КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙЗапропонований конспект лекцій містить стислий виклад матеріалу по основних темах даного курсу. Інші теми, зазначені в програмі курсу, студент повинний буде вивчити самостійно з рекомендованих літературних, навчальних і методичних джерел. Для самостійного вивчення пропонуються теми, найбільше повно висвітлені в наявній учбово-методичній літературі. ТЕМА 1. КОНЦЕПЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ Необхідність активізації інноваційної діяльності в Україні надзвичайно актуальна. Основними причинами цього, на думку більшості вчених, є: * незавершеність і нелогічність проведених економічних перетворень; слабкість ринкових інструментів економіки;зберігання економічних відносин із зовнішнім світом, заснованих на імпорті високотехнологічного устаткування, машин, товарів народного споживання в обмін на експорт паливно-сировинних ресурсів.Цей перелік ми можемо доповнити такими обставинами: відсутність на всіх рівнях управління систем менеджменту, орієнтованих на підвищення якості, соціальний розвиток, конкурентноздатність; орієнтація розвитку української економіки не на активізацію інноваційної діяльності, а на чинники виробництва й інвестиції.При цьому упускається з виду, що чинники виробництва й інвестиції повинні бути не метою функціонування соціально-економічних систем, а засобом активізації інноваційної діяльності і підвищення за рахунок цього економічного зростання.Поглиблення в проблематику курсу варто випередити хоча б стислим оглядом літературних джерел, сформулювати свої положення. Це тим більше важливо, що в даний час ще чітко не визначилася узвичаєна термінологія в галузі інноваційної діяльності.Так, рекомендується під науково-технічним прогресом розуміти розвиток науки і техніки, що проявляється, з одного боку, у впливі науки на рівень техніки і технології, а з іншого, - у застосуванні новітніх приладів у наукових дослідженнях /Абалкін Л.І./ Початкова фаза науково-технічного прогресу відноситься до пізнього Відродження, і особливо суттєвий імпульс він одержав у ХУ1-ХУ11ст., коли потреби зростаючого мануфактурного виробництва, розширення мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової, технічної, винахідницької діяльності / НТП: Словник / В.Г. Горохов.- М.: 1987/ На рівні фірми науково-технічний прогрес реалізується у вигляді інновації. В термін «ІННОВАЦІЯ» вкладається самий різноманітний зміст. Так,Й. Шумпетер ще в 30-і роки ввів поняття інновації, трактуючи його як зміну з метою впровадження і використання нових видів споживчих товарів, нових виробничих і транспортних засобів, ринків і форм організації промисловості.Зверніть увагу ще на декілька визначень: інновація - це підсумковий результат створення й освоєння принципово нового або модернізованого засобу /нововведення/; інновація в широкому змісті - прибуткове використання новацій у вигляді нових технологій, видів продуктів, організаційно-технічних і соціально-економічних рішень виробничого, фінансового, комерційного або іншого характеру;* нововведення - це розвиток технології, техніки, управління на стадіях зародження, освоєння, дифузії на інших об'єктах;* у «словнику польської мови» інновація означає впровадження чого-небудь нового, якийсь нової речі, новинку, реформу.Відповідно до Керівництва Фраскаті /документ прийнятий ОЕСР у 1993 році в італійському місті Фраскаті/ інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, процесу, або в новому підході до соціальних послуг.У книзі «Інноваційний менеджмент» / Під ред. Н. П. Завліна А.К., Казанцева й ін./ інновація визначена як використання в тій або іншій сфері суспільства результатів інтелектуальної /науково-технічної/ діяльності, спрямованих на удосконалення процесу діяльності або його результатів.