КУРСОВА РОБОТА
на тему:
«СТАТИСТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИУКРАЇНИ»
Вступ
Кожнаконкретна податкова система є відображенням податкової політики, якапроводиться державою. Податкова система – це сукупність податків,зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільовихфондів, які діють у встановленому законом порядку. Сутність, структура і рольсистеми оподаткування визначаються податковою політикою, що є виключним правомдержави, яка проводить її в країні самостійно, виходячи із завдань соціально-економічногорозвитку. Через податки, пільги і фінансові санкції, а також івідповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування,держава ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні.
Важливуроль у формуванні ефективної податкової політики належить обґрунтуваннюоптимальних принципів оподаткування. А. Сміт сформулював чотири фундаментальніпринципи або «закони», що стали класичними і придатні для будь-якої економічноїсистеми: перший – піддані держави повинні брати участь в утримуванні урядувідповідно до свого доходу, яким вони користуються під захистом держави; другий– податок який зобов'язана сплачувати кожна окрема особа має бути точновизначений (строк оплати, спосіб платежу, сума платежу); третій – податокповинен стягуватися в той час і таким способом, які найзручніші для платника;четвертий – податок має бути розроблений таким чином, щоб він стягував з народуяк найменше грошей понад те, що необхідно для формування державного бюджету.
Вся історія податкової політики зводиться до пошуків ідеалівоптимального оподаткування. При цьому держава не може задовольнятися лишезагальними пропорціями розподілу ВВП. Вона повинна враховувати інтереси кожногопідприємства, кожного члена суспільства. Іншими словами, податкова політикаповинна влаштовувати і державу, і платників податків.
Об’єкт досліджень курсової роботи: податкові надходження до бюджету України.
Предмет дослідження – в курсовій роботі на базістатистичного аналізу первинних даних з щорічних статистичних таблиць здоповідей Президента України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України»дається визначення центральної тенденції рядів розподілів та їх характеристика базовимита цепними індексами і темпами росту в 1999–2004 роках, а також прогнозуваннятрендових тенденцій на майбутні роки.
Мета досліджень курсової роботи: дослідження статистичних показниківбюджетоутворюючої ролі податкових надходжень та тенденцій змін співвідношеньміж прямими та непрямими податками перехідній ринковій економіці України.
Актуальність результатів дослідженькурсової роботи: Отриманірезультати свідчать про фактичні тенденції європейського напрямку розвиткусистеми оподаткування в Україні з переважною долею прямих прибуткових податківта непрямих податків на споживання, при цьому найбільш динамічно розвиваютьсяспецифічні акцизи на окремі товарні групи (акцизний збір та мито) та знижуєтьсядоля універсального акцизу на загальний перелік товарних груп та послуг(податок на додану вартість). Таким чином податкова система Українинаближується до оподаткування споживання, а не виробництва.
Інформаційне забезпечення: статистичні данідоходної частини Державного бюджету України в 1992–2005 роках.
Методологічне забезпечення: структуруванняподаткових надходжень за реєстрами бюджетної класифікації, аналітична обробката групування показників в динаміці
1. Аналіз бюджетоутворюючої ролі податкової системи в Україні в1992–2004 роках
1.1 Сутність, види, класифікація податків
Податки, як особлива сфера виробничих відносин, є своєрідноюекономічною категорією. Податки виражають реально існуючі грошові відносини,які проявляються під час використання частини національного доходу назагальнодержавні потреби.
До основних термінів сучасної системи оподаткування в Українівідносяться [10]:
1. Податок(збір, внесок до державного цільовогофонду) – в Україні це обов’язковий платіж до бюджетів різних рівнів абодержавних цільових фондів, що здійснюються в порядку і на умовах, визначенихзаконодавством України щодо оподаткування.
2. Суб`єкт, або платник податків, зборів та обов’язковихплатежів– це особи, на яких Конституцією України та податковимзаконодавством покладено обов’язки:
а) сплачувати податки, збори та обов’язкові платежі;
б) нараховувати, утримувати та перераховувати податки, збори таобов’язкові платежі до бюджетів і до державних цільових фондів.
Платник податків може визнаватись суб’єктом оподаткування однимабо декількома податками, зборами та обов’язковими платежами в залежності віддіяльності, яку він провадить, володіння майном або інших обставин, у разінаявності яких виникають податкові зобов’язання.
Суб’єктом оподаткування може визнаватись й особа, на якувідповідно до податкового законодавства України покладено обов’язки щодонарахування податків, зборів та обов’язкових платежів, утримання їх з платниката перерахування до бюджету.
Суб’єктами оподаткування або платниками податків, зборів таобов’язкових платежівє юридичні або фізичні особи, міжнародніоб’єднання та організації, які відповідно до чинного податкового законодавствабезпосередньо зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податки, зборита інші обов’язкові платежі.
Податкове законодавство завжди розпочинається з визначеннясуб’єктів оподаткування або платників податків, зборів та обов’язкових платежів,оскільки необхідно чітко знати, хто повинен платити той чи інший вид платежу добюджету чи до державного цільового фонду та хто несе перед державоювідповідальність за несплату або несвоєчасну сплату цього платежу.
3. Об`єкт оподаткування – юридично обумовлений факт абоподія, після настання яких у суб’єкта виникає обов’язок сплатити податок; зекономічної точки зору об’єктом оподаткування можуть виступати доход, прибуток,майно, грошовий капітал або розмір споживання.
Кожен податок, збір та обов’язковий платіж має самостійний об’єктоподаткування, який визначається чинним податковим законодавством. Об’єктоподаткування повинен бути стабільним, чітко визначеним, мати безпосереднєвідношення до платника податку.
4. Предмет оподаткування – фізична, якісна характеристикаоб’єкту, яка виступає еквівалентом об’єкту з метою оподаткування.
5. Одиниця оподаткування – це одиниця виміру (фізичного чигрошового) об`єкта оподаткування. Фізичний вимір досить точно відображає об`єктоподаткування.
