Реферат
Натему: «Місіонерська стратегія апостола Павла»
Зміст
Вступ
1. Місіонерська стратегія апостола павла
1.1 Нові території для Царства
1.2 Через синагоги
1.3 Долаючи труднощі
1.4 Насадження Церков
1.5 Вирощування учнів
2. Принципи місіонерської роботи
2.1 Причина місії — проповідь Євангелія
2.2 Школи для місіонерів
2.3 Духовне батьківство
2.4 Готовність іти на будь-які жертви
Висновок
Бібліографія
Вступ
Не можна не погодитися з тим, що апостол Павломав колосальний вплив на історію свого часу. Але його вплив також поширюється іна нас, і пошириться на майбутні покоління, поки Господь не прийде, тому щожиття апостола Павла, його служіння, його послання були втіленим словом Божим ізалишаються такими до цих пір.
Дана робота, через дослідження життя іслужіння апостола Павла, покликана довести, що саме стратегічне плануваннявиконання своєї місії принесло такий успіх і вплив поширенню Євангелія до краюземлі.
Ні для кого не секрет, що якщо людина не знає,куди він іде, він нікуди і не прийде. Апостол Павло знав, що він робить. Йогопослання — це не просто теорія чи філософія, це докази пережитого життя.Звичайно, не варто абсолютизувати стратегію апостола Павла, але його життя іслужіння є частиною Слова Божого, а значить Бог хоче говорити до нас через цеСвоє Слово.
У даній роботі буде досліджено місіонерськаПавла апостола стратегія, проведений аналіз дій апостола в цій стратегії,будуть зроблені висновки. Також будуть описані принципи, дані нам черезслужіння апостола Павла, для місіонерської роботи сьогодні.
Для більш глибокого вивчення теми будевикористана Біблія, додаткова література.
1.Місіонерська стратегія апостола Павла
У книзі Діянь 13:02 Письмо свідчить нам, що служіння апостола Павла почалося зі надприродного одкровення Духа Святого: «Коливони служили Господеві та постили, прорік Святий Дух: Відділіть Варнаву таСавла на справу, до якої покликав їх». Звернення Павла було не меншенадприродним: «Коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяялосвітло з неба. Він упав на землю і почув голос, що йому говорив: Савле, Савле!що ти Мене переслідуєш? Він сказав: Хто Ти, Господи? Господь же сказав: Я Ісус,що Його переслідуєш ти. Важко тобі йти проти рожна. Він, тремтячи і жахусказав: Господи!, щоб я вчинив? і Господь [сказав] йому: Устань та й іди умісто, і сказано буде тобі, що маєш робити ». Досліджуючи Писання, можна зупевненістю сказати, що ніхто з послідовників Ісуса, не зіграв таку роль урозвитку християнства, як апостол Павло. Що такого було в Павлові, що він зумівзалишити такий слід в історії і прославити свого Господа?
1.1 Нові території для Царства
Кінцева мета, яку Господь ставить перед кожнимвіруючим, — стати подібними до Нього та здійснювати такі ж діяння, якіздійснював Господь, коли ходив по землі.
Рік Джойнер в своїй книзі «Апостольськеслужіння», пише: «Апостоли Нового Завіту віддано допомагали одинодному, — це очевидно. Павло був явно проти того, щоб вести своє будівництво зарахунок інших людей, і не робив цього, за винятком тих випадків, коли це буловкрай необхідно».
Підтвердження тому слова Павла в 1 Коринтян: «Хто Павло? хто Аполлос? Вони тільки служителі, що ви увірували, і тоскільки кому дав Господь. Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, через щой садить і хто поливає, є щось, а [все] Бог повертає.
Садить, і хто поливає одне, і кожен отримаєсвою нагороду за працею. Бо ми співробітники Божі, [а] ви Боже поле, Божабудівля. Я, що дана мені від Бога благодаті, як мудрий будівничий, основупоклав, а інший будує на [ньому]; але нехай кожен пильнує, як він будує. Боніхто не може покласти іншої основи, окрім покладеної, а вона Ісус Христос».
З цього уривка Писання також очевидно, щоапостол Павло «клав підставу», тобто проповідував євангеліє інасаджував нові церкви, а потім "інший будує" означає, що Павловирощував учнів.
