Аналізраціонального обгрунтування буття Бога
ЗмістВступ
1. Проблема визначення природи Бога
2. Онтологічне, телеологічне такосмологічне доведення буття Бога
3. Cпроби аналізу онтологічного аргументу за допомогилогічних методів
Висновки
Вступ
Дана роботаприсвячена аналізу раціональному обгрунтування існування Бога. Словораціональне межує з таким поняттям як “логічне” обгрунтування. А проблемаіснування Бога з необхідністю веде до розгляду науки теології, що й займаєтьсяосмисленням релігійно-філософського буття Бога.
Логіка татеологія – розділи філософського знання, що на перший погляд досить різнятьсясвоїми предметами та методами досліджень. Звертаючись до етимології цих слів,відомо, що термін “логіка” походить від давньогрецького слова “logos”, що означає “слово” та “смисл”.Сьогодні логіка, як певний розділ філософського знання, представляє собоюнауку, яка вивчає форми, схеми, структури міркувань людей.
Термін “теологія”також бере початок у давній Греції й походить від слова “theologia” – дослідження та вчення пробогів та їх відношення до світу. Отже, за етимологічним значенням теологія є вченняпро Бога і сьогодні представляє собою науку, предметом якої виступає релігія.
Таким чином,обидві науки є розділами філософського знання, але інтерес першої науки(логіки), у широкому розумінні, зводиться до встановлення норм правильностіміркування. А другої (теології) – до релігійно-філософського осмислення буттяБога. Тут слід чітко розрізняти суто релігійне та суто філософське вчення проБога, що в свою чергу призводить до виокремлення релігійної та філософськоїтеології. Релігійна теологія грунтується на вірі, а сама ця віра маєемоційно-афективну природу. Для релігійної свідомості Бог є живою особистістю,наділеною розумом, волею, певними почуттями та пристрастями. Тут Бог є вищимсуддею всіх людських справ, Він дарує людині віру та спасіння. Натомістьфілософське, власне теологічне вчення про Бога має раціональний характер, воно грунтується на розумі і є продуктомлогічного міркування. Воно задовольняє передусім потреби теоретичногоосмислення світу, його логічної побудови як завершеної, цілісної системи. Томуфілософська теологія можлива лише тією мірою, якою Бог, Абсолютне взагалі можебути предметом раціонального (логічного) осмислення.
Таким чином, вданій роботі буття Бога розглядається з раціональної точки зору. Одним зпровідних завдань реферату є показ п’яти основних спроб аналізу класичногоонтологічного аргументу, що здійснений відомим англійським логіком ДжорданомХовардом Собелем в роботі “Логіка та теїзм: аргументи за та проти віри в Бога”Цьому питанню буде присвячена третя частина реферату. Але перш ніж перейтивласне до розкриття цього питання, ми звернемося до визначення трьохнайвідоміших існуючих доведень буття Бога. Це такі доведення: онтологічне,телеологічне та космологічне. Розгляд вищеназваних доказів яскраво подані в роботідоктора філософії Філіпа Пекоріно “Вступ до філософії” в частині, що присвяченафілософії релігії. Ця проблематика буде розглянута в другій частині даноїроботи.
Питання продоведення існування Бога та власне логічний аналіз онтологічного аргументу знеобхідністю пов’язано з питанням про природу Бога. Зміст цієї проблеми будевикладено в першій частині реферату.
1. Проблемавизначення природи Бога
Перш ніж перейтидо аналізу раціонального обгрунтування існування Бога необхідно вирішитипроблему, що пов’язана з питанням про те що ми називаємо Богом, який смисл маєце ім’я. Вирішення цього питання є й першочерговим завданням праці ДжорданаХоварда Собела “Логіка та теїзм: аргументи за та проти віри в Бога”. В розділі““Бог”, “бог” та Бог” автор розглядає наступні питання:
а) питанняіснування та сутності;
б) імена впитаннях існування та віри;
в) етимологія тасемантика;
г) основнаконцепція Бога;
д) філософськаконцепція Бога – Бог як досконале буття;
е) загальнаконцепція традиційної теології;
є) чи можеіснувати Бог якщо не існує досконалого буття;
ж) чи може неіснувати Бог якщо існує досконале буття;
Головнимзавданням цього розділу є визначення того яке значення ми вкладаємо в словоБог. Саме від цього значення залежить те, що ми називаємо природою Бога.