6. Податкова ставка – законодавчо установлений розмірподатку на одиницю оподаткування. Існують такі підходи до встановленняподаткових ставок:
– універсальний (для всіх платників встановлюєтьсяєдина податкова ставка);
– диференційований (для різних платників існують різнірівні ставок).
За побудовою ставки бувають:
– тверді (встановлюються у грошовому виразі на одиницюоподаткування в натуральному обчисленні):
а) фіксовані – встановлені конкретних сум;
б) відносні – визначені відносно до певної величини (наприклад., упроцентах до мінімальної заробітної плати).
– процентні ставки встановлюються щодо об’єктаоподаткування, який має грошовий вираз. Вони поділяються на три види:
а) пропорційні ставки, які не залежать від розміру об`єктаоподаткування;
б) прогресивні ставки розмір яких зростає разом в міру збільшенняобсягів об`єкта оподаткування:;
в) регресивні ставки, на відміну від прогресивних, зменшуються вміру зростання об`єкта оподаткування.
7. Податкова квота – це частка податку платника, яка можебути визначена як в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значенняподаткової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.
8. Податковий оклад – остаточна сума, що підлягає сплаті добюджету; в більшості податків визначається як добуток бази оподаткування наставку оподаткування.
9. Джерело сплати податку – фінансовий фонд суб’єктаоподаткування, за рахунок якого відбувається сплата податку. Як правило,джерелом можуть виступати прибуток, валовий доход, чистий доход фізичної особитощо.
10. Податкова пільга – законодавчо закріплене повне абочасткове звільнення від сплати податків. зборів та інших обов’язкових платежів.
Оскільки податки мають ознаки фінансових відносин (перерозподілкоштів та формування фондів), можна розрізнити такі основні функції податків яккатегорії фінансів:
1. Фіскальна– основне призначення полягає в мобілізації танакопиченні коштів в державних фондах.
2. Розподільча (соціальна)– одним із призначеньподатків є розподіл суспільних доходів з боку більш платоспроможних верствнаселення та суб’єктів господарювання на користь малозабезпечених; за рахуноквиробничих галузей національної економіки на користь суб’єктів невиробничоїсфери тощо. Завдяки цій функції підтримується соціальна рівновага тазабезпечується відносна рівномірність доходів різних верств громадян.
3. Регулююча функція– податки як інструментпримусового вилучення частини доходів суспільства здатні суттєво впливати настан національної економіки. Позитивний вплив дозволяє говорити про стимулюючуроль податків, негативний – про дестимулюючу роль оподаткування. Важливістьурахування в державній економічній політиці цієї функції була доведена новимекономічним курсом Ф.Д. Рузвельта в роки Великої Депресії 1920–30-х рр.
4. Контрольна функція– допоміжна функція, якаполягає в контролі за допомогою податків за джерелами і обсягами доходівсуспільства та напрямками їх використання.
Класифікація податків як економічної категорії проводиться:
– за формою оподаткування;
– за економічним змістом об’єкта оподаткування;
– в залежності від рівня державних структур, які їхвстановлюють;
– за способом їх стягнення (в залежності відтериторіального рівня);
– в залежності від способів встановлення ставокоподаткування;
– в залежності від встановленого порядку використання;
– за суб’єктом оподаткування.
Історично, за формою оподаткування податки поділяються на пряміі непрямі. Критерієм такого поділу стала теоретична можливість перекладанняобов’язку сплати податку на іншу особу – на споживача продукції. Критерійперекладання податку на споживача для визнання цього податку прямим чи непрямимє загальноприйнятим, але неточним, оскільки при певних умовах прямі податкитакож можуть бути перекладені на споживача продукції через механізмціноутворення.
Прямі податки встановлюються відносно платників. Їх розмірзалежить від розміру об’єкта оподаткування. Кінцевим платником прямих податківє той, хто одержує дохід, володіє майном. До прямих податків належатьвсі прибуткові та майнові податки. Вони встановлюються на дохід або майноплатника податків і сприяють такому розподілу податкового тягаря, при якомубільше податків платить той, хто має більш високі доходи та більше майна. Такийпринцип оподаткування більшість економістів вважає справедливим. У розвиненихкраїнах світу, таких, як США, Японія, Великобританія, ФРН, прямі податкистановлять близько 40–90 відсотків в загальній сумі податкових надходжень[16].
Непрямі податки встановлюються на окремі товари, роботи,послуги і включаються до їх ціни. Кінцевими платниками непрямих податків єспоживачі товарів, робіт і послуг, а самі податки включаються у виглядінадбавки до ціни на ці товари, роботи й послуги. Непрямі податки щеназиваютьподатками на споживання. Оскільки платниками непрямих податківє споживачі продукції, і самі податки включаються до ціни товарів, робіт іпослуг, то їх розмір для окремого платника податку прямо не залежить відодержаних ним доходів або наявного у нього майна.
До непрямих податків традиційно належать такі податки, якподаток з обороту(суми) споживання, податок на додану вартість, акцизний збір,мито.
Незважаючи на критику з боку багатьох економістів, непрямі податкидоволі широко використовуються в усьому світі, оскільки при відносно простомумеханізмі їх стягнення вони забезпечують стабільні й суттєві доходи держави таухилитися від їх сплати важко. Крім того, психологічно ці податки сприймаютьсяплатниками легше, ніж прямі, адже вони приховані у ціні товару, роботи,послуги. Тому платник податку в момент його сплати не завжди усвідомлює, щосплачує податок державі.
За економічним змістом об’єкта оподаткування всі непряміподатки відносяться до податків на споживання, які сплачуються не при одержаннідоходів (прибутку), а при їх використанні.
В залежності від рівня державних структур, які встановлюютьподатки, вони поділяються на загальнодержавні та місцеві.