Встановлення конкретного кола аспектів, що характеризують сутність будь-якого поняття, є вихідним моментом для формування цілей, структури й обсягу подальших досліджень. Тому я приділяю таку увагу розгляду сутності базового поняття «інновація», що повинне відповідати ряду вимог. По-перше, вважаю за доцільне розмежувати поняття «нововведення» і «інновація». Нововведення - оформлений результат фундаментальних, прикладних досліджень або експериментальних робіт у якийсь сфері діяльності по підвищенню її ефективності. Нововведення можуть оформлятися у вигляді:* відкриттів винаходів* патентів товарних знаків раціоналізаторських пропозицій* документації на новий або удосконалений процес* організації, виробництва або іншої структури* ноу-хау* понять* наукових підходів або принципів* документа/стандарту, методики, інструкції й ін./* результатів маркетингових досліджень.Інновація - кінцевий результат впровадження нововведення з метою зміни об'єкта управління й одержання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого виду ефекту.По-друге, нововведення можуть розроблятися як для власних потреб /для впровадження у власному виробництві, або для накопичення/, так і для продажу. На «вході» фірми як системи будуть нововведення їхніх продавців, що можуть відразу впроваджуватися, переходячи у форму інновацій, або просто накопичуватися, чекаючи свого часу для впровадження. На «виході» фірми будуть тільки нововведення як товари.По-третє, неправомірно в поняття «інновації» включати розробку інновацій, її створення, впровадження і дифузію. Ці етапи відносяться до інноваційної діяльності як процесу, результатом якого можуть бути нововведення або інновації.Нововведення можуть розроблятися з будь-якої проблеми на будь-якій стадії життєвого циклу товару / стратегічний маркетинг, НДІКР і т.д./ Отже, ми можемо ввести ще одне визначення. Процес по стратегічному маркетингу, НДІКР, організаційно-технічній підготвці виробництва, виробництву й оформленню нововведень, їх впровадженню /або перетворенню в інновацію/ і поширенню в інші сфери /дифузія/ називається ІННОВАЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ.М. Портер виділяє 4 стадії конкурентного розвитку країни: стадія розвитку на основі чинників виробництва;стадія інвестиційного розвитку;стадія інноваційного розвиткустадія розвитку на основі добробуту.На основі розглянутого розподілу можна виділити такі структурні джерела економічного розвитку країни:розвиток на основі чинників виробництва;розвиток на основі інвестиційрозвиток на основі інноваційної діяльності.Кожна країна одночасно використовує всі джерела розвитку. Конкурентноздатність і ефективність економіки визначаються структурою джерел. Якщо для функціонування і розвитку народного господарства використовується в основному валюта від експорту природних ресурсів, то рівень економічного розвитку такої країни буде низьким.Звертаю Вашу увагу ще на декілька аспектів сучасного економічного розвитку на основі інноваційної компоненти. З погляду рівня розвитку країн, міжнародної кооперації й інтеграції світове співтовариство поділяють на такі групи : Технологічне ядро: США, Японія, Німеччина, Англія, ФранціяКраїни першого технологічного кола : Італія, Канада, Швеція, Голландія, Австрія, Південна Корея й ін.Країни другого технологічного кола: найбільше розвинені країни з точки зору інноваційної складовоїПостсоціалістичні країни Східної ЄвропиКраїни СНД і ближнього зарубіжжяНайменш розвинені і країни, що розвиваються.Організація інноваційної діяльності в країнах-лідерах: * горизонтальна інтеграція НДІКР створення обчислювальних мережпроведення спільних дослідженьдержавна підтримка нових технологій.До специфічних характеристик сучасних технологій можна віднести:вузьку спеціалізаціюшвидку застарілістьнеобхідність постійного розвиткувисоку ризикованість фінансових ресурсівшвидку разповсюдженість по всьому світурозробку і впровадження ноу-хаурозвиток при тиражуваннінеможливість поширення тільки за допомогою документації й ін.Ці властивості створюють непевність і нерівномірність поширення інноваційного продукту, постійна поява «ніш», у які можуть вбудуватися аутсайдери, складність зберігання позицій лідерства і монополізму в технологічній сфері.