ІСТОРІЯЛілія Шологон Хроніка діяльності Наукового товариства ім. Шевченка на сторінках "Записок НТШ" (1892-1914 рр.) ........................................................№1 (73) січень-лютий 2006Костянтин Нікітенко Роль кредитування промислової кооперації України в умовах НЕПу ...........................№1 (73) січень-лютий 2006Галина Стефанюк Українське питання в контексті німецької східної політики (1941 - 1944 рр.) ....................................№1 (73) січень-лютий 2006^ Тетяна Болбат Початок культурного відродження національних меншин Східної України у 1989 році .......................№1 (73) січень-лютий 2006^ Володимир Петровський Молдова: в лабіринті проблем ...........................................................№1 (73) січень-лютий 2006Андрій Міщук Роль Юліана Целевича в процесі вдосконалення діяльності товариства "Руська бесіда" 70-80-х рр. XIX ст. .............................................№2 (74) березень-квітень 2006^ Петро Кам'янський Станіславська Єпархія за єпископства Андрея Шептицького (1899-1900 рр.) ...................№2 (74) березень-квітень 2006Ірина Лаврова Аргентина: соціальна політика в умовах переходу до ринкової моделі господарювання (90-і рр. ХХ ст.) ................................................№2 (74) березень-квітень 2006^ Андрій Фесенко Розвиток обновленського руху в східному регіоні України у 20-х рр. ХХ ст. .............................№3 (75) травень-червень 2006^ Костянтин Зуєв Політика держави щодо мусульман Східної України в радянський період ........................................ №3 (75) травень-червень 2006Ігор Іваньков Правовий статус етнічних німців України у системі нацистського "нового порядку" на Сході ....................№4 (76) липень-серпень 2006^ Наталія Шалашна Діяльність Одеського товариства історії та старожитностей у галузі вивчення і збере-ження книжкових пам'яток (перша половина ХІХ ст.) ...........№5 (77) вересень-жовтень 2006^ Лариса Заник Галицька "весна народів" 1848 року вконтексті історіографії українського відродження ХІХ ст. ... №5 (77) вересень-жовтень 2006^ Світлана Ліпкевич Оборонна політика ЛатвійськоїРеспубліки щодо інтеграції у Північноатлантичний альянс ...№5 (77) вересень-жовтень 2006Олександр Чередниченко Іон Ілієску: історико-політичний портрет .....................................................№5 (77) вересень-жовтень 2006^ ХРОНІКА ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВОГО ТОВАРИСТВА ІМ. Т.Г.ШЕВЧЕНКА НА СТОРІНКАХ “ЗАПИСОК НТШ” (1892-1914 РР.)Лілія Шологон,кандидат історичних наук, доцент кафедри історіографії і джерелознавства Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, м. Івано-Франківськ)У статті аналізується зміст одного з провідних академічних видань Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. “Записок Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка”. З’ясовуються основні тенденції розвитку української науки вказаного періоду та окремі аспекти діяльності Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка. Періодичні видання, як важливі історичні джерела, дозволяють науковцям простежити основні події суспільно-політичного та національно-культурного життя того чи іншого періоду. Особливо цікава українська періодика Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., яку створювали у відносно сприятливих для національного відродження умовах, регламентованих австрійською конституцією. Серед значного різноманіття газет та журналів цього часу, що висвітлювали події повсякденного життя, вирізнялися академічні видання, де публікували результати своїх досліджень українські науковці. Одним з таких були “Записки Наукового товариства ім. Шевченка”, що вийшли у світ 1892 р. Основна їх цінність полягає у можливості встановлення найважливіших тенденцій розвитку української науки та діяльності Наукового товариства ім. Т.Шевченка (далі НТШ) в кінці ХІХ – на початку ХХ ст., що є важливим для сучасної історичної науки. Вивчення ролі “Записок НТШ” у формуванні наукового світогляду українців започаткували на початку ХХ ст. В.Гнатюк [1], І.Кревецький [2]. Протягом 20-30-х рр. ХХ ст. були зроблені перші спроби проаналізувати події наукового життя в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у працях М.Возняка [3], М. Грушевського [4], В. Щурата [5]. Вплив академічного видання на національно-культурне відродження українців неабияк зацікавив сучасних істориків, зокрема І.Грабинського [6], З. Зайцеву [7], М.Алексіївця, В.Савенка [8] та інших, які досліджують різні аспекти обраної теми. Непересічні можливості у аналізі „Записок НТШ” відкриває новітня праця О.