В Україні справляються [2]:
– загальнодержавні податки і збори (обов'язковіплатежі);
– місцеві податки і збори (обов'язкові платежі);
а). До загальнодержавних належать такі податки і збори(обов'язкові платежі):
1) податок на додану вартість;
2) акцизний збір;
3) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди,що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальнимипідприємствами;
4) податок на доходи фізичних осіб;
5) мито;
6) державне мито;
7) податок на нерухоме майно (нерухомість);
8) плата (податок) за землю;
9) рентні платежі;
10) податок з власників транспортних засобів та іншихсамохідних машин і механізмів;
11) податок на промисел;
12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунокдержавного бюджету;
13) збір за спеціальне використання природних ресурсів;
14) збір за забруднення навколишнього природного середовища;
17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
19) плата за торговий патент на деякі види підприємницькоїдіяльності.
20) фіксований сільськогосподарський податок;
21) збір на розвиток виноградарства, садівництва іхмелярства;
23) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску черездержавний кордон України;
24) збір за використання радіочастотного ресурсу України;
25) збори до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб(початковий, регулярний, спеціальний);
26) збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу наелектричну та теплову енергію.
Загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюютьсяВерховною Радою України і справляються на всій території України.
б). До місцевих податків належать:
1) податок з реклами;
2) комунальний податок.
в). До місцевих зборів (обов'язкових платежів) належать:
2) збір за припаркування автотранспорту;
3) ринковий збір;
4) збір за видачу ордера на квартиру;
5) курортний збір;
6) збір за участь у бігах на іподромі;
7) збір за виграш на бігах на іподромі;
8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі таіподромі;
9) збір за право використання місцевої символіки;
10) збір за право проведення кіно- і телезйомок;
11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсногорозпродажу і лотерей;
12) збір за проїзд по території прикордонних областейавтотранспорту, що прямує за кордон;
13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі тасфери послуг;
14) збір з власників собак.
Реалізація функцій податку безпосередньо зв'язана з тимипринципами, що у ньому закладені і реалізуються в конкретному виді податку. Принципиподатку реалізуються через конкретні прояви, що характеризують особливості цьогоспецифічного механізму [20]:
1. Однократність обкладання.Це означає, що той самий об'єкт може обкладатися податком одного виду тількиодин раз за визначений період (податковий період);
2. Універсалізаціяподатку. Цей принцип припускає незалежність податкового тиску від формвласності платника, рівний підхід до умов оподатковування будь-яких суб'єктів. Такожцей принцип формує умови рівного відрахування будь-якої частини об'єктанезалежно від джерел його одержання, тобто всі платники зобов'язані відчисляти рівнучастку доходів згідно своєї діяльності;
3. Індивідуальна безплатність. В основі цієї ознаки податкузакладений односпрямований рух засобів від платника до держави. При цьому платникне одержує (на перший погляд) чогось замість, це не означає виникненнязустрічних обов'язків держави. Дані засоби (кожного платника) направляються назадоволення суспільних нестатків.
4. Безумовний характер. Ця ознака податку є продовженнямпопереднього ознаки й означає сплату податку, не зв'язану ні з якими зустрічнимидіями, привілеями з боку держави. Останні дві ознаки найбільше чітко характеризуютьсутність податку і виділяють його із системи інших платежів.
5. Нецільовий характер податкового платежу. Ця ознака означаєнадходження його у фонди, акумульовані державою і використовувані на задоволеннядержавних потреб.
6.Обов'язковий характер. Ця ознака податку припускаєнеможливість законного відхилення від його сплати. Обов'язковий характерподаткового вилучення забезпечує нагромадження засобів дохідної частинибюджету. Це лежить в основі закріплення на конституційному рівні сплатиподатків як обов'язку громадян.
7. Безповоротний характер. Ця ознака податку не вимагаєособливих коментарів, хоча сутність цього принципу полягає в тім, що в остаточномупідсумку платник одержує віддачу від внесених їм податків, коли державареалізує суспільні потреби в який зацікавлені суспільство і кожен його індивід,і в цьому змісті податки як би повертаються до платника.
До важливих елементів податку відноситься:
Ставка податку – величина податкових нарахувань на одиницюоб'єкта податку (грошова одиниця доходів, одиниця земельної площі, одиниця вимірутовару і т. п.).Податкові ставки можна класифікувати по декількох принципах[10]:
а). По встановленню податкового тиску на платника:
1. Базова(основна) ставка – ставка, що не враховує особливостей чи платника видудіяльності, що полегшують чи підсилюючих податковий тягар і, відповідно, що збільшуютьчи зменшують податкову ставку.
2. Знижена ставка – що припускає визначені особливостіплатника і скорочує податковий тягар на нього (найчастіше її застосування можнарозглядати як податкову пільгу).
3. Підвищена ставка – враховуюча специфічну форму чидіяльності одержання доходів і перевищуюча основну, базову ставку.
б). По методу встановлення ставки податку:
1. Абсолютні (тверді) ставки – ставки податку, при якихрозмір податку у твердій фіксованій величині визначається на кожну одиницюоподатковування.
2. Відносні – ставки податку, при яких розмір податкувстановлюється у визначеному співвідношенні до одиниці обкладання. Характер співвідношенняставки податку й одиниці обкладання дозволяє виділити кілька підвидів відноснихставок:
– відносно-процентні – ставка податку встановлюється увідсотках від одиниці оподатковування;
– відносно-кратні – співвідношення розміру податку йодиниці оподатковування встановлюється у величинах, кратних визначеному показнику(наприклад, законодавчо встановленим на даний момент мінімальній платі абонеоподатковуваному мінімуму доходів);
– відносно-грошові – ставка податку, що установлюєвизначену грошову суму на частину оподатковуваного об'єкта.