Використовуючи розроблені у світі передові технології, можна перейти лише на стадію інвестиційного розвитку. Стадія ж інноваційного розвитку припускає певний технологічний монополізм, одержуваний у результаті власних розробок і винаходів. Проте вже на початку ХХ1 сторіччя розвиток науки і техніки буде не метою, а засобом соціально-економічного розвитку країн. Багато дослідників схильні вважати, що майбутнє людства пов'язано не з технотронним, суспільством, а з гуманістичним суспільством, заснованим на гідності, знаннях, свободі особи. Гуманіст - це і є гідна людина, що прагне до знань, добру і красоти.Найважливішою визначальною основою гуманістичного суспільства буде ідеологічна структура - певна система філософських, наукових, художніх, правових, політичних, економічних, соціологічних знань і цінностей про світ, місце людини в ньому. У процесі становлення гуманістичного суспільства повинно здійснюватися переорієнтування суспільства з виробництва матеріальних благ на виробництво духовних цінностей. Тому однією з головних задач суспільства гуманізму є виробництво знань. На користь цієї тези говорить той факт, що, наприклад, у промислово розвинених країнах накопичення людського капіталу до кінця ХХ ст. у 3 - 4 рази перевищило накопичення капіталу в матеріально-речовинній формі; значно зросли витрати на будівництво нових музеїв, бібліотек, театрів, спортивних споруджень.Проте, не маючи можливості далі розвивати цю дуже привабливу інтелектуальну тему в рамках стислого конспекту, звернемося до не менше важливої для розуміння сутності курсу «Інноваційний менеджмент» проблеми - класифікації і кодування інновацій.Відомі різноманітні підходи до класифікації інновацій. Зверну Ваші увагу на деякі типології, які частіше всього зустрічаються в спеціальній літературі.1-а типологія по 9-ти ознаках / А. Пригожин /:по типу нововведення:* матеріально-технічні /техніка, технологія, матеріали/ соціальніекономічні організаційно-управлінські правовіпедагогічніпо інноваційному потенціалу:радикальні /базові/комбінаторні /використання різноманітних сполучень/ щомодифікують / щопокращують, що доповнюють/.за принципом відношення до свого попередника:що заміщають /замість застарілого/ що відміняють /виключають виконання операцій/поворотні /до попередника/ що відчиняють /нові, аналогів немає/. 4) по обсягу застосування:крапковісистемні /технологічні, організаційні і т.п. /стратегічні /принципи управління, виробництва і т.п./ 5) по ефективності /цілям/:ефективність виробництваефективність управлінняполіпшення умов праці 6) по соціальних наслідках: соціальні витрати , щовикликають , нові види монотонної працішкідливі умови і т.п. 7) по особливостях механізму свого здійснення:одиничні /на один об'єкт/дифузійні /на багато об'єктів/завершені і незавершеніуспішні і неуспішні. 8) по особливостях інноваційного процесу:внутріорганізаційніміжорганізаційні 9) по джерелу ініціативи:пряме соціальне замовленняв результаті винаходи11-га типологія по 7 критеріях /М.Хучек/:оригінальність характеру змін:оригінальні /творчі/ неоригінальні / що наслідують/ 2) ступінь складності:незв'язані /менше удосконалені/пов'язані /колективний результат/ 3) галузь господарства:матеріалізовані /тверді/не матеріалізовані /м'які, управлінські/ 4) ступінь новизни:новинки у світовому масштабіновинки в країні або галузіновинки на підприємстві 5) радіус дії:впроваджені на підприємствівпроваджені поза підприємством 6) соціально-психологічні умови впровадження:рефлекторно що усвідомлятьсявпроваджені без тривалого обмірковуваннязапланована позапланові сфера застосування:технічні і технологічніорганізаційні й економічнісуспільні /позавиробничі/111-тя типологія /С. Ильєнкова /:1) у залежності від технологічних параметрів: ^ продуктові ^ процессні2) по новизні: ^ нові для галузі у світі ^ нові для галузі в країні ^ нові для підприємства3) по мсісцю на підприємстві: ^ новації на вході ^ новації на виході ^ новації системної структури4) від глибини внесених змін: ^ радикальні /базові/ ^ що покращують ^ модифікаційні по сфері діяльності: ^ технологічні ^ виробничі ^ економічні ^ торгові ^ соціальні ^ в галузі управління1У-та типологія / Завлін П.Н./: 1) сфера застосування: 2) етап науково-технічного прогресу: ступінь інтенсивності: темпи здійснення: масштаб інновацій: результативність: ефективність: Основними критеріями класифікації інновацій повинні бути, на мій погляд, ті, що враховують:а) комплексність набору класифікаційних ознак для аналізу і кодування;б) можливість кількісного /якісного/ визначення критерію;в) наукову новизну і практичну цінність запропонованої ознаки класифікації.