Про це ж пише Роджер Хедланд у своїй книзі «МісіяЦеркви у світі»: «головна мета служіння апостола Павла полягала внасадженні та із знанням нових церков». Оскільки Павло насаджував багатоцерков, йому вкрай необхідно було вирощувати учнів, які ставали б пасторами вцих церквах.
1.2 Через синагоги
У Буття 12:03 відкривається Божий задум:«Япоблагословлю, хто тебе благословляє, і проклинає тебе прокляну Іблагословляться в тобі всі племена земні», а саме: через євреїв весь світповинен прийти до пізнання Бога.
Досліджуючи 13 розділ книги Діянь, ми побачимостратегію проповіді Павла. Його проповідь починалася з нагадування про Божесоюзі з Ізраїлем. Тобто Павло починав з того, з чим всі були згодні, тому щоіудеї пишалися, що вони — обраний Богом народ. Потім Павло пояснив, яквиповнився ветхий Завіт в Євангелії, і деяким виявилося важким прийняти цепояснення. Проповідувати в синагозі після таких заяв, було заборонено Павлу.Але апостол не зупинявся, він йшов в інші міста.
1.3 Долаючи труднощі
Протистояння словесне переросло в гоніння іпобиття камінням. Павло і Варнава були наполегливі у проповіді Євангелія, вониповерталися в міста, де їм загрожували і нападали на них. Хороший прикладвірності Божій справі. І Павло, і Варнава усвідомлювали всю небезпеку, алепочуття відповідальності за духовну підтримку новонавернених, любов до Господа,відданість Божій справі давала їм силу повертатися і дивитися в обличчянебезпеки, а іноді навіть смерті.
1.4 Насадження Церков
Крім проповіді Євангелія були інші причини, пояким Павло і Варнава поверталися міста в, де їм погрожували. Однією з такихпричин, і найголовнішою причиною була необхідність організації церковногоуправління. «Звістили Євангелію тому містові, і учнів, вони повернулися вЛістру, Іконію, та в Антіохію, душі учнів, просячи перебувати в вірі і[повчаючи], що через великі утиски треба нам входити у Боже Царство.Рукопоклали їм пресвітерів по Церквах, і помолилися з постом та й їх передалиГосподеві, в Якого ввірували ». Павло і Варнава не просто затвердили душіучнів, тобто довели церква до належного стану, а й обрали їм натхнених Духомлідерів, щоб ті продовжували допомагати віруючим в їх духовному зростанні. Це жцитує і Роджер Хедланд в книзі «Місія церкви в світі»: «Головноюмісією Церкви, а, отже, і церков полягає в тому, щоб проповідувати ЄвангелієХриста і збирати віруючих у місцеві церкви, де вони могли б разом брати участьу богослужінні та зростати у вірі, утворюючи тим самим нові громади по всьомусвіту ».
1.5 Вирощування учнів
Роджер Хедланд в книзі «Місія церкви всвіті» стверджує: «цілком очевидно, що Павло діяв за певним планом:відповідно до нього він пересувався з місця на місце, утворюючи нові групи віруючих.Час від часу він відвідував ці групи, бачився з призначеними пресвітерами,давав поради і настанови і, якщо потрібно, виправляв помилки. На одному місціПавло залишався досить довго, щоб належним чином навчити місцевих жителів ізакласти міцні основи віри». З місцевих жителів Павло не переконував, азалишав тих, хто робить жорстоким своє серце проти істини і виділяв особливоспраглих, роблячи їх своїми учнями, підтвердження тому Дії 19: 8-10: «Прийшовшидо синагоги, він відважно, три місяці, навчаючи та переконуючи про царствоБоже. Але коли опиралися дехто й не вірили, і дорогу Господню лихословили переднародом, то він, залишивши їх, відділив учнів, і щодня проповідував у школіодного Тирана. Це продовжувалося до двох років, так що всі жителі Азії, слухалислово про Господа Ісуса, як юдеї, так і греки». Виявляється, якщозосередитися не на переконання переконаних, а зайнятися серйозним вирощуваннямучнів, то можна поширити Радісну новину по всій області, наприклад Запорізькій.
З першого розділу можна побачити, що Павло мавчітку стратегію виконання своєї місії перед Богом: він шукав нові території дляпоширення Євангелія, тобто не проповідував там, де вже проповідували — небудував на основі чужій. Також Павло йшов, перш за все, у синагоги, тому що унього було тягар за свій народ рідної йому по крові. Не боячись труднощів, нейдучи від них, а долаючи гоніння і побиття за проповідь євангелія, він незупинявся, а продовжував насаджувати нові церкви і, вирощуючи учнів, залишав унасаджених церквах вже готових пастирів.