Автор зазначає,що більшість імен походять від слів, що мають певне значення. “Слово “Бог” – нетаке як більшість імен”[2,5]. Ім’я Бог використовується, на думку автора,якнайменш у трьох значеннях. Отже, виходячи з розмірковувань Собела можнавиокремити три головні значення імені Бог:
1) значення, щопоходить від етимології даного слова. Спочатку (античні часи) слово Богз’являється в загальному сенсі (common name), тобто для позначення різних богіввеликого пантеону. В цьому випадку автор говорить про слово, яке позначаєіменем “бог”;
2) значення, щорозкриває Божественну природу істинного і тільки єдиного Бога (часисередньовіччя). Так, Мойсей говорячи про Бога, використовував суттєве ім’я(proper name) Бога, маючи на увазі Бога Яхве. Тут автор говорить про слово, якевін позначає іменем “Бог”;
3) значення, щовиявляє власну семантичну концепцію автора і як стверджує останній,використовується в сучасному релігійному дискурсі, розкриває ту сутність, яка єєдиним об’єктом поклоніння і єдиним об’єктом релігійного відношення. В цьомувипадку автор говорить про слово, яке позначає іменем Бог.
Саме такаконцепція виявляє філософський зміст поняття „Бог”. Філософська концепція Бога– це концепція, що розглядає його як досконале буття. В цьому ракурсі авторзгадує про досконале буття Рене Декарта. А також звертається до поглядів Св.Ансельма, про те, що нема нічого, що може бути осягнуто більше за Бога. Бог євища досконалість не тільки для нас, а й для усього, що може бути. Це і єфілософська концепція уявлення про Бога. Згідно цій концепції Бог є неймовірновеличезний за своєю суттю.
Більш ретельнозаглиблюючись до аналізу цієї концепції, автор розглядає шляхи та способинеперевершеності Бога:
1. Шляхи неперевершеності Бога.
Автор зазначає,що Бог повинен бути неперевершеним в будь-якому зі шляхів. Бог повинен бутивсемогутнім, тим, що в змозі зробити абсолютно все, що може бути осягнутолюдиною. Але Бог не просто досконале буття, його досконалість є такою. Що неможе бути перевершена. Абсолютно все, що існує, існує завдяки Богу та залежитьвід його існування. Бог є творцем світу. Він у відповіді за все. Що існує.Тобто за те, що Він створив. Але, як зазначає автор, незважаючи на те, що Вінвідповідає за те, що створив, Бог не відповідає за те, що буде зроблено абостворено його творінням. Це говорить про свободу буття творіння божого, якесаме відповідає за свої вчинки.
2. Способи неперевершеності Бога.
Однією зголовних позицій автора щодо способів неперевершеності буття Бога полягає удумці, що розкриває логіко-філософський погляд Бога. Бог тут виявляєтьсявсезнаючим, всемогутнім та неперевершеним в кожному з можливих світів.
Саме в цьомусенсі можна говорити про Бога і у філософському розумінні, саме в цьомузначенні можна говорити про Бога як про досконале буття. І лише виходячи зтакого розуміння природи Бога можна далі займатися аналізом доведень буттяБога.
бог буття собел
2. Онтологічне, телеологічне такосмологічне доведення буття Бога
В роботі ФіліпаПекоріно “Вступ до філософії” в частині, що присвячена філософії релігіїнаведено три основні доведення існування Бога та їх критика. Це такі доведення:
а) Онтологічне,що в загальних рисах було наведено ще блаженним Августином, але точносформульовано Ансельмом Кентерберійским. Це доведення засновано на тому, що звластивого нашій свідомості поняття про Бога можна робити висновок про Йогореальне існування. Ми уявляємо Бога як досконале буття. Але уявляти Богадосконалим та надавати йому властивості буття лише в нашій уяві означаєсуперечити власному уявленню про досконалість існування Бога (логічнасуперечність), адже досконалим є те, що існує і в уяві, і в дійсності. Такимчином, необхідно виснувати, що Богу як досконалій істоті, властиве буття нетільки в свідомості людини, але й в дійсності. Ансельм виразив це доведення втакому вигляді: Бог є досконала істота, сукупність усіх реальностей. Буттявідноситься до числа реальностей, тому необхідно визнати, що Бог існує. Цедоведення дещо інакше сформульовано Томою Аквінським, Спінозою та Ляйбницем, анайкращим чином наведено Декартом.