Купчинського [75]. Метою статті є аналіз публікацій та окремих рубрик у “Записках НТШ”, щоб з’ясувати тематику, зміст та науковий рівень досліджень українських учених вказаного періоду. Оскільки “Записки” виходили у світ завдяки проводу НТШ, то не менш важливо прослідкувати окремі аспекти організаційної та видавничої діяльності товариства і їхній вплив на створення українознавчих праць в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. Національно-культурне відродження українців Галичини ХІХ ст. сприяло підвищенню інтересу до національної історії, літератури, етнології, мистецтвознавства тощо. Провідні українські громадсько-політичні діячі та вчені розуміли, що необхідно докласти неабияких зусиль, щоб українська наука розвивалася на належному рівні. Саме тому 11 грудня 1873 р. у Львові на основі статуту, затвердженого Галицьким намісництвом, було створене Товариство ім. Шевченка, яке ставило собі за мету сприяти розвитку української науки [9]. Чимало зусиль для його створення доклали професор української мови та літератури Львівського університету О.Огоновський, викладач гімназії Ю.Романчук та інженер краєвого виділу у Львові Т.Барановський [10]. Найбільшим досягненням перших років роботи Товариства ім. Шевченка стало функціонування власної друкарні, завдяки якій могли побачити світ ряд друкованих видань [11]. Проте переважна більшість українських громадсько-політичних діячів та вчених не були задоволені результатами роботи наукового товариства. О.Барвінський з цього приводу писав: “А все ж таки при найщиріших змаганнях своїх членів не змогло товариство ім. Шевченка вповні стати осередком і огнищем розвитку літератури і науки українсько-руської… Коли тим часом інші навіть дрібніші народи слов’янські плекають свою мову і розвивають літературу і науку в своїх академіях наук, нарід українсько-руський не тілько не має академії наук, але не витворив навіть справді наукового товариства, котре могло б положити підвалини до будучої святині наук” [12]. Перший крок для підвищення ефективності роботи товариства було зроблено п’ятими загальними зборами 7 квітня 1890 р., де запропонували змінити його назву на Наукове товариство ім. Шевченка. Шосте загальне зібрання вищезгаданої організації 1 березня 1892 р. прийняло рішення про зміну назви, яка разом з статутом була затверджена Галицьким намісництвом [13]. Слід сказати, що товариство запланувало чимало заходів для належної наукової реалізації українських учених, з одного боку, і глибоких фахових досліджень у різних галузях знань, з іншого. У статуті зазначалося: “ Наукове товариство ім. Шевченка має плекати та розвивати науки в українсько-руській мові та штуки (мистецтва – Л.Ш.) і збирати та зберігати пам’ятки, старовинности і наукові предмети України-Руси. До того мають служити: наукові досліди з філології і штуки, з історії і археології України, а також з наук філософічних, політичних, економічних, правових, математичних, природничих з географією і лікарських...” [14]. Крім того, було заплановано проведення наукових конференцій учених для обговорення найважливіших проблем тієї чи іншої галузі науки, збирання матеріалів для бібліотеки та музею НТШ, премії та матеріальне заохочення вченим, письменникам та митцям. Для виконання поставлених завдань наукове товариство спрямувало свою роботу в декількох напрямках. З цією метою створили відповідні секції: філологічну, історико-філософську і математично-природничо-лікарську. Окрім плідної науково-дослідницької роботи, не менш важливим було ознайомлення читача із здобутками українських учених. Саме тому чи не найбільше уваги звернуло товариство на видання наукових праць окремих дослідників та періодичних збірників, які б інформували про найважливіші здобутки української науки. Одним з таких видань стали “Записки наукового товариства ім. Шевченка”, котрі виходили в світ починаючи з 1892 р. спочатку раз, два, далі чотири (1895 р.), від 1896 р. шість разів на рік. Починаючи з 1914 р. видавалися у неозначених речинцях (без визначеної періодичності) [15]. Вони знайомили читачів з результатами роботи українських учених, зокрема діяльністю національного наукового товариства загалом. Кожне з видань “Записок НТШ” відзначалося науковою новизною, інформативною цінністю та змістовністю. Тому вони як цінне джерело з історії національно-культурного руху українців Галичини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. заслуговують на увагу науковців. Детальний аналіз “Записок НТШ” допомагає прослідкувати зростання наукового потенціалу українських учених протягом зазначеного періоду. Вже перше видання “Записок” в 1892 р. засвідчило високий науковий рівень академічного видання. Його упорядником був Ю.