, 987 матеріалів направлено до правоохоронних органів,по 10 054 платниках надано інформацію органам місцевої виконавчої влади.
За ініціативою Пенсійного фонду ухвалено спільнийнаказ з Міністерством праці та соціальної політики і Державною податковою адміністрацією,спрямований на зменшення обсягів тіньової заробітної плати, збільшення зайнятостінаселення та нарахувань страхових внесків. У результаті спільної роботи органамиДержнаглядпраці, ДПА, прокуратури, СБУ та МВС надано 4 261 матеріал з питань зменшенняфонду оплати праці та чисельності працюючих, 18 987 — з питань нарахування заробітноїплати більшості працівників на рівні або, меншому мінімальних розмірів, 18 094- щодо заборгованої заробітної плати, внесено 854 приписи та протести, притягнутодо адміністративної відповідальності 543 керівників, порушено 56 кримінальних справта притягнуто до кримінальної відповідальності 17 керівників.
Протягом минулого року органами Пенсійного фондунакладено адміністративні стягнення на 31275 керівників на суму 12 млн. гривень.На 942 керівників подано матеріали на розірвання контрактів та з 131 керівникомконтракти розірвано. Разом з цим, укладено угоди про розстрочення сум несплаченихпені і штрафних санкцій з 2 741 підприємствами на суму 714,1 млн. гривень.
Активізовано роботу з органами прокуратури, Міністерствавнутрішніх справ, Служби безпеки та Державної податкової адміністрації, яким надіслано32 680 матеріалів та повідомлень щодо боржників. В результаті 13 194 платники розрахувалисьповністю, 10 317 — частково. Відносно 136 керівників порушено кримінальні справи,10 притягнуто до кримінальної відповідальності.
Розпочато модернізацію органів Пенсійного фонду,яка дає змогу оптимізувати процес прийому і обробки звітів, поліпшити функції прийомугромадян, здійснити перерозподіл функціональних повноважень між підрозділами Фондута оптимізувати його структуру.
Продовжено роботу по розвитку системи подання звітівдо органів Пенсійного фонду в електронній формі, запроваджено єдину форми звітудо органів Пенсійного фонду України, затверджено Порядок формування та подання страхувальникамизвіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняорганам Фонду та розроблено технічне завдання на створення програмного забезпеченнядля прийому та обробки звітів, удосконалено централізовану автоматизовану підсистемупризначення та виплати пенсій з використанням web-технологій. Здійснено прийом таобробку до системи персоніфікованого обліку за 2009 рік 26,6 млн. документів первинноїзвітності та понад 1,5 млн. документів за 2010 рік.
Продовжено співпрацю з громадськими організаціями.За участю соціальних партнерів проведено «круглий стіл» на тему:«Новітні технології, соціальне партнерство, якісне пенсійне обслуговування».Підписано Меморандум про співробітництво соціальних партнерів у сфері пенсійногозабезпечення між Пенсійним фондом України, Федерацією професійних спілок Українита Федерацією роботодавців України.
Проведено 3752 спільні зустрічі соціальних партнерівта органів Фонду у трудових колективах. Проведено 2773 спільних нарад, де заслуховуютьсязвіти керівників та власників підприємств, які не дотримуються законодавства прооплату праці.
Головними управліннями Фонду укладено тристоронніугоди про соціальне партнерство у сфері пенсійного забезпечення та визначено основнішляхи їх реалізації. В минулому році проведено понад 500 «круглих столів»за участю представників малого та середнього бізнесу, профспілкових організаційта об'єднань, контролюючих органів та засобів масової інформації.
Після обговорення першого питання правлінням Пенсійногофонду затверджені пріоритети діяльності Фонду та план роботи на 2011 рік.
Отже, у визначені пріоритетів діяльності Пенсійногофонду України за 2010 рік сприяло забезпечення сталого фінансування та виплати пенсій,фінансової збалансованості і стабільності пенсійної системи; співпраця із громадськимиорганізаціями пенсіонерів та ветеранів праці з питань покращення пенсійного забезпеченнята функціонування органів Фонду.2.2 Допомоги та інші види послуг працівникамза загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням
Для реалізації Концепції соціального забезпеченнянаселення України були розроблені Основи законодавства України про соціальне страхування,які прийняті у вигляді базового закону основи законодавства України про загальнообов’язковедержавне соціальне страхування відповідно до Конституції України визначають принципита загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державногосоціального страхування громадян в Україні. В загалом, загальнообов'язкове державнесоціальне страхування — це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає наданнясоціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби,повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттяз незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбаченихзаконом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесківвласником або уповноваженим ним органом, передбачених законом [49, с.399]. В Українііснує класифікація загальнообов'язкового державного соціального страхування (табл.2.1).

Таблиця 2.1Тип соціального страхування Механізм реалізації На випадок безробіття здійснюється через Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими похованням здійснюється через Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності здійснюється через Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійне страхування. здійснюється через Пенсійний фонд України та недержавні пенсійні фонди
За 9 місяців 2010 року до виконавчої дирекції Фондута її робочих органів звернулось 21277 громадян, що на 350 осіб менше в порівнянніз аналогічним періодом минулого року.
До робочих органів виконавчої дирекції Фонду за9 місяців 2010 року надійшло 4404 письмових звернення, що на 320 менше, а на особистомуприйомі побувало 15357 відвідувачів, які отримали консультації від спеціалістіввиконавчої дирекції Фонду, що на 761 особу менше. За результатами розгляду задоволено9758 звернень, дано роз'яснення по 9138 зверненнях, решту звернень надіслано заналежністю.
За 9 місяців 2010 року на особистому прийомі удиректора виконавчої дирекції Фонду та його заступників побувало 76 громадян. Основнучастину звернень на особистому прийомі склали питання заборгованості страхових виплат.
Кількість письмових звернень за 9 місяців 2010року в порівнянні з минулим періодом збільшилась у таких областях: у Донецькій- на 296; у Луганській — на 34; у Сумській — на 25; у Чернігівській — на 17; у м.Києві — на 12.
Основними питаннями, з якими звертались громадяни,є:
призначення та перерахування страхових виплат потерпілим- 5164 (-301);
виплати заборгованості регресних сум — 714 (+599);
медичне обслуговування — 5834 (-585);
прийняття особових справ потерпілих, збір і переоформленнядокументів — 1197 (-292);
забезпечення автотранспортом — 317 (-333), а такожінші питання, зокрема, про незгоду із накладенням адміністративних штрафів, виплатоюморальної шкоди за рішенням суду, виділення матеріальної допомоги, відшкодуваннявитрат на поховання, встановлення пам'ятників, встановлення телефонів — 6166 (-627).
Як свідчать результати проведеного аналізу, збільшиласьна 4 відсотки кількість громадян, які звернулись до виконавчої дирекції Фонду зпитань виплати заборгованості регресних сум. З даних питань збільшилось число зверненьв порівнянні з минулим періодом у Волинській області на 237, Донецькій області на113, Запорізькій області на 94, Одеській області на 28, Хмельницькій області на24. В інших областях цей показник зменшився.
З проблем медичного обслуговування потерпілих зменшиласькількість звернень на 24 відсотка у цілому, з питань забезпечення автотранспортомтакож зменшилась кількість звернень на 2 відсотка.
Збільшилось число звернень з питань медичного обслуговуванняв Запорізькій області (82), в Хмельницькій області (46).