в). По змісту:
1. Маргінальні – ставки податку, що безпосередньо зазначені внормативному акті, що закріплює даний вид податку, і застосовуються до окремихподаткових розрядів (маржам), окремим частинам доходу. Подібні ставки припускаютьяк би східчасте оподатковування, при якому визначена процентна ставкавстановлюється для обкладання об'єкта від одного рівня до іншого; з переходомна інший рівень (ступінь) використовується інша ставка (наприклад, прибутковийподаток з фізичних осіб).
2. Фактична ставка – виступає як відношення сплаченого податкудо податкової бази.
3. Економічна ставка – відношення сплаченого податку довсього отриманого доходу. Саме даний вид ставок найбільше повно розкриваєособливості податкової політики.
г). По формуванню стимулів для платника:
1. Стимулююча – податкова ставка, що створює в платника потребув збільшенні результатів діяльності, що приводить до зростання доходів, майна іт. п.
2. Обмежувальна – ставка оподатковування, при якій формуютьсявизначені фактори, що стимулюють платника здійснювати діяльність у незмінних масштабах,що запобігає подальший чи розвиток нові вкладення.
3. Заборонна – податкова ставка, яка встановлює чіткіобмеження і робить абсурдними, неефективними будь-які дії, при яких змінюється оподатковуванийоб'єкт і здійснюється перехід до іншої ставки.
Важливе значення має питання про способи побудови податковихставок. У залежності від співвідношення, що встановлюється між ставкою податку ідоходу, оподатковування можна підрозділити на:
1.Рівне оподатковування – це метод оподатковування,при якому рівна сума податку встановлюється для кожного платника податків. Подібнийметод характерний в основному для цільових податків.
2. Прогресивне оподатковування – метод оподатковування, приякому ставка податку зростає при росту розмірів об'єкта оподатковування.
3. Пропорційне оподатковування – метод оподатковування, приякому встановлюється стабільна ставка, незалежно від збільшення об'єктаоподатковування. З ростом бази оподатковування сума податку зростає пропорційноїй при єдиному відсотку податкової ставки.
4. Регресивне оподатковування – метод, при якому ставкаоподатковування зменшується при росту податкової бази. У даному випадку вагаподаткових вилучень назад пропорційна збільшенню оподатковуваного об'єкта.
5. Змішане оподатковування – припускає сполучення окремихелементів вищевказаних методів оподатковування.
Податкова система припускає дії, що забезпечують сплатуподатків, до них відносяться способи сплати податків.
Спосіб сплати податку характеризує особливість реалізаціїплатником податків обов'язку по перерахуванню засобів у чи бюджет спеціальні фонди.Існують три основних способи сплати податку:
1) кадастровий – спосіб сплати податків, в основі якоголежить перерахування суми відповідно до визначеної шкали, заснованої на визначеномувиді майна. Застосовується при численні і стягуванні прямих реальних доходів.
2) деклараційний – спосіб реалізації платником податків обов'язкупо сплаті податку на основі подачі в податкові органи офіційної заяви (декларації)про отримані доходи за визначений період і свої податкові зобов'язання.
3) попередній – спосіб, застосовуваний в основному при безготівковомуутриманні і складається в тім, що податки утримуються з джерела доходу.
1.2 Динаміка та структура податковихнадходжень до Державного та Зведеного бюджетів України в 1992–2005 роках
В табл. А.1 – А.3 Додатку А та табл. Б.1 – Б.2 Додатку Б наведенірезультати статистичної обробки динаміки статей доходної та витратної частинЗведеного та Державного бюджетів України за 1992–2005 роки [18].
На рис. 1.1 наведена укрупнена структура надходженьДержавного бюджету України за 2003–2005 роки, з якого видно, що податковінадходження є основними бюджетоутворюючими потоками держбюджету України.
/>
Рис. 1.1 Динаміка укрупненої структури надходженьДержавного бюджету України у 2003–2005 роках
Як видно з аналізу графіків рис. 1.2 – податковінадходження займають практично постійну долю 70% в структурі надходженьдержбюджету України, з врахуванням перебудови держбюджету – 2005 з різкимпідняттям доходної частини відносно прийнятого рівня у грудні 2004 року.
/>
Рис. 1.2 Динаміка процентної укрупненої структуринадходжень Державного бюджету України у 2003–2005 роках
Як видно з графіків рис. 1.3 у 2004 році відноснийрівень базових індексів приросту податкових та неподаткових надходженьстановить 22 – 23% відносно рівня 2003 року, а у 2005 році (після корегуванняпоказників держбюджету) рівень базових індексів податкових надходжень становить99 –105% відносно рівня 2003 року, тобто приріст у 2005 році закладений в трирази вище рівня приросту за 2004 рік.
/>
Рис. 1.3 Динаміка приросту основних статей доходноїчастини Держбюджету України у 2004–2005 роках відносно рівня 2003 року.
Проведений аналіз показує, що податкова система України поєднала всобі принципи двох податкових систем, найбільш характерних для світовоїпрактики – європейської й американської. Якщо в американській системі переважаєпрямий прибутковий принцип оподатковування (оподаткування в момент отриманнядоходів), в європейській – непряме обкладення обороту у формі податку на доданувартість (оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманихдоходів). Жорсткість української податкової системи визначена еклектичнимпоєднанням обох зазначених систем з базовою метою – ліквідації дефіцитностібюджету.
Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992–1999рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремититри періоди 1992–1993 рр., 1994–1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Дваперших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у1992 році – 54,8% проти 43,8% і в 1993 році – 53,7% проти 45%. У наступні трироки ситуація змінилась у 1994 р частка прямих податків сягнула 52,8%(проти 45,2% – непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% – непрямих)і в 1996 році – 52,5% (проти 42,7% – непрямих). З 1996 року, хоча й збереглосяпереважання прямих податків, воно було вже незначним – 47,3% проти 44,1%. У1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податківза рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесівстратегічної приватизації державної власності.
Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, щопри формуванні доходів Державного бюджету з 2002 року найбільшу роль відіграютьподаткові надходження від непрямих податків.
Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок надодану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в2002–2005 роках становить:
– 2002 рік – 40,83%; – 2003 рік – 38,81%; 2004 рік – 45,82%;
- 2005 рік – 47,0%.
2. Статистичнірозрахунки показників динаміки структурного співвідношення прямих та непрямихподатків при формуванні бюджету в Україні
2.1 Методологія статистичного аналізурядів динаміки економічних показників податкової системи та бюджету України
Статистика вивчає розміри і кількісні співвідношення масовихсуспільно-економічних явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їх якіснимзмістом. Для того, щоб виявити та охарактеризувати розміри, їх зміни ікількісні співвідношення конкретних масових суспільних явищ, необхіднопослідовно здійснити такі три основі стадії економіко-статистичногодослідження: 1) статистичне спостереження; 2) статистичне зведення і групуванняпервинних даних; 3) аналіз статистичної інформації. Для вивчення кількісногоаспекту масових суспільно-економічних явищ і процесів статистика використовуєряд понять і категорій: ознака, варіація, статистична сукупність, показник,система показників. Статистична сукупність – це велика кількість одиниць,об’єктів, явищ, об’єднаних будь-якими загальними властивостями (ознаками), щопіддаються статистичному вивченню
Закономірність – це повторюваність, послідовність тапорядок у розвитку соціальних явищ. Вона може проявлятися по-різному. Вфілософії розрізняють два види закономірностей: динамічну та статистичну.
Динамічна закономірність – це така, яка виявляється вкожному окремому випадку і не залежить від кількості одиниць, які миспостерігаємо. Вона притаманна природним явищам. Наприклад, закон Архімедаможна виявити і в одному об’єкті, який занурюють в рідину, і на тисячіоб’єктів.
Статистична закономірність – це така, яка виявляється лише вдостатній кількості однорідних одиничних елементів, котрі й утворюютьсукупність. Тобто кожний окремий елемент може не підтверджувати існування тієїчи іншої закономірності, тому що існування її в кожному окремому елементіносить імовірний характер. Інакше кажучи, статистична закономірність властивалише сукупності одиниць, яка має назву статистичної сукупності.
Статистичні закономірності проявляються по-різному. Це можутьбути закономірності: 1) розвитку (динаміки) явищ (статистика свідчить прозбільшення чисельності населення, зростання тривалості життя, зменшеннясереднього віку обрання шлюбу); 2) структурних зрушень (збільшення часткиміського населення в загальній його чисельності, а також частки населенняпохилого віку в сільській місцевості); 3) розподілу елементів сукупності(розподіл населення за віком, сімей за числом дітей, середньодушовим доходом);4) зв’язку між явищами (залежність продуктивності праці від фондоозброєності,собівартості продукції від продуктивності праці).
Статистична сукупність – це певна множина елементів,поєднаних однаковими умовами існування та розвитку. Об’єктивною основоюіснування статистичної сукупності є складне перетинання причин та умов, якіформують той чи інший масовий процес, наприклад, зміни тенденції в розвитку злочинностівід зміни соціально-економічної та політичної ситуації в країні.
Кожний окремий елемент, який складає статистичну сукупність,має назву одиниці сукупності. Кожна окрема одиниця сукупності є носіємявища, що вивчається, і відрізняється від іншої одиниці сукупності розміромознаки. Завжди має місце коливання (варіювання) значень ознаки у кожній одиницістатистичної сукупності.
Явищами хімії, фізики, математики та інших природничих науквластиві лише динамічні закономірності.
Явища суспільного життя, які вивчаються статистикою,відносяться до статистичних закономірностей. Окремі елементи статистичноїсукупності характеризуються значною кількістю різних ознак, але відповідно домети дослідження вони мають загальні властивості, що і робить їх статистичноюсукупністю. Ознака, яка приймає в межах сукупності різні значення, називаєтьсяваріюючою, а відмінність, коливання значень ознаки – варіацією. Склад елементіві спосіб об’єднання їх визначають структуру сукупності.
За роллю, яку відіграють ознаки у взаємозв’язку досліджуванихявищ, їх поділяють на факторні, що впливають на інші ознаки, і результативні,розмір і динаміка яких формуються під впливом інших ознак.
Зібрані знаслідок статистичного спотереження первинніматеріали за допомогою зведення і групування узагальнюються, в результаті чогоодержують зведені статистичні таблиці, в яких сукупності одиниць подаються вцілому та в розрізі груп [12].
Серед показників, які розраховуються в практиці статистичноїроботи, можна виділити три групи за явними ознаками:
1) за суттю досліджуваних явищ розрізняють показники об 'ємні, що характеризують розміри явищ, процесів, та якісні, що характеризуютькількісні співвідношення, характерні властивості досліджуваних явищ;
2) за ступенем агрегування явищ можна виділити індивідуальні,що виражають ознаки окремих одиниць сукупності, і загальні(узагальнюючі), щовиражають розміри ознаки окремих груп або всієї сукупності;
3) залежно від характеру досліджувальних явищ розрізняютьстатистичні показники інтервальні, які ивражають розміри кількісної ознаки запевні періоди часу, і моментні, що виражають розміри кількісної ознаки напевний момент;
Абсолютні величини – це показники, які виражають розмірисуспільно-економічних явищ і процесів в кокретних умовах часу і місця.
Відносними статистичними величинами називаються показники,які виражають кількісні співвідношення між явищами суспільно-економічногожиття. Відносними величинами динаміки називаються показники, які виражаютьступінь зміни явищ у часі.
Відносні величини структури характеризують складдосліджувальної сукупності. Зіставляючи структуру однієї і тої ж сукупності зарізні періоди часу, можна простежити за структурними змінами.
Однією з кількісних характеристик статистичнихзакономірностей є середня величина, яка здатна відобразити характерний рівеньознаки, притаманої усім елементам сукупності. Варіація будь-якої ознакиформується під впливом двох груп причин – основних, визначальних, які тіснопов’язані з природою самого явища, і другорядних, випадкових для сукупності в цілому.