Целевич. У першу чергу заслуговує на увагу стаття О.Барвінського “Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім. Шевченка у Львові”, де автор розповів про його створення, зміну назви, найважливіші напрямки діяльності і висловив сподівання, що українці будуть сприяти роботі наукового товариства як плідною фаховою працею, так і допомагатимуть йому матеріально власними пожертвами [16]. Крім того, варто звернути увагу й на інші наукові розвідки, зокрема етнографічне дослідження, присвячене українським народним пісням О.Колесси “Українські народні пісні в поезіях Б.Залеського” [17], історичну працю М.Грушевського “Громадський рух на Вкраїні-Руси в ХІІІ віці” [18], критично-біографічний нарис О.Кониського “Дитинний вік Т.Г.Шевченка” [19], присвячений 32-й річниці з дня смерті поета, що охоплював 15 років його життя. Автор, проаналізувавши важке дитинство і юність Т.Шевченка, показав, як формувався характер великого генія. Безперечно, вищевказані праці свідчать про різноплановість статей, що публікувались на сторінках “Записок”. Найбільш суттєвий недолік цього тому – низький поліграфічний рівень. Суттєво покращився естетичний рівень “Записок Наукового товариства ім. Шевченка” в 1894 р. Вони вийшли з підзаголовком: “Видання присвячене науці і письменству українсько-руского народу”. Досить цікавою за своїм змістом була книга третя за 1894 р., видана з нагоди 50-х роковин з дня смерті М.Шашкевича і перепоховання його на Личаківському кладовищі у Львові. Впорядкував цей номер “Записок” О.Барвінський. На його сторінках чимало філологічних розвідок. Найпомітнішою серед них є стаття В.Коцовського “Пам’яти Маркіяна Шашкевича”, присвячена його внеску в розвиток української мови. Автор зазначає: “Маркіян Шашкевич заслуговує на такий спомин для того, що значінє його виходить поза границі Руси галицької, діяльність єго знаменна й важка также з огляду на розвиток цілої України-Руси… Він перший у нас у письменстві відозвався чистою, живою народною мовою, а через се не тільки опрокинув раз на все границю, що ділила це письменство від народа, але живим словом сильно порушив, оживив і потягнув за собою сучасників” [20]. Цікавою в цьому випуску була розвідка літературознавця О.Колесси “Шевченко і Міцкевич”, де автор з’ясував значення творчості А.Міцкевича для написання поем Т.Шевченка [21]. В рубриці “Наукова хроніка”[22] М.Грушевський проінформував читачів наукових записок про діяльність Київської археографічної комісії з нагоди 50-річчя її діяльності. Про різноплановість цього академічного видання свідчить стаття І.Пулюя з фізики [23]. У 1895 р. редактором “Записок НТШ” став М.Грушевський. Крім вищезгаданої рубрики “Наукова хроніка”, з’явилася й нова “Огляд часописей за р. 1894”, де подали інформацію про ряд українських (у тому числі й тих, що виходили на Наддніпрянщині) та іноземних (польських та німецьких) видань. Змістовні рецензії нових праць вмістили в рубриці “Бібліографія” [24]. 1896 р. в підзаголовку наукових записок зазначалося: “Виходять у Львові під редакцією Михайла Грушевського”. На сторінках другої книги за 1896 р. опубліковані об’ємні за змістом та виконані на високому науковому рівні розвідки І.Франка і М.Грушевського [25]. Крім того, досить цікава інформація вміщена у традиційних рубриках “Записок”. Варто звернути увагу на повідомлення бібліографічного характеру, де подали інформацію про періодичні видання та книги, видані за кошти НТШ протягом 1895 р. Серед періодичних видань це були трьохмісячники (видавали чотири рази на рік): “Записки НТШ” за редакцією М.Грушевського, “Часопись правнича” за редакцією К.Левицького; двотижневик (виходив двічі в місяць) “Зоря”, що редагував В.Левицький. До числа неперіодичних видань товариства, виданих в 1895 р. належали: перший том ґрунтовної праці, де зібрали важливий актовий матеріал “Жерела до історії України-Руси” за редакцією М.Грушевського, другий том російсько-українського словника під редакцією М.Уманця, перший том “Етнографічного збірника”, який редагував М.Грушевський, черговий (вісімнадцятий) том історичної бібліотеки за редакцією О.Барвінського, художні твори І.Франка та С.Руданського, “Кобзар” Т.Шевченка [26]. Серед статей інформаційного характеру заслуговує на увагу розвідка М.