За результатами проведеного аналізу зменшиласькількість громадян, до яких керівники робочих органів виконавчої дирекції Фондувиїздили за місцем їх постійного проживання. За звітний період за цією схемою булоохоплено 1369 осіб, що на 241 потерпілого менше в порівнянні за 9 місяців 2009 року.Цей показник збільшився у таких управліннях виконавчої дирекції Фонду, як Вінницьке(+80), Миколаївське (+17), Черкаське (+16).
У той же час слід відмітити, що зменшилась кількістьнарікань заявників на формальні відповіді, неуважне та грубе ставлення деяких працівниківвиконавчої дирекції Фонду. За звітний період таких звернень було 26. З кожним рокомданий показник зменшується.
До виконавчої дирекції Фонду та її робочих органівза 9 місяців 2010 року надійшло 32 повторних звернення, що на 2 менше, ніж за 9місяців 2010 року. В той же час у Чернігівській області число повторних зверненьзбільшилось на 5.
Як показав аналіз, управління та відділення виконавчоїдирекції Фонду стали більше приділяти уваги цьому важливому напряму діяльності.Так, в Автономній Республіці Крим, Вінницькій, Волинській, Донецькій, Житомирській,Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Миколаївській, Одеській, Полтавській,Рівненській, Харківській, Хмельницькій, Черкаській, Чернівецькій областях та містахКиєві і Севастополі ця робота проводиться постійно і на належному рівні. Як результат,повторні звернення відсутні.
На чисельні звернення потерпілих щодо причин затримкистрахових виплат були надіслані листи до Кабінету Міністрів України, Верховної РадиУкраїни і проведені наради в Міністерстві праці та соціальної політики України повирішенню поставлених питань в зверненнях та скаргах громадян.
З метою підвищення рівня інформованості потерпілихна виробництві та членів їх сімей про фінансову ситуацію, яка склалась у Фонді соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українилистом від 30.04.10 №250-10-1 надано доручення керівництва проводити активну роз'яснювальнуроботу через друковані засоби масової інформації, радіо, телебачення, серед потерпілихна виробництві та членів їх сімей.
Основним завданням моніторингу є проведення ретельногоаналізу причин, що змушують громадян звертатись до виконавчої дирекції Фонду, тавчасного вживання дієвих заходів щодо запобігання виникненню підстав для обґрунтованихповторних звернень.
Станом на 1 жовтня 2010 року у реєстрі платниківстрахових внесків обліковувалось 1336 386 страхувальників, що у порівнянні з початкомроку більше на 50 274, або на 3,9 відсотка. В тому числі: юридичних осіб — 908 927,фізичних осіб, які використовують найману працю — 427 201, добровільних осіб — 258осіб (Див додаток Б).
Сума сплачених страхових внесків до Фонду, враховуючизараховані страхувальниками в їх рахунок витрати по соціальному страхуванню, за9 місяців 2010 року склала 2915,4 млн. гривень.
Протягом 9 місяців 2010 року страхові внески доФонду сплачували 781 111 страхувальників, або 95,6% від кількості страхувальників,які ведуть господарську діяльність та використовують найману працю.
З метою забезпечення надходження страхових внесківв обсягах, передбачених бюджетом Фонду, виконавча дирекція Фонду та її робочі органипротягом 9 місяців 2010 року вживали всі необхідні заходи, передбачені чинним законодавством.
Зокрема, протягом 9 місяців 2010 року здійснено66,3 тис. перевірок страхувальників, за результатами яких стягнуто 6071,1 тис. грн.недоїмки. Проводилась відповідна претензійно-позовна робота. Надіслано 7,9 тис.претензій страхувальникам щодо погашення недоїмки зі сплати страхових внесків танаправлено 2,9 тис. позовних заяв до суду. Для більш ефективного примусового стягненнянедоїмки по рішеннях суду проведено 2,9 тис. звірок з органами Державної виконавчоїслужби. У результаті претензійно-позовної роботи за 9 місяців 2010 року погашено366,3 млн. грн. недоїмки.
На порушників законодавства про загальнообов'язковедержавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві накладено 10,3тис. адміністративних штрафів на суму 1564,8 тис. гривень. Протягом 9 місяців 2010року сплачено 1 607,0 тис. грн. адміністративних штрафів, або 109,5 % від плану.
Одним із завдань страхування від нещасного випадкує відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими особами заробітної плати(відповідної її частини) під час виконання трудових обов'язків, надання їм соціальнихпослуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті здійснення страховихвиплат непрацездатним членам їх сімей.
Починаючи з 01.04.2001 року з бюджету Фонду соціальногострахування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Українина відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'яабо в разі його смерті, на страхові виплати особам, які перебували на його утриманні,виплачено 17,3 млрд. гривень.
Станом на 1 жовтня 2010 року Фонд проводить страховівиплати 313,1 тис. потерпілих (членам їх сімей), які постраждали на виробництві,ця кількість на 3,7 тис. осіб, або на 1,2% менша, ніж за 9 місяців 2009 року. Найбільшакількість потерпілих (членів їх сімей), які отримують страхові виплати від Фондує мешканцями Донецької (108,7 тис. осіб або 34,7%), Луганської (58,7 тис. осіб,або 18,7%), Дніпропетровської (36,2 тис., 11,6%), Львівської (14,5 тис.4,6%) областей.
За 9 місяців 2010 року з бюджету Фонду потерпілим(членам їх сімей) виплачено 2432,7 млн. грн., що на 187,3 млн. грн., або на 8,3%більше, ніж за 9 місяців 2009 року.
Середньомісячний розмір страхової виплати на одногопотерпілого (члена його сім'ї) має тенденцію до зростання. За 9 місяців 2010 рокувін склав 850,83 грн., що на 5% більше порівняно з 9 місяцями 2009 року.
Протягом 9 місяців 2010 року переважно відшкодовувалищомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей), що склало 1920,2 млн. грн.,або 78,9% загальної суми виплачених коштів. Сума коштів на одноразові виплати потерпілим(членам їх сімей) склала 428,3 млн. грн. або 17,6 відсотків.
В тому числі (Табл.2.2):

Таблиця 2.2.1
Відшкодування матеріальної шкодипотерпілим Сума страхових виплат (млн. грн.) Середній розмір виплати на одного потерпілого (грн.) Темпи зростання середнього розміру виплат на одного потерпілого у % 2009 рік 9 місяців 2010р. Довідково 9 місяців 2009р. 2009 рік 9 місяців 2010р. Довідково 9 місяців 2009р. 2009р. до 2008р.
9 місяців 2010р. до
9 місяців 2009р. щомісячні страхові виплати потерпілим 2095,9 1806,8 1594,6 609,9 653,5 603,1 113,7 108,3
Таблиця 2.2.2щомісячні страхові виплати особам, що мають на це право в разі смерті потерпілого 150,9 113,4 111,4 628,8 682,6 646,07 111,9 105,7 одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності потерпілому 415,6 302,8 328,9 34058,5 41441,5 34309,7 112,9 120,8 одноразова допомога в разі смерті потерпілого утриманцям 24,2 21,3 19,5 26737,9 28534,2 26804,6 119,4 106,5 сім'ї 130,5 104,2 106,0 123980,2 127856,7 128770,5 119,9 99,3
Також, слід зазначити, що за 9 місяців 2010 року17865 потерпілих на виробництві були вчасно забезпечені лікарськими засобами тавиробами медичного призначення.
За вказаний період значна кількість інвалідів внаслідокнещасного випадку на виробництві та професійного захворювання отримали якісне санаторно-курортнелікування у санаторно-курортних закладах легеневого, спинального, урологічного,серцево-судинного та кістково-м'язового профілів. Тобто, за 9 місяців 2010 рокусанаторно-курортним лікуванням було забезпечено 7345 інвалідів.