При вивченні закономірностей розподілу застосовують середнюарифметичну, варіації – середня квадратичну, інтенсивності розвитку – середнюгеометричну. Вибір середньої має ґрунтуватися на всебічному теоретичномуаналізі суті явищ та наявній інформації. Середня лише тоді може бути справжньоюузагальнюючою характеристикою, коли при заміні нею всіх варіантів загальнийобсяг варіаційної ознаки залишиться незмінним. Отже, залежно від того, що являєсобою загальний обсяг варіаційної ознаки, в кожному конкретному випадкуобирають вид середньої.
Варіація, тобто коливання, мінливість значень будь-якоїознаки є властивістю статистичної сукупності. Вона зумовлена дією безлічівзаємопов’язаних причин, серед яких є основні і другорядні. Основні причиниформують центр розподілу, другорядні – його варіацію ознак, сукупна їх дія –форму розподілу.
Розподіл індивідуального значення досліджуваної ознакипороджує випадковість його відхилення від середніх, але не випадкове середнєвідхилення, що дорівнює нулю.
Середня, розрахована по сукупності в цілому називається загальноюсередньою, середні, обчислені для кожної групи – груповими середніми.Загальна середня відбиває загальні риси досліджуваного явища, групова середнядає характеристику розміру явища, що складається в конкретних умовах даноїгрупи.
Визначальній функції відповідає рівняння середніх, знаючивизначальну функцію і рівняння середніх
/> чи /> (2.1)
одержуємо формулу [11]:
/> (2.2)
де Хi– індивідуальне значенняознаки кожної одиниці сукупності;
n – число одиниць сукупності.
Здатність середніх величин зберігати властивості статистичнихсукупностей називають визначальною властивістю.
Середня величина в кожний момент часу чи на визначеному(котроткостроково-обмеженому) інтервалі часу характеризується наступнимипараметрами:
- розмахваріації;
- середнєлінійне відхилення;
- середнєквадратичне відхилення;
- дисперсію;
- коефіцієнтваріації.
Розмах варіації розраховується як:
/>, (2.3)
де xmax, xmin – максимальне тамінімальне значення ознаки.
Середнє лінійне відхилення обчислюється як частка від діленнясуми всіх відхилень на їх число [14] з врахуванням множника ваги для кожногозаміру:
/> (2.4)
Ступінь варіації об’єктивно відображає показник середньогоквадрату відхилення (дисперсія). Його обчислюють як середню арифметичну з сумиквадратів відхилень окремих варіантів від їх середньої за формулою:
/> (2.5)
Коріньквадратний із середнього квадрату відхилень варіантів від їх середньої (тобтодисперсії) називається середнім квадратичним відхиленням:
/> (2.6)
Дисперсія і середнє квадратичне відхилення призначені длявимірювання варіації оцінки. середнє квадратичне відхилення є міриломнадійності середньої. Чим менше середнє квадратичне відхилення, тим повнішесередня арифметична відображає всю сукупність. Всі показники варіації – розмахваріації, середнє лінійне відхилення, середній квадрат відхилення та середнєквадратичне відхилення завжди виражаються в тих одиницях виміру, в якихвиражені вихідні дані ряду та середні. Всі вони є абсолютним виміром варіації.А це значить, що порівнювати абсолютні показники варіації у варіаційних рядахрізних явищ безпосередньо неможливо. Для того, щоб забезпечити їх порівняння,потрібно обчислити показники, які характеризували б варіацію, виражену встандартних величинах, наприклад, у процентах. Якщо порівняти середнєквадратичне відхилення з середньою величиною, то і буде одержана ця стандартнавеличина. Одержаний відносний показник називається коефіцієнтом варіації:
/> (2.7)
де /> — середнєарифметичне інтервального ряду розподілу, f – частота.
Коефіцієнт варіації є в певній мірі критерієм типовостісередньої. Якщо коефіцієнт дуже великий, то це означає, що середня характеризуєсукупність за ознакою, яка суттєво змінюється у окремих одиниць.
Для кращого розуміння і аналізу досліджувальних статистичнихданих, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, якіназиваються рядами динаміки або часовими рядами.
Кожний ряд динаміки складається з двох елементів:
1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівніряду(t);
2) статистичних показників, які характеризують інтенсивностірівнів
ряду(Y).
Основою довгострокового аналізу та прогнозування параметріврядів динаміки є індексний аналіз.
Індексом у статистиці називається відноснийпоказник, який характеризує зміну рівня якогось суспільного явища з часом абойого співвідношення у просторі [13].
Прийнято розрізняти дві категорії індексів: індивідуальні тазагальні. Індекс, який характеризує співвідношення величин окремого явища,називається індивідуальним, а індекс, котрий характеризує співвідношеннярівнів усього явища в цілому або його частин, що складаються з кількох окремихелементів, які безпосередньо не піддаються підсумовуванню, – загальним.
У статистиці найчастіше застосовують індивідуальні індекси.Якщо необхідно обчислити динаміку однорідних показників, то можнавикористовувати індивідуальний індекс, який дасть змогу з’ясувати, як змінилосьте чи інше явище за той чи інший час або в просторі.
У процесі аналізу рядів динамікиобчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютнийприріст, темп зростання, темп приросту і абсолютнезначення одного проценту приросту. Обчислення цих показників грунтується наабсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень,який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють іншірівні – базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший)рівень ряду динаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, тоотримують ланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівеньзіставляють з рівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показникиназивають базисними [13].
Абсолютний приріст обчислюється як різниця між звітним і базиснимрівнями і показує, на скільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняноз базисним за певний період часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, щой рівні динаміки.
/> або /> (2.8)
де yi – звітний рівень рядудинаміки; yi-1 – попередній рівень ряду динаміки;
y1 – початковий рівень рядудинаміки.
Темп зростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня зрівнем, прийнятого за базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів)зрівнюваний рівень більший чи менший від базисного.