Грушевського “Наукова діяльність Товариства імені Шевченка в р. 1985”, де автор зазначив, що НТШ докладає чимало зусиль для видання “Записок” на належному рівні і в майбутньому планує випускати шість томів на рік, тобто видавати двомісячник. Завдання цього академічного часопису М.Грушевський визначив так: “Записки товариства мали своєю першою метою заповнити осередок наукової діяльності своєрідною мовою і до нього притягнути учених українсько-руських, навчених нашими культурними і політичними обставинами ходити в сусіди до чужих видавництв і культивувати чужу науку… “Записки” заховували повну свободу в науковім трактуваню річи, ставлячи вимогу лише, щоб робота відповідала вимогам науковости…[27] М.Грушевський також говорить про потребу вузької спеціалізації матеріалу в періодичних виданнях НТШ. В книзі третій “Записок НТШ” за 1896 р. дуже цікавим є критично-біографічний нарис О.Кониського “Тарас Шевченко на першому засланню (1/13 червня 1847 – 17/29 жовтня 1850)”[28], написаний живою та доступною мовою, разом з тим на високому науковому рівні. Покликання дозволяють зробити висновок про використання для написання статті епістолярної спадщини Шевченка та чималої кількості матеріалів з цієї проблематики з періодичних видань. М.Грушевський у науковій розвідці “Кілька київських документів ХV-ХVІ в.” [29] робить глибокий аналіз неопублікованих джерел вказаного періоду. В рубриці “Бібліографія” повідомили, що НТШ прийняло рішення перевидати працю І.Котляревського “Енеїда” в серії книг “Пам’ятки української мови і літератури” [30]. На особливу увагу заслуговує квестіонар (опитування – Л.Ш.) напередодні Великодня, складений М.Кордубою, мета якого з’ясувати всі аспекти пов’язані з фарбуванням писанок [31]. Протягом 1897 р. на сторінках наукових записок з’явилися чергові критично-біографічні розвідки літературознавця О.Кониського, присвячені життєвому шляху Великого Кобзаря, а саме “Тарас Шевченко під час останньої його подорожі на Україну (3/15 червня – 7/19 вересня 1859 р.)” [32], “Тарас Шевченко в останні часи свого життя (7 вересня 1859 до 26 лютого 1861 р.)” [33]. Як і попередні, вони написані на широкій джерельній базі, а науково-популярна форма викладання матеріалу зробила ці праці зрозумілими для широкого кола читачів. В книзі першій за 1897 р. повідомили, що протягом 1896 р., крім “Записок”, побачили світ такі видання НТШ: “Пам’ятки українсько-руської мови і літератури”, другий том “Етнографічного збірника”, чергові номери “Правничої часописи” та вісімнадцятий том “Історичної бібліотеки”[34]. 1898 р. запам’ятався для українців Галичини святкуванням століття відродження української літератури, пов’язаного з виходом у світ “Енеїди” І.Котляревського. Книга шоста “Записок” за 1898 р. була присвячена саме цій визначній даті. Провідною в цьому томі була праця І.Франка “Писання І.П.Котляревського у Галичині”, де автор зробив спробу з’ясувати вплив творчості І.Котляревського на розвиток національної літератури, розповів про популярність його творів в Галичині 1848 р. Автор зазначив: “…від перших проблисків нашого відродження аж до 1849 р. ми раз у раз стрічаємо сліди впливу Котляревського на наших писателів і на ширшу громаду” [35]. На сторінках цього номера “Записок” подали також хроніку святкування цієї події у Львові. Опубліковані цікаві телеграми, що надійшли від різних товариств, з найвіддаленіших куточків України та з різних держав світу. Наприклад, телеграма з Курська: “Хвала і вічна пам’ять першому українсько-руському поетови Іванови Котляревському! Душею і серцем з вами”[36]. Цікавою в цьому томі була рубрика “Мiscellanea”, де опубліковано листування П.Куліша з галичанами 1870-71 рр., зокрема його листи до братів Володимира та Олександра Барвінських та “Лист Куліша до Галичан”, де йшла мова про неоднакове розуміння, яку мову слід використовувати українським письменникам у своїх працях [37]. 1899 р. в рубриці “Наукова хроніка” “Записки НТШ” подали аналіз західноєвропейських праць з історії, літератури та мистецтва. Крім цього, тут вмістили огляд преси як україномовної, так і іноземної [38]. Книга друга 1899 р. цікава тим, що детально інформувала читача про діяльність НТШ. Традиційно в рубриці “З товариства” опублікували статтю “Наукове Товариство імені Шевченка і його діяльність в 1898 р.” [39]. Вказаний рік був визначним для товариства, оскільки на нього припадало 25-ліття від дня його створення. Замість цього свята НТШ відсвяткувало інше – столітній ювілей українсько-руської літератури, що традиційно пов’язувався з виходом у світ “Енеїди” Котляревського. З цього приводу на засіданні товариства із змістовною та патріотичною доповіддю виступив М.