Відповідно до висновку МСЕК потерпілі, що отрималитравми пов'язані з професійною діяльністю, за кошти Фонду отримали протезно-ортопедичнівироби, а саме: протези верхніх та нижніх кінцівок, ортези, ортопедичне взуття таін. Загальна кількість потерпілих на виробництві, що були забезпечені протезно-ортопедичнимивиробами, впродовж 9 місяців 2010 року становить 1288 осіб.
Протягом вказаного періоду засобами пересування(колясками базових моделей) було забезпечено — 336 інвалідів.
Витрати на бензин, ремонт та технічне обслуговуванняавтомобілів, а також транспортне обслуговування впродовж 9 місяців 2010 року отримали5406 інвалідів внаслідок к нещасного випадку на виробництві.
Відповідно до вимог чинного законодавства, значнакількість потерпілих за кошти Фонду щорічно в повному обсязі отримує виплати напостійний сторонній догляд, побутове обслуговування та спеціальний медичний догляд.Так, за 9 місяців 2010 року 4330 інвалідів отримали виплати на постійний стороннійдогляд, 5544 інвалідів на побутове обслуговування і відповідно 1120 інвалідів наспеціальний медичний догляд.
Отже, аналіз засвідчує, що протягом 9 місяців 2010року потерпілі внаслідок нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваньзабезпечувались медико-соціальними послугами в повному обсязі та на підставі вимогчинного законодавства. Крім того, виконавчою дирекцією Фонду були здійснені всіможливі заходи для покращення соціального захисту потерпілих та покращення їх інтеграціїу суспільство.
2.3 Особливості соціального захисту окремихкатегорій населення України
З метою здiйснення соцiального захисту громадянзаконодавство України визначає державну полiтику та регулює вiдносини у сферi наданнясоцiальної допомоги окремим категоріям населення (Рис.2.2).
/>
Рисунок 2.2 Соціальна допомогаокремим категоріям громадян
Соцiальне обслуговування — це надання квалiфiкованимиспецiалiстами рiзних видiв послуг, необхiдних соцiально незахищеним особам для адаптацiїдо навколишнiх умов та повноцiнного життя в суспiльствi. Соцiальне обслуговуваннянадається особам похилого вiку та iнвалiдам за наявнiстю одночасно таких умов [46,с.2]:
часткова або повна втрата здатностi до самообслуговування;
наявнiсть медичного висновку про потребу сторонньоїдопомоги;
вiдсутнiсть працездатних дiтей чи родичiв, якiу вiдповiдностi до чинного законодавства зобов'язанi їх утримувати, або проживанняїх у iнших населених пунктах. Соцiальне обслуговування надається безоплатно абоза плату, безпосередньо вдома або у вiдповiднiй стацiонарнiй установi за виборомосiб, якi мають на нього право.
Матерiальна допомога — це виплати в грошовiй (готiвковiйчи безготiвковiй) або натуральнiй формi, що надаються соцiально незахищеним громадянам.
Пiльги — це повне або часткове звiльнення осiбвiд виконання обов'язкiв, покладених на них чинним законодавством або надання цимособам додаткових прав.
Станом на 01.11.2010 року на обліку перебуває 11315одержувачів всіх видів допомог та виплачено допомог на суму 87 млн.724 тис.640 грн.
Відділом державних соціальних інспекторів за 10місяців 2010р. перевірено 5081 особових справ про достовірність та повноту інформаціїпро доходи на підприємствах, організаціях, осіб — суб’єктів підприємницької діяльностіта обстежено за місцем проживання матеріально-побутові умови сімей з метою встановленнярівня забезпеченості та визнання права на призначення державної допомоги та забезпеченняцільового використання коштів державного бюджету, що виділяються на надання всіхвидів державних соціальних допомог.
Крім допомог малозабезпеченим громадян діє програманадання населенню субсидій на оплату житлово-комунальних послуг.
За 10 місяців 2010 р. звернулося 5576 сімей, призначеносубсидію 3728 сім’ям на суму 4960,5 тис. грн.
Станом на 01.11.2010 року на обліку в ЄДАРП перебуває39 679 осіб, які мають право на пільги. Відшкодовано з коштів державного бюджетуорганізаціям-надавачам послуг за надані послуги пільговим категоріям громадян насуму 16 млн.681 тис.293 грн.
Департаментом соціальної політики за 10 місяцівпоточного року проведено виплату з коштів міського бюджету:
допомог на поховання 139 непрацюючим громадянамміста на суму 90,3 тис. грн.;
виплачено доплат до пенсій воїнам ОУН-УПА на загальнусуму 32,8 тис. грн.;
виплачено разову допомогу 48 воїнам ОУН-УПА доДня Незалежності та відзначення Покрови по 100 грн. кожному;
виплачено разову грошову допомогу 714 малозабезпеченимжителям міста на загальну суму 548,0 тис. грн.
Відділом соціального обслуговування громадян, якіпостраждали в наслідок аварії на ЧАЕС за 10 місяців 2010 року проведено нарахуваннята виплату 1985 особам на суму біля 2120,00 тис. грн.
Проведено оздоровлення 61 постраждалої особи відаварії на ЧАЕС 1 та 2 категорії, а також 17 постраждалих дітей.
Нараховано компенсацій за проїзд — 21,00 тис. грн.;за ліки — на суму 54,3 тис. грн., на зубопротезування 13 особам на суму — 12,7 тис.грн.
Видано за даний період — 88 посвідчень, 57 вкладок.
Отже, специфіка соціального захисту окремих категорійгромадян згідно статистичних даних показала, що виплата допомог та витрати на обслуговуванняздійснюється по мірі можливостей Державного бюджету України, хоча його дефіцит значноперевищує дохідність. Такі негативні дані є наслідком впливу на діяльність управліньта фондів в змісті матеріальної забезпеченості та соціального працівника зокрема.
Роділ 3. Дослідження діяльностідержавних та недержавних організацій соціальної сфери в напрямку покращеннясистеми соціального захисту3.1 Особливості діяльності Управлінняпраці і соціального захисту Деражнянської міської ради
Управління праці та соціального захисту населенняє структурним підрозділом Деражнянської районної державної адміністрації, що утворюєтьсяголовою райдержадміністрації, підзвітним і підконтрольним голові райдержадміністраціїта відповідно Головному управлінню праці та соціального захисту населення обласноїдержадміністрації.
Управління у своїй діяльності керується Конституцієюі законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказамиМінпраці, розпорядженнями голови обласної, районної держадміністрації, наказаминачальника Головного управління праці та соціального захисту населення обласноїдержадміністрації, рішеннями районної ради, а також цим положенням про управління.
Основними завданнями управління є:
забезпечення у межах своїх повноважень дотриманнязаконодавства про працю, охорону праці, зайнятість, загальнообов'язкове державнесоціальне страхування, пенсійне забезпечення, соціальний захист населення;
удосконалення форм і засад соціального партнерства,організація співробітництва місцевих органів виконавчої влади та органів місцевогосамоврядування з профспілками та організаціями роботодавців;
призначення та виплата соціальної допомоги, встановленоїзаконодавством, надання субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальнихпослуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
у межах своєї компетенції бере участь у здійсненнікомплексних програм поліпшення обслуговування інвалідів, одиноких непрацездатнихгромадян, а також громадян похилого віку та сприяння всебічному розвитку соціальногообслуговування за місцем їх проживання;
забезпечення працевлаштування інвалідів, сприянняздобуттю ними освіти і кваліфікації на рівні, що відповідає їхнім здібностям і можливостям;
сприяння органам місцевого самоврядування у вирішенніпитань соціально-економічного розвитку відповідної території.