Приведена класифікація охоплює, на мій погляд, всі аспекти інноваційної діяльності. Для спрощення управління інноваційною діяльністю на основі зазначеної класифікації інновації кодують. Кодування може бути укрупненим /з одним знаком для ознаки/ і детальним / із двома і більш знаками для ознаки/.Кодування інновацій можливо в рамках країни й у світовому масштабі. У цьому випадку на початку коду вказується код країни, галузі, фірми...Кодування дозволяє автоматизувати процес пошуку й переробки, добору, що дає значний ефект і активізує інноваційну діяльність.На закінчення розгляду цієї теми звертаю Ваша увага на специфіку предмета, принципів і структури дисципліни «Інноваційний менеджмент». Це одна з найбільше комплексних і складних дисциплін. Тому для її вивчення, пізнання теоретичних закономірностей і взаємозв'язків, закріплення навичок необхідно застосовувати принципи системності, комплексності, динамічності й ін., основою яких є наукові підходи до менеджменту. ^ ТЕМА 2. СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЯМИ Стратегічне управління інноваціями є складовою частиною інноваційного менеджменту і вирішує питання планування і реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у виробництві, підприємництві, соціальній сфері. У широкому змісті стратегічне управління має справу з процесом передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуком і реалізацією великомасштабних рішень, що забезпечують його виживання і стійкий розвиток за рахунок виявлення майбутніх чинників успіху. По своїй сутності будь-які стратегічні міри, що починаються підприємством /фірмою/, носять інноваційний характер, оскільки вони так чи інакше засновані на нововведеннях в їх економічному, виробничому або збутовому потенціалах. Так, наприклад, одна з характерних для ринкового господарства стратегій - продуктова-ринкова - спрямована на розвиток нових видів продукції і технологій, сфер і методів збуту, тобто заснована винятково на інновації. Або стратегія розвитку підприємства, також заснована на використанні науково-технічних досягнень в сфері організації, техніки і технології, тобто на комплексі інновацій.Цей перелік можна було б продовжити далі. Проте для цілей організації і планування інноваційних процесів необхідно їхній відособлений розгляд у рамках спеціально виділених стратегії нововведень. Стратегія нововведень / або: інноваційна політика/ припускає об'єднання цілей технічної політики і політики капіталовкладень і спрямована на впровадження нових технологій і видів продукції. Стратегічне управління інновациямі орієнтується на досягнення майбутніх результатів через інноваційний процес /стадія досліджень, запровадження нововведень у виробниче використання, запровадження нового продукту в ринкове середовище/.Стратегічне управління інноваціями торкається як концептуально-підприємницьких, так і організаційно-процедурних аспектів стратегічного розвитку підприємства і, отже, реалізує свою функцію через загальний і функціональний менеджмент.Загальний менеджмент визначає генеральну лінію стратегічного розвитку і включає:нормативний менеджмент - розробка філософії, підприємницької політики, визначення позиції підприємства в конкретній ринковій ніші; формулювання загальних стратегічних намірів; стратегічний менеджмент - виробленя набору стратегій, їхньої реалізації в часі, фіксування змін, переформулювання стратегій, стратегічний контроль і контроллінг / віддача від введення активів за рахунок контролю/, управління стратегічними рішеннями в цілому;* оперативний менеджмент - розробка і реалізація оперативних /тактичних/ заходів, пов'язаних із практичним здійсненням заходів щодо впровадження стратегій у дію. У рамках функціонального менеджменту розробляються і реалізуються приватні /функціональні/ стратегічні задачі, пов'язані з інноваціями в окремих сферах діяльності на підприємстві /маркетинг, збут, виробництво, кадри, фінанси, інформаційна база й ін./.