Грушевський, яку й опублікували у цьому томі. Спочатку вчений згадав найважливіші сторінки вітчизняної історії, як славні так і трагічні, і зазначив, що від “повного банкрутства народу його вирятувало його “слово”… головно завдяки свойому слову Україна стала не об’єктом кабінетної цікавости та романтичних змагань. Воно зробило патріотів з антикварів і етнографів. Воно зв’язало одним почуттям єдності розділені частини народної території далеко сильнішим, ніж могли то робити аргументи етнографії чи історії” [40]. М.Грушевський розмірковував також над науковою діяльністю НТШ, з цього приводу він писав, що важливо не лише вивчати історію, літературу чи етнографію, а по-справжньому перейматися національними потребами власного народу [41]. Традиційно в рубриці “З товариства” повідомляли і про зміни в структурі НТШ. 1899 р. основна робота здійснювалася в трьох секціях: історико-філософській з правничою підсекцією; філологічній, у рамках якої діяли дві комісії: археографічна й етнографічна; математично-природничо-лікарській, у рамках якої працювала медична комісія [42]. Видавнича діяльність НТШ станом на 1899 р. склалася таким чином: “Записки НТШ” виходили в шести томах щороку, раз на рік історико-філософська секція видавала “Правничу часопись” та “Руську історичну бібліотеку”. Чимало збірок публікувалось завдяки іншим секціям НТШ. Зокрема археографічна комісія випустила другий том збірки документів “Жерела до історії України-Руси”, раз на два роки виходив у світ інший літературний збірник “Пам’ятки українсько-руської мови і літератури”. Етнографічна комісія двічі на рік видавала “Етнографічний збірник” та раз на рік “Матеріали до українсько-руської етнології”, медична – “Лікарський збірник” (двічі на рік). Всього протягом року завдяки діяльності НТШ побачило світ 18 томів наукових видань. Крім цього, публікували україномовну художню літературу та переклади творів зарубіжних письменників. Підсумовуючи видавничу діяльність НТШ, М.Грушевський писав: “На сім кінчимо наш огляд. Як можна побачити з нього, ті, що несли на собі тяготу роботи в Товаристві, можуть із вдоволенням оглянутися на результати останнього року”[43]. Фінансовий звіт НТШ за 1898 р. так само підтвердив ці слова [44]. На початку ХХ ст. повідомлення про організаційну, видавничу та фінансову діяльність наукового товариства на сторінках “Записок НТШ” не публікували, зате збільшився їх обсяг, покращився поліграфічний рівень [45]. Починаючи з 1906 р. “Записки НТШ” виходили у світ з підзаголовком: “Наукова часопись присвячена передовсім українській історії, філології й етнографії” і продовжували публікувати наукові розвідки вищевказаного спрямування. Зокрема в галузі мовознавства заслуговували на увагу праці В.Перетца “Матеріали до історії української літературної мови” [46], Б.Грінченка “Огляд української лексикографії” [47], М.Возняка “Студії над галицько-українськими граматиками ХІХ в.” [48]. Літературознавчі наукові розвідки на сторінках “Записок НТШ” на початку ХХ ст. публікували: І.Франко (“Азбучна війна в Галичині 1859 р.” [49] та “До історії українського вертепа. Історико-літературні студії й матеріали” [50]), В.Щурат (“До біографії і писань Івана з Вишні”) [51], М.Тершаковць (“Відносини Вартоломея Конітара до галицько-українського письменства”) [52], Я.Гординський (“До біографії й характеристики Миколи Устіяновича”) [53], В.Радзикевич (“Павлин Свєнціцкий. Публіцистична, наукова та літературна його діяльність”) [54], Ю.Романчук (“Критичні замітки до тексту поезій Шевченка”) [55]. Історичні статті, опубліковані в “Записках НТШ”, були присвячені цікавим та малодослідженим проблемам, зокрема І.Созанський вивчив питання, пов’язане з участю галицьких українців у Слов’янському конгресі в Празі 1848 р. [56], В.Герасимчук написав статтю “Виговщина і Гадяцький трактат” [57], Ю.Кміт - “Причинки до історії руського духовного семінаря у Львові від 1837-1851 рр.” [58], І.Кривецький - “Справа поділу Галичини в рр. 1846-50” [59]. Етнографія завдяки науковим розвідкам визначних вчених поповнилася дуже цікавими дослідженнями Ф.Колесси “Ритміка українських пісень. Музикально-сінтактична стопа” [60], І.Франка “Варіанти мельодій українських народніх дум, їх характеристика і грунтованє” [61], “Студії над українськими народними піснями” [62]. На сторінках “Записок НТШ”, крім наукових досліджень з різних галузей знань, публікувалося чимало джерельного матеріалу, що зробило його цікавим для широкого кола дослідників. У книзі ІV за 1905 р. опубліковано “Лист Антона Могильницького до Я.