Управління має право:
1) здійснювати контроль за наданням інвалідам,ветеранам війни та праці, сім'ям загиблих військовослужбовців, сім'ям з дітьми,іншим громадянам пільг, установлених законодавством;
2) перевіряти стан безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища на виробничих об'єктах, видавати керівникам об'єкта, що перевіряється,обов'язкові для виконання розпорядження щодо усунення виявлених недоліків;
3) вимагати від посадових осіб усунення від роботипрацівників, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знаньз охорони праці, не мають допуску до відповідних робіт або порушують вимоги нормативно-правовихактів про охорону праці;
4) подавати органам державного нагляду за охороноюпраці пропозиції про притягнення до відповідальності працівників підприємств, установта організацій, які не дотримуються вимог нормативно-правових актів про охоронупраці;
5) здійснювати контроль за дотриманням підприємствами,установами та організаціями всіх форм власності встановленого порядку оформленнядокументів (у тому числі їх достовірності) для призначення допомоги;
6) одержувати в установленому порядку від іншихструктурних підрозділів районної держадміністрації, органів місцевого самоврядування,підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію, документи таінші матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;
7) подавати районній держадміністрації та Головномууправлінню праці та соціального захисту населення обласної держадміністрації пропозиціїз питань, що належать до компетенції управління;
8) здійснювати контроль за своєчасним проведенняматестації робочих місць працівників, зайнятих на підземних роботах, на роботах зшкідливими і небезпечними умовами праці;
9) скликати в установленому порядку семінари, нарадита конференції з питань, що належать до його компетенції;
10) залучати спеціалістів інших структурних підрозділіврайонної держадміністрації, підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян(за погодженням з їх керівниками) для розгляду питань, що належать до компетенціїуправління.
На обліку в управлінні праці та соціального захистунаселення Деражнянської райдержадміністрації перебуває, 289 особи, на яких поширюєтьсячинність Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждаливнаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі:
25 осіб, віднесених до І категорії;
87 осіб, віднесених до ІІ категорії;
80 осіб, віднесених до ІІІ категорії;
84 дітей;
13 вдів.
У відповідності із діючим законодавством чорнобильцямнадаються пільги, проводяться різні види компенсаційних виплат.
З державного бюджету протягом 2008 року передбаченовиділити 300,0 тис. грн. на заходи щодо соціального захисту чорнобильців у томучислі:
1) для виплати компенсації на харчування — 217,6тис. грн.;
2) виплати допомоги на оздоровлення — 15,1 тис.грн.;
3) для виплати допомоги на дітей — 44,4 тис. грн.;
4) для виплати стипендії та додаткової відпустки- 10,6 тис. грн.;
5) на медичне обслуговування — 12,0 тис. грн.;
Громадянам віднесеним до І та ІІ категорії проводятьсящомісячні
виплати на харчування (І кат. — 260,00 грн., ІІкат. — 130, грн. щомісяця). З початку року виплачено компенсації на суму 51,8 тис.грн.
Щорічна виплата на оздоровлення проведена на суму4,9 тис. грн.
З початку року проведені виплати на дітей постраждалихвнаслідок Чорнобильської катастрофи на суму 9,3 тис. грн.
Проведена виплата за надання додаткової відпусткита додаткової стипендії на суму 1,3 тис. грн.
З початку року надано пільг на медичне обслуговуванняна суму 3,1 тис. грн. Відповідно до діючого законодавства чорнобильцям І та ІІ категоріїнадаються пільги на житлово-комунальні послуги та на придбання твердого палива(50% знижка).
Через управління праці та соціального захисту населення3 інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи забезпечені спецавтотранспортом.
На виконання заходів з підготовки та відзначення22-ї річниці Чорнобильської катастрофи у районі проводяться зустрічі керівництварайдержадміністрації, районної ради, міської ради, управлінь та відділів райдержадміністрації,підприємств — надавачів послуг, інших підрозділів з учасниками та потерпілими внаслідокЧорнобильської катастрофи.
На зустрічах обговорюються та вирішуються проблемніпитання медичного, пенсійного забезпечення, соціального захисту чорнобильців.
Заходи з відзначення 22-ї річниці Чорнобильськоїкатастрофи висвітлюються у засобах масової інформації району.
Планується організувати покладання вінків та квітівдо пам’ятника «Героям Чорнобиля» та могил померлих ліквідаторів.
У вирішенні питань соціального захисту чорнобильцівуправління праці та соціального захисту населення співпрацює з іншими управліннямита відділами райдержадміністрації, селищною, сільськими радами, районною організацієюспілка «Чорнобиль».
Отже, управління відповідно до покладених на ньогозавдань забезпечує реалізацію заходів, спрямованих на посилення мотивації до праці,удосконалення її організації оплати та нормування; забезпечує надання адресної цільовоїгрошової допомоги малозабезпеченим громадянам, а також сім'ям з дітьми; вноситьв установленому порядку пропозиції щодо встановлення піклування над повнолітнімидієздатними особами, які за станом здоров'я потребують догляду; забезпечує соціальнийзахист працюючих, зайнятих на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці,вживає заходів до якісного проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовимактам про охорону праці; разом з органами Пенсійного фонду України сприяє забезпеченнювідшкодування підприємствами витрат на виплату пенсій, призначених у зв'язку з трудовимкаліцтвом або професійним захворюванням працівників; інформує населення з питань,що належать до компетенції управління, через засоби масової інформації.3.2 Аналіз діяльності Деражнянського центрузайнятості в умовах кризи (Територіального центру по обслуговуванню одиноких і непрацездатнихгромадян)
Зростаючі масштаби безробіття, збільшення йоготривалості потребують підвищення ефективності діяльності державної служби зайнятостіі, перш за все, її низових ланок, чіткої організації їх системної роботи щодо наданняякісних послуг клієнтам соціальними працівниками.
Щоденна оперативна робота Деражнянськогоцентру зайнятості щодо надання якісних послуг клієнтам полягає в:
аналізі економічної ситуації, змін на ринку працірайону, руху робочої сили на ПОУ, професійно кваліфікаційного складу безробітнихв ЦЗ;
плануванні, визначенні конкретних завдань кожномуспеціалісту щодо забезпечення надходжень вакансій та їх укомплектування, наданніякісних послуг клієнтам, звітуванні спеціалістів про проведену роботу і результати;
проведенні оперативних нарад по забезпеченню надходженьта укомплектуванню вакансій;
контроль за виконанням доручень та завдань;
проведені роботи, досягненні результатів, та прийманніуправлінських рішень;
визначені нових конкретних завдань та шляхів їхвиконання.
У процесі аналізу діяльності Деражнянського центрузайнятості у динаміці зменшення чисельності осіб працездатного віку та чисельностіпрацюючих було встановлено, що за період 2008-2009 рр. відбулося зменшення на 1%осіб працездатного віку та працевлаштованих за сприянням ЦЗ. В свою чергу чисельністьпрацюючих осіб зменшилось також на 1%, що вказую про тотожний рівень між затребуваністюробочої сили та та осіб працездатного віку (Рис.3.1).
/>
Рисунок 3.1 Динаміка чисельностіосіб працездатного віку та працюючих за 2008-2010 рр.