б) Космологічнедоведення базується на аксіомі про те, що все, що існуєповинно мати достатню та необхідну причину, що в кінцевому підсумку призводитьдо висновку про буття безумовної істоти або такого буття, яке не залежить відбудь-яких умов та стверджується само у собі. У зворотному випадку усясукупність умовного буття не мала би кінцевої причини. Це доведеннязустрічається частково вже у Арістотеля, який розрізняв поняття про буттявипадкове та необхідне, умовне та безумовне. Він показав необхідність визнанняв низці відносних причин першого начала усякі дії в світі. Окрім ствердженнябуття Божого, таке доведення виявляє поняття про Бога як про безумовну істотута творця всесвіту.
в) телеологічнедоведення буття Бога базується на тому, що доцільність в природі є не тількивидимість, що в кінцевому підсумку має бути пояснена з механічної гри сил, алесамостійна та першопочаткова приналежність природи. Оскільки ціль в нашійсвідомості визначає розумність, тоді можна і в природі вбачати певну аналогіюнашому розуму ціль. Посилюючи цю аналогію, можна вподібнювати доцільні предметидоцільним предметам природи доцільні предмети природи доцільним витворамлюдського мистецтва — а якщо припущено таке уподібнення, то легко виникаєвисновок про існування розумного Творця и Впорядковувача природи. Отримуємо такзвану телеологію, що доводить буття Бога з доцільністю устрою природи.Особливість цього доведення порівняно з онтологічним та космологічнимдоведеннями полягає у тому, що останні переносять на Бога категорії буття ипричинності, нічого не стверджуючи про Його властивості, в той час як першенавіює думку про Бога як істоту премудру. Перше припущення, що лежить в основіцього доведення — про існування в природі аналогічного нашому Рома началу, —достатньо законно. Але, говорити теж саме про подальше розширення цієїаналогій, тобто визнання природи, подібно витвору людського мистецтва,витвором, що відрізняється від природи, витвором певного розумного Художника.Якщо цей Художник — істота, що знаходиться за межами природи, то в Йогодіяльності нема подібності з природною, що доцільна діяльності людини. Дляствердження буття такого Художника необхідно припустити, по-перше, те, що думкапро надприродне буття взагалі можлива, по-друге, те, що від природи можназаключати до її надприродної причини тобто припустити силу так званого онтологічногота космологічного доведень. Таким чином, телеологічне доведення єнесамостійним: воно набуває сили лише через визнання інших доведень буття Бога.
Філіп Пікаріно усвоїй праці підкреслює, що усі викладені доведення були суворо розкритикованіКантом, який не тільки заперечує силу та обов’язковість цих доведень, але й невизнає за можливе знайти будь-яке доведення буття Бога у сфері чистого розуму.Але заперечуючи силу та значення усіх доведень, Кант тим не менш сформулювавнове, власне доведення буття Бога. Це доведення засновано на ідеїморальністнісної відплати та на потребі зі сторони практичного розумуверховного моральністнісного світоуправителя, який є необхідним для реалізаціїморальністнісного закону — для встановлення гармонії між абсолютноюдоброчесністю з щастям людини. В нашому сумлінні існує безумовна потребаморальністнісного закону, який не створюємо не ми самі й який не походить зі взаємноїугоди людей. Неподільність моральністнісного закона з існуванням нашого духа танезалежність його (закона) від нашого свавілля призводить до висновку, про те,що винуватець його може бути один верховний законодавець моральністнісногосвіту, тобто Бог.
3. Cпроби аналізу онтологічного аргументу за допомогилогічних методів
Праця Дж.Х. Собела Присвяченалогічному аналізу віри в існування Бога. Автор виокремлює два види аналізу вірив Бога:
1. віра, щопов’язана зі смисловим значенням предмета, тобто пропозиційна віра..;
2. віра вБога в сенсі постулатів розуму.
Питання істини тавіри, що стосується існування Бога викладаються автором після питання проприроду Бога. Розгляд аргументів Дж.Х.Собел розглядає на прикладі низкиконцепцій, що часто поєднані між собою. Як вже зазначалося перша частина роботиавтора присвячена саме такому розгляду питання про природу Бога.