місіонер апостол павлоєвангеліє церква
2. Принципи місіонерської роботи
На підставі служіння Павла, ми можемо матиуявлення про принципи, необхідних для місіонерської роботи сьогодні. У книзі «МісіяЦеркви в світі», Роджер Хедланд пише: "Ісуса Проголошення Христа єцентром місіонерської діяльності. На думку Барта, місія — це «заклик йтидо народів, щоб проповідувати Євангелію».
2.1 Причина місії — проповідь Євангелія
Іти до людей, які не знають Бога — це місія.Всі покликані проповідувати євангеліє на своєму місці роботи, навчання, вбудь-який час, коли є можливість свідчити про Христа. Але не всі покликані йтина місію, тобто йти у народи, які ніколи не чули про Христа, або чули, але їхспосіб життя дуже далекий від способу життя, яке проповідує Євангеліє ЦарстваБожого.
Досліджуючи проповідь євангелія Павла, миможемо побачити кілька видів проповідей: «Для юдеїв я був, як юдей, щобюдеїв придбати; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних;для закону чужих — як закону чужий, — не будучи далекий закону перед Богом, азаконний Христові, — щоб придбати беззаконних для немічних був як немічний, щобпридбати слабих. Для всіх я був усе, щоб врятувати, принаймні деяких. А це яроблю для Євангелії, щоб стати її спільником». Для кожної соціальної групилюдей у Павла був свій підхід. Звідси можна зробити висновок, що Павло бувпідготовлений. Урок, який ми можемо отримати з цього, такий: Євангеліє — цеживе слово Боже, богонатхнення, неможливо вивчити її чи зазубрити, воно дієведля будь-якої соціальної групи: євреї, мусульмани, бідні, багаті і т.д.пізнання Христа, усвідомлення Його тягаря для неспасенним допомагає застосуватиЄвангеліє для будь-якого шару населення і суспільства. У книзі «МісіяЦеркви в світі», Роджер Хедланд пише: «У кожному випадку Павлопочинав з того, що були здатні сприйняти його слухачі, він не намагався відразунав'язати їм зовсім інший світогляд. Він міг донести Євангеліє до слухачів,оскільки намагався встати на їх місце. Продуктивна проповідь починається там,де проповідник може ототожнити себе зі своєю аудиторією, він досягаєнайбільшого успіху в тому випадку, якщо слухачі можуть співвіднести себе і зсамим посланням, і з тим, хто його проповідує ».
2.2 Школи для місіонерів
Досліджуючи послання та проповіді апостолаПавла, можна зробити висновок, що, проповідуючи в синагозі, Павло завбачливопочинав свою промову з Старого Заповіту і пояснював, як їх виконав Ісус. Тобтовін навмисно починав з того, що вже було відомо людям, а потім вказував на Христа.
Павло був дуже освіченою іудеєм, він пройшовшколу у кращого іудейського вчителя Гамаліїла. Історія свідчить, що Гамаліїлбув самим шановним рабином століття.
Щоб місіонерство було ефективним, щоб якомогаменше місіонерів збігало з місіонерських полів, необхідно, щоб люди булинавчені, як відбувається місія, з якими труднощами, гоніннями стикаютьсямісіонери, що іноді місіонерів вбивають. Місіонер повинен бути багатий знаннямиі знаннями істини Писання, навчений культурі народу, до якого Бог посилає його,мови та ще багатьом, багатьом деталям. Для цього необхідні школи. Школи завждибільш ефективні, якщо отримані знання в них підкріплені практикою.
Було б непогано, якби людина, яка відчуваєзаклик стати місіонером, не поспішав починати щось сам, а поїхав би з іншимбільш досвідченим місіонером на практику.
2.3 Духовне батьківство
У 1 Коринтян 4:15, Павло пише, що у нас багатонаставників, але мало батьків: «Бо хоч би ви мали десять тисяч наставниківу Христі, та отців не багато» [1]. Таке явище, на жаль, вірно і для Церквицього часу: у нас багато видатних вчителів і проповідників, але батьків не такбагато. Багатьох християн духовними отцями називають через їх віку, але званнядуховного батька має мало відношення до фізичного віком.