В свою чергу структура економіки Деражнянськогорайону за обсягами виробництва валової продукції та послуг будівництва, торгівлі,сільського господарства, промисловості виявив підйом у 2010р. у відношенні до 2009рна 7% (Рис.3.2):
/>
Рисунок 3.2 Структура економікиДеражнянського району
Динаміка створення нових робочих місць на підприємствахрайону за період 2008 — 2010рр. мав спад у 2009р., але підняття у 2010р. Хоча впорівняні з 2008р. він зменшився на 0,8% (Рис.3.3., Табл.3.1).
/>
Рисунок 3.3 Динаміка створенняробочих місць району

Таблиця 3.1
Картка перспективної потребипідприємств у робочій силі на лютий 2011 рокуНазва підприємств та організації Вакансія на постійну роботу Вакансія на громадські роботи Організація професійного навчання ТАНЦЮРА О.М. продавець продовольчих товарів 3 СФПМЕНДРИК" тракторист 1 ТОВ «УКРЗЄРНОПРОМ» тракторист 6 СТОВ "ІМ. ШЕВЧЕНКА" тракторист 6 ТОВ «САННІ ФУД УКРАЇНА» машиніст розфасувально-пакувальних машин-2 машиніст розфасувально-пакувальних машин-2 ТОВ «САННІ ФУД УКРАЇНА» машиніст екструдера-2 підсобний робітник-6 ЗАТ МОЛОЧНИЙ ЗАВОД слюсар_ремок-1 КГГКОМУНСЕРВІС" тракторист-1 АГРОФІРМА «КОРИЧИНЕЦЬКА» підсобний робітник-б РАЙАВТОДОР дорожний робітник-4 ФГ «ПРОЛІСОК підсобний робітник-6
Структура зайнятих в економіці району за видамиекономічної діяльності станом на 01.01.2011р. у торгівлі становить — 61.2%, сільськомугосподарстві — 16,5%, промисловості — 11,1%, бюджетній сфері — 6.1%, будівництві- 2.4% (Рис.3.4):
/>
Рисунок 3.4 Структура зайнятихв економіці за видами діяльності
Динаміка середньооблікової чисельності зайнятогонаселення в основних галузях економіки району у порівняні до 2009 року показав взагалом зменшення чисельності на 1,7% (Рис.3.5).
/>
Рисунок 3.5 Динаміка середньообліковоїчисельності зайнятого населення
Динаміка реєстрації та розірвання трудових договорівпідприємців з найманими особами за період 2008 — 2010рр. мав спад у 2009р., алепідняття у 2010р. Хоча в порівняні з 2008р. він збільшився майже на 1% (Рис.3.6).
/>
Рисунок 3.6 Динаміка реєстраціїта розірвання трудових договорів підприємців з найманими особами за період 2008- 2010рр.
Структура діючих виробників сільськогосподарськоїпродукції станом на 01.01.2011 р. показав, що більшу частку становлять фермерськігосподарства (Рис.3.7).
/>
Рисунок 3.7 Структура діючих виробниківс/г продукції
Середньоспискова чисельність працюючих у сільськогосподарськихпідприємствах на кінець 2010р. показав спад із 869 осіб у 2008р. до 731 особи у2010р. — 16% (Рис.3.8).
/>
Рисунок 3.8 Середньоспискова чисельністьпрацюючих у сільськогосподарських підприємствах на кінець 2010р.
Ситуація, яка склалась в економіціта на ринку праці району, вимагає активізації внутрішніх резервів в роботі центрузайнятості, змін у підходах до організації роботи ЦЗ з органами влади, місцевогосамоврядування, соціальними партнерами, роботодавцями та підвищення якості наданняпослуг безробітному та незайнятому населенню.
Реальним кроком щодо вирішенняцих завдань стало запровадження у 2010 році Регламенту дій фахівців Хмельницькоїобласної служби зайнятості щодо вивчення та задоволення кадрових потреб роботодавців,який розроблено фахівцями Хмельницького обласного центру зайнятості та рекомендованоДержавним центром зайнятості для використання всіма регіональними ЦЗ України. Основноювимогою регламенту є щоденне спілкування з роботодавцями з метою вивчення оперативноїта перспективної потреби в кадрах, узагальнення зібраної інформації, оперативнакоординація дій усіх підрозділів центру зайнятості, надання конкретних дорученьспеціалістам та контроль їх виконання (Рис.3.9 — 3.11).
/>
Рисунок 3.9 Охоплення роботодавців основними заходамиЦЗ
/>
Рисунок 3.10. Охоплення клієнтів послугами СЗ
/>
Рисунок 3.11. Інвестиції з Фонду в економіку районутис. грн.
Результати, які очікуються відрегламенту дій фахівців Хмельницької обласної служби зайнятості:
якісне виконання районної програми зайнятості,завдань правління Фонду, доручень державного та обласного центрів зайнятості;
пришвидшення задоволення кадрових потреб роботодавців;
підвищення рівня зайнятості населення, зменшеннятривалості безробіття;
підвищення рівня життя населення району.
Пріоритети діяльності центру зайнятості:
Здійснення спільно з соціальними партнерами комплексуінформаційно-роз'яснювальних заходів, профорієнтаційної роботи, підвищення мотиваціїнаселення до легальної зайнятості;
Підвищення конкурентоспроможності на ринку працінезайнятого населення, стимулювання його до активної поведінки на ринку праці;
Сприяння розвитку підприємницької ініціативи тасамозайнятості населення;
Посилення співпраці з роботодавцями, шляхом системногозастосування в роботі „Регламенту дій фахівців БЦЗ щодо задоволення кадровихпотреб ПОУ“ для глибшого вивчення потреб ПОУ, розширення кількості подавачіввакансій і якісного задоволення їх потреб в тому числі і через проф. навчання;
Сприяння подальшому розвитку соціального партнерствата діалогу на рикну праці з метою підвищення рівня зайнятості населення і працевлаштуваннянезайнятих громадян;
Підвищення кваліфікації фахівців центру зайнятості.
Шляхи реалізації пріоритетних напрямів:
•  Забезпечення ефективної співпраці з роботодавцями, органами влади, місцевогосамоврядування та соціальними партнерами шляхом посилення інформаційно-роз'яснювальноїроботи щодо послуг служби зайнятості, легалізації тіньової зайнятості населення,підвищення власної активної позиції роботодавців щодо формування трудового потенціалу,прогнозування потреби в кадрах на перспективу, шляхом проведення засідань круглихстолів, інформ. та тематичних заходів за участю органів влади та місцевого самоврядуванняіз залученням соціальних партнерів;
•  спільно з соціальними партнерами планувати та проводити інформаційні заходи,семінари, зустрічі, укладати та забезпечувати виконання угод про співпрацю з соц.партнерами та сільськими і селищними радами;
• щоденно відвідувати підприємств з метою вивчення, оперативногоукомплектування вакансій та розширення числа ПОУ — подавачів вакансій, вивченняперспективних потреб роботодавців у кваліфікованих кадрах, напрямів проф. підготовки,можливостей проф. підготовки безробітних безпосередньо на виробництві та в навчальнихцентрах СЗ.
• надання якісних, адресних соціальних послуг незайнятимгромадянам, зареєстрованим в службі зайнятості, залучення їх до різних форм активноїзайнятості (профнавчання, оплачуваних громадських робіт);
• підтримка та розвиток підприємницької ініціативи безробітнихшляхом виплати допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницькоїдіяльності, та проведення спільно з соціальними партнерами тренінгів. семінарівщо орієнтують на започаткування власної справи у т. ч. в сфері сільського туризму;
• проведення комплексу профорієнтаційних заходів, у томучислі з використанням програмно-апаратних комплексів „Профорієнтаційний термінал“з учнівською молоддю, їх батьками, працівниками освіти, громадськістю. ^0-
• посилення відповідальності спеціалістів центру зайнятостіза чітке виконання, покладених державою функцій, підвищення кваліфікації персоналушляхом постійного навчання.