Дж.Х. Собел вдругій частині своєї праці “Логіка та теїзм: аргументи за та проти віри в Бога” аналізуєкласичний онтологічний аргумент. Аналіз онтологічного аргументу доведення буття Бога, авторпочинає з розгляду визначення цього аргументу різними авторами у різні часи.
Автор починаєсвій розгляд з презентації поглядів Рене Декарта, який розглядає онтологічнийаргумент доказу буття Бога в ”П’ятій медитації”, так як вважає йогонайпростішим з усіх доведень.
Далі вінрозкриває більш краще, як на його думку, онтологічне доведення буття БогаСпінози про цьому звертаючись до першого з усіх онтологічних доказів св.Ансельма. Собел здійснює логічну формалізацію вище перерахованих доведень задопомогою методів немодальної квантифікації.
Наступна частинаприсвячена модальному онтологічному доведенню Чарльза Хартшорна та АлінаПлатінги. Їхні логічні модальні сентенції являють собою модернізацію першогоонтологічного доказу буття Бога св. Ансельма.
В четвертійчастині своєї роботи Собел пропонує аналіз онтологічного доказу Курта Гьоделя.
Таким чином,Джордан Ховард Собел здійснює логічний аналіз п’яти основних онтологічнихдоведень буття Бога, починаючи від засновника цього доведення св. Ансельма досучасного логічного аналізу Курта Гьоделя.
Аналізонтологічного аргументу доведення буття Бога, автор починає з розглядувизначення цього аргументу різними авторами у різні часи.
Висновки
Дана робота репрезентуєраціональний погляд на проблему доведення буття Бога. З метою здійснення такогозавдання ми звернулися до двох провідних праць: роботи Джордана Ховарда Собела “Логіка татеїзм: аргументи за та проти віри в Бога” та праці Філіпа Пекоріно “Вступ до філософії”частині, що присвячена філософії релігії.
В Роботі булорозглянуто три основні питання:
1. проблемавизначення природи Бога;
2. онтологічне, телеологічне такосмологічне доведення буття Бога;
3. аналіз онтологічного аргументуДжорданом Ховардом Собелом.
Таким чином,з’ясувавши питання визначення природи Бога, яке представлено в першій частиніроботи Джордана Ховарда Собела ““Бог”,“бог” та Бог”,ми перейшли до розгляду трьох основних доказів буття Бога (онтологічного, телеологічногота космологічного) та їх критики. Ці питання яскраво висвітленні а в праціФіліпа Пекоріно.
Завершуючи дануроботу ми розглянули п’ять основних спроб логічного аналізу онтологічного буттіБога, що подані в II – IV частинах роботи Собела.
Отже, роблячиосновні висновки щодо проведеного розгляду двох вище перерахованих робіт, можнаговорити про можливість та навіть необхідність логічного раціональногодоведення буття Бога. Як відомо спроби такого доведення беруть свій початок щев часи Середньовіччя. На протязі тривалого шляху свого розвитку виникали нові йнові спроби доведення буття Бога. Поряд з цим виникала й нова критика такихдоведень.
На даний часможна виокремити три основні точки зору на дану проблему.
1. перший підхідгрунтується на ідеї про те, що доводами розуму та логіки неможливо ані довести,ані заперечити істинність догматів релігії. Адже останні є результатом віри ане розмірковувань;
2. друга точказору наполягає на можливості раціонального логічного аналізу догматів релігії,але такий аналіз, в даному підході, висновує про самосуперечливість догматіввіри, а, отже, про їх хибність;
3.третій підхіднабув своєї популярності особливо останнім часом. Це підхід, що заперечуєможливість повного й абсолютного раціонального й логічного обгрунтуваннярелігійних положень. Але, поряд з цим стверджує, що такий аналіз в принципіможливий, й окремі положення догматів релігії можуть бути обгрунтовані задопомоги логічного аналізу та мати позитивний результат. Тобто раціональнимилогічними засобами підтвердити істинність окремих релігійних положень.
Підтвердженнямцієї тези є сучасна робота Джордана Ховарда Собела “Логіка та теїзм: аргументиза та проти віри в Бога”.
Списоквикористаних джерел:
1. A. Pecorino, Philip “An Introductionto Philosophy”
www2.sunysuffolk.edu/pecorip/SCCCWEB/INTRO_TEXT/CONTENTS.htm
2. Sobel, Jordan Howard “Logic andTheism: Arguments for and Against Beliefs in God”. Eng.: Cambridge UniversityPress, 2005. – 652c.