Головацького 1848 р.”, присвячений розповсюдженню літератури народною мовою [63]. В додатках до статті І.Созанського “До історії участі галицьких Русинів в Слов’янськім конгресі в Празі 1848 р.” [64] вміщено документальні матеріали про цю подію, зокрема заклики до братів слов’ян, листи до Я.Головацького та інші. Літературознавець М.Возняк в одному з випусків за 1910 р. вперше опублікував два вірші Я.Головацького [65]. Безперечно, заслуговує на увагу матеріал, зібраний у статті Т.Реваковича “З переписки письменників 1860-их рр. в Галичині”, опублікований в “Записках НТШ” за 1913 р. [66]. Не менш цікавий ілюстративний та фольклорний матеріал вмістив Марко Грушевський в розвідці “Гетьманське гніздо. Урочища і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897-9” [67]. Один з параграфів статті мав назву “Де ж Хмельницький старий похований”. Таким чином ставилася наукова проблема і висувалися гіпотези, що сприяли її розв’язанню. Стаття супроводжувалася фотоматеріалами, де було зображено загальний вигляд Суботова, оселю Б.Хмельницького, церкву Св. Іллі. Цінний статистичний матеріал зібрав З.Кузеля в статті “Статистика газет, журналів в Австрії”, опублікованій в “Записках НТШ” за 1911 р. Автор приходить до висновку: “Загалом припадає в Австрії одна часопись на 24.319, а один журнал на 9.247 душ. Вище цього пересічного числа стоять лише Німці і Італійці, частково Чехи. Українці не витримують навіть конкуренції з Румунами і займають останнє місце, бо видають один часопис на 153.706, а один журнал на 130.060 душ” [68]. Починаючи з 1912 р. на сторінках наукового видання з’явилися некрологи, де повідомляли про смерть відомих людей. Оскільки українська нація втратила великого композитора М.Лисенка, то з цього приводу Ф.Колесса нагадав про його важливе значення для нашої музичної культури, де в кінці зазначив: “Остаючи під сумним вражінням смерти великого творця, ми стоїмо надто близько до него і тому не в силі ми тепер оцінити належно далекосягле значінє його музичної діяльности, на се треба дальшої історичної перспективи. Багата духовна спадщина, яку полишив Лисенко українському народови, лишається правдивим скарбом, з якого будуть черпати грядущі покоління” [69]. Посмертну згадку про Івана Левицького опублікували в книзі І за 1913р., оскільки саме цього року не стало відомого галицького бібліографа, співробітника видань НТШ. Він був одним з активних дописувачів таких часописів, як “Слово” та “Зоря”. Проте, на думку автора “посмертної згадки” І.Кревецького, найбільші його заслуги в галузі української бібліографії, адже написав такі цінні праці: “Галицко-руская библиографія ХІХ-го столъття съ увзглядненіемъ рускихъ изданій появивишихся въ Угорщинъ и Буковнъ”, “Українська бібліографія Австро-Угорщини за роки 1887-1900”, “Реєстр наукових і літературних праць проф. М.Грушевського”, вміщений у ювілейному збірнику НТШ (1906 р.), присвяченому видатному історикові [70]. На сторінках “Записок НТШ” часто можна прослідкувати той чи інший аспект національно-культурного життя Галичини, починаючи з другої половини ХІХ ст. Ряд цікавих статей, присвячених розвитку українського театру Галичини, дозволяють ознайомитися з певними аспектами становлення цього виду мистецтва. Серед них наукова розвідка М.Возняка “Українські драматичні вистави в Галичині” [71], де автор розповів про постановку перших театральних п’єс в краї українською мовою, в 40-х рр. ХІХ ст., зокрема “Наталки-Полтавки” І.Котляревського під назвою “На милуваннє нема силовання”, і схвальні відгуки українців з приводу такої події в мистецькому житті. В іншій статті В.Радзикевича, присвяченій українському театру, іде мова про складні умови його функціонування в 50-х – 60-х рр. ХІХ ст. [72]. Декілька номерів “Записок НТШ” видали на пошану видатних українських громадсько-політичних діячів та вчених. Зокрема один з випусків 1894 р., як вказано вище, присвятили пам’яті М.Шашкевича, інший 1906 р. – ювілею проф. М.Грушевського, а до сорокаліття письменницької праці І.