Реферат на тему:
ОБ'ЄКТ І ПРЕДМЕТ СОЦІОЛОГІЇ
Соціологія як наука в сучасних умовах пов'язана з тими радикальнимиподіями соціальних перетворень, що відбуваються в світі. Важливо звернути увагутакож і на те, що реформи, які здійснюються в нашій країні, обговорюються восновному з точки зору економічної або політичної, однак, значно слабшевраховується не менш важливий їх аспект — соціологічний: зміни консервативнихсоціальних інститутів, перебудова культурних стереотипів свідомості, які чинятьопір демократичним змінам і потребують від суспільства життєво необхідних глибокихзнань про самого себе для мінімінізації ризику та для розробки ефективноїполітики реформ в умовах розвитку незалежної держави.
Сьогодні, в епоху глобальних перетворень, конфліктів і проблем питаннясуспільного знання, людського виміру тих процесів, які відбуваються на нашихочах, як ніколи на часі. І ті галузі знань, які спрямовані на людину, сьогодніважливі як ніколи. У шерезі цих знань достойне місце посідає й соціологія.
Вік соціології, як особливої науки, становить близько двох століть. Їїзасновники — європейські вчені XIX ст. намагались зрозуміти і пояснити глибокізміни, спричинені промисловою революцією і розвитком демократичних ідей таінститутів.
Нині соціологічні знання проникають у суспільство різними шляхами:по-перше, зростає кількість людей, які застосовують свою соціологічнупідготовку в урядових закладах; по-друге, технічні та методичні засоби, розробленісоціологами, беруть на озброєння й інші фахівці. Яскравий приклад — опитуваннягромадської думки. Цей метод, вироблений і застосований соціологами істатистиками, перетворився на основний інструмент маркетингу та політичногопрогнозування.
У сучасних умовах соціологія загальновизнана у світі і вивчається вколеджах та університетах як одна з суспільних наук, що використовується для розробкиі здійснення соціальних програм, аналізу поточних змін у суспільстві та єважливою складовою частиною загальної освіти населення, зокрема молоді.
Діяльність соціологів дає широку інформацію, яка допомагає розроблятисоціальну політику. Нарешті, соціологічне дослідження може допомогти увизначенні результативності заходів соціальної політики після її реалізації.
Термін «соціологія» походить від слова «societas» (лат.) — (суспільство) і «logos» (грец.) — (слово). Тобто, унайзагальнішому розумінні соціологія — це наука про суспільство. Цей термінввів у життя французький вчений Огюст Конт, який, по-перше, вже в 30-х рокахXIX століття захоплювався соціологією із суспільствознавством у цілому,по-друге, вважав, що соціологія має ґрунтуватись на позитивістських фактах(тобто, спиратись не на абстрактні умовиводи, а виключно на позитивні факти) ібудуватись за прикладом наук природничих.
Отже, соціологія вивчає суспільство, а також пізнавальні засоби, спрямованіна суспільство. А якщо згадати з курсу філософії, що сегмент дійсності, напізнання якого спрямовані зусилля науки, називається об'єктом науки, то можнастверджувати: об'єктом соціології виступає суспільство, суспільні процеси.
Ми одразу ж можемо завважити, що цей об'єкт є спільним для цілого ряду наук.Так само як, до прикладу, тваринний світ є спільним об'єктом вивчення такихрізних наук як зоологія й ветеринарна медицина чи, скажімо, світ флори — дляботаніки й лісівництва. Тому нічого дивного в тому, що суспільство як об'єктсоціології є одночасно й об'єктом багатьох інших наук (історії, етики,економічних і правових наук, етнографії та ін.), немає. Але, з іншого боку,стає зрозумілим, що визначаючи соціологію тільки за допомогою виявлення їїоб'єкта, ми виявимось нездатними зрозуміти, а чим же соціологія відрізняєтьсявід інших суспільних наук і чим вона займається.
У своїх творах «Курс позитивної філософії» та «Система позитивноїполітики» О. Конт розробив ідею необхідності всебічного аналізу суспільнихявищ.