/> або /> (2.9)
Темп приросту визначається як відношення абсолютного приросту доабсолютного попереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентівпорівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.
/> або /> (2.10)
Абсолютне значення одного процентуприросту визначається шляхомділення абсолютного приросту на темп приросту за один і той же період.
/> (2.11)
Середній абсолютний приріст визначається як середня арифметична проста зланцюгових приростів за певні періоди і показує, на скільки одиниць всередньому змінився рівень порівняно з попереднім.
/> (2.12)
Середній темп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:
/> (2.13)
Середній темп приросту визначається як різниця між середнім темпомзростання одиницею (якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100(якщо він у процентах)
/> (у вигляді коефіцієнтів);
/> (у вигляді процентів).
Середній темп прирості показує, наскільки процентів збільшився або зменшився рівень порівняно з попереднім всередньому за одиницю часу.
Аналіз тренду (тенденції змін) динамічного ряду проводитьсяза допомогою апарату регресійного дослідження, тобто виявленнястатистично-функціональної залежності результативних показників від факторних учасі./> />
Рівняння лінійного регресіїмає вигляд: y=a+bx, де параметри a, b находимо з системинормальних рівнянь [15]:/> />
(2.14)
(2.15)
Основним показникомадекватності регресійного рівняння є коефіцієнт де термі-нації, якийвизначається наступним чином:
/> (2.16)
Коефіцієнт детермінації характеризує ту частину варіації результативноїознаки, яка відповідає лінійному рівнянню регресії.
Індекс кореляції: R=/> Індекс кореляції вимірюєщільність зв’язку і не показує її напрямок.
2.2 Розрахунки статистичних показниківспіввідношення прямих та непрямих податків при формуванні доходів Державногобюджету України
В таблицях А.1 – А.2 Додатку А та на графіках рис. 3.1 –3.5 наведені результати статистичної обробки структури доходної частиниДержавного бюджету України [6], [7], [8], [9], [18] в частині структуризаціїдолі прямих, непрямих податків та їх динаміки.
На рис. 3.1 наведені динамічні ряди відносних показниківдоходів до Зведеного бюджету України та його структурних частин (прямі податки,непрямі податки, інші надходження) в% від поточного валового внутрішньогопродукту за 1994–2003 роки.
/>
Рис. 3.1 Динамічні ряди відносних показників доходів доЗведеного бюджету України та його структурних частин за 1994–2003 роки
На рис. 3.2 – 3.4 наведені результати побудовистатистичних рядів динаміки показників непрямих податків в формуванні бюджетуУкраїни./>Рис. 3.2Динаміка питомої ваги статей непрямих податків в доходній частині Зведеногобюджету України за 1992–2002 роки/>Рис. 3.3Динаміка питомої ваги груп непрямих податків в доходній частині Державногобюджету України за 2002–2004 роки/>Рис. 3.4Динаміка питомої ваги статей окремих непрямих податків в доходній частиніДержавного бюджету України за 2002–2004 роки
Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, щопри формуванні доходів Державного бюджету з 1999 року найбільшу роль відіграютьподаткові надходження від непрямих податків.
Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок надодану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в2002–2005 роках становить (рис. 3.3 –3.4):
– 2002 рік – 40,83%;
– 2003 рік – 38,81%;
- 2004 рік – 45,82%;
- 2005 рік – 47,0%
При цьому дослідження динаміки перерозподілу структури непрямихподатків в доходній частині Держбюджету України показує, що:
– доля ПДВ поступово знизилась з 35% (1997) до 29%(2004), тазнов зросла до 32% у 2005 році;
– доля внутрішніх акцизів зросла з 4%(1997) до 9%(2004) тазнизилась до 7% у 2005 році;
– доля акцизів на імпорт стабільна та становить близько 0,9 -1%;
– доля ввізного мита на імпорт зросла з 4,0%(2002) до 6%(2005);
– доля вивізного мита на експорт зросла з 0,1%(2002) до 1,2%(2005);
Таким чином, структура непрямих податків в Україні має тенденціюрозвитку у напрямку збільшення специфічних акцизів на обмежену групу споживачівтоварів та зниження податкового тиску універсальними акцизами на масові груписпоживачів
На графіках рис. 3.5 -3.6 наведені результатирегресійно-кореляційних розрахунків з автоматичним прогнозуванням, виконані вавтоматичному режимі в «електронних таблицях « EXCEL -2000.
Як видно з результатів розрахунків (прогноз на + 2 роки):
а) регресійне поліноміальне рівняння регресії для відносногорівня доходів зведеного бюджету України в% від ВВП описує статистичний процес:
Рівняння нелінійної регресії y=0,41х2 – 1641x.
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,942.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку в часі – додатній до 2000 року та прямий з2001 року.
Прогноз на 2 наступних роки – зростання
б) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долі прямихподатків в% від поточного ВВП статистичний процес
Рівняння нелінійної регресії y= -0,0097x3 + 58,1х2–116418х+8000000
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,972.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку – додатній до 2000 року та прямий з 2001року
Прогноз на 2 наступних роки – зростання.
в) регресійне поліноміальне рівняння регресії для долінепрямих податків в% від поточного ВВП статистичний процес
Рівняння нелінійної регресії y= 0,0617x2 -247,3х+247559
Коефіцієнт детермінації дорівнює 0,7588.
Сила зв’язка – сильна (більше 0,75).
Напрямок зв’язку – додатній до 2000 року та стагнаційний з2001 року
Прогноз на 2 наступних роки – стагнація (стабілізація рівня).
В табл. 3.1 наведені розрахункові показники для статистичногоаналізу індексних рядів доходів зведеного бюджету України (рис. 3.7). В табл.3.2, 3.3 наведені результати розрахунків в «електронних таблицях» EXCEL –статистичних показників індексних рядів доходів зведеного бюджету України.