Отже, як висновок аналіз діяльності Деражнянськогоцентру зайнятості показав:
постійне зниження чисельності зайнятих в економіцірайону (1,7% за 2010 рік);
скорочення чисельності діючих сільськогосподарськихпідприємств та зайнятих у сільському господарстві;
проблемна робота ряду промислових підприємств(ДП „Плодоконсервний завод“, ВАТ „Лозівський інструментальний завод“),зменшення сировинної бази, що стримує розширення виробництва Молочного заводу.
зменшення попиту на робочу силу у бюджетній сфері- і зменшення фінансування її у 2011 році, що призведе до чергових скорочень штату(закриття 2 шкіл, і 1 дільничної лікарні).
зростання тіньової зайнятості.3.3 Специфіка діяльності недержавних організаціїсоціального спрямування в Деражнянському регіоні
Громадська організація є видом суспільної самоорганізації(громадян та/або юридичних осіб), що створюється з метою реалізації суспільних інтересіву визначеній статутом сфері, галузі чи секторі діяльності, а також задоволення ізахисту законних спільних інтересів своїх членів.
Громадські організації утворюються і діють на основідобровільності, рівноправності їх членів (учасників), самоврядування, законностіта відкритості. Вони вільні у виборі напрямів своєї діяльності.
У Деражнянському регіоні зареєстровано 16 громадськихта 4 благодійні організації (Табл.3.2):
Таблиця 3.2
Недержавні організації Деражнянськогорегіону№ п/п Назва Дата реєстрації 1 Деражнянська районна організація борців антифашистського опору 26 грудня 1991 р 2 Деражнянська районна організація Товариства сприяння обороні України 18 жовтня 1993 р 3 Деражнянське районне відділення Товариства зв»язків з українцями за межами України 14 жовтня 1997 р 4 Деражнянська районна спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналістів) 20 січня 1999 р 5 Деражнянське районне товариство інвалідів ХОТ ВОІ «Союз організацій інвалідів України» 03 квітня 2001 р 6 Деражнянська районна організація ветеранів війни і праці Всеукраїнської громадської організації ветеранів війни України 25 грудня 2001 р 7 Деражнянська районна організація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів 20.11.2002р 8 Деражнянський районний осередок Всеукраїнського дитячого творчого об"єднання «КРОКС» 16 липня 2003 р 9 Деражнянська районна дитяча громадська організація фізкультурно-спортивний клуб «Деражнянець» 10 березня 2004 р 10 Деражнянська районна організація громадської організації «Українська соціал-демократична молодь» 9.02.2004 р 11 РО інвалідів РА та дитинства 31.03.2004р 12 Асоціація Фермерів Деражнянського району 22 березня 2007 р 13 Деражнянський районний осередок Всеукраїнської спортивної громадської організації «Федерація футболу України» 26 листопада 2007 р 14 Деражнянська районна молодіжна громадська організація «Молодь Деражнянщини» 27 листопада 2007 р 15 Деражнянський міський осередок Федерації спортивного туризму України 24 січня 2008 р 16 Деражнянська районна громадська організація Всеукраїнської громадської організації «ЗАХИСТ ДІТЕЙ ВІЙНИ» 25 січня 2008 р Благодійні організації 17 Благодійний фонд охорони здоров«я „Надія“ 10 вересня 2001 р 18 Відділення міжнародного фонду імені Святої Ксенії Петербурзької в Деражнянському районі 26 липня 2002 р 19 Благодійний фонд „Милосердя“ 13 лютого 2003 р 20 Благодійний фонд „Наше місто“ 05 квітня 2004 р
Аналіз динаміки створення організацій показав збільшенняв напрямку сьогоденної затребуваності соціальних послуг, що є ефективним серед громадськостііз врахуванням їх соціально-економічного становища (Рис.3.12):
/>
Рисунок 3.12. Динаміка створенняорганізацій
Діяльність вище зазначених організацій здійснюєтьсяу таких основних напрямах:
сприяння практичному здійсненню загальнодержавних,регіональних, місцевих та міжнародних програм, що спрямовані на поліпшення соціально-економічногостановища;
поліпшення матеріального становища набувачів благодійноїдопомоги, сприяння соціальній реабілітації малозабезпечених, безробітних, інвалідів,інших осіб, які потребують піклування, а також подання допомоги особам, які черезсвої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів;
подання допомоги громадянам, які постраждали внаслідокстихійного лиха, екологічних, техногенних та інших катастроф, у результаті соціальнихконфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям;
сприяння розвитку культури, в тому числі реалізаціїпрограм національно-культурного розвитку, доступові всіх верств населення, особливомалозабезпечених, до культурних цінностей та художньої творчості;
подання допомоги талановитій творчій молоді;
сприяння охороні і збереженню культурної спадщини,історико-культурного середовища, пам'яток історії та культури, місць поховання;
сприяння розвитку охорони здоров'я, масової фізичноїкультури, спорту і туризму, пропагування здорового способу життя, участь у поданнімедичної допомоги населенню та здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами,одинокими, людьми похилого віку та іншими особами, які через свої фізичні, матеріальнічи інші особливості потребують соціальної підтримки та піклування;
сприяння захисту материнства та дитинства, поданнядопомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям.
Аналіз затребуваності громадськістю вище зазначенихпослуг недержавних організацій постійно зростає, у зв’язку із доступністю та ефективнимдосягненням цілей (Табл.3.3, Рис.3.14).

Таблиця 3.3
Кількість послуг наданих недержавними організаціями Деражнянського регіонуза 2008 — 2010 рр. Вид послуги 2008 р. 2009 р. 2010 р. Надання допомоги особам, які через свої фізичні або інші вади обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів 137 569 1014 Надання допомоги жертвам репресій 1 6 3 Реалізація програм національно-культурного розвитку 2 1 5 Надання допомоги молоді 23 36 45 Сприяння охороні і збереженню культурної спадщини - 3 12 Вид послуги 2008 р. 2009 р. 2010 р. Здійснення соціального догляду за хворими, інвалідами, одинокими, людьми похилого віку 132 145 201 Подання допомоги багатодітним та малозабезпеченим сім'ям 23 36 45 В загалом: 331 838 1371
Зобразимо це графічно (Рис.3.13):
/>
Рисунок 3.13. Аналіз зростаннякількості послуг
Враховуючи данні таблиці 3.3 стає зрозуміло, щобільшу частку послуг складає сфера правового захисту соціальної допомоги у доглядіза хворими, інвалідами та людьми похилого віку (Рис.3.14).
/>
Рисунок 3.14. Показник кількостіпослуг
Отже, аналіз діяльності недержавних організаційта їх кількість у Деражнянському регіоні встановив, що показник якісного руху зкожним роком все більше зростає, що, в свою чергу, вказує про затребуваність спеціалістівгалузі соціального спрямування та соціальної роботи в загалом.
В свою чергу, дослідження діяльності державнихта недержавних організацій соціальної сфери в напрямку покращення системи соціальногозахисту виявило, перш за все, ефективність законодавчої бази, що справляє значнийвплив на дану діяльність. Хоча проблематичність деяких фінансових аспектів, якінависають великим тягарем над соціально-економічним становищем країни, з іншої сторонивипробовують можливості загального функціонування сфери соціальної роботи.