Соціологія вивчає не якусь одну сферу суспільства (економічну, політичну,духовну), а розглядає явище, життєвий факт у єдності його економічних,політичних та духовних аспектів. Взявши, наприклад, для розгляду феномен сім'їяк клітинки суспільного організму, соціологія розглядає її як складний синтездії економічних, релігійних, національних, моральних, історичних факторів.Наприклад, аналізуючи ситуацію зменшення в суспільстві питомої вагибагатодітних сімей, соціолог не зупиниться на фіксації економічного підґрунтяцього явища і не обмежиться знанням соціально-духовних причин (наприклад,ступеня зайнятості на роботі жінки й зростання її прагнення до самоствердженняв суспільстві). Соціолог розгляне, як переломлюються у свідомості людейтрадиційні уявлення про сім'ю крізь призму сучасних політичних, моральнихцінностей, як все це співвідноситься з економічними можливостями сім'ї іврешті-решт як це виявиться в суб'єктивних оцінках членами сім'ї доцільності чинедоцільності мати багато дітей.
Ось так ми визначили першу особливість предмета соціології і трохинаблизились до розуміння її суті. Але це тільки перший крок, адже ціліснебачення об'єкта притаманне не тільки соціології, а й філософії, історії.
Соціологи вважають, що соціальні явища можуть бути зрозумілими лише зпозиції того змісту, який люди вкладають у взаємовідносини з іншими людьми.Предметом їх уваги є індивіди, мотиви та акти поведінки і той зміст, який людивкладають у взаємодію, тобто все те, що в свою чергу, створює і змінюєсуспільство.
Соціологія акцентує увагу на типових зразках поведінки, які є ключем дорозуміння суспільства в цілому. Ці заходи можна назвати структурами, щовключають сім'ю, освіту, релігію, політичний та економічний устрій.
Вибудову й пізнання світу культури, свого життєвого світу ми здійснюємоне тільки шляхом дії на предмети праці через техніку чи технології або черезтеоретичне засвоєння дійсності. Головним чином ця вибудова відбувається черезвзаємостосунки, взаємодії суб'єктів суспільних процесів (особистостей, груплюдей, націй, держав тощо). І ось цей світ повсякденних взаємозв'язків людей — глибинних та істотних для людини чи, навпаки, випадкових і перехідних — творитьправила й норми поведінки, цінності й смисли спілкування життя; створює класи,нації, трудові й творчі колективи. Соціолог вивчає явища життя як продукти і формиось таких взаємодій людей. Вивчає суспільні явища через взаємодії між групамилюдей. Він вивчає не тількирезультати, а й форми цієї взаємодії (конфлікти, компроміси, поєднання зусиль,запозичення, претензії і т. ін.). Він також намагається передбачити можливіпозитивні й негативні наслідки цих взаємозв'язків і взаємодій — взаємодійлюдей, які мають певні звички, настрої, уподобання, традиції. Соціологіянамагається не просто з'ясувати позиції, оцінки людей, явища суспільного життя,явища поведінки людини в певних ситуаціях. Вона прагне зробити це максимальнооб'єктивно, за допомогою наукових, частково нею ж розроблених методів. Усоціологічних теоріях знання проходить ті ж етапи, що й в інших науках:розробка гіпотез, збирання фактів, опрацювання отриманих даних, перевіркагіпотез, вироблення теорій. Важливо при цьому й те, що соціолог намагаєтьсявиразити отримані результати в таких показниках, індексах, які можна виміряти,зробити їх зримо помітними.
Отже, предметом соціології єсуспільні явища, розглянуті з боку їх цілісності, соціальніпозиції, соціальна поведінка людей і емпірично вимірювані оцінки цих позицій.
Сучасні соціологи, як зазначає Н. Смелзер, використовують п'ять основнихпідходів для спостереження та пояснення різних груп фактів.
Перший–
Ø демографічнийпідхід досліджує, зокрема моделі народжуваності, смертності, міграції тапов'язану з цим діяльність людей.