^ Мета стратегічного управління інноваціями. Розробка інноваційної політики підприємства /фірми/ припускає визначення цілей і стратегій його розвитку на найближчу і далеку перспективу, виходячи з оцінки потенційних можливостей підприємства і забезпеченості його ресурсами. У життєвому циклі будь-якого підприємства чітко просліджуються елементи відносних статики і динаміки. Тут усе залежить від змісту мети, яка ставиться перед кожною стадією. Розглядаючи цілі як якесь передбачення результату, їх підрозділяють на:функціональні /підтримка досягнутого стану системи/;нові /придбання нового якісного стану системи/.У стратегічному управлінні оперують складними цілями, що покликані вирішувати задачі:зіставлення існуючого стану з бажаним - функція ініціативи;виробітку керівних вимог до дії - інструмент управління;визначення критеріїв оцінки інформації і вибору альтернатив - прийняття рішень;забезпечення безконфліктного співіснування осіб, що приймають рішення, - інструмент координуваннястворення передумов Розрізняють такі види цілей:по охоплюваній цілі /загальна частина/за значенням /головна, другорядна/по грошовому вираженню / грошовий, безгрошовий/по кількості перемінних у цілі / одно - і багатоперемінні/ по предмету цілі / на загальний і виробничий результат/по місцю в ієрархії цілей /вищі, проміжні і нижчі/по взаємному співвідношенню цілей /комплементарні - що доповнюють, індиферентні - байдужні і конкуруючі цілі/.Найбільш поширеним прийомом цілеполагання на підприємстві є побудова так званого дерева цілей, що складає собою процес поділу головної /глобальної/ цілі, на її складові /приватні цілі/ і розташування їх по ієрархічному принципу. У дереві цілей розрізняють декілька рівнів стратегічних цілей:Цілі підприємства в цілому - очікуваний стан сукупності стратегічних господарських одиниць /продуктових-ринкових комбінацій/Цілі стратегічних господарських одиниць /СХЕ/ - цільові настанови для окремих СХЕ, на які розподілені підприємстваЦілі функціональних сфер діяльності - директивні завдання для функціональних підрозділів підприємства, що закладаються в основу розробки стратегії.Між цілями укладаються множинні відносини по горизонталі і вертикалі, що повинні обов'язково враховуватися в процесі цілеполагання.У інноваційному менеджменті розрізняють:* базові стратегії - модель поведінки підприємства в цілому й окремої СХЕ в тій або іншій конкретній ринковій ситуації. Наприклад, стратегія вибору ринків; стратегія конкуренції на обраному ринку. І далі на обраному ринку: досягнення переваги в конкуренції на основі лідерства в якості продукції; лідерство в цінах; ринкова спеціалізація; ринкова кооперація.функціональні стратегії - комплекси заходів і програм для окремих функціональних сфер і підрозділів підприємств. Вони мають підпорядковане значення і є по суті ресурсними програмами, що забезпечують практичну реалізацію базових стратегій. По характеру взаємодії з зовнішнім середовищем виділяють стратегії: оборонну і наступальну. Оборонні стратегії відбивають реакцію підприємства на дії конкурентів і побічно на потребі і поведінки споживачів. Наступальні стратегії включають:Активні НДІОКР; орієнтовані на маркетинг; стратегію злиття; стратегію придбання. Наступальні стратегії звичайно потребують кредитних інвестицій і, отже, більш застосовні на підприємствах, що розташовують достатньо високим фінансовим потенціалом, кваліфікованим складом менеджерів і творчого науково-технічного потенціалу. Задача стратегічного управління інноваціями. Стратегічне управління інновациямі означає значно більш широке поняття ніж лише перспективне планування великомасштабних нововведень, воно включає ситуаційний аналіз і прогноз впливу всього діапазону виробничих і підприємницьких чинників успіху, у тому числі зовнішніх /продукти, ринки, постачальники, патенти і ліцензії/ і внутрішніх /нові технології, фінансування, потужності, співробітники, технічний рівень/; потенціал сфери досліджень і розробок; систему управління; її організаційні форми; етику і культуру підприємництва. Загальні задачі стратегічного управління складаються в тому, щоб відповісти на питання:Якими продуктами і на яких ринках повинно розвивати свою активність підприємство в перспективі. З огляду на обмеження з боку зовнішнього середовища.