Розділ 4. Охорона праці в системі соціальногозахисту населення
Для створення безпечних і здорових умов праці велике значення маєзаконодавче регулювання питань охорони праці.
Законодавчо охорона праці — це сукупність норм, які передбачаютьсистему заходів, спрямованих безпосередньо на забезпечення безпечних і здоровихумов праці, які мають впроваджуватися у виробничу сферу.
Закон України „Про охорону праці“ був прийнятий ВерховноюРадою 14-го жовтня 1992 року, тобто невдовзі після набуття Україною незалежності.Потім він був переглянутий і затверджений Президентом України в новій редакції 21листопада 2002 р. В ньому наводяться визначення понять охорони праці, роботодавця,працівника; наголошується, що основними принципами державної політики в галузі охоронипраці є пріоритет життя та здоров'я людини перед будь-якими результатами виробничоїдіяльності, її соціальний захист та відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, повноївідповідальності роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці шляхомсуцільного контролю та ін. У Законі є, між іншим, статті про охорону праці жінок,неповнолітніх, інвалідів.
Окрім того, в Україні почали створюватися та діяти вже з 1993 рокудержавні стандарти України в галузі охорони праці та близьких до неї сфер, що містятьвимоги, норми і правила, спрямовані зокрема на забезпечення безпеки праці, збереженняздоров'я і працездатності людини в процесі її трудової діяльності.
Охорона праці спрямована на вирішеннязавдань створення на робочому місці безпечних умов праці. Тому, оформлення спеціальнообладнаних приміщень для роботи соціального працівника припускає облік особливостейконтингентів пацієнтів, забезпечення сприятливого психологічного впливу елементівдизайну, створення невимушеної обстановки, затишку й комфорту. Спеціальне приміщення,призначене для проведення властиво психотерапії, підкреслює зміну звичайного стилюна неформальний стиль психотерапевтичної дії. Необхідність поділу кабінету на приміщеннядля приймання й приміщення для проведення психотерапевтичної роботи стає більш очевиднимпри орієнтації на сучасні гуманістичні варіанти психотерапії, що припускають партнерськівзаємини між пацієнтом і психотерапевтом. Це особливо важливо на початкових етапах,коли вирішується питання про вибір моделі психотерапії й стилю поведінки терапевта.Наявність окремого приміщення для проведення групових занять відбиває тенденціюсучасної психотерапії, спрямованої на комбінацію різних методів і форм впливу напацієнтів.
Соціальний працівник у своїй діяльностікерується чинним законодавством України з питань здоров'я і соціального обслуговуваннянаселення; Статутом установи; посадовою інструкцією.
Соціальний працівник повинен володіти,поряд з відповідною кваліфікацією і професіоналізмом, високими моральними якостями,почуттям відповідальності, умінням працювати з людьми, тактовністю, дисциплінованістю,ретельністю. Соціальний працівник повинен чуйно й уважно ставитися до обслуговуванихїм громадянам.
Соціальний працівник повинен знати:
основи соціальної політики, праваі державного устрою, трудового та сімейного законодавства;
нормативні документи з організаціїсоціально-побутового обслуговування
санітарно-гігієнічні вимоги;
основи психології осіб старшоговіку;
основні прийоми і методи наданняневідкладної долікарської допомоги;
правила і норми охорони праці,техніки безпеки і протипожежного захисту.
Соціальний працівник має право:
на всі передбачені законодавствомсоціальні гарантії;
вимагати створення умов для виконанняслужбових обов'язків;
пропонувати варіанти усуненнянаявних у діяльності установи недоліків;
підвищувати свою професійну кваліфікацію.
На жаль, абсолютно безпечних і нешкідливих виробництв не існує.Завдання охорони праці — звести до мінімуму вірогідність ураження або захворюванняробітника з одночасним забезпеченням комфорту для досягнення максимальної продуктивностіпраці.
У техніці безпеки розглядаютьсятехнічні рішення із забезпечення безпеки конструкцій всілякого устаткування, а такожумови безпечної експлуатації, монтажу і ремонту виробничого устаткування. Сучаснийнапрям розвитку цього розділу перебуває на етапі вирішення питань техніки безпекидо створення техніки без жодної небезпеки. Іншими словами, замість того, щоб вчитиробітників поводитися з небезпечною технікою, створювати безпечну техніку.
Виробнича санітаріявизначає санітарно-гігієнічні вимоги з підтримки нормальних умов праці при здійсненнівиробничого процесу. Вона передбачає вивчення питання дії на людину і захист в умовахвиробництва від ряду несприятливих фізичних та психофізіологічних чинників (температури,вогкості, загазованості, шуму, вібрації та ін.).
До фізичних факторівналежать параметри повітря в приміщенні (температура, вологість, швидкість рухуповітря), вібрація, шум, нетоксичний пил, пара, різні види випромінювань, освітленістьтощо.
До психофізіологічнихфакторів відносяться фізичні та нервовопсихічні перевантаження, які пов'язані зтяжкою, монотонною працею. Кожен з цих факторів впливає на організм людини, викликаєу ньому функціональні зміни, професійні захворювання або отруєння.
Гігієна праці — ценаука, що вивчає вплив виробничого процесу та навколишнього середовища на організмпрацюючих з метою розробки санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів,які спрямовані на створення найбільш сприятливих умов праці, забезпечення здоров'ята високого рівня працездатності людини.
Загалом, виробничасанітарія — це система організаційних та технічних заходів, які спрямовані на усуненняпотенційно небезпечних факторів і запобігання професійних захворювань та отруєнь.
До організаційних заходівналежать:
дотримання вимог охоронипраці жінок та осіб віком до 18 років;
проведення попередніхта періодичних медичних оглядів осіб, які працюють у шкідливих умовах;
забезпечення працюючиху шкідливих умовах лікувально-профілактичним обслуговуванням тощо.
Технічні заходи передбачають:
систематичне підтриманнячистоти у приміщеннях і на робочих місцях;
розробку та конструюванняобладнання, що вилучає виділення пилу, газів та пари, інших шкідливих речовин увиробничих приміщеннях;
забезпечення санітарно-гігієнічнихвимог до повітря виробничого середовища;
улаштування системвентиляції та кондиціювання робочих місць зі шкідливими умовами праці;
забезпечення захиступрацюючих від шуму, ультра — та інфразвуку, вібрації, різних видів випромінювання.
Таким чином, запобіганняпрофесійних захворювань здійснюється через здійснення комплексу організаційних ітехнічних заходів, які спрямовані на оздоровлення повітряного середовища, виконаннявимог гігієни та особистої безпеки працюючих
Пожежна профілактикамістить розробку технічних і організаційних вимог з попередження вибухів і займань,які можуть бути небезпечні для людини у виробничих умовах. До основних правил пожежноїбезпеки належать:
оснащення приміщеньустановками пожежної сигналізації (УПС) та автоматичними установками пожежогасіння(АУП) відповідно до вимог чинних нормативних документів;
приміщення повиннібути обладнані системами протидимного захисту, технічними засобами оповіщення пропожежу та засобами зв'язку відповідно до вимог будівельних норм;
силове й освітлювальнеелектроустаткування, електропроводка та інші споживачі електроенергії повинні виконуватисята експлуатуватися відповідно до ПУЕ, ПБЕ та Правил технічної експлуатації електроустановокспоживачів (ПТЕ);
настільні лампи, вентиляторита інші електроприлади слід умикати в мережу тільки через справні штепсельні розеткий електрошнури;
обігрівання приміщеньповинно здійснюватися тільки центральним водяним опаленням;
відповідальний за пожежнубезпеку після закінчення роботи зобов'язаний оглянути приміщення, пересвідчитисьу тому, що нема порушень, які можуть призвести до пожежі, перевірити відключенняелектроприладів, обладнання, освітлення.