Франка у 1913 р. також вийшли “Записки НТШ”, присвячені цій події. Досить цікавим та нетрадиційним в останній збірці був підбір авторського колективу, де переважали науковці з Наддніпрянщини та Петербурга. В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. незмінними в “Записках НТШ” залишалися рубрики “Наукова хроніка”, “Бібліографія”, “Miscellanea”, покажчики статей, опублікованих протягом року. Слід зазначити, що з часом змістовність та інформативність вищезгаданих рубрик зростала, для того щоб якомога краще ознайомити читача з найновішими досягненнями української та зарубіжної науки. Загалом публікаціям “Записок НТШ” притаманна не принципова новизна методів наукового дослідження, а розробка нових для систематичної науки кінця ХІХ – початку ХХ ст. об’єктів, якими були Україна, її народ, історія та культура. Тим самим здійснювалося (у рамках традиційних галузей і напрямків гуманітарних досліджень) українознавче тематизування наукового простору [73]. Плідну працю НТШ, видання власних “Записок” гідно зустріла українська інтелігенція, яка цікавилася розвитком так званих “українознавчих студій”. Проте значення такої діяльності відразу оцінити належним чином складно. В середині 20-х рр. ХХ ст. науковець та політик В.Гнатюк, осмисливши події недавнього минулого, писав: “За тридцять літ наукової і видавничої діяльности довершило Наукове Товариство ім. Шевченка великої праці. Ту працю належало міряти не тілько самим числом виданих томів, хоч і її відповідно до розмірів фондів не так мало. Також не самою їх науковою вартістю, хоч і вона значна… найважливіший вислід праці товариства – се духовний його вплив, що спричинив розбудженнє національної свідомості в українськім народі по обох боках Збруча, яка глубоко була занепала” [74].Висновки Таким чином, можна зробити висновок, що завдяки діяльності Наукового товариства ім. Т.Г.Шевченка наукові розвідки та повідомлення, що публікувалися на сторінках “Записок НТШ”, зробили його одним з провідних українських академічних видань кінця ХІХ – початку ХХ ст. Дослідження національної історії, філології, літературознавства та етнографії заклали передумови подальших ґрунтовних досліджень в різних галузях наук. Публікації невідомих документів сприяли, з одного боку, глибокому вивченню тієї чи іншої проблеми, а з іншого, зробили неабиякий внесок у розвиток української археографії. Чималою була інформативна цінність “Записок НТШ”, де повідомляли про роботу НТШ, зміст періодичних видань, що виходили в світ як в Україні, так і за її межами. Повідомлення в галузі поточної бібліографії допомагали українському читачу ознайомитися з найновішими працями вчених. Крім цього, “Записки НТШ” є важливим джерелом, що допомагає дослідникам вивчити національно-культурне життя українців Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., оскільки дає чимало цінної інформації про розвиток академічної науки, події суспільно-політичного життя, діяльність НТШ, видання наукової літератури. Джерела, опубліковані на сторінках цього видання, розширюють кругозір дослідника, який цікавиться національно-культурними аспектами життя українців краю.Література: 1. Гнатюк В. Національне відродження Австро-Угорських українців (1772-1880 рр.). – Відень, 1916. – 65 с. 2. Кревецький І. П’ятнадцять літ істновання “Записок Наукового товариства ім. Шевченка” (1892-1906) // Літературно-науковий вісник. – 1907. – Т. 40. – С. 70-75. 3. Возняк М. Ол.Кониський і перші томи “Записок” (З додатком його листів до Митр. Дикарева) // Записки НТШ. Під ред. К.Студинського й І.Крип’якевича. – 1929. – Т. 150. – С.338-390. 4. Грушевський М. Ювілей львівських “Записок” і постулату Української Академії Наук // Україна. – 1930. – Кн. 40. – С. 5-12. 5. Щурат В. Тоді це було ще маревом // Спогади про Івана Франка. – Львів, 1997. – С. 276-280. 6. Грабинський І. Економічні студії на сторінках “Записок Наукового Товариства ім. Т. Шевченка” (1892-1939) // Джерела економічної україністики. – Львів, 1993. – С. 8-15. 7. Зайцева З. “Записки Наукового Товариства ім. Т.Шевченка”: започаткування та шлях до академічного стандарту (1892-1914) // Український історичний журнал. – 2004. - № 2. – С. 104-112. 8. Алексієвець М.М., Савенко В.В. Роль Наукового товариства ім. Т. Шевченка в українському відродженні. – Тернопіль, 1999. – 135 с. 9. Барвінський О. Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім. Шевченка у Львові // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 209. 10. Там само. – С. 209. 11. Там само. – С. 210. 12. Там само. – С. 210. 13. Там само. – С. 211. 14. Там само. – С. 211. 15. Макарчук С. Писемні джерела з історії України. – Львів: Світ, 1999. – С. 285. 16. Барвінський О. Про заснованє і дотеперішній розвиток товариства ім. Шевченка у Львові // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 211. 17. Колесса О. Українські народні пісні в поезіях Б.Засельського // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 124-208. 18. Грушевський М. Громадський рух на Вкраїні-Руси в ХІІІ віці // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 1-28. 19. Кониський О. Дитинний вік Т.