Як показують результати аналізу показників статистичних рядівдинаміки – рівень реальних відносних доходів зведеного бюджету (в% до рівняВВП) має тенденцію до систематичного падіння у 1994–2001 роках, тобто податковасистема України працює неефективно./>Рис. 3.5Регресійний аналіз тренду структурних частин прямих та непрямих податків вдоходах зведеного бюджету України (в% до поточного ВВП України)
/>Рис. 3.6Регресійний аналіз тренду доходів зведеного бюджету України в% до поточногозначення ВВП України
/>
Рис. 3.7 Базові (до рівня 1993 року) та ланцюговііндекси рядів динаміки доходів до зведеного бюджету України та податковихнадходжень у 1994–2003 роках
Таблиця 3.1. Розрахункові показники для статистичного аналізуіндексних рядів доходів зведеного бюджету України
/>Таблиця 3.2. Показникидинамічного ряду ланцюгових індексів реального ВВП (в%до попереднього значення)Показник статистичної вибірки Значення Середне значення 97,94 Середнє відхилення 3,294 Медіана 98,950 Мода #Н/Д Стандартне відхилення (середньоквадратичне) 10,416 Дисперсія выборки 108,494 Мінімум виборки 32,200 Максимум виборки 77,100 Сума виборки 109,300 Кількість значень виборки 979,400 Найбільше значення (1) 10,000 Найменьше значення(1) 109,300 Середне значення 77,100
Таблиця 3.3. Показники динамічного ряду базових індексівреального ВВП (в% до рівня 1993 року)Показник статистичної вибірки Значення Середнє значення 65,615 Середнє відхилення 2,335 Медіана 64,090 Мода #Н/Д Стандартне відхилення (середньоквадратичне) 7,384 Дисперсія выборки 54,523 Мінімум виборки 57,858 Максимум виборки 77,100 Сума виборки 656,148 Кількість значень виборки 10,000 Найбільше значення (1) 77,100 Найменьше значення(1) 57,858
Таким чином, застосування статистичних методів прогнозуванняз використанням регресійно-креляційних моделей обробки фактичних угрупованихстатистичних даних, проведено в курсовій роботі, дозволяє з високим ступенемвірогідності зробити наступні прогнози:
а) доля прямих доходних податків в структурі доходівзведеного бюджету України у 2004–2005 буде нелінійно зростати;
б) доля непрямих податків в структурі доходів зведеногобюджету України у 2004–2005 роках стабілізується з тенденцією до невеликогозростання;
в) структурна доля доходів державного бюджету в% від ВВП зрівня мінімуму – 25 – 26% у 1999–2001 роках буде зростати до рівня 35% у 2005році
Як показують результати аналізу показників статистичних рядівдинаміки – рівень реальних відносних доходів зведеного бюджету (в% до рівняВВП) має тенденцію до систематичного падіння у 1994–2001 роках, тобто податковасистема України працювала неефективно, з 2002 року є позитивні зміни.
Висновки
Податкова система України поєднала в собі принципи двох податковихсистем, найбільш характерних для світової практики – європейської йамериканської. Якщо в американській системі переважає прямий прибутковийпринцип оподатковування (оподаткування в момент отримання доходів), вєвропейській – непряме обкладення обороту у формі податку на додану вартість(оподаткування в момент споживчого витрачання раніше отриманих доходів). Жорсткістьукраїнської податкової системи визначена еклектичним поєднанням обох зазначенихсистем з базовою метою – ліквідації дефіцитності бюджету.
Зміни в податковій структурі України, що відбувалися протягом 1992–1999рр., були, якщо не досить істотними, то відчутними. В цілому можна відокремититри періоди 1992–1993 рр., 1994–1996 рр., і період починаючи з 1996 року. Дваперших роки переважання непрямого оподаткування над прямим було очевидним у1992 році – 54,8% проти 43,8% і в 1993 році – 53,7% проти 45%. У наступні трироки ситуація змінилась у 1994 р частка прямих податків сягнула 52,8%(проти 45,2% – непрямих.), у 1995 році відповідно, 55,5% (проти 41,7% – непрямих)і в 1996 році – 52,5% (проти 42,7% – непрямих). З 1996 року, хоча й збереглосяпереважання прямих податків, воно було вже незначним – 47,3% проти 44,1%. У1998 році зменшилась питома вага і прямих (46,3%) і непрямих (40,7%) податківза рахунок долі неподаткових надходжень в результаті активізації процесівстратегічної приватизації державної власності.
Дослідження, проведені в курсовій роботі, фіксують висновок, щопри формуванні доходів Державного бюджету з 2002 року найбільшу роль відіграютьподаткові надходження від непрямих податків, у 2004–2005 роках різко почаланаростати доля прямих доходних податків.
Так сумарна доля основних трьох непрямих податків (податок надодану вартість, акцизний збір та мито) в доходах Державного бюджету України в2002–2005 роках становить:
– 2002 рік – 40,83%;
– 2003 рік – 38,81%;
- 2004 рік – 45,82%;
- 2005 рік – 47,0%.
Застосування статистичних методів прогнозування звикористанням регресійно-кореляційних моделей обробки фактичних угрупованихстатистичних даних, проведено в курсовій роботі, дозволяє з високим ступенемвірогідності зробити наступні прогнози:
а) доля прямих доходних податків в структурі доходівзведеного бюджету України у 2004–2005 буде нелінійно зростати;
б) доля непрямих податків в структурі доходів зведеногобюджету України у 2004–2005 роках стабілізується з тенденцією до невеликогозростання;
в) структурна доля доходів державного бюджету в% від ВВП зрівня мінімуму – 25 – 26% у 1999–2001 роках буде зростати до рівня 35% у 2005році
Як показують результати аналізу показників статистичних рядівдинаміки – рівень реальних відносних доходів зведеного бюджету (в% до рівняВВП) має тенденцію до систематичного падіння у 1994–2001 роках, тобто податковасистема України працювала неефективно, з 2002 року є позитивні зміни.