У частині питань виробничоїсанітарії і гігієни праці охорона праці базується на біологічних науках: фізіології,психології, гігієні праці та інших.
Отже, із цього випливає,що охорона праці має безпосередній зв`язок із роботою спеціаліста в галузі соціальноїроботи.
Висновки
Під час виконання дипломної роботи було визначеноосновні проблеми формування соціального захисту населення на сучасному етапі. Цедосить актуальна тема оскільки, в ній виражені основні проблеми категорії населення,яким потрібна підтримка держави. Аналізуючи соціально-економічні процеси, що склалисяв Україні ми можемо переконливо сказати, що проблемі соціального захисту населенняпотрібно приділяти більше уваги. Шляхом впровадження і удосконалення реформ у соціальнійроботі.
Аналізуючи було визначено, що соціальний захистнаселення слід розглянути як систему законодавчих, економічних та соціально-психологічнихгарантій, яка створює громадянам рівні права по покращенню свого добробуту. Алев свою чергу слід враховувати, що соціальний захист надається кожному члену суспільстванезалежно від релігійних переконань, національної і расової приналежності.
Фундаментом для стабільного розвитку соціальногозахисту громадян є нормативно-правова база, ряд законів які дають право на отриманняі захист основних життєвоважливих потреб соціально-незахищених категорій населення.
Управління праці та соціального захисту населенняспрямовує свою роботу на забезпечення допомоги тих громадян, які її потребують,а також здійснює різні перевірки підприємств щодо дотримання охорони праці на нихслідкує за правильністю призначень пенсій Пенсійним фондом. Але основним аспектомє те, що УПСЗН — співпрацює з самим населенням.
Визначивши основи соціального захисту населення,розглянувши нормативно-правову базу та ознайомившись з роботою державних та недержавних організацій соціальної сфери у Деражнянському регіоні, було виявлено ряд проблематичних питань, в які можна внести ряд пропозиційта коректив для їх вирішення.
Перш за все, наглядною проблемою є удосконаленнянормативно-правової бази через ефективне спрямування дії законів на проблематичніпитання які постають у процесі роботи соціальних служб із населенням. Нагляднимприкладом цієї проблеми, може бути застосування Закону України „Про статусветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ та постанови Кабінету МіністрівУкраїни „Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян“під час нарахування пенсій. Зазначеною постановою передбачено, що виплата пенсійповинна здійснюватись у відповідності до Держбюджету за встановлені роки і цим самимзменшує надбавки до пенсії категоріям учасників бойових дій. Але правова природаОсновного закону вказує на те, що вищу юридичну силу мають Закони України, а непостанови чи накази виконавчої влади. Таким чином, у діяльності соціального працівникавиникає колізія законодавчої норми і неможливість справедливого здійснення нарахуванняпенсій вище зазначеним категоріям. По-друге, потрібно більше приділяти уваги громадськиморганізаціям, оскільки вони тісно співпрацюють із громадянами і більш детально ознайомленіз проблемами, які постають перед малозабезпеченими людьми. Ця співпраця повиннаматеріально підтримуватися, тобто, потрібне фінансування для реалізації програм,які допоможуть у вирішенні соціальних потреб. Потрібно відмітити і те, що управлінняпраці в деякій мірі є контролюючим органом у сфері охорони праці та нарахуванняпенсій, що є досить важливим, оскільки він є гарантом захисту праці та відповідноїї оплати. Прикладом цього можуть бути навчально-реабілітаційні центри. Таким організаціямпотрібна фінансова підтримка держави через дотації, субсидії, субвенції. Потрібнопоступове підвищення заробітної плати, яка буде залежати від результатів праці.
Третьою пропозицією є забезпечення доступностіінформації, яка допоможе захистити права людей — тобто вільний доступ до законодавчихактів, постанов, рішень всім категоріям населення
Додатки
Додаток АНазва нормативно-правового акту Мета та завдання Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи
1. Соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
2. Розв'язання проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території України. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
1. Визначення основних засад соціальної захищеності інвалідів в Україні.
2. Встановлення гарантій рівних зі всіма іншими громадянами можливостей для інвалідів брати
участь в економічному, політичному та соціальному житті суспільства.
3. Створення необхідних умов для ведення інвалідами повноцінного способу життя відповідно до індивідуальних здібностей та інтересів. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні
1. Ліквідація наслідків переслідування громадян комуністичним режимом.
2. Соціальний захист жертв політичних репресій.
Про запобігання захворюванню на
синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення
1. Визначення порядку правового регулювання діяльності, спрямованої на запобігання поширенню ВІЛ-інфекції в Україні.
2. Соціальний захист ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД громадян. Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні 1. Визначення мети, завдань, принципів та головних напрямів державної молодіжної політики. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні 1. Створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах
особистості, суспільства і держави.
2. Визначення основних напрямів реалізації державної молодіжної політики в Україні. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту
1. Визначення правового статусу ветеранів війни, гарантування належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до ветеранів
війни. Про межу малозабезпеченості 1. Формування правової основи для адресної матеріальної підтримки найбільш соціально незахищених верств населення в умовах кризового стану економіки. Про прожитковий мінімум 1. Формування правової основи для забезпечення достатнього життєвого рівня для непрацездатних категорій громадян. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії
1. Визначення механізму реалізації соціальних прав та державних соціальних гарантій громадян.
2. Визначення пріоритетів державної політики щодо забезпечення потреб людини в матеріальних благах і послугах, а також фінансових ресурсів для їх реалізації.
3. Визначення й обґрунтування державних видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення, а також утримання соціальної сфери. Про соціальні послуги 1. Визначення основних організаційних та правових засад надання соціальних послуг особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги. Про реабілітацію інвалідів в Україні 1. Створення умов для усунення обмежень життєдіяльності інвалідів, відновлення і компенсації порушеної
або втраченої здатності інвалідів до побутової, професійної, суспільної
діяльності.
2. Визначення основних завдань системи реабілітації інвалідів, а також видів і форм реабілітаційних заходів.
3. Визначення основних питань матеріально — технічного, кадрового, фінансового, наукового забезпечення системи реабілітації інвалідів. Постанови Верховної Ради України Про деякі питання вдосконалення системи надання державних соціальних послуг населенню на місцевому рівні 1. Запровадження системи вартісних та якісних стандартів надання соціальних послуг населенню. Про стан виконання законодавства України щодо соціального, правового і морального захисту ветеранів війни 1. Вирішення питань соціального, правового і морального захисту ветеранів війни. Постанови Кабінету Міністрів України
Про порядок надання платних соціальних послуг та затвердження
їх переліку
1. Реформування системи соціальних послуг для підвищення ефективності її функціонування та наближення до потреб отримувачів.
2. Удосконалення системи соціального захисту населення шляхом запровадження системи якісних соціальних послуг. Про схвалення Концепції ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів
1. Створення умов для ранньої соціальної реабілітації та соціальної інтеграції дітей-інвалідів.
2. Сприяння розвитку особистостей дітей-інвалідів в умовах спеціально організованого навчально-виховного процесу.
3. Стимулювання створення мережі сучасних центрів ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів та ін.