Г. Шевченка (критично-біографічний нарис) // Записки НТШ. – 1892. – Кн. 1. – С. 210-250. 20. Коцовський В. Памяти Маркіяна Шашкевича // Записки НТШ. – 1894. – Кн. 1. – С. 34. 21. Колесса О. Шевченко і Міцкевич // Записки НТШ. – 1894. – Кн. 1. – С. 36-156. 22. Грушевський М. Наукова хроніка // Записки НТШ. – 1894. – Кн. 1. – С. 160-170. 23. Там само. – С. 170-175. 24. Бібліографія // Записки НТШ. – 1895. – Кн. 4. – С. 1-22. 25. Грушевський М. Метрика Самбірська // Записки НТШ. - 1896. – Кн. 2. – С. 1-18. 26. Барвінський О. Справозданє з діяльности виділу Научного товариства імени Шевченка у Львові за час від 1 січня до 31 грудня 1895 р. // Записки НТШ. - 1896. – Кн. 2. – С. 1-5. 27. Грушевський М. Наукова діяльність товариства імені Шевченка в р. 1895 // Записки НТШ. - 1896. – Кн. 2. – С. 5-12. 28. Кониський О. Тарас Шевченко на першому засланю (1/13 червня 1847 – 17/29 жовтня 1850). Критично-біографічний нарис // Записки НТШ. - 1896. –Кн. 3. – С. 1-8. 29. Грушевський М. Кілька київських документів ХV-ХVІ в // Записки НТШ. - 1896. – Кн. 3. – С. 1-18. 30. Бібліографія // Записки НТШ. - 1896. – Кн. 3. – С. 1-10. 31. Корбуда М. Квестіонар // Записки НТШ. - 1896.- Кн. 3. – С. 1-5. 32. Кониський О. Тарас Шевченко під час останньої його подорожі на Україну (3/15 червня – 7/19 вересня 1859 р.) Критично-біографічний нарис // Записки НТШ. - 1897. – Кн. 1. – С. 1-30. 33. Кониський О. Тарас Шевченко в останні часи свого життя (7 вересня 1859 до 26 лютого 1861 р.) Критично-біографічний нарис // Записки НТШ. - 1897.- Кн. 2. – С. 1-70. 34. Бібліографія // Записки НТШ. - 1897. – Кн. 1. – С. 1-10. 35. Франко І. Писання І.П. Котляревського // Записки НТШ. - 1898. – Кн. 4.– С. 1-30. 36. Маковей О. З товариства: ювілей відродження українсько-руського письменства // Записки НТШ. - 1898. – Кн. 4. – С. 1-12. 37. Miscellanea Із переписки П.Куліша з Галичанами 1870-71 рр. // Записки НТШ. - 1898. – Кн. 4. – С. 1-14. 38. Наукова хроніка // Записки НТШ. - 1899. – Кн. 3. – С. 1-31. 39. З товариства // Записки НТШ. - 1899. – Кн. 2. – С. 1-11. 40. Там само. – С. 11. 41. Там само. – С. 11. 42. Там само. – С. 11. 43. Там само. – С. 11. 44. Справозданє з діяльности виділу Наукового товариства ім. Шевченка у Львові за рік 1898 // Записки НТШ. - 1899. – Кн. 2. – С. 13-15. 45. Тершаковець М. Причинки до життєпису Маркіяна Шашкевича та дещо з його письменницької спадщини // Записки НТШ. - 1904. – Кн. 2. – С. 1-48. 46. Перетц В. Матеріали до історії української літературної мови // Записки НТШ. – 1905. – Кн. 5. – С. 1-32. 47. Грінченко Б. Огляд української лексикографії // Записки НТШ. - 1905. –Кн. 4. – С. 1-30. 48. Возняк М. Студії над галицько-українськими граматиками ХІХ в. // Записки НТШ. - 1909. – Кн. 5. – С. 126-150. 49. Франко І. Азбучна війна в Галичині 1859 р. // Записки НТШ. - 1913. – Кн. 4. – С. 87-125. 50. Франко І. До історії українського вертепа. Історично-літературні студії й матеріали // Записки НТШ. - 1906. – Кн. 4. – С. 9-79. 51. Щурат В. До біографії і писань Івана з Вишні // Записки НТШ. - 1909. –Кн. 1. – С. 48-63. 52. Тершаковець М. Відносини Вартоломея Копітара до галицько-українського письменства // Записки НТШ. - 1910. – Кн. 2. – С. 84-106. 53. Гординський Я. До біографії й характеристики Миколи Устіяновича // Записки НТШ. - 1911. – Кн. 4. – С. 83-122. 54. Радзикевич В. Павлин Свєнціцький. Публіцистична, наукова та літературна його діяльність // Записки НТШ. - 1911. – Кн. 1. – С. 109-122. 55. Романчук Ю. Критичні замітки до тексту поезій Шевченка // Записки НТШ. - 1912. – Кн. 5. – С. 84-116. 56. Созанський І. До іс^ РОЛЬ КРЕДИТУВАННЯ ПРОМИСЛОВОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ В УМОВАХ НЕПУКостянтин Нікітенко,аспірант кафедри історії слов'ян Донецького національного університету. У статті досліджено значимість кредитування для функціонування промислової кооперації в умовах нової економічної політики. Проведено аналіз фінансування промкооперації України кредитно-банківською системою.Неупереджене, об’єктивне вивчення та урахування у першу чергу власного історичного досвіду в сучасних умовах реформування економічної системи незалежної України набуває великого як наукового, так і практичного значення. Вивчення фінансування промислової кооперації в Україні в умовах непу лишається питанням малодослідженим. Увагу дослідників привертали або інші види кооперації [1], або промислова кооперація була розглянута лише в загальному контексті [2]. Метою даної публікації є аналіз ролі кредитування промислової кооперації України в роки непу. Для досягнення п