За допомогою яких нововведень, якими методами /проекти, програми/ будуть досягнуті стратегічні цілі.У яких масштабах і з яких джерел відбудеться виділення ресурсів під стратегічні цілі.У рамках яких організаційних форм / традиційна лінійно-штабна, матрична або проектна, СХЕ або центри керівництва кожною метою/ здійснюється інноваційний процес на підприємстві. 5. За допомогою якого стилю управління, із яким складом співробітників і за допомогою якого інструментарію буде забезпечена мета. Розробка інноваційних стратегій на підприємстві входить у прерогативу вищих ешелонів управління і заснована на вирішенні такого комплексу задач: * розробка стратегічних цілейоцінка можливостей і ресурсів підприємства для їхньої реалізаціїаналіз тенденцій у маркетинговій діяльності й у науково-технічній сферівизначення інноваційних стратегій із вибором альтернативпідготовка детальних оперативних планів, програм, проектів і бюджетівоцінка діяльності підприємства з урахуванням встановлених цілей і планів.Проблематика стратегічного управління інноваціями не обмежується винятково задачами досягнення нових економічних і науково-технічних висот. Підприємство, представляє собою живий організм, що постійно рухається, первинну клітину, що зароджується, розвивається, структуризується, переживає крах і зникає, проходячи свій органічно властивий йому життєвий цикл / зміст і структура життєвого циклу досить детально описана в навчальній літературі, тут ми опускаємо це питання!/.На стадіях життєдіяльності фірми можливі «кризові ситуації». Поняття «криза» тісно пов'язане з поняттям «погроза існуванню». Воно відбиває зміст негативних впливів внутрішнього і зовнішнього порядку, що призводять до припинення існування фірми. Причини і мотиви кризових явищ можуть бути різноманітної природи: * фінансування / занадто висока частка позичкового капіталу/, постачання /втрата постачальників/виробництво /відсутність власних патентів, залежність від ліцензій/процес управління / негнучкий менеджмент/організація /застигла ієрархічна структура, бюрократія/персонал / висока текучість, недостатня мобільність/Порядок розробки інноваційних стратегій. Завершальним етапом стратегічного управління є розробка механізму їхньої реалізації. При розробці інноваційних стратегій необхідно врахувати такі їх особливості.Стратегії підприємств знаходяться під впливом змін у навколишньому середовищі. Вони можуть самі формувати ці зміни своїм активним впливом або відгукнутися у формі реакції /стратегії пристосування/. Зміни навколишнього середовища можуть бути такими, що вже наступили, або ще тільки очікуваними.Стратегії дають можливість встановити, яким чином можна ввести в дію наявний потенціал з урахуванням існуючих і очікуваних у майбутньому сильних і слабких сторін із тим, щоб виконати наміри підприємства.Стратегії підприємства дають лише загальний напрямок, по якому розвивається підприємство. Тому вони повинні доповнюватися заходами тактичного порядку. Ціль стратегій підприємства - формування стійкого потенціалу успіху з урахуванням його переваг перед конкурентами.Зазначені особливості знаходять висвітлення в технології їхньої розробки й оцінки. У загальному виді цю технологію можна представити таким чином:Стратегічний діагноз |Стратегічний аналіз |Формування стратегії |Оцінка програм |Реалізація стратегії |Стратегічний контрольЦентральне питання технології розробки стратегії - прийняття стратегічних рішень на основі вибору альтернативи. До об'єктивно необхідних компонентів цього підходу відносяться: параметри рішення, альтернативи рішення, цільова настанова. Без них губиться зміст цієї процедури в цілому. 1. Параметри рішень - загальні характеристики стану системи, що потребують урахування при виборі рішення. Розрізняють екзогенні й ендогенні параметри рішення: а) екзогенні /обумовлені ззовні/ - це показники, що характеризують щодо параметри підприємства , що змінюються не , із погляду середовища оточення /правові і соціальні норми, технічні знання, потреби населення, ціна на виробничі чинники, ціни і якість конкуруючої продукції/ б) ендогенні /обумовлені усередині/ - параметри , що не змінюються, що характеризують внутрішній стан підприємства / виробнича потужність, кваліфікація робітника й ін./. Роль параметрів рішення виявляється у взаємодії з альтернативами рішення. 