Ще Єремія у своїй книзі Плач Єремії пророкує,він бачить всіх людей як маленьких діток. «Повипливали від сліз очі мої,моє нутро моя, виливається на землю печінка моя від загибелі дочки народу мого,коли діти і немовлята вмирають від голоду серед міських вулиць. Вони квилять своїмматерям: Де пожива й вино?, Вмираючи, як ранений, на площах міських, коли душісвої випускають на лоні своїх „Плач Єремії. Єремія говорить. Що дітипросять хліб і вино. Чи потрібно дітям вино? Очевидно, тут йдеться про Ісуса,хліб і вино, як праобраз Христа, якого потребують всі не народжені згори люди.
Місіонер, безсумнівно, повинен володіти абовиховати в собі відношення до людей, як батька до дітей. І Церква повиннабудується на цьому принципі. Тобто Церква — це насамперед сім'я, організація ане. Член Церкви, що бачить в своєму Пасторе не просто успішного керівника,батька а духовного, якщо член церкви реально буде бачити турботу та щире, незахоче йти з Церкви, і церква буде затверджуватися.
2.4 Готовність йти на великі жертви
Павло пише в 2 Коринтян 4:7-11: “Але мимаємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Богу, а не нам. Увсьому нас тиснуть, та не обмежені; ми в важких обставинах, але не впадаємо мигнані, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Завжди носимо в тілімертвість Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому тілі. Бо ми живі живемо,віддають на смерть задля Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельномутілі „[1]. Це підтверджує те, що християнська життя наповненесамопожертвою. Ми живемо для Господа, для інших людей, не для себе особливо намісіонерській ниві.
Читаючи послання апостола Павла, ми бачимойого думки, його спосіб мислення. Він завжди був готовий до самозречення ісамопожертви заради людей, так само, як і його Господь. Павло попереджає напідставі особистого досвіду в Діяннях 14:22: “… через великі утискитреба нам увійти в Царство Боже» [1]. Всі місіонери мріють про великихцерквах і безлічі плодів, але чи всі готові пройти через ворота Царства, шляхдо яких лежить через страждання?
З другого розділу можна зробити висновок, щомісіонерська діяльність на прикладі Павла доводить, що це не легка праця, цесамозречення і самопожертву, але це те, що найближче Христу, це те, що ГосподьСам робив, і продовжував би робити, якби ще жив на цій землі.
Висновок
Дана робота, через дослідження життя іслужіння апостола Павла, була покликана довести, що саме стратегічне плануваннявиконання своєї місії принесло такий успіх і вплив поширенню Євангелія до краюземлі. І, дійсно, у першій главі детально була досліджена місіонерська роботаапостола Павла, а саме: його безкорисливість, то, що Павло не шукав легкихшляхів, не будував на основі чужій, він йшов туди, де ще не чули Євангелію.Також самовіддача і подолання труднощів, як їх долав апостол Павло, надихає йтидо кінця у виконанні місії, черпати сили в Джерелі Життя-Отця, бачити далі,глибше, чіткіше, бачити невидиме, вічне, а не те, що показують або диктуютьобставини. Також висновок, на який наштовхують проведені дослідження, такий:затвердження Царства і поширення місіонерської діяльності неможливе безплекання учнів.
Також в даній роботі на підставі проведеногоаналізу місіонерської стратегії апостола Павла були зроблені висновки іпобудовані принципи ведення місіонерської роботи сьогодні. А саме: підставою будьмісіонерської діяльності і метою цієї діяльності є — проповідь Євангелія.Також, щоб ця діяльність була особливо ефективною, необхідно навчаннямісіонерів, підготовка їх психологічна і практична. Місіонери на місію повинніобиратися особливо за двома критеріями: мати серце батька і бути готовим йти навеликі жертви. Практика служіння та місіонерської діяльності апостола Павладоводить, що тоді місіонер не залишиться без плоду.
Бібліографія
1. Біблія. Книги Святого Письма Старого і Нового Завіту. Канонічні. Уросійській перекладі з паралельними місцями. Москва: Російське товариствоБіблійне, 2000.
2. Джойнер Рік. Апостольське служіння. Пер. з англ. — К: СкобелкінІ.О., 2004… — 188 с.
3. Хедланд Роджер. Місія церкви в світі. Пер. з англ. — Д: богослов'яБіблійне, 2010… — 135 с.