Другий–
Ø психологічний,який пояснює поведінку кожної людини в рамках її особистості, тобто, задопомогою методів, помислів, звичок, суспільних установок та уявлень людини просаму себе. Цей підхід, як правило, використовують у психології, але і в соціологіївін має широке використання, вчені тут досліджують широке коло питань,включаючи і такі, як формування соціальних установок, взаємодію суспільства таособистості в процесі соціалізації або виникнення та поширення настроїв увипадках паніки та масових безпорядків.
Інтереси, здібності, темперамент, характер — це психічні властивостілюдини. Психічні процеси, психічний стан і психічні властивості пов'язані однез одним і в сукупності становлять психіку людини (інколи її називаютьвнутрішнім світом людини або психічним, душевним життям). Наука, яка вивчаєпсихіку людини, закономірності її психічної діяльності, називаєтьсяпсихологією. Вона займається не лише описом психологічних процесів, станомвластивостей освіти, але й з'ясовує причини їх появи.
Третій–
Ø спільнийракурс з'являється, коли ми вивчаємо двох або більше людей, які становлять групуабо організацію. Соціологи, вивчаючи первинні групи, такі як, наприклад, сім'ярозглядають їх як сукупність індивідів. Крім того, спільний підхід є основним увивченні колективної поведінки, наприклад, дії натовпу або реакції аудиторії.
Четвертий –
Ø «рольовий»з'являється, коли суспільне життя змальовується не через конкретних людей, ачерез специфіку їх взаємовідносин, зумовлених їхньою роллю. Роллю називаютьповедінку, якої чекають від людини, коли вона займає певну позицію в групі. Унашому суспільстві існують сотні ролей — політик, виборець, господар,службовець, ділова людина, споживач тощо. Поведінка людей певною міроюобумовлена цими ролями.
П'ятий–
Ø «культурологічний»фактор застосовується при аналізі поведінки людини, використовує у мові описукультурологічні терміни, наприклад, громадські правила (установлені або ті, проякі йдеться) та суспільні цінності (ті, що випливають з релігійних, політичнихі суспільних інтересів). Під цим кутом зору правила поведінки або нормирозглядаються як регулятори вчинків окремих людей і діяльності груп. Прикладомможе бути Кримінальний кодекс, що визначає такі дії як вбивство, зґвалтуванняабо пограбування людини як неприйнятні та злочинні. Існування п'яти підходівдосліджень у сучасній соціології свідчить про всебічний характер соціології якнауки.
Соціологія поділяється на теоретичну та прикладну. Вонавиконує теоретичну, описову, інформаційну, прогностичну та ідеологічну функції.
Теоретична соціологія — це різноманітність концепцій, що розглядають аспекти соціальногорозвитку суспільства, а саме: всю сферу соціального життя — соціальніспільності, соціальні відносини, процеси, інститути.
Іншими словами, соціологічна теорія охоплює на високому рівні абстрагуванняпричинні зв'язки у розвитку соціальних явищ, описує соціальні взаємозв'язки взагальному вигляді. Слід наголосити, що є багато концепцій розвиткусуспільства, тому теоретична соціологія — це велика кількість всіляких течій,шкіл, напрямів, які по-своєму, із своїх методологічних позицій пояснюють специфікурозвитку суспільства. Якщо скажімо візьмемо марксистський підхід, то він єодним з таких напрямів, який бере за основу пріоритет економічних факторів у розвиткусуспільства.
Соціальні соціологічні теорії — це галузі соціологічного знання, які мають своїмпредметом дослідження відносно самостійні, специфічні підсистеми суспільногоцілого і соціальних процесів.
Тому в структурі соціології важлива роль належить її середньому рівню,тобто відносно самостійним теоретичним підсистемам, покликаним, по-перше,встановлювати об'єктивні взаємозв'язки цієї предметної сфери (праця, село,сім'я, соціальні спільності, групи тощо) і, по-друге, виявляти специфічні,властиві даній предметній сфері, внутрішні взаємозв'язки та закономірності.