2. Альтернативи рішення - це можливості продовження політики підприємництва, із яких особа, що приймає рішення, може в даній ситуації зробити вибір. Наприклад, тільки поява нових конкурентів на ринку: зниження ціни, збільшення кошторису витрат на рекламу, розширення асортименту й ін. Параметри рішення обмежують зону /діапазон/ альтернатив. Наприклад, узгодження ціни з новим конкурентом не є альтернативою рішення, тому що це порушення антимонопольного законодавства. Висновок: параметри рішення скорочують суму мислимих, у принципі можливих альтернатив рішення до суми реально здійсненних.Цільова настанова. Після узгодження альтернатив рішення з параметрами рішення звичайно залишається ще достатньо велике число реально існуючих /здійсненних/ альтернатив / у тому числі альтернатива нічого не робити!/. Цільова настанова особи, що приймає рішення, визначає, яку альтернативу рішення з множини реально здійсненних, варто вибрати і «пустити в діло». Наприклад, ціль зберегти визначену частку ділянки на ринку при появі нових конкурентів. Тоді в справу йдуть менше агресивні альтернативи, як-от «збільшення кошторису витрат на рекламу», а не «боротьба цін».Слід зазначити і найбільше характерні невдачі стратегічних процедур, до яких відносяться:нереальні планові установкиневірна оцінка ресурсів* відсутність зобов'язань керівного складу, волі і спроможності до реалізації стратегії.Існує обов'язковий каталог питань, на котрі потрібно одержати відповіді при проведенні так званого «стратегічного діалогу» від трьох керівних ланок підприємства: керівництва фірмою, відповідальних за рішення оперативних задач, штабу планування. Основні питання з такого каталогу:Чи забезпечить стратегія стійкі переваги в конкуренції?Наскільки реалістичні головні планові установки?Чи існують гарантії реалізації стратегії у відношенні необхідних ресурсів і спроможностей керівного персоналу?Чи є стратегія достатньо зваженою організаційно і процесуально?Наскільки невідчутна стратегія стосовно визначених змін /наприклад, чинники ризику/?Наскільки гнучкою є стратегія?Чи веде стратегія до підвищення економічного потенціалу підприємства або СХЕ?Будь-яка стратегія буде визнана успішною тільки в тому випадку, якщо отримані в процесі її реалізації результати виявляться максимально наближеними до запланованої цілі. Тому стратегічний план завжди містить у якості обов'язкового компонента сферу оперативних задач, що забезпечують практичну цілісність і завершеність реалізації стратегічного задуму тобто його втілення. Далі коротко розглянемо форми стратегічного управління інноваціями. Процес стратегічного управління, як ми вже знаємо, складається з взаємозалежних фаз /етапів/: стратегічне планування, реалізація стратегії, стратегічний контроль. Інтеграція цих фаз утворить систему стратегічного менеджменту, зайнятого рішенням стратегічних задач. Для того, щоб пов”язати всі ланки зазначеної системи, необхідна наявність відповідної організаційної форми. Досвід показує, що існуючі організаційні структури звичайно недостатньо спроможні концентруватися на виконанні екстраординарних інноваційних задач /вони були сформовані для неринкових типових схем/.Для рішення стратегічних задач виникає необхідність в радикальному реформуванні підходів до структур управління, підвищенні рівня їхньої варіантності. Це особливо важливо при вирішенні великомасштабних інноваційних задач, що потребують значного якісного ривка і концентрації сил всієї системи. Найбільшою мірою умовам реалізації стратегічних інноваційних задач на підприємстві відповідає матрична організаційна структура.Матричні організації створюються, коли обрана стратегія робить упор на одержання високоякісного результату по великій кількості проектів в сфері високих технологій, а сама робота є складною. Важливою складовою матричної структури є активне використання різноманітного роду напівавтономних груп або колективів. Ці групи створюються під ціль або під проект для рішення якоїсь конкретної проблеми і користуються при цьому визначеною свободою в організації своєї роботи.Проте цей підхід не винятковий. Рішення стратегічних задач далеко не завжди обмежується лише організаційними заходами тільки в самій системі. Виникає необхідність комплексного охоплення також елементів зовнішнього середовища підприємства. В цьому випадку організаційні утворення являють собою умовні управлінські одиниці підприємства, основною задачею яких є досягнення поставлених перед ним стратегічних цілей /впровадження на новий ринок, збільшення ринкової частки, розробка нової продукції і т.д./. Стратегічною господарською одиницею /СХО/ може бути група продукції /продуктова лінія/, або продуктово-ринкова комбінація /сегмент/, або самостійниц ринково-орієнтований підрозділ підприємства.У результаті утворення СХО на багатьох підприємствах створюються так звані інвестиційні центри /профіт-центри/, що являють собою автономно чинні підприємницькі ланки підприємства, що розташовують достатньо самостійною стратегією поведінки, власним ресурсним забезпеченням, організаційно-технічною базою і т.д. Проте для рішення комплексної задачі забезпечення інтенсифікації інноваційних процесів - необхідно використовувати структуру цілей проектованої інноваційної підсистеми. При цьому використовується метод декомпозиції її глобальної цілі, що дозволяє побудувати функціональну модель інноваційної діяльності підприємства.У даній темі ми тільки позначили деякі організаційні структури, надалі будуть висвітлені більш детально й інші організаційні форми інноваційної діяльності.ТЕМА 3. ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НАІННОВАЦІЙНУ ПРОДУКЦІЮ Як ми уже відзначали, управління інноваційними розробками здійснюється в рамках постійно мінливих умов. Це припускає необхідність безупинного спостереження за інноваційними програмамиУ будь-який момент може виникнути непередбачена технічна проблема і доведеться відкласти або навіть припинити роботу з проекту. Можуть змінитися вимоги споживачів і попит, у зв'язку з чим буде потрібно провести переоцінку життєздатності проекту. Керуючи інноваційною програмою, менеджер повинен пам'ятати, що має справу з надзвичайно динамічним проектом. А тому система управління повинна бути достатньо гнучкою, припускати необхідні модифікації.Основні характеристики сегмента ринку подані чотирма взаємозалежними перемінними: розмір ринку, припустима ціна, вимоги до технічної ефективності і час. У зв'язку з цим важливо визначити, який рівень технічної ефективності зажадає конкретний ринковий сегмент із найбільшою можливістю. Науково-технічні робітники можуть прагнути до дуже високого рівня параметрів нового виробу, що, безумовно, веде до інноваційних ідей, але не завжди відповідає реальним вимогам споживачів. Крім того, через це може відбутися завищення витрат на дослідження і розробки. Все це призведе до зниження потенційної прибутковості інноваційного продукту.Для сучасної ситуації, що склалася в Україні, складно точно спрогнозувати попит на інноваційну продукцію. Розглянемо деякі напрямки вивчення попиту на продукцію, що є результатом інноваційної діяльності.Формування попиту на інноваційну продукцію проводиться в таких напрямках:аналіз потреби в проектованому нововведенні або новій послузіаналіз попиту на нововведення і пов'язані з ним послуги і вплив на них різноманітних чинників* аналіз впливу попиту на результати діяльності підприємства* визначення максимальної можливості збуту й обгрунтування плану збуту з урахуванням рішення перших трьох задач, а також виробничих можливостей фірми.Особливості розвитку нововведень і розходження їхніх видів багато в чому визначають специфіку аналізу попиту на них у кожному конкретному випадку.Насамперед необхідно уточнити, до яких нововведень - базисних чи удосконалених - відноситься продукція, попит на яку слід вивчити. Таку ідентифікацію можна здійснити двома засобами. По-перше, за допомогою побудови кривих життєвих циклів продукції на основі дани