Прикладна соціологія — практична частина соціологічної науки про специфічнізакони становлення, розвитку та функціонування конкретних соціальних систем,процесів, структур, організацій та їх елементів.
На відміну від загальної соціології, яка вивчає закони розвиткусоціальних спільностей, соціальних відносин, взаємодій у масштабах всього суспільства,прикладна соціологія вивчає процеси, які відбуваються в певних соціальнихпідсистемах, конкретних соціальних спільностях, організаціях.
Специфіка прикладної соціології не лише в тому, що вона концентрує увагуна тих компонентах соціальної системи, які безпосередньо пов'язані з людиною,впливають на її практичну діяльність. Вона зосереджується на дослідженнілюдських сукупностей та людської особи в її різних соціальних аспектах.Прикладна соціологія у цьому плані виступає як наука, яка своїм завданням маєвивчення ролі людського фактору у житті суспільства та пошук шляхів йогоактивізації у ході перебудови соціального мислення та управління.
Прикладна соціологія визначає закони, що діють на рівні соціальнихінститутів, які відбивають розвиток компонентів соціальної структури суспільства;що діють на рівні соціальних систем і підсистем.
Прикладна соціологія має свої категорії, які у загальному таконцентрованому вигляді відображають соціальну дійсність, а також методи дослідження(опитування, спостереження, аналіз документів тощо).
Оскільки прикладна соціологія досліджує соціальні явища, розкриваєджерела та причини їх розвитку або гальмування, то висновки мають прикладнезначення, служать науковою підставкою для удосконалення управління різнимисферами соціального життя. Прикладна соціологія становить єдність конкретнихсоціологічних досліджень і спеціальних соціологічних теорій. У цьомувиявляється єдність емпіричного та теоретичного, яка складає фундамент кожноїнауки.
Спеціальні соціологічні теорії — це не лише теоретична, але йметодологічна основа прикладної соціології. Неможливо, наприклад, вести дослідженнясім'ї, трудового колективу, масових комунікацій тощо без знання їх спеціальнихтеорій, які розкривають закони розвитку цих соціальних інститутів, принципи такатегорії їх аналізу.
Єдність і взаємодія теоретичної та прикладної соціології знаходять своєконкретне втілення:
ü у розкритті науково-методичних основсоціологічних досліджень у системі принципів, законів і категорій концепціїсоціального питання;
ü в обґрунтуванні переходу вихіднихтеоретичних положень до операціоналізації та емпіричного їх відбиття задопомогою серії показників у дослідженні соціальної структури суспільства, способужиття, політичних відносин, суспільної думки, культури тощо (операціоналізм — поняття, яке не відображає об'єктивний світ, а є описом дій (операцій) ученогоі продуктом цих дій);
ü у методологічному та методичномузабезпеченні соціологічних служб на підприємствах, у сільському господарстві, внавчальних закладах, суспільних і державних установах, у практиці соціологічнихдосліджень всіх видів і масштабів.
Поділ соціологічного знання за орієнтацією на фундаментальне та прикладнедосить умовний, бо будь-яке з них прямо або посередньо робить певний внесок урозв'язання як наукових, так і практичних завдань. У точному значенні слідговорити лише про переважну орієнтацію того чи іншого соціологічного знання:наукового, фундаментального або практичного, прикладного, що і дає підставу дляйого віднесення до сфери теоретичної або практичної соціології.
Говорячи про тісні зв'язки соціології з іншими науками, можнапідкреслити, що в соціологи використовуються як загальні — наукові методи досліджень(математичні, статистичні), так і приватно наукові, суто соціологічні(анкетування, інтерв'ю, спостереження, соціограма тощо).
Соціологія, як й інші науки, має свою методику, тобто систему методів, задопомогою яких пізнається об'єкт досліджень, отже, це — засіб побудови йобґрунтування соціологічних знань, сукупність прийомів, операцій і процедур.